Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

АПН УКРАЇНИ

ІСАЄНКО Ольга Сергіївна

УДК 159.9.316.6

АГРЕСІЯ В СИСТЕМІ КОМУНІКАЦІЇ «МАТИ - ДИТИНА» ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

19.00.05 - Соціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2007р.

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті соціальної та політичної психології АПН України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Горностай Павло Петрович, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, завідувач лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент Власова Олена Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, в.о. завідувача кафедри соціальної психології;

кандидат психологічних наук, доцент Тіхонова Марина Іванівна, Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри філософії та соціології освіти.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, факультет психології, кафедра прикладної психології.

Захист відбудеться 5 липня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,15.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,15.

Автореферат розіслано 4 червня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Жадан І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Дослідження шкільної дезадаптації, починаючи з середини 90-х років минулого століття, вирізняються соціально-психологічною спрямованістю. Останнім часом, аналізуючи її, різні автори (В. Є. Каган, О. Л. Венгер, Є. В. Новікова, М. Р. Бітянова, Л. В. Дзюбко, М. І. Тіхонова, Т.М. Титаренко, Л.А. Лєпіхова та ін.) роблять акцент не на результатах навчання, а на процесах соціальної взаємодії, стосунках зі значущими дорослими та емоційних переживаннях з приводу помилок (висока тривожність, конформність, нездатність до досягнення, недостатні самостійність та ініціатива, соціальна дезорієнтація, залежність, некритичне прагнення до лідерства тощо). Причини таких порушень слід шукати на ранніх етапах дитячого розвитку, насамперед у ранніх взаєминах дитини з матір'ю як основи для всіх наступних соціальних контактів.

Виникненню й розвитку агресії в системі комунікації матері та дитини в контексті відокремлення дитини від матері та формування у неї власних психологічних границь присвячені дослідження багатьох психоаналітиків. Нормальний адаптивний процес передбачає здатність матері зустрічатися з руйнівними нападами дитячої люті й забезпечувати межі цих переживань. Це дає дитині можливість використати стабільний образ матері у своїх екскурсіях з дослідження світу, розвиває ініціативу й активні засоби адаптації. Отже, важливим показником розвитку дитячого его є прояв і нейтралізація агресії у парі “мати - дитина” (М. Кляйн, Д. Віннікотт, Дж. Боулбі, М. Эйнсворт, М.Малер, К. Г. Юнг та ін.).

У процесі опису агресії за існуючих теоретичних підходів (З. Фрейд, К. Лоренц, Л. Берковіц, А. Міллер, Д. Зілман, А. Бандура та ін.) виникає проблема метамови та метапозиції щодо цього феномена. Її можна розв'язати в рамках сучасної етологічної моделі, що передбачає високий рівень рефлексії в процесі реєстрації структури й динаміки невербальної агресивної поведінки. Виділення в такій поведінці агресивно-попереджувальної, агресивно-конфліктної, агресивно-контактної стадій дає змогу досліджувати повний спектр агресивних станів і створює можливість для оцінювання агресії як соціально-нормативного феномена. Найбільший інтерес при цьому становить реєстрація агресивно-попереджувальних елементів як найменш доступних для усвідомлення і найбільш інформативних (за внеском) у регуляції повсякденних соціальних групових процесів, пов'язаних з територією та ієрархією (М.О. Дерягіна, М.Л. Бутовська, О.В. Хренніков, В.П. Самохвалов).

Аналіз психологічної літератури дає підстави стверджувати, що уявлення про особливості агресивної комунікації матері й дитини недостатньо диференційовано, немає докладного опису структури та динаміки агресивної взаємодії в парі, мало інформації про конструктивні аспекти агресії та її роль в регуляції адаптивних процесів. З певними труднощами пов'язаний вибір методів діагностики агресії, особливо якщо об'єктом дослідження є діти дошкільного та молодшого шкільного віку. Недостатнє розроблення теоретичних і прикладних аспектів означеної проблеми і зумовило вибір теми дослідження.

Мета роботи - дослідити особливості агресії в системі комунікації матері й дитини, а також визначити зв'язок такої поведінки з проявами шкільної дезадаптованості дітей 8-10 років в умовах загальноосвітньої школи.

Об'єкт дослідження: агресія як механізм соціально-психологічної адаптації.

Предмет дослідження: залежність соціальної дезадаптованості молодшого школяра від особливостей агресії в парі “мати - дитина”.

Гіпотеза дослідження визначається такими положеннями:

1. Якщо особливості агресивної поведінки пари “мати - дитина” призводять до посилення психологічного напруження в парі в ситуації навчання/виховання, до порушення стратегії домінування-підпорядкування, то це спричинює формування соціальної дезадаптованості молодшого школяра, що виявляється, зокрема, у високому рівні тривоги дитини з приводу ситуації навчання, в низькому її статусі в групі однокласників.

2. Якщо система корекційних дій спрямована на зміну агресивних комунікативних патернів в парі “мати - дитина”, то це забезпечить підвищення рівня соціальної адаптованості молодшого школяра.

Відповідно до поставленої мети й висунутої гіпотези було визначено такі основні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз літератури з проблем агресії в структурі соціальної взаємодії, особливостей агресивної комунікації в парі “мати - дитина”, ознак соціальної дезадаптованості молодших школярів.

2. Провести комплексний аналіз якісних і кількісних параметрів агресивної поведінки в парі “мати - дитина” у процесі експериментального дослідження, визначити особливості агресивної комунікації в парі.

3. Дослідити залежність шкільної дезадаптованості від умов агресивної комунікації в парі “мати - дитина”.

4. Розробити і здійснити систему корекційних заходів щодо розпізнавання та регуляції агресії в парі “мати - дитина” з метою підвищення соціальної адаптації молодших школярів.

5. Оцінити ефективність корекційного впливу з урахуванням зміни параметрів соціальної адаптованості / дезадаптованості молодших школярів.

Методологічною і теоретичною основою дослідження стали: етологічний підхід до вивчення типології, структури й динаміки агресивної поведінки (М. О. Дерягіна, М. Л. Бутовська, О. В. Хренніков, В. П. Самохвалов), що дає змогу охопити найбільш повний спектр агресивних проявів у людини; теорія і феноменологія процесу шкільної дезадаптації, соціально-психологічної адаптації та соціалізації, загальних адаптаційних процесів (В. Є. Каган, О. Л. Венгер, Є. В. Новікова, М. Р. Бітянова, Л. В. Дзюбко, М. І. Тіхонова, О. І. Власова, Н. Ю. Максимова, В. П. Казміренко, В. А. Васютинський, Т.М. Титаренко, Л.А. Лєпіхова, А. О. Реан, Ф. Б. Березін, Г. Сельє, В. С. Роттенберг, В. В. Аршавський, К. Хорні, Е. Еріксон та ін.); теорія ранніх об'єктних стосунків, теорії сепарації для збагачення уявлення про феномени соціальної взаємодії в парі “мати-дитина” та процеси відокремлення дитини від матері (М. Кляйн, Д. Віннікотт, М. Малер, Дж. Боулбі, М. Ейнсворт); сучасна гештальттерапія, дитячий психоаналіз у корекції шкільної дезадаптації, теорія трансферентних стосунків, у тому числі в корекційній роботі з дітьми (С. Гінгер, В. Оклендер, М. Кляйн, Д. Віннікотт, П. Хайман, П. Ракер, Д. Калф).

У роботі використано теоретичні й емпіричні методи дослідження: теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел; констатуючий експеримент (обґрунтування зв'язку між агресією та соціальною дезадаптованістю); методи психологічної діагностики (тест шкільної тривожності Філліпса у визначенні загального рівня шкільної тривожності; соціометрична методика для встановлення “ділового” й “емоційного” соціометричного рейтингу); авторська методика діагностики невербальної агресії в парі “мати - дитина” на фоні розв'язання “квазівиховного” завдання; методи математичної статистики (множинний регресійний аналіз, дискримінантний аналіз, кореляційний аналіз для визначення зв'язку між агресією в парі “мати - дитина” і рівнем соціальної дезадаптованості молодшого школяра; t-критерій Стьюдента для оцінювання ефективності корекційної програми); формуючий експеримент (корекція соціальної дезадаптованості молодших школярів).

Експериментальною базою дослідження в період з 2001 по 2004 рр. була загальноосвітня школа-ліцей м. Сімферополя НВК “ОКЛ”. На першому відбірному етапі в дослідженні рівня соціальної адаптованості брали участь 406 учнів 2-3 класів школи; на другому - в діагностиці агресії в парі “мати - дитина” 56 пар: 29 дівчаток, 27 хлопчиків; на третьому - в корекційній програмі 26 молодших школярів і їхні матері.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що отримано нові дані про структуру й динаміку агресивної комунікації в парі “мати-дитина”; досліджено феномени невербальної комунікації матері й дитини, які описують особливості інтервенції матері в простір дитини під час навчання; визначено залежність показників соціальної дезадаптованості молодшого школяра від проявів агресії в комунікації матері та дитини; визначено складний характер залежності, за якої соціальна дезадаптованість школяра пов'язана як із високим рівнем агресії в парі, так і з низьким; розширено уявлення про конструктивні аспекти агресії; емпірично обґрунтовано дезадаптивну роль дефіцитарної агресії.

Теоретичне значення дослідження полягає у збагаченні розуміння природи агресивної поведінки в її деструктивних і конструктивних проявах; в розробленні нових форм опису невербальної агресії в парі “мати-дитина”, що включають такі параметри, як “частота”, “амплітуда”, “інтервенція”, “динаміка”; у розширенні уявлення про психологічні механізми впливу агресії на соціалізацію й відокремлення дитини від матері; в уточненні визначення терміна “агресія” як соціально-нормативного феномена.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробленні авторської методики діагностики агресії в парі “мати - дитина”; у доповненні глосарію агресивної поведінки елементами, що описують особливості агресії в комунікації “мати - дитина”; у розробленні та апробації методів корекції агресії як адаптивного механізму та способу впливу на шкільну дезадаптацію.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися всебічним методологічним і теоретичним аналізом проблеми, відповідністю використаних методик цілям і завданням дослідження, репрезентативністю вихідної вибірки учасників дослідження, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, використанням методів статистичної обробки даних.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися: на всеукраїнській науково-практичній конференції “Психологія життєвої кризи особистості: теорія і практика” (Київ, Інститут соціальної та політичної психології, 25-27 вересня 2000 р.); на Третіх антропологічних читаннях “Экология и демография человека в прошлом и настоящем”, секція “Этология человека и проблемы эволюции поведения”, Москва, РАН, 15-17 листопада 2004 р.; на міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми і практика”, м. Харків, 17-18 лютого 2005 р.; на щорічних наукових конференціях викладачів, аспірантів і студентів РВНЗ “КІПУ” (КДІПУ) з 2001 по 2004 рр.; на науково-практичній конференції “Психотерапевтичні технології в освіті”, РВНЗ “КІПУ” (КДІПУ) (9-10 листопада 2005 р., 20 жовтня 2006 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 6 публікаціях загальним обсягом 2,2 друк. арк. Роботи опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота виконана на 241 сторінці тексту. Основний текст викладено на 177 сторінках. Робота ілюстрована 40 рисунками і 20 таблицями. Бібліографія включає 234 праці українських і зарубіжних авторів (з них 14 іноземними мовами).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, ступінь розробленості проблеми, гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне значення й практичну цінність роботи.

У першому розділі - “Агресивна поведінка як механізм соціально-психологічної адаптації” - аналізуються проблеми метапозиції та метамови в сучасних дослідженнях агресії, роль агресії в процесі відокремлення дитини від матері, а також розглядаються агресивні феномени у структурі соціально-психологічної дезадаптованості молодших школярів.

У сучасній літературі агресія досліджується за такими напрямами: психоаналітичним (З. Фрейд, Е. Фромм, О. Кернберг та ін.); біхевіоральним (А. Бандура та ін.); когнітивним (Дж. Доллард, A. Міллер, Л. Берковіц, Д. Зілман); етологічним - дослідження агресивної поведінки у тварин, еволюційних форм невербальної агресії у людини (К. Лоренц, I. Eibl-Eibesfeldt, М. О. Дерягіна, М. Л. Бутовська, О. В. Хренніков та ін.). Предметом дослідження виступає також агресія у молодших школярів та дошкільників (С. Л. Колосова, О.Б. Бовть, В. І. Шебанова, О. Є. Копчонова, К. В. Ольшанська, І. Л. Ленденьова та ін.).

Найбільш близькими до цілісного пояснення феномена агресії є позиції сучасної етології. На основі праць М. О. Дерягіної, М. Л. Бутовської, О. В. Хрeннікова можна сформулювати таке визначення агресії в людини: “Агресія - це переважно еволюційна (вроджена) форма соціальної активності, що регулює питання соціальної ієрархії, території та пов'язані з ними конфлікти. Агресія представлена трьома динамічними рівнями: попереджувальним, конфліктним і контактним, а також відповідними кожному рівню наборами невербальних елементів”. Основною перевагою цього визначення, як і етологічної моделі загалом, є можливість описувати весь спектр агресивних (гнівних) станів без негативної оцінки, тобто розглядати агресію як соціально-нормативний феномен, що відіграє важливу роль у регуляції соціальних взаємодій, зокрема в комунікації “мати - дитина”.

Особливий інтерес в аналізі ранньої взаємодії дитини й матері становлять праці М. Кляйн, Д. Віннікотта, Дж. Боулбі, М. Ейнсворт, М. Малер К. Г. Юнга, Е. Еріксона. У них процес відокремлення дитини від матері, формування самосвідомості та стійких психологічних границь его передбачає: нейтралізацію агресивних імпульсів дитини через подолання примітивної амбівалентності, здатність матері й дитини зустрічатися з агресією одне одного, розвиток дитячої ініціативи та активних способів адаптації. Інакше кажучи, порушення сепарації, а отже, і всіх наступних адаптивних стратегій дитини, супроводжуватиметься специфічними інфантильними агресивними імпульсами.

Дослідження шкільної дезадаптації на сучасному етапі вирізняється соціально-психологічною тенденцією і присвячене таким проблемам: труднощам адаптації у разі зміни освітнього середовища, початку навчання в школі, переходу в середню школу; особливостям особистості, емоційним та соціально-психологічним факторам; питанням профілактики й корекції (І. І. Бойко, О. І. Проскурняк, О. В. Іванова, В. Є. Каган, М. Р. Бітянова, Г. Ф. Кумаріна, М. І. Тіхонова, Л. В. Дзюбко, Н. Ю. Максимова, O. C. Штепа, Н. О. Муханова, І. А. Коробейніков, М. В. Вострокнутов, О. Ю. Пономарьова та ін.).

Аналіз соціально-психологічної адаптації, загальних адаптаційних процесів, соціально-психологічних аспектів шкільної дезадаптації та механізмів соціалізації (В. Є. Каган, М. Р. Бітянова, Є. В. Новікова, О. Л. Венгер, М. І. Тіхонова, О. І. Власова, В. П. Казміренко, В. А. Васютинський, Т.М. Титаренко, Л.А. Лєпіхова, Ф. Б. Березін, Г. Сельє, К. Рубін, Дж. Эйсендорф, Г. Аммон, В. С. Роттенберг, В. В. Аршавський та ін.) дає змогу визначити два основних класи ознак соціальної дезадаптованості: високу шкільну тривожність і низький соціальний статус учня в групі однокласників, у структурі яких виявляються порушення агресивної поведінки як відсутність ініціативи в контакті, відсутність фази активної дії в структурі адаптивного синдрому, порушення стратегії домінування-підпорядкування.

У другому розділі - “Вплив агресивної поведінки в системі комунікації “мати - дитина” на рівень соціальної дезадаптованості молодших школярів” - викладено методику й загальну процедуру організації експериментального дослідження зв'язку агресії в парі “мати - дитина” та соціальної дезадаптованості молодших школярів, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, описано експериментальну схему діагностики агресії, проаналізовано особливості невербальної агресивної поведінки в парі “мати - дитина”, наведено результати аналізу й математичного опрацювання даних.

Дослідження проводилося на базі школи НВК “ОКЛ” м. Сімферополя в період з 2001 по 2004 рр. У ньому взяли участь учні 2-3 класів, хлопчики й дівчатка з різним рівнем шкільної адаптації та їхні матері. На першому (відбірному) етапі для визначення рівня дезадаптованості було продіагностовано 406 школярів з 11 класів, на етапі дослідженні агресії у стосунках “мати - дитина” - 56 пар: 29 дівчаток і 27 хлопчиків.

Дослідження проводилося в три етапи: діагностика соціальної адаптованості/дезадаптованості школярів (залежна змінна); діагностика агресії в парах “мати - дитина” на фоні вирішення “квазівиховного” завдання (незалежна змінна); встановлення зв'язку між цими показниками з використанням методів математичної статистики (насамперед множинного регресійного аналізу, дискримінантного аналізу).

Для визначення соціальної дезадаптованості молодших школярів використано тест шкільної тривожності Філліпса, соціометрію з визначенням “ділового” та “емоційного” рейтингу. Висновок про соціально-психологічну дезадаптованість школяра зроблено за результатами дослідження кожної ознаки або їх сукупності: високий рівень шкільної тривожності, низький соціальний статус (діловий або емоційний).

У процесі спостереження за комунікацією в парі “мати - дитина” виділяли й аналізували найбільш повний спектр невербальної агресивної поведінки. Вербальну агресію при цьому не враховували із зазначених нижче причин.

Існує низка культурних обмежень, пов'язаних з вираженням вербальної агресії, у тому числі негативне оцінювання гнівних почуттів, що формує потужні стримувальни захисні механізми. Невербальна агресивна поведінка є більш ранньою еволюційною формою, ніж вербальна, тому контролюється свідомістю значно меншою мірою або не контролюється зовсім. Певний спектр невербальних агресивних маркерів латентної (агресивно-попереджувальної) стадії не фіксується суб'єктом агресії, тому вони доступні для спостерігача в “чистому” вигляді. Агресивний контекст і рівень погроз у процесі комунікації оцінюється переважно за невербальною інформацією, тому що еволюційні (несвідомі) механізми розпізнавання агресії більш давні і стійкі. Ця інформація є визначальною для регуляції більшості соціальних взаємодій, пов'язаних із територією і статусом.

За основу було обрано глосарій агресивної поведінки людини, верифікований О. В. Хренніковим і доповнений низкою елементів при розробленні структури дослідження та в процесі аналізу результатів. Зокрема, сюди увійшли невербальні елементи групи “Інтервенція”, що описують різний рівень інтервенції матері у простір дитини при розв'язанні завдання.

Методика діагностики агресії в парі передбачала три етапи, що моделюють базисний процес агресивної комунікації: соціалізацію, конфлікт, безпосередність.

Етап 1. “До випробування: знайомство, діалог про школу та дитину” (соціалізація).

Етап 2. “Розв'язання завдання” (конфлікт). Парі “мати - дитина” пропонувалося вирішити “квазівиховне” завдання: мати щось пояснює дитині, ставить вимоги; дитина повинна її зрозуміти й виконати вимоги; дитина не завжди розуміє інструкції матері; мати по-різному може реагувати на “відсутність розуміння”; можливий розвиток напруженої конфліктної ситуації.

Етап 3. “Після випробування: завдання “успішно” вирішене, діалог на фоні “успішного” вирішення завдання, релаксація” (безпосередність).

Після оброблення результатів (спостереження з реєстрацією невербальних агресивних маркерів) показники було підсумовано окремо для дитини і для матері на кожному етапі, обчислено частоту агресивних проявів за 1 хв. Отримано такі індекси: різниця між частотою агресії матері й дитини для кожного етапу (“амплітуда”); рівень інтервенції матері у простір дитини при розв'язанні завдання (“інтервенція”); динаміка агресивної активності учасників на різних етапах, у тому числі динаміка агресії матері й дитини на етапах “до випробування - після випробування” як показник адаптивної релаксації та безпосередності (“динаміка”). Ці параметри та індекси агресії в парі “мати - дитина” не тільки більш диференційовано описують особливості комунікації в парі, але й дають змогу діагностувати феномени, пов'язані з формуванням особистого психологічного простору, розвитком егоідентичності, особливостями соціальної ієрархії, які дають додаткову інформацію про характер соціальної дезадаптованості молодших школярів.

За результатами множинного регресійного аналізу (пакет SPSS 12.0) визначено регресійні функції, за якими з високим рівнем точності можна прогнозувати соціальну адаптованість молодших школярів та її порушення на основі агресивної комунікації в парі “мати - дитина”, що свідчить про істотний характер зв'язку між двома цими параметрами. Коефіцієнти множинної кореляції для показників тест шкільної тривожності Філліпса (дівчатка - R=0,905; хлопчики - R=0,914), “діловий” соціометричний рейтинг (дівчатка - R=0,857; хлопчики - R=0,909), “емоційний” соціометричний рейтинг (дівчатка - R=0,845; хлопчики - R=0,917) статистично вірогідні (p<0,02). Регресійні моделі пояснюють від 72 до 84% дисперсії залежної змінної.

За результатами дискримінантного аналізу (пакет SPSS 12.0) на основі даних про особливості агресивної комунікації в парах “мати - дитина” школярів поділено на групи з різним адаптивним статусом (показники: тест шкільної тривожності Філліпса, “діловий” соціометричний рейтинг, “емоційний” соціометричний рейтинг). При цьому отримана класифікація практично повністю збігається з реальною, що також свідчить про істотний зв'язок між агресією в парі “мати - дитина” й соціальною дезадаптованістю молодших школярів.

Узагальнення результатів множинного регресійного аналізу, дискримінантного аналізу, а також допоміжних даних кореляційного аналізу дає підстави для висновку про наявність зв'язку між агресією в парі “мати - дитина” і рівнем соціальної дезадаптованості молодших школярів. Особливості формального експериментального планування, еволюційний статус агресії, архаїчність і ригідність агресивної комунікації матері й дитини, особливості функціонального зв'язку, дані інших досліджень дають змогу констатувати причинно-наслідковий характер цього зв'язку.

Соціальна дезадаптованість молодших школярів зумовлена порушенням агресивної поведінки матері й дитини в контексті домінування-підпорядкування, соціальної ієрархії в ситуаціях, пов'язаних із навчанням матір'ю дитини, а також динамікою агресії матері та дитини в контексті “соціалізація-безпосередність”.

Порушення соціальної ієрархії виражається високою амплітудою між агресією дитини та агресією матері в процесі розв'язання завдання, що пов'язано швидше з низькою агресією дитини на фоні підвищеного роздратування матері та депривацією особистого психологічного простору дитини. Нездатність дитини конструктивно домінувати й захищати свій психологічний простір у ситуації конфлікту з матір'ю, втрата можливості до навчання в умовах конфлікту є підставою для формування дезадаптивних соціальних ознак. Збільшення амплітуди в ситуації навчання пов'язане з підвищенням рівня соціальної дезадаптованості у дівчаток (підвищена тривожність, зниження ділового та емоційного рейтингу), зменшення амплітуди на етапі “після випробування” у дівчаток є швидше дезадаптивним прогнозом для ділового й емоційного соціометричного рейтингу. У хлопчиків дезадаптивним є зниження рівня агресії дитини та підвищення агресії матері на етапі “після випробування”.

Ще одним феноменом агресивної комунікації є особливості інтервенції матері в простір дитини. Надмір інтервенції, з одного боку, виражається в інтенсивному прагненні матері зробити щось замість дитини, що призводить до депривації психологічного простору дитини, затримки у розвитку її автономності, ініціативи, здатності до досягнення. Дефіцит інтервенції матері в простір дитини під час навчання припускає приховане ігнорування дитини або завищені вимоги до неї, схильність матері збільшувати дистанцію між собою та дитиною. Така стратегія призводить до порушення психологічного простору зовсім іншого типу, коли дитина змушена поспішно освоювати занадто велику не за віком “територію”, вкладати багато особистих ресурсів в означення меж, відчувати їхню хиткість і відповідно реагувати підвищенням рівня тривожності. Порушення процесу інтервенції викликає підвищення рівня шкільної тривожності в дівчаток (дефіцит загальної інтервенції) і хлопчиків (якість, дефіцит інтервенції), зниження ділового та емоційного рейтингу в дівчаток (якість, дефіцит інтервенції).

Соціальна дезадаптованість молодших школярів пов'язана також з динамікою і частотою агресії матері й дитини. Низький рівень агресії (дефіцит) у дитини або в матері як порушення активної фази адаптивного синдрому, ініціативи в контакті, навичок конструктивного домінування зумовлює формування підвищеного рівня тривожності в дівчаток і хлопчиків, зниження ділового соціометричного рейтингу в хлопчиків та зниження емоційного соціометричного рейтингу в дівчаток і хлопчиків. Особливості динаміки агресії матері або дитини на різних етапах, насамперед у контексті “соціалізація-безпосередність” (низький рівень безпосередності; депривація агресивних стратегій у ситуаціях, що припускають демонстрацію здатності до досягнення; труднощі в соціалізації агресії) можуть виступати як прогноз соціальної дезадаптованості: підвищена тривожність, зниження ділового та емоційного рейтингу в дівчаток і хлопчиків. Зокрема, значна зміна динаміки під час і після розв'язання завдання, відсутність стабільності в поведінці знижують емоційну привабливість хлопчика в групі однолітків.

Отже, можна констатувати складний характер зв'язку: зі збільшенням інтенсивності агресії досить часто відбувається не зниження, а збільшення (поліпшення) адаптивних характеристик, що, відповідно, є додатковим аргументом на користь соціальної нормативності агресії й розширює уявлення про агресію як про механізм адаптації в широкому розумінні, а не тільки як про причину дезадаптації.

У третьому розділі - “Корекція агресії як спосіб подолання соціально-психологічної дезадаптованості молодших школярів” - розглянуто особливості організації психологічної допомоги для корекції агресії як адаптивного механізму, подано структуру і зміст тренінгу корекції агресивної поведінки, результати апробації корекційної програми та дано оцінку її ефективності, досліджено агресивну феноменологію в процесі індивідуального консультування дитини з ознаками шкільної дезадаптації.

Програма складається з двох частин: 1) гештальт-орієнтованої інтенсивної тренінгової форми корекції незначних порушень адаптації для групи дітей і для пар “мати - дитина”; 2) індивідуального консультування дитини з високим рівнем шкільної дезадаптації з використанням пісочної терапії.

Цілісність, логічність тренінгового циклу забезпечують послідовність етапів: катарсис, рефлексія, навчання - у дитячому тренінгу та паралельний розвиток наступних аспектів: домінування-підпорядкування, позначення границь, емоційна експресія, прості асертивні формули - у тренінгу пар “мати дитина”. При цьому вправи охоплюють увесь спектр агресивної поведінки, характерної для системи комунікації “мати - дитина”. Основними корекційними механізмами цієї форми допомоги є емоційна розрядка, розвиток у парі “мати - дитина” можливостей для конструктивного домінування, відновлення природної соціальної ієрархії, розвиток навичок вербалізації гнівних почуттів. Завдяки цьому дитина має змогу позначити і зміцнити власні психологічні границі, що допомагає розв'язати проблему хронічної погано диференційованої тривожності, полегшує розвиток (ініціацію) активних схем адаптації, допомагає перебороти шкільні труднощі без зайвого хвилювання.

Тренінгову програму було апробовано на базі школи НВК “ОКЛ” м. Сімферополя. Ефективність програми оцінювали за такою схемою: констатуючий етап (діагностика рівня соціальної дезадаптованості експериментальної і контрольної груп); формуючий етап (корекційні заходи щодо експериментальної групи, тренінг для дітей і для пар “мати - дитина”); контрольний етап (повторна діагностика експериментальної і контрольної груп). Порівняння результатів в експериментальній (26 осіб) і попарноідентичній контрольній групах (26 осіб) за допомогою t-критерію Стьюдента дає змогу оцінити позитивні зміни, що сталися в результаті участі школярів у тренінговій програмі (зниження рівня шкільної тривожності, збільшення соціометричного рейтингу) як статистично вірогідні (p<0,05).

У ситуаціях, за яких стосунки “мати - дитина” помітно порушені і дитина демонструє високий рівень шкільної дезадаптації, інтенсивних тренінгових способів корекції недостатньо і цілком доречною є тривала індивідуальна терапія. Як метод індивідуальної корекції використовували “гру з піском”. Результатом індивідуальної корекції є позитивна зміна соціального статусу дитини в шкільному класі, поліпшення якості комунікації дитини з дорослими.

Ефективності терапії сприяли: безпека у вираженні агресії завдяки символізації ігрового процесу; катартичні властивості гри з піском; можливість глибокого регресу; багаторазове повторення і виснаження агресивних сюжетів; створення сприятливих симбіотичних умов для “контейнування” дитячої люті; мінімальна терапевтична інтервенція; латентна діалогічність; розвиток трансферентних стосунків; можливість “самозародження” конструктивних сюжетів; розвиток “здатності бути на самоті” як ознака емоційної зрілості.

Аналіз агресивної феноменології ігрового процесу дає змогу більш повно описати динаміку агресії в комунікації “мати - дитина” на фоні розвитку трансферентних стосунків, спостерігати посилення й виснаження агресивних імпульсів, оцінювати агресію в структурі регресивних патернів, констатувати перехід від імпульсивних форм вираження агресії до контрольованих, спостерігати появу символів стабільності як ознаку завершення внутрішнього конфлікту.

Проведене дослідження підтвердило висунуті гіпотези і показало існування причинно-наслідкового зв'язку між особливостями агресії в парі “мати - дитина” та соціальною дезадаптованістю молодших школярів. Розроблені й апробовані в процесі дослідження методи корекції агресії як механізму соціально-психологічної адаптації дають змогу позитивно впливати на порушення адаптивних стратегій молодших школярів.

адаптація дитина психологічний агресія

ВИСНОВКИ

На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманих емпіричних даних зроблено висновки, які загалом підтверджують висунуті гіпотези:

1. Структура й динаміка агресивної поведінки, описані в рамках сучасної етологічної моделі, дають змогу розглядати агресію не як форму девіантної поведінки, а як механізм соціально-психологічної адаптації, а також реєструвати якомога ширший спектр гнівних станів, спостерігати латентні елементи агресії на стадії зародження конфлікту, прогнозувати розвиток агресивної ситуації.

2. Важливим показником розвитку дитячого его в контексті відокремлення дитини від матері є прояв і нейтралізація агресії в парі, здатність матері й дитини зустрічатися з агресією один одного як з подією, що сприяє встановленню між ними чітких психологічних границь. Порушення цих особливостей агресивної комунікації в парі призводить до порушення всіх наступних адаптивних стратегій, у тому числі до соціальної дезадаптації молодшого школяра.

3. Найбільш інформативними базисними показниками соціальної дезадаптованості молодших школярів є високий рівень шкільної тривожності та низький соціальний статус дитини в групі однокласників, у структурі яких можна виокремити механізми, пов'язані з порушенням агресивної поведінки.

4. Експериментально апробовані критерії діагностики агресивної комунікації в парі “мати - дитина”: частота агресивної активності; амплітуда між частотою агресивних проявів матері та дитини; рівень інтервенції матері в простір дитини під час навчання; зміна агресивної активності учасників (“частота”, “амплітуда”, “інтервенція”, “динаміка”) -дають змогу спостерігати й оцінювати особливості соціальної ієрархії в парі, процес формування психологічного простору особистості з огляду на його депривованість або суверенність, а також компоненти егоідентичності (досвід досягнень, автономність, ініціативу), які в ситуації конфлікту з матір'ю на фоні навчання/виховання дають можливість дитині обстоювати свої границі, забезпечують її здатність зустрічатися з материнською агресією, протистояти їй, зберігаючи когнітивну активність.

5. Існує зв'язок між особливостями агресивної поведінки в парі “мати - дитина” (“частота”, “амплітуда”, “інтервенція”, “динаміка”) та рівнем соціальної адаптації/дезадаптації дитини за трьома ознаками: рівень шкільної тривожності, діловий та емоційний соціометричний рейтинги, що дає змогу прогнозувати з високим ступенем імовірності соціальну дезадаптованість молодшого школяра на основі параметрів агресивної поведінки в парі “мати - дитина”.

6. Збільшення інтенсивності агресії в парі на різних інтервалах призводить до формування як адаптивних, так і дезадаптивних характеристик хлопчиків і дівчаток. Це дає змогу розглядати агресію як механізм соціальної адаптації в широкому розумінні і стверджувати, що причиною соціальної дезадаптованості молодших школярів може бути як високий рівень агресії в парі “мати - дитина”, так і низький. Структура експериментального дослідження, особливості розвитку агресивної комунікації матері й дитини в онтогенезі, еволюційний статус більшості невербальних показників агресії, результати інших досліджень, особливості функціонального зв'язку дають підставу говорити про вплив агресії в парі “мати - дитина” на соціальну дезадаптованість молодших школярів.

7. Соціальна дезадаптованість дівчаток пов'язана зі збільшенням амплітуди агресії матері й дитини на етапі “розв'язання завдання” (загальна тривожність у школі, діловий соціометричний рейтинг, емоційний соціометричний рейтинг) зі зменшенням агресії матері на етапі “після випробування” (емоційний соціометричний рейтинг). Соціальна дезадаптованість хлопчиків пов'язана зі зниженням їхньої агресії на етапі “після випробування” (загальна тривожність, емоційний соціометричний рейтинг), з агресивною активністю матері на різних етапах (діловий соціометричний рейтинг), зі збільшенням агресивної активності матері на етапі “після випробування” (емоційний соціометричний рейтинг).

8. Інтенсивна тренінгова програма для дітей і для пар “мати - дитина”, спрямована на корекцію агресії як механізму соціально-психологічної адаптації, передбачає роботу з усім спектром агресивної поведінки, характерної для пари “мати - дитина” (“частота”, “амплітуда”, “інтервенція”, “динаміка”), дає змогу знизити рівень шкільної тривожності та збільшити соціометричний рейтинг школяра в групі однокласників.

9. Аналіз агресивної феноменології в процесі індивідуальної корекції дитини з високим рівнем соціальної дезадаптованості в школі допоміг уточнити особливості агресивної динаміки в символічному ігровому просторі, в тому числі в трансферентних стосунках, процес переходу від імпульсиних до контрольованих способів вираження агресії, процес виснаження деструктивних і зародження конструктивних сюжетів у грі. Результатом індивідуальної форми корекції є позитивна зміна соціального статусу дитини в шкільному класі, а також інші показники соціальної адаптації: зменшення опору у стосунках з матір'ю, здатність виявляти ініціативу в контакті з дорослим.

Перспективи продовження цього напряму в наукових дослідженнях пов'язані із проведенням кроскультурних досліджень агресії в парі “мати - дитина”, насамперед особливостей інтервенції матері в простір дитини під час навчання в різних культурах, з розширенням уявлення про динаміку агресивних сюжетів в ігровій терапії.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Мать и ребенок: кризис отделения // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. - К.: ТОВ “Видавництво “Сталь”, 2000. - Вип. 4 (7). - С. 119-126.

2. Консультирование пары “мать-ребенок”: простые фигуры и завершение ситуации // Наука i освiта. - 2004. - № 3. - С. 75-77.

3. Современные исследования агрессии: проблема метапозиции и метаязыка // Наука i освіта. - 2004. - № 8-9. - С. 90-93.

4. Принципы коррекции агрессивного поведения у младших школьников // Віс. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна: Серiя “Психологiя”. - 2005. - № 653. - С.74-79.

5. Случай школьной дезадаптации в психоаналитическом контексте // Журнал практикующего психолога. - 2006. - № 12. - С. 205-215.

6. Влияние агрессивного поведения в паре “мать-ребенок” на уровень школьной дезадаптации (экспериментальное исследование) // Наука i освіта. - 2006. - № 3-4. - С. 11-15.

АНОТАЦІЯ

Ісаєнко О.С. Агресія в системі комунікації “мати - дитина” як фактор соціальної дезадаптованості молодших школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. - Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2007.

У рамках дослідження агресія розглядається як механізм соціально-психологічної адаптації, показник і механізм успішності процесу сепарації дитини від матері та всіх наступних адаптивних стратегій.

В експериментальному дослідженні з використанням етологічної моделі агресії визначено особливості агресивної комунікації в парі “мати - дитина”: частоту, амплітуду, інтервенцію, динаміку. Установлено зв'язок між агресією в парі та соціальною дезадаптованістю молодшого школяра.

Ефективна корекція агресії у молодших школярів здійснювалась індивідуально і за допомогою тренінгу для дітей і пар “мати - дитина”.

Ключові слова: агресія, комунікація “мати - дитина”, молодший школяр, соціальна адаптація, шкільна дезадаптація, корекція агресії.

АННОТАЦИЯ

Исаенко О.С. Агрессия в системе коммуникации “мать-ребенок” как фактор социальной дезадаптированности младших школьников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. - Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2007.

В диссертационной работе изложены результаты теоретического и экспериментального исследования связи двух социально-психологических феноменов: агрессии в коммуникации “мать-ребенок” и социальной дезадаптированности младших школьников.

В процессе теоретического анализа было установлено, что наиболее полно структура и динамика агрессивного поведения описываются в рамках этологической модели. На основе этологического подхода было сформулировано определение, позволяющее рассматривать агрессию как социально-нормативный феномен, регулирующий социальные процессы, связанные с территорией и иерархией.

Особенности агрессивной коммуникации в паре “мать - ребенок”: преодоление примитивной амбивалентности в ранних объектных отношениях, нейтрализация агрессии в паре, способность матери и ребенка встречаться с агрессией другу друга, возможность проявления и развития детской инициативы, - являются главным признаком успешного отделения ребенка от материи, формирования устойчивых психологических границ детского эго. Нарушение адаптивных процессов, социальная дезадаптированность младших школьников (высокий уровень школьной тревожности и низкий социальный статус ребенка в группе сверстников) рассматриваются как нарушение механизмов, имеющих агрессивную природу, в структуре социальной активности.

Вывод об уровне социально-психологической адаптированности / дезадаптированности школьника производился на основании результатов теста школьной тревожности Филлипса и социометрии с определением “делового” и “эмоционального” рейтинга.

Особенности агрессии в паре “мать - ребенок” определялись с использованием авторской схемы диагностики, состоящей из трех этапов: “до испытания”, “решение квазивоспитательной задачи”, “после испытания”. Была подобрана универсальная задача, введен ряд ограничений при ее решении, которые приводят к возникновению конфликтной ситуации.

В процессе количественного и качественного анализа результатов (этологическое наблюдение с регистрацией невербальных агрессивных маркеров) были выделены параметры агрессивного поведения в паре “мать - ребенок”: частота агрессивных проявлений на каждом этапе (частота), амплитуда между агрессией матери и ребенка для каждого этапа (амплитуда), уровень интервенции матери в пространство ребенка при обучении (интервенция), изменение агрессивной активности участников на разных этапах (динамика).

Анализ данных с использованием множественного регрессионного анализа и дискриминантного анализа, особенности формального экспериментального планирования, эволюционный статус агрессии, результаты других исследований позволяют оценить связь между параметрами агрессии в паре “мать-ребенок” (“частота”, “амплитуда”, “интервенция”, “динамика”) и проявлениями социально-психологической дезадаптированности (высокий уровень школьной тревожности, деловой и эмоциональный социометрические рейтинги) как причинно-следственную и сделать заключение о влиянии агрессии в системе коммуникации “мать-ребенок” на уровень социальной дезадаптированности младших школьников.

Завершающий этап исследования был посвящен апробации и оценке эффективности коррекции агрессии у младших школьников и в парах “мать - ребенок” как механизма социально-психологической адаптации. Программа состояла из двух частей: 1) гештальт-ориентированного интенсивного тренинга по коррекции незначительных нарушений адаптации для группы детей и для пар “мать - ребенок”; 2) индивидуального консультирования ребенка с высоким уровнем школьной дезадаптации с использованием песочной терапии.

Сравнение результатов в экспериментальной (26 человек) и попарноидентичной контрольной группах (26 человек) с помощью t-критерия Стьюдента позволило оценить повышение уровня социальной адаптированности после участия школьников в тренинговой программе (снижение уровня школьной тревожности, увеличение социометрического рейтинга) как статистически достоверное (p<0,05). Результаты индивидуальной формы коррекции содержат анализ эффективности игрового процесса, описание позитивного изменения адаптивных признаков, подробный анализ агрессивной феноменологии на фоне трансферентной динамики в игровой терапии.

Ключевые слова: агрессия, коммуникация “мать - ребенок”, младший школьник, социальная адаптация, школьная дезадаптация, коррекция агрессии.

ANNOTATION

Isaienko O.S. The Aggression in the system of communications “mother-child” as a factor of social disadaptedness of junior schoolchildren. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in psychological sciences. Spеciality 19.00.05 - Social psychology; psychology of the social work. - Institute of social and political psychology, Academy of Pedagogical sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

In the research aggression is defined as the mechanism of social-psychological adaptation, a parameter of successful process of separation of the child from mother.

In the experimental research ethological model of aggression is used, features of aggressions in “mother-child” communication are determined: frequency, amplitude, level of intervention, dynamics. The connection between aggression in pair and social disadaptedness of junior schoolchildren are related.

Effective psychological corrections of aggression of junior schoolchildren in the individual form and with the help of training children and “mother - child” pairs are realized.

The keywords: aggression, “mother - child” communication, junior schoolchildren, social adaptation, school disadaptation, correction of aggression.

Размещено на Allbest.ur