Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка

АПН України

УДК 159.946:81'34

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психосемантична репрезентація порушень функціонування особистості

Омар Талеб Халабі

Київ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова МОН України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Білявський Ілля Григорович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти та науки України, завідувач кафедри загальної психології;

Офіційні опоненти:

- член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Бурлачук Леонід Фокович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри психодіагностики та медичної психології;

- кандидат психологічних наук, доцент Скребець Василь Олексійович, Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, доцент кафедри загальної та соціальної психології

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра загальної психології

Захист відбудеться 25 березня 2003 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 22 лютого 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

Анотації

Халабі Омар Талеб. Психосемантична репрезентація порушень функціонування особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук із спеціальності 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2003.

У дисертації обґрунтовано положення, за яким суттєвою характеристикою неврозу є таке викривлення смисло-ціннісного аспекту моделі світу, наявної в суб'єкта, яке призводить до порушень його емоційних ставлень до зовнішніх об'єктів і до самого себе, що спричиняє утруднення у функціонуванні особистості. Виокремлено найважливіші змістові сфери у психосемантичному просторі невротика ("факторіали"). Складено переліки значущих факторів, що визначають семантичне наповнення кожного факторіала. Розроблено й апробовано процедуру виявлення у психосемантичному просторі невротика характерних дисторцій (викривлень, зміщень) і складення на цій основі психосемантичної карти особистості. Розроблено рекомендації щодо врахування матеріалів психосемантичного вивчення особистості невротика у психокорекційній роботі з ним.

Ключові слова: особистість, модель світу, психосемантичний простір, дисторція, факторіал, психосемантична карта.

Халаби Омар Талеб. Психосемантическая репрезентация нарушений функционирования личности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2003.

В диссертации обосновано положение, согласно которому сущностной характеристикой невроза является такое искажение смысло-ценностного аспекта модели мира, имеющейся у субъекта, которое нарушает его эмоциональные отношения к внешним объектам и к самому себе, что (несмотря на сохранение критического отношения к этим нарушениям) вызывает трудности в функционировании личности.

Выделены важнейшие содержательные сферы в психосемантическом пространстве невротика ("факториалы"), лаконично определенные как: 1) "Я и Другой", 2) "Я такой", 3) "Внутреннее важнее внешнего"; 4) "Хочу стать"; 5) "Не знаю, чего хочу"; 6) "Отношение Другого ко мне", 7) "Астенизация". Осуществлено уточнение содержания факториалов через характеристику соответствующих психосемантических полей. Составлен перечень значимых факторов, определяющих семантическое наполнение каждого факториала.

Продемонстрированы возможности применения методов личностного семантического дифференциала, перифразы - свертывания текста, кластер-анализа (осуществляемого испытуемыми) для выявления в психосемантических пространствах невротиков характерных (связанных с опытом, приобретенным вследствие невротического конфликта) смещений (дисторций) по сравнению с представителями психологической нормы.

На основе анализа мета-модельных интервью, а также результатов применения теста самооценки показаны: а) охват дисторционными процессами многих семантических полей в психике невротика и обусловленную этим однотипность реагирования на разные ситуации и классы объектов; б) давление доминирующей эмоции, характерной для невроза того или иного типа, на любые психосемантические процессы; в) характерное для любого невроза отрицательное отношение к значительно большему числу явлений и объектов, чем в случае нормального состояния психики; г) в целом значительно более низкая, чем у представителей психологической нормы, самооценка невротиков (за исключением больных истерическим неврозом); д) характерное для психики невротика искажение пространственно-временных отношений: всё, обладающее для испытуемого семантической значимостью, представляется ему близким в пространстве и времени; е) существенные различия между невротиками и представителями психологической нормы в распределении речевых стилей: для невротиков наиболее характерны отчужденный и послушный стили, а опекающий стиль не обнаружен вообще; ж) значительно худшее, чем у представителей психологической нормы, различение невротками социальных образцов и собственных представлений - вследствие насыщения перцептивной реальности невротика неосознаваемыми субъективными проекциями в область социального; з) существование психосемантических дисторций в форме как прямых, так и инверсных отражений невротической симптоматики; обусловленное этим частое оценивание противоположным образом одного и того же семантического поля в разных контекстах и даже при изменении формулировки вопроса.

Разработана и апробирована методика составления психосемантической карты личности. Эта карта отражает: а) "значения" - интенсивности репрезентаций в психике испытуемых тех или иных явлений, связанных с психосемантическими полями каждого факториала; б) "смыслы" - отношения испытуемого к указанным значениям. Выяснены особенности психосемантических карт, характерные для больных разными типами неврозов, а также для представителей психологической нормы.

Показано, что мета-модельное интервью, помогая психологу определить наиболее актуальные для пациента семантические поля, в то же время позволяет последнему осознать их подлинные значения и смыслы в его картине мира - что обусловливает психокоррекционный эффект. Разработаны рекомендации по учету материалов психосемантического изучения личности невротика в психокоррекционной работе с ним. Эта работа направляется на повышение адекватности значений и смыслов, на которые ориентируется пациент, и на разрушение, благодаря этому, патологических паттернов поведения.

Ключевые слова: личность, модель мира, психосемантическое пространство, дисторция, факториал, психосемантическая карта.

Halabi, Omar Taleb. Psychosemantical representation of faults in personality functioning. - Manuscript.

Dissertation for Candidate degree in psychological sciences. Speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - G.S. Kostiuk Institute of Psychology of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The author showes that some distortion in the meaning-and-value aspect of a person's model of the world is an essential characteristic of a neurosis. This distortion leads to faults in this person's emotional attitudes to external objects and to him/herself, such faults resulting in difficulties of personality functioning. The most important contents areas in a neurotic's psychosemantical space ("factorials") have been distinguished, and the lists of valid factors, which determine the semantic filling of each factorial, have been composed. The procedures have been worked out to detect specific distortions in a neurotic's psychosemantical space and to compose, on this base, his/her psychosemantical map. The author proposes the recommendations how to use the data of psychosemantical study of a neurotic's personality in the psychocorrectional work.

Key words: personality, model of the world, psychosemantical space, distortion, factorial, psychosemantical map.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний етап соціального розвитку як України, так і інших країн світу характеризується високим рівнем психоемоційного напруження населення. Це постає чинником погіршення рівня психічного здоров'я популяції.

Загальна невротизованість сучасного суспільства також широко відома. Неврози належать нині до найбільш частих хвороб. Існує велика кількість досліджень та поглядів на тему їхньої етіології та патогенезу. Однак немає відповіді на питання - на якому фоні розвиваються неврози.

В останні десятиріччя деякі специфічні точки зору на природу неврозів в західній психоневрології пов'язані з біхевіоризмом, екзистенціалізмом, гуманістичною психологією та ін.

В поширеній зараз у багатьох західних країнах концепції біхевіор-терапії заперечується існування неврозу як самостійної нозологічної одиниці. З точки зору біхевіористів реально існують лише окремі невротичні симптоми як результат неправильного процесу навчання (Eyesenck, Rachman, Wolpe та ін.).

Здобувачеві ближча точка зору А. Кемпінскі, котрий вважає, що невротичні симптоми є сигналами тривоги, що надходять із середини організму або від його оточення; у першому випадку мають місце псевдоневрози, які часто випереджають небезпечні соматичні захворювання, у другому - справжні неврози, зумовлені порушеннями взаємодії організму з його оточенням. Такі порушення обов'язково мають психосемантичні прояви.

Оскільки логотерапія Віктора Франкла ґрунтується на смислах та значеннях, якими оперує хворий, тобто на психосемантиці його свідомості, здається доречним звернутись і до спадщини цього видатного психолога й психотерапевта.

Загалом сказане зумовлює необхідність наукового аналізу даної проблеми та актуальність обраної нами теми дисертаційного дослідження: "Психосемантична репрезентація порушень функціонування особистості".

Об'єктом дослідження виступають невротичні розлади особистості та їхня психосемантична репрезентація.

Предметом дослідження є психосемантичний простір невротизованої особистості й типові дисторції, що мають місце у цьому просторі.

Мета дослідження: формування чітких психосемантичних критеріїв, придатних для відрізнення невротика від представника психологічної норми та для уточнення класифікації невротичних розладів.

Гіпотеза дослідження складається з наступних припущень:

1. Невротизація особистості супроводжується психосемантичними порушеннями, які можуть бути виявлені через їх психолінгвістичні маніфестації.

2. Аналіз вказаних порушень здатний допомогти у діагностуванні неврозу й уточненні його симптоматики.

Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. Шляхом теоретичного аналізу проблеми, базованого на вивченні літературних джерел, окреслити притаманні невротикам особливості перцептивної картини світу та ймовірні відображення цих особливостей у їхній мовленнєвій діяльності.

2. З'ясувати особливості психосемантичного простору невротика порівняно з представниками психологічної норми. Окреслити особливості такого простору в осіб, що страждають на неврози різних типів.

3. Розробити й апробувати процедуру, здатну на базі виявленої психосемантичної інформації допомогти в діагностуванні невротичного розладу й визначенні шляхів психокорекційної роботи з пацієнтом.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають: системний підхід до вивчення психічного розвитку й формування особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов та ін.), загальнопсихологічна концепція діяльності (О.М. Леонтьєв, В.В. Давидов, С.Л. Максименко), загальний принцип детермінізму у психології (С.Л. Рубінштейн), концепція неврозів Б.Д. Карвасарського, інформаційний підхід до невротичних патогенних паттернів (А. Кемпінскі), логотерапія В. Франкла, категорії психолого-історичної реконструкції особистості, розроблені І.Г. Білявським, психосемантичний аналіз (В.Ф. Петренко), трансформаційна граматика Н. Хомського, мета-модельне інтерв'ювання Дж. Ґріндера - Р. Бендлера.

Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів.

Теоретичні методи - вивчення й аналіз літературних джерел з проблеми дослідження; методи теоретичного моделювання;

Емпіричні методи - анкетування, бесіда, мета-модельне інтерв'ю, метод особистісного семантичного диференціалу, кластер-аналіз, здійснюваний досліджуваними, метод перифрази - згортання тексту, особистісний опитувальник, тест самооцінки. Для обробки здобутих даних використовувся кореляційний і детермінаційний аналіз.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають:

- в уточненні змісту поняття "невроз", а також ряду понять психосемантики ("психосемантичний простір особистості", "значення", "смисл" тощо);

- у розкритті, в якості суттєвої характеристики неврозу, викривлення смисло-ціннісного аспекту моделі світу, наявної в суб'єкта;

- у виокремленні у психосемантичному просторі невротика найважливіших змістових сфер, які відображають актуальні для нього групи стосунків з оточенням та образом самого себе;

- у виявленні у психосемантичних просторах невротиків дисторцій (викривлень, зміщень) порівняно з представниками психологічної норми і з'ясуванні основних характеристик таких дисторцій, притаманних невротикам взагалі і пацієнтам з окремими типами неврозів зокрема;

у розкритті можливостей низки методів дослідження особистості (мета-модельних інтерв'ю, особистісного семантичного диференціалу тощо) для характеристики психосемантичного простору невротика і визначення шляхів гармонізації цього простору.

Практичне значення дослідження визначається розробкою й апробацією низки методичних прийомів і процедур (зокрема, методики складання психосемантичної карти особистості), здатних:

- допомогти психотерапевту у визначенні характеру невротичного страждання, внутрішніх конфліктів, які є його витоками, і шляхів їх розв'язання;

допомогти самому пацієнтові у досягненні кращого саморозуміння й гармонізації свого внутрішнього світу.

Розроблено рекомендації для роботи з психокорекції поведінки хворих на неврози.

Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю основних положень дослідження, використанням взаємодоповнювальних методів, адекватних його меті, об'єкту, предмету та завданням, а також різнобічною обробкою експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на семінарах в Одеському психоневрологічному диспансері, а також на засіданнях кафедри загальної та соціальної психології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Результати дослідження впроваджено в Одеському психоневрологічному диспансері.

Публікації. Зміст та результати дослідження відображено у трьох наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Робота викладена на 171 сторінках і містить 2 рисунки.

Основний зміст роботи

особистість невротик психосемантичний дисторція

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об'єкт і предмет, встановлюється мета роботи, формулюються її гіпотеза та завдання, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість дослідження, дається стисла характеристика використаних методів.

У першому розділі - "Теоретичні підходи до психолінгвістичного аналізу мовлення. Перцептивна картина світу невротика та її відображення в мовлениєвій діяльності" - подано аналіз літератури з названих проблем. Показано, що з розвитком психологічної науки, передусім таких її галузей як психолінгвістика та психосемантика, виник ряд концепцій і методів, призначених для вивчення мовленнєвих особливостей та порушень як у межах загального аналізу психологічних структур особистості, так і в цілях психодіагностики.

Зокрема, розглянуто:

дослідження, що з'ясовували роль мовлення у забезпеченні зв'язку між суб'єктом, який мислить, і реальністю. Відмічено, зокрема, внесок, зроблений в аналіз цієї проблеми російськими та українськими психологами (Л.С. Виготським, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейном, О.М. Леонтьєвим, П.Я. Гальперіним, Д.Б. Ельконіним, О.В. Запорожцем, О.М. Раєвським, Б.Ф. Баєвим, І.О. Синицею та ін.);

зародження й розвиток психолінгвістики і психосемантики, сутність і найважливіші застосування методу "семантичного диференціалу" (зокрема, "особистісного семантичного диференціалу"), а також методу "особистісних конструктів" (Ч. Осгуд, Ч. Перфетті, Дж. Міллер, Н. Хомський, Дж. Діз, Е. Сепір, Б. Ворф, Дж. Келлі, О.О. Леонтьєв, Т.В. Рябова, В.Ф. Петренко, О.Г. Шмельов, Р.Г. Сахарний та ін.);

дослідження мовленнєвих порушень і розладів, пов'язаних із різними видами психічної патології (О.Р. Лурія, М.О. Лебединський, Б.Д. Карвасарський, О.А. Коломійцева та ін.).

Розглянуто також мовну мета-модель, розроблену на базі трансформаційної граматики Дж. Ґріндером та Р. Бендлером. Згідно з цією моделлю, найчастіше ми зустрічаємось у вживанні мови з трьома феноменами психолінгвістичних порушень. Це так звані універсалії: випущення, генералізація та викривлення. Випущення - найчастіше явище серед універсальних процесів мовного моделювання. Генералізація є такою трансформацією глибинної структури (що переходить до структури поверхневої), коли виникають слова й словосполучення без референтних індексів та недостатньо конкретні (неспецифічні) дієслова. Розглядаючи третю універсалію - викривлення, ми говоримо про речі, які репрезентовані в моделі респондента, проте перекручені таким чином, що його реакція на них стає зміненою, здатність діяти - обмеженою, а проблеми зростають.

Описано і проілюстровано прикладами типи психолінгвістичних порушень, у яких знаходять вияв вказані універсалії. Це, серед інших, такі порушення: випущення контексту (наприклад, у реченні "Про мене часто говорять"); неправомірне вживання універсальних квантифікаторів (наприклад, "Ніхто не чує мене") або модальних операторів (наприклад, "Я не можу зрозуміти свою дружину"). Трансформаційна граматика, будучи психолінгвістичним напрямом, намагається відобразити доступними їй засобами зв'язок мови з мисленням. Тож є цілком природним, що так звані лінгвістичні трансформації виявляються, по суті, трансформаціями семантичними, позбавленими сенсу в межах чистої лінгвістики, яка ігнорує притаманну суб'єктові психологічну модель світу. Тому, говорячи про психолінгвістичні порушення у мовленні, ми постійно маємо на увазі психосемантичний підхід до них.

Проаналізовано поняття неврозу - одне з найбільш суперечливих і неоднозначних у психології та психіатрії. Здійснено огляд невротичної симптоматики, і розглянуто найбільш поширені класифікації неврозів. Наголошено на тому, що неврозові притаманне таке викривлення смисло-ціннісного аспекту моделі світу, наявної в суб'єкта, яке призводить до порушень його емоційних ставлень до зовнішніх об'єктів і до самого себе, що (попри збереження критичного ставлення до цих порушень) спричиняє утруднення у функціонуванні особистості, ускладнює соціальну адаптацію й може викликати соматичні наслідки. В. Франкл характеризував невроз як своєрідну "хворобу світогляду". Саме змінений світогляд, у якому смисли й оцінки специфічно зсунуті (викривлені), слугує глибинною причиною невротичної поведінки.

Як засвідчують спостереження клініцистів і психотерапевтів, для невротиків характерні такі викривлення картини світу: приписування собі якостей, не відповідних реальним можливостям; зосередження на внутрішніх переживаннях, поряд із зниженою здатністю до адекватного врахування зовнішніх сенсорних сигналів; яскраве уявлення про ідеальне "Я", із наданням йому гіпертрофованої цінності; часті й радикальні зміни у самооцінці в світлі ідеального "Я", внаслідок цього - мінливість і суперечливість життєвих позицій; неадекватний образ Іншого, якому надається занадто велике чи, навпаки, занадто мале значення; завищена потреба в оцінці з боку Іншого разом із завищеними вимогами до нього, брак здатності до рівноправного партнерства. Узагальнюючи окреслені якості, А. Кемпінскі каже про егоцентризм як про найхарактерніший загальний компонент невротичного світогляду. Егоцентризм невротика відображає інфантильний стан суб'єкта, коли анаболітичні процеси ("беру") мають перевагу над катаболітичними ("даю"). Світ невротика відрізняється від світу психотика тим, що головні аксіоми відносин "Я - світ" не руйнуються; змінюються лише акценти, тобто деформуються психосемантичні поля, що опосередковують сприймання світу. Проте надмірне зосередження на собі сприймається оточуючими як неадекватне й завдає мук самому невротику.

Охарактеризовано зв'язок, який існує між мовленнєвою активністю суб'єкта і станом його психіки (починаючи з так званої психологічної норми, включаючи неврози й закінчуючи важкими формами психічної патології). Мовленнєвий процес включений у єдине ціле з такими функціями психіки як означування, осмислювання, оцінювання тощо. Категоріальна структура свідомості поєднує в собі способи означування й оцінювання того, що сприймається, і способи репрезентації вказаної структури у системі знаків, зокрема мовленнєвій. Будь-яке викривлення категоріальної структури свідомості обов'язково позначається на всіх іманентних даній структурі формах її репрезентації. Вивчаючи ціннісно-смислові картини світу невротиків, ми маємо намір у процесі спостереження й експерименту реконструювати категоріальні системи їхньої свідомості, що й послужить матеріалом для психосемантичної діагностики.

Звичайно, для кожної національної мови можуть бути вказані характерні порушення або відхилення (викривлення) у її використанні, мало пов'язані із психічним здоров'ям мовців. Ми зосереджуємо увагу на порушеннях (відхиленнях) загальнолюдських, що стосуються тих чи інших зрушень у смисло-ціннісній репрезентації перцептивної моделі світу - а точніше, тих її ділянок, які не пов'язані з індивідуальними відмінностями в межах психологічної норми, а скоріше, з патологією в її малих, "змазаних" формах, тобто з неврозами та неврозоподібними станами.

На базі уважного вивчення різноманітної невротичної симптоматики, тривалих спостережень за роботою лікарів із пацієнтами-невротиками і особистої участі у психотерапевтичних сеансах і семінарах-тренінгах ми сформулювали сім найважливіших змістових сфер у психосемантичному просторі невротика. Оскільки кожна сфера може містити у собі сукупність семантично пов'язаних факторів, ми називаємо її факторіалом. Запропоновано наступні лаконічні дефініції факторіалів: 1) "Я та Інший"; 2) "Я такий"; 3) "Внутрішнє важливіше за зовнішнє"; 4) "Хочу стати"; 5) "Не знаю, чого хочу"; 6) "Ставлення Іншого до мене"; 7) "Астенізація". Простежено зв'язок факторіалів зі згаданими вище типами психолінгвістичних порушень, а також і те, як на проявах цих факторіалів позначаються просторові й часові характеристики притаманної невротику перцептивної моделі світу.

Запропоновано класифікацію неврозів, що спирається на закономірності розвитку психосемантичних структур свідомості. При цьому виділено: а) невроз викривлення семантичного поля "Я"; б) невроз викривлення семантичного поля "Іншого"; в) невроз перенесення уваги на пропріоцептивні відчуття.

У другому розділі - "Психолінгвістична та психосемантична діагностика неврозів" - передусім викладено й обґрунтовано головну гіпотезу експериментального дослідження (див. вище). Вона базується на уявленні про неврози як сукупності дисторцій психосемантичних полів у свідомості суб'єкта; ці дисторції відображають екзистенційні чи функціонально важливі відношення між суб'єктом та зовнішнім середовищем.

Здійснено уточнення значень головних термінів, що далі використовуються як робочі.

1) Психосемантичний простір особистості. Взагалі семантичним простором називають сукупність деяким чином організованих ознак, що описують та диференціюють об'єкти (значення) окремої змістовної зони. Вивчаючи психосемантичний простір невротичної особистості, ми залучили до розгляду групи ознак (дескрипторів), відповідних згаданим вище факторіалам, - ці ознаки містять у собі найважливіші для такого типу особистості смисли та значення.

2) Психосемантичне поле. Якщо у лінгвістиці традиційно семантичне поле використовують для опису однорідних змістовних зон (терміни спорідненості, кольору, назви тварин та рослин і т.ін.), то в нашому випадку психосемантичне поле описує однорідні об'єкти (явища, процеси) в аспекті їх відношення до образу "Я", а тому є суб'єктивним та завжди індивідуальним.

3) Знак. З погляду психосемантики свідомості знак - інформаційний елемент коду (тобто елемент закодованої інформації), що в цьому розумінні є посередником між учасниками комунікативного акту.

4) Значення. Ми характеризуємо його як сукупність психосемантичних полів, які містять суб'єктивний образ предмета (явища, процесу), закодованого за допомогою знака. Поняття "значення" охоплює, зокрема, інтенсивність певної якості предмета, як ця інтенсивність репрезентована для суб'єкта.

5) Смисл - відношення між наявним у суб'єкта значенням (чи сукупністю значень) та образом власного "Я". Семантична структура смислу включає в себе семантичну структуру значення.

Вказане розуміння терміна "смисл" відрізняється від традиційного у семантичній термінології та виявляється змістовнішим. Таке розуміння ми вважаємо необхідним, оскільки розглядаємо особистість в полі екзистенційних відношень; ігноруючи це поле, неможливо виявити сутність психосемантичних порушень, що призводять до неврозу.

Отже, значення можна розглядати як відношення суб'єкта до конкретного семантичного поля: йдеться про те, як це поле репрезентоване у психіці суб'єкта; смисл же є відношення "Я" до вищеназваного відношення у контексті інших релевантних психосемантичних полів.

Здійснено уточнення змісту факторіалів порівняно з тим, як їх було охарактеризовано в першому розділі. При цьому ми виходили з того, що факторіали мають відображати цілий спектр відношень "Я - світ" як у невротика, так і у здорової людини. Сім виділених факторіалів визначаються як сукупності психосемантичних полів, що охоплюють відповідно значення та смисли, які репрезентують у психіці суб'єкта: 1) його власні комуникативні дії та реакції оточення; 2) власні якості, здібності, можливості - як соціальні, але не реалізовані, так і особисті, глибинні; 3) відношення внутрішнього та зовнішнього для суб'єкта; 4) ідеальне "Я" суб'єкта та відношення між реальним та ідеальним "Я"; 5) динаміку самооцінки суб'єкта по відношенню до його ідеального "Я"; 6) образ Іншого, оцінки себе з боку Іншого, ставлення до співробітництва з ним; 7) інтенсивність і тривалість реагування суб'єкта на фрустрацію, страждання (психічне та фізичне), подолання перешкод, оцінку себе у цьому аспекті.

Далі описується проведене експериментальне дослідження. Воно передбачало визначення, щодо кожного досліджуваного, психосемантичного простору особистості. Найважливіша інформація про цей простір мала бути відображена у психосемантичній карті особистості. Така карта мала задовольняти наступні вимоги: 1) виявлення присутності або відсутності неврозу; 2) діагностування чи допомога у діагностиці конкретного типу неврозу; 3) визначення головних напрямів подальшої психотерапевтичної (корекційної) роботи з пацієнтом.

До дослідження було залучено загалом 120 осіб у віці від 17 до 40 років, з них 60 хворих, у яких були діагностовані неврози, і контрольна група (теж 60 осіб), що складалась із представників психологічної норми - студентів, аспірантів і викладачів вищих навчальних закладів.

Місце проведення дослідження: для хворих на неврози - психоневрологічний диспансер (дослідження здійснювалось під наглядом лікарів-психотерапевтів); для контрольної групи - аудиторії та кафедри вузів.

Загальна тривалість дослідження для кожної з груп становила 6 місяців. Протягом цього часу тестування кожного досліджуваного проводилось тричі.

Дається характеристика методів, використаних в експериментальному дослідженні. До них, зокрема, належали:

а) особистісний опитувальник, складений на базі опитувальника Айзенка, але адаптований і скорочений (до 57 запитань) відповідно до тематики даного дослідження;

б) кластер-аналіз, здійснюваний досліджуваними. Їм пропонувалось намалювати класифікаційне "дерево" на основі списку 16 біполярних факторів Кеттела або іншого детальнішого списку (теж - Кеттела), який налічував 33 біполярні й 2 уніполярні фактори;

в) метод особистісного семантичного диференціалу (СД). Наша адаптація цього методу полягала у побудові семантичних просторів, заздалегідь обумовлених найбільш значущими, за клінічними спостереженнями, відносинами й конфліктами невротизованої особистості. Такий підхід звузив обсяг семантичного аналізу й дозволив виокремити відносно невелику кількість найбільш істотних факторів. Процедура передбачала, що кожний досліджуваний має оцінити 10 осіб, добре йому відомих. Їх список був складений шляхом усереднення результатів попереднього опитування досліджуваних і мав такий вигляд: "1. Мати. 2. Батько. 3. Брат (сестра). 4. Викладач (або керівник), до якого Ви добре ставитесь. 5. Викладач (або керівник), до якого Ви погано ставитесь. 6. Колега (по роботі чи навчанню), симпатичний Вам. 7. Колега (по роботі чи навчанню), несимпатичний Вам. 8. Друг (подруга) дитинства, з яким Ви досі в добрих стосунках. 9. Друг (подруга) дитинства, з яким Ви тепер у поганих стосунках. 10. Будь-яка реальна людина, до якої Ви хотіли б бути подібні". У нашому дослідженні особистісний СД будувався на основі оцінювання вказаних осіб за 28 біполярними шкалами (по 4 шкали для кожного із 7 факторіалів);

г) метод перифрази - згортання тексту з використанням методики набору ключових слів (за Л.В. Сахарним). Досліджувані мали здійснити компресію 7 текстів. Обсяг кожного тексту становив 35-40 рядків; компресія мала бути триступеневою: до 15 рядків, до 5 рядків, до одного речення (що містило б не більше 10 слів). У цих текстах герой стикався з характерними для невротика конфліктами, пов'язаними із самооцінкою та оцінкою Іншого (інших), з відношенням між реальним та ідеальним "Я", із внутрішніми переживаннями героя та його здатністю помічати переживання інших людей. Отже, зміст текстів включав чимало потенційно психотравмуючих ситуацій;

д) вільна співбесіда (інтерв'ю) з досліджуваним у рамках мета-моделі Ґріндера - Бендлера: виявлялася сукупність здійснюваних ним мета-модельних порушень включно із суб'єктивними викривленнями при сприйнятті просторово-часового континууму;

е) тест самооцінки. Було застосовано тест "двадцяти висловлювань" за М. Куном і Т. Макпартлендом. Цей тест дуже простий у виконанні і, що є дуже важливим при вивченні невротичної особистості, дає виключно суб'єктивний матеріал, оскільки участь експериментатора зведено до мінімуму. Ми адаптували тест так, щоб розкрити когнітивний аспект самооцінки ("Який я?") і конотативний аспект ("Як я до цього ставлюсь?"). Досліджуваному пропонувалось записати 10 стислих самовизначень, що відповідають на запитання "Який я?", і 10 визначень свого ставлення до виявлених особистісних характеристик. Інструкція попереджала, що у самовизначеннях не слід вказувати статі, соціального, родинного, професійного статусу. Отже, ми не обмежували респондентів у виборі самохарактеристик, а лише виключали малоцікаву для нас сферу соціальних самовизначень. Окремим об'єктом аналізу була стабільність результатів як щодо ступеня однорідності семантичних сфер, що обираються респондентом, так і щодо якісного змісту його висловлювань.

Процес визначення психосемантичного простору особистості складався з трьох послідовних етапів, що охоплювали як тестування, так і обробку отриманого матеріалу.

На першому етапі виявлялись найбільш значущі для досліджуваного змістові сфери у рамках вищевказаних факторіалів, а також головні тенденції дисторційних процесів у цих сферах. З цією метою застосовувались зазначені вище методи.

Другий етап охоплював такі напрямки обробки експериментального матеріалу:

а) кореляційний аналіз, що дозволяв визначити ступінь семантичної подібності виділених факторів;

б) детермінаційний аналіз, спрямований на усунення синонімічних груп факторів і виявлення ядерних психосемантичних структур, що зазнали дисторцій у психіці невротика.

Третій, завершальний етап полягав у складенні переліку значущих факторів, що визначають семантичне наповнення кожного факторіала, і в обчисленні усередненого числового індекса останнього у двох рубриках. Перша з них ("значення") відображала інтенсивність репрезентації у психіці досліджуваного тих чи тих явищ, пов'язаних із психосемантичними полями факторіала; друга ("смисл") - ставлення досліджуваного до вказаного значення. На основі одержаних числових індексів ми складали психосемантичну карту особистості.

Далі викладаються результати експериментального дослідження. Найважливіші з них полягають у наступному.

Аналіз відповідей на запитання адаптованого опитувальника Айзенка показав: у групі невротиків 82 % досліджуваних показали середній або вищий від середнього рівень за шкалою "нейротизм". Контент-аналіз відповідей дав змогу визначити сім змістових зон, пов'язаних із нейротизмом, а саме:

1) підвищену потребу підтримки, розуміння, втіхи;

2) боязкість у спілкуванні, нездатність відстоювати власну думку;

3) періодичне підвищення та згодом зниження психофізичного тонусу без усвідомлюваних причин;

4) підвищену вразливість, збудливість, чутливість та тривалість почуттів;

5) неспокій, тривожність щодо власних реакцій, стурбованість тим, щоб не здаватися гіршим від когось;

6) мрійливість, приписування собі неіснуючих властивостей;

7) підвищену стурбованість щодо власного здоров'я, концентрацію уваги на внутрішніх (пропріоцептивних) почуттях.

Обробка результатів здійсненого досліджуваними кластер-аналізу 35-факторного списку Кеттела показала різноманітність психосемантичних зрушень, що відбуваються у свідомості невротика. Цікаво, що кожен невротик знаходить між факторами індивідуальні кореляції, які нерідко помітно відрізняються від домінуючих зв'язків контрольної групи (іноді смисл ціх зрушень стає зрозумілим тільки після бесіди з використанням мета-моделі Ґріндера - Бендлера, про що йтиметься нижче). Якщо у контрольній групі коефіцієнт подібності між факторами досягав 0,55, то у групі невротиків - 0,34. Було виявлено закономірності, що корелювали з психіатричним діагнозом. Їх ілюструє такий приклад: один з досліджуваних в усіх трьох сеансах тестування (тобто протягом півроку) пов'язував фактор № 17 "невроз, психопатія - емоційна зрілість" із фактором № 18 "надмірна чутливість, експресивність - флегматичність" і ніколи не пов'язував його із факторами № 27 "інфантильність, егоцентричність - емоційна зрілість, стійкість до фрустрації" і № 32 "меланхолія", що досить часто (у 57 % випадків) робили представники контрольної групи. При цьому досліджуваний усвідомлював свою невротичність і навіть знав діагноз: істеричний невроз. Клінічні спостереження зафіксували в нього і безсумнівну наявність інфантильності, і періоди важкої меланхолії. Отже, він наче приховував від самого себе деякі прояви свого неврозу й не бажав помічати очевидного семантичного зв'язку.

Аналіз особистісних СД представників психологічної норми дозволив виявити низку характерних для них кореляційних зв'язків між шкалами. Наприклад, шкала "сильний - слабкий" стійко (88 % контрольної групи) корелює зі шкалами "вольовий - безвольний", "стриманий - примхливий", "спокійний - тривожний", "впевнений - невпевнений". Шкала "добрий - злий" стійко корелює з "уважний - байдужий", "чуйний - черствий", "здатний зрозуміти й простити - фанатичний".

В особистісних СД хворих на неврози кореляційні зв'язки, характерні для контрольної групи, нерідко порушені, зміщені, викривлені. Наприклад, в одного з досліджуваних шкала "здатний зрозуміти й простити - фанатичний" не корелює зі шкалою "добрий - злий" (як це зазвичай має місце - див. вище), але корелює зі шкалою "спокійний - тривожний". Така неочікувана кореляція свідчить про зміщення семантичних полів порівняно з нормою: в даного досліджуваного значна частина семантики поняття "доброта" перенесена на "спокійність", а поняття "злобність" - на "тривожність". Мабуть, це зміщення (дисторція) зумовлене досвідом, здобутим досліджуваним через його власний невротичний конфлікт.

Застосування методу перифрази - згортання тексту показало, що найінформативнішою є компресія 2-го ступеня (до 5 рядків). Характер компресії запропонованого тексту досліджуваною особою дозволяв виявити набір найбільш значущих для неї психосемантичних полів й відтак визначити змістову сферу невротичного конфлікту: адже досліджуваний-невротик здійснює проекцію своїх проблем на героя розповіді.

Мета-модельне інтерв'ю за Ґріндером - Бендлером часто давало найповнішу інформацію щодо тої чи тої особистості. Констатуючи накопичення мета-модельних порушень на певній діялянці психосемантичного простору, ця методика допомагала розкрити сутність невротичного конфлікту у всій його конкретиці. Було виявлено, що мета-модельні порушення мовленнєвої репрезентації моделі світу частіші й різноманітніші у групі невротиків порівняно з контрольною групою (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльні відомості про мета-модельні порушення

Порушення	Відсоток інтерв'ю з даним порушенням
	Контрольна група	Невротики
Випущення	62	82
Випущення модальних операторів	55	82
Номіналізація	48	80
Генералізація	65	86
Відсутність референтних індексів	54	87
Неправомірне вживання універсальних квантифікаторів	55	98
Випущені пресупозиції	46	80
Порушення причинно-наслідкового зв'язку	58	97
"Читання думок"	42	82
Втрачений перформатив	60	97

Аналіз мета-модельних інтерв'ю, а також результатів застосування тесту самооцінки дозволив зробити такі узагальнення:

1. Дисторційні процеси охоплюють велику кількість семантичних полів у психіці невротика.

2. Панівна емоція, характерна для даного неврозу (страх, депресія, апатія тощо), тисне на будь-які психосемантичні процеси, що знаходить відображення у мовленнєвій діяльності.

3. Велика кількість семантичних дисторцій, віддзеркалюючи збідненість картини світу невротика, призводить до однотипності реагування на різні ситуації й класи об'єктів.

4. Для будь-якого неврозу є характерним негативне ставлення до значно більшої кількості явищ і об'єктів, ніж у разі нормального стану психіки.

5. Самооцінка невротиків загалом значно нижча, ніж у контрольній групі. Виняток становлять пацієнти, хворі на істеричний невроз. Їхня самооцінка іноді неадекватно завищена - при суперечливій та непослідовній оцінці інших.

6. У психіці невротика відбувається викривлення просторово-часових відношень: все, що має для досліджуваного семантичну значущість, репрезентується як близьке у просторі й часі.

7. Виявлено істотні відмінності між невротиками й контрольною групою у розподілі мовленнєвих стилів (за типологією В.В. Латинова). Для невротиків найхарактерніші відчужений (32 %) і слухняний (40 %) стилі. Рідкіше спостерігається владний стиль - у істериків, а також у циклоїдів у гіпоманіакальній фазі (загалом - 20 %). Дуже незначна кількість досліджуваних з групи невротиків продемонструвала збалансований стиль (8 %). Досліджуваним з контрольної групи був притаманний набагато рівномірніший розподіл мовленнєвих стилів: відчужений - 18 %, слухняний - 22 %, збалансований - 18 %, владний - 17 % і турботливий (взагалі не виявлений в невротиків) - 25 %. Одержані дані (зокрема, щодо поширення серед невротиків відчуженого стилю) свідчать про їх знижену соціальну адаптацію.

8. Досліджувані з контрольної групи майже завжди чітко розрізнювали соціальні взірці та власні уявлення, усвідомлюючи, що вони не завжди збігаються. Що ж до перцептивної реальності невротика, вона переповнена неусвідомлюваними суб'єктивними проекціями в зону соціального. При цьому психосемантичні дисторції існують як прямі або інверсні відображення невротичної симптоматики. Пряме відображення є послідовною проекцією суб'єктивних властивостей на явища соціальної дійсності. Інверсне відображення є компенсаторним: саме ті властивості, яких бракує досліджуваному, оцінюються ним найвище. В результаті одне й те саме семантичне поле може оцінюватись протилежним чином у різних контекстах і навіть при зміні формулювання запитання.

9. Мета-модельне інтерв'ю, з одного боку, допомагає психологу визначити найактуальніші для пацієнта семантичні поля, а з іншого - дозволяє останньому усвідомити їхні справжні значення і смисли у його картині світу, а отже, дає психокорекційний ефект. Дедалі частіше й успішніше виправляння пацієнтом помічених семантичних дисторцій у його мовленні сприяє підвищенню цілісності його "Я".

Характеристика факторіалів, здійснена на останньому етапі експериментального дослідження - після проведення кореляційного й детермінаційного аналізу, дозволяє окреслити особливості окремих типів неврозів. У дисертації описано типові психосемантичні простори, отримані в результаті тестування невротиків із встановленими діагнозами і представників контрольної групи.

Зокрема, неврастенії притаманна найбільша інтенсивність (значення) 7-го факторіала; наступні місця за інтенсивністю посідають факторіали 3 і 5. Водночас неврастеники не наділяють великим смислом жоден з факторіалів. Часом превалює сьомий; в цьому разі наявні характерні іпохондричні скарги.

Істеричний невроз здебільшого виглядає у психосемантичному просторі суперечливо; власне, цю суперечливість можна вважати симптомом істерії. Зокрема, високе значення 1-го факторіала ("Я та Інший") може поєднуватись із дуже низьким показником його смислу. Подібну ж суперечність можна спостерігати в 4-му факторіалі (сфера прагнень і потенцій суб'єкта). Наприклад, за високого бажання невротика прославитись у якійсь сфері життя (тобто за високого показника смислу) - практично повне заперечення цінності цього досягнення при анкетуванні та в поведінці. Показники 6-го факторіала ("Ставлення Іншого до мене") часто бувають або неадекватно завищеними, або неадекватно заниженими, що зайвий раз підтверджує різкі коливання самооціки в істериків.

Іпохондричний невроз, як і можна було чекати, демонструє найвищу інтенсивність факторіала 3 ("Внутрішнє важливіше за зовнішнє"). Водночас іпохондрика продовжує хвилювати "Ставлення Іншого до мене" і особливо - "впевненість/невпевненість у собі" (фактор, істотний у складі 5-го факторіала "Не знаю, чого хочу"). Очевидно, у його психосемантичному просторі залишаються ці змісти, репрезентуючи зацікавленість в утвердженні себе в соціумі через комунікацію. Це дозволяє сподіватися на продуктивне переключення його уваги від сфери внутрішніх хворобливих ілюзій на широкий світ.

Депресивний невроз діагностується найпростіше. Він яскраво виділяється різким зниженням показників як значення, так і смислу всіх факторіалів. На високому рівні залишається тільки "Астенізація", що лише підкреслює тяжкість загального стану психіки.

Щодо контрольної групи, то ми регулярно спостерігаємо тут знижену інтенсивність трьох факторіалів: 3-го, 5-го і 7-го. Є цілком природним, що занурення у внутрішні проблеми, невпевненість і астенізація не є характерними для осіб, що задовільно адаптуються у соціумі.

Апробація в Одеському психоневрологічному диспансері запропонованих нами психосемантичних прийомів диференційної діагностики неврозів показала: збіг результатів застосування цих прийомів з діагнозом, встановленним досвідченими психотерапевтами, становив 67 % (на вибірці з 60 пацієнтів).

Наприкінці дисертації наводяться рекомендації щодо врахування матеріалів психосемантичного вивчення особистості невротика у психокорекційній роботі з ним. Звертається увага на те, що процесуальні дієслова, котрим невротик віддає перевагу, вказують на загальні риси його репрезентаційної системи: передусім вона має бути аудіо-візуальною або кінестетичною. Якщо дисторція психосемантичних полів має місце в рамках системи, провідної для даного суб'єкта, то психокорекційну роботу з ним слід проводити всередині цієї системи. Саме у її рамках необхідно показати йому неадекватність або відносність значень і смислів, на які він орієнтується. У разі ж, коли дисторція відбувається поза провідною системою, її необхідно перевести до цієї системи й зробити об'єктом свідомого аналізу. Завдяки усвідомленому переміщенню семантичних полів у психосемантичному просторі особистості, а також їх, у разі потреби, підсиленню або послабленню має бути здійснене руйнування патологічних патернів поведінки.

Розроблені в дисертаційному дослідженні методичні процедури були апробовані в Одеському психоневрологічному диспансері. Психотерапевти, що співпрацювали з нами, відзначали значне прискорення процесу одужання та реабілітації невротиків, за якими вони вели спеціальне спостереження.

Узагальнення результатів дослідження дало підстави для наступних висновків:

1. Обґрунтовано положення, за яким суттєвою характерстикою неврозу є таке викривлення смисло-ціннісного аспекту моделі світу, наявної в суб'єкта, яке призводить до порушень його емоційних ставлень до зовнішніх об'єктів і до самого себе, що (попри збереження критичного ставлення до цих порушень) спричиняє утруднення у функціонуванні особистості.

2. Виокремлено найважливіші змістові сфери у психосемантичному просторі невротика ("факторіали"), лаконічно визначені як: 1) "Я та Інший"; 2) "Я такий"; 3) "Внутрішнє важливіше за зовнішнє"; 4) "Хочу стати"; 5) "Не знаю, чого хочу"; 6) "Ставлення Іншого до мене"; 7) "Астенізація". Здійснено уточнення змісту факторіалів через характеристику відповідних психосемантичних полів. Складено перелік значущих факторів, що визначають семантичне наповнення кожного факторіала.

3. Продемонстровано можливості застосування методів особистісного семантичного диференціалу, перифрази - згортання тексту, кластер-аналізу (здійснюваного досліджуваними) для виявлення у психосемантичних просторах невротиків характерних (пов'язаних із досвідом, здобутим через невротичний конфлікт) зміщень порівняно з представниками психологічної норми.

4. На базі аналізу мета-модельних інтерв'ю, а також результатів застосування тесту самооцінки показано: а) охоплення дисторційними процесами багатьох семантичних полів у психіці невротика і зумовлену цим однотипності реагування на різні ситуації й класи об'єктів; б) тиск панівної емоції, характерної для неврозу того чи того типу, на будь-які психосемантичні процеси; в) характерне для будь-якого неврозу негативне ставлення до значно більшої кількості явищ і об'єктів, ніж у разі нормального стану психіки; г) загалом значно нижчу, ніж у представників психологічної норми, самооцінку невротиків (за винятком хворих на істеричний невроз); д) характерне для психіки невротика викривлення просторово-часових відношень: все, що має для досліджуваного семантичну значущість, репрезентується як близьке у просторі й часі; е) істотні відмінності між невротиками й представниками психологічної норми у розподілі мовленнєвих стилів: для невротиків найхарактерніші відчужений і слухняний стилі, а турботливий стиль не виявлений взагалі; є) значно гірше, ніж у представників психологічної норми, розрізнення невротиками соціальних взірців та власних уявлень - внаслідок просякнення перцептивної реальності невротика неусвідомлюваними суб'єктивними проекціями в зону соціального; ж) існування психосемантичних дисторцій у формі як прямих, так і інверсних відображень невротичної симптоматики; зумовлене цим часте оцінювання протилежним чином одного й того самого семантичного поля у різних контекстах і навіть при зміні формулювання запитання.

5. Розроблено й апробовано методику складання психосемантичної карти особистості. Ця карта відображає: а) "значення" - інтенсивності репрезентації у психіці досліджуваного тих чи тих явищ, пов'язаних із психосемантичними полями кожного факторіала; б) "смисли" - ставлення досліджуваного до вказаних значень. З'ясовано особливості психосемантичних карт, характерні для хворих на різні типи неврозів, а також для представників психологічної норми.

6. Показано, що мета-модельне інтерв'ю, допомагаючи психологу визначити найактуальніші для пацієнта семантичні поля, водночас дозволяє останньому усвідомити їхні справжні значення і смисли у його картині світу - й відтак дає психокорекційний ефект. Розроблено рекомендації щодо врахування матеріалів психосемантичного вивчення особистості невротика у психокорекційній роботі з ним. Ця робота спрямовується на підвищення адекватності значень і смислів, на які орієнтується пацієнт, і на руйнування, завдяки цьому, патологічних патернів поведінки.

...