Теоретичні та методичні засади складання психологічного портрета особи, яка становить оперативно-службовий інтерес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Теоретичні та методичні засади складання психологічного портрета особи, яка становить оперативно-службовий інтерес

Діденко Оксана Іванівна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

психологічний портрет злочинець

Актуальність теми. Розбудова демократичної, правової України та курс на європейську інтеграцію обумовлюють необхідність системного реформування органів внутрішніх справ України. Ефективна діяльність ОВС у нових умовах неможлива без її всебічного та ґрунтовного забезпечення. Одним із його основних напрямків є психологічне забезпечення.

Психологічне забезпечення представляє собою розробку нових, адаптацію та застосування вже існуючих знань у вигляді методик, технологій, рекомендацій з метою: а) підвищення ефективності оперативно-службової діяльності; б) збереження та зміцнення психологічного здоров'я, повної реалізації психологічного потенціалу персоналу ОВС. Згідно чинних нормативних документів психологічне забезпечення в ОВС України здійснюється у двох напрямках: 1) психологічне супроводження оперативно-службової діяльності; 2) психопрофілактична робота з персоналом. Складання психологічних портретів правопорушників (злочинців) з подальшим їх використанням в оперативно?розшукових та слідчих заходах визначено як одне з пріоритетних завдань першого напрямку. Така пріоритетність пов'язана, зокрема, з попередженням та розслідуванням так званих неочевидних злочинів, серійних убивств, зґвалтувань і т. ін., встановленням та затриманням осіб, які їх скоїли.

Психологічний портрет особи, яка представляє оперативно-службовий інтерес, є новим, перспективним напрямком використання психологічних знань у правоохоронній діяльності. Об'єктом складання психологічного портрету можуть виступати різні категорії осіб, але найбільш актуальною є розробка психологічного портрету особи, яка підозрюється у скоєнні злочину (злочинця). Дана обставина визначає центральний напрямок дисертаційного дослідження.

Історичний пріоритет розробки психологічного портрету в інтересах правоохоронної практики належить Академії ФБР США. В ОВС України розробку психологічного портрету розпочато після створення в 1997 р. психологічної служби. Це питання в останній час привертає все більшу увагу з боку науковців та практиків. У контексті більш загальних проблем окремі аспекти, які стосуються теми нашого дослідження, розглянуті вітчизняними психологами та юристами ? В.І. Барком, А.В. Іщенком, В.П. Казміренком, Л.І. Казміренко, М.В. Костицьким, В.С. Кузьмічовим, Є.Д. Лук'янчиковим, С.Д. Максименком, В.С. Медведєвим, В.В. Рибалкою, В.М. Синьовим, В.О. Татенком, С.І. Яковенком та ін.

Проблеми психологічного портрету злочинця у своїх роботах так чи інакше торкалися Д.О. Александров, Ю.М. Антонян, Р.Л. Ахмедшин, Дж. Бруссел, Б.Л. Гульман, Д. Дуглас, М.І. Єнікеєв, С.П. Зеленківський, А.Ф. Зелінський, Я.Ю. Кондратьєв, Н.В. Кубрак, В.А. Кузнєцов, О.Ф.Лазурський, І.В. Мартиненко, О.М. Морозов, В.А. Образцов, С.В. Познишев, О.Р. Ратінов, О.М. Столяренко, С.А. Тарарухін, О.В. Тімченко, В.Є. Христенко, О.М. Цільмак, В.І. Черненілов, А.П. Чуприков, Ю.В. Чуфаровський та ін.

При певних успіхах щодо складання та використання психологічного портрету потребують суттєвого покращення змістовно-методичні аспекти, організація та порядок взаємодії з психологом різних осіб, які мають відношення до психологічного портрету. Вирішення цих питань до певної міри стримується недостатньою науково-теоретичною розробкою проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно п.2.8. Наказу МВС України від 05.07.2004р. №755 „Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років”, на замовлення ЦПП ДРП МВС України від 18.04.2005 р. та плану науково-дослідної роботи Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС (до березня 2006 року ? Київського юридичного інституту МВС України). Тему затверджено в Координаційній раді з психолого-педагогічних наук АПН України (протокол від 25.05. 2005 р. №5).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка та впровадження комплексу пропозицій та рекомендацій щодо оптимізації складання та використання психологічного портрету особи, яка становить оперативно-службовий інтерес.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати поняття “психологічний портрет” та його висвітлення у психологічній і юридичній літературі;

2) з'ясувати необхідні для складання психологічного портрету основні джерела отримання вихідної інформації, порядок роботи з ними;

3) провести емпіричне дослідження стану розробки та використання психологічного портрету в ОВС України;

4) визначити загальні принципи і конкретні прийоми збирання, обробки, аналізу та інтерпретації даних, на підставі яких складається психологічний портрет;

5) розробити та апробувати алгоритм складання психологічного портрету, внести пропозиції щодо нормативних документів з метою визначення підстав для розробки і використання психологічного портрету у правоохоронній діяльності.

Об'єкт дослідження: психологічний портрет як спосіб представлення вибіркової сукупності значущої інформації щодо особи.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні засади складання психологічного портрету особи, яка становить оперативно-службовий інтерес.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи:

?аналіз та систематизація наукових даних - при дослідженні науково-теоретичних положень щодо психологічного портрету особи у психологічній та юридичній площині;

? контент-аналіз ? при опрацюванні нормативно-методичних документів та зразків психологічних портретів;

? напівстандартизоване інтерв'ю, усне опитування, бесіда ? при виявленні думок фахівців щодо стану розробки та використання психологічного портрету в ОВС України.

На етапі емпіричного дослідження здійснено експертне оцінювання, суб'єктами якого були 106 працівників служби психологічного забезпечення ОВС України та 22 начальники Центрів практичної психології. Здійснено якісний аналіз 34 психологічних портретів злочинців. Проведено інтерв'ю з 20 фахівцями-психологами, що мають особистий досвід складання психологічних портретів, і бесіди з 43 практичними працівниками оперативних та слідчих підрозділів, що виступали замовниками та користувачами психологічних портретів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

? визначено зміст понять “психологічна характеристика”, “карта (схема) особистості”, “психологічний профіль”, “психологічний портрет” та здійснено їх порівняльну характеристику;

? запропоновано класифікацію основних видів психологічних портретів;

? розроблено орієнтовну методику складання психологічного портрету злочинця.

Набули подальшого розвитку:

? підходи до класифікації джерел інформації для складання психологічного портрету та оцінки їх достовірності;

? основні принципи, прийоми та правила складання психологічного портрету.

Удосконалено:

? структуру та зміст психологічного портрету злочинця;

? порядок та процедури взаємодії психолога з різними особами при складанні та використанні психологічного портрету.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при:

? оптимізації психологічного супроводження оперативно-службової діяльності;

? наданні методичної допомоги працівникам психологічної служби ОВС, які займаються складанням психологічного портрету;

? підготовці майбутніх фахівців-психологів та юристів у вищих навчальних закладах МВС України.

Матеріали дослідження використані при розробці у складі авторського колективу „Методичних рекомендацій, альбому схем, таблиць на допомогу практичним психологам органів і підрозділів внутрішніх справ щодо складання психологічного портрету злочинця”, які прийняті до впровадження у діяльність практичних психологів органів внутрішніх справ України (акт від 21.04.2005 р. №13/271).

Запропоновані в дисертації положення були використані автором при складанні психологічних портретів злочинців та злочинного угруповання на замовлення Генеральної прокуратури України (довідка від 19.11.2004р. №06/3-63019044) і слідчих підрозділів Печерського (довідка від 02.01.2002 р. №54/29-1) та Дарницького (довідка від 23.05.2003 р. №47/8556) районних управлінь ГУМВС України в м. Києві.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються на курсах підвищення кваліфікації фахівців Центрів практичної психології МВС України, що проводяться на базі Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС (акт від 12.09.2006 р. №47/2-760). Починаючи з 2006 року до навчального плану підготовки практичних психологів ОВС освітнього рівня „спеціаліст” при КНУВС введено дисципліну „Методика складання психологічного портрету” загальним обсягом 54 год. (акт від 12.09.2006 р. №47/2-760). Відповідно до плану редакційно-видавничої діяльності Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС підготовлено та передано до видання рукопис навчального посібника „Психологічний портрет правопорушника”.

Особистий внесок здобувача. У статті „Джерела вихідної інформації для складання психологічного портрета злочинця”, опублікованій у співавторстві з Медведєвим В.С., автору належить 50 % змісту.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися автором на наукових та науково-практичних конференціях: “Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ“ (Київ, 2000), “Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку“ (Київ, 2001), “Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання“ (Київ, 2004), “Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології“ (Київ, 2005), „Актуальні проблеми юридичної психології” (м. Київ, 2006). Дисертаційне дослідження обговорене на засіданні кафедри практичної психології Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби і міжкафедральному семінарі кафедри юридичної психології; практичної психології, соціальної роботи та педагогіки Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби; кафедри психології факультету права та підприємництва Київського національного університету внутрішніх справ 18 березня 2007 року.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в дев'ятьох наукових працях (вісім одноосібних), чотири з яких - наукові статті у фахових періодичних виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, 7 додатків та списку використаних джерел (242 найменування). Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, з яких список використаних джерел складає 20 сторінок, додатків - 19 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито мету та дослідницькі завдання, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведені дані щодо апробації та структури дисертаційної роботи.

Перший розділ „Теоретичні засади розробки психологічного портрету” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Психологічний портрет у системі психолого-юридичних понять” зазначено, що у практичній психології та правоохоронній діяльності використовується кілька основних способів представлення інформації щодо особи. Вони зафіксовані у поняттях „психологічна характеристика”, „карта (схема) особистості”, „психологічний профіль”, „психологічний портрет”. Порівняльний аналіз засвідчує, що вказані способи, маючи певний спільний зміст, відрізняються за джерелами, методами отримання вихідної інформації, формою та особливостями її представлення, об'єктом та сферою застосування, що відображено у табл. 1

Таблиця 1. Порівняльна характеристика основних способів представлення психологічної інформації щодо особи

Спосіб представ-лення інформації	Методи отримання	Особливості представлення	Об'єкт та сфера використання
Психологіч-на характеристи-ка	Експертна оцінка, контент-аналіз документів, аналіз продуктів діяльності	Найбільш розгорнута; з елементами порівняння та оцінювання; відносно структурована	Проходження служби персоналом ОВС; атестація засуджених; вивчення особи, яка перебуває під слідством
Психологіч-на карта (схема)	Експертна оцінка, незалежні характеристики, тестування, бесіда, контент-аналіз документів	Відносно стисла; переважно порівняльно-оціночна; з кількісно-цифровими даними; чітко структурована	Психологічне супроводження персоналу ОВС; вивчення осіб, які є об'єктом експертизи, перебувають під слідством, в оперативній розробці
Психологічний профіль	Тестування, бесіда	Найбільш стисла; з кількісно-цифровими даними у вигляді графіку, діаграми, гістограми; жорстко структурована; як самостійний спосіб чи складова інших	Вивчення та обстеження осіб, які підлягають психодіагностиці та експертизі
Психологічний портрет	Незалежні характеристики, контент-аналіз документів, аналіз продуктів діяльності, бесіда, візуальна психодіагностика	Відносно стисла; з елементами порівняння та оцінювання; структурована у залежності від виду портрету	Оперативно-розшукова та слідча діяльність

В останнє десятиріччя органами внутрішніх справ України все активніше використовується психологічне портретування. Враховуючи вже існуючі визначення психологічного портрету (Ю.М. Антонян, В.С. Медведєв, В.О. Образцов та С.М. Богомолова, О.М. Столяренко та В.І. Черненілов, Ю.В. Чуфаровський та ін.) у дисертації пропонується таке тлумачення цього поняття у контексті правоохоронної діяльності. Психологічний портрет ? це цілісний, у різній мірі формалізований та структурований спосіб представлення сукупності юридично важливої психологічної та іншої (медико-біографічної, антропометричної тощо) інформації щодо особи чи групи осіб в інтересах вирішення оперативно-службових завдань.

Психологічний портрет може складатися відносно різних об'єктів: потерпілого, свідка, особи, що зникла без вісти, тощо. Але найбільш актуальним є складання психологічного портрету злочинця (особи, яка підозрюється чи звинувачується у скоєнні злочину). У дисертації запропоновано таку класифікацію видів психологічного портрету злочинця:

? розшуковий, або портрет невідомого злочинця (в неочевидних злочинах, коли відсутні свідки, очевидці, живі потерпілі; немає конкретних даних про особу злочинця ? умисні вбивства, серійні, на сексуальному підґрунті);

? портрет підозрюваного чи ймовірного злочинця (є свідки, потерпілі, які надають деяку інформацію щодо злочинця, ? грабіж, розбій, здирництво, зґвалтування);

? портрет конкретного злочинця (особа злочинця відома, але його не затримано ? терористичний акт, захоплення заручників, втеча з-під варти та ін.).

У другому підрозділі „Проблема психологічного портрету у наукових дослідженнях та правоохоронній практиці” здійснено історико-змістовний аналіз психолого-юридичних, кримінологічних, криміналістичних публікацій. Він засвідчує, що перший випадок побудови психологічного портрету злочинця описаний американським психологом Джеймсом Брусселем (1968 р.). В 1979 р. у ФБР США було започатковано програму „Особистісно-злочинне профілювання” та створено групу щодо її реалізації під керівництвом Д.Дугласа. Найбільш відомими прикладами розробки та використання психологічного портрету американськими фахівцями є справи Дж.Гейсі (1980 р.), Теодора Банді (1989 р.). У Великобританії перша офіційна розробка психологічного портрету злочинця датується 1985 р. (справа Дж.Даффі ? Девід Кантер). В МВС Росії у 1992 р. прийнято програму проведення науково-практичної розробки розшукових психологічних портретів невідомих злочинців, які скоїли серійні злочини проти особистості. У роботі підкреслюється, що при використанні зарубіжного досвіду психологічного портретування необхідно враховувати відмінності у розумінні особистості злочинців, природи злочинів, які пов'язані з цілою низкою обставин соціально-економічного, національно-етнічного, ментального та іншого характеру.

У дисертації зазначається, що загальною теоретико-методологічною основою психологічного портретування виступає положення про те, що злочинець у різній мірі, але неминуче об'єктивує свою особистість, окремі її характеристики у злочині та його основних складових. Сліди, залишені злочинцем, можуть виступати своєрідними „психологічними маркерами”.

Безпосередньою основою розробки психологічного портрету слугують уявлення про структуру особистості, особливості формування та розвитку підструктур особистості.

Аналіз розмаїття вітчизняних та зарубіжних підходів до особистості у контексті психологічного портретування (Г. Айзенк, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Е. Еріксон, Р. Кеттел, О.Ф. Лазурський, Г. Оллпорт, С. Познишев та ін.) показує, що найбільш продуктивними є підходи Г. Гросса, К.К .Платонова, В.В .Рибалки.

Другий розділ „Прикладні аспекти складання психологічного портрету” включає 3 підрозділи.

У підрозділі 2.1. „Емпіричне дослідження стану розробки та використання психологічного портрету” представлені матеріали авторського дослідження. Воно складалося з таких основних процедур: опитування начальників ЦПП МВС України (22 особи); письмове опитування фахівців-психологів ЦПП (106 осіб); інтерв'ю з фахівцями?психологами ЦПП, які мають особистий досвід складання психологічних портретів (20 осіб); бесіди з практичними працівниками, які представляють оперативні та слідчі підрозділи (43 особи); комплексний аналіз психологічних портретів, складених у 2003-2005 р.р. фахівцями ЦПП (34 портрети).

На період проведення дослідження значна частина ЦПП не залучалася до складання психологічних портретів. Більшість начальників ЦПП (64%) та фахівців-психологів (79%) не мали особистого досвіду складання психологічних портретів і не володіли достатніми знаннями щодо змісту, структури психологічного портрета та алгоритму його складання. Більшість фахівців (69%), які були ознайомлені з „Методичними рекомендаціями по складанню психологічного портрета злочинця”, розробленими ЦПП ДРП МВС України, вважають їх переважно теоретичними і лише частково достатніми для практичної діяльності.

За частотою складання чільну п'ятірку утворюють психологічні портрети осіб щодо таких видів злочинів, як умисне вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, розбій, грабіж, крадіжка. При цьому середня тривалість складання психологічного портрета не перевищувала 3 дні.

Нормативно неурегульованими питаннями є форма запиту; статус фахівця (профілера), який складає психологічний портрет, та порядок його взаємодії з різними категоріями осіб ? носіїв інформації; допуск до таємної інформації.

У підрозділі 2.2. „Організаційно-правові аспекти діяльності психолога щодо складання психологічного портрету” здійснено контент-аналіз нормативно-правових документів, які в тій чи іншій мірі визначають та регламентують складання психологічного портрета. Встановлено, що загальну нормативно-правову основу такої діяльності утворюють: 1) Кримінально-процесуальний кодекс України (ст.128-1), 2) Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” (ст.ст. 8; 11), 3) Наказ МВС України від 28.07.2004 № 842 „Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно?службової діяльності органів внутрішніх справ України”, яким затверджено і введено в дію Положення про службу психологічного забезпечення та Положення про Центри практичної психології МВС України та ін.

Встановлено, що нормативно-правове поле такої діяльності недостатньо чітко окреслене та має суттєві прогалини щодо підстав складання, офіційного статусу психологічного портрета, порядку взаємодії при його складанні.

У роботі визначено вимоги щодо фахової підготовленості психолога-профілера. З їх урахуванням аргументовано доцільність включення до навчального плану підготовки психологів у ВНЗ МВС України дисциплін „Психологія оперативно?розшукової діяльності”, „Методика складання психологічного портрета”. Також потрібним є створення єдиної бази обліку насильницьких, сексуальних, у тому числі серійних, злочинів (за аналогом російських програм „Монстр” та „Досьє”). За наявності таких програм буде доцільним створення постійної міжвідомчої групи для складання психологічних портретів при розслідуванні найбільш резонансних злочинів, скоєних, зокрема, в умовах неочевидності.

У підрозділі 2.3. „Джерела вихідної інформації та оцінка її достовірності” вказується, що у сукупності чинників, які визначають повноту та прогностичність психологічного портрета, ключову роль відіграє інформаційна база. Вона створюється шляхом визначення ймовірних джерел інформації та їх максимального використання. У зв'язку з цим пропонується така класифікація основних інформаційних джерел для складання психологічного портрета.

1. „Людські”, до яких відносяться:

? потерпілий (жертва);

? очевидці (свідки);

? особи, які безпосередньо знають злочинця (після встановлення його особи: родичі, знайомі, друзі, колеги по роботі, сусіди та ін.);

? працівники правоохоронних органів, що безпосередньо контактували зі злочинцем до скоєння злочину та після затримання злочинця.

2. Експертно-криміналістичні, до яких відносяться:

? результати різних експертиз: патолого-анатомічної, балістичної та ін.;

? фото- та відеоматеріали, протоколи огляду місця події злочину тощо.

3. Предметно-речові: знаряддя скоєння злочину, фрагменти одягу, матеріальні „автографи” злочинця та ін.

4. Матеріали кримінальної та оперативно-розшукової справ, які не увійшли у наведені вище рубрики.

На підставі особистого досвіду та узагальнення існуючої практики можна стверджувати, що першочергове значення (за ознаками інформативності та достовірності) для складання психологічного портрета мають такі джерела інформації:

1) протоколи огляду місця події злочину і трупа за його наявності;

2) фотографії з місця події злочину та фотографії трупа за його наявності;

3) висновки судово-медичних експертиз;

4) документи з інформацією про потерпілу особу та злочинця.

Досвід психологічного портретування засвідчує певні обмеження у доступі до перерахованих джерел, що ускладнює роботу профілера і знижує прогностичність портрета.

Третій розділ „Методичні засади складання психологічного портрета” включає два підрозділи.

Підрозділ 3.1. „Принципи, прийоми та правила складання психологічного портрета”, присвячений розкриттю сутності та особливостей використання принципів, прийомів і правил розробки психологічного портрета (за схемою О.М.Столяренка).

Систему основних принципів утворюють: принципи науковості, об'єктивності, конкретності, комплексності, а також всебічності і професійної компетентності.

Основними прийомами та правилами складання психологічного портрета є:

1) прийом забезпечення повноти та вибірковості психологічного портрету;

2) прийом урахування закономірностей та механізмів соціально-психологічного пізнання;

3) прийом надання психологічному портрету визначених якостей; прийом передбачає правила вибірковості, достатності, достовірності, цілісності;

4) прийом структуризації, який базується на правилах орієнтації на певну структуру особистості, здійсненні значущої типізації, індивідуалізації, врахуванні правової компетенції та кримінального досвіду особистості;

5) прийом використання максимальної кількості джерел інформації;

6) прийом рефлексії;

7) прийом реконструкції криміналістичного механізму злочину;

8) прийом психологічного моделювання поведінки злочинця;

9) прийом психологічної інтерпретації поведінки злочинця.

Поєднання зазначених принципів, прийомів та правил зі статистичним та аналітико-психологічним підходами забезпечує належну прогностичність психологічного портрета. Вказані методичні орієнтири, узагальнені та систематизовані автором, засвідчили ефективність під час власноручного складання психологічних портретів.

У підрозділі 3.2. „Структура психологічного портрета та орієнтовна методика його складання” вказується, що у загальній проблемі психологічного портрета важливе місце займає змістовно-технологічна складова.

На сьогодні психологи ОВС України задовільною та достатньою методикою складання психологічного портрета не озброєні. У зв'язку з цим мають місце відмови від виконання даного професійного завдання та недостатньо якісне його використання.

З урахуванням аналізу вже складених портретів та побажань замовників у дисертації пропонується типова структура психологічного портрета. Вона складається з п'яти основних розділів:

1) обгрунтувальний ? аргументована інформація щодо ознак злочинця за наявності об'єктивних слідів і обставин злочину;

2) кваліфікаційний ? характеристика мотивів скоєння злочину (злочинів) і типу особистості злочинця;

3) ідентифікаційний ? характеристика базових соціально-демографічних та психологічних ознак злочинця, суттєвих для його ідентифікації;

4) розшуковий ? інформація, яка може сприяти розшуку та затриманню злочинця;

5) прогностичний ? ймовірний прогноз подальшої поведінки та намірів злочинця і можливого перебігу подій.

Процедуру складання психологічного портрета злочинця можна розділити на п'ять стадій:

? збирання та попередній аналіз інформації;

? класифікація та типізація злочинця;

? психологічний опис злочинця з виокремленням найбільш суттєвих характеристик;

? формування пропозицій щодо особливостей розшуку та затримання злочинця;

? розробка рекомендацій щодо особливостей допиту та інших слідчих дій.

З метою створення єдиного для всіх психологів системи ОВС України зразку оформлення психологічних портретів осіб, що становлять оперативно-службовий інтерес, у роботі запропоновано представляти психологічний портрет у формі „Висновку спеціаліста-психолога”. Цей документ повинен включати загальну частину ? відомості про підстави складання психологічного портрета, його замовника та особу психолога-профілера, опис складу злочину та перелік джерел, використаних для складання психологічного портрета і спеціальну частину (власне психологічний портрет).

Таким чином, дисертаційне дослідження засвідчило наукову актуальність та практичне значення проблеми психологічного портретування у контексті юридичної психології та правоохоронної діяльності.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити такі загальні висновки.

1. У правоохоронній діяльності поняття психологічного портрета як способу представлення інформації щодо особи використовується поряд з поняттями характеристики, карти (схеми), профілю. Психологічний портрет ? це цілісний, у різній мірі формалізований та структурований спосіб представлення сукупності юридично важливої психологічної та іншої (медико-біографічної, антропометричної тощо) інформації щодо особи чи групи осіб в інтересах вирішення оперативно-службових завдань. Найбільш актуальним різновидом психологічного портрета є портрет злочинця, у тому числі а) розшуковий, або портрет невідомого злочинця, б) портрет підозрюваного чи ймовірного злочинця, в) портрет конкретного злочинця.

2. Практика складання психологічного портрета, яка започаткована в ОВС України з 1999 р., повинна враховувати закордонний досвід (США, Велика Британія, Росія та ін.) у контексті соціально-економічних, національно-етнічних, ментальних та інших особливостей.

Теоретико-методологічною основою психологічного портретування виступає положення про те, що злочинець неминуче об'єктивує свою особистість у злочині та його складових. Безпосередньою базою розробки психологічного портрета слугують уявлення про особистість та її структуру. Під таким кутом зору найбільш продуктивними є підходи Г. Гросса, К.К. Платонова, В.В. Рибалки.

3. Емпіричне дослідження стану розробки та використання психологічного портрета в ОВС України засвідчило наявність труднощів і невирішених питань змістовно-методичного та організаційно-правового характеру. Зокрема вони стосуються структури психологічного портрета, його правового статусу, підстав складання, допуску профілера до джерел інформації, спеціальної підготовки психологів та ін. Низку відповідних пропозицій сформульовано та направлено до ЦПП ДРП МВС України.

4. Інформаційну базу складання психологічного портрета утворюють 4 групи джерел:

1) „людські” ? потерпілий, свідки, особи, які безпосередньо знають злочинця (родичі, знайомі та ін.); працівники правоохоронних органів, які безпосередньо контактували зі злочинцем;

2) експертно-криміналістичні ? результати експертиз, фото- та відео- матеріали, протоколи огляду місця події злочину тощо;

3) предметно-речові ? знаряддя скоєння злочину, матеріальні „автографи” злочинця та ін.;

4) матеріали кримінальної та оперативно-розшукової справ, які не включені у попередні групи.

5. Методично грамотне складання психологічного портрета передбачає дотримання сукупності певних принципів (науковості, об'єктивності, комплексності та ін.), використання конкретних прийомів та правил (структуризації особистості, реконструкції механізму злочину, рефлексії, психологічного моделювання та інтерпретації поведінки злочинця та ін.). Така вимога у поєднанні зі статистичним та аналітико-психологічним підходами забезпечує належну прогностичність психологічного портрета.

6. Типова структура психологічного портрета може включати такі розділи:

а) обгрунтувальний ? аргументована інформація щодо ознак злочинця за наявності об'єктивних слідів і обставин злочину;

б) кваліфікаційний ? характеристика мотивів скоєння злочину (злочинів) і типу особистості злочинця;

в) ідентифікаційний ? характеристика базових соціально-демографічних та психологічних ознак злочинця, суттєвих для його ідентифікації;

г) розшуковий ? інформація, яка може сприяти розшуку та затриманню злочинця;

д) прогностичний ? ймовірний прогноз подальшої поведінки та намірів злочинця і можливого перебігу подій.

Процедура складання психологічного портрета включає такі основні стадії: збирання інформації, психологічний опис злочинця з виокремленням найбільш суттєвих характеристик; формування пропозицій щодо особливостей розшуку та затримання злочинця, розробка рекомендацій щодо особливостей допиту та інших слідчих дій.

7. Психологічний портрет доцільно оформляти у вигляді „Висновку спеціаліста-психолога”. Цей документ повинен включати загальну частину ? відомості про підстави складання психологічного портрета, його замовника та особу психолога-профілера, опис події злочину та перелік джерел, використаних для складання психологічного портрета і спеціальну частину ? власне психологічний портрет.

8. Перспективи подальшого дослідження пов'язані з науковим обґрунтуванням мінімально достатньої інформаційної бази для психологічного портретування та визначенням переліку обов'язкових джерел інформації. Актуальною розробка конкретних методик складання портретів різних категорій осіб. Окремим напрямком є визначення змісту і структури психологічного портрета групи як суб'єкта злочину та розробка методики складання такого портрета.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Діденко О.І. Складання психологічного портрета як професійна задача психолога. // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. №6. ? 2001. ? С.270-274.

2. Діденко О.І. Теоретико-прикладні аспекти діяльності практичного психолога у сфері розробки психологічного портрета особи, що являє оперативний інтерес. // Практична психологія та соціальна робота. Науково-практичний та освітньо?методичний журнал. ? №2-3, 2003. ? С.96-100.

3. Діденко О.І. Психологічний портрет особи: досвід та проблеми. // Теоретичні і прикладні проблеми психології. ? №2 (7). ? Східноукраїнський національний Університет ім. В.Даля, 2004. ? С.23-27.

4. Діденко О.І. Участь психолога в розслідуванні тяжких злочинів. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики: Щорічний бюлетень Київського інституту вн. справ / Редкол.: О.Ф.Штанько (гол.ред) та ін. - К.: КІВС, 2004. - №9. - С.428-434.

5. Діденко О.І. Психологія суїцидальної поведінки у психологічному портреті злочинця. // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика. Збірник наук. праць. - К.: РВВ КІВС, 2000. ? С.122-127.

6. Діденко О.І. Агресивність та аутоагресія в структурі психологічного портрета серійного вбивці як передумова суїцидального наміру. // Актуальні проблеми суїцидології: Зб. наук. праць / Заг. ред. Яковенко С.І. - К.: РВВ КІВС, 2002. ? Ч.2. - С.116-121.

7. Діденко О.І. Психологічний портрет злочинця: реальність чи фантазія? // Безпека життєдіяльності. Всеукраїнський науково-популярний щомісячний журнал. №4(16). - К., 2004. ? С.16-17.

8. Діденко О.І. Алгоритм складання психологічного портрета. // Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 20 жовтня 2005 р. / За ред. Мороз Л.І. - К.: КЮІ МВС, 2005. ? С.197-233.

9. Діденко О.І., Медведєв В.С. Джерела вихідної інформації для складання психологічного портрета злочинця. // Актуальні проблеми юридичної психології. Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 29-30 вересня 2006 р. / За ред. Мороз Л.І. ? К.: КНУВС, 2006. ? С.272-276.

Размещено на Allbest.ru

...