Психологічна готовність льотного складу до діяльності в умовах тривалих перерв між польотами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

УДК 159.9.019.4:355.23 (477)

Психологічна готовність льотного складу до діяльності в умовах тривалих перерв між польотами

Спеціальність 19.00.09 “Психологія діяльності в особливих умовах”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Окуленко Ігор Миколайович

Хмельницький 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Захист відбудеться “ 27 ” вересня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003).

Автореферат розіслано “ 02 ” серпня 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат педагогічних наук, доцент В.М. Гладкова

АНОТАЦІЇ

Окуленко І.М. Психологічна готовність льотного складу до діяльності в умовах тривалих перерв між польотами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 - “Психологія діяльності в особливих умовах”. - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2007.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове практичне вирішення проблеми психологічної готовності льотного складу до професійної діяльності в умовах тривалих перерв між польотами. Обґрунтовано та емпірично перевірено модель розвитку психологічної готовності льотного складу до професійної діяльності в умовах тривалих перерв між польотами, виявлено детермінанти та проаналізовано динаміку розвитку її складових, зокрема мотиваційної, загальнопрофесійної та емоційно-вольової. Уточнено поняття “психологічна готовність льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними” та поглиблено знання про її залежність від рівня кваліфікації, вислуги років, індивідуально-типологічних особливостей льотного складу. Розроблено програму розвитку психологічної готовності льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними. Доведено ефективність використання зазначеної програми. Дістали подальшого розвитку комплекс методів та методик діагностики психологічної готовності льотного складу до виконання завдань в умовах тривалих перерв між польотами, психолого-педагогічні засоби її удосконалення в авіаційних підрозділах Збройних Сил України.

Ключові слова: психологічна готовність, модель розвитку психологічної готовності, професійна діяльність, тривалі перерви між польотами.

Окуленко И.Н. Психологическая готовность лётного состава к деятельности в условиях длительных перерывов между полётами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 - “Психология деятельности в особых условиях”. - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. - Хмельницкий, 2007.

В диссертации представлены результаты теоретико-экспериментального исследования проблемы психологической готовности лётного состава авиационных частей в условиях длительных перерывов между полетами.

Анализируются работы зарубежных и отечественных ученых-психологов относительно изучения сущности психологической готовности личности к профессиональной деятельности с позиций функционального и личностного подходов.

В работе проводится психологический анализ профессиональной деятельности летчиков. Она представляется как экстремальная, характеризуется высокой динамичностью, оперативностью, ответственностью, предъявляет к личности и её психологической готовности особые требования.

С позиций системно-структурного анализа предложена, экспериментально и методами математической статистики проверена модель развития психологической готовности лётчиков к полетам в условиях длительных перерывов между ними. Она представляется сложным свойством личности, единством таких взаимосвязанных компонентов как мотивационная, общепрофессиональная и эмоционально-волевая готовности.

Изучены особенности мотивационного компонента готовности. В структуре мотивации профессиональной деятельности лётчиков выделены мотивы: ведущие (мотивы престижности полётов, самоуважения, профессионального усовершенствования, мотивы достижения успехов), средние мотивы (афилляции, власти), второстепенные (мотивы уклонения от неудачи). Выявлено, что мотивация у лётчиков изменяется со стажем службы, зависит от самооценки психологической готовности, уровня профессиональной самореализации. Молодые летчики более мотивированы на достижение успехов в профессиональной деятельности, самореализацию в ней нежели их старшие товарищи.

Общепрофессиональная готовность лётчиков зависит от уровня развития многих качеств личности и прежде всего от ее способности оперативно принимать правильные решения, умения использовать свой опыт в нужный момент. Её базовым компонентом определено мышление (анализ, синтез, способность к обобщению, пространственное воображение, переключение мышления и др.). Уровень развития названных показателей у большинства лётчиков находится в пределах среднего - высокого. В условиях длительных перерывов общепрофессиональная готовность лётчиков снижается.

Установлено, что у лётного состава в условиях длительных перерывов между полетами недостаточно сформированными являются такие показатели эмоционально-волевой готовности, как эмоциональная стойкость, умение управлять своими чувствами и поведением, мобилизовывать и контролировать себя.

С учетом этого разработана программа развития психологической готовности лётчиков к полётам. Она включает комплекс мероприятий психологической подготовки лётных экипажей к полётам.

В процессе реализации предложенной программы выявлены существенные изменения в уровне психологической готовности лётчиков экспериментальной группы, по сравнению с контрольной. Улучшились мотивация профессиональной деятельности, показатели профессионального мышления, способность личности к психической саморегуляции. Около 40% лётчиков экспериментальной группы улучшили в результате эксперимента свою психологическую готовность к полётам в условиях длительных перерывов между ними. Гипотеза исследования экспериментально подтверждена.

Ключевые слова: психологическая готовность, модель развития психологической готовности, профессиональная деятельность, перерывы между полётами.

Okulenko I.M. Flying Personnel Psychological Readiness for Activity under the Conditions of Protracted Intervals between Flights. - Manuscript.

Thesis for obtaining the Scientific Degree of Candidate of Psychological Sciences in Speciality 19.00.09 - Psychology of Activity under Special Conditions - The National Academy of the Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmel'nitsky. - Khmel'nitsky City, 2007.

Thesis deals with theoretical generalization and new practical solving the problem of flying personnel psychological readiness for professional activity under the conditions of protracted intervals between flights.

The model of development of flying personnel psychological readiness for professional activity under the conditions of protracted intervals between flights has been substantiated and examined empirically; the determinants have been revealed and dynamic of development of its constituents, particularly motive, common professional and emotional-will ones have been analyzed. The notion “psychological readiness of pilots for flights under the conditions of protracted intervals between them” has been made more exact and knowledge of its dependence upon qualification level, service length, individual-typical peculiarities of flying personnel has been deepened.

The programme of pilots' psychological readiness development for flights under the conditions of protracted intervals between them has been worked out. The effectiveness of this programme is proved.

The complex of methods and methodology of diagnosis of flying personnel psychological readiness for carrying out tasks under the conditions of protracted intervals between flights, psycho-pedagogical means of its improvement in the Air Force Units of the Ukrainian Armed Forces have been further developed.

Key words: psychological readiness, model of psychological readiness development, professional activity, protracted intervals between flights.

психологічний льотний екіпаж

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Воєнно-політична обстановка, соціально-економічні та політичні зміни в світі вимагають підтримання на високому рівні національної, в тому числі й військової безпеки України, подальшого вдосконалення системи підготовки військовослужбовців Збройних Сил України.

Через те державна програма розвитку Збройних Сил України (ЗСУ) на 2006-2011 рр. передбачає створення сучасної за структурою та озброєнням армії, важливе значення в якій має рівень підготовки її особового складу до ведення можливих бойових дій.

Перебіг сучасних воєнних конфліктів свідчить про зростання ролі авіації у контексті завдань, які стоять перед Збройними Силами (ЗС). Розвиток і реформування ЗСУ сьогодні висувають перед системою професійної підготовки льотного складу додаткові вимоги щодо забезпечення його готовності до виконання службових обов'язків за будь-яких умов. Важливою складовою цієї готовності є психологічна готовність льотного складу до виконання завдань в екстремальних умовах професійної діяльності. Формування зазначеної готовності значно ускладнилось за нинішніх соціально-економічних умов розвитку України та реформування її авіаційних підрозділів, зокрема, через недостатність коштів на пальне, тривалі перерви між польотами, зниження професіоналізму льотчиків тощо. Досить часто офіцери суб'єктивно неадекватно завищують свою готовність до виконання навчально-бойових завдань.

Проведений аналіз засвідчив, що детермінантами, які негативно впливають на психологічну готовність особового складу авіаційних підрозділів до виконання польотів, є об'єктивні (фінансове забезпечення, матеріально-технічні проблеми, неадекватне ставлення частини суспільства до ЗСУ, недостатній рівень навчально-бойової підготовки військовослужбовців, процес скорочення та реформування ЗС та ін.) та суб'єктивні (деструктивні психічні стани офіцерів як результат впливу об'єктивних чинників; зниження у деяких з них мотивації до військової служби; усвідомлення ними негативного впливу на професійну майстерність тривалих перерв між польотами та ін.). З огляду на це актуальним у науково-практичному плані є дослідження особливостей розвитку психологічної готовності льотного складу до виконання професійних завдань та пошук оптимальних шляхів її удосконалення.

Аналіз наукової літератури свідчить про обмежену кількість психологічних досліджень саме з цієї проблеми. Зокрема, на сьогодні проведено дослідження науковців з питань моделювання діяльності льотчиків, оцінки їх дій (В. Бондарєв, Д. Гендер, В. Рубін та ін.), психологічного відбору льотчиків (В. Бодров, М. Лук'янова, Б. Покровський та ін.), проте обмаль досліджень, присвячених науковому аналізу сутності, детермінант, динаміки розвитку та діагностиці психологічної готовності льотчиків до професійної діяльності саме в умовах тривалих перерв між польотами, а також праць, де було б обґрунтовано шляхи підвищення її рівня. Актуальність зазначеної проблеми, її недостатня наукова розробленість та практична потреба зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Психологічна готовність льотного складу до діяльності в умовах тривалих перерв між польотами”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукової та науково-організаційної діяльності Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького в рамках науково-дослідної роботи “Психологічна готовність льотного складу до діяльності в умовах тривалих перерв між польотами”, шифр 205-0070 І.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (протокол № 11 від 01.04.2003 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 10 від 26.12.2006 р.).

Об'єкт дослідження - психологічна готовність льотного складу авіаційних підрозділів ЗСУ до польотів.

Предмет дослідження - детермінанти, діагностика та динаміка розвитку психологічної готовності льотного складу до навчально-бойової діяльності в умовах тривалих перерв між польотами.

Мета дослідження - розробити та обґрунтувати модель розвитку психологічної готовності льотного складу до виконання навчально-бойових завдань в умовах тривалих перерв між польотами, експериментально вивчити детермінанти й динаміку її становлення та розробити програму її удосконалення.

Гіпотеза дослідження. Психологічна готовність льотного складу до професійної діяльності є складним утворенням, властивістю особистості, що детермінована як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками, якщо між польотами виникають тривалі перерви, то рівень цієї готовності має тенденцію до зниження.

Відповідно мети та гіпотези визначено такі основні завдання дослідження:

1. Здійснити психологічний аналіз особливих умов діяльності льотного складу, розробити та обґрунтувати модель розвитку психологічної готовності особистості до польотів в умовах тривалих перерв між ними.

2. Проаналізувати та підібрати комплекс методів та методик з діагностики психологічної готовності членів льотних екіпажів в умовах тривалих перерв між польотами.

3. Уточнити поняття „психологічна готовність льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними”, визначити детермінанти, динаміку розвитку її складових, зокрема мотиваційної, загальнопрофесійної та емоційно-вольової.

4. Розробити, експериментально перевірити та запропонувати військовим психологам програму розвитку психологічної готовності льотчиків до виконання навчально-бойових завдань в умовах тривалих перерв між польотами та методичні рекомендації для командного складу, військових психологів щодо її оцінки у членів екіпажів.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали основні твердження та принципи теорії пізнання, діяльнісного, системного та особистісного підходів до вивчення психологічних фактів, явищ і процесів; сучасні гуманістичні, особистісно орієнтовані теорії формування і розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Б. Ломов, С. Максименко, В. Небиліцин, К. Платонов, С. Рубінштейн та ін.), розвитку і формування психологічної готовності особистості до діяльності в екстремальних умовах та професійної придатності військовослужбовців (В. Бодров, Ф. Генов, В. Дружинін, М. Дьяченко, В. Іванніков, Л. Кандибович, А. Карпов, М. Корольчук, Я. Крушельницька, Б. Покровський, К. Платонов, О. Сафін, М. Томчук, В. Ягупов та ін.).

При перевірці гіпотези та розв'язанні поставлених завдань було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення психологічних досліджень, наукової літератури для з'ясування та оцінки наукових підходів щодо проблеми; емпіричні: констатувальний експеримент з дослідження особливостей розвитку психологічної готовності льотчиків до виконання навчально-бойових завдань (спостереження, бесіди, анкетування, інтерв'ю, тестування членів льотних екіпажів, вивчення, аналіз документів та результатів їх діяльності, метод експертних оцінок; узагальнення незалежних характеристик та ін.); формувальний експеримент з розвитку психологічної готовності льотного складу до навчально-бойової діяльності з метою перевірки гіпотези дослідження; методи математичної статистики (кореляційний, факторний аналіз, обробка експериментальних даних за допомогою програми Microsoft Exсel, виявлення достовірності відмінностей за допомогою критеріїв Ст'юдента, Вілкоксона та ін.).

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу було проведено у три етапи протягом 2002-2006 рр.

На першому етапі (2002-2003 рр.) було вивчено та узагальнено військово-педагогічну та психологічну літературу, досвід психологічної підготовки льотного складу авіаційних підрозділів ЗСУ; обґрунтовано вихідні теоретичні положення, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; сформульовано його робочу гіпотезу, розроблено програми і методики дослідження.

На другому етапі (2003-2005 рр.) було розроблено та експериментально перевірено структуру психологічної готовності льотного складу до професійної діяльності; відібрано методики дослідження, проведено констатувальний експеримент з вивчення детермінант та особливостей розвитку зазначеної готовності.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) було проведено заходи в межах формувального експерименту щодо вдосконалення психологічної готовності льотного складу до виконання навчально-бойових завдань в умовах тривалих перерв між польотами; узагальнено результати експерименту та сформульовано висновки; підготовлено навчально-методичний посібник та методичні рекомендації для командного складу, військових психологів щодо організації роботи з льотним складом в умовах тривалих перерв між польотами.

Експериментальною базою дослідження було обрано авіаційні військові частини ЗСУ. Загалом у дослідженні взяли участь 151 військовослужбовець льотного складу та 10 командирів і льотчиків-інспекторів.

Вірогідність і надійність отриманих результатів дослідно-експериментальної роботи та узагальнених на їх основі висновків було забезпечено: методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; результатами емпіричної перевірки репрезентативності вибірки й теоретичних тверджень за допомогою методів математичної статистики; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, що відповідають меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманого емпіричного матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

уперше розроблено та емпірично перевірено модель розвитку психологічної готовності льотного складу до професійної діяльності в умовах тривалих перерв між польотами, виявлено детермінанти та проаналізовано динаміку розвитку її складових, зокрема мотиваційної, загальнопрофесійної та емоційно-вольової;

уточнено поняття “психологічна готовність льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними”, поглиблено знання про її залежність від рівня кваліфікації, вислуги років, індивідуально-типологічних особливостей льотного складу;

дістали подальшого розвитку комплекс методів та методик діагностики психологічної готовності льотного складу до виконання завдань в умовах тривалих перерв між польотами, психолого-педагогічні засоби її удосконалення в авіаційних підрозділах Збройних Сил України.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці програми розвитку психологічної готовності льотного складу в умовах тривалих перерв між польотами та методичних рекомендацій для командного складу та військових психологів з її діагностики.

Основні результати дисертаційного дослідження було використано при підготовці навчально-методичного посібника “Психологічна робота з льотним складом з формування психологічної готовності до виконання польотів в умовах тривалих перерв між ними” і методичних рекомендацій щодо організації вивчення рівня психологічної готовності льотних екіпажів до польотів в умовах тривалих перерв між ними, а також впроваджено у практику психологічної підготовки льотного складу авіаційних частин ЗСУ (акт реалізації № 321/4/510 від 01.02.06 р.), командування ПС ЗСУ (акт реалізації № 350/164 від 18.05.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача в навчально-методичний посібник “Психологічна робота з льотним складом з формування психологічної готовності до виконання польотів в умовах тривалих перерв між ними”, що написаний у співавторстві з В.М. Артюхом, В.В. Мазуром та С.І. Онищенком, є розробка програми розвитку психологічної готовності льотного складу в умовах тривалих перерв між польотами.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися та отримали схвалення на міжнародних конференціях: “Новітні технології у медицині” (м. Вінниця, 2005 р.), “Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії - шляхи європейської інтеграції” (м. Вінниця, 2004 р., 2006 р.), міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми якості практичної підготовки фахівців в умовах реформування системи вищої освіти” (м. Хмельницький, 2007 р.), на засіданні кафедри педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, на нарадах керівного складу авіаційних частин Збройних Сил України.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 12 наукових публікаціях, з яких шість статей надруковано у виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології, одному навчально-методичному посібнику та одних методичних рекомендаціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 15 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 215 сторінок і містить 5 рисунків, 16 таблиць. Список використаних джерел налічує 181 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, викладено теоретико-методологічні засади та виокремлено методичні засоби. Розкрито наукову новизну роботи та її практичну цінність, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі - “Науково-теоретичний аналіз психологічної готовності льотного складу до виконання професійних завдань” - проаналізовано науково-теоретичні підходи вітчизняної та зарубіжної психології до вивчення психологічної готовності особистості до професійної діяльності: з позицій функціонального (В. Пушкін, А. Нерсесян, М. Левітов), особистісного підходів (М. Дьяченко, Л. Кандибович, М. Томчук). Зроблено висновок, що психологічна готовність льотчиків до виконання професійних завдань в умовах тривалих перерв між польотами не стала до сьогодні предметом спеціального психологічного дослідження, її вивчення має безсистемний, випадковий характер, не використовує комплексний підхід.

У дисертаційному дослідженні на основі системно-структурного підходу розроблено модель розвитку психологічної готовності льотчиків до професійної діяльності в умовах тривалих перерв між польотами, яка розкриває та демонструє цілісний підхід до процесу психологічної підготовки льотного складу до професійної діяльності в зазначених умовах. Головною ціллю такої підготовки є забезпечення адекватної до вимог обстановки та завдань рівня психологічної готовності, що в кінцевому рахунку забезпечить успішність діяльності льотчика (рис. 1).

Психологічну готовність до професійної діяльності визначено як складну властивість особистості, сукупність таких трьох взаємопов'язаних компонентів: мотиваційна, загальнопрофесійна та емоційно-вольова готовність.

У дослідженні проведено соціально-психологічний аналіз професійної діяльності льотного складу авіаційних частин ЗСУ та вимог, які вона висуває до особистості, описано зміст та сутність кожного з показників психологічної готовності льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними. Таку діяльність визначено як екстремальну, що проходить у складних умовах та пов'язана з високою відповідальністю, оперативністю, динамічністю при обслуговуванні, експлуатації, застосуванні складної техніки, озброєння й автоматизованих систем та вимагає від льотного складу високого рівня розвитку психологічної готовності до виконання навчально-бойових завдань. З'ясовано, що детермінантою, яка негативно позначається на результативності професійної діяльності льотного складу, суттєво знижує мотивацію, професійні знання, навички та уміння льотчиків, може призводити до деструктивних психічних станів, а зрештою до зниження їх психологічної та бойової готовності, є тривалі перерви між виконанням польотів.

У другому розділі роботи - “Експериментальне вивчення психологічної готовності льотних екіпажів до польотів в умовах тривалих перерв між ними” - описано принципи та комплекс методів і методик дослідження мотиваційної, загальнопрофесійної та емоційно-вольової готовностей льотного складу до виконання польотів в умовах тривалих перерв між ними. За допомогою методів математичної статистики обґрунтовано обсяг вибірки, що є достатнім для забезпечення достовірності результатів дослідження, використано комп'ютерні технології для обробки експериментальних даних.

На реальній вибірці льотчиків перевірено правомірність розробленої моделі розвитку психологічної готовності льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними. Встановлено, що найбільшу вагу в структурі зазначеної готовності мають мотиваційний та емоційно-вольовий, а найменшу - загальнопрофесійний її компоненти (табл. 1).

Таблиця 1 Факторна матриця психологічної готовності особистості до льотної діяльності

№ з/п	Показники	Факторна вага
1	Мотиваційна готовність	0,704
2	Емоційно-вольова готовність	0,622
3	Загальнопрофесійна готовність	0,501

Експериментально вивчено вагомість мотивів професійної діяльності льотного складу щодо виконання польотів в умовах тривалих перерв між ними. В основу дослідження покладено методику, застосовану М. І. Томчуком на виявлення мотивів вибору професії. У структурі мотивації льотчиків виділено провідні мотиви (престижності польотів, самоповаги, професійного самовдосконалення, досягнення успіху) та найменш вагомі (уникнення невдачі). Проміжну групу за вагомістю складають мотиви афіляції та мотиви влади (табл. 2).

Таблиця 2 Мотивація льотної діяльності офіцерів в умовах тривалих перерв між польотами

№ з/п	Види мотивів професійної діяльності льотчиків	Вагомість мотивів льотної діяльності, (у балах)
		молодших офіцерів	старших офіцерів
1	Мотиви самоповаги	0,78	0,87
2	Мотивація досягнення успіху	0,97	0,64
3	Мотиви професійного самовдосконалення	0,76	0,68
4	Мотиви влади	0,46	0,81
5	Мотиви афіляції	0,57	0,61
6	Мотиви уникнення невдачі	0,36	0,15
7	Мотиви престижу брати участь в польоті	0,97	0,77

Виявлено особливості розвитку самооцінки психологічної готовності льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними. З'ясовано, що завищена самооцінка зазначеної готовності у льотчиків зумовлена незадоволеною потребою у польотах, у професійній самореалізації.

Вивчено цінності льотчиків (у порядку зниження їх значущості): прагнення до льотної роботи, позитивне ставлення до авіації, сім'я, здоров'я та ін. З'ясовано, що негативно ставляться льотчики до таких особистісних якостей інших військовослужбовців, як нерішучість, зверхність, песимізм, надмірна схвильованість та ін.

Проведено аналіз рівня розвитку загальнопрофесійної готовності льотчиків. Особливості її розвитку наведено в табл. 3.

Таблиця 3 Рівні загальнопрофесійної готовності льотчиків до польотів залежно від стажу льотної роботи

Категорія льотчиків, які виконують польоти в умовах тривалих перерв	Рівні загальнопрофесійної готовності льотчиків за оцінкою експертів, (у %)
	високий	середній	низький
Стаж льотної роботи до 10 років (n=20)	25,0	35,0	40,0
Стаж льотної роботи більше 10 років (n=20)	50,0	30,0	20,0

Аналіз наукової літератури та практики підготовки льотчиків до польотів дав змогу з'ясувати, що льотними здібностями можна вважати поєднання низки якостей. Найважливішими серед них є: практичний тип й оперативність мислення, здатність швидко оцінювати обстановку і правильно й точно діяти; емоційна стійкість, вміння мобілізовувати свої знання і досвід у складній ситуації; високий рівень сприйняття та уваги; здатність легко й швидко формувати та перебудовувати навички; адекватні просторові та часові уявлення; розвинена пам'ять; чітка координація рухів та ін.

На основі аналізу професійної діяльності льотчиків базовим її компонентом ми визначили такий пізнавальний процес, як мислення. Саме через динаміку цього процесу, на нашу думку, можна визначити рівень загальнопрофесійної готовності льотчика до польотів. Оцінюючи якісні показники процесу мислення, ми брали до уваги здатність льотчиків до аналізу та синтезу як базових операцій цього процесу, а також динаміку таких розумових операцій, як порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення, абстрагування та конкретизація. Також було вивчено здатність льотчиків оперувати поняттями, формувати судження та умовиводи.

Серед якостей мислення нами виділені: оперативність, здатність приймати правильні рішення та мобілізувати себе в складних умовах, емоційно-вольова стійкість та ін. Встановлено, що рівень кваліфікації, стаж льотної роботи несуттєво впливають на рівень інтелекту льотчика. Молоді офіцери краще, ніж старші за віком колеги, мотивовані на досягнення успіху в професійній діяльності. Доведено, що в умовах тривалих перерв між польотами рівень професійних навичок та умінь у льотчиків суттєво знижується.

Для дослідження конкретних показників, які свідчать про рівень розвитку мислення пілотів, використано мультифакторний тест Амтхауера (в IQ) (тест структури інтелекту). Було досліджено такі показники мислення: А1 - здатність формувати судження та умовиводи; А2 - математичні здібності; А3 - здатність до узагальнення; А4 - оперування просторовою уявою; А5 - здатність зосереджувати увагу та зберігати в пам'яті засвоєне; А6 - здатність до абстрагування (табл. 4).

Таблиця 4 Динаміка зміни професійних навичок та вмінь пілотів у залежності від тривалості перерв між польотами

Тривалість перерв між польотами льотчиків	Рівні сформованості професійних навичок та вмінь у пілотів, (у %)
	високий	середній	низький
До одного місяця (n=32)	62,5	31,25	6,25
Від одного місяця до півроку (n=20)	40,0	45,0	15,0
Більше півроку (n=9)	22,22	44,45	33,33

Як видно з табл. 4, рівень розвитку якостей мислення у більшості льотчиків міститься у межах середнього - високого і не зазнав суттєвих змін на першому етапі дослідження у контрольній та експериментальній групі. З іншого боку, можна стверджувати, що рівень розвитку більшості показників мислення військових льотчиків міг би бути і значно вищим. Негативно на цьому позначаються тривалі перерви між польотами та несистематична польотна діяльність. З'ясовано, що ті льотчики, які мали великі перерви між польотами, але набули до цього певного досвіду самостійних польотів і мали високий клас льотної роботи, виявили достатній її рівень за рахунок включення компенсаторних механізмів. У льотчиків з меншим досвідом і нижчим рівнем підготовки показник загальнопрофесійної готовності до льотної діяльності виявився значно нижчим.

Виявлено динаміку розвитку емоційно-вольової готовності та психічних станів льотчиків на різних етапах льотної діяльності. Встановлено найбільш професійно значущі для льотчиків емоційно-вольові риси особистості, зокрема такі як емоційна стійкість, вміння мобілізовувати і контролювати себе, здатність до психічної саморегуляції. Психоемоційні стани тих військовослужбовців, які мають тривалі перерви між виконанням польотів, характеризуються тривожністю, пригніченим настроєм, підвищеною збудженістю тощо (табл. 5).

Результати спостережень і бесід з військовослужбовцями дали змогу визначити динаміку станів, які знижують рівень психологічної готовності в умовах тривалих перерв між польотами. З'ясовано, що при цьому відбувається перевантаження механізмів психоемоційної регуляції, що призводить до дезадаптації військовослужбовців і виявляється в різноманітних астено-невротичних реакціях і станах. Найвищий рівень астенічних станів виявляється в період, коли одна частина льотного складу починає відновлювати втрачені знання, навички та вміння пілотування, а інша частина не має для цього можливості через нестачу пального та справної техніки. Саме на цьому етапі виявляються невротичні порушення у військовослужбовців. Після включення цієї категорії льотного складу в систему льотної підготовки вираженість астенізації і психотичної симптоматики знижується. Таким чином, доведено, що психотравмуючі фактори впливають передусім на емоційно-почуттєву сферу, а потім через особистісні особливості у багатьох військовослужбовців порушується регуляція поведінки, знижується дієвість мотиваційної, емоційно-вольової та когнітивної складових психологічної готовності.

Таблиця 5 Особливості тривоги льотчиків у різних ситуаціях професійної діяльності

Умови професійної діяльності льотчиків	Рівні тривожності пілотів, (у %):
	ситуаційної	особистісної
	високий	середній	низький	високий	середній	низький
Нормальні (n=20)	10	15	75	15	20	65
Тривалі перерви між польотами (n=20)	35	35	30	40	40	20

Емпіричним шляхом визначено детермінанти, які створюють передумови для появи деструктивних психічних станів: перебільшене значення почуття відповідальності, чисельні нагадування командування про важливість виконання навчально-бойових завдань з високою якістю; складність сімейних стосунків, незадовільні побутові умови; тривале очікування вильоту, невміння керівника польотів створити позитивний емоційний фон при взаємодії з льотчиком тощо. Це призводить до надмірного перевантаження психіки й фізіологічних функцій пілотів, виснаження нервової системи, погіршення її можливостей ще до вильоту, зниження чіткості при виконанні планової таблиці, дотримання часу й черговості вильоту, неорганізованості й несвоєчасності обслуговування техніки тощо.

У результаті аналізу наукової літератури та практичної роботи з підготовки льотчиків до польотів зроблено висновок про необхідність розробки цілеспрямованої програми розвитку психологічної готовності льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв, а також методичних рекомендацій щодо її оцінки у членів льотних екіпажів.

У третьому розділі - “Розвиток психологічної готовності льотного складу до виконання польотних завдань” - обґрунтовано методологічні підходи, розроблено програму формування у членів льотних екіпажів психологічної готовності до польотів в умовах тривалих перерв між ними. Ця програма містить психологічну та професійну підготовку льотного складу до виконання польотів.

Розкрито сутність загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки льотного складу, виявлено особливості їх впливу на професійні знання, навички та уміння, самопочуття, психічні функції і стани офіцерів. У структурі психологічної підготовки особливу увагу приділено розвитку у членів льотних екіпажів навичок психічної саморегуляції в умовах польотів.

У результаті проведення формувального експерименту суттєво зросли у льотчиків експериментальної групи, порівняно з контрольною, показники загального інтелектуального розвитку, професійне мислення (оперативність, переключення, операції аналізу, узагальнення, просторової уяви та ін.) (рис. 2).

Рис. 2 Динаміка змін професійно важливих якостей мислення пілотів: А 1 - затність формувати судження та умовиводи; А 2 - математичні здібності; А 3 - здатність до узагальнення; А 4 - оперування просторовою уявою; А 5 - здатність зосереджувати увагу та зберігати в пам'яті засвоєне; А 6 - здатність до абстрагування

Позитивну динаміку мають показники здатності льотного складу до психічної саморегуляції, що значною мірою сприяло та забезпечило зростання рівня професійної майстерності. У результаті збільшення льотної практики вони підвищили рівень своєї класної кваліфікації. Рівень психічної саморегуляції зріс від низького до середнього нестабільного і середнього стабільного (рис. 3).

Рис. 3 Динаміка змін рівнів класної кваліфікації (а) і психічної саморегуляції (б) льотчиків у 2003-2006 роках

Визначено, що успіх розвитку психологічної готовності забезпечується передусім організацією планування діяльності льотчиків, створенням зовнішніх та внутрішніх умов для інтенсивного прояву професійних знань, навичок та вмінь. З цією метою було визначено відповідні умови, які залежать від командного, льотно-інструкторського та медико-психологічного складу: уточнення вимог щодо ведення бойових дій, завдань формування у льотчиків бойових якостей; об'єктивна оцінка рівня психологічної готовності до польотів; планування навчально-виховного процесу; мобілізація та стимулювання пілотів на безперервне удосконалення спеціальних якостей, знань, навичок та умінь, які необхідні в польоті; організація й аналіз рівня виконання завдань з урахуванням ролі та рівня розвитку у льотчиків усіх компонентів психологічної готовності; авторитетність і зразковість у цьому питанні командирів, льотчиків-інструкторів тощо.

Умовами розвитку компонентів психологічної готовності, пов'язаних з особистістю льотчика, є насамперед, розуміння значущості бойових дій авіації, вимог, які висуваються до льотчика; переважання в колективі льотного підрозділу позитивних мотивів самоствердження, тих, які орієнтують на успіх; інтелектуальна і практична активність льотчика, спрямована на опанування різних елементів бойової діяльності авіації; оволодіння системою психологічної саморегуляції; адекватна оцінка рівня розвитку психологічної готовності; прагнення до удосконалення льотної бойової готовності в цілому; сприятлива психологічна атмосфера в колективі льотчиків (схвалення і підтримка колективною думкою дисциплінованості, сміливості, здатності долати труднощі, ініціативності, емоційно-вольової стійкості тощо).

Таким чином, можна виділити дві основні умови, за яких розвивається та підтримується адекватний до ситуації рівень психологічної готовності льотного складу: внутрішні умови, зокрема здатність пілота до саморегуляції, та зовнішні, насамперед цілеспрямована психологічна підготовка.

Результативність впливу програми психологічної підготовки виявилась у позитивній динаміці показників загальнопрофесійної (професійно важливі якості мислення) та емоційно-вольової (здатність до психічної саморегуляції) готовнотей льотчиків до польотів. Загалом близько 40% льотчиків експериментальної групи покращили рівень своєї психологічної готовності до польотів в умовах тривалих перерв.

Достовірність відмінностей між більшістю показників в експериментальній та контрольній групі на завершальному етапі дослідження виявилась в межах р=0,01-0,05.

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного теоретико-експериментального дослідження можна зробити такі висновки:

Службово-бойова діяльність військовослужбовців Повітряних Сил ЗС України є одним з найскладніших суспільно значущих видів діяльності, яка проходить у складних екстремальних умовах і пов'язана з високою відповідальністю, оперативністю, динамічністю, обслуговуванням та експлуатацією складної техніки, озброєння та автоматизованих систем, вона висуває до рис та якостей особистості підвищені вимоги.

З позицій системного підходу до уявлень про структуру особистості розроблено модель розвитку психологічної готовності льотного складу до польотів в умовах тривалих перерв між ними, яку можна подати як взаємозв'язок та взаємовплив таких її компонентів як мотиваційна, загальнопрофесійна та емоційно-вольова готовність. Виявлено позитивний кореляційний зв'язок між ними та визначено вагомість кожного в загальній структурі готовності. На реальній вибірці льотчиків перевірено правомірність існування зазначеної моделі. Встановлено, що найбільшу вагомість у структурі зазначеної готовності має мотиваційний та емоційно-вольовий компоненти, а найменшу - загальнопрофесійний.

Виокремлено низку принципів та запроваджено комплексний підхід до використання методів і методик дослідження мотиваційної, загальнопрофесійної та емоційно-вольової готовності льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними.

На підставі науково-теоретичного аналізу та практичної психологічної роботи з льотним складом уточнено поняття “психологічна готовність льотчиків до польотів в зазначених умовах”, як складної властивості особистості, сукупності трьох взаємопов'язаних компонентів: мотиваційної, загальнопрофесійної та емоційно-вольової. Основними умовами розвитку зазначеної готовності визначені: цілеспрямована психологічна підготовка та здатність льотного складу до здійснення заходів психічної саморегуляції.

Виокремлено професійно значущі риси та якості особистості льотчика. Найважливішими серед них є якості мислення (аналіз, синтез, переключення, абстрагування, волі (оперативність, здатність до прийняття правильних рішень та мобілізації свого досвіду в складних умовах, емоційно-вольова стійкість та ін.).

Виявлено, що рівень кваліфікації, стаж льотної роботи несуттєво впливають на рівень інтелекту льотчика. Молоді офіцери краще, за їх старших за віком колег, мотивовані на досягнення успіху і співробітництво в професійній діяльності. Рівень професійних навичок та умінь в умовах тривалих перерв між польотами у льотчиків суттєво знижується.

Експериментально вивчено структуру мотивації льотчиків до професійної діяльності. Групу провідних мотивів складають мотиви досягнення успіху, мотиви престижу польотів, мотиви самоповаги та професійного вдосконалення. Проведено аналіз їх сформованості у пілотів залежно від віку та стажу.

Виявлено особливості розвитку самооцінки психологічної готовності льотчиків до польотів в умовах тривалих перерв між ними. Завищена самооцінка зазначеної готовності у льотчиків зумовлена незадоволеною потребою у польотах, у професійній самореалізації, які поступово переростають за подібних умов у стійку мотивацію та професійні залежності. Рівень самооцінки психологічної готовності до польотів у льотчиків, які виконують завдання в умовах тривалих перерв між вильотами, більш завищений, ніж у тих, які більш-менш регулярно їх здійснюють.

Виявлено найбільш професійно значущі для льотчиків емоційно-вольові риси особистості, якими є емоційна стійкість, здатність льотчика мобілізовувати та контролювати себе, навички психічної саморегуляції. Встановлено динаміку розвитку емоційних станів льотчиків на різних етапах льотної діяльності. З'ясовано, що такі показники, як емоційно-вольова стійкість, рівень переконань, впевненість позитивно корелюють з показником кваліфікації та стажем служби пілотів. В умовах тривалих перерв між польотами у льотчиків майже втричі зростає тривога, у порівнянні з виконанням систематичних регулярних польотів.

Розроблено методологічні підходи, програму розвитку у членів льотних екіпажів психологічної готовності до польотів в умовах тривалих перерв між ними, яка включає психологічну та професійну підготовку льотного складу до польотів тощо. Розкрито сутність комплексного підходу до психологічної підготовки льотчиків (загальної, спеціальної та цільової), виявлено особливості їх впливу на професійні знання навички та уміння, самопочуття, психічні функції і стани. В структурі психологічної підготовки особливу увагу приділено розвитку у льотного складу навичок психічної саморегуляції в умовах польотів, впевненості та переконань.

Об'єктивною детермінантою, що негативно позначається на результативності професійної діяльності льотчиків, суттєво знижує їх мотивацію, професійні знання, навички та уміння, призводить до деструктивних психічних станів, а зрештою погіршує психологічну та бойову готовність, є тривалі перерви між вильотами.

Встановлено, що найважливішими для льотчиків (в порядку зниження значущості) є такі цінності: прагнення льотної роботи, позитивне ставлення до авіації, сім'я, здоров'я та ін. Негативно ставляться військові пілоти до таких особистісних якостей військовослужбовців як нерішучість, зверхність, надмірна схвильованість, песимізм та ін.

Встановлено, що причинами неефективної психологічної підготовки льотчиків є: недостатнє врахування ними психологічних особливостей льотної діяльності, проблеми психологічного відбору і супроводу членів екіпажів, неврахування військовослужбовцями рекомендацій психологів, проблеми управління польотами з боку керівного складу та ін.

За результатами формувального експерименту суттєво зросли у льотного складу експериментальної групи показники професійного мислення (оперативність, переключення, операції аналізу, узагальнення, просторової уяви тощо) та здатність до проведення заходів психічної саморегуляції. Загалом, близько 40% льотчиків експериментальної групи покращили рівень своєї психологічної готовності до польотів в умовах тривалих перерв між ними. Розроблено методичні рекомендації щодо вивчення рівня психологічної готовності льотних екіпажів до польотів в умовах тривалих перерв між ними.

Предметом подальших досліджень можуть стати проблеми впливу індивідуально-типологічних якостей, властивостей членів екіпажів, їх психологічної сумісності на результати виконання польотів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Окуленко І. М. Аналіз впливу біоенергетичної складової на психологічну готовність льотного складу до виконання польотів в умовах тривалих перерв між ними // Психологія. Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, Випуск 23, 2004. - С. 222-229.

2. Окуленко І. М. Методологічні аспекти психологічної підготовки пілотів до польотів // Вісник Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Серія Соціологія, психологія, педагогіка. - К., 2005. - Вип. 23. - С. 88-90.

3. Окуленко І. М. Психологічний аналіз професійної діяльності льотчиків та їх готовність до польотів в умовах тривалих перерв між ними // Психологія і суспільство. - 2006. - № 4. - С. 96-100.

4. Окуленко І. М. Роль індивідуально-психологічних особливостей у забезпеченні психологічної готовності льотчиків в умовах тривалих перерв між польотами // Зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. - К.: 2004, т. VI, випуск 4. - С. 200-205.

5. Окуленко І. М. Психологічна готовність льотно-підйомного складу до польотів після тривалих перерв між ними. // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки. Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. - № 15 (39). - С. 178-184.

6. Окуленко І. М. Психологічна робота з формування психологічної готовності льотного складу до виконання польотів за умов тривалих перерв між ними // Зб. наук. праць № 31. Частина ІІ. - Хмельницький: Видавництво Національної академії ДПС України ім. Б. Хмельницького, 2004. - С. 98-101.

7. Окуленко І. М. Особливості психологічної готовності (емоційно-вольова складова) льотного складу до виконання польотів в умовах тривалих перерв між ними // Наукові записки ВДПУ імені М. Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. - № 9. - 2003. - С. 175-178.

8. Артюх В. М., Мазур В. В., Онищенко С. І., Окуленко І. М. Психологічна робота з льотним складом по формуванню психологічної готовності до виконання польотів в умовах тривалих перерв між виконанням польотів: Навчально-методичний посібник. - Вінниця: ЗСУ, 2006. - 126 с.

9. Окуленко І. М. Методичні рекомендації щодо організації вивчення рівня психологічної готовності льотних екіпажів до польотів в умовах тривалих перерв між ними. - Вінниця: ЗСУ, 2006. - 125 с.

10. Окуленко І. М. Особливості психологічної готовності (емоційно-вольова складова) льотного складу до виконання польотів в умовах тривалих перерв між ними // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії - шляхи Європейської інтеграції. Матеріали Міжнародної наукової конференції. - Вінниця: ВІ МАУП, 2004. - С. 76-79.

11. Окуленко І. М. Психологічний феномен однієї ілюзії // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії - шляхи Європейської інтеграції. Матеріали Міжнародної наукової конференції. - Вінниця: ВІ МАУП, 2006. - С. 53-54.

12. Окуленко І. М. Роль індивідуально-психологічних особливостей у забезпеченні психологічної готовності льотного складу в умовах тривалих перерв між виконанням польотів // Новітні технології у медицині: Тези доповідей. - Вінниця: ВМЦ ПС ЗСУ, 2005. - С. 16-18.

Размещено на Allbest.ru

...