Психологічні засади професійного становлення тренера-викладача

На етапі вторинної професіоналізації у переважної більшості (51%) досліджуваних величина зрушення у бік переоцінки психологічного віку склала в середньому + 5,69, що дає можливість констатувати факт назрівання в них життєвої кризи безперспективності, або ж “передчасної старості”. Дещо інша самооцінка психологічного віку властива тренерам-викладачам на етапі професійної майстерності. Так, у 46% досліджуваних на цьому етапі зафіксовано відповідність хронологічного і психологічного віку. Тут не тільки не відзначено великої різниці серед тих, хто зменшує (23%) або збільшує (31%) свій вік, але й величина цього відхилення однакова. Це свідчить про те, що тренери-викладачі із стажем роботи понад 30 років вміють цінувати досвід минулого і будувати реальні плани на майбутнє. Виявлено, що висока оцінка насиченості подіями життя спостерігається в тренерів-викладачів, починаючи з першого п'ятиріччя, і зберігається протягом усього життєвого шляху.

Підведення підсумків цієї частини роботи дозволило зробити висновок про те, що процес професійного становлення тренера-викладача супроводжується різноспрямованими онтогенетичними змінами у його структурі, спричинюючи не лише її вдосконалення, але й виникнення негативних тенденцій.

Четвертий розділ - “Кризові стани та суперечливі тенденції в процесі професійного становлення суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності” - присвячено теоретичному та емпіричному дослідженню криз та різноспрямованих онтогенетичних змін у структурі суб'єкта в процесі професіогенезу.

У дослідженнях К.О. Абульханової-Славської, В.О. Бодрова, І.В.Бринзи, Е.Е. Симанюк, Т.М. Титаренко професійна криза розглядається як психічний стан суб'єкта, що характеризується внутрішніми переживаннями неможливості реалізації професійних планів, які виникають при блокуванні цілеспрямованої діяльності об'єктивними і суб'єктивними чинниками.

Якісно-кількісний аналіз розподілу індикаторів у текстах автонаративів дозволив встановити, що найбільш вираженими в професійній свідомості тренерів-викладачів є кризи професійного зростання (29%), професійної ідентичності (18%) та професійної кар'єри (16%); менш вираженими є кризи професійних експектацій (14%) і компетентності (12%); найменш вираженою є криза вибору професії (4%).

Емпірично показано, що кризи вибору професії, професійного зростання і професійної кар'єри ініціюються більшою мірою суб'єктивними чинниками, а криза ідентичності, компетентності та професійних експектацій - об'єктивними чинниками. На базі аналізу виразності контент-аналітичних категорій, що характеризують стратегії подолання криз професіоналізації спортивних педагогів, можна простежити зміну ситуативної стратегії на ініціативну в процесі професійного розвитку фахівця.

Результати кореляційного аналізу дають підстави стверджувати, що реальний процес подолання складається із декількох моделей копінг-поведінки або їх варіантів. При цьому результативність подолання залежить від того, яка з них є домінуючою. Вибір стратегії подолання залежить від рівня розвитку суб'єктності тренера-викладача.

Наступним етапом у вивченні різноспрямованих онтогенетичних змін у структурі суб'єкта в процесі професійного розвитку було дослідження особистісного адаптаційного потенціалу. Оцінка адаптаційних можливостей суб'єкта професійної діяльності можлива через оцінку рівня розвитку психологічних характеристик, найбільш значущих для регуляції психічної діяльності та процесу адаптації. До таких характеристик А.Маклаков і С.Чермянін відносять нервово-психічну стійкість, адаптаційні здібності, комунікативний потенціал та моральну нормативність. Емпірично встановлено, що зі збільшенням стажу роботи тренерів-викладачів відбувається поступове зниження усіх показників адаптаційного потенціалу. Поряд із загальним аналізом професійної адаптації, спеціально досліджувалися психологічні та психофізіологічні аспекти дезадаптованості тренерів-викладачів. Результати дослідження показали, що виражений рівень загальної професійної дезадаптованості зафіксовано у 4,9% досліджуваних, помірний рівень - у 48,9%, низький - у 50% досліджуваних спортивних педагогів. Найбільш поширеними проявами окремих складових дезадаптованості у тренерів-викладачів є: “порушення циклу сну - бадьорості” (відповідний показник досягає високого або вираженого рівня у 36,5% опитаних); “відчуття втоми” (відповідно у 34,1% опитаних); “погіршення самопочуття” (26,8%); “зниження мотивації до діяльності” (у 21,9%). Між віком та більшістю показників професійної дезадаптації спортивних педагогів не виявлено істотних кореляційних зв'язків. Кореляційний аналіз показав, що чим вища активність та оптимістичність життєвих установок у тренерів-викладачів, тим менш вираженими в них є прояви професійної дезадаптації.

Багаторічне активне емоційне реагування тренера на успіхи-неуспіхи своїх учнів, на конкретний соціальний простір, яким є професійний спорт, супроводжується емоційним виснаженням. Зміни, що могли б бути оцінені як симптоми вигорання, не виявлені у 17%. Середній вік цих фахівців - 40 років, стаж роботи - 17 років. У решти (83%) випробуваних було помічено початкові або сформовані симптоми “емоційного вигорання”. Встановлено, що в досліджуваних групах, фаза “напруга” не сформована в 46% випробуваних, у стадії формування в 41,6%, сформувалася в 12,4%; фаза “резистенція” не сформована в 21,4% опитаних спортивних педагогів, у стадії формування у 43,8%, сформувалася у 34,8%; фаза “виснаження” не сформована у 43,8% опитаних, у стадії формування у 39,4%, сформувалася у 16,8%.

На основі висновків, зроблених з констатуючого експерименту, ми поставили завдання - обґрунтувати систему психологічного супроводу професійного становлення тренера та реалізувати її у формуючому експерименті.

П'ятий розділ - “Психологічний супровід оптимізації професійного становлення тренера-викладача” - присвячений теоретичній розробці та науковому обґрунтуванню системи психологічного супроводу професійного становлення спортивних педагогів. Як базовий принцип при формуванні теоретичних основ психологічного супроводу було обрано суб'єктно-орієнтаційний підхід, що враховує насамперед активність та внутрішній потенціал суб'єкта. Об'єктами психологічного впливу були обрані не психічні та особистісні якості як такі або відхилення від норми, а цілісний суб'єкт. Зважаючи на це, орієнтиром розвитку професіонала є не модель, норма, а своєрідність, індивідуальність і власна траєкторія руху до професійного “акме”.

Супровід необхідний передусім суб'єкту діяльності, котрий відчуває потребу у психологічній підтримці й допомозі на всіх етапах професіоналізації, включаючи при цьому: етап завершення спортивної кар'єри й перехід до професійної підготовки як тренера; етап професійної адаптації; етап первинної та вторинної професіоналізації; етап майстерності; етап завершення спортивно-педагогічної кар'єри.

Основу психологічного супроводу складає єдність чотирьох функцій: діагностики суті проблеми, що виникла; інформації стосовно природи проблеми та шляхів її вирішення; консультації на етапі прийняття рішення та розробки стратегії вирішення проблеми; первинної допомоги на етапі реалізації розробленого плану.

З врахуванням теоретичного аналізу обґрунтовано основні принципи системи психологічного супроводу професійного становлення суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності: принцип цілісності та безперервності; врахування потреби суб'єкта в самоорганізації й саморозвитку; принцип варіативності та свободи вибору; принцип активності й самостійності.

На всіх етапах реалізації системи психологічного супроводу професійного становлення суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності передбачено використання моніторингу, спрямованого на забезпечення інформаційного, діагностичного, прогностичного, методичного й конструктивного вирішення проблем професіоналізації. Застосовування цієї процедури уможливлює забезпечення єдності та взаємопроникнення двох аспектів практичної психології: діагностики й корекції психічних явищ. Спрямованість моніторингу на відстеження особливостей розвитку емпіричних референтів суб'єктності тренера-викладача дозволяє виявити й зафіксувати непрогнозовані та неочікувані результати, що мають як позитивний, так і негативний характер. Отримана тренером-викладачем із зовнішніх джерел інформація щодо його сильних чи слабких сторін інтеріорізується і стає фактором запуску процесу саморегуляції й самокорекції. Накопичені та систематизовані у процесі моніторингу дані утворювали унікальний матеріал з онтогенетичної історії розвитку суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності, що збагачував уявлення тренерів про власні психологічні ресурси та стратегію професіоналізації з метою подальшого використання в професійному консультуванні й стимулюванні професійного розвитку.

Основною формою реалізації психологічного супроводу тренерів-викладачів на етапах підготовки та адаптації обрано техніку самофутурування в професію, яка належить до прийомів конструювання майбутнього. Використовуючи техніку самофутурування, суб'єкт має можливість уявити своє професійне майбутнє і намітити реальні шляхи його досягнення. Програма суб'єктно-орієнтованого психологічного тренінгу футуристичних навичок та вмінь фахівця складалася з трьох фаз і мала на меті: ознайомлення з основними життєвими стратегіями: благополуччя, успіху, самореалізації; перегляд власної, засвоєної і вже стабілізованої “матриці” життєвих і професійних цілей; формування близької, середньої та далекої перспективи професійного зростання. З метою визначення ефективності формуючого експерименту проведено порівняння частоти появи типів життєвих стратегій та їх елементів у контрольній і експериментальній групах після реалізації розробленої програми. Здійснений якісно-кількісний аналіз міжгрупових відмінностей дозволяє зробити висновок про ефективність, відтак і доцільність впровадження розробленої техніки самофутурування у практику фахової підготовки майбутніх тренерів з метою формування здатності до рефлексії способів побудови власного професійного шляху та збагачення життєвої перспективи.

Щодо етапів первинної та вторинної професіоналізації обґрунтовано необхідність використання такої техніки, як супервізія, під якою більшість дослідників розуміють впорядкований процес наставництва, що здійснює більш досвідчений професіонал порівняно із менш досвідченим.Технологія організації супервізорської підтримки передбачає укладання контракту між супервізором і тренером-викладачем, в якому позначаються потреби й проблеми останнього, змістовна спрямованість роботи, її мета та завдання, а також форма реалізації. Як інституціональне вирішення супервізорської підтримки запропоновані індивідуальні програми підвищення кваліфікації для тренерів початківців. Зміст таких програм достатньо мобільний, носить характер узагальненого відображення індивідуальних проблем і запитів тренерів-викладачів різних видів спорту, проте в кожному окремому випадку складається як індивідуальний контракт. Враховуючи попередні результати експериментального дослідження, було прийнято рішення про доцільність проведення тренінгу, спрямованого на формування рефлексивного оптимуму професійного розвитку тренера-викладача. Позитивні зрушення у розвитку рефлексивності, які було зафіксовано в результаті реалізації програми супервізорської підтримки, дають підставу твердити про значну ефективність саме такого напряму актуалізації сутнісних характеристик професіонала як суб'єкта професійної діяльності.

Щодо етапу майстерності запропоновано програму професійного самозбереження тренера-викладача, що містить послідовність застосування методів психологічних інтервенцій, які спрямовані на зміцнення психічного здоров'я та протистояння несприятливим факторам професійного середовища.

ВИСНОВКИ

Резюмуючи викладені в дисертаційній роботі результати теоретичних і експериментальних досліджень, можна зробити такі підсумкові висновки:

1. Систематизація наукових підходів до вивчення означеної проблеми свідчить, з одного боку, про наявність значної кількості експериментальних розвідок, а з іншого - про те, що як в теорії, так і на практиці дослідження змісту та особливостей професійного становлення тренера-викладача обмежується етапами професійної підготовки та адаптації. При цьому залишаються маловивченими особистісні новоутворення, смислові аспекти індивідуальної самосвідомості, психологічні особливості суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності на таких етапах професійного становлення, як первинна і вторинна професіоналізація, майстерність та наставництво. Упорядкування теоретичних положень онтогенетичних, соціогенетичних, адаптивно-фінальних моделей професійного розвитку фахівців різних сфер діяльності засвідчує про недостатнє використання в них методологічного потенціалу суб'єктного принципу і категорії самодетермінації.

2. В основу авторської концепції професійного становлення тренера-викладача покладено вивчення та врахування процесів, пов'язаних із розвитком його суб'єктності. Категорія суб'єкта в розробленій концепції вказує на потенційну спроможність і здатність спортивного педагога бути ініціатором, інтегратором та координатором складових власного професійного розвитку. У рамках такої концепції кінцевою метою професіоналізації є суб'єктне самоствердження фахівця, досягнення ним духовної зрілості, що знаходить своє вираження у вільній, творчій та відповідальній професійній діяльності. Залучення категорії “суб'єкт” забезпечує концепції рівень системності, необхідний і достатній для того, щоб отримати відповіді на запитання про сутність професіонала, про механізми його формування і функціонування в конкретних соціально-економічних умовах.

3. Розроблена функціональна модель суб'єкта професійної діяльності містить сукупність взаємопов'язаних структурних компонентів, а саме: професійну самосвідомість, психологічну готовність, базові орієнтації життєдіяльності, рефлексію, здатність до організації часу життя та активність. Мотиваційно-операціональними механізмами, що зумовлюють динаміку й особливості розвитку суб'єктності спортивного педагога, виступають: сутнісного самопокладання, самопобудови, самовизначення та самореалізації. У структурі моделі визначено умови становлення тренера-викладача як суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності, зокрема: психічні ресурси професіонала, свобода і відповідальність за власний розвиток та існування “інтроекта”, ідеально значущого іншого.

4. Вивчення суб'єктних характеристик тренера-викладача на кожному з етапів професійного становлення вміщує аналіз психологічних складових, що виконують роль провідних детермінант його саморозвитку та самореалізації. Змістовний аналіз унікальних історій життєвого та професійного шляхів видатних тренерів дозволив виокремити акмеологічні інваріанти професіоналізму, які розкривають суб'єктні сторони успіху у конкретній сфері діяльності.

5. З'ясовано, що процес професійного розвитку тренера-викладача, на відміну від інших професій, припускає спочатку проходження ним етапів багаторічної спортивної підготовки і становлення його як кваліфікованого спортсмена. Цей період позначено як ранню професіоналізацію, пов'язану з набуттям не лише соціально обов'язкових загальнокультурних знань і навичок, але й оволодіння первинними практичними навичками і знаннями, які носять специфічний у професіональному відношенні характер. Виходячи із цього, весь процес професійного становлення припускає проходження тренером семи етапів: допрофесійного розвитку, оптації, професійної підготовки, професійної адаптації, первинної професіоналізації, вторинної професіоналізації та майстерності.

6. Встановлено, що основу професійного розвитку фахівця складають процеси, пов'язані, насамперед, із його професійною самосвідомістю як фундаментальною умовою творчої реалізації суб'єктом власних цілей та цінностей. Цілісні та адекватні уявлення про себе виступають суттєвою передумовою цілеспрямованого планування тренером-викладачем стратегії професійного розвитку. Емпірично визначено, що когнітивна підструктура професійної самосвідомості у процесі професійного становлення тренера-викладача посилюється за рахунок усвідомлення своєї професійної ідентичності, усвідомлення змісту професійної діяльності та усвідомлення власної соціально-психологічної компетентності. Порівняльний аналіз даних афективної підструктури професійної самосвідомості тренерів-викладачів показав, що їм властивий середній (45-55) та завищений (55-95) рівні виразності її складових показників. Найбільшою цілісністю й структурованістю у кількісному (кількість інтеркореляційних зв'язків) та якісному (тіснота зв'язків) відношенні характеризується архітектоніка регулятивної підструктури професійної самосвідомості тренерів-викладачів із середнім стажем роботи 25 років. Локалізація контролю над значущими подіями у тренерів-викладачів трьох груп знаходиться у сфері інтернальності. Найвищі показники локусу контролю зафіксовано у тренерів-викладачів із середнім стажем роботи 11 років.

7. Отримані дані дозволяють стверджувати, що факторна структура суб'єктності тренерів-викладачів залежить від етапу професіоналізації. На етапах професійної підготовки, професійної адаптації та первинної професіоналізації суб'єктність спортивного педагога має трифакторну структуру, а на етапі майстерності - двофакторну. Фактори “рефлективності” та “активності” виступають детермінантами суб'єктності й презентують її інваріантну частину. Фактори “самосвідомість”, “свобода вибору й відповідальність за нього”, “розуміння і прийняття іншого” є варіативними компонентами суб'єктності спортивного педагога та відображають його індивідуальну своєрідність. Динаміка рефлексивності тренера-викладача впродовж професіоналізації має хвилеподібний характер з тенденцією до зростання.

8. Виявлено, що в процесі професійного розвитку спортивного педагога відбуваються якісні зміни у ступені його суб'єктної включеності в життєві ситуації. У тренерів-викладачів, середній стаж роботи яких становить 3 роки, відмічені достовірно нижчі (порівняно із результатами досліджуваних другої і третьої груп) рівні виразності показників “трансситуаційного освоєння світу”, “трансситуаційної рухливості” і “трансситуаційної творчості”; найвищий ступінь виразності показників суб'єкт-об'єктних орієнтацій в життєвих ситуаціях мають тренери-викладачі із середнім стажем роботи 11 років; зниження ряду характеристик (загального показника суб'єкт-об'єктних орієнтацій, трансситуаційного локусу контролю, трансситуаційного освоєння світу, трансситуаційної творчості) зафіксовано у тренерів-викладачів, середній стаж роботи яких становить 25 років.

9. З'ясовано, що інтегральним показником ставлення людини до часу свого життя виступає психологічний вік. Значна частина досліджуваних (69%) відчуває неузгодженість між хронологічним і психологічним віком, його або збільшують (44%), або зменшують (25%). Зміни відображення категорії часу в тренерів-викладачів відбуваються відповідно до етапів його професійного становлення й обумовлені основними психологічними новоутвореннями відповідного періоду розвитку. Висока оцінка насиченості подіями життя спостерігається в тренерів-викладачів починаючи з першого п'ятиріччя, і зберігається протягом усього життєвого шляху. Суб'єктивний показник рівня здоров'я впродовж професіоналізації у чоловіків-тренерів постійно знижується, а в жінок-тренерів його динаміка є хвилеподібною з тенденцією до зростання.

10. Виявлені в дослідженні кризові явища - невід'ємний атрибут динамічного процесу професійного розвитку суб'єкта діяльності. На різних етапах професіоналізації спортивний педагог як суб'єкт діяльності неодноразово опиняється в кризових ситуаціях, основу яких складають не лише психофізіологічні сенситивні періоди, вікові нормативні кризи, соціальні переходи, а й значущі життєві події, що вимагають вибору нової траєкторії професійного та життєвого шляху. Професійна криза в контексті дослідження розглядається як психічний стан суб'єкта, що характеризується внутрішніми переживаннями неможливості реалізації професійних планів, які виникають при блокуванні цілеспрямованої діяльності об'єктивними і суб'єктивними чинниками.

11. Якісно-кількісний аналіз розподілу індикаторів у текстах автонаративів дозволив встановити, що найбільш вираженими в професійній свідомості тренерів-викладачів є кризи професійного зростання (29%), професійної ідентичності (18%) і професійної кар'єри (16%); менш вираженими є кризи професійних експектацій (14%) і компетентності (12%); найменш вираженою є криза вибору професії (4%). Змістовний аналіз текстів автонаративів дозволив визначити, що кризи вибору професії, професійного зростання і професійної кар'єри ініціюються більшою мірою суб'єктивними чинниками, а криза ідентичності, компетентності та професійних експектацій - об'єктивними чинниками. Результати кореляційного аналізу дають підстави стверджувати, що процес подолання професійних криз складається із декількох моделей копінг-поведінки або їх варіантів. При цьому результативність подолання залежить від того, яка з них є домінуючою. Вибір стратегії подолання залежить від рівня розвитку суб'єктності тренера-викладача. Низький рівень саморозвитку, а також інформаційна, соціальна, економічна, ментальна несвобода вибору зумовлюють вибір пасивних та асоціальних стратегій копінг-поведінки (уникнення проблем, агресивні дії та конфронтація). Результати факторного аналізу засвідчують істотний зв'язок інтернального локусу контролю із просоціальною стратегією подолання.

12. Наявність реальних механізмів негативного впливу професійного середовища на особистість спортивного педагога актуалізує завдання розробки відповідних психопрофілактичних заходів, які необхідно впроваджувати в загальну систему психологічного супроводу його професійної діяльності. Розроблена модель психологічного супроводу професійного становлення тренера-викладача представлена у вигляді конкретних методів, технік і технологій активізації суб'єктного розвитку фахівця. Обґрунтовано форми реалізації психологічного супроводу професійного розвитку тренера-викладача: на всіх етапах - моніторинг як інформаційна основа; на етапах професійної підготовки та професійної адаптації - самофутурування як спосіб конструювання професійного майбутнього; на етапах первинної та вторинної професіоналізації - супервізія як процес ідентифікації та стимулювання психічних резервів суб'єктного і професійного зростання; на етапі майстерності - професійне самозбереження, що має на меті зміцнення психічного здоров'я, психопрофілактику негативних професійних станів, відновлення та розвиток лабільності й пластичності особистісних якостей суб'єкта.

Щодо перспективи вивчення феноменології суб'єктності професіонала, то можна припустити, що подальше дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про механізми, які визначають динаміку й спрямованість професійного розвитку фахівця як суб'єкта діяльності, та створити продуктивніші психологічні засоби актуалізації цих механізмів. Потребують подальшого вдосконалення конкретні форми і методи психологічного супроводу професійного становлення спортивного педагога. Цікавим, на наш погляд, було б здійснити порівняльний аналіз векторів професійного розвитку українських тренерів із траєкторіями професіогенезу тренерів інших країн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

тренер викладач психологічний професійний

Монографія

1. Волянюк Н.Ю. Психологія професійного становлення тренера. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. - 444 с. (Рекомендовано до друку Вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України / Рецензенти: Г.В.Ложкін, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва).

Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України

2. Волянюк Н.Ю. Сучасні тенденції і шляхи подальшого розвитку фахової підготовки спеціалістів з фізичної культури та спорту // Українська еліта та її роль в державотворенні: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2000. - С. 15-17.

3. Волянюк Н.Ю. Особливості педагогічної позиції спеціаліста з фізичної культури та спорту // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: “Плай” Прикарпатського університету. - 2000. - Частина 2. - С. 40-43.

4. Волянюк Н.Ю. Теоретичні основи проблеми професіоналізації суб'єкта діяльності // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. - Київ: ІВЦ “Політехніка”, 2002. - № 3. - С. 105-114.

5. Волянюк Н.Ю. Профессиональное развитие спортивного педагога как субъекта деятельности // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Збірник наукових праць. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, 2002. - № 2 (4). - С. 271-274.

6. Волянюк Н.Ю. Особливості професійної самосвідомості тренера-викладача // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2003. - Вип. 11. - С. 101-108.

7. Волянюк Н.Ю. Індивідуально-психологічні властивості особистості спортивного педагога // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. - Київ: ІВЦ “Політехніка”, 2003.- № 1 (7). - С. 133-140.

8. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В., Глуханюк Н.С. Проблема суб'єкта як теоретична основа професіоналізації особистості // Психологія і суспільство. - 2003. - № 2 (12). - С. 97-103.

9. Волянюк Н.Ю. Самоактуалізація спортивного педагога на фазі адепта // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2003. - Ч. 9. - С. 69-72.

10. Волянюк Н.Ю. Особистісний потенціал психологічної адаптації тренера-викладача // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2003. - Ч. 10. - С. 84-87.

11. Волянюк Н.Ю. Эмоциональное выгорание спортивного педагога // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. - № 599. - 2003. - С. 67-72.

12. Волянюк Н.Ю. Емпіричне дослідження криз професійного розвитку тренерів-викладачів // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. - Випуск 4. - К.: КиМУ, 2004. - С. 20-30.

13. Волянюк Н.Ю. Афективно-оцінююча підструктура професійної самосвідомості тренера-викладача // Актуальні проблеми психології. Том.1: Економічна психологія. Організаційна психологія. Соціальна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2004. - Вип. 12. - С. 25-28.

14. Волянюк Н.Ю. Емпіричні референти суб'єктності тренера-викладача // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2004. - Т. VI, Вип. 3. - С. 65-70.

15. Волянюк Н.Ю. Использование биографического метода в психолого-педагогических исследованиях // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 1 (58). - С. 37-40.

16. Волянюк Н.Ю. Готовність до професійно-педагогічної діяльності тренера-викладача, як показник суб'єктності // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /За ред. Максименка С.Д. - К.: 2004. - Т. IV, Вип. 1. - С. 90-96.

17. Волянюк Н.Ю. Психологічна сутність криз професійного розвитку суб'єкта діяльності // Актуальні проблеми психології. Том 1: Економічна психологія. Організаційна психологія. Соціальна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2004. - Вип. 13. - С. 20-24.

18. Волянюк Н.Ю. Психологічний вік тренера-викладача в особистісному вимірі // Соціальна психологія. - № 5 (7). - 2004. - С. 130-140.

19. Волянюк Н.Ю. Самофутурирование профессионального развития тренера-преподавателя // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Збірник наукових праць. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, 2004. - № 3 (8). - С. 47-53.

20. Волянюк Н.Ю. Психологічний супровід професійного розвитку тренера-викладача // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: Міленіум, 2004. - Т. ІV, Вип. 8. - С. 67-74.

21. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. Субъект-объектные ориентации тренеров-преподавателей в жизненных ситуациях // Журнал практикуючого психолога. - К.: КНЛУ. - № 10. - 2004. - С. 127-139.

22. Волянюк Н.Ю. Феноменологія суб'єктної активності // Соціальна психологія. - № 3(5). - 2004. - С. 97-109.

23. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В. Психологічна дистанція як фактор організаційного клімату // Соціальна психологія. - № 4 (6). - 2004. - С. 36-42.

24. Волянюк Н.Ю. Особливості вибору стратегії копінг-поведінки тренерів-викладачів // Соціальна психологія. - № 4 (12). - 2005. - С. 101-112.

25. Волянюк Н.Ю. Рефлексивність як детермінанта суб'єктності тренера-викладача // Соціальна психологія. - № 2 (10). - 2005. - С. 114-127.

26. Волянюк Н.Ю. Функціональна модель суб'єкта професійної діяльності // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. - Вип. 6. - К.: КиМУ, 2005. - С. 37-45.

27. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. Психологические факторы качества жизни людей // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - № 6 (30). Ч. II. - С. 3-8.

28. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В. Супервізія як психологічна технологія оптимізації процесу професійної соціалізації фахівця // Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2006. - Т. VIII, Вип. 1. - С. 204-208.

Статті та тези в інших наукових виданнях та матеріалах конференцій:

29. Волянюк Н.Ю. Зміст та особливості педагогічної позиції вчителів фізичної культури // Науковий вісник ВДУ: Здоров'я, фізична культура і спорт. - Луцьк, 1999. - № 7.- С. 63-65.

30. Волянюк Н.Ю. Сучасні аспекти професійної підготовки фахівців з фізичної культури та спорту // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ. - 1999. - № 19. - С. 34-36.

31. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В. Власть тренера и зависимость спортсмена // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні. Зб. наукових праць. - Рівне: “Ліста”. - 1999. - С. 200-206.

32. Волянюк Н.Ю. Структура психологической компетентности спортивного педагога // Фізичне виховання студентів творчих спеціальностей: Зб. наукових праць під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 1999. - № 1. - С. 7-9.

33. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В., Видай А.В. Лидерство: история и современность // Персонал: Науковий журнал. - Київ: МАУП, 2001. - С.44-50.

34. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В., Свіргунець Є.М., Солтик О.О. Динаміка образу професіонала спортивного педагога // Науковий журнал Вісник технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 2001. - № 3. Ч. 2 (34). - С. 173-177.

35. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В. Психологія взаємодії в системі “тренер-спортсмен” // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Збір. наук. пр. - Вінниця, 2001. - С. 307-309.

36. Волянюк Н.Ю. Анализ философско-психологических учений о человеке как о субъекте // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ). - 2002. - № 28. - С. 27-34.

37. Волянюк Н.Ю. Генетическая онтология субъекта деятельности // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ). - 2002. - № 23. - С. 58-65.

38. Волянюк Н.Ю., Цьось А.В. Акмеологічна специфіка підготовки майбутнього спеціаліста з фізичної культури та спорту // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві / Зб. наук. пр. - Луцьк, 2002. Т. 1. - С. 131-133.

39. Волянюк Н.Ю., Бузник А.И., Дорошенко Н.Н. Методические рекомендации. Психология взаимодействия в системе “тренер-спортсмен”. - Государственный научно исследовательский институт физической культуры и спорта, Федерация футбола Украины, Киев, 2003. - 60 с.

40. Волянюк Н.Ю. Профессиональное развитие субъекта деятельности // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. тр. под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХГАДИ (ХХХПИ), 2003. - № 2. - С. 37-47.

41. Волянюк Н.Ю. Самоактуалізація майбутнього тренера // Молода спортивна наука України: Збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту. - Львів: НВФ “Українські технології”. - 2003. - Вип. 7. - Т. 1. - С.120-122.

42. Волянюк Н.Ю. Концептуальні засади дослідження професійного розвитку спеціаліста // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти: матеріали перших Ірпінських науково-педагогічних читань. - Ірпінь, 2003. - С. 242-247.

43. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В. Структурні-змістовні характеристики професійної самосвідомості тренера-викладача // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Формування парадигми самосвідомості у психологічній науці: Зб. наук. пр. Наукові записки Рівненського держаного гуманітарного університету. Вип. 30. - Рівне: РДГУ, 2004. - С. 14-19.

44. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. Акмеологический инвариант профессионализма тренера // Спортивный психолог. - № 2. - 2004. - С. 27-32.

45. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. Субъект спортивно-педагогической деятельности в жизненных ситуациях // Личностно ориентированное профессиональное образование: Материалы IV Всерос. науч.-практ. конф. - В 2-х ч. - Ч. 1. - Екатеринбург: Рос. гос. проф.-пед. ун-т, 2004. - С. 254-258.

46. Волянюк Н.Ю., Ложкін Г.В., Дорошенко Н.М. Стать як детермінанта типового стилю керівництва // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Частина 1.: Соціально-психологічні детермінант формування гендерних стереотипів в умовах сучасного суспільства: Зб. наук. пр. Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2003. - Вип. 27. - С. 62-64.

47. Волянюк Н.Ю. Тренер-викладач та його індивідуально-психологічні властивості // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - № 1. - 2004. - С. 135-138.

48. Волянюк Н.Ю. Эмоциональный ресурс тренера-профессионала // Фізична культура, спорт та здоров'я нації // Зб. наук. пр. - Вип. 5 / Редкол. К.П.Козлова (голова) та ін. - Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2004. - С. 377-380.

49. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. Биографический метод исследования в спорте // Наука в олимпийском спорте. - № 1. - 2004. - С. 102-107.

50. Волянюк Н.Ю., Бузнік А.І. Адаптаційний потенціал тренера-викладача // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 8: У 4-х т. - Львів НВФ “Українські технології”, 2004. - Т. 4. - С. 62-66.

51. Волянюк Н.Ю. Суб'єктивна оцінка продуктивності життя тренерів-викладачів // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві / Зб. наукових праць ВДУ ім. Лесі Українки - Луцьк, 2005. - С. 119-123.

52. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. Регулятивная составляющая психологического потенциала тренера // Спортивный психолог. - № 3 (6). - 2005. - С. 26-32.

53. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. Психологическая детерминация конфликтности субъектов профессиональной деятельности // Современная конфликтология: пути и средства содействия развитию демократии, культуры мира и согласия / Тезисы докладов выступлений на II Международном конгрессе конфликтологов. - Т. II. - М. - СПб.: Наука. - 2004. - С. 66-68.

54. Волянюк Н.Ю., Ложкин Г.В. “Эмоциональное выгорание” тренера // Материалы Международной научной конференции психологов спорта и физической культуры “Рудиковские чтения”. - М.: Российский государственный университет физической культуры, спорта и туризма, 2004. - С. 50-52.

55. Волянюк Н.Ю. Гендерные различия в поведении пловцов // Олимпийский спорт и спорт для всех: тезисы V Международного научного конгресса. Гл. ред. М.Е. Кобринский. - Мн.: Белорусская государственная академия физической культуры, 2001. - С. 354.

56. Volyanyuk N., Lozhkin G. The power of coach and the dependence of sportsman // Abstracts of the XXVII International Congress of psychology. - Published under the auspices of the International Union of Psychology Science. - Stockholm, Sweden. - 2000. - P.360-361.

57. Volyanyuk N. Gender distinctions in athlete's behavior // BPS Centenary 1901-2001 VII-th European Congress of PSYCHOLOGY, - Barbican Center, London, 2001. - P. 234.

58. Volyanyuk N. The basis of authority of the coach // 6th International Scientific Congress Modern Olympic Sport and Sport for all, - Warsaw, June 6-9. - 2002. - P. 468-469.

59. Volyanyuk N. Gender and Motivation of Choosing the Major Kinds of Moving Activity // 17-th BIENNIAL ISSBD MEETING. - Ottawa, Ontario, Canada, august 2-6th. - 2002. - P.7-8.

60. Volyanyuk N. Research of crises of the professional development of trainers // Современный олимпийский спорт и спорт для всех: тезисы VII Международного научного конгресса. - Москва, 2003. - Т. 2. - С. 411-412.

61. Volyanyuk N. Professionalism crises of sport pedagogues // 8th European congress of psychology: “Psychology in dialogue with related disciplines”.- Vienna, Austria. - 6-11 July 2003. - P. 299-300.

62. Volyanyuk N. Peculiarities of emotional burnout of skilled coaches // 28th International Congress of Psychology (ICP 2004): Program book. - Beijing, China, 2004. - Р. 293.

63. Volyanyuk N. Personal time in perception of a coach-teacher // 9th European Congress of Psychology, Spain. - Granada, 2005. - files 39.html.

64. Volyanyuk N., Lozhkin G. Coping behaviour of a coach-professional //26th Internetional Congress of Applied Psychology. - Athens, Greece. - July 16-21. - 2006. - P. 289.

Размещено на Allbest.ru