Оціночні еталони як засіб діагностики індивідуально-психологічних властивостей особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

УДК 152.2+152.3

Оціночні еталони як засіб діагностики індивідуально-психологічних властивостей особистості

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Іванова Олена Володимирівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному університеті"Львівська політехніка"

Захист відбудеться 17 травня 1999 р. о 13-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 252033, Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 17 квітня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук М.І. Алексєєва

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

нечіткий лінгвістичний вираз старшокласник

Актуальність дослідження. Зміни, які постійно відбуваються в Україні, вибір тих чи інших шляхів державного розвитку особливо гостро відбиваються на молодому поколінні, яке включене в активне соціальне життя суспільства. Кардинальні зміни в розвитку держави висувають перед її молодими представниками суворі вимоги щодо отримання висококваліфікованої професійної підготовки, вміння приймати оптимальні рішення в проблемних ситуаціях виробничого та сімейного характеру.

Суспільна активність людини на стадії самовизначення викликає потребу впорядкувати та розглянути як цілісну систему всі життєві принципи і ціннісні еталони, які панують в суспільстві і вкорінені в індивідуальну свідомість її громадян. Це дозволяє не тільки зрозуміти навколишній світ, але й оцінити його, визначити своє ставлення до нього та своє місце в ньому.

В психології система оціночних еталонів людини традиційно розглядається як стрижень самосвідомості людини. Ціннісні орієнтації та еталони виявляються в цілісній сукупності і системі свідомого ставлення людини до праці, себе самої і до суспільства в цілому (В.М.Мясищев), в динаміці установок (Д.М.Узнадзе, А.С.Прангішвілі), у взаємопроникненні смислу та значення (О.М.Леонтьєв), в моральних позиціях і мотивах поведінки особистості (Л.І.Божович).

Дослідження системи оціночних еталонів є надзвичайно важливим, оскільки оцінки виступають в ролі безпосереднього інструмента в регуляції ціннісних відносин людини з дійсністю, лежать в основі прийняття будь-якого рішення тощо. Найбільший інтерес при цьому викликають індивідуально-психологічні та статеві особливості масштабування еталонів, а також зміни, які відбуваються в системі еталонів у процесі вікового розвитку особистості.

Актуальність дослідження еталонів в наш час загострюється тим, що зараз, як ніколи зростають вимоги до таких властивостей особистості, як її активність, спроможність самостійно приймати рішення в нестабільних ситуаціях і вирішувати життєві проблеми, коли від адекватності рішень і оцінок залежить успішність діяльності в будь-яких умовах.

В цілому, можна сказати, що на сьогоднішній день відчувається потреба в систематизації психологічних знань з проблеми оціночної діяльності людини, у розкритті загальнопсихологічних механізмів, які керують оціночними процесами людини, в розробці методичного інструментарію досліджень системи еталонів особистості, вікових змін цієї системи в процесі самовизначення людини, індивідуальних особливостей процесу оцінювання при прийнятті рішень. Актуальність та недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження: ''Оціночні еталони як засіб діагностики індивідуально-психологічних властивостей ообистості''.

Тема дисертаційного дослідження входить до наукових програм Дослідницького центру Міносвіти України.

Об'єктом дослідження є система оціночних еталонів особистості, яка формується в процесі соціалізації, в міру накопичення соціального досвіду і зміни ціннісного ставлення особистості до дійсності.

Предметом дослідження є індивідуально-психологічні, вікові та статеві особливості в системі оціночних еталонів.

Мета роботи полягає у виявленні стійких взаємозв'язків між оціночними еталонами та віковими, статевими та індивідуально-психологічними властивостями особистості з урахуванням стійких взаємозв'язків між якісними поняттями та їх кількісними еквівалентами в системі еталонів особистості, які виявляються в процесі прийняття рішення.

Гіпотези дослідження.

Система нечітких лінгвістичних оцінок, як складова частина системи оціночних еталонів, являє собою відносно стійке особистісне утворення, що обумовлюється індивідуальними особливостями психологічної структури особистості.

Якщо механізм оцінювання людини передбачає існування стійкого та однозначного взаємозв'язку між якісними поняттями та їх кількісними еквівалентами, то оцінюючи проблемну ситуацію, незалежно від стадії рішення, людина однаковою мірою користується як якісними оцінками, так і відповідними до них кількісними оцінками.

Для досягнення мети досліджень і перевірки гіпотези були поставлені наступні завдання.

1. Проаналізувати теоретичні аспекти проблеми оцінювання у прийнятті рішення та формування системи еталонів особистості в період "юність - дорослість".

2. Розкрити вікові особливості системи оцінок нечітких лінгвістичних виразів (НЛВ) на протязі життєвого періоду "юність - дорослість", особливості оцінювання НЛВ старшокласниками і студентами.

3. З'ясувати залежності між характером оцінок НЛВ і статевими та індивідуально-психологічними властивостями особистості для старшокласників і студентів.

4. Побудувати еталонну шкалу для НЛВ з термінологічної множини R[Багато-Мало].

5. Виявити взаємозв'язок між якісними та кількісними оцінками в процесі оцінювання при прийнятті рішення.

Методологічною основою дослідження були загальнопсихологічні теоретичні принципи детермінізму і розвитку психіки в діяльності; системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов та ін.), загальнопсихологічна концепція діяльності (О.М.Леонтьєв, В.В.Давидов, С.Д.Максименко), вікова періодизація психічного розвитку дитини (Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк та ін.), філософські (В.Брожик, Г.П.Вижглецов, А.А.Івін) і психологічні (А.А.Батурін, Л.П.Доблаєв) розробки проблеми оцінки, психологічні теорії прийняття рішення (Ю.Козелецький, О.І.Ларичев, Л.Г.Євланов, С.В.Ємельянов та ін.), теорії нечітких множин (Л.Заде, С.А.Орловський, А.І.Орлов та ін.).

Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження було підібрано систему взаємодоповнюючих, адекватних предмету дослідження теоретико-емпіричних методів: теоретичний аналіз проблеми оцінювання в процесі прийняття рішення та формування системи еталонів, емпіричні методи діагностування (експертне оцінювання, анкетування, опитувальники). Отримані дані піддавались факторному та кореляційному аналізу з наступною якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні взаємозв'язку між системою індивідуально-психологічних властивостей особистості і характером нечіткого лінгвістичного оцінювання; показано, що своєрідність системи оцінок і еталонів індивіда, зумовлена його статевими та індивідуально-психологічними властивостями, зберігається на протязі життєвого періоду "юність - дорослість"; виявлена тенденція до коректування системи оцінок в міру накопичення соціального досвіду та можливості практичної перевірки індивідуальних якостей.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні психологічних знань у галузі оціночної діяльності людини загалом і, зокрема, в галузі нечіткого лінгвістичного оцінювання, в розширенні представлень про систему еталонів індивіда, виявленні статичних і динамічних характеристик цієї системи, яка може бути засобом діагностики індивідуально-психологічних властивостей особистості, в розкритті об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на процес оцінювання.

Практична значущість роботи полягає в тому, що отримана інформація про систему оціночних еталонів особистості та характер нечіткого лінгвістичного оцінювання може мати багатоцільове використання в психолого-педагогічній практиці при формуванні мотиваційної сфери учнів з урахуванням виявлених вікових та індивідуальних властивостей у процесі оцінювання; у психологічному консультуванні, пов'язаному з допомогою при прийнятті рішення, оцінці та виборі альтернатив; у психодіагностиці - як засіб діагностування індивідуально-психологічних властивостей особистості та як корисна інформація для конструювання тестових шкал; у соціологічних дослідженнях, які стосуються аксіологічних аспектів суспільного життя тощо.

Надійність та вірогідність результатів забезпечувалась використанням надійних та валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням статистичних критеріїв оцінювання значущості експериментальних даних.

Емпіричне дослідження проводилось протягом 1993-1997 років на базі кафедри інженерно-педагогічної підготовки Державного університету "Львівська політехніка" та СШ N45 м.Львова. Загалом у дослідженні взяли участь 356 учнів 10-11 класів та студентів Державного університету "Львівська політехніка".

Положення, що виносяться на захист.

1. Система нечітких лінгвістичних оцінок є відносно стійким особистісним утворенням і кардинально не змінюється в період "юність - дорослість".

2. Існують стійкі взаємозв'язки між характером нечіткого лінгвістичного оцінювання та статевими і індивідуально-психологічними властивостями особистості (екстра-інтроверсія та нейротизм за Г.Айзенком, акцентуації характеру та темпераменту за К.Леонгардом, самооцінка та рівень суб'єктивного контролю), які зберігаються при переході від однієї вікової групи до іншої в період "юність - дорослість".

3. Психологічний механізм оцінювання в процесі прийняття рішення містить ряд еталонних понять, які однаковою мірою виражаються як у кількісній, так і в якісній формах.

Особистий внесок. В опублікованих у співавторстві статтях концептуальні ідеї, методичні розробки та результати співавторів не використовувались.

Апробація результатів роботи. Результати дисертаційного дослідження доповідались на засіданні кафедри інженерно-педагогічної підготовки Державного університету "Львівська політехніка", на Міжнародній конференції "Проблеми освіти і здоров'я молоді" (Уфа,1995), на конференції "Проблеми людини - екологія, здоров'я, освіта" (Ужгород, 1995), на II з'їзді Товариства психологів України "Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні" (Київ, 1996), на науково-технічній конференції ''ЛЕОТЕСТ - 97'' (м.Славське, 1996).

Впровадження в практику. Результати дисертаційного дослідження використовуються в вузівських програмах з психології і педагогіки кафедри ІПП Державного університету "Львівська політехніка" та при створенні експрес-діагностик дослідження індивідуально-психологічних якостей індивіда в Дослідницькому центрі Міносвіти України.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображені в 8 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків, містить 2 малюнки, 4 графіки і 61 таблицю (30 стор.). Основний текст дисертації - 150 машинописних сторінок, список літератури містить 151 найменування, з них 25 - іноземних.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до дисертації обгрунтована актуальність її теми, об'єкт та предмет дослідження, сформульована мета роботи, її гіпотези та завдання, означені методологічна основа та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, впровадження та апробація результатів роботи, наведена структура роботи, а також представлені положення, що виносяться на захист.

Перший розділ "Дослідження загальних аспектів проблеми оцінювання в психології" присвячений критичному аналізу літературних джерел вітчизняних та закордонних авторів з питань механізму та природи процесу оцінювання. Оціночний процес розглядався в аспекті філософських і психологічних досліджень та розробок.

Показано, що в основі психологічного розуміння оцінювання та механізму оціночного процесу лежить філософський погляд. З чисто філософських позицій, процес оцінювання є особливою формою відображення дійсності, а оцінки є формою ціннісних відносин між суб'єктом і предметом. Процес оцінювання і безпосередньо оцінки, як результат процесу оцінювання, відображають ціннісно-потребове ставлення людини до того, чим стали предмети і події в її житті.

Детально розглянуті теоретичні та емпіричні дослідження оціночних функцій, проведені в рамках психологічної теорії прийняття рішення (Д.Бернуллі, Г.Крамер, К.Менгер, В.Вальрас, К.Ланкастер, Р.Аллен, Дж.Нейман, О.Моргенштейн, І.Ірвін, Ф.Мостеллер, П.Ноджі, П.Фішберн, М.Мішель, М.Мецнер, В.А.Абчук, А.Тверськой та ін.). Процес оцінювання - найважливіший фактор прийняття будь-якого рішення і пояснення мотивації поведінки людини в цілому. Процес прийняття рішення складається з трьох почергових етапів, кожен з яких передбачає оціночний процес: оцінка вхідної проблемної ситуації, оцінка альтернативних варіантів рішень та оцінка наслідків можливих рішень. Очевидно, що оскільки процес оцінювання є центральною операцією процесу прийняття рішення, то від адекватності оцінок людини, що приймає рішення, залежить оптимальність остаточного вибору та його наслідки.

Велике значення для аналізу механізму оцінювання має розуміння того, що являє собою оціночна основа, або еталон, тобто те, з чим порівнюється параметр, який оцінюється; дається короткий огляд досліджень в галузі еталонів як оціночної основи процесу оцінювання: роботи О.В.Запорожця (еталони в сенсорному сприйнятті), А.А.Бодальова, Н.А.Русіної, В.Ф.Сафіна (соціальні еталони), Н.А.Батуріна, В.С.Магуна, Л.Д.Кизименка (загальнопсихологічне трактування еталонів).

У сучасній психологічній та філософській літературі оцінки розглядаються в тісному зв'язку з емоційним відображенням (К.К.Платонов, В.К.Вільюнас, В.С.Магун). І при емоційних переживаннях, і в процесі оцінювання ми маємо справу з відображенням ціннісно-потребових відносин.

Процес оцінювання в будь-якому випадку проходить стадію емоційного переживання. У зв'язку з цим, цікавим є аналіз оцінок при рішенні задач суб'єктивного шкалювання. Особливу зацікавленість викликають роботи, присвячені індивідуальним відмінностям в суб'єктивному шкалюванні, в яких показано, що інтеріндивідуальна варіабельність психофізичних шкал пов'язана з особливостями нервової системи, завдяки чому стає можливим розподіл індивідів на "збільшувачів" та "зменшувачів" в оцінках різного роду стимулів (А.Петрі, Т.А.Ратанова, Дж. Ризон, К. Кевоніус, Р. Хілц, Р. Чемпен). Таким чином, спосіб оцінювання стимулів виступає в ролі стабільної індивідуальної характеристики людини. Результати досліджень, однак, не дозволяють до кінця пояснити індивідуальну варіабельність шкал тільки типологічними характеристиками людини. Напевно, тут повинен діяти інший фактор, який відображає психологічні особливості людини при маніпуляціях з числами.

На основі аналізу літературних джерел зроблено висновок, що при вивченні системи оціночних еталонів особистості превалюють визначення загальних понять, виявлення загальних закономірностей в процесі оцінювання (загальна психологія, філософія, мотиваційні теорії, теорія прийняття рішення), але відчувається потреба у спеціальних дослідженнях, присвячених закономірностям функціонування системи еталонів особистості на різних стадіях онтогенезу та індивідуальним особливостям.

У другому розділі "Особливості людського фактору в процесі прийняття рішення як предмет психологічного дослідження" визначається концепція роботи. Процес оцінювання розглядається як особливий психічний процес, аналізуються об'єктивні та суб'єктивні фактори, які впливають на нього, робиться спроба пояснити механізм такого впливу.

Особлива увага приділяється процесу оцінювання в багатокритеріальних системах, яким властиві невизначеність та розмитість. Відзначається специфіка оцінювання в зазначених ситуаціях, яка полягає в наявності пристрасності, ірраціональності мислення, поєднанні когнітивних та емоційних компонентів оцінки.

В розроблених теоретичних моделях прийняття рішення процес оцінювання розглядається як один з елементів або ланок процесу прийняття рішення, як "алгоритмізований акт", що вирішує задачі оптимізації. При цьому власне особистісні характеристики не включаються в аналіз, хоча значущість цих компонентів і необхідність їх врахування визнається багатьма.

На практиці теоретичні моделі прийняття рішення знаходять відображення в системах підтримки прийняття рішення. Але досить часто такі моделі не дають очікуваного ефекту - вони вказують на об'єктивно найкращі рішення, а такі рішення можуть не співпадати з тими, які для людини, що приймає рішення, є суб'єктивно привабливішими. Один із способів усунення цих недоліків полягає в розробці моделей прийняття рішення, в яких враховувались індивідуальні особливості людини, що приймає рішення, що спричинило серйозне ускладнення моделей. Проте і цей крок не усунув протиріч. І головна причина в тому, що такі моделі, які враховують індивідуальну спрямованість особистості, продовжують діяти виключно за законами класичної логіки. А людина часто діє нетранзитивно, приймає рішення всупереч класичній логіці.

В основі даного підходу до вивчення механізму процесу оцінювання лежить досить очевидний факт: по-перше, суб'єктивні уявлення людини, здебільшого, нечіткі, і, по-друге, майже всі оцінки суб'єкта і обмеження, з якими він працює, також, як правило, нечіткі, а іноді і взагалі апріорі позбавлені кількісних характеристик.

Природнім є припущення, що, приймаючи рішення, незважаючи на складність проблемної ситуації, людина спочатку оцінює всі параметри переважно якісно. І лише після того, як початковий опис задачі, яка потребує рішення, завершений, то в разі потреби (з метою зведення всіх плюсів і мінусів альтернативних рішень), людина "переводить" якісні оцінки в кількісні. Тобто, процес оцінювання проходить дві стадії: якісна оцінка та кількісна оцінка.

Отже, ми приходимо до поняття нечіткої лінгвістичної оцінки та нечіткого лінгвістичного еталона, які виражаються не числом, а словом і застосовуються для якісної оцінки ситуації. Лінгвістичні оцінки достатньо чітко виражають зміст тексту, що описує явища і процеси, і відповідають природньому ходу людської думки під час спілкування.

В психологічному плані в оцінюванні викликає інтерес, принаймні, два моменти: по-перше, кількісний еквівалент нечіткої лінгвістичної оцінки і величина інтервалу порівняння параметра з еталоном, по-друге, взаємозв'язок між віковими, статевими і індивідуально-психологічними властивостями особистості та системою нечітких лінгвістичних оцінок.

В другому розділі на основі теоретичного аналізу проблеми нечіткого лінгвістичного оцінювання були обгрунтовані задачі експериментального дослідження.

Третій розділ "Дослідження впливу вікових та індивідуально-психологічних властивостей особистості на характер оцінювання нечітких лінгвістичних виразів" присвячений експериментальній частині роботи: обгрунтовується методика експериментального дослідження та вибір респондентів, перевіряється валідність і надійність методики та достовірність даних, отриманих в результаті статистичного аналізу, аналізується психологічний зміст відмінностей як між віковими групами, так і в межах кожної вікової групи, узагальнюються отримані результати.

В досліджені брали участь респонденти віком від 16 до 25 років, які були поділені на три вікові групи: учні старших класів (16-17 років), студенти молодших курсів (18-20 років) та студенти випускних курсів (21-25 років). Вік від 16 до 25 років - це період самовизначення та становлення людини, який характеризується активною соціальною практикою, високим потенціалом, динамікою особистісного розвитку і, врешті-решт, переходом до соціально активного "дорослого" життя, коли соціальні норми й цінності набувають життєвого сенсу. Ці фактори і визначили відповідний вибір респондентів.

Дослідження співвідношення "властивості особистості - особливості оцінювання" грунтуються на традиційному для вітчизняної психології підході до структури особистості, згідно з яким у системі особистісних властивостей виділяють чотири сфери: здібності, темперамент, характер, спрямованість.

Дослідження проводилось в декілька етапів. На першому етапі респондентам були запропоновані: методика знаходження числових еквівалентів нечітких лінгвістичних виразів способом оцінювання та способом відмірювання. Респондентам було запропоновано оцінити наступні дев'ять нечітких лінгвістичних виразів: дуже мало, мало, не дуже мало, небагато, середньо, немало, не дуже мало, багато, дуже багато.

Метод відмірювання полягав у наступному. Респондентам видавали по дев'ять листків паперу, на кожному з яких була зображена шкала (горизонтальний відрізок довжиною 10 см, обмежений рискою справа і зліва). Експериментатор в довільному порядку зачитував дев'ять НЛВ і їх порядкові номери. Респонденти "відмірювали" кожний НЛВ на окремому листку паперу, тобто, ставили на шкалі риску і позначали її порядковим номером відповідного НЛВ. Метод оцінювання полягав в тому, що респонденти повинні були оцінити кожний НЛВ числом з інтервалу [0,10] з максимальною дискретністю 0.001ОЕ. В цьому випадку на окремому листку паперу також проставлявся номер НЛВ і його оцінка.

Для визначення набору нечітких лінгвістичних оцінок на кафедрі інженерно-педагогічної підготовки Державного університету "Львівська політехніка" була проведена серія пілотажних експериментів. На початку цей набір складався з 23 найменувань, а на основі даних експерименту був оптимально скорочений до дев'яти. Саме ті дев'ять нечітких виразів, по-перше, найчастіше вживаються нами у повсякденному житті в якості оцінок різноманітних ситуацій і, по-друге, найкраще розуміються оточуючими. Такий набір НЛВ з термінологічної множини R[Багато - Мало] і використовується в нашому досліджені.

На другому етапі досліджувалося використання нечітких оцінок в процесі прийняття рішення. Методика проведення другого етапу експерименту зводилась до наступного. Респондентам необхідно було оцінити запропоновані життєві цінності і параметри проблемної ситуації (оцінка проводилась двічі: кількісно і якісно) і зробити вибір однієї з п'яти запропонованих альтернатив, виходячи з бажання і можливостей на час проведення експерименту. Вибір проводився двічі. Перший раз - на початку експерименту, коли респондентів ознайомили лише зі списком альтернатив. Другий раз - в кінці експерименту, після проведення аналізу кожної альтернативи за запропонованими життєвими цінностями і параметрами.

Життєві цінності та параметри проблемної ситуації підбирались так, щоб вони однаково сприймались як учнями, так і студентами старшекурсниками і представляли цінність (або особистісну значимість) для того контингента, оцінки якого досліджувались. Для цього був проведений пілотажний експеримент, в якому брали учась різні вікові групи: старшокласники, студенти 3-го курсу Державного університету "Львівська політехніка", працююча молодь та співробітники кафедри інженерно-педагогічної підготовки Державного університету "Львівська політехніка".

Наступний етап дослідження проводився методом анкетного опитування. Респондентам було запропоновано заповнити особистісний опитувальник Г.Айзенка, особистісний опитувальник К.Леонгарда - Х.Шмішека, опитувальник визначення самооцінки і рівня суб'єктивного контролю.

На основі результатів, отриманих в експерименті, були проведені наступні процедури.

1. Проведений аналіз і порівняння результатів оцінювання і відмірювання за шкалою НЛВ.

Побудована за результатами експерименту шкала "Оцінювання" є більш згладженою, у порівнянні зі шкалою "Відмірювання", і розташована ближче до осі абсцис.

Двохвибірковий t-критерій Стьюдента з точністю ?=0.05 не показав значущих відмінностей між оцінюванням НЛВ і їх відмірюванням по шкалі, а також, коефіцієнти кореляції потрапили в критичну область, тобто, результати, отримані двома методами, можна рахувати вибірками однієї генеральної сукупності для всіх НЛВ, що доводить твердження про те, що механізм оцінювання передбачає існування стійкого взаємозв'язку між якісними поняттями та їх кількісними еквівалентами і, отже, можна надалі користуватись “узагальненою” шкалою.

2. Проаналізовані зміни суб'єктивних оцінок НЛВ при переході від однієї вікової групи до іншої.

Двохвибірковий t-критерій Стьюдента на рівні значущості ?=0.05 не виявив значущі відмінності в оцінках при переході від однієї вікової групи до іншої, тобто отримані значення оцінок можна вважати трьома однорідними вибірками однієї генеральної сукупності. Це підтверджує нашу гіпотезу, що система нечітких лінгвістичних оцінок, яка формується в процесі соціалізації, являє собою відносно стійке особистісне утворення. Проте, можна відзначити загальну тенденцію, яка стосується зменшення числових еквівалентів майже всіх НЛВ (крім виразу "середньо") з віком, тобто, констатувати зсув шкали R[Багато - Мало] донизу в процесі дорослішання респондентів.

3. Проаналізовані відмінності між "жіночими" та "чоловічими" суб'єктивними оцінками НЛВ.

Відмінності у статі є одними з головних у характеристиці індивідуальності і охоплюють широке коло властивостей індивіда та його відносин. Очевидно, що вони повинні були проявитись і в нашому дослідженні, в оцінках нечітких лінгвістичних виразів. Традиційно вищий рівень домагань та потреб чоловіків як у матеріальній сфері, так і в досягненні соціального статусу проявляється і в характері оцінок НЛВ як заниження суб'єктивних оцінок першої половини шкали НЛВ і завищенні другої половини шкали. Тобто шкала оцінок у респондентів чоловічої статі є "категоричнішою", різкішою, має більший розмах, охоплює більший діапазон числових значень. Оцінки респондентів жіночої статі виглядають "обережнішими", ніби тяжіють більше до середини шкали, а не до її кінців. Тобто оцінки чоловіків - загострені, а жінок - згладжені. Таким чином, можна відзначити певні "доцентрові" тенденції в оцінках у жінок і "відцентрові" - у чоловіків.

Цікаво, що оцінка нечіткого виразу "середньо" у дівчат-учениць (I вікова група) вище, ніж у хлопців-учнів, хоча середня оцінка цього виразу в II та III вікових групах у чоловіків є вищою, ніж у жінок. Така сама картина простежується і при оцінці нечіткого виразу "дуже багато".

Це може пояснюватись тим, що у віці 15-18 років дівчата дещо випереджають у розвитку однолітків-хлопців, що пов'язано з більш раннім дозріванням і початком процесу дорослішання. Після 18 років ця різниця згладжується.

4. Виявлені взаємозв'язки між характером оцінок НЛВ та індивідуально-психологічними властивостями особистості.

а) характеристики особистості за Г.Айзенком.

Інтровертовані особистості занижують, а екстравертовані - завищують крайні оцінки "дуже мало" і "дуже багато" та оцінку нечіткого виразу "середньо". Інтроверт занижує оцінки нечітких виразів, які змальовують різні ступені кількості "багато": "дуже багато", "не дуже багато", "багато". Чим вищий рівень екстраверсії, тим нижчими є оцінки виразів "мало", "не дуже мало", "немало, але й небагато".

Підвищений нейротизм спричиняє заниження оцінок першої половини списку НЛВ ("дуже мало", "мало", "небагато") та оцінки нечіткого виразу "середньо", а також - завищення оцінок другої половини списку НЛВ ("немало", "не дуже багато", "багато"). У емоційно врівноважених людей суб'єктивні оцінки НЛВ більш згладжені в порівнянні з оцінками людей з високим показником нейротизму.

б) характеристика особистості за рівнем суб'єктивного контролю та самооцінки.

Чим вищим є рівень соціальної зрілості, активності та самостійності людини, чим адекватніше вона оцінює власні можливості, тим нижчими є суб'єктивні оцінки НЛВ по всій шкалі. Чим менше людина відчуває свою силу, гідність, відповідальність за те, що з нею трапляється, недооцінює або переоцінює свої можливості, тим вищими є суб'єктивні оцінки НЛВ по всій шкалі.

в) характеристика особистості за К.Леонгардом.

Суб'єктивні оцінки нечітких виразів "дуже мало" і "мало" більші при демонстративномку і застрягаючому типах акцентуації характеру і гіпертимному, циклотимному, екзальтованому і тривожному типах акцентуацій темпераменту; ці ж вирази оцінюють нижче педантичні, збудливі, дистимні та емотивні натури.

Суб'єктивні оцінки нечіткого виразу "небагато" збільшують демонстративний та гіпертимний типи акцентуацій та зменшують педантичні, збудливі, застрягаючі, дистимні, емотивні, екзальтовані, тривожні і циклотимні респонденти.

Суб'єктивні оцінки нечітких виразів "немало" і "не дуже мало" збільшують представники всіх типів акцентуацій характеру і всі типи акцентуацій темпераменту, крім дистимних та емотивних натур, які зменшують оцінки цих лінгвістичних виразів.

Суб'єктивні оцінки нечіткого виразу "середньо" збільшують при всіх типах акцентуацій характеру і гіпертимному типі акцентуації темпераменту; зменшують ці оцінки дистимні, циклотимні, екзальтовані, тривожні та емотивні натури.

Суб'єктивні оцінки нечітких лінгвістичних виразів "не дуже багато", "багато", "дуже багато" збільшують демонстративні, збудливі і гіпертимні особистості та зменшують респонденти з педантичним, застрягаючим характером і особистості з дистимним, циклотимним, екзальтованим і емотивним темпераментом. Тривожні особистості збільшують оцінки виразу "не дуже багато", а оцінки виразів "багато" і "дуже багато" - зменшують.

5. Отримані середні значення кожного НЛВ з термінологічної множини R[Багато - мало] (Таблиця 1) і побудована шкала оцінок НЛВ з 95% довірчим інтервалом (Рис.1), а також був побудований простір розподілів НЛВ, який може бути застосований в існуючих системах підтримки прийняття рішення для допомоги в прийнятті рішення.

З'ясовано, що для загальної вибірки респондентів всі оцінки НЛВ підлягають нормальному закону розподілу. Виявлено також, що всі респонденти поділяються на три групи:

I. "середня група" (приблизно 50% від загальної кількості респондентів), - в якій оцінки всіх НЛВ не виходять за межі довірчого інтервалу середніх значень;

II. "збільшувачі" (приблизно 25%) - оцінки НЛВ яких, здебільшого, виходять за верхні границі довірчих інтервалів;

III. "зменшувачі" (приблизно 25%) - оцінки яких виходять за нижні границі довірчих інтервалів.

Рис. 1 Шкала оцінок нечітких лінгвістичних виразів

На нашу думку, виявлене завищення або заниження оцінок залежить від певних індивідуальних властивостей особистості, від внутрішнього світу індивіда, від внутрішніх мірок і бачення ситуації через призму власної особистості.

Отримавши загальну картину оцінювання НЛВ, можна зробити висновок і про характер оцінювання параметрів проблемної ситуації в процесі прийняття рішення: якщо людина систематично збільшує (або зменшує) оцінку певного нечіткого лінгвістичного виразу, безвідносно до обставин, то вона буде збільшувати (або відповідно зменшувати) оцінку цього лінгвістичного виразу і в умовах тої чи іншої проблемної ситуації.

Таблиця 1 Середні значення оцінок нечітких лінгвістичних виразів для різних вікових груп

6. Проведений кореляційний аналіз між кількісними і якісними оцінками, якими користувались респонденти при оцінюванні однакових параметрів проблемної ситуації. Всі коефіцієнти кореляції між кількісними і якісними оцінками та коефіцієнт Ван дер Вардена потрапили в критичну область. Це підтвердило твердження про те, що оцінюючи ситуацію на різних стадіях прийняття рішення, людина однаковою мірою користується як кількісними оцінками, так і якісними еквівалентами.

У заключенні підбито підсумки теоретичного та експериментального дослідження, результати якого підтвердили гіпотези та основні положення, винесені на захист, намічені напрямки подальшого розвитку досліджуваної проблеми. Узагальнення даних, отриманих у дослідженні, дозволило зробити наступні висновки.

1. Система нечітких лінгвістичних оцінок, як складова системи оціночних еталонів особистості, є відносно стійким особистісним утворенням, що зумовлюється індивідуально-психологічними властивостями особистості.

2. Суб'єктивні оцінки нечітких лінгвістичних виразів з термінологічної множини R[Багато-Мало] кардинально не змінюються в період "юність - дорослість", що підтверджується методами математичної статистики та кореляційного аналізу.

3. Виявлені взаємозв'язки між характером оцінювання нечітких лінгвістичних виразів та статевими і індивідуально-психологічними властивостями особистості, такими, як рівень екстра інтроверсії і нейротизму (Айзенк), акцентуації характеру та темпераменту (Леонгард), рівень соціальної зрілості, які прослідковуються у всіх вікових групах. Загальні вікові характеристики особистості, вступаючи у взаємозв'язок з вказаними якостями людини, коректують з віком індивідуальну еталонну систему особистості.

4. Механізм оцінювання людини дозволяє припустити існування стійкого взаємозв'язку між якісними поняттями та їх кількісними еквівалентами і базується на оціночних еталонах, які виражаються однаковою мірою як у кількісній, так і в якісній формі. В систему еталонів індивіда входить підмножина констант, що відповідають нечітким лінгвістичним поняттям з термінологічної множини R[Багато - Мало], причому ці поняття перекривають практично весь можливий вимірювальний діапазон [0;1].

5. Побудована еталонна шкала оцінок та простір розподілів нечітких лінгвістичних виразів, які можуть бути застосовані в існуючих системах підтримки прийняття рішення для допомоги в прийнятті рішення.

Результати дослідження дозволили поглибити психологічні знання в галузі нечіткого лінгвістичного оцінювання та ціннісних еталонів особистості. Дана робота може стати основою для подальшого психологічного дослідження такої фундаментальної проблеми, як оціночна діяльність людини взагалі і оціночна діяльність людини в процесі прийняття рішення - зокрема, яка, безсумнівно, буде мати вихід на прикладні науки.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Іванова О.В. Індивідуально-психологічні особливості нечіткого лінгвістичного оцінювання в процесі прийняття рішення. - К.: Знання, 1998. - 20с.

2. Іванова О.В. Критичний аналіз суб'єктивних та об'єктивних факторів, які впливають на процес прийняття рішення. //Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту. - 1999. - N4/11. - с.28-34.

3. Іванова О.В. Дослідження процесу оцінювання в умовах нечіткої вхідної інформації. //Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту. - 1999. - N3/10. - с.21-26.

4. Іванова О.В. Психологічне профорієнтаційне консультування в школі. //Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1998. - N3. - с.41-47.

5. Іванова О.В. Процес оцінювання в сучасній психології та педагогіці. //Філософські пошуки. Випуск IV. Людина: становлення і розвиток. Львів - Одеса: ІФЛІС ЛФС Cоgitо - Центр Европа, 1997. - с.237-240.

6. Іванова О.В. Процес оцінювання та вибору в умовах невизначеності. //Збірник психологічних праць. Львів, 1998. - с.96-98

7. Кизименко Л.Д., Іванова О.В. Теоретичні положення концепції процесу прийняття рішення в психологічній теорії прийняття рішення. - Львів, 1996. - 26с. - Деп. в ДНТБ України 18.06.96 N1477 - Ук96

8. Кизименко Л.Д., Іванова О.В. Прийняття рішення в людино-машинних системах: використання "розмитих" категорій. - Львів, 1996. - 29с. - Деп. в ДНТБ України 18.06.96 N1476 - Ук96

Размещено на Allbest.ru