Актуальність теми. Соціальні, економічні та медичні наслідки адиктивної поведінки молоді є однією з найбільш гострих проблем у всьому світі. Феномен адикції (узалежнення) від будь-якої психоактивної речовини - це фактично саморуйнівна поведінка, яка закономірно призводить до незворотних змін психіки, функціонування внутрішніх органів і систем та до деградації особистості. За статистичними даними, в останні роки в Україні зріс рівень вживання психоактивних речовин серед молоді. Водночас, зазначається дослідниками, відбувається поступове зменшення вживання молоддю "важких наркотиків" (перш за все героїну та інших опіатів) і одночасне зростання моди на тютюнопаління, вживання слабоалкогольних напоїв та психоделіків синтетичного і рослинного походження (А.А. Гребенюк, В.І. Єгоров, О.В. Корнієнко та ін.). Отже, саме життя диктує необхідність поглиблено вивчити деякі аспекти адиктивної поведінки молоді.

Проблемою адиктивної поведінки займалося багато як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників у різних галузях науки, зокрема в медицині (В.С. Бітенський, О.Г. Годлевський, Н.В. Дмитрієва, П.Ю. Дупленко, А.А. Зайцев, Ц.П. Короленко, А.Е. Личко, І.В. Лінський, І.Н. П'ятницька, О.С. Чабан, П.Д. Шабанов та ін.), дефектології (Л.С. Виготський та ін.), праві (Г.П. Давидов, О.П. Клименко, В.М. Кудрявцев, Г.М. Міньковський, Б.В. Сидоров та ін.), педагогіці (В.М. Оржеховська та ін.), соціології (Н.А. Барановський, І.Г. Батку, Е.Н. Кириленко та ін.), психології (В.Ю. Александрова, Н.М. Апетик, Б.С. Братусь, Н.П. Бурмака, В.Я. Гіндкін, Н. Є. Завацька, В.Ю. Зав'ялов, О. Є. Івашко, Т.В. Кириченко, Н.С. Курек, І.П. Лисенко, Н.Ю. Максимова, Е.С. Меньшикова, М.Н. Овчиннікова, Т.В. Теміров, С.В. Цицарєв, О.Т. Чередниченко та ін.). Дослідження скеровувались на виявлення якогось одного, найбільш вагомого, на думку дослідників, аспекту адиктивної поведінки, але сучасний стан проблеми потребує подальшого системного вивчення особливостей феномену адиктивної поведінки молоді.

На підлітково-юнацький період онтогенезу припадає інтенсивний морфогенез та функціогенез ЦНС. Останнє є передумовою формування і розвитку когнітивного стилю особистості, її рефлексії, самосвідомості, довільного регулювання своєї поведінки, емоцій та мови. Саме в цьому віці людина здатна свідомо будувати плани і програми своїх дій, слідкувати за їх виконанням, оцінювати їх наслідки і коригувати свої помилки. Більш того підлітково-юнацький вік є критичним щодо формування можливостей довільної регуляції психічної діяльності. Відповідно до цього феномен адиктивної поведінки молоді доцільно вивчати з позиції медичної психології, акцентуючи увагу на індивідуально-психологічних та нейропсихологічних чинниках, що сприятиме розробці більш ефективних програм попередження адиктивної поведінки та підтримання психосоматичного здоров'я молоді України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної роботи кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою "Психодіагностика особистості".

Мета дослідження. Виявити індивідуально-психологічні та нейропсихологічні чинники, які сприяють і запобігають виникненню адиктивної поведінки серед молоді; розробити комплексну психопрофілактичну програму попередження адиктивної поведінки.

Відповідно до зазначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету та завдання, а також висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, коротко охарактеризовано методики, наведено дані про апробацію результатів та впровадження їх у практику.

У першому розділі - "Теоретико-методологічний аналіз проблеми адиктивної поведінки молоді" - розглянуто найважливіші концепції адиктивної поведінки молоді, висвітлено основні форми такої поведінки та їх місце у житті молоді, проаналізовано індивідуально-психологічні властивості особистості та соціально-психологічні чинники, які сприяють і запобігають виникненню адиктивної поведінки молоді, висвітлено основні напрямки та тенденції її психопрофілактики.

У роботі проаналізовано сучасні погляди на причини виникнення адиктивної поведінки молоді (Н.М. Апетик, В.С. Бітенський, Б.С. Братусь, Н.В. Дмітрієва, Н. Є. Завацька, В.Ю. Зав'ялов, О. Є. Івашко, Т.В. Кириченко, Ц.П. Короленко, Н.С. Курек, І.П. Лисенко, А.Е. Личко, І.В. Лінський, Н.Ю. Максимова, М.Н. Овчіннікова, І.Н. П'ятницька, С.В. Цицарєв, О.Т. Чередниченко, П.О. Шабанов, W. Adelman, H. Cleveland, P. Gluenewald, G. Hensing, B. Johansson, S. Nakahara, F. Spak, M-Y. Teo, R. Wiebe, та ін.). Як зазначають дослідники, феномен адиктивної поведінки людини потрібно розглядати не в контексті патологічної залежності, а як прагнення особистості відчути зміни стану свідомості за допомогою психоативних речовин або інших засобів.

На сьогодні існує чимало однофакторних досліджень, які спрямовані на виявлення однієї найбільш істотної, на думку дослідників, риси особистості, наявність якої сприяє чи перешкоджає виникненню адиктивної поведінки. Проте однофакторні дослідження не дають цілісного уявлення про схильну до адиктивної поведінки особистість. Ми вважаємо за доцільне проведення комплексного дослідження, яке охоплює максимально можливе число значимих чинників її виникнення і запобігання.

У працях дослідників представлено систему рис особистості, яка сприяє виникненню адиктивної поведінки (С.В. Березін, Е.В. Змановська, І.П. Лисенко, К.С. Лисецький, Н.Ю. Максимова, В.Д. Менделевич, І.Б. Орєшникова та ін.). При цьому особистісні профілі осіб, схильних до адикції, у різних вчених не співпадають.

У багатьох нейропсихологічних дослідженнях провідних фахівців (І.П. Анохіна, І.В. Лінський, Г.Г. Платонов, М.Я. Рохліна, А.М. Сельцов, К.В. Судаков, М.Б. Штарк, F. Bloom, F. Cadaveira, M. Corral, J. Cummings, F. Gawin, S. Holguim, S. Hyman, W. Kostovski, S. Kuperman, M. Mega, G. Saletu-Zyhlarz, M. - Y. Teo, M. Van Wyk, R. Wise, та ін.) висвітлюються особливості взаємозв'язку між мозковими структурами та формуванням і перебігом психічних процесів у наркологічних хворих. Проте на даному етапі недостатньо вивченими залишаються нейропсихологічні особливості молоді, що епізодично вживає алкоголь і палить.

Незважаючи на великий теоретичний і емпіричний обсяг знань про адиктивну поведінку, проблема адиктивної поведінки молоді залишається недостатньо вивченою і потребує уточнюючого та пошукового дослідження.

У другому розділі - "Методика та організація дослідження" - обґрунтовано підходи і методики, описано процедуру психодіагностичного процесу.

Методичні засади дослідження вибудовувались відповідно до системи контекстуального інтеракціонізму (J. Kantor, N. Smith та ін.), оскільки голістичне бачення феномену адиктивної поведінки веде до використання моделі, яка патогенез і терапевтичний підхід до нього проектує одночасно на біологічну, психологічну і соціальну площини.

Дослідження мало як уточнюючий так і пошуковий характер. Особлива увага зверталася на порівняльний аналіз психологічних властивостей молоді, що не вживає психоактивних речовин і молоді, що епізодично вживає алкоголь і палить. Без врахування індивідуально-психологічних та нейропсихологічних особливостей молоді недиференційоване використання певних методів психопрофілактичної програми може призвести до ще більшої дезадаптації та потенціювання ризику формування у неї адиктивної поведінки.

Дослідження проводилося індивідуальним і груповим методом. Збір даних здійснювався у загальноосвітніх школах №№ 260 та 277 м. Києва.

Вивчення молоді віком від 14 до 18 років здійснювалося за спеціально розробленою анкетою, Мічиганським скринінг-тестом на алкоголізм та тестом "Ступінь нікотинової залежності" (К. Фегестрома). Залежно від віку, статі та факту вживання чи невживання психоактивних речовин кожному досліджуваному було присвоєно індекс. За методом рандомізації отримано вісім груп досліджуваних:

1) дівчата підліткового віку (14-15 р.), що не вживають психоактивних речовин,

2) дівчата підліткового віку (14-15 р.), що епізодично вживають алкоголь і палять,

3) хлопці підліткового віку (14-16 р.), що не вживають психоактивних речовин,

4) хлопці підліткового віку (14-16 р.), що епізодично вживають алкоголь і палять,

5) дівчата юнацького віку (16-18 р.), що не вживають психоактивних речовин,

6) дівчата юнацького віку (16-18 р.), що епізодично вживають алкоголь і палять,

7) хлопці юнацького віку (17-18 р.), що не вживають психоактивних речовин та

8) хлопці юнацького віку (17-18 р.), що епізодично вживають алкоголь і палять.

адиктивна поведінка молодь психопрофілактика

У кожну групу увійшло 35 осіб. Загальний обсяг вибірки склав 280 осіб.

У третьому розділі - "Дослідження індивідуально-психологічних та нейропсихологічних особливостей молоді з адиктивною поведінкою" - наведено відомості про соціальну ситуацію розвитку досліджуваних, докладно представлено результати емпіричного вивчення індивідуально-психологічних та нейропсихологічних особливостей молоді, яка не вживає психоактивні речовини і тієї, що епізодично вживає алкоголь і палить.

Вивчення соціальної ситуації розвитку сучасної молоді показало, що передумовами вживання нею психоактивних речовин є:

1) неповна сім'я,

2) вживання психоактивних речовин членами сім'ї,

3) сімейні конфлікти та недостатність близьких взаємин між батьками і дітьми,

4) неправильний стиль сімейного виховання,

5) погана успішність у навчанні.

Виявлено, що спонукальними причинами бажання спробувати наркотики у молоді є цікавість (71%) та приклад друзів чи знайомих (29%). Особи, які вперше запропонували спробувати наркотики - друзі (49,2%), знайомі, старші за віком (34%) та однолітки (16,8%). Переважно молодь вживає і пробує наркотики на вулиці (36%), на дискотеці (31%), у себе вдома (11%), в однолітків вдома (11%) та в барі (11%).

Психодіагностичне дослідження показало, що для молоді, яка епізодично вживає алкоголь і палить, характерним є поєднання таких провідних тенденцій у структурі особистості як агресивність, екстравертованість, сенситивність та емотивність. Спостерігається домінування гетеронімності над гомонімністю, що свідчить про підвладність цієї категорії молодих людей впливові середовища, в якому схвалюється вживання психоактивних речовин. Домінування таких типів міжособистісних взаємин як владний-лідерський, незалежний-домінуючий, відповідальний-великодушний та прямолінійний-агресивний пов'язане з переоцінкою власних можливостей, упевненістю, незалежністю, відповідальністю та схильністю до диз'юнктивних проявів. Виявлено тенденцію до поглиблення домінуючих, агресивних і незалежних рис поведінки та часткове усвідомлення своїх конфліктних та неконформних тенденцій у поведінці з оточуючими, емоційну лабільність, підвищену імпульсивність, знижений контроль над захопленнями і потягами та підвищене емоційне тло. Вищі показники агресивних і ворожих реакцій та нижчі показники почуття провини є індикаторами переважання деструктивних проявів агресії над конструктивними, послабленого контролю над своєю поведінкою та низького рівня емпатії. Виявлено екстернальний локус-контроль.

Встановлено, що для молоді, яка не вживає психоактивних речовин, характерними є: домінування гомонімності над гетеронімністю, що свідчить про більшу орієнтацію не на вплив середовища, а на власні суб'єктивно зумовлені настановлення; домінування таких типів міжособистісних взаємин як відповідальний-великодушний, співпрацюючий-конвенціональний, залежний-слухняний, покірний-сором'язливий та владний-лідерський, що дозволяє констатувати наявність схильності до компромісів, конгруентність і відповідальність у контактах з оточуючими, конформність та організаційні здібності. Цим досліджуваним також притаманне прагнення бути ще більш доброзичливими і конгруентними з оточуючими людьми. Виявлено домінування конструктивної агресії над деструктивною, домінування інтернального локус-контролю, тенденцію до подальшого особистісного розвитку та самовдосконалення, а також гармонізацію структури особистості. Акцентуації характеру тут менш яскраво виявлені.

У табл.1. докладно представлено результати психодіагностичного дослідження індивідуально-психологічних особливостей виокремлених нами груп.

Таблиця 1

Індивідуально-психологічні особливості досліджуваних груп

Нейропсихологічна діагностика здійснювалась з опорою на "градієнтну теорію організації вищих психічних функцій" (E. Goldberg, 1989).

Людина стикається з ситуаціями детерміністичними, які мають єдине істинно правильне рішення, та з ситуаціями, які за своєю суттю є невизначеними. Детерміністичні ситуації зустрічаються в системі освіти, у галузі вузьких технічних проблем та ін. Проте у житті людині доводиться частіше вирішувати неоднозначні проблеми, а не проблеми з єдиним і правильним розв'язком, коли має місце адаптивне прийняття рішення.

Згідно з "градієнтною теорією організації вищих психічних функцій" у ситуаціях вільного вибору, коли від суб'єкта залежить рішення щодо інтерпретації невизначеної ситуації, існує контекст-незалежний та контекст-залежний когнітивні стилі прийняття рішення. Контекст-незалежний стиль прийняття рішення розглядається як універсальна завчасно визначена стратегія, яка ґрунтується на сформованій універсальній, узагальненій, кращій поведінці майже на всі можливі ситуації, тобто ця стратегія ґрунтується на життєвому досвіді. Жінки-правші частіше роблять контекст-незалежний вибір, що відповідає низьким значенням трансформованого показника подібності.

Контекст-залежний стиль прийняття рішення відображає намагання побачити унікальну, латентну, специфічну властивість ситуації і скерувати поведінку у відповідності до особливостей ситуації. Чоловіки-правші частіше роблять контекст-залежний вибір, що відповідає високим значенням трансформованого показника подібності.

Жоден із стилів прийняття рішення не є кращим за інший. Їх відносна перевага залежить від стабільності оточуючого середовища. У відносно стабільному оточуючому середовищі перевагу має контекст-незалежний, а в оточуючому середовищі з високою нестабільністю - контекст-залежний стиль прийняття рішення. Оптимальною є стратегія прийняття рішення при динамічній рівновазі між контекст-незалежним та контекст-залежним стилями прийняття рішень.

Нейропсихологічна діагностика показала, що серед молоді, яка епізодично вживає алкоголь і палить, у дівчат-правшів спостерігається тяжіння до контекст-залежного стилю прийняття рішення, а у хлопців-правшів - контекст-незалежного. Це вказує на дисфункцію лівої лобної ділянки мозку і породжує реверсію гендерної дихотомії когнітивного стилю серед адиктів.

Враховуючи те, що формування мозкової організації відбувається знизу вгору (від стовбура до правої півкулі), від задніх відділів до передніх, справа наліво (від правої півкулі до лівої), зліва вниз (від передніх відділів лівої півкулі до стовбурових утворень), у даній ситуації можна вести мову про порушення особливих механізмів об'єднання правої і лівої півкуль мозку в єдину інтегративну цілісну систему. Крім того, ІІІ функціональний блок мозку - блок програмування, регуляції і контролю психічної діяльності (за О.Р. Лурією) не має безпосереднього впливу на І функціональний блок мозку - блок регуляції тонусу і активного стану (за О.Р. Лурією), тобто прагнення індивіда відчути зміну станів свідомості, що лежить в основі адиктивної поведінки, слабо ним усвідомлюється і коригується. Нерівномірність чи затримка розвитку окремих мозкових функцій, які лежать в основі когнітивного стилю, породжує реверсію у гендерній дихотомії.

На наш погляд, мінімальні прояви названого нами "синдрому порушення зв'язку між лівою префронтальною корою (lobus frontalis sinister) і стовбуром головного мозку (truncus encephali) " виступають як наслідок початку вживання психоактивних речовин, так і причиною подальшого формування адиктивної поведінки.

Беручи до уваги поширеність адиктивної поведінки, дана ситуація є по-справжньому загрозливою для когнітивного здоров'я людства - здатності самостійно приймати адаптивне рішення (E. Goldberg). Можна навіть сказати, що вона висунула великі та принципові виклики традиційним моделям гендерної дихотомії.

Порівняно з ними, у молоді, що не вживає психоактивних речовин, серед дівчат-правшів переважає контекст-незалежний, а серед хлопців-правшів - домінує більш контекст-залежний стиль прийняття рішення. Зазначені відмінності у когнітивному стилі породжують типову гендерну дихотомію і свідчать про гармонійний розвиток ЦНС хлопців і дівчат, що не вживають психоактивних речовин (див. рис.1.).

Рис. 1. Частотні гістограми стратегій поведінки досліджуваних груп у невизначених ситуаціях з вільним вибором.

Нейропсихологічна діагностика показала, що у правшів чоловічої статі спочатку в онтогенезі формується контекст-незалежний вибір у невизначених ситуаціях із вільним вибором, який у подальшому трансформується в контекст-залежний, водночас у осіб жіночої статі протягом всього онтогенезу присутній контекст-незалежний вибір. Отже, перехід між підлітковим та юнацьким віком - період онтогенезу, на який припадає поява дихотомії у когнітивному стилі.

У четвертому розділі - "Комплексна програма психопрофілактики адиктивної поведінки молоді "Образ власного Я" - висвітлено принципи побудови, структуру та результати оцінки ефективності названої комплексної програми.

Метою програми є розвиток та зміна особистісних ресурсів молоді, що сприяють формуванню здорового способу життя, попередженню виникнення адиктивної поведінки та збереженню психосоматичного здоров'я.

Сферами профілактичної діяльності є шкільне середовище та сім'я.

Об'єктами психопрофілактики є молодь, батьки та педагогічний колектив.

Програма створена на основі когнітивно-біхевіоріальної психотерапії.

Концептуальною моделлю психопрофілактичної програми є контекстуальний інтеракціонізм та синергетика.

У програмі реалізовано первинний і вторинний медико-психологічний підхід до профілактики адиктивної поведінки.

Технологічний підхід у профілактиці адиктивної поведінки передбачає стратегію і тактику профілактичної роботи. Стратегією програми є формування гармонійної особистості, здатної долати власні психологічні та життєві проблеми, не потребуючи вживання психоактивних речовин, а також зменшення впливу чинників ризику виникнення адиктивної поведінки.

Тактика профілактичної програми має еклектичний характер, проте серцевиною програми є формування здорового способу життя.

Завдання програми:

1) надати молоді достовірну інформацію про причини та наслідки вживання психоактивних речовин,

2) допомогти їй усвідомити небезпеку виникаючої залежності від психоактивних речовин як проблеми особистості,

3) розвинути особистісні ресурси для запобігання виникненню адиктивної поведінки та сприяння формуванню здорового способу життя,

4) сформувати навички розв'язання внутрішніх конфліктів і регуляції власних емоцій та почуттів,

5) сформувати у молодих людей ефективні копінг-стратегії,

6) сформувати у них елементи комунікативної компетентності та навички асертивної поведінки,

7) надати відповідні знання і сформувати навички протидії тиску наркофільного середовища,

8) сформувати навички самодопомоги в покращенні стосунків у сім'ї,

9) сформувати у молоді активну життєву позицію.

Як видно із завдань, програма є широко спрямованою, тобто має універсальний характер, бо профілактика лише окремих, наприклад, хімічних форм адикції призведе до того, що прагнення відчути зміну стану свідомості реалізуватиметься у формі інших видів адикцій чи у девіантній, делінквентній, суїцидальній поведінці.

Програма складається з 6-ти занять по 45 хв., що робить можливим її використання не лише в психологічних центрах, а й у шкільних умовах.

Тематика занять:

1) Здоровий спосіб життя,

2) Образ власного Я,

3) Емоції та почуття,

4) Стрес і життєві труднощі,

5) Міжособистісні стосунки та проблемна сім'я,

6) Сенс життя.

Програма побудована таким чином, що розглядає адиктивну поведінку як проблему особистості. У програмі комбінуються такі методи роботи: лекції, дискусії, рольові ігри, тренінги і моделювання. На кожному занятті дається інформаційний блок, який підвищує знання і змінює ставлення молоді до вживання психоактивних речовин, а потім проводиться відпрацювання навичок. Саме таким шляхом, через усвідомленість поведінки, можна її модифікувати у кращий бік.

Для перевірки ефективності профілактичної програми "Образ власного Я" використовувався план для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням. Крім того, вибірка якісно і кількісно репрезентувала генеральну сукупність, а також, з метою зменшення впливу перешкод на результати дослідження, було враховано особливості молоді та виконано всі вимоги формуючого експерименту. У експериментальній групі під впливом профілактичної програми знизилися показники таких форм агресії: фізична агресія (р=0,001), опосередкована агресія (р=0,001), роздратованість (р=0,01), підозрілість (р=0,001) та вербальна агресія (р=0,001). Крім того, у ній, порівняно з контрольною групою, стали нижчими показники таких форм агресії: фізична (р=0,001), опосередкована агресія (р=0,001), роздратованість (р=0,01), підозрілість (р=0,001) та вербальна агресія (р=0,001), що дозволяє констатувати високу внутрішню валідність формуючого експерименту. Максимальне наближення експериментальної процедури до реальності свідчить на користь високої зовнішньої валідності формуючого експерименту, що дозволяє отримані результати поширити на всю молодь, а не лише на представників даної вибірки. Вищенаведене дає підстави вважати психопрофілактичну програму "Образ власного Я" ефективною.

Висновки

1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове системне розв'язання проблеми психопрофілактики адиктивної поведінки молоді, яке полягає в поєднанні результатів психодіагностики, нейропсихологічної діагностики та аналізу соціальної ситуації розвитку молоді. Встановлено індивідуально-психологічні та нейропсихологічні особливості з урахуванням вікових та гендерних відмінностей між молоддю, яка не вживає психоактивних речовин і тією, що їх вживає. Дані, отримані у дисертаційному дослідженні, дали можливість розробити і реалізувати комплексну програму психопрофілактики основних форм адиктивної поведінки та підтримання психосоматичного здоров'я молоді "Образ власного Я".

2. Виявлено, що спонукальними причинами бажання спробувати наркотики є цікавість (71%) та приклад друзів чи знайомих (29%). Особи, які вперше запропонували спробувати наркотики - друзі (49,2%), знайомі, старші за віком (34%) та однолітки (16,8%). Переважно вживають і пробують наркотики на вулиці (36%), на дискотеці (31%), у себе вдома (11%), в однолітків вдома (11%) та в барі (11%).

3. Вивчення соціальної ситуації розвитку сучасної молоді показало, що передумовами вживання нею психоактивних речовин є:

1) неповна сім'я;

2) вживання психоактивних речовин членами сім'ї;

3) сімейні конфлікти та недостатність близьких взаємин між батьками і дітьми;

4) неправильний стиль сімейного виховання;

5) погана успішність у навчанні.

4. Психологічна діагностика показала, що для молоді, яка епізодично вживає алкоголь і палить, характерним є:

1) надмірна орієнтація на вплив середовища;

2) неконформні тенденції у міжособистісних взаєминах;

3) тенденція до поглиблення домінуючих, агресивних і незалежних рис поведінки з частковим усвідомленням своїх диз'юнктивних і неконформних тенденцій;

4) більш яскраво виявлені акцентуації характеру;

5) домінування деструктивної агресії над конструктивною;

6) послаблений контроль своєї поведінки, низький рівень емпатії та схвалення агресивної поведінки взагалі;

7) домінування екстернального локус-контролю;

8) незбалансованість полярних провідних тенденцій та проблеми, пов'язані з особистісним зростанням.

5. Нейропсихологічна діагностика виявила, що у правшів чоловічої статі спочатку в онтогенезі формується контекст-незалежний стиль прийняття рішень у невизначених ситуаціях з вільним вибором, який згодом трансформується у контекст-залежний. Водночас у правшів жіночої статі протягом усього життя спостерігається контекст-незалежний стиль прийняття рішень.

У групах, які не вживають психоактивних речовин, серед дівчат правшів переважає контекст-незалежний вибір, серед хлопців-правшів, у порівнянні з дівчатами, домінує більш контекст-залежний вибір. Зазначені тенденції у когнітивному стилі відповідають типовій гендерній дихотомії і свідчать про гармонійний розвиток ЦНС цих хлопців та дівчат.

У групах, що епізодично вживають алкоголь і палять, спостерігається тяжіння до контекст-залежного вибору у дівчат-правшів та контекст-незалежного - у хлопців-правшів. Це вказує на дисфункцію лівої лобної ділянки мозку та свідчить про реверсію гендерної дихотомії когнітивного стилю серед адиктів.

6. Врахування індивідуально-психологічних та нейропсихологічних, а також вікових та гендерних особливостей молоді, яка не вживає психоактивних речовин і тієї, що епізодично вживає алкоголь і палить, дало можливість розробити ефективну комплексну програму психопрофілактики її адиктивної поведінки "Образ власного Я". У експериментальній групі під впливом профілактичної програми, а також порівняно з контрольною групою зменшилися показники таких форм агресії: фізична агресія (р=0,001), опосередкована агресія (р=0,001), роздратованість (р=0,01), підозрілість (р=0,001) та вербальна агресія (р=0,001). Вибірка якісно і кількісно репрезентує генеральну сукупність, що було досягнуто врахуванням таких позапсихологічних характеристик популяції, як її біологічні та соціокультурні особливості. З метою зменшення впливу перешкод на результати дослідження було враховано особливості молоді та виконано всі вимоги формуючого експерименту. Це свідчить на користь високої внутрішньої та зовнішньої валідностей формуючого експерименту і дозволяє отримані результати поширити на всю молодь, а не лише на представників даної вибірки. Вищенаведене дає підстави оцінювати психопрофілактичну програму "Образ власного Я" як ефективну.

Надійність та вірогідність результатів психологічної та нейропсихологічної діагностик дають підстави для використання їх як методологічної основи подальшої розбудови психопрофілактики адиктивної поведінки та підтримання психосоматичного здоров'я молоді України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ткач Б.М. Сучасні погляди на проблему адиктивної поведінки учнівської молоді // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2003. - № 18. - С.114-117.

2. Ткач Б.М. Сучасний стан проблеми адиктивної поведінки в Україні // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2003. - Т.5, №4. - С.329-334.

3. Ткач Б.М. Основні напрямки психопрофілактики адиктивної поведінки та робота з практично здоровою молоддю // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2004. - Т.6, №1. - С.309-315.

4. Ткач Б.М. Концепції адиктивної поведінки учнівської молоді // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2004. - Т.7, №3. - С.232-243.

5. Ткач Б.М. Індивідуально-психологічні властивості особистості та соціально-психологічні чинники адиктивної поведінки учнівської молоді // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2003. - Т.6, №4. - С.334-339.