Університетська психологія в Україні в першій половині ХІХ століття
Соціокультурні передумови становлення психології як галузі науки в Україні в I половині ХІХ століття. Розвиток психологічних вчень у регіональних культурно-освітніх центрах країни. Розвиток антропологічних концепцій і космогонічного розуміння душі людини.
| Рубрика | Психология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.10.2013 |
| Размер файла | 35,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. Костюка
АПН УКРАЇНИ
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Університетська психологія в Україні в першій половині ХІХ століття
Пухно Світлана Валеріївна
Київ - 2007
Анотація
психологія наука освітніх
Пухно С.В. Університетська психологія в Україні першої половини ХІХ ст. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19. 00. 01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена вивченню історико-психологічних передумов становлення та процесу розвитку університетської психології в Україні першої половини ХІХ століття, визначенню місця та значень психологічних надбань представників вітчизняної психології вказаного періоду для тогочасної та сучасної психологічної думки; з'ясуванню соціокультурних передумов становлення психології як галузі науки в Україні. Встановлені історико-психологічні детермінанти, соціокультурні фактори розвитку антропологічних концепцій та космогонічного розуміння душі й духу людини, що складали психологічну спадщину попередніх періодів і відбилися на формуванні психологічних ідей представників української університетської психології І пол. ХІХ ст. В роботі проаналізовано психологічні праці університетських психологів вказаного періоду, а саме - Й.Б. Шада, А.И. Дудровича, Ф.Ф. Чанова, М.Н. Протопопова, П.М.Любовского, О.М. Новицкого, П.С. Авсєнева, І.М. Скворцова; розглянуто особливості розвитку психологічних вчень у регіональних культурно-освітніх центрах України.
Ключові слова: історія психології, соціокультурні процеси, християнська психологія, академічна психологія, університетська психологія, дух, душа.
Пухно С.В. Университетская психология в Украине в первой половине ХIХ века. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19. 00. 01 - общая психология, история психологии. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2007.
Диссертация содержит теоретическое исследование историко-психологических и социокультурных предпосылок формирования и развития университетской психологии в Украине первой половины ХIХ века. Раскрыто значение достижений в области изучения категорий психического украинскими университетскими психологами указанного периода для развития психологической мысли как того времени, так и современности.
В работе освещена история исследования проблемы, дан психологический анализ наиболее важных теоретико-методологических подходов к исследованию историко-психологических и социокультурных предпосылок становления и развития украинской университетской психологии первой половины ХIХ века.
Основное внимание в исследовании уделено процессам трансформации системы жизненных ценностей, представленных во всём конгломерате основных моделей философского и психологического мировоззрения как составляющих национального самосознания в психологических взглядах представителей университетской психологии в Украине первой половины ХIХ века.
Установлены историко-психологические детерминанты, социокультурные факторы приемственности и развития антропологических концепций и космогонического понимания души, духа человека, наследия предшествующего периода в формировании психологических идей представителей украинской университетской психологии указанного периода.
Осуществлён теоретический анализ истории исследования проблемы. Констатируется необоснованность утверждений некоторых исследователей об отсутствии сформированной украинской психологической мысли в первой половине ХІХ ст. Раскрывается роль культурного наследия Киевской Руси в формировании психологических систем представителей университетской психологической мысли в Украине первой половины ХIХ века.
В диссертации отмечается, что в украинской психологической мысли на грунте устоявшихся культурно-мировоззренческих и философско-психологических концепций творчески развиваются античные философско-психологические традиции. Это и является основой понимания предпосылок и источников формирования украинской философско-психологической традиции, христианизированной модели, которая составляет структурную основу университетской психологической науки изучаемого периода. Несмотря на доминирующие церковные догматы, приоритет в вопросе о начальном формировании университетской украинской психологии принадлежит представителям Киевской школы академической психологии. Логико-гноснологический поиск украинских просветителей в области психологии происходил в духе традиционных для Европы идей просветительства.
В работе показано, что в процессе становления университетской психологии психологическая сущность человека переосмысливается и совершается переход от метафизических представлений к положениям персонализма. Это знаменовало новый этап в расширении и обогащении психологического терминологично-понятийного массива, поскольку использовались материалы зарубежной (европейской) психологической науки. Раскрыты особенности формирования основ христианской психологии как завершающего учения о человеке. Проанализированы особенности психологической науки в региональных центрах - Львове, Харькове, Нежине. Полученные данные дают основания для создания целостной картины развития психологии в Украине.
Ключевые слова: история психологии, социокультурные процессы, христианская психология, академическая психология, университетская психология, дух, душа.
Poukhno S.V. University psychology in Ukraine in the first part of the 19th century. - Manuscript.
The thesis to gain a Candidate degree in Psychological Science. Speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - G.S. Kostyuk Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.
The thesis focuses: on investigation of background of the setting and the process of developing of university psychology in Ukraine in the first part of the 19th century; on identifying the place and the value of psychological achievements by the representatives of native psychology of the mentioned period for the ideas of that time and nowadays; on clearing up of the social and cultural background of psychology as a brunch of science in Ukraine. It's shown that historic-psychological determinates, social-cultural factors of development of anthropological concepts and cosmogony understanding of human soul and spirit form psychological legacy of the previous time and are reflected in the forming of psychological ideas of the representatives of Ukraine university psychology of the first part of the 19th century. The psychological works of the mentioned scientists (namely I.B. Shad, A.I. Doudrovych, F.F. Chanov, M.N. Protopopov, P.M. Lyubovsky, O.M. Novytsky, P.S. Avsenev, I.M. Skvortsov, S.S. Gogotsky) are analyzed; the peculiarities of the development of psychological sciences at regional culture-educational centers of Ukraine are shown.
Key words: history of psychology, socio-cultural process, Christian psychology, academic psychology, University psychology, spirit, soul.
1. Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Успішний розвиток вітчизняної науки як складової державотворчого процесу в Україні залежить від низки умов. Серед них чільне місце посідає осягнення історії становлення української психології як вагомого чинника розвитку психологічної науки загалом. Українська психологія увібрала в себе всю суперечливість поглядів щодо предмету цієї галузі знань, методів її дослідження, способів інтерпретації результатів тощо, містить в собі значні труднощі виділення логіки історичного розвитку психологічної думки. Тому потреба впорядкування змісту та послідовності досліджуваних явищ видається нагальною, завдяки чому минуле може слугувати дійовим джерелом повноцінного осмислення сучасності. Звідси стає зрозумілим необхідність глибшого та всебічного осмислення історичного розвитку психології, активного звернення до майже невідомих сторінок історії розвитку наукової психологічної думки, зміст яких міг би стати істотним доповненням професійної свідомості сучасних психологів.
Крім того, важливим видається повернення з минулого того знання, що через різні причини не входило до складу національної свідомості нашого народу. Адже протягом певного часу зміст історичної пам'яті національної культури змінювався. Вона включає в себе лише те з минулого, що виявляється співзвучним актуальним потребам сьогодення. Все ж інше витісняється в забуття, ще й тому актуальною є потреба його осмислення з метою відродити забуті сторінки національної духовної культури. Історії психології належить важливе місце у комплексі наук, покликаних слугувати реалізації цілей відродження національної культурно-наукової спадщини українського народу, пробудження загалом національної свідомості.
Історія української психології накопичила значний масив матеріалів з наукової спадщини тих психологів, які дотримувалися матеріалістичної лінії в дослідженні природи психічного. Саме тому в літературі з історії психології тривалий час аналізу підлягали лише праці представників матеріалістичної лінії, головним чином Петербурзького і Московського університетів, в той час, як спадщина представників українських університетських психологів залишається маловідомою навіть для фахівців в галузі історії психології, не кажучи вже про більш широке коло представників психологічного товариства. Не висвітлено також змісту соціокультурних передумов становлення психології досліджуваного періоду, що служить підставою для тверджень про несамодостатність психології в Україні того періоду.
Проте, необхідно визнати, що прізвища українських психологів подекуди згадуються на сторінках історико-психологічних публікацій, в яких висвітлюються здобутки вітчизняної психології так званого емпіричного періоду, але так само не можна не сказати, що в цьому контексті більш цікавить процес відгалуження психології від своєї попередниці - філософії, і формування першої, як незалежної дисципліни з власним теоретичним і експериментальним методами дослідження. Обмеженими посиланнями і вичерпується “висвітлення” діяльності психологічної школи Київського і Харківського університетів, яка, до речі містить в собі досить солідні здобутки у вигляді друкованих та письмових праць з психології, науковий зміст та цінність яких залишаються майже невідомими професійній свідомості сучасних психологів. Очевидно, що висвітлення наукової спадщини представників університетської психології в Україні носило настільки обмежений характер, що зводило нанівець значення досягнень українських психологів для майбутнього покоління дослідників вітчизняної психології, тому її повноцінне й глибоке дослідження є нагальною потребою сучасної психологічної науки. Зокрема, виникає необхідність у дослідженні процесу розвитку психологічних поглядів у системі вищих навчальних закладів України, у тому числі університетів першої половини ХІХ століття, аналізу психологічних праць мислителів, спадщина яких на сьогодні залишається маловідомою для сучасної психологічної науки.
Цим обумовлюється вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження “Університетська психологія в Україні в першій половині ХІХ століття”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії історії психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Українська і світова психологія у ХХ столітті: здобутки і перспективи розвитку”. Номер державної реєстрації 0196U006947.
Тема дисертаційного дослідження затверджена 28. 12. 1999 р. Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 12) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 26. 02. 2002 р. (протокол №2).
Об'єктом дослідження є університетська психологія в Україні першої половини ХІХ ст.
Предметом дослідження є передумови становлення та розвиток університетської психології в Україні І пол. ХІХ ст.
Мета дослідження - з'ясувати історико-психологічні передумови становлення та процес розвитку психологічних поглядів представників університетської психології в Україні першої половини ХІХ ст., визначити місце та значення їхніх психологічних надбань для тогочасної та сучасної психологічної думки.
Відповідно до мети були поставлені такі завдання дисертаційного дослідження:
- з'ясувати соціокультурні передумови становлення психології як галузі науки в Україні;
- проаналізувати психологічні праці представників університетської психології в Україні першої половини ХІХ ст.;
- розглянути особливості розвитку психологічних вчень у регіональних культурно-освітніх центрах України;
- розкрити значення психологічних надбань представників української університетської психології для сучасної психологічної думки.
Методологічною основою дослідження є загальні методологічні засади аналізу історико-психологічних процесів та явищ, зокрема принципи об'єктивності, історизму, загального зв'язку та світоглядного плюралізму, положення і принципи методології гуманітарних наук, розроблені у працях В. Роменця, А. Маслоу, Р. Мея, Г. Олпорта, В. Дільтея, К. Ясперса, Г. Шпета, М. Гайдеґера, М. Бахтіна, К. Роджерса, О. Лосєва; психологічні концепції розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Божович, І. Кон, С. Рубінштейн); наукові розробки з проблем пошуку життєвого сенсу (А. Адлер, В. Франкл, Е. Фром); основні положення соціоетнічної психології (В. Вундт, Г. Лацарус, Г. Лебон, М. Мід, С. Сигеле, Х. Штейнталь, К. Юнг, В. Янів, І. Мірчук). Використано також деякі методологічні положення дослідників початку ХХ ст. (Г. Челпанова, Г. Шпета, Д. Чижевського) а також психологів радянського періоду (Г. Костюка, В. М'ясищева, С. Рубінштейна, Л.Виготського, О. Леонтьєва). Використовувалися і доробки сучасних дослідників історико-психологічної та філософської царини (В. Роменця, М. Ярошевського, В. Горського, Т. Голіченко, В. Кушакова, Ю. Рождественського, М. Ткачук, В. Лєтцева, Т. Чайки, Ю. Завгороднього) та новітні розробки з теоретико-методологічних проблем сучасної психології (В. Татенка, С. Максименка, К. Абульханової-Славської, Г. Балла, А. Брушлінського, Н. Чепелєвої, Т. Титаренко, М. Боришевського та ін.).
Методами дослідження були: теоретичні (аналіз психологічної, психолого-педагогічної, історико-психологічної літератури), методи системно-структурного та порівняльно-історичного аналізу. Робота виконувалася з застосуванням методу додатковості історичного й логічного підходів до проникнення в провідну проблематику дослідження, використано метод наукової інтерпретації, герменевтичного тлумачення текстів, історико-психологічного аналізу соціокультурних явищ, процесів і подій.
Наукова новизна і теоретична значимість дослідження полягають у тому, що в ньому вперше розглянуто в широкому соціокультурному та етнопсихологічному контексті передумови становлення й процес розвитку психологічної науки в Україні, визначено провідні джерела становлення предметної галузі психології на широкому культурологічному ґрунті.
Вперше досліджено на системних засадах процес розвитку психологічної науки в Україні в І половині ХІХ століття, з'ясовано провідні тенденції становлення психології в науково-освітніх центрах.
Сформульовані висновки містять нові теоретико-концептуальні положення щодо особливостей і тенденцій розвитку психологічної науки в Україні І пол. ХІХ ст. - в університетській психології Львова, Харкова, Києва та регіональних центрів.
Практична значимість. Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у розробленні навчальних курсів з історії та історичної психології у вищих навчальних закладах, а також для написання навчальних посібників, у практичній діяльності викладачів. Крім того, одержані результати можуть бути застосовані у розробленні держаних комплексних програм у гуманітарній сфері та державотворенні, пов'язаних з поглибленим зверненням до історичної пам'яті, розвитком національної свідомості та самосвідомості.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечується застосуванням методів, відповідних меті й завданням дослідження, ґрунтовними теоретико-методологічними засадами дослідження, органічним і узгодженим поєднанням значної кількості різноманітних першоджерел, що забезпечує цілісність і системність проведеного аналізу.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на наступних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як спосіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Київ-Житомир, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень - 2005” (Дніпропетровськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005). Матеріали обговорювалися також на розширених засіданнях лабораторії історії психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Результати дослідження впроваджено у навчальну роботу кафедри психології та кафедри практичної психології Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, кафедри педагогіки та психології Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, а також використовуються при викладанні курсу “Основи психології та педагогіки” у Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут” (Тростянецький навчально-консультативний центр).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 12 одноосібних публікаціях автора, серед яких 10 статей у фахових виданнях та наукових збірках, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (10 підрозділів), висновків до кожного розділу, загальних висновків, та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 195 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел (243 одиниці) вміщено на 21 сторінці.
2. Основний зміст роботи
психологія наука освітній
У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з напрямами наукових досліджень, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкриті його теоретико-методологічні засади, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі - “Соціокультурні передумови формування в Україні уявлень про психічну реальність” - здійснено аналіз праць ряду дослідників історико-психологічної тематики (В. Роменець, Б. Ананьєв, Г. Шпет, М. Ярошевський, М. Попович та ін.), які тою чи іншою мірою зверталися до розгляду соціокультурних та світоглядно-психологічних передумов становлення української університетської психології І пол. ХІХ ст. В цьому плані виявлено сутність поглядів вказаних дослідників та зміст їх теоретико-методологічних підходів щодо вивчення історичного періоду, у якому формувалися ці передумови. Зокрема, встановлено значимість досягнень вказаних дослідників історії вітчизняної психології у вивченні змісту різноманітних першоджерел (історичних текстів, обрядових практик, поведінкових моделей) для осягнення психічного світу особистості в процесі самостворення свого культурно-історичного “Я”. Окремо виділено розгляд ними питання про співвідношення релігійного та сцієнтичного у пізнані психічної реальності та відображення цієї дихотомії у працях українських університетських психологів досліджуваного періоду.
З огляду на поширені твердження про відсутність самодостатньої системи психологічних поглядів часів Київської Русі і наступних часових періодів (М. Ярошевський, М. Попович та ін.) та її запозиченість у досліджуваному періоді, предметно проаналізовано велику кількість джерел (збірник “Бджола”, відповідні положення з літописних документів, епічних творів, актові записи ХV-ХVІ ст., психологічні праці - як друковані, так і рукописні - представників університетської психологічної думки І пол. ХІХ ст.), що дало підстави для констатації самобутності української психологічної думки.
У роботі стверджується, що психологічні погляди ХІV-ХVІІІ ст. були взагалі не стільки наукою, скільки особливим типом духовної діяльності, що слугував тлумаченням людського буття головно на рівні побутової свідомості. Зокрема, численні переписування збірки “Бджола”, призвели до такого обростання її змісту місцевим філософсько-психологічним матеріалом, що він фактично розчинився у народному середовищі. Проте, філософсько-психологічні трансформації епічних та літописних відомостей, які складають підвалини літературно-художньої традиції, віддзеркалюючи ментальні структури народу, заклали стрижень сформованих психологічних поглядів й послужили плідним субстратом спадкової трансформації й творчого осмислення у працях університетських психологів першої половини ХІХ століття.
Показано, що побутова свідомість, зафіксована у формі та стані буття народу, традиційності, складає те середовище, на яке лише накладалося привнесене знання. Живучість фольклору, способу життя, традиційно-побутової культури - тому підтвердження. Лише крізь призму пояснення цього феномену можливо зрозуміти синтез, який складав основу академічної психології І пол. ХІХ ст. Розкрито, як творчо розвиваються філософсько-психологічні традиції Київської Русі, де людське буття розглядалося духовно і тілесно єдиним, образ Божий у людині вважався невід'ємною властивістю її природи, богоподібність же - справою вільних особистих зусиль. Прирівнюваність людини до Бога полягала у царственій гідності людини, в її вищості над почуттєвим космосом, в її духовній природі, в душі, у розумі. Виявлено прагнення показати людині її власну природу, визначити для неї акценти світовідчуття, спрямувати її на вибір між добром й злом, свободою й рабством, життям й смертю, виховати поважне ставлення до тіла, турботливе до душі й захоплене до духу. Психологічні настановлення у системі правосвідомості людини постулювали низку ментальних стереотипів на утвердження щирості, совісливості, сумлінності, праведності і подібного, що співвідносяться з тотожними принципами психології досліджуваного періоду. Традиційні психологічні настановлення були суголосними з усталеними життєвими цінностями, у контексті яких суспільна і особистісна стабільність, рівновага, усталеність форм задоволення життєвих потреб, способу буття належала до найвищих цінностей в її ієрархії. Це наближує нас до розуміння передумов і джерел формування української філософсько-психологічної традиції, в основі якої - християнізована модель, що становить підґрунтя університетської психологічної науки досліджуваного періоду.
У другому розділі - “Характеристика провідних психологічних концепцій у вченнях психологів київської школи” - зроблено історико-психологічний аналіз друкованих та рукописних джерел щодо життя, наукової та викладацької діяльності представників психологічної думки вищих освітніх закладів м. Києва (Київської духовної Академії та Університету ім. Св. Володимира). Це дало підстави для формулювання низки висновків про становлення та зміст провідних психологічних концепцій у вченнях психологів київської школи (І.М. Скворцов, П.С. Авсенєв, С.С. Гогоцький, О.М. Новицький). Показано, що незважаючи на засилля церковного догматизму, Києво-Могилянській академії належить пріоритет у формуванні вітчизняної університетської психології. Зусиллями представників київської академічної школи напередодні інститутуалізації було закладено основи психологічної науки в Україні.
Своєрідним спротивом догматизму можна вважати також підвищення інтересу до природничих методів пізнання. Визначальними у науці стали принципи механічно-експериментального пізнання, механічно-причинного взаємозв'язку та математично-кількісної інтерпретації природи. Логіко-гносеологічний пошук українських просвітників у царині психології здійснюється в традиційному для європейського Просвітництва річищі аналізу і цілісного виразу позиції індивіда, який самосвідомо орієнтується у світі. На вітчизняному ґрунті цей пошук ведеться з деїстично-матеріалістичних позицій, що визначило як його досягнення, так і невдачі. Провідною у ньому була тенденція до демократизації теорії пізнання, що належною мірою реалізувалося в університетській науці досліджуваного періоду.
З'ясовано творче успадкування представниками вітчизняної університетської психології І пол. ХІХ ст. досягнень мислителів Київської доби, які активно залучали до осмислення античні філософсько-психологічної традиції. Простежено в університетській освіті трансформацію психологічних настанов діячів Києво-Могилянської академії про душу (на основі вчень Аристотеля та Платона) з приматом духу (Київська духовна Академія) із подальшим проникненням та розвитком цієї ідеї в сенсожиттєву мету людської екзистенції.
Зокрема встановлено, що одним з перших І.М. Скворцовим здійснено перехід від традиційного вольфіанства до кантіанства та інших філософських західноєвропейських систем, розвиток його уявлень про засадничі принципи творення і функціонування психічної реальності, розуміння безпосереднього змісту істин віри, виведення її на рівень знання та місце цих концептів у змісті науки.
Розкрито особливості формування підґрунтя християнської психології, що являла собою завершене вчення про людину як об'єктивований дух. Такий підхід найповніше втілений у вченні П.С. Авсенєва. Останній відіграв помітну роль у становленні академічної філософії та психології як викладач і мислитель, який орієнтувався на святоотчу традицію і, синтезуючи її з німецькою містикою та ідеалізмом шеллінгіанської школи (Баядер, Бурдах, Карус, Окен, Шуберт та ін.), розвиває і формулює ідеї християнської психології, що згодом була розгорнута у працях П. Юркевича, В. Зеньковського та ін. Зверненням до аналітичного методу П.С. Авсенєвим було зроблено рішучу заявку на розробку емпіричної психології, до якої він приступив з середини 40-х років, відповідно перероблюючи та редагуючи попередній та новий матеріал. Він закладає основи розумового пізнання, орієнтованого на вивчення природи душі, корельованість її з моральністю та релігійністю людини, разом з тим аргументи розуму в нього спрямовані на користь постулатів віри, утверджує субстанцію духу як суверенного господаря, тому саме йому слід віддавати належне у життєвих реаліях, науці, декларує примат релігії над психологією.
У процесі становлення університетської науки відбувається відхід від попередніх метафізичних уявлень, психологічна сутність людини переосмислюється її представниками на засадах персоналізму. Це знаменувало новий етап у розширенні та збагаченні термінологічно-поняттєвого масиву, при тому як на самодостатніх засадах, так і з залученням матеріалів зарубіжної психологічної науки.
Встановлено, що діяльність психологів Київського університету, долаючи “методологічне роздоріжжя”, впевнено утверджувала тенденцію до пошуку синтезованих концепцій, прагнучи до формування системи знань про психіку у контексті нових наукових досягнень тогочасної європейської думки. Активне застосування об'єктивних методів дослідження природи психічного (передусім - спостереження) та закономірностей його розвитку, знаменувало початок емпіричного етапу в розвитку вітчизняної психології, де пріоритет в цей час все ще належав методам самоспостереження. Ідея про те, що людина пізнає психологічні факти лише інтроспективно, залишалась пануючою, але навіть самими психологами цього періоду вважалась недостатньою.
Психологія, за О.М. Новицьким, постає наукою досвідною, він наголошує на необхідності досліджувати не лише досвід внутрішній, але й зовнішній, здійснювати аналітичні спостереження над іншими людьми. Вдосконалюються методи пізнання природи психічного шляхом “головних здібностей” (пізнавальних, чуттєвих та бажаних), розробляється поняття пізнання як уявлення дійсності у свідомості, означуються основні етапи розвитку так званої теорії чуттєвого спостереження. Поняттєвий апарат збагачується введенням до аналітичного обігу поєднаних понять (асоціацій), що за тогочасними переконаннями було вагомим для педагогіки, досліджується процес перетворення готових уявлень в нові образи, функції уяви або фантазії, розуміння, розсудку, мислення. Постулюються тези про осягнення істини через розсудок, про релігію та психологію як два нероздільні полюси загальнолюдського духовного життя, релігія живиться “переконаннями серця”, а психологія - поняттями розуму, тож синтез обох поставав як завдання найближчого часу.
З'ясовано, що в умовах університетського духу свободи, пошуку істини без приписів і догматів, випробувавши різнополярні орієнтації, психологічна наука намітила тенденцію до оптимального синтезу, ламаючи умовні межі між матеріалістичним та ідеалістичним у пошуках об'єктивної істини. Принципова самостійність психолога, незалежні методологічні орієнтації при безсумнівному зв'язку постановки питань з загальними вимогами часу були вихідними для університетської науки. Є підстави вважати нововведенням висунуті С.С. Гогоцьким критерії та методи контролю психічних явищ за допомогою інтроспекції та спостереження. Значним кроком для тогочасної науки, є розуміння ним принципу історизму як методу пізнання, визначення завданням психології дослідження проявів душевного життя і виведення закономірностей в системі його організації та перебігу.
С.С. Гогоцьким встановлено нове твердження, що психологія є певним об'єднуючим елементом між природознавством та науками моральними, оскільки користується методами і прийомами цих галузей, а головне, - в цьому об'єднанні зображує природний перехід людини, створеної природою як знаряддя чуттєвих схильностей та пристрастей, в істоту самосвідому та морально самовладну. Такі та подібні концептуальні положення засвідчують значний крок університетської науки у проникнення до сутності психічної реальності.
У третьому розділі - “Особливості розвитку психологічної науки в регіональних освітніх центрах України” - викладено й проаналізовано матеріал, який розкриває особливості становлення та розвитку психологічної науки у регіональних центрах. Це стало можливим завдяки загальному суспільно-культурному та науковому потенціалу, що, зокрема, проявився у рівні освіченості населення, функціонуванні численних навчальних закладів вищого типу та підготовки відповідного кадрового складу для забезпечення науково-навчального процесу.
З'ясовано, що у фокусі уваги переважної кількості курсів, що викладалися в освітніх установах України першої половини ХІХ ст. перебували питання значно ширшого контексту, виступаючи не тільки предметом окремого розділу, а і в авторській інтерпретації, що торкалася не лише наріжних питань психологічної науки, а й моральних, аксіологічних аспектів, пов'язаних із свободою і сенсом життя людини. Викладацькій діяльності була надана практична ціль, крім того, професори повинні були своїми новітніми відкриттями поповнювати вже розроблені іноземні (європейські) курси. Об'єктом теоретичних дослідницьких пошуків представників київської університетської психологічної думки стають закони “вищого розуму” - інтелект, розсудок, через який Всесвіт постає перед людиною завдяки враженням, отриманим нею за допомогою органів відчуття, а також подальшому аналізу та синтезу. Осягається система понять завдяки процесу, що здійснюється в душі, де містяться вже відомі розсудку поняття, через мислення, коли операція духу переходить в результат. Спостерігається проникнення в надра законів логіки, оскільки поняття не з'являються в душі раніше судження, яким виражено мислення.
У дисертації стверджується, що осередками поширення трансформованих з огляду на соціокультурний контекст того часу психологічних поглядів, слугували Львівський і Харківський університети.
Викладачами Харківського університету (Й.Б. Шад, А.І. Дудрович, Ф.Ф. Чанов, М.Н. Протопопов, викладач харківської гімназії П.М. Любовський) вводиться у психологічний контекст низка концептуальних положень та діалектичних закономірностей - принцип еволюції як закон, що діє у всьому всесвіті і поширюється на людину, суспільство, державу; закон єдності та боротьби протилежностей, через який природа виявляє в усіх своїх творіннях любов, як постійне поєднання протилежностей, що ніколи не буває безплідним. Закон дії протилежностей переноситься і на людське суспільство, а тому вільний розвиток людини, за Й.Б. Шадом, розглядається основною запорукою самореалізації людини. У процесі викладання інтерпретуються психологічні ідеї видатних представників німецької класичної філософії. Й.Б. Шад розвиває положення гносеології (з акцентуванням відображення суб'єкта в об'єкті, а не лише об'єкта в суб'єкті), логіки (спростування універсалістських претензій формальної, аристотельсько-вольфіанської логіки і розроблення нової, “трансцендентальної”, кантівсько-фіхтеанської).
Традиційний для того часу метафізичний ухил у психології, що панував у європейській психології, був підірваний утвердженим П. Любовським поглядом на психологію як досвідну (емпіричну) дисципліну, покликану мати відповідь на реальні (життєві) ситуації поведінки людини. Ним вперше у вітчизняній психології наголошено на законі асоціації як пояснювальному принципі запам'ятовування та осмислення дійсності, першим серед вітчизняних психологів він дає досить детальний та об'ємний опис анатомічної будови органів чуття, детально аналізує механізм відчуття, зокрема бінокулярного зору, та описує факти оптичної ілюзії. Наголошується на пріоритетах етнокультурної та соціальної реальності у психічному становленні людини, чим засвідчуються тенденції спадкоємності у психологічній науці досліджуваного періоду.
На підставі аналізу діяльності представника психологічної думки Львівського університету П.Д. Лодія стверджується про його значний внесок у розвиток тогочасної психологічної науки. Завдяки зусиллям П.Д. Лодія було виокремлено з філософії ті складові, що створили з часом окремий її напрямок - психологічну антропологію, поглиблено синтезоване уявлення про органічну психосоматичну єдність. Головними властивостями душі, які проявляються безпосередньо в діях, за П.Д. Лодієм, розглядаються три: розуміння, воля та смак. Піддається критиці теорія Канта, згідно з якою людина сприймає не самі зовнішні предмети, а тільки їх внутрішні образи, які існують в нашій душі, уявлення. Домінантною сутністю психічного у людині розглядається свідомість.
Розвиток психологічної науки в регіональних центрах (Харків, Львів, Київ, Одеса, Ніжин) супроводжувався плідною просвітницькою діяльністю. Система просвітницьких заходів з психології, призначена для освітніх закладів України, хоча і не мала самостійного значення і не відзначалася оригінальністю, проте відіграла вагому роль у поширенні в широких верствах учнівської молоді України основ психологічних знань, відтак створили ґрунт для пошукової діяльності у цій царині багатьох її прихильників, доробок котрих має скласти окремий предмет історико-психологічного дослідження.
У висновках представлені підсумки проведеного дослідження, а саме:
1. Шляхом історико-психологічної реконструкції процесу становлення й розвитку в Україні першої половини ХІХ століття панівних напрямів психологічної думки встановлено, що сформований наприкінці зазначеного періоду концептуальний апарат виходить за межі усталених тогочасних уявлень про сутність психічного і містить у собі низку ідей, що становлять інтерес для осмислення сьогочасних реалій.
2. На базі аналізу значного корпусу літературних й архівних джерел спростовується теза про школярський характер тогочасної української психології, зумовлений, нібито, механічним запозиченням випадково дібраних “навчителів” з середовища європейських психологів, стверджується самобутність української психології.
3. З'ясовано, що становлення та розвиток університетської психології в Україні здійснювалися не лише в розвиток провідних наукових положень зарубіжної психологічної науки, а й на засадах успадкування досягнень вітчизняної психологічної думки, відображеної у різних літературних джерелах. При тому, низка концептуальних положень, що віддзеркалюють уявлення про психічну реальність у джерелах періоду Київської Русі, архівних матеріалах ХV-ХVІ ст., народних уявленнях про природу душі знаходять відображення у психологічних поглядах представників академічної та університетської науки досліджуваного періоду.
4. Встановлено вплив традиційних уявлень про самоцінність людини та її духовну сутність на теоретичні психологічні положення українських психологів досліджуваного періоду. Простежено органічний синтез традиційних етнопсихологічних уявлень з християнським вченням про людину (так званий феномен “народного християнства”), простежено оперування представниками університетської психології І пол. ХІХ ст. низкою концептуальних положень про духовну сутність людини, відображену у текстах періоду Київської Русі.
5. У дослідженні обґрунтовується висновок про вплив на формування української психологічної думки в Україні першої половини ХІХ століття етнокультурних чинників як теоретичного осмислення обрядових практик, психології звичаєвої культури, приписів народної моралі, усталених у свідомості народу світовідчуття і світосприймання, тогочасних провідних ціннісних уподобань, схильностей. Вони визначили її національну своєрідність і подальше тематичне спрямування та зміст наступного розвитку української психології.
6. Простежена трансформація психологічних настановлень діячів Києво-Могилянської академії про душу (на основі вчень Аристотеля та Платона), вчення про дух (Київська духовна Академія) у психологічних поглядах представників української університетської психології І пол. ХІХ ст.
7. У дослідженні з'ясовано, зокрема, що на відміну від попередніх метафізичних уявлень, психологічна сутність людини переосмислюється представниками університетської науки на засадах персоналізму. Це стало поворотним пунктом у збагаченні поняттєвого апарату психології.
8. Стверджується, що вперше у вітчизняній психології сформульовано систематизоване уявлення про психіку у контексті нових наукових уявлень тогочасної європейської думки (С.С. Гогоцький, О.М. Новицький, П.С. Авсенєв). Нововведенням С. Гогоцького є підстави вважати висунуті ним критерії та методи контролю психічних явищ за допомогою інтроспекцій та спостереження.
9. Встановлено, що здійснювалася активна пропаганда психологічних знань і впровадження останніх у формі навчальних програм і посібників з психології у навчальних закладах України (Рішельєвський ліцей, Ніжинська гімназія вищих наук та ін.). Це сприяло утвердженню у суспільній свідомості адекватних уявлень про реальний зміст психічного у житті людини.
10. Розкрито особливості розвитку психологічної науки в регіональних центрах. Зокрема висвітлено низку наукових положень у вченнях Й.Б. Шада (Харківський університет) про єдність суб'єкта і об'єкта (матеріального світу), саморефлексії як чинника інтелектуального розвитку, про принцип єдності протилежностей як рушійних первень розвитку людини.
11. Стверджується, що вперше у вітчизняній психології П.М. Любовським було проведено психологічний аналіз соціокультурного розвитку дитини, який здійснюється в умовах родинної спадкоємності. Це можна тлумачити як перший крок до вивчення явищ соціалізації, етнізації і загалом - появи генетичної лінії дослідження у психології.
12. Розкрито психологічні надбання представника Львівської університетської психологічної думки І пол. ХІХ ст. П.Д. Лодія, а саме: домінанта примату свідомості в регуляції поведінки людини, не виокремлюючи її від тілесного субстрату. Цим стверджується заданість способу буття людини як вияву цілісності. Вагомим доробком П.Д. Лодія є класифікація психічних процесів, вчення про союз понять - “асоціацію ідей”, а також самобутнє тлумачення функції мови у процесі виховання й саморозвитку людини.
13. Встановлено творче оперування, використання та трансформації представниками української університетської психології великого масиву джерел з зарубіжної психології починаючи від античних часів, творче осмислення ними кращих здобутків тогочасної європейської психології, паритетне опонування визначним її авторитетам.
З огляду на одержані результати дослідження і потреби створення цілісної картини розвитку психології в Україні видається перспективним завдання опрацювати невідому сучасникові психологічну спадщину когорти університетських діячів ІІ половини ХІХ століття (Є. Трубецького, А. Гілярова та ін.).
Основні положення й висновки дисертації викладено у таких публікаціях автора
1. Лобода С.В. Орест Новицький та університетська психологія першої половини ХІХ ст. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Любіть Україну, 1999. - Т. І. - Ч.1. - С. 28-31.
2. Лобода С.В. Психологія у Київському університеті: історія передісторії // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Любіть Україну, 2000. - Т. І. - Ч.2. - С.14-18.
3. Лобода (Пухно) С.В. Ідеалістична традиція в розумінні психічного Київської школи університетської психології першої половини ХІХ ст. (на матеріалі вивчення наукової спадщини С.С. Гогоцького) // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Любіть Україну, 2000. - Т. ІІ. - Ч.4. - С. 15-21.
4. Пухно С.В. Сторінки з історії становлення університетської психології в Україні першої половини ХІХ ст. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Любіть Україну, 2000. - Т. ІІ. - Ч.6. - С. 13-20.
5. Пухно С.В. Психологія в Харківському університеті в першій половині ХІХ ст. (на матеріалі вивчення наукової спадщини Й. Б. Шада). // Психологія: Зб. наук. праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2000. - Вип. 11. - С. 82-87.
6. Пухно С.В. Пізнавальні здібності души в працях українських університетських психологів першої половини ХІХ ст. // Психологія. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. - Вип. 12. - С. 38-44.
7. Пухно С.В. Психологічні ідеї В.М. Карпова (1798-1867) // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Любіть Україну, 2001. - Т. ІІІ. - Ч. 5. - С. 21-28.
8. Пухно С.В. Психологічні ідеї П.М. Любовського // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименко - К.: Любіть Україну, 2002. - Т. ІV. - Ч.1. - С. 218-225.
9. Пухно С.В. До питань теоретичних побудов системи психологічного знання вітчизняними університетськими психологами І пол. ХІХ ст. // Проблеми загальної та педагогічної психології. - Том VІ: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2004. - Вип. 5. - С. 298-303.
10. Пухно С.В. Психологічні ідеї І.М. Скворцова (1795-1863) // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Гнозис, 2003. - Т.V. - Ч. 2. - С. 200-204.
11. Пухно С.В. Розуміння значення практичного використання психологічних знань у процесі навчання та виховання представниками української університетської психології І пол. ХІХ ст. // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2002. - Т. 1. - С. 171-174.
12. Пухно С.В. Проблематика питань механізмів творчості особистості в працях представників університетської вітчизняної психологічної думки І пол. ХІХ ст. // Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: Екмо, 2005. - С. 204-206.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історичні етапи розвитку американської психології релігії. Особливості становлення психології релігії як наукової дисципліни у Західній Європі. Ознайомлення із шляхом виникнення релігійної філософії в Росії та Україні в кінці XIX-на початку XX ст.
курсовая работа [71,9 K], добавлен 30.09.2010Народження соціальної психології, публікація підручників Росса і МакДаугалла. Розмежування двох напрямків соціальної психології: аналіз поводження індивіда й дослідження групової динаміки. Культура й особистість як основне гасло розвитку психології.
реферат [27,6 K], добавлен 23.06.2010Історичні аспекти розвитку вікової психології в Україні та сучасний стан науки. Донаукові ідеї вікової психології в Україні. Становлення наукових ідей вітчизняної вікової психології. Визначення основних напрямків і тенденцій вітчизняних досліджень.
курсовая работа [94,3 K], добавлен 23.05.2014Історія психології та її предмет і задачі. Розгляд розділів історії розвитку психології. Антична психологічна думка. Розвиток психологічних знань в Середні віки і епоху Відродження. Зародження психології як науки. Психологічна думка Нового часу.
курсовая работа [105,2 K], добавлен 06.04.2015Предмет психології. Місце науки "психології" в системі наук. Розвиток психіки. Мозок, психіка та свідомість. Розвиток психіки. Розходження психіки тварин і людини. Процеси та направлення в психології. Пізнавальні процеси. Направлення в психології.
курсовая работа [29,8 K], добавлен 07.08.2008Гештальтпсихологія як школа психології початку XX століття, напрямки її вивчення та основні ідеї, історія становлення та розвитку. Принципи гештальту та його характерні риси. Визначні представники гештальтпсихології та їх вклад в розвиток цього напряму.
контрольная работа [26,5 K], добавлен 27.09.2009Поява та розвиток індустріальної організаційної психології. Короткі біографічні відомості про психолога Хьюго Мюнстерберга, його вклад в розвиток судової, клінічної та індустріальної психології, основні праці. Прикладна психологія в Сполучених Штатах.
реферат [25,7 K], добавлен 26.10.2010Особливості історичного розвитку психології, як науки на рубежі XIX й початку XX ст., розкриття суті суперечки, що виникла між Б. Расселом і Дж. Холдейном (Дедал та Ікар). Характеристика взаємозв’язку науки та філософських засад оптимізму й песимізму.
контрольная работа [48,1 K], добавлен 27.01.2010Взаємодія психології як науки з іншими науками. Основні розділи та принципи психології. Методи психології: експеримент, спостереження, дослідження продуктів діяльності людини, метод тестів і анкетування. Психічний образ як основне поняття психології.
реферат [16,8 K], добавлен 24.06.2008Поняття та предмет вивчення глибинної психології, основні ідеї та мотиви, місце та значення в її популяризації швейцарського психолога К.Г. Юнга. Короткий нарис життя та творчого становлення великого психолога, його вклад в розвиток науки початку ХХ ст.
реферат [24,3 K], добавлен 18.04.2010Юридична психологія - молода галузь психологічної науки. Антропологічний підхід у кримінології, закладений італійським психіатром Ч. Ломброзо. Спроби обґрунтування кримінально-правових позицій психологічними знаннями. Розвиток психології та права.
реферат [20,6 K], добавлен 03.02.2009Концепція расових інтелектуальних розходжень. Коротка бібліографічна довідка з життя Лайтнера Уїтмера. Вплив ідей Фрейда на розвиток клінічної психології. Уолтер Скотт як розробник психологічних тестів для оцінки інтелектуальних і інших здатностей.
реферат [22,8 K], добавлен 26.10.2010Визначення педагогічної психології. Виникнення педагогічної психологі. Педагогічний вплив і психологічний розвиток. Поєднання навчання і виховання. Розвиток дитини. Зв'язок дозрівання і навчання. Готовність дітей до навчання. Індивідуалізація навчання.
реферат [24,3 K], добавлен 11.11.2008Вивчення системи психологічних закономірностей відносин людини в процесі трудової діяльності як предмет індустріально-педагогічної психології. Значення індустріально-педагогічної психології для педагогіки, загальної, вікової і педагогічної психології.
реферат [26,1 K], добавлен 15.10.2010Формування та розвиток психологічної науки на Україні від часів Київської Русі до середини XVII ст. Еволюція поглядів на психологію діячів Литовсько-Польської доби. Психологічна культура України як компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання.
реферат [28,2 K], добавлен 14.03.2013Характеристика основних шкіл, концепцій сучасної політичної психології, аналіз та ознаки проблеми політичного партнерства, боротьби, насильства. Особливості психологічних закономірностей функціонування й взаємодії владних структур і суспільних об'єднань.
контрольная работа [44,7 K], добавлен 27.01.2010Завдання та значення психології, її зв'язок з іншими науками. Внутрішній світ людини. Свідомий, підсвідомий та несвідомий рівні психіки. Теоретико-методологічна основа сучасної психології. Залежність психології від природознавства та філософії.
реферат [47,9 K], добавлен 19.10.2012Поворот у тлумаченні зв’язку між мікрокосмосом і макрокосмосом. Антропологічний принцип у ранньосередньовічній психології та його матеріалістична тенденція. Моністичне тлумачення зв'язку тіла і душі. Вчення про людину постає в антропологічній психології.
реферат [31,4 K], добавлен 27.10.2010Теоретично-методологічні дослідження в психології: сутність здібностей, їх зв`язок з обдарованістю, інтересами та типологією людей. Помилковість фаталістичного погляду на здібності. Френсис Гальтон і його вплив на розвиток сучасної психологічної науки.
курсовая работа [40,9 K], добавлен 11.03.2012Визначення психології, об'єкта, предмета та завдань її вивчення. Головні етапи становлення психології як наукового знання. Поняття принципів детермінізму, системності, розвитку, об'єктивності. Особливості галузевої структури та напрямки психології.
презентация [1,4 M], добавлен 23.12.2010
