Глибинно-психологічні витоки тенденції особистості до психологічної смерті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Глибинно-психологічні витоки тенденції особистості до психологічної смерті

Калашник Ілона Вікторівна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

психічний вигорання психокорекція

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається виникнення нових проблем в адаптації особистості до плинних умов середовища, вирішити які покликана практична психологія. Саме це пояснює актуальність проблеми вдосконалення підготовки професійних психологів до роботи в системі державних психологічних служб. Подальший розвиток фахової підготовки психологів-практиків на відповідних факультетах вищих навчальних закладів потребує покращення теоретико-методологічної та інструментально-методичної її складових. Розробку ефективних методів надання психологічної допомоги суб'єкту представлено у працях вітчизняних дослідників: О.Ф. Бондаренка, М.Й. Боришевського, Л.М. Карамушки, Г.В. Ложкіна, С.Д. Максименка, Н.Ю. Максимової, В.Г. Панка, М.І. Пірен, О.П. Саннікової, В.А. Семіченко, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєвої, Т.С. Яценко та ін.

У теорії та практиці розвитку практичної психології найбільш слабким ланцюгом є цілісне пізнання психіки в її свідомих та несвідомих виявах, що є предметом дослідження глибинної психології. Саме цей напрям науки зосереджує увагу на несвідомих тенденціях психіки, що детермінують поведінку особи. До таких феноменів відноситься й тенденція до психологічної смерті. Наукове дослідження проблеми глибинно-психологічних витоків тенденції до психологічної смерті зумовлено важливістю розуміння цього феномену для розвитку практичної психології та недостатньою його вивченістю в науковій літературі. Проте цей феномен знаходив відображення в окремих працях, що торкалися проблем глибинної психології: С.М. Аврамченко, К.А. Бабенко, А.А. Баканова, Л.Л. Бондаревської, Ф.Є. Василюка, Є.І. Головахи, Т.В. Горобець, П.С. Гуревича, І.В. Євтушенко, О.О. Кроніка, А.Е. Мелоян, О.Г. Стасько, С.В. Чебанова, Н.В. Шавровської, С.Г. Харенка, Т.С. Яценко. Вказані науковці пов'язують досліджуване явище з блокуванням емоційної сфери суб'єкта, соціальним відчуженням, розототожненням власної уяви і реальності. Разом із тим, залишаються недостатньо вивченими глибинні детермінанти деструкцій психіки особистості. Феномен психологічної смерті знаходить вираження у взаємозв'язках свідомої та несвідомої сфер психіки, що є об'єктом багаторічних досліджень Т.С. Яценко. Дисертацію виконано в контексті психодинамічної теорії, яка передбачає реалізацію феноменологічного підходу до цілісного пізнання психіки суб'єкта в її свідомих і несвідомих виявах та вимагає розуміння внутрішньої сутності психічних явищ. Провідним методом є активне соціально-психологічне навчання (АСПН), що передбачає групову взаємодію у відповідності з гуманістичними принципами (Т.С. Яценко).

Єдність теорії і практики в синтезі з різними підходами - психоаналітичним, феноменологічним, когнітивним, гуманістичним та іншими - дозволили не лише поставити проблему дослідження тенденції до психологічної смерті, що породжує дисфункції психіки, але й розкрити шляхи її діагностики і корекції. Дисертаційне дослідження актуалізує проблему оптимального розв'язання суперечності між тенденцією до життя і тенденцією до психологічної смерті та ставить задачу розкриття шляхів і методів упередження останньої, що є вкрай важливим у контексті професійної підготовки психолога-практика. Психологічна значущість проблеми та брак її дослідження в науковій літературі зумовили тематичний вибір даного наукового пошуку - ?Глибинно-психологічні витоки тенденції особистості до психологічної смерті?.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та згідно з планом НДР АПН України з напряму ?Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб? (?Теоретико-методологічні засади групової психокорекції?). Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (протокол № 1 від 30 серпня 2005 року) й узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 26 вересня 2006 року).

Об'єкт дослідження: глибинно-психологічне пізнання психіки суб'єкта у процесі активного соціально-психологічного навчання в контексті вияву тенденції до психологічної смерті.

Предмет дослідження: глибинно-психологічні детермінанти тенденції до психологічної смерті.

Мета роботи полягає у виявленні глибинно-психологічних витоків формування в суб'єкта тенденції до психологічної смерті та можливостей її діагностики і корекції.

В основу концепції дослідження покладено: психодинамічну теорію; ідею цілісності пізнання психіки в єдності її свідомих та несвідомих виявів у їх суперечливих тенденціях; тезу про суперечливу сутність психіки та активний характер несвідомого, що специфічно ініціює дієвість суб'єкта, яка знаходить вияви у сфері спілкування, зокрема через вияви тенденції до психологічної смерті.

В основу дослідження покладено припущення, що глибинно-психологічні витоки тенденції до психологічної смерті започатковуються в едіповій ситуації і мають вияв у блокуванні лібідних почуттів та амбівалентності ставлення до первинних об'єктів.

Реалізація поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

1. Здійснити аналіз теоретико-методологічних джерел з проблеми дослідження явища психологічної смерті у філософії, релігії, мистецтві, художній літературі, психології та розкрити сутність цього поняття.

2. Виявити взаємозв'язок тенденції до психологічної смерті з психологічними захистами з урахуванням їх суб'єктивно-інтегративної функції.

3. Дослідити вплив едіпової залежності суб'єкта на розвиток у нього тенденції до психологічної смерті.

4. Розкрити вплив тенденції до психологічної смерті на ставлення суб'єкта до себе, до інших людей та до предметного світу.

5. Дослідити ефективність глибинно-психологічної діагностики та корекції особи у процесі активного соціально-психологічного навчання.

Методологічною та теоретичною основою дослідження слугували: методологія системного підходу до розуміння особистості (Л.Ф. Бурлачук, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, М.І. Пірен, О.П. Саннікова та ін.); положення про зв'язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Ф.В. Бассін, Н.Ф. Каліна, В.П. Москалець, Т.М. Титаренко, З. Фрейд, К.Г. Юнг, Т.С. Яценко та ін.); твердження про структуру та функціональні особливості несвідомої сфери психіки (Ф.В. Бассін, С. Леклер, С.Д. Максименко, А. Менегетті, А. Фрейд, З. Фрейд, К. Хорні, К.Г. Юнг, Т.С. Яценко та ін.); базові принципи особистісної психокорекції психологів у процесі професійної підготовки (О.Ф. Бондаренко, В.Г. Панок, В.А. Семіченко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та ін.); інструментарій особистісно орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г.О. Балл, О.Ф. Бондаренко, М.Й. Боришевський, С.Д. Максименко, Н.Ю. Максимова, Г.В. Ложкін, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва та ін.); дослідження в контексті психодинамічної теорії з орієнтацією на глибинно-психологічні рівні пізнання цілісного феномену психіки (наукова школа Т.С. Яценко: С.М. Аврамченко, К.А. Бабенко, О.Г. Біла, Т.І. Білуха, Л.Л. Бондаревська, Т.В. Горобець, Н.В. Дметерко, І.В. Євтушенко, М. П. Зажирко, О.А. Коновалова, АЕ. Мелоян, І.М. Сергієнко, О.Г. Солодухова, О.Г. Стасько, П.В. Теслюк, Н.В. Шавровська, С.Г. Харенко та ін.).

Для розв'язання поставлених у дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої гіпотези використовувались загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення) та методи емпіричного дослідження: метод активного соціально-психологічного навчання (з набором його конкретних методик); аналіз емпіричного матеріалу, непараметричні методи опрацювання експериментальних даних. Обробка даних здійснювалася за допомогою програм Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0 та Microsoft Excel 2003.

Експериментальна база роботи. Дослідження виконано на базі Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та РВНЗ ?Кримський гуманітарний університет? (м. Ялта). Респондентами були студенти психологічного факультету, які навчалися за фахом ?Психологія? та ?Практична психологія?. У дослідженні взяло участь 400 студентів (протягом усіх років підготовки роботи). Перевірку результатів дисертаційного дослідження здійснено в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького, РВНЗ ?Кримський гуманітарний університет? (м. Ялта), Слов'янському державному педагогічному університеті, Уманському державному педагогічному університету ім. П. Тичини, Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім. Г. Сковороди . Студіювання проблеми здійснювалось у три етапи (пошуковий, дослідний, узагальнювальний) упродовж 2005 - 2008 років.

Наукова новизна й теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що:

- уперше в центр наукового дослідження поставлено феномен психологічної смерті; окреслено діагностико-корекційні можливості нівелювання тенденції до психологічної смерті, що сприяє розвитку психіки через набуття суб'єктом відкритості для нового досвіду та посилення тенденцій ?до людей?, ?до життя? на засадах розвитку соціально-перцептивного інтелекту; встановлено сутність феномену психологічної смерті та його детермінованість едіповою ситуацією, а також роль ідентифікації у формуванні тенденції до психологічної смерті; доведено взаємозв'язок тенденції до психологічної смерті з процесом блокування лібідної енергії, що деструктує самосприйняття суб'єкта та його спілкування з оточуючими людьми, породжуючи відстороненість від життя (оточуючого світу);

- доповнено й розширено розуміння феномену психологічної смерті та окреслено його формовияви; поглиблено розуміння умов формування тенденції до психологічної смерті та її деструктивного впливу на психіку суб'єкта; доведено взаємозв'язок тенденції до психологічної смерті з психологічними захистами та об'єктними відношеннями суб'єкта.

Практичне значення результатів роботи. Теоретичні положення, емпіричний матеріал, отриманий у процесі наукової роботи, розширюють інструментальний аспект глибинного пізнання психіки суб'єкта та дозволяють сформулювати висновки і рекомендації психологам-практикам, спрямовані на оптимізацію процесу взаємодії із суб'єктом та розвиток умінь процесуальної діагностики в єдності з психокорекцією. Теоретичні та емпіричні результати дослідження можуть доповнювати такі навчальні психолого-педагогічні дисципліни: ?Психологія спілкування?, ?Основи психокорекції?, ?Метод АСПН?, ?Методика аналізу комплексу тематичних психомалюнків?, ?Практикум з групової психокорекції?, ?Методи роботи з психомалюнками та предметними моделями? та ін.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю методологічних і теоретичних положень; застосуванням методів, адекватних меті й завданням дисертації; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на науково-практичній конференції викладачів ?Актуальні проблеми науки та освіти? (4 лютого 2005 р., Маріуполь), VIII Міжнародній науково-практичній конференції ?Наука і освіта - 2005? (27 лютого 2005 р., Дніпропетровськ), науково-практичному семінарі ?Актуальні проблеми психологічної підготовки в системі вищої школи? (29 квітня 2005 р., Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції ?Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії? (21 грудня 2005 р., Київ), І науково-практичному семінарі ?Методичні та теоретичні засади практичної психології? (15 - 17 вересня 2005 р., Черкаси), ІІ науково-практичному семінарі ?Теоретичні та методичні засади практичної психології? (23 - 25 січня 2006 р., Ялта), ІІІ науково-практичному семінарі ?Теоретичні та методичні засади практичної психології? (2 - 6 жовтня 2006 р., Ялта), Міжнародній психоаналітичній конференції (16 - 17 грудня 2006 р., Москва), ІV науково-практичному семінарі ?Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання? (2 - 4 травня 2007 р., Ялта), Міжнародній науково-практичній конференції ?Сімейні об'єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій? (1 - 3 жовтня 2007 р., Ялта).

Основні наукові положення впроваджено в навчально-виховний процес РВНЗ ?Кримський гуманітарний університет? (м. Ялта) (довідка № 327 від 12. 04. 2007 р.), Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (довідка № 76/01-11 від 21. 01. 2008 р.), Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини (довідка № 78/01 від 23. 01. 2008 р.), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 168 від 06. 04. 2007 р.), Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № 33 від 01. 02. 2008 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди (довідка № 60 від 29. 01. 2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні заявлених у статтях феноменів, зокрема: психологічної смерті, едіпової залежності, об'єктних відношень, базальної тривоги; розробці нових форм психокорекційної роботи в межах методу АСПН.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 20 публікаціях, з них - 9 одноосібних статей та 3 статті у співавторстві у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (279 найменувань українською та іноземними мовами) та 15 додатків, що охоплюють 242 рисунки, 6 фотоілюстрацій, 12 фрагментів стенограм роботи психолога. Основний текст дисертації викладено на 197 сторінках, він містить 3 таблиці, 38 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об'єкт, предмет, визначено мету і завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, викладено базові методологічні та теоретичні положення, з'ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, представлено відомості стосовно апробації результатів дослідження.

У першому розділі - ?Феномен психологічної смерті в науковій літературі? - висвітлено результати аналізу науково-аналітичних та літературних джерел із проблеми дослідження феномену психологічної смерті, здійснено аналіз категорії психологічної смерті у філософії, релігії, психології.

Вивчення категорії смерті у філософії доводять, що її пов'язують з динамікою та статикою біологічних процесів (Г.Л. Бюхнер, Демокріт, Ф. Ніцше, Л. Фейєрбах та ін.); розглядають смерть як початок життя в іншій якості (А. Лансберг, Сенека, Л. Уотсон, Ч. Файє та ін.); смерть як душевні страждання, муки (А. Августин, Епікур, Л.П. Карсавін, С. Кьєркегор, та ін.); смерть як зло, що зумовлює внутрішню деструктивність (А. Августин, Е. Кант та ін.); страх смерті як поштовх до омертвіння (М. Хайдеггер, Е. Шопенгауер, Д. Юм та ін.); самогубство як крайній вияв внутрішньої дисгармонії (Арістотель, М. О. Бердяєв, М. Монтень, К. Ясперс та ін.). У філософських концепціях феномен психологічної смерті пов'язується із суперечливістю потягів до життя та смерті, якому властиві статичність, інертність процесів, поглинання життєвої енергії для набуття динаміки біологічних процесів. Констатовано взаємозв'язок явища психологічної смерті з вірою в потойбічне життя, що є порятунком від страху смерті, страждань, психологічного омертвіння.

Доведено взаємозв'язок тенденції до психологічної смерті з релігійністю суб'єкта. У науковій літературі феномен релігійної віри представлено через: переживання страждань як звільнення від страху смерті (С. Гроф, К. Менінгер, Дж. Фрезер, К.Г. Юнг та ін.); релігійний фанатизм як відданість богу (АВ. Губенко, Д.В. Ольшанський, М.М. Решетніков та ін.); заміщення внутрішньої трагедії відчуттям щастя, ейфорії (П.Б. Ганнушкін, А. Ребер, В.П. Москалець та ін.); віру як утрату індивідуальності особи (М.О. Бердяєв, О. Кернберг, В. Райх, Е. Фромм та ін.). З'ясовано, що тенденція до психологічної смерті може маскуватися тенденцією до життя та виявлятися через: душевні та фізичні страждання як показник найвищої відданості богу; аскетизм, монашество, релігійний екстаз та транс як злиття з божественним; релігійний фанатизм, тероризм, екстремізм як боротьбу за добро в усьому світі; рабську покірність божеству як запоруку щастя. Встановлено взаємозв'язок тенденції до психологічної смерті з такими явищами, як: аскетизм, муки, членоушкодження, релігійний екстаз, транс, релігійний фанатизм, тероризм. Доведено, що релігійна віра може виступати порятунком від наслідків переживань психологічної травми, що забезпечує ілюзорне вирішення проблем через омертвіння, підміну об'єктивної реальності уявною.

Презентований у розділі аналіз науково-психологічних джерел дозволяє констатувати, що категорію психологічної смерті представлено в роботах: А.А. Баканова, Д. Болена, Ф.Є. Василюка, Є.І. Головахи, П.С. Гуревича, О.О. Кроніка, С.В. Чебанова, Т.С. Яценко та ін. Явище психологічної смерті в науковій літературі відображено через близькі поняття: соціальної смерті (А.В. Дахін, Дж. Морено та ін.); психологічної травми, життєвої кризи (Ф.Є. Василюк, Т.М. Титаренко, Л.Н. Юр'єва та ін.); життєвих сценаріїв (Е. Берн, В. Джойнс, Й. Стюарт та ін.); самогубства (К. Менінгер, Н. Фарбероу, Е. Шнейдман та ін.); потягу до смерті (М. Кляйн, Дж. Реінгольд, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорні та ін.). З'ясовано, що явищу психологічної смерті притаманні такі ознаки: неможливість вираження почуття любові до близької людини, розлад стосунків з оточенням, ревнощі, заздрощі, ненависть, почуття неповноцінності, приниженості, меншовартості. Встановлено, що для психологічної смерті є характерним відчуття неіснування (?поряд із життям?, ?над життям?, ?за бар'єром?, ?за склом?). Тенденція до психологічної смерті знаходить вираження у відчутті безперспективності життя, відсутності життєвих орієнтирів, відчутті розчарованості, апатії, самотності серед людей, консерватизмі дії та думкок, ригідності, програмованості поведінки, скептичному ставленні до майбутнього, прагненні повернення в минуле, соціальному відчуженні, депресії та суїцидальних виявах. Констатовано, що для таких виявів характерна мортідна спрямованість психіки суб'єкта. Під поняттям ?мортідо? розуміється агресивний за своїм характером потяг до смерті, руйнування, що знаходить вираження у відношенні суб'єкта до себе та оточуючого світу.

Аналіз наукової літератури (Дж. Боулбi, Г. В. Залевський, Р. Ліфтон, Р. Мей, М. Стерн, А. Фрейд, З. Фрейд) дозволив виявити взаємозв'язок між базальною тривогою та тенденцією до психологічної смерті. Відчуття обмеження, ізоляції, покинутості, що гостро переживається дитиною, може породжувати в неї сприйняття оточуючого світу як загрозливого, мертвого та відчуття себе поза світом живих. Підтверджено взаємозв'язок тенденції до психологічної смерті з психічною травмою. Психічна травма, яку може отримувати суб'єкт у процесі соціалізації (ізоляція, обмеження), символічно виступає для нього своєрідною смертю.

У другому розділі - ?Емпіричне дослідження глибинно-психологічних передумов виникнення тенденції до психологічної смерті? - досліджено глибинно-психологічну сутність феномену психологічної смерті та умови його виникнення.

Матеріали другого розділу ґрунтуються на емпіричних результатах групової глибинно-психологічної корекції за методом АСПН, що забезпечує глибинне пізнання психіки суб'єкта. Дослідження глибинно-психологічних витоків тенденції до психологічної смерті проводилось зі студентами психологічного факультету. У процесі дослідження використано методики: психоаналіз комплексу тематичних малюнків, прийом ?Казка про власне життя?, робота з неавторським малюнком та предметними моделями.

Дослідження чинників виникнення тенденції до психологічної смерті поставило акцент на провідному впливові на цей процес едіпової ситуації. Встановлено, що в едіповій ситуації започатковується амбівалентне ставлення суб'єкта до лібідних об'єктів, наслідком чого є емоційне омертвіння, дистанціювання, розчарування в почутті любові. Травмівні переживання дитинства (едіпова ситуація), спричинені заборонами, покараннями батьків, фіксуються у психіці суб'єкта та здатні блокувати енергію лібідо, активізуючи при цьому енергію мортідо. Омертвіння лібідного тяжіння, що відбувається в едіповій ситуації, спричиняє блокування чуттєвого аспекту та знаходить вираження у відмові від задоволень (аскетизм, монашество), у нездатності до близьких, партнерських стосунків, у недовірі до любові з боку інтимного партнера, неспроможності виражати любов до інших людей. Едіпова ситуація детермінує поведінку суб'єкта через формування поведінкових програм, які діють на несвідомому рівні і спрямовані на реалізацію інфантильних фіксацій, що пов'язано з формуванням психологічної імпотенції та тенденції до психологічної смерті. Доведено взаємозв'язок механізму ідентифікації з тенденцією до психологічної смерті. Ідентифікація особи з об'єктом лібідо зумовлює навантаження його рисами ?за аналогією? або ?від супротивного?, що властиві об'єкту притяжіння, - вони можуть набувати характеру ?кліше?. Такі риси характеризуються статикою та знаходять вияв у стереотипності, програмованості форм поведінки.

З'ясовано, що тенденція до психологічної смерті пов'язана з психологічними захистами. Вона продукується системою психологічних захистів та пов'язана з відступами від реальності. Психологічна смерть має тенденцію єднання з відчуттям ?слабкості?, яке породжується відступами від реальності. Наявність психологічної смерті констатується у випадках домінування енергії мортідо над лібідо, яке виявляється на трьох рівнях: у ставленні суб'єкта до світу (предметів), до людей, до самого себе. Останнє виражається в руйнівних діях стосовно оточуючого світу (природи, тварин) або в асоціальній поведінці. За умов домінування енергії мортідо підвищується ризик суїциду та вияву руйнівних дій щодо предметів та взаємин з оточуючими людьми. З'ясовано, що автоматизована захисна система психіки, яка орієнтується на ?незавершені справи дитинства?, породжує відступи від реальності і спрямована на створення ілюзії позитивності власних вчинків. Таке сприйняття особою реальності дисонує із зворотним зв'язком від оточуючих людей, які не підтверджують її очікувань, що породжує ризик виникнення депресивних станів.

Порівняльний аналіз символіки психомалюнків і творів зображувального мистецтва дозволив розширити палітру форм впливу тенденції до психологічної смерті на ставлення суб'єкта до себе, до інших людей та до предметного світу. Констатовано, що феномен психологічної смерті знаходить символічне відображення через сюжети страждання, що днмонструють насилля, агресію, жорстокість, руйнування, смерть. У психомалюнках цей феномен ілюструють символи: закритості (підземелля, яйця, грати, яма, підводний світ, прірва, павутиння, склеп, космос, порожнеча); страждань (пекло, розбите або стиснуте в кулак серце, кров, сльози; опале або зів'яле листя, тінь, маска), руйнування (зруйноване місто, ураган, вулкан засохле або зрубане дерево, катастрофа, війна, вбивство); смерті (могила, потойбічне життя, мерці, черепи, скелети, янголи, демони, вампіри).

Здійснено порівняльний аналіз психологічної продукції протагоністів АСПН (психомалюнків, казок про власне життя, самоаналізів) з мотивами української народної пісні та художньої літератури. У цих творах об'єктивовано наявність амбівалентних почуттів суб'єкта: любов - ненависть, щастя - смуток, задоволення - біль, що зумовлює втрату енергії та психологічно імпотує суб'єкта. Емпіричний матеріал дозволяє конкретизувати вияви тенденції до психологічної смерті через ставлення суб'єкта: до себе - відчуття зруйнованого, понівеченого життя, відсутність мрій, самотність, неприйняття себе, відчуття приниженості, розчарованості, фатуму життя; до людей - неможливість виявляти чуттєвість, агресивність, самоізоляція, заздрощі, ревнощі, ненависть до живого; предметного світу - прагнення руйнування, знищення, пошкодження предметів.

Установлено взаємозв'язок між тенденцією до психологічної смерті і об'єктними відношеннями суб'єкта. Доведено, що емоційний клімат, який об'єднував суб'єкта з близькими людьми, може набувати характеристик об'єктності та переноситись на інші актуальні ситуації, тим самим породжуючи суб'єктивізм (психологічний егоїзм) у ставленні до близьких людей. Глибинно-психологічний ракурс дослідження тенденції до психологічної смерті дозволив констатувати її вияв у сфері спілкування. Тенденція до психологічної смерті на рівні спілкування виявляється в депресивності, пасивності, агресивності, ненависті, знеособленні оточуючих людей, асоціальних вчинках, суїцидальних тенденціях. Такі вияви зумовлюють руйнування контактів з оточуючими людьми та призводять до соціальної ізольованості. На рис. 1. представлено спробу структурувати та систематизувати розмаїття виявів тенденції до психологічної смерті.

Рис. 1. Вияв тенденції до психологічної смерті

Аналіз емпіричного матеріалу (переважно стенограми психоаналізу тематичних малюнків) груп АСПН засвідчує не лише важливість діагностико-корекційних зусиль нівелювати тенденцію до психологічної смерті в майбутніх психологів-практиків, а й результативність цього процесу. Глибинно-психологічна корекція сприяє посиленню рівня усвідомлюваності суб'єктом власної поведінки через виявлення глибинних детермінант, які деструктують його психіку, що каталізує розширення самоусвідомлення, розвиток соціально-перцептивного інтелекту та формує вміння перетворювати себе на об'єкт дослідження в контексті пізнання нового досвіду.

У третьому розділі - ?Діагностико-корекційні результати дослідження глибинно-психологічних витоків тенденції до психологічної смерті? - на підставі аналізу емпіричного матеріалу психокорекційних груп доведено, що пізнання глибинно-психологічних витоків тенденції до психологічної смерті можливе за умови застосування методик глибинно-психологічного спрямування, які передбачають спонтанність та невимушеність поведінки суб'єкта. Останнє піддається психоаналітичній інтерпретації, що ґрунтується на процесуальній діагностиці, відповідно до якої взаємодія із суб'єктом вибудовується поступово, багаторівнево та порційно. Гіпотетичні припущення психолога перепровіряються на основі діалогічної взаємодії з протагоністом, що має багаторівневий характер. У розділі представлено діагностико-корекційні можливості наступних методик, застосування яких відповідало психодинамічній парадигмі, як то: психоаналіз казки про власне життя протагоніста, його роботи з предметною моделлю, неавторським малюнком, психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків. У дисертації доведено ефективність психоаналізу тематичних психомалюнків як засобу нівелювання тенденції до психологічної смерті. Методика психоаналізу комплексу тематичних малюнків засвідчує взаємозв'язок тенденції до психологічної смерті з переживанням негативного досвіду в період дитинства, де відбулося блокування лібідних (ніжних) почуттів та актуалізація мортідних. Цілісний аналіз комплексу тематичних психомалюнків дозволяє виявляти логіку несвідомого (?іншу логіку?) та порівнювати її з логікою свідомості, об'єктивувати деструктивні тенденції до психологічної імпотенції та психологічної смерті, що символічно виявляються в таких тенденціях: ?повернення в лоно матері (утробу)?, до самопокарання та до саморуйнування.

У третьому розділі доводиться, що використання додаткових методик АСПН - роботи з неавторським малюнком, створення протагоністом казки про власне життя, психодраматичних фрагментів, - дозволяють об'єктивувати вплив інфантильного досвіду суб'єкта на формування тенденції до психологічної смерті. Структурно-семантичний аналіз емпіричного матеріалу (психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків) об'єктивує вплив едіпової залежності на виникнення амбівалентності почуттів суб'єкта до первинних лібідних об'єктів та розвиток суперечливих тенденцій психіки в її цілісності та єдності свідомої і несвідомої сфер, а саме: ?до сили? та водночас ?до слабкості?; ?до життя? та водночас ?до психологічної смерті?; ?до людей? та водночас - ?від людей? (психологічна іпотенція).

У контексті пізнання глибинно-психологічних витоків тенденції до психологічної смерті доведено ефективність використання психоаналітичної роботи за допомогою предметної моделі, що несе в собі метафоричний зміст, чим сприяє пізнанню несвідомого. Тенденція до психологічної смерті набуває об'єктності (що об'єктивують предметні моделі) і знаходить вираження в почуттях меншовартості, відчутті ущемленості ?Я?, розчарованості життям, безперспективності існування, скептичному ставленні до майбутнього, нігілізмі.

Дисертаційне дослідження доводить, що тенденція до психологічної смерті позначається на характері спілкування суб'єкта з іншими людьми та знаходить вираження в таких явищах: неможливості підтримання гармонійних стосунків з оточуючими людьми, дискредитації почуття власної гідності іншої людини, ревнощах, заздрощах, агресивності, почутті приниженості, відстороненості від соціального життя, маніпулюванні оточенням, залежності від минулого, відчутті розчарованості, безперспективності власного існування, втраті перспектив на майбутнє, депресивності та схильності до суїциду, що презентує рис. 1. Результати психоаналітичної роботи з використанням неавторського малюнка, предметних моделей, казки про власне життя доводять, що усвідомлення суб'єктом глибинних витоків власних переживань сприяє зниженню тривожності, депресивності, нівелюванню відчуттів самотності і меншовартості. Останнє підтверджується також результатами тестового дослідження.

У третьому розділі представлено результати лонгітюдного аналізу, що проводився з використанням спостереження та тестових методик ?Діагностика рівня суб'єктивного відчуття самотності? (Д. Рассел, М. Фергюсон), ?Диференційна діагностика депресивних станів? (В.А. Жмуров). Для встановлення статистичної вірогідності різниць між контрольною (А) та експериментальною (Б) групами використано критерій радіально-кутового перетворення Фішера (ц*). Для розрахунків використано програми Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0 У процесі проведення тестового дослідження було сформовано репрезентативну вибірку студентів (303 особи) на основі якої створено експериментальну групу (163 особи) та контрольну (140 осіб). Експериментальну групу становили студенти-психологи, що проходять повний курс психокорекції за методом АСПН. До складу контрольної групи увійшли студенти психологічного факультету, що не проходили курс психокорекційних занять за методом АСПН.

Таблиця 1. Показники діагностики рівня суб'єктивного відчуття самотності (за результатами тесту Д. Рассела і М. Фергюсона)

Порівняння показників тесту діагностики рівня суб'єктивного відчуття самотності (представлено в табл. 1.), дозволило констатувати, що на першому курсі в контрольній та експериментальній групах суттєвої різниці у суб'єктивному відчутті самотності не виявлено. На другому курсі спостерігається істотна різниця між контрольною та експериментальною групами у зниженні відчуття самотності (від 16,1 % до 63,8 %). Як свідчать представлені нами показники, зниження відчуття самотності в досліджуваних з високим та середнім рівнем є пропорційним відносно контрольної групи. Одержані результати обстеження на 3-му курсі дозволяють констатувати суттєве збільшення осіб з низьким рівнем відчуття самотності (до 79,1 %). Як бачимо, такі показники експериментальної групи істотно змінилися порівняно з показниками тієї самої групи на попередніх курсах: від 16,3 %, 63,8 % до 79,1 %. Співставлення змін відчуття самотності в контрольній та експериментальній групах дозволяє прослідкувати динаміку в напрямку наближення суб'єкта до психологічного благополуччя. Така динаміка засвідчує психокорекційний вплив занять за методом АСПН, адже спостерігається суттєве зниження відчуття самотності.

Показники проведеного тесту ?Диференційована діагностика депресивних станів? представлено в табл. 2.

Таблиця 2. Показники диференційованої діагностики депресивних станів

(за результатами тесту В.А. Жмурова)

Одержані показники дозволяють констатувати, що на 2-му курсі обстежуваних із відсутніми депресивними станами збільшується до 56,3 %, а на 3-му курсі їх показник дорівнює 76,7 %. Студенти, які на перших курсах характеризувалися глибокою та вираженою депресивністю, на 3-му курсі дають показники мінімальної та легкої депресії. Так, спираючись на дані, отримані експериментальним шляхом, можемо констатувати результативність методу АСПН у корекції депресивних станів, адже спостерігається значна різниця між контрольною та експериментальною групами (експериментальна - 76,7 %, контрольна - 18,8 %). Доведено, що за допомогою тестових методик можливе констатування тільки окремих ознак вияву тенденції до психологічної смерті: відчуття самотності, депресивності тощо. Проте тестові методики не забезпечують глибинно-психологічного пізнання витоків тенденції до психологічної смерті.

У результаті спостереження за динамікою змін відчуття самотності та депресивних станів можемо констатувати, що під впливом занять з глибинної психокорекції відбуваються позитивні емоційні зміни, які сприяють підвищенню показників психічного здоров'я особи, що також підтверджують психомалюнки досліджуваних ?Я до проходження групи АСПН?, ?Я після проходження групи АСПН?. Піддослідні стають відкритими, активними у спілкуванні, в них підвищується здатність до саморегуляції та самоконтролю, збільшуються можливості адаптації до непередбачуваних ситуацій. Розвиток таких навичок зумовлює зниження дезадаптивних реакцій: агресивності, тривожності, депресивності, що гальмують саморозвиток суб'єкта. Сформульовано рекомендації майбутнім психологам-практикам стосовно використання методу АСПН з метою нівелювання тенденції до психологічної смерті. Результати дисертаційного дослідження, що ґрунтується на психодинамічній теорії, доводять, що глибинна психокорекція (за методом АСПН) сприяє нівелюванню мортідних тенденцій психіки, розкриттю лібідного потенціалу та гармонізації особистості.

ВИСНОВКИ

1. Дисертаційне дослідження дозволяє зробити висновок, що тенденція до психологічної смерті може бути притаманною людині, яка знаходиться в межах психічного здоров'я, і виявлятися на фізіологічному та соціально-психологічному рівнях. На фізіологічному рівні вона може мати такі вияви: втеча у хворобу, підвищена тривожність, аскетизм, членоушкодження, суїцидальні спроби і т. ін. На соціально-психологічному рівні - руйнування стосунків з оточенням (ревнощі, заздрощі, ригідність мислення, програмованість поведінки, почуття неповноцінності, відчуття безперспективності життя, апатія, депресія, соціальне відчуження, ізоляція). У дисертації обґрунтовується поняття тенденції до психологічної смерті як глибинно-психологічної тенденції, що знаходить вираження в готовності до вияву енергії мортідо та породжує деструктування поведінки суб'єкта з оточуючими людьми та предметним світом.

2. Дослідження феномену психологічної смерті в релігії, зображувальному мистецтві, літературі та українській народній пісенній творчості дозволяють систематизувати такі його ознаки: відступ у фантастичну реальність, оспівування страждань, омертвіння життя, поглинання життєвої енергії, потяг до руйнування, бажання смерті собі та оточенню (або близькій людині). Тенденція до психологічної смерті в такому ракурсі має суперечливий характер: вона уособлює скінченність життя та водночас його відродження в новій якості, єднання смерті та любові. На основі емпіричного дослідження виокремлено формовияви психологічної смерті в поведінці суб'єкта: тенденція ?повернення в утробу?, тенденція до самопокарання, ізоляція від соціуму, емоційне блокування, психічне омертвіння, суїцидальноі нахили.

3. На основі емпіричного дослідження доведено, що глибинно-психологічні витоки тенденції до психологічної смерті пов'язані з едіповою ситуацією, в якій (у зв'язку із соціальним табу) відбувається блокування та капсулювання лібідних почуттів, що деструктивно позначається на психіці суб'єкта та породжує амбівалентні почуття. Едіпова ситуація започатковує тенденцію до психологічної смерті та актуалізує механізм ідентифікації. Ідентифікація породжує інтроектування рис первинного лібідного об'єкта на фоні амбівалентності почуттів до нього та страждань, зумовлених дистанціюванням та емоційною дерпивацією.

4. Емпіричний матеріал, зокрема його структурно-семантичний аналіз, доводить, що глибинні детермінанти зумовлюють дію закону вимушеного повтореня (?повторення драми дитинства?), ?поглинаючи? активність суб'єкта, блокуючи його соціальні успіхи та досягнення. Розкрито деструктивний вплив педагогічних аспектів соціалізації суб'єкта в сім'ї та освітніх установах на формування тенденції до психологічної смерті. Наслідком такого деструктивного впливу на психіку дитини є омертвіння емоційної чутливості у взаєминах з іншою особою, самовідчуження та блокування сензитивності, здатності до саморефлексії, співчуття, емпатії. За таких обставин створюється ілюзія психологічної сили - долання залежності (в першу чергу, від батьків), набуття свободи, неперевершеності та оригінальності. Дослідження доводить компенсаторний (захисний характер) такого спрямування психіки у зв'язку з певною емоційною знедоленістю та психічною пригніченістю в дитинстві, що зумовлює ефект ілюзорної сили.

5. Зв'язок тенденції до психологічної смерті з психологічними захистами суб'єкта виявляється, перш за все, у відступах від реальності та її викривленнях, що ?самопсихотерапевтує? особу, знижуючи її фіксованість на травмах дитинства. Така активність незмінно підкорена спрямуванню ?від слабкості до сили?. Разом із тим, такі відступи від реальності прямо пропорційні вираженості тенденції до психологічної смерті, що породжує дезадаптацію. Доведено, що психологічна смерть може виступати формою захисту від травмівних переживань і виявлятися через утечу у хворобу, блокування почуттєвої сфери та емоцій.

6. Установлено вияв тенденції до психологічної смерті в самосприйнятті, ставленні до інших людей та до предметного світу, що характеризується виявами амбівалентних (суперечливих) почуттів. Свідченням психологічної смерті є домінування енергії мортідо над лібідо, що торкається самосприйняття, сприйняття об'єктивної дійсності та людей. Останнє може презентувати вияв у тенденціях до мегаломанії, підкорення інших власній волі, знищення живого і предметного світу, в неспроможності радіти життю, відчутті самотності, депресивних станах та суїцидальних спробах, які зумовлюють девіантну поведінку.

7. Засадні принципи методу АСПН (спонтанність і невимушеність поведінки) зіграли провідну роль у дослідженні особливостей мимовільної поведінки особи у процесі групової взаємодії та виявленні її глибинно-психологічних детермінант. Процесуальна діагностика в єдності з психокорекцією розширює усвідомлення суб'єктом впливу тенденції до психологічної смерті на його поведінку, взаємини з іншими людьми, сприяє розширенню рефлексивних знань та розвитку соціально-перцептивного інтелекту на засадах поглиблення самоусвідомлення. Результати тестових методик засвідчують ефективність психокорекційного процесу за методом АСПН у нівелюванні тенденції до психологічної смерті; дозволяють прослідкувати динаміку психічних змін через нівелювання під впливом психокорекційних занять відчуття самотності, виявів депресивних станів. Проведене дисертаційне дослідження надало змогу сформулювати рекомендації психологам-практикам, що спрямовані на вдосконалення рівня їх професійності в контексті розуміння глибинних детермінант дисфункцій психіки, які виявляються, зокрема, в тенденції до психологічної смерті.

Перспективи подальших наукових досліджень полягають у пізнанні онто- та філогенетичних детермінант виникнення дисфункцій психіки і їх презентованість в архетипній символіці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Калашник І.В. Особливості застосування психодраматичних технік у процесі активного соціально-психологічного навчання / І.В. Калашник // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2005. - Том 7. - Вип. 7. - С. 151 - 157.

2. Калашник І.В. Проблема психологічної смерті та її глибинно-психологічні витоки / І.В. Калашник // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12 Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. - Вип. 8 (32). - С. 69 - 75.

3. Калашник І.В. Психологічна імпотенція та її вплив на міжособистісну взаємодію / І.В. Калашник // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2005. - Том 8. - Вип. 8. - С. 124 - 129.

4. Калашник І.В. Філософсько-релігійна сутність категорії психологічної смерті / І.В. Калашник // Зб. статей: педагогіка і психологія. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. - Вип. 9. - Ч. 2. - С. 237 - 242.

5. Калашник І.В. Роль ідентифікації у формуванні тенденції до психологічної смерті / І.В. Калашник, С.Ш. Раджабова // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2006. - Том 9. - Ч. 6. - С. 171 - 177.

6. Калашник І.В. Вплив едіпової залежності на розвиток тенденції до психологічної смерті / І.В. Калашник // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - Вип. 14 (38). - С. 26 - 31.

7. Калашник І.В. Глибинно-психологічні витоки феномену тероризму / І.В. Калашник // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2007. - Том ІX. - Ч. 3. - С. 120 - 126.

8. Калашник І.В. Взаємозв'язок едіпової залежності та тенденції до психологічної смерті / І.В. Калашник // Актуальні проблеми психології: зб. статей / за ред. С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2007. - Том X. - Ч. 1. - С. 106 - 112.

9. Калашник І В. Нівелювання тенденції до психологічної смерті як передумова профілактики психічного вигорання психолога-практика / І. В. Калашник // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - Вип. 19 (43). - С. 38 - 43.

10. Горобець Т.В. Взаємозв'язок психологічних захистів та тенденції до психологічної смерті / Т.В. Горобець, І.В. Калашник // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - Вип. 19 (43). - С. 222 - 228.

11. Яценко Т.С. Проблеми психологічної смерті в науковій літературі / Т.С. Яценко, І.В. Калашник // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. - К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2007. - Вип. 47. - С. 26 - 34.

12. Калашник І.В. Вплив базальної тривоги на формування тенденції до психологічної смерті / І.В. Калашник // Актуальні проблеми психології: зб. статей / за ред. С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2008. - Том X. - Вип. 3. - С. 279 - 285.

13. Калашник І.В. Розуміння психологічного змісту кольору при інтерпретації психомалюнка психологом-практиком/ І.В. Калашник // Матеріали VIII міжнародної наук.-практ. конф. [?Наука і освіта - 2005?], (Дніпропетровськ, 27 лютого 2005 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 49: Психологія. - С. 19 - 20.

14. Калашник І.В. Використання методів казкотерапії в процесі психокорекції дітей дошкільного віку / І.В. Калашник // Матеріали VII підсумкової наук.-практ. конф. викладачів [?Актуальні проблеми науки та освіти - 2005?], (Маріуполь, 4 лютого 2005 р.). - Маріуполь: МДГУ, 2005. - С. 72 - 73.

15. Калашник І.В. Діагностика тенденції до психологічної смерті суб'єкта в процесі інтерпретації тематичних психомалюнків / І.В. Калашник, Л.Г. Туз // Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. [?Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії?], (Київ, 21 грудня 2005 р.). - Київ : КМПУ ім. Б.Д. Грінченка. - 2005. - С. 43 - 44.

16. Калашник І.В. Представленість феномену ?психологічної смерті? в символіці психомалюнків / І.В. Калашник // Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. [?Актуальні проблеми психологічної підготовки в системі вищої школи?], (Одеса, 29 квітня 2005 р.) / М-во освіти і науки України, Південноукраїнський держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2005. - С. 138 - 140.

17. Тематика дисертаційних досліджень, що виконуються при Науково-дослідному центрі глибинної психології Республіканського вищого навчального закладу ?Кримський гуманітарний університет? та Академії педагогічних наук України: метод. посіб. / [Яценко Т.С., Євтушенко І.В., Аврамченко С.М., Іваненко Б.Б., Калашник І.В.]. - Ялта : РВВ РВНЗ КГУ, 2006. - 59 с.

18. Корекційно-виховні заходи у підготовці психолога-практика: метод. посіб. / [Аврамченко С.М., Білуха Т.І., Євтушенко І.В., Сергієнко І.М., Святка О.О., Калашник І.В., Раджабова С.Ш.]. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. - 86 с.

19. Калашник І.В. Влияние тенденции к психологической смерти на процесс общения / І.В. Калашник // Материалы международной психоаналитической конференции [?Зиґмунд Фрейд - основатель новой научной парадигмы: к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда?], (Москва, 16 - 17 декабря 2006 г.). - Москва: Русское психоаналитическое общество, 2006. - Т. 2. - С. 123 - 130.

20. Методика глибинної корекції: підготовка психолога-практика: навч.-метод. посіб. / [Яценко Т.С., Аврамченко С.М., Білуха Т.І., Бондаревська Л.Л., Євтушенко І.В., Калашник І.В., Мелоян А.Е., Стасько О. Г.]. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2008. - 342 с. - (Гриф навчально методичного посібника надано Міністерством освіти та науки України (лист від 15.01.07 р. № 1.4./18 - Г - 64).

Размещено на Allbest.ru