Психологічні передумови задоволеності молодих військових фахівців службовою діяльністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні передумови задоволеності молодих військових фахівців службовою діяльністю

Хмельницький - 2007

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Військова служба пов'язана зі значними фізичними та психічними навантаженнями. Через свою специфіку вона блокує низку звичних потреб військовослужбовця як особистості. У нього з'являється небезпека виникнення незадоволеності службовою діяльністю і, як наслідок, - небезпека дезорганізації поведінки та діяльності. Результатом цього, зазвичай, є неповне засвоєння посадових обов'язків; ухиляння від служби; виникнення внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів, суїцидальної та інших видів девіантної поведінки. Через низький рівень задоволеності службовою діяльністю частина з тих військовослужбовців, хто стає на шлях правопорушень, починає зловживати спиртними напоями, вживати наркотики, не прибувати на службу, самоусуватись від виконання службових обов'язків, виховання і навчання підлеглих. Крім того, службові проблеми здатні спричиняти нестабільність у сімейно-шлюбних стосунках військовослужбовців, і, як результат, - виникнення міжособистісних конфліктів, розлучення та інших проблем.

Загалом труднощі військової служби підштовхують військовослужбовців до звільнення з військової служби. Крім цього, через подібну неприйнятну поведінку підлеглих, і, військові керівники також змушені приймати рішення про їх звільнення. Найбільший відсоток таких проблем виникає на стадії входження в професію. Таким чином, через проблеми, що пов'язані з низьким рівнем задоволеності військовослужбовцями своєю службовою діяльністю, Збройні сили України та інші військові відомства щорічно втрачають певну кількість висококваліфікованих спеціалістів.

Вирішення цієї проблеми потребує від науковців пошуку ефективних шляхів виявлення психологічних передумов задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців, які б інтегрували всі наявні основні види і способи організованого впливу на психіку військовослужбовців під час професійного становлення та сприяли їх задоволенню умовами службової діяльності. Проте для ефективної практичної роботи немає необхідної методологічної та теоретичної бази, не розроблено програми сприяння задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців та практичних рекомендацій посадовим особам військових частин щодо проведення цієї роботи.

Таким чином, актуальність цієї проблеми, відсутність систематизованих теоретичних і методичних її розробок, а також потреби військової практики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось в рамках перспективного та поточного планів наукових досліджень Військового інституту Подільського державного аграрно-технічного університету (ВІІ ПДАТУ). Робота тісно пов'язана з Державною Концепцією реформування ЗС України. Матеріали дослідження використано при опрацюванні НДР «Персонал» (замовник - Головне управління кадрової політики МОУ, наказ №671 від 30.12.2004 р).

Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол №4 від 12.11.2002 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №8 від 31.10.2006 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні психологічних передумов задоволеності молодих військових фахівців службовою діяльністю та у розробці й апробації психологічного інструментарію сприяння цьому процесу в умовах військової частини.

Згідно з метою дослідження визначено такі його завдання:

1. Уточнити сутність та зміст поняття «задоволеність службовою діяльністю молодого військового фахівця» та виявити основні соціально-психологічні детермінанти впливу на процес задоволеності службовою діяльністю молодого військового фахівця.

2. Уточнити критерії оцінки та показники рівня задоволеності службовою діяльністю військовослужбовця.

3. Розробити програму сприяння задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців та експериментальним шляхом перевірити її ефективність.

4. Розробити практичні рекомендації посадовим особам військової частини як суб'єктам сприяння задоволеності службовою діяльністю різних категорій військових фахівців.

Об'єктом дослідження є соціально-психологічний феномен задоволеності військовослужбовців службовою діяльністю.

Предметом дослідження є психологічні передумови, що сприяють розвитку задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення.

Гіпотеза дослідження. Створення сприятливих передумов і формування у молодих військових фахівців адекватної Я-концепції та структури відповідних потреб і мотивів сприятиме розвитку їхньої задоволеності службовою діяльністю та підвищенню її успішності.

Теоретичну та методологічні основу дослідження склали психологічні принципи та ідеї: про системний підхід до розуміння особистості (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, К.К. Платонов, Б.Ф. Ломов та ін.); про діяльнісний підхід до розвитку особистості (П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, В.В. Давидов, С.Д. Максименко, О.В. Киричук, В.А. Роменець, В.О. Татенко та ін.); про готовність особистості до військової діяльності (М.І. Д'яченко, Л.О. Кандибович, О.Д. Сафін, О.В. Тімченко, М.І. Томчук та ін.); про розвиток особистості військового професіонала (Є.М. Іванова, Т.І. Олійник, С.В. Остапенко, О.В. Петренко та ін.); про організацію соціально-психологічної адаптації особистості до діяльності (В.П. Москалець, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.С. Новиков, Є.Р. Калітевська, В.І. Ілічева, І.І. Ліпатов, О.Р. Охріменко та ін.); про проблеми рефлексії (К.А. Альбуханова-Славська, М.Ю. Варбан, І.С. Ладенко, Т.М. Яблонська, А.В. Фурман, О.Є. Гуменюк та ін.); про ставлення до праці (А.Г. Асмолов, Л.І. Божович, В.М. Мясіщев, В.С. Мерлін, Ю.Л. Трофімов, Д.М. Узнадзе, В.О. Ядов та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано комплекс взаємопов'язаних методів дослідження: теоретичні - аналіз, зіставлення, порівняння, узагальнення, систематизація наукової літератури (для аналізу питань, що пов'язані з розвитком і сприянням задоволеності працею особистості в різних умовах її діяльності); емпіричні - спостереження та бесіда (з метою виявлення характеристик задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення), тестування (для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей військовослужбовців у процесі, пов'язаному із задоволеністю службовою діяльністю); анкетування (для виявлення ставлення молодих військових фахівців до службової діяльності та пошуку оптимальних шляхів їх покращення), експеримент (для перевірки ефективності програми сприяння задоволеності молодих військових фахівців службовою діяльністю); методи математичної статистики - кореляційний та факторний аналіз (для опрацювання емпіричних даних і встановлення кількісних залежностей між явищами, що досліджувалися).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження.

Уперше:

виявлено основні соціально-психологічні чинники, що впливають на задоволеність службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення, та визначена сила цього впливу для кожного з них;

застосовано комплексний підхід при дослідженні задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення на вирішальних стадіях її розвитку (освіта за фахом - професійний старт);

розроблено та апробовано програму сприяння задоволеності молодих військових фахівців службовою діяльністю.

Уточнено:

сутність та зміст поняття «задоволеність службовою діяльністю молодого військового фахівця»;

критерії оцінки та показники рівня задоволеності службовою діяльністю військовослужбовця.

Подальшого розвитку набули складові системи організації психологічної роботи з особовим складом військових частин зі сприяння його задоволеності службовою діяльністю.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у:

розробці та емпіричній перевірці програми сприяння задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців, в якій відображено пропозиції щодо оптимізації діяльності військових керівників як суб'єктів впливу на емоційну якість службової діяльності підлеглих;

розробці практичних рекомендацій посадовим особам військової частини як суб'єктам сприяння задоволеності службовою діяльністю різних категорій військових фахівців.

Результати дослідження впроваджено у військових частинах Збройних сил України: Д 0055 (довідка від 25.09.2003 р.); Д 0090 (акт реалізації від 26.08.2003 р.); Д 0130 (акт реалізації від 16.09.2003 р.); Севастопольському національному інституті ядерної енергії та промисловості (акт реалізації від 20.06.2003 р.); Черкаському обласному управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (акти реалізації від 22.01.2004 р. та 26.10.2004 р.); Вінницькому обласному управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (акт реалізації від 2.02.2005 р.); Центрі підготовки інженерних військ МО України (А 1107, акт реалізації від 20.12.2005 р.); Військовому інженерному інституті Подільського державного аграрно-технічного університету (акт реалізації від 16.12.2006 р.); Головному управлінні МНС України в Чернівецькій області (акт реалізації від 25.12.2006 р.).

Матеріали дослідження можуть бути використані в організаційно-управлінській діяльності військових частин та правоохоронних органів держави. Крім цього їх доцільно використовувати при викладанні навчального матеріалу з психології у вищих військових навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. У статті «Аналіз результатів дослідження задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців», що написана у співавторстві з Є. М. Потапчуком, внесок автора полягає у виявленні рівня емоційної якості службової діяльності військовослужбовців на початку та після закінчення експерименту.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на міжнародних наукових конференціях: «Україна наукова, 2003» (м. Дніпропетровськ - Херсон, 2003 р.); «Динаміка наукових досліджень, 2003» (м. Донецьк - Чернівці, 2003 р.); на міжвузівських науково-практичних конференціях: «Самовиховання як фактор розвитку особистості» (м. Хмельницький, 2002 р.); «Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом» (м. Хмельницький, 2004 р.); на звітній науковій конференції викладачів і аспірантів Кам'янець-Подільського Державного Університету, на спільному засіданні кафедр психології Кам'янець-Подільського Державного Університету та Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2006 р.), на засіданні кафедри педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (м. Хмельницький, 2007 р.). Вони отримали позитивну оцінку та рекомендовані до захисту у спеціалізованій вченій раді.

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано десять наукових робіт, серед яких п'ять - у виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і дев'яти додатків. Загальний зміст дисертації викладено на 172 сторінках. Ілюстративний матеріал подано у 28 таблицях та 8 рисунках. Список використаних джерел містить 176 найменувань.

задоволеність військовий фахівець психологічний

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано методи дослідження, подано дані щодо апробації дисертаційних досліджень та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі - «Задоволеність працею як соціально-психологічна проблема» - розкрито та викладено загальні результати аналізу підходів вітчизняних та зарубіжних дослідників до проблеми задоволеності особистості працею в різних цивільних і військових структурах, а також уточнено критерії та показники задоволеності.

Підхід вітчизняних психологів до проблеми задоволеності особистості своєю працею характеризується неоднозначністю, яка виявляється в різних трактуваннях поняття задоволеності. Зокрема, як: приємного емоційного стану, що ґрунтується на оцінці своєї роботи (О.М. Леонтьєв, В.О. Шатенко, В.А. Роменець); характеристики трудової активності (А.З. Левін); показника успішності трудової діяльності (М.А. Дмітрієва, А.А. Крилов, А.І. Нафтульєв); міри адаптації робітника до виробничої ситуації (В.А. Ядов, А.А. Кисіль); показника соціального статусу індивіда і як міри адаптації індивіда до соціальної реальності (Н.Ф. Наумова, В.П. Москалець, Л.Е. Орбан-Лембрик); відповідності духовних і матеріальних факторів виробництва (О.І. Страхов); показника ставлення до праці (Ф.Н. Ільясов, Н.О. Ільїн); психічного стану, що виникає в результаті насичення потреби, яка домінує у певній соціальній ситуації (О.Г. Здравомислов, А.А. Кисіль, Ю.Л. Трофімов), тощо.

Зарубіжні психологи більше уваги приділяють аналізу рівня задоволеності працею та її продуктивності. Вони вважають, що причинами незадоволеності людини працею можуть бути: особливості самої праці, або конкретні чинники робочої ситуації (В. Вруум, Д. Ілген, П. Лоуренс, А. Тернер); мотиви, цінності, очікування, норми особистості (Дж. Герман, К. Левін, І. Лоулер, Дж. Хакман).

У військовій сфері питання, що пов'язанні із задоволеністю службовою діяльністю досліджували В.Т. Афанасьєв, А.Д. Глоточкін, М.Ф. Феденко (оцінка задоволеності службовою діяльністю), М.І. Нещадим (організація службової діяльності, освіта), Я.В. Подоляк (управління процесами розвитку особистості військовослужбовця та згуртування колективу), Є.М. Потапчук, В.Г. Кохан (збереження психічного здоров'я військовослужбовця), О.Д. Сафін (військовий колектив, як об'єкт та суб'єкт управлінської діяльності командира), Л.В. Черкасов (вплив колективу на військовослужбовця), М.І. Дьяченко, В.І. Ковальова, О.Д. Сафін, М.І. Томчук (мотивація військової служби), О.А. Матеюк (психологічний вплив військового керівника на підлеглих) та інші.

Аналіз наукових досліджень свідчить про те, що, досліджуючи задоволеність людини своєю трудовою діяльністю, науковці використовують такі поняття, як «позитивне ставлення до праці», «емоційна якість праці», «стан рівноваги в трудовій діяльності» тощо. На сьогодні у науковій психологічній літературі немає однозначного загальноприйнятого підходу до визначення терміну «задоволеність трудовою діяльністю» і, тим більше, терміну «задоволеність службовою діяльністю». На основі вивчення вітчизняних та зарубіжних психологічних першоджерел нами було з'ясовано, що поняття «задоволеність службовою діяльністю (військовою службою)» відображає емоційно-оцінне ставлення військовослужбовця до умов служби, показник ефективності цієї діяльності, що пов'язаний із виконанням ним своїх функціональних обов'язків та системою його міжособистісних стосунків.

Для ефективного планування та проведення заходів щодо сприяння зростанню рівня позитивної емоційної складової якості службової діяльності військових фахівців, посадовцям військової частини важливо знати її критерії та показники. У процесі дослідження нами були запропоновані основні критерії оцінки задоволеності військовослужбовця службовою діяльністю, зокрема: стан психічного та фізичного здоров'я військовослужбовця, залежність від шкідливих звичок, ступінь ефективності організації службової діяльності, характер взаємовідносин з товаришами по службі, рівень адаптованості до військової служби, рівень рефлексії і наявність творчості, рівень життєдіяльності, рівень професійної мотивації, рівень професіоналізму, естетика робочого місця.

За результатами аналізу наукових джерел, експертного опитування та анкетування було уточнено, що найбільш характерними показниками (ознаками) рівня задоволеності військовослужбовця службовою діяльністю є: бажання надати допомогу та підтримку товаришам по службі, вияви елементів творчості у службі, успішне професійне становлення особистості, висока професійна компетентність, зростання якості службової діяльності, адекватна Я-концепція, прагнення до самовдосконалення, високі показники психофізіологічного здоров'я, відмова від шкідливих звичок, успішне подолання професійних криз, спрямованість на суспільну справу, прагнення до естетики службової діяльності, тощо.

У процесі дослідження визначено основні соціально-психологічні детермінанти задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення. Такими є: суспільство, держава, етнічна належність, смисл і зміст службової діяльності, її мотивація, військовий колектив, стиль керівництва, професійна підготовка. З'ясовано ступінь залежності задоволеності службою військовослужбовцями від кожної з цих детермінант. Експериментально встановлено, що найбільш впливовим серед них є військово-професійна підготовка. Для оцінки якості підготовки військових фахівців розроблено новий метод, наукова новизна якого базується на гіперболічних розподілах і характеризується високою об'єктивністю і строгим математичним обґрунтуванням.

Загалом, розглядаючи проблему задоволеності військовослужбовця службовою діяльністю та основні чинники, що її породжують, можна зробити висновок, що ефективне вирішення цієї проблеми потребує розробки необхідного інструментарію для роботи відповідних посадових осіб військових частин. Від своєчасних і вправних дій військових керівників, психологів та інших посадових осіб може залежати не лише життя самого військовослужбовця, але й життя та здоров'я його родини та інших членів суспільства.

У другому розділі - «Теоретичні та практичні аспекти розвитку і сприяння задоволеності молодих військових фахівців службовою діяльністю» розкрито теоретичні основи підвищення задоволеності молодих військових фахівців службовою діяльністю, особливості сприяння та розвитку задоволеності військовослужбовців службовою діяльністю у процесі професійного становлення, а також представлено структуру авторської програми сприяння задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців.

Результати аналізу наукових джерел свідчать про те, що проблемою задоволеності працею та особливостями, які сприяють її розвитку займалися такі дослідники як: Н.С. Новосьолов (психологічний клімат, умови і організація, зміст праці), Д. Пельц і Ф. Ендрю (можливість посадового та кваліфікаційного зростання, зарплата, керівництво та ін.), Р. Штольберг (задоволеність діяльністю, робочим місцем, середовищем), Ф. Ільясов (виробнича ситуація, зміст праці, соціальний статус) та інші. Враховуючи специфіку життєдіяльності військовослужбовців та узагальнивши результати аналізу опрацьованих наукових джерел, ми дійшли висновку, що значною мірою задоволеності військовослужбовців службовою діяльністю сприяють: адаптація; акцентуація уваги посадових осіб на ціннісних орієнтаціях підлеглих; розвиток культури військовослужбовців; гуманітаризація мислення; надання психологічної допомоги військовим психологом; надання особливої уваги гігієні служби та побуту. Доведено, що значна роль у сприянні задоволеності службовою діяльністю на етапі професійного становлення військовослужбовця відводиться посадовим особам військової частини, як безпосереднім організаторам цього процесу. У цьому контексті основними вимогами до військового керівника є: висока внутрішня мотивація, відповідальність, організація зворотного зв'язку, прагматичний характер мислення.

У змісті діяльності посадових осіб військової частини як суб'єктів сприяння задоволеності підлеглого особового складу службовою діяльністю, враховуючи погляди науковців (К.К. Платонова, Л.Е. Орбан-Лембрик, О.Д. Сафіна, Д.А. Карпілянського, О.А. Матеюка та ін.), виділено дві сторони: організаційну (підготовка, прийняття, керування задоволеністю службовою діяльністю, контроль, оцінка діяльності); соціально психологічну (психологічна підтримка, управління діяльністю, підвищення мотивації молодого фахівця).

З'ясовано, що серед шляхів організації сприятливих умов для розвитку задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців є: управління процесом задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців на етапі професійного становлення; діагностика особистісних можливостей, що сприяють росту емоційної якості службової діяльності молодих військових фахівців; психопрофілактика та психокорекція негативних психічних станів військовослужбовців на етапі професійного становлення.

Соціально-психологічний аналіз проблеми оптимального управління ростом задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців дав змогу з'ясувати, що серед основних умов і чинників її вирішення виділяються такі: сприятлива управлінська ситуація взаємодії учасників; наявність науково-обґрунтованої моделі, алгоритму та технології управління; урахування людського чинника як цілісного феномену суб'єкт-об'єкта; загальна професійно-управлінська та психолого-педагогічна культура військового управлінця та його творчий потенціал; психологічна готовність до керівництва та стиль управлінської діяльності командира; активність самоуправління керівника.

Узагальнення результатів теоретичного вивчення предмету нашого дослідження, дало змогу розробити програму сприяння задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі професійного становлення. Ця програма відображає сукупність соціально-психологічних методів сприяння задоволеності службовою діяльністю і покликана гуманізувати заходи, що здійснюються посадовими особами для сприяння задоволеності службовою діяльністю. Програма чітко визначає порядок дій посадових осіб, узгоджує ці дії за місцем, часом та змістом заходів. Вона включає в себе такі сукупні елементи: об'єкти сприяння задоволеності службовою діяльністю; цілі програми; зміст процесу сприяння задоволеності службовою діяльністю; суб'єкти сприяння задоволеності; організаційні форми діяльності суб'єктів сприяння задоволеності службовою діяльністю; управління процесом сприяння задоволеності службовою діяльністю.

Для формування мотиваційного, когнітивного, операційного та особистісного компонентів психологічної готовності посадових осіб до сприяння задоволеності службовою діяльністю підлеглого особового складу програмою передбачене проведення з посадовими особами військових частин навчальних занять (трьох лекційних, двох семінарських) та соціально-психологічного тренінгу. При цьому наголошувалося, що посадові особи можуть поставати в ролі суб'єктів як позитивного, так і негативного впливу на задоволеність службовою діяльністю. Тому самовдосконалюючись, вони мають виявляти підтримку, піклуватися про потреби підлеглих, стримувати прагнення до зверхності, виявлення негативного авторитету, уміло використовувати критику та ін. Лекційні заняття використовувалися для формування певних знань у військових посадовців, для виконання консультаційної та орієнтовної функції щодо подальшого самостійного вивчення проблеми сприяння задоволеності службовою діяльністю підлеглого особового складу. Семінарські заняття мали за мету виявлення причинно-набутих зв'язків, визначення оптимальних шляхів їх розв'язання та закріплення набутих знань. У процесі проведення соціально-психологічного тренінгу передбачалося: сформувати уявлення про особисту Я-концепцію («Як я до себе ставлюся?», «Як Я себе оцінюю?», «Яким Я себе уявляю?», «Чи реалізовую Я свій потенціал?»); створити умови для саморозвитку і формування адекватної Я-концепції; підвищити саморозуміння та розуміння інших людей; створити умови для перегляду особистістю військовослужбовця своєї системи цінностей, виділення цінностей внутрішньої мотивації; формування толерантного ставлення до підлеглих; сформувати навички ефективної комунікації; сприяти усвідомленню власних емоційних станів та розвитку навичок емпатійного реагування; розвиток вміння приймати рішення; ознайомлення з методами психічної саморегуляції.

Найважливішим завданням програми сприяння задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців є створення сприятливих умов для повсякденного життя та діяльності особового складу, незалежно від специфіки виконання завдань.

Загалом соціально-психологічна програма сприяння задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців відображає порядок узгоджених дій посадових осіб військової частини (командирів та начальників, психологів), що сприяють підвищенню рівня задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення. Іншими словами - повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців має організовуватися таким чином, щоб показник позитивної емоційної складової якості їх служби зростав.

У третьому розділі - «Емпіричне дослідження динаміки задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення» розкрито методику емпіричного дослідження, аналіз та інтерпретацію його результатів, а також практичні рекомендації посадовим особам військової частини як суб'єктам сприяння задоволеності службовою діяльністю різних категорій військовослужбовців.

Методика реалізації психологічного експерименту складалася з трьох етапів. На першому етапі було встановлено наявні початкові характеристики та властивості задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців. Для цього було підібрано контрольні та експериментальні групи, з якими проводилася робота згідно з розробленою нами процедурою.

Виходячи з того, що для нас являє науковий інтерес завершальний етап професійного навчання та входження в професію, ми основну увагу приділили саме йому. В експерименті брали участь 267 військовослужбовців (117 - молодих офіцерів, 20 - посадових осіб військових частин, 130 - курсантів-випускників). Загалом до контрольних груп увійшло 120 військовослужбовців, а до експериментальних, враховуючи посадовців, увійшло 147 військовослужбовців. Проведений аналіз та інтерпретація результатів дослідження, порівняння (початкових) результатів контрольних та експериментальних груп показали: оцінка рівня емоційної якості службової діяльності учасників експерименту свідчить про те, що і в контрольних, і в експериментальних групах обох категорій військовослужбовців задоволеність службовою діяльністю (повна чи часткова) є приблизно однаковою (табл. 1).

Аналіз табличних даних свідчить про те, що серед курсантів-випускників високий рівень задоволеності з коефіцієнтом К_зд > 0,75 показали 23,9%, що є більшим від значення рівня задоволеності серед офіцерів, які проходять початковий етап входження в професію (10,2%). Це пояснюється різними соціальними станами та соціальними ролями учасників експерименту. Високий відсоток учасників експерименту мають середній рівень задоволеності службовою діяльністю (0,25?К_зд?0,75). Так, для курсантів цей рівень складає 62,3%, а для молодих офіцерів - 66%. Крім цього, серед учасників експерименту існує значний відсоток тих, хто невдоволений службовою діяльністю (К_зд<0,25). Якщо серед курсантів кількість невдоволених службою складає 13,8%, то серед молодих офіцерів цей показник сягає 23,8%.

Другий етап експериментального дослідження передбачав проведення формувального експерименту з метою підвищення рівня емоційної якості службової діяльності військовослужбовців. Його було реалізовано за допомогою спеціально побудованої нами системи розвиваючих та формуючих впливів на військовослужбовців. З експериментальною вибіркою цілеспрямовано проводились заходи, що передбачені програмою сприяння задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у військовій частині. Основна увага приділялась проведенню психопрофілактичних та психокорекційних заходів з військовослужбовцями щодо попередження негативних станів.

Взявши за основу результати досліджень, проведених на першому етапі експерименту, ми виявили військовослужбовців із низьким рівнем задоволеності службовою діяльністю і зосередили на них основну увагу під час проведення формувального експерименту. Кількість таких військовослужбовців склала серед курсантських груп 13,4%, серед груп молодих офіцерів - 26,7%. З кожним військовослужбовцем, що мав низький рівень емоційної якості службової діяльності, були проведені індивідуальні співбесіди. Нами вивчались особові справи, велись розмови з командирами військовослужбовців та їх товаришами. У деяких випадках ми залучали до співпраці членів родини військовослужбовця. Не залишалися поза нашою увагою й ті військовослужбовці, які мають високий та середній рівень задоволеності службовою діяльністю. Нашою метою була організація умов, які б сприяли зростанню їх позитивної складової емоційної якості службової діяльності. Для піднесення рівня психологічної готовності військовослужбовців (представників експериментальних вибірок) до виконання фахових обов'язків нами, разом із психологами військових частин, було розроблено спеціальну програму, основна мета якої - сформувати у молодих фахівців такі риси характеру, як впевненість в собі, уміння долати психологічні бар'єри, відповідальність за підлеглих, уміння приймати управлінські рішення, уміння планувати роботу та прогнозувати ситуацію, уміння порозумітись з підлеглим, відсутність страху перед командуванням, комунікабельність, педагогічний такт, офіцерська честь. Для цього застосовувались різні підходи та прийоми: лекції, бесіди, дискусії, соціально-психологічні тренінги, групові консультації, рольові ігри, створення критичних ситуацій, тощо. Крім цього, проводились практичні заняття зі встановлення військовослужбовцями тематичного мовленнєвого контакту з групою незнайомців, заняття з усвідомлення відповідальності за підлеглих, а також практикум з виконання завдань через контактування з різними посадовцями військової частини. Уся групова робота була спрямована на формування у молодих військових фахівців імунітету проти негативних станів та формування в них індивідуальних якостей, що сприяють зростанню позитивної емоційної складової якості службової діяльності. Основний зміст психологічної роботи на формувальному етапі мав за мету підвищити рівень особистісних можливостей військовослужбовців через задоволення службовою діяльністю, сформувати в них адекватну Я-концепцію, структуру потреб і мотивів. Усі заходи з молодими офіцерами та курсантами, що входили до експериментальних груп, проводилися відповідно до етапу формування, становлення, входження на посаду та набуття досвіду офіцерської служби. Основну роботу під нашим керівництвом здійснювали офіцери-наставники, командири підрозділів та психологи військових частин. Саме після прийняття ними рішень щодо завершення формування якостей певного військовослужбовця, які стимулюють задоволеність службовою діяльністю, ми закінчили другий етап експерименту.

На третьому етапі дослідження нами були зафіксовані експериментальні показники після застосування в експериментальних групах програми сприяння задоволеності службовою діяльністю молодих військових фахівців. Отримані дані свідчать про те, що в експериментальних групах спостерігається значне зростання кількості військовослужбовців, у яких підвищився рівень задоволеності службовою діяльністю. Так, наприклад, її низький рівень у курсантських групах зменшився майже на 12% (з 13,4% до 1,5%), середній - зменшився на 4,5% (з 61,1% до 56,6%), а високий рівень зріс на 16,4% (з 25,5% до 41,9%). Аналогічна картина спостерігалась і в групах молодих офіцерів. Низький рівень зменшився більше, ніж у п'ять разів (з 26,7% до 5%), середній рівень залишився незмінним (61,7%), і високий рівень зріс майже в три рази (з 11,6% до 33,4%).

Отже, організація умов, які позитивно впливають на зростання позитивної емоційної складової службової діяльності військовослужбовців, сприяє формуванню та розвитку у них адекватної «Я-концепції», структури потреб і мотивів, на основі якої підвищується рівень задоволеності службовою діяльністю.

Для того, щоб полегшити роботу командирів (начальників) щодо розвитку задоволеності військовою службою різних категорій підлеглого особового складу, нами розроблено практичні рекомендації посадовим особам військової частини. Ці рекомендації відображають комплекс заходів організаційного, економічного та психологічного характеру. Для полегшення роботи військовим керівникам пропонується використовувати порядок (алгоритм) дій, які сприяють розвитку позитивного ставлення до службової діяльності на таких етапах як: підготовка до прибуття молодих фахівців; початок служби молодих фахівців у військових частинах; входження на посаду. У рекомендаціях відображені вимоги до військового посадовця як до суб'єкта позитивного впливу на задоволеність службовою діяльністю підлеглих. Посадова особа розглядається як самодостатня особистість з адекватною рефлексією, яка, незважаючи на свої владні повноваження, повинна, насамперед, з розумінням ставитись до своїх підлеглих, поважати їх особистість, сприймати їх недоліки та успіхи як свої, об'єктивно оцінювати роботу підлеглих, приймаючи рішення про заохочення чи покарання, задоволення чи незадоволення різних потреб військовослужбовців. Крім цього, акцентується увагу на тому, що військовий посадовець у процесі реалізації своїх управлінських функцій повинен уміти за необхідності, не лише заохочувати, але й мудро критикувати дії та вчинки підлеглого особового складу.

Загалом практичні рекомендації розроблені таким чином, щоб створити сприятливі психологічні передумови розвитку задоволеності службовою діяльністю військовослужбовців у процесі їх професійного становлення та зорієнтувати посадових осіб у можливих варіантах розвитку подій і доцільних засобах та методах роботи в цих ситуаціях.

Висновки