Природа інтелекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дуже довго існувало дві думки відносно інтелекту. Згідно першої думки, інтелект - риса суто спадкова: або людина народжується розумною, або ні. Відповідно до другої точки зору, інтелект пов'язаний зі швидкістю сприйняття або реагування на зовнішні стимули.

Ще в 1816 р. німецький астроном Бессель запевняв, що він може визначити рівень інтелекту в своїх співробітників за швидкістю їхньої реакції на світловий спалах.

В 1884 р. англійський вчений Гальтон пропонував серію тестів особам, які відвідували Лондонську виставку. Гальтон був переконаний, що представники певних сімей біологічно та інтелектуально вище інших людей, а також, що жінки в цьому відношенні явно поступаються мужчинам. На виставці Гальтон пропонував десяти тисячам людей пройти різні вимірювання (зріст, окружність голови та інше) і випробовування (різного роду тести на зорове розпізнавання і мускульну силу). За цими даними відомі діячі науки не відрізнялися від простих смертних. Крім того він констатував, що у жінок багато показників виявилися кращими, ніж у мужчин.

В 1885 р. Дж. Кеттелл розробив багато більш “психологічних” тестів, які він назвав “ментальними”. В цих тестах визначалась швидкість рефлексів, час реакції, час сприйняття певних подразників, больовий поріг при надавленні на шкіру, кількість букв, які запам”ятались після прослуховування буквенних рядів та інше. За допомогою цих тестів Кеттелл визначив параметри реакцій на подразники різної сили. Виявилось, наприклад, що середній час сприйняття звуку складає близько 0,1 секунди, а середній час реакції на цей звук - приблизно 0,2 секунди. Особливо важливим результатом є той факт, що якщо в більшості людей ці показники лише ненабагато відхиляються від середнього рівня, то в деякої частини піддослідних час реакції був значно більший або менший за типові величини. Представивши ці дані графічно, Кеттелл одержав дзвіноподібну криву, подібну до кривих розподілу деяких фізичних або хімічних показників.

Уявлення, які сформувалися в результаті цих двох різних досліджень, лягли в основу способів об”єктивної оцінки інтелекту. При цьому була створена певна концепція людського розуму, яка утримувалася протягом багатьох років.

1. Поняття про інтелект

Інтелект (від латинського -Intellectus) у сенсі - це сукупність всіх пізнавальних функцій індивіда: враження і сприйняття до мислення та уяви; на більш ж вузькому значенні - це мислення. Інтелект є основним формою пізнання дійсності.

Існує три різновиду у сенсі функції інтелекту: 1) спроможність до навчання, 2) оперування символами, 3) спроможність до активному оволодінню закономірностями навколишньої дійсності.

Термін інтелект часто застосовується у тому, аби підкреслити специфіку людської психологічної діяльності. У цьому годі було обійти увагою, що здібності поводитися з абстрактними символами й рівнішими стосунками лише одне сторона інтелекту; щонайменше важлива й така сторона як конкретність мислення. Нерідко інтелект трактують, як пристосовуватися до нових ситуацій, використовуючи раніше набутий досвід. У разі інтелект фактично ототожнюється ось щодо здатності до вченню. Але не можна нехтувати те, що інтелект укладає у собі продуктивне початок. Найістотніший аспект для людського інтелекту у тому, що вона дозволяє відбивати закономірні зв'язку й відносини предметів і явищ навколишнього світу, цим дає можливість творчо перетворювати дійсність.

Сучасна наука вже багатознает про сутності людського інтелекту. Найбільш загальна природа інтелекту як здібності відображення світу у поняттях, закони мислення, зв'язок інтелектом та розумом і т. буд. розкрито і пояснити дуже ретельно. Проте і глибші рівні невичерпною сутності людського інтелекту, до вивчення яких сучасна наука поки лише наближається. До них слід віднести насамперед ті глибинні рівні чоловеческого інтелекту, закладені у нескінченному передісторії інтелекту і приховано «працюють» у діяльності інтелекту, забезпечуючи його спроможність адекватнопознавать світ.

Інтелект людини являє собою надзвичайномногофакторную величину. Він визначає як соціальну корисність людини, і його індивідуальні особливості, є головним проявом розуму. Власне, інтелект те, що виділяє нас зі світу тварин, що дає особливої значимості людині, що дозволяє йому динамічно змінювати світ довкола себе, перебудовуючи середу під себе, а чи не пристосовуватися до місцевих умов у дійсності. Тест чи перевірка інтелекту є важливим завданням, а її етапі дозволить спланувати розвиток особистості, визначити хід інтелектуальної, моральної й психологічної еволюції людини. Саме рівень добробуту й тип розвитку інтелекту визначає майбутнє людини, її долю. Дослідження інтелекту цікавило людство віддавна та поступово від питань «Хто корисніше, розумніше, потрібніші?», зросли окрему галузь психології. Тести інтелектуального розвитку займають окреме місце у ряду методик психологічного дослідження.

Типи інтелекту

В останні роки достатньо широкої популярності набула теорія, в якій при розгляді проблем інтелектуального розвитку людини виділяють два різних типи інтелекту. Причому вважається, що ці два типи інтелекту можна відносно легко виміряти звичайними інтелектуальними тестами.

Перший тип інтелекту, який поєднує в собі досить широку область інтелектуального функціонування, називають текучим інтелектом. Це ті здібності, з допомогою яких людина вчиться чомусь новому. До них належать швидкість і результативність запам”ятовування, індуктивні судження, оперування просторовими образами і сприймання нових зв”язків і відношень.

Більшість авторів, які розглядають проблему інтелекту в рамках даної теорії, вважають, що поступовий розвиток текучого інтелекту продовжується до закінчення юнацького періоду життя людини, а потім відбувається поступове його зниження. Цей тип інтелекту, на думку вчених, відображає біологічні можливості нервової системи - її працездатність та інтегративність.

Другим типом інтелекту є кристалізований інтелект, який приходить до людини з досвідом та освітою. Набуття даної форми інтелекту пов'язане з освідомленістю людини і тими знаннями, які вона набула на протязі довгого часу життя. Це здатність людини встановлювати відносини, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні нею стратегії для вирішення задач.

На відміну від попереднього типу інтелекту, кристалізований інтелект часто підвищується протягом життя, поки люди зберігають здатність одержувати і зберігати інформацію. Коли проводяться тести когнітивних навиків, які передбачають використання даного типу інтелекту, піддослідні часто показують в свої 50 років результати більш високі ніж ті, які були в 20.

Два типи інтелекту, які ми розглядаємо, мають різний характер динаміки свого розвитку. Максимального розвитку текучий інтелект досягає в юності, а в період середньої дорослості його показники знижуються. Для кристалізованого інтелекту характерна друга особливість. Його максимальний розвиток робиться можливим тільки при досягненні періоду середньої дорослості. Дана закономірність динаміки розвитку текучого і кристалізованого інтелекту була підтверджена великою кількістю різних досліджень.

Разом з тим розвиток і збереження інтелектуальних можливостей, йде в різних людей по різному.

Так, С. Пако вважає, що в загальному оптимум інтелектуальних функцій людини досягається в юності - ранній молодості, а інтенсивність їх інволюції залежить від двох факторів.

Внутрішнім фактором є обдарованість. В більш обдарованих людей інтелектуальний прогрес тривалий і інволюція настає пізніше, ніж у менш обдарованих.

Зовнішнім фактором, який залежить від соціально-економічних і культурних умов, є освіта, яка на думку С. Пако, протистоїть старінню, гальмує інволюційний процес.

Тому, особливості інтелектуального розвитку і показники інтелектуальних можливостей людини залежать від її особистісних особливостей, життєвих установок, планів і життєвих цінностей.

2. Концепція Ж. Піаже. Особливості інтелектуального розвитку

інтелект піаже здібність

Найбільш розробленою і впливовою із когнітивних теорій розвитку вважається генетична епістемологія Ж. Піаже. В ній об"єднані уявлення про внутрішню природу інтелекту і його зовнішні прояви.

Згідно Піаже, процес розвитку інтелекту складається із 3-х великих періодів, в межах яких відбувається зародження і становлення 3-х основних структур (видів інтелекту). Перша із них - це сенсомоторний інтелект.

Період сенсомоторного інтелекту (0 - 2 роки). У рамках цього періоду немовля сприймає світ, не знаючи себе як суб'єкта, не розуміючи своїх власних дій. Реально для нього лише те, що дано йому через його відчуття. Він дивиться, слухає, торкає, нюхає, пробує на смак, кричить, ударяє, мне, згинає, кидає, штовхає, тягне, сипле, робить інші сенсорні і моторні дії. На цій стадії розвитку ведуча роль належить безпосереднім відчуттям і сприйняттю дитини. Його знання про навколишній світ складається на їхній основі. Тому для цієї стадії характерні становлення і розвиток чуттєвих і рухових структур - сенсорних і моторних здібностей. Вихідними чи первинними схемами дій, що дозволяють немовляті встановлювати рівновагу в перші години і дні його життя, на думку Піаже, є рефлекси немовляти, з якими він з'являється на світ і які дозволяють доцільно діяти в обмеженій кількості ситуацій. Але оскільки рефлексів мало, дитина змушена їх змінювати і формувати на цій основі нові, більш складні схеми.

Інтелектуальний розвиток протягом двох перших років життя йде від безумовних рефлексів до умовних, їх тренуванню і виробленню навичок, встановленню між ними координованих взаємин, що дає дитині можливість експериментувати, тобто робити дії по методу проб і помилок. При цьому маля починає передбачати розвиток нової ситуації, що, разом з наявним інтелектуальним потенціалом, створює основу для символічного, чи допонятійного, інтелекту.

Сенсорні здібності - властивості сенсорної системи, що виявляються в ході її взаємодії з зовнішнім середовищем.

Моторні здібності - властивості моторної системи, що виявляються в ході її взаємодії з зовнішнім середовищем.

Символічний інтелект - характеризує в концепції Ж. Піаже 6-у субстадію в розвитку сенсомоторного інтелекту, що приходиться на період з 18 до 24 місяців. На цій стадії предмет з'являється для дитини у виді символу, він вживається нею як заступник об'єкта, що виявляється у відстроченому наслідуванні, грі "понарошку" і в розвитку мови.

Період конкретних операцій (2 - 11/12 років). У цьому віці відбувається поступова інтеріоризація схем дій і перетворення їх в операції, що дозволяють дитині порівнювати, оцінювати, класифікувати, розташовувати в ряд, вимірювати і т.д. Якщо в період розвитку сенсомоторного інтелекту основними засобами розумової діяльності дитини були предметні дії, то в періоді, що розглядається ними є операції. Принципова відмінність полягає в тому, що народження операції - це передумова становлення власне логічного мислення людини.

Якщо мислення дитини на стадії сенсомоторного інтелекту з'являється у виді системи зворотніх дій, виконуваних матеріально і послідовно, то на стадії конкретних операцій воно представляє систему операцій, виконуваних в розумі, але з обов'язковою опорою на зовнішні наочні дані.

Центральними характеристиками розумової діяльності дитини в цей період її пізнавального розвитку є егоцентризм мислення дитини і уявлення про збереження. Егоцентризм мислення обумовлює такі особливості дитячого мислення, як синкретизм, невміння зосереджуватися на змінах об'єкту, необоротність мислення, трансдукція, нечутливість до протиріччя, сукупна дія яких, перешкоджає формуванню логічного мислення.

Поява в дитини представлення про збереження - це умова виникнення оборотності мислення. Саме тому, егоцентризм, представлення про збереження й оборотність мислення є діагностичними ознаками інтелектуального розвитку дитини.

Всередині цього періоду Піаже виділив доопераційну стадію, яка характеризує інтуітивне, наочне мислення у віці від 2 до 6/7 років, і стадію конкретних операцій (6/7 - 11/12 років).

В рамках доопераційної стадії формуються образно-символічні схеми, засновані на довільному сполученні будь-яких безпосередніх вражень, наприклад, "місяць яскраво світить, тому що він круглий". Це висловлення 4-літньої дитини багато чого пояснює в її інтелектуальному розвитку. Дитина в цьому віці активно спирається на представлення про предмети. Відсутність власне операцій спонукає дитину встановлювати зв'язки між об'єктами не на основі логічного міркування, а інтуітивно. Якісна своєрідність мислення дошкільника складає егоцентризм - центральна особливість мислення, схована розумова позиція дитини. Суть її полягає в тому, що дитина бачить предмети такими, якими їх дає безпосереднє сприйняття. Наприклад, вона думає, що місяць слідує за нею під час прогулянки: зупиняється, коли вона зупиняється, біжить за нею, коли вона тікає. Мабуть, що дитина розглядає навколишній світ зі своєї точки зору, не усвідомлюючи її. Її точка зору абсолютна. Вона -- центр всесвіту, і все обертається довкола неї, як планети навколо Сонця. Навколишній світ невіддільний від "Я" дитини, будучи його продовженням. Егоцентризм означає відсутність у дитини усвідомлення власної суб"єктивності, а з нею і відсутність об"єктивної міри речей. Це є причиною того, що дитина в цьому віці не розуміє, що в інших людей можуть бути свої представлення про що-небудь, відмінні від її власних. Вона не розуміє, що можливе існування різних точок зору на той самий предмет. Тому вона не може поглянути на об'єкт із позиції іншої людини.

У світлі егоцентризму протікає вся розумова діяльність дошкільника. Егоцентризм змушує дитину зосереджувати увагу тільки на якійсь одній стороні події, явища або предмету і тому гальмує встановлення логічних зв'язків. Прикладом цього ефекту є добре відомі досліди Піаже. Якщо на очах у дитини налити порівну води у дві однакові склянки, то дитина підтвердить рівність об"ємів. Але якщо ви в її присутності переллєте воду з одного стакана в інший, більш вузький, то дитина впевнено вам скаже, що у вузькому стакані води стало більше.

Подібних дослідів безліч, але всі вони демонстрували одне і те ж - невміння дитини зосередитися на змінах об"єкту. Останнє означає, що дитина добре фіксує в пам'яті лише стійкі ситуації, але при цьому від неї вислизає процес перетворення. У випадку зі стаканами дитина бачить лише результат - два однакових стакани з водою на початку і дві різних склянки з тією же водою в кінці, але не може уловити момент зміни.

Другий ефект егоцентризму полягає в необоротності мислення, тобто не здатності дитини подумки повернутися до вихідного пункту своїх міркувань. Саме необоротність мислення не дозволяє нашій дитині простежити хід власних міркувань, і повернувши до їхнього початку, представити стакани у вихідному положенні. Відсутність оборотності - це прямий вияв егоцентричності мислення дитини.

Стадія конкретних операцій (6/7 - 11/12 років) виникає, коли дитина здатна зрозуміти, що дві ознаки об'єкту (наприклад, його форма і кількість речовини в ньому) не залежать один від одного (форма склянок не впливає на кількість води в них). Очевидно, що мислення дитини при цьому вже не визначається тільки можливостями сприйняття, так як це було в дошкільному віці.

Однією із центральних характеристик пізнавального розвитку дітей в цьому віці є поява у них представлення про збереження. Послаблення егоцентризму мислення, перехід від нього до об'єктивної оцінки речей сприяє виникненню представлень про збереження кількості (речовини, енергії і т. д.). Поняття збереження з'являється, тоді коли дитина починає розуміти необхідність логічної послідовності операцій. Доти, поки мислення спирається на безпосередній досвід дій із предметами, у ньому немає потреби. Поява збереження - важлива ступінь у пізнавальному розвитку, оскільки вона сприяє оборотності мислення. Оборотність, що характеризує здатність дитини змінювати напрям думки, уміння подумки повернутися до первинних, вихідних даних, дозволяє дитині утримувати в пам'яті первісні дані про кількість рідини, довжину і площу, масу, вагу й об"єм. Представлення про збереження й оборотність мислення - це необхідні умови для класифікації, групування предметів, явищ і подій. Дошкільнику недоступні такі поняття, як "клас" і "підклас", він не в змозі вичленувати підклас з цілого, тому що для цього потрібне одночасне зосередження відразу на двох ознаках. Представлення, що з'явилося в молодшого школяра, про збереження й оборотність надають таку можливість. Нарешті, завдяки оборотності дитина починає розуміти, що додавання - це дія, протилежна відніманню, а множення - діленню. Тому школярі здатні перевіряти правильність рішення задачі на віднімання додаванням, а на ділення - множенням.

Предметні дії (схема дії) - у концепції Ж. Піаже ця будь-яка дія, здійснена дитиною: спостереження очима за об'єктами, поворот голови, обмацування, схоплювання і т.п. Предметна дія -- "це те найбільш загальне, що зберігається в дії при його багаторазовому повторенні в різних обставинах" (Л.Ф. Обухова). На основі дій формуються нові розумові структури.

Операція - у концепції Ж. Піаже це "оборотна розумова дія", іншими словами, це інтеріоризована предметна дія, що стала оборотньою.

Егоцентризм мислення - це скрита розумова позиція, що означає нездатність індивіда змінити вихідну позицію по відношенню до деякого об'єкта, думки або представлення навіть перед обличчям очевидних протиріч. Власна точка зору абсолютна, що не дозволяє зрозуміти можливість існування інших, протилежних точок зору.

Представлення про збереження - у концепції Ж. Піаже виступає як критерій виникнення логічних операцій. Воно характеризує розуміння принципу збереження кількості речовини при зміні форми предмету. Представлення про збереження розвивається в дитини за умови ослаблення егоцентризму мислення, що дозволяє їй відкрити для себе точки зору інших людей і знаходити в них те загальне, що є в них. Внаслідок цього дитячі представлення, які були раніше абсолютними (наприклад, більші речі вона завжди вважає важкими, а маленькі - легкими), тепер стають відносними (камінчик представляється легким дитині, але виявляється важким для води).

Трансдукція - логічний перехід від частки до частки, минаючи загальне.

Необоротність мислення - впевненість дитини в тому, що розвиток подій і утворення зв'язків йде лише в одному напрямку.

Оборотність мислення - виражає здатність дитини до теоретичних міркувань, пошуку причинно-наслідкових зв'язків, формулюванню умовиводів.

Процес інтелектуального розвитку завершується періодом формальних операцій.

Період формальних операцій (11/12 - 14/15 років). У рамках формально-логічного інтелекту розумові операції можуть відбуватися без опори на чуттєве сприйняття конкретних об'єктів. Підлітки здатні оперувати абстрактними поняттями, у них розвиваються навички наукового мислення, де головну роль відіграють гіпотези і дедуктивно-індуктивні розумові висновки. Воно дозволяє підліткам вперше поставити запитання типу "а що буде, якщо .", проникати в думки інших людей, брати до уваги їх точки зору, мотиви, цінності, ідеали.

Наявність розвинутого формально-логічного мислення дозволяє підлітку вирішувати задачі в думці, як би "прокручувати" у голові всі можливі варіанти рішення задачі, і тільки після цього дослідним шляхом перевіряти передбачувані результати. Діти, що вміють мислити тільки конкретно, змушені йти шляхом проб і помилок, емпірично перевіряючи кожен свій крок, не намагаючись представити можливі результати.

Висновки

інтелект піаже здібності

Повернення інтелекту статусу психічної реальності та визначення його дійсної ролі в організації людської життєдіяльності передбачає створення екологічно валідних теорій інтелекту .Інтелект багатоликий. Спроби його вивчення перетворюються на , свого роду, бій з численними проявами цієї психічної реальності за право зрозуміти саму цю реальність. Що ж являє собою інтелект як носій своїх настільки різноманітних проявів ? Інтелект - це форма організації індивідуального ментального (розумового) досвіду. Коротше кажучи , людина розумний в тій мірі, в якій «всередині» нього наявна ментальний досвід в тих формах організації , які обумовлюють можливість розумного ставлення людини до подій. Особливості складу і будови ментального досвіду зумовлюють конкретні властивості інтелекту, які виявляють себе як в характеристиках індивідуального складу розуму і буденного інтелектуальної поведінки, так і в показниках психологічного тестування та експериментально-психологічного дослідження. Робота інтелекту, таким чином, дозволяє людині будувати різні варіанти «картини світу», які можуть бути представлені в індивідуальному ментальному досвіді в термінах емпіричних спостережень, теоретичних узагальнень або ірраціональних описів. Однак у кожному разі йдеться про упорядкованих у відповідності з об'єктивними характеристиками дійсності ментальних репрезентаціях відбувається.

Список використаних джерел

1. Абульханова -Славська К.А. Особистісні типи мислення / / Когнітивна психологія: Матеріали радянсько - фінського симпозіуму . М. : Наука. С. 98-130 . 1986

2 . Айзенк Г.Ю. Інтелект: новий погляд / Питання психології . № 1 . С. 111-131. 1995

3. Анастазі А. Психологічне тестування. Кн.1, 2. М.: Педагогіка. 1982

4. Виноградов А.Г. Прояв творчої інтелектуальної активності у зв'язку з особливостями організації понятійного знання. Дисс .... канд. психол. наук . Київ : ун -т . 1990

5 . Виготський Л.С. Історія розвитку вищих психічних функцій / Собр. соч. Т. 3 . М. : Педагогіка. 1983

6 . Гуревич К.М. Тести інтелекту в психології. / Питання психології . № 2. 1980С . 53-64 .

7 . Степанова Є.І. Структура інтелекту дорослих. М.: НДІ ООВ . 1979

8 . Холодна М.А. Чи існує інтелект як психічна реальність ? /Питання психології . № 5. С. 121-128 . М., 1990 .

Размещено на Allbest.ru