Гендерна детермінація вибору студентами стратегії поведінки в конфлікті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

УДК 159.922.1.78

Дорошенко Наталія Миколаївна

ГЕНДЕРНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ВИБОРУ СТУДЕНТАМИ СТРАТЕГІЇ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТІ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2003



Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Національному технічному університеті України (КПІ), м. Київ.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Ложкін Георгій Володимирович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, м. Київ.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Пірен Марія Іванівна, Українська Академія державного управління при Президентові України, професор кафедри політології, м. Київ;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Дригус Марія Трохимівна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, вчений секретар, м. Київ.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова МО України, кафедра психології та педагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться “ 16 ” грудня 2003 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “15” листопада 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Андрієвська В.В.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема впливу статеворольової ідентичності особистості в юнацькому віці на вибір стратегії поведінки в конфлікті розглядається у двох взаємопов'язаних напрямах - гендерному та конфліктологічному.

Гендер, що визначається як складний соціокультурний конструкт, який відбиває відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим та жіночим, трактується як один з базових вимірів соціальної структури суспільства.

Пріоритети розвитку людини як особистості, її прав, проголошені українською державою, вимагають глибинної трансформації суспільної свідомості, зокрема усталених гендерних стереотипів і змісту тих навчальних дисциплін, що впливають на формування цих стереотипів. Очевидно, що усвідомлення українським суспільством об'єктивних змін у гендерних стосунках уповільнюється через недосконалість відповідної системи набуття знань у цій сфері. Здійснення корекції та приведення гендерних стереотипів у відповідність до сучасного рівня розвитку суспільства великою мірою покладається на навчальні заклади, а це залежить від розроблення спеціальних навчальних програм, методичних посібників, а також відповідних змін у професійній підготовці вчителів, в системі підвищення кваліфікації педагогів та інших робітників системи людина-людина.

Таким чином, необхідним на сьогодні є створення теоретичної та практичної бази для впровадження в освіті гендерного підходу, сутність якого полягає у визнанні категорії статі як такої, що є стрижневим утворенням особистості і впливає як на соціальну, так і на когнітивну її поведінку, а останнє вимагає обов'язкового врахування даної категорії при вивченні будь-якого соціального явища.

Складність проблеми полягає у необхідності одночасного функціонування особистості в системі гендерних настанов та поза нею. Це пов'язано з тим, що, з одного боку, статеворольові настановлення є необхідною умовою збереження людства (виконання ролей матері та батька), а, з іншого, суспільство диктує такі вимоги до особистості чоловіка та жінки, що моделі виключно маскулінності чи фемінності стають недостатніми для “виживання” в соціумі. Особливо актуальним це стає у юнацькому віці, який являє собою межову ланку у ланцюгу між дитячими та зрілими періодами розвитку людини. В соціально-психологічному аспекті студентство - спільнота, що характеризується високою соціальною активністю, яка виявляється у випробовуванні та використанні нових ролей - соціальних та гендерних.

Конфліктність сучасного суспільства спричиняє не лише теоретичний, але й практичний інтерес до проблеми вибору стратегії поведінки в міжособистісних конфліктах.

Загальна схема психологічного аналізу конфлікту передбачає вивчення особистісних (внутрішніх) детермінант поведінки людини в міжособистісному конфлікті, а це вимагає більш чіткого визначення тих факторів, що є причиною вибору особистістю стратегій поведінки в конфлікті.

Певні аспекти зазначеної проблеми розглядалися Е. Берном, О.О. Єршовим, К. Томасом, Р. Кіллменном, К. Леонгардом, Д.Г. Скотт та іншими психологами, що дало можливість простежити динаміку дій опонентів із погляду визначення акцентуйованих рис їх характеру, типів темпераменту, одного з трьох станів особистості з погляду транзактного аналізу (дорослого, батька або дитини), використання загальновизнаних стратегій поведінки тощо. Однак, проблема гендерних розбіжностей поведінки в конфлікті розкрита в літературі недостатньо.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних розробок з обраної тематики свідчить про явний дефіцит конкретно-експериментальних досліджень, які б розкривали особливості впливу статі, статеворольової ідентичності (а саме симптомокомплексу маскулінності/фемінності) на вибір стратегії поведінки в конфлікті, тим часом як статеворольові властивості пронизують всю особистість і є головними її характеристиками. Вирішення зазначеної проблеми є необхідним для розуміння істинних причин поведінки людей; воно дозволить прогнозувати розвиток конфлікту, а також допоможе опоненту у виборі правильної тактики поведінки в конфліктних ситуаціях.

Значущість і недостатня розробленість теоретичних та прикладних аспектів проблеми зумовили вибір теми дослідження: “Гендерна детермінація вибору студентами стратегій поведінки в конфлікті”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми Національного технічного університету України “Впровадження гендерних знань в учбовий процес технічних Вузів” в рамках проекту ПРООН в Україні “Сприяння гендерній рівності” та програми “Гендерна освіта в Україні”.

Об'єктом дослідження обрано поведінку особистості юнацького віку в конфліктних ситуаціях.

Предметом дослідження визначено особливості впливу статеворольової ідентичності особи юнацького віку на вибір стратегії поведінки в міжособистісних конфліктах.

Мета дослідження: з'ясувати роль гендерних особливостей осіб юнацького віку в поведінкових проявах в конфліктних ситуаціях.

Відповідно до предмета та мети дослідження було запропоновано такі гіпотези:

сталий вибір стратегії поведінки в міжособистісному конфлікті зумовлений значною мірою типом статеворольової ідентичності особи юнацького віку;

збереження значущих персональних транзакцій спонукає особистість певного типу статеворольової ідентичності відмовлятись від типової для неї поведінки в конфлікті.

Для перевірки гіпотез і досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

На основі аналізу сучасних теорій статі розробити теоретичну модель формування та функціонування статеворольової ідентичності особи юнацького віку як детермінанти її поведінки.

З'ясувати особливості впливу соціально-психологічного та індивідуально-психологічного рівнів статеворольової ідентичності особи на ставлення до оточення та основні тенденції її поведінки особистості в конфліктних ситуаціях.

Виявити можливі зрушення у симптомокомплексі маскулінності/фемінності особистості в разі порушення транзакцій різного ступеню значущості.

Розробити програму спеціального курсу з формування андрогінного типу статеворольової ідентичності юнаків як детермінанти конструктивного стилю вирішення конфліктів та експериментально перевірити її ефективність.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є здобутки психологічної науки в області психології статі (A. Беком, С. Бем, О. Вейнінгер, В.О. Геодакян, Д.М. Ісаєв, В.Є. Каган, І.С. Кон, Я.Л. Коломінський, З. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, Д. Таннен); розвитку та становлення статеворольової ідентичності (Ю.Є. Альошина, В.О. Васютинський, А.С. Волович, Т.В. Говорун, О.С. Кочарян); психології поведінки (Е. Берн, О. Єршов, К. Леонгард, О.Є. Лічко, Е. Шостром); конфліктології (А. Бандура, К. Томас, А.Т. Ішмуратов, Р. Кіллменн, Д.Г. Скотт). Окремі методичні, загальнотеоретичні та прикладні аспекти проблеми конфліктів у вітчизняній науці досліджували О.Г. Антонова-Ткаченко, О.Л. Анцупов, О.М. Бандурка, З.І. Білоусова, В.Е. Бойко, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Г.В. Ложкін, М.І. Пірен, Т.М. Титаренко, Р.Х. Шакуров. Різні аспекти проблеми конфлікту досліджувалися в соціальній психології (Г.М. Андреєва, А.А. Бодальов, Ф.М. Бородкін, Н.В. Грішина, В.В. Дружинін, О.Л. Журавльов, В.М. Кушнірук, О.О. Малишев, Б.Д. Паригін, Л.О. Петровська, Т.О. Полозова).

В процесі дослідження використовувався комплекс теоретичних та експериментальних методів: аналіз науково-теоретичних та методичних джерел, експериментальні методи: статеворольові методики (5-а шкала ММРІ, опитувальник С. Бем) та методики визначення поведінки особистості (методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, методика діагностики стратегій розв'язання конфліктних ситуацій Д. Джонсона і Ф. Джонсона, методика “Q-сортування” В. Стефансона, модифікована нами методика Дж. Блока “Вивчення конфліктної поведінки в різних інтерперсональних транзакціях”) та методи статистичної обробки кількісних даних.

Дослідження складалося з таких етапів:

Перший етап: присвячений аналізу літературних джерел з проблеми феномену маскулінності/фемінності, особливостей його впливу на поведінку особистості в конфліктних ситуаціях, розробці вихідних принципів дослідження, гіпотез, методичного інструментарію та доборові стимульного матеріалу для проведення експериментів.

Другий етап. На даному етапі було проведено пілотажне дослідження та констатувальний експеримент, спрямований на дослідження особливостей впливу соціально-психологічного та індивідуально-психологічного рівнів статеворольової ідентичності особистості на вибір нею стратегії поведінки в різноманітних ситуаціях, зокрема в конфліктних.

Третій етап. На третьому етапі проведено формуючий експеримент: розроблено та здійснено експериментальну програму, спрямовану на формування андрогінної статеворольової ідентичності особи як фактора розширення її поведінкових стратегій в конфлікті; перевірено ефективність програми.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному вивченні феномену статеворольової ідентичності з урахуванням його індивідуально-психологічного та соціально-психологічного рівнів. Вперше було розглянуто особливості впливу статеворольової ідентичності особистості на її ставлення до оточення та поведінку в реальній групі. Виявлено роль маскулінності та фемінності у виборі стратегії поведінки в конфлікті. Експериментально підтверджено теорію про слабкість маскулінної та силу фемінної статеворольової ідентичності в ситуаціях порушення значущих для індивіда транзакцій.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати поглиблюють уявлення про вплив статеворольової ідентичності на вибір стратегії поведінки, зокрема в конфлікті. Виокремлено поняття гендерної детермінації поведінки. Визначено вплив соціально-психологічного та індивідуально-психологічного рівнів статеворольової ідентичності на поведінку особистості та тип ставлення до оточення. Розроблено методичний інструментарій для дослідження змін у симптомокомплексі маскулінності/фемінності, що відбуваються в конфліктних ситуаціях.

Практична цінність. Запропоновано систему методів вивчення статеворольової ідентичності на різних рівнях, а також оцінки зрушень у симптомокомплексі маскулінності/фемінності при порушенні значущих транзакцій. Ця система може бути використана в діяльності соціально-психологічних служб для діагностики поведінки особистості в конфлікті, у розробці рекомендацій щодо психологічної профілактики конфліктів у міжособистісних відносинах з метою оптимізації процесів керівництва.

В ході дослідження розроблено експериментальну програму “Гендерні особливості поведінки особистості” спрямовану на формування більш широкого діапазону поведінкових стратегій в конфлікті осіб юнацького віку шляхом змін їх статеворольових настанов.

Надійність та вірогідність дослідження забезпечується достатнім методологічним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, використанням стандартизованих методів та технік дослідження, репрезентативністю вибірок, застосуванням методів математичної статистики для оброблення отриманих первинних даних.

Апробація та впровадження. Основні наукові результати були представлені та схвалені на конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальність проблеми професійної підготовки практичних психологів” - Київ, червень 2000р.; Всеукраїнська науково-практична конференція “Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства” - Івано-Франківськ, жовтень 2000р.; Друга міжнародна Науково-методична конференція “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” - Київ, жовтень 2001р.; Міжнародна науково-практична конференція “Організаційна психологія: Інноваційні підходи та технології” - Київ, вересень 2002р.; Всеукраїнська наукова конференція з гендерної психології - Рівне, жовтень 2003р. і на методичних семінарах кафедри психології та педагогіки НТУУ (КПІ). Основний зміст та результати дослідження викладено в 13 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 4 розділів, висновків, списку використаної літератури, який нараховує 197 найменувань, 6 додатків. Матеріали дисертації викладено на 188 сторінках машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

маскулінність ідентичність особистість конфлікт

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, об'єкт та предмет, висвітлено практичне та теоретичне значення дослідження, його наукову новизну та методологічні основи, наведено дані про апробацію, впровадження та структуру роботи.

Перший розділ “Маскулінність/фемінність як поведінковий паттерн” містить теоретичний аналіз існуючих у сучасній психології підходів до досліджуваної проблеми. В ньому узагальнено здобутки вчених-психологів щодо вивчення статі, статеворольової ідентичності та проблем зумовленості поведінки особистості в конфлікті.

Виходячи з аналізу основних психологічних теорій статі, можна твердити, що пояснювальні схеми чоловічої та жіночої поведінки особистості, свідомості тощо, можуть лежати в зовсім різних площинах - від трансперсональних - через перинатальний досвід (С. Гроф) та інфантильну біографію (Л. Вейтсман, Ф. Парсонс, З. Фрейд, К. Хорні, К.Г. Юнг), до соціально-рольових (А. Бандура, Х.А. Біллер, С. Бісарія, C.Н. Джеклін, Р. Кент, І.С. Кон, Я.Л. Коломинський, K. O'Лірі, E.E. Маккобі, М.Х. Мелтсас, Т.А. Рєпіна, Л. Сербін, І. Тонік, Р.Х. Уолтерс, C. Харвей). Звідси випливає проблема відсутності системного вивчення статеворольової ідентичності як багаторівневого утворення. В результаті вивчення існуючих психологічних теорій статі, було запропоновано власну ідею вивчення статеворольової ідентичності, яка вимагає врахування двох рівнів даного утворення: індивідуально-психологічного та соціально-психологічного. Вивчення статеворольової ідентичності як різнорівневого утворення дозволяє врахувати усі рівні формування статі.

Дослідження літературних даних виявило розбіжності у визначенні структурних моделей статеворольової ідентичності. Це спричинено різноманітністю психологічних теорій, їх розбіжностями в питаннях щодо первинності елементу маскулінності або фемінності й можливостей їх співіснування. В психоаналітичних концепціях З. Фрейда, К. Хорні, К.Г. Юнга та в теорії “зв'язку з об'єктом” є думка, що між маскулінністю та фемінністю існує відношення боротьби, в інших теоріях статі - компліментарності. В ряді концепцій (теорія З. Фрейда, К. Хорні та теорія “зв'язку з об'єктом”: Л. Вейтсман, Ф. Парсонс) існує ідея, що психіка людини не може одночасно містити як маскулінні, так і фемінні елементи. Якщо ж обидва ці елементи і співіснують, то вони не рівноцінні: один елемент охоплює зрілі тенденції, а другий - інфантильні, або регресивні (аналітична теорія К. Юнга, теорія генезису маскулінності: Ю.Є. Альошина, А.С. Волович). Деякі автори вважають, що ознакою психічного здоров'я є співіснування двох психічних іпостасей -- маскулінності та фемінності (представники теорії соціального научіння: А. Бандура, Х.А. Біллер, Р. Кент, K. O'Лірі, Л. Сербін, І. Тонік, Р.Х. Уолтерс; та нової психології статі: С.Бісарія, C.Н. Джеклін, E.E. Маккобі, C. Харвей). Такі розбіжності утруднюють чітке виділення типів статеворольової ідентичності.

Виділення типів статеворольової ідентичності тісно пов'язане з проблемою визначення статеворольових моделей. Авторами виділяється дві основні статеворольові моделі: континуально-альтернативна та ортогональна (О. Вейнінгер, С. Бем, Д.М. Ісаєв, В.Є. Каган). Порівнюючи ці дві основні статеворольові моделі, необхідно сказати, що вони не є взаємовиключними. Насправді визначені моделі пояснюють різні випадки статеворольової ідентичності особистості.

За континуально-альтернативною моделлю між маскулінністю та фемінністю при максимальному прояві існує відношення взаємовиключення, а при середньому між ними виникає відношення взаємонезалежності. Таким чином, континуально-альтернативна модель валідна лише для полюсів маскулінності та фемінності, а при середньому їх прояві валідною є ортогональна модель, за якою маскулінність та фемінність взаємонезалежні. Останнє пов'язане з концепцією психологічної андрогінії, сформульованою С. Бем, О. Вейнінгером, А.Константинополем, У. Мейнуорингом, В. Фліссом. На наш погляд, це обмежує можливості обох наведених статеворольових моделей у трактуванні співвідношення чоловічого та жіночого в людині. І оскільки визначені моделі не є взаємовиключними, ми вважаємо за необхідне використовувати обидві моделі при вивченні такого явища як статеворольова ідентичність особистості. На індивідуально-психологічному рівні статеворольова ідентичність розглядається на основі континуально-альтернативної моделі, а на соціально-психологічному - ортогональної.

Виходячи із сказаного, при формуванні моделі статеворольової ідентичності необхідно враховувати два основні моменти. Це, по-перше, недосконалість існуючих континуально-альтернативної та ортогональної моделей, а по-друге, необхідність брати до уваги при формуванні моделі статеворольової ідентичності соціально-культурний фактор (Ю.Є. Альошина, Г.М. Андрєєва, С. Бем, А.С. Волович, T. Гелмріч, Ф. Спенс, Д. Степп, Т.І. Юфєрєва).

Для того, щоб врахувати обидва названі фактори, в даному розділі було розглянуто поняття симптомокомплексу маскулінності/фемінності (сформульоване О.С.Кочаряном), як поєднання маскулінних та фемінних рис, які визначають статеворольову поведінку особистості. Враховувалися виділені функціональні моделі симптомокомплексу маскулінності/фемінності, які демонструють вплив структури комплексу маскулінності/фемінності на стратегії поведінки особистості (Ю.Є. Альошина, Е. Берн, А.С. Волович, Д. Кіллей, Дж. Крампен, О.С. Кочарян, Р. Хрісті, Е. Шострем).

В роботах Г.М. Андрєєвої, О.Л. Анцупова, А.А. Бодальова, Ф.М. Бородкіна, Н.В. Грішиної, В.В. Дружиніна, А.Т. Ішмуратова, О.О. Малишева, Л.О. Петровської поведінка в конфлікті розглядається як один з головних видів поведінки особистості.

Виокремлено два основних підходи до визначення конфлікту. За першого підходу конфлікт визначається як зіткнення, протиборство як мінімум двох взаємовиключних сил, тенденцій, як радикальна форма загострення протиріч, тобто досить широко (А.М. Бандурка, Ф.М. Бородкін, С.П. Бочарова, Н.М. Коряк, А.В. Тимченко, В.Б. Шапар). За такого підходу конфлікти можливі і в неживій природі. Поняття конфлікт та протиріччя фактично стають рівними за обсягом.

За другого підходу під конфліктом розуміють усіляке зіткнення протилежно спрямованих, несумісних потреб, мотивів, інтересів, думок, актів поведінки приблизно рівних, тобто здатних протидіяти одне одному (В.І. Андрєєв, А.Я. Анцупов, Н.В. Грішина, А.А. Малишев, Т.О. Полозова, А.І. Шипілов). Такий підхід передбачає, що суб'єктами конфліктної взаємодії можуть бути або окремі особистості, або групи людей. Ми дотримуємося другого підходу, оскільки для нас важливим є суб'єктивний компонент конфлікту, який в першому підході нівелюється.

Особлива увага в дослідженні приділяється виділенню стратегій та моделей поведінки в конфлікті. Поняття “стилю”, “стратегії” поведінки в конфлікті визначені у роботах Р. Мертона, Л.В. Сохань, Д. Смелсера, Д.Г. Скотт як найтиповіші способи діяльності особистості в конфліктній ситуації на основі реалізації внутрішніх спонук. Таким чином, стратегія поведінки особи формується на основі типу особистості. Дослідження О.Я. Анцупова, М.Й. Боришевського, Н.В. Грішиної, Є.В. Єгорова, С.О. Єреніна, О.Л. Журавльова, В.М. Кушнірука, Г.В. Ложкіна, О.І. Шилова пов'язані саме з визначенням характеристик учасників конфліктної взаємодії та типології психологічних особливостей поведінки особистостей в конфлікті.

Серед індивідуальних особливостей учасників взаємодії статеворольову ідентичність виділяють Ю.Є. Альошина, В.О. Васютинський, О. Вейнінгер, А.С. Волович, Т.В. Говорун, В.О. Геодакян, Д.М. Ісаєв, В.Е. Каган, І.С. Кон, Я.Л. Коломінський. Дослідження психологів показують, що статеворольова ідентичність в характеристиці індивідуальності визначає своєрідність настановлень, особливості саморегуляції, стиль життєдіяльності, формально-динамічні характеристики психічної діяльності. Однак, всі зазначені дослідження залишають поза увагою такий аспект, як обумовлення вибору стратегії поведінки особистості в конфлікті її статеворольовою ідентичністю.

В сучасній конфліктології загальноприйнятою класифікацією стратегій поведінки в конфлікті є класифікація К.У.Томаса - Р.Х. Кіллменна. Кожну із стратегій характеризують з точки зору наполегливості індивіда у задоволенні власних інтересів та прагнення зберегти міжособистісні стосунки (О.Я. Анцупов, Р. Блейк, Р.Х. Кіллменн, В.М. Кушнірук, Д. Мутон, Д.Г. Скотт, К.У. Томас). Аналіз стратегій поведінки в конфлікті за визначеними характеристиками дає підстави сформулювати причини вибору конкретних стратегій особистістю певного типу статеворольової ідентичності.

У другому розділі “Методи та організація дослідження впливу статеворольової ідентичності на особливості поведінки особистості в конфлікті” викладено загальну стратегію дослідження, розглянуто питання методичної та процедурно-технічної організації дослідження: визначення контингенту досліджуваних, вибір методів, їх опис та обґрунтування їх адекватності стосовно розв'язання поставлених завдань.

Концептуально-методичні проблеми оцінки маскулінності/фемінності полягають у необхідності вивчення даного утворення як багаторівневого явища. Нами було обрано статеворольові шкали: опитувальник С. Бем та 5-та шкала ММРІ. Аналіз статеворольових шкал та вивчення їх зв'язку показав, що:

1.Статеворольові шкали розрізняються за 4 параметрами: об'єкт оцінювання, рівень оцінювання (включення біологічного (індивідуально-психологічного) та/або соціогенного рівня), механізм оцінювання та концепція маскулінності/фемінності, що лежить в основі методики.

2.Статеворольовий опитувальник S.Bem діагностує переважно соціальний аспект маскулінності/фемінності, а ММРІ в якості психодіагностичної мети має соціальний та біологічний (індивідуально-психологічний) аспекти маскулінності/фемінності.

Вищенаведені характеристики статеворольових методик демонструють, що методики перетинаються лише частково, і їх поєднання дозволяє вивчати статеворольову ідентичність особистості на двох рівнях - індивідуально-психологічному та соціально-психологічному.

Для дослідження поведінки особистості в конфлікті було обрано наступні методики: методика діагностики стратегій вирішення конфліктних ситуацій Д. Джонсона і Ф. Джонсона, методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі та методика “Q-сортування” В. Стефансона. Визначені методики було розглянуто з точки зору об'єкта та механізму оцінювання, що забезпечувало різносторонність вивчення поведінки особистості.

Для поглибленого вивчення поведінки в конфлікті було запропоновано адаптовану нами процедуру Дж. Блока “Вивчення конфліктної поведінки в різних інтерперсональних транзакціях.” Дана методика дозволила дослідити зрушення в симптомокомплексі маскулінності/фемінності, що відбуваються при вирішенні конфліктних ситуацій, насичених персональними транзакціями різного ступеня значущості.

Психологічне дослідження було побудоване та проведене за наступною схемою:

Визначення контингенту досліджуваних та обсягу вибірки для дослідження, з метою отримання повної інформації про досліджуване явище. Загальна кількість досліджуваних, що взяли участь в експерименті - 145 осіб (77 чоловіків, 68 жінок). Дослідження проводилося в студентських групах. Критерієм їх вибору було співвідношення чоловіків та жінок в кожній групі. Обрана вибірка давала змогу побачити статеворольові настановлення та особливості поведінки студентів в одно- та різностатевих колективах, а також отримати достатню кількість даних для проведення дослідження та підтвердження висунутих гіпотез.

Проведення пілотажного дослідження для уточнення завдань та запропонованих на основі теоретичного дослідження гіпотез, для перевірки раціональності та обґрунтованості вибору контингенту досліджуваних, для перевірки арсеналу методик, налагодження процедури збору інформації та встановлення взаємодії з особами, що беруть участь у дослідженні. Додатковим завданням пілотажного дослідження було підтвердження гіпотези про різнорівневість статеворольових шкал.

Експериментальне дослідження (констатуючий експеримент).

Проведення формуючого експерименту, що включало реалізацію експериментальної програми та контрольне дослідження. На даному етапі використано наступні методики: ММРІ (5-та шкала) та методика С. Бем, методика діагностики стратегій розв'язання конфліктних ситуацій Д. Джонсона і Ф. Джонсона.

Оброблення даних: кількісний та якісний аналіз отриманих даних. Використано методи кількісного (математично-статистичні - кореляційного аналізу, метод визначення зрушень G- критерій знаків) та якісного аналізу з метою визначення характеру зв'язку між статеворольовою ідентичністю та поведінкою особистості в конфлікті.

У третьому розділі “Особливості впливу статеворольової ідентичності осіб студентського віку на їх поведінку в конфлікті” представлені дані експериментального дослідження обумовленості вибору стратегії поведінки в конфлікті статеворольовими настановленнями особистості. Діагностика особливостей ставлення до оточення та основних тенденцій поведінки особистості в реальній групі показала, що маскулінні та фемінні особистості найчастіше схильні діяти згідно зі сталими стереотипами, в той час як андрогінна статеворольова ідентичність визначає адекватне ставлення до оточуючих, а недиференційований тип не визначає для особистості певних стилів поведінки та типів ставлення до оточення.

Маскулінність визначає авторитарне (t<0,4, p<0,01), егоїстичне (t<0,28; p<0,05) та агресивне (t<0,5; p<0,01) ставлення до людей, домінування над людьми (t<0,41; p<0,01), незалежну поведінку з прийняттям “боротьби” (t<0,29; p<0,05 і t<0,31; p<0,05 відповідно). Фемінність зумовлює підлеглий (t<0,5; p<0,01), залежний (t<0,5; p<0,01) та альтруїстичний (t<0,3; p<0,05) тип ставлення до оточення, залежну поведінку (t<0,29; p<0,05), стратегію ухилення від боротьби (t<0,28; p<0,05) та комунікабельність (t<0,23; p<0,05).

Для андрогінних особистостей характерна стратегія незалежності (t<0,28; p<0,05) та комунікабельність (t<0,3; p<0,05).

Можна стверджувати, що андрогінна статеворольова ідентичність дає людині більше можливостей для особистісного прояву, для вибору стратегій поведінки в різних ситуаціях, в той час як маскулінність диктує домінування у стосунках, а фемінність - залежність.

Недиференційований тип статеворольової ідентичності визначає найбільш слабкий тип особистості у порівнянні з іншими типами статеворольової ідентичності. Недиференційована статеворольова ідентичність не передбачає сталого вибору стратегії поведінки в групі.

Експериментальне дослідження особливостей впливу соціального та індивідуально-психологічного рівнів статеворольової ідентичності особистості на поведінку особистості в конфліктних ситуаціях дає можливість стверджувати, що статеворольова ідентичність є детермінантою поведінки в конфлікті (таб.1).

Таблиця 1 - Зв'язок між індивідуально-психологічним і соціальним рівнем статеворольової ідентичності та вибором стратегії поведінки в конфлікті

Рівень	Тип статеворольової ідентичності	Стратегії поведінки в конфлікті
		Конфронтація	Згладжування	Компроміс	Примус	Втеча
І-П	Маскулінний	-0,317**	0,298**	-0,215*	-0,293**	0,301**
	Фемінний	0,289**	-0,312**	-0,299**	0,217*	-0,224*
С	Маскулінний	0,201*	-0,291**	0,312**	0,268**	-0,289**
	Фемінний	-0,304**	0,29**	0,291**	-0,312**	0,299**
	Андрогінний	0,235*	0,341**	0,301**	0,223*	0,210
	Недиференційований	-0,159	0,256*	0,239*	0,138	0,234*

І-П - індивідуально-психологічний рівень статеворольової ідентичності; С - соціально-психологічний рівень.

1) Значення коефіцієнту кореляціїР<0,01; Р<0,05;

2) В даному випадку від'ємна кореляція має інтерпретуватися як позитивний зв'язок між факторами. Це пов'язано з особливостями побудови шкал в опитувальнику ММРІ.

Індивідуально-психологічний рівень статеворольової ідентичності визначає вибір певних стратегій поведінки особистості в конфлікті.

Для маскулінних особистостей індивідуально-психологічний рівень детермінує вибір конфронтаційної поведінки в конфлікті. Згладжування та втеча не є можливими стратегіями виходу з конфліктної ситуації. Для фемінних особистостей індивідуально-психологічний рівень статеворольової ідентичності зумовлює вибір згладжування та втечі як способу вирішення конфліктної ситуації. Конфронтація фемінними особистостями не використовується.

Компроміс є типовою стратегією поведінки в конфлікті, для особистостей як з маскулінною, так і з фемінною статеворольовою ідентичністю.

Отримані дані дають підстави стверджувати, що чим більше переважає фемінна або маскулінна частина в симптомокомплексі маскулінності/фемінності особистості, тим більш типову поведінку демонструє особистість. Можна зробити висновок, що яскраво виражена фемінність та маскулінність є детермінантами вибору стратегії поведінки в конфлікті.

Андрогінія зумовлює використання усіх стратегій поведінки в конфлікті однаковою мірою. Перевага андрогінними особистостями надається компромісній поведінці в конфлікті. Результати дослідження показали, що недиференційована статеворольова ідентичність не зумовлює певного стилю поведінки в конфлікті.

Соціально-психологічний рівень статеворольової ідентичності в порівнянні з індивідуально-психологічним, як для фемінного, так і для маскулінного типів дещо знижує ступінь прояву стереотипної поведінки при збереженні загальних тенденцій поведінки. Індивідуально-психологічний рівень статеворольової ідентичності відповідає за збереження біологічно закладених ролей чоловіка та жінки, а соціальний - за адаптацію у соціальному середовищі. Поєднання соціального та індивідуально-психологічного рівнів дало більш повне уявлення про основні поведінкові тенденції особистостей різного типу статеворольової ідентичності.

В результаті дослідження було виявлено зрушення у симптомокомплексі маскулінності/фемінності особистостей різного типу статеворольової ідентичності при порушенні транзакцій різного ступеню значущості. Це дало змогу зробити висновок, що значущість збереження транзакцій спонукає особистість до відмови від стереотипної поведінки в конфлікті. Дослідження показало, що зміна стереотипної поведінки є результатом зрушень у симптомокомплексі маскулінності/фемінності особистості.

Для проведення аналізу даних було обрано конфліктну ситуацію (конфлікт зі знайомою, але не близькою людиною), яка відповідає двом умовам: мінімальне насичення фактором соціальної атракції; відсутність фактору невідомості, що спричиняє появу тривоги у особистості. Такий конфлікт було названо основною конфліктною ситуацією. В останньому особистість демонструє найбільш типову для неї стратегію поведінки в конфлікті, що зумовлено впливом індивідуально-психологічного рівня її статеворольової ідентичності. В конфліктних ситуаціях, де опонентом виступає значуща для особи людина, вибір стратегії поведінки зумовлює соціальний рівень статеворольової ідентичності особистості. Зміни у симптомокомплексі М/Ф особи в різних конфліктних ситуаціях порівнювалися із симптомокомплексом М/Ф, продемонстрованим в основному конфлікті.

Так, в конфлікті зі знайомою, але не близькою людиною особистість демонструє стале та типове для неї співвідношення маскулінності та фемінності. В конфлікті з другом тієї ж статі та в конфлікті з незнайомою людиною не відбувається значущих зрушень у симптомокомплексі маскулінності/фемінності. Симптомокомплекс маскулінності/фемінності, що проявляється в конфліктах з близькою людиною, з дитиною та з матір'ю характеризується різким збільшенням “фемінної чистини”. В конфлікті з батьком та в конфлікті з роботодавцем відбувається зменшується прояв маскулінності за майже незмінною фемінністю.

У виділених конфліктах ми спостерігаємо постійне явище: маскулінність у різних випадках або залишається незмінною, або зменшується.

Щодо фемінності, то вона не зменшує свої прояви, а в одному випадку залишається незмінною, сталою, а в іншому - проявляється більш сильно.

Це дає підстави стверджувати, що фемінність, в порівнянні з маскулінністю, є більш сталим типом статеворольової ідентичності. Маскулінний тип менш стійкий, більш гнучкий, його легше скорегувати.

Результати дослідження змін поведінки у чоловіків та жінок експериментально підтвердили ідеї В.О. Геодакяна про більш сталу та стійку структуру фемінності в порівнянні з маскулінністю.

У четвертому розділі “Формування андрогінної моделі особистості студентського віку як фактор розширення їх поведінкових стратегій в конфлікті” представлено зміст та оцінюється ефективність експериментальної програми, спрямованої на формування конструктивної поведінки особистості в конфлікті шляхом змін у гендерних поведінкових стереотипах.

На етапі формуючого експерименту досліджуваних було поділено на експериментальну та контрольну групи.

В експериментальну групу було дібрано 42 студенти, серед яких 20 чоловіків та 22 жінки з різними типами статеворольової ідентичності. Контрольну групу становили 44 особи.

Експериментальна програма охоплювала 12 занять, побудованих у формі соціально-психологічного тренінгу, метою яких було формування теоретичних знань про гендерні ролі й стереотипи та їх функціонування в межах однієї особистості, а також формування практичних навичок орієнтації не на внутрішні стереотипи та очікування оточення, а на зовнішню конфліктну ситуацію, використання конструктивних тактик поведінки в конфліктних ситуаціях.

Аналіз результатів опитування студентів після проведення формуючого експерименту та порівняння їх з показниками, отриманими при констатуючому дослідженні, показали наявність змін у статеворольовій ідентичності студентів в напрямку з крайніх тенденцій до середніх, тобто у бік андрогінії.

Такі зміни відбулися у статеворольовій ідентичності 70 % чоловіків та 71,4 % жінок маскулінного типу.

Для фемінних чоловіків типовим є зрушення у бік андрогінної статеворольової ідентичності, однак твердити про наявність сталої тенденції неможливо, оскільки вибірка є не презентативною.

Серед фемінних жінок визначені зміни характерні для 72,7 %.

Говорити про певні зміни у чоловіків та жінок з андрогінною статеворольовою ідентичністю неможливо, оскільки показник типового зрушення не сягає значущого рівня. 66,6 % чоловіків та 71,4 % жінок недиференційованого типу продемонстрували зміни у статеворольовій ідентичності, однак спрямованість змін визначити неможливо.

Відразу після проведення експериментальної програми у маскулінних студентів відбулися зміни у виборі стратегій поведінки в конфлікті у напрямку зменшення прояву силових поведінкових тенденцій (зміна частоти вибору стратегії конфронтації відбулося у 76,5% студентів, примусу - у 70,6 %); збільшення частоти вибору стратегії компромісу - у 70,6%, згладжування - у 82,3 % та втечі - у 64,7%.

Серед фемінних особистостей спостерігались протилежні тенденції змін у виборі стратегії поведінки в конфлікті.

Зрушення у виборі стратегій поведінки в конфлікті фемінними особистостями дають підстави стверджувати наявність загальних змін у поведінкових тенденціях особистостей даного типу статеворольової ідентичності у напрямку збільшення частоти використання силових стратегій (примус - 58,3%; конфронтація - 41,6%) та зменшення пасивних (втеча - 83,3%; згладжування - 91,6%).

Розширення поведінкового діапазону в конфліктних ситуаціях продемонстрували 68,7% фемінних особистостей та 72,9% маскулінних особистостей.

Результати контрольного зрізу показали значні відмінності між респондентами експериментальної та контрольної груп щодо поведінкових проявів у конфліктних ситуаціях.

Таким чином, отримані дані свідчать про ефективність запропонованої технології розширення діапазону поведінкових стратегій в конфлікті та гнучкості їх використання студентами шляхом змін їх гендерних настановлень.



ВИСНОВКИ

В дисертації запропоновано нове вирішення проблеми гендерної детермінації вибору стратегії поведінки особистості в конфлікті, яке полягає у розгляді статеворольової ідентичності як складного та багаторівневого утворення, що великою мірою визначає поведінку особистості в конфлікті.

Наведено концепція вивчення статеворольової ідентичності, яка полягає в системному вивченні двох рівнів даного утворення: індивідуально-психологічного та соціально-психологічного. Окрім того на визначених рівнях ми спиралися на різні структурні моделі статеворольової ідентичності: на індивідуально-психологічному рівні статеворольова ідентичність розглядалася на основі континуально-альтернативної, а на соціально-психологічному - на основі ортогональної моделі. Такий системний аналіз дозволив більш повно вивчити вплив статеворольової ідентичності на поведінку особистості в конфлікті.

Виявлено, що соціально-психологічний рівень статеворольової ідентичності, в порівнянні з індивідуально-психологічним, як для фемінного, так і для маскулінного типів знижує ступінь прояву стереотипної поведінки.

Маскулінні та фемінні особистості схильні діяти згідно з гендерними стереотипами. Ригідність поведінкових проявів робить маскулінну та фемінну статеворольову ідентичність слабшою у порівнянні з андрогінною. Андрогінія є найбільш сильним та гнучким типом статеворольової ідентичності і визначає найбільш адекватну поведінку в конфлікті та ставлення до оточуючих. Недиференційований тип статеворольової ідентичності не зумовлює для особистості сталих стратегій поведінки в конфлікті та типів ставлення до оточення.

Маскулінність визначає авторитарне, егоїстичне та агресивне ставлення до людей, домінування над людьми, незалежну поведінку з прийняттям “боротьби” в конфлікті. Фемінна статеворольова ідентичність детермінує залежну поведінку, стратегію ухиляння від боротьби, комунікабельність, вибір згладжування та втечі як способу вирішення конфліктної ситуації.

Для андрогінної статеворольової ідентичності притаманне дружнє та альтруїстичне ставлення до людей, незалежність та комунікабельність. Андрогінія не визначає постійного використання стратегії прийняття або ухиляння від “боротьби”. Андрогінні особистості надають компромісній поведінці в конфлікті.

Визначено, що при порушенні транзакцій різного ступеню значущості відбуваються зрушення у симптомокомплексі маскулінності/фемінності особистостей різного типу статеворольової ідентичності. Значущість збереження транзакцій спонукає до відмови від стереотипної поведінки в конфлікті. Причому, визначено, що фемінність, в порівнянні з маскулінністю, є більш сталою частиною симптомокомплексу маскулінності/фемінності, тобто поведінка фемінних особистостей є більш стійкою. Маскулінна статеворольова ідентичність передбачає більшу гнучкість поведінкових реакцій.

Виявлено, що в конфліктних ситуаціях, що не насичені фактором соціальної атракції, поведінку особистості зумовлює індивідуально-психологічний рівень її статеворольової ідентичності, а у випадках, коли опонентом є значуща людина, - її соціальний рівень.

Статеворольова ідентичність та гендерні стереотипи юнацтва, що є детермінантами поведінки особистості в конфлікті, підлягають корекції у напрямку зрушення з крайніх тенденцій до середини, тобто у бік андрогінної статеворольової ідентичності, що призводить до змін у виборі стратегій поведінки в конфлікті. Досягти цього можна за допомогою спеціально розроблених процедур, які спрямовані на гендерну просвіту, самопізнання, усвідомлення та зміну власних гендерних стереотипів, формування андрогінного типу статеворольової ідентичності, засвоєння конструктивних стилів вирішення конфліктних ситуацій.

Виконане дослідження дозволило створити експериментальну програму “Гендерні особливості поведінки особистості”, рекомендовану для осіб юнацького віку. Його метою є, по-перше, впровадження гендерної освіти, і по-друге, корекція гендерних стереотипів, статеворольових настанов та поведінки молоді в конфлікті.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Дальший напрям дослідження цієї проблеми ми вбачаємо у вивченні сталості змін у статеворольових настановленнях особистості, що досягаються шляхом психокорекційного впливу. Перспективними, на наш погляд, є дослідження статеворольової ідентичності у віковій динаміці.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Дорошенко Н. Особливості статеворольової ідентифікації в юнацькому віці //Науковий пошук студентів-драгомановців. (Випуск 1): Збірник кращих матеріалів наукового студентського товариства. - К.: НПУ, 2000.-С.14-16.

2. Дорошенко Н.Н. Гендерна детермінація вибору стратегії поведінки в конфлікті //Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова, Випуск 1(8), 2000.- С.39-43.

3. Дорошенко Н.М. Проблема формування маскулінності/фемінності в зарубіжних та вітчизняних психологічних теоріях //Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова, Випуск 11, 2000. - С.115-121.

4. Дорошенко Н.Н. Поиск андрогинной модели психолога-практика //Персонал №5 (59), 2000. Приложение №10 (15) - С.43-45.

5. Дорошенко Н.М. Гендерна детермінація формування громадської активності особистості. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Випуск 5, частина1. - Івано-Франківськ, 2000 р. - С.20-23.

6. Дорошенко Н.М. Статеворольова ідентифікація як детермінант поведінки особистості //Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова, Випуск 13, 2001. - С.76-85.

7. Дорошенко Н.Н. Гендерный компонент образования специалистов гуманитарного профиля. Материалы юбилейной научно-практической конференции “Корпоративная культура и подготовка специалистов гуманитарного профиля”. - Донецк, ДИУ, 2001г. - С.243-249.

8. Дорошенко Н.М. Гендерні відмінності як поведінкові паттерни //Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки. Збірник наукових праць №2 (2). - СНУ, Луганськ, 2001р. - С.50-54.

9. Дорошенко Н.Н., Ложкин Г.В. Руководитель - мужчина, руководитель - женщина // Персонал 2/2002. - С.47-52.

10. Дорошенко Н.Н., Ложкин Г.В. Конфликт: мужчины и женщины //Персонал №5, 1999 г. - С.84-88.

11. Дорошенко Н.М. Конфліктна поведінка особистості як результат прояву симптомокомплексу маскулінності/фемінності //Вісник Національного технічного університету України (КПІ). Філософія. Психологія. Педагогіка. № 1 (4)/2002. - К., “Політехніка”, 2002р. - С.49-56.

12. Дорошенко Н.М. Статеворольова обумовленість вибору стилю керівництва. Актуальні проблеми психології. Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2002, частина 6. - С.249-253.

13. Дорошенко Н.Н., Бузник А.И., Волянюк Н.Ю. Психология взаимодействия в системе “тренер-спортсмен” - К., Гос. научно исслед. институт физ. культуры и спорта, 2003. - 60 с.



АНОТАЦІЯ

Дорошенко Н.М. Гендерна детермінація вибору студентами стратегії поведінки в конфлікті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - вікова та педагогічна психологія. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню гендерної детермінації вибору особами юнацького віку стратегій поведінки в конфлікті. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що статеворольові настанови особистості визначають сталі поведінкові тенденції в конфлікті, зміна яких можлива лише в разі загрози порушення значущих персональних транзакцій.

Розроблено та апробовано спеціальний курс для вищих та середніх навчальних закладів, спрямований на загальну гендерну просвіту та формування практичних навичок використання повного спектру стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях через корекцію гендерних стереотипів та статеворольових настановлень щодо власної поведінки.

Ключові слова: гендер, статеворольова ідентичність, симптомокомплекс маскулінності/фемінності, андрогінія, стратегія поведінки в конфлікті, значущі персональні транзакції, гендерна просвіта.



АННОТАЦИЯ

Дорошенко Н.Н. Гендерная детерминация выбора студентами стратегии поведения в конфликте. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология, институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация представляет собой теоретическое и экспериментальное исследование особенностей влияния гендерных особенностей личности на ее выбор стратегии поведения в конфликте и условий изменения такого выбора.

Результаты исследования расширяют и углубляют представления о влиянии полоролевой идентичности на выбор стратегии поведения в конфликте. Выделено понятие гендерной детерминации поведения. Определено влияние социально-психологического и индивидуально-психологического уровней полоролевой идентичности на поведение личности и тип отношения к окружению. Разработан методический инструментарий для исследования тех изменений в симптомокомплексе маскулинности/феминности, которые происходят в конфликтных ситуациях различной степени значимости.

Разработанная система методов изучения гендерной детерминации поведения личности может быть использована в деятельности прикладных социально-психологических служб для диагностики поведения личности в конфликте, при разработке рекомендаций для психологической профилактики межличностных отношений с целью оптимизации процесса общения и руководства.

В ходе исследования была разработана экспериментальная программа “Гендерные особенности поведения личности” направленная на расширение диапазона поведенческих стратегий студентов в конфликте путем изменения их полоролевых установок.

В первой главе изложена теоретическая модель изучения полоролевой идентичности личности, построенная на основе изучения психологических теорий пола. Полоролевая идентичность личности рассматривается как сложное, многоуровневое образование, которое в определенной степени определяет ее поведение. Выделены уровни данного образования, построены его структурные и функциональные модели. Изучены личностные детерминанты конфликтного поведения, среди которых выделяется полоролевая идентичность личности.

Во втором разделе изложена общая схема исследования, рассмотрены вопросы его методической и процедурно-технической организации: выбор методов, их описание и обоснование для разрешения поставленных задач, определение контингента испытуемых. Рассмотрены концептуально-методические проблемы оценки маскулинности/феминности как многоуровневого явления. Изложена модифицированная методика изучения изменений в структуре симптомокомплекса маскулинности/феминности в конфликтных ситуациях различной степени значимости.

Третья глава посвящена анализу результатов изучения уровней полоролевой идентичности студентов и их влияния на тип отношения к окружению, основных поведенческих тенденций и выбор стратегии поведения в конфликте. Выявлены основные поведенческие тенденции личностей каждого из типов полоролевой идентичности.

В четвертом разделе изложено обоснование, методы и содержание экспериментальной программы формирования андрогинной полоролевой модели студентов как детерминанты эффективного поведения в конфликтных ситуациях. Рассмотрены результаты проведения курса, особенности и эффективность его коррекционного воздействия на гендерные установки личности, изменение которых приводит к расширению спектра поведенческих реакций в конфликте.

В выводах подводятся основные итоги теоретико-экспериментального исследования, на основе полученных данных делаются обобщающие выводы, которые подтверждают сформулированные гипотезы.

Ключевые слова: гендер, полоролевая идентичность, симптомокомплекс маскулинности/феминности, андрогиния, стратегия поведения в конфликте, значимые персональные транзакции, гендерное образование.



SUMMARY

Doroshenko N.M. Gender determination of choice of behavior's strategy by students in a conflict situation. - Manuscript.

Dissertation to gain Candidate's degree in Psychology by speciality 19.00.07 - pedagogical and development psychology. - G.S.Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

Dissertation study is dedicated to the investigation of gender determination of choosing of strategy of behavior by teenagers in a conflict situation. After theoretic and experimental studies it has been revealed that gender role missions of a person determines settled behavior tendencies in a conflict situation, changing of which is possible only under the threat of disorder of significant personal transactions.

The special course for secondary and high school has been developed and tested. This course is intended to be used for general gender education and for forming of the practical habits of using of the full spectrum of the strategies of behavior in conflict situations with the help of correction of gender stereotypes and gender role missions regarding the personal behavior.

...