Психологічні особливості інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ імені БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Олексієнко Станіслав Борисович

УДК 159.922.6

Психологічні особливості інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність

Спеціальність 19.00.09 - психологія праці в особливих умовах

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Хмельницький - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Сафін Олександр Джамільович, Національна академія Служби безпеки України, кафедра психології, начальник кафедри.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент Тімченко Олександр Володимирович, Національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, кафедра прикладної психології, доцент кафедри кандидат психологічних наук Шимко Віталій Артурович, Апарат Голови Служби безпеки України, Служба зовнішніх зв'язків, консультант-експерт.

Провідна установа - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

Автореферат розісланий “ 20 ” квітня 2004 року

невербальна поведінка особистість протиправна діяльність

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Виникнувши спочатку в руслі філософської герменевтики, поняття інтерпретації проникає у логіку та методологію науки у літературознавстві, мистецтві і багатьох інших областях людського знання, культури, діяльності, у тому числі таку її сферу як правоохоронна діяльність.

У психології проблема вивчення інтерпретації набула актуальності як одна з ключових у зв'язку з дослідженнями в руслі соціальної перцепції, міжособистісного сприйняття, пізнання однією людиною іншої, пошуком стійких взаємозв'язків між зовнішніми проявами і внутрішніми станами (Б.Г. Ананьев, Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, В.А. Лабунська, С.Д. Максименко, В.М. Панфьоров, Т.С. Яценко і ін.). Між тим, вона залишається поза межами спеціальних досліджень, що проводяться у правоохоронних органах держави.

Незважаючи на недостатнє теоретичне осмислення даного феномена, у наявності є факт введення самого поняття “інтерпретація” і пов'язаної з ним проблематики в русло психологічного і соціально-психологічного знання. При цьому слід зазначити різний ступінь обґрунтованості такого введення в коло вже усталених понять. “Наповнення” даного поняття виглядає, на наш погляд, достатньо суперечливо. Трактування інтерпретації, на думку одних авторів, прив'язано до філософсько-герменевтичних ідей (В.З. Демьянков, Н.В. Чепелєва), у інших - до соціально-перцептивного підходу (О.О. Бодальов, В.А. Лабунська, В.М. Панфьоров), у третіх - до розгляду в рамках комунікативних ідей чи ідей трансформаційної граматики (Т.М. Дрідзе, О.Р. Лурія, В.Ф. Петренко, Б.М. Майстрів і ін.). У деяких випадках поняття “інтерпретація”, “приписування”, “оцінка” вживаються синонімічно. У зв'язку з цим виникають труднощі у визначенні того кола явищ, що прийнято позначати терміном “інтерпретація” у предметному колі психології взагалі та психології праці в особливих умовах зокрема.

У руслі цих підходів інтерпретація вивчається досить глибоко, досліджуються її механізми і характеристики, звертається увага на взаємозв'язок зовнішніх характеристик об'єктів інтерпретації з їх внутрішніми, змістовними, сутнісними характеристиками, що приховані для безпосереднього сприйняття.

Як усяке соціально-психологічне явище інтерпретація може розглядатися і як процес, і як результат. Оскільки уявлення щодо процесуальних аспектів інтерпретації носять гіпотетичний характер (В.З. Демьянков), найбільш актуальним постає вивчення структури і змісту компонентів її результативних аспектів (В.А. Лабунська, В.М. Панфьоров), їхньої обумовленості особливостями суб'єкта інтерпретації. Слід зазначити, що зв'язок особливостей структури інтерпретації і ступень виразності її компонентів із соціально-психологічними характеристиками особистості суб'єкта інтерпретації не вивчався. Поза дослідженням залишилися питання щодо місця та значення компонентів в структурі інтерпретації, а також щодо динаміки структури інтерпретації в результаті соціально-психологічного впливу у зв'язку із соціально-психологічними характеристиками особистості суб'єкта інтерпретації і завданнями міжособистісної взаємодії.

Традиційним об'єктом інтерпретації в галузі лінгвістики/психолінгвістики є тексти (С.А. Васильєв, Т.М. Рогожникова, В.Л. Роднянський, Ю.А. Сорокін, Є.Ф. Тарасов, Н.В. Чепелєва та ін.). В галузі соціальної психології таким специфічним полісемантичним “текстом” є невербальна поведінка. Невербальна поведінка постає як зовнішнє “Я” особистості. З нею суб'єкт постійно зіштовхується у повсякденному житті, орієнтується у міжособистісній взаємодії. В силу природи самої невербальної поведінки - сполучення мимовільності і конвенціальності, полісемантизма, неоднозначності тлумачення при її сприйнятті актуалізується механізм інтерпретації.

Незважаючи на те, що в історії вивчення проблем соціального пізнання накопичилася величезна кількість даних щодо ролі різноманітних особистісних детермінант у сприйнятті, упізнанні, розпізнанні експресії невербальної поведінки, ці змінні не розглядалися у зв'язку з особливостями психологічної інтерпретації поведінки особи, яка здійснює протиправну діяльність, у тому числі невербальної. Тому, виходячи з відмінностей інтерпретації від інших процесів соціального пізнання, на перший план висувається завдання вивчення впливу соціально-психологічних характеристик суб'єкта протиправної діяльності, що задають процес інтерпретації: структуру, зміст, спрямованість і т.п. Усе вищезазначене і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до основних напрямків роботи правоохоронних органів України, що визначені Указами Президента України: №229 від 2000 р. “Щодо вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів України щодо боротьби з корупцією та оргзлочинністю”, №17 від 2001р. “Щодо посилення роботи правоохоронних органів України щодо боротьби з організованої злочинністю”.

Об'єкт дослідження - невербальна поведінка особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

Предмет дослідження: - психологічні особливості інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

Мета дослідження: теоретичне й емпіричне дослідження змісту компонентів соціально-психологічних характеристик суб'єкта інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

Завдання дослідження:

Здійснити теоретичний аналіз проблеми інтерпретації в психології, виділити психологічні характеристики інтерпретації.

Визначити особливості психологічної структури та здійснити аналіз змісту невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

З'ясувати складові соціально-психологічних характеристик суб'єкта інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

Виокремити та обґрунтувати способи та методи оптимізації процесу інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

Гіпотеза дисертаційного дослідження: змістовна диференційованість і спрямованість інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність, обумовлені, з одного боку, соціально-психологічними характеристиками особистості оперативного співробітника, а з іншого боку - психологічними складовими завдання потенційно міжособістісної взаємодії з особою, яка здійснює протиправну діяльність.

Методи дослідження. Для рішення поставлених завдань використані:

для виявлення структури і змісту інтерпретації невербальної поведінки - методика “Вільної семантичної оцінки невербальної поведінки” (В.А. Лабунська);

для діагностики ступеня виразності особистісних характеристик суб'єкта інтерпретації - 16-факторний опитувальник Р.Кеттелла;

для визначення показника рівня розвитку емпатійної тенденції - Шкала емоційного відгуку А. Меграбяна, М. Епштейна;

для оцінки виразності низки основних соціальних потреб особистості, що здійснює протиправну діяльність - “Опитувальник міжособистісних відносин В. Шутца” (О.О. Рукавишников), прийоми активного соціально-психологічного навчання (Т.С. Яценко);

для якісно-кількісного аналізу - метод фіксації змін у структурі інтерпретації невербальної поведінки учасників тренінгу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

1. Уперше феномен інтерпретації розглядається як соціально-психологічне явище в умовах правоохоронної діяльності.

2. Уперше виділені та описані основні види змістовних компонентів характеристики інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

3. Уточнено роль і значення процесу інтерпретації в структурі соціального пізнання особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

4. Дістали подальшого розвитку уявлення про інтерпретацію, обґрунтовано її введення як повноправну категорію до психології праці в особливих умовах. Отримані в ході дослідження дані, що стосуються особливостей інтерпретації в зв'язку із соціально-психологічними характеристиками особистості оперативного співробітника, дозволяють глибше зрозуміти механізми здійснення його пізнавальної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення мають дані теоретичної частини роботи і результати експериментального дослідження:

- при розробці і діагностиці ефективності видів тренінгу, спрямованого на розвиток у курсантів здатності до інтерпретації невербальної поведінки осіб, які становлять професійний інтерес;

- при розробці технології декодування (розшифрування) невербальної поведінки осіб у зв'язку із соціально-психологічними особливостями особистості співробітника оперативного підрозділу ДПС України.

Дані теоретичної частини роботи, результати експериментального дослідження і методичні рекомендації використані в навчальному процесі НА ДПС України ім. Б. Хмельницького на кафедрі педагогіки та психології при викладанні навчальних дисциплін “Основи психології та педагогіки”, “Соціальна психологія”, “Ділова українська мова”, що сприяло підвищенню ефективності спеціалізованого навчального курсу (акт реалізації №53 від 15.01.2004).

Наукові положення реалізовані в науково-дослідній роботі 220-0065К “Фахівець” (Удосконалення підготовки особового складу у світі Концепції підготовки ДПС до 2005 року) Науково-дослідного інституту ДПС України (акт реалізації №48 від 11.12.2003).

Апробація результатів дослідження. Головні тези та положення були оприлюднені на науково - методичній конференції, що відбулась в НА ДПС України (м. Хмельницький, 2003), а також здійснювалася шляхом обговорення результатів досліджень на засіданнях кафедри педагогіки та психології НА ДПС України ім. Б. Хмельницького та кафедри оперативної психології НА СБ України.

Публікації. Основний зміст та результати дисертаційного дослідження опубліковані в 4 одноосібних статтях у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, що нараховує 147 наукових джерел і 2 додатків. Основний зміст дисертації викладений на 152 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Проблема інтерпретації у вітчизняній і зарубіжній психології” проаналізовано світовий і вітчизняний досвід вивчення проблеми, узагальнено основні теоретико - методологічні підходи до вивчення психологічних особливостей інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

Поняття “інтерпретація” досить багатозначне, йому надаються різні значеннєві відтінки, виділяються ті чи інші аспекти застосування і взаємозв'язку з іншими поняттями. Можна виділити найбільш загальне розуміння даного поняття (від іntеrрrеtаtіо - роз'яснення) як тлумачення, пояснення, розкриття смислу. Відповідно, інтерпретувати - значить витлумачувати, розкривати зміст чого-небудь, пояснюючи. Щодо використання цього терміна в науці (наукова інтерпретація), інтерпретація являє собою сукупність значень (смислів), що надаються яким-небудь чином елементам деякої теорії (виразам, формулам і окремим символам). У природничих науках під цим терміном розуміють моделювання, відбиток однієї системи на іншу, що підпорядковується строгим семантичним правилам. Необхідно відзначити, що сама інтерпретація понять природничонаукових теорій здійснюється за допомогою образів свідомості, сукупність яких повинна бути адекватною, ізоморфною теорії, що інтерпретується відносно описуваних властивостей об'єктів і відносин між ними. Відношення між реальними об'єктами та їхніми образами завжди приблизне, неповне, може претендувати лише на гомоморфізм.

При аналізі наукових праць, присвячених вивченню тих чи інших аспектів інтерпретації у руслі кожного з наукових напрямків їх можна умовно поділити на декілька груп: 1) за ступенем значущості, що надається інтерпретації при вирішенні проблем дослідження (мається на увазі те, чи є інтерпретація основною чи однією з основних тем дослідження, чи питання, пов'язані з застосуванням цього поняття, виникають супутньо, по ходу рішення інших дослідницьких задач); 2) за глибиною розробки проблем інтерпретації; 3)в історичному плані - за часом появи проблематики інтерпретації в працях, які належать до того чи іншого наукового напрямку; 4) за ступенем близькості проблематики, понять, методів системи психологічного знання.

В психології виділяється декілька аспектів аналізу інтерпретації. Зокрема, в психології міжособистісного сприйняття інтерпретація розглядається: 1) як структурний елемент розуміння, як його етап, коли мова йде про інтерпретацію поведінки і виявлення на її основі особливостей особистості партнера; 2) як механізм соціальної перцепції у контексті дослідження атрибутивних процесів; 3) як образ-уявлення, інтерпретаційна гіпотеза, інтерпретаційна установка, інтерпретаційна схема, коли мова йде про результати інтерпретаційних процесів.

Дослідження феномена інтерпретації у психології вимагає, на наш погляд, міждисциплінарного підходу із залученням категоріального апарата різних наук. Це обумовлене необхідністю теоретичного осмислення нового смислу, значення понять, запозичених з інших наук, таких як “інтерпретація”, “текст”, “розуміння” з метою їхнього повноправного використання. Поява нових понять обумовлена прагненням досягти нових рівнів у пізнанні процесів сприйняття і розуміння людиною іншої людини, необхідністю знайти найбільш точне позначення особливостей механізмів одержання людиною нового знання у соціальній дійсності.

Виходячи з розглянутих теоретичних уявлень, сформульоване наступне визначення, а саме - інтерпретація - це інтелектуальна процедура створення і наступної верифікації гіпотез. Вона обумовлена соціальними потребами людини і соціально-психологічними завданнями її міжособистісної чи внутрішньогрупової взаємодії. Метою інтерпретації є адекватне розуміння сутності полісемантичного об'єкта соціальної дійсності, що сприймається.

Психологічна інтерпретація може поставати: а) процесом; б) внутрішнім результатом цього процесу; в) зовнішнім вираженням цього результату. Вона має низку фундаментальних властивостей-характеристик: суб`єктно-об`єктну обумовленість, спрямованість, простоту-складність, повноту, обсяг, рівень, форму, структуру, зміст, проективність, динамізм.

Психологічна інтерпретація у своєму результативному аспекті - судженні може включати елементи приписування. Це обумовлено: а) властивостями, характеристиками суб'єкта інтерпретації (суб'єктність, упередженість, проективність); б) характеристиками об'єкта інтерпретації (складність, невичерпність, мінливість); в) сутнісними і ситуативними особливостями самого процесу інтерпретації (оперативність, незавершеність).

Психологічна інтерпретація виражається в судженні, думці, що у розгорнутому вигляді містить описовий і оцінний компоненти. Оцінка виражається усіма мовленнєми способами і може бути присутня у кожному компоненті інтерпретаційного висновку, судженні, а також виступати як окремий компонент.

Вищезазначене щодо психологічних особливостей інтерпретації та її зв'язку з атрибутивними та оцінними процесами були покладені в основу теоретичного аналізу особливостей інтерпретації невербальної поведінки особистості, що здійснює протиправну діяльність.

Другий розділ “Методологічні та методичні аспекти організації дослідження невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність” присвячено вибору, розробці й обґрунтуванню методів дослідження. У спілкуванні людей між собою окремі виразні рухи супроводжують поведінку, є її частиною. Таким чином, у руслі соціально-перцептивного підходу (а нас цікавить саме цей підхід) проблема зовнішнього і внутрішнього, проблема виразних рухів має свій специфічний акцент. Вона розглядається у зв'язку з вивченням поведінки людей, що спілкуються між собою, як проблема невербального спілкування/комунікації/поведінки. Сутність її виражається в потенційній можливості зовнішніми засобами, експресією передати, відбити внутрішні стани, відносини, особистісні характеристики, що дозволяє розглядати його як зовнішнє “Я” особистості.

Таким чином, невербальна поведінка виступає для оперативного співробітника як сприйняття в якості полісемантичного “тексту”, що актуалізує механізми пізнання. Якщо він припускає однозначне тлумачення даного тексту, його декодування відбувається на основі жорсткої відповідності елементів невербальної поведінки інтерпретаційним схемам; якщо для суб'єкта досить пояснення, мало інформації (або часу), невисока особистісна значущість ситуації, то, імовірніше за все, буде здійснюватися приписування. Якщо ж він хоче досягти розуміння і невербальна поведінка особистості, яка здійснює протиправну діяльність виступає як багатозначний текст, а інформація дозволяє зробити пошук найбільш придатної гіпотези для даної досить значущої для суб'єкта ситуації, то ми можемо говорити про інтерпретацію невербальної поведінки.

Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечувалася репрезентативною вибіркою випробуваних, що взяли участь у дослідженні, а саме - 114 чоловік з числа осіб, які затримувались на території м. Києва за вчинення адміністративних правопорушень, а також 30 співробітників оперативних підрозділів правоохоронних органів України із стажем роботи від 3 до 5 років та віком від 26 до 30 років (15 з них склали експериментальну групу, 15 - контрольну), використанням сучасних методів статистичної обробки отриманого масиву даних (кореляційного аналізу, аналізу знакових рангів Уілкоксона). Обробка здійснюваних результатів здійснювалася за допомогою статистичних програм ("Statgraphics").

Дослідження проходило у 2 етапи. На першому етапі здійснювалося дослідження структури інтерпретації і визначення соціально-психологічних особливостей особистості учасників груп. Для цього випробувані заповнювали опитувальники В. Шутца (ОМО), Р. Кеттелла, А. Меграбяна і М. Епштейна, виконували завдання методики "Вільної семантичної оцінки" (ВСОНП) В.А.Лабунської.

На другому етапі, з метою дослідження динаміки компонентів структури і змісту інтерпретації була виділена експериментальна і контрольна групи. Критерієм розподілу слугували експертні оцінки, що були отримані випробуваним за показником успішності здійснення професійної діяльності. В якості експертів виступали керівники підрозділів. За результатами експертної оцінки кількість досліджуваних було поділено таким чином: ті, що отримали найнижчі показники за експертним оцінюванням, склали експериментальну групу; ті, що отримали найвищі показники за вказаним вище критерієм, склали контрольну групу. В експериментальній групі завдання методики ВСОНП випробувані виконували до початку тренінгу і відразу після його закінчення, у контрольній групі - до і після закінчення контрольного періоду. Другий етап проводився з використанням психологічного тренінгу загальною тривалістю 16 годин (4 заняття по 4 години). Заняття проходили в експериментальній групі з періодичністю 1 раз у тиждень.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що у самому загальному вигляді, при сприйнятті невербальної поведінки у оперативного співробітника як в силу тих чи інших соціально-психологічних, особистісних особливостей, у тому числі структурних особливостей соціально-перцептивних здібностей, що виражаються вербально, результативна частина його пізнавального процесу здобуває свою індивідуальну структуру.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження психологічних особливостей інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність” подаються результати експериментального дослідження та їх якісно-кількісний аналіз, (для зручності нами використовувалися наступні скорочення назв компонентів структури інтерпретації: Д - “Дії”, ЕС - “Емоційні стани”; ІВП - “Інтелектуально-вольові процеси”; ЯО - “Якості особистості”, Від - “Відносини”; ФВ - “Форми взаємодії”, СР - “Соціальна роль”, ЕОС - “Емоційно-оцінні судження”. Характеристика структури інтерпретації - змістовна диференційованість позначалася - ДИФ).

Було встановлено, що на рівні значущості р<0,05 негативно корелюють між собою показники виразності наступних компонентів структури інтерпретації: “Дії” і “Якості особистості”; “Емоційні стани” і “Відносини”; “Емоційні стани” і “Соціальна роль”; “Емоційні стани” і “Емоційно-оцінні судження”; “Інтелектуально-вольові процеси” і “Відносини”; “Інтелектуально-вольові процеси” і “Емоційно-оцінні судження”.

Наявність численних негативних кореляцій дозволяє констатувати саму загальну закономірність побудови структури інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність, що виражається в тому, що “посилення” якого-небудь компонента (зростання його питомої ваги в структурі інтерпретації) призводить до редукції іншого визначеного компонента.

Наявність такої кількості кореляційних зв'язків між різними компонентами структури інтерпретації свідчить про складну залежність між ними, що відбиває взаємозв'язок компонентів структури особистості, яка здійснює протиправну діяльність. Ступінь представленості того чи іншого компонента свідчить про особливості змістовної спрямованості інтерпретації, її “локусу”.

Найбільшої ваги у структурі інтерпретації набувають такі компоненти як “Емоційний стан”, “Інтелектуально-вольові процеси” і “Відносини”. Вони мають найбільшу кількість негативних кореляційних зв'язків з іншими компонентами структури інтерпретації. Іншими словами, їхнє посилення чи редукція впливає на інші компоненти структури інтерпретації.

Так, можна припускати, що “посилення” компонента “Емоційні стани” приводить до редукції таких компонентів як “Відносини”, “Соціальна роль”, “Емоційно-оцінні судження”. Посилення компонента “Інтелектуально-вольові процеси” приводить до редукції компонентів “Якості особистості” і “Відносини”. Посилення компонента “Відносини” приводить до редукції компонентів “Емоційні стани” “Інтелектуально-вольові процеси”.

Диференційованість як загальна характеристика структури інтерпретації збільшується, якщо до неї входять такі компоненти як: “Якості особистості”, “Соціальна роль”, “Емоційно-оцінні судження”.

Так, серед випробуваних у 77,5% у структурі інтерпретації відсутній компонент “Дії”, у 38,7% - “Соціальні ролі”, у 25% - “Емоційно-оцінні судження”, у 7% - “Якості особистості”. Всі інші компоненти присутні.

Нашою метою було перевірити, чи є ще які-небудь розходження в структурі інтерпретації суб'єктів, що належать до цих 2 груп. Для цього були виділені додатково 2 групи випробуваних за критерієм наявності-відсутності компонента “ЕОС” у структурі їхньої інтерпретації. Першу групу склали випробувані, у структурах інтерпретації яких присутні як змістовні, так і оцінний компоненти. Другу групу - у структурах інтерпретації яких присутні тільки змістовні компоненти.

Аналіз показав, що у 62% випробуваних першої групи відсутній такий компонент як “Дія”, у 25% компонентів - “Соціальна роль”. У структурі інтерпретації другої групи у 51% був відсутній такий компонент як “Дія”, у 52% - “Соціальна роль”. Таким чином, у другій групі в порівнянні з першою у два рази частіше відсутній такий компонент як “Соціальна роль”. У той же час, за середніми значеннями ваги компонентів інтерпретації випробувані першої групи майже не відрізняються від ваги компонентів інтерпретації учасників 2-й групи.

Отримані результати засвідчують, що структура інтерпретації невербальної поведінки у кожного з випробуваних може відрізнятися від структури інтерпретації інших за наступними показниками: 1) співвідношенням питомої ваги компонентів; 2) провідним компонентом; 3) відсутністю окремих компонентів.

Так, в індивідуальній структурі інтерпретації як провідний компонент (що має найбільшу вагу) виступають такі як: “Відносини”, “Інтелектуально вольові процеси”, “Емоційний стан”. Низка компонентів випадають з індивідуальної структури, виступаючи в якості "неважливих", "необов'язкових" (тобто, ми можемо говорити про “облігаторні”, обов'язково наявні та “опціональні”, “факультативні” елементи). Серед необов'язкових, опціональних компонентів структури найчастіше зустрічається компонент “Дії”.

Таким чином, у загальному кількісному вираженні індивідуальні структури інтерпретацій відрізняються одна від одної співвідношенням облігаторних, опціональних (факультативних) елементів (якщо такі наявні), а також провідних компонентів. Посилення таких облігаторних елементів як “Відносини”, “Інтелектуально-вольові процеси”, “Емоційний стан”, “Форма взаємодії” викликає редукцію опціональних, факультативних. На підставі отриманих даних виділяються наступні типи, види інтерпретації (як результативного моменту): залежно від наявності-відсутності оцінного компонента - інтерпретації змістовні й інтерпретації змістовно-оцінні; залежно від провідного компонента (“Емоційний стан”, “Інтелектуально-вольові процеси” чи “Відносини”) можна говорити про емоційні, інтелектуально-вольові і “стосункові” інтерпретації; залежно від змістовної диференціації інтерпретацій можна говорити про поліскладні і скорочені інтерпретації.

Таким чином, результати кореляційного аналізу свідчать, по-перше, про взаємозв'язок показників виразності соціальних потреб особистості і показників диференційованості інтерпретації. Це такі потреби як: потреба належати до різних соціальних груп, включатися в їхню діяльність; потреба у близьких відносинах, у тому, щоб інші встановлювали близькі стосунки, у тому, щоб інші включали суб'єкта у свою діяльність. Із зростанням виразності потреби суб'єкта у тому, щоб інші включали його у свою діяльність, зростає вага такого компонента інтерпретації, як “Якості особистості”. Посилення різноманітних соціальних потреб особистості оперативного співробітника робить структуру інтерпретації невербальної поведінки більш диференційованою, суб'єкт починає приділяти більше уваги якостям особистості іншої людини як відправному моменту побудови свого відношення до даної особистості.

По-друге, отримані дані свідчать, що виразність такого компонента, як “Емоційно-оцінні судження” не перебуває у значимому взаємозв'язку із соціально-психологічними характеристиками особистості суб'єкта інтерпретації. Оцінка не пов'язується з якою-небудь з виявлених особистісних чи соціально-психологічних якостей особистості, тобто, як зовнішнє вираження оцінки компонент “Емоційно-оцінне судження” може бути як наявним, так і відсутнім у випробуваних даної вибірки, поза залежністю від виявлених соціально-психологічних якостей.

Таким чином підтверджується взяте нами теоретичне положення про те, що оцінка виступає як сторона невід'ємної частини пізнання (у даному випадку однією людиною іншої). Як результат такого пізнання оцінка може як виражатися індивідом вербально, так і не виражатися. В останньому випадку вона виявляється в інших зовнішніх формах (поведінковий аспект) або внутрішніх станах (емоційний аспект, когнітивний аспект).

Що стосується взаємозв'язку особистісних характеристик і виразності компонентів інтерпретації, то, чим вище показники самовпевненості, тим більше виражений компонент “Емоційний стан”. Чим вище показники конформності, тим більшу вагу має компонент “Дія”. Чим вище показники емоційної нестійкості, тим менш виражений компонент “Емоційний стан”. Чим вище показник довірливості, тим менш виражений компонент “Форма взаємодії”. Як тенденцію слід зазначити, що чим вище показник совісності, тим менше виражений показник диференційованості інтерпретації.

Таблиця 1

Результати порівняння змісту інтерпретації учасників контрольної групи до і після застосування тренінгу (за критерієм Уілкоксона)

Компоненти	Кількість	Кількість	Крите-	Рівень	Кількість
структури	позитивних	негативних	рій	значущості	нульових
інтерпретації	диференціа-	диферен-	Уілкок-	критерію	диферен-
	цій і сер. Ранг	ціацій і сер	сона		ціацій
	ранг	ранг
Дії	2 (2,5)	2 (2,5)	0,18	0,86	10
ЕС	7 (4,14)	7(10,21)	1,44	0,15	0
ІВП	11(7,31)	3 (6,67)	2,010	0,04	0
ЯО	3 (5,83)	8(5,31)	1,33	0,18	3
Від	8 (4,93)	6 (9,83)	0,78	0,43	0
ФВ	6 (7,67)	7 (3,36)	1,50	0,13	1
СР	5 (2,4)	1(5)	1,05	0,29	8
ЕОС	5(6)	6 (4,67)	0,40	0,69	3

Порівняння результатів, отриманих в експериментальній і контрольній групах, дало змогу дійти до наступних узагальнень. Зменшення в змісті інтерпретації членів експериментальної групи ваги компонентів “Дії”, і “Форма взаємодії”, на наш погляд, пов'язане з тим, що внаслідок тренінгу розпізнавання дій, рухів, форм взаємодії перестало представляти які-небудь труднощі, воно не є цікавим чи важливим для суб'єкта інтерпретації. На перший план виходить найбільш актуальне у групі - система відносин, що змінюється. Повторне пред'явлення стимульного матеріалу сприймається як старе, вже відоме завдання, що не потребує для свого виконання інтелектуально-вольових зусиль, а як завдання, що потребує переосмислення своїх поглядів, суджень, інтерпретаційних схем. На зміст інтерпретації починають більше впливати групові процеси, динаміка взаємин.

На основі даних, що наведені у таблиці, видно, що у змісті інтерпретації учасників контрольної групи спостерігається зменшення ваги такого компонента як “Інтелектуально-вольові процеси”. Зміни в інтерпретаційних схемах обумовлені полісемантичністю, варіативністю значень невербальної поведінки. У даному випадку має місце проекція свого стану на іншу, сприйману суб'єктом людину, що призводить до “розмивання” границь інтерпретації з інтелектуально-вольовою спрямованістю і включення до її складу більшої кількості інших психологічних значень.

Іншими словами, оскільки в ході даного виду тренінгу має місце динаміка відносин, то в результаті цієї динаміки збільшується або зменшується вага компонентів структури інтерпретації, в яких відбиваються зміни у характері та спрямованості пізнавальної діяльності суб'єкта, обумовленої задачами міжособистісної взаємодії.

У контрольній групі відбулася зміна тільки одного компонента (“Інтелектуально-вольові процеси” - убік зменшення його питомої ваги), що обумовлюється полісемантичністю, варіативністю значень невербальної поведінки, зміною ставлення учасників до пропонованого стимульному матеріалу, а не один до одного.

Таким чином, на рівні значущості р<0,05 зі збільшенням виразності наступних особистісних якостей: “самостійність, незалежність від групи” і “домінантність” спостерігається позитивна динаміка змісту такого компонента інтерпретації як “Дії”. Зростання показників виразності таких особистісних якостей як “сердечність, доброта” призводить до негативної динаміки змісту компонента інтерпретації “Соціальна роль”. Зростання показника виразності особистісної якості “несумлінність”, у свою чергу, призводить до негативної динаміки змісту такого компонента структури інтерпретації як “Форма взаємодії”. Чим більш вираженою є емоційна стійкість суб'єкта, тим вище негативна динаміка змісту компонента “Емоційний стан”.

На даній вибірці взаємозв'язок динамічних показників змісту інтерпретації невербальної поведінки і показника рівня розвитку емпатійної тенденції не простежується, не виявлена також кореляційна залежність між показниками рівня виразності соціальних потреб і показниками динаміки змісту компонентів інтерпретації.

Висновки

На підставі аналізу, проведеного в теоретичній частині роботи, а також результатів, отриманих в емпіричному дослідженні, були зроблені наступні висновки.

Головна психологічна особливість інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність полягає в тому, що вона являє собою феномен, відмінний за своїм змістом, спрямованістю і характеристиками від явищ соціально-психологічного і загально психологічного характеру, що позначаються поняттями "оцінювання" і "приписування". Це інтелектуальна процедура створення і наступної верифікації гіпотез, яка обумовлена соціальними потребами оперативного співробітника і соціально-психологічними завданнями його міжособистісної взаємодії. Метою психологічної інтерпретації є адекватне розуміння сутності сприйманого полісемантичного об'єкта соціальної дійсності. Вона може виступати: а) як процес; б) як внутрішній результат цього процесу; в) як зовнішнє вираження цього результату.

Психологічна інтерпретація має низку фундаментальних властивостей-характеристик: спрямованість, суб'єкт-об'єктну обумовленість, адекватність/правильність, простоту-складність, повноту, обсяг, рівень, форму, структуру, зміст, проективність, динамізм. У своєму результативному аспекті - судженні вона може включати елементи приписування. Це обумовлено: а)властивостями, характеристиками суб'єкта інтерпретації (суб'єктність, упередженість, проективність); б) характеристиками об'єкта інтерпретації (складність, невичерпність, мінливість); в) сутнісними і ситуативними особливостями самого процесу інтерпретації (оперативність, незавершеність).

Психологічна інтерпретація виражається у судженні, думці, що у розгорнутому вигляді містить описовий та оцінний компоненти. Оцінка виражається всіма мовними засобами, а також засобами, що можуть бути наявні у кожному з компонентів інтерпретаційного висновку, судження, а також виступати як окремий компонент.

Психологічна інтерпретація невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність поділяється на наступні види:

1) інтерпретація змістовна й інтерпретація змістовно-оцінна (залежно від присутності-відсутності оцінного компонента;

2) інтерпретація емоційна, інтерпретація інтелектуально-вольова, інтерпретація “стосункові” (у залежності від провідного компоненту);

3) інтерпретація повноскладова та інтерпретація скорочена (залежно від змістовної диференційованості інтерпретації).

Психологічна структура процесу інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність складається із таких компонентів, як: “Дії”, “Емоційні стани”; “Інтелектуально-вольові процеси”; “Якості особистості”, “Відносини”; “Форми взаємодії”, “Соціальна роль”, “Емоційно-оцінні судження”.

Було встановлено, що на рівні значущості р<0,05 негативно корелюють між собою показники виразності наступних компонентів структури інтерпретації: “Дії” і “Якості особистості”; “Емоційні стани” і “Відносини”; “Емоційні стани” і “Соціальна роль”; “Емоційні стани” і “Емоційно-оцінні судження”; “Інтелектуально-вольові процеси" і "Відносини”; “Інтелектуально-вольові процеси” і “Емоційно-оцінні судження”.

Наявність численних негативних кореляцій дозволяє констатувати загальну закономірність побудови структури інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність, що виражається в тому, що “посилення” якого-небудь компонента (зростання його питомої ваги в структурі інтерпретації) призводить до редукції іншого визначеного компонента.

Ступінь наведених змістовних і оцінних компонентів структури інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність свідчить про психологічні особливості спрямованості інтерпретації. Зростання виразності якого-небудь компонента у структурі психологічної інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність призводить до редукції її змісту. Змістовна диференційованість психологічної інтерпретації невербальної поведінки особистості, що здійснює протиправну діяльність, змінюється залежно від виразності таких соціальних потреб як: потреба належати до різних соціальних груп, включатися в їхню діяльність; потреба у близьких стосунках.

Таким чином, змістовна диференційованість і спрямованість соціально-психологічної інтерпретації невербальної поведінки оперативного співробітника обумовлені, з одного боку, соціально-психологічними характеристиками особистості оперативного співробітника, а з іншого боку, соціально-психологічними завданнями міжособистісної взаємодії, що свідчить про можливість управляти інтерпретацією, впливати на її зміст за допомогою спеціально організованих процедур.

Так, можна виокремити складові соціально-психологічних характеристик суб'єкта інтерпретації: 1) здатність до інтерпретації форм невербальної поведінки, її елементів, ступеня цілісності, контексту пред'явлення (така здатність містить у собі здатність адекватно сприймати та оцінювати як окремі елементи, так і цілісну невербальну поведінку людини, діады чи групи, і “здатність встановлювати психологічні зв'язки між елементами й індивідуальними формами невербальної поведінки”); 2) здатність до інтерпретації змісту невербальної поведінки (здатність адекватно визначати стани, здатність встановлювати зв'язки між невербальною поведінкою та якостями особистості, здатність оцінювати стосунки і взаємини партнерів по спілкуванню); 3) “у функціональному плані”: здатність адекватно ідентифікувати різні психологічні характеристики людини, ґрунтуючись при цьому на її невербальну поведінку і здатність “адекватно використовувати її як засіб регуляції стосунків у спілкуванні”.

Результати, що були отримані в експериментальному дослідженні, підтвердили висунуту нами гіпотезу.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Олексієнко С.Б. Проблема інтерпретації невербальної поведінки особистості у вітчизняній психологічної науці // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.,2003, Т. 5 , Ч. 7. - С.236-240.

Олексієнко С.Б. Роль та місце поняття “інтерпретація” у системі психологічного знання // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2003, Т. 6, Ч. 1. - С. 245 - 254.

Олексієнко С.Б. Аналіз проблеми інтерпретації невербальної поведінки особистості, що становить інтерес для правоохоронних органів України у вітчизняній і зарубіжній науці // Збірник наукових праць № 25. Ч. 1. - Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2003. - С. 230 - 242

Олексієнко С.Б. Соціально - перцептивні складові невербальної поведінки особистості // Збірник наукових праць № 27. Ч. 1. - Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2004. - С. 218 - 224

АНОТАЦІЇ

Олексієнко С.Б. Психологічні особливості інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 - психологія праці в особливих умовах. - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2004.

Дисертацію присвячено вивченню психологічних аспектів процесу інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність.

Виявлено, що існує зв'язок між змістовної диференційованістю і спрямованістю інтерпретації та соціально-психологічними характеристиками особистості оперативного співробітника, а також соціально-психологічними завданнями міжособистісної та внутрішньогрупової взаємодії.

Доводиться, що більш сильний вплив на змістовну диференційованість інтерпретації невербальної поведінки здійснює ступінь виразності соціальних потреб особистості оперативного співробітника у порівнянні з рівнем розвитку його соціально-психологічних якостей і здібностей до емоційної емпатії.

Показано, що психологічна інтерпретація у своєму результативному аспекті - судженні може включати елементи приписування. Це обумовлено: властивостями, характеристиками суб'єкта інтерпретації (суб`єктність, упередженість, проективність); характеристиками об'єкта інтерпретації (складність, невичерпність, мінливість); сутнісними і ситуативними особливостями самого процесу інтерпретації (оперативність, незавершеність).

Сформульовані рекомендації, що спрямовані на розвиток здатності до інтерпретації невербальної поведінки особистості оперативного співробітника, а також способів декодування невербальної поведінки.

Ключові слова: інтерпретація, змістовна диференційованість, невербальна поведінка, особистість, протиправна діяльність.

Алексеенко С.Б. Психологические особенности интерпретации невербального поведения личности, осуществляющей противоправную деятельность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 - психология труда в особых условиях - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2004.

Диссертация посвящена проблеме изучения психологических аспектов процесса интерпретации невербального поведения личности, осуществляющей противоправную деятельность.

Выявлена связь между содержательной дифференциацией и направленностью интерпретации и соціально - психологическими характеристиками личности оперативного сотрудника, а также социально - психологическими задачами межличностного и внутригруппового взаимодействия.

Доказано, что более сильное влияние на содержательную дифференциацию интерпретации невербального поведения оказывает степень выразительности социальных потребностей личности оперативного сотрудника по сравнению с уровнем развития его социально-психологических качеств и способностей к эмоциональной эмпатии.

Показано, что психологическая интерпретация в своем результативном аспекте - суждении может включать элементы приписывания. Это обусловлено: свойствами, характеристиками субъекта интерпретации (субъективность, проективность); характеристиками объекта интерпретации; сущностными и ситуативными особенностями самого процесса интерпретации (оперативность, незавершенность).

Психологическая интерпретация имеет ряд фундаментальных свойств-характеристик: направленность, субъект-объектную обусловленность, адекватность/правильность, простоту-сложность, полноту, объем, уровень, форму, структуру, содержание, проективность, динамизм.

Психологическая интерпретация выражается в суждении, мысли, которая в развернутом виде содержит описательный и оценочный компоненты. Оценка выражается всеми разговорными способами, а также способами, которые могут присутствовать в каждом из компонентов интерпретационного вывода, суждения, а также выступать как отдельный элемент.

Психологическая интерпретация невербального поведения подразделяется на следующие виды:

интерпретация содержательная и интерпретация содержательно-оценочная (в зависимости от присутствия-отсутствия оценочного компонента);

интерпретация эмоциональная, интерпретация волевая, интерпретация “отношенческая” (в зависимости от ведущего элемента);

интерпретация полносоставная и интерпретация сокращенная (в зависимости от содержательной дифференциации интерпретации).

Степень представленных содержательных и оценочных компонентов структуры интерпретации невербального поведения свидетельствует об особенностях направленности интерпретации. Рост выраженности какого-либо компонента в структуре психологической интерпретации приводит к редукции ее содержания.

Содержательная дифференцированность психологической интерпретации невербального поведения личности, которая осуществляет противоправную деятельность, изменяется в зависимости от выразительности таких социальных потребностей как: потребность принадлежать к разным социальным группам, потребность в близких отношениях.

Таким образом, содержательная дифферецированность и направленность психологической интерпретации невербального поведения личности, которая осуществляет противоправную деятельность, обусловлены, с одной стороны, социально-психологическими характеристиками личности оперативного сотрудника, а с другой стороны, социально-психологическими задачами межличностного и внутригруппового взаимодействия, что свидетельствует о возможности управлять процессом интерпретации, влиять на ее содержание с помощью специально организованных процедур.

Ключевые слова: интерпретация, содержательная дифференцированность, невербальное поведение, личность, противоправная деятельность.

Oleksienko S. B. Interpretation psychological peculiarities of non-verbal behavior of a person who acts unlawfully. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the scientific degree of the candidate of psychological sciences on speciality 19.00.09. - labor psychology under specific conditions. - The National Academy of State Border Service of Ukraine named after Boghdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi, 2004.

Dissertation is devoted to the problem of psychological aspects study of interpretation process of psychological peculiarities of non-verbal behavior of a person who acts unlawfully

It has been cleared out that there is connection between substantial differentiation, interpretation direction and socio-psychological characteristics of operations officer and also socio-psychological tasks of interpersonal and intragroup interaction.

It has been proved that substantial differentiation of non-verbal behavior interpretation is more influenced by operations officer expressiveness degree of social demands comparatively with the level of development of his socio-psychological qualities and talent towards emotional empathy.

It is shown that psychological interpretation in its resulting aspect can include the elements of ascription. It is substantiated by: a) operations officer qualities and characteristics; b) characteristics of interpretation object; c) essential and situational peculiarities of the interpretation process.

Recommendations directed at inclination development for non-verbal behavior interpretation and resulting aftereffects of non-verbal behavior due to personal and socio-psychological peculiarities of a person who acts unlawfully

Key words: interpretation, substantial differentiation, non-verbal behavior, person, action unlawfully

Размещено на Allbest.ru

...