Антиципаційні функції оперативної пам’яті у діяльності льотчика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 159.9: 629.7

Антиципаційні функції оперативної пам'яті у діяльності льотчика

19.00.09 - психологія праці в особливих умовах

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Плохіх Віктор Володимирович

Харків 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, Міністерство освіти України.

Захист відбудеться “ 30“ вересня_ 1999 р. о _15.00__ годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 64.702.05 в Харківському військовому університеті за адресою: 310043, м. Харків, вул. Динамівська 6, ауд. Д606.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського військового університету за адресою: 310043, м. Харків, майдан Свободи 6

Автореферат розісланий “ 28 “ _серпня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої Ради Мануйлов Є.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Підвищення швидкості, складності, функціональних можливостей нової авіаційної техніки обумовлює підвищення вимог до ефективності керування літальними апаратами, призводить до підсилення напруженості діяльності льотчика (І.Постиго, О.Краснов, О.Федорчук, В.Ільїн). Точність та своєчасність керуючих дій льотчика багато в чому визначається його здатністю антиципувати (передбачати) розвиток польотної ситуації. Установлено, що антиципація як важлива складова психічних механізмів цілевизначення та саморегуляції входить до функціональних систем льотної діяльності (Н.Д.Завалова, Б.Ф.Ломов, В.О.Пономаренко). При цьому структура процесу формування антиципаційного рішення, його суттєві особливості під час керування такою динамічною системою, як літак, практично не розглядались. Мало досліджувались системні механізми антиципації під кутом зору визначення ролі та участі в них різних психічних процесів.

Багатьма авторами підкреслювалась надзвичайно важлива роль пам'яті людини в антиципації (П.К.Анохін, М.І.Бернштейн, С.П.Бочарова, В.Я.Ляудіс). Разом з тим, зазначається, що успіх вирішення завдань керування динамічними об'єктами і, передусім, пілотованими літальними апаратами багато в чому визначається ефективністю функціонування оперативної пам'яті суб'єкта (Б.Ф.Ломов, В.О.Пономаренко, О.О.Крилов, В.В.Лапа та ін.). Таким чином, видається, що функції оперативної пам'яті повинні відігравати важливу роль в антиципаційному процесі при вирішенні завдань пілотування. Однак, незважаючи на велике теоретичне та практичне значення висвітлення ролі оперативної пам'яті у антиципаційному процесі, дослідження з цієї проблематики практично не проводились.

Об'єкт дослідження - антиципаційні рішення, що формуються у функціональних системах діяльності льотчика.

Предмет дослідження - процеси оперативної пам'яті льотчика під час формування антиципаційного рішення у функціональних системах діяльності льотчика.

Мета дослідження: визначити специфічні антиципаційні функції оперативної пам'яті льотчика, що були сформовані в умовах дії екстремальних факторів польоту.

Гіпотеза дослідження. У діяльності льотчика оперативна пам'ять реалізує специфічні антиципаційні функції і цим суттєво визначає точність та своєчасність формування антиципаційного образу-мети.

Завдання дослідження:

- здійснити аналіз значення та специфіки антиципаційних процесів у діяльності льотчика;

- здійснити аналіз факторів, що визначають успіх антиципації процесів, які швидко розвиваються;

- розробити методику дослідження антиципації, яка б моделювала завдання та дію специфічних екстремальних факторів діяльності льотчика;

- на підставі даних, отриманих в експериментальному дослідженні, виявити функціональну структуру антиципації, яка реалізується по відношенню до процесів, що швидко розвиваються;

- оцінити вплив параметрів функціонування оперативної пам'яті на просторові та часові характеристики антиципаційного рішення;

- визначити роль оперативної пам'яті в організації антиципаційного процесу та сформулювати положення про зміст антиципаційних функцій оперативної пам'яті у функціональних системах діяльності льотчика;

- дати практичні рекомендації щодо використання експериментальної методики для діагностики ефективності антиципаційних функцій оперативної пам'яті льотчика.

Методичну основу роботи склали положення про системний характер антиципаційних процесів і їх провідну роль у механізмах цілепокладання в структурі діяльності (П.К.Анохін, М.І.Бернштейн, Б.Ф.Ломов, В.Я.Ляудіс, О.О.Сергієнко), про пам'ять як базову функціональну систему в структурі діяльності (С.П.Бочарова).

Для вирішення поставлених завдань використовувався такий комплекс методів: теоретичний аналіз проблеми, автоматизований лабораторний експеримент, спостереження, тестування, бесіда, методи математичної статистики під час оброблення результатів. Дослідження здійснювалось у період з 1996 до 1997 року в Харківському інституті льотчиків (ХІЛ).

Наукова новизна дослідження: 1) Реалізовано системний підхід до вивчення особливостей функціонування оперативної пам'яті в антиципаційних процесах у структурі діяльності льотчика. 2) Визначена низка специфічних вимог до експериментальної методики з дослідження функцій оперативної пам'яті в антиципаційному процесі. Вони такі: процес, що антиципується, повинен бути підпорядкований певній закономірності; кількість незалежних перемінних в експериментальному завданні повинна бути мінімальною; процес, що антиципується, повинен розвиватися до моменту свого закономірного закінчення протягом інтервалу часу, який можна зіставити з тривалістю зберігання і перероблення інформації в оперативній пам'яті. 3) Визначені специфічні функції оперативної пам'яті в структурі антиципаційних процесів. 4) Вперше показано вплив точності функціонування оперативної пам'яті на точність антиципації процесів, що швидко розвиваються.

Теоретичне значення дослідження: 1) Виділені специфічні антиципаційні функції оперативної пам'яті в структурі діяльності льотчика. Це такі функції: формування інформаційної моделі значущих умов; визначення тенденції розвитку процесу, що антиципується; виділення можливих витоків процесу, що антиципується, з безлічі відомих і прийняття рішення; часова регуляція антиципаційного процесу. 2) Установлена провідна роль оперативної пам'яті у формуванні антиципаційного рішення відносно процесів, що швидко розвиваються. Це дозволяє конкретизувати теоретичне положення про пам'ять як базову функціональну систему в структурі діяльності. 3) Показано вплив інформаційних екстремальних факторів діяльності льотчика (дефіцит релевантної інформації; поєднана діяльність; інтерференція інформації, суттєве обмеження часу на прийняття рішення) на антиципаційні функції оперативної пам'яті.

Практичне значення дослідження: 1) Розроблена експериментальна методика, що дозволяє моделювати завдання та специфічні, пов'язані з дією екстремальних факторів, умови діяльності льотчиків при антиципації руху динамічних об'єктів. 2) Запропоновані рекомендації щодо використання експериментальної методики для діагностики поточного стану антиципаційної функції часової регуляції при навчанні льотчиків. 3) Показана суттєва роль просторових орієнтирів в антиципаційному процесі при вирішенні льотчиком завдань стеження.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Ефективність функціонування оперативної пам'яті у функціональних системах діяльності льотчика суттєвим чином визначає успішність антиципації об'єктивних процесів, які швидко розвиваються.

2. Подолання негативного впливу на антиципаційний процес факторів, що визначають екстремальний характер льотної діяльності, залежить від організації цього процесу в оперативній пам'яті.

3. Успішність антиципації об'єктивних процесів, які швидко розвиваються, залежить від повноти та точності оцінки їх динамічних особливостей в оперативній пам'яті.

4. Антиципаційні функції оперативної пам'яті є професійно значущими у діяльності льотчика.

Апробація роботи. За матеріалами дисертації були зроблені доповіді на третіх і четвертих Міжнародних Ломовських читаннях (Москва, 1996, 1997), результати дослідження включалися до звітів відділу проблем авіаційної психології Наукового центру ХІЛ. Розроблена методика була впроваджена у ХІЛ (відгук додається).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 7 праць, список яких наводиться в кінці автореферату.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, що загалом складає 156 сторінок, списку літератури, який містить 172 найменування, 2 додатків. У роботі наведені 23 таблиці та 10 рисунків. Загальний обсяг дисертації - 173 машинописних сторінки.

антиципаційний льотчик пам'ять

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У "Вступі" обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, подана загальна характеристика роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Підстави продуктивного функціонування оперативної пам'яті в антиципаційних процесах у структурі діяльності льотчика” зроблений огляд вітчизняних та зарубіжних досліджень антиципації в діяльності льотчика, специфіки умов льотної діяльності, оперативної пам'яті як складової системних механізмів формування образа-цілі діяльності. Аналіз літератури свідчить, що антиципаційні процеси є необхідною складовою функціональних систем діяльності льотчика (Н.Д.Завалова, В.О.Пономаренко, В.В.Лапа). Найважливіше завдання антиципаційних механізмів полягає у формуванні та модифікації мети діяльності (П.К.Анохін, М.І.Бернштейн, Б.Ф.Ломов). У високодинамічній діяльності льотчика мають місце прояви антиципації, що відповідають різним рівням психічного відображення, але особлива роль відводиться функціонуванню психічних механізмів антиципації процесів, які швидко розвиваються. Результати раніше проведених досліджень свідчать про перевагу спрямованості у функціонуванні антиципаційних механізмів на оцінку та наступне використання закономірності розвитку об'єктивного процесу (Б.Ф.Ломов, Є.М.Сурков, Є.С.Рапацевич). Також відмічається, що важливою детермінантою антиципаційного рішення є ймовірнісна структура досвіду суб'єкта (І.М.Фейгенберг).

Дослідження антиципації процесів, які швидко розвиваються, дозволили виділити низку факторів, що визначають формування антиципаційного рішення (Б.Ф.Ломов, Є.Поултон, В.М.Водлорєзов, Г.В.Суходольський). Установлено, що визначальними з цих факторів є, перш за все, ті, які мають зв'язок з динамічними особливостями розвитку об'єктивного процесу. Аналіз показав, що надто важливими детермінантами антиципації у діяльності льотчика є екстремальні (стресогенні) фактори, у тому числі й екстремальні фактори інформаційної природи (В.О.Бодров, Ю.М.Забродін, О.О.Обознов, Л.О.Китаєв-Смик). Це такі фактори, як дефіцит інформації, суб'єктивна та об'єктивна складність завдання, дефіцит часу, високий темп подання інформації, поєднана діяльність, інтерференція сигналів та інші. Постійна дія на льотчика під час виконання польоту цих факторів визначає екстремальний характер умов його діяльності (Ю.М.Забродін, В.Г.Зазикін). Під впливом екстремальних факторів у льотчиків формуються специфічні функціональні системи діяльності, адаптовані до екстремальних умов.

Разом з тим, функціональна структура формування антиципаційного рішення багато в чому ще не розкрита. Мало досліджувалися й системні механізми антиципації процесів, які швидко розвиваються, у функціональних системах діяльності льотчика під кутом зору визначення ролі та участі в них різних пізнавальних процесів. Результати досліджень вказують на важливість функцій пам'яті, зокрема, оперативної пам'яті в антиципації процесів, які швидко розвиваються (М.І.Бернштейн, Б.Ф.Ломов, В.Я.Ляудіс). У концепції ймовірнісного прогнозування системі пам'яті відводиться провідна роль у формуванні випереджаючого відображення (І.М.Фейгенберг). Оперативна пам'ять (ОП), беручи участь в організації процесу перероблення інформації під час формування мети діяльності виконує продуктивні функції (С.П.Бочарова). Ефективність функціонування ОП суттєво впливає на успішність реалізації високодинамічних видів операторської діяльності (М.О.Дмитрієва, А.О.Крилов, О.О.Обознов). Разом з тим, роль ОП у механізмах антиципації процесів, які швидко розвиваються, не розглядалася.

У другому розділі “Етапи формування антиципаційного уявлення (експеримент 1)” виділяються головні етапи перероблення інформації під час формування антиципаційного рішення. Досліджується зміст та результати реалізації кожного з виділених етапів. При опрацюванні методики дослідження враховувались такі вимоги : в експериментальному дослідженні повинні моделюватись задачі, що вирішуються льотчиком у польоті; в експериментальному дослідженні повинна моделюватися дія екстремальних факторів польоту; процес, що антиципується, повинен бути підпорядкованим певній закономірності; кількість незалежних перемінних в експериментальному завданні повинна бути мінімальною; процес, що антиципується, повинен розвиватися до момента свого закономірного закінчення протягом інтервалу часу, який можна зівставити з тривалістю зберігання і перероблення інформації в ОП; досліджуваними повинні бути льотчики.

Досліджуваними в експерименті 1 були льотчики - слухачі Харківського інституту льотчиків у кількості 17 осіб.

Для дослідження як таке, що задовольняє зазначеним вимогам, було обране завдання антиципації положення об'єкта, який рівноуповільнено прямолінійно переміщується. Антиципаційне завдання реалізоване у вигляді програми для ПЕОМ типу IBM, котрі припускають підключення пристрою "миша". Як об'єкт- мета в завданні виступала позначка, яка переміщувалась на екрані відеомонітора. На початковому етапі руху позначка візуалізувалася протягом 2,20,1сек. Після цього позначка маскувалася. Від досліджуваних вимагалось якомога точніше і швидше вказати за допомогою пристрою "миша" можливе місце зупинки позначки (ММЗП). Дійсне місце зупинки позначки висвічувалося при наявності двох подій: реалізації рішення досліджуваним і завершенні руху позначки.

Регулювання рівня невизначеності і, власне, дефіциту релевантної інформації для вироблення антиципаційного рішення здійснювалось шляхом зміни кількості ММЗП та відстані між ММЗП в окремій серії. Інтенсивність процесу, що антиципується, задавалася зміною початкової швидкості позначки за умов відповідної зміни величини уповільнення.

Кожний досліджуваний виконав загалом понад 300 спроб. Для кожної серії розраховувалась точність антиципації (ТА). Час формування та реалізації антиципаційного рішення (ЧА) визначався як час від моменту початку руху позначки до моменту реакції досліджуваного. Визначались частоти вибору в серії кожного із ММЗП і середнє абсолютне відхилення місця зупинки позначки, яке антиципується, від дійсного (САВА). Досліджувані відповідали на запитання тесту Г.Айзенка, опитника Спілбергера-Ханіна, а також на запитання звіту про виконання експериментальних завдань.

Узагальнений аналіз результатів вирішення досліджуваними антиципаційного завдання та їх звітів засвідчив, що час візуалізації переміщення позначки використовувався перш за все для накопичення інформації щодо процесу, який відстежувався. Перехід до власне формування антиципаційного уявлення місця зупинки позначки відбувався тільки після зникнення позначки з екрана. Цей факт пояснюється (у тому числі і самими досліджуваними) збільшенням результативності стеження при наближенні об'єкта до місця зупинки: чим довше розвивається об'єктивний процес, тим більш вираженими стають його специфічні особливості. Отже, можна говорити про наявність у досліджуваних спрямованості на вичерпне ознайомлення з інформацією про поточну ситуацію і формування найбільш повного уявлення про послідовні етапи змін процесу, що антиципується. Причому, аналіз змісту зазначеного уявлення показав, що до нього вносилась переважно зорова інформація : пропріоцептивний контур стеження (відстежуючі переміщення руки) не забезпечував необхідної точності оцінки уповільнення.

Згідно з отриманими результатами формування уявлення або інформаційної моделі послідовних стадій розвитку процесу, котрий відслідковується, до момента маскування позначки було визначено як перший етап антиципаційного процесу.

При формуванні антиципаційного рішення льотчик може виходити як з факту появи певної ознаки в розвитку ситуації (умовна реакція), так і з результатів оцінки тенденції протікання процесу, що антиципується. І в першому, і в другому випадку загальним є об'єктивна обгрунтованість рішення.

Аналіз експериментальних даних засвідчив, що в усіх серіях, за винятком однієї, де початкова швидкість руху позначки (10мм/сек) була близькою до порогового значення розпізнавання прискорення, ТА суттєво вище рівня, який відповідає випадковому вибору (табл.1). Це говорить про те, що при вирішенні антиципаційного завдання досліджувані мали можливість досить ефективно користуватися перцептивною інформацією. При визначенні характеру цієї інформації була встановлена залежність ТА від початкової швидкості руху позначки (F=12,94; p<0,01). Найбільш чітко вказана залежність виступила при оцінці показників ТА у виділених з групи двох підгрупах, де досліджувані відрізнялися тим, якому з швидкісних режимів вони віддавали перевагу, та рівнем екстравертованості (t=2,61; p<0,05). Був установлений факт наявності найбільш сприятливих для антиципації швидкісних режимів руху об'єкта. Суттєва відмінність (у більшому або в меншому напрямку) початкової швидкості від відповідаючих цим режимам значень обумовлювала зниження ТА.

Отримані результати свідчать про наявність зв'язку ТА з динамічними характеристиками антиципованого процесу, з тими особливостями його розвитку, які безпосередньо в аферентних даних не наводяться і потребують для свого визначення інтеграції перцептивної інформації. На цій підставі були зроблені висновки про орієнтацію досліджуваних при вирішенні антиципаційного завдання на тенденцію переміщення об'єкта і про наявність у структурі інформаційних перетворень при формуванні антиципаційного рішення другого етапу - етапу визначення цієї тенденції.

Було виявлено, що при значному збільшенні ТА внаслідок зменшення рівня невизначеності шляхом скорочення кількості альтернатив можливих рішень з восьми до чотирьох (див.табл.1) суттєво зменшується САВА (t=3,85; p<0,01). І, навпаки, при збільшенні відстані між ММЗП і, власне, відмінності між окремими рішеннями ТА підвищується разом зі збільшенням САВА (t=2,80; p<0,01). Ці результати дозволили визначити наявність орієнтації досліджуваних в антиципаційному процесі не лише на тенденцію розвитку об'єктивного процесу, але й на еталонні варіанти розв'язання задачі, що зберігаються в довгочасній пам'яті (ДП). На антиципаційне рішення впливали відразу декілька оцінюваних досліджуваними як можливі варіантів відповідей. З цих варіантів на третьому етапі антиципаційного процесу вибирався якийсь один.

Таблиця 1 Показники точності антиципації (ТА) і середнє абсолютне відхилення антиципованого місця зупинки позначки від дійсного (САВА) у групі в серіях експерименту 1

Примітка: V0 - початкова швидкість руху позначки;

ММЗП - можливе місце зупинки позначки.

Аналіз процедури вибору досліджуваними рішення показав існування суб'єктивно обумовленої тенденції завищення ймовірності виникнення одних і недооцінки можливості інших подій. Було виявлено негативний вплив зазначеної тенденції на ТА, відбитий у зниженні чекання тих закономірних витоків процесу, що антиципується, які є об'єктивно найпростішими у визначенні та найбільш наближеними у часовому плані.

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що: розроблена методика, яка дозволяє досліджувати особливості антиципації в задачах стеження в умовах дефіциту релевантної інформації; виділені три головні етапи формування антиципаційного рішення відносно об'єктивного процесу, який швидко розвивається; показана спрямованість функціонування антиципаційних механізмів на зниження невизначеності антиципаційного рішення на кожному з етапів його формування; установлений негативний вплив суб'єктивно обумовленого віддання переваги одним з можливих антиципаційних рішень перед іншими.

У третьому розділі "Оцінка впливу ефективності функціонування оперативної пам'яті на антиципаційний процес (експеримент 2)" згідно з принципами системного підходу оцінюється вплив точносних характеристик функціонування ОП на параметри антиципаційного рішення: точність, своєчасність формування.

Досліджуваними в експерименті 2 були курсанти четвертого курсу Харківського інституту льотчиків у кількості 24 осіб.

Методика дослідження в експерименті 2 базувалася на використанні явища інтерференції інформації в ОП. В експерименті моделювалися умови поєднаної діяльності за схемою експериментів з дистрактором (Р.Клацкі). Поєднувались процеси вирішення антиципаційного і мнемічного завдання. Як дистрактор виступало антиципаційне завдання, яке було включене до структури мнемічного завдання між запам'ятовуванням і відтворенням інформації. І антиципаційне, і мнемічне завдання реалізовувались як у режимі поєднання, так і самостійно.

Кожний досліджуваний, вирішуючи антиципаційне завдання, виконав п'ять серій тренувальних та залікових спроб, що загалом перевищило значення 250. В умовах різноманітних серій змінювалась кількість можливих режимів руху позначки і, відповідно, кількість ММЗП. Початкова швидкість руху позначки в усіх серіях дорівнювала 50 мм/сек.

Мнемічне завдання будувалося за традиційною схемою (запам'ятовування - пауза - відтворення) і було реалізоване у вигляді програми для ПЕОМ. Стимулами мнемічного завдання були відрізки прямих ліній і арабські цифри. Відрізки ("довгий" і "короткий") пред'являлися для запам'ятовування на одній прямій і на прямій повинні були відтворюватись досліджуваним за допомогою пристрою “миша”. У завданні на запам'ятовування цифр був реалізований принцип автоматичної регуляції довжини стимульного ряду (А.М.Лебедєв). Згідно з цим принципом у наступній спробі кількість цифр у ряді стимулів збільшувалась на одиницю, якщо відтворення в поточній спробі було правильним і, навпаки, зменшувалась на одиницю, якщо відтворення було неточним. За результатами вирішення мнемічного завдання визначався обсяг оперативної пам'яті досліджуваних на цифри і похибки запам'ятовування відрізків.

Порівняння результатів вирішення досліджуваними мнемічного завдання в умовах поєднання з антиципацією і без такого показало наявність достовірної відмінності в похибці відтворення відрізків прямої лінії (для "коротких" - t=4,44 при p<0,01; для "довгих" - t=3,48 при p<0,01) і відсутність суттєвої відмінності в обсязі ОП на цифри. Виявлена відмінність у точності відтворення відрізків була віднесена на рахунок впливу ефектів інтерференції інформації на точність функціонування ОП. Виходячи з того, що інтерференція виникає внаслідок безпосередньої взаємодії в пам'яті інформації, яка має певну подібність, були зроблені висновки про те, що в процесі вирішення антиципаційного завдання досліджувані оперували інформацією, аналогічною за формою уявлення відрізкам прямих ліній. Реально в діяльності льотчика зазначена інформація може бути подана у вигляді відстаней між відслідковуваними на землі або в повітрі об'єктами і вибраними в просторі орієнтирами.

Кореляційний аналіз дозволив виявити достовірний негативний зв'язок між похибкою відтворення відрізків прямої і ТА. Цей зв'язок простежується в переважній більшості досліджуваних випадків. Згідно з цим можна говорити про те, що висока точність подання інформації про об'єктивний процес в ОП обумовлює високий ступінь відповідності дійсної події та події, яка антиципується.

За результатами аналізу частот розподілу індивідуальних показників ТА, отриманих в одній із серій експерименту 2, група досліджуваних була поділена на дві підгрупи: "успішних" і "малоуспішних". Обгрунтованість такого розподілу підтвердилась також наслідками порівняння ТА в підгрупах в інших серіях (рис.). Порівняння показників похибки відтворення відрізків прямої у підгрупах показало відмінність між досліджуваними підгруп в усіх серіях завдання на запам'ятовування відрізків прямої (див. рис.). Установлено, що "успішні" досліджувані на відміну від решти були здатні набагато точніше уявляти інформацію, що використовувалась для формування антиципаційного рішення.

Рис. 1 Точність антиципації (ТА) у підгрупах 1 (1) і 2 (2) у серіях I-V експерименту 2; похибка відтворення “коротких”(I,IV) та “довгих”(II,V) відрізків прямої лінії (L) у підгрупах 1 (3) і 2 (4) за умов мнемічної (I-II) та поєднаної (IV-V) діяльності

У підгрупі "малоуспішних" досліджуваних ТА практично в усіх серіях знаходиться на рівні, що відповідає випадковому вибору (див. рис.). Тобто "малоуспішні" досліджувані під час формування антиципаційного рішення переважно не могли ефективно використовувати інформацію про динаміку розвитку процесу, що антиципується; для них був важливий перш за все сам факт виникнення події (рух об'єкта-позначки). Внаслідок відсутності об'єктивного обгрунтування вибору коло можливих антиципаційних рішень для цих досліджуваних не звужувалося і їм доводилось вибирати з усіх заздалегідь відомих завершень об'єктивного процесу.

Отримані результати свідчать про те, що низька точність подання інформації в ОП не дозволяла “малоуспішним” досліджуваним сформувати ефективну функціональну структуру антиципаційного процесу. Як наслідок цього, визначення змісту перспективного плану дії здійснювалося за спрощеними, малорезультативними схемами, де значення окремих етапів перероблення інформації, що характеризувала динаміку протікання об'єктивного процесу, було суттєво знижене. У той же час високий ступінь відповідності антиципаційного рішення об'єктивним змінам забезпечувався високою точністю перероблення інформації в ОП.

Отже, точність функціонування ОП виступає як найважливіша детермінанта антиципації процесу, який швидко розвивається. Забезпечення ОП рівня точності інформаційних перетворень, що перевищує мінімально допустимий, є необхідною умовою повноцінної антиципації.

Аналіз часових характеристик вирішення досліджуваними антиципаційного завдання в серіях експериментів 1 і 2 показав, що при визначенні моменту прийняття і реалізації рішення досліджувані орієнтувались на часові еталони, які актуалізувалися в ОП. Часові еталони мали узагальнений характер, так що в межах окремої серії використовувався один еталон для всіх режимів руху позначки. Реалізація часових еталонів по суті являла собою процедуру відтворення ОП "заповнених" діяльністю щодо визначення місця зупинки позначки інтервалів часу.

Узагальнені часові еталони формувалися досліджуваними з урахуванням інтенсивності процесу, який антиципується. Порівняння значень ЧА, отриманих в серіях експерименту 1, показало, що зі збільшенням початкової швидкості руху позначки від 10мм/сек до 80мм/сек ЧА достовірно знижується (F=19,95; p<0,01). Було також установлено, що при формуванні часових еталонів досліджувані оріентувались на найменшу тривалість розвитку процесу, який антиципується.

Кореляційний аналіз у переважній більшості випадків виявив тісний зв'язок між показниками ЧА, отриманими в серіях окремо для експериментів 1 і 2. Відповідно можна говорити про наявність фактора або групи факторів, які переважно визначають часові характеристики антиципаційного процесу і пов'язані з функціонуванням ОП.

Подані у третьому розділі результати вказують на те, що точність функціонування оперативної пам'яті визначає точність антиципації; низька точність оперативної пам'яті обумовлює суттєве підвищення впливу на антиципаційний процес суб'єктивних факторів, які обумовлюють надання переваги вибору одних рішень перед іншими можливими; своєчасність формування та реалізації антиципаційного рішення визначається змістом об'єктивно детермінованих часових еталонів, які відтворюються в оперативній пам'яті.

У четвертому розділі “Функціонування оперативної пам'яті у структурі антиципаційного процесу” подається порівняльний аналіз результатів досліджуваних-льотчиків и досліджуваних-курсантів, розглядаються особливості організації антиципаційного процесу, розкривається зміст антиципаційних функцій ОП у функціональних системах стеження діяльності льотчика.

Внаслідок порівняння значень ТА, отриманих у підгрупах “успішних” і “малоуспішних” досліджуваних-курсантів у випадку поєднання антиципаційного завдання з завданням на запам'ятовування цифрових стимулів, було відмічене підрівнювання підгруп за параметром ТА. Вказане підрівнювання стало можливим внаслідок зниження ТА у підгрупі “успішних” досліджуваних в умовах поєднаної діяльності до рівня, який відповідає випадковому вибору (t=4,20; p<0,01).

Отримані результати вказують на те, що зниження ТА у “успішних” досліджуваних при поєднанні антиципаційного завдання з мнимічним було викликане перш за все проактивним гальмуванням антиципаційного процесу механізмами повторення ОП (С.П.Бочарова). Це дозволяє говорити про те, що причини наведеного зниження ТА мають процедурний характер і пов'язані з організацією поєднання схем (програм) мнемічної діяльності та схем формування антиципаційного рішення в задачах стеження.

Проводився порівняльний аналіз ТА досліджуваних - курсантів, які увійшли у підгрупи “успішних” і “малоуспішних”, та досліджуваних-льотчиків. Було виявлено, що в умовах антиципації одного з чотирьох ММЗП точність антиципації “успішних” курсантів вище, ніж у льотчиків (t=2,43; p<0,05), але льотчики перевищили за показником ТА “малоуспішних” курсантів (t=3,64; p<0,01). Разом з тим, середні тенденції значень ТА у підгрупах досліджуваних-льотчиків і досліджуваних-курсантів відрізняються мало.

В умовах антиципації одного з восьми ММЗП “картина” співвідношень ТА льотчиків та курсантів змінюється. Тут ТА льотчиків і “успішних” курсантів практично не відрізняється. Однак група досліджуваних-льотчиків за цим показником має перевагу над групою досліджуваних-курсантів у цілому (t=2,22; p<0,05).

Наведена зміна співвідношення ТА досліджуваних-льотчиків та досліджуваних-курсантів при підвищенні невизначеності і, відповідно, складності формування антиципаційного рішення може пояснюватися кращою сформованістю у льотчиків антиципаційних схем (О.О.Сергієнко), згідно з якими організується переробка інформації в оперативній пам'яті.

Порівнювалась точність відтворення досліджуваними-льотчиками та досліджуваними-курсантами часових еталонів, які обмежували тривалість антиципаційного процесу, за показником відносної варіабільності відтворення тривалості /Wча/ (H.Woodrow). Було відмічено, що середнє значення Wча льотчиків суттєво нижче поданих у літературі значень відносної варіабільності відтворення відповідних часових інтервалів нетренованими дорослими (табл.2). Також виявилося, що Wча у льотчиків загалом нижче, ніж Wча курсантів. Так, за результатами оцінки різниці значень Wча, отриманих в серіях експериментів 1 і 2 з ідентичними умовами (див.табл.2), була встановлена значна перевага льотчиків над курсантами відносно зворотної до показника Wча точності відтворення часових еталонів (t=4,06 при p<0,01; t=4,50 при p<0,01).

Таблиця 2 Відносна варіабільність: часу антиципації (Wча) у серіях експериментів 1 і 2 з ідентичними умовами; відтворення інтервалів часу (W) тривалістю 4 сек нетренованими дорослими (H.Woodrow)

Згідно з літературними даними зниження відносної варіабільності і, відповідно, точності відтворення часових інтервалів відбувається внаслідок тривалих тренувань, які спрямовані на формування у досліджуваних схем оцінювання часу (П.Фрес). Враховуючи, що досліджувані-льотчики ніякого цілеспрямованого навчання у цьому плані не проходили, можна говорити про те, що схеми оцінки часових інтервалів формувались у них у процесі вирішення професійних завдань.

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що характеристики точності функціонування ОП є головними детермінантами антиципації процесів, які швидко розвиваються. Висока точність реалізації ОП своїх базових функцій обумовлює можливість своєчасного формування об'єктивно обгрунтованого антиципаційного рішення. Таким чином, ОП показує себе у ролі провідного психічного процесу в антиципації об'єктивних процесів, які швидко розвиваються, у задачах стеження. Як наслідок цього, рішення локальних завдань у межах реалізації окремих етапів формування антиципаційного рішення може бути віднесене переважно на рахунок специфічних функцій ОП.

Антиципаційні функції ОП мають продуктивний характер. Їх реалізація спрямована на перетворення відповідно зі змістом досвіду суб'єкта інформації про об'єктивний процес, який антиципується, і на формування мети діяльності.

Аналіз отриманих результатів дозволив розробити функціональну схему ОП в антиципаційному процесі. Схема містить такі функціональні блоки: формування інформаційної моделі значущих умов; визначення тенденції розвитку процесу, котрий антиципується; виділення можливих витоків процесу, котрий антиципується, з безлічі відомих та прийняття рішення; зберігання антиципаційного рішення; часова регуляція антиципаційного процесу.

Реалізація ОП функції формування інформаційної моделі значущих умов спрямована на вибіркове, упорядковане, як найбільш повне і точне відображення інформації про динамічні особливості розвитку об'єктивного процесу, котрий антиципується.

Визначення тенденції розвитку процесу, котрий антиципується, передбачає оцінку характеру зміни його головних параметрів на підставі накопиченої в ОП інформації та наступне формування узагальненого уявлення про динамічні закономірності процесу.

Під час реалізації ОП функції виділення можливих витоків процесу, котрий антиципується, з безлічі відомих та прийняття рішення здійснюється таке: оцінка відповідності тенденції розвитку процесу, котрий антиципується, еталонам рішень, які актуалізуються з ДП; виділення еталонів рішення, що найбільш відповідають динаміці розвитку об'єктивного процесу; вибирається одне рішення з низки виділених. При виконанні цієї функції має місце недооцінка можливості появи найменш віддалених у часі від моменту у “теперішньому” витоків процесу, котрий антиципується.

Часова регуляція антиципаційного процесу здійснюється відповідно до вимог досягнення високої точності рішення та забезпечення випереджаючого ефекту. Як головні механізми часової регуляції антиципації виступають механізми контролю та дотримування ліміту часу на рішення. Ліміт часу на формування рішення встановлюється згідно з еталонами ДП.

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що антиципація об'єктивних процесів, які швидко розвиваються, здійснюється згідно зі схемами, котрі актуалізуються в оперативній пам'яті; основу схем антиципації складають продуктивні функції ОП, точність реалізації яких визначає успішність формування випереджаючого відображення; антиципаційні схеми формуються в процесі вирішення льотчиком професійних завдань; поєднання реалізації схем антиципації в процесі вирішення задач стеження з переробленням знакової інформації знижує точність антиципації.

ВИСНОВКИ

1. Оперативна пам'ять відіграє провідну роль у механізмах антиципації процесів, які швидко розвиваються. В антиципаційному процесі функціонування оперативної пам'яті спрямоване на зняття невизначеності перспективного плану дії.

2. Антиципаційний процес реалізується оперативною пам'яттю згідно зі схемами, які актуалізуються з довгочасної пам'яті. Схеми антиципації об'єктивних процесів, які швидко розвиваються, мають складну структуру та містять когнитивну і регулятивну складові.

3. В антиципаційному процесі згідно зі схемами, які актуалізуються, оперативна пам'ять реалізує такі специфічні функції: формування інформаційної моделі значущих умов; визначення тенденції розвитку процесу, що антиципується; виділення можливих витоків процесу, що антиципується, з безлічі відомих і прийняття рішення; часова регуляція антиципаційного процесу.

4. Методика дослідження виконання льотчиками антиципації процесів, що швидко розвиваються, повинна задовольняти низці таких специфічних вимог: в експериментальному дослідженні повинні моделюватись задачі, що розв'язуються льотчиком у польоті; процес, що антиципується, повинен бути підпорядкованим певній закономірності; кількість незалежних перемінних в експериментальному завданні повинна бути мінімальною. Розроблена методика дослідження антиципації, яка моделює реальні задачі льотної діяльності. У методиці моделюється дія інформаційних екстремальних факторів з переліку тих, що визначають специфічні умови керування літальним апаратом. Це такі екстремальні фактори: дефіцит релевантної інформації; поєднана діяльність; інтерференція інформації, суттєве обмеження часу на прийняття рішення.

5. Підсилення дії інформаційних екстремальних факторів переважно знижує ефективність антиципаційних функцій оперативної пам'яті. Точність антиципації знижується під час поєднання процесу антиципації переміщень об'єкта, який відстежується, з переробленням знакової інформації. Подолання негативного впливу на антиципацію інформаційних екстремальних факторів передбачає підвищення точності оцінки особливостей процесу, який швидко розвивається, і організацію антиципаційного процесу.

6. Антиципаційні функції оперативної пам'яті, що визначають процес формування образа-мети в завданнях стеження, є професійно значущими і розвиваються в діяльності льотчика.

7. Своєчасна діагностика та подальший розвиток антиципаційної функції часової регуляції, яка виконується оперативною пам'яттю, є важливою передумовою формування кваліфікованого спеціаліста-оператора динамічних систем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Плохих В.В. Особенности принятия антиципационного решения в задачах управления динамическими объектами //Вісник Харківського державного університету. -серія психологія -1998. -№419. -С.146-154.

2. Плохих В.В. Проявления антиципации в деятельности летчика // Вісник Харківського державного університету. -серія психологія. -1999. -№432. -С.283-289.

3. Плохіх В.В. Розвиток функції часової регуляції в діяльності льотчика //Наукові записки Харківського військового університету -серія: соціальна філософія, педагогіка, психологія. -1999. - вип.2. -С.90-96.

4. Бочарова С.П., Кисіль С.Г., Плохіх В.В. Зв'язок індивідуально- типологічних особливостей операторів з показниками ефективності антиципаційної діяльності //Педагогіка і психологія. -1997. -№3. -С.126-134.

5. Бочарова С.П., Кисель С.Г., Плохих В.В. Связь показателей эффективности оперативной памяти с точностью антиципации в задачах слежения // Психол. журн. Российская академия наук. -1998. - Т.19. -№5. -С.54-59.

6. Кисель С.Г., Плохих В.В. Особенности функционирования оперативной памяти в механизмах совмещенной деятельности //Вісник Харківського державного університету. -серія психологія. -1998. -№403. -С.82-87.

7. Кисель С.Г., Плохих В.В. Методика исследования антиципационных способностей операторов систем слежения за движущимися объектами //Вестник проблем биологии и медицины. -1997. -№23. -С.11-18.

Размещено на Allbest.ru