Особливості особистості та соціального функціонування ветеранів воєнних дій в Афганістані

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Особливості особистості та соціального функціонування ветеранів воєнних дій в Афганістані

Харченко Світлана Вячеславівна

Харків - 2001

Анотації

Харченко С.В. - Особливості особистості та соціального функціонування ветеранів війни в Афганістані. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2001.

В роботі викладено дані аналізу психологічних наслідків впливу на людину екстремальних подій. Досліджено емоційно-мотиваційна сфера та ціннісно-смислова система ветеранів війни в ДРА. Виявлено низку особливостей емоційної сфери, яка приводить до значно вираженої психологічної дезадаптації ветеранів. В мотиваційній сфері обстежених ветеранів домінують потреби в самоствердженні та соціальному визнанні. Усвідомлений рівень цінностно-смислової системи обстежених близький до нормативного, але відзначено значну конфліктність та протиречивість неусвідомленого рівня ставлення до цінностей. Особливості особистості ветеранів виявилися певною мірою залежними від характеру проявів посттравматичних змін.

Ключові слова: особистість, соціальне функціонування, емоційно-мотиваційна сфера, ціннісно-смислова система, посттравматичне стресове порушення, ветеран війни.

афганістан психологічний ветеран війна

Харченко С.В. - Особенности личности и социального функционирования ветеранов войны в Афганистане. Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2001.

В диссертационной работе проведено теоретическое обобщение данных о психологических последствиях экстремальных событий, особое внимание уделено анализу современного проблемы посттравматических изменений личности у ветеранов военных действий.

Результаты психодиагностичного исследования позволили выделить три группы ветеранов: ветераны без проявлений или с отдельными проявлениями посттравматических стрессовых нарушений, ветераны с посттравматическим стрессовым расстройством и ветераны с посттравматическим развитием личности вследствие пережитой катастрофы.

В эмоционально-личностной сфере обследованных ветеранов выявлено ряд дезадаптивных особенностей: повышенный уровень тревожности, сниженный фон настроения, раздражительность, вспыльчивость, обидчивость, своеобразная "заторможенность" чувств и эмоций, высокая субъективность социально-перцептивных функций, подозрительность, чувство вины и др. Общий уровень психологической адаптации обследованных невысок.

Мотивационная сфера ветеранов характеризовалась наличием выраженной потребности в самоутверждении и социальном признании. У большинства участников исследования наиболее актуальной является потребность в эмоционально положительно насыщенном межличностном взаимодействии.

Система отношений к жизненным ценностям у ветеранов характеризовалась выраженными противоречиям между осознаваемым и неосознаваемым уровнем. Наибольшей значимостью для обследованных обладали ценности "семья" и "счастье". Однако у части "афганцев" отношение к семье было негативным. Ценность "счастье" для большинства ветеранов была связана с проявлением активности и достижением целей в социальной сфере. Почти у трети обследованных отношение к профессиональной деятельности было отрицательным. У многих ветеранов с ценностью "друг" ассоциировались негативные эмоции и переживания. Лишь части обследованных дружеские отношения приносили радость. Отношение 42 % ветеранов к ценности "будущее" носило негативный характер. Наиболее противоречивое отношение у участников исследования вызвала ценность "Я". Для большинства обследованных ценность "Я" обладала большей значимостью на неосознаваемом уровне. Большинство ветеранов считали себя носителями социально положительных качеств.

Наименее противоречивое отношение было у ветеранов к понятию "болезнь". Обследованные чаще всего отмечали такие особенности самочувствия: переутомление, нервозность, напряжение, потеря самообладания. Для многих ветеранов понятие "война" осталось достаточно значимым. Участие в боевых действиях во многом явилось причиной дисгармоничности структуры системы отношений к ценностям, но в настоящее время влияние военного опыта носит скорее непрямой, опосредованный характер, актуальными являются сложные социально-экономические условия жизни ветеранов.

Сфера социального взаимодействия у обследованных значительно деформирована. Взаимоотношения в семье у "афганцев" нарушены, носили формализированный характер, отмечены трудности в установлении и поддержании дружеских взаимоотношений. В межличностном взаимодействии ветераны быстро истощались, особенно в эмоционально насыщенных или личностно значимых ситуациях. В эмоциональной стороне общения обследованных доминировали негативные чувств и переживания (обида, безысходность). Особенно травмирующим для ветеранов явилось равнодушное отношение окружающих.

Особенности эмоциональной, мотивационной сферы, системы отношений и сферы социального взаимодействия ветеранов были в значительной степени связаны с характером посттравматических изменений личности обследованных.

Ключевые слова: личность, социальное функционирование, эмоционально-мотивационная сфера, система отношений к ценностям, посттравматическое стрессовое нарушение, ветеран войны.

Kharhcenko S.V. - Peculiarities of personality and social functioning of veterans of war into Afghanistan. Manuscript. Thesis for a candidateўs degree in psychology by specialty 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - National university of internal Affairs, Kharkov, 2001.

In the dissertation seen out data of analysis psychological superventions of influence on man of extreme events. Investigated emotional-motivational sphere and valuable-sense system of veterans of war into DRA. Elicited a series of peculiarities of emotional sphere, which leads to considerably expressed psychological disadaptation of veterans. In motivational sphere of inspected veterans prevail the needs in self-affirmation and social acknowledgement. Realized level of valuable-sense system of veterans similar to normative, but noted considerable conflicting and contradicting attitude to valuables by unrealized levels. The peculiarities of personality of veterans appeared to certain extent depending on manifesting of post traumatic changes.

Word key: personality, social functioning, emotional-motivational sphere, valuable-sense system, post traumatic stress disorder, warўs veteran.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Вивчення психологічних аспектів впливу на людину травматичних подій на сьогодні стає особливо актуальним. Зростаючий інтерес до даної проблеми обумовлений збільшенням кількості екстремальних чинників у життєдіяльності людини (природні та техногенні катастрофи, терористичні акти, міжнаціональні конфлікти та прояви насильства).

Проведений аналіз даних вітчизняних (Олександровський Ю.О., 1991, 1992; Дерюгін Ю.І., 1989; Мухіна В.С., 1989; Ліберман Ю.І., 1990; Шестопалова Л.Ф., 1990-2000; Яковенко С.І., 1998; Абдурахманов Р.А., 1992, 1994, 1998; Знаков В.В., 1989, 1990; Зелена М.Є., Лазебна О.О., Тарабріна Н.В., 1989-1999; Словеснова Л.В., 1992; Якушкін М.В., 1998, 1999; Рогачова Т.В., Талалаєва Г.В., 1999 та ін.) і закордонних (Кардінер А., 1941; Горовітц М., 1975, 1986; Фіглі С., 1978; Пітман А., 1993; Гудвін Д., 1998 та ін.) авторів свідчить про те, що проблема психологічних наслідків екстремальних подій потребує подальшого вивчення. Недостатньо дослідженими залишаються чинники, що мають вплив на виникнення і подальший розвиток особистісних змін у жертв катастрофічних подій у постекстремальний період, а також психологічні наслідки впливу на особистість катастрофічних подій у віддалений період часу. Відсутність чітких психологічних критеріїв діагностики посттравматичних стресових порушень; необхідність розв'язання проблеми постстресової реабілітації і реадаптації жертв травматичних подій; потреба в створенні і розробці програм щодо попередження розвитку постстресових розладів у осіб, до професійних обов'язків яких входить взаємодія з екстремальними чинниками, робить особливо значущим прикладний аспект вивчання даної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дисертаційне дослідження виконано в межах наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ і відноситься до одного з пріоритетних напрямків науково-дослідної роботи, яка затверджена МВС України за розділом "Психологія", та пов'язано з реалізацією "Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000-2003 роки" і "Програми МВС України щодо розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 рр."

Мета дослідження: на основі комплексного психодіагностичного дослідження виявити й проаналізувати особливості особистісного та соціального функціонування ветеранів воєнних дій в Афганістані.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання дослідження:

1. Виявити основні трансформації емоційної сфери учасників воєнних дій у Демократичній Республіці Афганістан;

2. Охарактеризувати особливості мотиваційної сфери ветеранів війни в ДРА;

3. Описати структуру ціннісно-смислової сфери учасників війни в Афганістані, а також виявити ставлення до найбільш значущих цінностей;

4. Дослідити характер міжособистісної взаємодії і соціально-психологічного функціонування в учасників воєнних дій Афганістані;

5. Проаналізувати провідні особистісні особливості та основні характеристики соціального функціонування в залежності від характеру проявів посттравматичного стресового порушення у ветеранів - "афганців".

Об'єкт дослідження: особистість учасників воєнних дій в Афганістані.

Предмет дослідження: емоційно-мотиваційна сфера та міжособистісна взаємодія ветеранів-"афганців".

Гіпотеза: у ветеранів війни в Афганістані, що пережили екстремальні події в ході бойових дій, формуються типові трансформації емоційно-мотиваційної сфери, які, як правило, пов'язані з наявністю і мірою складності посттравматичного стресового синдрому. Ці зміни виступають як провідні психологічні детермінанти розвитку у ветеранів порушень їх соціального функціонування, останні, у свою чергу, лежать в основі подальших дезадаптивних змін особистості.

Методи дослідження. Спостереження, структурована бесіда, психодіагностичний метод (були використані методики: колірний тест відношень (КТВ), особистісний диференціал (ОД) Еткінда, колірний тест Люшера, методика експрес-оцінки адаптивності в екстремальних умовах, тест "Рука", рисунковий аперцептивний тест (РАТ), "Метод портретних виборів" Сонді, рисункові методики "Будинок" і "Сім'я", опитувальник "Загальне здоров'я-GHQ-28І, опитувальник для з'ясовування симптомів посттравматичного стресового синдрому) і методи математичного і статистичного аналізу (обчислені статистичні критерії достовірності відмінностей U-критерій Манна-Уітні та j-критерій Фішера).

Наукова новизна отриманих результатів:

- проведено теоретичне узагальнення даних про особистісне функціонування ветеранів війни у віддалений період часу після закінчення бойових дій;

- виявлено деформації мотиваційної сфери учасників воєнних дій в Афганістані, які виражені в активному домінуванні мотивації самоствердження і соціального визнання, потреби в емоційно насичених міжособистісних стосунках, також виділено причини неможливості задоволення даних потреб внаслідок ряду особливостей емоційно-особистісної сфери обстежених;

- досліджено закономірності системи ставлення до життєвих цінностей у ветеранів війни в Афганістані. Виявлено суперечність і невисоку міру свідомості даної системи, визначено найбільш конфліктні сфери: "сім'я", "Я", "війна". Описано взаємозв'язок особливостей системи ставлення до цінностей і характеру проявів посттравматичних змін у ветеранів війни в ДРА, основна закономірність якого полягає в більш вираженій амбівалентності у ставленні до цінностей і більшій розузгодженості вербального і невербального рівнів системи відношень у ветеранів з різними за характером посттравматичними змінами;

- показано існування зв'язку між змінами в функціонуванні емоційно-особистісної сфери і особливостями посттравматичного розвитку ветеранів війни в Афганістані, що полягає в більш значному емоційному дискомфорті ветеранів-"афганців" з вираженими посттравматичними порушеннями;

- подальший розвиток отримали дані про взаємозв'язок якості психологічної адаптації і характеру проявів посттравматичних змін особистості в учасників воєнних дій в ДРА, доведено існування виражених проблем адаптації у ветеранів незалежно від наявності симптомів посттравматичного стресового порушення. Однак у ветеранів з більш складними виявами постравматичних порушень дезадаптивні форми поведінки були значно поширені;

- узагальнені й отримали подальший розвиток дані вивчення характеру соціально-психологічної взаємодії ветеранів-"афганців", досліджено проблеми в сімейних і дружніх взаємовідносинах, що полягають в неможливості встановлення і підтримки емоційно позитивних міжособистісних відносин.

Практичне значення. Дані дослідження можуть бути використані при створенні комплексних реабілітаційних програм жертв травматичних подій різноманітного походження; при підготовці низки спеціалістів (психологів, медиків, соціальних працівників та ін.), до фахових обов'язків яких входить надання допомоги тим, хто постраждав від катастрофічних подій; при розробці психопрофілактичних методів роботи з рятувальниками, пожежниками, військовими та ін.

Особистий внесок автора в розробку наукових результатів. Автором було проаналізовано й узагальнено дані за проблемою посттравматичного стресу, проведено психодіагностичне дослідження особливостей особистості та соціального функціонування ветеранів-"афганців". Статистичне опрацювання даних, теоретичне узагальнення й інтерпретація отриманих результатів здійснено автором самостійно.

У статті, написаній у співавторстві, особистий внесок здобувача складає не менше, ніж 50%. У навчально-методичному посібнику, написаному авторським колективом, здобувачу належить біля 30 % обсягу роботи.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення і результати було розкрито в доповідях на 5-ій, 6-ій і 7-ій міжнародних конференціях "Соціально-психологічна реабілітація населення, що постраждало від екологічних і техногенних катастроф" (Мінськ; 1998, 1999, 2000), 3-іх Харківських Міжнародних психологічних Читаннях "Особистість і трансформаційні процеси в суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти" (Харків; 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених "Політика і політична культура в умовах становлення і розвитку українського суспільства" (Одеса; 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених "Актуальні проблеми психологічної служби в системі освіти" (Херсон; 2001).

Публікації. Зміст й основні результати проведеного дослідження відображені в 10 публікаціях, з них 4 статті в фахових виданнях, 5 тез наукових конферецій та навчально-методичний посібник.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження викладено на 189 сторінці машинописного тексту і складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 205 найменувань (у тому числі 58 - іноземних авторів), та трьох додатків Робота включає 23 таблиці і 21 рисунок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, позначено наукову новизну і практичну значимість, наведено структуру дисертації.

У першому розділі "Сучасний стан проблеми психологічних наслідків впливу екстремальних подій на особистість постраждалих" проведено теоретичний аналіз закордонних і вітчизняних досліджень, присвячених проблемі стресу, особливу увагу приділено розгляду робіт щодо посттравматичних стресових змін особистісного функціонування ветеранів воєнних дій, у т.ч. і учасників війни ДРА.

Перші дослідження наслідків впливу катастрофічної ситуації на психічний стан жертв були проведені в другій половині Х1Х сторіччя (Дж. Еріксон, Г. Оппенгейм). Наукове вивчення впливу на особистість екстремальних подій почалося в період після Першої світової війни (Ганнушкін П.В., Краснушкін Є.К., Зарубін Ф.Л., Е. Крепелін, А. Кардінер, З. Фрейд,). Кількість робіт по вивченню посттравматичних розладів воєнного генезу в зарубіжній науці безперервно росте з 60-70 рр., коли почалось дослідження проблем соціально-психологічної адаптації ветеранів війни у В'єтнамі (Фіглі С., Горовітц М., Кулка Р., Пітман Р. та ін.).

У вітчизняній науці проблеми посттравматичних стресових розладів достатньо широко розробляються, розпочинаючи із середини 80-х рр. у зв'язку з ліквідацією наслідків землетрусу у Вірменії (Дерюгін Ю.І., Ліберман Ю.І. та ін.), катастрофи на Чорнобильській АЕС (Тарабріна Н.В., Шестопалова Л.Ф., Яковенко С.І. та ін.) і соціально-психологічною реабілітацією ветеранів війни в Афганістані (Абдурахманов Р.А., Зелена М.Є., Знаков В.В., Лазебна О.О., Тарабріна Н.В., Словеснова Л.В., Шестопалова Л.Ф., Якушкін М.В.). Рядом вчених відзначалася певна схожість у прояві симптомів посттравматичного стресового розладу в учасників війни в Афганістані і Чечні, а також у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (Рогачова Т.В., Талалаєва Г.В. та ін.).

Вивчення особистісних особливостей ветеранів воєнних дій в Афганістані показало, що багатьом “афганцям” властивими є слабко виражена здатність до співчуття, підвищена тривожність, нав'язливі страхи, помисливість, занепокоєння, відчуття загрози, відсутність конформності, некритичність (Словеснова Л.В.). В сфері міжособистісного спілкування більшість "афганців" відчували брак щодо емоційної підтримки з боку оточуючих, труднощі самоконтролю в емоційно напружених ситуаціях спілкування, мали “відчуття дискомфорту в спілкуванні з іншими людьми”, проблеми у взаємодії в сім'ї, у багатьох "афганців" були відзначені конфлікти на роботі (Абдурахманов Р.А.). Посттравматичний стресовий розлад діагностувався, за даними різних вчених, у 10 % - 30 % ветеранів - "афганців" (Абдурахманов Р.А., Тарабріна Н.В., Шестопалова Л.Ф., Якушкін М.В.).

На основі аналізу літературних джерел, присвячених вивченню посттравматичного стресового розладу, можна зробити висновок, що в науковій літературі переважає феноменологічне розуміння особистісних проблем людини, яка пережила психічну травму. У роботах більшості авторів подано розуміння посттравматичних особистісних змін у ветеранів воєнних дій як низку пов'язаних один з одним симптомів або тих чи інших реакцій на стресові події. Різноманіття проявів функціонування особистості в екстремальній життєвій ситуації часто зводилося лише до негативних симптомів і розглядалося ізольовано від проблеми особистості.

У другому розділі "Загальна характеристика груп обстежених і методів дослідження" описано основні соціально-демографічні особливості обстежених і описані методичні принципи одержання й опрацювання даних.

Дослідження проводилося протягом 1997-1999 рр. на базі Харківської обласної і міської спілок ветеранів Афганістану. У ході роботи було здійснено комплексне психодіагностичне обстеження 150 ветеранів, середній вік обстежених склав 38 років. 54 % обстежених ветеранів проходили службу в ДРА рядовими, 14 % - прапорщиками і старшинами, 32 % - офіцерами.

У залежності від наявності та характеру проявів посттравматичного стресового розладу вибірку було розподілено на три групи: I групу (30 %) склали учасники дослідження без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу, до II групи (35,3 %) увійшли ветерани з синдромом посттравматичного стресового розладу, III група (34,7%) складалася з обстежених із посттравматичним розвитком особистості внаслідок пережитої катастрофи.

З випробуваними проводилася структурована бесіда, що включала низку блоків: біографічні дані, стан здоров'я, робота, взаємовідносини в сім'ї, ставлення до друзів, ставлення до алкоголю, відношення до служби в Афганістані. Всі випробувані обстежувалися такими психодіагностичними методиками: колірний тест відношень (КТВ), особистісний диференціал (ОД) Еткінда, колірний тест Люшера, методика експрес-оцінки адаптивності в екстремальних умовах, тест "Рука", рисунковий аперцептивний тест (РАТ), "Метод портретних виборів" Сонді, рисункові методики "Будинок" і "Сім'я", опитувальник "Загальне здоров'я-GHQ-28І, опитувальник для з'ясовування симптомів посттравматичного стресового синдрому (PTSD). Математична обробка даних була стандартною з використанням статистичних критеріїв достовірності відмінностей U-критерій Манна-Уітні і j-критерій Фішера.

У третьому розділі "Емоційно-особистісна сфера ветеранів війни в Афганістані" розглянуто основні особливості емоційної і мотиваційної сфер ветеранів, проаналізовано закономірності прояву змін в емоційно-особистісній сфері обстежених у залежності від характеру виразності симптомів посттравматичних стресових розладів.

Дані дослідження свідчать про те, що найбільш поширеними порушеннями у функціонуванні емоційної сфери ветеранів воєнних дій були знервованість і напруженість (80 %), знижений фон настрою (80 %), недостатньо успішно компенсований підвищений рівень тривожності (76 %), негативне ставлення до життя (65,3 %), помисливість (42 %). Результати методики експрес-діагностики адаптивності показали в цілому невисокий загальний рівень адаптації учасників дослідження. Рівень працездатності знижений у 89,3 % учасників дослідження. У половини ветеранів відзначені виражені труднощі адаптації, обумовлені психологічним стресом.

Дані, отримані в дослідженні, дозволяють припустити, що емоційний дискомфорт більшості "афганців" багато в чому обумовлений високою суб'єктивністю сприйняття людей і ситуацій, а також фрустрацією потреби в соціальному визнанні, любові, самореалізації. У стосунках із оточуючими в половини ветеранів домінували підозрілість і сензитивність. У 42 % обстежених було виявлено дратівливість, запальність, гнівливість. Звертає особливу увагу поєднання в 20 % "афганців" таких особистісних якостей, як агресивність і спонтанність. Також слід зазначити дифузійну особистісну позицію, брак контролю реальності і власних потягів, риси паранойяльного стилю поведінки, які діагностовано в 44 % обстежених.

Помисливість було діагностовано в 31,1 % ветеранів без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу (I група), 37,7 % обстежених з посттравматичним стресовим розладом (II група) та 46,2 % ветеранів посттравматичним розвитком особистості внаслідок пережитої катастрофи (III група). Інтровертованість у сполученні з пасивністю була найбільше поширена серед ветеранів I групи (виявлена в 53,3 % обстежених), при цьому розходження з ветеранами, віднесеними до II групи, досягає статистичної значимості згідно j-критерію Фішера (r = 0,01). Агресивність частіше виявлялася у ветеранів III групи (відзначена в 25 % обстежених). Сполучення спонтанності з агресивністю також частіше зустрічалося у ветеранів з хронічними змінами особистості внаслідок пережитої катастрофи (виявлено у 8,9 % обстежених I групи, 18,9 % ветеранів II групи і 28,8 % учасників дослідження III групи). Спонтанність була більш властивою обстеженим з посттравматичним стресовим розладом (діагностовано у 66 % ветеранів II групи), відмінність від інших груп є статистично достовірною згідно j критерію Фішера (r = 0,01). Емотивність також зустрічається частіше серед ветеранів II групи (у 24,5 % обстежених).

У цілому рівень емоційного дискомфорту у ветеранів I групи був нижчим, ніж у обстежених інших груп, менш вираженою була потреба в емоційно насиченому спілкуванні, але більш необхідним є самоствердження і соціальне визнання, ніж для учасників дослідження інших груп. Було відзначено певну схожість у характері порушення особистісного функціонування в обстежених з посттравматичним стресовим розладом і ветеранів з хронічними змінами особистості внаслідок пережитої катастрофи. Ветерани з хронічними змінами особистості внаслідок пережитої катастрофи характеризувалися більш значною емоційною напругою і більш вираженими труднощами адаптації.

У четвертому розділі "Система відношень ветеранів-"афганців" подано аналіз системи відношення до основних цінностей в обстежених, показано зв'язок змін у функціонуванні системи відношень і характером посттравматичних порушень у ветеранів-"афганців".

У цілому система відношення до життєвих цінностей обстежених ветеранів відповідала нормативності, але при цьому характеризувалася вираженою конфліктністю, дисгармонійністю за структурою, суперечливістю відношення до цінностей на усвідомленому та неусвідомленому рівнях. Максимальний ранг у вербальній і невербальній системі відношень мала цінність "сім'я". Проте ставлення до сім'ї у ветеранів було досить конфліктним, що відбилося в значній зміні рангових позицій цінності. У частини обстежених (16,4 %) відношення до сім'ї носило виражений негативний характер. Варто особливо підкреслити невисоку міру свідомості відношення до сім'ї в учасників дослідження.

Цінності "щастя" і "робота" були наступними за значимістю на вербальному рівні системи відношень. Для більшості обстежених "щастя" було пов'язано з активністю і досягненням цілей у сфері соціальних відносин. Ставлення до цінності "робота" в учасників дослідження характеризувалося вираженою конфліктністю. Майже в третини обстежених відношення до професійної діяльності носило негативний характер. Для половини обстежених робота була менш важливою, ніж вони активно декларували.

В усвідомленому ряді відношень в учасників дослідження подальші рангові позиції займали цінності "друг" і "майбутнє". 42 % ветеранів поставилися до поняття "друг" негативно, із цінністю асоціювалися негативні емоції і переживання. Лише для незначної кількості обстежених (18 %) дружні стосунки приносили радість. Ставлення 42 % учасників дослідження до цінності "майбутнє" носило виражений негативний характер, що певною мірою підтверджує відсутність життєвої перспективи в обстежених. 44 % ветеранів чекали від майбутнього позитивних перемін.

Відношення до поняття "хвороба" у ветеранів носило найменш конфліктний і найбільш адекватний характер. У цілому самопочуття обстежених ветеранів частіше усього характеризувалося такими порушеннями, як перевтома, знервованість, напруга, втрата самовладання. Вираженість симптомів порушення здоров'я учасників дослідження за даними методики "Загальне здоров'я - GHQ - 28".

За даними методики "Загальне здоров'я" найбільш виражені прояви порушення здоров'я в учасників дослідження були за шкалами "Соматичні симптоми" і "Соціальні дисфункції". 60 % учасників дослідження почували себе хворими. 30 % обстежених відзначали деяку незадоволеність своєю діяльністю.

Найбільш суперечливе відношення в учасників дослідження викликала цінність "Я". Для більшості обстежених цінність "Я" мала більшу значимість на невербальному рівні, ніж було декларовано на вербальному, часто навіть більшу важливість, ніж сім'я. Більшість ветеранів вважали себе носіями соціально бажаних характеристик. Разом з тим, на неусвідомленому рівні в 27,3 % ветеранів відношення до себе мало негативний характер.

Неоднозначним було ставлення в учасників дослідження до поняття "війна", для 36 % ветеранів дане поняття було досить важливим. Деякі ветерани відзначили, що вони досить довгий час мали сильний потяг повернутися до Афганістану.

Слід зазначити, що зміни структури системи відношень до цінностей виявилися певною мірою залежними від характеру проявів посттравматичних змін особистості обстежених ветеранів. У цілому найбільш близькою до нормативної і найбільш гармонійною в порівнянні з ветеранами інших груп була система ставлення обстежених без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу (I група) (розходження є статистично достовірними відповідно до U-критерію Манна-Уітні, r = 0,05). У ветеранів цієї групи найбільш дисгармонійним було відношення до цінностей "майбутнє", "Я" і "робота". Ставлення до цінності "сім'я" в учасників дослідження цієї групи було менш конфліктним, ніж в обстежених інших груп. Окрім того, ця цінність була більш значущої на неусвідомленому рівні у ветеранів I групи, ніж у обстежених інших груп (різниця є статистично достовірною згідно з j-критерієм Фішера, р = 0,01).

У ветеранів з посттравматичним стресовим розладом (II група) і ветеранів із посттравматичним розвитком особистості внаслідок пережитої катастрофи (III група) була відзначена більш виражена амбівалентність у ставленні до цінностей і більш значна розузгодженість усвідомленого і неусвідомленого рівнів системи відношень до цінностей.

Для обстежених II групи найбільш конфліктним було відношення до цінностей "сім'я" і "Я", які мали значно нижчий ранг у невербальній системі відношень у порівнянні з вербальною. Для ветеранів з посттравматичним стресовим розладом цінність "сім'я" була менш привабливою на неусвідомленому рівні ставлення, ніж для обстежених інших груп, що є статистично достовірним (згідно з j-критерієм Фішера, р = 0,01). В обстежених цієї групи було більш дисгармонійне відношення до поняття "хвороба", ніж у ветеранів I групи, що також є статистично достовірним (згідно з U-критерієм Манна-Уітні, р = 0,05). Суперечливим було також ставлення ветеранів з посттравматичним стресовим розладом до цінностей "друг" і "робота".

В системі відношень учасників дослідження, віднесених до III групи, цінність "робота" виявилася менш значимою, ніж було декларовано. Необхідно відзначити, що у ветеранів цієї групи цінність мала більшу значимість на вербальному рівні, ніж в обстежених без проявів або з окремими проявами посттравматичного розладу (що є статистично достовірним згідно з U-критерієм Манна-Уітні, р = 0,05).

Необхідно звернути увагу на дещо більш значиме положення понять "війна " і "хвороба" у структурі системи відношень ветеранів II і III груп як на вербальному, так і на невербальному рівні у порівнянні з ветеранами без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу.

Спільним для ветеранів усіх трьох груп було декларування найбільшої важливості цінності "сім'я" і винесення на останні позиції понять "хвороба" і "війна", що в цілому відповідає загально-нормативному. Поняття "війна" на неусвідомленому рівні в обстежених усіх груп посідало більш значиму позицію в порівнянні зі свідомим ставленням.

Саме участь у бойових діях багато в чому стала причиною дисгармонійності особистості обстежених, їх структури системи відношень до цінностей. Але на сьогодні вплив воєнного досвіду носить більше непрямий характер, опосередкований актуальними незадовільними соціально-економічними умовами життя ветеранів.

У п'ятому розділі "Характеристика міжособистісної взаємодії ветеранів воєнних дій у ДРА" описані основні зміни у стосунках із оточуючими учасників дослідження, вивчені особливості спілкування обстежених у залежності від характеру посттравматичних особистісних змін.

У цілому сфера соціальних контактів у більшості ветеранів значно порушена. Особливості сфери особистих стосунків обстежених багато в чому визначені її внутрішньою конфліктністю, що часто носила прихований, неусвідомлений характер. Слід зазначити, що для ветеранів найбільш травмуюючим є байдуже ставлення оточуючих.

Практично у всіх учасників дослідження мали місце значні проблеми на емоційному рівні взаємовідносин у сімейному житті. Тільки у 14 % ветеранів стосунки в сім'ї характеризувалися задовільним функціонуванням емоційного і комунікативного рівнів спілкування. Для частини обстежених сімейні взаємовідносини були джерелом вираженої фрустрації. Більшість ветеранів були різною мірою емоційно ізольовані в сім'ї і не намагалися що-небудь змінити.

У міжособистісній взаємодії учасники дослідження швидко виснажувалися, особливо в емоційно насичених або особисто значимих ситуаціях. Необхідність стримувати прояви імпульсивності стали однією з причин замкнутості ветеранів, внутрішньої дистанційованості, відчуженості від інших людей, а в сімейному житті - джерелом тривоги, додаткової травматизації обстежених. Для частини обстежених ветеранів характерним було прагнення будь-яким шляхом зберегти в міжособистісній взаємодії соціально прийнятне обличчя, що також негативно впливає на процес спілкування.

Необхідно відзначити виявлене в учасників дослідження почуття провини, потреба уникати конфліктів із оточуючими, фрустровану потребу в теплих міжособистісних стосунках у сім'ї і з друзями. На емоційному рівні спілкування в обстежених домінували негативні почуття і переживання (образа, безвихідність). У половини учасників дослідження можливим був прояв агресивності на фоні запальності, дратівливості.

Було виявлено виражену схожість у характері порушень міжособистісної взаємодії обстежених різних груп. Для учасників дослідження з посттравматичним стресовим розладом була характерною менша стриманість у прояві відкритої агресії, що частково обумовлено відсутністю почуття страху стосовно зовнішніх впливів. У ветеранів даної групи відзначено виражене психологічне неблагополуччя, що значною мірою залежить від суб'єктивного сприйняття власної залежності в міжособистісних стосунках. Обстежені з посттравматичним розвитком особистості досить чутливі щодо впливів оточуючих, але не схильні активно відповідати на зовнішні стимули.

У шостому розділі “Основні напрямки психологічної допомоги ветеранам воєнних дій в Афганістані” стисло розглянуто заходи розв'язання проблеми психологічної адаптації ветеранів воєнних дій в ДРА. Показано необхідність комплексного підходу, який має включати психологічні, професійні, медичні, соціальні та соціально-психологічні компоненти.

Висновки

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми психологічних наслідків впливу на людину травматичних подій воєнного генезу у віддалений період часу, що виявилось в дослідженні й аналізі особливостей функціонування емоційної і комунікативної сфер, а також системи відношення до цінностей ветеранів воєнних дій в Афганістані з різною вираженістю посттресових порушень особистості.

2. Сучасний стан проблеми впливу екстремальних чинників на особистість характеризується активним накопиченням емпіричних даних, створенням і обгрунтуванням концепцій, що пояснюють механізми формування і хроніфікації посттравматичних стресових розладів, а також розробкою і впровадженням у практику програм з надання психологічної допомоги жертвам травматичних подій. Проте у вітчизняній науці особливості особистості жертв екстремальних подій залишаються недостатньо дослідженими, найменш вивченими є психологічні аспекти посттравматичних порушень у ветеранів воєнних дій, а також зміни у їх соціальному функціонуванні.

3. В ході проведення комплексного психодіагностичного дослідження обстежені ветерани (150 чоловік) розділилися на три групи: першу групу склали ветерани без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу (30 %), до другої групи ввійшли обстежені з посттравматичним стресовим розладом (35,3 %) і до третьої групи були включені ветерани з посттравматичним розвитком особистості внаслідок пережитої катастрофи (34,7 %).

4. Емоційно-особистісна сфера більшості учасників дослідження характеризувалася наявністю таких особливостей: тривожність, знижений фон настрою, дратівливість, запальність, уразливість, швидка психологічна виснажливість, своєрідна "загальмованість" почуттів і емоцій, значна суб'єктивність соціально-перцептивних функцій. У багатьох ветеранів були виявлені характерні страхи, недовіра до оточуючих, підозрілість, відчуття самотності, почуття провини.

5. Особливості емоційної сфери ветеранів були значною мірою пов'язані з характером посттравматичних змін особистості обстежених. Особистісне функціонування ветеранів без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу характеризувалося найбільшою близькістю до нормативності і відносною успішністю психологічної адаптації. Рівень тривожності й емоційного дискомфорту в обстежених даної групи був дещо нижчим, ніж у ветеранів з вираженими симптомами посттравматичного стресового розладу. Особистісні особливості ветеранів з посттравматичним стресовим розладом і посттравматичним розвитком особистості мали значну схожість і носили виражений дезадаптивний характер.

6. Мотиваційна сфера ветеранів характеризувалася наявністю вираженої потреби в самоствердженні і соціальному визнанні. Дана потреба була найбільше фрустрована в обстежених першої групи. У більшості учасників дослідження найбільш актуальною є потреба в емоційно позитивно насиченій міжособистісній взаємодії.

7. У системі ставлення в учасників дослідження виявлені виражені протиріччя між усвідомленим і неусвідомленим рівнями. Найбільшу значимість для обстежених ветеранів мають цінності "сім'я" і "щастя". Найбільш конфліктними сферами є відношення до цінностей "Я" і "робота". Найменш суперечливим було ставлення у ветеранів до понять "хвороба" і "війна".

8. Існує зв'язок між характером особистісних змін обстежених і особливостями системи ставлення до цінностей. Виявлено меншу суперечливість усвідомленого і неусвідомленого рівнів системи відношень у ветеранів без проявів або з окремими проявами посттравматичного розладу в порівнянні з обстеженими інших груп (розходження є статистично достовірним відповідно до U-критерію Манна-Уітні). Цінність "сім'я" мала більшу важливість для учасників дослідження без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу, ніж для обстежених інших груп. Положення понять "війна" і "хвороба" у структурі відношень ветеранів з посттравматичним стресовим розладом і з хронічними змінами особистості внаслідок пережитої катастрофи є дещо більш значимим як на усвідомленому, так і на неусвідомленому рівні ставлення, ніж у ветеранів без проявів або з окремими проявами посттравматичного стресового розладу.

9. Значно деформована сфера соціального функціонування у більшості обстежених ветеранів. Особливості міжособистісних контактів обстежених багато в чому обумовлені внутрішньою, часто неусвідомленою конфліктністю. Взаємовідносини в сім'ї в обстежених значно порушені, носять формалізований характер, відзначено труднощі у встановленні і підтримці дружніх стосунках.

Список опублікованих автором робіт за темою дисертації

1. Харченко С.В. Особливості емоційного реагування у ветеранів війни в Афганістані // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди № 6. "Психологія". Вип. 2. - Харків: ХДПУ, 1999. - С. 118 - 121.

2. Харченко С.В. Изучение системы отношений у ветеранов войны в Афганистане // Вісник Харківського державного університету № 432. Серія "Психологія": Зб. наукових праць. - Харків: Харківський державний університет, 1999. - С. 325 - 329.

3. Шестопалова Л.Ф., Харченко С.В. Проблема социально-психологической адаптации ветеранов войны в Афганистане // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальная філософія, педагогіка, психологія - Харків: ХВУ, 1999.-Вип. 3. - С. 116 - 120.

4. Харченко С.В. Основные направления социально-психологической реабилитации участников военных действий // Вісник Харківського державного університету № 439. Серія "Психологія", "Політологія": Зб. наук. пр. - Харків: Харківський державний університет, 1999. - С. 295 - 297.

5. Шестопалова Л.Ф., Жданова И.В., Курган Г.А., Макаренко П.В., Попова Г.В., Теличкин А.А., Тимченко А.В., Харченко С.В., Христенко В.Е., Шапарь В.Б. Психодрама как метод психологической коррекции посттравматических стрессовых нарушений // Учебно-методическое пособие. - Х.: Университет внутренних дел, МВД Украины, 1998. - 36 с.

6. Харченко С.В. Особенности психологической адаптации ветеранов войны в Афганистане // Социально-психологическая реабилитация населения, пострадавшего от экологических и техногенных катастроф: Материалы 5-ой междунар. конф. -Минск: НИО, 1998. - С. 195.

7. Харченко С.В. Распространенность посттравматических стрессовых реакций у ветеранов войны в Афганистане // Политика и политическая культура в условиях становления и развития украинского общества: Материалы Всеукраинской научно-практической конференции молодых ученых. - Одесса: ОГПУ, 1999. - С. 167 - 168.

8. Харченко С.В. Проблема эмоционального реагирования ветеранов войны в Афганистане // Социально-психологическая реабилитация населения, пострадавшего от экологических и техногенных катастроф: Материалы 6-ой междунар. конф. - Минск: НИО, 1999.- С. 215.

9. Харченко С.В. Особенности системы отношений к ценностям у ветеранов войны в ДРА // Социально-психологическая реабилитация населения, пострадавшего от экологических и техногенных катастроф: Материалы 7-ой междунар. конф.- Минск: НИО, 2000. - С. 236.

10. Харченко С.В. Проблема психологической диагностики посттравматических стрессовых нарушений // Актуальні проблеми психологічної служби в системі освіти. Зб. наук. пр. - Херсон: Персей, 2001.- С. 148-151.

Размещено на Allbest.ru