Психологічні особливості особистісного самовизначення старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

УДК 159.9:37.015.3

Психологічні особливості особистісного самовизначення старшокласників

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертаціі на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Пасічняк Руслана Федорівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському університеті ім.Василя Стефаника

Захист відбудеться “ 23 " березня 1999 р. о 13-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.11 в Інституті психологіі ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 252033, Київ - 33, вул Паньківська, 2

З дисертаацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психологіі ім.Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий “ 21 ” лютого 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук М.І. Алексєєва

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Бурхливі зміни, що мають місце у житті сучасного суспільства, з особливою гостротою ставлять проблему готовності людини до свідомого вибору власної життєвої позиції, роблять питання особистісного самовизначення особливо актуальними.

Аналіз феномену особистісного самовизначення на методологічному рівні (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.) дозволяє розглядати його як процес активного визначення людиною свого місця в оточуючій дійсності, осмислення сенсу власного життя.

Соціальна ситуація розвитку особистості в період ранньої юності надає проблемі, що розглядається, унікального значення. З одного боку, старшокласника ще продовжують хвилювати проблеми, успадковані від підліткового віку. З іншого - перед ним вже постають завдання життєвого самовизначення. Таке поєднання зумовлює докорінні зміни у змісті та співвідношенні основних структурних компонентів спрямованості та ставлень особистості, що, в свою чергу, визначає і специфіку інших психологічних особливостей юнаків та дівчат.

Узагальнення результатів вивчення соціально-психологічних (І.С. Кон, А.В. Петровський, Т.В. Снєгірьова, Д.І. Фельдштейн, В.О. Ядов та ін.) та психолого-педагогічних (М.І.Алексєєва, Г.О. Балл, Л.І. Божович, М.І. Боришевський, В.В. Давидов, І.В. Дубровіна, І.В.Жадан, О.В.Киричук, Б.С. Круглов, О.В. Мудрик, В.А.Семіченко, Б.О. Федоришин, Н.В.Чепелева, Є.А. Шумілін та ін.) аспектів особистісного самовизначення дозволяють розцінювати його як основне новоутворення періоду ранньої юності. Саме у самовизначенні, на думку цих авторів, концентрується те найсуттєвіше, що визначає умови та специфіку розвитку особистості старшокласника.

Особистісне самовизначення передбачає формування у юнаків та дівчат стійких та усвідомлених переконань, принципів, норм поведінки, ідеалів, вироблення умінь спостерігати та осмислювати явища оточуючого життя, розуміти самого себе. Розвиток особистості при цьому визначається не стільки системою засвоєних знань, скільки підготовленістю до прийняття рішень та до самостійних дій у нових ситуаціях, в умовах, яких не було, та й не могло бути, раніше. Специфіка сучасної соціальної ситуації по-новому ставить проблему особистісного самовизначення старшокласників, зумовлюючи як необхідність засвоєння ними стійких принципів, переконань, норм, установок, так і досягнення високої лабільності психіки .

Сказане зумовлює необхідність наукового аналізу психологічних особливостей особистісного самовизначення сучасних старшокласників та актуальність вибраної нами теми дисертаційного дослідження: “Психологічні особливості особистісного самовизначення старшокласників”.

Вибраний напрям дослідження має зв`язок з науковими програмами Прикарпатського університету ім.В.Стефаника. Тема дисертації входить до тематичного плану науково-дослідницької роботи кафедри соціальної психології як складова теми “Психологія становлення особистості професіоналом” (протокол № 6 від 26.03.1996 р).

Об'єкт дослідження - особистісне самовизначення учнів старшого шкільного віку.

Предмет дослідження - становлення системи ціннісних орієнтацій особистості в період ранньої юності.

Мета дослідження полягала у виявленні психолого-педагогічних умов, що забезпечують ефективність особистісного самовизначення на етапі ранньої юності.

Аналіз наукової літератури з проблеми та результати пошукових експериментів дозволив сформулювати гіпотезу дослідження: ефективність процесу формування особистісного самовизначення в період ранньої юності визначається: соціально значущою спрямованістю та рівнем структурованості ціннісних орієнтацій особистості; врахуванням як вікових, індивідуальних, так і соціокультурних особливостей розвитку юнаків та дівчат.

Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослiдження:

1. Здійснити теоретичний аналіз основних психолого-педагогічних підходів до процесу формування особистісного самовизначення суб'єкта, основних детермінант даного процесу.

2. Дослідити психологічні умови особистісного самовизначення в період ранньої юності.

3. Розробити ефективну систему психологічного забезпечення процесу особистісного самовизначення учнів старшого шкільного віку на основі врахування їх індивідуальних, вікових та соціокультурних особливостей розвитку.

Методологічною основою дослідження виступили: основні положення культурно-історичної теорії (Л.С. Виготський), системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов та ін.), загальнопсихологічна концепція діяльності (О.М. Леонтьєв, В.В. Давидов, С.Д. Максименко), загальний принцип детермінізму (С.Л. Рубінштейн), вікова періодизація психічного розвитку дитини (Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк).

Для вирiшення поставлених завдань та перевiрки гiпотези була розроблена програма дослiдження, реалiзацiя якої передбачала застосування комплексу методів, що включав:

теоретичні методи: аналiз, вивчення літературно-історичних джерел та психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; історико-генетичний метод при вивченні теоретичних основ проблеми; методи теоретичного моделювання та системного аналізу і синтезу при визначенні мети, гіпотез та завдань дослідження;

емпiричнi методи: анкетування, бесіда, психолого-педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Дослідження здійснювалося протягом 1995-1998 років. Різними видами дослідно-експериментальної роботи були охоплені 131 учень 10-11 класів міських та сільських загальноосвітніх шкіл, 129 учнів 2-3 курсів професійно-технічних закладів та 120 вчителів Івано-Франківської, Тернопільської областей, м. Івано-Франківська та Теребовлі.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні ряду психологічних особливостей особистісного самовизначення сучасних старшокласників. Показано зв'язок між досягнутим рівнем особистісного самовизначення та ступенем сформованості у юнаків і дівчат ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та їх спрямованістю. Проаналізовані особливості впливу соціокультурних умов життєдіяльності на особистісне самовизначення старшокласників.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні уявлень про самовизначення особистості в юнацькому віці.

Практичне значення дослідження полягає у розробці системи ефективного психологічного забезпечення процесу особистісного самовизначення старшокласників. Сформульовані у роботі психолого-педагогічні рекомендації можуть бути використані вчителями, вихователями, організаторами психологічних служб шкіл та професійно-технічних закладів освіти.

Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечується мето-дологічною обгрунтованістю засадних положень дослідження, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті, об'єкту, предмету та завданням, а також належною обробкою даних експериментальної роботи.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Специфіка сучасної соціальної ситуації розвитку визначає особливості процесу особистісного самовизначення як центрального новоутворення ранньої юності. При цьому найістотнішими психологічними умовами, що сприяють оптимізації цього процесу, є соціальна спрямованість та високий рівень сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій старшокласників.

2. Впровадження у педагогічну практику психокорекційного курсу, який був би зорієнтованим на формування у юнаків та дівчат стійких соціально значущих ціннісних орієнтацій і досягнення високого рівня їх структу-рованості; враховував соціокультурні, вікові та індивідуальні особливості становлення особистості на етапі ранньої юності, сприятиме підвищенню ефективності процесу особистісного самовизначення старшокласників.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом доповідей на наукових та науково-практичних конференціях, на кафедрі соціальної психології в Прикарпатському університеті ім. В.Стефаника. Розроблені рекомендації по вивченню і формуванню особистісного самовизначення старшокласників використовуються в роботі ряду шкіл, ПТУ Івано-Франківськоі області.

Публікації. Зміст та результати дослідження відображено у семи наукових та навчально-методичних роботах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 141 сторінці друкованого тексту і містить 13 таблиць, 7 рисунків і 10 додатків. Список використаних джерел складається з 168 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

психологічний самовизначення віковий учень

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об'єкт та предмет, встановлюється мета роботи, фор-мулюються її гіпотеза та завдання, розкривається наукова новизна, теоретична і практична значущість дослідження, дається стисла характеристика використаних методів, формулюються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - "Теоретичні аспекти проблеми особистісного самовизначення старшокласників" - дається характеристика процесу особистісного самовизначення, розкриваються психологічні детермінанти ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат, аналізуються особливості впливу соціокультурних умов життя на їх особистісне самовизначення.

Теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження свідчить, що на сьогодні немає єдиної наукової концепції особистісного самовизначення. Так, філософська сторона проблеми розкривається у роботах А.М. Архангельського, В.І. Бакштановської, В.А. Роменця, В.Т. Циби, А.А. Гусейнова, О.Д. Дробницького, А.Г. Здравомислова, М.Д. Зотова, В.М. Щердакова і ін.

Різні аспекти проблеми самовизначення розглядаються у зв`язку з дослідженням методологічних питань формування активної життєвої позиції, виховання творчої особистості в роботах К.О. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьєва, Л.І. Анциферової, Л.І. Божович, Л.П. Буєвої, М.Й. Боришевського, І.П. Волкова, Г.С. Костюка, О.В. Киричука, Л.І. Когана, С.Д. Максименка, О.М. Леонтьєва, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна, Т.М. Титаренко, Д.І. Фельдштейна, Л.Е. Орбан, Ю.Л. Трофімова, Н.В. Чепелєвої та ін.

У соціально-психологічному плані цю проблему досліджували М.Х. Титма, В.О. Татенко, І.П. Маноха, Т.С. Яценко, В.П. Казмиренко, Г.В. Ложкін, Л.В. Сохань та ін.

У своєму дослідженні ми виходили з того, що особистісне самовизначення, як процес свідомого визначення суб'єктом своєї сутності та місця в системі суспільних відносин, має ціннісно-смислову природу і вира-жається в активному ставленні людини до самої себе та оточуючої дійсності (К.О.Альбуханова-Славська, О.В.Киричук, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко).

Можна виділити такі основні функції, через які реалізується зміст особистісного самовизначення: смислотворення, тобто пошук людиною сенсу власного існування та вироблення загальних уявлень про мету свого життя; мотивації, спонукання діяльності особистості та встановлення її спрямованості; реалізації, тобто свідоме ствердження особистістю власної позиції в тих чи інших проблемних ситуаціях.

Центральним моментом у самовизначенні особистості (К.0. Абульха-нова-Славська, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв) виступає усвідомлення суб'єктом потреби у самопізнанні, у зміні себе, у самовдосконаленні. Самовизначення при цьому виступає інтегруючим стрижнем розвитку особистості, що охоплює всі її сторони.

Самовизначення нерозривно пов'язане з формуванням світогляду особистості (В.В. Давидов, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Д.Б. Ельконін та ін.), когнітивними передумовами чого є засвоєння суб`єктом системи наукових знань, розвиток здібностей до теоретичного мислення, досягнення високого рівня пізнавальної активності.При цьому світогляд являє собою насамперед не деяку логічну систему знань, а комплекс переконань, принципів, ціннісних орієнтацій, що визначає позицію особистості у стратегії і тактиці вирішення життєво важливих задач.

При постановці проблеми дослідження ми виходили з того, що формування особистості на етапі ранньої юності визначається соціальною ситуацією розвитку (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Г.С. Костюк). У роботах ряду дослідників (А.Д. Андреєва, М.Й. Боришевський, Л.І .Воробйов, Е.С .Круглов, Л.В. Кухарчук, В.Ф. Сафін, Л.В. Сохань, Н.А. Шовір та ін.) аналізуються проблеми психологічної готовності юнаків та дівчат до самовизначення, особливості становлення їх самосвідомості, розвитку соціальних і пізнавальних мотивів тощо. Значна увага приділяється вивченню таких специфічних форм самовизначення особистості як професійне (З.І. Головаха, С.І. Клімов, В.Н. Шубкін та ін.) та колективістське (Н.П. Анікеєва, Л.В. Петровський, Л.І. Уманський та ін.). Значний інтерес у контексті проблеми, що розглядається, являють результати дослідження питань підвищення рівня активності і самостійності учнів старшого шкільного віку в навчально-виховному процесі (Д.М. Богоявленський, Л.В.Долинська, С.Д. Максименко, Н.О. Менчинська, Т.І. Шамова та ін.).

Узагальнення результатів цих досліджень, а також аналіз вивчення вікових, індивідуальних особливостей розвитку особистості у ранній юності, психологічних новоутворень старшого шкільного віку (І.В. Дубровіна, Д.Б. Ельконін, І.С. Кон, Г.С. Костюк, А.В. Мудрик, Є.А. Шумілін та ін.) дозволив сформулювати основні теоретичні засади нашої роботи:

особистісне самовизначення є основним новоутворенням ранньої юності, яке визначає всі інші види самовизначення юнаків та дівчат;

визначальну роль в особистісному самовизначенні на цьому етапі відіграє самосвідомість, що виступає основою побудови відношення особистості до себе та взаємодії з іншими людьми;

найважливішою психологічною умовою виникнення і розвитку самовизначення старшокласників є їх ціннісні орієнтації;

становлення особистісного самовизначення відбувається внаслідок складної взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку. Вплив соціальних факторів, насамперед специфіка соціокультурних умов життя, переломлюючись через комплекс психологічних особливостей старшокласника (мотиви, інтереси, досвід тощо), проявляється в особливостях його ставлення до себе, до власної діяльності, поведінки.

Узагальнення результатів теоретичного аналізу психологічних особливостей становлення ціннісних орієнтацій старшокласників дозволяє вказати на ряд принципових моментів.

Ціннісні орієнтації, будучи одним із центральних особистісних утворень, виражають внутрішню сторону ставлення суб'єкта до дійсності і тісно пов'язані з формуванням спрямованості особистості (Б.Г. Ананьєв, Г.М. Андреєв, І.С. Кон, С.Л. Рубінштейн, В.А. Ядов). Саме вони визначають специфіку мотивації поведінки особистості та істотно впливають на всі аспекти її діяльності.

Ранній юності притаманне оптимальне поєднання умов для формування ціннісних орієнтацій як стійкої властивості особистості. Розвиток особистості в цьому віковому періоді характеризується якісною перебудовою всієї системи ціннісних орієнтацій, початком її становлення як цілісної структури (Л.І. Божович, І.С. Кон, Т.К. Мухіна). Висновок про те, що саме ціннісні орієнтації детермінують процес особистісного самовизначення старшокласників (І.В. Дубровіна, Б.С. Круг, В.А. Ядов), дозволяє досліджувати психологічні особливості названого процесу шляхом виявлення рівня сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та аналізу їх змісту.

Із існуючих класифікацій цінностей ми вибрали ту, в основу якої покладені цілі та завдання, досягненню яких слугують певні цінності. Це дозволяє всі цінності розділити на дві великі групи: 1) цінності-цілі, або термінальні цінності, основні цінності, що характеризують тривалу життєву перспективу людини; 2) цінності-засоби, або інструментальні цінності, тобто ті, що слугують досягненню перших. Найважливішими серед цінностей є термінальні соціально значущі, які, трансформуючись у процесі індивідуальної життєдіяльності, формують стрижневий компонент психологічної структури особистості.

У другому розділі - "Методи та організація дослідження" - описуються методика та основні етапи дослідження.

На першому етапі (1995 - 1996 рр.) вивчалася наукова літератури та педагогічний досвід організації виховної роботи в школах, ПТУ Отримана інформація узагальнювалася в контексті проблеми, що розглядається, розроблялася загальна концепція дослідження.

На другому етапі (1996 - 1997рр.) проводився констатуючий експеримент, метою якого було вивчення особливостей ціннісних орієнтацій учнів старшого шкільного віку, що навчались у міських та сільських школах, ПТУ, створювалася програма формуючого експерименту.

На третьому етапі (1997 - 1998 рр.) у ході формуючого експерименту здійснювалася перевірка ефективності розробленої моделі психологічного забезпечення процесу особистісного самовизначення старшокласників, обробка одержаних результатів та їх узагальнення.

У ході виявлення особливостей ціннісних орієнтацій старшокласників як показника досягнутого рівня їх особистісного самовизначення нами враховувалися такі параметри:

рівень сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій, що дозволяє оцінити міру особистісної зрілості учня;

зміст ціннісних орієнтацій, що відображає специфіку їх функціювання і дає змогу виявляти спрямованість особистості юнаків та дівчат.

Під час експериментальної роботи застосовувалася методика вивчення термінальних та інструментальних цінностей, адаптована для учнів старшого шкільного віку (І.Б. Дубровіна, Б.С. Круглов, В.А. Ядов). Методика дослідження передбачала пред'явлення респондентам у довільному порядку основних термінальних і інструментальних цінностей. Кожну з них слід було оцінити за трибальною шкалою з точки зору її значущості як мети життя. В інструкції підкреслювалося, що кожній цінності, відповідно до її особистісної значущості, приписується бал від 3 до 1, де 3 вказує на найвищу, а 1 - на найнижчу значущість.

Сформованість ієрархічної структури ціннісних орієнтацій визначалася за варіативністю тих оцінок, які юнаки та дівчата використовували при визначенні значущості для себе тієї чи іншої цінності. Це дозволило виокремити групи з високим (використовувались всі три оцінки шкали), низьким (використовувались переважно дві оцінки шкали) та відсутнім (використовувався один і той самий бал або оцінка взагалі була відсутня) рівнем сформованості диференційованої структури ціннісних орієнтацій.

Змістовна сторона ієрархічної структури ціннісних орієнтацій визначалася за величиною рангу, одержаного тією чи іншою цінністю. З цією метою використовувалися результати групування отриманих даних за вхідними ознаками.

Процедура обробки результатів полягала в наступному. За результатами рангування старшокласниками запропонованих цінностей (з урахуванням рівня їх диференційованості) виділили тих, у кого співпали оцінки одних і тих же цінностей. Згрупувавши на цій основі результати рангування, ми вирахували середній бал по кожній з цінностей, який визначався шляхом ділення суми всіх оцінок по певній цінності на число респондентів у даній групі. Відповідно до бальної ваги кожної цінності, ми розподілили їх за значущістю для даної групи старшокласників. При цьому цінності, розташовані згідно приписаним значенням, описують змістовну сторону ієрархічної структури ціннісних орієнтацій юнаків та дівчат.

Подальший аналіз проводився за результатами оцінок старшокласників, які характеризувалися високим та низьким рівнем диференціації структури ціннісних орієнтацій (респонденти з відсутнім рівнем сформованості диференційованої структури ціннісних орієнтацій з аналізу були виключені).

У ході статистичної обробки одержаних результатів нами визначався коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (для виявлення міри зв'язку між даними вибірки) та критерій Ст'юдента (для встановлення достовірності відмінностей між виділеними групами цінностей).

Під час експериментальної роботи також застосовувалися методи анкетування, спостереження та індивідуальної бесіди, що дозволило істотно доповнити результати якісного аналізу.

У третьому розділі дисертаційного дослідження - "Аналіз психологічних особливостей особистісного самовизначення старшокласників" - аналізуються результати констатуючого експерименту, описується про-понована нами система психологічного забезпечення процесу особистісного самовизначення старшокласників, розкривається зміст проведеного форму-ючого експерименту, дається аналіз його результатів.

З метою виявлення основних особливостей ціннісних орієнтацій старшо-класників нами був проведений констатуючий експеримент (за описаною вище методикою), в якому взяло участь 260 старшокласників сільських, міських шкіл і ПТУ м. Івано-Франківська, Івано-Франківської та Тернопільської областей.

Узагальнення отриманих результатів свідчить про низький рівень дифе-ренційованості структури термінальних цінностей у 85,38 % старшокласників, а інструментальних у 90,77 %, що, у свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, що юнаки та дівчата ще не спроможні здійснювати чіткий і усвідом-лений вибір цінностей, вибудовувати стійку та добре структуровану їх систему.

Високий рівень сформованості термінальних цінностей був зафіксований лише у 14,24%, а інструментальних - у 8,46% старшокласників. Повна несфор-мованість (відсутній рівень) основного механізму виділення цінностей - диференціації - була виявлена у 0,38% (для термінальних цінностей) і 0,77% (для інструментальних цінностей) старшокласників.

Аналіз змістовної сторони ціннісних орієнтацій свідчить про домінування у старшокласників таких особистісно значущих цінностей як "здоров'я" (І рангове місце), "кохання" (ІІ), "хороші вірні друзі" (ІІ рангове місце для юнаків і ІІІ - для дівчат), "щасливе сімейне життя" (відповідно V і IV рангові місця). Цінності ж, пов'язані з активним ставленням особистості до оточуючої дійсності ("суспільне визнання" (XV рангове місце як для юнаків, так і для дівчат), "активне діяльне життя" (відповідно XI і XIII рангові місця), "творчість" (XVI)), менш значущі, і займають нижню частину ієрархічної структуру.

Цікаво, що серед сільських юнаків та дівчат значно більше тих, у кого виявлено високий рівень сформованості структури термінальних (17,73% проти 10,08% у місті) та інструментальних (відповідно 10,64% і 5,88%) цінностей, і практично відсутні ті, у кого структура ціннісних орієнтацій зовсім несформована. Узагальнення отриманих результатів свідчить, що для цієї категорії опитаних характерні: більша спрямованість інтересів на можливість одержання освіти; високий рівень "закритості" тем, пов'язаних зі сферою сексу, статевого розвитку тощо. Для юнаків та дівчат, що навчаються у міських школах, більш актуальними є інші проблеми: професійне самовизначення, пошук "розуміючого" друга тощо.

Результати проведеного нами кількісного та якісного аналізу дозволяють також говорити про відсутність серед учнів ПТУ респондентів з несформованою системою ціннісних орієнтацій, а також про вирішення, в цілому, завдань професійного самовизначення.

Окрім того, проведене дослідження показало наявність значного інтересу до знань про власні індивідуально-психологічні та характерологічні особливості як у старшокласників міських і сільських шкіл, так і в учнів ПТУ.

Сказане дозволяє зробити висновок про низький рівень сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій, притаманний більшості учнів міських, сільських шкіл і ПТУ, про їх низьку орієнтацію на соціально значущі цінності, та про існування певних відмінностей у системі ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат, зумовлених соціокультурними умовами їх життєдіяльності.

Опираючись на одержані результати та проведений теоретичний аналіз проблеми, ми розробили спеціальний психокорекційний курс, спрямований на поліпшення психологічного забезпечення процесу особистісного самовиз-начення учнів старшого шкільного віку. Основні завдання курсу полягали у формуванні у юнаків та дівчат стійких ціннісних орієнтацій, які б мали соціаль-но-значущу спрямованість, засвоєнні ними знань про психологічні особливості зрілості особистості в юнацькому віці, формуванні готовності до професійного самовизначення, розвитку комунікативних умінь.

Виходячи зі сказаного, в зміст курсу були включені такі основні теми: "Основні життєві цілі людини", "Як пізнати самого себе?", "Роль здібностей в житті людини", "Професійне самовизначення", "Життєві кризи і труднощі" та ін.

Підготовка до проведення формуючого експерименту складалася з вивчення значущих психологічних характеристик різних видів діяльності старшокласників, психодіагностичного обстеження юнаків та дівчат, виявлення найбільш значущих характеристик їх спілкування та міжособових взаємин. Одержані результати узагальнювалися у вигляді карт-схем і використовувалися при формуванні експериментальної і контрольної груп.

Так, на етапі підготовки до формуючого експерименту нами були відібрані експериментальна і контрольна групи, які виявили близький рівень розвитку системи ціннісних орієнтацій за ступенем їх сформованості та спрямованості (за змістом).

Формуючий експеримент здійснювався на базі загальноосвітньої школи с. Коршів Коломийського району Івано-Франківської області. Ним було охоплено 60 учнів десятих класів. В експериментальній групі проводився розроблений нами психокорекційний курс, під час якого старшокласники виконували завдання на розвиток умінь аналізу конкретних ситуацій, самоаналізу, самооцінки, комунікативних умінь. Реалізація курсу передбачала використання індивідуальних та групових форм роботи, бесід, дискусій, створення проблемних ситуацій тощо. Робота з контрольною групою велась у рамках курсу "Етика і психологія сімейного життя" та традиційних для сучасної школи факультативних занять.

Після проведення формуючого експерименту ми здійснили повторне обстеження як в експериментальній, так і в контрольній групах, під час якого старшокласникам було запропоновано дати оцінку термінальних і інструментальних цінностей на основі описаної вище методики (аналогічно попередньому опитуванню).

Аналіз одержаних результатів свідчить про зростання в експериментальній групі кількості учнів з високим рівнем диференціації ієрархічної структури термінальних цінностей з 16,78% до 31,67% (за даними попереднього і підсумкового зрізів відповідно) (див. табл.1). У контрольній групі на момент завершення експерименту цей показник склав лише 17,73% .

Таблиця 1 Рівні диференціації термінальних цінностей

Для учнів з високим рівнем диференціації ієрархічної структури ціннісних орієнтацій (як в експериментальній, так і у контрольній групах) такі особистісно значущі цінності як "здоров'я" (відповідно II і I рангові місця), "кохання" (I і II), "щасливе сімейне життя" (III і IV), потрапили у верхню частину структури, що в загальних рисах співпадає з результатами попереднього зрізу .

Однак в експериментальній групі (за даними підсумкового зрізу) у середню частину структури перемістилися такі термінальні цінності як "суспільне визнання" (VIII рангове місце) та "активне діяльне життя" (X), що за даними попереднього зрізу займали відповідно XVI і XIII позиції. У контрольній групі названі цінності, про що свідчить як попередній, так і підсумковий зріз, розміщувались у нижній частині структури (відповідно XV і XII) (див.табл.2).

Таблиця 2 Іерархічна структура термінальних цінностей

У зв'язку зі сказаним звернемо увагу на таке. Для цінностей, що знаходяться в середній частині структури, характерна тенденція до зміни свого рангового місця. Враховуючи це, ми здійснили перевірку стійкості одержаних характеристик у ході повторного обстеження (воно проводилося через місяць по завершенню формуючого експерименту). При цьому використовувалася та ж методика, доповнена анкетним опитуванням. Узагальнення одержаних результатів дозволило зробити висновок про стійкість виявленої динаміки, пов'язаної з посиленням соціальної спрямованості ціннісних орієнтацій у експериментальній групі.

В експериментальній групі було також виявлено суттєве зростання кількості юнаків та дівчат з високим рівнем сформованості ієрархічної структури інструментальних цінностей (див. табл. 3). При цьому мало місце як збереження значення позитивних моральних якостей (визнаних пріоритетними за результатами попереднього зрізу), так і підвищення рейтингу такої цілі як “освіченість”(відповідно IV і II позиції), що є наслідком формуючого експерименту (див. табл. 4).

В експериментальній групі також було виявлено істотне зростання кількості старшокласників з низькою диференціацією структури цінностей як термінальних (відповідно з 82,4% до 68,3%), так і інструментальних (з 80,7% до 60%). У контрольній групі аналогічні показники (за наслідками підсумкового зрізу) склали 81,27% і 87,3% (див. табл. 1 і 3).

Обраховані значення коефіцієнта рангової кореляції за Спірменом (R = 0,803 при p = 0,001) та t - критерія Ст'юдента (t = 5,040 при p = 0,001) підтверджують достовірність отриманих результатів кількісного аналізу рівня сформованості системи ціннісних орієнтацій юнаків та дівчат.

Таблиця 3 Рівні диференціації інструментальних цінностей

Таблиця 4 Іерархічна структура інструментальних цінностей

Таким чином, узагальнення результатів формуючого експерименту дозволило виявити в експериментальній групі значне збільшення кількості старшокласників з розвинутою системою ціннісних орієнтацій, посилення їх спрямованості на соціально значущі цінності.

У висновках підводяться основні підсумки роботи, які підтверджують висунуту гіпотезу.

Здійснено теоретичний аналіз основних психолого-педагогічних підходів до процесу формування особистісного самовизначення суб`єкта, його основних детермінант. Встановлено, що особистісне самовизначення є процесом свідомого визначення суб'єктом власної внутрішньої сутності та місця в системі суспільних відносин; воно має ціннісно-смислову природу і виражається в активному ставленні особистості до себе та оточуючої дійсності. Центральним моментом самовизначення як інтегруючого компонента розвитку особистості є усвідомлення суб`єктом потреби у самопізнанні, самозміні, саморозвитку. Процес особистісного самовизначення юнаків та дівчат зумовлюється системою їх ціннісних орієнтацій.

Специфіка сучасної ситуації розвитку, охоплюючи комплекс внутрішніх (індивідуальних, вікових) та зовнішніх (соціокультурних) умов, детермінує процес особистісного самовизначення як центрального новоутворення юнацького віку, що виражається у необхідності формування в учнів як стійкої системи поглядів, принципів, переконань, так і високої лабільності, гнучкості у процесі вирішення життєво важливих завдань. Важливими психологічними умовами особистісного самовизначення при цьому є високий рівень особистісної зрілості, що виражається у досягненні відповідного ступеня сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та соціально значущої спрямованості особистості старшокласника, що відбиває їх змістовний аспект.

Впровадження у педагогічну практику розробленої нами системи психологічного забезпечення процесу особистісного самовизначення юнаків та дівчат показало її ефективність . Основні завдання психокорекційного курсу полягали в: формуванні у старшокласників стійких орієнтацій, які б мали соціально значущу спрямованість, освоєнні ними знань про психологічні основи особистісної зрілості в юнацькому віці, формуванні готовності до професійного самовиз-начення, розвитку комунікативних умінь. У ході формуючого експе-рименту було виявлено значне зростання в експериментальній групі кількості юнаків та дівчат з високим рівнем сформованості ієрар-хічної структури як термінальних (від 16,7% до 31,7%), так і інстру-ментальних (від 17,5% до 40%) цінностей, встановлено посилення соціально значущої спрямованості останніх, що є показником зростаючої особистісної зрілості та розвитку соціальної спря-мованості учнів старшого шкільного віку.

Подальшу перспективу роботи вбачаємо у розробці індивідуальних моделей особистісного самовизначення учнів на основі комплексного експериментального дослідження їх індивідуальних та вікових особливостей.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Пасічняк Р.Ф. Соціально-психологічні передумови особистісного самовизначення в дитинстві// Соціалізація особистості школяра/ За ред. Л.Е.Орбан. - Івано-Франківськ, 1996. - С.15-25.

2. Пасічняк Р.Ф. Основні фактори становлення самосвідомості індивіда// Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 1996.- Вип.І.-Ч.І.- С.49-55.

3. Пасічняк Р.Ф. Психологічні особливості розвитку особистості в онтогенезі// Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 1996.- Вип.І. - Ч.2.- С.68-80.

4. Пасічняк Р.Ф. Вплив особистісного самовизначення людини на формування її професійних здібностей// Психологія професійної діяльності і спілкування/ За ред. Л.Е.Орбан, Д.М.Гриджука.- К.: “Преса України”, 1997.- С.22-29.

5. Пасічняк Р.Ф. Етнопсихологічні особливості формування творчості особистості// Українознавство в педагогічному процесі освітних установ. Збірник статей/ За ред. Р.Скульського, В.Костіва. - Івано-Франківськ, 1997.- С.110-114.

6. Пасічняк Р.Ф. Вивчення особливостей формування ціннісних орієнтацій сучасних старшоклаників // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 1998. - Вип. 2. - Ч. І. - С.136-143.

7. Пасічняк Р.Ф. Вплив соціального оточення на становлення особистості старшокласника// Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. -Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 1998.- Вип.2.-Ч.2.- С.39-46.

Размещено на Allbest.ru