Психологічні чинники вибору молодою людиною цивільного шлюбу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

АПН УКРАЇНИ

КЛЯПЕЦЬ ОЛЬГА ЯКІВНА

УДК: 316.6:314.5.063

Психологічні чинники вибору молодою людиною цивільного шлюбу

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія соціальної психології особистості (м. Київ)

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

ТИТАРЕНКО Тетяна Михайлівна,

Інститут соціальної та політичної психології АПН України, м. Киів, лабораторія соціальної психології особистості, завідувач

Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук, професор

ГОВОРУН Тамара Василівна,

Київський національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, м. Київ, професор кафедри психології та педагогіки

- кандидат психологічних наук, доцент

ОВСЯНЕЦЬКА Лариса Петрівна,

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника., м. Івано-Франківськ, доцент кафедри соціальної психології

Провідна установа: Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, кафедра соціальної роботи, Міністерство освіти України, м. Київ

Захист відбудеться 23 грудня 2004 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою 04070, м. Київ, вул. Андріївська 15.

Автореферат розіслано 13 листопада 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук

старший науковий співробітник Жадан І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження психологічних особливостей цивільного шлюбу зумовлена широким поширенням цієї форми шлюбно-сімейних стосунків у наш час та комплексом соціально-психологічних проблем, які виникають у зв'язку з цим.

Шлюбно-сімейні стосунки завжди привертали до себе увагу дослідників та займали одне з провідних місць у вивченні соціальної психології особистості та психології міжособистісних стосунків.

Базова потреба у прихильності та любові набуває різної спрямованості на кожному етапі розвитку та соціалізації особистості. У ранньому дитинстві вона спрямована на близьких дорослих, свою сім'ю. З дорослішанням ця потреба розширюється та у підлітковому віці трансформується на потребу у дружбі, закоханості, потребу в інтимному спілкуванні і виступає новоутворенням цього віку. В юнацькому віці молода людина відчуває потребу у коханні і починає замислюватися, з якою людиною вона бажала б провести усе своє життя. Образ ідеального партнера, ідеальних стосунків набуває чіткіших контурів, стає мотивом, що штовхає до пошуку, та метою, бажаним кінцевим результатом.

Далеко не завжди в основі вибору потенційного шлюбного партнера та вступу до шлюбу лежить кохання. Нерідко людина робить свій вибір, розраховуючи, що партнер врятує її від матеріальної залежності або душевного дискомфорту, вирішить її проблеми, вважаючи, що кохання - це не головне. Згідно досліджень американських психологів (С. Стернберг, З. Рубін та ін.) такі стосунки з самого початку приречені, вони не будуть задовольняти жодного партнера, тому що саме кохання сприяє створенню оптимального довготривалого союзу.

Міжособистісні взаємини, серед яких шлюбно-сімейні стосунки посідають центральне місце, складають психологічний простір життєвого світу особистості, визначаючи якість життя людини, обумовлюючи її суб'єктивне відчуття задоволеності собою та іншими. Саме шлюбно-сімейні стосунки забезпечують задоволення багатьох особистісних потреб, фрустрація яких призводить до викривлення у розвитку особистості та внутрішніх конфліктів, що роздирають людину зсередини.

Вчені досліджували психологію сім'ї з різних боків: психологічну сумісність подружжя та емоційну адаптацію у перші роки після укладення шлюбу (М.М. Обозов, Т.М. Трапезнікова, П.М. Якобсон та ін.), фактори, що впливають на задоволеність шлюбом чоловіків та жінок, розподіл ролей у сім'ї (Ю.Е. Альошина, Л.Я. Гозман), вивчався вплив ціннісних орієнтацій та шлюбно-сімейних настанов партнерів на майбутню подружню взаємодію (Л.І. Мороз, Ю.Е. Альошина, Г.М. Дубчак, Т.В. Говорун), проведений психологічний аналіз розлучень (Л.З. Сердюк). Вивчалася психологія емоційних стосунків: А.А. Богословського цікавила симпатія та механізми її виникнення, Л.Я. Гозман та Н.І. Ажгіхіна розглядали динаміку емоційних стосунків від аттракції до кохання. Зарубіжні психологи, яких цікавили інтимні міжособистісні стосунки, вивчали сутність феномену кохання, розробляли та доповнювали його типологію (А. Маслоу, Р. Мей, Е. Фромм та ін.), досліджували причини та прояви невротичного кохання (З. Фрейд, К. Хорні), вплив на шлюбні стосунки моделей стосунків, що існували у батьківській сім'ї (Е. Берн) та ін.

Більшість цих досліджень стосується традиційного шлюбу та потенційно шлюбних взаємин, інші ж форми шлюбно-сімейних стосунків залишилися поза увагою дослідників.

Особливості Третього тисячоліття з новим прискоренням науково-технічного прогресу, комп'ютеризацією та глобалізацією всіх форм життєдіяльності у світі деформують звичні стереотипи міжлюдських відносин і призвичаюють до нових форм спілкування та життєпобудови у різних сферах життєдіяльності людей, в тому числі і шлюбних стосунках.

У суспільстві, зокрема українському, стало фактом поширення і визнання серед молоді цивільного шлюбу як такого, що задовольняє шлюбних партнерів своєю ніби-то полегшеною формою взаємозобов'язань. Проте майже відсутнє психологічне обґрунтування доцільності та переваг цивільного шлюбу над традиційним.

У зв'язку з тим, що сьогодні все більше і більше молодих людей не оформлюють свої стосунки юридично на їх початку або не оформлюють взагалі, постає проблема вивчення феномену цивільного шлюбу, наповнення його психологічним змістом та визначення особистісних передумов вибору саме такої форми шлюбно-сімейних стосунків. Наявність цієї психологічної проблеми робить особливо значущим її дослідження та розробку конкретних форм психологічної допомоги молоді у здійсненні оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України “Соціально-психологічні передумови та детермінанти особистісного вибору”, що розроблялася у 1998 - 2002 роках. Номер держреєстрації 0203U006042. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту соціальної та політичної психології АПН України від 29 березня 2001 року (протокол № 3/2001) і зкоординована в АПН України (протокол № 6 від 17 червня 2003 року).

Об'єкт дослідження - шлюбно-сімейні стосунки молоді.

Предмет дослідження - залежність вибору цивільного шлюбу молодою людиною від її психологічних особливостей.

Мета дослідження полягає у визначенні психологічних чинників здійснення молоддю оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що для кожного типу особистості в залежності від її психологічних властивостей вибір однієї з форм шлюбно-сімейних стосунків є оптимальним; ми припускаємо, що передусім на тип вибору впливають такі психологічні чинники як локус контролю, рівень розвитку рефлексії та спрямованість на самоактуалізацію обох партнерів.

Завдання дослідження.

1.Визначити психологічний зміст цивільного й традиційного шлюбу та специфіку шлюбного вибору молоді.

2.Емпірично дослідити вплив індивідуально-психологічних властивостей особистості на вибір нею цивільного шлюбу.

3.Розробити засоби психологічної допомоги у здійсненні молоддю оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: загально-методологічний підхід до проблеми активності суб'єкта, зреалізований в роботах Б.Г. Ананьєва, Г.О. Балла, Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, С.Д. Максименка, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейна, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко; положення гуманістичної психології про сутність особистості та активізацію особистісного потенціалу (Р. Роджерс, А. Маслоу); системний підхід до вивчення сім'ї, де центральним є уявлення про сім'ю як цілісну систему (Ю.Е. Альошина, Т.В. Говорун, Л.Я. Гозман, С.І. Голод, В.Н. Дружинін, М.М. Обозов); вітчизняні концептуальні положення щодо розвитку та формування особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, О.Г. Асмолов, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Б.С. Братусь, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.М. Мясищев, С.Л. Рубінштейн); положення вітчизняних дослідників стосовно формування та розвитку малої групи (В.П. Казміренко, А.Б. Коваленко, М.Н. Корнєв).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези були використані такі методи: теоретичний аналіз літератури, анкетування, спостереження, бесіда, тестування (використовувалися методика вивчення рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера, проективна методика оцінки рефлексії та інтроспекції за редакцією М.В. Дубровіної, методика “Самоактуалізація особистості (САМОАЛ)” Е. Шостром, адаптована Н.Ф. Каліною), кількісний та якісний аналіз отриманих результатів. Кількісна обробка даних здійснювалася за допомогою методів багатомірної статистики (факторний аналіз), статистичної перевірки значущості даних.

Організація дослідження: емпіричне дослідження проводилося зі студентами II - III курсів Національного педагогічного університету та Національного авіаційного університету (90 осіб), а також зі стабільним парами, що перебувають у цивільному шлюбі від 1 року до 3 років (25 пар), віком від 18 до 28 років. Загальна кількість досліджених на різних етапах молодих людей становить 152 особи, у тренінговій програмі брала участь група з 12 осіб.

Наукова новизна дослідження полягає у вивченні шлюбно-сімейних стосунків як результату значущого особистісного вибору, розкритті змісту поняття “цивільний шлюб”, у дослідженні чинників вибору цивільного шлюбу, виявленні залежності оптимальності вибору цивільного шлюбу від індивідуально-психологічних властивостей особистості, моделюванні умов здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків.

Теоретичне значення роботи полягає у з'ясуванні психологічних чинників вибору цивільного шлюбу. Розкрито зв'язок між психологічними особливостями особистості та вибором форми шлюбно-сімейних стосунків, визначено психологічні типи особистості, для яких вибір цивільного шлюбу є оптимальним. Поглиблено розуміння психологічної природи кохання як емоційного підґрунтя щасливих шлюбно-сімейних стосунків. Здобуло подальшого розвитку вивчення таких психологічних особливостей особистості як локус контролю, рівень розвитку рефлексії та спрямованість на самоактуалізацію.

Практичне значення дослідження полягає у розробці засобів психологічної допомоги для здійснення молоддю оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, у покращенні умов створення молодої сім'ї, формуванні цінності взаємного кохання як основи довготривалого щасливого шлюбу. Результати дослідження можуть бути використані при доповненні змісту курсу “Психологія сім'ї” у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та результати дисертації повідомлялись та обговорювались на засіданнях лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України (2002 - 2004 рр.), доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Молодь і суспільство: шляхи вирішення проблем” (Одеса, 2001р.), на IV Міжнародних психологічних читаннях “Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика” (Харків, 2002р.).

Зміст та результати роботи відображено в 6 наукових публікаціях, серед яких 4 статті у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України та матеріали конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 192 найменувань, в тому числі 14 іноземною мовою, та додатків. Повний обсяг роботи становить 221 сторінку, основний текст займає 191 сторінку, список використаних джерел - 16 сторінок, додатків - 14 сторінок. Робота містить 12 таблиць та 5 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, дана характеристика стану проблеми, її сутності та значущості, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотези і завдання, теоретико-методологічну основу і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про організацію дослідження, апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі - “Теоретичний аналіз психологічних особливостей особистості молодої людини, що обумовлюють вибір форми шлюбно-сімейних стосунків” - відображено стан дослідження даної проблеми вітчизняними та зарубіжними психологами, зазначено, що значущість шлюбно-сімейних стосунків у життєвому світі особистості обумовлює всебічне включення особистості в подружні взаємини, надає подружнім стосункам виключну глибину і інтимність, створює передумови для високої вибірковості при здійсненні вибору партнера та форми стосунків з ним, що є відповідальною справою в житті кожної молодої людини.

У розділі показано, що шлюбно-сімейні стосунки - явище історичне, яке змінюється співмірно з розвитком суспільства в цілому. Сучасний етап розвитку шлюбно-сімейних стосунків, для якого характерним є послаблення матримоніальних стереотипів, розширення свободи статевого життя та індивідуалізація взаємин, дозволяє прогнозувати напрямок подальшого розвитку шлюбно-сімейних стосунків, наступною формою яких буде шлюб, основним завданням якого є особистісний розвиток кожного члена сім'ї.

Дослідженню шлюбно-сімейних взаємин присвячено чимало праць зарубіжних і вітчизняних фахівців (М.І. Алексеєва, Ю.Є. Альошина, А.І. Антонов, В.О. Васютинський, К. Вітек, І.О. Герасимова, Т.В. Говорун, Л.Я. Гозман, С.І. Голод, Л.М. Гридковець, В.М. Дружинін, Г.М. Дубчак, Г. Крайг, В. Кравець, О. Лоуен, Г. Старшенбаум, О.М. Шарган та ін.). Вчені довели, що розташування сім'ї на перехресті особистісного та суспільного шарів життєдіяльності людини, обумовлює взаємозалежність функцій щодо особистості з функціями щодо соціуму, що їх виконує шлюб та сім'я (В. Кравець, М.Т. Кузнецов).

Дослідниками вироблено декілька класифікацій шлюбно-сімейних стосунків, з яких найбільш суттєвою для нашого дослідження є класифікація за критерієм орієнтації на суспільні стереотипи, поширені у суспільстві. За цим критерієм виділяються традиційний та альтернативний шлюби. Традиційний шлюб - шлюб, що орієнтується на загальновизнані суспільні норми, на прийняті у суспільстві стереотипи. Альтернативний шлюб, прикладом якого є цивільний шлюб, - це шлюб, що орієнтується на особистісні потреби кожного партнера, навіть якщо вони вступають у суперечність з загальновизнаними суспільними нормами.

У цьому розділі також проаналізовано психологічні дослідження феномену кохання, в яких воно розглядається у співвідношенні із шлюбом (Л.І. Мороз, М.М. Обозов, Г. Старшенбаум, О.М. Чанишев). Визначено, що кохання - необхідна умова створення сім'ї, підґрунтя шлюбу, яке дозволяє найменш болісно пройти всі стадії подружньої адаптації і створити гармонійні стосунки всередині сім'ї.

Розглянуто особливості шлюбно-сімейних стосунків в юнацькому віці, під час якого особистість вперше стає здатною здійснити шлюбний вибір, тобто вибір шлюбного партнера та форми взаємостосунків з ним.

На основі аналізу вікових особливостей юнацького віку, виявлених та описаних у багатьох дослідженнях (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.С. Кон, Г.С. Костюк, О.В. Мудрик та ін.), показано, що досягнення готовності молоді до шлюбу є умовою створення гармонійних взаємостосунків, стабільності молодих сімей.

Проаналізовано існуючі у психологічній науці погляди на проблему вибору (Д.А. Леонт'єв, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко). Показано, що життєвий шлях особистості складається з низки багаточисельних виборів, що їх здійснює людина протягом життя. Одним із значущих життєвих виборів є вибір форми шлюбно-сімейних стосунків. Його оптимальне здійснення є передумовою задоволеності шлюбом, а, отже, і психологічного благополуччя особистості.

Під оптимальним вибором форми шлюбно-сімейних стосунків у дисертації розуміється вибір такої форми шлюбу, що найповніше задовольняє потреби особистості, відповідає її психологічним властивостям, а також сприяє особистісному розвиткові. Передумовами здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, яким особистість визначає для себе напрямок свого подальшого розвитку, є рефлексія ситуації вибору, всіх його аспектів, свідомих та підсвідомих смислів кожної з альтернатив, власних шлюбно-сімейних уявлень та вподобань, прийняття відповідальності по відношенню до нього та всіх його наслідків, самостійність, автономність рішення щодо форми шлюбу. Психологічними особливостями особистості, що прагне зробити свій вибір форми шлюбно-сімейних стосунків оптимальним, є рефлексивність, відповідальність та спрямованість до самореалізації.

Через різноманітність термінів, що використовують різні автори стосовно цивільного шлюбу (М. Босанац, К. Вітек, В. Кравець та ін.), постає проблема визначення цієї форми шлюбно-сімейних стосунків. У дисертації використовується поняття “цивільний шлюб”, під яким розуміється більш-менш тривалий союз між неодруженим чоловіком та незаміжньою жінкою, що характеризується веденням спільного побуту, в якому передбачається вірність партнерів, спільна турбота про дітей, можливість матеріального забезпечення одного партнера іншим; цивільний шлюб є такою формою шлюбу, на якій без втручання права може будуватися стабільна сім'я.

В розділі проаналізовано мотиви вступу до цивільного та традиційного шлюбів, особливості становища дітей. Доведено, що існуючі відмінності пояснюються відсутністю юридичного оформлення стосунків, що тягне за собою відчуття розмитих меж шлюбу та відсутності зовнішньо обумовленої стабільності взаємин у партнерів в цивільному шлюбі. Показано, що всередині нечітких меж цивільного шлюбу, в умовах відсутності регламентованості стосунків особистість має бути більш зрілою, самостійною, здатною протистояти тиску суспільних стереотипів. Цивільний шлюб передбачає більшу ступінь індивідуальної свободи і пов'язаної з нею відповідальності, більшу індивідуалізацію взаємин, гнучкість, креативність, спрямованість до самореалізації обох партнерів. Особистість повинна бути готовою здійснювати активну внутрішню роботу по усвідомленню власних матримоніальних стереотипів, різних аспектів вибору форми шлюбу та наслідків цього вибору.

Встановлено, що істотною передумовою задоволеності шлюбом є оптимальний вибір форми шлюбно-сімейних стосунків, який великою мірою обумовлюється психологічними особливостями обох партнерів. Для того, щоб вибір цивільного шлюбу був оптимальним, необхідна усвідомленість обома партнерами власних шлюбних уявлень, вподобань і т.і., готовність до творчості в своїх стосунках, до самореалізації в цій сфері життєдіяльності та вміння приймати відповідальність за свій вибір, свої взаємини.

Емпіричному вивченню ролі таких психологічних особливостей особистості як рефлексивність, інтернальний локус контроля та спрямованість на самоактуалізацію у здійсненні вибору форми шлюбно-сімейних стосунків присвячено наступний розділ.

Другий розділ “Емпіричне дослідження впливу психологічних особливостей особистості на вибір нею цивільного шлюбу” присвячений обґрунтуванню принципів побудови дослідження та описанню конкретних етапів і методик, результатів дослідження. Представлено теоретико-методологічні засади дослідження впливу властивостей особистості на вибір нею цивільного шлюбу, основними з яких є положення особистісного підходу, а також етапи емпіричного дослідження.

Обґрунтовано вибір конкретних методик дослідження. Оскільки не існує спеціального інструментарію для вивчення такого психологічного феномену як здатність до здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, були використані методики, спрямовані на дослідження психологічних особливостей, що, за нашою гіпотезою, є передумовами оптимальності вибору цивільного шлюбу. Для дослідження вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, а також задоволеності шлюбом використовувалося анкетування.

Дослідженням було охоплено 152 особи. На констатуючому етапі у дослідженні брали участь 140 осіб: 90 студентів II - III курсів Національного педагогічного університету (м. Київ) та Національного авіаційного університету (м. Київ) та 50 молодих людей, які перебувають у цивільному шлюбі від 1 року до 3 років (25 пар), віком від 18 до 28 років. На формуючому етапі у дослідженні брали участь 12 студентів ІІ - ІІІ курсів Національного авіаційного університету.

Завданням констатуючого етапу дослідження було вивчення впливу таких властивостей особистості, як рівень розвитку рефлексії, рівень суб'єктивного контролю, спрямованість на самоактуалізацію на вибір нею цивільного шлюбу. Були використані такі методи: анкетування, бесіди, тестування (методика вивчення рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера, проективна методика оцінки рефлексії та інтроспекції під редакцією М.В. Дубровіної, методика “Самоактуалізація особистості (САМОАЛ)” Е. Шостром, адаптована Н.Ф. Каліною), кількісний та якісний аналіз отриманих результатів.

Метою першого етапу констатуючої ланки дослідження було емпіричне вивчення впливу вищеназваних властивостей особистості на вибір нею форми шлюбно-сімейних стосунків. Було опитано 90 осіб (студентів ІІ і ІІІ курсу гуманітарного (Національного педагогічного) та технічного (Національного авіаційного) університетів, з них 14,4% склали хлопці, 85,6% - дівчата. За віковими даними це були молоді люди від 18 до 24 років.

Виявлено, що рівень розвитку рефлексії студентів знаходиться на досить низькому рівні, про що свідчать отримані цифрові дані: 17% студентів мають дуже низький рівень розвитку рефлексії (при максимальній оцінці в 1 бал, ці студенти продемонстрували рівень розвитку рефлексії 0-0,2); 24,7% - низький (0,21-0,4); 15,7% - середній (0,41-0,6); 24,7% - високий рівень (0,61-0,8) та 17,9% студентів мають дуже високий рівень розвитку рефлексії (0,81-1). За нашими даними, 41,7% студентів до здійснення свідомого вибору форми шлюбу виявилися неготовими.

За локусом контролю, всіх досліджуваних було розбито на чотири групи. До 1 групи (крайня інтернальність) увійшло 6,74% досліджуваних студентів, до 2 групи (помірна інтернальність) - 22,5% студентів, до 3 групи (помірна екстернальність) увійшло 61,8% досліджуваних, до 4 групи (крайня екстернальність) - 8,96%. Помірна інтернальність та помірна екстернальність, на думку Дж. Роттера, є продуктивними рівнями локусу контроля, що дозволяють особистості брати відповідальність за власне життя і не набувати комплексу провини. Отже, інтернальність як показник особистісної зрілості демонструє, що продуктивний локус контролю виявляють 84,3% досліджуваних. 15,7% студентів характеризуються непродуктивним локусом контроля, вони або не беруть відповідальність взагалі, або перебирають її. Отримані результати свідчать про те, що не всі студенти досягли певного рівня особистісної зрілості, без якого неможливий свідомий вибір форми шлюбно-сімейних стосунків.

Дослідження рівня спрямованості студентів на самоактуалізацію показало, що середній показник рівня самоактуалізованості знаходиться в межах норми - 0,55 балів (нормою вважаються показники від 0,45 до 0,55 балів), проте індивідуальні показники коливаються від 0,33 до 0,76. Виходячи з того, що стандартне відхилення від норми знаходиться в межах 0,10 балів, зроблено висновок, що за нижньою межею знаходяться показники самоактуалізованості у 6,7% досліджених, тоді як за верхньою - у 23,6% досліджених. Отже, рівень спрямованості на самоактуалізацію піддослідних знаходиться у межах норми або перевищує її. Низькі показники має лише незначна частина студентів. Це свідчить про те, що більшість студентів прагнуть реалізувати свої потенційні можливості, таланти і здібності в особистісному житті, але певний страх перед використанням нових, на перший погляд, ризикованих способів поведінки, що можуть призвести до невдачі, викликає обережність в стосунках з людьми, недовіру до власних бажань і почуттів.

За шлюбно-сімейними вподобаннями було виокремлено 4 групи студентів. Перша група складається із студентів, які віддають перевагу цивільному шлюбові будь-якого виду: як суто цивільному, так і шлюбу-спробі (26,9% досліджуваних), друга - з студентів, що націлені на вступ у цивільний шлюб в якості сходинки до офіційного (14,6%), третю групу складають студенти, що віддають перевагу офіційному шлюбові, але за певних обставин приймають цивільний в якості шлюбу-спроби (47,2%), до четвертої групи увійшли студенти, що не приймають для себе можливості цивільного шлюбу взагалі і віддають перевагу суто офіційному (11,3%).

На основі дослідження психологічних особливостей особистості студентів, що увійшли до різних груп, виокремлених за шлюбно-сімейними вподобаннями, показано, що існує кореляційний зв'язок між вибором форми шлюбно-сімейних стосунків і виділеними нами психологічними властивостями особистості: група студентів, які віддають перевагу цивільному шлюбу, має більш високі показники рівней розвитку рефлексії, інтернальності і спрямованості на самоактуалізацію. Отже, психологічними чинниками вибору молодою людиною цивільного шлюбу є: рефлексивність, інтернальний локус контролю та спрямованість на самоактуалізацію.

На основі аналізу властивостей психологічного простору особистості, виділених Т.М. Титаренко у її концепції життєвого світу особистості, описані різні типи особистості, що обирають цивільний шлюб, встановлені під час дослідження. По-перше, це особистість, психологічний простір якої характеризують автономність, відкритість та відповідальність, що є психологічно зрілою, спрямованою на самоактуалізацію, яка повністю приймає на себе відповідальність за власне життя, живе “тут і тепер”, кожним своїм вибором дійсно творить своє життя, свої шлюбно-сімейні взаємини, поважаючи Іншого. Цивільний шлюб у даному випадку являє собою поле особистісного розвитку, самоздійснення, що дозволяє особистості творчо будувати взаємини з партнером, орієнтуючись при цьому на особистісні потреби, а не на матримоніальні стереотипи, що існують у суспільстві.

По-друге, це незріла особистість, для психологічного простору якої властиві залежність, закритість та безвідповідальність. Вона є застереотипізованою, ригідною, не приймає ані зовнішні, ані внутрішні зміни, боїться ризикувати, невпевнена у собі, не довіряє собі та іншим, живе або в минулих невдачах, надовго в них застрягаючи, або в майбутніх труднощах, що ще більше поглиблює невпевненість у собі та підсилює тривожність. Цивільний шлюб у цьому випадку обирається як форма психологічного захисту, що надає особистості можливість уникнути психологічного болю, що пов'язується нею з шлюбно-сімейними стосунками.

По-третє, цивільний шлюб як шлюб-спробу обирають особистості, характеристиками психологічного простіру яких є автономність, відкритість та безвідповідальність. Такі особистості гарно розуміють себе, але свідомо не хочуть вступати в такі відповідальні, на їх погляд, стосунки, як офіційний шлюб. Для них цивільний шлюб є шляхом уникнення зобов'язань та повинностей, що традиційно пов'язуються з офіційним шлюбом, можливістю легковажного ставлення до власного життя.

Виявлено два типи вибору особистістю офіційного шлюбу: по-перше, його обирають залежні, закриті, безвідповідальні особистості, для яких шлюб - спасіння від відчуття власної неповноцінності, безсилля перед обставинами. Такі психологічно незрілі особистості схильні перекладати відповідальність за себе і стосунки на партнера, намагаючись юридичною реєстрацією шлюбно-сімейних стосунків задавити страх залишитися насамоті, прив'язати партнера таким чином; по-друге, його обирають автономні, відкриті, відповідальні особистості, для яких соціальні норми і існуючі в суспільстві стереотипи є інтеріоризованими і перетвореними на власні цінності. Вони приймають їх, але не є їх догматиками, виявляючи креативність та спрямованість до успіхів в їх межах.

Метою другого етапу констатуючої ланки дослідження було вивчення впливу таких властивостей особистості як здатність до рефлексії, локус контролю та спрямованість на самоактуалізацію на реальний вибір нею цивільного шлюбу.

На цьому утапі було досліджено 50 осіб (25 пар, що перебувають у цивільному шлюбі від 1 до 3 років). За віковими даними це були молоді люди від 18 до 28 років.

Встановлено, що 8% опитаних мають дуже низький рівень розвитку рефлексії; 12% - низький; 24% - середній; 42% - високий рівень та 14% досліджуваних мають дуже високий рівень розвитку рефлексії. З загалу досліджуваних молодих людей, які перебувають у цивільному шлюбі, 76% мають продуктивний рівень локусу контроля (помірна інтернальність, помірна екстернальність), 24% - непродуктивний (крайня інтернальність, крайня екстернальність). Середній показник рівня самоактуалізованості досліджуваних молодих людей знаходиться вище норми - 0,6 балів (індивідуальні показники коливаються від 0,4 до 0,85).

Отримані дані свідчать про те, що майже усі молоді люди досягли особистісної зрілості, а отже значущі життєві вибори (і вибір форми шлюбно-сімейних стосунків в тому числі) здійснюються ними досить свідомо і відповідально.

З групи досліджуваних нами молодих людей 80% задоволені своїм шлюбом, 20% незадоволені. Група задоволених своїм шлюбом характеризується більш високими показниками за всіма складовими загальної задоволеності, ніж група незадоволених. Отже, загальна задоволеність шлюбом складається з задоволеності у різних сферах, які є однаковими в обох формах шлюбу.

Середні показники рефлексивності, інтернальності локусу контролю та спрямованості на самоактуалізацію групи молоді, що задоволена своїм шлюбом, вище, ніж середні показники групи молоді, яка незадоволена своїм шлюбом.

Виділені нами психологічні особливості (рефлексивність, інтернальний локус контролю, спрямованість на самоактуалізацію) дійсно є необхідною передумовою задоволеності цивільним шлюбом. Тільки при їх наявності вибір цивільного шлюбу є самостійним, зваженим, свідомим, відповідальним, а головне оптимальним, тобто таким, що поєднується із задоволеністю шлюбом.

Третій розділ “Розвиток здатності до здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків” являє собою описання етапів, змісту, принципів, особливостей та результатів формуючої частини емпіричного дослідження.

У цьому розділі представлено програму групової роботи, а саме тренінг, метою якого є розвиток здатності молоді до здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, що може бути ефективним засобом психологічної допомоги.

Загальна логіка моделювання та організація формуючої ланки дослідження визначалася наступними задачами, які вирішувалися на даному етапі:

-розробка програми формування у студентів здатності до здійснення оптимального вибору шлюбно-сімейних стосунків, спрямованої на розвиток психологічних особливостей особистості, що є передумовами цієї здатності;

-апробація розробленої програми та виявлення її ефективності. Причому оцінювання ефективності авторської програми проводилося на основі порівняння даних експериментальної групи, отриманих до початку апробації програми, та даних цієї ж групи, отриманих після її завершення (був використаний критерій Вілкоксона; p0,01).

Програма групової роботи “Стань автором власного життя” є одним з засобів психологічної допомоги молоді, спрямованих на розвиток якостей, необхідних для здійснення свідомого вибору оптимальної форми шлюбно-сімейних стосунків: рефлексії, інтернальності локусу контролю, спрямованості на самоактуалізацію та її компонентів (орієнтації у часі, креативності, автономності, спонтанності і т.і.).

У тренінгу були використані такі методи та методичні прийоми: групова дискусія, рольова гра, психотехнічні вправи, проективний малюнок; застосовувалися індивідуальна, групова форми роботи та робота у парах.

Спеціально заохочувалась також самостійна робота студентів (самоспостереження, робота з літературою, виконання вправ з метою самопізнання і самовиховання), яка спрямовувалася та забезпечувалася активними груповими формами діяльності, що апробовувалися у тренінгу.

Результативність проведеної тренінгової програми вивчалася за допомогою:

1) даних повторного зрізу та порівняння даних першого і другого зрізів, за результатами яких визначалася динаміка здатності до здійснення оптимального вибору шлюбно-сімейних стосунків;

2) самозвітів учасників групи про зміни, які вони зафіксували у результаті тренінгу, а також про вплив тренінгу на взаємостосунки з реальними партнерами;

3) безпосереднього включеного спостереження у процесі занять за його учасниками та виконанням ними пропонованих вправ.

Контрольний зріз, проведений через 1,5 місяці після першого, показав статистично значущі зміни у кількісному і якісному складі досліджуваних властивостей особистості. Це свідчить про надійність отриманих даних, а також про обґрунтованість висновків, отриманих на їх основі.

Виявлене достатньо відповідальне ставлення молодих людей до сімейного життя, до вибору партнера, встановлено, що досліджені замислюються про дітей, їх майбутнє, готуються до прийняття ролі батьківства, що свідчить про досягнення певної соціальної зрілості. Але перший зріз показав, що орієнтуються досліджувані передусім на думку оточення, відтворюючи існуючі в суспільстві соціальні стереотипи, що свідчить про особистісну незрілість. Аналіз відповідей під час другого зрізу виявив більшу гнучкість у власних поглядах респондентів, що брали участь у тренінговій роботі, готовність до поступливості, до діалогу у стосунках, творче ставлення до взаємин.

Виявлена на контрольному етапі дослідження структура самосвідомості учасників тренінгу аналогічна виявленій на констатуючому етапі структурі свідомості студентів, що не лише свідчить про її типовість для даного вікового періоду, але й підтверджує адекватність методичного інструментарію поставленим у дослідженні завданням.

Порівняння даних констатуючого і контрольного етапів дослідження показало, що в результаті тренінгової роботи рефлексивний компонент самосвідомості став більш потужним; кількість студентів, що мають достатній рівень розвитку рефлексії (від середнього до дуже високого) значно збільшилася. Після проходження тренінгу студенти виявили більший рівень самоусвідомленості, схильності до самоаналізу та розуміння себе. Це свідчить про адекватність розробленої програми завданням розвитку рефлексивності.

Цікавим є факт зростання більше ніж у два рази частки, яку складають категорії “образи” та “потенційне Я”, в структурі самосвідомості учасників тренінгу. Активізація образного, художнього мислення свідчить про розвиток креативності; посилення перспективної рефлексії пояснюється зміцненням зв'язку між теперішнім та майбутнім, прийняттям відповідальності за своє майбутнє, яке після тренінгу сприймається як “справа власних рук”.

Під час обох зрізів досліджувані студенти демонстрували продуктивний рівень локусу контролю, проте в результаті формуючих впливів виявлено значущі зрушення оцінок у бік інтернальності. Розвиток в юнацькому віці рівня суб'єктивного контролю є показником нормального перебігу особистісного дорослішання, адже без відповідальності неможливо зробити свідомі вибори, яких потребує особистісне самовизначення. Проте стихійний розвиток інтернальності часто виявляється недостатнім. Можемо зробити висновок про ефективність тренінгової програми у розвитку здатності до здійснення оптимальних життєвих виборів.

Виявлено, що рівень спрямованості на самоактуалізацію студентів, який під час обох зрізів знаходився у межах норми або перевищує її, за час тренінгу значно збільшився. Це стосується як загальної спрямованості, так і її компонентів. Особливо значущі відмінності спостерігаються за шкалою креативності, що пояснюється творчим характером пропонованих вправ. Встановлені зміни свідчать про те, що розроблений нами тренінг успішно вирішує задачу розвитку спрямованості на самоактуалізацію. У всіх учасників тренінгу активізувалося прагнення реалізувати свої потенційні можливості, таланти і здібності як в професійній сфері, так і в особистісному житті.

При статистичній обробці даних дослідження було виявлено зростання кореляції між показниками розвиненої інтернальності локуса контроля та спрямованості на самоактуалізацію (коеф. кореляції Пірсона збільшився з 0,31 до 0,73), що свідчить про розвиток інтернальності локусу контроля, який дозволяє особистості відчути прагнення до саморозвитку, реалізації своїх потенцій, тобто зайняти більш суб'єктну, активну позицію по відношенню до свого життя.

Результативність тренінгу вивчалася також за допомогою самозвітів. 100% досліджуваних зафіксували внутрішні зміни під час і після тренінгу, 91,6% - вважають ці зміни дуже значущими. На позитивні зміни, які пов'язані, перш за все, із спілкуванням, саморозумінням та розумінням інших, вказували 83,3%, на наявність негативних змін - 16,7% досліджуваних.

На основі спостереження під час проведення тренінгу можемо констатувати наявність й інших змін, а саме: оптимізації ставлення до себе; кращої орієнтації у власному світі (своїх вподобаннях, потребах, можливостях і ін.); розширення діапазону засобів самовиразу; досягнення більшої гнучкості у власних уявленнях і поведінці. Зросла також ефективність взаємодії з партнером в різних ситуаціях: розвиток навичок слухання, бачення, відчуття та розуміння іншої людини, і відповідно, навичок продуктивніше будувати власну поведінку; збагачення арсеналу навичок і вмінь, необхідних для створення атмосфери співпраці в сім'ї; усвідомлення та інтеріоризація цінності взаємного кохання як основи довготривалого щасливого шлюбу.

Таким чином, аналіз контрольного етапу емпіричного дослідження, змістом якого була преревірка ефективності тренінгової програми, спрямованої на формування та розвиток здатності молоді до здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, продемонстрував наявність значущих позитивних зрушень. Зафіксовано зростання рівня розвитку рефлексії, інтернальності локусу контроля та спрямованості на самоактуалізацію, що очевидно свідчить про ефективність розробленого нами комплексу засобів психологічної допомоги у здійсненні молоддю оптимального вибору шлюбно-сімейних стосунків.

ВИСНОВКИ

На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманого емпіричного матеріалу зроблено наступні висновки, що загалом підтверджують висунуті гіпотези, винесені на захист.

Шлюбно-сімейні стосунки як найважливіша сфера життєдіяльності особистості складають її життєвий простір, визначаючи якість життя, слугуючи полем для особистісної самореалізації. Життєвий вибір, до якого включаються вибір шлюбного партнера та вибір форми шлюбу, визначається сукупністю шлюбних мотивів, які поділяються на чотири групи: емоційно-етичні мотиви, мотиви самореалізації, мотиви обов'язку та мотиви дефіциту. Шлюбні мотиви цивільного та традиційного шлюбів є різними, але провідним мотивом, характерним для обох форм шлюбу, є кохання (входить до групи емоційно-етичних шлюбних мотивів), яке при поєднанні зі спільністю інтересів значно збільшує стабільність шлюбу.

Відсутність юридичного оформлення цивільного шлюбу як більш-менш тривалого союзу між неодруженим чоловіком та незаміжньою жінкою, що викликає меншу регламентованість взаємостосунків подружжя та менш чіткі сімейні межі, є чинником, який спричинює, з одного боку, меншу стабільність шлюбу, а з іншого, передбачає готовність партнерів до постійної роботи над собою та своїми взаєминами. Отже, роль суто психологічних умов збереження цивільного шлюбу є вирішальною.

Дослідження студентів, що увійшли до різних груп, виокремлених за шлюбно-сімейними вподобаннями, показало, що існує стійкий зв'язок між вибором форми шлюбно-сімейних стосунків і певними властивостями особистості: група студентів, які віддають перевагу цивільному шлюбу, має більш високі показники рівней розвитку рефлексії, інтернальності і спрямованості на самоактуалізацію, ніж група студентів, які віддають перевагу традиційному шлюбу.

На основі аналізу шляхів вибору форми шлюбу ми можемо говорити про наявність певних типів особистості, які обирають цивільний шлюб. Перший тип - це особистість, характеристиками психологічного простору якої є автономність, відкритість та відповідальність, що відрізняється зрілістю, високим рівнем спрямованості на самоактуалізацію, живе “тут і тепер”, приймаючи відповідальність за те, яким чином розгортається її життя, якими є її взаємостосунки з шлюбним партнером: така особистість вільно творить шлюбно-сімейні стосунки, змінюючи їх відповідно до своїх цінностей, поглядів, бажань та потреб, поважаючи себе і Іншого. Другий тип - особистість, для психологічного простору якої властиві залежність, закритість та неприйняття відповідальності. Дії цієї незрілої особистості стереотипні, ригідні, вона не сприймає зміни ззовні, не готова змінюватися внутрішньо, не вміє гнучко реагувати, боїться ризикувати, не довіряє людям, ще більше не довіряє собі, не впевнена в собі, живе або в минулому, прокручуючи невдачі, або в майбутньому, малюючи образи можливих страждань, що підсилює тривожність. Третій тип: цивільний шлюб як спробу обирають особистості, якісними характеристиками психологічного простору яких є автономність, відкритість та безвідповідальність. Такі особистості свідомо не хочуть брати на себе відповідальність за сімейні стосунки, при цьому вони автономні і гарно розуміють себе.

Офіційний шлюб обирають два типи особистості. До першого типу входять залежні, закриті, безвідповідальні особистості, для яких шлюб - спасіння від відчуття власної неповноцінності, вияв безсилля перед обставинами. Вони схильні перекладати відповідальність за себе і стосунки на партнера, намагаються юридичною реєстрацією шлюбно-сімейних стосунків прив'язати партнера, заглушити страх залишитися на самоті. Другий тип - це автономні, відкриті та відповідальні особистості, для яких соціальні норми і існуючі в суспільстві стереотипи є інтеріоризованими і перетвореними на власні цінності. Вони приймають їх, але не є їх догматиками, виявляють зрілість, креативність та спрямованість до успіхів в їх межах.

Оптимальний вибір форми шлюбу - це такий вибір, що забезпечує задоволеність результатом. Психологічними особливостями особистостей, що перебувають в цивільному шлюбі і задоволені ним, є розвинена рефлексія, спрямованість на самоактуалізацію та інтернальний локус контролю. Отже, рівень розвитку рефлексії, рівень спрямованості на самоактуалізацію, локус контроля є чинниками здійснення оптимального вибору цивільного шлюбу, а середні та високі показники розвитку цих психологічних особливостей в обох партнерів є умовою задоволеності ним.

Оптимальним вибором форми шлюбно-сімейних стосунків є вибір такої форми шлюбу, що найповніше задовольняє потреби особистості, відповідає її психологічним властивостям, сприяє особистісному розвиткові. Передумовами здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, що є його характеристиками, виступають: рефлексія всієї ситуації вибору, усвідомлення власних індивідуально-психологічних особливостей, шлюбно-сімейних вподобань та уявлень; прийняття відповідальності по відношенню до вибору та всіх його наслідків; самостійність, автономність у прийнятті рішення щодо форми шлюбу.

Авторська програма групової роботи “Стань автором власного життя” є адекватним засобом розвитку психологічних особливостей особистості, необхідних для здійснення свідомого життєвого вибору, у тому числі і вибору оптимальної форми шлюбно-сімейних стосунків: рефлексії, локусу контроля, спрямованості на самоактуалізацію та її компонентів (орієнтації у часі, креативності, автономності, спонтанності і т.і.).

Проведений якісний та кількісний аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що такий засіб психологічної допомоги у здійсненні молоддю оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків, як програма “Стань автором власного життя”, ефективно виконує завдання розвитку рефлексії, інтернального і спрямованості на самоактуалізацію. Наявні позитивні зрушення підтверджують, що завдання розвитку здатності молоді до здійснення оптимального вибору шлюбно-сімейних стосунків та сприяння особистісному розвиткові розроблена нами програма виконує. Додатковими результатами програми є усвідомлення учасниками, якими їх бачать інші, якими вони є насправді, оцінка того, наскільки самостійно прийнятим є ідеальне “Я” учасників, розвиток навичок самоаналізу, розвиток вмінь диференціювання і виразу своїх почуттів, розширення досвіду спілкування.

Отже, для кожного типу особистості в залежності від її психологічних властивостей вибір однієї з форм шлюбно-сімейних стосунків є більш бажаним. Психологічними чинниками вибору цивільного шлюбу, що дозволяють йому бути оптимальним, є такі індивідуально-психологічні особливості особистості як розвинута рефлексія, інтернальний локус контролю та достатньо висока спрямованість на самоактуалізацію.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми психологічного вивчення цивільного шлюбу та вибору саме цієї форми шлюбно-сімейних стосунків. Зокрема, глибшого вивчення чекають фактори, які блокують здатність до здійснення оптимального вибору шлюбно-сімейних стосунків. Потребують подальшої розробки та вдосконалення конкретні методи розвитку здатності до майбутнього здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків ще у старшому шкільному віці. Очевидно, є сенс запроваджувати різні за змістом та спрямованістю тренінги у залежності від характеру, рівня мотивації та віку учасників. Пошук відповідей на ці питання і є предметом нашої подальшої роботи над проблемою.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Психологічні особливості вибору цивільного шлюбу як форми подружніх стосунків // Психологічні перспективи. Вип.2, 2002. - С.90-97

2. Особистість в історичній динаміці шлюбно-сімейних стосунків // Вісник Харківського університету. Серія “Психологія”, 2002, №550 (Матеріали IV Міжнародних читань “Психологія в сучасному вимірі: теорія та практика”). - С.107-112

3. Індивідуально-психологічні особливості вибору громадянського шлюбу студентами // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб.наук.праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2002, т.IV, ч.7. - С.96-103

4. Вибір молоддю цивільного шлюбу як можливість вирішення деяких проблем у шлюбно-сімейних стосунках // Молодёжь и общество: пути решения проблем: Сб. науч. Трудов в 2-х томах / Сост. И науч. Ред. - проф. В.Н.Соколов. - Одесса: ИСЦ, 2001. - Т. ІІ. - C.51-55

5. Вплив психологічних особливостей особистості молодої людини на вибір нею цивільного шлюбу // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2004, т.VІ, вип.1. - С.176-182

6. Тренінг як метод психологічної допомоги молоді у здійсненні оптимального вибору форми шлюбу // Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 22 листопада 2003 р. / За наук. ред. Л.І.Мороз. - К.: КІВС, 2003. - С.160-165

АНОТАЦІЇ

шлюбний сімейний особистість задоволеність

Кляпець О.Я. Психологічні чинники вибору молодою людиною цивільного шлюбу - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія. Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню процесу формування шлюбно-сімейних стосунків. Показано, що здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків особистістю є передумовою задоволеності шлюбом. Встановлено, що для кожного типу особистості в залежності від її індивідуально-психологічних властивостей вибір однієї з форм шлюбно-сімейних стосунків є більш оптимальним. Виявлено, що психологічними чинниками здійснення молоддю оптимального вибору цивільного шлюбу є такі психологічні особливості як локус контролю, рівень розвитку рефлексії та спрямованість на самоактуалізацію обох партнерів. Показано, що розроблена тренінгова програма є ефективним шляхом розвитку здатності до здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків.

Ключові слова: шлюбно-сімейні стосунки, цивільний шлюб, здійснення вибору, тип особистості.

Кляпец О.Я. Психологические факторы выбора молодёжью гражданского брака - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология. Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию процесса формирования брачно-семейных отношений. Показано, что осуществление оптимального выбора формы брачно-семейных отношений личностью является предпосылкой удовлетворённости браком.

В работе проанализированы существующие подходы к определению сущности брачно-семейных отношений (Ю.Е. Алёшина, А.И. Антонов, Л.Я. Гозман, С.И. Голод, В.Н. Дружинин, Г.М. Дубчак, Г. Старшенбаум и др.). Исследователями выработаны несколько определений гражданского брака, являющегося одной из популярных среди молодёжи форм брачно-семейных отношений (М. Босанац, К. Витек, В. Кравец и др.). Гражданский брак определяется как более-менее продолжительный союз между неженатым мужчиной и незамужней женщиной, характеризующийся ведением общего быта, в котором предполагается верность партнёров, общая забота о детях, возможность материального обеспечения одного партнёра другим; гражданский брак является такой формой брака, на которой без вмешательства права может строиться стабильная семья.

Проведена сравнительная характеристика психологических феноменов гражданского и традиционного (официального) брака, на основании которой сделан вывод о том, что эти две формы одного и того же явления, брачно-семейных отношений, имеют существенные психологические отличия. Выявленные отличия являются следствием отсутствия юридического, внешнего признания брака стабильным, что вызывает меньшую регламентированность отношений в гражданском браке, а также размытость границ гражданской семьи как малой группы. Таким образом, для сохранения взаимоотношений в гражданском браке роль психологических факторов становится решающей.

...