Основи психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

1.Дайте класифікацію мотивів за Додоновим

мотив творчий штучність доцільність

Мотив - це внутрішній потяг людини до діяльності, особисті причини, що спонукають людину до дій, вчинків, те, заради чого діяльність відбувається (якийсь привабливий для неї предмет).

Від так розуміється мотиву ми відрізняємо поняття мотивації як пов'язаного з мотивом внутрішнього спонукання до діяльності , в якому одночасно відображається і предмет потреби , і стан її носія.

Істотним для дослідження структури мотивації виявилося виділення Б.І. Додонова її чотирьох структурних компонентів: задоволення від самої діяльності, значущості для особистості безпосереднього її результату, «мотивуючої» сили винагороди за діяльність, принуждаючого тиску на особистість. Перший структурний компонент умовно названий «гедонічним» складової мотивації, інші три - її цільовими складовими. Разом з тим перший і другий виявляють спрямованість, орієнтацію на саму діяльність (її процес і результат), будучи внутрішніми по відношенню до неї, а третій і четвертий фіксують зовнішні (негативні і позитивні по відношенню до діяльності) фактори впливу.

Будь-яка діяльність являє собою соціальний феномен насамперед тому, що в ній людина задовольняє не тільки власні потреби. Сам робітник може трудитися тільки (як це відбувається в капіталістичному суспільстві ) заради зарплати . Але якби суспільство не потребувало виробленому їм продукт, його діяльність була б неможливою. Будь-яка діяльність тому має , принаймні , подвійну мотивацію : перш за все вона мотивується суспільними потребами , а потім вже особистими інтересами безпосередніх виробників суспільних цінностей і інтересами організаторів виробництва .

Як вже було показано нами раніше, в якості мотивів можуть виступати чотири: 1) задоволення від самого процесу діяльності ( дається символічне позначення даного мотиву ) , 2) прямий результат діяльності ( створюваний продукт , засвоювані знання і т.д.) ; 3 ) винагорода за діяльність (зарплата, підвищення по посаді , слава і т.д.); 4 ) уникнення санкції , яка загрожує в разі ухилення від діяльності або несумлінного її виконання ; депривація страху покарання. Кожен з цих мотивів може мати і негативну « валентність «, що не притягаючи суб'єкта до діяльності , а відштовхуючи від неї. 1 ) сам по собі процес діяльності суб'єкту неприємний, тяжкий;2 ) відштовхує той результат , до якого повинна привести діяльність (що буває у виняткових умовах , наприклад коли жителів окупованого району силою змушують працювати на ворога), 3) винагорода пропонується за відмову від діяльності; 4 ) за дану діяльність загрожує покарання або за неї доводиться дорого платити самому діячеві. Якщо умовитися позначати силу мотивів за допомогою індексів від нуля до трьох , то тоді мотиваційну структуру будь-якої діяльності у будь-якого діяча можна уявити чотирьох членною формулою з тим чи іншим індексом під кожним з символів. Наприклад , для найманого робітника, який важко і безрадісно трудиться на капіталіста тільки заради заробітної плати , ставлячись до справи більш-менш сумлінно єдино зі страху покарання.

На противагу цьому у людини, що має можливість успішно займатися тією діяльністю, яка не тільки дорога йому своїми результатами , але і приносить задоволення самим своїм процесом (причому діячеві не чуже і бажання нагороди ). Таким чином , кожен суспільний лад , створюючи певні умови діяльності 128 для різних груп діячів , впливає не тільки на характер сполучення мотивів суспільства і особистості , а й на внутрішній зміст особистісного « мотиваційного ряду «. При цьому особистісна мотивація не є прямим відображенням основних суспільних умов діяльності , але залежить і від психологічних особливостей самого діяча. Так , найважливіша форма діяльності - праця - в умовах соціалістичного ладу , стаючи громадським обов'язком кожної працездатної людини , об'єктивно перестає бути « відчуженим працею». Суб'єктивно більшість членів нашого суспільства теж безпосередньо зацікавлені в продуктах своєї праці , бо зберігають у собі почуття своєї єдності з усім радянським народом. Але було б невірним вважати, що вже зараз у нашому суспільстві результат праці виступає як один з його безпосередніх мотивів (цілей - мотивів ) буквально для кожного діяча. Якби було так , то у нас би вже не зустрічалося навмисних бракоробів , рвачів , окозамилювач , бюрократів. Це категорія осіб , у яких свідомість ще стало соціалістичним і для яких безпосередній результат їх праці все ще виступає не як мета - мотив , а як квазі - мету.

В умовах соціалізму і раніше велике значення в мотивації діяльності трудящих зберігає фактор матеріальної винагороди , який , проте , все більше доповнюється значимістю винагороди морального. Що ж стосується мотиву уникнення санкцій ( Д) , то цей мотив знаходиться у зворотному зв'язку з мотивом особистої значущості результатів праці ( Р). Формально загроза покарання за недобросовісний працю для всіх діячів однакова. Але психологічно для діяча , що мотивується прагненням внести свій внесок у загальну справу , величина фактора можливої санкції за несумлінність зводиться до нуля. Людина в цьому випадку , як кажуть , працює « не було за страх , а за совість «У цьому , зовні малопомітній зміну в особистому мотиваційної формулою діяльності трудівника соціалістичного виробництва фактично відбивається сама сутність нової людини , колективіста , сформованого нашим громадським ладом. Інше становище з мотивом насолоди процесом праці . Цей мотив , звичайно , залежить від істинної мети діяльності. Проте різноманітність форм праці , рівень його технічної організації , а також ступеня відповідності особистісних характеристик діячів та діяльності створюють помітні відмінності в можливості насолоджуватися самим процесом праці та для осіб з однаково яскраво вираженою суспільною спрямованістю.

Все більшу увагу питанню про те , щоб кожен трудящий не тільки отримував задоволення від результатів своєї діяльності , а й був по-справжньому щасливий в самому її процесі , суспільство починає приділяти в міру того , як йому вдається задовольнити ще більш насущні потреби людей. Тому немає сумніву в тому , що в епоху зрілого соціалізму турбота держави про людину як діяча буде рік від року рости і поглиблюватися. Для цього знадобляться не самі матеріальні ресурси , а й добре і всебічно розроблена психологічна теорія діяльності .

2.Назвіть стадії творчого процесу за Енгельмейером

У єдиному творчому процесі уява йде поруч з інтуїцією й випереджає мислення. Згідно стадійним теоріям творчого процесу різних авторів у цьому процесі виділяється різна кількість стадій, але у їх переліку проступає єдина послідовність.

Одна з перших спроб розкрити структуру творчого процесу належить російському інженеру П.К.Енгелъмейсру. У своїх дослідженнях він зближує психологічну структуру творчості технічної, наукової та художньої. Найповніший вираз цієї структури можна виявити саме в творчості технічній, де матеріальне втілення має вирішальне значення.

У появі кожного винаходу спостерігається триакт, що складається з бажання, знання та вміння, тобто з накресленої мети, плану досягнення цієї мети і матеріального виконання. Для позначення суб'єктивного змісту діяльності Енгельмейєр пропонує термін "еврилогія", який охоплює весь процес творчості -- від першої іскри задуму до реального здійснення.

Відповідно до структури триакту визначаються ступені творчого процесу. Першою дією виступає зародження задуму -- акт, в якому виявляється інтуїтивне мислення, пов'язане з відомим бажанням, стимулом (водінням). Другий етап -- дискурсивне мислення: логіка, міркування та емпіричне дослідження. Із задуму, який свідчить лише про те, чого людина хоче, виробляється те, що вона може. На третьому етапі винахідник вступає у безпосередню взаємодію з матеріальними явищами світу, щоб свій план виконати реально, втілити його в дійсний продукт. Тобто будь-який винахід постає у тричленній структурі: принцип, схема (система, план) і конструкція.

П.К.Енгельмейєр пропонує такі ознаки людської творчості:

1) штучність -- тобто створення культури;

2) доцільність, яка полягає у прагненні певної мети, розв'язанні якогось завдання (користь, краса, істина та ін.);

3) раптовість, оскільки творчість відрізняється від методичного мислення, вона інтуїтивна за своєю природою;

4) цілісність -- творчий продукт має ідею, а всі частини твору об'єднуються в певну цілісність.

Література

1.Киричук О.В. Основи психології. - К.: Либідь, 2001.

2.Психологія : навч.посіб./За ред.О.В. Винославської.-К.:ІНКОС,2005.

3.М'ясоїд П. А. Загальна психологія.-К.: Вища школа, 2006.

4.Додонов Б. И. О системе «личность» / Вопросы психологии. - 1985.

Размещено на Allbest.ru