Індивідуальні відмінності емоційності у співвідношенні з особливостями інтелекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ЕМОЦІЙНОСТІ У СПІВВІДНОШЕННІ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

Виконав:

Черножук Юрій Григорович

Одеса - 20061. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах радикального реформування українського суспільства, наближення його економічних, політичних і соціальних інститутів до стандартів, прийнятих у найбільш розвинених країнах світу, пріоритетний статус здобуває проблема формування інтелектуальної еліти нашої країни. Особлива роль в її вирішенні належить українській вищій школі і, зокрема, педагогічним вузам, які останніми роками беруть активну участь в Болонському процесі, інтегруючись у такий спосіб в європейську систему вищої освіти.

Розкриття інтелектуального потенціалу людей, що одержують вищу і післядипломну освіту, є сьогодні одним з найбільш актуальних завдань, що стоять перед професорсько-викладацьким складом вузів. Однак, його виконання вимагає серйозного психологічного обґрунтування, що включає насамперед уточнення змісту поняття “інтелект”, вивчення розвитку й функціонування інтелекту з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей осіб, які навчаються у вузі, впливу на їхні інтелектуальні можливості базальних властивостей індивідуальності, а також розробку психологічних засад й конкретних програм корекції інтелекту в умовах учбового процесу вищої школи.

Інтелектуальні здібності є однією зі складових особистості. У психологічній літературі наявні роботи, присвячені вивченню зв'язків між якісними властивостями емоційності й інтелектом. Подібний підхід через свою фрагментарність дає, на нашу думку, досить обмежене уявлення стосовно співвідношення емоційності й інтелекту, не може сприяти системному розумінню даної проблеми. У той же час, відсутні дослідження, в яких було б здійснено аналіз співвідношення емоційності як стійкої властивості індивідуальності з інтелектом як цілим, що розглядається в єдності і взаємозв'язках його якісних і процесуальних особливостей.

Усе сказане й обумовило вибір теми нашого дослідження - “Індивідуальні відмінності емоційності у співвідношенні з особливостями інтелекту”.

Зв'язок роботи з науковими планами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри загальної та диференціальної психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського “Теорія та практика конструювання та адаптації інструментарію комп'ютерної психодіагностики професійних властивостей особистості” (№ 0197 V 008545). Тема затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2001 р.).

Мета дослідження полягає у вивченні якісних і процесуальних параметрів інтелекту у осіб з різними індивідуально-типовими особливостями емоційності (емоційною диспозицією).

Завдання дослідження:

1. На підставі аналізу літератури уточнити поняття “інтелект”, виділити, теоретично обґрунтувати й описати якісні і процесуальні параметри інтелекту, які гіпотетично пов'язані з якісними параметрами емоційності.

2. Розробити систему методів і психометричних методик, адекватних меті дослідження і спрямованих на діагностику вищезгаданих параметрів інтелекту й емоційності.

3. Емпірично вивчити співвідношення якісних і процесуальних параметрів інтелекту з якісними параметрами емоційності, визначити, індивідуально-психологічні особливості інтелекту в осіб з різним типом емоційності.

4. Розробити навчально-коректувальну програму, що забезпечує розвиток інтелекту осіб, які навчаються в педагогічному вузі і довести її ефективність.

Об'єкт дослідження - взаємодія інтелектуальної та емоційної сфер особистості.

Предмет дослідження - якісні й процесуальні параметри інтелекту, якісні параметри емоційності та співвідношення між ними.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому:

- вперше встановлено і доведено, що представників різних типів емоційності відрізняє індивідуально-специфічна структура інтелекту і, що дозволяє розглядати емоційність як одну з індивідуально-типологічних детермінант інтелекту;

- вперше доведено, що вплив якісних параметрів емоційності на якісні парметри інтелекту має не ситуативний, а стійкий характер і обумовлює різну успішність розв'язання інтелектуальних задач представниками різних типів емоційності в юнацькому віці.

- вперше з'ясовано, що вплив емоційності на процесуальні (когнітивно- стильові) параметри інтелекту опосередковується рівнем розумового розвитку людини.

- уточнений компонентний склад соціального інтелекту;

- подальшого розвитку набули уявлення про характер взаємостосунків між якісними і процесуальними параметрами інтелекту.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження був використаний комплекс методів дослідження, що включав: теоретичний аналіз літературних джерел з метою визначення стану вивченості проблеми, що досліджується; методи спостереження за поведінкою випробуваних в процесі розв'язування інтелектуальних задач, бесіди з метою одержання додаткових відомостей про випробуваних, тестування. До психо-діагностичного комплексу увійшли як традиційні методики, так і діагностичні процедури, що були спеціально розроблені для вирішення завдань дослідження. З метою діагностики якісних параметрів інтелекту був використаний Тест структури інтелекту Р. Амтхауера, що дозволив провести вимірювання параметрів предметного інтелекту, й розроблена у співавторстві з О.П. Санніковою процедура діагностики параметрів соціального інтелекту, яка одержала назву “Розв'язування психологічних задач”.

Процесуальні показники інтелекту, які представлені у нашому дослідженні параметрами когнітивного стилю “імпульсивність - рефлективність”, було досліджено за допомогою розробленої у співавторстві діагностичної процедури, яка одержала назву “Точність - швидкість розв'язування задач”.

Для діагностики якісних показників емоційності було використано “Чотирьохмодальнісний тест - опитувальник емоційності” О.П. Саннікової й модифікований варіант методики “Розмісти себе на шкалі” Т. Дембо - С.Л. Рубінштейна.

Обробка даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного і факторного) і якісного (метод “асів”, метод профілів) аналізу. Для вивчення динаміки досліджуваних показників інтелекту були використані методи психологічного і соціально-психологічного тренінгу.

Теоретична значущість дослідження полягає в розширенні уявлень про емоційність як системоутворюючий фактор стосовно індивідуальної структури рис особистості, поширенні згаданих уявлень на сферу інтелектуальних здібностей, у вивченні типового і індивідуального в якісних і процесуальних властивостях інтелекту осіб з різною емоційною диспозицією.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження, зроблені на їхній основі висновки, оригінальні психодіагностичні процедури та програма корекції предметного і соціального інтелекту впроваджені в процес викладання окремих розділів загальної, вікової, диференціальної психології та психодіагностики в інституті психології Піденно-українського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (акт № 01 від 22.12.2005 р.), а також викладання курсів психолого-педагогічних дисциплін в Одеському педагогічному коледжі (акт № 07 від 19.12.2005 р.).

Особистий внесок автора полягає в дослідженні співвідношення якісних особливостей емоційності з інтелектом, в єдності його якісних і процесуальних властивостей; розробці системи методів і психодіагностичних процедур, за допомогою яких зібрав необхідний емпіричний матеріал; впровадженні математико-статистичної обробки і аналізі отриманих результатів; розробці і доведені ефективність програми розвитку вербального й соціального інтелекту осіб, що навчаються в вищому навчальному закладі.

Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням взаємодоповнюючих методик, які відповідають об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих емпіричних даних; репрезентативністю вибірок, використанням сучасних методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертаційнного дослідження здійснена на науково-практичних конференціях (міжнародних: Одеса, 1994, Харків, 2002, Одеса, 2004; всеукраїнських: Одеса, 1997, Київ, 1998, Одеса, 1999, Одеса, 2002, Київ, 2002, Одеса, 2005), а також на щоричних засіданнях кафедри загальної та диференціальної психології ПДПУ ім. К.Д.Ушинського (1994 - 2006).

Публікації. Основні положення й результати дослідження представлені в 13 публікаціях, з них 6 надруковані в спеціальних наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури й додатків. Повний обсяг дисертації - 197 сторінок, основний текст викладений на 151 сторінці. Робота містить 22 таблиці й 5 рисунків. Список використаних джерел включає 315 найменувань. Обсяг додатків складає 20 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об'єкт і предмет дослідження, поставлено його мету та завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, наведені дані стосовно апробації результатів дисертаціонного дослідження, публікацій за темою дисертації та відомості про її структуру.

У першому розділі “Теоретичний аналіз підходів до вивчення інтелекту й емоційності” проведений аналіз основних психологічних підходів до вивчення інтелекту й емоційності, особливостей співвідношення їхніх індивідуально-психологічних особливостей, здійснені уточнення сутності інтелекту як психічного явища, вибір і теоретичне обґрунтування параметрів інтелекту, які можуть бути використані в емпіричному дослідженні.

Аналіз вищезгаданих підходів до вивчення інтелекту показав, що всі вони становлять безперечний інтерес для його розуміння, однак жоден з них не характеризує повною мірою психологічну сутність даного явища, не дає його вичерпної характеристики; разом з тим вони не є взаємовиключними. Втім, ми дійшли висновку, що якнайкраще меті і завданням нашого дослідження відповідає психометричний підхід до вивчення інтелекту і відповідне йому трактуванню інтелекту - здібність, що визначає загальну успішність адаптації до нових ситуацій за допомогою розв'язання задачі у внутрішньому плані дії (В.М.Дружинін).

Перевагами психометричного підходу є чіткість і порівняльна простота використання діагностичних процедур, наявність валідних і надійних інструментів дослідження, а також можливості математичної обробки і психологічної інтерпретації даних. Особливо цінним для нас є те, що даний підхід дозволяє досліджувати співвідношення інтелекту з іншими психологічними властивостями особистості, зокрема, з емоційністю.

У контексті психометричного підходу до інтелекту створені факторні моделі, що представляють структуру здібностей, які можна діагностувати за допомогою текстологічних процедур. Найбільш відомими серед них є моделі Р. Айзенка, С. Берта, Дж. Вернона, Д. Векслера, Дж. Гілфорда та інших. Аналіз факторних моделей інтелекту визначив вибір нами якісних параметрів інтелекту. Насамперед це параметри предметного інтелекту (ПДІ) (здібність до вирішення завдань взаємодії суб'єкта з предметами матеріальної, духовної культури та природи) - вербальний інтелект (ВІ) (здатність оперувати мовним матеріалом), рахунково-математичний інтелект (РМІ) (здатність оперувати математичним матеріалом), просторовий інтелект (ПРІ) (здатність оперувати уявними просторовими образами, схемами, моделями реальності), мнемічний інтелект (МНІ) (здатність до виконання завдань на зосередження уваги й короткочасну пам'ять). До якісних параметрів інтелекту належать також параметри соціального інтелекту (здібність до пізнання поведінкової інформації), втім хоча в літературі й згадуються окремі якості соціального інтелекту, але недостатні відомості про їхню структурно-ієрархічну організацію, не визначена порівняльна значущість кожної для функціонування соціального інтелекту як системи. Тому визначення параметрів соціального інтелекту стосовно емпіричного дослідження співвідношення інтелекта й емоційності не може бути вирішене на теоретичному етапі дослідження, а постає як окреме завдання його емпіричної частини.

Крім якісних параметрів інтелекту було виділено його процесуальні (стильові) параметри. Аналіз психологічної літератури показав що якнайкраще меті і завданням нашого емпіричного дослідження відповідають параметри когнітивного стилю “імпульсивність - рефлективність” - “точність розв'язання задач” (ТЧН) і “швидкість розв'язання задач” (ШВД).

Основою для дослідження індивідуальних відмінностей людей, що виявляються в особливостях інтелекту, обрана емоційність. Вибір емоційності як властивості особистості, що співвідноситься з параметрами інтелекту ґрунтується на розумінні емоційність як стійкої схильністі до переживання емоцій певної модальності та знаку (В.Д. Небиліцин, А.Ю. Ольшаннікова та ін.) та на основних положеннях теорії емоційності (О.П. Саннікова), які стали теоретичним підґрунтям для нашої роботи: 1) на відміну від актуальних (ситуативних) переживань емоційність характеризує стійку (позаситуативну) схильність до переживання емоцій певного характеру; 2) з позицій континуально-ієрархічного підходу до структури рис особистості емоційність розглядається як інтегральне, структурне утворення особистості, що характеризується поєднанням її різнорівневих показників (формально-динамічних, якісних, змістовних, соціально-імперативних); 3) домінування однієї або кількох модальностей утворює індивідуальний тип емоційності (відповідно мономодальний або полімодальний); 4) емоційність значною мірою визначає чутливість до емоціогенних умов діяльності і спілкування; обумовлює фільтрацію середовищних впливів, пропускаючи одні і блокуючи інші; є ланкою, яка пов'язує діяльність та актуальні емоції, а також регулятором діяльності та спілкування, однією з умов їхньої успішності; 5) емоційність виконує системоутворюючу функцію стосовно як всієї структури особистості, так і окремих її властивостей (О.П. Саннікова), до яких, зокрема, належить інтелект.

Якісні характеристики емоційності (модальність і знак домінуючих емоцій) визнаються основними в структурі емоційності (В.Д. Небиліцин), тому саме вони слугували діагностичними параметрами емоційності в нашому емпіричному дослідженні (показники Р(радість), Г(гнів), С(страх) і П(печаль).

Найбільший інтерес з погляду мети і завдань нашого дослідження становлять роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників, в яких простежується вплив якісних параметрів емоційності на якісні та процесуальні параметри інтелекту. Доведено наявність зв'язку знаку емоційності з особливостями інтелекту в плані міжкульової асиметрії, зв'язку між емоційними переживаннями та рівнем вербального, невербального і загального інтелекту, успішністю навчання й академічної діяльності, зв'язку схильності до стійких переживань певної модальності з параметрами когнітивного стилю “аналітичність - синтетичність”. Втім, по-перше, дані про характер зв'язків параметрів емоційності з якісними параметрами інтелекту - додатні/від'ємні - вельми суперечливі; по-друге, недостатньо простежені зв'язки емоційності з процесуальними (стильовими) параметрами інтелекту; по-третє, не досліджено співвідношення емоційності з інтелектом як цілісним феноменом, що представлений в єдності його якісних і процесуальних властивостей. Таким чином, наше дослідження, предметом якого є якісні й процесуальні параметри інтелекту, якісні особливості емоційності й їхнє співвідношення, може певною мірою сприяло вирішенню згаданих проблем.

Розгляд основних психологічних підходів до вивчення інтелекту й емоційності, а також їхнього співвідношення дозволив припустити, що індивідуальні особливості емоційності співвідносяться з особливостями інтелекту. Дане співвідношення виявляється в тому, що якісні параметри емоційності (модальність домінуючих емоцій) виступають як індивідуально типологічний фактор стосовно якісних і процесуальних (стильових) параметрів інтелекту.

У другому розділі “Емпіричне дослідження співвідношення емоційності й інтелекту” описано процедуру дослідження та висвітлені його основні етапи, подані використані методики й психодіагностичні процедури.

Для проведення дослідження нами було сформовано дві репрезентативні вибірки, що складалися з представників соціономічних професій, які знаходяться на різних етапах професійного становлення. Першу склали слухачі факультету післядипломної освіти “Психологія” Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, педагоги за першим фахом (145 осіб), другу - студенти перших і других курсів інституту мистецтв, художньо-графічного факультету, а також факультету дошкільного виховання того ж вищого навчального закладу (180 осіб). Дослідження тривало з 1994 по 2004 рік.

Вибірки характеризує ряд істотних соціодемографічних відмінностей: 1)освітні відмінності: всі випробувані першої вибірки мають вищу педагогічну освіту, другої - середню загальну або спеціальну; 2) професійні відмінності: у першій вибірці випробувані мають досвід професійної діяльності за педагогічним фахом, у другій такі особи відсутні; 3) вікові відмінності: середній вік випробуваних першої вибірки складає 31 рік, другої - 18,5 років.

Емпіричне дослідження включало ряд послідовних і взаємопов'язаних етапів (підготовчий, діагностичний, навчально коректувальний). Змістом підготовчого етапу було створення комплексу психодіагностичних методик відповідних предмету дослідження. Для діагностики параметрів соціального інтелекту у співавторстві з О.П. Санніковою було створено оригінальну психодіагностичну процедуру, яка одержала назву “Розв'язування психологічних задач”. У процесі створення згаданої процедури було проведено уточнення компонентного складу соціального інтелекту, що дозволило визначити його діагностичні параметри (соціальна ерудиція (СЕ) - здатність засвоювати і використовувати наукові та буденні знання про поведінку людей; соціальна центрація (СЦ) - спрямованість на проблеми, пов'язані з поведінкою людей; соціальна спостережливість (СС) - здатність візуально фіксувати зовнішні прояви людей, істотні для розуміння їхньої поведінки; соціальне передбачення (СПР) - здатність передбачати поведінку людей, соціальний інтелект (СОІ) - інтегральний параметр соціального інтелекту).

Для діагностики параметрів когнітивного стилю “імпульсивність - рефлективність” (точність розв'язання задач, швидкість розв'язання задач) також у співавторстві з О.П.Санніковою було створено оригінальну процедуру “Точність - швидкість розв'язання задач”. Крім того до банку методик з метою діагностики параметрів предметного інтелекту був залучений Тест структури інтелекту Р. Амтхауера, якісних параметрів емоційності - Чотирьохмодальнісний тест-опитувальник О.П. Саннікової та модифікована методика Т. Дембо - С.Л. Рубінштейна “Розмістити себе на шкалі”.

Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного і факторного аналізу за допомогою пакету SPSS 10.05) і якісного (методи “асів” і профілів) аналізу. У рамках якісного аналізу був застосований t - критерій Стьюдента (рівень значущості відмінностей).

У третьому розділі “Результати емпіричного дослідження співвідношення якісних параметрів емоційності з якісними й процесуальними параметрами інтелекту” подані дані про взаємозв'язки якісних параметрів емоційності з якісними та процесуальними параметрами інтелекту, розглянуті індивідуально-типологічні особливості інтелекту педагогів і студентів з різною емоційною диспозицією, їхні когнітивно-стильові особливості, а також розглянуті результати виконання програми корекції деяких якостей предметного й соціального інтелекту випробуваних.

Кореляційний аналіз даних показав наявність значущих зв'язків якісних параметрів емоційності з якісними параметрами предметного й соціального інтелекту. Означені зв'язки у студентській вибірці є більш численними ніж у вибірці педагогів. Типовими для обох вибірок є додатний зв'язок параметра Р (радість) і від'ємний - параметра С (страх) з якісними параметрами інтелекту.

Факторний аналіз даних виявив існування двох головних симптомокомплексів - якісних параметрів інтелекту, які в різних сполученнях групуються навколо якісних параметрів емоційності. Параметри Г (гнів), С (страх) і П (печаль) від'ємно, а параметр Р (радість) додатно в різних варіантах пов'язані з параметрами предметного і соціального інтелекту.

Порівняльний аналіз структури інтелекту представників вибірок педагогів і студентів показав наявність суттєвих відмінностей, що пов'язані з відмінностями у рівні освіти, а також наявністю або відсутністю досвіду професійної діяльності. У педагогів відносно високо розвинені соціальна центрація й соціальне передбачення, відносно низько - просторовий інтелект і рахунково-математичний інтелект, у студентів краще за інші - мнемічний інтелект і просторовий інтелект, а гірше - рахунково-математичний і вербальний інтелект. Крім того загальний рівень інтелекту педагогів значно вищий, ніж у студентів (відмінності є статистично значущими).

Представників кожного з типів емоційності відрізняє індивідуальна специфіка компонентного складу інтелекту. Це свідчить про те, що емоційність є однією з індивідуально-типових детермінант інтелекту. На підставі отриманих даних були складені профілі інтелекту представників різних типів емоційності, а також їхні портрети, в яких описані та психологічно обґрунтовані особливості предметного та соціального інтелекту згаданих учасників дослідження.

За результатами тесту Амтхауера в обох вибірках була визначена інтелектуальна продуктивність (успішність розв'язання тестових задач) випробуваними за всіма параметрами інтелекту, а також здійснене попарне порівняння їхніх середніх значень у представників різних типів емоційності за t - критерієм Стьюдента. Статистично значущі відмінності встановлені тільки у вибірці студентів. Ці дані наведені у таблиці 1.

Дані таблиці свідчать про те, що випробувані студентської вибірки, які належать до різних типів емоційності, демонструють різні рівні інтелектуальної продуктивності. При цьому, незалежно від ситуації тестування (ситуація “експертизи”, ситуація “клієнта”) студенти зі стійкою схильністю до переживання радості (тип Р), а також радості у поєднанні з гнівом і/або страхом (типи РГ, РС, РГС) показали більш високі результати з більшості параметрів інтелекту, ніж ті, хто схильні до переживання гніву (тип Г), страху (тип С), гніву-страху (ГС), а також гніву-страху-печалі (ГСП).

Отже, можна констатувати, що згадані відмінності в інтелектуальній продуктивності мають не ситуативний, а стійкий характер. Вони можуть бути пояснені з урахуванням стійких відмінностей в емоційності та пов'язаними з ними особливостями розвитку та функціонування інтелекту у осіб з різною емоційною диспозицією.

Пояснюючи згадані відмінності в успішності розв'язання тестових задач необхідно враховувати два взаємопов'язаних афективно-когнітивних механізми, які визначають можливості розвитку інтелекту, а також реалізації особистістю власних інтелектуальних здібностей в процесі роботи над стимульним матеріалом тесту інтелекту.

Перший з них пов'язаний з безпосереднім і сталим впливом на інтелект базальних емоцій різних модальностей, які завдяки схильності конкретної особи до їхнього переживання, створюють певним чином забарвлений емоційний фон для розвитку та функціонування інтелектуальних здібностей. При цьому, відомо, що дані емоції по-різному впливають на інтелект: позитивні (радість) грають, як правило, конструктивну роль, а негативні (гнів, страх, печаль) - деструктивну. Отже, особи, які схильні до переживання позитивних емоцій, за наявністю інших рівних умов, можуть мати певні переваги при виконанні тестів інтелекту, що і підтвердив аналіз результатів тестування студентської вибірки.

Другий механізм також пов'язаний зі схильністю до переживання різних базальних емоцій, однак, у цьому випадку вплив згаданих емоцій має опосередкований характер і здійснюється через систему рис особистості, наявність й індивідуальна специфіка яких так чи так пов'язані з емоційністю. Для пояснення даного феномену в роботі використані теоретичні положення, розроблені рядом вітчизняних та зарубіжних психологів. У залежності від індивідуального вираження рис особистості, детермінованих емоційною диспозицією суб'єкта, спостерігається різна “ефективність особистості” (самоефективність). Автор концепції самоефективності А.Бандура визначає даний феномен як усвідомлену здатність справлятися з нестандартними ситуаціями й вказує на детерміновані нею індивідуальні відмінності в реалізації здібностей, в тому числі, інтелектуальних.

Перший фактор самоефективності, який може вважатися релевантним у контексті нашого дослідження, - це рівень емоційної стабільності. Встановлено, що емоційно стабільні, нетревожні люди демонструють більш високу ефективність особистості, у той час, як емоційно нестабільні, тривожні - менш успішні, наприклад, у різних видах навчання та професійної діяльності. До перших, як відомо, належать особи, які схильні до переживання позитивних емоцій, другі - це особи схильні до негативних переживань.

Другий фактор самоефективності - це локус контролю (Дж. Роттер). Встановлено, що особи із зовнішнім локусом контролю відрізняються більш низіким рівнем інтелекту, ніж особи із внутрішнім локусом контролю (В. Семьюел). Дослідження О.П. Саннікової показують, що особи, які схильні до переживання негативних емоцій, або демонструють інтегральну ектернальність контролю (наприклад, тип ГСП (гнів-страх-печаль), або представленість в них локусу контролю має неоднозначний характер (типи Г (гнів) і С (страх). У той же час, представники типу Р (радість) демонструють інтегральне переважання інтернального локусу контролю над екстернальним.

Третій фактор, що впливає на рівень самоефективності - це наявність або відсутність так званої “ набутої безпорадності”, тобто нездатності контролювати неприємні події, що повторюються (Д. Майєрс). Післятестові самозвіти випробуваних, які представляли типи Г (гнів), С (страх), ГС (гнів-страх) і ГСП (гнів-страх-печаль), показують, що більшості з них властива згадана риса особистості. Навпаки, як встановила О.П. Саннікова, представників типу Р(радість) відрізняє впевненість у власних силах та здібностях. Ця впевненість поєднується в них з почуттям “інтелектуальної спроможності”, що, як показує авторка цього терміну М.О.Холодна, суттєво впливає на темп і характер інтелектуального розвитку.

Однак, статистично значущі переваги в інтелектуальній продуктивності у порівнянні з особами, що схильні до негативних переживань, демонструють також і представники типів, де поєднуються різні за знаком емоції (РГ (радість-гнів), РС (радість-страх), РГС (радість-гнів-страх). Даний факт, на наш погляд, пояснюється двома взаємопов'язаними причинами. По-перше, присутністю модальності радість, схильність до якої, як було показано вище, забезпечує благо приємний емоційний фон для розвитку й функціонування інтелекту. По-друге, - поєднанням в одному типі схильності до переживання як позитивних, так і негативних емоцій, що вірогідно створює специфічний супераддитивний ефект, який позитивно впливає на продуктивність інтелектуальної діяльності.

У той же час, зафіксована відсутність статистично значущих відмінностей при попарному порівнянні результатів випробуваних з різним типом емоційності у вибірці педагогів. Це, як ми думаємо, можна пояснити наступними чинниками.

У період навчання в вищому навчальному закладі, в процесі роботи за педагогічним фахом у педагогів розвивається як предметний, так і соціальний інтелект. Однак у представників кожного з типів емоційності цей процес має свою специфіку. Відомо, що схильність до переживання негативних емоцій може слугувати стимулом для удосконалення людини, а позитивних - консервувати досягнений рівень розвитку. В останніх поріг суб'єктивного успіху нижчий, ніж у перших (І.В. Пацявічюс), які можуть бути більш схильними до самоудосконалення (А.Ю. Ольшаннікова), і зокрема, до розвитку власного інтелекту. Крім того, розвиток інтелекту, який досягнуто в процесі професійного становлення, призводить до зміни емоційної детермінації діяльності раціональною (О.П. Саннікова).

Було з'ясовано, що учасники дослідження належать до різних когнітивних типів в рамках стилю “імпульсивність - рефлексивність” (“імпульсивні”, “урівноважені”, “рефлексивні”, “уповільнені”). Найбільш продуктивними з погляду успішності розв'язання тестових задач, як показало наше дослідження, є представники типів “урівноважені” (швидкі/точні) та “рефлексивні” (повільні/точні). Найменш продуктивними - типу “уповільнені” (повільні/неточні). Продуктивність представників типу “імпульсивні” (швидкі/неточні) може бути як відносно високою так і відносно низькою.

Дані про співвідношення згаданих когнітивних типів з типами емоційності учасників дослідження наведені у табл. 2.

Дані таблиці свідчать про те, що випробувані, які належать до різних типів емоційності демонструють також і приналежність до різних когнітивних типів. Так, у вибірці студентів представники типу Г (гнів) - “імпульсивні”, С (страх), ГС (гнів-страх) і ГСП (гнів-страх-печаль) - “уповільнені”, Р (радість), РГ (радість-гнів) і РГС (радість-гнів-страх) - “урівноважені”, а РС(радість-страх) - “рефлексивні”. У вибірці педагогів представники типів, також як і у вибірці студентів, “урівноважені”, а представники інших типів емоційності “переходять” до нових когнітивних типів. Так, випробувані типу Г тут - “урівноважені”, типів С (страх) і ГСП (гнів-страх-печаль) - “рефлексивні”. Це свідчить про те, що емоційність є однією з детермінант когнітивно-стильових особливостей учасників дослідження. Однак, крім емоційності згадані особливості обумовлені також наявним рівнем інтелекту. Тому випробувані з відносно високим інтелектом у вибірці студентів (типи Р, РГ, РС, РГС) а також більшість випробуваних у вибірці педагогів, де середні показники інтелекту значно вищі, ніж у студентів, виявили приналежність до найбільш продуктивних когнітивних типів.

Таблиця 2. Співвідношення когнітивних типів з типами емоційності

Отже, аналіз процесуальних (стильових) особливостей випробуваних вибірки педагогів і вибірки студентів у цілому підтверджують зафіксовані раніше закономірності. З одного боку, це конституюючий вплив емоційності на інтелект, з другого - тенденція до переважання раціональної детермінації інтелектуальної діяльності над емоційною при наявності достатньо високого рівня інтелекту учасників дослідження.

Доведено ефективність програми тренінгу інтелекту. Аналіз типових та індивідуальних труднощів у розв'язуванні тестових задач були підставою для вироблення комплексу учбово-тренувальних вправ і ігор, спрямованих на корекцію предметного і соціального інтелекту учасників дослідження, організації групових занять та індивідуальних консультацій з ними. Порівняння інтелектуальної продуктивності учасників тренінгу до і після проведення занять показує наявність двох загальних для всіх типів емоційності тенденцій. Перша полягає в тому, що після тренінгу кількісно зросли значення параметрів інтелекту. Друга - це певне вирівнювання цих значень, гармонізація компонентного складу інтелекту.

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми співвідношення індивідуальних відмінностей емоційності з особливостями інтелекту.

1. Теоретико-методологічний аналіз літератури показав, що психологічну природу інтелекту найбільш повно й точно відбиває його розуміння як загальної здібності до адаптації, яка може бути операціоналізована за допомогою вимірювання якісних і процесуальних параметрів інтелекту. Він також дозволив виділити й теоретично обґрунтувати вибір згаданих параметрів, які надалі були використані у емпіричному дослідженні (якісні - параметри предметного й соціального інтелекту; процесуальні - параметри когнітивного стилю “імпульсивність - рефлективність”). інтелект емоційність

2. Відповідно до правил психометрики з метою діагностики параметрів соціального інтелекту розроблена оригінальна процедура “Розв'язування психологічних задач (РПЗ)”, когнітивно-стильових параметрів - діагностична процедура “Точність і швидкість розв'язання задач”.

3. За допомогою кількісного (кореляційний і факторний) аналізу даних емпіричного дослідження як у вибірці педагогів, так і у вибірці студентів була доведена наявність значущих зв'язків між якісними параметрами емоційності й якісними параметрами інтелекту. Виявлено також існування двох головних симптомокомплексів, утворених параметрами предметного й соціального інтелекту, що в різних варіантах сполучень їхніх компонентів групуються навколо якісних параметрів емоційності. При цьому, типовими є від'ємний зв'язок згаданих параметрів інтелекту з параметрами Г(гнів), С(страх) і П(печаль), а також, їхній додатній зв'язок з параметром Р(радість).

4. Більш високі результати педагогів у порівнянні зі студентами по більшості якісних параметрів інтелекту (відмінності статистично значущі), а також відмінності в структурі їхнього інтелекту.

5. Представників різних типів емоційності як у вибірці педагогів, так і у вибірці студентів відрізняє індивідуально-специфічна структура інтелекту, що дозволяє розглядати емоційність як одну з індивідуально- типологічних детермінант інтелекту.

6. Особи з різною емоційною диспозицією демонструють різну інтелектуальну продуктивність (успішність розв'язання тестових задач). У вибірці студентів випробувані схильні до переживання радості або радості у поєднанні з негативними емоціями (типи Р, РГ, РС, РГС) у значній кількості випадків показали більш високі результати тестування, ніж ті, до емоційної диспозиції яких входять лише негативні емоції (типи Г, С, ГС, ГСП) (відмінності є статистично значущими). У вибірці педагогів всі відмінності в інтелектуальній продуктивності є незначущими. Це свідчить про те, що у зрілому віці у зв'язку із загальним розвитком інтелекту, накопиченням життєвого й професійного досвіду особистості має місце певне згладжування відмінностей у якісних показниках інтелекту, а також, можливо, відбувається зміна емоційної детермінації інтелектуальної діяльності раціональною.

7. Учасники дослідження належать до різних типів у рамках когнітивного стилю “імпульсивність - рефлективність” (“урівноважені”, “імпульсивні”, “рефлексивні”, “уповільнені”). Найбільш високу інтелектуальну продуктивність показали представники типів “урівноважені” (швидкі/точні) і “рефлексивні” (повільні/точні).

8. Типи емоційності учасників дослідження співвідносяться з вищезгаданими когнітивними типами. Це свідчить про те, що вплив емоційності на інтелект знаходить своє підтвердження також у когнітивно-стильових особливостях випробуваних. Однак, крім емоційності дані особливості обумовлені також і рівнем розвитку інтелекту, оскільки найбільш інтелектуально розвинені випробувані в обох вибірках демонструють приналежність до найбільш продуктивних когнітивних типів. У процесі розвитку інтелекту на фоні підвищення рівня освіти, а також, наявності досвіду професійної діяльності в представників того ж самого типу емоційності може спостерігатися зміна даних особливостей, пов'язана з опануванням більш продуктивних способів розв'язання інтелектуальних задач. Це дозволяє підвищити точність відповідей на згадані задачі. Однак, емоційність зберігає свій детермінуючий вплив на швидкість розумової діяльності.

9. Розробка і реалізація програми тренінгу предметного і соціального інтелекту, порівняння інтелектуальної продуктивності учасників дослідження до і після тренінгових занять показали можливість успішної корекції і розвитку інтелекту у дорослих.

10. Дане дослідження не охоплює все коло питань, що стосуються проблеми співвідношення емоційності з інтелектом. На наш погляд, актуальним є дослідження таких проблем, як вивчення співвідношення якісних параметрів емоційності з параметрами емоційного і професійного інтелекту, а також з параметрами таких когнітивних стилів як “полезалежність - поленезалежність”, “ригідність - гнучкість”, “висока - низька когнітивна складність” та іншими.

ЛІТЕРАТУРА

1. Черножук Ю.Г. Соотношение эмоциональности с некоторыми особенностями интеллекта (факторный анализ) // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць учасн. П'ятих Костюківських читань. - К. : Гнозис, 1998. - С. 496 - 501.

2. Черножук Ю.Г. Соотношение качественных особенностей эмоциональности с когнитивным стилем “импульсивность - рефлексивность” // Вісник Харківськ. ун-ту. - № 550. - Ч. 1. - Серія “Психологія”. - 2002. - С. - 264 - 266.

3. Черножук Ю.Г., Зайцева О.Г. Співвідношення рівневих і когнітивно-стильових характеристик інтелекту студентів // Науков. вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. Вип. 6 - 7. - 2002. - С. 161 - 164.

4. Черножук Ю.Г. Корекція вербального інтелекту студентів педагогічного вузу // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. Вип. 11 - 12. - 2002. - С. 298 - 300.

5. Черножук Ю.Г. Індивідуально-психологічні особливості соціального інтелекту осіб з різною емоційною диспозицією // Вісник Одеськ. нац. ун-ту. - Т. 7. - Вип. 3. Психологія. - 2002. - С. 147 - 151.

6. Черножук Ю.Г. Індивідуально-типові особливості структури інтелекту осіб з різною емоційною диспозицією // Наука і освіта. - № 5 - 6. - 2005. - С. 153 - 155.

7. Черножук Ю.Г. Апробация методики ШТУР // Актуальные проблемы психологической службы: теория и практика : Сборник материалов Международной конференции. - Одесса, 1992. - Т. 1. - С. 140.

8. Черножук Ю.Г. Некоторые типологические особенности интеллекта будущих психологов-практиков // Социальные аспекты психического здоровья детей и подростков: Материалы международного конгресса. - Одесса, 1994. - С. 116.

9. Черножук Ю.Г. Качества интеллекта значиме для представителей социономических профессий // Теорія та практика виховної роботи в студентському колективі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Одеса: ОКФА, 1997. - Ч. 2. - С. 52 - 57.

10. Черножук Ю.Г. Корекція соціального інтелекту представників соціономічних професій // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: Теорія і практика. - Одеса, 2002. - С. 107 - 110.

11. Влияние ситуации тестирования на интеллектуальную продуктивность студентов с различной эмоциональной диспозицией // Проблеми девіантної поведінки: Історія, теорія, практика. - К. : Міленіум, 2002. - С. 300 - 304.

12. Черножук Ю.Г., Латій С.А. Співвідношення інтелекту з когнітивним стилем “регідність - гнучкість” // Всеукраїнські науково - практичні читання студентів і молодих науковців присвячені спадщині великого вітчизняного педагога К.Д.Ушинського. - Одеса, 2003, - С. 120 - 121.

13. Черножук Ю.Г. Особенности профессионального интеллекта у лиц с различной эмоциональной диспозицией // Психологія сучасності: наука і практика. - Одеса, 2004. - С. 158 - 159.

АНОТАЦІЯ

Черножук Ю.Г. Індивідуальні відмінності емоційності у співвідношенні з особливостями інтелекту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, Одеса, 2006.

У дисертації на вибірці студентів і вибірці педагогів досліджені якісні та процесуальні параметри інтелекту, якісні параметри емоційності та їхнє співвідношення. Встановлено, що характер зв'язків між емоційністю та інтелектом є стійким. Визначено, що представників різних типів емоційності відрізняє індивідуально-специфічна структура інтелекту. З'ясовано, що у вибірці студентів емоційність виступає як індивідуально-типологічний фактор стосовно інтелектуальної продуктивності, У зрілому віці спостерігається певне згладжування відмінностей в інтелектуальній продуктивності. Типи емоційності співвідносяться з когнітивними типами в рамках стилю “імпульсивність - рефлективність”. Отримані результати засвідчують, що якісні параметри емоційності є однією з детермінант якісних і процесуальних (стильових) параметрів інтелекту. Разом із тим, установлене, що даний вплив має складний, неоднозначний характер, й опосередкований рівнем інтелектуального розвитку.

Розроблені оригінальні процедури діагностики параметрів соціального інтелекту, а також параметрів когнітивного стилю “імпульсивність - рефлективність”, складена програма тренінгу деяких якостей предметного й соціального інтелекту дорослих, доведена її ефективність.

Ключові слова: емоційність, тип емоційності, інтелект, когнітивний стиль.

Черножук Ю.Г. Индивидуальные различия по эмоциональности в соотношении с особенностями интеллекта. - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Южноукраинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского, Одесса, 2006.

Данное исследование, проведенное на двух репрезентативных вборках (педагоги, студенты), направлено на изучение качественных параметров эмоциональности (модальность и знак доминирующих эмоций), качественных (некоторые качества предметного и социального интеллекта) и процесуальных (скорость и точность решения интеллектуальных задач) праметров интеллекта и их соотношения.

Количественный (корреляционный и факторный) анализ данных эмпирического исследования в обеих выборках показал наличие значимых связей между качественными параметрами эмоциональности и качественными параметрами интеллекта. Выявлено существование двух основных симптомокомплексов, созданных параметрами предметного и социального интеллекта, которые в разных вариантах сочетаний их компонентов группируются вокруг качественных параметров эмоциональности. При этом, типичными являються отрицательная связь указанных параметров интеллекта с параметрами Г (гнев), С (страх) и П (печаль), а также их положительная связь с параметром Р (радость).

Полученные результаты качественного анализа свидетельствуют о том, что представителей разных типов эмоциональности в обеих выборках отличает индивидуально-специфическая структура интеллекта, что позволяет рассматривать эмоциональность как одну из индивидуально-типологических детерминант интеллекта. Установлено, что представители разных типов эмоциональности в выборке студентов демонстрируют различную интеллектуальную продуктивность (успешность решения интеллектуальных задач), причем результаты представителей типов, где одной из доминирующих эмоций является радость (Р, РГ, РС, РГС), в значительном количестве случаев превосходят результаты лиц, в диспозицию которых данная модальность не входит (Г, С, ГС, ГСП) (различия являються статистически значимими).

Установлено также, что в выборке педагогов все различия в интеллектуальной продуктивности представителей разных типов эмоциональности являются статистически незначимыми. Это свидетельствует о том, что в зрелые годы в связи с общим развитием интеллекта, накопленим жизненного и профессионального опыта личности имеет место определенное сглаживание различий в качественных показателях интеллекта, а также происходит замена эмоциональной детерминации интеллектуальной деятельности рациональной.

Было выявлено, что испытуемые принадлежат к различным типам в рамках когнитивного стиля “импульсивность - рефлексивность” - “уравновешенные” (быстрые/точные), “импульсивные” (быстрые/неточные), “рефлексивные” (медленные/точные), “замедленные” (медленные/неточные). Наиболее высокую интеллектуальную продуктивность демонстрируют “уравновешенные” и “рефлексивне” испытуемые.

Обнаружено, что типы эмоциональности соотносятся с вышеупомянутыми когнитивными типами. Это свидетельствует о том, что влияние эмоциональности на интеллект находит свое подтверждение не только в качественных, но и в стилевых особенностях интеллекта испытуемых. Однако, кроме эмоциональности данные особенности обусловлены также и уровнем развития интеллекта, поскольку наиболее интеллектуально развитые испытуемые в обеих выборках демонстрируют принадлежность к наиболее продуктивным когнитивным типам (“уравновешенные” и “рефлексивные”). В процессе развития интеллекта на фоне повышения образовательного уровня, а также приобретения профессионального опыта у представителей одного и того же типа эмоциональности может обнаруживаться изменение стилевых особенностей, связанное с овладением более продуктивними способами решения интеллектуальных задач. Это позволяет повысить точность ответов на указанные задачи. Однако, эмоциональность сохраняет свое детерминирующее влияние на скорость интеллектуальной деятельнсти.

Разработка и реализация программы тренинговых занятий с участниками исследования показала возможность успешной коррекции предметного и социального интеллекта у взрослых.

Разработаны оригинальные процедуры диагностики параметров социального интеллекта и параметров когнитивного стиля “импульсивность - рефлексивность”.

Ключевые слова: эмоциональность, эмоциональная диспозиция, интеллект, когнитивный стиль.

Chernozhuk Y.G. Individual differences in emotionality in correlation with peculiarities of intelligence. - Manuscript.

Dissertation to qualify for the Candidate of Psychological Science academic Degree in speciality - 19.00.01. - general psychology, history of psychology. - South-Ukrainian State Pedagogical University, Odessa, 2006.

The dissertation is devoted to study of qualitative and dynamic parameters of intelligence, qualitative parameters of emotionality and their correlation in two experimental groups: students and teachers. The stable character of relations between the emotionality and the intelligence was discovered. It was found that representatives of different types of emotionality have different structure of intelligence. For students the emotionality is one of the factors that determine their intellectual productivity but at a mature age it is determined rather by rational factors, than by emotional ones. It was also found that types of emotionality correlate with cognitive types (“impulsivity - reflexivity” style).

The research showed that emotionality is one of the forming factors of qualitative and dynamic (style) parameters of intelligence. At the same time the influence of emotionality on intelligence has a complex character and depends upon the level of intellectual abilities of personality. It was also proved that objective and social intelligence can be successfully corrected and developed.

Original psychometric procedures were created to study parameters of social intelligence and “impulsivity - reflexivity” cognitive style.

Key words: emotionality, emotional disposition, intelligence, cognitive style.

Размещено на Allbest.ru