Перфекціоністські настанови як чинник професійної готовності майбутніх практичних психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Гулясінеса антонівна

УДК 159.9051:159.947.5

ПЕРФЕКЦІОНІСТСЬКІ НАСТАНОВИ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 - Педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ - 2007р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Карпенко Зіновія Степанівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Фурман Анатолій Васильович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри соціальної роботи;

доктор психологічних наук, доцент Щербан Тетяна Дмитрівна, Мукачівський технологічний інститут, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, кафедра психології, м. Київ.

Захист відбудеться 13 березня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано 12 лютого 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Белей М.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Складні та суперечливі реалії сьогодення, процес розбудови та розвитку молодої демократичної України, глобальні перетворення в усіх сферах її життя формують соціальне замовлення на професію психолога. У зв'язку з цим зростає актуальність проблеми формування особистісно зрілого і професійно компетентного фахівця в галузі практичної психології. Соціальна значущість діяльності, специфічність і складність роботи практичного психолога висувають низку особливих вимог до мотиваційно-диспозиційних чинників його поведінки і діяльності. Відтак пріоритетним напрямком психолого-педагогічних досліджень професійно-особистісного становлення майбутніх практичних психологів є розвиток перфекціоністських настанов студентів на етапі формування їх готовності до професійної діяльності.

Суть перфекціоністських настанов розкривається у прагненні до самовдосконалення, що набуло особистісного смислу, перетворилося на інтегральну особистісну диспозицію, орієнтуючи людину на буття, пов'язане з тенденцією її постійного розвитку, самоактуалізації та самотрансценденції в суспільно корисній діяльності.

Вибір на користь перфекціонізму і творення життя, а не адаптивного виживання, як і прагнення до успіху, пов'язаний з відповідною особистісною спрямованістю, типологічною схильністю людини та ситуацією її життя. Готовність до самовдосконалення з метою подальшої реалізації себе у майбутній професійній діяльності змістово проявляється як прагнення до самовиховання (морально-етичний перфекціонізм), самоосвіти (інтелектуально-компетентнісний перфекціонізм), розвитку професійних досягнень (акмеологічний перфекціонізм), що співвідноситься з насущними потребами суспільства в безперервній освіті і підвищенні рівня професійної майстерності.

Процес самовдосконалення особистості тривалий час не був об'єктом ретельного дослідження у вітчизняній науці. Лише наприкінці 80-х років, ставши нагальною потребою особистісного й суспільного розвитку, цей феномен набув значущості і в наукових дослідженнях, де, одначе, розглядався не як самостійний процес, а як вищий рівень самовиховання. У такому аспекті феномен самовдосконалення особистості став предметом педагогічного, психологічного, соціологічного і філософсько-етичного досліджень.

На їхній основі було розкрито методи й засоби організації роботи над собою (А. Арет, О. Кочетов та ін.), показано співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в процесі усвідомленого саморозвитку (О. Ковальов, С. Максименко, Л. Рувінський та ін.), висвітлено параметри усвідомлення та цілепокладання в ході особистісного самоздійснення, свободи й активності людини в розвитку необхідних особистісних якостей (Г. Балл, М. Глезерман, Ю. Злотников, Ю. Швалб та ін.), вивчено соціальну детермінацію, психологічні механізми, функції самовиховання, виявлено його рушійні сили, виділено чинники актуалізації сутнісних сил та творчих потенцій людини (М. Боришевський, В. Лозовой, М. Макарець, М. Савчин, В. Татенко та ін.), розглянуто взаємозв'язок процесів усвідомленого саморозвитку з ціннісними орієнтаціями, моральними ідеалами і суспільно-політичною ментальністю (Ж. Вірна, О. Гусейнов, З. Карпенко, В. Ларіонова, В. Москалець, А. Фурман, Д. Шимановський та ін.), зроблено спробу за допомогою культурно-історичного аналізу осмислити теорії і типи самовиховання, самовдосконалення і саморозвитку особистості (А.Арет, І. Бех, Т. Титаренко та ін.) і професіонала (В. Семиченко, Н. Шевченко, Н. Чепелєва, Т. Щербан та ін.).

Однак нагромаджений дослідницький матеріал фіксує, як правило, функціональні характеристики процесів усвідомленого саморозвитку особистості, не розглядаючи процес самовдосконалення особистості в усій повноті його виявлення. Тому актуальним залишається вивчення проблеми становлення цілісного диспозиційного налаштування на самовдосконалення майбутніх практичних психологів у процесі їх навчання у ВНЗ, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: „Перфекціоністські настанови як чинник професійної готовності майбутніх практичних психологів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника „Інноваційні психотехно-логії оптимізації аксіогенезу особистості” (протокол № 5 від 25 грудня 2001 р.) та наукового проекту „Психолого-педагогічний моніторинг і корекція професійного аксіогенезу в умовах ВНЗ” (протокол № 4 від 17 листопада 2005 p.).

Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою зазначеного університету (протокол № 6 від 10 лютого 2005 р.), поточнено та затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 p.).

Об'єктом дослідження є перфекціоністські настанови як складова професійної готовності майбутніх практичних психологів.

Предмет дослідження становлять структурно-функціональні і динамічні особливості розвитку перфекціоністських настанов у процесі формування професійної готовності майбутніх практичних психологів в умовах ВНЗ.

Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному обґрунтуванні структури, функцій і динаміки розвитку перфекціоністських настанов у контексті професійної підготовки майбутніх практичних психологів.

Гіпотезами дослідження виступили припущення:

1. Перфекціоністські настанови в структурі професійної готовності майбутніх практичних психологів як цілісне диспозиційне утворення являють собою згармонізовану динамічну єдність мотивації досягнення, рефлексивних здібностей і професійно важливих якостей особистості з функціями емоційно-ціннісного спонукання, когнітивно-вольового забезпечення та професійно-особистісної самореалізації.

2. Акмеологічний фокус розвитку перфекціоністських настанов передбачає поєднання соціабельності як професійно придатної структури мотивів афіліації з конструктивною самокритикою, раціональним цілепокладанням, самоорганізацією й оптимістично налаштованим стратегічним плануванням діяльності в синтетичному владно-турботливому особистісному профілі майбутнього практичного психолога.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення його мети передбачала розв'язання таких завдань:

1. Здійснити комплексний міждисциплінарний теоретико-методологічний аналіз проблеми формування перфекціоністських настанов у процесі професійно-особистісного становлення майбутніх фахівців.

2. Розробити концептуально-методичну модель дослідження перфекціоністських настанов у контексті професійної підготовки практичних психологів.

3. Експериментально встановити структурно-функціональні та динамічні показники розвитку перфекціоністських настанов як чинників сформованості професійної готовності практичних психологів.

4. Обґрунтувати психологічні умови, механізми, тенденції та закономірності становлення перфекціоністських настанов у студентів-психологів під час їх навчання у ВНЗ.

Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження склали: філософські студії дослідження проблеми вдосконалення та самовдосконалення людини (І. Кант, Ф. Ніцше, В. Татаркевич, І. Фіхте, С. Хоружий та ін.); принцип єдності психіки і діяльності (Л. Виготський, В. Зінченко, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн та ін.), теорії мотивації досягнення (Дж. Аткінсон, Б. Вайнер, Д. Мак-Клелланд, Г. Мюррей, Х. Хекхаузен та ін.); ідеї екзистенційно-гуманістичної психології (А. Адлер, Г. Балл, А. Маслоу, Р. Мей, В. Москалець, Г. Оллпорт, К. Роджерс, М. Савчин, В. Франкл, Е. Фромм, А. Фурман, К. Хорні та ін.); концепції професіоналізації психологів (О. Бондаренко, Н. Каліна, В. Панок, Н. Пов'якель, Н. Пророк, О. Саннікова, В. Татенко, Т. Титаренко, Н. Чепелєва, Н. Шевченко, Т. Щербан, Т. Яценко та ін.); дослідження з психології рефлексії (Г. Абрамова, Н. Бачманова, М. Дмитрієва, І. Дубровіна, І. Семенов, Є. Сидоренко, Н. Стафуріна, С. Степанов, Н. Хрящова, Г. Якушева та ін.); патохарактерологічні дослідження феномену перфекціонізму (К. Ландау, Т. Міллон, Т. Форманюк, Х. Фрейденберґер та ін.).

Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація і теоретичне моделювання); емпіричні (тестування - вербальне і проективне, бесіда, спостереження, анкетування у форматі констатувального експерименту); математичні (знаходження середніх величин, достовірності відмінностей, кореляційний та факторний аналізи); структурний метод інтерпретації; в якості організаційного виступив метод „поперечних зрізів”.

База дослідження. Дослідження проводилося на базі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зі студентами І-V курсів спеціальності „Психологія”. Усього в дослідженні взяло участь 240 студентів.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, кількісним і якісним аналізом отриманих результатів, використанням методів математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальному встановленні структурно-функціональних і динамічних показників розвитку перфекціоністських настанов щодо професійної діяльності майбутніх практичних психологів, що дає змогу оптимізувати умови, напрямки і засоби їх професійної освіти й особистісного становлення. Вперше доведено репрезентативний взаємозв'язок умов освітнього середовища з мотиваційними, рефлексивно-регулятивними, персонологічними складовими перфекціонізму в концепті „цикл розвитку перфекціоністських настанов”; визначено провідні тенденції, пси-хологічні механізми і закономірності розвитку перфекціоністських настанов у студентів-психологів; удосконалено процедурно-методичний апарат діагностики перфекціоністських настанов майбутніх фахівців у галузі практичної психології.

Теоретичне значення дослідження полягає у комплексному міждисциплінарному аналізі й обґрунтуванні психолого-педагогічного змісту концепту „перфекціоністські настанови”, виокремленні комплексу психосоціальних, культуральних і психодинамічних факторів, що детермінують розвиток перфекціоністських настанов у студентів-психологів щодо майбутньої професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності корекції наявних освітньо-виховних тенденцій та психологічних особливостей розвитку перфекціоністських настанов у процесі професійної підготовки майбутніх практичних психологів. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися у викладанні навчальних дисциплін „Психологія мотивації”, „Професійна орієнтація і профвідбір” у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати наукового дослідження опубліковано в наукових збірниках та періодичних наукових виданнях, доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях: 3-й Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005), 8-й Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2005), 4-й Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції „Сучасний соціокультурний простір” (Київ, 2005), науково-практичній конференції „Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Генеза буття особистості” (Київ, 2006).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 12 одноосібних працях автора, з них 8 опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 205 найменувань та 23 додатки. Основний зміст дисертації викладено на 190 сторінках. Робота містить 30 таблиць і 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з державними науковими програмами і планами, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, поставлено завдання. Висвітлено теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, вказано дослідну базу, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи дослідження перфекціоністських настанов у контексті професійної готовності майбутніх практичних психологів” - викладено основні результати філософських досліджень явища перфекціонізму в етико-гуманістичному вимі-рі; розкрито психологічну природу перфекціонізму з позицій теорій мотивації досягнення та персонологічних студій; висвітлено структурно-функціональні особливості перфекціоністських настанов у контексті формування професійно важливих якостей особистості практичного психолога; теоретично експліковано рефлексивні механізми розвитку перфекціоністських настанов студентів щодо їх майбутньої професійної діяльності; обґрунтовано патохарактерологічні і професійні ризики перфекціонізму.

Відзначено, що єдиного й остаточного визначення поняття „перфекціонізм” у філософсько-психологічній науковій думці не існує, що пояснюється неоднозначними етимологічними референціями та полісемантичними конотаціями позначуваного ним явища. Найбільш уживаними означниками феномену перфекціонізму є „досконале”, „завершене”, „доцільне”, „гармонійне”, „цілісне”, „майстерно зроблене”, „найкраще” тощо.

У німецькій класичній філософії, в царині ідей якої розвинувся етико-гуманістичний вимір перфекціонізму, останній розумівся як гармонійно структурована, завершена та здійснена цілісність людських прагнень і здатностей до самовдосконалення, що узгоджується з вектором соціокультурного поступу, є метою й ідеалом розвитку людства. Умовою самовдосконалення виступає висока моральність особистості, що ґрунтується на емпіричній свободі, поєднаній з почуттям особистої відповідальності за здійснений вибір, чим заперечується можливість саморозвитку за рахунок іншої людини.

У психології поняття „перфекціонізм” утвердилося порівняно недавно, асоціюючись, головним чином, з мотивацією досягнення (Дж. Аткінсон, Х. Корнадт, Д. Мак-Клелланд, Х. Хекхаузен та ін.). Остання передбачає особистісну готовність до докладання максимальних нервово-психічних і вольових зусиль задля здобуття якнайкращих результатів у значущій сфері діяльності, а, отже, виступає релевантним диспозиційним чинником у структурі професійної готовності майбутнього фахівця. Об'єктивними показниками сформованості перфекціоністських настанов в обраній діяльності є самостійне здобуття суттєвого результату, його висока кількісно-якісна оцінка при помірних затратах часу і психофізичних навантаженнях. Феноменологічними показниками мотивації досягнення є прагнення до змагання із самим собою (самоперевершування) в досягненні вищих результатів, до переживання успіху в значущій діяльності й уникнення невдачі, здатність до раціонального цілепокладання.

У персонологічних теоріях А. Адлера, А. Маслоу, Р. Мея, К. Роджерса, Е. Фромма та ін. прагнення до самовдосконалення і самореалізації загалом визнається вродженою динамічною тенденцією (потребою, мотивом, інстинктом тощо) особистості, глибинною телеологічною спонукальною силою, яка, екстерналізуючись й упредметнючись у продуктах професійної діяльності й індивідуальної життєтворчості, надає їм суб'єктивного сенсу і суспільної цінності.

Кінцевим утіленням зв'язку мотивації досягнення з перфекціоністськими настановами є професійно важливі якості (ПВЯ) особистості як необхідні і достатні компоненти її цілісної структури, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і власної активності суб'єкта і є передумовою його професійного самоздійс-нення. Це - гуманістична і професійна спрямованість особистості, комплекс індивідуально-типологічних (інтелектуальних, емоційно-комунікативних, морально-психологічних, поведінково-вольових) особливостей, здатність до критичної саморефлексії (Г. Абрамова, О. Бондаренко, Ж. Вірна, Є. Зеєр, М. Обозов, Н. Пророк та ін.).

Метапсихічною функцією, що зумовлює внутрішньоособистісні трансформації перфекціонізму від потреби в досягненнях до формування ПВЯ, виступає рефлексія як здатність до самопізнання й оцінки власних психічних актів, станів і вчинків (В. Зінченко, І. Семенов, С. Степанов, Г. Щедровицький та ін.). У процесі професійно-особистісного становлення рефлексія відіграє роль універсального психологічного механізму формування перфекціоністських настанов, будучи воднораз психічним знаряддям саморозвитку і найважливішим показником професійної готовності практичного психолога.

Попри соціальну затребуваність перфекціоністських настанов як запоруки успішного виконання професійної діяльності, їх наявність може мати компенсаторний характер, уособлюючи певний патохарактерологічний тип девіацій особистості (тривожний, обсесивно-компульсивний, нарцисичний) або символізуючи її професійну деформацію і порушення психологічного здоров'я (феномен професійного вигорання). Здоровий перфекціонізм - результат самоактуалізації суб'єктного потенціалу особистості в царині професійної діяльності.

У другому розділі - „Експериментально-діагностичне дослідження перфекціоністських настанов щодо професійної діяльності майбутніх практичних психологів” - представлено концептуально-методичну модель забезпечення емпіричного дослідження, проаналізовано результати констатувального експерименту, а саме: описано мотиваційні тенденції розвитку перфекціоністських настанов студентів-психологів, розкрито специфіку їх рефлексивних чинників, проаналізовано динаміку персонологічних показників перфекціонізму впродовж навчання студентів у ВНЗ, з'ясовано психологічний зміст кореляційних взаємозв'язків у цілісній диспозиційній структурі перфекціонізму; експліковано факторну структуру і цикл розвитку перфекціоністських настанов у контексті формування професійної готовності майбутніх практичних психологів.

Концептуально-методичну модель дослідження утворили: 1) вихідна теоретична основа, за якою структура перфекціоністських настанов постає цілісною професійно-особистісною диспозицією індивіда у складі: а) мотивації досягнення з функцією емоційно-ціннісного спонукання діяльності і життєздійснення, б) рефлексивних здібностей з функцією когнітивно-вольового забезпечення, в) професійно важливих якостей (ПВЯ) з функцією професійно-особистісної самореалізації; 2) діагностико-методичний апарат дослідження, що відповідно до виокремлених компонентів структури перфекціоністських настанов вимагав використання: а) мотиваційного тесту Х. Хекхаузена, методик діагностики мотивації досягнення А. Мехрабіана та мотивації успіху і страху невдачі А. Реана; б) опитувальника „Здатність до самоуправління” М. Пейсахова й авторської анкети „Перфекціонізм”; в) опитувальників мотивів афіліації А. Мехрабіана і визначення типу особистості та можливих розладів даного типу Дж. Олдхема і Л. Морріса (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування проективної методики „Мотиваційний тест” Х. Хекхаузена дозволило діагностувати показники мотивації успіху і страху невдачі студентів-психологів упродовж їх професійної підготовки у ВНЗ. Кількісні емпіричні дані за тестом засвідчують, що середні показники очікування успіху від першого до третього курсу поступово зростають (15,84 - І курс, 16,71 - ІІ курс, 18,34 - ІІІ курс), змінюючись протилежною тенденцією на випускних курсах (17,71 - ІV курс, 17,1 - V курс). Середні показники страху невдачі відображають тенденцію їх зростання від І до ІІ курсу (4,98 і 5,23), спад на ІІІ і ІV курсах (4,58 і 3,95) і досягнення піку на V курсі (5,4) - рис. 2. Отже, найбільш упевненими в собі є студенти ІІІ і ІV курсів, у яких посилення надії на успіх відбувається на тлі зниження побоювання невдачі. У студентів V курсу проявляється конфліктна комбінація обох мотивів, що пов'язано з напруженим очікуванням дебюту професійної діяльності.



Рис. 2. Середні показники динаміки мотивації успіху та страху невдачі студентів-психологів за методикою Х. Хекхаузена

Примітка. Р1 - показники мотивації страху невдачі, Р2 - мотивації успіху

Аналіз описів проективних малюнків тесту підводить до висновку: у студентів - майбутніх психологів усіх вікових груп сформована потреба успіху на різних рівнях: інструментальної діяльності, позитивних чи негативних переживань у зв'язку з очікуванням успіху чи страху невдачі. Студенти здатні усвідомлювати необхідність діяти, щоб досягти своєї мети (успіху). Майбутні психологи усвідомлюють, що людина повинна не лише вміти вирішувати проблеми, але робити це оптимально (перфектно), переживаючи морально-естетичне задоволення. Тому наші досліджувані приписують „героям” історій дії та вчинки, наміри, переживання, пов'язані з досягненням видатних успіхів і спритним уникненням невдач, висловлюють віру у здійснення задумів та мрій.

Аналіз отриманих результатів діагностування сформованості мотивації успіху і страху невдачі за методикою А. Реана у студентів різних курсів - майбутніх психологів дозволяє констатувати: асиметричність сформованості названих мотивів на користь переважної орієнтації на успіх, що досягає максимальних значень на ІV-V курсах, сумарні дані яких відповідно становлять 90,48 % і 92,5 %; зниження показників сформованості зазначеного мотиву у студентів ІІ і ІІІ курсів і різке зростання кількості студентів з невираженою мотивацією. „Мотиваційна яма” середини навчання у ВНЗ - достатньо часто діагностований феномен, що свідчить про ціннісно-мотиваційну перебудову, диспозиційне „переформатування” особистості; існування статистично достовірної відмінності показників мотивації досягнення (p < 0,05) між першим і обома випускними курсами.

Дані методики діагностики мотивації досягнення А. Мехрабіана підтверджують вищевідзначені тенденції.

Звертає на себе увагу факт розбіжності між мотиваційними тенденціями розвитку перфекціонізму, виявленими за проективною методикою Х. Хекхаузена і опитувальником А. Реана. Останній фіксує декларативну (усвідомлювану) впевненість у собі і професійній готовності випускників ВНЗ, у той час як перший схоплює латентну (неусвідомлювану) тривогу з приводу своєї професійної спроможності.

З метою визначення глибини рефлексії, змісту, чинників формування і проявів перфекціонізму в професійній діяльності практичного психолога ми розробили анкету „Перфекціонізм”. За отриманими даними більшість опитаних вважає професію психолога престижною (50,42 %); значна частина вибірки обрала б консультування своєю психопрактичною спеціалізацією (65,42 %); серед опитаних немає жодного, хто б вважав, що потрібні для професії психолога здібності у нього відсутні; на питання: „Протягом якого часу можна стати психологом-професіоналом?” 52,08 % вибірки відповіли „10 років”; найменша кількість студентів, які повторили б свій професійний вибір психології як сфери майбутньої діяльності, - на ІІІ-му курсі - 68,29 %, що корелює з феноменом мотиваційної дезорієнтації, виявленим раніше; відмінність „хорошого” психолога від „поганого” студенти вбачають в „умінні підвести людину до правильного вибору” (59,58 %); головним фактором відчуття людиною щастя майбутні психологи вважають дружбу і любов (80,42 %), а не кар'єрний ріст - всього 5,42 %; найважливішою складовою професійного успіху психолога всі студенти, крім другокурсників, вважають наявність досвіду професійної роботи (40,42 %); опитані більше бояться недостатньо оволодіти профе-сійними уміннями, ніж сформувати у собі ПВЯ практичного психолога, якими є відкритість, автентичність, доброзичливість, емпатійність та ін.; опитані вказують на психологічні бар'єри, які є специфічними не лише для професії психолога, тоді як недостатня комунікабельність як суттєва перешкода до опанування професією практичного психолога ними недостатньо зауважена; своїм професійним кредо переважна частина вибірки майбутніх психологів визнала прислів'я: „Що посієш, те й пожнеш” (88,33 %).

Логічним підсумком розвитку особистісної рефлексії є здатність суб'єкта розпоряджатися зробленими за її допомогою висновками й оцінками. З цією метою було застосовано тест „Здатність до самоуправління” М. Пейсахова, що дозволило виявити у студентів-психологів уміння здійснювати на свою психіку, діяльність і поведінку свідомі, доцільні впливи (табл. 1).

Таблиця 1. Статистичні показники здатності до самоуправління у студентів-психологів (у %)

Курс	Кількість студентів	Рівні самоуправління
		Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий
І	78		30,77	51,28	16,67	1,28
ІІ	39		17,95	51,28	25,64	5,13
ІІІ	41		14,63	53,66	31,71
ІV	42		11,90	42,86	40,48	4,76
V	40	2,5	12,50	65,00	20,00
Уся вибірка	240	20,00	52,50	27,50

В опитаній вибірці найбільш здатними до самоуправління вважають себе студенти ІІІ-го та ІV-го курсів; виявлено суттєву відмінність у здатності до самоуправління студентів-психологів названих курсів та студентів-психологів „межових” І-го і V-го курсів.

Найпредставленішими у досліджуваній вибірці виявилися такі етапи самоуправління, як цілепокладання, прийняття рішення та аналіз протиріч, що є основними у професійній діяльності майбутніх психологів, але недостатніми для кар'єрного зростання та підвищення своєї професійної майстерності, оскільки недооцінка значення або недостатній розвиток етапів планування, вироблення критеріїв оцінки якості та здійснення корекції, зафіксовані нами статистично, не дозволяють довести задумане до перфектного завершення.

Застосування наступного блоку психодіагностичних методик дозволило виявити динаміку розвитку ПВЯ майбутніх практичних психологів. Зокрема, ми припустили існування сприятливого для розвитку їх перфекціоністських настанов варіанту мотиву афіліації, відомого під назвою „соціабельність”, що означає товариськість, відкритість, природність у спілкуванні, контактність, намагання бути прийнятим іншими тощо. Дана риса співвідноситься з варіантом „А” - високе прагнення до прийняття - низький страх відторгнення методики діагностики мотивів афіліації А. Мехрабіана. Інші варіанти мотивів афіліації дістали такі позначення: „Б” - низьке прагнення до прийняття і низький страх відторгнення; „В” - високі показники до обох мотивів; „Г” - низьке прагнення до прийняття і високий страх відторгнення.

На табл. 2 видно, що розподіл варіантів мотивів афіліації по всій вибірці опитаних приблизно рівномірний.

Таблиця 2

Розподіл вибірки студентів-психологів за мотивами афіліації (у %)

Курс	Кількість студентів	Типи мотивації
		А	Б	В	Г	Змішаний
І	78	24,36	19,23	20,51	26,92	8,97
ІІ	39	28,20	15,38	17,95	28,20	10,26
ІІІ	41	21,95	21,95	19,51	26,83	9,76
ІV	42	23,81	23,81	23,81	21,43	7,14
V	40	25,00	22,50	22,50	17,50	12,5
Уся вибірка	240	24,58	20,42	20,83	24,58	9,58

Типологія мотивів афіліації у студентів І курсу набуває такого вигляду: майже кожен четвертий відноситься до типу „А” (24,36 %). Ці студенти впевнені в тому, що будуть прийняті іншими. Менше, ніж п'ята частина (19,23 %) досліджуваних студентів І-го курсу відноситься до типу „Б”. Це студенти з низькою надією на афіліацію та низькою чутливістю до неприйняття. 20,51 % першокурсників належать до типу „В”: у представників цієї групи висока надія на афіліацію та висока чутливість до неприйняття. Вони сподіваються на позитивний результат, коли роблять спробу встановити контакти з новими людьми і водночас відчувають страх, що їх очікування можуть не здійснитися. Так виникає внутрішнє напруження, конфлікт. Якщо страх сильніший від очікування позитивного результату, він може блокувати афіліацію, що призводить до почуття самотності, безпорадності, відчуженості та породжує фрустрацію. Більше, як чверть першокурсників (26,92 %) належить до типу „Г”.

Щодо студентів інших курсів, то на другому домінують типи - „А” (28,2 %) і „Г” (28,2 %); на третьому - „Г” (26,83 %); на четвертому - розподіл типів більш-менш рівномірний; на п'ятому переважає тип „А” (25 %).

Аналіз U-критерію Манна-Уітні та ступенів достовірності даних виявив, що ІІ-V та ІV-V курси статистично достовірно (р ? 0,01) відрізняються за ознакою „прагнення до прийняття”, тобто студенти ІV-го та V-го курсів достовірно більше мотивовані на прийняття іншими, ніж сту-денти ІІ-го курсу. Застосування критерію t-Стьюдента в решті випадків виявило, що лише при порівнянні прагнення до прийняття І-V-их курсів наявна статистично достовірна причина відмінностей у результатах (р < 0,05), тобто випускники достовірно більше прагнуть бути прийнятими іншими, ніж першокурсники. Згідно з критерієм t-Стьюдента, статистично достовірними (р < 0,05) за ознакою „страх відторгнення” можна вважати відмінності між такими курсами: І-ІV-им, І-V-им, тобто першокурсники достовірно більше бояться бути відторгнутими, ніж студенти ІV-V-их курсів; у свою чергу, студенти ІІ-го курсу також більше від старшокурс-ників бояться неприйняття іншими (групою); а випускники сильніше переживають страх бути відкинутими, порівняно з третьокурсниками.

Загалом, статистично достовірно підтверджена тенденція до підвищення показників прагнення до прийняття студентів-психологів до кінця навчання у ВНЗ і спаду показників страху відторгнення, за винятком випускного курсу. Це розширює доказову базу робочої гіпотези: соціа-бельність як чинник професійної готовності майбутніх практичних психологів до досконалого виконання своїх обов'язків забезпечується не лише мотивацією типу „А”, а й типу „В”.

З метою виділення типу особистості та імовірнісних порушень даного типу проведено тест Олдхема і Морріса, за допомогою якого встановлено:

- найбільше значення середніх у типів особистості пильного, діяльного та серйозного; найменше - у типів самотнього, самовпевненого та агресивного;

- у досліджуваній вибірці найбільше представлені пильний - від 47,93 % до 55,14 %, добросовісний - від 39,75 % до 48,37 % та діяльний - від 43,78 % до 54,06 %, тоді як найменше серед опитаних типів самовпевненого - 2 %, альтруїстичного - 4 % та ідеосинкратичного - 5 %; таке поєднання типів особистості становить сприятливий патерн ПВЯ для ефективного здійснення майбутньої професійної діяльності.

Кореляційний аналіз (за Ч. Пірсоном) 41 емпіричного показника перфекціоністських настанов за курсами навчання дозволив виділити суттєві кореляційні плеяди ПВЯ особистості майбутніх практичних психологів, що репрезентують віхи їх професійно-особистісного становлення.

Виявлені структурно-динамічні характеристики перфекціоністських настанов щодо професійної діяльності студентів-психологів було піддано факторному аналізу за методом максимальної правдоподібності з метою знаходження латентних причин та інтегративних тенденцій у розвитку досліджуваного феномену.

Факторний аналіз сукупного масиву емпіричних показників розвитку перфекціоністських настанов дозволив встановити від семи до десяти факторів перфекціонізму в контексті професійної готовності майбутніх практичних психологів. Конкретизація факторної структури в досліджуваній вибірці (n = 240) дала такі результати:

фактор 1 репрезентує стратегію „попередження невдачі” і має статистично значущі навантаження за 4-ма змінними: інструментальна діяльність уникання неуспіху (0,87), потреба в уникненні невдачі (0,84), страх невдачі (0,83) та тема неуспіху (0,72);

фактор 2 визначається такими змінними, як: надія на успіх (0,93), тема успіху (0,72) і названий „Очікування успіху”;

фактор 3 „Експериментування із самовираженням” статистично значуще визначається лише драматичним типом особистості (0,80), меншою мірою авантюрним (0,60) та самовпевненим (0,58);

фактор 4 визначається декількома змінними зі значними навантаженнями, хоч і статистично не значущими: аналіз протиріч (-0,62), прогнозування (-0,55), цілепокладання (-0,53), критерії оцінки якості (-0,54), планування (-0,43) та прийняття рішення (-0,54). Даний фактор було іденти-фіковано як „Реактивність”;

фактор 5, як і попередній, насичений вагомими, але статистично не значущими змінними: відданий, діяльний, чутливий, альтруїстичний, серйозний та пильний типи особистості (відповідні факторні навантаження: 0,65; 0,61; 0,62; 0,63; 0,56; 0,52). Фактор названо „Чуйність”;

фактор 6 маркований як „Переживання невдачі”, оскільки він статистично значуще пов'язаний лише зі змінною „негативний емоційний стан у зв'язку з невдачею в діяльності” (0,80), слабше - зі змінною „страх невдачі” (0,51);

фактор 7 статистично значуще пов'язаний з ідеосинкратичним типом особистості (0,73), а також слабше - зі змінними: самотній, авантюрний, агресивний типи особистості (0,59; 0,44 та 0,46 відповідно), що і визначило його назву - „Самодостатність”.

Завершальним етапом роботи стала інтерпретація факторів перфекціонізму по курсах і кореляцій між факторними коефіцієнтами, що, в підсумку, дозволило описати цілісний цикл розвитку перфекціоністських настанов студентів-психологів у процесі їх професійної підготовки.

У цьому контексті першокурсників вирізняє обережна, поволі песимістична позиція в навчанні, що поєднується з меркантильними інтересами, товаришуванням з референтним колом осіб і поодинокими екстравагантними витівками.

На другому курсі факторний спектр перфекціонізму більш різнобарвний і суперечливий: з'являється оптимізм (наївний і обґрунтований), рефлексія щодо себе та інших людей стимулює пошуки автентичної життєвої позиції, провокує на екзистенційні „експерименти”.

Попри падіння основних показників мотивації досягнення на ІІІ-му курсі спостерігається укрупнення факторів перфекціонізму, що свідчить про складну рефлексивну роботу і диспозиційну перебудову особистісного профілю на еталон „типового” студента: сумлінного і водночас пасивного, сміливого, ексцентричного і вразливого, тривожного та ін.

Четвертокурсників вирізняє найбільш консолідована структура факторів перфекціонізму: емоційна зрілість, адекватне реагування на події, стійка налаштованість на працю, соціабельність, турботливо-владний профіль особистості. Останнє підтверджує гіпотезу Х. Хекхаузена про куль-туральні джерела мотивації досягнення, а саме: поєднання мотивів афіліації з прагненням до переваги.

На випускному курсі зафіксовано наростання автономності, впевненості у собі, інтернальності, сподівання на успіх, поєднані з тривогою відносно того, що ситуація може вийти з-під контролю.

Отже, експлікація цілісного циклу розвитку перфекціоністських настанов у студентів-психологів щодо майбутньої професійної діяльності дозволяє встановити не лише природну логіку становлення даного феномену, а й передбачити причини її порушення та викривлення, а в перспективі - і засоби корекції.

ВИСНОВКИ

1. Результатом міждисциплінарних студій явища перфекціонізму є акцентування його соціокультурної, історико-генетичної і моральнісної детермінації в стуктурі диспозицій особистості та системі мотивації професійної діяльності.

2. Перфекціоністські настанови розвиваються унаслідок закріплення мотивації досягнення як діалектичної єдності прагнень до афіліації та до влади на рівні стійкої особистісної риси (перфекціонізму), що проявляється в повсякчасній готовності прагнути до успіху і добиватися досконалості у значущих сферах діяльності.

3. У структурі професійної готовності майбутніх практичних психологів перфекціоністські настанови постають як цілісне диспозиційне утворення у складі мотивації досягнення, рефлексивних здібностей як механізму саморозвитку і професійно важливих якостей особистості, насамперед - соціабельності, що, відповідно, виконують функції емоційно-ціннісного спонукання, інтелектуально-вольового забезпечення та професійно-особистісної самореалізації.

4. Встановлено феномен паралельної дії латентної та усвідомлюваної мотиваційних тенденцій у розвитку перфекціоністських настанов студентів-психологів: перша - неоднозначна, суперечлива, з найсприятливішими умовами для розвитку на ІІІ курсі (високі сподівання на успіх і нечутливість до невдачі), друга - раціонально обґрунтована, з максимальними показниками на старших курсах. Відзначений факт свідчить про глибинно-психологічну ціннісно-мотиваційну перебудову в структурі особистості і професійної самосвідомості студентів третього року навчання.

5. Рефлексивно-регулятивний блок розвитку перфекціоністських настанов у майбутніх практичних психологів представлений достатньо чітким уявленням про основні цілі, засоби та складові професійного і життєвого успіху, екзистенційно-гуманістичну налаштованість індивідуальної свідомості. Найбільш відрефлексованими ланками самоуправління виявилися когнітивні операції: цілепокладання, прийняття рішення і аналіз суперечностей; гірше розвинуті конативні здібності, на кшталт використання критеріїв оцінки якості, планування та корекція перебігу діяльності.

6. Діагностовано зростання афіліативної мотивації у варіантах „високе прагнення до прийняття і низький страх відторгнення” і „високе прагнення до прийняття і високий страх відторгнення”, що є основою формування соціабельності як професійно важливої якості практичного психолога. В персональному автопортреті студентів-психологів найбільш представленими є пильний, добросовісний і діяльний типи, що становить сприятливий патерн ПВЯ.

7. Загальними факторами розвитку перфекціоністських настанов майбутніх практичних психологів щодо професійної діяльності є стратегія попередження невдачі, очікування успіху, експериментування із самовираженням, реактивність, чуйність, вразливість, самодостатність.

8. Цілісний цикл розвитку перфекціоністських настанов у контексті професійної підготовки базується на опосередкованій рефлексивними процесами мотиваційно-диспозиційній перебудові особистості майбутнього практичного психолога згідно з вимогами професійної діяльності і мінливими умовами соціокультурного оточення й первинної професіоналізації.

мотиваційний рефлексивний регулятивний перфекціонізм

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

1. Гуляс І.А. Персонологічні проекції перфекціонізму в площині професійної діяльності практичного психолога // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип. 26, в 4-х томах, том 1. - С. 441-445.

2. Гуляс І.А. Мотиваційні тенденції розвитку перфекціоністських настанов студентів-психологів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. VIII, ч. 8. - К., 2006. - С. 59-65.

3. Гуляс І.А. Феномени та форми прояву професійної деформації особистості // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - № 10 (34). - С. 202-207.

4. Гуляс І.А. Здатність до афіліації як стрижень професійної спрямованості практичного психолога // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. - Одеса, 2006. - № 1-2. - С. 11-14.

5. Гуляс І.А. Функції самоуправління у професійному становленні майбутнього практичного психолога // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. - Одеса, 2006. - № 1-2. - С. 14 - 17.

6. Гуляс І.А. Рефлексія як психологічний механізм перфекціонізму у професійній діяльності практичного психолога // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, серія „Психологія”. - Х., 2006. - № 718. - С. 27-31.

7. Гуляс І.А. Перфекціонізм: арґументи за і проти // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - Вип. 11. - Ч. 2. - С. 105 - 111.

8. Гуляс І.А. Патопсихологічні ризики особистісного перфекціонізму // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - Вип. IX. - С. 176-183.

9. Гуляс І.А. Саморозвиток особистості практичного психолога // Матеріали ІII Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень 2004”. - 21-30 червня. - Том 2. - Психологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 23 - 24.

10. Гуляс І.А. Мотивація досягнення як складова перфекціонізму // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2005”. Том 52. Психологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 14-16.

11. Гуляс І.А. Щодо проблеми визначення поняття професійної рефлексії у практичних психологів // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень 2005”. Том 47. Психологія та соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 18-20.

12. Гуляс І.А. Рефлексія та її значення у професійній діяльності практичного психолога // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції „Сучасний соціокультурний простір 2005”. Ч. 2. - К.: МЕГАНОМ, 2005. - С. 51-52.

АНОТАЦІЇ

Гуляс І.А. Перфекціоністські настанови як чинник професійної готовності майбутніх практичних психологів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2007.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню та експериментальному встановленню структурно-функціональних і динамічних показників розвитку перфекціоністських настанов щодо професійної діяльності майбутніх практичних психологів.

Розроблена й реалізована концептуально-методична модель дослідження дозволила встановити значущий репрезентативний взаємозв'язок умов освітнього середовища з мотиваційними, рефлексивно-регулятивними і персонологічними складовими перфекціонізму.

Визначено факторну структуру перфекціоністських настанов та експліковано цикл їх розвитку у студентів-психологів у контексті професійної підготовки у ВНЗ; розкрито психологічні механізми, тенденції та закономірності становлення даного феномену в майбутніх практичних психологів. Доведено гіпотезу, що акмеологічний фокус розвитку перфекціоністських настанов передбачає поєднання соціабельності як професійно придатної структури мотивів афіліації з конструктивною самокритикою, раціональним цілепокладанням, самоорганізацією й оптимістично налаштованим стратегічним плануванням діяльності в синтетичному владно-турботливому особистісному профілі майбутнього практичного психолога.

Ключові слова: перфекціонізм, перфекціоністські настанови, мотивація досягнення, афіліація, здатність до самоуправління, рефлексія, професійно важливі якості, професійно-особистісне становлення.

Гуляс И.А. Перфекционистские установки как фактор профессиональной готовности будущих практических психологов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2007.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и экспериментальному установлению структурно-функциональных и динамических показателей развития перфекционистских установок профессиональной деятельности будущих практических психологов.

Разработанная и реализованная концептуально-методическая модель исследования позволила установить значимую репрезентативную взаимосвязь условий образовательной среды с мотивационными, рефлексивно-регулятивными и персонологическими составляющими перфекционизма. Выделено факторную структуру перфекционистских установок и эксплицировано цикл их развития у студентов-психологов в контексте профессиональной подготовки в ВУЗе; раскрыто психологические механизмы, тенденции и закономерности становления изучаемого феномена у будущих практических психологов. Доказано гипотезу, что акмеологический фокус развития перфекционистских установок предвидит обьединение социабельности как профессионально пригодной структуры мотивов аффилиации с конструктивной самокритикой, рациональным целеполаганием, самоорганизацией и оптимистически настроенным стратегическим планированием деятельности в синтетическом властно-заботливом личностном профиле будущего практического психолога.

Ключевые слова: перфекционизм, перфекционистские установки, мотивация достижения, аффилиация, способность к самоуправлению, рефлексия, профессионально важные качества, профессионально-личностное становление.

Goulyas I.A. Perfectionists options as a factor of professional readiness of future practical psychologists. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of psychological sciences after speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - The Pricarpatsciy national university of the name of Vasiliy Stefanic, Ivano-Francіvsk, 2007.

Dissertation is devoted theoretical ground and experimental establishment of structural-functional and dynamic indexes of development of perfectionists options in relation to professional activity of future practical psychologists.

Establishment the structural-functional and dynamic indexes of development of perfectionists options in relation to professional activity of future practical psychologists enable to optimize terms, directions and facilities of their trade education and personality becoming.

The developed and realized conceptual-methodical model of research allowed to set meaningful representative intercommunication of terms of educational environment with motivational, reflexive-regulative and personological by the constituents of perfectionism.

Leading tendencies, psychological mechanisms and conformities to the law of development of perfectionists options at students-psychologists, and also factor structure are certain that explicate cycle of their development at students-psychologists in the context of professional preparation in VNZ; psychological mechanisms are exposed, tendencies and conformities to the law of becoming of given to the phenomenon at future practical psychologists.

A hypothesis is led to, that acmeology focus of development of perfectionists options foresees combination of sociability as professionally suitable structure of reasons of affiliation with a structural self-criticism, rational purpose laying, self organization and optimistically adjusted strategic planning of activity in the synthetic imperious-careful personality type of future practical psychologist.

The procedural-methodical vehicle of diagnostics of perfectionists options of future specialists is improved in industry of practical psychology.

The theoretical value of research consists in the complex middle disciplinary analysis and ground of psychology-pedagogical maintenance of concept „perfectionists options", selection of complex of psychosocial, cultural and psychodynamic factors, which determine development of perfectionists options at students-psychologists in relation to future professional activity.

The practical value of the got results of research consists in the ground of necessity of correction of present educational-educate tendencies and psychological features of development of perfectionists options in the process of professional preparation of future practical psychologists. Result of dissertation research can be drawn on in teaching of educational disciplines „Psychology of motivation" „Professional orientation and professional selection at the University of III-IV levels of accreditation.

Perfectsionistsci options in the structure of professional readiness of future practical psychologists as of integral disposition education are zgarmonizovanou dynamic unity of motivation of achievement, reflecsivnih capabilities and professionally important qualities of personality with the functions of the emotional-valued motive, cognitivno-volitional providing and professional-personality self-realization.

Key words: perfectionism, perfectionists options, motivation of achievement affiliation, capacity for self-government, reflection, professionally important qualities, professional-personality becoming.

Размещено на Allbest.ur

...