Соціально-психологічні особливості професійної інтеракції у соціальній роботі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

19.00.05 - Соціальна психологія, психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Соціально-психологічні особливості

професійної інтеракції у соціальній роботі

Сила Тетяна Іванівна

Київ-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник

доктор філософських наук, професор

Москаленко Валентина Володимирівна,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія соціальної психології, завідувач

Офіційні опоненти

доктор психологічних наук, професор

Третьяченко Вікторія Віталіївна,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Луганськ,

кафедра психології, завідувач

кандидат психологічних наук, доцент

Корнєв Микола Ничипорович

Університет сучасних знань, м. Київ,

кафедра психології, доцент

Провідна установа:

Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень

Захист відбудеться “16” травня 2007 року о “11” годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01

в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України

за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці

Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України

За адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий “12” квітня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціальна ситуація, що склалася в нашій державі внаслідок суспільних трансформацій, характеризується соціально-політичними та соціально-економічними негараздами. На рівні конкретного громадянина вони виявляються у труднощах його соціалізації. Суспільство є зацікавленим у спрямуванні соціалізаційних процесів відповідно до нових соціальних вимог. Одним із інститутів такої соціалізації виступає соціальна робота. Отже, дослідження соціальної роботи як професійної діяльності відповідають сучасному соціальному замовленню.

Наукові пошуки в галузі психології соціальної роботи нині спрямовані з одного боку, на дослідження особистості соціального працівника (А.Й. Капська, Н.І. Кривоконь, А.В. Кунцевська, Ю.М.Швалб, Н.Б. Шмельова), його функціонально-рольового навантаження (І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, Ю.Б. Максименко, І.І. Мигович, Л.І. Міщик, В.В. Сидоров), з іншого - на витоки та шляхи подолання проблем клієнтів соціальної роботи (І.М. Грига, Р.І. Кравченко, О.Л. Іванова, В.І. Полтавець, Є.І. Холостова та ін.).

Натомість проблеми професійної інтеракції соціального працівника та клієнта залишаються недостатньо вивченими. Тільки у невеликій кількості вітчизняних робіт досліджуються, зокрема, питання організації консультативної взаємодії в системі “клієнт-соціальний працівник”, професійної компетентності соціальних працівників (А.Й. Капська, Д.Г. Лавриненко, О.В. Тюптя).

Особливості професійної інтеракції в системі соціального захисту населення (далі - ССЗН), що включає соціальну роботу з людьми похилого віку, інвалідами, малозабезпеченими, взагалі не виступали предметом психологічних досліджень.

У зв'язку з цим, актуальними і на теоретичному, і на практичному рівнях, є проведення досліджень, які сприятимуть розвиткові уявлень щодо інтеракції як соціально-психологічного феномену взагалі, а також професійної інтеракції у соціальній роботі, її змісту, структури, соціально-психологічних особливостей та детермінант, зокрема. Не менш актуальними уявляються й питання психолого-педагогічного обґрунтування та нормативного закріплення інтерактивної сутності соціальної роботи у галузевих стандартах вищої освіти підготовки соціальних працівників, а також пошуку шляхів удосконалення професійної інтеракції у соціальній роботі соціально-психологічними методами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках теми лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка “Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства”, № державної реєстрації 0100U000544 (2000-2004 рр.). Робота пов'язана також з науковими розробками, що проводяться на кафедрі соціальної роботи Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці за темою “Шляхи та умови формування професійної компетентності соціальних працівників системи соціального захисту населення”.

Об'єктом дослідження виступає професійна інтеракція у соціальній роботі. професійна інтеракція соціальна робота

Предметом є соціально-психологічні особливості професійної інтеракції соціального працівника та клієнта в системі соціального захисту населення.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі теоретичного аналізу та емпіричного дослідження визначити соціально-психологічні особливості професійної інтеракції працівників системи соціального захисту населення, виділити та охарактеризувати соціально-психологічні детермінанти цієї інтеракції, а також віднайти шляхи підвищення її ефективності.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що соціально-психологічні особливості професійної інтеракції соціальних працівників детермінуються рівнем їх перцептивно-інтерактивної компетентності та відповідністю професійних якостей соціальних працівників соціальним експектаціям.

Завдання дослідження:

На основі теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми визначити сутність, особливості та основні соціально-психологічні чинники професійної інтеракції в соціальній роботі. Розробити соціально-психологічну модель професійної інтеракції в соціальній роботі.

Провести емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції в соціальній роботі, на основі якого визначити основні детермінанти взаємодії у діаді “соціальний працівник - клієнт”.

Визначити тип професійної інтеракції в соціальній роботі, який відповідає системі експектацій сучасного суспільства.

З урахуванням отриманих даних розробити засоби соціально-психологічного та освітнього впливів на процес професійної інтеракції у соціальній роботі в ССЗН.

Розробити і апробувати соціально-психологічний тренінг, за допомогою якого можна здійснювати цілеспрямований вплив на ефективність професійної інтеракції у соціальній роботі.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають: загально-методологічний підхід до проблеми активності суб'єкта, представлений в роботах К.А Абульханової-Славської, Г.М. Андрєєвої, А.В. Брушлінського, Г.О. Балла, Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, С.Д. Максименка, С.Л. Рубінштейна, В.О. Татенка, В.Т. Циби та ін.; положення гуманістичної психології про сутність особистості та активізацію особистісного потенціалу (А. Маслоу, К. Роджерс); загальні положення теорії соціалізації (М.Н. Корнєв, М. Лукашевич, В.В. Москаленко, М.І. Пірен); теорії інтеракції та соціальних уявлень (В.О. Васютинський, Г. Блумер, Е. Гофман, А.Л. Журавльов, Л.М. Карамушка, Б.Ф. Ломов, Дж. Мід, С. Московічі, М.М. Обозов, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.О. Татенко, В.В. Третьяченко); психологічні концепції соціальної роботи (І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, Н.Ю. Максимова, І.І. Мигович, Л.І. Міщик, В.Г. Панок, В.В. Сидоров, Ю.М. Швалб).

Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези дослідження були використані методи: теоретичний аналіз літератури; анкетування, тестування; метод експертної оцінки. Зокрема, на етапі констатуючого експерименту були використані: методика діагностики рівня перцептивно-інтерактивної компетентності (модифікація Н.П. Фетискіна); методика виявлення ціннісних орієнтацій М. Рокича (в адаптації Ядова), модифікована нами відповідно до системи ціннісних уявлень соціальних працівників та клієнтів; адаптована методика “Ставлення до своєї професійної діяльності” (М.В. Кузьміна) та адаптований варіант методики визначення мотиваційного профілю особистості (В.Е. Мільман). Отримані дані піддавалися обробці методами статистичного аналізу (програмне забезпечення SPSS, версія 10).

Дослідження проводилося на базі мережі установ і закладів системи соціального захисту населення України, Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці. Вибіркою охоплено 164 соціальних працівників та 90 клієнтів системи соціального захисту населення. Тренінгова програма проходила апробацію у трьох підгрупах загальною чисельністю 46 осіб.

Наукова новизна дослідження полягає у: розробці та обґрунтуванні інтерактивного підходу до соціальної взаємодії “клієнт - соціальний працівник” у системі соціального захисту населення; розробці соціально-психологічної моделі професійної інтеракції в соціальній роботі; виділенні типів професійної інтеракції в соціальній роботі; здійсненні наукового обґрунтування доцільності врахування соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції у соціальній роботі при розробці освітніх стандартів підготовки соціальних працівників.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленому опрацюванні проблеми професійної інтеракції соціального працівника і клієнта. Зокрема, розкрито зміст поняття “професійна інтеракція у соціальній роботі”, виділено соціально-психологічні особливості та охарактеризовано його детермінанти. З'ясовано, що соціально-психологічні особливості професійної інтеракції у соціальній роботі зумовлюються рівнем перцептивно-інтерактивної компетентності фахівців, системою репрезентативних ціннісних уявлень соціальних працівників та клієнтів, мотиваційно-цільовими компонентами взаємодії. Виділено типи професійної інтеракції соціальних працівників ССЗН.

Практичне значення одержаних результатів забезпечується узагальненнями, висновками та пропозиціями стосовно можливостей підвищення ефективності професійної інтеракції у соціальній роботі, зокрема, в системі соціального захисту населення. Результати дослідження можуть бути використані під час навчання та підвищення кваліфікації соціальних працівників, а також у проектуванні освітніх систем та кваліфікаційних стандартів для спеціальностей соціальної сфери.

Впровадження результатів дослідження. З урахуванням положень дисертаційної роботи, були розроблені, введені в дію та затверджені наказом Міністерства освіти і науки України №403 від 11.07.2005 року складові галузевих стандартів вищої освіти України, а саме: освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст” зі спеціальності 5.040202 “Соціальна робота” напряму підготовки 0402 “Соціологія” (кваліфікація 3460 “Соціальний працівник”).

Крім цього, за результатами дисертаційного дослідження, у навчальний план підвищення кваліфікації соціальних працівників був введений курс “Теорія і практика професійної взаємодії у соціальній роботі”, основу якого складає розроблений автором соціально-психологічний тренінг професійної інтеракції у соціальній роботі.

Особистий внесок здобувача. В освітньо-кваліфікаційній характеристиці молодшого спеціаліста кваліфікації “Соціальний працівник” автором були розроблені типові завдання діяльності та уміння соціального працівника, якими він повинен володіти в межах проектувальної, управлінської, технологічної та технічної виробничих функцій, а також доповнено список здатностей та систему умінь, що їх відображає. В освітньо-професійній програмі підготовки молодшого спеціаліста кваліфікації “Соціальний працівник” автор визначила систему знань, необхідних для формування зазначених умінь; розробила також анотації ряду дисциплін, серед яких: “Теорія соціальної роботи”, “Методика та технологія соціальної роботи”, “Загальна психологія”, “Соціальна психологія”, “Технологічна практика в органах соціального захисту населення”. У статті та двох тезах доповідей, виданих у співавторстві, доробок здобувача складає, відповідно, 70%, 60% та 50%.

Апробація роботи. Результати дисертації апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях: “Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики” (Київ, 29-31 жовтня 2002 р.), “Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (Ужгород, 5-6 травня 2003 р.), науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні” (Київ, листопад 2003 р.), науково-практичній конференції “Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування” (Черкаси, 12 травня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (Київ, 20 березня 2006 року), міжнародній науковій конференції „Україна: шляхи культурного розвитку та формування духовної цілісності” (Чернігів, 18-19 травня 2006 року), а також на круглому столі “Діяльність соціальних служб в Україні: досвід та шляхи вдосконалення соціальної роботи” (Чернігів, 29 березня 2006 року).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення у дев'яти одноосібних (три з них надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України) та п'яти у співавторстві (з них одна - у фаховому виданні) публікаціях.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний зміст дисертації викладено на 241, основний - на 196 сторінках. Робота містить 15 таблиць, 8 рисунків, 7 додатків. Кількість найменувань у списку використаних джерел - 221.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, виділено його об'єкт і предмет, визначено мету, сформульовано гіпотезу та завдання. Розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, а також особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми професійної інтеракції в соціальній роботі” відображено результати теоретичного дослідження проблеми. Розглянуто основні підходи до визначення поняття та розуміння сутності феномену інтеракції у соціальній психології, виділено детермінанти та запропоновано теоретичну модель інтеракції. На підставі аналізу досліджень професійної взаємодії у споріднених до соціальної роботи професіях групи “людина - людина, людські спільноти, соціальні системи” розкрито сутність феномену “професійна інтеракція”, визначено поняття “професійна інтеракція у соціальній роботі”, запропоновано соціально-психологічну модель професійної інтеракції у соціальній роботі.

На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних теорій та концепцій інтеракції (К.А. Абульханова-Славська, Г.М. Андрєєва, Г. Блумер, В.О. Васютинський, Г. Гарфінкель, Е. Гофман, А.Л. Журавльов, Б.Ф. Ломов, Дж. Мід, В.В. Москаленко, М.М. Обозов, Л.Е. Орбан-Лембрик, Б.Д. Паригін, Т. Парсонс, А.В. Петровський, П. Сорокін, В.О. Татенко, Г. Хоманс та ін.) виявлено низку істотних особливостей цього явища, спільних для більшості підходів: визначальна роль інтеракції в соціалізаційних процесах; взаємні уявлення та очікуваня учасників взаємодії як змістовна основа інтеракції; регуляція інтеракції нормами, цінностями та мотивами, що визначаються груповою належністю її учасників.

Дослідження взаємозв'язків інтеракції з категоріями “дія”, “взаємодія”, “вплив”, “спільна діяльність”, “спілкування” показало, що інтеракція розглядається в якості: контакту двох або більше осіб; послідовності розгорнутих в часі реакцій людей на дії один одного; процесу взаємного впливу суб'єктів взаємодії; форми, аспекту, сторони, функції спілкування; форми, системоутворюючого компоненту, способу реалізації, умови ефективності та організації спільної діяльності.

Узагальнення досліджень професійної взаємодії в групі професій “людина - людина” (М.Й. Боришевський, В.О. Васютинський, О.В. Винославська, Л.М. Карамушка, С.Д. Максименко, Л.І. Мороз, С.О. Мусатов, В.Г. Панок, Т.В. Петровська, Г. Проценко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва, В.А. Семиченко, Ю.М. Швалб, Т.Д. Щербан, Т.С. Яценко та ін.) дозволило розглядати професійну інтеракцію працівників цієї групи як специфічний вид комунікативної взаємодії, детермінований особливостями даної професійної діяльності, рівнем професійної компетентності фахівця, його ціннісними орієнтаціями, мотиваційними настановами, особливостями цілепокладання, а також відповідністю зазначених характеристик соціальним експектаціям.

Теоретичне дослідження професійної інтеракції у соціальній роботі виявило наступні соціально-психологічні особливості даного явища. По-перше, провідною функцією професійної інтеракції у соціальній роботі є соціалізаційна. Посередництвом інтеракції соціальний працівник отримує можливість здійснювати формуючі впливи на клієнта з метою його адаптації та ресоціалізації. Решта функцій (контактна, інформаційна, спонукальна та ін.) є інструментальними по відношенню до неї. По-друге, важливою особливістю професійної інтеракції у соціальній роботі є можливість її функціонування за неповної структури спільної діяльності, коли відсутня спільна мета, не існує можливості досягнення спільного результату, а, інколи, відсутні спільні дії. У такому випадку завдання соціального працівника як професіонала - підняти взаємодію з клієнтом на рівень предметно-спрямованої, цільової для того, щоб уможливити спільну діяльність у діаді “соціальний працівник - клієнт”. По-третє, можливість цього детермінується рівнем перцептивно-інтерактивної компетентності фахівця, його мотиваційними настановленнями та системою взаємних уявлень учасників інтеракції “соціальний працівник - клієнт”.

Це дозволило розглядати професійну інтеракцію у соціальній роботі як заснований на професійних знаннях, вміннях та цінностях процес комунікативної суб'єкт-суб'єктної взаємодії між соціальним працівником і клієнтом, в результаті якого створюються умови для позитивних змін у соціальній ситуації клієнта, наснаження та спонукання до активних дій по вирішенню клієнтом своїх проблем, тобто створюються умови для його ресоціалізації.

У результаті проведеного аналізу в розділі запропонована трикомпонентна структурна модель професійної інтеракції у соціальній роботі: когнітивний компонент - розкривається через систему уявлень учасників взаємодії стосовно себе, партнера та ситуацію взаємодії; афективно-мотиваційний - відображає потреби, мотиви, ставлення партнерів до інтеракції; конативний (поведінковий) компонент - характеризує ефективність організації, налагодження та підтримки інтеракції соціальним працівником та знаходить вияв у рівні його інтерактивної компетентності.

На основі розробленої моделі здійснено емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції у соціальній роботі.

У другому розділі “Емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції у соціальній роботі” викладено загальну стратегію дослідження, охарактеризовано групи досліджуваних, обґрунтовано методики дослідження, наведено результати аналізу соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції у соціальній роботі.

Дослідження проводилося протягом 1999-2006 років на базі Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці, а також мережі установ системи соціального захисту населення в містах Чернігові та Києві. До вибірки увійшли спеціалісти управлінь праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН), соціальні працівники та фахівці із соціальної роботи територіальних центрів обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян (далі - територіальний центр), керівники структурних підрозділів соціальних служб - разом 164 респонденти, а також 90 осіб клієнтів зазначених установ.

Діагностичний аналіз професійної інтеракції у соціальній роботі проводився відповідно до визначених структурних компонентів моделі професійної інтеракції: когнітивного, афективно-мотиваційного, конативного (поведінкового).

Дослідження когнітивного компонента професійної інтеракції здійснювалося через розкриття систем уявлень учасників взаємодії стосовно себе та партнера.

Для з'ясування уявлень про суб'єктні характеристики учасників професійної інтеракції у соціальній роботі була застосована методика „Ціннісні орієнтації” М Рокича, модифікована відповідно до структури ціннісних уявлень, запропонованої Д.О. Леонтьєвим. Досліджувалися групові уявлення соціальних працівників за образами: “Я-реальний” (СПР), “Я-ідеальний” (СПІ), “Клієнт-реальний” (СПКР), “Клієнт-ідеальний” (СПКІ) та клієнтів за тими ж образами “Я-реальний” (КР), “Я-ідеальний” (КІ), “Соціальний працівник реальний”(КСПР), “Соціальний працівник ідеальний” (КСПІ).

Аналіз систем ціннісних уявлень соціальних працівників та клієнтів стосовно термінальних та інструментальних цінностей, з обчисленням коефіцієнтів рангової кореляції між досліджуваними образами (див. табл. 1), показав, що, у переважної більшості досліджуваних фахівців система професійних ціннісних уявлень не повною мірою відповідає професійно визнаним цінностям соціальної роботи.

Таблиця 1

Зведена таблиця коефіцієнтів рангової кореляції між досліджуваними образами групових уявлень соціальних працівників та клієнтів

Рангова кореляція по групах уявлень “Я-реальний” у соціальних працівників і клієнтів	Рангова кореляція по групах уявлень „Я-реальний” та „Я-ідеальний” у соціальних працівників та клієнтів
СПР-КР	СПР-СПКР	СПР-КСПР	СПКР-КСПР	СПКР-КР	КСПР-КР	СПР-СПІ	СПКР-СПКІ	КСПР-КСПІ	КР- КІ	КІ-СПКІ	СПІ-КСПІ
Уявлення про термінальні цінності
0,821	0,669	0,656	0,617	0,614	0,588	0,725	0,673	0,878	0,643	0,597	0,571
Уявлення про інструментальні цінності
0,636	0,194	0,660	0,294	0,028	0,525	0,636	0,473	0,808	0,767	0,468	0,660

Зокрема, уявлення соціальних працівників щодо цінностей-засобів більшою мірою відповідають вимогам професійної інтеракції в соціальній роботі, ніж уявлення щодо цінностей-цілей. Так, серед професійно значущих в образі “Я-реальний” до групи найпріоритетніших термінальних цінностей увійшла тільки цінність “цікава робота”. Натомість цінності “щастя інших”, “свобода” та “продуктивне життя” є найменш значущими та посідають останні місця в уявленнях соціальних працівників про себе-реальних. В уявленнях соціальних працівників щодо власних інструментальних цінностей пріоритетними є професійно-важливі цінності: „вихованість”, „чесність”, „співчуття”, „відповідальність”, „терпимість”, „освіченість”. Разом з тим, до найменш значущих у цьому ж образі уявлень увійшли цінності: „ефективність у справах”, „незалежність” та „широта поглядів”. Крім того, в ідеальних уявленнях соціальних працівників про себе цінності „терпимість” та „співчуття” не входять до групи пріоритетних.

За результатами досліджень, коефіцієнти рангової кореляції у парах уявлень соціальних працівників та клієнтів про себе-реальних демонструють, що ціннісні орієнтації соціальних працівників і клієнтів (уявлення про себе-реальних - СПР-КР) є ближчими, ніж вони існують у ціннісних стереотипах (уявленнях соціальних працівників і клієнтів один про одного - СПКР-КСПР) партнерів по взаємодії, а це дозволяє стверджувати, що потенційна можливість налагодження професійної взаємодії є вищою, ніж вона існує в уявленнях соціальних працівників.

У ході кореляційного рангового аналізу встановлено, що ціннісні уявлення соціальних працівників не відповідають соціальним експектаціям клієнтів. А саме, соціальні працівники сприймають клієнтів через призму забезпечення їх матеріальних потреб, що не відповідає уявленням клієнтів про значущі для них цінності. Крім того, в системі репрезентативних ціннісних уявлень клієнтів соціальні працівники постають більш актуалізованими та такими, що відповідають цінностям професії, ніж в уявленнях соціального працівника про себе самого.

У результаті дослідження було виявлено нечіткість власної професійної Я-концепції (недостатня сформованість професійних ціннісних уявлень) у соціальних працівників, що, поряд із неадекватними уявленнями про клієнтів, утруднює здійснення ефективного психологічного впливу і, зрозуміло, знижує ефективність професійної інтеракції у соціальній роботі.

Дослідження афективно-мотиваційного компонента професійної інтеракції в соціальній роботі проводилося з метою виокремлення соціально-психологічних особливостей та чинників, що впливають на її ефективність. Було застосовано адаптовану методику М.В. Кузьміної “Ставлення до своєї професійної діяльності” та адаптований варіант методики визначення мотиваційного профілю особистості В.Е. Мільман.

Виявлено, що більшість опитаних соціальних працівників висловило загалом позитивне ставлення до своєї професійної діяльності. Вони усвідомлюють її високу значимість для суспільства, що створює потенційні умови для активізації просоціальних мотивів у ході формуючих впливів. Проте, результати визначення мотиваційного профілю особистості засвідчують недостатню диференційованість ієрархії мотивів, її невиражений характер, а інколи і суперечність між мотиваційними чинниками у соціальних працівників ССЗН. Мотиваційний профіль особистості соціального працівника характеризується перевагою рівня мотивів підтримки життєдіяльності та нормального соціального існування над мотивами особистісного розвитку і має вигляд (за ієрархією мотивів): спілкування, комфорт, підтримка життєзабезпечення, соціальний статус, суспільна користь, загальна активність, творча активність.

У межах мотиваційно-цільового компонента моделі інтеракції дослідження виявило існування труднощів у процесі формулювання соціальними працівниками цілей професійної діяльності. На запитання анкети, що передбачало формулювання повсякденних та віддалених у часі цілей професійної діяльності, адекватні відповіді були отримані від половини та третини респондентів. При цьому серед названих цілей переважають: прагнення отримати освіту та підвищити кваліфікацію, кар'єрне зростання, створення комфортних умов праці, виконання службових обов'язків та спрямованість на взаємодію з клієнтом. Останній вид цільової спрямованості, безпосередньо пов'язаний із процесом надання послуг клієнтам, представлений у відповідях респондентів у незначній мірі. Крім того, за оцінками фахівців, найбільше місце у їхній професійній діяльності займає навчання та підвищення кваліфікації, але при цьому залишається незадоволеною потреба в особистісному зростанні, спостерігається відчуття нестачі професійного досвіду та прагнення підтримки у професійній взаємодії.

Аналіз конативного компонента професійної інтеракції в соціальній роботі здійснювався через визначення рівня перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників. При цьому ми керувалися тим, що результативність взаємодії у системі “соціальний працівник - клієнт” зумовлюється, великою мірою, тими інтерактивними навичками, якими володіє фахівець із соціальної роботи, його інтерактивною компетентністю, яка розглядається нами в якості інтегральної характеристики, що визначає ефективність налагодження, організації, підтримки та досягнення цілей професійної інтеракції з клієнтами соціальних служб.

З метою визначення рівня інтерактивної компетентності нами була застосована методика діагностики перцептивно-інтерактивної компетентності Н.П. Фетискіна. Емпірично з'ясовано, що соціальні працівники оцінюють свої перцептивно-інтерактивні уміння переважно як середні (див. табл. 2).

Таблиця 2

Результати діагностики перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників ССЗН

	Взаємне пізнання	Взаємне розуміння	Взаємний вплив	Соціальна автономність	Соціальна адаптивність	Соціальна активність	Сумарний показник
Фактор функціонально-рольового навантаження
Територіальний центр	20,0	20,7	17,3	20,3	17,5	20,6	116,4
	+1,7	+2,5	+2,0	+2,8	+3,7	+2,7	+6,9
УПСЗН	19,3	20,0	16,3	17,2	15,5	20,6	108,9
	+2,2	+2,0	+1,4	+2,3	+2,2	+2,0	+5,2
Керівники	18,5	19,2	15,6	15,2	17,4	17,7	103,4
	+1,0	+1,8	+2,5	+1,5	+2,1	+4,3	+4,8
Фактор стажу професійної діяльності
Стаж 1-3 роки	18,9	19,5	16,4	18,6	15,9	19,5	108,7
	+1,5	+2,0	+3,3	+1,9	+3,0	+2,6	+8,5
Стаж 4-9 років	20,1	22,1	16,0	18,4	18,8	21,6	117,0
	+1,8	+1,5	+1,1	+2,1	+1,8	+1,3	+3,3
Стаж 10-20 років	20,3	19,8	18,1	18,3	16,6	22,6	115,7
	+1,0	+2,3	+1,9	+2,7	+2,8	+1,8	+2,3
Середні значення по всій групі респондентів
Груповий показник	19,6	20,3	16,7	18,4	16,8	20,3	112,2
	+1,9	+2,3	+2,0	+3,2	+3,2	+2,9	+7,4

У межах отриманих результатів найвищі значення в складі перцептивно-інтерактивної компетентності мають показники за шкалами соціальної активності, взаємного пізнання, взаємного розуміння, середні - соціальної автономності та соціальної адаптивності, найнижчі - за шкалою взаємного впливу.

Аналіз отриманих даних за фактором функціонально-рольового навантаження виявив пряму залежність перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників від кількості, різноманітності та змістовного наповнення виконуваних функцій та ролей. Найкомпетентнішими у взаємодії з клієнтами виявилися соціальні працівники, що виконують найбільший спектр ролей та різноманітні функції відповідно до їх посадових обов'язків.

Фактор стажу виявив свій вплив з наступними особливостями. За сумарним показником та шкалами соціальної адаптивності та взаємного розуміння найбільш компетентними себе відчувають працівники із середнім стажем роботи. А найвищі достовірні показники за шкалами соціальної активності та взаємного впливу зафіксовані у соціальних працівників з великим трудовим стажем.

Разом з цим, виявлено загальну для більшості аналізованих груп респондентів тенденцію розриву між найвищим показником за шкалою соціальної активності та найнижчим - за шкалою взаємного впливу. Йдеться про недостатню впливовість дій соціальних працівників, причинами якої (виходячи з суб'єктної парадигми впливу В.О. Татенка) можуть бути: неадекватні уявлення про суб'єктні характеристики клієнта, власні суб'єктні характеристики, а також недостатній рівень володіння механізмами соціально-психологічного впливу.

Аналіз даних, отриманих в результаті дослідження структурних компонентів моделі професійної інтеракції в соціальній роботі, показав, що невисоке значення за шкалою соціальної автономності у складі перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників співвідноситься з низькими рангами термінальних цінностей „свобода”, „продуктивне життя”, „творчість”, „впевненість у собі” та інструментальної „незалежність”, а також тим фактом, що, в уявленнях обох учасників взаємодії у соціальній роботі, клієнт постає сміливішим у відстоюванні своєї думки та більш незалежним у порівнянні до соціального працівника. Поєднання найнижчого показника за шкалою “взаємний вплив” із найвищим за шкалою “соціальна активність” узгоджується з низькими рангами цінностей “продуктивне життя”, “впевненість у собі”, “ефективність у справах”.

У результаті факторного аналізу (з використанням програмного забезпечення SPSS, версія 10) з подальшим обчисленням нормалізованих значень отриманих факторів для кожного з респондентів, були встановлені зв'язки між факторними значеннями, що дало підстави для виділення щонайменше чотирьох типів взаємодії соціальних працівників, а саме: технологічний, альтруїстичний, продуктивний, непрофесійний типи.

Технологічний тип характеризується поєднанням досить високого рівня перцептивно-інтерактивної компетентності (особливо її технологічних компонентів) з низьким усвідомленням гуманістичних ціннісно-етичних основ професії, мотиваційною спрямованістю на підтримку життєзабезпечення або підвищення соціального статусу. Зміст професійної інтеракції вбачається у наданні кількісно вимірюваних послуг. Цілі інтеракції нав'язуються клієнтам відповідно до сталого переліку послуг, бачення перспективи взаємодії відсутнє. Клієнт сприймається через призму забезпечення матеріальних потреб, що сприяє розвиткові споживацьких тенденцій з боку клієнтів та знижує мотиваційні спонуки фахівців.

Альтруїстичний тип базується переважно на цінностях добра, справедливості та любові до клієнта. При цьому інтерактивна компетентність фахівців є недостатньою, що виявляється у спонтанному, базованому на особистому досвіді виборі методів втручання. Мотивація - переважно альтруїстична з можливими варіаціями творчої та загальної активності. Суб'єктивний зміст професійної діяльності полягає у здійсненні благодійної допомоги. Цілі та перспективи взаємодії з клієнтом чітко не окреслені, існують у вигляді розмитої мети “робити добро людям”.

Продуктивний тип поєднує високий рівень перцептивно-інтерактивної компетентності з належним усвідомленням цінностей своєї професійної діяльності та суспільно-корисною, творчою мотиваційною спрямованістю. Суб'єктивний зміст професійної діяльності полягає у сприянні адаптації та ресоціалізації клієнтів. Взаємодія будується з урахуванням конкретних умов ситуації клієнта таким чином, щоб відносини носили характер спільної діяльності. Близькі та віддалені у часі цілі розробляються спільно, їх реалізація сприяє досягненню перспективної мети - адаптації та ресоціалізації клієнта. Саме цей тип інтеракції відповідає сучасним соціальним експектаціям.

Непрофесійному типу інтеракції у соціальній роботі властиве поєднання низького рівня інтерактивної компетентності з відсутністю уявлень щодо професійних цінностей соціальної роботи та мотивацією підтримки нормального соціального існування. Цілі професійної інтеракції, у кращому випадку, приймаються зі сторони. Соціальні працівники не впевнені в собі, байдужі до клієнтів, не усвідомлюють соціальної цінності результатів своєї праці, взаємодія як така їх не цікавить.

Отримані дані поставили проблему формування продуктивного типу професійної інтеракції шляхом розвитку системи професійних цінностей, адекватних уявлень щодо клієнтів соціальної роботи, мотиваційної компоненти професійної інтеракції та професійної перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників.

У третьому розділі “Соціально-психологічні засоби формування та розвитку професійної інтеракції у соціальній роботі” представлене практичне втілення результатів теоретичного та емпіричного дослідження, а саме соціально-психологічний тренінг - курс продуктивної професійної інтеракції у соціальній роботі для соціальних працівників CCЗН, а також обґрунтування доцільності використання інтерактивного підходу до соціальної роботи в якості теоретико-методологічної основи розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста за спеціальністю 5.040202 “Соціальна робота” напряму підготовки 0402 “Соціологія” (кваліфікація 3460 “Соціальний працівник”).

З метою удосконалення професійної інтеракції соціальних працівників була розроблена авторська програма “Теорія і практика професійної взаємодії у соціальній роботі”, в основу якої покладено модель продуктивного типу професійної інтеракції.

У змісті тренінгової програми головну роль відіграють положення, що розкривають інтерактивну сутність соціальної роботи, а саме: теоретичні основи професійної взаємодії у системі “соціальний працівник-клієнт”, ціннісно-етичні передумови соціальної роботи, особливості процесу цілепокладання у соціальній роботі; суб'єктні характеристики учасників професійної інтеракції у соціальній роботі, а саме: індивідуально-особистісні, соціально-психологічні та професійні характеристики соціального працівника, що складають основу його професійної Я-концепції; індивідуально-особистісні та соціально-психологічні характеристики клієнтів соціальної роботи; інструментально-стильові аспекти професійної взаємодії у соціальній роботі.

Комплекс складається з наступних розділів: 1. Інтерактивна сутність соціальної роботи. 2. Феномен особистості у соціальній роботі. 3. Інструменти та стилі професійної взаємодії у соціальній роботі.

Метою тренінгу є формування продуктивного типу професійної інтеракції соціальних працівників шляхом: усвідомлення нового образу соціальної роботи як виду професійної діяльності, що має інтерактивну сутність; усвідомлення соціальним працівником власних суб'єктних характеристик як особистості та професіонала; формування адекватних уявлень щодо характеристик клієнтів соціальної роботи; формування та розвитку навичок організації взаємодії в системі “клієнт - соціальний працівник”; усвідомлення необхідності особистісного та професійного зростання.

Формуючий експеримент було проведено у лютому-квітні 2006 року протягом шести тижнів на двох вибірках загальною кількістю 46 учасників, куди увійшли студенти спеціальності “Соціальна робота” заочної форми навчання, котрі працюють в системі соціального захисту населення - 32 учасники (2 групи по 16 осіб); соціальні працівники територіального центру обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян (14 учасників). Перевірка ефективності здійснювалася за методиками, що були використані на етапі констатуючого експерименту.

Аналіз результатів за окремими шкалами перцептивно-інтерактивної компетентності зі статистичною перевіркою з використанням Т-тесту та тесту знаків Вілкоксона показав достовірне зростання показників за шкалами “взаємне пізнання”, “взаємний вплив”, “соціальна адаптивність” та “сумарний показник”. Показники за шкалами “взаємне розуміння”, “соціальна автономність” та “соціальний вплив” суттєво не змінилися.

Застосування модифікованої методики М. Рокича виявило підвищення рангів наступних професійно-важливих цінностей у системі уявлень фахівців ССЗН: „активне, насичене діяльністю життя”, „пізнання”, „продуктивне життя”, „розвиток”, „свобода”, „щастя інших”, „творчість”.

В афективно-мотиваційному компоненті професійної інтеракції соціальних працівників також намітилися тенденції позитивних змін (див. табл.3).

Таблиця 3

Результати діагностики афективно-мотиваційних компонентів професійної інтеракції соціальних працівників до і після тренінгу

	Ставлення до професії (%)	Шкали мотиваційного профілю (х)	Перспек-тива (%)	Адекватні цілі взаємодії (%)
	Позитивне	Невизначене	Негативне	Спілкування	Комфорт	Підтримка життєзабезпечення	Суспільна користь	Творча активність	Загальна активність	Соціальний статус	Наявна	Відсутня	Наявні	Відсутні
До тренінгу	42,7	42,9	14,3	2,03	1,74	1,69	1,59	1,35	1,35	1,02	14,3	78,6	46,4	53,6
Після тренінгу	57,1	35,7	7,1	2,44	1,78	1,58	2,06	1,42	1,72	1,12	28,6	64,3	71,4	28,6

Отже, результати апробації тренінгової програми засвідчили ефективність її застосування, що дозволяє рекомендувати її у практику підвищення кваліфікації соціальних працівників як один із способів цілеспрямованого впливу на розвиток у фахівців ССЗН вмінь, навичок та цінностей професійної взаємодії у соціальній роботі.

На етапі професійної підготовки вимоги до компетентності та інших соціально важливих властивостей та якостей фахівців із соціальної роботи визначаються змістом освіти, що на галузевому рівні представлений у вигляді освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу (далі - ОКХ) та освітньо-професійної програми підготовки фахівця (далі - ОПП).

У ході розробки ОКХ було проведене поетапне дослідження проблем професійної самоідентифікації та професійної інтеракції у соціальній роботі та здійснена спроба побудови професійної моделі фахівців системи соціального захисту населення з урахуванням результатів наукових доробок автора за 1997-2005 роки.

На першому етапі, на основі аналізу соціально-психологічних особливостей професійної діяльності працівників ССЗН та, з урахуванням аспектів професійної самоідентифікації і професійної інтеракції, було запропоновано основу професійної моделі спеціаліста системи соціального захисту. На другому етапі, відповідно до запропонованої моделі, розроблялися виробничі функції, типові задачі діяльності та система умінь, що забезпечує їх реалізацію.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено висновок про доцільність застосування при створенні освітньо-кваліфікаційних характеристик для соціальних працівників інтерактивного підходу як одного з пріоритетних науково-методологічних напрямків. Зокрема, при визначенні типових задач діяльності та умінь, якими повинен володіти молодший спеціаліст кваліфікації “Соціальний працівник” у межах проектувальної та технологічної виробничих функцій, ми виходили з виявлених у ході дослідження соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції у соціальній роботі. Здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності також розроблялися з урахуванням інтерактивної сутності соціальної роботи.

Розроблені з урахуванням результатів цього дисертаційного дослідження ОКХ та ОПП підготовки молодшого спеціаліста за спеціальністю 5.040202 “Соціальна робота” напряму підготовки 0402 “Соціологія” кваліфікації 3460 “Соціальний працівник” на різних етапах були піддані експертній перевірці, доопрацьовані, затверджені та набули чинності відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 403 від 11.07.2005 року.

ВИСНОВКИ

1. На основі теоретичного аналізу наявних у літературі підходів було визначено поняття “професійна інтеракція у соціальній роботі” як заснований на професійних знаннях, уміннях та цінностях процес комунікативної суб'єкт-суб'єктної взаємодії між соціальним працівником і клієнтом, в результаті якого створюються умови для позитивних змін у соціальній ситуації клієнта, наснаження та спонукання до активних дій по вирішенню ним своїх проблем.

Основним визначальним моментом професійної інтеракції у соціальній роботі виступає її спрямованість на ресоціалізацію осіб, що опинилися у скрутній життєвій ситуації та не можуть, у зв'язку з цим, самостійно розв'язувати соціалізаційні задачі.

2. Розроблено структурну модель професійної інтеракції, яка включає такі компоненти: когнітивний - розкривається через систему уявлень учасників взаємодії стосовно себе, партнера та ситуації взаємодії; афективно-мотиваційний - включає ставлення, потреби, мотиви та цілі, що спонукають учасників до взаємодії; конативний (поведінковий) - полягає в опосередкуванні інтеракції змістом діяльності, з приводу якої вона відбувається, а також у налагодженні та підтримці спільної діяльності, що передбачає відповідний рівень інтерактивної компетентності учасників.

3. Дослідження когнітивного компонента професійної інтеракції у соціальній роботі виявило, що система репрезентативних ціннісних уявлень у переважної більшості соціальних працівників не повною мірою відповідає професійно-значущим цінностям. Серед термінальних цінностей, професійно значущих для соціального працівника, пріоритетною є тільки „цікава робота”. Провідні, з позицій гуманістичних уявлень про соціальну роботу, цінності „щастя інших”, „свобода”, „продуктивне життя”, „творчість” є найменш значимими і займають найнижчі позиції в уявленні соціальних працівників про себе.

Система інструментальних ціннісних уявлень більшою мірою відповідає сучасним вимогам до соціальної роботи. Зокрема, професійно значущі цінності “вихованість”, “чесність”, “співчуття”, “відповідальність”, “терпимість” та “освіченість” є найбільш значущими. Разом з цим, до найменш значущих увійшли професійно-важливі цінності “ефективність у справах” та “широта поглядів”. Крім того, в ідеальних уявленнях щодо себе відсутні професійно значущі цінності “терпимість” та “співчуття”.

4. У ході кореляційного рангового аналізу встановлено, що ціннісні уявлення соціальних працівників не відповідають соціальним експектаціям клієнтів. А саме, соціальні працівники сприймають клієнтів через призму забезпечення їх матеріальних потреб, що не відповідає уявленням клієнтів про значущі для них цінності. Крім того, в системі ціннісних уявлень клієнтів соціальні працівники постають більш актуалізованими та такими, що відповідають цінностям професії, ніж в уявленнях соціального працівника про себе самого.

5. Емпіричне дослідження афективно-мотиваційного компонента професійної інтеракції соціальних працівників ССЗН продемонструвало недостатню диференційованість ієрархії мотивів, її невиражений характер, а також труднощі у формулюванні адекватних цілей взаємодії соціальних працівників із клієнтами.

Мотиваційний профіль особистості соціального працівника ССЗН характеризується незначною перевагою рівня мотивів підтримки життєдіяльності та нормального соціального існування над мотивами особистісного розвитку.

Виявлено, що однією з причин існування труднощів у процесі цілепокладання фахівців ССЗН у ході інтеракції з клієнтами є невідповідність системи їх термінальних ціннісних уявлень професійним цінностям соціальної роботи.

6. Дослідження конативного компонента професійної інтеракції у соціальній роботі показало, що перцептивно-інтерактивна компетентність соціальних працівників має свої особливості, які зумовлюються різноманітністю та змістом виконуваних функцій та ролей, а також стажем професійної діяльності. Найбільш компетентними виявилися соціальні працівники, що мають якісно більш різноманітне функціонально-рольове навантаження. Фактор стажу виявив свій вплив з наступними особливостями: за сумарним показником найбільш компетентними себе відчувають працівники із середнім стажем роботи; соціальні працівники з великим стажем є більш компетентними за шкалами соціальної активності та взаємного впливу.

7. Виявлено, що невисока соціальна адаптивність соціальних працівників пояснюється існуванням труднощів у формуванні нових, більш відповідних сучасним експектаціям соціальних уявлень щодо професійної взаємодії.

Невисокі показники за шкалою соціальної автономності у складі перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників знаходять пояснення через низькі ранги термінальних цінностей „свобода”, „продуктивне життя”, „творчість”, „впевненість у собі” та інструментальної „незалежність”, а також через те, що, в уявленнях обох учасників взаємодії у соціальній роботі, клієнт постає сміливішим у відстоюванні своєї думки та більш незалежним порівняно із соціальним працівником.

Низькі показники за шкалою взаємного впливу пояснюються низькими рангами цінностей “продуктивне життя”, “впевненість у собі”, “ефективність у справах”.

8. Результати факторного аналізу дозволили виділити чотири типи професійної інтеракції у соціальній роботі: технологічний, альтруїстичний, продуктивний, непрофесійний. За навантаженням виділених факторів, в системі соціального захисту населення переважає взаємодія за технологічним типом, у той час як сучасним соціальним експектаціям відповідає продуктивний тип.

9. Застосування авторської програми тренінг-курсу продуктивної професійної інтеракції у соціальній роботі показало, що вона є адекватним засобом впливу на ефективність взаємодії у діаді “клієнт - соціальний працівник”. Цілеспрямований вплив здійснюється на основі корекції типу професійної інтеракції у соціальній роботі шляхом: переоцінки ставлення соціального працівника до своєї професійної діяльності; усвідомлення ним необхідності застосування інтерактивного підходу при виконанні своїх службових обов'язків; формування системи ціннісних уявлень соціальних працівників, яка була б адекватною сучасним експектаціям; розширення уявлень про соціально-психологічні характеристики клієнта соціальної роботи; опанування нових та вдосконалення володінням існуючими інструментами та методами інтеракції.

10. Результати дисертаційного дослідження знайшли втілення у галузевих стандартах підготовки соціальних працівників освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст”, де інтерактивний підхід застосовується в якості одного з пріоритетних науково-методологічних напрямків.

Перспектива подальшого вивчення зазначеної проблеми полягає в дослідженні різноманітних проявів та функцій професійної інтеракції в соціальній роботі, зокрема, в аспекті соціалізації, а також дослідження гендерних аспектів професійної інтеракції у соціальній роботі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Сила Т.І. Особливості перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників в системі соціального захисту населення // Актуальні проблеми психології. Том 1. Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2005. - Частина 14. - С. 140-143.

Сила Т.І. Особливості суб'єктних характеристик учасників професійної інтеракції у соціальній роботі // Соціальна психологія. - 2005. - № 3. - С. 98-114.

Сила Т.І. Мотиваційна спрямованість фахівців як чинник професійної інтеракції // Соціальна психологія. - 2006. - №1. - С. 111-128.

Кривоконь Н.І., Сила Т.І. До проблеми впровадження освітньо-кваліфікаційних стандартів підготовки соціальних працівників // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - Т. VІІІ, вип. 4. - К., 2006. - С. 167-174.

Сила Т.І. Значення системного підходу до професійної інтеракції в соціальній роботі у становленні соціальних служб в Україні // Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування. Матеріали науково-практичної конференції. 12 травня 2005 року, м. Черкаси / Редакційна колегія: В.В. Москаленко, Н.І. Кривоконь, Н.М. Дембицька. - К.: Фенікс, 2005. - С. 586-593.

Сила Т.І. Соціально-психологічний тренінг як метод формування професійної інтеракції в соціальній роботі // Діяльність соціальних служб в Україні: досвід та шляхи вдосконалення соціальної роботи: Збірник матеріалів круглого столу / За ред. Кривоконь Н.І. - Чернігів: КП „Чернігівські обереги”, 2006. - С.104-113.

Тартачник Г.С., Сила Т.І. Розвиток соціальної роботи в контексті сучасних теоретичних підходів // Україна: шляхи культурного розвитку та формування духовної цілісності. Матеріали першої міжнародної наукової конференції (Чернігів, 18-19 травня 2006 р.). - Чернігів, 2006. - С. 57-59.

Тартачник Т.І. Психологія в практичній діяльності фахівців системи соціального захисту населення // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Випуск 17. - Психологічні науки. - Чернігів, 2002. - С. 103-107.

Тартачник Т.І. Психологічні знання в діяльності соціальних працівників в ССЗН // Соціальна робота в Україні на початку XXI століття: проблеми теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29-31 жовтня 2002р. Частина ІІ. - К., 2002. - С. 199-206.

...