Розвиток відповідальності у дітей підліткового і старшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

УДК 159.9:37.015.3

Розвиток відповідальності у дітей підліткового і старшого шкільного віку

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Татомир Леся Павлівна

КИЇВ 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України

Захист відбудеться “___”_______________ 1998 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.48.01 в Інституті психології імені. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 252033, м.Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розіслано “_____”_________________ 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.І. Алексєєва

1. Загальна характеристика дослідження

відповідальність юнацький психологічний

Актуальність теми. В умовах соціально-економічних змін у суспільстві (інформатизація, демократизація, перехід до ринкових відносин) найкраще проявляють себе ділові, працьовиті, професійно компетентні особи, що вміють адаптуватись до швидкомінливих ситуацій, здатні до самостійного вибору сфер діяльності, прийняття відповідальних рішень і саморегуляції поведінки. Саме ці якості і необхідно виховувати у підростаючої особистості. Це вимагає нових підходів до виховної роботи з школярами.

Сьогодні особливо зростає значення моральних цінностей особистості, які є специфічними регуляторами її поведінки в усіх сферах суспільного життя. Тому проблема морального розвитку, зокрема відповідальності, стає однією із важливих як для психолого-педагогічних наук, так для соціальної практики.

Вивченню відповідальності присвячена значна кількість як теоретичних, так і експериментальних досліджень. Методологічні проблеми відповідальності вивчали С.Л. Рубінштейн, Ж. Піаже, Ф. Хайдер, К. Хелкама та інші. У багатьох працях виділені складові (М.В. Левківський, М.В. Савчин, В.Ф. Сафін, Т.Н. Сидорова), критерії відповідальності (К.А. Абульханова-Славська), крім того, одержано важливі дані про розвиток відповідальості у різних видах діяльності (М.Т. Дригус, Л.Є. Коршунова, М.В. Левківський, К. Муздибаєв, Н.П. Нечаєва, А.Л. Слободський, М.І. Сметанський та інші). Окремі аспекти відповідальності досліджували також М.І. Алексєєва, І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, Т.В. Морозкіна, С.Л. Рубінштейн, Ж. Піаже, Ф. Хайдер, К. Хелкама та інші.

Однак, слід констатувати, що досі не представлена цілісна картина розвитку відповідальності у підлітків та старшокласників. У наявних дослідженнях акцент робиться на аналізі розвитку окремих складових відповідальності, переважно когнітивної чи поведінкової. Тому потрібен комплексно-системний аналіз проблеми, що пердбачає вивчення відповідальності підлітків та старшокласників на рівні цілісного суб'єкта поведінки, яку він реалізує в конкретних соціально-психологічних та психолого-педагогічних умовах. Цілісний підхід до проблеми відповідальності особистості передбачає з'ясування її предмета, інстанції та особливостей суб'єкта поведінки.

Крім того, недостатньо досліджена проблема розвитку відповідальності при переході від підліткового до раннього юнацького віку. Праць, спеціально присвячених аналізу розвитку відповідальності в даному перехідному періоді в літературі немає, а в наявних дослідженнях увага приділяється типово підлітковій та юнацькій відповідальності. Для з'ясування особливостей розвитку відповідальності на межі підліткового і раннього юнацького віку ми взяли за основу уявлення про її особливості в стабільні періоди життя, оскільки у міжвікові періоди зберігаються особливості характерні для попереднього етапу, і одночасно, виникають нові, характерні для наступного. Для окремого учня тривалість перехідного періоду від підліткового до раннього юнацького віку індивідуальна, але загалом його нижня межа становить приблизно 14 років, а верхня -- 16, що відповідає VІІІ-Х класам сучасної школи.

Результати психологічних досліджень свідчать про те, що саме у підлітковому та ранньому юнацькому віці відбуваються важливі зрушення в моральному розвитку особистості. Цьому сприяють соціальна ситуація розвитку підлітка, підвищення вимог до нього, зміна специфіки і ускладнення навчальної діяльності. На основі цього виникає прагнення до само-ствердження самостійності, потреба у самопізнанні.

У юнацькому віці ці якості набирають дедалі більшої ваги. Об'єктивні соціальні умови спонукають молоду людину робити вибір свого подальшого шляху, вона потрапляє в ситуацію індивідуальної та соціальної необхідності брати на себе відповідальність. Це переживається і осмислюється більшістю, але не всіма однаково.

Змусити школяра бути відповідальним неможливо, оскільки моральні норми суспільства включаються в саморегуляцію поведінки тільки тоді, коли вони стають внутрішнім законом, суб'єктивно значущим надбанням особистості. Це можливе лише за умов включеності індивіда в цей процес як активного суб'єкта.

Актуальність, недостатнє вивчення та необхідність цілісного аналізу проблеми розвитку відповідальності зумовили вибір теми - “Розвиток відповідальності у дітей підліткового та старшого шкільного віку”. Зауважимо, що термін “старший шкільний вік” у формулюванні теми вжито значною мірою умовно -- для зручності у користуванні: це дає змогу періодично вживати у тексті дисертації поняття “старшокласники” -- замість громіздкого, хоча у психологічному сенсі більш коректного поняття “учні раннього юнацького віку”. Тема входить до плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Реєстраційний № 0196u006959.

Об'єкт дослідження - розвиток відповідальності особистості.

Предмет дослідження - психологічні умови та закономірності становлення й розвитку відповідальності у підлітків і старшокласників та на етапі переходу від підліткового до раннього юнацького віку.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні особливостей психологічної структури відповідальності школярів у перехідний період від підліткового до раннього юнацького віку, а також психолого-педагогічних умов і засобів ефективного впливу на процес розвитку відповідальності у підлітків і старшокласників.

Основні гіпотези дослідження:

1. При переході від підліткового до раннього юнацького віку відбуваються якісні зрушення в мотивації відповідальної поведінки, у змісті та обсязі предмета відповідальності, зміні її інстанції, що зумовлено об'єктивними та суб'єктивними умовами соціально-психологічного розвитку особистості на даному етапі.

2. Ефективне педагогічне керування розвитком відповідальності полягає у стимулюванні та організації умов прояву суб'єктності підлітків та старшокласників у різних видах діяльності, підкріпленні відповідальної поведінки та нейтралізації негативної дії чинників безвідповідальної поведінки.

Для перевірки висунутих гіпотез дослідження та досягнення його мети були поставлені такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми розвитку відповідальності у підлітковому та ранньому юнацькому віці.

2. Розкрити предмет, інстанцію, психологічні складові відповідальності, виділити її рівні та типи розвитку у перехідний період від підліткового до раннього юнацького віку.

3. З'ясувати основні психолого-педагогічні умови та способи ефективного впливу на розвиток відповідальності у дітей підліткового і раннього юнацького віку.

Загальною теоретико-методологічною основою дослідження виступають положення психологічної науки про особистість як активного суб'єкта діяльності і поведінки (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та інші), про психологічні механізми морального розвитку особистості (Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, С.Г. Якобсон та інші), про сутність, психологічні механізми та умови формування самосвідомості особистості та її ставлення до себе (І.С. Кон, В.В. Столін та інші), про механізми розвитку мотивації людини (В.Г. Асеєв, В.А. Алексеєв, В.К. Вілюнас, О.М. Леонтьєв, Х. Хекхаузен та інші).

Методи дослідження. У роботі використовувались: теоретичний аналіз проблеми розвитку відповідальності, аналіз реальних ситуацій відповідальності, спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування, опитування, проективні методи. У процесі кількісного аналізу одержаних даних застосовувалися методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше цілісно вивчено розвиток відповідальності у підлітковому та ранньому юнацькому віці. З'ясовано якісні зміни, що відбуваються у формуванні цієї якості на межі вікових періодів. Вичленено предмет відповідальності, його “зону найближчого розвитку”, інстанцію відповідальності, представлено цілісну характеристику механізмів, чинників та умов прийняття учнями відповідальності, визначено типи та рівні розвитку відповідальності у підлітків та старшокласників.

Теоретичне значення дослідження полягає у: розширенні та поглибленні знань про розвиток відповідальності у дітей підліткового і раннього юнацького віку; виявленні закономірностей розвитку в них відповідальності; з'ясуванні ролі “міжвікових” (перехідних) моментів у розвитку відповідальності як системної суб'єктної якості; визначенні психолого-педагогічних умов розвитку підлітків і старшокласників як суб'єктів відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розкритті системи виховання відповідальності у дітей підліткового та раннього юнацького віку. Отримано дані, які можуть бути використані при розробці конкретних практичних рекомендацій для розвитку відповідальності у школярів та створенні нових виховних технологій загалом.

Положення, що виносяться на захист:

1. Особливості розвитку відповідальності у підлітків і старшокласників та на етапі переходу від підліткового до раннього юнацького віку зумовлені загальними тенденціями вікового розвитку та конкретними умовами навчання й виховання.

2. Система виховання відповідальності у підлітків та старшокласників буде ефективною, якщо педагогічні впливи спрямовуватимуться на розвиток школярів як повноцінних суб'єктів відповідальної поведінки шляхом забезпечення відповідних зовнішніх та внутрішніх умов, а також різнобічного стимулювання прояву їх суб'єктності у різних видах діяльності.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалась теоретичним аналізом проблеми, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізів отриманих емпіричних даних, використанням методів математичної статистики.

Особистий внесок автора полягає в експериментальному дослідженні особливостей розвитку відповідальності у перехідний період від підліткового до раннього юнацького віку, а також психологічному обгрунтуванні системи виховання відповідальності на цьому етапі. В опублікованих у співавторстві наукових працях кількість авторських сторінок становить 1,2 др. арк.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на науково-практичних конференціях “Система цінностей як регулятор педагогічної взаємодії” (Дрогобич, 1994р.), “Психолого-педагогічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії” (Київ-Дрогобич, 1993р.), “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 1998р.), “Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості” (Київ-Дрогобич,1998 р.), на третіх Костюківських читаннях “Сучасна психологія в ціннісному вимірі” (Київ, 1994р.).

Зміст роботи неодноразово обговорювався на засіданнях кафедри психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені І.Франка, доповідався на засіданні лабораторії психології особистості Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи шкіл м.Дрогобича та Дрогобицького району. Вони послужили основою для розробки психолого-педагогічних рекомендацій для вчителів, а також використовувались автором при проведенні семінару з проблем розвитку відповідальності у школярів для вчителів шкіл.

Публікації. Основний зміст та результати дослідження опубліковано у 9-ти роботах (наукові статті, методичний посібник, тези) загальним обсягом 2,7 др.арк.

Структура та обсяг роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (176 найменувань) та 6 додатків. Текст роботи викладено на 156 сторінках, дисертація містить 9 таблиць, 9 графіків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, виділено об'єкт, предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано гіпотези та завдання, розкрито методологічну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано положення, які виносяться на захист, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

Перший розділ “Теоретичні питання розвитку відповідальності у дітей підліткового і раннього юнацького віку” присвячено розгляду різноманітних підходів до проблеми відповідальності та її розвитку.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що питання відповідальності школяра дістали висвітлення у роботах К.О. Абульханової-Славської, І.Д. Беха, М.Т. Дригус, К. Муздибаєва, С.Л. Рубінштейна, М.В. Савчина, В.Ф. Сафіна та інших.

Дослідники (Б.Г. Ананьєв, І.С. Кон, С.Л. Рубінштейн, О.Г. Спіркін) вказують на взаємозв'язок відповідальності із самосвідомістю особистості. Завдяки їй особистість як суб'єкт свідомо привласнює собі все, що робить, відносить до себе всі виконані нею справи і вчинки і свідомо приймає на себе за них відповідальність як їх автор і творець (С.Л. Рубінштейн).

Обгрунтовано положення про можливість використання категорії суб'єкта для вивчення відповідальності особистості (К.О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлинський, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко та інші).

Онтогенетичний розгляд проблеми відповідальності показує, що вона як моральна якість особистості виникає на певному етапі морального розвитку дитини (Л.І. Божович, Л.І. Дементій, Д.Б. Ельконін, В.Н. Мясищев, Т.А. Репіна, Е.Б. Шорохова та інші). Моральні норми усвідомлюються нею, визнаються чи не визнаються, переходять чи не переходять у внутрішню спонукальну силу, що стимулює діяльність певної спрямованості. Когнітивні уявлення особистості про моральні норми поведінки, перетворення їх у внутрішні регулятори поведінки і діяльності становлять сутність процесу розвитку та виховання відповідальності.

У процесі життєдіяльності розвиток відповідальності відбувається у напрямі від об'єктивної до суб'єктивної (Ж. Піаже). За цей час вона проявляється у таких формах: відповідальність як зовні задана необхідність (ранні етапи розвитку особистості), відповідальність як усвідомлена необхідність (підлітковий вік), відповідальність-потреба (рання юність) (С.І.Дмитрієва). Відповідальність-потреба грунтується на внутрішній переконаності особистості виконувати доручення, дотримуватись вимог. Вибір лінії поведінки пов'язаний з свідомим прийняттям моральних вимог, з усвідомленням себе суб'єктом відповідальної поведінки, з добровільним покладанням на себе обов'язків. Саме в цьому випадку відповідальність набирає особистісного сенсу, який знімає протиріччя між потребами, бажаннями особистості і тими вимогами, які ставить до неї дійсність.

Як показує аналіз літератури (М.В. Левківський, М.В. Савчин, В.Ф. Сафін, Т.Н. Сидорова та інші), відповідальність як інтегральна якість особистості має складну структуру, що включає когнітивні, емоційно-мотиваційні та поведінкові компоненти. Дослідниками обгрунтовано необхідність цілісного підходу до вивчення відповідальності.

Важливі основи для розвитку відповідальності закладаються у підлітковому віці. Велика роль у цьому процесі належить прагненням підлітка до дорослості, потребі у самоствердженні, оволодінню навичками оцінної діяльності. Але через недостатній життєвий досвід, несформованість моральних цінностей, нестійкість мотивації відповідальність у цей віковий період носить ситуативний характер.

Для становлення повноцінної відповідальності та розвитку її вищих рівнів сприятливим є ранній юнацький вік, для якого характерна потреба у самовизначенні, самореалізації, потреба пізнати себе і оточуючий світ, звести в цілісну систему погляди, принципи, установки, зрозуміти, оцінити оточуючий світ і виробити власне ставлення до нього.

У роботі виявлені об'єктивні та суб'єктивні умови, що забезпечують оптимальне функціонування та розвиток відповідальності у дітей підліткового та раннього юнацького віку. До перших відносяться: реальне включення школярів у ситуації відповідальності, наявність певних суспільних вимог, обов'язків, доручень, надання можливості вибору предмета відповідальності, розвиток саморегуляції діяльності. Серед інших виявлені наступні: виникнення потреби чинити відповідально, усвідомлення особистісного сенсу предмета відповідальності, адекватна оцінка себе як суб'єкта відповідальності.

Огляд літератури з проблеми розвитку відповідальності особистості дозволяє зробити певні узагальнення. Розробка проблеми характеризується:

1. Фіксацією дослідницьких інтересів на розвитку одного з компонентів відповідальності, і, відповідно, відсутністю відомостей про розвиток цілісної структури відповідальності особистості.

2. Зосередженістю переважної більшості досліджень на окремих періодах життя. Відсутністю даних про вікову динаміку розвитку відповідальності, зокрема, на етапі переходу від підліткового до раннього юнацького віку.

3. Незначною увагою до зв'язку між розвитком відповідальності особистості та особливостями її предмета, інстанції, особливостями мотивації відповідальної поведінки.

У другому розділі “Психологічні особливості відповідальності підлітків та старшокласників” висвітлено результати експериментального дослідження найважливіших аспектів проблеми. Зокрема, в ньому представлені результати вивчення когнітивного, емоційно-мотиваційного, поведінкового компонентів відповідальності, її предмета та інстанції. З цією метою використовувались бесіди, спостереження, анкетування, інтерв'ю, а також проективні методи.

Дослідженням було охоплено 296 підлітків та старшокласників: учнів СШ № 14 м.Дрогобича та Нижньогаївської СШ Дрогобицького району.

Вивчення когнітивного компоненту відповідальності було спрямоване на з'ясування розуміння підлітками та старшокласниками сутності відповідальності. Аналіз результатів дослідження та літератури з проблеми дозволив виділити три рівні її розуміння: високий, середній, низький (фрагментарний).

У ході дослідження виявлено, що з віком збільшується кількість учнів, які знаходяться на середньому рівні розуміння відповідальності. Отримані дані аналізувались з використанням непараметричного критерія 2 (ксі-квадрат). Кількісний аналіз отриманих результатів показує статистичну достовірність зростання з віком рівня розуміння відповідальності (2 =9,35, 2 > ). Разом з тим, тільки для незначної частини школярів характерний високий рівень розуміння відповідальності. Ця обставина вимагає від педагогів застосування ефективних психолого-педагогічних засобів для сприяння розумінню сутності відповідальності.

Вивчення динаміки мотивів відповідальної поведінки при переході від підліткового до раннього юнацького віку здійснювалось з допомогою двох методик: вербальної та невербальної (методика кольорових асоціацій).

З допомогою вербальної методики розв'язувались такі завдання:

1) простежувалась вікова динаміка розвитку кожної групи мотивів; 2) виявлялась вікова динаміка всередині кожної з них; 3) виділялись домінуючі мотиви для підлітків та старшокласників.

Отримано такі результати:

1. З віком поступово зростає значущість суспільних мотивів, мотивів самореалізації, самопізнання та морального самоствердження. Свого найвищого рівня вони досягають у ранній юності.

Мотиви егоїстичного самоствердження, прагматичні та неспецифічні не зазнають значних змін з віком. Загальна тенденція полягає в незначному зниженні сили їх вираженості у ранньому юнацькому віці.

Що стосується мотивів спілкування та виховання інших, то загалом їх динаміка така: у перехідний період від підліткового до раннього юнацького віку їх значущість знижується, а на період закінчення школи вони знову стають важливими для учнів.

2. При переході від підліткового до раннього юнацького віку відбуваються якісні зрушення в мотивації відповідальної поведінки. Особливо яскраво це виражено в мотивах самоствердження, самопізнання, самореалізації та суспільних мотивах. Так, у групі мотивів морального самоствердження (Рис 1) у підлітків переважають мотиви “Не хочу скомпрометувати себе в очах оточуючих”, “Хочу показати себе з кращого боку”. З віком потреба у самоствердженні зазнає змін. Старшокласник, на відміну від підлітка, прагне утвердитись у власних очах більшою мірою, ніж в очах оточуючих (“Хочу оправдати довіру інших”, “Хочу завоювати собі авторитет”).

Рис. 1 Динаміка розвитку мотивів морального

При переході від підліткового до раннього юнацького віку відбуваються суттєві зміни в мотивах самопізнання (Рис 2). Простежується це в посиленні особистісного аспекту самосприйняття (зміна мотиву “Порівняння себе з іншими” на “Пізнання себе …”), а також у переростанні від часткових самооцінок (“Пізнати свою силу волі”) до загальних (“Перевірити свій характер”).

Що стосується динаміки мотивів самореалізації, то тут спостерігаються такі зміни: у підлітків переважає мотив “Одержую задоволення від подолання перешкод”. Старшокласники, на відміну від них, виконуючи доручення, прагнуть реалізуватись у кінцевих результатах своєї особистої участі у справах друзів, класу, школи. Це свідчить про те, що з віком зростає осмисленість наслідків власної поведінки і діяльності.

На етапі переходу від підліткового до раннього юнацького віку відбуваються якісні зрушення і в суспільних мотивах. Вони стають більш конкретизовані стосовно об'єктів оцінки (зміна мотиву “У мене є почуття обов'язку” на “Не хочу підводити інших”), частіше включається внутрішня інстанція відповідальності -- власне сумління (“Так підказує совість”).

Загалом, розвиток мотивів відповідальної поведінки йде в напрямі від актуальності зовнішніх спонукань до появи власних внутрішніх спонукань.

3. У структурі мотивації підлітків домінують мотиви спілкування, суспільні та морального самоствердження, у старшокласників - суспільні мотиви, самореалізації та самопізнання. Найменш значущими в обох вікових групах є прагматичні мотиви, неспецифічні та егоїстичного самоствердження.

Для перевірки надійності результатів, одержаних з допомогою вербальної методики, було використано невербальну методику. Завдяки цьому намагались нейтралізувати вплив стратегій самопрезентації під час виявлення мотивів відповідальної поведінки, усунути психологічний захист, що не допускає певні мотиви до свідомості.

Порівняльний аналіз результатів вербальної та невербальної методик показує, що усі групи мотивів, крім суспільних, за невербальною методикою виражені сильніше ніж за вербальною як у підлітків (в середньому на 0,4 бала) так і у старшокласників) в середньому на 0,6 б.). У діагностиці обома методиками найбільша різниця в результатах для мотивів групи егоїстичного самоствердження (1,1 б.), прагматичних (0,9 б.) у підлітків та прагматичних (1,1 б.), виховання інших (0,9 б.) та егоїстичного самоствердження (0,9 б.) у старшокласників (Табл.1). Це свідчить про те, що серед реально діючих мотивів відповідальної поведінки мотиви егоїстичного самоствердження, прагматичні, як у підлітків, так і у старшокласників не можна адекватно виявити з допомогою вербальної методики. Крім того, невербальна методика показала дещо меншу вираженість суспільних мотивів (-0,1) у старшокласників, що свідчить про свідоме намагання старшокласників завищити їх значущість у вербальній методиці.

Таблиця 1 Порівняльна таблиця вираженості мотивів за обома методиками (8-ми бальна шкала)

Дослідження предмета відповідальності підлітків та старшокласників відбувалось у трьох напрямах: 1) виділялась домінуюча сфера прояву предмета відповідальності у підлітків та старшокласників; 2) простежувалась вікова динаміка обов'язків, завдань, доручень, що входять у кожну з цих сфер; 3) виявлялись потенційні можливості школярів у реалізації предмета відповідальності та визначалась його “зона найближчого розвитку”.

Отримано такі результати:

1. Обов'язки, завдання, доручення підлітків та старшокласників пов'язані зі всіма сферами життєдіяльності: “Я - інші”, життєвиявлення та самоствердження “Я”, відповідальність за інших людей, групи та функціонування, становлення та саморозвиток “Я”. Але їх вираженість на кожному з цих етапів життя неоднакова. Домінуючою у підлітків виявилась сфера життєвиявлення та самоствердження “Я”, у старшокласників - сфера “Я - інші”. У поодиноких випадках перед підлітками та старшокласниками стоять обов'язки, пов'язані зі сферою функціонування, становлення та саморозвитку “Я”.

2. З віком відбувається зміна структури предмета відповідальності, розширення та ускладнення обов'язків, доручень, завдань, які одночасно чи послідовно реалізує особистість.

3. Можливості підлітків та старшокласників переважно пов'язані зі сферою життєвиявлення та самоствердження “Я” і функціонування, становлення та саморозвитку “Я”. Порівняння реальних обов'язків школярів та їх можливостей показує, що низка позитивних потенцій у сфері функціонування, становлення та саморозвитку “Я” не відповідають способу їх життя. Це виявляється у протиріччі між потенційними можливостями підлітків та старшокласників і їх наявними обов'язками. Виявлена нами потенційна сфера щодо предмета відповідальності вказує на напрямок його розвитку, “зону найближчого розвитку”. Таким чином, розвиток предмета відповідальності дітей підліткового і раннього юнацького віку повинен йти у напрямі розширення сфери функціонування, становлення та саморозвитку “Я”.

При переході від підліткового до раннього юнацького віку відбувається поступова інтеріоризація інстанції відповідальності. Відповідальність “для інших” перетворюється у відповідальність “для себе”, стає внутрішньою якістю особистості. Кількісний аналіз отриманих результатів показує статистичну достовірність переходу з віком відповідальності із зовнішнього плану на внутрішній (2 = 12,11, 2 > ).

У становленні самоаналізу відповідальності учнів підліткового та раннього юнацького віку виявлено такі тенденції:

з віком зростає здатність до самоаналізу відповідальності;

відбуваються якісні зміни у його змісті: формується цілісне ставлення до себе як суб'єкта відповідальності;

з віком змінюються критерії самооцінки відповідальності: вони переходять із зовнішніх на внутрішні. Формується власне ставлення до своєї відповідальності, яке досить автономне від ставлень та оцінок оточуючих, від ситуативних впливів.

Виявлена і негативна тенденція: з віком зростає кількість школярів, які при визначенні своєї відповідальності орієнтуються тільки на власну думку про себе, надмірно зосереджені на собі, що є проявом егоцентризму.

Наведена послідовність динаміки самоаналізу відповідальності відображає зміну його предмета, фактично кожний наступний етап його розвитку включає на більш високому рівні попередній, крім того, появляється щось нове. Становлення цього рівня йде в напрямі переміщення уявлення про свою відповідальність ззовні в середину, в його розширенні та формуванні цілісного ставлення до себе як суб'єкта відповідальності.

У роботі дається феноменологія проявів суб'єктності підлітків та старшокласників у відповідальній поведінці.

Виявлені характерні для підлітків та старшокласників типи відповідальності: внутрішня, зовнішня (виконавська), ситуативна, прагматична, безвідповідальність. Вони визначаються специфікою предмета, особливістю інстанції відповідальності, розвиненістю суб'єкта відповідальної поведінки, особливостями реальної поведінки та характером типових ситуацій відповідальності.

У ході дослідження визначено рівні розвитку відповідальності й відповідно охарактеризовано їх.

У третьому розділі “Психолого-педагогічні основи розвитку відповідальності у підлітковому та ранньому юнацькому віці” аналізуються умови розвитку відповідальності школярів у різних видах діяльності, а також даються психолого-педагогічні рекомендації щодо їх розвитку як суб'єктів відповідальності. Крім того, розглядається динаміка розвитку відповідальності підлітків та старшокласників в умовах цілеспрямованого виховного впливу.

Оскільки відповідальність особистості визначається досконалістю і цілісністю функціонування її структурних компонентів, то підвищити її рівень можна шляхом їх розвитку. Засобами розвитку когнітивного компонента відповідальності є робота педагога щодо розширення і поглиблення знань школярів про норми і правила відповідальної поведінки, розвиток рефлексії, формування уміння прогнозувати, аналізувати і оцінювати власну поведінку та поведінку оточуючих. Для розвитку емоційно-мотиваційного компоненту відповідальності необхідно розвивати уміння і потреби школярів відчувати переживання інших людей, емпатійно співпереживати їм, формувати позитивне ставлення до моральних норм і бажання чинити у відповідності з ними.

Важливим моментом є розвиток поведінкового компоненту відповідальності. Виховний вплив передбачає створення об'єктивних життєвих умов, які в найбільшій мірі могли б сприяти переживанню індивідом причетності до оточуючого. Для цього необхідне включення школярів у практичні моральні ситуації, що вимагають прояву відповідальності. Це збагачує досвід їх власної поведінки, сприяє виробленню звичок відповідальної поведінки. Крім того, необхідне надання школярам можливостей для реалізації самостійності, ініціативи, творчості; спонукання школярів до зусиль, спрямованих на самореалізацію власних можливостей, до саморозвитку як суб'єктів відповідальності.

Одночасно складовою частиною процесу виховання відповідальності школяра є розвиток її предмета та інтеріоризація інстанції.

Важливою умовою розвитку відповідальності у підлітків та старшокласників є удосконалення їх діяльності, задоволення в ній основних потреб віку у самоствердження, самореалізації, самовизначенні. Цілісне структурне вираження механізму розвитку відповідальності у різних видах діяльності полягає у взаємозв'язку ефективності системи виховного впливу школи та самоорганізації, самовдосконалення, саморозвитку особистості школяра.

Таким чином, результати проведеного дослідження підтверджують головні гіпотези та положення, винесені на захист.

Результати дослідження дають змогу зробити такі висновки.

Цілісний підхід до проблеми розвитку відповідальності підлітків та старшокласників вимагає з'ясування її предмета, інстанції та особливостей когнітивного, емоційно-мотиваційного та поведінкового компонентів.

При переході від підліткового до раннього юнацького віку відбуваються якісні зрушення в мотивації відповідальної поведінки. Розвиток мотивів йде в напрямі від актуальності зовнішніх спонукань до появи власних внутрішніх спонукань.

З віком відбувається зміна структури предмета відповідальності, зокрема, розширення та ускладнення обов'язків, завдань, доручень, які реалізує особистість. Потенційні можливості підлітків та старшокласників щодо реалізації предмета відповідальності пов'язані зі сферою функціонування, становлення та саморозвитку “Я”.

При переході від підліткового до раннього юнацького віку відбувається поступова інтеріоризація інстанції відповідальності. Відповідальність “для інших” перетворюється у відповідальність “для себе”, стає внутрішньою якістю особистості.

Розвиток самоаналізу відповідальності йде в напрямі перенесення уявлення про свою відповідальність ззовні в середину, в його розширенні та формуванні цілісного ставлення до себе як суб'єкта відповідальності.

Характерними для підлітків і старшокласників типами відповідальності є: внутрішня відповідальність, зовнішня (виконавська) відповідальність, ситуативна відповідальність, прагматична відповідальність, безвідповідальність.

Важливими напрямами розвитку відповідальності у дітей підліткового та раннього юнацького віку є розвиток їх як суб'єктів відповідальності, розширення змісту та обсягу предмета, інтеріоризація інстанції відповідальності.

Повноцінне педагогічне керування розвитком відповідальності у підлітків та старшокласників полягає в стимулюванні та організації умов прояву суб'єктності школярів у різних видах діяльності, підкріпленні відповідальної поведінки, нейтралізації негативної дії чинників безвідповідальної поведінки.

Перспективи подальших досліджень проблеми пов'язані з поглибленим вивченням специфіки психологічних механізмів, що забезпечують прийняття відповідальності у підлітковому та ранньому юнацькому віці, а також у виявленні умов, за яких кожен з цих механізмів сприяв би розвитку повноцінної відповідальності

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Особливості предмета та інстанції відповідальності підлітків і старшокласників // Методичні проблеми гуманітарних наук. Наукові записки. Вип.1. -Дрогобич, 1998. -С.76-84.

2. Відповідальність школяра як основа становлення його громадянської зрілості // Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості. Науково-методичний збірник. -Київ-Дрогобич, 1998. -С.97-100.

3. Як навчити учнів-підлітків вчитися// Методичний посібник для вчителів і шкільних психологів. Дрогобич, 1996. -46с. (У співавторстві з М.В.Савчином).

4. Мотиви відповідальної поведінки старшокласників. Збірник наукових праць викладачів ДДПІ ім.І.Франка. Дрогобич, 1995. -С.63-71.

5. Ответственность личности и её проявление в системе поведения и общения. Сб. научн. трудов. Т.4 “Психология педагогического общения”. Кировоград, 1992. -С.43-48. (У співавторстві з М.В.Савчином).

6. Відповідальність вчителя як фактор ефективності його педагогічного впливу // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії. -К. 1993. -С.96-97.

7. Мотиви відповідальної поведінки старшокласників// Сучасна психологія в ціннісному вимірі. Матеріали третіх Костюківських читань. Т.1. Київ.1994. -С.237-239.

8. Вчителю про мотиви відповідальної поведінки старшокласників і їх врахування у педагогічній взаємодії// Система цінностей як регулятор педагогічної взаємодії. -Київ-Дрогобич. 1994. -С.101-102.

9. Механізм наслідування у педагогічній системі Яна Амоса Коменського // Творча спадщина Яна Амоса Коменського і сучасність. -Львів, 1992

Размещено на Allbest.ru