Психологічні особливості особистості та подружніх стосунків жінок, що взяли повторний шлюб

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна

УДК 159.923.3-055.2-053.85-055.5/.7

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні особливості особистості та подружніх стосунків жінок, що взяли повторний шлюб

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Косигіна Олена Володимирівна

Харків ? 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Хомуленко Тамара Борисівна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри практичної психології;

кандидат психологічних наук Кочемировська Олена Олексіївна, Національний аерокосмічний університет імені М.Є.Жуковського «ХАІ», доцент кафедри психології.

Захист відбудеться «18» квітня 2008 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 6; ауд. 451.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розіслано «14» березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Крейдун

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Дослідження останніх років (О.С. Васильєва, 2000; Л.І. Дробишева, 2001; А. Карлсон, 2003; Л.В. Карцева, 2003; Ч.Т. Філіпс, 2002; Л.Ш. Іксанова, 2001; В.І. Пузько, О.Г. Ушакова, 2002 та ін.) відбивають кризовий стан інституту шлюбу, проявами чого є негативні показники відтворення населення, зниження кількості зареєстрованих шлюбів, висока частота адюльтерів, постійне зростання кількості розлучень та неповних сімей, підвищення популярності «альтернативних» форм шлюбу (гомосексуального, відкритого, дистантного, сім'ї-сінгл тощо), підвищення терпимості до різних варіантів неосексуальних практик (К. Паджаковска, 2002) та ін. Фіксується зниження якості сімейних стосунків та задоволення шлюбом, погіршення адаптивних можливостей сім'ї, зростання її дисфункційності (М.К. Дубас, 2000; І.Л. Леванова, 2006). Якщо раніше шлюб вважався за більш чи менш вдалий, але непорушний союз, то сьогодні розлучення стають звичною формою подолання подружніх конфліктів; велика кількість подружжів відмовляється від розв'язання поточних проблем на користь розлучень (З. Бауман, 2002).

Водночас більшість розлучених звертається не до тих чи інших неосексуальних практик, а беруть другий «традиційний» шлюб, що свідчить про відсутність реальних альтернатив моногамній родині (А.І. Антонов, 1992; Т.О. Гурко, Г.П. Карпушова, 2002; А. Карлсон, 2003; J. Finch, 1994 та ін.). Саме цей факт спрямовує інтерес дослідників на виявлення чинників і механізмів формування вдалого повторного шлюбу, адже, незважаючи на те, що психологічним проблемам шлюбу й сім'ї в літературі відводиться значне місце (Т.В. Андрєєва, Ю.Є.Альошина, М.Є. Жидко, О.С. Кочарян, А.В. Коцар, Р.П. Федоренко, І.А. Семьонкіна, Т.В. Говорун, В.Є. Каган, Д.М. Ісаєв та ін.), повторний шлюб як психологічна проблема залишається недостатньо вивченим, таким, що знаходиться «поза дужками» психологічного аналізу. Імпліцитно вважається, що повторний шлюб, загалом, функціонує за тими ж механізмами, що й перший (О.П.Арнаутова, 1995; М.В. Кулігіна, 1996; О.С. Васильєва, 2000; С.І. Голод, 2002; Т.О. Гурко, 2002; І.Ф. Демєнтьєва, 2004; О.Ю. Каушанська, 2003; М.Г. Краснов, 2001; С.П. Суровягін, 2000 та ін.). Водночас повторний шлюб має свої особливості та специфічні механізми утворення, становлення та життєвого циклу. Отже, визначення чинників і психологічних механізмів успішного повторного шлюбу є важливим як у контексті забезпечення здоров'я нації, так і формування просоціальної активності особистості.

Повторний шлюб є здебільшого предметом соціологічних досліджень (М.Я. Соловйов, 1984; В.В. Солодніков, 2002; Н.М. Римашевська, 2001; А. Карлсон, 2003; О. Б. Синельніков, 1992; В.М. Закірова, 2002 та ін.). У межах психології він розглядається переважно в контексті дитячо-батьківських стосунків (Г. Фігдор, 2006; К. Вітакер, 2004; Т.В. Андрєєва, 2005; О.П.Арнаутова, 1995; В.М. Целуйко, 2005; Г. Навайтіс, 1998 та ін.) та радше відбиває психолого-педагогічні аспекти розвитку дитини в бінуклеарній сім'ї.

Дослідженнями (Б.Д. Карвасарський, 1994; Т.М. Мішина, В.К. Мягер, 1976, 1979; Г.С. Кочарян, О.С. Кочарян, 1994; О.Ю. Каушанська, 2002) встановлено, що розлади сімейного функціонування є найважливішими етіопатогенетичними чинниками розвитку неврозів, перш за все в жінок. Водночас розлучення часто стає для них першим кроком на шляху до створення нової сім'ї та пошуку більш удалої моделі подружніх стосунків (К. Аронс, 1995), незважаючи на те, що саме жінки в 70-86% випадків стають ініціаторками розлучення (В.М. Закірова, 2002; О.Ю. Каушанська, 2002; Т.В. Андрєєва, 2005) та демонструють зневіру в можливості побудови зрілих подружніх стосунків як таких. Отже, важливим аспектом психологічної проблематики, пов'язаної з функціонуванням розширеної сім'ї, є визначення чинників, які сприяють успішності повторного шлюбу в жінок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри прикладної психології Харківського національного університету, присвячених становленню статеворольової ідентичності особистості в межах НДР «Чинники та механізми розвитку залежної особистості: гендерний аспект, програми психотерапії» (номер держреєстрації 0104U002360).

Об'єкт дослідження - повторний шлюб.

Предмет дослідження - психологічні особливості особистості, партнерських очікувань та шлюбних стосунків у жінок, що взяли другий шлюб.

Мета дослідження - визначити особистісні, трансгенераційні та психосемантичні чинники успішності повторного шлюбу в жінок.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено наступні завдання:

1. Виявити специфічні особистісні та сімейно-системні характеристики повторного шлюбу на підставі теоретичного аналізу психологічної літератури щодо проблеми шлюбу та сім'ї.

2. Визначити специфічні особистісні риси жінок, що впливають на формування успішного повторного шлюбу.

3. Виявити характер впливу інфантильних психічних травм у жінок та сформованих на їх основі характерологічних стилів на успішність повторного шлюбу.

4. Визначити зв'язок стилів подружньої прив'язаності та рівня успішності повторного шлюбу.

5. Визначити особливості уявлень щодо актуальної подружньої взаємодії в жінок, що перебувають в успішному та неуспішному повторному шлюбі.

6. Визначити та узагальнити сімейно-системні та трансгенераційні феномени, які сприяють формуванню успішного повторного шлюбу.

7. Розробити програму психологічного супроводу розлучених жінок, що готуються взяти повторний шлюб.

Теоретико-методологічною основою дослідження є положення генетичної психології С.Д. Максименка, статеворольової (О.С. Кочарян) та гендерної психології (Т.В. Говорун, Н. Чодороу, М.П. Пісклакова, Т.В. Бендас, Ш. Берн, О.Ф. Іванова), психології та психотерапії сім'ї (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстіцкіс, К. Вітакер), теорія стосунків В.Н. М'ясищева; загальнопсихологічні підходи та теорії механізмів подолання фруструючих ситуацій (Р. Плутчік, Т. Шибутані, Т.М. Титаренко, Ф.В. Василюк, Н.В. Тарабрина, M. Horowitz, M. Ainsworth), дані про закономірності розвитку особистості, які містяться в наукових працях І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, О.К. Дусавицького, В.В. Рибалки та ін.

Методи дослідження. Для розв'язання дослідницької проблеми було застосовано комплекс методів, вибір якого зумовлений об'єктом, предметом, метою та завданнями дослідження: теоретичні - аналіз, систематизація й узагальнення психологічних даних за темою дослідження; емпіричні - інтерв'ювання, тестування. Останні дозволили найбільш повно розкрити характер шлюбних настанов та особистісні риси в жінок, що взяли повторний шлюб.

Усі застосовані в роботі методики були розподілені на три групи: 1)методики вивчення подружньої взаємодії; 2)методики багаторівневої оцінки особистості; 3)статеворольові шкали.

Обробка емпіричних даних проводилася за допомогою статистичної комп'ютерної програми SPSS - 10.0.

Організація та експериментальна база дослідження. Відповідно до мети й завдань дослідження проводилося в три етапи упродовж 2004-2007 рр.

На першому етапі дослідження (2004-2005 рр.) проаналізовано теоретичні підходи до визначеної проблеми та відібрано дослідницькі методи й методики.

На другому етапі (2005-2006 рр.) проведено емпіричне дослідження чинників та механізмів генезису й функціонування повторного шлюбу.

На третьому етапі (2006-2007 рр.) здійснено аналіз повного обсягу зібраних емпіричних даних та визначено чинники, які сприяють формуванню успішного повторного шлюбу; створено та впроваджено програму психологічного супроводу жінок у повторному шлюбі.

Дослідницька вибірка складається з трьох груп: 1) жінки, що перебувають в успішному повторному шлюбі (66 осіб); 2) жінки, що перебувають у неуспішному повторному шлюбі (60 осіб); 3) жінки, що відмовляються від повторного шлюбу (32 особи). Групи зіставлені за віком та шлюбним стажем.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в роботі:

уперше отримано дані щодо впливу стилів подружньої прив'язаності на успішність повторного шлюбу, виявлено функціональні та дисфункційні стилі подружньої взаємодії та їх сполучення;

уперше показано роль трансгенераційних чинників та сімейної історії «за жіночою лінією» в побудові подружньої комунікації жінок у повторному шлюбі;

дістали подальшого уточнення дані щодо комунікативних та особистісних чинників, що сприяють задоволеності повторним шлюбом у жінок та відмові від дисфункційних сценаріїв подружньої взаємодії у повторному шлюбі;

подальшого розвитку дістали теоретичні дані щодо типології ранніх психічних травм та способів їх подолання в контексті забезпечення успішності повторного шлюбу;

уточнено теоретичні дані щодо рольових шлюбних очікувань та образів подружнього партнера в жінок як чинника успішності повторного шлюбу.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теоретичних уявлень щодо чинників і механізмів формування та функціонування подружжя у повторному шлюбі, розширенні теоретичного психологічного контексту розгляду подружньої взаємодії в повторному шлюбі, який має специфічні характеристики, що не можуть бути зведені до динаміки життєдіяльності першого шлюбу, визначенні особистісних, комунікативних, трансгенераційних чинників успішності повторного шлюбу в жінок. Доведено необхідність урахування не лише змісту та інтенсивності ранніх психічних травм як чинника, що впливає на шлюбну мотивацію жінок (очікування та домагання), а й факту їх подолання.

Практичне значення роботи полягає в тому, що:

· визначено прогностичні критерії щодо успішності повторного шлюбу, які стосуються характерологічних особливостей жінки, стилів подружньої прив'язаності та їх поєднань у шлюбі, змісту та інтенсивності ранніх психічних травм і особливостей стратегій їх подолання;

· розроблено програму психологічної корекції дисфункційних уявлень жінок щодо повторного шлюбу, яку спрямовано на формування зрілих подружніх стосунків, подолання травматичного досвіду першого шлюбу та вихід за межі деструктивних трансгенераційних сценаріїв.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування при Харківському обласному психоневрологічному диспансері, а також в педагогічний процес Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського «ХАІ» та Житомирського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом.

Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечується методологічною обгрунтованістю вихідних теоретичних положень, використанням комплексу зазначених методів дослідження, репрезентативністю вибірки досліджуваних, статистичною значущістю експериментальних даних.

Особистий внесок здобувача у спільній науковій публікації полягає в зборі емпіричного матеріалу, його математично-статистичній обробці й інтерпретації отриманих даних, що складає 50 % від обсягу статті.

Апробація результатів дослідження. Основний зміст роботи було викладено у доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри психології психологічно-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка «Розвиваюче навчання і багатовимірний досвід особистості» (Полтава, 2005 р.); Першій міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці заснування факультету психології та соціології ХНУ імені Г.С. Сковороди «Сучасний напрямок розвитку харківської наукової школи психології» (Харків, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення» (Харків, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями» (Полтава, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2007); Міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2007 р.); на засіданнях кафедри психології Житомирського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (2006-2007 рр.); засіданні науково-методологічного семінару кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Житомирського державного університету імені Івана Франка (Житомир, 2006 р.).

Публікації. Основний зміст роботи викладено в 6 статтях, серед яких 5 одноосібні, 3 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку з 238 використаних джерел (з них 56 - іноземними мовами), трьох додатків. Основний зміст дисертації викладено на 169 сторінках. Текст містить 24 таблиці та 6 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі подано обґрунтування актуальності, новизни, практичної значущості роботи, представлено основні цілі та задачі дослідження, а також дослідницькі методи, визначено особистий внесок здобувача в отримання даних, наведено дані щодо апробації результатів дослідження, публікацій та структури роботи.

Перший розділ «Психологічні особливості розлучення та подальшого вступу до повторних подружніх стосунків у жінок» присвячено огляду сучасних уявлень щодо проблеми функціонування повторного шлюбу.

За даними Національного комітету статистики, протягом останніх п'ятнадцяти років в Україні розпадається 55% шлюбів, тобто розлучення стало типовим способом розв'язання подружніх проблем. Розлучення є наслідком сімейної дезадаптації, до концептуалізації якої існує низка підходів. Вона розглядається як: 1) поліфакторне багатовимірне явище (C.Schaap; L.S.Cottrell; D.H. Sprenkle, B.L. Fisher; L. Bienvenu та ін.); 2) форма порушення гомеостазу сімейної системи (В.К. Мягер, Т.М. Мішина; У. Ледерер, Д. Джексон; J. Buerkle та ін.); 3) неадекватна сумація особистісних векторів подружжя (Р. Акофф, Ф. Емері); 4) наслідок впливу статеворольових травм і конфліктів (О.С. Кочарян; М.Є. Жидко; А.В. Коцар; C.Peterson; R. Hafner та ін.); 5) показник неуспішності й нестабільності шлюбу (Дж. Левінджер; G. Spanier, Д. Валлерстайн, Ю.Є. Альошина та ін.); 6) наслідок нерозв'язаної проблеми влади в родині (Дж. Хейлі, І.Ф. Демєнтьєва та ін.) тощо. Причини, що призводять до подружніх дисфункцій, багатоманітні; йдеться про поліморфність генезису розладів шлюбної адаптації як основи нестабільності шлюбу, чинника емоційної незадоволеності подружнім життям, рольової неузгодженості, руйнування шлюбу та загального зниження якості життя окремої людини та суспільства в цілому.

Жінки гостріше за чоловіків переживають ситуацію розлучення як таку, але легше відновлюють психологічну рівновагу, незважаючи на осуд з боку близьких, економічні утруднення, дефіцит часу та ін. Жінки відзначають позитивні риси розлучення: вільне планування бюджету; відсутність емоційних «витрат» на чоловіка, можливість самостійно регулювати власне життя та спосіб виховання дітей. Більшість розлучених жінок долають особистісні проблеми через 2-3 роки після розриву шлюбу та починають ставитися до себе з більшою повагою, відзначаючи підвищення самооцінки, покращання Я-концепції та готовність до нового шлюбу.

Водночас зростає кількість жінок, які не беруть новий шлюб, вважаючи його непотрібним для себе, хоча повторні шлюби відрізняються більшою відкритістю й готовністю до конструктивного розв'язання конфліктів.

Отже, важливим є питання щодо чинників, які зумовлюють успішність саме повторного шлюбу. Виходячи з концепції компульсивного відтворення психотравмуючих подій дитинства, побудова щасливішого, порівняно з першим, шлюбу є маловірогідною (процеси сімейної та психічної адаптації не є тотожними, і жінка здобуває сімейне щастя за рахунок особистісної деструкції). Подібна точка зору відбита, зокрема, в характеристиках таких подружніх стилів, як псевдосолідарний, емоційно-відчужений, симбіотичний, напружено-дисоційований, (В.К. Мягер, Т.М. Мішина); «мертве», нейтрально-толерантне подружжя (J. Cuber, P. Harrof). Інші автори зазначають, що жінка бере повторний шлюб не через страх самотності або інфантильну травму, а тому, що вважає такі стосунки більш зрілими. Існуючі підходи до повторного шлюбу можна узагальнити таким чином:

1) повторний шлюб - це спосіб уникання самотності та екзистенційних страхів, форма психологічного захисту, до якої схильні тривожні жінки зі значною травматизацією (Л.А. Коростильова). Такий шлюб актуалізує «синдром предків» (М. Боуен, Б. Хелінгер), передумовлюючи відтворення дитячо-батьківських програм;

2) повторний шлюб - це життєтворчість, результат осмислення жінкою її життєвого шляху. Проблемними є жінки, які не вступають до повторного шлюбу, що відбиває їхню інфантильність і неготовність до особистісного зростання.

Виникає питання щодо психологічних чинників успішності повторного шлюбу, яке в науковій літературі залишається недостатньо розв'язаним.

У другому розділі «Опис вибірки й методів дослідження» ретельно обґрунтовано критерії формування вибірки. Характеристики вибірки наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Група	Кількість	Характеристики
1	66	Жінки 24-45 років, що офіційно взяли другий шлюб, який оцінюють як успішний; мають дітей. Тривалість першого шлюбу - 1-15 років; другого - 1-15 років. Освіта - вища.
2	60	Жінки 23-47 років, що офіційно взяли другий шлюб, який оцінюють як неуспішний; мають дітей. Тривалість першого шлюбу - 4-18 років; другого - 1-16 років. Освіта - вища та неповна вища.
3	32	Розлучені жінки 29-45 років, які свідомо не взяли повторний шлюб (ані офіційний, ані цивільний). Тривалість першого шлюбу - 5-14 років; мають дітей. Освіта - вища.

У роботі було затосовано наступні методики:

1. Методики вивчення подружньої взаємодії: жіночий варіант методики рольових очікувань та домагань у шлюбі (РОД) Г.М.Волкової; опитувальник задоволеності шлюбом (ОЗШ) В.В. Століна та ін.; анкета аналізу подружніх потреб жінки У. Харлі; проективний тест геометричних фігур О.В. Лібіна та В.В. Лібіна; генограма М. Боуена; тест на виявлення стратегій поведінки в конфлікті К. Томаса; суб'єктивне шкалювання уявлень щодо шлюбного партнера.

2. Методики багаторівневої оцінки особистості: напівформалізоване біографічне інтерв'ю; методика діагностики міжособистісної залежності Б. Уайнхольд; 16- PF опитувальник Р. Кеттела, методика ранніх спогадів A. Ryle.

3. Статеворольові шкали: ACL-шкала A. Heilbrun і H.Goudh.

Для обробки даних застосовано методи багатовимірної статистики, t-критерій Стьюдента, Uр-критерій кутового перетворення Фішера, ч2-розподіл, коефіцієнт зв'язаності Чупрова, інформаційна міра J Кульбака для оцінки прогностичної значущості чинників успішності повторного шлюбу.

Третій розділ „Особистісні та психосемантичні чинники, що сприяють успішності повторного шлюбу в жінок» присвячено опису результатів дослідження чинників успішності повторного шлюбу.

За 16-PF опитувальником Р. Кеттела визначено особистісні риси жінок в успішному (група 1) та неуспішному (група 2) повторному шлюбі, що сприяють успішності другого шлюбу. Результати наведено в табл. 2 в сирих балах, оскільки нормалізація даних на українській вибірці не проводилася.

Таблиця 2

Особистісні фактори успішності повторного шлюбу в жінок

Фактор	Достовірність відмінностей Гр.1 та Гр.2; (t, p)	Психологічна характеристика фактору успішності
А	4,17**	висока афектотимія
С	5,18**	емоційна стійкість, висока сила Я
Е	23,02**	конформність, покірність, залежність
G	12,03**	висока сила Над-Я
I	7,14**	м'якосердність, ніжність
К	3,11**	культурна залежність
О	11,02**	гіпотимія
Q4	7,18**	нефрустрованість, розслабленість

Примітка. t - значення t-критерію Стьюдента; **р?0,01.

Як видно з таблиці 2, успішність повторного шлюбу зв'язана з особистісними факторами А+, С+, Е-, I+, К-, О-, Q4-, G+ (водночас частина жінок з низькою силою Над-Я (G-) теж оцінює повторний шлюб як успішний, «вільний», що є наслідком ігрових подружніх стосунків, розмитих сімейних меж, розширення шлюбу за рахунок друзів тощо). Водночас вплив особистісних факторів не є прямим, а опосередкується:

1) інтелектом жінки. Стійкого зв'язку фактору В з успішністю шлюбу не виявлено, але його полярні значення знижують імовірність успішного повторного шлюбу: надвисокі показники притаманні жінкам, які відмовляються від нового шлюбу, а низькі - слабо адаптованим жінкам, схильним до адиктивної поведінки;

2) статеворольовими чинниками та задоволеністю жінки власним статусом у родині. Фактор Е+ прямо корелює з високими показниками маскулінності та фемінінності за ACL-шкалою, низьким рівнем задоволення шлюбом та суперечливістю рольових домагань у шлюбі (за РОД). Йдеться про статеворольовий конфлікт у жінки, який проявляється в орієнтації на домінантну владну позицію в родині, поєднану з потребою підкорятися;

3) особливостями розв'язання конфліктів. Найбільш характерною стратегією поведінки в ситуації конфлікту для жінок груп 1 і 2 є уникнення, але жінки в успішних шлюбах значно частіше реалізують стратегії співпраці та компромісу. Жінки групи 2 більш схильні до пристосування (залежності) або суперництва.

Жінки, які не взяли повторний шлюб (група 3), мають такі риси: сизотимія (А-); високий інтелект (В+); демонстративність, самовпевненість (D+); домінантність, конфліктність (Е-); сміливість, імпульсивність (Н+); цинізм, реалізм (I-); індивідуалізм (J+); «макіавелізм» (N+), постійна потреба у схваленні. У конфліктну зону входять претензії до колишнього чоловіка, пов'язані з його «невмотивованою» поведінкою в побутовій сфері й безвідповідальністю за подружнє щастя. Жінкам групи 3 притаманне розчарування у шлюбі через розбіжності між ідеальними уявленнями щодо подружнього життя і «грубою» реальністю.

Наведені особистісні фактори - це набір ознак, що не формують чітких типів. Отже, адекватнішим є розгляд характеру як стильової форми психологічного захисту від інфантильної травми (Н. Мак-Вільямс, С. Джонсон), яку можна визначити шляхом аналізу ранніх спогадів за A. Ryle. Л. Бурбо (2001) виявила п'ять типів інфантильних психічних травм, частота яких у групах 1-3 наведена в табл. 3.

Таблиця 3

Частота інфантильних психічних травм у групах жінок (%%)

Тип травми	Група 1	Група 2	Група 3	Вірогідність відмінностей, (Up)
				Гр.1-2	Гр.1-3	Гр.2-3
Відторгнення	15,15	35,00	15,63	2,61**	0,05	2,07*
Покинутість	34,85	38,33	-	0,40	2,07*	6,10***
Приниження	4,55	13,33	-	1,77*	2,0*	3,40***
Зрада	42,42	8,33	43,75	4,68***	0,13	3,94***
Несправедливість	3,03	5,00	40,63	0,58	4,80***	4,25***

Примітка. Up - критерій кутового перетворення Фішера; * - р <0,05; ** - p<0,01; *** - р<0,001.

З таблиці 3 видно, що однакові травми зіставлені з різними шлюбними ситуаціями й не можуть застосовуватися для прогнозування успішності повторного заміжжя. Травма покинутості, що передує розвитку залежних стратегій, притаманна групам 1 і 2, а травма зради (наслідком є контролююча поведінка) - групам 1 і 3. За Л.Бурбо, жінки в успішному повторному шлюбі належать до таких типів: уникання (відстороненість, перфекціонізм, потреба бути зрозумілою); залежність (схильність до злиття з кимось, несамостійність, непереносимість самотності); контроль (відповідальність, наполегливість, недовірливість). Для жінок, які вважають свій другий шлюб невдалим, типовими є залежність та мазохістичність (відмова від своїх потреб, почуття власної незначущості та «забрудненості», сором'язливість, конформність). Жінки, які на рівні життєвої стратегії вважають, що повторний шлюб їм не потрібен, схильні до контролю та ригідності (перфекціонізм, конкурентність, надмірний оптимізм, динамічність, невизнання власних проблем, схильність до почуття провини).

Ранні спогади містять відомості не лише щодо травми, а й щодо способів їх подолання. У табл. 4 наведено дані щодо ранніх спогадів кожної з груп, частина з яких містить травму, а частина - спосіб її подолання (копінг-стратегію).

Таблиця 4

Сформованість копінг-стратегій у жінок різних груп

Група	Всього спогадів	Частота травматичних спогадів; абс. кількість (%)	Частота спогадів із копінг-стратегією; абс. кількість (%)
1	528	380 (71,97%)	206 (54,21%)
2	480	378 (78,75%)	165 (43,12%)
3	256	204 (79,69%)	59 (28,92%)

Табл. 5 містить дані щодо достовірності відмінностей за показниками частоти травматичних ранніх спогадів та представленості в них копінг-стратегій.

Таблиця 5

Відмінності між групами жінок за показником сформованості копінг-стратегій

Групи, що порівнюються	Частота травматичних спогадів	Частота спогадів із копінг-стратегією
Групи 1-2	Up=2,9; p<0,01	Up=2,13; p<0,05
Групи 2-3	Up=0,28; p>0,05	Up=1,96; p<0,05
Групи 1-3	Up=2,376;p<0,01	Up=2,01; p<0,05

Примітка. Up - критерій кутового перетворення Фішера.

Аналіз ранніх спогадів свідчить про те, що чинник інфантильної травматизації є одним із предикторів невдачі в повторному шлюбі. Травматичні спогади найрідше спостерігаються в групі 1 (успішний повторний шлюб); групи 2 й 3 достовірно не відрізняються. Інший важливий показник - це ранні спогади з копінг-стратегіями, що вказують на подолання ранньої психотравми. Жінки, задоволені новим шлюбом, мають адаптивніші патерни подолання, ніж жінки груп 2 та 3. Жінки групи 2 долають інфантильні травми краще за респонденток, які відмовляються від другого заміжжя. Отже, сформованість долаючих стратегій є прогностично значущою щодо успішності повторного шлюбу.

Цікавими є ідеї М. Ейнсворт та К.В. Ягнюка щодо евристичного потенціалу застосування концепції стилів дитячо-батьківської прив'язаності (тривожно-амбівалентного, уникаючого та надійного) до аналізу подружньої комунікації. У табл. 6 наведено дані щодо сполучень стилів прив'язаності в повторних шлюбах.

Таблиця 6

Частота поєднань стилів подружньої прив'язаності в повторних шлюбах (в абсолютних величинах та %%)

	Жінки
Чоловіки		Тривожно-амбівалентний (ТАж)	Надійний (Нж)	Уникаючий (Уж)
		УШ	НУШ	УШ	НУШ	УШ	НУШ
	Тривожно-амбівалентний (ТАч)	-	-	5 7,58%	2 3,33%	2 3,03%	9 15%
		-	Up=1,09; p>0,05	Up=2,50; p<0,01
	Надійний (Нч)	13 пар 19,70%	3 пари 5%	10 15,15%	-	5 7,58%	7 11,67%
		Up=2,63; p<0,01	Up=4,49; p<0,001	Up=0,79; p>0,05
	Уникаючий (Уч)	2 3,03%	21 35%	2 3,03%	16 26,67%	7 10,61%	2 3,33%
		Up=5,14; p<0,001	Up=4,13; p<0,001	Up=1,67; p<0,05

Примітка. УШ - успішний повторний шлюб; НУШ - неуспішний повторний шлюб; Up - критерій кутового перетворення Фішера; p - ймовірність відмінностей.

Група жінок, що взяли повторний шлюб (незалежно від рівня успішності), внутрішньо неоднорідна за критерієм залежних / незалежних подружніх стратегій. В успішних повторних шлюбах залежними (інформаційна міра J Кульбака дорівнює 45 балам) є 33,33 % дружин; незалежними - 36,36 % (сирі бали <39). Тестові показники в 39-44 балів не дають можливості однозначно оцінити рівень залежності. В неуспішних других шлюбах питома вага залежних жінок становить 50%; незалежних - 20%; 30% жінок входять до «діапазону невизначеності».

Успішні повторні залежні шлюби - це, як правило, шлюби з малим стажем. Із часом жінка відчуває, що її очікування не виправдовуються, і шлюбні стосунки вступають у фазу розчарування (іноді - пошуку нового партнера). Це відбиває динаміку залежних взаємин, які полягають у компульсивному відтворенні поведінкових патернів та дуплікації невдач першого шлюбу. Отже, слід зазначити, що:

1) успішний та неуспішний шлюби розрізняються сполученням стилів подружньої прив'язаності. Для успішних шлюбів специфічними є сполучення: «тривожно-амбівалентна жінка - надійний чоловік», «надійна жінка - надійний чоловік», «уникаюча жінка - уникаючий чоловік»; для неуспішних - «уникаюча жінка - тривожно-амбівалентний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка - уникаючий чоловік», «надійна жінка - уникаючий чоловік»;

2) залежному та незалежному шлюбам притаманні різні стилі подружньої прив'язаності. Для залежних шлюбів це сполучення: «надійна жінка - тривожно-амбівалентний чоловік», «уникаюча жінка - тривожно-амбівалентний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка - надійний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка - уникаючий чоловік»; для незалежних - «надійна жінка - надійний чоловік», «уникаюча жінка - надійний чоловік», «надійна жінка - уникаючий чоловік», «уникаюча жінка - уникаючий чоловік»;

3) успішні залежні шлюби відзначаються сполученням «тривожно-амбівалентна жінка - надійний чоловік»; неуспішні - «уникаюча жінка - тривожно-амбівалентний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка - уникаючий чоловік». Поєднання «надійна жінка - тривожно-амбівалентний чоловік» зустрічається і в успішних, і в неуспішних шлюбах та відбиває динаміку залежних стосунків.

Виокремлено два типи поведінки жінок у ситуації розлучення, пов'язані з особливостями стилів подружньої прив'язаності жінок та змістом ранніх травм:

1) «Аутсайдери», що складається з двох груп: а) «ті, які чинять опір розлученню» (19,84%) та б) «ті, які підкоряються розлученню» (5,56%);

2) «Лідерки», в межах якого виділяється дві групи: а) «ті, які домовляються» - 30,16% (жінки, котрі ініціювали розлучення та погодили його з партнером); б) «Атакуючі» - 44,44% (жінки, які одноосібно прийняли рішення щодо розлучення).

Жінки-«лідерки» реалізують переважно надійний та уникаючий стилі, які є наслідками травми зради й травми відторгнення та/або несправедливості відповідно. Жінки-«аутсайдери» відзначаються тривожно-амбівалентним стилем, стійко зв'язаним із травмами приниження та покинутості.

Виявлено вісім найбільш поширених психосемантичних образів чоловіків у повторних шлюбах, а саме: «Опора», «Дитина», «Суворий батько», «Суперник», «Партнер», «Співрозмовник», «Кращий друг», «Об'єкт ідеалізації». В успішних повторних шлюбах спостерігається весь патерн образів партнера, тоді як у неуспішних подружжях не зустрічаються «Співрозмовник» та «Кращий друг». Існують відмінності у змістовному наповненні образів шлюбного партнера в успішних і неуспішних повторних шлюбах, про що свідчать відмінності в кількості та структурі кореляційних плеяд зазначених образів. В успішних шлюбах визначено чотири плеяди: 1) «Опора», «Суворий батько», «Об'єкт ідеалізації» (умовна назва плеяди - «Субмісивність»); 2) «Партнер», «Співрозмовник», «Кращий друг» (плеяда «Егалітарність»); 3) «Партнер», «Суперник», «Кращий друг» (плеяда «Підлітництво»); 4) «Дитина», «Об'єкт ідеалізації» (плеяда «Гіперпротекція»). У неуспішних шлюбах образи чоловіка складають дві кореляційні плеяди: 1) «Опора», «Дитина», «Партнер» (плеяда «Злипання Его-станів»); 2) «Суперник», «Суворий батько», «Об'єкт ідеалізації» (плеяда «Інфантилізація»).

Порівняння наведених кореляційних плеяд свідчить про те, що образи чоловіків, сформовані в жінок в успішних шлюбах, більш диференційовані та когнітивно складні. В успішних шлюбах спостерігається адаптивний розподіл Его-станів жінок на три групи - «Батько», «Дорослий», «Дитина». Відповідно до міри їх вираженості формуються стосунки з чоловіком, який уособлює комплементарний жіночому Его-стан. У неуспішних шлюбах наявне «злипання» Его-станів, що призводить до суперечливості вимог до шлюбного партнера та відбиває наявність міжрольових конфліктів у подружніх домаганнях жінки.

Кожному образу партнера відповідає певний тип подружніх стосунків. Для успішних повторних шлюбів співвідношення є такими: «Опора»> симбіотичні; гіперпротективні (піклування з боку чоловіка); «Дитина»>симбіотичні; гіперпротективні (піклування з боку жінки); «Суворий батько»>гіперпротективні (піклування з боку чоловіка); «Суперник»>псевдосолідарні, симбіотичні; «Партнер»>згуртовані, нейтрально-толерантні, псевдосолідарні, тотальні; «Співрозмовник»>нейтрально-толерантні, емоційно-відчужені (псевдосолідарні), ригідні, раціоналістичні; «Об'єкт ідеалізації»>симбіотичні, гіперпротективні (з боку як чоловіка, так і жінки). «Кращий друг»>псевдосолідарні, симбіотичні, згуртовані. Діапазон образів шлюбного партнера у жінок у неуспішних шлюбах вужчий, у ньому не представлено варіанти «Співрозмовник» і «Кращий друг».У таких жінок переважають наступні образи партнера з відповіднии стосунками: «Опора»>симбіотичні; гіперпротективні (обмеження з боку чоловіка); «Дитина»>симбіотичні; гіперпротективні (обмеження з боку жінки); «Суворий батько»>гіперпротективні (піклування з боку чоловіка); «Суперник»>напружено-дисоційовані (звично-конфліктне подружжя); «Партнер»>емоційно-відчужені; «Об'єкт ідеалізації»>напружено-дисоційовані.

Структура образу чоловіка відбиває не лише певні очікування щодо партнера, а й пов'язана з особливостями стилю прив'язаності жінки, реалізованого нею в першому та повторному шлюбі. У першому шлюбі чоловік розглядається як постать, втомлена від фрустрації, яка прагне уникнути контактів, обмежити коло спілкування, зняти з себе відповідальність за сім'ю, приховати власні думки та почуття (найяскравіше така оцінка виявляється в жінок із тривожно-амбівалентним стилем прив'язаності).

У повторному шлюбі жінки з уникаючим та надійним стилями прив'язаності приписують чоловікові прагнення близьких стосунків, яке базується на задоволенні чуттєвих потреб, на єдності почуттів та поглядів. Жінки з надійним стилем упевнені у спроможності будувати контакт зі шлюбним партнером, який оцінюється як надійна, близька та емоційно тепла людина, що викликає прив'язаність, несе спокій та впевненість.

Чоловік для тривожно-амбівалентної жінки - джерело психологічних проблем, несвідомого страху й водночас символ її жіночої зрілості, спосіб перемогти в суперництві з матір'ю. У низці випадків тривожно-амбівалентний стиль прив'язаності, реалізований у першому шлюбі, трансформується в надійний, коли перший шлюб задовольняє потребу сепарації від матері, підтверджуючи спроможність жінки, після чого шлюб (часто з випадковим партнером) втрачає свою значущість. У цьому сенсі успішний повторний шлюб для таких жінок стає першим «справжнім» подружжям.

Трансформація образу чоловіка в успішних шлюбах - знак звільнення від ригідних компульсивних програм подружньої взаємодії, які реалізовувалися в перших шлюбах та відтворювали трансгенераційні програми, властиві родинам жінок. Аналіз генограм дозволив виявити патерни неуспішних шлюбів, які «передаються» за жіночою лінією та мають високу резистентність до зовнішнього впливу, а саме: пасивне наслідування моделей сімейної поведінки (засвоєння); незадоволеність власною роллю, нав'язаною сімейною вертикаллю, але слідування їй (підкорення). Вироблення власного життєвого сценарію через осмислення сімейної історії (відмова) стає чинником успішності нового шлюбу.

Успішні повторні шлюби визначаються відмовою від рольової регуляції на користь особистісної, коли жінка стає авторкою власного життєвого простору; в таких подружжях знижується ригідність у стосунках, натомість зростає толерантність до партнера. Це явище визначає особистісно зрілих жінок, які відмовилися від інфантильних сценаріїв та подолали деструктивні трансгенераційні моделі сімейної взаємодії. Жінки в неуспішних других шлюбах схильні атрибутувати відповідальність за шлюб партнеру за компенсаторною логікою: «ти маєш довести, що мій вибір є правильним». Регулятором стосунків є почуття провини в чоловіка, який має підтвердити свою спроможність як шлюбного партнера.

Інформаційна міра Кульбака (J) відбила ступінь прогностичної значущості чинників, які впливають на успішність повторного шлюбу (порогове значення J складає 5,02). Прогностичними показниками успішності повторного шлюбу є: 1) сполучення в парах «надійна жінка - надійний чоловік»; «уникаюча жінка - тривожно-амбівалентний чоловік»; «тривожно-амбівалентна жінка - надійний чоловік»; «уникаюча жінка - уникаючий чоловік; 2) інфантильна травма зради та 3) висока частота ранніх спогадів із копінг-стратегіями.

Вірогідність неуспішного шлюбу підвищують: 1) поєднання стилів «тривожно-амбівалентна жінка - уникаючий чоловік» та «надійна жінка - уникаючий чоловік»; 2) інфантильні травми несправедливості, приниження та відторгнення, щодо яких не вироблено копінг-стратегій.

За результатами дослідження створено програму психологічної корекціїі, спрямовану на формування зрілих подружніх стосунків, подолання травматичного досвіду першого шлюбу та вихід за межі деструктивних трансгенераційних сценаріїв. Основними завданнями запропонованої програми психологічної корекції є: профілактика розвитку дисфункційних подружніх стратегій в повторному шлюбі у жінок; трансформація неадаптивних рольових подружніх очікувань та уявлень щодо характеру сімейної комунікації в повторному шлюбі. Об'єктом впливу є суб'єктивні уявлення жінок щодо цілісної системи подружньої комунікації в повторному шлюбі та різних рівнів його змістовної організації.

Програма розрахована на дев'ять місяців та складається з двох етапів: індивідуального й групового. Індивідуальний етап являє собою три місяці активної роботи з консультантом (зустрічі відбуваються три рази на тиждень; тривалість однієї зустрічі - година; загальний обсяг - 36 годин). Після закінчення індивідуальної програми формується група жіночої самодопомоги під спільним керівництвом сімейного консультанта та жінки, яка успішно пройшла програму. Зазначена група працює до півроку та збирається не рідше, ніж раз на два тижні. Основні теми, що виносяться на сесії групи самодопомоги: вміння прощати, ставлення до подружньої зради, побудова стосунків із дітьми (рідними та нерідними) і батьками чоловіка, сексуальність в родині, роль кохання та пристрасті в сімейному житті, друзі чоловіка, самотність в родині, залежні стосунки, самореалізація (сім'я та позасімейні інтереси та стосунки).

Психокорекційна програма містить різні орієнтації когнітивно-гуманістичної спрямованості з елементами релаксаційних та тілесно-орієнтованих технік. На основі статистичної оцінки (критерій знаків) доведено ефективність запропонованої програми.

Висновки

У роботі представлено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблеми побудови жінкою успішного повторного шлюбу. Проблема розв'язана з позицій сімейно-системного та статеворольового підходів, що дозволило виявити різнорівневі психологічні ланки формування й функціонування повторного шлюбу в жінок, розробити психодіагностичний комплекс, спрямований на оцінку та прогноз успішності повторного шлюбу, виходячи з характерологічних, комунікативно-стильових особливостей і долаючих стратегій у жінок. На підставі одержаних результатів можна зробити такі висновки:

1. Особистісним чинником успішності повторного шлюбу в жінок є наявність наступних характерологічних рис: висока афектотимія (А+); емоційна стійкість, сила Я (С+); конформність, покірність, залежність (Е-); висока сила Над-Я (G+); м'якосердність, ніжність (I+); культурна залежність (К-); гіпотимія (О-); нефрустрованість, розслабленість (Q4-). Фактори сизотимія (А-); високий інтелект (В+); висока збудливість, демонстративність, самовпевненість (D+); домінантність, конфліктність (Е+); сміливість, імпульсивність (Н+); цинізм, реалізм, раціоналізм (I-); індивідуалізм (J+); «макіавелізм» (N+) модулюють відмову від повторного шлюбу. Вплив описаних факторів не є прямим, він опосередкується інтелектом жінки, задоволеністю власним статусом у родині, особливостями розв'язання нею конфліктів, статеворольовими чинниками (наявністю статеворольового конфлікту в жінки, який проявляється в орієнтації на домінантну владну позицію в родині, поєднану з потребою підкорятись). Отже, характерологічні фактори формують певне (сприятливе або несприятливе) особистісне тло, на якому розгортається процес формування та усталення повторного шлюбу.

2. Значний вплив на рівень успішності / неуспішності повторного шлюбу чинять інфантильні психічні травми, яких зазнали жінки в ранньому віці. Найбільш несприятливими з точки зору успішності шлюбу є травми відторгнення, несправедливості та приниження. Травми покинутості та зради не можуть бути однозначно кваліфіковані як такі, що модулюють успішний чи неуспішний повторний шлюб. Важливим чинником успішності повторного шлюбу стає наявність у змістовній структурі ранніх спогадів жінки стратегій подолання травматичного досвіду. Відсутність або бідність таких долаючих стратегій підвищує вірогідність компульсивного відтворення дитячих психічних травм у повторному шлюбі, знижуючи його успішність або призводячи до відмови від вступу в повторні шлюбні стосунки. Для жінок, які перебувають в успішному повторному шлюбі, найбільш типовими є такі характерологічні стилі, як уникання, залежність та контроль. Для жінок, які вважають свій другий шлюб невдалим, найбільш типовими є залежність та мазохістичність. Жінки, які на рівні життєвої стратегії вважають, що повторний шлюб їм не потрібен, схильні до контролю та ригідності.

3. Важливим чинником успішності / неуспішності повторного шлюбу є поєднання стилів подружньої прив'язаності, які сформовані в дружини та чоловіка. Для успішних шлюбів специфічними є наступні сполучення: «тривожно-амбівалентна жінка - надійний чоловік», «надійна жінка - надійний чоловік», «уникаюча жінка - уникаючий чоловік». У неуспішних шлюбах найчастіше спостерігаються: «уникаюча жінка - тривожно-амбівалентний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка - уникаючий чоловік», «надійна жінка - уникаючий чоловік». Поєднання «надійна жінка - тривожно-амбівалентний чоловік» зустрічається і в успішних, і в неуспішних шлюбах та відбиває динаміку залежних стосунків. Сполучення «тривожно-амбівалентна жінка - тривожно-амбівалентний чоловік» взагалі не відзначено в повторних шлюбах.

4. Залежні подружні стосунки спостерігаються як у групі успішних, так і в групі неуспішних шлюбів. Залежний шлюб є успішним на ранніх етапах свого існування або за умов консервації стосунків на ранній фазі залежності. Такий шлюб стає неуспішним у ході розвитку залежності, зростання розчарування жінки в партнері, поступового формування токсичних стосунків. Для залежних повторних шлюбів характерними є такі поєднання стилів подружньої прив'язаності: «надійна жінка - тривожно-амбівалентний чоловік», «уникаюча жінка - тривожно-амбівалентний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка - надійний чоловік», «тривожно-амбівалентна жінка - уникаючий чоловік».

5. Виявлено вісім психосемантичних образів чоловіків, які існують у жінок, котрі взяли повторний шлюб, а саме: «Опора», «Дитина», «Суворий батько», «Суперник», «Партнер», «Співрозмовник», «Кращий друг», «Об'єкт ідеалізації». Образи чоловіків, що сформовані в жінок, які перебувають в успішних повторних шлюбах, більш диференційовані та когнітивно складні. В успішних повторних шлюбах спостерігається увесь репертуар психосемантичних образів партнера, який поділяється на чотири плеяди: 1) «Субмісивність» (образи «Опора», «Суворий батько», «Об'єкт ідеалізації»); 2) «Егалітарність» (образи «Партнер», «Співрозмовник», «Кращий друг»); 3) «Інфантилізація» (образи «Партнер», «Суперник», «Кращий друг») та 4) «Гіперпротекція» (образи «Дитина», «Об'єкт ідеалізації»). Кожному образу партнера відповідає певний тип подружніх стосунків: «Опора» > симбіотичні; гіперпротективні (піклування з боку чоловіка); «Дитина» > симбіотичні; гіперпротективні (піклування з боку жінки); «Суворий батько» > гіперпротективні (піклування з боку чоловіка); «Суперник» > псевдосолідарні, симбіотичні, гіпопротективні; «Партнер» > згуртовані, нейтрально-толерантні, псевдосолідарні, тотальні; «Співрозмовник» > нейтрально-толерантні, емоційно-відчужені (у т.ч. псевдосолідарні), ригідні, раціоналістичні; «Кращий друг» > псевдосолідарні, симбіотичні, згуртовані; «Об'єкт ідеалізації» > симбіотичні, гіперпротективні (з боку як чоловіка, так і жінки). Визначені плеяди відбивають диференціацію рольового патерну на три незалежних групи («Мати», «Дорослий», «Дитина»).

6. Діапазон образів шлюбного партнера у жінок у неуспішних повторних шлюбах вужчий, в ньому не зустрічаються образи «Співрозмовник» та «Кращий друг». Усі образи поділяються на дві плеяди: 1) «Злипання Его-станів» (образи «Опора», «Дитина», «Партнер»); 2) «Інфантилізація» (образи «Суперник», «Суворий батько»). Образи партнерів співвідносяться з наступними типами шлюбних стосунків: «Опора» > симбіотичні; гіперпротективні (обмеження з боку чоловіка); «Дитина» > симбіотичні; гіперпротективні (обмеження з боку жінки); «Суворий батько» > гіперпротективні (обмеження з боку чоловіка); «Суперник» > напружено-дисоційовані (звично-конфліктне подружжя); «Партнер» > емоційно-відчужені, гіпопротективні; «Об'єкт ідеалізації» > напружено-дисоційовані, гіперпротективні. Виявлені кореляційні плеяди відбивають недиференційованість Его-станів, що призводить до суперечливості й невизначеності вимог до шлюбного партнера та хронічної фрустрованості шлюбних потреб.

7. В успішних повторних шлюбах спостерігається відмова від неефективних трансгенераційних програм, яка відбувається за рахунок або переосмислення кризових переживань, пов'язаних із розлученням, або розпаду деструктивних поведінкових патернів сімейної взаємодії. Неуспішні повторні шлюби характеризуються феноменом атрибутування відповідальності за успішність шлюбу партнерові, а регулятором стосунків є почуття провини в чоловіка, який намагається підтвердити свою спроможність як шлюбного партнера. Неуспішні повторні шлюби відбивають існування стійких трансгенераційних «сімейних» програм, які «наслідуються» за жіночою лінією та можуть бути трансформовані за умови корекційного втручання.

8. Визначено прогностичні показники успішності повторного шлюбу, якими є: сполучення стилів прив'язаності «надійна жінка - надійний чоловік»; «уникаюча жінка - тривожно-амбівалентний чоловік»; «тривожно-амбівалентна жінка - надійний чоловік»; «уникаюча жінка - уникаючий чоловік»; наявність інфантильної травми зради та висока частота ранніх спогадів із копінг-стратегіями. Розроблено програму психологічної корекції дисфункційних настанов жінок щодо повторного шлюбу, спрямовану на формування зрілих подружніх стосунків, подолання травматичного досвіду першого шлюбу, вихід за межі деструктивних трансгенераційних сценаріїв, профілактику розвитку дисфункційних подружніх стратегій, трансформацію неадаптивних рольових подружніх очікувань та уявлень щодо характеру сімейної комунікації в повторному шлюбі.

Перспективи подальших досліджень полягають у змістовному аналізі стилів подолання інфантильних психічних травм, що відбиті у структурі ранніх спогадів жінок; у вивченні структурних особливостей різних рівнів функціонування симптомокомплексу маскулінності-фемінінності в жінок, які перебувають в успішних і неуспішних повторних шлюбах, а також відмовляються від повторного одруження; у вивченні структури материнства та дитячо-материнських стосунків у жінок, які перебувають у повторних шлюбах, а також самотніх розлучених матерів; у дослідженні динаміки функціонування залежних повторних шлюбів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Косигіна О.В. Особистісні риси та подружні очікування жінок, що взяли повторний шлюб // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія: Психологія. Випуск 36. - № 740. - Харків, 2006. - С. 111-114.

2. Косигіна О.В. Фактори, що супроводжують прийняття жінкою рішення щодо розриву шлюбу // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія: Психологія. Випуск 37. - № 759. - Харків, 2007. - С.131-134.

3. Косигіна О.В. Уявлення про ідеального шлюбного партнера в жінок, які знаходяться в повторних подружніх стосунках // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Серія: Психологія. Випуск 21. - Харків: ХНПУ,2007. - С. 77-83.

4. Кочарян О.С., Косигіна О.В. Особливості ранніх спогадів жінок, які взяли повторний шлюб // Актуальні проблеми практичної психології. - Херсон, 2007 - С.114-117.

5. Косигіна О.В. Психокорекція дисфункційних уявлень жінок щодо подружніх стосунків у повторному шлюбі // Актуальні питання сімейної медицини / Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції 18 травня 2007 р. - Житомир, 2007. - С.119-130.

6. Косигіна О.В. Сімейна історія як чинник успішності повторного шлюбу у жінок // Імідж сучасного педагога. Науково-практичний освітньо-популярний часопис. - Випуск 7-8 (76-77). - Полтава, 2007. - С.155-159.

Анотація

жінка повторний шлюб

Косигіна О.В. Психологічні особливості особистості та подружніх стосунків жінок, що взяли повторний шлюб. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2008.

Дисертація присвячена визначенню особистісних рис та характеристик шлюбної взаємодії жінок в успішному та неуспішному повторних шлюбах. У роботі визначено особистісні, комунікативні, мотиваційні, трансгенераційні та психосемантичні чинники успішності повторного шлюбу. Визначено характер впливу інфантильних психічних травм і способів їх подолання, а також стилів подружньої прив'язаності на рівень успішності повторного шлюбу. Показано зв'язок між успішністю повторного шлюбу та схильністю жінки до встановлення залежних стосунків. Запропоновано програму психологічного супроводу жінок у неуспішному повторному шлюбі, спрямовану на формування зрілих функціональних подружніх стосунків.

Ключові слова: повторний шлюб, стилі подружньої прив'язаності, образ шлюбного партнера, особистісні та комунікативні чинники успішності повторного шлюбу, інфантильні психічні травми, прогнозування успішності повторного шлюбу.

...