Психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет

Імені Лесі Українки

ІНДЗ з екологічної психології на тему:

«Психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи»

Підготувала:

Студентка 21 групи

Факультету психології

Бірук Марія

Луцьк - 2013

Зміст

Вступ

1. Наслідки Чорнобильської катастрофи на міжнародному рівні

2. Особливості реакції окремих груп людей на аварію та їх зв'язок зі станом здоров'я

3. Проблема дослідження психічних процесів, станів та властивостей у дітей та підлітків, які постраждали внаслідок аварії

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

В 1986 році на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, наслідки якої мають глобальний та непередбачуваний характер, визнана і за класифікацією МАГАТЕ до глобальної екологічної катастрофи, що викликає тотальне руйнування основ життєдіяльності цілих регіонів і вимагає для подолання своїх наслідків мобілізації ресурсів цілого суспільства в цілому та дійової допомоги з боку світового співтовариства.

1. Наслідки Чорнобильської катастрофи на міжнародному рівні

Катастрофічні наслідки пост-чорнобильського лиха призвели до відчутної деформації самого способу життя мільйонів людей та спричинили низку глобальних змін у психіці. Маються на увазі хронічний стрес, депресія, зростання конфліктності і поширення неконструктивних засобів подолання життєвих утруднень (алкоголізм, прояви ауто-агресії тощо), втрату життєвої перспективи, агресивність одних і споживацтво інших. Ці події супроводжувалися великими економічними, соціальними і політичними змінами ,що призвело до розпаду Радянського Союзу. Таким чином, психологічні наслідки обумовлені не самим іонізуючим випромінюванням, а також супроводжуючими соціальними чинниками.

Вивчення віддалених наслідків катастрофи викликає питання біологічної значущості впливів малих рівнів радіації, оскільки аналогів подібної аварії до цього часу не зустрічалося.

У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення перед-патологічних нервово-психічних порушень, різних психічних симптомів, які не досягли ступеня хвороби і зустрічаються як "аналоги симптому", "компоненти синдрому", "субклінічні", "умовно-патологічні".

Порушення психічного здоров'я постраждалих є міжнародно визнаною пріоритетною медико-соціальною проблемою Чорнобильської катастрофи (World Health Organization, 2006; Bromet E., Havenaar J., 2007), але причини виникнення її нейропсихіатричних наслідків залишаються вкрай дискусійними (Логановський К.М., 2006а, б; Гуськова А.К., 2007). Експерти Чорнобильського форуму ООН серед актуальних медичних проблем Чорнобилю зазначили чотири головні нейропсихіатричні ефекти, а саме: 1) пов'язані зі стресом розлади; 2) ефекти радіаційного впливу на головний мозок, що розвивається; 3) органічне ураження мозку в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) і 4) суїциди. Визнано зростання рівня серцево-судинних захворювань в УЛНА, які зазнали дії опромінення у значних дозах (World Health Organization, 2006).

Головними проблемами визначення нейропсихіатричних наслідків Чорнобильської катастрофи залишаються:

1) відсутність міжнародного консенсусу щодо діагностики нервово-психічних розладів і цереброваскулярних, зокрема,

2) значний брак доказових нейропсихіатричних епідеміологічних досліджень із надійним дозиметричним супроводом.

Діагностичне обстеження ліквідаторів показало, що переживання стресу загрози радіаційного ураження під час перебування цієї категорії осіб в зоні аварії стало причиною розвитку посттравматичного стресового розладу для майже 20% обстежених і окремих його симптомів у ще 23%. Частота зустрічальності посттравматичних порушень у ліквідаторів відповідає частоті, спостережуваної в учасників воєнних подій (20-25%). Відомо, що особи, які страждають цим розладом, більш ніж інші схильні до різних форм дізадаптівного поведінки, у них частіше виникає алкоголізм, наркоманії, суїциди та ін Ці люди вимагають особливої ??соціальної та медико-психологічної підтримки. За даними фахівців з Державного наукового центру соціальної і судової психіатрії ім. В. П. Сербського, симптоми посттравматичного стресового розладу спостерігаються і серед населення постраждалих територій: у 9% обстежених осіб із групи населення в м. Новозибкові (632 людини) були діагностовано відповідні розлади психічного здоров'я, майже 50% склали «групу ризику», то Тобто у них були виявлені окремі симптоми. У той же час населення всі ці роки піддавалося не лише радіаційного ризику, але й ризику, пов'язаному з економічною неблагополуччям, який періодично зростав до неприпустимо високих значень (невиплата заробітної плати, пенсій, компенсацій, скорочення робочих місць, закриття підприємств). Соціально-психологічні дослідження показали, що в період 1992-1996 рр.., Тобто на віддалі 5-10 років від аварії, ризики, пов'язані з радіаційним забрудненням, також значимі для людей, як і соціально-економічні чинники, і більш значущі, ніж ризики в побуті і на роботі. Сприйняття радіаційного ризику не залежить від реального ступеня небезпеки, яка з роками зменшується. Реально радіаційна обстановка поліпшується, і все більший обсяг об'єктивної і достовірної інформації про наслідки аварії для здоров'я стає доступним населенню. Можливо, утримання у свідомості загрозливого образу аварії є своєрідним механізмом захисту, який допомагає зменшити інші, більш реальні загрози. Можна сказати, що відбувається своєрідне соціальне посилення ризику, тобто погіршення соціальної ситуації як би «підігріває» побоювання населення про можливість несприятливого впливу радіаційного чинника на здоров'я.

2. Особливості реакції окремих груп людей на аварію та їх зв'язок зі станом здоров'я

Слід чітко диференціювати окремі групи людей, у яких ступінь впливу різних факторів аварії і характер інформаційного тиску дуже неоднорідні:

· дорослі люди, які перенесли гостру променеву хворобу (ГПХ);

· учасники ліквідації наслідків аварії (ЛНА) - професіонали, які раніше працювали на підприємствах атомної промисловості та енергетики;

· учасники ЛНА, вперше залучені в контакт з джерелами випромінювання;

· населення реально постраждалих від аварії регіонів і суміжних з ними зон з різним об'ємом поставарійних заходів;

· діти, народжені від учасників ЛНА та осіб, які перехворіли гострою променевою хворобою, або безпосередньо зазнали впливу аварійних факторів і заходів щодо їх ослаблення;

· діти з регіонів з низькими рівнями забруднення, але залучені в ситуацію батьками, вчителями та діями некомпетентних медичних та адміністративних працівників.

Група перехворіли ГПХ зараз складає всього 97 чоловік. Особливостями її є наявність реального радіаційного збитку, нанесеного соматическому здоров'ю, іноді з неповним відновленням або несприятливим результатом, якщо не в себе, то в осіб із загальними ситуаційними моментами (одна професія або місце діяльності в момент аварії). Психологічний стрес підтримується складнощами соціальної адаптації в сім'ї, на роботі, інформаційним тиском, в тому числі необгрунтованої аналогією з дією атомної зброї. Група дуже докладно і ретельно обстежується в Москві і Києві. Відзначається наявність підвищеної особистісної тривожності. Іноді при цьому спотворюється реальна самооцінка, що виправдує соціальну пасивність, відхід у хворобу, егоцентризм, спостерігаються смислові зміщення. Закріплюються астенічні прояви, зменшується продуктивність і надійність роботи. Вихід з цих станів виразно пов'язаний з адекватністю працевлаштування, особливостями особистості, рівнем освіти та соціальної мотивацією. Розвиваються у частини осіб (спостереження ведеться 10 років) загальносоматичні захворювання ними самими незмінно зв'язуються в загальну ланцюг поставарійних подій, хоча часто являють собою банальні хвороби, властиві їх віковій групі і населенню в цілому.

Учасники ЛНА - професіонали в основній масі суттєво не відрізняються за станом здоров'я від усієї групи не брали участь у ЛНА співробітників різних установ атомної промисловості та енергетики з близькими рівнями доз попереднього і наступного професійного опромінення. Виняток становить вельми обмежена група осіб з тими чи іншими нейропсіхосоматіческімі або онкологічними захворюваннями, у яких виникають проблеми працевлаштування в умовах галузі.

Учасники ЛНА - непрофесіонали по частоті невротичних порушень (понад 80%) значно відрізняються, в тому числі і від населення, залученого в аварію. Переважають і клінічно більш виражені порушення - зі значним вегетативним або психосоматичним супроводом. Особливо ускладнюється ситуація внаслідок розширеної і доступною для цих осіб діагностики хронічних соматичних захворювань і субклінічних їх проявів, на яких стійко фіксується увагу пацієнта, зменшуються можливості реабілітації. Незадовільний і нечітке законодавство провокує конфліктні ситуації і веде до затяжних невротичних реакцій у пацієнтів.

Населення постраждалих регіонів у першу чергу відчуває соціально-економічні труднощі. Воно підвищено реактивно до будь стресорні факторів. Хоча частота невротичних симптомів у жителів сильно забруднених районів вищою, ніж в прикордонних зонах, проте прямого зв'язку з рівнем дози не виявлено.

Характерні для них не тільки реально невисокий рівень здоров'я, що стало очевидно у зв'язку з проведеним систематичним масовим обстеженням, починаючи з Міжнародного чорнобильського проекту, але й неадекватно низька самооцінка здоров'я, порушення якої створює основу подальшої функціональної неспроможності у вирішенні соціально-економічних проблем і, в свою чергу, посилює психічну дезадаптацію.

Схильність пояснювати всі біди і проблеми аварією веде до реакцій уникнення, соціальної пасивності, нерішучості, безвідповідальності, перекладання всіх проблем на інші структури (благодійні та владні), виправданню алкоголізму, агресивної поведінки.

Відзначено зростання серед цих категорій населення, так само як і серед ліквідаторів, частки нещасних випадків (травми, дорожні пригоди, отруєння алкоголем, раптові смерті з неідентифікованої причиною, самогубства) в структурі летальних результатів.

Суміжні із забрудненими регіони і їх населення в ще більшій мірі відчувають себе ущемленими (від невизнання «радіаційної небезпеки» або «запізнілих», на їхню думку, заходів та рекомендацій по режиму життя, відселенню і т.д.).

Частота всіх невротичних проявів та соматизації у них менше, ніж у суміжних «аварійних» регіонах, але вище, ніж по країні в цілому. Втрачено довіру до інформації, хоча в динаміці основні тенденції є все ж більш сприятливими.

3. Проблема дослідження психічних процесів, станів та властивостей у дітей та підлітків, які постраждали внаслідок аварії

Особливу складну проблему представляють психологічні та соматичні наслідки у дітей, що випробували на собі (або через батьків) реальний вплив усієї сукупності чинників аварії, в тому числі вплив на щитовидну залозу (ЩЗ) ізотопів йоду з розвитком у значної групи (близько 600 пацієнтів) раку ЩЗ .

У цих ситуаціях слід аналізувати внесок власне радіаційних факторів в анте-і постнатальному періоді (гіпофункція ЩЗ, вплив на нейрогенез), значимість фізичного і психічного здоров'я матері в період аварії, до і під час вагітності та пологів, що змінилися на гірше умов мікросоціального середовища (сім'я , дитяча установа), адекватність лікувально-профілактичних заходів.

Величезну роль у формуванні психології дитини відіграють особистісні особливості батьків, їх психологічні установки, обсяг інформації про аварію, що передається дітям, в першу чергу матір'ю, а також вчителями і лікарями. Величезна вина в дезорієнтації постраждалого покоління відносно наслідків аварії на ЧАЕС, крім некомпетентних лікарів і педагогів, лежить на засобах масової інформації. Адекватно побудована система реабілітації зменшує у дітей почуття незахищеності, невпевненості у своєму майбутньому, дозволяє побудувати і реалізувати певні цілі навіть за наявності у них соматичних або онкологічних захворювань. Це добре відомо з загальної практики радіаційної медицини, педіатрії та дитячої онкогематології.

Згідно з проведеними після чорнобильської аварії науковими дослідженнями, у дітей та підлітків із зон радіаційного забруднення сталися помітні зміни в учбовій діяльності та якостях особистості. Серед них значне місце займають непаталогічні форми психогеній, які виявляються в тимчасовій емоційній напруженості, функціональними розладами ЦНС з появою синдрому екологічної дезадаптації, основними проявами якого є підвищена збудливість, рухова гіперактивність аж до розгальмованості, швидка втомлюваність, що призводить до зниження успішності навчання, поведінкових розладів, невротичних реакцій.

Розширене тлумачення наслідків Чорнобильської катастрофи з гуманістичних позицій становить на порядок денний необхідність психічної допомоги дітям шкільного віку у належній комплексності з академічною, прикладною, медичною психологією, враховуючи фундаментальні з позицій загальної психології.

Ці обставини вимагають підвищення ефективності психологічної допомоги дітям - мешканцям радіаційно забруднених територій.

Особливо важливим являється психологічне вивчення і виявлення легких, допатологічних відхилень і психічних відхилень у психічному стані дітей, які не досягли ступеня хвороби, але в значній мірі визначають психічний розвиток і стан психічного здоров'я в подальшому житті особи.

Висновки

Психічні розлади залишаються пріоритетною медичною і соціальною проблемою постраждалих і через 20 років після чорнобильської катастрофи. На сьогодні збереження їхнього психічного здоров'я і психореабілітація є недосконалими.

Потенційні радіоцеребральні ефекти внаслідок чорнобильської катастрофи можливо окреслити таким чином: непухлинні ефекти, зокрема цереброваскулярні, при дозах загального опромінення >0,15-0,5 Зв; пострадіаційні органічні психічні розлади у віддалений період після ГПХ і дозозалежні нейропсихіатричні, нейрофізіологічні, нейропсихологічні і нейровізуалізаційні порушення при дозах >0,3 Зв; дозозалежні когнітивні і нейрофізіологічні порушення у внутрішньоутробно опромінених дітей за умов аварії на ядерному реакторі при опроміненні на 8-му та пізніших тижнях гестації у дозах на ембріон та плід >20 мЗв, дозах на щитовидну залозу in utero >300 мЗв.

Порушення психічного здоров'я ліквідаторів обіймають: психологічні розлади, органічне ураження головного мозку, суїциди, синдром хронічної втоми, розлади спектру шизофренії, прискорені процеси старіння і нейродегенерацію

Охорона психічного здоров'я постраждалих має знаходитися у фокусі суспільної уваги при можливих радіаційних аваріях у майбутньому. А міжнародні зусилля повинні бути спрямовані для покращання системи охорони психічного здоров'я і психореабілітації постраждалим внаслідок чорнобильської катастрофи.

Список використаної літератури

1. Міжнародні оцінки наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: Звіт наукового комітету по дії атомної радіації ООН - 2000 р. / / Спеціальний додаток до журналу «Медична радіологія та радіаційна безпека». - С. 130-135.

2. Румянцева Г. М., Марголіна В. Я., Плипліна Д. В. та ін Сприйняття ризиків населенням, що проживає на забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС територіях / / Радіація і ризик. - Вип. 10. - 1997. - С. 160-165.

3. Гуськова А.К. Чорнобильський слід: Особливості реакції окремих груп людей на аварію та їх зв'язок зі станом здоров'я. - С. 189-196. 1. Олександрівський Ю.А., Румянцева Г.М., Юров В. В., Мартюшов О.М. Динаміка психічної дезадаптації в умовах хронічного стресу у жителів районів, що постраждали після аварії на Чорнобильській АЕС / / Журнал невропатології і психіатрії ім. С.С. Корсакова. - 1991. - Т. 91. - Вип. 12. - С. 3-6.

4. Олександрівський Ю.А. Динаміка психічного здоров'я населення в районах, що постраждали під час аварії на Чорнобильській АЕС / / Актуальні і прогнозовані порушення психічного здоров'я після ядерної катастрофи в Чорнобилі / Матеріали Міжнар. конф. 24-28 травня 1995 р. Україна, Київ. Київ. - 1995. - С. 10.

5. Мозгова О.В., Шликова Є.В. / / Якість життя учасників ліквідатори дації наслідків Чорнобильської катастрофи. - М. - 1994. - С. 77.

6. Нягу А.І. Віддалені психоневрологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС: підсумки та пріоритетні напрями / / Актуальні і прогнозовані порушення психічного здоров'я після ядерної катастрофи в Чорнобилі / Матеріали Міжнар. конф. 24 - 28 травня 1995 р. Україна, Київ. Київ. - 1995. - С. 30.

7. Ушаков І.Б., Арлащенко Н.І., Должанов А.Я., Попов В.І. Чорнобиль: радіаційна психофізіологія і екологія людини. М. - 1997. - С. 247.

8. Циб А.Ф., Іванов В.К., Айрапетов С.А. та ін Епідеміологічний аналіз даних про які проживають в Росії учасниках ліквідації наслідків Чорнобильської аварії / / Мед. радіологія. - 1992. - № 9 - 10. - С. 44-47.

9. Краснов В.М., Юркін М.М. та ін Психічні та психосоматичні розлади у учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (структура і динаміка) / / Чорнобильський слід. Медико-психологічні наслідки радіаційного впливу / Зб. наук. праць. М. - 1992. - 471. - С. 76-82.

10. Іванов В.К., Циб А.Ф. Радіаційно-епідеміологічний аналіз наслідків Чорнобильської катастрофи на основі даних Російського державного медико-дозиметричного Регістру / / Наслідки Чорнобильської катастрофи: Здоров'я людини / За ред. Е.Б. Бурлакової. М. - 1996. - С.

10-23

Додаток

Динаміка зареєстрованої захворюваності постраждалих на розлади психіки і поведінки є нелінійною -- максимум зареєстрованих психічних розладів відбувся у 1991 р. (71,7 на 10 000 постраждалих), при тому, що у 1987 р. цей показник становив 24,9, а у 2005 р. -- 51,9. Темп росту цих розладів (2005 р. відносно 1987 р.) становив 208,4% (МОЗ і МНС України, 2007). Водночас зареєстрована захворюваність на розлади психіки і поведінки в Україні залишалася досить стабільною -- 24,8 на 10 000 населення у 1990 р., 26,3 -- у 1995 р. і 26,1 -- у 2000 р. (Москаленко В.Ф. та співавт., 2001) (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка зареєстрованої захворюваності на розлади психіки і поведінки (адаптовано за МОЗ і МНС України, 2007; Москаленко В.Ф. та співавт., 2001

Захворюваність на хвороби нервової системи у 2001-2005 рр. становила 215,8-213 на 10 000 постраждалих. Причому захворюваність на вегетосудинну дистонію закономірно знижується від 145-152,7 на 10 000 постраждалих у 1987-1991 рр. до 78,4 -- у 2005 р. Водночас захворюваність на хвороби системи кровообігу (включаючи цереброваскулярні хвороби) лінійно зростала від 223,8 на 10 000 постраждалих у 1987 р. до 585,2 -- у 2005 р. (рис. 4). Темп росту цих хвороб (2005 р. відносно 1987 р.) становив 261,5% (МОЗ і МНС України, 2007).

Рис. 4. Динаміка зареєстрованої захворюваності постраждалих на хвороби нервової системи і цереброваскулярну патологію (адаптовано за МОЗ і МНС України, 2007)

Динаміка зростання зареєстрованої поширеності розладів психіки і поведінки у постраждалих є лінійною -- від 142,8 на 10 000 постраждалих у 1987 р. до 473,1 -- у 2005 р. Темп росту поширеності цих розладів (2005 р. відносно 1987 р.) становив 331,3% (МОЗ і МНС України, 2007). Водночас зареєстрована поширеність розладів психіки і поведінки в Україні -- 227,1 на 10 000 населення у 1990 р., 226,8 -- у 1995 р. і 243,1 -- у 2000 р. (Москаленко В.Ф. та співавт., 2001) (рис. 5).

Поширеність хвороб нервової системи у 2001-2005 рр. становила 1091,7-1180 на 10 000 постраждалих, у тому числі поширеність вегетосудинної дистонії зросла від 191,8 на 10 000 постраждалих у 1987 р. до 622,5 -- у 2005 р. (МОЗ і МНС України, 2007).

Водночас у 2005 р. в Україні було зареєстровано 10% населення із різними формами неврологічних захворювань (Міщенко Т.С., 2006). Поширеність хвороб системи кровообігу (включаючи цереброваскулярні хвороби) лінійно зростала від 1285,3 на 10 000 постраждалих у 1987 р. до 6701,0 -- у 2005 р. (рис. 6). Темп росту цих хвороб (2005 р. відносно 1987 р.) становив 521,4% (МОЗ і МНС України, 2007). Офіційно в Україні у 6,1% населення зареєстровано хронічну повільно прогресуючу форму цереброваскулярних захворювань -- дисциркуляторну енцефалопатію (Міщенко Т.С., 2006).

Рис. 6. Поширеність хвороб нервової системи і цереброваскулярної патології у постраждалих дорослих і підлітків та населення України (адаптовано за МОЗ і МНС України, 2007;

У структурі первинної інвалідності постраждалих у 1992 р. 40,9% становили захворювання нервової системи, серед них 69,9% -- вегетосудинна дистонія. Зараз у структурі інвалідності постраждалих внаслідок хвороб нервової системи переважають органічні ураження центральної нервової системи (ЦНС) (77,8%), що відображає особливості радіаційного впливу. На сьогодні цереброваскулярні хвороби займають 1-ше місце (42,0%) у структурі первинної інвалідності у зв'язку з аварією на ЧАЕС внаслідок хвороб системи кровообігу (МОЗ і МНС України, 2007).

Державна статистична звітність щодо нервово-психічних розладів у постраждалих (як і популяції загалом) базується на реєстрових даних, переважна більшість з яких на сьогодні отримується пасивно, тобто за звертанням пацієнта, і не використовує стандартизовану діагностичну методологію (Loganovsky K., 2005).

Так, за даними МОЗ України поширеність психічних розладів в Україні у 1990 р. становила 2,27%, у 1995 -- 2,27%, а у 2000 р. -- 2,43% (Москаленко В.Ф. та співавт., 2001).

Водночас в результаті адекватно спланованого епідеміологічного психіатричного дослідження у межах ініціативи ВООЗ «Всесвітнє дослідження психічного здоров'я -- 2000» із використанням структурованого міжнародного психіатричного інтерв'ю (Composite International Diagnostic Interview, WHO-CIDI) визначено, що, насправді поширеність лише «психологічних» (непсихотичних) розладів в Україні становить 20,5% (довірчий інтервал 17,7-23,3%) (WHO World Mental Health Survey Consortium, 2004). Тобто офіційні (реєстрові) дані щодо психічних розладів недооцінюють реальну картину приблизно на порядок.

Після аварії в УЛНА на ЧАЕС виявлена значуще підвищена поширеність депресії (18,0 і 13,1% у контролі) и суїцидальної ідеації (9,2 і 4,1%). Проте це не стосувалося зловживання алкоголем і періодичного експлозивного розладу (рис. 8).

Рис. 8. Поширеність психічних розладів в УЛНА на ЧАЕС (всього з 1986 р.) (адаптовано за Логановский К.Н. и соавт., 2007; Loganovsky K. et al., 2007; 2008). Із урахуванням віку у 1986 р. і дебюту розладу до Чорнобильської катастрофи

Протягом останнього року перед інтерв'ю в УЛНА була підвищена поширеність депресії (14,9 і 7,1%), посттравматичного стресового розладу, PTSD (4,1 і 1,0%), а також головного болю (69,2 і 12,4%) порівняно з контролем (рис. 9). УЛНА з депресією і PTSD втратили більше днів працездатності, ніж пацієнти з тими ж розладами контрольної групи. Ступінь впливу катастрофи асоційований з тяжкістю соматичних симптомів і PTSD (Логановский К.Н. и соавт., 2007; Loganovsky K. et al., 2007; 2008).

Рис. 9. Поширеність психічних розладів в УЛНА на ЧАЕС (за останні 12 міс.) (адаптовано за Логановский К.Н. и соавт., 2007; Loganovsky K. et al., 2007; 2008

чорнобильський катастрофа психічний здоров'я

На репрезентативній виборці мешканців радіоактивно забруднених територій із використанням цієї ж стандартизованої психіатричної методології також виявлено підвищений ризик психіатричних симптомів і погіршену суб'єктивну оцінку здоров'я (Havenaar J. et al., 2007). Таким чином, у постраждалих виявлені довгострокові несприятливі наслідки Чорнобильської катастрофи щодо психічного здоров'я. Необхідні подальші дослідження для отримання більш об'єктивних даних про опромінення і соматичне здоров'я, розглянуті когнітивні порушення і психотичні симптоми, а також проведення більш точних психіатричних обстежень (Логановский К.Н. и соавт., 2007; Loganovsky K. et al., 2007; 2008).

Размещено на Allbest.ru