Особливості порушень психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією та основи їх комплексної корекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут спеціальної педагогіки АПН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук

19.00.08 - спеціальна психологія

Особливості порушень психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією та основи їх комплексної корекції

Карімова Раушан Бейдаліївна

Київ-2002

Робота виконана в Алматинському Державному Університеті імені Абая

Науковий консультант: доктор психологічних наук, професор, академік Міжнародної академії наук вищої школи, академік Міжнародної академії педагогічних та соціальних наук, Намазбаєва Жаміля Ідрисівна, Алматинський Державний Університет імені Абая, завідувач кафедри психології та соціальної педагогіки

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, академік Міжнародної академії педагогічних та соціальних наук, Петрова Віра Георгіївна, Московський Міський педагогічний університет, професор кафедри спеціальної психології

доктор психологічних, професор Вісковатова Тетяна Павлівна, Одеський Державний університет імені І.І. Мечникова, професор кафедри клінічної психології

доктор медичних наук, професор Костенко Ольга Романівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, професор кафедри медичної підготовки

Провідна установа: Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психічної діагностики, м. Київ.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.

Анотація

церебральний патологія дошкільний психолог

Карімова Р.Б. Особливості порушень психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією та основи їх комплексної корекції.

Дисертація у вигляді рукопису на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.08 - спеціальна психологія. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. Київ, 2002.

Концепція досліджень специфіки порушень психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією ґрунтується на міждисциплінарному синтезі наукових положень про взаємозв'язок психологічних, нейрофізіологічних та нейровізуальних особливостей розвитку. Основою дослідження став розроблений “Алгоритм комплексного обстеження дітей із порушеннями психічного розвитку”. Авторська модель комплексної корекції включала використання методики сімейної реабілітації, лікувальної педагогіки та інтеграції громадських організацій в реабілітаційну систему. Розроблено модель служби психолого-педагогічної корекції психічного розвитку у дітей.

Отримано дані про роль негативних біологічних чинників, вплив соціальних факторів на особливості порушень розвитку дошкільників. Розроблено організаційно-технологічну модель комплексної корекції досліджуваних дітей, яка охоплює служби комплексної лікувально-психологічної корекції, соціально-педагогічної допомоги.

Ключові слова: нейрофізіологічні процеси, структурно-функціональна характеристика дефекту, психомоторика, біосоціальну фактори, церебрально-органічна патологія, лікувальна корекція, психокорекція, психопрофілактика, сімейна реабілітація, інтеграція громадських організацій, превентивна корекція.

Аннотация

Каримова Р.Б. Особенности нарушений психического развития дошкольников с церебрально-органической патологией и основы их комплексной коррекции.

Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени доктора психологических наук по специальности 19.00.08 - специальная психология. Институт специальной педагогики АПН Украины. Киев, 2002.

Концепция исследования особенностей нарушений психического развития дошкольников с церебрально-органической патологией основывается на междисциплинарном синтезе научных положений о взаимосвязи психологических, нейрофизиологических и нейровизуальных особенностей развития дошкольника, своеобразии психических процессов при церебрально-органической патологии, а также формировании деятельности дошкольника в ходе коррекции нарушений развития. Основой экспериментального исследования стал разработанный “Алгоритм комплексного обследования детей с нарушениями психического развития”. В системе психолого-педагогической коррекции использовались сюжетно-ролевая игра, лечебно-оздоровительные занятия, кондуктивная педагогика. Авторская модель комплексной коррекции включала внедренные методики семейной реабилитации, лечебной педагогики и интеграции общественных организаций в реабилитационную систему. На основе системного подхода разработана модель службы психолого-педагогической коррекции психических нарушений у детей с церебрально-органической патологией.

Полученные данные о биосоциальной дезинтеграции психического развития дошкольников подтверждают генезис его нарушений и роль негативных биологических факторов; установлена наибольшая значимость самых ранних внутриутробных повреждений головного мозга в возникновении нарушений психического развития у детей дошкольного возраста. Уточнен характер негативного воздействия социальных факторов, прежде всего микросреды на особенности нарушения развития дошкольников, которые усугублялись экономическими проблемами.

Специфические закономерности развития характеризуются как первичными нарушениями предметных действий, пространственной ориентации, двигательной и эмоционально-волевой сферы, так и общей задержкой психического развития. Выявлены общие закономерности развития испытуемых детей, определяемые незрелостью корковой регуляции психических процессов, несформированностью биоэлектрической активности головного мозга. Специфические закономерности психического развития дошкольников обусловле6ны структурно-функциональным дефектом лобных и теменно-височных отделов полушарий. При этом глубокое своеобразие нарушений психических процессов при церебрально-органической патологии определяется локализацией и выраженностью первичного дефекта, полиморфизмом вторичных нарушений, что подтверждено результатами нейрофизиологического и нейровизуального исследований.

Разработана организационно-технологическая модель комплексной коррекции детей с церебрально-органической патологией, которая включает в качестве основных компонентов службу комплексной лечебно-психологической коррекции, основанную на принципах семейной реабилитации, интеграции семьи в реабилитационную систему, а также службы социально-педагогической помощи ребенку с нарушениями развития и его семье, как основных приоритетов в системе специального образования.

Ключевые слова: нейрофизиологические процессы, структурно-функциональная характеристика дефекта, психомоторика, биосоциальные факторы, церебрально-органическая патология, лечебная коррекция, психокоррекция, психопрофилактика, семейная реабилитация, интеграция общественных организаций, превентивная коррекция.

Annotation

Karimova R.B. The features of the mental development disturbance of children preschool age with cerebral-organic pathology and bases of their complex correction.

The dissertation as a manuscript for the degree of Psychology Doctor on the Specialty 19.00.08 - Special Psychology. Institute of Special Pedagogics of the Pedagogics Sciences Academy of Ukraine. Kiev, 2002.

The research is dedicated to analysis of the mental development disturbance features of children preschool age with cerebral-organic pathology. The development of the model of psychology-diagnostic examination of children preschool age with cerebral-organic pathology on the basis of the complex approach and synthesis of psychophysiological and psychology-pedagogical researches and development of the adequate system of correction are shown in the given research.

The scientific substantiation of model of the special correctional and pedagogical support to children with development disturbance according to their features and needs requires the interdisciplinary approach with integration of psychophysiological and psychology-pedagogical researches of an abnormal child.

The originally of the mental development of children preschool age with cerebral - organic pathology, which is developed by slowing down of formation paces of mental functions, poor development of cognitive, speech, motive and emotional process is established.

The organizational and technological model of complex correction of children with cerebral-organic pathology is developed. It based on principles of the family rehabilitation system.

Keywords: children with variation development, psychological research, neiropsychological process, structurally functional characteristic of a defect, cognitive activity, biosocial factors, cerebral - organic pathology, psychocorrection, family rehabilitation, integration of public organizations, preventive correction.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Психологія сучасного дитинства має особливу соціальну значущість для майбутніх поколінь і визначається своїми особливостями та витоками розвитку. Стає надзвичайно актуальною, як зазначає С.Д. Максименко, проблема “розробки дошкільного віку з урахуванням національних особливостей, сімейного оточення, віртуальних впливів культури, соціальних та економічних змін, які призводять до змін суспільної та індивідуальної свідомості, а також до змін цінностей” (1998).

В концепції єдиного освітнього простору однією з важливих проблем є забезпечення та реалізація Державних програм щодо надання спеціальної корекційної допомоги дітям із порушеннями психічного розвитку. Необхідність створення системи ранньої комплексної допомоги дітям із відхиленнями в розвитку, як загального пріоритетного напрямку спеціальної освіти, визначається соціально-економічними умовами сучасного життя, ставленням держави до цих дітей, можливостями науки та практики.

Актуальність цієї проблеми зумовлена складністю та багатофакторністю основних питань спеціальної психології, які не можуть вирішуватися лише однією наукою. Саме тому в основі психологічного дослідження цих дітей має лежати міждисциплінарний підхід, що забезпечує аналіз та синтез в інтеграції знань з різних галузей конкретних наук. Реалізація такого підходу визначає теоретико-методологічну основу адекватної корекційної допомоги дітям з порушеннями розвитку, сприяє поглибленню досліджень психобіологічних, нейрофізіологічних та психоневрологічних особливостей цих дітей.

Комплексне дослідження порушень психічного розвитку у дошкільників стає глобальною та загальнозначимою проблемою в аспекті транскультурних даних про те, що кількість дітей з відхиленнями в розвитку в останні роки збільшилася і становить у регіонах соціального неблагополуччя 20%, а з урахуванням всього діапазону порушень (від незначних до тяжких) кількість цих дітей в різних регіонах збільшується до 35-43 % (А.А. Баранов, Г.В. Козловська, О.В. Киричук, Т.П. Вісковатова, M. Kramer та ін.).

Причиною цього є вплив та поєднання негативних соціально-економічних, екологічних, демографічних та внутрішніх біологічних чинників, що призводить до дизонтогенезу психічного розвитку дитини (Л.С. Виготський, В.В. Лебединський, Г.Е. Сударєва та ін.), а відсутність спеціальних умов перешкоджає загальному розвиткові дошкільників та корекції наявних порушень залежно від їхніх особливостей та потреб (А.В. Запорожець, В.І. Лубовський, Є.Ф. Соботович, Л.І. Фомічова та ін.).

Діти з порушеннями психічного розвитку потребують спеціального корекційного впливу, що охоплює комплекс психолого-медико-педагогічних та соціальних заходів, спрямованих на розвиток їхніх потенційних можливостей, досягнення максимально можливої самостійності, соціальне та особистісне становлення.

Значущість дослідження психічного розвитку дітей дошкільного віку в сучасному суспільстві зумовлена тим, що саме в цьому віці відбувається активне формування рухових, розумових, мовленнєвих, емоційних та поведінкових функцій дитини, які забезпечують її подальшу соціалізацію, психологічну готовність до навчання. Це потребує розробки зазначеної проблеми на міждисциплінарному рівні, введення в систему спеціальної психології клінічних основ порушень. Тісний взаємозв'язок психології та педагогіки з медициною усуває односторонність кожної дисципліни, що сприяє формуванню цілісного наукового погляду на розвиток дитини, забезпечує системність у вивченні нейрофізіологічних процесів, вищих психічних функцій та можливостей подолання негативних тенденцій в її розвитку. Тому, саме комплексний підхід до зазначеної проблеми дає змогу інтегрувати знання з різних галузей науки для визначення пріоритетних напрямів спеціальної психології.

Стан дослідження проблеми. Ще в 30-ті роки Л.С. Виготський зазначав, що проблема розвитку аномальної дитини для психології є ключовою (1935). Це зумовило створення галузі психолого-педагогічних досліджень, яка виходить за межі дефектології та має загальнопсихологічне і загальнопедагогічне значення. Вона охоплює вивчення проблеми розвитку особистості дітей з відхиленнями в цілому та визначення шляхів її корекції. Ряд праць вітчизняних та зарубіжних дослідників у цій галузі присвячені вивченню різних аспектів онтогенезу, шляхів розвитку та пошуку нових напрямків корекційного навчання дітей з порушеннями психічного розвитку (Р.М. Боскіс, Т.О. Власова, В.І. Лубовський, М.С. Певзнер, В.П. Петрова, В.М. Синьов, H.R. Huessy, H. Spionek, M. Townsend та ін.).

Вітчизняними та зарубіжними вченими проводилися численні психологічні дослідження, спрямовані на вивчення дітей з порушеннями психічного розвитку, узагальнено результати та порівняно з новими даними, отриманими суміжними з психологією науками - психолінгвістикою, нейропсихологією, педагогікою, фізіологією вищої нервової діяльності, клінічною неврологією та генетикою (Л.О. Булахова, К.С. Лебединська, В.І. Лубовський, І.Ф. Маяковська, Є.А. Стреблєва, Є.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, У.В. Улєнкова, Л.С. Цвєткова, S. Kirk, M. Metoyer та ін.). Результати фундаментальних психологічних досліджень свідчать про залежність процесу формування особистості від початкового рівня розвитку психічних функцій (В.М. Блейхер, Л.І. Божович, Г.С. Костюк, О.Ф. Мазурський, М.Д. Левітов, В.Д. Нєбиліцин, Б.І. Тєплов, A. Binet, J. Kettel, S. Rosenzweig та ін.). Тому проблема формування окремих психічних функцій була предметом дослідження учених упродовж багатьох років (Т.В. Єгорова, В.П. Кудрявцева, В.І. Насонова, Л.І. Пересеві, Є.С. Слєпович, Н.М. Стадненко, С.Г. Шевченко, O. Вlak, M. Кless-Delange, H. Szlivovski, L. Tarnopol, F. William та ін.). Численні дослідження довели вплив трудової та практичної діяльності на формування в аномальних дітей пізнавальної та мовленнєвої діяльності, розвиток спілкування та моторики (В.І. Бондар, Г.М. Дульнєв, В.Г. Петрова, Б.І. Пінський, О.П. Хохліна та ін.).

У теоретичних та методичних працях українських дефектологів, присвячених питанням корекції психічного розвитку дітей різних категорій та вікових груп, знаходять відображення чимало аспектів цієї складної проблеми, вирішення яких дало змогу більш диференційовано підійти до вивчення особливостей пізнавальної діяльності аномальних дітей, до виявлення їхніх потенційних можливостей, побудови оригінальних систем корекційної роботи (І.Г. Єременко, С.Д. Максименко, В.М. Синьов, Є.Ф. Соботович, Н.М. Стадненко, О.П. Хохліна та ін.). Ці дослідження довели, що спеціальні корекційні заходи справляють вирішальний вплив на розвиток психіки аномальної дитини, а відтак, і необхідність подальшого розвитку різноманітних підходів до спеціальної допомоги таким дітям (Т.П. Вісковатова, Ю.З. Гільбух, О.В. Киричук, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко та ін.). Корекційна та компенсаторна спрямованість, за визначенням М.Д. Ярмаченка, є наріжним каменем навчально-виховного процесу спеціальних закладів. Вивчення складних проблем цілеспрямованого формування інтелекту в аномальних дошкільників (А.Г. Обухівська, В.В. Тарасун, Л.І. Фомічова та ін.) показало, що на ранніх етапах онтогенезу їхній інтелектуальний розвиток відбувається у процесі різноманітних видів цілеспрямованої діяльності, які є зовнішніми та формуючими чинниками.

У Казахстані вперше реалізація комплексного підходу до вивчення особистості аномальних дітей була здійснена Ж.І. Намазбаєвою (1971), що стало початком подальшого системного вивчення зазначеної проблеми (Л.О. Сарсенбаєва, Н.Б. Жиємбаєва, Л.А. Макіна та ін.), в напрямку якого проведено наше дослідження особливостей порушень психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією.

Як відомо, діагностика аномальності - це виявлення різноманітних дефектів та їх причин, що потребує диференціації проявів біологічного, психічного та соціального розвитку дитини. Тому корекційний вплив має ґрунтуватися на урахуванні взаємозв'язку індивідуального та соціокультурного розвитку, використанні диференційованих та інтегрованих підходів у синтезі матеріалів різноманітних галузей психології та медицини, переході від емпіричних методів до загальнотеоретичного розуміння фактів і явищ. У цьому розумінні значущість дослідження церебрально-органічної патології у дошкільників визначається широкою розповсюдженістю в загальній структурі порушень психічного розвитку у дітей, а також високим відсотком інвалідизації в загальній структурі дитячої інвалідності. В онтогенетичному аспекті церебрально-органічна патологія має загальний резидуальний характер, в генезисі якого лежить раннє ураження головного мозку, що визначає своєрідність порушення розвитку психіки дитини.

У дошкільному віці ці особливості виявляються, найперше, у порушеннях функцій рухової, емоційно-пізнавальної сфер та мовлення, знання яких необхідні для визначення прогнозу подальшого розвитку дошкільника, успішної корекційно-педагогічної роботи та введення його до освітнього простору.

Статистика свідчить, що психічний розвиток дошкільників викликає занепокоєння вже з народження: кількість здорових новонароджених упродовж останніх 7 років зменшилася з 48% до 36%; фізіологічна зрілість знизилась у 80% немовлят; перинатальне ураження центральної нервової системи відзначається у 70% новонароджених. Всі вони складають групу високого ризику щодо слухової, зорової патологій, дитячого церебрального паралічу, інтелектуальної недостатності та складних порушень у психічному розвиткові (Ю.О.Разенкова, 2000).

За даними міністерства охорони здоров'я Республіки Казахстан (2001) індекс здоров'я матерів становить 20-30%, тобто лише 2-3 із 10 жінок вважаються практично здоровими; кількість дітей з перинатальними ураженнями становить 74 тисячі; щорічне народження малюків із ДЦП досягає 330-350 випадків, а з розумовою відсталістю - до 6000 дітей. Це вказує на стійку тенденцію збільшення рівня дитячої інвалідності за останні два десятиліття в 10 разів. Органам охорони здоров'я Республіки Казахстан, внаслідок невідкладних заходів, за останні роки вдалося стабілізувати показники дитячої смертності, хоча вони досі залишаються достатньо високими, порівняно з іншими країнами - 19,4 на 1000 новонароджених (в Україні цей показник становить 12, в Росії - 15,2). Основними причинами дитячої смертності залишаються перинатальні ураження та вроджені аномалії розвитку різних систем, в тому числі й нервової системи.

Існують дані щодо збільшення кількості дошкільників з обмеженими можливостями здоров'я (Л.І. Аксьонова; О.В. Киричук, 1995; Ю.В. Морозова, 2000), до того ж близько 50% дошкільників мають донозологічні відхилення, а 30% часто хворіють. В останнє десятиріччя у дітей 4-7 років збільшилася кількість невротичних реакцій, які за сприятливого перебігу зникають через 1-2 роки, за несприятливого - з'являються невротичні симптоми та патологічне формування особистості (Т.П. Вісковатова, 1997), що зумовлено погіршенням регуляторних механізмів у 67% дітей дошкільного віку (А.Д. Аболевська, 1972; В.Я. Уманський, 1992).

Нині, за умов соціально-економічних змін, система спеціальної освіти переживає кризу, пов'язану з переосмисленням традиційних цінностей, труднощами забезпечення діяльності спеціальних освітніх закладів, відставанням у встановленні системи спеціальної допомоги від соціальних потреб, що змінюються. У сучасних умовах недостатньо розвинені інтеграційні процеси, які визначаються різноманітними формами корекційного впливу на дітей з недоліками в розвитку. Сучасна спеціальна психологія потребує розробки нової парадигми на основі максимального наближення теоретичних і практичних задач системи спеціальної освіти до теперішніх вимог суспільства, оскільки лише спеціальна освіта найповніше забезпечує і задовольняє соціокультурні та освітні потреби дітей з обмеженими можливостями.

Визнаючи значущість цієї проблеми, варто зазначити, що досі недостатньо вивчено чимало питань впливу несприятливих чинників біологічного, екологічного та соціального характеру на психічний розвиток дитини; вікових критеріїв сформованості основних психічних функцій; діагностики порушень психічного розвитку та превентивної роботи з різними категоріями дітей. Вирішення цих питань необхідне для теоретичної розробки проблеми дітей з відхиленнями в розвитку, розширення й уточнення знань про їхні психічні особливості, визначення механізмів розвитку та комплексної реабілітації. Для подальшого розвитку та соціально-економічної перебудови суспільства необхідне формування нового здорового покоління, яке підростає. Це потребує подальшої розробки основних складників системи державної підтримки спеціальної освіти та взаємозв'язку з громадськими організаціями у здійсненні реабілітації дошкільників.

Сучасна соціально-демографічна ситуація суспільства характеризується зниженням соціальної ролі сім'ї та ціннісного ставлення до дітей. Як наслідок - послаблюються моральні норми і традиції сім'ї, зростає напруженість внутрішньородинних стосунків, знижується її виховний потенціал. Сімейне неблагополуччя стає найважливішою причиною відхилень у психічному розвиткові дітей, що значно ускладнює організацію спеціальної корекційно-педагогічної допомоги. Саме тому в сучасних умовах необхідно посилити соціально-профілактичну роботу з дітьми дошкільного віку та їхніми сім'ями, удосконалити систему соціально-правової допомоги родинам, які мають дітей з відхиленнями в розвитку.

Таким чином, актуальність зазначеної проблеми та її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дослідження “Особливості порушень психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією та основи їх комплексної корекції”.

Робота виконана в рамках науково-дослідної програми Алматинського Державного Університету імені Абая “Державна стратегія розвитку соціальної та медичної допомоги дитині та сім'ї в сучасних умовах економічних змін і впровадження нових технологій в системі освіти й охорони здоров'я РК”.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей порушень психічного розвитку у дошкільників із церебрально-органічною патологією, а також науково-методичне обґрунтування, експериментальна апробація та впровадження нової моделі психолого-педагогічної корекції.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

Провести системний аналіз стану проблеми в теорії та практиці спеціальної психології та корекційної педагогіки і виявити історичні, соціокультурні передумови становлення і формування поглядів на особливості порушень психічного розвитку дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією.

Вивчити специфічні особливості розвитку дітей дошкільного віку при різноманітних видах церебрально-органічної патології.

Розробити алгоритм та зміст комплексного дослідження специфічних особливостей психічного розвитку дітей на ранніх етапах онтогенезу, з урахуванням сучасного розуміння впливу біологічних та соціальних чинників, нейрофункціональних та нейровізуальних характеристик, як умови прогнозування порушень психічного розвитку дітей.

Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити систему комплексної психокорекції дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією.

Розробити організаційно-функціональну структуру служби комплексної лікувально-психологічної корекції порушень психічного розвитку дітей, що ґрунтується на принципах сімейної реабілітації та інтеграції родини в реабілітаційну систему.

Визначити основні стратегії прогнозу, профілактики та корекції психічного розвитку дітей у Республіці Казахстан на найближчі роки і перспективу.

Розробити навчально-методичні рекомендації з комплексної психолого-педагогічної корекції психічних порушень дітей з різноманітними формами церебрально-органічною патологією.

Об'єкт дослідження - процес психічного розвитку дошкільників при церебрально-органічній патології.

Предмет дослідження - особливості психічного розвитку дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією та комплексна система їх педагогічної корекції.

Концепція дослідження ґрунтується на цілісному підході до дослідження проблеми вивчення порушень психічного розвитку дошкільників при церебрально-органічній патології та їх корекції. При розробці концепції використовувалися основні теоретичні положення вітчизняних дефектологів (Л.С. Виготський, К.С. Лебединська, В.І. Лубовський, М.С. Певзнер, Є.Ф. Соботович та ін.) про закономірності розвитку емоційно-пізнавальної, мовленнєвої діяльності та психомоторики дітей дошкільного віку з порушеннями розвитку.

Основу концепції складає міждисциплінарний синтез знань у галузі спеціальної, вікової та педагогічної психології, загальної та спеціальної дидактики, нейрофізіології та психоневрології. Використовувалися наукові положення про тісний взаємозв'язок психологічних, нейрофізіологічних та нейровізуальних характеристик розвитку дитини, загальні закономірності розвитку дошкільника та його вікові норми, дані про механізми розвитку та взаємозв'язки первинних і вторинних порушень при церебрально-органічній патології.

Концепція ґрунтувалась також на науково-практичних даних про процеси формування діяльності дошкільника в умовах корекції порушень розвитку за використання спеціальних методів, прийомів, засобів навчання дітей; про психолого-педагогічну, нейрофункціональну та клініко-психологічну характеристики дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією.

Розробка діагностичного апарата здійснювалася на основі загальних принципів психодіагностики(М.Ю. Забродін, Ю.З. Гільбух, К.М. Гуревич) та диференціальної діагностики дефектів психічного розвитку (В.І. Лубовський, Н.М. Стадненко, В.В. Тарасун та ін.). Ці фундаментальні положення конкретизувалися за допомогою створення моделей комплексного обстеження дітей з порушеннями розвитку.

Розроблена нами модель містила такі блоки: клініко-анамнестичний, розроблений за даними психолого-медичної документації; мікросоціальний, що містить дослідження характеристики, структури та функції сім'ї; психолого-експериментальний та нейрофункціональний. Складові компоненти блоків містили найбільш значущі для них параметри та сукупність їх варіантів, що дають змогу уніфікувати процес вивчення особливостей порушень психічного розвитку у дошкільників. Концепція спеціальної корекційної допомоги охоплювала наступні розділи: теоретичний, організаційно-методичний і практичний. Теоретичний блок охоплював банк наукових даних, необхідних для здійснення та інформаційного забезпечення психолого-педагогічної корекції; організаційно-методичний блок складав мету, задачі та спеціально розроблені підходи до дослідження, зміст і методи, прийоми та засоби організаційної роботи, підготовку спеціалістів і методичного матеріалу для проведення комплексної корекційної роботи та безпосередньо відбір дітей, які потребують корекції. Практичний блок представляв певні зони актуального та найближчого розвитку, безпосереднє проведення корекційної роботи під контролем проміжного психодіагностичного та нейрофізіологічного обстеження. Під час створення системи психолого-педагогічної корекції використовувалися: сюжетно-дидактична гра, лікувально-оздоровчі заняття, кондуктивна педагогіка та ігротерапія.

Теоретичною основою дослідження є концепція єдності біологічних та соціальних чинників психічного розвитку (Л.С. Виготський, Н.А. Бернштейн, П.К. Анохін та ін.), теорія еволюційно-вікової періодизації, що визначає особливу значимість дошкільного віку (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін, В.С. Мухіна та ін.), культурно-історична концепція розвитку особистості (Л.С. Виготський), положення про цілісний, системно-комплексний та діяльністний підхід до дослідження психічного розвитку дитини (Л.С. Виготський, О.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), теорія психічного розвитку аномальної дитини, системного аналізу розвитку та порушення психічних функцій, структурного аналізу первинного та вторинного дефектів розвитку психіки (Л.С. Виготський, В.І. Лубовський), принцип ранньої корекції, диференційованого та індивідуального підходів, положення про психолого-педагогічну і медико-соціальну корекцію аномального розвитку (В.І. Лубовський, А.Л. Венгер, І.Г. Єременко, М.І. Лісіна, В.Г. Петрова, Є.М. Мастюкова та ін.).

Методичною основою дослідження є генетичний (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Ж. Піаже, А.А. Смирнов, С.Д. Максименко) і функціональний (Б.Г. Ананьєв, Н.А. Бернштейн, С.Л. Рубінштейн, Д.Н. Узнадзе) підходи до вивчення психіки, що охоплюють:

наукові положення про закономірності розвитку психомоторики, емоційної, пізнавальної та мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку в нормі та при церебрально-органічній патології;

системний підхід передбачає взаємозв'язок усіх психічних процесів у дитини, їх цілісність та структурність у процесі діяльності і за впливу несприятливих чинників навколишнього соціального мікро середовища;

на основі системного підходу виявлення психічних порушень та їх психолого-педагогічна корекція розглядається як єдиний цілеспрямований процес психічного розвитку дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією.

Гіпотеза дослідження. Порушення психофізичного розвитку у дошкільників із церебрально-органічною патологією зумовлені впливом несприятливих чинників переважно на самих ранніх етапах розвитку, що визначає глибину та своєрідність дефекту. Психічний розвиток дошкільників при церебрально-органічній патології має специфічні особливості, що характеризуються вираженими різною мірою порушеннями психомоторики, мовлення, емоційної та пізнавальної сфер, що визначає своєрідність та глибину дефекту розвитку психіки.

Своєчасне виявлення особливостей аномального розвитку таких дітей та розробка адекватних методів корекційного впливу можуть бути ефективними за умови створення та застосування спеціального комплексного діагностичного апарату. Здійснення системи заходів психолого-педагогічної корекції, з урахуванням специфіки розвитку даної категорії дітей, дає змогу значно покращити процес їхнього психічного розвитку, а також запобігти виникненню вторинних відхилень.

Оптимальність психічного розвитку дітей цієї категорії значною мірою визначається:

ранньою діагностикою та виявленням порушень психічного розвитку і створенням умов для їх комплексної профілактики;

наявністю спеціальної системи корекційного впливу з опорою на виявлення причин та індивідуальні особливості порушень психічного розвитку у дошкільників;

створенням адекватного середовища, спрямованого на розвиток активності в аспекті формування провідної діяльності;

оптимальним професійним рівнем готовності психологів, дефектологів, лікарів, батьків до корекційного впливу, що може бути ефективнішим за умови створення організаційно-психологічної моделі реабілітації дітей та впровадження нових корекційних технологій.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз, порівняння та узагальнення науково-літературних матеріалів з проблеми, вивчення психолого-медичної документації; організаційні - порівняльний та лонгітюдний; емпіричні - спостереження, психодіагностичні методики, констатуючий та формуючий, лабораторний і природний експерименти, методи статистичної обробки.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося в 1990-2002рр. Діагностична робота проводилася в лабораторіях кафедри спеціальної психології та соціальної педагогіки Алматинського Державного Університету, корекційна робота - в реабілітаційному центрі “Алем Комек”, відділенні психолого-педагогічної корекції республіканської дитячої лікарні. Розроблена під керівництвом автора система обстеження та корекції запроваджувалася у роботу психологів, логопедів і педагогів вказаних закладів м. Алмати, а також міст Павлодара, Кзил-Орди, Чимкента, Актау, Талдикоргану. Отримані експериментальні дані про психічний розвиток 1050 дітей віком 4-7 років із різноманітними формами церебрально-органічної патології з різних регіонів Республіки та соціальна характеристика 280 їхніх сімей. У формуючому експерименті здійснена психолого-педагогічна корекція психічного розвитку у дошкільників із різноманітними формами церебрально-органічної патології. Матеріали дослідження містять дані 20-річного практичного досвіду автора.

Достовірність і надійність отриманих результатів забезпечені методичною обґрунтованістю використаних методів, що спираються на системно-комплексний підхід, їх адекватністю поставленим задачам, значною кількістю вибіркової сукупності (1050 дітей дошкільного віку та 280 сімей) та статистичною обробкою матеріалів. Результати дослідження широко впроваджені у практику спеціальних лікувально-реабілітаційних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розширенні попередньо отриманих даних про особливості та закономірності психічного розвитку дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією. Вперше експериментально встановлено, що специфічні закономірності порушень психічного розвитку дошкільників зумовлені структурно-функціональним дефектом переважно лобних та тім'яно-скроневих відділів півкуль. При цьому своєрідність порушень психічного розвитку визначається локалізацією та глибиною органічного ураження та поліморфізмом похідних порушень.

Отримано додаткові дані про найважливіші для сучасних умов негативні біосоціальні чинники, які впливають на розвиток дитини в дошкільному віці, що дало змогу отримати нові дані про генезис біосоціальної дезінтеграції дошкільників при церебрально-органічній патології.

Вперше розроблено, апробовано й запроваджено теоретично обґрунтований алгоритм комплексного обстеження дітей із церебрально-органічною патологією на основі експериментально-психологічного, нейрофізіологічного та нейровізуального досліджень, що дало змогу уточнити структурно-функціональну локалізацію ураження головного мозку при церебрально-органічній патології у дошкільників.

Експериментально встановлено особливості психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією, що полягають у зниженні темпів їхнього розвитку, затримці формування електрогенеза, наявності вторинних порушень, які спричинюють недостатню сформованість емоційних, пізнавальних, рухових та мовленнєвих функцій, своєрідність яких при різних видах аномалій підтверджено нейрофізіологічними та нейровізуальними даними.

Розроблено та експериментально підтверджено ефективність нової моделі комплексної психолого-медико-педагогічної реабілітації дітей із церебрально-органічними порушеннями в межах сучасного освітнього простору із запровадженням нових технологій корекції психічного розвитку у дітей дошкільного віку та науково-обґрунтованою системою психопрофілактики та превентивної корекції психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено нові підходи до психологічного обстеження дітей дошкільного віку та психолого-педагогічної корекції психічних порушень у дошкільників із церебрально-органічною патологією.

Розроблено алгоритм комплексної діагностики порушень психічного розвитку, що містить також нейрофізіологічне, нейровізуальне та клініко-експериментальне обстеження за адаптованими тестовими методиками для дітей дошкільного віку.

Запропонована структурно-функціональна характеристика глибини та локалізації дефекту, що дає змогу диференціювати різноманітні варіанти церебрально-органічної патології з метою їх оптимальної корекції та компенсації.

Продемонстровано, що негативні соціальні та біологічні чинники визначають ступінь ускладнення психічного розвитку дітей дошкільного віку, негативно впливають на подальший їхній розвиток.

Розроблено та апробовано оригінальну методику сімейної реабілітації, лікувальної педагогіки та інтеграції родини з громадськими організаціями в систему комплексної етапної реабілітації дошкільників із церебрально-органічною патологією на рівні міжгалузевого співробітництва спеціалістів освіти, охорони здоров'я та соціальної служби.

Розроблено та впроваджено методику використання сюжетно-дидактичної гри, як одного з методів психолого-педагогічної корекції дітей дошкільного віку.

Розроблений для практичних спеціалістів алгоритм комплексного обстеження дітей із церебрально-органічною патологією, спрямований на диференційоване визначення особливостей психічного розвитку та глибини структурно-функціонального дефекту.

Запропонована авторська методика оцінки психосоціального розвитку дітей дошкільного віку для працівників спеціальної освіти та соціального захисту, що містить шкалу психосоціальних порушень та критерії соціальної недостатності дітей із психоневрологічними порушеннями.

Матеріали дисертації використано в навчальній програмі психолого-педагогічного факультету Алматинського Державного Університету імені Абая (відділення психології та дефектології) як спеціальний курс “Нейрофізіологічні основи психічного розвитку у дітей”.

Розроблено та впроваджено принципи психопрофілактики, навчально-методичні програми з ранньої діагностики та психокорекції дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією.

Особистий внесок автора. Автором розроблена концепція порушень психічного розвитку у дошкільників та структурна модель цих порушень при церебрально-органічній патології. Розроблено алгоритм комплексного обстеження дітей із психоневрологічними порушеннями, що дало змогу дослідити особливості порушень психічного розвитку у цієї категорії дошкільників, розробити та впровадити модель їх комплексної корекції. Розроблено та апробовано структурно-функціональну модель служби психолого-педагогічної корекції, на основі якої здійснювалася реабілітація досліджуваної групи дітей. Розроблено та впроваджено систему сімейної реабілітації, лікувального супроводу та інтеграції громадських організацій в систему корекційної роботи. Розроблено новий цикл для дефектологічного факультету з курсу нейрофізіологічних основ церебрально-органічної патології у дітей.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на щорічних науково-практичних конференціях Алматинського Державного Університету імені Абая (1997-2001); Міжнародному семінарі “Інтеграція суспільних організацій батьківської ініціативи з медико-соціальної реабілітації дітей і відхиленнями в розвитку” (м. Гейдельберг, 1997); підсумкових психолого-медико-педагогічних конференціях республіканської дитячої лікарні (1997-2001); навчальних циклах кафедри спеціальної психології та соціальної педагогіки Алматинського Державного Університету імені Абая м. Алмати (1997-2001); курсах підвищення кваліфікації керівників закладів спеціальної освіти Республіканського інституту підвищення кваліфікації системи освіти М.Алмати (1998-2001); республіканській науково-практичній конференції “Досвід, проблеми та перспективи реформування охорони здоров'я в Республіці Казахстан” (м. Алмати, 1998); Всеросійській конференції керівників республіканських дитячих закладів “Актуальні питання охорони здоров'я матері та дитини”(м. Казань, 1998); першій міжнародній конференції дитячих неврологів країн Азії (м. Алмати, 1998); національній конференції “Актуальні проблеми та перспективи формування здорового способу життя в рамках стратегії “Казахстан-2030” (м. Алмати, 1998); республіканській науково-практичній конференції “Діти та підлітки інваліди: проблеми реабілітації та інтеграції в суспільстві” (м. Павлодар,1999); міжнародному німецько-казахському науково-практичному семінарі “Актуальні питання реабілітації дітей з епілепсією” (м. Алмати,1999); навчально-практичній конференції “Нові технології в реабілітації дітей із ДЦП” (м. Москва, 2000); VІІІ Всеросійському з'їзді неврологів (м. Казань, 20001).

Впровадження. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в роботу реабілітаційних центрів міст Алмати, Павлодара, Талдикоргану, спеціалізованого дошкільного закладу м. Алмати, в організацію громадських недержавних організацій “Алем Комек”, “Ак бота”, “Самал” та відділення психолого-медико-педагогічної корекції республіканської дитячої лікарні.

Матеріали дослідження використано в навчально-методичних програмах Алматинського Державного Університету імені Абая, Казахського державного медичного університету, Республіканського інституту підвищення кваліфікації керівників системи освіти, Алматинського державного інституту удосконалення вчителів.

Публікації. Основні положення та зміст дисертації викладені у 47 наукових роботах (25 одноосібно), в т.ч. 2 монографіях (одноосібно), 5 навчально-методичних посібниках (3 одноосібно). 31 статтю опубліковано у виданнях, затверджених Вищою Атестаційною Комісією Республіки Казахстан.

Структура дисертації. Дисертацію викладено на сторінках. Вона складається зі вступу, 5 розділів, висновків і додатків. Список літератури становить 340 джерел літератури, із них 84 іноземною мовою. Робота містить 12 таблиць і 35 рисунків.

2. Основний зміст роботи

У вступі аналізується стан дослідження проблеми та її актуальність, обґрунтовується вибір теми, визначається мета, об'єкт, предмет, методика, гіпотеза, висвітлюється методологічна основа дослідження, наукова новизна, теоретична та практична значимість роботи, форми апробації, запровадження результатів дослідження у практику дошкільних закладів.

У першому розділі “Теорія та методика дослідження порушень психічного розвитку дітей дошкільного віку із церебрально-органічною патологією” здійснено системний аналіз теорії та методології психічного розвитку дітей дошкільного віку, який показав, що ця проблема залишається найважливішою та найбільш актуальною для сучасної спеціальної психології, має велику значущість для загальної та дитячої психології.

Історичний аналіз досліджень довів необхідність філософського осмислення сутності відхилення розвитку, його соціокультурних передумов, які визначають обґрунтування пріоритетів розвитку теорії та практики спеціальної психології на основі нової парадигми гуманізації підходів до дітей із порушеннями в розвитку. Передумови становлення та розвитку поглядів на особливості порушень психічного розвитку у дітей зароджувались в глибоку давнину, починаючи з філософії Платона про соціальну значимість аномальності, визначення Аристотелем шляхів профілактики відхилень розвитку, середньовічних прообразів філософських класифікацій відхилень розвитку (А. Аврелій, І. Кант, Г. Гегель та ін.). Періоди негативного ставлення до проблеми аномальних дітей були пов'язані з неприйняттям сутності корекції психіки людини (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше), одностороннім підходом до корекції та компенсації в теорії психоаналізу (З. Фрейд, А. Адлер, К. Юнг та ін.), гештальтпсихології (К. Коффка та ін.), теорії іманентного розвитку психіки дитини (К. Блер, В. Штерн та ін.).

Теоретичною базою спеціальної психології стали положення Л.С.Виготського про органічну єдність соціальних та біологічних чинників, загальних та специфічних закономірностях аномального розвитку, первинний дефект та вторинні ускладнення, соціальний розвиток дітей, які були згодом конкретизовані в теоріях розвитку особистості (Л.І. Божович, 1968 та ін.) та генезису спілкування (М.І. Лісіна, 1987). Вітчизняна психологія ґрунтується на визнанні суспільно-історичного походження психіки та розглядає розвиток дитини як процес виникнення у неї якісно нових психічних утворень, визнаючи необхідність активного формування психіки та удосконалення пізнавальної діяльності у дитини засобами навчання (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Л.В. Заков, П.І. Зінченко, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.).

Дослідження Н.О. Бернштейна, В.М. Бехтєрєва, Н.Є. Введєнського, О.Г. Іванова-Смоленського, М.І. Красногорського, І.П. Павлова, І.М. Сєченова, Л.О. Орбелі, О.О. Ухтомського стали основою нейрофізіологічної концепції розвитку психіки в цілому та окремих її функцій, що в подальшому розширилася вченням П.К. Анохіна про функціональні системи, дослідженнями психофізичних та психобіологічних аспектів розвитку поведінки та емоцій у дітей в роботах Є.М. Винарського, Х. Дельгадо, О.М. Іваницького, М.І. Касаткіна, Н.О. Менчинської, Р. Розенцвейга, T. Christine, C. Trevarthen та ін. Особливості формування нейрофізіологічних процесів у дітей із порушеннями психічного розвитку досліджені Л.О. Новиковою, Л.І. Переслені, Г.І. Поляковою та ін. Особливості нейропсихічних порушень у дітей відображені у працях А.Р. Лурія, Е.Г. Симерницької, Є.Д. Хомської, Л.С. Цвєткової та ін.

На подальший розвиток спеціальної психології вплинули ідеї Л.С. Виготського про формування психіки дитини упродовж життя на основі культурно-історичного досвіду, теорія О.Р. Лурія про динамічну локалізацію вищих психічних функцій, теорія діяльності О.М. Леонтьєва та теорія відношень В.М. Мясищева. Розвиткові експериментально-діагностичних підходів до аномального розвитку (А.Ф. Лазурський, Г.І. Россолімо), удосконаленню методик психокорекційної роботи сприяли численні патопсихологічні дослідження (В.М. Бехтєрєв, В.М. Блейхер, Б.В. Зейнгарник, І.О. Коробейніков, В.В. Лебединський, С.Я. Рубінштейн).

Всебічне вивчення особливостей психічного розвитку дошкільників відіграло важливу роль у створенні ефективної системи їх корекції (Л.О. Венгер, М.І. Лісіна, В.І. Лубовський, В.С. Мухіна, У.В. Ульєнкова, D. Сatherwood, M. Heimann, P. Kuhl та ін.), а дослідження в галузі психодіагностики поглибили якісний аналіз розвитку дитини (Т.О. Власова, З.І. Калмикова, І.А. Коробейников, В.І. Лубовський, Н.М. Стадненко, В.В. Тарасун та ін.), експериментальне визначення рівня розвитку розумових здібностей та емоційно-вольової сфери (В.І. Лубовський, 1989, О.Ф. Потьомкіна, 1990, А.Г. Обухівська, 1991, Ю.М. Забродін, 1994 та ін.). Розвиток діяльності дошкільника, з точки зору її практичної та мисленнєвої форм, відображено у працях П.Я. Гальперіна (1966), Д.Б. Ельконіна (1970), Л.Ф. Обухової (1972) та ін., взаємовідношення компонентів зовнішньої та внутрішньої діяльності досліджені С.Л. Рубінштейном (1946), О.М. Леонтьєвим (1983). Вивчення розумового розвитку та емоційно-вольової сфери, розвиток мовлення та словесної регуляції поведінки проведено в дослідженнях Г.П. Бертинь, Г. Блюміної, А.Я. Іванової, В.В. Крижко, В.І. Лубовського, М.С. Певзнер, Є.М. Мастюкової, Є.Ф. Соботович, О.П. Хохліної та ін. Дані досліджень ряду психологів відзначають неоднорідність рівня розвитку пізнавальної діяльності та порушень психічного розвитку (Т.О. Власова, Г.М. Дульнєв, Л.В. Занков, В.І. Лубовський, В.Г. Петрова, Ж.І. Шиф та ін.), розкривають особливості порушень у розумово відсталих дітей процесів сприйняття (К.І. Вересоцька, Р.Я. Журавльова, М.В. Звєрєва та ін.), пам'яті (І.В. Бєлякова, Л.В. Занков, В.О. Сумароков), мислення (Г.М. Дульнєв, Б.І. Пінський, Т.О. Процко, Н.М. Стадненко та ін.), мовлення (А.Г. Єрмилова, В.І. Лубовський, В.Г. Петрова, В.О. Турський та ін.).

Значний внесок у вивчення проблеми діагностики та корекції відхилень розвитку зроблено психологами України (Ю.З. Гільбух, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Н.М. Стадненко, В.В. Тарасун та ін.), які одними з перших запровадили диференційоване навчання у школах (І.Г. Єременко, Л.С. Вавіна, Г.М. Мерсіянова, В.Є. Туринська та ін.), успішно довели, що спеціальні корекційні заходи справляють вирішальний вплив на розвиток психіки аномальної дитини (В.І. Бондар, Т.П. Вісковатова, В.М. Синьов, Є.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, Л.І. Фомічова, М.К. Шеремет та ін.).

Водночас проведений аналіз наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів підтвердив актуальність та необхідність подальшого вивчення особливостей порушень психічного розвитку дошкільників із церебрально-органічною патологією з точки зору сучасних психологічних та нейрофункціональних даних з метою урахування їх про побудові корекційної роботи.

Другий розділ “Біосоціальні чинники психічного розвитку дітей дошкільного віку” присвячений аналізові сучасних проблем розвитку та соціально-біологічних факторів, що впливають на психічне становлення дошкільників, зокрема при церебрально-органічній патології. Тенденція прогресуючого зростання порушень психічного розвитку у дітей, збільшення кількості та зміна сутності біологічних чинників впливу на нервову систему дитини спричинює, як зазначає Л.О. Булахова (2001), зміну теоретичних і практичних концепцій психічного розвитку дітей відповідно до сучасних нейрофізіологічних та нейровізуальних досліджень. Теоретичний аналіз досліджень дав змогу зробити висновок стосовно того, що психічний розвиток у дошкільному віці є закономірним онтогенетичним процесом, характеризується циклічністю та нерівномірністю, що зумовлено етапним дозріванням окремих психічних функцій.

Вирішальну роль у процесі психічного розвиту, як зазначає Л.С. Виготський, відіграє єдність та взаємодія біологічних і соціальних чинників, до того ж кожний із цих факторів має особливу роль у становленні психічних функцій дошкільника. Це визначає необхідність дотримання принципу детермінованого підходу до розвитку психіки з урахуванням біосоціальних чинників життя дитини. Біологічні фактори (вади розвитку, порушення внутрішньоутробного розвитку, ураження під час пологів тощо) справляють значний вплив на розвиток дитини в дошкільному віці, особливо час ураження, характер, вираженість дефекту (Б.Г. Клосовський, Г.Є. Сухарєва, М.Б. Цукер та ін.). Соціальні чинники також мають особливу значимість для психічного розвитку в дошкільному віці, коли починається становлення складних видів діяльності (Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, О.Р. Лурія та ін.).

Формування психічних функцій у дитини відбувається шляхом засвоєння соціального досвіду упродовж життя (Л.С. Виготський, 1935), що веде до активного розвитку складних форм психічної діяльності у дошкільника - довільної уваги, логічної пам'яті, абстрактного мислення, які мають опосередковану будову, де головна роль належить мовленню. Розумовий розвиток дошкільника характеризується тісною взаємодією різноманітних форм мислення, водночас між практичною та мисленнєвою діяльністю в дошкільний період встановлюються дуже складні та суперечливі взаємовідношення (М.М. Поддяков, 1985). Розвиток мовлення в дошкільному віці представляє активне становлення всіх його функцій. Окрім цього особливістю даного віку є збільшення його ролі як засобу спілкування.