Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙМАННЯ ВІДКРИТОГО ТА ЗАМКНЕНОГО ПРОСТОРУ В РЕГУЛЯЦІЇ РУХОВОЇ ДІЇ

Спеціальність: Загальна психологія, історія психології

Поляничко Олена Миколаївна

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.

Характер сприймання суб'єктом відкритого та замкненого простору в ході рухових дій суттєво впливає на якість різних видів діяльності. Особливе значення має оптимізація сприймання простору в умовах подолання високогірного простору та замкненого простору печер.

Дослідження цієї проблеми може забезпечити наукове підґрунтя для розробки методів підтримання адекватної психомоторної активності та попередження травматизму зокрема серед молоді, що займається туристичною діяльністю.

Більшість проблем, з якими зіткнулись психологи, що вивчають сприймання простору, пов'язані з тим, що цей процес спирається на системи спільно працюючих аналізаторів і може відбуватись на різних рівнях (О.С. Батуев, М.О. Бернштейн, Д.Д. Гібсон, Г. Гельмгольц, В.В. Клименко, О.Р. Лурія, С.Д. Максименко, І. Мюллер).

Під час вивчення та аналізу сприймання простору вченими використовувались різноманітні підходи:

- когнітивно-структурний (Д. Марр, У. Найссер);

- нейрофізіологічний (А.А. Гостєв, Д. Марр);

- конструктивістський (І. Рок);

- екологічний, стимуляційний (Д.Д. Гібсон);

- діяльнісний (В.П. Зінченко, А.Н. Леонтьев, А.А. Мітькін);

- суб'єктивний (Ш.О. Надірашвілі, Д. Узнадзе);

- динамічний (Д.Д. Гібсон, П. Колеус);

- генетичний (М.М. Ланге);

- прогностичний (Р. Арнхейм, Дж. Брунер);

- інформаційний (Л.М. Веккер, У. Найссер, П. Ліндсей, Д.А. Норман);

- деякі з них створили основу для низки сучасних напрямів, таких як гештальт-психологія, структуралізм та ін.

Істотний внесок у вивчення особливостей сприймання простору внесли такі вчені, як Б.Г. Ананьєв, В.М. Бехтерєв, Б.М. Величковский, В.І. Вернадський, В.П. Зінченко, Б.Ф. Ломов, А.І. Міракян, А.А. Мітькін, Я.Є. Пуркіньє, Є.П. Ціон, О.О. Ухтомський, Г.І. Челпанов, Г.В. Шукова.

Велика кількість експериментів, здійснених вищевказаними авторами, дозволила встановити ряд важливих фактів і положень, що розкривають особливості сприймання простору, однак, багато що в цій області залишається дотепер не вивченим.

Всі рухи людини здійснюються у просторі і в часі. Кожна дія чи рух людини регулюється певними ланками складної функціональної рухової системи. Для адекватного сприймання простору в ході рухових дій мають велике значення специфічні психомоторні якості. В основі сучасних концепцій психологічна моторики лежать положення, висунуті такими вченими, як: М.О. Бернштейн, Н.Н. Брагіна, Т.А. Доброхотова, Д.Д. Донской, Є.П. Ільїн, І.М. Сеченов, В.В. Клименко, А.Р. Лурія, І.П. Павлов.

Однак дослідження особливості сприймання простору в ході регуляції рухових дій в діаметрально протилежних умовах відкритого та замкненого простору вимагає спеціального вивчення, оскільки подібні дослідження практично відсутні. Сприймання просторово-часових показників під час рухових дій ускладнюється необхідністю постійної тонкої регуляції рухів, внесення необхідної корекції для збереження просторово-часової орієнтації, точності та координації при розв'язанні різних рухових завдань. Дієвою запорукою попередження багатьох травмонебезпечних ситуацій та підтримання адекватної психомоторної активності може стати інформація про особливості сприймання відкритого та замкненого простору в ході регуляції рухових дій з урахуванням індивідуального профілю функціональної асиметрії.

Сприймання простору під час регуляції рухових дій на відкритому високогірному просторі та в замкненому просторі печер є ускладненими та подекуди екстремальними, що обмежує кількість досліджень. За цих обставин проведення досліджень (особливо з непрофесіоналами) є актуальним та необхідним. Отримані результати можуть бути корисними як для науковців, так і для практичних робітників в сфері туризму, фізичного виховання та спорту, для відбору і підготовки спеціалістів, професійна діяльність яких пов'язана з роботою в екстремальних умовах відкритих і замкнених просторів (рятувальників, альпіністів, спелеологів, військових та ін.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження входить до комплексної теми лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Визначення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів”, (номер державної реєстрації 0101U000534). Тему дисертаційного дослідження кандидатської дисертації затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол №9 від 30 вересня 2004 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні: АПН України (протокол №8 від 31жовтня 2006 р.).

Об'єкт дослідження - сприймання простору.

Предмет дослідження - особливості сприймання високогірного відкритого простору і замкненого простору печер та їх вплив на регуляцію рухових дій.

Мета дослідження - визначити специфіку сприймання відкритого та замкненого простору; розробити практичні рекомендації (для керівників туристичних гуртків, тренерів, інструкторів, тощо) щодо оптимізації процесу сприймання відкритого та замкненого простору в ході здійснення рухових дій суб'єктами не професіонального туризму.

Відповідно до предмета та мети дослідження визначено такі завдання:

1. Вивчити стан розробленості питання на підставі аналізу й узагальнення наявного у психологічній літературі матеріалу з досліджуваної та дотичної до неї проблематики;

2. Розробити адекватний комплекс методів дослідження, накреслити етапи дослідження;

3. Вивчити в умовах констатуючого експерименту специфіку сприймання відкритого та замкненого простору;

4. Дослідити в умовах формуючого експерименту вплив визначених особливостей сприймання простору на ефективність спеціалізованих вправ в процесі оволодіння руховими діями та на їх результативність;

5. Розробити практичні рекомендації щодо оптимізації процесу сприймання відкритого та замкненого простору в ході здійснення рухових дій суб'єктами непрофесіоналами туризму.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є: загальнотеоретичні положення вітчизняної психології:

- про єдність свідомості й діяльності (Б.М. Велічковський, В.П. Зінченко, і ін.), принципи системності й детермінізму (В.П. Зінченко, Б.Ф. Ломов, і ін.), стадіальності й багаторівневості процесів сприймання (П.Я. Гальперін, А.А. Мітькін), неоднорідності відображення об'єктів у зоровому образі (В.О. Барабанщиков, G. Gillespie), а також основні положення психологічних теорій сприймання (Г. Гельмгольц, В.М. Бехтерев);

- про профіль функціональної асиметрії (Т.А. Доброхотова і Н.Н. Брагіна);

- положення про системну організацію психомоторних механізмів, які отримали розвиток у роботах визначних психологів і фізіологів (М.О. Бернштейн, В.П. Зінченко, В.В. Клименко, С.Д. Максименко, І.П. Павлов, С.Л. Рубінштейн, І.М. Сєченов, О.О. Ухтомський, Л.В. Чхаїдзе).

Для реалізації програми дослідження використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, спостереження, самоспостереження, моделювання, психологічний експеримент.

Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; використанням методик і методичних прийомів, які відповідали меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих даних, застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних даних полягає в тому, що вперше в дослідженні особливостей сприймання простору виокремлено й експериментально визначено та обґрунтовано специфіку сприймання відкритого та замкненого простору і визначено її вплив на регуляцію рухів; показано негативний вплив ілюзій та фобій на виконання рухових дій і темп їх розвитку.

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні та розширенні уявлень про зміст поняття сприймання відкритого та замкненого простору:

- встановлено специфічні риси у сприйманні відкритого та замкненого простору та з'ясовано їх вплив на регуляцію рухів;

- знайдено шляхи підвищення адекватності сприймання простору, які передбачають застосування спеціалізованих вправ.

Практичне значення отриманих результатів визначається розробкою спеціалізованих вправ для розвитку адекватного сприймання відкритого високогірного простору і замкненого простору печер під час освоєння та удосконалення рухових дій студентами, які займаються різними видами туризму. Отримані в дисертації результати можуть бути використані у розробці індивідуальних програм освоєння та удосконалення рухових дій чи корекції процесу сприймання відкритого і замкненого простору в регуляції рухових дій. Дослідження особливостей сприймання відкритого і замкненого простору в регуляції рухових дій необхідне для отримання знань про способи раціоналізації поведінки людей в умовах невизначеності й неминучості вибору, а також у ризикованих і екстремальних ситуаціях.

Отримані результати досліджень можуть бути цікавими як для науковців, так і для практичних робітників в сфері туризму, фізичного виховання та спорту, для відбору і підготовки спеціалістів професійна діяльність яких пов'язана з роботою в екстремальних умовах відкритого і замкненого простору.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, а також апробувались шляхом включення отриманого матеріалу у зміст практичних занять з фізичного виховання та груп спортивного удосконалення.

Основні тези і висновки дослідження доповідались на Першому Всеукраїнському конгресі психологів (IV з'їзду Товариства психологів України, Київ 2005), Міжнародній україно-російській науковій конференції “Асиметрія мозку та поведінка людини” (Київ, 2005), Міжнародній науковій конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2005), науково-практичній конференції “Бехтерев В.М. и современная психология” (Казань, Росія 2005), науково-практичному семінарі “Психолого-педагогічні аспекти фізичного виховання у сучасній освіті” (Київ, 2005), II Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні наукові дослідження - 2006” (Дніпропетровськ), III Міжнародному конгресі “Человек, спорт, здоровье” (Санкт-Петербург, Росія, 2007), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі” (Чернігів, 2007).

Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 4 текстах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 132 найменування робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, додатків. Рукопис дисертації складає 200 сторінок комп'ютерного тексту. Роботу проілюстровано 8-ма рисунками і 25-ма таблицями.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, його методологічну основу та методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів дослідження та їх впровадження в практику.

У першому розділі - “Теоретичні аспекти проблеми сприймання простору в ході регуляції рухової дії” - описуються основні історичні етапи вивчення особливостей сприймання простору та психічної регуляції рухів і дій людини. Здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів сприймання простору.

У сприйманні простору беруть участь різні аналізатори в їх взаємозв'язку. Сприймання простору відбувається за участю зорового, кінестетичного та слухового аналізаторів (І.М. Сеченов). Об'єктом просторових сприйнять є диференціація розмірів і форм предметів, розміщення їх у просторі, віддалі, глибини, рельєфу. Сприймання розмірів на око і дотик досягає значної досконалості (С.Д. Максименко). У сприйманні простору велику роль відіграє окомір, акомодація (Г. Гельмгольц) та конвергенція органів зору. Стан поля зору забезпечує орієнтацію в просторі. Сприймання віддалі, глибини та рельєфності відбувається по-різному при монокулярному та бінокулярному баченні. При сприйманні простору можуть, залежно від розміщення предметів у просторі, виникати зорові ілюзії (Г. Гельмгольц). У процесі перебору відображень зорова система переборює ілюзії, вибирає адекватні образи й безупинно вносить корекції в сприймання видимого світу (В.П. Зінченко). Сприймання простору - творчий процес пізнання (В.В. Клименко).

Сприймання часу полягає у відображенні тривалості та послідовності дії подразника на організм. Положення про спаяність в уяві людини інтервалу простору від спостерігача до об'єкта з інтервалом часу, необхідним для подолання цього шляху, висунуте О.О. Ухтомським, доводить, що час у момент руху здається коротшим, ніж у стані спокою. Сприймання цікавого викликає ілюзію швидкості перебігу часу, а сприймання нецікавого, неприємного, вимушене очікування створюють ілюзію уповільнення тривалості дії. Аналіз існуючих наукових підходів до дослідження психічної регуляції рухів і дій людини показав, що дана тема викликає широкий дослідницький інтерес на різних рівнях наукового пізнання: філософському, фізіологічному, загально та конкретно-науковому, що вказує на її значущість. Вченими підкреслюється особливість та винятковість рухових дій, які розглядаються як згусток активності психіки й свідомості людини (І.М. Сєченов, М.О. Бернштейн, С.Л. Рубінштейн, В.В. Клименко). Зазначається, що рухи й дії людини є однією із форм її активного ставлення до дійсності, засобом зв'язку з навколишнім світом (С.Л. Рубінштейн, А.Ц. Пуні, О.В. Запорожець, В.П. Зінченко, М.П. Гуменюк, В.В. Клименко).

Окреслено основні наукові підходи у вивченні психічної регуляції рухів і дії людини. Вони відзначаються орієнтацією на:

- регуляцію рухів почуваннями та структурність і цілісність живого руху (І.М. Сєченов);

- теорію умовних рефлексів (І.П. Павлов);

- блокову систему регуляції рухів (О.Р. Лурія); багаторівневу побудову рухів (М.О. Бернштейн);

- акцептор дії (П.К. Анохін);

- концепцію функціональної будови дії (Н.Д. Гордєєва, В.П. Зінченко);

- двох кільцеву теорію регуляції дії (Л.В. Чхаїдзе);

- принцип домінанти (О.О. Ухтомський);

- механізми психологічної моторики (В.В. Клименко);

- теорію психологічної установки (Д.М. Узнадзе).

Використання теоретичної та методичної бази кожного з підходів дає підстави розглядати процес формування рухів і дій як цілісну систему, яка адекватна потребам, цілям і мотивам діяльності людини. Тому рухова дія може розглядатися в психології як одна із одиниць аналізу психіки в діяльності особистості (В.П. Зінченко, В.В. Клименко).

Отже, на основі аналітичного огляду літературних джерел можемо зробити висновок, що сприймання простору є складним багатовимірним явищем. Використання теорії механізмів психологічної моторики В.В. Клименка, в основу якої покладено принцип енергетичного потенціалу людини, в подальшому дослідженні якостей рухів і дій є, на наш погляд, оптимальним.

У другому розділі - “Принципи та організація дослідження особливостей сприймання простору в ході регуляції рухових дій” - розглядаються шляхи досягнення мети та розв'язання завдань дослідження, описується процедура дослідження, обґрунтовуються методики, характеризується експериментальна вибірка.

З метою розв'язання поставлених завдань дослідження організаційно виконувалось у три етапи. Досліджувані - студенти ВНЗ м. Києва віком від 17 до 23 років у кількості 1435 осіб.

На першому етапі проаналізовано основні теоретичні підходи щодо вивчення сприймання простору та психічної регуляції рухів і дій людини, дана характеристика складових компонентів сприймання відкритого та замкненого простору. Розроблено методичний апарат та схему дослідження, обґрунтовано комплекс методик, використання яких відповідає меті та завданням дослідження. Констатуючі експерименти проводились у звичних умовах відкритого та замкненого простору спортивної бази. На підставі отриманих даних виокремлено й експериментально визначено та обґрунтовано специфіку сприймання відкритого та замкненого простору.

На другому етапі з'ясовувався вплив особливостей сприймання відкритого та замкненого простору на регуляцію рухів в екстремальних умовах перебування у горах Кавказу та печерах Криму і Тернопільщини. В дослідженні високогірна місцевість виступала як відкритий простір, а печери - як замкнений простір.

Враховуючи непрофесіоналізм учасників, ми вважаємо, що перебування в горах Кавказу на висотах від 2000 м., до 5000 м., над рівнем моря (г. Ельбрус), та в горизонтальних (від 40 км., до 200 км.) та вертикальних (від 60 м., до 150 м.) печерах є для них екстремальним.

Вивчення різних аспектів актуального стану людини та феномена психологічного впливу відкритого й замкненого простору на регуляцію рухових дій проводилось у процесі первинної адаптації до простору та при настанні психічної дезадаптацїї в екстремальних умовах. Доведено, що на адекватне сприймання простору та виконання рухових дій негативно впливають ілюзії і фобії.

На третьому етапі на основі отриманих даних та розробленої нами програми здійснювалась апробація та застосування спеціалізованих вправ з метою оволодіння та пропорційного розвитку сприймання відкритого та замкненого простору під час освоєння та удосконалення рухових дій.

Всі дослідження особливостей сприймання відкритого та замкненого простору в регуляції рухових дій проводились з урахуванням індивідуальної функціональної асиметрії психологічної сенсорної та психомоторної сфер досліджуваних.

Достовірність і надійність отриманих результатів визначалася у відповідності до прийнятих критеріїв статистичної достовірності даних та створенням адекватних умов обстеження. Отриманий в процесі дослідження матеріал аналізувався за допомогою поняттєвого апарату загальної психології та психології спорту (С.Д. Максименко, М.В. Макаренко, В.В. Клименко, Г.В. Ложкін). Успішність сприймання простору в регуляції рухових дій досліджуваних визначалась у співвідношенні з енергетичними витратами організму.

Обробка отриманих даних експериментів здійснювалась за допомогою комп'ютерного аналізу пакета статистичних програм SPSS 13.

У третьому розділі - “Дослідження особливості сприймання відкритого та замкненого простору в ході регуляції рухових дій” - викладаються результати психологічних експериментів, визначається та обґрунтовується вплив особливості сприймання відкритого та замкненого простору на регуляцію рухів, проводиться (за розробленою нами програмою) апробація та застосування спеціалізованих вправ для оптимізації рухових дій та процесу сприймання відкритого і замкненого простору, наводяться результати її впровадження.

Перший етап дослідження.

В дослідженні брало участь 1035 осіб (студентів ВНЗ м. Києва віком від 17 до 23 років).

Як показали наші дослідження, особливості сприймання відкритого і замкненого простору безпосередньо й опосередковано впливають на регуляцію рухових дій. Подібність у сприйманні відкритого та замкненого простору полягала в наступному: обов'язкова наявність орієнтирів (зорова інформація), відсутність фобій відкритого простору, замкненого простору, страху висоти, темряви, фобії травм, глибини та інш., вміння робити корекції в сприйманні при наявності ілюзій (зорових, слухових, сенсорно - моторних).

Відмінності в сприйманні відкритого та замкненого простору полягають в тому, що: сприймання відкритого простору погіршується із зростанням атмосферного тиску, залежить від освітлення (день-ніч), мінливості погоди (сонце, дощ, сніг, туман) та зміни місяців року. При обмеженні зорових орієнтирів сприймання простору погіршується, а іноді стає неможливим.

Сприймання замкненого простору змінюється залежно від його глибини та об'єму, від необхідності обмеження рухів, змінювання поз тіла в пересуванні та розрізнювання орієнтирів в незвичній колірній гамі. В замкненому просторі відбувається недооцінка просторових ознак глибини і віддаленості об'єктів, їх розмірів.

Другий етап дослідження.

В дослідженні брало участь 350 осіб.

Завдяки використанню методик В.В. Клименка “відчуття часу”, “вимірювання енергопотенціалу” та застосуванню методики Люшера під час вивчення впливу відкритого та замкненого простору на регуляцію рухових дій ми виявили, що в умовах відкритого простору високогір'я у досліджуваних основним чином були порушені: процеси сприймання (недооцінка просторових ознак глибини і віддаленості об'єктів, їх розмірів), психомоторна координація, часові відношення, функції запам'ятовування, спостереження, обчислювання, а також емоційні і вольові процеси. Через відсутність досвіду перебування досліджуваних в таких умовах у них було зафіксовано ілюзії. Показники оцінювання мікроінтервалів часу та показники тонічної активності досліджуваних на різних висотах (2500 м., 3000 м., 3500 м., 4000 м.) підлягають певній закономірності і демонструють позитивні кореляційні зв'язки (р < 0,05).

При перебуванні на висотах 2000-2300 м., зафіксовано „прискорене” суб'єктивне сприймання часового інтервалу.

На висоті 3000 м., зафіксовано „уповільнене” суб'єктивне сприймання мікроінтервалів часу, оскільки на висоті 3000 м., проходить умовна межа між лісосмугою і початком гірського масиву, і необхідний час для обробки отриманої інформації (див. табл. 1).

Крім того сходження на висоту 3000 м., було здійснене після фази гострої акліматизації, коли студенти ввійшли у природний ритм життя у горах Кавказу, їх емоційний стан і сприймання простору стало адекватним, уже не новим, але інформаційно цінним.

На висоті 3500-4500 м., у горах Кавказу (зокрема, на горі Ельбрус) розпочинається зона снігового покриву і льодовиків. З цієї висоти, як нами зафіксовано, сприймання часового відрізку знов „прискорюється”. Ми пояснюємо цей факт тим, що зорова інформація тут достатньо мізерна, малоінформативна і потрібно значно менше часу на її оброблення. Оскільки підвищується ступінь ризику, фізіологічні процеси прискорюються, підвищується психічна напруженість.

Таблиця 1. - Прояви суб'єктивного часового еталону та показники тонічної активності на різних висотах відкритого простору (% від загальної кількості досліджуваних):

Висота над рівнем моря (м)	2000	2200	2300	3000	3500	4500
„прискорене” суб'єктивне сприймання часу	100%	73%	67%	36%	50%	67%
„уповільнене” суб'єктивне сприймання часу	-	27%	33%	64%	50%	33%
показники тонічної активності	кут*	134	144	150	162	170	178
	час**	0,94 с.	0,82 с.	0,77 с.	0,71 с.	0,65 с.	0,40 с.

* - за часовий еталон було прийнято 0,30 с.

** - кут підйому рук після попереднього ізометричного напруження, та час їх утримання.

В умовах замкненого простору печер cприймання змінюється залежно від його глибини, вимушеного обмеження рухів, невизначеності орієнтирів, змінювання поз тіла в пересуванні, наявності ілюзій і фобій. Встановлено, що в умовах замкненого простору у досліджуваних головним чином були порушені: процеси сприймання, психомоторна координація, часові відношення. Через відсутність у них досвіду перебування в печерах було зафіксовано ілюзії, психічну напруженість. Оцінювання мікроінтервалів часу перед входом у печеру у 86% групи було “прискореним”, що вказує на напружений психічний стан. Після періоду адаптації до незвичних умов замкненого простору в середині печери показники суб'єктивного однохвилинного часового інтервалу у 67% досліджуваних знизились. Це пояснюється тим, що хоча період адаптації завершився, але всі почуття ще були загострені, зорова інформація була досить мізерна (див. табл. 2). Присутність почуття страху, фобій також прискорило суб'єктивний плин часу. Після виходу з печери сприймання часу у 63% досліджуваних було також прискореним, але більш наближеним до еталонного. Група знаходилась у печерах протягом 3, 6, 12 годин. Безпосередньо у печері 95% досліджуваних суб'єктивно перебільшували часовий інтервал перебування в ній (в умовах переміщення у печерах людина протягом короткого часу встигає зробити досить об'ємну роботу, витрачає набагато більше енергії, в роботу включаються захисні механізми самозбереження, переробляється протягом короткого часу мізерна інформація і приймаються нестандартні для звичайного життя рішення).

Таблиця 2. - Прояви суб'єктивного часового еталону та показники тонічної активності в умовах замкненого простору печер (% від загальної кількості досліджуваних):

Суб'єктивний часовий інтервал	Місце перебування досліджуваних
	Перед входом	В печері	Після виходу
“прискорене” сприймання часу	86%	67%	63%
“уповільнене” сприймання часу	14%	33%	37%
показники тонічної активності	кут	100	110	120
	час	0,20 с.	0,15 с.	0,30 с.

Замкнений простір вузьких лазів дає відчуття швидкоплинності часу. Після виходу на поверхню визначення досліджуваними часу перебування в печері було применшеним. Це пояснюється цікавим маршрутом, отриманням нової інформації, позитивними емоціями. Вимір показників енергетичного потенціалу до спуску в печери, безпосередньо у печері та після виходу з печери показав, що у всіх досліджуваних було зафіксоване підвищення показників тонічної активності у кутовому та часовому вимірі, що пояснюється мобілізацією всього організму у специфічних умовах печер. В період адаптації до умов замкненого простору спостерігались ілюзії різних видів (зорові, слухові, сенсомоторні). Ілюзії та фобії заважали досліджуваним адекватно реагувати на всі можливі ситуації, які виникають при проходженні складних ділянок печерного маршруту.

Під час досліджень нами було виявлено, що у студентів, які взяли участь у експерименті, при визначенні відстаней (просторової протяжності) були прорахунки в сторону зменшення реальних відрізків шляху під час перебування як у відкритому, так і в замкненому просторі. Визначалась за суб'єктивним сприйманням відстань від вихідної точки до певного об'єкту і часу, що необхідний для підходу до нього. При визначенні відстані до орієнтиру „на око” оцінки студентів були дуже суб'єктивні. При віддаленості від об'єкта в 0,5 км., студенти помилялись на 10%, від 2 до 4 км., до 20%, більше 4 км., - помилка досягала 50% і більше. При визначенні інтервалу часу, необхідного для подолання цього відрізка, спостерігались прорахунки знову-таки в бік недооцінки часового інтервалу, а саме: всі обстежені передбачали витратити суттєво коротшого часу на подолання виділеного і суб'єктивно сприйнятого відрізку шляху.

Слід зазначити, що в умовах відкритого простору на різних висотах суб'єктивна оцінка сприйнятого простору ускладнювалась через відсутність чітко визначених орієнтирів (кущі, дерева, каміння, скелі та інші), на яких базується адекватність зорового сприймання. Перекрученню сприймання відкритого простору також сприяла наявність снігового покриву, який охоплює практично все поле зору людини.

В умовах замкненого простору сприймання відстаней, глибини, висоти були неадекватними і залежали від освітлення та досвіду перебування в печерах.

За результатами застосованого в різних просторових умовах тесту Люшера ми вивчили діапазон мінливості психічного стану під впливом зовнішніх обставин (див. табл. 3).

Таблиця 3. - Порівняльна характеристика показників тесту Люшера під час перебування у відкритому і замкненому просторі (середні показники):

Просторові умови	Фактор нестабільності вибору	Фактор відхилення від аутогенної норми	Фактор тривожності	Фактор активності	Фактор працездатності	Показник вегетативного тонусу*
						Симпатичний	Парасимпатичний
Відкритий простір	30,36	39,73	8,92	45,23	76,21	57% (0,57)	43% (-0,47)
Замкнений простір	34,82	42,85	16,66	59,52	74,57	71% (0,88)	29% (-0,83)

* - % від загальної кількості досліджуваних.

Аналіз даних доводить, що перебування досліджуваних у замкненому просторі викликає у останніх більше психічне напруження, ніж перебування в умовах відкритого простору. Замкнений простір печер вимагає більших зусиль для адаптації й подолання стресової ситуації, мобілізує сили організму в екстрених ситуаціях. Під час перебування у замкненому просторі, в умовах небезпеки, стресу й активності домінує симпатична нервова система.

Аналіз отриманих даних з урахуванням індивідуальної функціональної асиметрії, а саме ведучого ока та ведучої ноги, показав, що останні відіграють одну з важливих функцій у регуляції рухових дій.

Під час застосування тестів („семиметровий вимірювальний еталон”) було виявлено зв'язок між пошуком найкоротшого шляху до точки прицілювання та функціональною моторною і сенсорною асиметрією: 60% досліджуваних з правосторонньою (моторною і сенсорною) асиметрією в першій спробі відхилялись праворуч, та у 87% було зафіксовано отримання травм з правої частини тіла. 70% з лівосторонньою (моторною і сенсорною) асиметрією - відхилялись ліворуч, та у 80% зафіксовано отримання травм з лівої частини тіла. Кореляційний аналіз отриманих даних показав статистично значущі зв'язки між показниками побутового травматизму (p < 0,01) та функціональною сенсорно-моторною асиметрією у досліджуваних.

Таким чином, результати проведеного нами дослідження дають можливість твердити про наявність взаємозв'язку між індивідуальною функціональною асиметрією та отриманням побутових травм. Урахування такого взаємозв'язку при регуляції рухових дій у відкритому та замкненому просторі є запорукою профілактики отримання побутових травм.

Третій етап дослідження. Отримані в констатуючому дослідженні кількісно-якісні характеристики показників досліджуваних експериментальної групи дали нам підстави для розробки спеціальних заходів, спрямованих на розвиток у представників цієї групи вмінь та навичок адекватного сприймання відкритого та замкненого простору під час регуляції рухових дій.

Логіка і психологічна спрямованість зазначених заходів були втілені у змістові спеціально розробленої нами навчальної програми з розвитку адекватного сприймання відкритого та замкненого простору в ході регуляції рухових дій. Навчальна програма містила такі завдання: формування адекватного сприймання простору в ході регуляції рухових дій, пропорційний розвиток адекватного сприймання відкритого та замкненого простору в ході регуляції рухових дій, розвиток вмінь регулювання рухових дій в залежності від їх просторово-часових координат.

Програма складалась з 4 етапів. Кількість учасників - 50 осіб. На першому етапі корекційно навчальна робота була спрямована на виявлення психологічного, психомоторного та фізіологічного стану учасників експерименту. Впродовж другого етапу відбувалось формування адекватного сприймання відкритого та замкненого простору в ході регуляції рухових дій. Заняття третього етапу покликані були сприяти закріпленню отриманого досвіду й навичок, набутих у процесі навчання. Останні заняття (4-й етап) мали на меті оцінити рівень отриманих навичок і їх результативність при застосуванні під час рухових дій в умовах відкритого та замкненого простору.

Підсумковий аналіз ефективності даної програми здійснювався шляхом порівняння показників, отриманих експериментальною (n = 22) та контрольною (n = 28) групами.

Проведений аналіз виявив значні позитивні зміни щодо більшості досліджуваних якостей (точності виміру відстані, просторового орієнтування) у представників експериментальної групи, а також значне перевищення цих показників щодо тих, які були зафіксовані у той самий термін у досліджуваних контрольної групи. Здійснювалась апробація та застосування спеціалізованих вправ для освоєння і удосконалення рухових дій та корекції процесу сприймання відкритого і замкненого простору.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що: сприймання як відкритого, так і замкненого простору однаково впливає на психічний стан досліджуваних за умови відсутності у них досвіду перебування в екстремальних умовах, спричиняючи помилки в регуляції рухів, пов'язаних з ілюзіями і фобіями.

Сприймання відкритого і замкненого простору відрізняється своїм змістом, і його вплив на регуляцію рухів може покращуватися за наступних умов: наявності орієнтирів (зорова інформація), відсутності фобій відкритого простору, замкненого простору та висоти, фобії травм, ілюзій (зорові, слухові, сенсорно - моторні), та обов'язкової адаптації до нових умов. Сприймання відкритого простору змінюється залежно від атмосферного тиску; обмеження орієнтирів; фобії відкритого простору та висоти. Сприймання замкненого простору змінюється залежно від глибини, обмеження рухів, розрізнення орієнтирів, змінювання поз тіла в пересуванні, фобії травм.

Оволодіння та пропорційний розвиток сприймання різних видів простору передбачає застосування спеціалізованих вправ.

Застосована нами на етапі формуючого експерименту програма, що містила спеціалізовані вправи виявилась ефективною і сприяла підвищенню результативності цього процесу.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження особливостей сприймання відкритого та замкненого простору в ході регуляції рухових дій показує, що сприймання різних видів простору відрізняється своїм змістом і впливом на регуляцію рухів. А саме:

- сприймання відкритого простору змінюється залежно від атмосферного тиску, обмеженості орієнтирів, фобії відкритого простору та висоти;

- сприймання замкненого простору змінюється залежно від його глибини, вимушеного обмеження рухів, зміни поз тіла в пересуванні, наявності фобії травм та замкненого простору. В умовах замкненого простору порушується адекватність сприймання відстаней, глибини, висоти, воно залежить від освітлення та досвіду перебування в таких умовах.

2. Для адекватного визначення інтервалу часу, необхідного для подолання відстані до орієнтиру, треба мати спеціальну підготовку та досвід. В ході експериментів у всіх досліджуваних, в умовах як відкритого, так і замкненого простору, були зафіксовані прорахунки в бік недооцінки часового інтервалу, а саме: всі обстежені передбачали витратити суттєво менше часу на подолання визначеного відрізка шляху.

3. В період адаптації до умов відкритого та замкненого простору спостерігаються ілюзії різних видів (зорові, слухові, сенсомоторні). Ілюзії та фобії заважають адекватно реагувати на більшість ситуацій, які виникають під час сприймання відкритого та замкненого простору в ході регуляції рухових дій.

4. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що навички і вміння, придбані та опановані у певному виді простору щодо однієї рухової дії, не дають перенесення на іншу.

5. Застосування спеціалізованих вправ з урахуванням особливостей сприймання досліджуваними відкритого та замкненого простору, сприяє поліпшенню процесів сприймання простору в регуляції рухової дії. Показники точності виміру відстані після застосування спеціалізованих вправ покращились на 39%, показники точності просторового орієнтування покращились на 34% порівняно із вихідними. Під час занять з фізичного виховання та у групах спортивного удосконалення необхідно створювати умови для виконання завдань різними способами, що сприятиме розвитку не тільки ведучих, але й менш активних напрямів в рухових діях, а також певних психічних функцій, координаційних здібностей, відчуття часу, здатності орієнтуватися у просторі, регуляції активних дій, формуванню гармонійної особистості.

6. Найефективнішим засобом попередження багатьох травмонебезпечних ситуацій та підтримки адекватної психомоторної активності в сприйманні просторових координат є врахування індивідуального профілю функціональної асиметрії. Залежність отримання травм від ведучого ока та опорної ноги виявилась в тому, що 87% досліджуваних з правосторонньою асиметрією отримали травми справа, 80% з лівосторонньою - зліва. Таким чином, результати проведеного нами дослідження дають можливість стверджувати наявність взаємозв'язку між індивідуальною функціональною асиметрією та отриманням побутових та спортивних травм. Урахування такого взаємозв'язку при регуляції рухових дій у відкритому та замкненому просторі є запорукою їх профілактики.

7. Доведено, що перебування у відкритому та замкненому просторі змінює психічний стан, енергетичний потенціал людини. Під час перебування у замкненому просторі у 71% досліджуваних зафіксовано різкий здвиг балансу вегетативної нервової системи в бік переваги симпатичного відділу. Кількість досліджуваних з перевагою симпатичного відділу вегетативної нервової системи в замкненому просторі була на 14% більшою, ніж під час перебування у відкритому просторі. Виявилось, що замкнений простір викликає більше напруження психічного стану, вимагає більших зусиль для адаптації й подолання стресової ситуації, мобілізує сили організму в екстремальних ситуаціях, збільшує витрату енергетичних ресурсів.

8. Під час занять та у процесі психологічної підготовки студентів необхідно навчати їх адекватного сприймання простору, вміння аналізувати свій психофізіологічний стан, правильно оцінювати свої відчуття, порівнювати їх з функціональними можливостями рухового апарату. Завдання повинні відповідати фізичний та психологічній підготовці студентів, базуватися на їхній руховій пам'яті, бути в діапазоні можливостей їхніх аналізаторів і нервово-м'язового апарата.

9. Як показали дослідження в залежності від висоти і атмосферного тиску, а також під час перебування в замкненому просторі змінюються показники енергетичного потенціалу - тобто виникає психічний феномен, який потребує подальшого дослідження.

В перспективі подальших досліджень стоять також питання про вивчення ілюзій і фобій, які негативно впливають на виконання рухових дій і знижують темп їх розвитку, а також про гендерні особливості сприймання різних видів простору. психологічний фобія сприймання

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Поляничко О.М. Просторово-часова організація рухової дії в умовах високогір'я // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - Т.VII, вип. 2. - К., 2005. - С. 167-172.

2. Поляничко О.М. Особливості регуляції сенсомоторних дій в умовах обмеженого простору // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип. 26, в 4-х томах, том 3. - С. 408-413.

3. Поляничко О.М. Особливості сприймання простору в регуляції рухових дій та профілактика побутового травматизму // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2006. - Вип. 30. - С. 199-207.

4. Поляничко О.М. Психічний стан і його вплив на регуляторну функцію образу рухів // Актуальні проблеми психології. Зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: “Логос”, 2007, Т. 7, вип. 10. - С. 310-317.

5. Поляничко О.М. Організація рухової діяльності студентів з урахуванням індивідуального профілю функціональної асиметрії // Асимметрия мозга и поведение человека. Материалы Международной Украино-Российской научной конференции. - К.: МАУП, 2005. - С. 34-36.

6. Поляничко О.М. Психологические особенности восприятия открытого и закрытого пространства // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні наукові дослідження - 2006”. Том 35. Психология і соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 49.

7. Поляничко Е.Н. Пространственно-временная организация двигательных действий в экстремальных условиях // Бехтерев В.М. и современная психология. К 120-летию открытия первой психологической лаборатории: Материалы докладов на российской научно-практической конференции. Казань, Казанский государственный университет, 29-30 сентября 2005 года. Вып. 3, Т. 2. - Казань: Центр инновационных технологий, 2005. - С. 403-408.

8. Поляничко О.М. Особистісна і ситуативна тривожність у нормі та в умовах замкненого простору печер // Вісник Чернігівського педагогічного університету імені Т.Г. Шевченко. - Вип. 44. Серія: педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт: Збірник. - Чернігів: ЧДПУ, 2007. - №44. - С. 89-92.

Размещено на Allbest.ru

...