Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні глибинних аспектів психіки

Провідна установа:

Національний державний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Міністерство освіти України, м. Київ.

Захист відбудеться “9” грудня 1998р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 451. 01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “3” листопада 1998р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Актуальність проблеми вивчення діагностичних можливостей методики комплексу тематичних психомалюнків зумовлена необхідністю поповнення методичного інструментарію психологів-практиків методами, що передбачають цілісний підхід до дослідження внутрішньоособистісних характеристик з орієнтацією на глибинно-рефлексивне розуміння психіки.

Практична психологія має на меті надання дієвої психологічної допомоги особистості, отже, повинна бути зорієнтована на дослідження і корекцію індивідуально неповторних якостей особистості з урахуванням розуміння глибинно-психологічних феноменів, що зумовлюють поведінку. Групові методи дослідження найбільшою мірою відповідають необхідним вимогам. Групова психотерапія почала розвиватися у Росії з 70-х років (Б.А. Бараш, Г.Л. Ісуріна та ін.). Пізніше стали відомі дослідження в галузі соціотренінгу (О.Г. Ковальов, Л.А. Петровська) і активного соціально-психологічного навчання (Ю.Н. Ємельянов, Т.С. Яценко). Незважаючи на подібність назв, методи соціально-психологічного тренінгу зорієнтовані на одержання учасниками соціально-перцептивних навичок і не ставлять своїм завданням вивчення глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування.

Робота психолога-практика не може здійснюватись без урахування закономірностей і характеристик несвідомої сфери. Традиційно методами дослідження несвідомого вважались проективні методики. Результати вивчення проективних методів подані у працях Л.Ф. Бурлачука, А. Корнера, Г. Ліндсея, Б. Мурштейна, Ю.С. Савенко, О.Г. Соколової та ін.

Графічні проективні методики широко застосовуються у практичній психології. Малюнкові методики використовуються з метою дослідження взаємовідношень у сім'ї, розвитку інтелектуальної сфери особистості; діагностики індивідуально-психологічних особливостей та у психотерапевтичній та психокорекційній практиці. Теоретична та практична розробка названих вище напрямів застосування малюнкових методів висвітлена у працях Ф. Гудінаф, В. Вольфа, О. І. Захарова, А. С. Співаковської, Т. С. Яценко та ін.

Використання малюнкових технік у якості як проективних, так і суто тестових методик не дає бажаного результату. Застосування традиційного тестового підходу до інтерпретації образної продукції обмежує можливості її використання для вивчення глибинно-психологічних феноменів, отже, й реалізацію цілісного підходу у пізнанні психічної реальності.

Наше дослідження спрямоване на вивчення діагностичних можливостей комплексу тематичних психомалюнків у пізнанні несвідомої сфери психіки. Методика тематичних малюнків була сформована відповідно до концепції психодинамічного підходу до розуміння глибинних аспектів психіки, яка втілюється у методі активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розробленого академіком АПН України Т. С. Яценко. Метод АСПН надає можливість включення учасників у процес довготривалого (80-100 годин) діагностико-корекційного навчання. У групі АСПН, в якій робота ведеться згідно з принципами спонтанності, щирості, невимушеності та психологічної захищеності, учасники мають можливість досліджувати особливості внутрішньої детермінації поведінки, які імперативно присутні у будь-якому поведінковому акті. Метод АСПН, який передбачає використання континууму прийомів, що комплексно забезпечують об'єктивність та надійність емпіричних даних, є основним методом нашого дослідження.

Глибинна психокорекція, яка пов'язана з особистісними передумовами труднощів спілкування, має безпосереднє відношення до проявів психіки, котрі об'єднують у собі свідомі та несвідомі аспекти одночасно.

Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень кафедри психології Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького та плану НДР Академії педагогічних наук України (16 напрям): “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”. Загальна тема наукового дослідження: “Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”.

Об'єкт дослідження: процес групової психокорекції майбутніх психологів-практиків за допомогою методу активного соціально-психологічного навчання з використанням методики психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків.

Предмет дослідження: психологічний аналіз комплексу тематичних психомалюнків у контексті дослідження глибинних характеристик психіки.

Мета дослідження: виявити діагностичні можливості методики тематичних психомалюнків у вивченні глибинно-психологічних феноменів психіки суб'єкта.

В основу концепції дослідження покладено гуманістичний підхід, що реалізується у груповій психокорекції, зокрема положення про: доцільність цілісного пізнання психіки в єдності свідомих та несвідомих проявів; функційні особливості несвідомого, що проявляються у характеристиках - поза статтю, поза простором, поза часом; активний характер несвідомого, що має адекватні форми прояву; активність психічного з метою екранувати себе за допомогою символічних форм. Провідна ідея дослідження пов'язана з перевіркою можливостей методики комплексу тематичних психомалюнків у об'єктивуванні глибинних характеристик психіки суб'єкта. Реалізації ідеї сприяє символічна форма графічної продукції, за допомогою психологічного аналізу якої можливе пізнання внутрішньопсихічних феноменів, що детермінують поведінку суб'єкта.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що в процесі виконання комплексу тематичних психомалюнків (згідно з вимогами: спонтанно, невимушено, у вільній формі і з використанням кольору і т. ін.) - образна форма графічної продукції дозволяє матеріалізувати різні аспекти досвіду суб'єкта. На основі здійснення психоаналізу графічної продукції можна виявити глибинно-психологічні характеристики психіки.

Часткові гіпотези:

Символічна форма малюнка містить у собі свідомі і несвідомі характеристики одночасно.

Символіка психомалюнка передає як індивідуальний, так і колективний досвід (архетипи).

Вивчення несвідомих аспектів психіки за допомогою методики тематичних психомалюнків передбачає використання процесуальної психодіагностики.

Відповідно до мети та гіпотези були поставлені завдання дослідження:

Проаналізувати теоретичні та методичні джерела проблеми використання малюнкових методик у психологічній діагностиці.

Дослідити теоретичні передумови психоаналітичного розуміння комплексу психомалюнків.

Виявити специфічні особливості методики тематичних психомалюнків, що дозволяють об'єктивувати глибинний зміст психіки.

Розкрити сутність процесуальної психодіагностики у контексті роботи з комплексом тематичних психомалюнків.

Здійснити порівняльний аналіз продуктивності тестового, проективного та психодинамічного підходів у роботі з психомалюнками.

Розробити рекомендації для психологів-практиків, зорієнтованих на підвищення професіоналізму у вивченні несвідомої сфери психіки суб'єкта.

Методологічною основою дослідження є положення про цілісний характер психічної організації особистості та взаємну зумовленість психологічних та соціальних феноменів. Дослідження грунтувалося на принципах єдності історичного і логічного, теоретичного та емпіричного, системного і цілісного, діяльнісного і культурологічного підходів.

Використання сутності положень методології зумовило обгрунтування поняттєвого апарату дослідження, визначення провідних ідей та методів їх теоретичного обгрунтування, науковий опис феноменів, що виявлені в процесі психоаналізу малюнків.

Теоретичну основу дисертації становлять положення і висновки щодо:

структури та функційних особливостей несвідомої сфери психіки (Г. О. Балл, Ф. В. Бассін, А. Ей, С. Леклер, А. Фрейд, З. Фрейд, К. Хорні, К. Юнг та ін.) ;

завдань та методів практичної психології (Л.В. Долинська, Ю.Н. Ємельянов, О.Г. Ковальов, Л.А. Петровська, Г. О. Шулдик, Т. С. Яценко) ;

проективного підходу у дослідженні несвідомого (Л.Ф. Бурлачук, А.Корнер, Г. Ліндсей, Б. Мурштейн, Ю.С. Савенко, О. Г. Соколова та ін.) ;

використання малюнкових технік з метою психодіагностики і психокорекції особистості (В. Вольф, Ф. Гудінаф, О. І. Захаров, К. Еппл, Д. Кауфман, І. Корман, К. Маховер, В. С. Мухіна, О. Ф. Потьомкіна, О. С. Романова, А. С. Співаковська, Р. Хайкін, В. Халс, Д. Харріс, Г. Т. Хоментаускас, Т. С. Яценко та ін.) ;

процесуальної діагностики (Т. С. Яценко).

Виходячи з концептуальних положень дослідження, наш науковий пошук було спрямовано на виявлення діагностичних можливостей методики тематичних психомалюнків у пізнанні глибинного змісту психіки.

Дослідження проводилося протягом 1992-1998 років і здійснювалося у декілька етапів.

На першому етапі (1992-1993 рр.) - спостереження і робота у групах активного соціально-психологічного навчання з метою рефлексивного самопізнання та пізнання методу.

На другому етапі (1993-1994 рр.) - вивчення стану розробки наукової проблеми використання малюнкових технік з метою психологічної діагностики в різних теоретичних підходах; розробка програми і методики дослідження.

На третьому етапі (1994-1996 рр.) - вивчення діагностичної спроможності методики тематичних психомалюнків. Дослідження внутрішньоособистісних феноменів, що об'єктивуються за допомогою методики психомалюнків.

На четвертому етапі (1996-1998 рр.) - експериментальна перевірка концептуальних положень дослідження у закладах народної освіти I-IV рівнів акредитації, систематизація та оформлення результатів дослідження у вигляді кандидатської дисертації.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація), узагальнення науково-теоретичних та дослідних даних, а також методи емпіричного дослідження:

порівняльний аналіз різноманітних підходів до використання психомалюнка (тестовий, проективний, психоаналітичний) ;

узагальнення теоретичних та емпіричних даних з проблеми вивчення несвідомої сфери психіки;

аналіз літератури, що висвітлює питання впровадження методів, спрямованих на глибинно-психологічне вивчення психіки;

метод активного соціально-психологічного навчання, в межах якого була розроблена методика тематичних психомалюнків;

здійснення наукового аналізу стенограм матеріалів, які відображають діалогічну взаємодію психолога з автором у процесі психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків.

Емпірична база: дослідження виконувалось на базі Черкаського державного університету. У дослідженні брали участь 450 студентів психологічних факультетів та слухачів факультету перепідготовки кадрів, з них 96 осіб працюють у галузі практичної психології.

Наукова новизна роботи:

Вперше здійснено наукове обгрунтування діагностичної спроможності психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків у контексті дослідження сфери несвідомого.

Виявлено можливості відображення глибинних аспектів психіки суб'єкта у його малюнковій продукції.

Вперше здійснено порівняльний аналіз різноманітних підходів до використання малюнку з метою психологічної діагностики (тестовий, проективний, психоаналітичний).

Подальшого розвитку набуло питання методів вивчення несвідомої сфери.

Розширено погляди на психодіагностичні та психокорекційні властивості малюнку за рахунок використання його у комплексі тем з подальшим їх психоаналізом, зорієнтованим на цілісне пізнання психіки, зокрема її глибинних аспектів.

Показано переваги методу активного соціально-психологічного навчання та методики тематичних психомалюнків у вивченні системних характеристик несвідомого.

Теоретичне значення роботи полягає у: теоретичному поглибленні змісту феномену несвідомого та виявленні можливостей його дослідження на матеріалі АСПН за допомогою комплексу тематичних психомалюнків; обгрунтуванні психодіагностичної спроможності комплексу психомалюнків; здійсненні порівняльного аналізу ефективності використання тестового, проективного та психоаналітичного підходів у дослідженні несвідомого за допомогою малюнкових технік; доведенні необхідності використання методики у процесі підготовки психологів-практиків та для власної психокорекції, що сприяє професійному оволодінню методикою.

Практичне значення дослідження. Теоретичні положення, емпіричний матеріал, висновки та методичні рекомендації дають можливість психологам-практикам, викладачам психології, учителям, вихователям оптимізувати процес професійної взаємодії, виходячи з розуміння багаторівневої системної організації несвідомого та його впливу на поведінку індивіда. Методика тематичних психомалюнків може використовуватись психологами-практиками у професійній діяльності для вивчення глибинних характеристик особистості. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані психологами-практиками шкіл та вищих учбових закладів освіти з метою поглиблення розуміння несвідомої сфери психіки суб'єкта та вдосконалення психодіагностичного та психокорекційного інструментарію надання людині практичної допомоги.

Впровадження результатів дослідження у професійну підготовку психологів-практиків здійснювалося у Черкаському державному університеті (довідка №17 від 10. 04. 98) ; Черкаському кооперативному економіко-правовому коледжі (довідка №4 від 26. 03. 98) ; загальноосвітній школі I-III ступенів №11 м. Черкаси (довідка №1 від 07. 09. 98) ; Черкаському гуманітарно-правовому ліцеї (довідка №3 від 07. 09. 98) ; під час консультування студентів та викладачів Слов'янського педагогічного інституту (довідка №7 від 15. 05. 98). Теоретичні і методичні положення дисертації знайшли практичне втілення у лекційних курсах з психокорекції та на практичних заняттях у Черкаському державному університеті; на республіканських, обласних, міських семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій.

Особистий внесок автора полягає у:

теоретичному обгрунтуванні можливостей вивчення глибинно-психологічних аспектів психіки шляхом застосування психокорекційного методу АСПН, зокрема методики психоаналізу комплексу тематичних малюнків;

виявленні діагностичних можливостей методики тематичних психомалюнків у дослідженні глибинно-психологічних феноменів психіки, зокрема: психологічних захистів, едіпового комплексу та ін., закономірностей функціонування несвідомої сфери;

поглибленні понять процесуальної психодіагностики та несвідомого (з точки зору можливості його дослідження за допомогою розкриття діагностичної спроможності малюнкової продукції у різноманітних ракурсах її використання - тестовому, проективному, психоаналітичному) ;

здійсненні порівняльного аналізу тестового, проективного та психоаналітичного підходів до використання малюнку в ракурсі цілісного вивчення психіки в її свідомих та несвідомих проявах;

узагальненні одержаних матеріалів та розробці методичних рекомендацій психологам-практикам, котрі зорієнтовані на професійне оволодіння основами методу АСПН та методикою тематичних психомалюнків.

Вірогідність одержаних результатів забезпечується методологічним обгрунтуванням вихідних позицій дослідження згідно з метою, гіпотезою та завданнями дослідження; репрезентативністю вибірки та значним обсягом емпіричних даних; феноменологічним підходом у роботі з малюнковим матеріалом; процесуальністю психодіагностичної процедури.

На захист виносяться:

1. Теоретичне обгрунтування діагностичних можливостей методу АСПН та його часткової методики психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків у вивченні системних характеристик несвідомого.

2. Положення про переваги комплексу тематичних психомалюнків у вивченні глибинних характеристик несвідомої сфери суб'єкта у порівнянні з тестовими та проективними графічними методами.

3. Обгрунтування провідної ролі процесуальної психодіагностики у дослідженні глибинних аспектів психіки за допомогою методики комплексу тематичних психомалюнків.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дисертації та її результати були висвітлені у доповідях та повідомленнях автора на міжнародних конференціях (Одеса, 1993; Тернопіль, 1996; Київ, 1996), всеукраїнських науково-практичних конференціях (Житомир, 1993; Запоріжжя, 1994; Черкаси, 1997). Крім того, результати дослідження заслуховувались на засіданнях кафедри психології Черкаського державного університету (1992-1998 рр.) та Слов'янського педагогічного інституту (1996-1997 рр.).

Публікації. З теми дослідження опубліковано 10 наукових та науково-методичних праць для студентів та викладачів вищих закладів освіти, що забезпечують підготовку психологів-практиків, учителів, слухачів ФПК, наукових працівників. Основні результати дослідження опубліковані в 5 статтях, 4 статті написано без співавторів, 3 статті опубліковано у наукових фахових виданнях, 2 стаття - у збірнику матеріалів конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Текст містить одну таблицю на двох сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 254 сторінки. У двох додатках подано 52 малюнки на 46 сторінках окремим томом. Список використаних джерел включає 240 джерел, з них 26 іноземними мовами.

комплекс тематичний психомалюнк

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовуються актуальність та ступінь дослідженості обраної проблеми, визначаються об'єкт, предмет, концепція, завдання, методологічні засади дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, викладено відомості щодо апробації і впровадження результатів роботи.

У першому розділі - “Несвідоме та можливості його дослідження за допомогою малюнкових технік” - зроблено огляд літератури з проблеми дослідження. Несвідоме та його прояви були предметом уваги багатьох дослідників. Погляди В. Вундта, Е. Гартмана, Г. Гельмгольца, Г. Лейбніца, Г. Шильдера, А. Шопенгауера та ін. сприяли розвитку розуміння поняття несвідомого від визнання важливої, але латентної ролі, яку відіграє несвідоме у формуванні відносно елементарних проявів психіки - до розуміння його впливу на область мотивації, потягів, афектів, тобто, на процеси, що становлять ядро особистості. Розуміння несвідомого як такого, що виконує функцію дійсного регулятора поведінки, властиве для глибинної психології. Глибинна психологія обгрунтовує фактичне існування цієї незалежної від свідомості частини психіки та виявляє її зміст. На основі положень класичних концепцій З. Фрейда та К. Юнга вчені продовжують відкривати нові грані у дослідженні несвідомої сфери психіки. Предметом наукових пошуків є проблема поєднання свідомого та несвідомого (А. Ей) ; труднощі в розкритті ідей несвідомого (Е. Амадо) ; обгрунтування існування додаткової системи - передсвідомості (Е. Броуді) ; можливість інтерпретації проявів несвідомого (Ч. Музатті) ; перспективи вивчення логічної системи несвідомого (С. Леклер) та ін.

Переваги психоаналізу полягають у дослідженні психіки як цілісної та динамічної конструкції. Пізнання “Я” неможливо здійснювати без розуміння прихованих, але дієвих проявів несвідомого. З. Фрейд розділив психіку на три складові частини: “Его”, “Супер-Его”, “Ід” та описав функційні особливості кожної з них. Учень З. Фрейда К. Г. Юнг створив власну наукову систему поглядів на природу психіки. Він збагатив її поняттям колективного несвідомого, яке є надіндивідуальним утворенням та містить архетипічні образи.

Водночас проблема несвідомої психіки є важливою не лише з теоретичної, але й з практичної точки зору. Особливого значення набувають питання, що стосуються генезису несвідомої сфери; факторів, що зумовлюють його індивідуальну специфіку; впливу несвідомих утворень психіки на розвиток онтологічних життєвих ліній індивіда і т. ін. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває питання адекватних методів дослідження несвідомого.

Традиційно вважається, що проективні методи дослідження є найбільш поширеним інструментом вивчення несвідомої сфери. Вони мають значну перевагу у порівнянні з тестовими методами, оскільки останні зорієнтовані, як правило, на об'єктивацію дискретних психологічних характеристик. Теоретична розробка різноманітних аспектів проективного підходу здійснюється вченими Л. Ф. Бурлачуком, А. Корнером, Г. Ліндсеєм, Б. Мурштейном, О. Г. Соколовою, Ю. С. Савенко та ін.

Серед проективних методик особливої популярності набули малюнкові методики, що використовуються психологами із різною метою: для діагностики розвитку інтелектуальної сфери особистості (Ф. Гудінаф, С. Степанов, Д. Харріс та ін.) ; для діагностики індивідуально-психологічних особливостей (К. Еппл, К. Маховер, В. С. Мухіна, О. Ф. Потьомкіна, О. С. Романова та ін.) ; з метою дослідження взаємовідношень у сім'ї (В. Вольф, Д. Кауфман, М. М. Кольцова, У. Лео, І. Корман, В. Халс, Г. Т. Хоментаускас та ін.) ; у психотерапевтичній та психокорекційній практиці (О. І. Захаров, А. С. Співаковська, Р. Хайкін, Т. С. Яценко та ін.).

Всі варіанти малюнкових технік, що використовуються з метою психодіагностики, незалежно від дослідницьких завдань, характеру графічних прийомів та варіативності процедури, мають орієнтацію на визначення окремих психологічних характеристик.

Інтерпретація графічних матеріалів здійснюється, як правило, з позицій тестового підходу, незалежно від того, у якій якості використовується методика - як тестовий чи проективний прийом. При цьому відсутня єдність поглядів вчених на проблему інтерпретації графічної продукції. Використання тестових методик виправдовує себе у ситуації, коли йдеться про вивчення певних дискретних характеристик психіки, але в ситуації, коли необхідно об'єктивувати глибинні феномени, їх застосування є недоцільним, оскільки не відповідає вимогам цілісного підходу до розуміння психічної організації суб'єкта у єдності свідомих та несвідомих проявів. Тестові інтерпретації мають еклектичний характер у тлумаченні окремих символів. Вони не враховують індивідуальної своєрідності особистості.

Незважаючи на те, що проективні техніки у інтерпретації багатьох авторів претендують на вивчення сфери несвідомого, вирішення цього завдання за допомогою традиційного тестового підходу уявляється проблемним. Несвідоме має певну логіку та закони функціонування. Зрозуміти їх можливо лише за умови зближення з феноменологією внутрішнього світу особистості. Тестовий підхід до розуміння діагностичних можливостей малюнка недостатньо враховує факти ірраціональної природи несвідомого та можливості його вираження за допомогою ірраціональних проявів у образній символічній формі. Цей вагомий науковий пласт залишається поза увагою спеціалістів, оскільки інтерпретаційні схеми, що мають місце у роботі з малюнковою продукцією, повністю знаходяться під впливом тестового підходу. Одержані таким чином психодіагностичні дані перебувають поза життєво важливими особистісними значеннями суб'єкта.

У другому розділі дисертаційного дослідження - “Психоаналітичний підхід у дослідженні психіки за допомогою комплексу тематичних психомалюнків” - мова йде про методику тематичних психомалюнків та її специфічні особливості, які дозволяють використовувати психоаналіз малюнків з метою глибинного пізнання психіки. Методика комплексу тематичних психомалюнків сформувалась у межах методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розробленого академіком АПН України Т. С. Яценко. Методика являє собою комплекс тем малюнків, що виконуються відповідно до інструкції. Пропонується “увійти” у тему, керуючись своїми внутрішніми спонуканнями, уникаючи критики та контролю свідомості стосовно техніки виконання малюнків. Процес малювання не потребує “інтелектуалізації” зображення, а передбачає орієнтацію на чуттєві емоційні спонукання.

Специфіка запропонованих для виконання тем полягає у можливості актуалізації емоційних аспектів досвіду та відтворенні їх у образній формі. Символічний характер графічної продукції створює необхідну автору захищеність у передачі важливої для нього інформації. Психологічний зміст, відображений у малюнку в символічній формі, репрезентує невідому, але емоційно важливу для автора інформацію. Аналіз малюнкової продукції здійснюється на основі феноменологічного підходу, який передбачає побудову інтерпретації, виходячи із розуміння малюнка самим автором. З метою розуміння кожного окремого символу в роботі з малюнками використовується діалог з автором. Діагностично-психокорекційний діалог допомагає психологу зрозуміти логіку несвідомого, яка становить когнітивний рівень психологічного захисту. Проте доцільно мати на увазі, що у діалозі автор передає не нейтральні враження, а афективні фіксації та суб'єктивне бачення подій власного життя. У цьому випадку мова одночасно є і “інструментом обману, і знаряддям досягнення істини”. У зв'язку з цим вербальний матеріал є настільки ж необхідним для роботи, як і малюнок. Текст забезпечує можливість більш глибокої інтерпретації малюнків, виходячи із розуміння їх автором. Разом із тим інтерпретація знаходиться поза його (автора) суб'єктивними поглядами. Досвід роботи з малюнками свідчить про те, що несвідоме є досить економним у використанні символів для вираження багатьох завершених та самостійних “семантичних сюжетів”. Всі ці гештальти можуть мати місце і значення, проте індивідуальну своєрідність вони отримують лише за участі автора в їх об'єктивації.

Малюнок, як правило, містить значно більший об'єм інформації, ніж свідомо вкладає у нього автор при виконанні. Часто він має декілька змістів, які залишаються невідомими автору. Незважаючи на те, що малюнок виконується за участю свідомості, він містить також компоненти, що відстежують логіку несвідомого у структурі особистості. Логіка несвідомого недоступна для прямого спостереження. Вона має індивідуальну структуру. Пізнання її можливе лише за умови аналізу цілісного малюнкового матеріалу, а не окремих проявів поведінки, адже в останніх свідоме та несвідоме існують у симультанному вираженні.

Аналіз матеріалу по вертикалі у поєднанні з аналізом цілісного групового матеріалу забезпечує дискретність свідомих та несвідомих компонентів психіки. Несвідоме, що виявляється шляхом аналізу малюнків, має чітку логічну систему, котра формувалася протягом всього життя і відбиває причинно-наслідкові зв'язки психіки.

Результати дослідження дозволяють констатувати важливість архетипів для розуміння закономірностей функціонування несвідомого. Архетипи виражають зміст колективного несвідомого, що має надіндивідуальну природу. Архетип у конкретному виконанні набуває індивідуального забарвлення, що виражається за допомогою образів. Завдяки властивості психіки передавати складний психологічний зміст через форму, образність, колір, малюнкова продукція дозволяє вивчати інформацію, яку містять архетипи.

Методика тематичних психомалюнків має змогу об'єктивувати глибинні прошарки психіки завдяки важливий характеристиці останніх: спрямованості “вгору”, до свідомості. Це виявляється можливим, оскільки у процесі малювання присутній м'язовий рух (дія), який меншою мірою підлягає цензорному контролю свідомості.

Робота з малюнковою продукцією забезпечується шляхом здійснення процесуальної психодіагностики, що передбачає порційність та поступальність психологічного впливу, а також побудову психологічної гіпотези на основі багаторівневого аналізу матеріалу. У зв'язку з цим психокорекційна та психодіагностична процедури у роботі з методикою тематичних психомалюнків існують невід'ємно, поперемінно випереджаючи одна одну. Одержана таким чином інформація знаходиться у контексті життєво важливих для автора значень і має психокорекційний ефект.

У третьому розділі дисертації - “Діагностика глибинних характеристик психіки за допомогою комплексу тематичних психомалюнків” - викладено декілька психологічних феноменів, які можна діагностувати за допомогою методики комплексу тематичних психомалюнків.

Психологічні захисти є центральним утворенням, яке зумовлюється активністю сфери несвідомого. Вони забезпечують динамічні характеристики глибинних складових. Механізм функціонування психологічних захистів виражається формулою - “від слабкості до сили”. Він є поза досвідом. Зазначений механізм спрямований на забезпечення суб'єктивної інтеграції особистості. Суб'єктивна інтеграція, що зумовлюється дією психологічних захистів, незмінно здійснюється шляхом відходу від реальності. Робота захисної системи сприяє об'єктивній дезінтеграції. Для останньої властиве розмежування намірів “Я” та способів їх досягнення. Суб'єктивна інтеграція, що підтримується захисною системою за допомогою ілюзій та відступу від реальності, диктується ідеалізацією власного “Я” та ілюзією досягнення сили. Психологічні захисти функціонують у заданій, індивідуально зумовленій, динамічній, упорядкованій системі. Базові захисти пов'язані з первинними лібідіозними об'єктами, тобто людьми, стосунки з якими відрізнялись наявністю лібідіозного тяжіння. Останні у змозі несвідомо програмувати поведінку. Периферійні захисти функціонують між базовими захистами та актуальною реальністю. Вони забезпечують ситуативне пристосування до реальності. Результати нашого дослідження показали, що методика комплексу тематичних психомалюнків дозволяє об'єктивувати логіку несвідомого, що зумовлює провідні захисні тенденції суб'єкта.

Емпіричний матеріал констатує залежність особистості від пережитого досвіду дитинства. Психоаналіз комплексу малюнків дозволяє об'єктивувати деструктивні наслідки лібідіозних потягів, які є результатом ситуації едіпового походження. Інцестуозні потяги впливають на психіку опосередковано, через механізми, що сформувалися з дитинства і впорядковано функціонують впродовж всього життя. Вони спричиняють онтологічні суперечності в структурі особистості. Зазначені механізми формуються під впливом витісненої лібідіозної енергії, яка пов'язана з інцестуозними потягами до первинних лібідіозних об'єктів. Наслідком такої ситуації, як правило, є блокування лібідіозної активності особистості. Інцестуозні потяги та неможливість їх реального задоволення створюють умови для формування таких тенденцій розвитку психіки, як “психологічна імпотенція” та “психологічна смерть”. Вони існують в єдності одна з іншою. Якщо “психологічна імпотенція” має відношення до інтимних аспектів, то тенденція до “психологічної смерті” передбачає генералізацію енергії на всі сфери життєдіяльності.

З метою ілюстрації теоретичних матеріалів дисертації нами здійснено аналіз двох комплексів малюнків, виконаних учасниками груп активного соціально-психологічного навчання. Наведений у розділі емпіричний матеріал дозволяє відчути професійну специфіку роботи з методикою тематичних психомалюнків. Аналіз малюнків є важливим з теоретичної і практичної точки зору, оскільки відбиває всі аспекти теоретичних передумов, що викладені в теоретичних розділах. Емпіричний матеріал дає змогу відстежити зокрема: несвідомі аспекти досвіду; колективне несвідоме та архетипи; діалогічність взаємодії з клієнтом; процес уточнення та формулювання гіпотез; психокорекційну інтерпретацію матеріалу психологом; методичні нюанси прилучення автора до аналізу; порційність подачі інформації; об'єктивність інтерпретації, що грунтується на системних та логічних взаємозв'язках символів та образів малюнків.

Психоаналіз тематичних психомалюнків дає цілісне уявлення про можливості поєднання психодіагностики та психокорекції з теорією і практикою. Наведення двох стенограм дозволяє побачити спільне і відмінне у особистісних проблемах авторів малюнків. Матеріал ілюструє інтерпретації та аналіз психолога, що здійснюється з метою психокорекції, а також розкриває теоретичний зміст питання.

Аналіз малюнків підтвердив припущення про роль первинних лібідіозних об'єктів та їх вплив на формування глибинних механізмів, які зумовлюють наявність особистісних проблем суб'єкта, а також виявив передумови, що детермінують захисні тенденції та супутні з ними деструктивні наслідки. Останні проявляються у тенденціях до “психологічної імпотенції” та “психологічної смерті”. У цьому розділі висвітлено також деякі характерні особливості методики тематичних психомалюнків у плані її використання психологами-практиками.

ВИСНОВКИ

Актуальність проблеми вивчення діагностичних можливостей методики тематичних психомалюнків зумовлена необхідністю поповнення методичного інструментарію психологів-практиків методами, що передбачають цілісний підхід до дослідження внутрішньоособистісних характеристик з орієнтацією на глибинно-рефлексивне розуміння психіки.

Аналіз теоретичних та методичних джерел з проблеми використання малюнкових технік з метою психологічної діагностики, показав недостатню розробленість зазначеної проблеми. Використання малюнку обмежується тестовою та проективною його спрямованістю, а традиційні інтерпретаційні схеми повністю знаходяться під впливом тестового підходу, котрий передбачає поелементне трактування зображення.

Проведений науковий аналіз дозволяє зробити висновок про переваги методики комплексу тематичних психомалюнків у вивченні системних характеристик несвідомої сфери психіки суб'єкта у порівнянні з тестовими та проективними графічними методами.

Методика комплексу тематичних психомалюнків розроблена в межах методу активного соціально-психологічного навчання, являє собою діагностичний інструмент, котрий реалізує цілісний підхід у вивченні психічної реальності у єдності свідомих та несвідомих складових.

Адекватність використання методики комплексу тематичних психомалюнків з метою діагностики глибинних характеристик психіки суб'єкта визначається специфічними особливостями методики:

можливістю передавати у графічному матеріалі емоційні аспекти досвіду за допомогою образної форми;

властивістю символічної продукції створювати необхідну для автора захищеність у передачі важливої для нього інформації;

здійсненням психологічного аналізу малюнків, виходячи із феноменологічного підходу, який передбачає побудову інтерпретації на основі розуміння малюнка автором;

присутністю м'язового руху у процесі виконання комплексу психомалюнків, що дозволяє несвідомим проявам психіки уникнути цензорного контролю свідомості і бути об'єктивованими;

наявністю у малюнках архетипів, що сприяють розумінню закономірностей функціонування несвідомого.

Результати експериментального дослідження підтверджують наявність індивідуально зумовленої системної організації несвідомого та можливість його вивчення за допомогою цілісного матеріалу, який представлено у малюнках.

Вивчення системних характеристик несвідомого за допомогою методики тематичних психомалюнків передбачає використання процесуальної психодіагностики, яка відповідає вимогам психодинамічного підходу: порційність, поступальність психологічного впливу та побудова психодіагностичної гіпотези на основі багаторівневого аналізу особистісного матеріалу.

Психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків дозволяє виявити глибинні характеристики психіки, які зумовлюють наявність особистісної проблеми суб'єкта:

основним інтеграційним механізмом феномену психологічного захисту є тенденція “від слабкості до сили”. Вона зорієнтована на досягнення психологічної сили шляхом викривленого сприйняття реальності та переоцінки гідностей власного “Я”;

феномен едіпового комплексу зумовлює наявність ригідної залежності особистості від емоційних інцестуозних потягів та їх вплив на формування “життєвих програм”. Останні можливо подолати лише шляхом об'єктивації логіки несвідомого. “Програма”, в свою чергу, зумовлює жорстку (стабілізовану) спрямованість поведінки на реалізацію нездійснених дитячих бажань;

наявність ситуації едіпового порядку створює умови для функціонування деструктивних тенденцій психіки: “психологічної імпотенції” та “психологічної смерті”.

Вказані глибинно-психологічні чинники мають визначений діапазон реалізації, який можна окреслити суперечностями “слабкість - сила”, “до людей - одинокість”, “життя - смерть”.

Методика тематичних психомалюнків є адекватним інструментом дослідження несвідомої сфери психіки. Вона може ефективно використовуватися психологами-практиками для вирішення завдань практичної психології. Практичні психологи, що мають на меті використання зазначеної методики у власній професійній діяльності, повинні набути необхідних навичок, якими можливо оволодіти в процесі активного соціально-психологічного навчання.

На основі здійсненого дослідження запропоновано ряд практичних рекомендацій: у вищих закладах освіти, що готують психологів-практиків доцільно вводити метод групової психокорекції - метод активного соціально-психологічного навчання та методику психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків, яка може ефективно використовуватись психологами-практиками для вирішення завдань становлення психологічної служби в Україні.

Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення вимагають феномени “вимушеного повторення”, “фіксації”, “проблема комплексів” та можливості їх діагностики і корекції за допомогою методики тематичних психомалюнків.