Психологія потенціалу індивідуального буття людини: онтологічно-орієнтований підхід

5. Змістова кваліфікація культурно-історичних форм і визначень потенціальності людського буття повинна здійснюватись через дослідження основних способів пізнання і перетворення світу, що були створені людством протягом всієї історії його існування, до яких відносять: міф, філософію, релігію, мистецтво, науку, реально-практичну діяльність. По відношенню до потенціальних можливостей людини кожний із способів пізнання та перетворення світу актуалізував одну з двох тенденцій: 1 - тенденція до «згортання», «стримування» потенціальних можливостей людини, «обмеження» їх рамками встановлених правил, норм діяння; 2 - тенденція до «розгортання», «вивільнення» потенціальних можливостей людини, що підкріплювалася створенням відповідних для цього умов.

6. Міфологічний та релігійний способи осягнення світу передусім спрямовані на «згортання» потенціальних можливостей людини, обмеження їх рамками табу, стереотипів, ритуальних діянь тощо. Стереотипізація та ритуалізація (в релігійному також - догматизація) постають у міфі та релігії як провідні засоби «стримування» потенційних ознак людського буття - як індивідуального, так і суспільного. Проте в релігійному способі життєдіяння можна виокремити елементи ритуальної практики, що створювали умови для певної «актуалізації» потенційних можливостей людини: «сакралізація», «молитовне посередництво», «сповідальне слово» як провідний елемент критичної рефлексії. Філософський спосіб осягнення світу, передусім у його онтологічній спрямованості та зорієнтованості, є історично першим з тих, що спрямований на забезпечення «розгортання» потенціальних ознак людини. Цей спосіб осягнення світу виникає в епоху Античності, проте й досі не складає домінантної позиції щодо «сприяння актуалізації» індивідуальної природи «Я» людини. У філософствуванні можна виокремити три основні спрямування щодо визначення природи потенціалу індивідуального буття людини: суспільно-орієнтований, індивідуально-орієнтований та онтологічно-орієнтований. Загалом філософський спосіб осягнення світу реалізує обидві тенденції щодо потенціальності індивідуального буття - спрямовані як до її «згортання» чи «стримування», так і до її «розгортання» та «вивільнення». Онтологічний вимір у визначенні потенціалу індивідуального буття людини може реалізуватись із застосуванням змістових дефініцій, до яких передусім належать: «потенціальність - інтенціональність»; «потенціальність - субстанціальність»; «потенціальність - акциденціальність» та ін. Вказані дефініції побудовані за принципом антиномічності, що є характерним і для міфологічного, і для релігійного, і для філософського способів осягнення світу.

7. Потенціал індивідуального буття людини можна розглядати як явище, що відтворює генералізовані ознаки розгортання індивідуальної природи «Я» людини протягом її життя. Потенціал індивідуального буття постає як здатність людини актуалізувати протягом свого життя інтенції і потенції власного існування, вибудовуючи таким чином індивідуально неповторний «простір» і «час» буттєвої активності. Процес актуалізації індивідуального потенціалу буття людини постає як «індивідуальна історія», що характеризується своєрідними (властивим саме їй) «історичними феноменами» дій, подій, результатів, здобутків, причинно-наслідкових зв'язків та ін., відтворених у визначеній системі «історичних координат» розгортання буттєвої активності людини. Оскільки індивідуальному буттю людини природно властива «критичність» як онтологічна ознака і передумова буттєвості, актуалізація потенціалу індивідуального буття людини відбуватиметься в тому числі як долання критичних буттєвих станів, що виникатимуть. Таким чином, потенціал індивідуального буття визначатиметься також потенціалом долання людиною критичних станів власного буття.

8. Змістовим простором актуалізації потенціалу індивідуального буття людини є простір онтологічних відношень до світу, які, зокрема, визначають сутнісні особливості способу існування людини як специфічного серед існуючих. Динаміка становлення і розгортання онтологічних відношень до світу - пізнавального, перетворюючого та відношення «людяності» - зумовлює динаміку розгортання потенціалу індивідуального буття людини загалом. Розроблені типологізовані моделі кваліфікації індивідуально-психологічних особливостей реалізації онтологічних відношень (типологія «потенціалу пізнавального відношення» особистості до світу», типологія «потенціалу перетворюючого відношення особистості до світу», типологія «потенціалу відношення людяності» дозволяють встановити домінантний для конкретної особистості інтегральний тип реалізації онтологічних відношень до світу. Це дає змогу здійснювати змістові екстраполяції й проективний аналіз щодо інших складових потенціалу індивідуального буття особистості - інтегральних типів індивідуальної історії, кризового потенціалу та ін. Розроблений цикл типологій дозволяє також визначити засади ефективного потенціювального впливу (пізнавальність, перетворюваність, людяність, самоспричинюваність, креативність, вчинковість, історичність) на процес розвитку особистості з метою актуалізації індивідуально-неповторного змісту її буття.

9. Змістовими аналогами потенціалу індивідуального буття людини є творчий потенціал особистості та буттєвий потенціал особистості. Маючи антитетичну (зумовлену полярними ознаками) природу, творчий і буттєвий потенціал особистості визначаються змістовою результуючою двох протилежних тенденцій, які водночас постають домінантними тенденціями актуалізації потенціалу індивідуального буття людини. Це тенденції: 1 - «згортання» та 2 - «розгортання» потенційних ознак буття людини. Конкретно-психологічний рівень об'єктивації основних тенденцій актуалізації потенціалу індивідуального буття людини дозволяє кваліфікувати змістову спорідненість між ними та тенденціями актуалізації творчого потенціалу особистості. Таким чином, тенденція «згортання» постає як тенденція «стереотипності», а полярна їй тенденція - тенденція «розгортання» постає як тенденція «оригінальності» діяння, що можуть бути визначені як загальні динамічні закономірності актуалізації потенціалу індивідуального буття людини.

10. Розроблені методи «Творчий синтез», «Стереотипний аналіз», «Простір психологічних впливів особистості», «Буттєвий потенціал особистості» дозволяють виявляти та досліджувати змістові й динамічні особливості реалізації особистістю потенціальних ознак власного буття. Емпірично доведена наявність і дія принципу «антиномічності», полюсності у виявленні елементів буттєвої активності, що визначається як закономірність змістового розподілу складових творчого і буттєвого потенціалу особистості. Доведено, що динаміка розгортання творчого і буттєвого потенціалу особистості відбувається за двома напрямками: «згортання» й «розгортання», що є протилежними по суті, проте однаково зумовлюють актуалізацію буттєвого потенціалу особистості. Продемонстровано, що сутнісними аналогами тенденцій «згортання» і «розгортання» постають тенденції «оригінального діяння» і «стереотипного діяння», змістова й динамічна кваліфікація яких дозволяє встановити загальні закономірності буттєвого діяння людини у світі.

Представлені загальні результати дисертаційного дослідження, якими слід вважати:

1 - Психологічну теорію потенціалу індивідуального буття людини як:

синтетичного феномена, в сутності якого поєднуються ознаки онтологічного, феноменологічного, екзистенціального та власне психологічного змісту;

конкретно-психологічного явища, що визначає індивідуальне буття як таке, що здатне розгортати власну сутність в часових та просторових межах свого існування у сукупності його інтенціальних та потенціальних складових;

конкретно-психологічної ознаки розгортання індивідуального буття людини від «простих» психологічних явищ (процеси, стани, властивості тощо) - до «складних» і «генералізованих» (здібності, обдарованість, активність, «психологічна перспектива», сенс тощо).

2 - Систему психологічних методів дослідження, аналізу й тлумачення реально-практичного та феноменологічного вияву потенціальних ознак розгортання індивідуального буття людини, а також методів кваліфікації змістових та динамічних ознак потенціалу індивідуального буття людини як онтологічної здатності й спроможності людини розгорнути в просторі індивідуального буття ознаки: а) людського способу існування як такого; б) власного індивідуально неповторного буття як окремого, «одиничного» само-буття.

3 - Ряд емпірично встановлених закономірностей розгортання творчого та буттєвого потенціалу індивідуального буття людини:

доведена наявність принципу «антиномічності», полюсності у виявленні елементів буттєвої активності, що постає як закономірність змістового розподілу складових творчого і буттєвого потенціалу особистості потенціалу особистості;

доведено, що динаміка актуалізації творчого і буттєвого потенціалу особистості відбувається за двома напрямками: «згортання» й «розгортання», що є протилежними по суті, проте однаково сприяють актуалізації буттєвого потенціалу особистості;

продемонстровано, що сутнісними аналогами тенденцій «згортання» і «розгортання» постають тенденції «оригінального, творчого діяння» і «стереотипного діяння», змістова й динамічна кваліфікація яких дозволяє встановити загальні та індивідуально-неповторні закономірності буттєвого діяння людини у світі.

Таким чином, на підставі результатів теоретичного та емпіричного аналізу розроблено систему концептуальних положень, що є основою для побудови цілісної психологічної теорії та розгорнутого циклу дослідницьких методів та технік, спрямованих на діагностику, кваліфікацію та прогностичний аналіз потенціальних ознак розгортання людиною індивідуальних проявів власного «Я».

Публікації за темою дисертації

психологічний індивідуальний буття

1. Потенціал індивідуального буття людини: поняття, сутність, способи тлумачення. // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка; Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К.: Ред.-вид. Центр «Київ. ун-т», 1998. - Вип. 5. - С. 23-27. - 0,6.

2. Онтологія долі: потенціал подолання людиною критичних станів буття. // Психологія на перетині тисячоліть: Зб.наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: Гнозис, 1999. - Т.2. - С. 423-433. - 0,5.

3. Індивідуальна історія буття людини: практика методологічного синтезу // Наукові студії з політичної психології. - Вип.3.-К.: Агропромвидав України, 1999. - 0,45.

4. Проблема методологічної кризи в психології: різновиди тлумачних міфів // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. - К.: Агропромвидав України, 1999. - Вип. 2 (5). - С. 27-35. - 0,4.

5. Психологія вчинку: сходинки екстатичного буття. // Психологія на перетині тисячоліть: Зб.наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: Гнозис, 1999. - Т.3. - С. 81-92. - у співавт. з В.А. Роменцем. - 0,55.

6. Типологизация как ведущий технологический прием в исследовании «профессиональной одаренности» психолога // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. - Вип. 9. - К., 2000. - С. 93-107. - 0,55.

7. Методологічна криза в психології: реальність дійсна чи уявлювана // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка; Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К.: Ред.-вид. Центр «Київ. ун-т», 2000. - Вип. 8. - С. 65-69. - 0,45.

8. Традиция и экс-традиция в методологизации кризисных явлений бытия человека // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. - К.: Інф. Центр Тов-ва «Знання» України, 2001. - Вип. 4 (7). - С. 33-41. - 0,45.

9. Життя як вчинок і достеменна творчість (психологічне вчення В.А. Роменця) // Психологія і суспільство. - 2001. - №2 (4). - С. 12-17. - 0,5.

10. Провідні методологічні конструкти сучасної психології та перспективи їх подальшого розвитку: структуралізм // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України - К.: Нора-Друк, 2001. - Вип. 21. - С. 177-189. - 0,6.

11. Потенциал «онтологических отношений к миру» как методологический ориентир в профессиональном развитии и саморазвитии психолога // Вісник національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»: Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. - К.: ІВЦ «Політехніка», 2001. - №3. - Кн. 1. - С. 104-110. - 0,45.

12. Криза сучасного наукового знання та її «знаряддя» // Зб-к наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: «НЕВТЕС», 2001. - Т. ІІІ. - Ч. 6. - С. 4-14. - 0,45.

13. Провідні ідеї екзистенціалізму у розв'язанні проблеми потенціалу індивідуального буття людини // Зб-к наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: «НЕВТЕС», 2001. - Т. ІІІ. - Ч. 7. - С. 159-166. - 0,45.

14. Жертовність і руйнування як міфологічні засоби стримування потенційного в людині. // Зб-к наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: «Гнозис», 2001. - Т. ІІІ. - Ч. 8. - С. 153-160. - 0,45.

15. Культурно-історичний взаємовплив поколінь: наслідування чи конфлікт. До питання про технологічні можливості методу поколінь у соціально-психологічних дослідженнях. // Актуальні проблеми психології: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Ін-т психології ім. Г.С. Костюка, 2001. - Т.1. - Ч. 2. - С. 88-96. - 0,5.

16. Принцип «антиномічності» у визначенні природи творчого потенціалу особистості (теоретичний та емпіричний аналіз) // Зб-к наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: «Гнозис», 2002. - Т. ІV. - Ч. І. - С. 164-172. - 0,45.

17. Карусель: движение по кругу (к вопросу о потенциальной одаренности человека к любви и отчаянию). // «Ars vetus - Ars nova»: М.М. Бахтін / за ред. В.А. Роменця. - К.: Гнозис, 1997. - 1,2.

18. Техники преобразующего психологического влияния в профессиональной подготовке психолога. // Психологічна освіта в системі вищої школи: Зб-к статей. - Одеса-Київ, 1997. - С. 68-83. - 0,9.

19. Психологические контуры «Я» в многоуровневом пространстве бытия // Проблема человека: Сб-к науч. Статей. - М.-К., 1997. - С. 24-32. - 0,6.

20. Онтологічно орієнтовані освітні технології та соціально-педагогічна практика. // Політико-психологічні та соціально-педагогічні проблеми освіти і виховання. - Зб-к наук. статей. - К.:ДОК-К, 1997. - С. 127-132. - 0,45.

21. Про методологічний лад психологічної науки: ретроспективи й перспективи філософської психології. // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка; Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К.: Ред.-вид. Центр «Київ. ун-т», 2002. - Вип. 12. - С. 27-30. - 0,45.

22. Буттєвий потенціал особистості: психологічні способи змістової кваліфікації // Зб-к наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: «Гнозис», 2001. - Т. IV. - Ч. II. - С. 159-166. - 0,45.

23. Онтологічна природа міфу та її проекції в сучасному світі. // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка; Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К.: Ред.-вид. Центр «Київ. ун-т», 2002. - Вип. 13. - С. 101-107. - 0,55. - у співавт. з Клименко І.В.

24. Міфологічні аналоги потенційного в людині та інших явищах світу: манізм // Зб-к наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: «Гнозис», 2002. - Т. IV. - Ч. ІII. - С. 139-145. - 0,44.

25. Психологічний контур буттєвої активності людини у системі суспільно-історичних та індивідуально-типологічних ознак. // Актуальні проблеми психології: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Ін-т психології ім. Г.С. Костюка, 2002. - Т.1. - Ч. 3. - С. 88-96. - 0,45.

26. Взаємовплив особистості і етносу в історичному процесі (методологічний аспект) // Особистість і народ: погляд історичної психології: Зб. матер. Всеукр. наук. конф. - Київ, 1994. - 0,4.

27. Потенціал індивідуального буття особистості: проблема саморозвитку. // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. - Зб.матер. міжнар. конфер. - Київ-Луцьк, 1994. - Ч.І. - р.ІІІ. - С. 488-491. - 0,2.

28. Витоки психологічної теорії потенціалу індивідуального буття особистості в творчості Г.С. Сковороди. // Г.С. Сковорода - видатний український філософ і просвітитель. Зб. матер. Всеукр. наук.-практич. конф. Київ, 1994. - С. 120-122. - 0,2.

29. «Відносини людяності» як осередок духовного розвитку особистості. // Діалог культур і духовний розвиток людини. Матер. Всеукр. наук.-практич. конф. - Київ, 1995. - С. 157-160. - 0,3.

30. Принципи моделювання соціальних явищ та процесів у політико-психологічних дослідженнях. // Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні. - Т.6. - Симпозіум «Методологічні засади та прикладні проблеми політичної психології». - К., 1996. - С. 34-36. - 0,2.

31. Людина і держава: концептуальні рефлексії Античності та Середньовіччя. // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції. - К., 1997. - С. 59-64. - 0,3.

32. Людина в соціумі: ідея свободи та міф реального вибору. // Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Наук.видання. - К.: Гнозис, 1998. - С. 16-20. - 0,4.

33. Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи. // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару АПН України. - Наукове видання - К.: Гнозис, 1998. - С. 100-106. - 0,5. - у співавт. з В.А. Роменцем.

34. Конструювання моделей «актуального буття» та суспільно-політичний індекс успіху. // Партийное строительство в Украине: 90-е годы. - Одесса, 1998. - С. 47-48. - 0,2.

35. Кризис психологической науки и пути его преодоления: современность и своевременность воззрений Г.И. Челпанова // Г.И. Челпанов и современность: проблемы развития современной психологической науки. - М.-К.: МГППИ, 2000. - 100 с. - C. 5-13. - 0,45.

36. Вчинковий гуманізм як світоглядний імператив психологічного вчення В.А. Роменця // «Ars vetus - Ars nova»: В.А. Роменець / за ред. І.П. Манохи. - К.: Гнозис, 2001. - С. 7-14. - 0,45.

37. Той, що «творив світ зі своєї власної глибини» (психологічна теорія творчості В.А. Роменця) // «Ars vetus - Ars nova»: В.А. Роменець / за ред. І.П. Манохи. - К.: Гнозис, 2001. - С. 55-63. - 0,5.

Размещено на Allbest.ru