Соціально-психологічні чинники становлення менеджера виробничої сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК 316.6: 316.612 + 316.477

Соціально-психологічні чинники становлення менеджера виробничої сфери

19.00.05 - соціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Попадюк Надія Ярославівна

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 2 березня 2004 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Костюка за адресою м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка за адресою м. Київ, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 31 січня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор психологічних наук Г.О. Балл

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Масштабність ринкових процесів, що супроводжуються ускладненням виробничих зв'язків та господарсько-економічної діяльності в цілому вимагають відповідного організаційно-психологічного забезпечення. Це зумовлює необхідність конструктивного переосмислення підходів, та переорієнтації позицій щодо структури і якісного наповнення системи управління на різних рівнях.

Враховуючи те, що підвищення ефективності виробництва - одна з головних передумов зміцнення економіки, професіоналізм управлінців виробничої сфери стає вирішальним чинником динамічного розвитку країни. За переконанням спеціалістів, перетворення в економіці можливі тільки у випадку, якщо критична маса менеджерів, які відповідають вимогам часу, складатиме не менше 20%.

Тому сьогодення вимагає активного процесу становлення керівників нового типу, людей знаючих, ділових, відповідальних, з відповідними уміннями і навичками, людей, які дбають про виробництво, персонал, про самовдосконалення і професійне вдосконалення працівників.

Потребою часу є реалізація управлінських функцій гуманним, раціональним, економічним шляхом. Зростання рівня вимог з боку суспільства до результатів діяльності суб'єктів управління сфери виробництва зумовлює необхідність якісно вдосконалювати форми й методи їх підготовки. Аналіз реалій управлінської практики підтверджує необхідність глибокого наукового підходу до організації та психологічного забезпечення процесу підготовки майбутніх менеджерів, що пояснюється цілою низкою суперечностей. Зокрема, між: стереотипним уявленням про методи та способи управління і новими вимогами; кадровою насиченістю штатів управління і відносно низькою ефективністю керівництва; орієнтацією на прибуток та ігноруванням соціально-психологічних і морально-психологічних чинників управління; потребою у професійних спеціалістах-управлінцях і зниженням мотивації посадового зростання; вимогами до психологічної компетентності менеджерів та її реальним рівнем; потребою професійного вдосконалення менеджера і недостатньою налагодженістю підготовки, в тому числі і соціально-психологічної, спеціалістів-управлінців; розширенням соціально-психологічних зв'язків в системі управління та низькою комунікативною компетентністю.

Зарубіжний досвід довів, що у вирішенні проблем професіоналізації менеджерів чільне місце належить психології. Адже успішна реалізація особистості на управлінській посаді не обмежується знаннями теорії управління, економіки, маркетингу, права та інших наук, а ще й вимагає наявності соціально-психологічної компетентності, що передбачає вміння виявляти й використовувати зовнішні та внутрішні психологічні резерви ефективної професійної реалізації особистості. Сучасний вітчизняний менеджмент також поступово розгортається у бік соціологізації людського чинника всередині організації і врахування соціально-психологічних особливостей розвитку персоналу. В цьому контексті науковцями вже напрацьована значна кількість теоретико-емпіричного матеріалу. Зокрема, на увагу заслуговують наукові доробки А. Деркача, В. Дюкова, В. Казьміренко, Л. Карамушки, Н. Коломінського, М. Корнєва, В. Кудіна, Г. Ложкіна, Г. Марасанова, О. Молл, Л. Орбан-Лембрик, Ю. Палехи, М. Пірен, І. Семенова, В. Третьяченко, В. Циби, В. Шепеля, Я. Шкурко, Г. Юркевич та інших.

Проте, попри доволі широкий спектр досліджень, є ще багато аспектів, які потребують подальшого вивчення. Йдеться, зокрема, про обумовленість успішності професійного становлення менеджерів своєрідністю вияву соціально-психологічних особливостей та роль цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення в оптимізації процесу становлення менеджера виробничої сфери. Усвідомлення важливості соціально-психологічного компоненту в процесі підвищення професійного рівня менеджерів та недостатня розробленість цієї проблематики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Соціально-психологічні чинники становлення менеджера виробничої сфери ”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Даний напрям дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Прикарпатського університету імені Василя Стефаника та кафедри соціальної психології і розробляється як складова загально-кафедральної наукової теми “Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста” (протокол № 2 від 5 вересня 2001 р.).

Об'єкт дослідження - становлення менеджера сфери виробництва.

Предмет дослідження - вплив соціально-психологічних чинників на процес становлення менеджера сфери виробництва.

Мета дослідження - виявити особливості дії соціально-психологічних чинників становлення менеджера виробничої сфери, а також шляхи оптимізації даного процесу.

Гіпотеза дослідження: успішність становлення менеджера сфери виробництва зумовлена своєрідністю вияву притаманних менеджеру соціально-психологічних особливостей, динаміка зміни яких забезпечується цілеспрямованим соціально-психологічним супроводом.

Перевірка гіпотези дослідження та досягнення поставленої мети передбачали розв'язання наступних завдань:

На основі теоретичного аналізу наукових джерел з'ясувати місце і роль соціально-психологічних чинників у процесі становлення менеджера сфери виробництва.

В дослідно-експериментальній роботі показати зумовленість успішності становлення менеджера сфери виробництва своєрідністю вияву притаманних менеджеру соціально-психологічних особливостей.

Розробити соціально-психологічну модель становлення менеджера сфери виробництва під супроводом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення.

Обґрунтувати основні шляхи і напрями врахування соціально-психологічних чинників в оптимізації процесу становлення менеджера сфери виробництва.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають наукові концепції щодо становлення і розвитку особистості (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, В. Асєєв, А. Бодальов, С. Максименко, В. Москаленко, А. Петровський, В. Циба, Ю. Швалб, Т. Яценко та ін.), етапності та обумовленості професійного становлення об'єктивними і суб'єктивними чинниками (Т. Кудрявцева, Н. Кузьміна, Т. Ядришнікова, Б. Ананьєв, Н. Нечаєв, О. Молл та ін.), соціально-психологічних особливостей становлення менеджерів (В. Казьміренко, Л. Карамушка, Н. Коломінський, В. Кудін, Г. Ложкін, Л. Орбан-Лембрик, Ю. Палеха, М. Пірен, В. Третьяченко та ін.).

Для дослідження соціально-психологічних чинників становлення менеджера використовувались наступні методи: теоретичний аналіз проблеми; констатуючий і формуючий експерименти, у ході яких застосовувались: анкетування, бесіди, цілеспрямоване спостереження, аналіз документів, експертна оцінка, статистичні методи обробки даних (кореляційний і факторний аналіз).

Організація дослідження. У дослідженні взяли участь 197 менеджерів виробничих структурних підрозділів потужного хімічного комплексу ВАТ “Оріана”, м. Калуш Івано-Франківської області.

Наукова новизна дослідження полягає: у виявлені особливостей впливу соціально-психологічних чинників становлення менеджера сфери виробництва; у відстеженні в менеджерів впродовж професійного становлення динаміки їхніх ціннісних орієнтацій, мотиваційної сфери, комунікативних властивостей, задоволеності роботою тощо; у з'ясуванні обумовленості успішності процесу становлення менеджерів своєрідністю вияву цих соціально-психологічних особливостей; у розробці та практичній апробації цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення становлення менеджера сфери виробництва; в обґрунтуванні основних шляхів і напрямів оптимізації цього процесу.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні знань про процес становлення менеджера сфери виробництва; розробці соціально-психологічної моделі становлення менеджера сфери виробництва під супроводом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення, складовими елементами якого є мотиваційне, когнітивно-операційне, консультативно-корекційне забезпечення.

Практичне значення дослідження. Сформована в ході дослідження соціально-психологічна модель становлення менеджера сфери виробництва під супроводом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення та сформульовані рекомендації щодо соціально-психологічних шляхів оптимізації становлення можуть бути використані в роботі виробничих служб управління персоналом під час підготовки, навчання і підвищення кваліфікації спеціалістів та керівників.

Надійність та вірогідність отриманих даних дисертаційної роботи забезпечувалася методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень; застосуванням методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; якісним та кількісним аналізом здобутого експериментального матеріалу.

Апробація роботи. Зміст основних положень та результатів дослідження обговорювався на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (1999 - 2003 рр.), на засіданнях наукового семінару кафедри соціальної психології Прикарпатського університету (2000 - 2001 рр.), регіонального семінару “Соціально-психологічні проблеми становлення сучасної молоді” (Івано-Франківськ, 1 квітня 2002 р.). Впровадження результатів здійснювалось на базі структурних підрозділів потужного промислового виробництва ВАТ “Оріана” (довідки: № 407 від 27.09.2002 р.; № 7205/528 від 04.04.2003 р.).

Зміст роботи відображений у восьми публікаціях автора, які надруковані у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел і додатків. Основний текст дисертації викладено на 185 сторінках. Список використаних джерел налічує 209 найменувань. Робота містить 30 таблиць, 31 рисунок та 15 додатків.

соціальний психологічний менеджер

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, виокремлено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, гіпотезу та головні завдання. Визначено теоретико-методологічні основи, методи досліджень та перевірки гіпотез. Розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, форми їх апробації.

У першому розділі - “Становлення менеджера виробничої сфери як психологічна проблема” - викладено концептуальні положення теоретичних підходів до вивчення постаті керівника та його становлення в різних галузях психологічної науки, проведено аналіз соціально-психологічного контексту становлення менеджера виробничої сфери.

Дослідження особистості керівника та його становлення здійснюється в різних галузях психологічного знання. Аналіз наукової літератури дозволив виокремити ряд підходів, які виявились плідними у даній сфері.

Основну увагу науковців гуманістичного підходу зосереджено на пріоритетності людського чинника; розвитку соціально-психологічного, професійного, морального потенціалу особистості, що забезпечує формування культури управління на гуманістичних засадах (Г.Балл, В.Киричук, В.Шепель та ін.). Гендерний підхід розкриває значення категорії статі для розуміння психологічних особливостей індивіда, специфіки його професійного самовизначення та становлення в якості суб'єкта діяльності, а також досліджує роль гендерних стереотипів в процесі самореалізації жінки (О.Бондарчук, Е.Чугунова, Я.Шкурко, І.Шлапакова та ін.).

Керуючись відповідними принципами в рамках системного підходу, науковці досліджують особистість керівника як цілісний складно організований об'єкт, з врахуванням багаточисельних, різнонаправлених характеристик і всієї сукупності детермінантів (В. Казьміренко, Л. Кудряшова, В. Третьяченко, Г. Юркевич та ін.).

Акмеологічний підхід розглядає процес становлення і розвитку суб'єкта управління як шлях до вершин професіоналізму; досліджує напрямки, методи, чинники акмеологічного супроводу з метою забезпечення оптимального особистісного та професійно-ділового розвитку (А. Деркач, В. Дюков, Г. Марасанов, Л. Орбан-Лембрик, І. Семенов та ін.).

В контексті соціокультурного та етнопсихологічного підходів розкривається зв'язок управління із соціальним середовищем, його історико-культурним наповненням. Менеджер розглядається як конкретна особа, розвиток і становлення якої відбувається в певних просторових і часових межах, тобто в певному культурному середовищі і на конкретному етапі розвитку суспільства. Досліджується вплив етнонаціональних особливостей на формування ціннісних орієнтацій, мотиваційної спрямованості, емоційно-вольової, комунікативно-поведінкової та інших сфер менеджера та на їх відображення у професійно-діловій поведінці (В. Крисько, В. Кудін, В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик, Ю. Палеха, Ю. Пачковський, М. Пірен та ін.).

Соціально-психологічний - зорієнтований на пошук і розкриття ролі соціально-психологічних особливостей, чинників, детермінант, що забезпечують оптимальну самореалізацію особистості, ефективну взаємодію суб'єкта управління з системним оточенням, а також продуктивне особистісне та професійно-ділове зростання, розробку принципів та програм соціально-психологічного забезпечення підготовки спеціалістів управлінської сфери (В. Казьміренко, Л. Карамушка, М. Корнєв, Г. Ложкін, Л. Орбан-Лембрик, М. Пірен, В. Третьяченко, та ін.).

Показано, що досліджуючи проблему становлення особистості в якості суб'єкта управління, науковці констатують детермінованість цього процесу складною взаємодією об'єктивних та суб'єктивних чинників. У контексті суб'єктивних чинників Л. Карамушка, Н. Коломінський та ін. звертають увагу на важливість соціально-психологічної готовності до управлінської діяльності, як внутрішньої стартової умови становлення і розвитку суб'єктів управління. В. Казьміренко, О. Молл, Л. Орбан-Лембрик зупиняються на ролі адаптивних процесів, що забезпечують стійкість регуляції поведінки в середовищі діяльності і позначаються на задоволеності роботою, психологічному настрої і активності. На ролі рефлексії наголошують В. Давидов, С. Неверкович, В. Дюков, І. Семенов, С. Степанов та ін. Значення мотиваційної сфери розкривають, І. Ільїн, С. Москвичов, В. Циба, Х. Швальбе та ін. Як необхідну умову ефективної реалізації управлінських функцій Л. Карамушка, М. Пірен, В. Третьяченко, В. Шепель, Я. Шкурко та ін. визначають комунікативну компетентність.

Систематизація наукових даних засвідчує, що однією з найважливіших складових кваліфікації керівника є управлінська підготовка, в системі якої чільна роль належить наставництву (А. Журавльов, О. Молл, В. Шепель та ін.). Перехід зовнішніх впливів середовища у внутрішні регулятори, за переконанням психологів, передбачає також дію таких механізмів як наслідування, ідентифікація, навіювання, авторитет (Д. Гриджук, О. Молл, Л. Орбан-Лембрик та ін). Наголошується й на ролі соціально-психологічного простору як формотворчого чинника, що обумовлює розгортання всіх форм активності особистості і різних видів соціально-психологічних процесів. Дослідники звертають увагу на тому, що можливість вияву рольових якостей суб'єкта управління залежить від відносин, які складаються між членами колективу на рівні формальних та неформальних стосунків; розкривають вплив соціокультурних і етнопсихологічних чинників (Ю. Палеха, В. Кудін, В. Циба, М. Пірен, А. Деркач, В. Третьяченко, О. Молл та ін.).

Загалом, опрацювання наукового доробку щодо психологічного контексту становлення менеджера сфери виробництва сприяло усвідомленню важливості в цьому процесі соціально-психологічних чинників. На основі проведеного сутнісного науково-теоретичного аналізу обґрунтовано необхідність експерименттального відстеження зумовленості успішності процесу становлення менеджера виробничої сфери специфікою вияву притаманних менеджеру соціально-психологічних особливостей, а також ролі і місця в цьому контексті цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення.

У другому розділі - “Емпіричне вивчення соціально-психологічних чинників становлення менеджера сфери виробництва” - розкрито загальну процедуру організації дослідження, а також результати констатуючого експерименту, спрямованого на вивчення специфіки вияву соціально-психологічних особливостей становлення менеджера сфери виробництва в реальній управлінській практиці.

Дослідження складалося з трьох етапів: констатуючого, формуючого та контрольного, кожен з яких передбачав реалізацію певних завдань і мав свій методичний інструментарій. Основними методами були: констатуючий (пілотажне опитування) та формуючий експерименти, спостереження, інтерв'ю, бесіди, аналіз документації, експертне оцінювання.

Перший етап дослідження передбачав вивчення специфіки вияву соціально-психологічних особливостей становлення менеджера сфери виробництва в реальній управлінській практиці. Експериментом було охоплено 197 респондентів - керівників виробничих підрозділів та допоміжних служб середньої та нижчої ланки. Основним матеріалом дослідження на цьому етапі стали відповіді його учасників на запитання розробленого автором опитувальника керівника сфери виробництва. В процесі аналізу відповідей на запитання опитувальника до уваги бралися: вік респондентів, стать, стаж управлінської роботи, освіта, перебування на курсах підвищення кваліфікації, а також належність до того чи іншого підприємства.

З допомогою опитувальника керівника сфери виробництва вивчались: мотиви, потреби, задоволеність власним управлінським розвитком та становленням на виробництві. Також з'ясовувались труднощі на етапі входження в посаду та в процесі подальшої управлінської діяльності, відстежувалась значущість тих чи інших знань під час становлення, потреба в консультаціях психолога. Відповіді респондентів у рамках опитування дали можливість окреслити загальну картину найбільш значущих чинників, які, на думку опитаних, впливають на професійне становлення керівника, та особистісних характеристик, що обумовлюють ефективне просування вгору по ієрархії.

Крім того, з метою реалізації поставленого дослідженням завдання було використано і ряд стандартизованих методик. Для виявлення ієрархічної структури термінальних та інструментальних цінностей менеджерів виробничої сфери застосовувалась адаптована В.Ядовим методика дослідження ціннісних орієнтацій (М.Рокич). За допомогою методики “Комунікативний мінімум менеджера” (В.Снетков) досліджувались наявні комунікативні уміння і навички респондентів. З метою відстеження взаємозв'язку між комунікативними особливостями та стилем керівництва, використовувалась методика “Схильність до певного стилю керівництва” (Е.Ільїн).

Другим етапом було проведення формуючого експерименту, спрямованого на розробку та експериментальну апробацію цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення становлення менеджера сфери виробництва. Експериментальна перевірка ефективності цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення проводилась на базі структурних підрозділів ВАТ “Оріана”. Зі спеціалістів було сформовано експериментальну групу, взаємодія з якою протягом усього формуючого етапу дала змогу здійснити аналіз змін, спричинених умовами експерименту. Дослідження передбачало застосування методик, використовуваних на попередньому етапі, опитувальника керівника сфери виробництва, а також ряд інших методик: “Мотивація успіху і страху невдач” (А. Реан), ”Діагностика ригідності” (Г. Айзенк), “Особистісна агресивність і конфліктність” (Е. Ільїн, П. Ковальов), “Q-сортування: діагностика основних тенденцій поведінки в реальній групі” (В. Стефансон), “Діагностика структури мотивів трудової діяльності” (Т. Бадоєв), “Соціально-психологічна адаптація працівника підприємства” (М. Дмитрієва).

Ефективності дослідження сприяла й безпосередня робота автора на цьому ж виробництві на посаді соціолога, що забезпечило можливість автору протягом експерименту підтримувати тісний зв'язок з його учасниками, здійснювати цілеспрямоване спостереження за їх поведінкою в процесі реалізації управлінських функцій, відвідувати наради, спілкуватись як з самими досліджуваними, так і з їхніми керівниками та підлеглими.

На третьому етапі було проведено контрольний зріз, в ході якого здійснено порівняльний аналіз результатів в експериментальній та контрольній групах.

Пілотажне дослідження сприяло вивченню думки респондентів щодо чинників професійного становлення суб'єктів управління сфери виробництва. Підтверджено важливість ролі в цьому процесі соціально-психологічного компоненту. Соціально-психологічну компетентність до складу найважливіших умов професійного зростання віднесло 52,3 % респондентів. Зафіксовано важливість схильності до саморозвитку й самоосвіти, критичного ставлення до себе і наявності дієвих систем підготовки, навчання і консультування. В переліку характеристик, що обумовлюють успішну кар'єру, за оцінкою виробничих менеджерів, перші місця посіли також соціально-психологічні характеристики (на першому місці вміння налагоджувати контакти і зв'язки, далі здатність організовувати спільну діяльність та аналітичний склад розуму).

Проте аналіз результатів констатуючого експерименту виявив суперечність між усвідомленням важливості соціально-психологічних особливостей та їх реальним виявом. Зафіксовано доволі обширний спектр труднощів соціально-психологічного характеру, з якими стикаються менеджери в процесі реалізації управлінських функцій. 47% керівників відчувають себе не надто компетентними в питаннях оцінювання та стимулювання праці підлеглих; 32,5% зустрічаються з труднощами в ході взаємодії з вищим керівництвом. Для 30,5% опитаних проблематичним є конструктивне вирішення конфліктних ситуацій, а 29,8% - забезпеччення належної трудової дисципліни в колективі. 29,8% мають справу з труднощами, обумовленими незнанням психологічних особливостей людей; 24,5% - не завжди справляються з вибором адекватних стратегій та тактик взаємодії з підлеглими; 17,9% відчувають комунікативні труднощі; 16,6% не володіють в достатній мірі техніками впливу; 15,9% зазначили, що вони не мають повної інформації про власні потенційні можливості, що є серйозним бар'єром на шляху саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації.

Дослідження виявило переважання в процесі управління авторитарних тенденцій (у 49,7% менеджерів зафіксовано авторитарно-демократичний стиль керівництва, 11,9% - ліберально-демократичний, 9,2% демократично-авторитарний, 27,8% демократичний); домінування мотиву матеріальної винагороди (65,7% менеджерів визначили її в числі найважливіших стимулів), значимість якого з віком зростає. В системі потреб менеджерів, залучених до констатуючого експерименту, вагоме місце займає потреба у відчутті власної значущості, яка з віком посилюється. Натомість потреба в розвитку з набуттям досвіду зменшується, що, на нашу думку, може мати негативні наслідки для роботи менеджера в умовах динамічних змін чи при впровадженні нововведень.

Пілотажне вивчення задоволеності роботою як важливого чинника становлення менеджера сфери виробництва, виявило обумовленість динаміки задоволеності особливостями організаційних умов, а також провідними професійними мотивами та потребами.

В ході констатуючого експерименту також відстежено позитивний вплив професійного досвіду та підвищення освітнього рівня на динаміку ціннісних орієнтацій, потребово-мотиваційної сфери керівника та його комунікативної компетентності. Все це підтверджує потребу в спеціально організованому соціально-психологічному супроводі становлення менеджера досліджуваної сфери з метою оптимізації цього процесу.

У третьому розділі - “Аналіз впливу соціально-психологічних чинників на ефективність становлення менеджера сфери виробництва” розкрито змістове наповнення структури цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення, викладено результати формуючого та контрольного етапів дослідження та проведено їх аналіз, на основі чого визначено особливості соціально-психологічних змін особистісної структури менеджера, охарактеризовано складові соціально-психологічної моделі становлення менеджера сфери виробництва у супроводі цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення та визначено соціально-психологічні шляхи оптимізації процесу становлення.

В результаті аналізу даних емпіричного дослідження відстежено динаміку становлення менеджерів сфери виробництва під впливом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення, що представлене системою заходів підвищення рівня соціально-психологічної компетентності суб'єкта управління з метою досягнення більш високого професійно-ділового рівня.

Оскільки соціально-психологічне забезпечення становлення менеджерів сфери виробництва мало на меті не просто озброєння їх необхідною базою соціально-психологічних знань, а й розвиток відповідних професійно важливих в галузі управління умінь та навичок, то основний акцент було зроблено на соціально-психологічний тренінг становлення менеджера сфери виробництва, який передбачав реалізацію двох блоків -- мотиваційного та комунікативного, кожен з яких містив ще ряд циклів.

Порівняльний аналіз систем ціннісних орієнтацій менеджерів експериментальної групи до і після проведення експерименту виявив, що їх ієрархічна структура зазнала певних змін. Так, за підсумками дослідження, значно вищу позицію серед інструментальних цінностей зайняв раціоналізм (зміна рангу з 13 до 3,8), тверда воля (з 9 до 3,8), самоконтроль (з 10 до 8,5), незалежність (з 17,5 до 10,6). Не суттєво, але все ж таки трохи вище в ієрархічній структурі піднялася широта поглядів. У системі термінальних цінностей керівників, які були залучені до експерименту, зафіксовано підвищення ієрархічного рівня таких цінностей як активне діяльне життя (з 7 до 3), самостійність (з 15 до 12,5). Натомість значущість матеріально забезпеченого життя значно зменшилась (зміна середнього рангу від 5,5 до 10).

Порівняльний аналіз результатів другого зрізу в експериментальній та контрольній групі виявив, що деякі зміни в системі ціннісних орієнтацій відбулися і у представників другої (контрольної) групи. Ці зміни, очевидно, обумовлені об'єктивними чинниками (вихід підприємства з кризового становища, з чим пов'язана активізація його діяльності та поступове зростання заробітної плати працюючих, нові вимоги до якісного та кількісного наповнення кадрової структури на досліджуваному нами виробництві, активізація кадрової роботи, реорганізація управлінської структури, підвищення контролю та відповідальності, зміни в корпоративній культурі). Тобто, ці та інші об'єктивні обставини до певної міри, очевидно і стали детермінантам трансформації цінностей менеджерів обох груп. Проте зіставлення даних експериментальної та контрольної груп дає змогу зробити висновок, що значну роль відіграло і цілеспрямоване соціально-психологічне забезпечення. Саме в експериментальній групі зафіксовано найбільше зростання значимості таких термінальних цінностей як життєва мудрість, активне діяльне життя, самостійність, а серед інструментальних - твердої волі, раціоналізму, працелюбності.

Проведений аналіз особливостей мотиваційної сфери менеджерів виявив на другому зрізі в учасників експерименту переважання продуктивної мотивації (проявляється у прагненні впливати на долю підприємства, в структурі якого працює керівник, у потребі в розвитку та самореалізації, розумінні важливості виконуваної роботи, в інтересі до управлінської діяльності) над споживацькою (представленою мотивами матеріальної винагороди, значущістю статусу для оточуючих, можливістю влаштувати власну кар'єру, досягти життєвого комфорту). В контрольній групі значущість таких чинників як матеріальна винагорода, можливість досягти життєвого комфорту та важливість статусу для оточуючих, більш виражена.

В результаті проведення формуючого експерименту виявлено зростання мотивації досягнення успіху (табл. 1):

Таблиця 1 Порівняльний аналіз мотивації успіху ( в % )

Цілеспрямоване спостереження за поведінкою учасників експерименту під час навчання та в практичній діяльності сприяло фіксації наступних моментів: початкове скептичне сприйняття практичних занять поступово витіснялося зацікавленістю; відбулося ближче знайомство, розширилось бачення учасниками групи один одного; учасники щоразу ставали більш розкованішими у вираженні своїх думок, позицій; проведення рольових та ділових ігор комунікативного спрямування сприяло значному пожвавленню взаємодії між членами групи, формуванню невимушеної, дружньої атмосфери; в процесі подальшого спілкування менеджери намагалися застосовувати отримані знання на практиці.

Порівняльний аналіз першого і другого зрізів виявив також значну позитивну динаміку змін комунікативної компетентності учасників експериментальної групи. В контрольній групі не зафіксовано статистично значущих змін (табл. 2).

Таблиця 2 Загальна динаміка комунікативного рівня в контрольній та експериментальній групах (в %)

В ході аналізу виявлено, що в прямій залежності від комунікативної компетентності знаходиться соціально-психологічна адаптація (зростання рівня якої також зафіксовано в експериментальній групі). Про це свідчать кореляційні зв'язки. Виражений рівень соціально-психологічної адаптації, як показують результати дослідження, корелює з високим показником комунікативного мінімуму (rxy = 0,59, при rxy критичний = 0,367, P<=0,01).

За результатами другого зрізу, порівняно з контрольною групою серед учасників експерименту вдвічі менший відсоток менеджерів, рівень соціально-психологічної адаптації яких є низьким ( відповідно 18,2 % і 9,5% ). У 38,1% менеджерів експериментальної групи зафіксовано високий, а в 52,4% - виражений рівні (в контрольній групі відповідно - 32,4 % та 49,4%).

Підвищення комунікативної компетентності менеджерів експериментальної групи, зафіксоване на другому зрізі, позначилося на особливостях їх поведінки в реальній групі і взаємовідносинах з колегами по роботі. Аналіз поведінки менеджера виробничої сфери, проведений з допомогою методики В. Стефансона, показав у керівників експериментальної групи переважання тенденцій до комунікабельності, залежності та прийняття боротьби, що свідчить про контактність керівників, їх прагнення забезпечити емоційні зв'язки як в своїй групі, так і за її межами, про внутрішні прагнення до прийняття групових стандартів і цінностей, а також про активну участь суб'єктів управлінської діяльності в житті групи. В представників контрольної групи зафіксовано переважання незалежності та уникнення боротьби.

У процесі дослідження виявлено зв'язок рівня комунікативної компетентності та застосування менеджерами певних стилів управління (табл.3). Достатній рівень комунікативного мінімуму корелює з демократичним стилем (rxy = 0,68, при rxy критичний = 0,367, P<=0,01).

Порівняльний аналіз результатів початкового і підсумкового зрізів в експериментальній групі показує значне зростання демократичності при реалізації управлінських функцій ( 2-критерій - 133,45, при 2-критерій критичний - 18,43, P<=0,01).

Таблиця 3 Співвідношення стилів керівництва і комунікативної компетентності (в %) у менеджерів експериментальної групи

В обох групах (експериментальній та контрольній) зафіксовано зростання рівня задоволеності роботою. Але характерним є те, що представники експериментальної групи в більшій мірі задоволені взаємовідносинами з колегами, можливістю реалізувати індивідуальні особливості, тоді як серед представників контрольної групи виявлено більше зростання задоволеності щодо оплати праці та організації трудової діяльності. Це, очевидно, пов'язано з особливостями мотиваційної сфери. Як уже зазначалося, структура останньої у представників експериментальної групи характеризується переважанням продуктивної мотивації над споживацькою.

Загалом, відстежені в ході експерименту позитивні особистісні соціально-психологічні зміни у менеджерів сфери виробництва та експертне оцінювання успішності їх професійного становлення (в якості критеріїв оцінювання успішності становлення бралися до уваги: наявність психологічних знань; вміння швидко орієнтуватись в ситуації і приймати адекватні рішення; цілеспрямованість і наполегливість в досягненні мети; уміння контактувати з підлеглими, “вести” їх за собою; відповідальність; авторитетність серед колег та підлеглих; прагнення до подальшого розвитку) дають підставу констатувати підтвердження висунутої гіпотези. Зокрема, показано зумовленість успішності становлення менеджера сфери виробництва своєрідністю вияву його соціально-психологічних особливостей, динаміка зміни яких забезпечується цілеспрямованим соціально-психологічним забезпеченням.

За підсумками узагальнень розроблено соціально-психологічну модель становлення менеджера під супроводом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення (рис. 1).

У висновках підсумовано та викладено результати теоретичного і експерементального дослідження, які підтвердили висунуті гіпотези, а також накреслено перспективи подальшої розробки проблеми.

Теоретичний аналіз наукового доробку вітчизняних та закордонних дослідників виявив, що вивчення суб'єкта управління характеризується доволі широким контекстом і різною спрямованістю теоретико-методичних підходів психологічних досліджень, серед яких чільне місце належить соціально-психологічному. Підтверджено важливість ролі і місця соціально-психологічних чинників у процесі становлення менеджера, що пояснюється зростанням обсягу роботи та розширенням функціонального змісту, виробничих соціально-психологічних зв'язків, насиченістю та динамізмом інформаційно-ділового обміну і т. ін.

Виявлено, що професійне становлення й розвиток менеджера супроводжуються змінами в соціально-психологічній структурі особистості, зокрема в системі ціннісних орієнтацій, потреб, мотиваційної сфери, комунікативної компетентності, задоволеності роботою і т. ін. Вивчення динаміки цих змін сприяло відстеженню залежності прояву соціально-психологічних особливостей менеджерів від рівня освіти, стажу роботи, а також від умов праці.

Констатуючий експеримент довів позитивний вплив професійного досвіду та підвищення освітнього рівня на зміну ієрархічної структури ціннісних орієнтацій, потребово-мотиваційної сфери керівника та підтвердив необхідність цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення становлення менеджера сфери виробництва. Дослідження підтвердило дієвість та ефективність запропонованого комплексу заходів у контексті вказаного забезпечення (ознайомчі ввідні лекційні заняття, активні методи навчання, управлінське консультування, забезпечення науково-методичною літературою). Таке забезпечення сприяло не тільки підвищенню рівня психологічної компетентності менеджерів, а й зумовило ряд особистісних соціально-психологічних змін в учасників експерименту. Під впливом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення позитивних змін зазнала система ціннісних орієнтацій та потребово-мотиваційна сфера суб'єктів управління. Формуючий експеримент сприяв активізації соціальнозначущих мотивів внутрішньої детермінації (самореалізації, розвитку, досягнення успіху). Показано, що в залежності від особливостей ієрархічної структури ціннісних орієнтацій знаходиться система значущих стимулів управлінської діяльності, що підтверджує важливість цього психологічного утворення.

Обґрунтовано обумовленість становлення й розвитку менеджера соціально-психологічними чинниками і особливостями. Зокрема, доведено, що вирішальною умовою ефективного професійно-ділового зростання менеджера є розвиток його комунікативної компетентності. На підставі кореляційного аналізу підтверджено зроблене на початку дослідження припущення, що розвиток комунікативної компетентності сприяє соціально-психологічній адаптації, яка, в свою чергу, обумовлює рівень задоволеності роботою. Крім того, виявлено, що формування індивідуального стилю управління менеджера в значній мірі детерміновано наявним рівнем комунікативної компетентності.

Знайшло підтвердження припущення, що успішності управлінського розвитку сприяє практичне застосування соціально-психологічної моделі становлення менеджера у супроводі цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення. З огляду на це, запропонована модель становлення має теоретичне та прикладне значення.

Дослідження показало, що система організаційних умов також відіграє важливу роль в оптимізації процесу становлення менеджера сфери виробництва. В цьому контексті важливими є: забезпечення належного рівня корпоративної культури, акцентованої на розвиток людського чинника; налагодження кадрової роботи в напрямку підготовки спеціалістів; забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату; інформування керівників про можливі перспективи просування по службі; забезпечення належних умов праці з метою стимулювання задоволеності роботою; чітко налагоджена система стимулювання професійно-ділового становлення.

Загалом результати експериментального дослідження дали можливість сформулювати наступні рекомендації щодо оптимізації становлення менеджерів сфери виробництва: забезпечення на виробництві умов праці, які б сприяли професійному зростанню та задоволеності роботою; включення в програму підготовки резерву керівних кадрів всіх рівнів цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення; формування програми соціально-психологічного забезпечення становлення менеджера у відповідності з виявленим за допомогою діагностичних заходів проблемним полем; з метою реалізації вказаного забезпечення - створення на виробництві психологічної служби; зосередження уваги на розвиток мотиваційної сфери менеджерів та комунікативної компетентності; практичне застосування моделі професійного становлення менеджера виробництва під супроводом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення.

Результати експерименту підтверджують, що комплекс цих заходів дозволяє на якісно новому рівні вирішувати проблеми становлення менеджерів. Проте запропонована соціально-психологічна модель становлення не претендує на абсолютну досконалість і вичерпність. Перспективи її вдосконалення ми пов'язуємо з системним підходом, який би відображав процес становлення як цілісний складноструктурований процес.

Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях

1. Попадюк Н.Я. Соціально-психологічні аспекти підготовки кваліфікованих кадрів управління // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - Вип. 4. - Ч. 2. - С. 82 - 91.

2. Попадюк Н.Я. Напрямки і зміст роботи психологічної служби на підприємстві // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - Вип. 3. - Ч. 2. - С. 278 - 289.

3. Попадюк Н.Я. Психологічне консультування кадрів управління як засіб підвищення рівня професійної майстерності та ефективності управлінської діяльності // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - Вип. 3. - Ч. 2. - С. 140-148.

4. Попадюк Н.Я. Комунікативний аспект соціально-психологічних функцій менеджера виробничої сфери // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - Вип. 7. - Ч. 2. - С. 51-60.

5. Попадюк Н.Я. Специфіка прояву в реальній управлінській практиці особливостей потребово-мотиваційної сфери менеджерів виробничих структур // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - Вип. 8. - Ч. 1. - С. 116-125.

6. Попадюк Н.Я. Динаміка ціннісних орієнтацій керівника виробничої сфери протягом управлінського розвитку // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - Вип.8. - Ч. 2. - С. 23-31.

7. Попадюк Н.Я. Соціально-психологічні фактори ефективної діяльності психолога-практика // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - Вип. 3. - Ч. 1. - С. 144-153.

8. Попадюк Н.Я. Психологічні особливості формування керівних кадрів сфери виробництва // Актуальні проблеми психології. Том.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Інститут ім. Г.С.Костюка АПН України, 2001. - Ч.2. - С.229 - 235.

Размещено на Allbest.ru