Психологічні особливості особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Кулешова Олена Віталіївна

УДК159.9: 331.108.2:355

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Спеціальність 19.00.07

“Педагогічна та вікова психологія”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Хмельницький 2007



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Хмельницькому національному університеті, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент ГУЛЬБС Ольга Анатоліївна, Краматорський економіко-гуманітарний інститут, кафедра психології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, кафедра загальної та експериментальної психології, завідувач кафедри;

кандидат психологічних наук, доцент ДУТКЕВИЧ Тетяна Вікторівна, Кам'янець-Подільський державний університет, кафедра психології освіти, праці і управління, завідувач кафедри.

Захист відбудеться “ 27 ” вересня 2007 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003).

Автореферат розіслано “ 02 ” серпня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат педагогічних наук, доцент В.М. Гладкова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Суттєвою особливістю початку нового тисячоліття стало надання пріоритету людським ресурсам перед матеріальними та фінансовими. Людство наблизилося до усвідомлення проблеми між екстенсивним ростом і необхідністю принципово нового типу життєустрою, заснованого на розвитку та реалізації власного потенціалу - людських здібностей, знань, творчих інновацій. Один з підходів до вирішення цієї проблеми співвідноситься з культурою усвідомлення і подолання протиріч між людиною й організацією. Самореалізація особистості у різних сферах діяльності, як умова поступального розвитку людства, збагачує об'єктивний і суб'єктивний зміст її життя. Усвідомлення творчих зусиль є надійним критерієм успішної самореалізації особистості. Саме тому виникає потреба у виявленні психологічних особливостей соціального пізнання й особистісної самореалізації фахівців різних сфер, основним механізмом яких є рефлексія.

Представники когнітивної психології (У. Джемс, Т. Ньюком, Дж. Брунер, У. Найссер та ін.) та інтеракціонізму (Дж. Мід, Ч. Лантухі, Г. Блумер, М. Кун, Т. Шибутані та ін.) розглядали рефлексивність разом з механізмами категоризації й ідентифікації у функції контролю якості цих процесів. Рефлексивність як властивість особистості, яка пізнає і реалізує власні способи конструювання соціальної реальності, розглядається в теоріях соціального конструктивізму (К. Герген, П. Бергер, Т. Лукман та ін.), соціальних уявлень (С. Московічі, Д. Жоделе, Ж. П. Кодол та ін.), соціальної ідентичності (А. Тешфелл), ситуаційної ідентичності (Ю. Л. Качанов), самокатегоризації (Дж. Тернер), дискурсу та етогеники (Р. Харре), феноменологічної установки (А. Шютц), системного і життєвого світу (Ю. Хабермас) та ін.

У вітчизняній психології проблема рефлексивності особистості традиційно вивчається у рамках проблеми соціальної перцепції (Н.Б. Ковальова, Ю.І. Лобанова, С.Д. Максименко, С.М. Маслов, М.В. Савчин, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Т.С. Яценко й ін.). Перетворювальна, активна роль рефлексії та культурний спосіб її реалізації у міжособистісному спілкуванні за допомогою психологічного „зворотнього зв'язку” виявлена й обґрунтована Л. А. Петровською. Творчий аспект розвитку особистості на основі здатності до рефлексії досліджувався І. П. Манохою, В. О. Моляко, М. Г. Домбинською та ін. Здатність особистості не лише адаптуватися, але й творчо змінювати своє оточення, продукуючи та реалізуючи в діях власні цінності та смисли, активно використовується у практиці кадрового консультування як рефлексивний засіб співорганізації мислення та діяльності команди фахівців (В.І. Барко, С.В. Загороднюк, Л.М. Карамушка, А.Б. Коваленко, Н.Л. Коломинський, Л.Е. Орбан-Лембрик, О.Д. Сафін та ін.). У зв'язку із самодетермінацією та самореалізацією творчих можливостей соціальних суб'єктів рефлексивні можливості пізнання та перетворення цінностей, що складають основу спільної діяльності людей у групах різного рівня, досліджені недостатньо. У цьому аспекті особливої уваги дослідників потребує вивчення психологічних особливостей ідентифікації та рефлексії у професійному розвитку і творчій реалізації викладача вищого навчального закладу. Інтерес до дослідження такої проблеми зумовлений недостатньою її розробленістю у вітчизняній педагогічній психології та відсутністю систематизованих теоретичних і методичних праць.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукової та науково-організаційної діяльності Хмельницького національного університету. Матеріали дослідження використано при опрацюванні науково-дослідної роботи „Проблеми розвитку особистості фахівця соціально-педагогічної сфери”, напрямок „Психологічні особливості формування майбутнього фахівця соціально-педагогічної сфери”. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Технологічного університету Поділля (протокол № 7 від 26.02.2002 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 27.02.2007 р.).

Об'єкт дослідження - процес особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу у професійній діяльності.

Предмет дослідження - психологічні особливості ідентифікації та рефлексії у професійному розвитку та особистісній самореалізації викладача вищого навчального закладу.

Мета дослідження: виявити психологічні особливості особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу.

Гіпотеза дослідження. Стимуляція готовності викладачів до переосмислення та перетворення своєї соціально-психологічної позиції та сформованих способів реалізації активності відбувається через рефлексивне виявлення протиріч між уявленнями щодо можливостей особистісної самореалізації й індивідуальними особливостями самовияву особистості в діяльності конкретних професійних груп. Використання соціального плану особистісної рефлексії визначає саморозвиток викладача з урахуванням характеру самоідентифікації.

Відповідно до сформульованої мети та висунутої гіпотези визначено завдання дослідження:

Вивчити основні напрямки дослідження проблеми рефлексивності соціального пізнання та самореалізації особистості, виявити професійно-групові особливості формування соціально-психологічної позиції особистості сучасного викладача вищого навчального закладу.

Розробити концептуальну рефлексивно-акмеологічну модель самореалізації викладача вищого навчального закладу; виявити протиріччя між захисною функцією та функцією самореалізації в структурі механізму його соціальної ідентифікації.

Сконструювати методику рефлексивно-акмеологічного дослідження самореалізації викладачів вищих навчальних закладів, дослідити особливості соціальної ідентифікації та рефлексії у розвитку та професійно-творчій реалізації особистості викладачів вищих навчальних закладів.

Методологічна і теоретична основа дослідження. В основу дослідження психологічних особливостей особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу покладено: фундаментальні принципи психологічної науки (К.О. Абульханова, Б.Г. Ананьев, О.О. Бодальов, А. . Брушлинський, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк та ін.); методологічні принципи акмеологічного дослідження (К.О. Абульханова, Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн та ін); соціально-психологічний підхід до дослідження особистості (Г.М. Андрєєва, І.С. Кон, Б.Ф. Ломов, Б.Д. Паригін та ін.); концепцію рефлексивної психології мислення і творчості (Н.Г. Алексєєв, О.С. Анісімов, І.С. Ладенко, Я.А. Пономарьов, І.М. Семенов та ін.); праксеологічну концепцію рефлексики, рефлепрактики і рефлетренінгових методів розвитку інноваційно-творчого потенціалу (І.В. Байєр, О.П. Варламова, О.А. Поліщук, С.Ю. Степанов та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання сформульованих у дослідженні завдань, перевірки гіпотези були застосовані такі методи: 1) теоретичні - моделювання, аналіз, зіставлення, порівняння, узагальнення, систематизація, концептуалізація використовувались при визначенні теоретичних основ соціального пізнання та самореалізації особистості, розробці концептуальної рефлексивно-акмеологічної моделі самореалізації особистості; 2) емпіричні -включене спостереження, співбесіда, метод фокус-груп, методики формалізованого та діагностико-розвивального, проективного характеру, рефлексивний інноваційний тренінг та ігрорефлексика професійного зростання викладачів застосовувалися при проведенні порівняльного дослідження професійно-групових особливостей формування соціально-психологічної позиції викладачів вищих навчальних закладів, конструюванні методики дослідження ціннісних аспектів самореалізації особистості викладача вищого навчального закладу, а також дослідженні особливостей самореалізації викладачів вищих навчальних закладів; 3) методи математичної обробки результатів експериментального дослідження: кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз для перевірки достовірності відмінностей у досліджуваних показниках.

Організація та етапи дослідження. Дослідження проводилося в три етапи з 2001 по 2006 рік на базі Хмельницького національного університету.

Вірогідність та надійність дослідження забезпечено методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих емпіричних даних. Обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel та комп'ютерного пакету статистичних програм Statistical Package for Social Science (SPSS).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

уперше: розроблена концептуальна рефлексивно-акмеологічна модель самореалізації викладачів вищих навчальних закладів, що ґрунтується на ідеї збалансованості самоідентифікації та рефлексії як механізмів соціального пізнання особистості; виявлена суперечливість синхронізуючих та інновативних інтенцій формування соціально-психологічної позиції особистості викладача вищого навчального закладу, що характеризується:

1) вираженою орієнтацією на підтримку стабільності свого статусу - соціальної ролі та професійної кар'єри;

2) зацікавленістю в реалізації корпоративних цінностей, притаманних культурі відкритого типу;

3) прагненням до нових перспектив діяльності та цілей саморозвитку, при недооцінці ступеню соціальної відповідальності щодо професійної діяльності викладача;

4) уточнено: уявлення про роль соціального плану механізму рефлексії в процесі самореалізації особистості викладача вищого навчального закладу; методику дослідження рефлексивності самореалізації викладачів вищих навчальних закладів - „Опитувальник цінностей самореалізації”;

5) дістали подальшого розвитку особливості взаємозв'язку соціальної ідентифікації та рефлексії як можливості актуалгенезу викладача вищого навчального закладу.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони використовуються з метою забезпечення саморозвитку особистості у професійній діяльності: при проектуванні професійного досвіду, формуванні та навчанні кадрового резерву з урахуванням ціннісних аспектів самореалізації особистості, реалізації технологій кадрового консультування, побудованих на врахуванні індивідуальних особливостей самореалізації особистості, а також управлінні кар'єрою викладача вищого навчального закладу на основі професійно-групових особливостей формування його соціально-психологічної позиції. Врахування виявлених закономірностей дає можливість підвищити ефективність виховної роботи з різними категоріями викладачів вищих навчальних закладів у системі професійної освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Упровадження результатів дослідження здійснювалось у навчальний процес Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації № 941 від 9.12.2006 р.); Хмельницького національного університету (довідка про впровадження №128/63 від 18.01.2007 р.); Краматорського соціально-гуманітарного інституту (довідка про впровадження № 295 від 27.02.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. У статті „Результати теоретичного та емпіричного вивчення проблеми самореалізації викладачів вищих навчальних закладів”, написаній у співавторстві з А. І. Черняком, особистим внеском здобувача є визначення елементів соціального пізнання та самопізнання, притаманних викладачам як специфічній соціально-професійній групі, що переживає процес становлення нової соціальної суб'єктності, а також аналіз протиріччя формування особистістю своєї соціально-психологічної позиції в сфері педагогічної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні твердження та результати дослідження було обговорено на: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Педагогіка і психологія в контексті гуманізації освіти” (м. Хмельницький, 2007 р.); Міжвузівській науково-методичній конференції „Підготовка фахівця у вищій школі: проблеми та перспективи” (м. Хмельницький, 2006 р.); Міжвузівській науково-методичній конференції „Проблеми якості практичної підготовки фахівців в умовах реформування системи вищої освіти” (м. Хмельницький, 2007 р.), на засіданнях кафедри педагогіки і психології Хмельницького національного університету.

Публікації за темою дисертації. Основні результати дослідження висвітлені в 6 наукових публікаціях, з яких 4 статі (1 - у співавторстві) надруковані у виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, 17 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 179 сторінок і містить 4 рисунки та 15 таблиць. Список використаних джерел налічує 190 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, викладено його теоретико-методологічні засади, розкрито сутність методів дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації дисертації та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі - „Самореалізація особистості як психологічна проблема” - проведено аналіз стану розробки проблеми дослідження, а також концептуалізацію шляхів подальшого вивчення рефлексії як механізму соціального пізнання, самодетермінації та самореалізації особистості.

Розробка поняття рефлексії як ключової психологічної здатності сучасної людини і динамічної інтенції творчого самоперетворення активності її „Я” критеріальними засобами індивідуальної культури є суттєвим внеском учених до психологічної скарбниці людинознавства. Цей феномен має суб'єктно-акмеологічну соціально-культурну природу, передумовними особливостями розвитку якої є: а) комутативність - взаємозв'язок будь-яких інформаційних джерел, значущих для формування індивідуально-значеннєвого простору суб'єктів; б) адекватність - відповідність значеннєвих одиниць, що відтворюються, взаємовіддзеркалювання інтерсуб'єктного простору, індивідуально-значеннєвого простору суб'єктів; в) поліфонічністъ - відкритість інтерсуб'єктного простору розвитку як можливості „спадкування” культур індивідуально-значеннєвих просторів суб'єктів і співтворчого перетворення суб'єктивних внесків кожного „Я”; г) знаряддєвість - культурний та історичний контекст ідентифікації та конструювання засобів-ідентифікаторів реалізації професійно-творчої активності суб'єктів; д) дискурсністъ - динамічність співорганізації творчого мислення особистості й різних форм самореалізації особистості як соціального суб'єкта; е) акцидентність - актуальна внутрішня межа значеннєвого простору змістовної доступності особистості для суб'єктного „саморозпредмечування”; ж) темпоральність - проактивність суб'єкта в історичному, соціальному внутрішньому часі свого життя, його налаштованність на зміни. Вивчення різних механізмів соціального пізнання та самореалізації показує, що кожний з них певною мірою може набувати якості рефлексивності. Рефлексія постає загальним пояснювальним принципом функціонування психічних структур, загальною функціональною ланкою їхнього взаємозв'язку, що і забезпечує їх узгоджену різнорівневу „роботу”.

Рефлексивно-акмеологічна модель самореалізації особистості - понятійний конструкт, що поєднує соціально-психологічну й акмеологічну сферу визначення особливостей самореалізації як предмета дослідження. Вихідною теоретичною абстракцією цієї моделі є: а) чотирирівнева концептуальна модель дискурсивного мислення, розроблена І.М. Семеновим, верифікована в циклі експериментальних досліджень його школи. Відповідно до моделі розумовий процес збігає у вигляді взаємодії ієрархічно організованих рівнів мислення: особистісного, рефлексивного, предметного, операціонального. Особистісний та рефлексивний рівні утворюють значеннєвий план мислення і здійснюють регуляцію його змістовного плану, що складається з предметного й операціонального рівнів; б) доповнена параметрами рефлексивності формування особистістю своєї ідентичності в зв'язку з проблемами самореалізації статусна модель Дж. Марсіа, яка включає сім статусів (станів) ідентичності: „Досягнута”, „Передчасна”, „Обмежена”, „Ілюзорна”, „Умовна”, „Розмита” ідентичності та стан „Мораторію”. Справжня самореалізація особистості виявляється можливою в статусах „Досягнутої” і, певною мірою, „Обмеженої” ідентичності, тобто за наявності сформованих і рефлексованих одиниць ідентичності. Проблеми самореалізації можна розглядати як динаміку формування (самокультивування) особистістю станів ідентичності, що наближують її до акмеологічного статусу „Досягнутої” ідентичності, втілюваному в індивідуальності особистості.

Вихідним посиланням проведеного аналізу стала взаємообумовленість соціальної та культурної природи особистості, що дає змогу розглядати особистісну самореалізацію як загальну підставу для вияву та свідомого використання суб'єктом рефлексії деяких рефлексивних і соціально-психологічних особливостей своєї природи як можливостей саморозвитку. Таке твердження також дає змогу визначити предмет - досліджувані рефлексивні та соціально-психологічні особливості особистісної самореалізації як різноякісні характеристики способів створення суб'єктами специфічної реальності - особистісно-обумовленого середовища.

У другому розділі - „Емпіричне дослідження психологічних особливостей особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу (порівняльний аналіз)” - здійснено порівняльний аналіз особливостей самореалізації особистості викладача вищого навчального закладу та інших фахівців, які належать до різних професіональних груп як державної, так і недержавної сфер. Викладено аналіз результатів конструювання та валідизації рефлексивної дослідницької методики вивчення ціннісних аспектів самореалізації особистості викладачів вищих навчальних закладів, а також інтерпретація результатів факторно-аналітичного вивчення їх ідентифікації на основі „Опитувальника цінностей самореалізації”.

Метою дослідницької роботи на даному етапі було уточнення предметних рамок розгляду проблеми соціального пізнання та становлення соціально-психологічної позиції особистості викладача вищого навчального закладу як ключових умов його успішної самореалізації. При цьому ми виходили з можливостей відтворення тих явищ соціального світу особистості, що є найбільш значущими для її самореалізації: кар'єрні установки, внутрішня ресурсна база і форми (способи) самоактуалізації, оцінка особистістю зовнішньої ресурсної бази самореалізації - характеристик організаційного середовища, адекватних цілям, цінностям, здібностям особистості.

До програми дослідження ввійшло порівняльне вивчення кар'єрних установок особистості, форм її самоактуалізації, реальних оцінок та ідеальних уявлень щодо можливостей та умов самореалізації в тому чи іншому організаційному і культурному середовищі. Використовувалися методики: тест „Якоря кар'єри” (Е. Шейн), „Опитувальник самоактуалізації особистості” (Е. Шостром), „Шкали організаційних парадигм” (Л. Константин). До пілотажної батареї дослідницьких методик було включено „Опитувальника цінностей самореалізації” (ОЦС), що дало можливість реалізувати деякі можливості критеріальної валідизації й оцінки надійності методики.

Ситуація діагностики/самодіагностики моделювалася в ході занять із загальної психології. Змістом роботи було виявлення особливостей кар'єрних установок особистості у зв'язку з її самореалізацією в різних сферах соціальної практики. У ролі обстежуваних поставали викладачі вищих навчальних закладів Хмельницької області та фахівці інших сфер (150 осіб). Можна констатувати, що в процесі спілкування та навчальної діяльності природно-штучним чином поступово виникає та створюється своєрідне соціально-культурне мікросередовище сприяння індивідуально-професійному розвитку викладацького складу. Ефект компресії актуалізованих у цьому середовищі соціально-професійних і міжособистісних ролей актуалізує процеси самоідентифікації особистості й активізує рефлексивні механізми її розвитку.

У цілому можна зробити висновок про те, що ціннісно-нормативне середовище й організаційна культура у вибірці викладачів найбільше відповідають самореалізації „нормоприймаючих” особистостей і, раз по раз, „пропонують” проблемно-конфліктні ситуації для творчої самореалізації особистості „нормозадаючого” типу. Організаційне середовище, в якому здійснюють свою професійну діяльність наші обстежувані, акумулює цінності самозбереження закритої системи і, тим самим, може поставати в ролі умови, що стримує творчу реалізаційну активність особистості.

Перевірка розподілу значень показників за методикою „Опитувальник самоактуалізації особистості” („Personal Orientation Inventory” Е. Шострома в адаптації Н.Ф. Каліної) виявила відмінність отриманого розподілу від нормального за ознакою виразності „Прагнення до самоактуалізації” і відповідність розподілу критерію нормальності за всіма іншими показниками. Для порівняння підвибірок за загальним показником використаний Н-критерій Краскела-Уолліса (аналог U-критерію Манна-Уітні для порівняння трьох і більше вибірок), а для порівнянь за окремими показниками для способів самоактуалізації застосовувався t-критерій, залежно від передбачуваної рівності дисперсій - для пов'язаних чи для незалежних вибірок. Виразність прагнення до самоактуалізації у викладачів (51%) виявляється в цілому слабше, ніж для фахівців інших сфер (60%). Жодна з форм самоактуалізації не виявила своєї очевидної пріоритетності при міжгруповому порівнянні. Якщо ж звернути увагу на внутрішньогруповий спектр ресурсів самоактуалізації для групи викладачів, то картина стає більш узгодженою, врівноваженою і ми бачимо, що в ній виділяються „Орієнтація у часі”, „Цінності самоактуалізації” та „Потреба у пізнанні”. Найменший „внесок” у прагнення до самоактуалізації усередині підвибірки викладачів роблять „Автономність” і „Спонтанність” (табл. 1).

Таблиця 1 - Відмінності у показниках за методикою „Опитувальник самоактуалізації особистості”, (%)

Форми самоактуалізації	Викладачі	Фахівці інших сфер
прагнення до самоактуалізації	51	60
орієнтація у часі	46	55
цінності самоактуалізації	44	45
потреба у пізнанні	41	51
автономність	36	43
спонтанність	33	44

Аналіз отриманих результатів свідчить, що захисна функція соціальної ідентифікації домінує над функцією самореалізації. Провідними кар'єрними установками для викладачів (тест „Якоря кар'єри) виявилися „Стабільність” та „Інтеграція стилів життя”, реальністю соціального існування - сприйняття дійсності внутрішньоорганізаційного життя як „Закритої” системи, яка функціонує з орієнтацією на стабільність і сталість. Разом з тим, виявила себе потреба в зменшенні ступеня „зв'язаності” організаційного середовища. У „Бажаному” одержали відображення цінності „Відкритої” організаційної системи (тест „Шкали організаційних парадигм”).

При конструюванні „Опитувальника цінностей самореалізації” набір з 23 індикаторів піддався уточненню за методом фокус-груп. У результаті за допомогою їх учасників ці ознаки були переосмислені як особистісно-значущі позиції, актуальні у зв'язку з об'єктивними і суб'єктивними проблемами самореалізації на викладацькій роботі, і скорочені до 15 пунктів, було виділено шкали, які отримали назви - „Влада і відповідальність”, „Індивідуально-професійний розвиток”, „Організаційна лояльність”. За змістом методика рефлексивно-акмеологічного дослідження самореалізації викладачів спрямована на активізацію рефлексивності особистості щодо ціннісних критеріїв її самореалізації. Цінності об'єднані у три укрупнених настановних блоки, що відповідають узагальненим соціальним мотивам вибору особистої кар'єри.

Дослідження за допомогою цієї методики особливостей соціальної ідентифікації та рефлексії у розвитку і професійно-творчій реалізації особистості викладачів вищих навчальних закладів дало змогу переконатися в тому, що на рівні особистості подібна внутрішня картина може ставати: а) можливістю індивідуально-професійного і кар'єрного росту в сфері професійної діяльності викладача вищого навчального закладу для деяких цілеспрямованих і честолюбних викладачів; б) здатністю частини викладачів забезпечувати інтеграцію ідеальної та функціональної граней самоідентичності на надситуативному (рефлексивному) рівні генералізації своїх ситуативних ідентифікацій і проектувати себе в залежності від „соціокультурності” обраних задач; в) нереалізованістю професійно-творчого потенціалу ще однієї частини викладачів, які намагаються за інерцією адаптуватися до зовнішніх організуючих і стабілізуючих невизначеностей життя. Виявлене протиріччя на рівні проявів функціональної й ідеальної ідентичності стало підставою формування проекту квазіемпіричної перевірки гіпотези про зв'язок ідентифікації та рефлексії як базисних рівнів соціального пізнання.

У третьому розділі - „Квазіемпіричне дослідження психологічних особливостей особистісної самореалізації викладачів вищих навчальних закладів” - визначаються, описуються та обговорюються ключові параметри квазіемпіричного етапу роботи, який дав можливість емпірично верифікувати основні гіпотези дослідження та оцінити відповідність отриманих результатів і поставлених цілей.

Перший етап проведення квазіексперимента містив: формування вибірки за рівнями другої незалежної змінної та розподіл складу обстежуваних по експериментальних групах; планування часу та підготовку умов здійснення експериментального впливу; визначення (підбір) трьох попарно еквівалентних (за статтю і віком) і нееквівалентних за рівнями другої незалежної змінної контрольних груп статистичного порівняння „post factum”. На другому етапі: здійснювався експериментальний вплив - створення інтенсивного середовища самокультивування рефлексивності особистості в процесі тренінгу та навчальних занять у шести експериментальних групах; здійснювався вимір показників залежної змінної обстежуваних на початку („до”) і після завершення роботи („після”); вимірювалися показники залежної змінної за методикою ОЦС у трьох визначених контрольних групах способом „контроль після”. На третьому етапі: здійснювався пошук експериментального ефекту шляхом міжгрупового порівняння значень залежної змінної та отриманих даних, перевірка статистичних гіпотез; здійснювався контроль змішань виявленого основного ефекту з іншими побічними змінними; оцінювалася статистична значущість (вірогідність) отриманих експериментальних ефектів, необхідна для відхилення та прийняття експериментальних гіпотез.

До складу експериментальних і контрольних груп увійшли викладачі Хмельницького національного університету. У програму курсів був включений предмет „Психолого-акмеологічні основи планування кар'єри”, в межах якого були розроблені варіанти навчальних і тренінгових занять. Спеціальним методичним засобом дослідження (активізації і фіксації) очікуваних експериментальних ефектів у показниках залежної змінної був „Опитувальник цінностей самореалізації”. Ми доповнили систему експериментальних показників, включивши як засіб фіксації даних проективну дослідницьку методику „Самоінтерв'ю”. Методика використовувалася в тренінгових і навчальних групах на перших заняттях як рефлексивний прийом ініціації процедури знайомства. З точки зору ціннісних аспектів самореалізації в групах, які постають у функції рефлексивних критеріїв самосвідомості обстежуваних, істотними представляються результати контент-аналізу 72 бланків (100%) (рис. 1).

Рис. 1 - Результати дослідження ціннісних орієнтацій викладачів

У статусно-рольових групах переважає орієнтація на прагматичні результати діяльності - 37,7%, другою за ступенем виразності виявляється орієнтація на соціальну значущість особистісних зусиль - отримання державної нагороди за роботу, повагу підлеглих і керівництва, довіра підлеглих, міцний колектив однодумців тощо - 33,6%. Інтенція до самоактуалізації, до саморозвитку виявилася менш „самостійною” - 28,7%. У професійно-рольових групах остання інтенція представлена більш виразно: прагматичний результат - 29,3%, соціально-значущі цінності - 28,7%, саморозвиток - 41,9% - отримання бажаної освіти, знання законів України й уміння їх використовувати, самоаналіз і вміння стримуватися у важких ситуаціях. В організаційно-рольових групах всі три зазначені параметри наявні в більш рівноважному співвідношенні - освоєння комп'ютера, самостійна підготовка матеріалів для доповідей, виступів, підвищення кваліфікації, орієнтація на думку більш досвідчених колег, гра на слабкостях керівника, критична оцінка досягнутого - прагматичний результат - 36,7%, соціально-значущі цінності - 30,6%, саморозвиток - 32,7%.

Експериментальний аналіз дав можливість одержати емпіричні дані на користь гіпотези щодо впливу інтенсифікації рефлексивного середовища діяльності на зміни характеру групових ідентифікацій обстежуваних викладачів і рефлексивність формування ними своєї психологічної позиції у формі результатів. Вони відбивають ефект взаємодії факторів у змінах залежної змінної стенових показників експериментальних груп за 3 шкалами ОЦС. Виявлено зміни соціально-психологічної позиції обстежуваних у групах внаслідок розбіжностей інтенсивності рефлексивного середовища діяльності груп. Найбільш чітко змінилися переваги через статусно-рольову й організаційно-рольову ідентифікації обстежуваних. Показники за цими шкалами перерозподілилися до кінця експерименту „на користь” шкали „Індивідуально-професійного розвитку”. Саме на рівні професійно-рольової ідентичності особистість викладачів стає найбільш проактивною, функціонально сприйнятливою до зміни міжгрупових експериментальних факторів. Цей висновок базується на підтвердженні в процедурі дисперсійного аналізу статистичної значущості встановлення експериментальних ефектів, що цікавили нас.

У результаті дисперсійного аналізу статистично встановлені ефекти: а) значущості впливу незалежної змінної „рефлексивність середовища діяльності” на зміни значень залежної змінної - „ціннісні аспекти соціально-психологічної позиції особистості”; б) незначущості впливу незалежної змінної „характер ідентифікації груп” на зміни значень залежної змінної; в) значущості взаємодії першої і другої незалежних змінних; г) значущості впливу внутрішньогрупового фактора „суб'єктна активність обстежуваних” на зміни значень залежної змінної; д) значущості взаємодії фактора „суб'єктна активність обстежуваних” і незалежної змінної „рефлексивність середовища діяльності”; е) ефект впливу фактора „інтенсивність рефлексивного середовища діяльності” (F=3,109, якщо р<0,003, S2=0,635); є) ефект впливу внутрішньогрупового фактора „суб'єктна активність обстежуваних” на зміни значень показників за методикою ОЦС, що представляє характеристики психологічної позиції особистості (F=4,436, якщо р<0,002, S2=0,127). На основі оцінки F-критерію зміни у середніх значеннях учасників усередині експериментальних груп, що представляються цим фактором, мають більшу виразність, ніж рівневі розбіжності в оцінках показників залежної змінної, що були зафіксовані для міжгрупового порівняння навчальних і тренінгових груп (табл. 2).

Таблиця 2 - Результати дослідження динаміки змін показників ідентичності викладачів в експериментальних групах

Статус ідентичності	Показники	Експериментальні групи
		Статусно-рольова	Професійно-рольова	Організаційно-рольова
Досягнута	„до”	-0,550	0,200	0,380
	„після”	-0,130	0,750	-0,620
	різниця	0,420*	0,550*	1,000**
Обмежена	„до”	-0,130	0,460	-0,620
	„після”	-0,340	-0,120	0,460
	різниця	0,210**	0,580**	1,080*
Передчасна	„до”	-0,200	-0,001	-0,001
	„після”	-0,045	0,210	0,200
	різниця	0,155**	0,211*	0,201*
Ілюзорна	„до”	-0,270	0,250	-0,460
	„після”	-0,460	0,058	0,490
	різниця	0,190**	0,308**	0,950*
З Мораторію	„до”	0,470	-0,560	-0,001
	„після”	-0,560	0,540	-0,002
	різниця	1,030**	1,100*	0,001
У Мораторій	„до”	-0,400	0,600	-0,230
	„після”	0,160	0,460	0,062
	різниця	0,200*	0,140**	0,292*

Примітка:

*	- збільшення факторних значень
*	- зниження факторних значень

самореалізація викладач пізнання особистість

Дисперсійний аналіз даних щодо зміни самоідентифікаційних статусів обстежуваних дав можливість встановити достовірну значущість: а) впливу фактора „рефлексивність групового середовища діяльності”; б) впливу взаємодії факторів „рефлексивність групового середовища діяльності” та „рефлексивність особистості” на зміни переважань тих чи інших ціннісних аспектів самореалізації обстежуваних викладачів, репрезентовані за допомогою „Опитувальника цінностей самореалізації”.

Результати статистичного контролю „post factum” підтвердили значущість ефекту впливу інтенсивності рефлексивного середовища, а також вікових і статусно-рольових розбіжностей груп на ціннісні аспекти реалізації психологічної позиції особистості. Встановлені статистично значущі ефекти: а) впливу незалежної змінної „рефлексивність середовища діяльності” на „ціннісні аспекти реалізації соціально-психологічної позиції особистості” у сфері педагогічної роботи; б) впливу коваріанти посадових розбіжностей на „ціннісні аспекти самореалізації особистості” в сфері педагогічної діяльності; в) вплив коваріанти вікових розбіжностей на „ціннісні аспекти самореалізації особистості” викладача вищого навчального закладу.

Квазіекспериментальна робота показує можливість самоперетворень особистості на основі використання нею інтенсивного рефлексивного середовища діяльності груп в умовах квазіексперименту, яка в цілому відповідає і внутрішнім, і зовнішнім інтенціям акмеологічного самоперетворення особистості. Свідоме використання викладачем вищого навчального закладу рефлексивних властивостей своєї особистості забезпечує її перехід до діяльнісного, активного самообумовлювання. У структурі соціальної ідентифікації викладачів рефлексивний рівень формування самообумовленої ідентичності з відповідною моделлю світу та соціально-психологічною позицією особистості стає найбільш бажаним.



ВИСНОВКИ

На підставі теоретико-експериментального дослідження проблеми особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу можна зробити такі висновки.

1. Теоретично виявлено та експериментально з'ясовано, що психологічні особливості особистісної самореалізації викладачів похідні від рівня рефлексивної регуляції суб'єктом власної психічної активності при створенні та використанні особистісно-обумовленого ресурсного середовища розвитку діяльності. Вони розуміються як відбір свідомо використовуваних особистістю способів конструювання множинної „Досягнутої” самоідентичності, як особистісні засоби-ідентифікатори доцільного перетворення своєї позиції та професійно-соціальної ролі. Ці особливості виявляються в сформованості одиниць ідентичності, у проактивності суб'єкта в координаті часу та його налаштованості на самозміни. Запорукою успішної самореалізації особистості в сфері вищої освіти є не тільки і не стільки освоєння службової інформації, правил, нормативних рекомендацій та інструкцій, скільки рефлексивна соціально-психологічна та світоглядна позиція, усвідомлення взаємозв'язку явищ соціальної реальності та процесів соціальної взаємодії, „звичка” до використання рефлексії й прагнення до професійно-творчої реалізації соціальної, культурної й індивідуальної природи свого „Я”.

Таким чином, гіпотеза дослідження отримала своє емпіричне підтвердження: рефлексія створює передумови для переосмислення і перетворення викладачами своєї соціально-психологічної позиції і сформованих способів реалізації активності; вона виявляє себе як провідний особистісний механізм становлення відносин суб'єктності та самореалізації викладачів як суб'єктів соціальної творчості.

2. Особистісна самореалізація викладача вищого навчального закладу є складним суперечливим процесом. З'ясовано, що феномен рефлексивності соціального пізнання і самореалізації особистості має суб'єктно-акмеологічну соціально-культурну природу, передумовними особливостями розвитку якої є: комутативність, адекватність, поліфонічністъ, знаряддєвість, дискурсністъ, акцидентність, темпоральність-проактивність суб'єкта в історичному, соціальному внутрішньому часі свого життя, його налаштованість на зміни. Взаємообумовленість соціальної і культурної природи людини дає змогу розглядати особистісну самореалізацію як загальну підставу для прояву та свідомого використання особистістю, як суб'єктом рефлексії, деяких рефлексивних і соціально-психологічних особливостей своєї природи як можливостей саморозвитку. Такими, що найбільш часто зустрічаються, способами здійснення самовизначення є формування, прийняття та реалізація особистістю своєї соціально-психологічної позиції. Базисними особистісними регуляторами формування соціально-психологічної позиції особистості як діючої моделі „Я” є механізми соціального пізнання - ідентифікація і рефлексія.

3. Виявлено на основі аналізу результатів дослідження професійно-групових особливостей формування соціально-психологічної позиції сучасного викладача вищого навчального закладу, що захисна функція соціальної ідентифікації у викладачів домінує над функцією самореалізації. Центральним протиріччям формування особистістю викладача своєї соціально-психологічної позиції в сфері педагогічної діяльності є протиріччя між синхронізуючими та інновативними інтенціями самосвідомості.

4. Розроблена концептуальна рефлексивно-акмеологічна модель самореалізації викладачів, яка є цілісним образом використаних концептуальних (понятійних) конструктів, що розкривають діалектику взаємообумовленості процесів самореалізації особистості та становлення її індивідуальності в соціумі. Модель являє собою варіант узгодження визначених у процесі теоретичного аналізу аспектів, які характеризують проблему реалізації професійно-творчого потенціалу особистості. Базовими категоріями такого узгодження для нас постали - пізнання, діяльність і суб'єктна активність особистості, а центральними поняттями - рефлексія, особистість, самореалізація.

5. Перевірено, що сконструйована нами методика рефлексивно-акмеологічного дослідження самореалізації викладачів вищих навчальних закладів спрямована на активізацію рефлексивності особистості щодо ціннісних критеріїв її самореалізації. Дослідження з її допомогою особливостей соціальної ідентифікації та рефлексії у розвитку та професійно-творчій реалізації особистості викладачів вищих навчальних закладів дало змогу переконатися в тому, що соціально-психологічні особливості самореалізації викладачів похідні від оптимальної інтенсивності рефлексивного середовища діяльності і кращого характеру групової ідентифікації. Вони повинні враховуватися особистістю як внутрішні (її соціальний світ) і зовнішні (соціальний контекст) можливості-умови інтерналізації засобів свого професійно-творчого розвитку та екстерналізації ініціатив створення індивідуально-рефлексивного середовища розвитку діяльності та спілкування. Ці особливості виявляються через актуальні зміни соціальної самоідентифікації особистості з тими чи іншими групами, через реалізацію нею способів інтенсифікації рефлексивного середовища розвитку діяльності.

До основних напрямків подальших досліджень в обраній проблемі можна зарахувати вивчення психологічних особливостей самореалізації викладачів-предметників, психолого-педагогічних умов самореалізації особистості викладача в рамках Болонського процесу, психологічних детермінант професійного вигоряння та деформації викладацького складу, основних шляхів гармонізації професійного та особистісного зростання, психологічних умов каталізації професійної майстерності в умовах недостатнього життєвого досвіду.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кулешова О.В. Особливості самореалізації особистості у професії: рефлексивні і соціально-психологічні аспекти // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К., 2006. - Т. УІІІ, вип. 4. - С. 181-187.

2. Кулешова О.В. Факторний аналіз дослідження особливостей самореалізації викладачів вищих навчальних закладів // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія №12 Психологічні науки: Збірник наукових праць. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - №10(34). - С. 181-186.

3. Кулешова О.В. Розроблення концептуальної моделі дослідження рефлексивних і соціально-психологічних особливостей самореалізації особистості викладача вищого навчального закладу // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К., 2006, - Т. УІІІ, вип. 5.- С. 167-172.

4. Черняк А.І., Кулешова О.В. Результати теоретичного та емпіричного вивчення проблеми самореалізації викладачів вищого навчального закладу // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка - Військово-спеціальні науки. - 12-13 випуск. - 2006. - С.45-48.

5. Кулешова О.В. Вивчення професійно-творчої активності особистості: рефлексивно-акмеологічний підхід // Підготовка фахівця у вищій школі: проблеми та перспективи: Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції від 12 січня 2006р. - Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. - С. 115-121.

6. Кулешова О.В. Особливості соціальної ідентифікації і рефлексії у професійному розвитку і творчій реалізації особистості викладачів вищих навчальних закладів // Психологія і педагогіка в контексті гуманізації освіти: Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції 23-28 січня 2007р. - Хмельницький: Подільський культурно-просвітительський центр ім. М.К. Реріха; ХНУ; Гуманітарний інститут ХНУ, 2007. - С. 100.



АНОТАЦІЇ

Кулешова О.В. Психологічні особливості особистісної самореалізації викладача вищого навчального закладу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - „Педагогічна та вікова психологія”. - Хмельницький національний університет. - м. Хмельницький, 2007.

Проблемність самореалізації викладачів вищих навчальних закладів обумовлена переважанням характерних для цього соціально-психологічного середовища і культури практичної діяльності людей стереотипних групових ідентифікацій над рефлексивними ціннісними компонентами їх індивідуальної самосвідомості і досвідом свідомого використання рефлексії для формування акмеологічного критерію професійно-творчого використання викладачами особистісних можливостей свого „Я”.

Виявлено, що проблемність самореалізації викладача вищого навчального закладу обумовлена домінуванням стереотипних установок соціального пізнання над ціннісними компонентами індивідуальної самосвідомості. Розроблена концептуальна рефлексивно-акмеологічна модель самореалізації надала можливість виявити протиріччя між захисною функцією та функцією самореалізації в структурі механізму соціальної ідентифікації.

Розроблена методика дослідження ціннісних аспектів самореалізації уможливила емпіричне визначення особливостей особистісно-рефлексивного механізму становлення відносин соціальної суб'єктності. Досліджені аспекти самореалізації типологізовані за характером основних рефлексивних орієнтацій: функціоналізація діяльності, професіоналізація діяльності, соціальна творчість.

Ключові слова: індивідуальна самосвідомість, рефлексивно-акмеологічна модель самореалізації, соціальна ідентифікація.



АННОТАЦИЯ

Кулешова Е.В. Психологические особенности личностной самореализации преподавателя высшего учебного заведения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - „Педагогическая и возрастная психология”. -Хмельницкий национальный университет. - г. Хмельницкий, 2007.

Показано, что проблематичность самореализации обусловлена доминированием стереотипных установок социального познания над ценностными компонентами индивидуального самосознания. С помощью разработанной концептуальной рефлексивно-акмеологической модели самореализации выявлено противоречие между защитной функцией и функцией самореализации в структуре механизма социальной идентификации.

С помощью разработанной методики исследования ценностных аспектов самореализации экспериментально определены особенности личностно-рефлексивного механизма становления отношений социальной субъектности. Исследованные стороны самореализации типологизированы по характеру основных рефлексивных ориентаций: функционализация деятельности, профессионализация деятельности, социальное творчество.

Идентификация и рефлексия одновременно представляют различные функциональные уровни процесса психологической саморегуляции личностной активности, обеспечивающие формирование личностью субъективного акмеологического критерия ее самореализации. Формируемый личностными средствами идентификации и рефлексии акмеологический критерий самореализации является рефлексивным оценочным эталоном для определения психологической позиции личности в результате ее отождествления с ролью и согласования „мыслительной” (самоотношение, самооценка) и „действующей” модели „Я” субъекта, необходимого для осмысленной регуляции его творческой активности.

Игнорирование личностью собственной субъектной позиции компенсируется посредством различных групповых идентификаций и некритичного усвоения профессиональных ролей в ходе ее психологической адаптации к деятельности в условиях конкретной организационной среды. Рефлексивное обнаружение личностью действительности противоречивого единства психологических условий осуществления собственной активности стимулирует преобразование нею критериев оценочно-самооценочной системы психической деятельности по значимым основаниям социальности и культурности ее внешней и внутренней сторон. Нарушение баланса между процессами социальной самоидентификации и рефлексии личности провоцирует нарастание условно-компенсаторных способов самореализации. Сбалансированность этих процессов обеспечивает развитие личности и творческую реализацию ее способностей и ресурсов.

Проблемность самореализации преподавателей высших учебных заведений обусловлена преобладанием стереотипных групповых идентификаций над рефлексивными ценностными компонентами ее индивидуального самосознания и опытом сознательного использования рефлексии для формирования акмеологического критерия профессионально-творческого осуществления преподавателями высших учебных заведений личностных возможностей своего „Я”.

Ведущей тенденцией социально-профессиональной идентификации личности преподавателя является его личностно-профессиональное развитие. Ведущий способ идентификации - целеопределение в среде деятельности, которая дает возможность преподавателям произвольно формировать функциональную идентичность в любой группе на основе сознательного использования рефлексии. Центральной социально-психологической способностью самореализации преподавателей является личностно-рефлексивный механизм становления отношений субъектности. Выявлены ведущие рефлексивные особенности самореализации преподавателя: сформированность единиц идентичности как критериальных основ его самореализации; проактивность субъекта во времени, его настроенность на самоизменения. Личность выступает не просто приемником социальных влияний, но их активным преобразователем, т.е. субъектом социального творчества.

Ключевые слова: индивидуальное самосознание, рефлексивно-акмеологическая модель самореализации, социальная идентификация.



SUMMARY

Kuleshova O.V. Psychological Peculiarities of Personal Self-realization of Higher Educational Establishment Teachers. - Manuscript.

Thesis is for obtaining the Degree of the Candidate of Psychological Sciences in Speciality 19.00.07 - “Educational and Age Psychology”. - Khmelnitsky National University. - Khmelnitsky, 2007.

Self-realization problematic character of higher educational establishment teachers is stipulated by prevalence of this socio-psychological environment and culture which are typical of practical activity of people of stereotyped group identifications over reflective value components of their individual self-consciousness and reflective conscious usage experience for acmeological criterion formation of professional-creative usage of Ego personal opportunities by teachers.

...