Особливості психічних станів осіб з вираженим типом функціональної асиметрії мозку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

cпеціальність 19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Особливості психічних станів осіб з вираженим типом функціональної асиметрії мозку

Головльова Олена Вікторівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор Клименко Віктор Васильович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, головний науковий співробітник лабораторії вікової психофізіології

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Максименко Юрій Борисович, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського МОН України, декан художньо-графічного факультету

кандидат психологічних наук, доцент Папуча Микола Васильович, Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя МОН України, завідувач кафедри психології

Провідна установа Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України, кафедра психології

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

Анотація

психічний асиметрія мозок

Головльова О.В. Особливості психічних станів осіб з вираженим типом функціональної асиметрії мозку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі вивчення особливостей психічних станів. Проаналізовано теоретичні підходи до означеної проблеми, експериментально вивчено особливості психічних станів в особливих умовах праці залежно від типу функціональної асиметрії мозку, розроблено, апробовано і впроваджено програму розвитку функціонального зв'язку між півкулями.

Ключові слова: психічні стани, особливі умови праці, тип функціональної асиметрії мозку, саморегуляція, самоконтроль, стресостійкість, емоційне вигоряння, імовірнісне прогнозування.

Annotation

O.V. Golovlyova. Features of mental persons' conditions with the expressed type of functional brain's asymmetry. Manuscript.

Dissertation on the receipt the scientific degree of candidate of psychological sciences on speciality 19.00.01. - general psychology, history of psychology. Institute of the psychology by G. Kostyuk APS Ukraine. Kiev, 2007.

Dissertation is devoted to the problem of studying the features of mental conditions in the special terms of labour. Theoretical approaches to the noted problem are analysed, the features of mental conditions in the special terms of labour depending on the type of functional brain's asymmetry are experimentally trained, developed, approved and the program of development of functional communication is inculcated between hemispheres.

Keywords: mental conditions, special terms of labour, type of functional asymmetry of brain, self-regulation, self-control, stress stability, emotional burning down, probabilistic prognostication.

Аннотация

Головлева Е.В. Особенности психических состояний лиц с выраженным типом функциональной асимметрии мозга. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию особенностей проявления психических состояний у лиц с различным типом функциональной асимметрии мозга. В работе представлены результаты теоретико-методологического анализа литературных источников по проблеме исследования психических состояний, рассмотрена модель мозговой организации психики в аспекте функциональной асимметрии полушарий головного мозга человека, а также проанализирована роль особых условий труда в проявлении психических состояний личности в зависимости от типа функциональной асимметрии мозга.

Психические состояния понимаются как отражение личностью ситуации в виде устойчивого целостного синдрома в динамике психической деятельности, выражающегося в единстве поведения и переживания в некотором континууме времени. Психическая сторона состояний находит отражение в виде переживаний и чувств, а физиологическая - в изменении ряда функций, и в первую очередь вегетативных и двигательных. Переживания и физиологические изменения неотделимы друг от друга, т.е. всегда сопутствуют друг другу. В ходе критического анализа теоретических источников выделен ряд фактов, подтверждающих связь регуляции психического состояния с признаками, отражающими тип функциональной асимметрии полушарий мозга человека. Отмечено также, что поскольку психические состояния являются системой реакций на определенную ситуацию, то наиболее четко взаимосвязь их проявлений и функций полушарий выражена в особых условиях жизнедеятельности, в том числе особых условий труда. Под особыми условиями труда понимаются такие условия профессиональной деятельности, которые характеризуются недостаточным уровнем соответствия биологическим потребностям человека и высокой степенью влияния на них, связаны с риском для психической и физической жизни профессионала и требуют повышенной концентрации психических процессов.

В ходе эмпирического исследования были выявлено, что тип функциональной асимметрии мозга определяет особенности проявления состояний волевой регуляции, психоэмоциональных состояний и продуктивности вероятностного прогнозирования. Кроме того, показано, что существует взаимосвязь между особенностями проявления психических состояний и особыми условиями труда. В первую очередь это касается таких состояний как контроль за проявлением эмоций, когнитивный самоконтроль, а также состояния резистенции.

Показано, что залогом успешной деятельности в особых условиях труда является развитие функций недоминирующего полушария и взаимосвязи полушарий в целом. Эффективным в этлом плане оказался разработанный в диссертации специальный комплекс упражнений.

Ключевые слова: психические состояния, особые условия труда, тип функциональной асимметрии мозга, саморегуляция, самоконтроль, стрессоустойчивость, эмоциональное выгорание, вероятностное прогнозирование.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Питання дослідження психічних станів набуває високої актуальності на сучасному етапі розвитку психологічної науки та практики. Це пояснюється тим, що психічні стани є основою адаптації людини до змін зовнішнього середовища та узгодження її можливостей з реальністю за рахунок інформаційного фактору. Психофізіологічною основою психічних станів є соматичні структури організму, механізми вегетативної нервової системи та різні типи сприйняття та переробки інформації, пов'язані з асиметрією півкуль головного мозку. На наявність зв'язку між стабільними характеристиками міжпівкульної взаємодії та індивідуальними показниками стану регуляторних механізмів вказують численні дослідження (Т.А. Доброхотова, О.Р. Лурія, І.А. Переверзєва, Є.Д. Хомська). Велика кількість фактів підтверджує зв'язок регуляції психічного стану з ознаками, що відображають тип функціональної асиметрії мозку людини (Б.Г. Ананьєв, В.В. Аршавський, В.В. Клименко, М.С. Ковязина, В.Ф. Коновалов, Є.А. Костандов, О.Р. Лурія, В.Н. Соболєв, С.І. Соболєва). Однак погляди дослідників на роль кожного типу півкульності в цьому процесі відрізняються.

Оскільки психічні стани є системою реакцій на певну ситуацію, виразніше взаємозв'язок їх проявів та функцій півкуль виражений в особливих умовах життєдіяльності (В.В. Суворова, З.Г. Туровська та ін.).

Під особливими умовами розуміються такі умови, які характеризуються недостатньою відповідністю біологічним можливостям людини і високим ступенем впливу на них, пов'язані з ризиком для психічного і фізичного життя людини та потребують підвищеної активізації психічних процесів. Названі специфічні риси особливих умов, життєдіяльності яскраво виявляються в професійній діяльності льотчиків, космонавтів, операторів підземної та наземної праці тощо (О.О. Авершин, В.В. Антипов, Г.Т. Береговий, А.Г. Дика, Л.О. Китаєв-Смик, Є.О. Климов, Д.П. Короленко, Б.Ф. Ломов, Ю.Л. Трофімов).

Актуальність і недостатня теоретична і практична розробленість проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження: “Особливості психічних станів осіб з різним типом функціональної асиметрії мозку”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідницької теми „Визначення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів” лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни Інституту психології ім. Г.С. Костюка (№0101U000534 державної реєстрації). Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 31.01.2006р. (Протокол № 1).

Об'єкт дослідження. Психічні стани осіб з вираженим типом функціональної асиметрії мозку.

Предмет дослідження - залежність психічних станів людини в особливих умовах праці від типу функціональної асиметрії мозку.

Мета дослідження полягає у дослідженні особливостей психічних станів людей з різним типом функціональної асиметрії мозку в особливих умовах праці і розробці, на цій основі, розвивальної програми, спрямованої на розвиток функціонального зв'язку між півкулями.

Гіпотеза дослідження: існує зв'язок між особливостями психічних станів людей в особливих умовах праці та їх типом функціональної асиметрії мозку. Функціональна асиметрія мозку є чинником, який визначає особливості прояву станів вольової регуляції, психоемоційних станів, та продуктивність ймовірнісного мислення в особливих умовах праці.

Для перевірки висунутої гіпотези і досягнення поставленої мети було поставлено такі завдання дослідження:

На основі теоретичного аналізу проблеми осіб з певним типом функціональної асиметрії мозку розробити і обґрунтувати модель дослідження психічних станів в особливих умовах праці.

Визначити тип функціональної асиметрії мозку у осіб, що працюють в особливо складних умовах.

Виявити особливості їх психічних станів та встановити зв'язок цих станів з типом функціональної асиметрії мозку.

Визначити вплив особливих умов праці на прояв психічних станів.

Розробити програму посилення функціонального зв'язку між півкулями.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають: принцип детермінізму, принцип психофізіологічної єдності, принцип розвитку (Л.С. Виготський, Т.А. Доброхотова, В.В. Клименко, Г.С. Костюк, О.Р. Лурія, С.Д. Максименко, І.А. Переверзєва, С.Л. Рубінштейн, А.В. Семенович, Є.Д. Хомська,); загальнопсихологічні положення про сутності психічних станів (Ф.І. Василюк, Л.Г. Дика, А.І. Єремєєва, Є.П. Ільїн, Е.І. Киршбаум, Н.І. Наєнко, В.Д. Небиліцин); положення про механізми регуляції і саморегуляції діяльності (О.А. Конопкін, Ю.Куль, В.И. Моросанов, В.Н. Степанський,); наукові підходи до дослідження особливих умов праці (В.В. Антипов, Г.Т. Береговий, Дж. Грінберг, Л.А. Китаєв-Смик, Є.А. Клімов, Б.Ф. Ломов, О.П. Макарович); концепція функціональної асиметрії мозку (Б.Г. Ананьєв, В.В. Аршавський, В.В. Клименко, М.С. Ковязіна, В.Ф. Коновалов, Е.А. Костандов, О.Р. Лурія, В.Н. Соболєв, С.І. Соболєва).

Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: загальнонаукові теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення); емпіричні (апаратурний метод, стандартизовані опитувальники, лабораторний експеримент); спеціально розроблений комплекс методів посилення функціонального зв'язку між півкулями; методи статистичного опрацювання даних.

Надійність і валідність отриманих результатів забезпечувалися використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, єдністю кількісного і якісного аналізу даних. Статистична обробка даних проводилася за допомогою комп'ютерної програми Statistic for windows Версія 5.1.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

Поглиблено наукові уявлення про психічні стани людей з вираженим типом функціональної асиметрії мозку.

Доповнено і розширено знання про психологічний зміст особливих умов праці.

Уперше досліджено взаємозв'язок психічних станів і типу функціональної асиметрії мозку в особливих умовах праці.

Експериментально доведено існування зв'язку між особливостями прояву психічних станів і типом функціональної асиметрії мозку.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що було експериментально перевірено комплекс методів, які дозволяють діагностувати особливості психічних станів в особливих умовах праці залежно від типу функціональної асиметрії мозку. Апробовано і впроваджено програму посилення функціонального зв'язку між півкулями.

Отримані експериментальні дані можуть бути науково-методичною основою організації психологічно-методичної роботи на підприємствах, що характеризуються особливими умовами праці, з метою підвищення ефективності діяльності працівників.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Теоретичні підходи і експериментальні результати повідомлялися та обговорювалися на засіданнях кафедри психології Донецького інституту психології і підприємництва (2003-2005 р.), на засіданнях лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни Інституту психології ім. Г.С. Костюка. Результати дослідження були представлені на IV Міжнародних психологічних читаннях “Психологія в сучасному вимірі: теорія і практика” (Харків, квітень, 2002), Регіональній науково-практичній конференції „Внесок молодих вчених в розвиток науки регіону” (Луганськ, квітень, 2005), V всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, квітень, 2005).

Результати дослідження впроваджувалися в практику роботи самостійної державної пожежної частини № 25 Управління МНС у м. Горлівка ГУ МНС України в Донецькій області і в Державній воєнізованій гірничорятувальній службі України та в процесі проведення лекційних і практичних занять за курсом “Основи нейропсихології” у Донецькому інституті психології і підприємництва.

Обсяг і структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Основний текст дисертації викладено на 150 сторінках. Список літератури нараховує 158 джерел. Робота містить 9 таблиць і 6 малюнків.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, виділено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні і теоретичні основи, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значимість роботи, форми її апробації і наведено відомості про структуру дисертації.

У першому розділі - “Концептуальні основи дослідження психічних станів в особливих умовах праці” - розглянуто стан досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи і поняття, пов'язані з аналізом психічних станів залежно від типу функціональної асиметрії мозку в особливих умовах праці.

Теоретичний аналіз літературних джерел показав, що на сьогоднішній день немає загальноприйнятої думки щодо визначення, структури і функцій, механізмів і детермінант, класифікації і методів дослідження психічних станів, про що свідчать дослідження (П.К. Анохіна, Л.Г. Дикої, Є.П. Ільїна, Н.Д. Левітова, А.Б. Леонової, В.І. Медвєдєва, А.О. Прохорова тощо).

Прийнято вважати, що причина недостатнього наукового пізнання психічних станів людини закладена в їхній складній природі. Так, наявні в літературі визначення психічного стану прямо або побічно підкреслюють складність, багатокомпонентність, багаторівневість станів людини як психічного явища. Саме ці особливості психічних станів, що цілком захоплюють людину на якийсь відрізок часу, роблять їх важкодоступним об'єктом наукового вивчення.

За Н.Д. Левітовим, психічний стан займає за своїми процесуальними параметрами проміжне місце між психічними процесами і властивостями особистості. Підкреслюється, що психічні процеси немовби породжують динамічні властивості психічного в людині, а властивості особистості, навпаки, - стабільні (стійкі) психічні утворення.

Спираючись на дане визначення, Н.Д. Левітов здійснив спробу класифікації психічних станів, зазначивши, що ця класифікація багато в чому умовна. На його думку, основними класами станів є наступні:

Стани особистісні і ситуативні.

Стани більш глибокі і більш поверхові, залежно від сили їхнього впливу на переживання і поведінку людини.

Стани, що діють на людину позитивно або негативно.

Стани тривалі і короткочасні. Так, настрої можуть мати різну тривалість: від декількох хвилин до доби і кількох днів.

Інакше підходить до розгляду проблеми станів Є.П. Ільїн. Він розглядає стани, які розвиваються у людини в процесі ії суспільно значимої діяльності і зачіпають як психологічні, так і фізіологічні структури людини. Такі стани він називає психофізіологічними, щоб відокремити їх від елементарних станів порушення і гальмування, що розвиваються на певних рівнях регуляції. За визначенням Є.П. Ільїна, психофізіологічний стан - це цілісна реакція особистості на зовнішні і внутрішні стимули, спрямована на досягнення корисного результату.

Відмітною рисою даної позиції є і те, що якщо Н.Д. Левітов говорив про неприпустимість зведення станів до переживань, то Є.П. Ільїн вважає, що виключати переживання з характеристики станів теж не можна. Переживання, на його думку, займають провідне місце в діагностиці стану. Саме переживання чогось дозволяє вірогідно судити про виниклий у людини психофізіологічний стан. Отже, психологічні особливості особистості відіграють провідну роль в утворенні психофізіологічних станів. Якщо це так, то механізми регуляції психічних станів треба шукати усередині самої особистості.

Таким чином, психічна сторона станів знаходить вираз у переживаннях і почуттях, а фізіологічна - у зміні ряду функцій, в першу чергу вегетативних і рухових. Переживання і фізіологічні зміни невіддільні одне від одного, тобто завжди супроводжують одне одне.

У нашому дослідженні під психічними станами розуміється відображення особистістю ситуації у вигляді стійкого цілісного комплексу в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки і переживання в деякому континуумі часу.

Більшість дослідників психології праці (В.В. Антипов, Г.Т. Береговий, Дж. Грінберг, А.І. Єремєєва, Є.І. Киршбаум, Л.А. Китаєв-Смик, Є.А. Клімов, Б.Ф. Ломов, О.П. Макарович) відзначають, що сучасний рівень складності та інтенсивності професійної діяльності почав досягати граничних можливостей нервової системи людини, і перед вченими постали нові проблеми - погодити можливості людини і середовища, людини і машини в конкретному середовищі. В екстремальних умовах діяльності ця проблема стає особливо актуальною.

Під особливими умовами праці ми розуміємо такі умови професійної діяльності, які характеризуються недостатнім рівнем відповідності біологічним можливостям людини і високим ступенем впливу на них, пов'язані з ризиком для психічного і фізичного життя працівника та потребують підвищеної активації психічних процесів.

В різних підходах до вивчення особливих умов праці (К.М. Гуревич, О.А. Конопкін, Ю. Куль, Р. Лазарус, О.М. Леонтьєв, В.Л. Марищук, В.І Моросанов, М. Роговин, Ю.С. Савенко, Г. Сельє, В.Н. Степанський) відзначається, що професійна діяльність у складних умовах характеризується певним комплексом психічних станів стосовно емоцій, волі і мислення.

Таким чином, специфіка роботи в особливих умовах праці не може не накладати свого відбитку на психічний стан особистості.

Багато авторів вказують на те, що специфіка психічних станів осіб, що працюють в особливих умовах праці, зумовлена як соціальними (склад робочої групи, соціально-психологічні характеристики робочої групи, соціальна значимість роботи що виконується працівниками, тощо), так і біологічними (гормональними, фізіологічними, особливостями функціонування півкуль головного мозку) факторами.

Завдяки численним дослідженням особливостей міжпівкульної взаємодії (Б.Г. Ананьєв, В.В. Аршавський, В.В. Клименко, М.С. Ковязіна, В.Ф. Коновалов, Е.А. Костандов, О.Р. Лурія, В.Н. Соболєв, С.І. Соболєва) було зроблено висновок, що якісна своєрідність психіки і поведінки людини, характер її соціальних контактів, схильність до тієї або іншої форми виробничої і творчої діяльності багато в чому зумовлені наявністю двох принципово різних типів сприйняття і переробки інформації, пов'язаних з виниклою в антропогенезі асиметрією півкуль головного мозку.

Аналіз проведених досліджень показує, що існує низка протиріч у поглядах на проблему мозкової організації психічних процесів у ситуаціях емоційної напруги. На наш погляд, необхідне більш детальне вивчення зазначеної вище проблематики, у тому числі в руслі тих професій, які висувають підвищені вимоги до психічних станів людини.

У другому розділі - “Програма і методи емпіричного дослідження” - визначено загальну стратегію й описано основні методичні прийоми експериментального дослідження.

Дослідження проводилося протягом двох років - з 2003 по 2005 р.

Формування вибірки здійснювалося на підставі таких критеріїв: 1) змістового критерію (добір груп визначався предметом і гіпотезою дослідження); 2) критерію еквівалентності досліджуваних; 3) критерію репрезентативності.

Вибірку склали особи, що працюють в особливих умовах праці, які характеризуються високою нервово-емоційною напругою, зумовленою роботою у вибухонебезпечній атмосфері, а за ступенем важкості і напруженості відносяться до найбільш складної, шостої категорії. Усього до експериментальної групи увійшло 92 особи - з них 78 гірничорятувальників та 14 пожежників. Контрольну групу склала 81 особа, умови праці яких не характеризуються високою нервово-емоційною напругою - з них 15 лікарів-терапевтів; 14 методистів міських і районних відділів освіти; 52 продавці промислових товарів.

Умовно наше дослідження можна розділити на 3 етапи.

На першому етапі ми з'ясовували тип функціональної асиметрії мозку у досліджуваних (вивчався за допомогою приладу “Активаціометр” АЦ-6, розроблений Ю.А. Цагареллі). За допомогою приладу вивчалися також процеси саморегуляції на когнітивному та емоційному рівнях і особливості психоемоційних станів.

На другому етапі у відповідності з критеріями, виокремленими в теоретичній частині дослідження, ми вивчали особливості психічних станів в особливих умовах праці залежно від типу функціональної асиметрії мозку.

Виходячи з теоретичного аналізу літературних джерел, можна говорити про те, що для осіб, які працюють в особливих умовах праці, найбільш важливим є такий показник вольових проявів особистості, як особливості саморегуляції.

Для вивчення специфіки саморегуляції ми використано методику “Стильова саморегуляція” В.М. Моросанова і Є.М. Коноза.

При вивченні комплексу вольових станів було використали також методику “Шкала контролю за дією” (НАКЕМР-90) Ю. Куля. Вибір даної методики пояснюється тим, що, на наш погляд, найбільш послідовно сучасний етап досліджень з психології волі представлений у роботах Ю. Куля, що характеризує проблему волі як проблему контролю за дією. Ю. Куль орієнтується на уявлення про системну будову психіки людини і намагається досліджувати вольову сферу особистості як систему, що складається з кількох автономних субсистем.

Ю. Куль говорить про, як мінімум, два типи вольової регуляції. Перший тип, що лежить в основі традиційного розуміння волі і який був названий “Самоконтролем”, феноменологічно проявляється в довільній увазі, спрямованій на цільовий об'єкт, і в зусиллях суб'єкта підвищити рівень власної активності. Другий тип вольової регуляції був названий Ю. Кулем “Саморегуляцією”. Феноменологічно це проявляється насамперед у мимовільній увазі до цільового об'єкта і у відсутності зусиль суб'єкта, спрямованих на енергетизацію своєї поведінки.

На підставі теоретичного аналізу ми, крім того, можемо стверджувати, що для осіб, які працюють в особливих умовах праці, важливим є і такий показник вольових складових особистості, як стресостійкість. Рівень стресостійкості визначався нами за допомогою методики визначення стресостійкості і соціальної адаптації Холмса і Раге. Ще одним полюсом, що дозволяє висвітлити стресостійкість, виступає емоційне вигоряння - як вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на певні психотравмуючі впливи. Для вивчення ступеня емоційного вигоряння було використано методику діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойка. Методика дає докладну картину синдрому “емоційного вигоряння”, дозволяє побачити його провідні симптоми. Важливо встановити, до якої фази формування стресу відносяться домінуючі симптоми.

На думку багатьох авторів, стан стресу і емоційного вигоряння тісно пов'язаний із ситуацією невизначеності, зумовленою специфікою праці. На думку Б.Ф. Ломова, прогнозування ходу подій і регулювання на цій основі діяльності є однією з основних функцій психіки. Широко розповсюдженим методом вивчення імовірнісного прогнозування в експерименті є так звана “Гра в угадування”, суть якої полягає в тому, що досліджуваний повинен сигналізувати експериментаторові про передбачення однієї з можливих подій. Часто, при створенні експериментальних моделей імовірнісних середовищ з метою створення “природної” випадкової послідовності використовують різного роду автомати, рулетки та ін. Нами за основу був узятий експеримент, розроблений А.Ю. Акоповим і його співробітниками для вивчення прогнозуючої діяльності різних груп досліджуваних. Щоправда, зміст і процедура нашого експерименту певною мірою відрізнялася від розробленого А.Ю. Акоповим внаслідок технічних обмежень та інших цілей і завдань дослідження.

У третьому розділі - “Результати дослідження психічних станів в осіб з різним типом функціональної асиметрії мозку в особливих умовах праці” - розкрито основні результати експериментального дослідження.

На першому етапі ми з'ясували тип домінуючої півкулі досліджуваних. Ми одержали такі результати: працівників з переваженням лівої півкулі - 53,3%; працівників з переваженням правої півкулі - 31,5%; працівників з відсутністю домінуючої півкулі, рівнопівкульних - 15,2%.

Таким чином, можна говорити, що більша частина нашої групи відноситься до логіко-вербального типу, а це значить, що для перероблення інформації вони так організовують будь-який використовуваний матеріал (неважливо, вербальний чи невербальний), що створюється однозначний, без інших тлумачень, контекст, необхідний для соціального спілкування.

Приблизно третину вибірки складають представники правопівкульного типу. Особливості правопівкульного типу перероблення інформації полягають в одномоментному охопленні всіх інформаційних зв'язків. Завдяки цьому реальність сприймається такою, якою вона доступна індивідові. Відбиття на образному рівні забезпечує сприйняття світу у всій його цілісності, різноманітності і суперечливості, що є необхідним для найбільш повного почуттєвого контакту з реальністю, для емоційної стабілізації. У той же час образне осягнення світу лише до певних меж може бути використане в процесі соціальної взаємодії і саме по собі не забезпечує аналізу причиново-наслідкових зв'язків і однозначного розуміння відносин між людьми.

Щодо самої нечисленної групи фахівців - “рівнопівкульної”, можна говорити про те, що при вирішенні будь-яких завдань ця група використовує “комплексний підхід”. Інакше кажучи, такі люди однаково добре володіють як логіко-вербальним типом мислення, так і просторово-образним, або інтуїтивним типом.

Крім того, за допомогою активаціометру нами було вивчено особливості когнітивної та емоційної саморегуляції у досліджуваних. У цілому, із завданнями логічного змісту скоріше впоралася лівопівкульна група досліджуваних, а з вирішенням завдань образного типу - група правопівкульних працівників. Однак слід зазначити, що в групі лівопівкульних показники активаціометру змінились в бажаному напрямку в 38,8% випадках, у 42,9% ці зміни були слабопомітними, і в 18,4% випадках взагалі не змінились. У групі правопівкульних з поставленим завданням легко впоралися тільки 10,3% рятувальників, 31% правопівкульних домоглися слабопомітних коливань показника, а більша частина, 58,6% взагалі не змогли змінити показання стрілки на дисплеї. Досить легко впоралася з поставленим завданням група рівнопівкульних досліджуваних, 50% осіб із цієї групи легко і помітно змінювали показники приладу, 21,4% упоралися із цим завданням, але показники змінювалися не так помітно, і 28,6% не змогли змінити показників. Слід зауважити, що в рівнопівкульній групі виконати завдання вдалося тільки після певного тренування. Таким чином, ми можемо стверджувати, що найбільш здатні до когнітивної саморегуляції амбідекстри і лівопівкульні працівники, однак навіть вони потребують певного досвіду і тренування.

Саморегуляція на емоційному рівні пов'язана з довільними змінами показників психоемоційного стану. У групі правопівкульних досліджувані дійсно справлялися з поставленим завданням: 55,2% легко і вільно змінювали свій емоційний стан, на їхніх обличчях легко читалася зміна емоцій, від посмішки до похмурого і злого виразу обличчя. Ще для 34,5% це завдання виявилося набагато складнішим, вони довго “настроювалися”, і зміни показників активаціометру були не настільки помітними, 10,3% взагалі не впоралися з поставленим завданням. Однак і в групі левопівкульних для 40,8% досліджуваних змінити свідомо свій емоційний стан і відрегулювати його було досить легко, а ще 32,7% так само впоралися із зазначеним завданням, хоча і набагато гірше, тому зміни показників активаціометра були менш помітні. Проте, слід зазначити, що 26,5% “логіків” взагалі не впоралися із цим завданням. Що стосується групи амбідекстрів, то в цьому експерименті результати не змінилися: як і в попередньому, 50% легко впоралися з поставленим завданням, для 21,4% було дещо складно переключатися на негативні емоції (за їх власними коментарями), і 28,6% не впоралися із завданням.

Для більш докладного дослідження особливостей саморегуляції нами було використано опитувальну методику діагностики індивідуально-стильових особливостей саморегуляції ССП- 98 (В.М. Моросанова і Є.М. Коноза). Результати, отримані на даному етапі, представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Показники стильової саморегуляції залежно від типу функціональної асиметрії мозку (у балах)

Показники стильової саморегуляції	Типи ФАМ
	Лівопівкульний	Правопівкульний	Рівнопівкульний
Планування	7,75	2,44	7,7
Моделювання	5,35	5,3	7,6
Програмування	7,9	3,06	7,5
Оцінка результатів	7,8	8	8
Гнучкість	6,77	8	9
Самостійність	8,3	5,27	7,5
Загальний рівень саморегуляції	7,31	5,35	7,89

Як видно з таблиці, загальний рівень саморегуляції у лівопівкульних і рівнопівкульних досліджуваних виражений яскравіше, ніж у правопівкульній групі фахівців. Це говорить про те, що перші дві зазначені групи самостійні, гнучко і адекватно реагують на зміну умов, визначення і досягнення мети у них значною мірою усвідомлені. Що стосується рівнопівкульних досліджуваних, то для них характерний середній рівень саморегуляції.

За допомогою опитувальника “Шкала контролю за дією” (НАКЕМР-90) Ю.Куля ми більш докладно вивчили особливості вольової саморегуляції (таблиця 2).

Таблиця 2. Основні стани вольової саморегуляції досліджуваних з різним типом функціональної асиметрії мозку (у балах)

Типи ФАМ	Компоненти вольової регуляції
	Контроль за дією в ході реалізації	Контроль за дією в ході плануванні	Контроль за дією в разі невдачі
Лівопівкульний	7,3	10,56	6,6
Правопівкульний	10,93	6,89	8,6
Рівнопівкульний	11,2	8	10,4

Як свідчать дані представлені в таблиці, у ситуаціях емоційної напруги фахівці з перевагою правопівкульного типу мислення здатні краще контролювати власну діяльність при реалізації своїх планів, у той час як лівопівкульний тип схильний більше часу приділяти контролю за плануванням своїх дій. Що стосується рівнопівкульних працівників, то для них так само, як і для правопівкульних, характерним є контроль за виконанням своїх дій, вони не приділяють пильної уваги плануванню діяльності, здатні легко змінювати свою поведінку відповідно до різкої зміни умов. У випадку невдачі в амбідекстрів і правопівкульних зростає контроль за виконанням поставленого завдання, і вони досить легко концентруються на ньому, намагаючись підстроїти свою поведінку під ситуацію. У лівопівкульних ситуація невдачі викликає труднощі - їм доводиться повністю перебудовувати раніше розроблену стратегію поведінки і тільки потім приступати до реалізації дій.

При вивченні емоційних станів, характерних для осіб з різним типом функціональної асиметрії мозку, що працюють в особливих умовах праці, було використано методику діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойка. Якщо узагальнити результати отримані, за цією методикою, то можна стверджувати, що лівопівкульні досліджувані, хоча і зазнають деякої емоційної напруги, однак схильні формувати певну стратегію протистояння складним і емоційно травмуючим ситуаціям. Таку ж стратегію формують і правопівкульні досліджувані, проте, вони не здатні повністю захиститися від стресів, у результаті чого деякі з них відчувають або певну напругу, або ж цілковите виснаження. Слід також відзначити, що для амбідекстрів теж є характерним певний рівень виснаження і емоційної напруги, однак і вони здатні до деякого опору травматичним ситуаціям. Ці результати можна, на наш погляд, пояснити тим фактом, що лівопівкульні фахівці, як представники логіко-вербального типу, набагато менше уваги приділяють своїм емоційним переживанням. Це не означає, що вони зовсім не здатні відчувати яскраві, сильні емоції. Скорше вони не здатні тривалий час на них концентруватися, для них важливіше, “як і чому” відбулася та або інша подія, а не почуття й емоції, які її спричинили. Що стосується правопівкульних досліджуваних, як типу емоційного, то вони концентрують свою увагу на власних переживаннях, а в деяких випадках, посилюють як самі переживання, так і їхні наслідки. Амбідекстри, як певна “проміжна” ланка між “логіками” і “сенсориками”, здатні до глибоких емоційних переживань, до аналізу своїх емоцій, однак вони здатні і до вироблення ефективної системи опору психотравмуючим ситуаціям. Між всіма групами виявлені значимі розходження, виняток становить шкала резистенції: за цим показником значимих розходжень між групами не виявлено.

Для одержання більш повних результатів щодо рівня стресостійкості використовувалася методика Хомса і Раге. Виявилося, що в групі лівопівкульних досліджуваних відсутні високі показники імовірності виникнення якого-небудь нервового захворювання або “нервового зриву”, у більшості з них (73%) ця ймовірність перебуває на середньому рівні. У деяких (27%) - відсутня імовірність будь-якого захворювання. У групі правопівкульних досліджуваних імовірність можливого захворювання трохи вища - 77%, у 23% - відзначено низьку імовірність захворювання. А от в групі амбідекстрів у 14% досліджуваних висока імовірність виникнення будь-якого нервового захворювання збільшується у 90% випадків. Тут слід зазначити, що всі ці амбідекстри працюють протягом короткого терміну - від 3 до 6 місяців. У половини амбідекстрів імовірність виникнення будь-якого нервового захворювання практично дорівнює нулю, а у 36% імовірність такого захворювання перебуває на середньому рівні. Так само можна зробити висновок, що амбідекстри здатні розробляти продуктивну програму захисту і опору складним, емоційно-важким ситуаціям. Що стосується правопівкульних, “емоційних”, досліджуваних, то низький рівень можливості захворювання, найімовірніше, можна пояснити тим, що вони здатні до переключення з одного емоційного стану на інший. Як ми з'ясували раніше, вони можуть бути виснаженими, напруженими, однак завдяки високій емоційності їхня увага легко переключається на інші емоційно-забарвлені події. Взагалі, слід відзначити той факт, що для всіх трьох груп досліджуваних є характерним певний рівень адаптації до складних умов.

Аналіз літератури показав, що стани напруги, характерні для особливих умов праці, тісно пов'язані з прогностичною функцією психіки людини. Для вивчання даної функції нами було розроблено спеціальний експеримент „Гра в угадування”. Аналіз результатів експерименту показав, що найбільш успішно в жорсткодетермінованих, стереотипних середовищах прогнозують подальший розвиток подій досліджувані із правопівкульним типом мозкової організації - 56,6%, а не лівопівкульні, як можна було б припустити. Найменш успішно прогнозують можливі подальші події рівнопівкульні досліджувані - 42,6 % (таблиця 3).

Таблиця 3. Розподіл середніх значень кількості збігів прогнозів подальшого розвитку подій у різних середовищах

Тип ФАМ	Показники кількості збігів прогнозів подальшого розвитку подій у різних середовищах
	Тверде, стереотипне середовище (% f +)	Імовірнісне, випадкове середовище (% f +)	Загальне число вгадувань по обох типах середовищ
Лівопівкульний	47,1	56	51,56
Правопівкульний	56,6	50,8	53,7
Рівнопівкульний	42,6	46,6	44,6

Якщо порівнювати середні значення груп усередині середовища по серіях, то можна побачити таку картину. У стереотипному середовищі у рівнопівкульних і правопівкульних досліджуваних середні показники зростають від однієї серії до другої, що може говорити про певне навчання, відкриття закономірності проходження сигналів. Особливо добре це проявляється у правопівкульних досліджуваних. Лівопівкульний тип досліджуваних, навпаки, показує зворотну тенденцію, тобто зменшення середніх значень угадування від однієї серії до іншої. Це може бути наслідком утоми і зниження працездатності.

Що стосується розподілу значень в імовірнісному, випадковому середовищі, то тут ми бачимо, що найбільш успішно прогнозують подальший розвиток подій лівопівкульні досліджувані - 56% угадувань в середньому. Менш успішні в своїх прогнозах правопівкульні досліджувані - 50,8% угадувань. Що стосується рівнопівкульних, то вони, як і у стереотипному середовищі, мають найнижчий рівень прогнозування серед інших груп - 46,6 % збігів.

У цілому, аналізуючи зміну результатів прогнозування між серіями усередині загальної програми, ми дійшли висновку, що у лівопівкульних досліджуваних існує тенденція до зменшення відсотка успішності прогнозування від серії до серії, як у стереотипному, так і в імовірнісному середовищах. Ця закономірність може говорити про ригідність мислення, коли в разі зміни послідовності сигналів досліджувані не можуть швидко перебудуватись, змінити свою стратегію і план діяльності. У правопівкульних досліджуваних, навпаки, спостерігається збільшення відсотка правильних прогнозів від серії до серії у двох середовищах. Така закономірність може свідчити як про гнучкість розумових процесів, швидку зміну і перебудову дій і тактик у мінливих умовах, так і про певне навчання і врахування минулого досвіду. Що стосується рівнопівкульних досліджуваних, то у них картина зміни показників успішності прогнозування в середовищах зовсім відмінна. Тут ми спостерігаємо таку тенденцію: якщо в жорстко детермінованому середовищі відсоток правильних прогнозів від однієї серії до іншої збільшується, то в імовірнісному середовищі він зменшується. Такий розподіл показників можна пояснити або частою зміною тактик угадування, які могли в одному випадку приводити до збільшення успішності прогнозів, а в іншому - до зменшення, або випадковістю вгадувань, які не залежали від дій досліджуваного.

Загалом по усій програмі, що включає як стереотипне, так і імовірнісне середовища, найбільший відсоток успішності прогнозування є характерним для правопівкульних досліджуваних - 53,7% збігів. Менш успішними в своїх прогнозах виявилися лівопівкульні працівники - 51,56% збігів. А найнижчий результат у прогнозуванні альтернативних стимулів характерний для групи осіб із рівнопівкульним типом мозкової організації - 44,6% збігів.

Результати дослідження вказують на деякі значимі відмінності між експериментальною та контрольною групами. Так, наприклад, ми можемо говорити про те, що досліджувані, що працюють в особливих умовах, більш схильні контролювати себе в емоціях (t=4,121; p?0,001), вони звикли моделювати можливий розвиток ситуації (t=3,554; p?0,001), в той же час, досліджуванні контрольної групи схильні до програмування своєї поведінки (t=-2,861; p?0,001). Крім того, досліджувані експериментальної групи краще контролюють свої дії в момент їх реалізації (t=3,901; p?0,001). Необхідно також підкреслити, що цим спеціалістам характерніше відчуття стану резистенції (t=2,322; p?0,05).

Якщо проаналізувати докладніше отримані результати і порівняти їх усередені підгруп, то ми виявимо таку ситуацію. В цілому одержані дані по підгрупах лівопівкульних досліджуваних відображають загальну картину результатів контрольної та експериментальної груп. У той же час необхідно відзначити, що на когнітивному рівні працівники, чия робота не пов'язана з особливими умовами, більш схильні до самоконтролю (U=790,322; p?0,001).

Що стосується правопівкульних підгруп, ми можемо стверджувати, що стан самоконтролю на когнітивному рівні більш притаманний саме досліджуваним експериментальної групи (U=270,465; p?0,001). Цікавим, на наш погляд, є той факт, що правопівкульні працівники контрольної групи більш гнучкі в своїй адаптації до ситуації (U=289,003; p?0,001). Результати дослідження цих підгруп за рештою показників відповідають загальній картині.

У підгрупах равнопівкульних досліджуваних виявлено менше відмінностей, ніж у двох попередніх. Основні відмінності проявляються в тому, що досліджувані експериментальної групи більш контролюють свої емоції (U= 27,000; p?0,001) і реалізацію діяльності, що виконується в цей час (U= 30,011; p?0,001), тоді як представникам другої підгрупи властивий стан самоконтролю тільки в ситуації невдачі (U=29,007; p?0,001). Решта показників значущих відмінностей не виявляє.

Якщо узагальнити все вищенаведене, можна говорити, що особливі умови праці впливають на прояв таких психічних станів, як контроль за проявом емоцій, когнітивний самоконтроль, особливо під час реалізації будь-яких дій чи діяльності, а також на формування стану резистенції.

У межах нашої роботи було розроблено та апробовано комплекс вправ, спрямованих на розвиток функцій півкуль та міжпівкульного зв'язку. Комплекс охоплює три етапи та розрахований приблизно на 16 тижнів. У апробації програми взяло участь 80 осіб віком від 17 до 45 років. Контрольна група складалася з 70 осіб. Перший етап спрямований на розвиток активності обох півкуль мозку та встановлення міцного взаємозв'язку між ними (розраховано на 8 тижнів). Другий на розвиток взаємодії півкуль (2,5 тижні). Третій етап спрямований на розвиток логічного та образного мислення; на цьому етапі також пропонуються вправи для розвитку уваги, пам'яті та зняття емоційної напруги (виконуються в разі необхідності). Індекс асиметрії у правопівкульних та лівопівкульних досліджуваних знижувався впродовж усього часу виконання вправ комплексу.

Однак тут слід звернути увагу на певні розбіжності. У правопівкульних та лівопівкульних досліджуваних розвиток функцій півкуль та міжпівкульного функціонального зв'язку відбувався неоднаково. Результати застосування комплексу свідчать, що права півкуля набуває розвитку швидше ніж ліва. Ці дані поширюються рівною мірою на правопівкульних та лівопівкульних досліджуваних. Стосовно рівнопівкульних в індексі психічної асиметрії значущих розбіжностей не відзначено, на відміну від показників моторної та сенсорної асиметрії (для правопівкульних t=2,851 при p0,01; для лівопівкульних t=3,24 при p0,01; для рівнопівкульних t=1,32 при p0,05).

Отримані результати вказують на більш активний розвиток функцій правої півкулі порівняно з лівою. За результатами апробації комплексу у правопівкульних досліджуваних набуває розвитку здатність до абстрагування та узагальнення, а у лівопівкульних та рівнопівкульних - конкретно-образне мислення та уява.

Так, правопівкульні досліджувані починають користуватися логічними міркуваннями, а не лише інтуїцією: почуття перестають повністю домінувати над логікою, досліджувані приділяють більше уваги деталям та причинно-наслідковим зв'язкам.

Після участі у програмі лівопівкульні досліджувані почали активніше користуватися „правопівкульною” - інтуїтивною стратегією мислення. У них розвивається вміння рівномірно розподіляти увагу по ситуації.

Для контрольної групи не виявлено значущих розбіжностей як в індексі психічної асиметрії так і в індексах моторної та сенсорної асиметрії (для правопівкульних t=-0,871 при p0,05; для лівопівкульних t=0,252 при p0,05; для рівнопівкульних досліджуваних t=-1,207 при p0,05).

Узагальнення отриманих результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати висновки:

1. Психічний стан - це відображення особистістю ситуації у вигляді стійкого цілісного синдрому в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки і переживання в деякому континуумі часу.

Ефективність діяльності в особливо складних умовах праці характеризується певними параметрами психічних станів, які можна умовно поділили на три блоки: емоційний (психоемоційна стійкість, стресостійкість); вольовий (самокерування, самоконтроль, саморегуляція); розумовий (імовірнісне прогнозування).

2. На підставі дослідження типів функціональної асиметрії мозку працівники експериментальної та контрольної груп розподілились на три нерівномірні групи: більшість потрапили до групи з перевагою лівої півкулі, приблизно третина вибірки - з перевагою правої півкулі і менш численну групу склали особи з рівнопівкульним типом функціональної асиметрії мозку.

3. Виявлено, що для лівопівкульних досліджуваних є характерним досить високий ступінь самоконтролю на когнітивному рівні, в діяльності вони схильні до більш детального планування і програмування, досить самостійні, однак менш гнучкі, ніж правопівкульні досліджувані, і менш здатні змоделювати майбутню ситуацію, тобто уявити її подумки. У ситуаціях емоційної напруги лівопівкульні досліджувані схильні більше часу приділяти контролю за плануванням своїх дій. Слід відзначити їх достатню здатність до прогнозування подальшого розвитку подій як у стереотипних, так і випадкових середовищах.

Для правопівкульних досліджуваних є характерним досить високий ступінь самоконтролю на емоційному рівні. Потреба в плануванні своїх дій у них розвинена слабше, ніж в інших групах, а плани піддаються частій зміні, однак вони досить добре оцінюють отримані результати і досить гнучкі у своїй поведінці. Водночас правопівкульні працівники залежні від думки і оцінок оточуючих. У ситуаціях емоційної напруги вони здатні краще контролювати власну діяльність. У здатності до прогнозування досліджувані із правопівкульним типом мозкової організації здатні найбільш правильно вирішувати завдання імовірнісного характеру, про що свідчить високий показник по “нейтральній позиції” і низькі - по інших стратегіях. Вони найбільш адекватно оцінюють імовірнісний характер ситуації, не залежать від будь-яких настановлень і легко помічають зміни параметрів навколишнього середовища.

Рівнопівкульні досліджувані в цілому найбільш пристосовані до особливих умов праці. Для них є характерним досить високий ступінь самоконтролю і на емоційному, і на когнітивному рівнях. Вони самостійні, гнучко і адекватно реагують на зміну обставин, висування і досягнення мети у них усвідомлене, але із значною опорою на інтуїцію. Вони більш, ніж інші групи досліджуваних, здатні до адекватного моделювання ситуацій, проте їхня поведінка в деяких випадках підпорядкована безоцінковому контролю іззовні. У ситуаціях емоційної напруги для рівнопівкульних досліджуваних характерним є контроль за виконанням власних дій, вони не приділяють належної уваги плануванню діяльності, здатні легко змінювати свою поведінку відповідно до зміни умов. Здібності до прогнозування у рівнопівкульних досліджуваних, у порівнянні з іншими групами, менш виражені.

Не виявлено значущих міжгрупових розходжень за психоемоційними станами. Показники стресостійкості, емоційного вигоряння і психоемоційного стану в усіх групах в цілому перебувають у межах норми. Всі три групи фахівців зазнають напруженості певного рівня. Проте вони здатні формувати стратегію протистояння складним і емоційно травмуючим ситуаціям, що, на наш погляд, пояснюється досвідом роботи в складних умовах.

Таким чином чим більше вираженою є функціональна асиметрія мозку, тим вища продуктивність імовірнісного мислення в особливих умовах праці. При зменшенні ступеню асиметрії півкуль краще розвиненими є функції самоконтролю як на емоційному так і на когнітивному рівнях.

4. Гіпотеза дослідження підтвердилася. Тип функціональної асиметрії є чинником, який визначає особливості прояву станів вольової регуляції, психоемоційних станів, та продуктивності імовірнісного мислення в особливих умовах праці.

Результати дослідження контрольної групи вказують також на той факт, що існує взаємозв'язок між особливостями психічних станів людей і особливими умовами праці. Інакше кажучи, особливі умови праці впливають на прояв психічних станів у осіб з різним типом функціональної асиметрії мозку, особливо в час реалізації будь-якої діяльності. В першу чергу це стосується таких станів, як контроль за проявом емоцій, когнитивний самоконтроль, а також стану резистенції.

5. Забезпеченню успішної діяльності в особливих умовах праці сприяє розвиток функцій недомінуючої півкулі і взаємозв'язку півкуль в цілому. В достатній мірі цю проблему вирішує розроблений нами комплекс вправ. Апробація комплексу продемонструвала його легкість у застосуванні та ефективність.

Основні публікації автора

1. Кириенко Е.В. О некоторых направлениях изучения функциональной асимметрии мозга.// Вісник Харківського університету. Серія Психологія. - Харків: Харківський національний Університет, 2002 - № 550. - С. 114-117.

2. Головльова О.В. Дослідження професійно значущих компонентів вольової сфери у студентів-психологів.// Психологічні проблеми формування особистості фахівця: Зб. Наукових праць Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників, Донецького інституту психології і підприємництва, Регіональної асоціації психологів Донбасу/ За редакцією Максименка Ю.Б., Кіяшко Л.О. - Донецьк, 2004.

3. Головльова О.В. Особливості саморегуляції психічних станів у стресових ситуаціях залежно від типу ФАМ// Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ За ред. Максименка С.Д., т. VII, вип. 6 - К., 2004 - С. 86-92.

...