Профілактика та корекція агресивної поведінки студентів засобами тренінгу спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

УДК 159.92.922

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Профілактика та корекція агресивної поведінки студентів засобами ТРЕНІНҐУ спілкування

Спеціальність 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Шебанова Світлана Георгіївна

КиЇв - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному педагогічному університеті.

Науковий керівник:

член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології особистості.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Титаренко Тетяна Михайлівна, Інститут соціальної і політичної психології АПН України, завідувач лабораторії соціальної психології особистості;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Алікіна Наталя Вікторівна, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, провідний співробітник.

Провідна установа:

Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки України, кафедра психології (м. Вінниця).

Захист відбудеться " 24 " жовтня 2000 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, м.Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий " 22 " вересня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

психокорекція агресія студент тренінг

Актуальність дослідження. Реалії сьогодення відзначаються значними змінами в суспільно-політичному, економічному і духовному житті українського народу. Ці зміни породжують неоднозначні тенденції як позитивного, так і негативного характеру. Особливу тривогу викликають факти, що свідчать про зростання проявів агресивності серед загалом законослухняних підлітків і юнацтва, про стрімку криміналізацію чималої частки осіб з середньою спеціальною та вищою освітою у віці від 18 до 24 років (В.І.Бобир, А.Т.Кулик, Т.Н.Курбатова та ін.), про міжособистісне спілкування молоді на рівні концентрованої конфліктно-негативістської субкультури.

Незважаючи на значну кількість проведених досліджень з проблеми агресивної поведінки, ще не отримано достатньо даних про прояви агресії в студентських групах і можливості корекційного впливу на цю небажану форму поведінки. Більшість праць стосується вивчення різноманітних форм агресивної поведінки дітей і підлітків, які виявляються у вчинках, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам (Н.В.Алікіна, М.І.Блонський, К.Бютнер, Б.С.Кобзар, Л.С.Славіна, В.О.Татенко і ін.). Низку праць присвячено вивченню агресивних дій криміногенного характеру в осіб з патопсихологічними відхиленнями (Л.М.Балабанова, П.Б.Ганнушкін, С.А.Єниколапов, Б.В.Зєйгарник, К.Е.Ігошев, В.М. Кудрявцев, О.Р.Лурія, А.І. Селецький і ін.). Незважаючи на те, що дослідники цих напрямків здобули великий обсяг інформації про агресію злочинців і соціально неадаптованих людей, а також індивідів з серйозними психічними порушеннями, в цій інформації, однак, недостатньо даних про агресію індивідів, які не мають ознак психопатології та соціальної дезадаптації, але можуть загрожувати оточуючим небезпечною поведінкою. Тому для більш повного уявлення про феномен агресивної поведінки необхідне вивчення особливостей у так званих “благополучних” агресорів - осіб, які демонструють агресію непротиправного характеру (тобто в таких випадках і за таких умов, у яких багато людей теж поводилися б подібним чином). З огляду на те, що в процесі педагогічного спілкування конфліктні ситуації доволі часто створюються самим учителем як прояв спонтанної та реактивної агресії (за А.О.Реаном), вважаємо, що профілактична робота з попередження агресивних проявів повинна проводитися, у першу чергу, з майбутніми вчителями, тобто студентами педагогічних вузів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження можливостей профілактики та корекції агресивної поведінки у студентів безпосередньо пов'язане з розв'язанням завдань, які закріплені в керівних документах з організації виховної роботи і морально-психологічного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти України. Сказане зумовлює необхідність наукового аналізу можливостей профілактики агресивних проявів у студентів, що й підкреслює актуальність теми дисертаційного дослідження: “Профілактика та корекція агресивної поведінки студентів засобами тренінґу спілкування”. Обраний напрям дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Херсонського педагогічного університету як складова комплексної проблемної теми “Актуальні проблеми підготовки учителя сучасної школи” (РК 0198 U 007532).

Об'єкт дослідження - агресивна поведінка студентів.

Предмет дослідження - психологічні чинники і механізми, завдяки яким особистість стає здатною до контролю проявів агресивності у власній поведінці.

Мета дослідження: вивчити особливості проявів агресії у поведінці студентської молоді; розробити засоби попередження агресивної поведінки у студентів.

Гіпотези дослідження:

некритичне засвоєння негативістської субкультури спілкування формує готовність до агресивного світосприймання, світорозуміння і реагування, що підготовляє дві позиції самозахисту: гетероагресію або аутоагресію;

важливими умовами попередження проявів агресії в поведінці особистості є формування системи моральнорелевантних цінностей та активізація наступних психологічних механізмів: рефлексії, соціальної перцепції, саморегуляції;

формування свідомої потреби у виборі неагресивної стратегії поведінки у відповідності з моральнорелевантними цінностями, розвиток в особистості здатностей до рефлексії, соціальної перцепції, саморегуляції, вироблення умінь та навичок конструктивної соціальної взаємодії можливо здійснювати засобами тренінгу спілкування.

У відповідності з поставленою метою та висунутими гіпотезами були визначені наступні завдання дослідження:

З'ясувати психологічну сутність та особливості проявів непротиправної агресії у поведінці студентської молоді.

Вивчити основні соціально-психологічні чинники проявів агресії в поведінці студентів.

Теоретично та експериментально обґрунтувати концептуальну модель психокорекції проявів непротиправної агресії в студентів засобами тренінґу спілкування.

Визначити психолого-педагогічні умови ефективного попередження проявів агресивності у поведінці студентів.

Методологічними та теоретичними засадами нашого дослідження стали відомі психологічні принципи та положення: про системний підхід до розуміння особистості (Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, С.Л. Рубинштен та ін.), діяльнісний підхід до розвитку особистості (П.Я.Гальперін, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко та ін.), про закономірності функціонування і розвитку особистості в процесі виховання (М.Й. Боришевський, Л.С.Виготський, С.Д.Максименко, Н.В.Чепелєва та ін.), а також ідеї, що розкривають залежність проявів агресії від форм поведінки, засвоєних у процесі соціального научіння (Б.Г.Ананьєв, А.О.Реан, Т.М.Титаренко, В.О. Ядов, Т.С.Яценко, A.Bandura, J.Dunn та ін.).

Методи дослідження. У роботі використовувалися такі теоретичні та емпіричні методи: узагальнення і систематизація теоретичних підходів та емпіричних даних, контент-аналіз, спостереження, бесіда, констатуючий та формуючий експерименти, психологічна діагностика, анкетування, методи математичної статистики (кореляційний та факторний аналіз, t-критерій статистичної значущості відмінностей). Дані оброблено на основі програми KELLY, що призначена для розрахунку статистичних характеристик засобами варіаційного, кореляційного і факторного аналізу.

Дослідження здійснювалося протягом 1994 - 1999 років. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 200 студентів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше предметом спеціального теоретико-емпіричного дослідження обрано прояви непротиправної агресивності у поведінці студентів, майбутня професійна діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчанням і вихованням.

З'ясовано основні причини, що зумовлюють виникнення проявів агресивності у поведінці студентів. Виявлено механізми подолання агресивності у спілкуванні, що лежать у площині рефлексивних умінь та навичок індивіда.

Визначено психолого-педагогічні умови попередження проявів агресивності у студентів. Основне місце серед цих умов посідають ті, котрі слугують актуалізації внутрішніх потенційних можливостей особистості й сприяють формуванню здатності до саморефлексії, соціальної перцепції, саморегуляції власної поведінки суб'єкта у відповідності з моральнорелевантними цінностями.

Розроблено концептуальну модель процесу психокорекції проявів непротиправної агресії. Доведено можливість контролю над агресією шляхом розширення репертуару базових умінь соціальної взаємодії (стратегій рефлексії, перцепції, саморегуляції, комунікації) засобами тренінґу спілкування.

Теоретичне значення дослідження полягає у побудові цілісної моделі процесу виникнення агресивних проявів у “законослухняних” індивідів; у поглибленні та подальшому розвитку соціоонтогенетичного підходу до розгляду природи детермінант агресії; у розробці нового методологічного підходу до вирішення проблеми профілактики та корекції агресивної поведінки.

Практичне значення отриманих у дослідженні результатів полягає в тому, що на їх основі розроблено методику експрес-діагностики типів реагування в комунікативно-складних ситуаціях, що дозволяє здійснювати індивідуальний підхід до організації психокорекційних впливів. Розроблено програму корекції агресивної поведінки студентів, яка є модифікованим варіантом соціально-психологічного тренінґу спілкування.

Одержані в дослідженні результати також можуть бути використані у практиці активних методів навчання: для подальшого удосконалення тренінгових програм; для попередньої діагностики і належного формування груп тренінґу. Отримані результати стануть у пригоді тим, хто займається психологічним консультуванням, теорією і практикою навчання та виховання.

Надійність і вірогідність одержаних даних забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у розв'язанні завдань емпіричного дослідження; застосуванням комплексу методів психологічної діагностики, що відповідають предмету і завданням дослідження; проведенням якісного і кількісного аналізу даних; коректним використанням методів їх математико-статистичної обробки.

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові дані є самостійним вкладом автора в проблему, яка розробляється. Ідеї та думки співавторів стосуються близьких аспектів проблеми, але не використовуються у даній роботі.

Результати дослідження впроваджені у навчально-виховному процесі в Херсонському педагогічному університеті; на заняттях клубу практичної психології “Дзеркало” в Херсонській обласній науковій бібліотеці ім. О. Гончара.

Апробація результатів. Основні результати дослідження були предметом обговорення на Всеукраїнській науковій конференції “Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді” /Херсон, 1995/; на науковій конференції “Вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду” /Херсон, 1998/; на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми юридичної психології” /Київ, 1999/, на Міжнародній конференції “Педагогічні аспекти формування особистості лідера” /Київ, 1999/. Основний зміст роботи відображено у 13 публікаціях.

Структура й обсяг дисертації.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та 6 додатків. Зміст роботи викладено на 183 сторінках друкованого тексту та включає 22 таблиці, 2 малюнки. Список використаних джерел нараховує 211 робіт українських та зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” дається обґрунтування актуальності обраної теми; визначається ступінь її розробленості в сучасній психології. Формулюються об'єкт, предмет, мета, гіпотеза і завдання дослідження. Вказуються методологічні та теоретичні основи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи; наводяться відомості про апробацію дослідження.

У першому розділі "Аналіз феномену агресивної поведінки" розглядаються дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів щодо агресивної поведінки (АП) головним чином в психологічній, а також в педагогічній, соціологічній, медичній та криміналістичній літературі. Оскільки стратегія профілактики і корекції агресивної поведінки (АП) суттєво залежить від того, що розуміється під терміном “агресія”, детально розглянуто трактування понять “агресія”, “ворожість” та “агресивність”, функції відповідних явищ у життєдіяльності людини з позицій різних дослідників (Ю.М.Антонян, А.Бандура, А.Басс, Л.Берковітц, Г. Зільман, А.Менегетті, Є.Ф.Рогов, Е.Фромм та ін). Дається робоче визначення понять агресії та агресивності.

Важливе значення для нашого дослідження мав аналіз чинників, що детермінують агресію (біогенетичний, психогенетичний, макро- і мікросередовища). З'ясовано, що біологічні чинники діють лише в соціальному контексті і багато в чому переплітаються з чинниками соціального научіння, яке зумовлюється демонстрацією зразків соціальної агресії як на реальних життєвих прикладах, так і в засобах масової інформації (Р.Берон, М.П.Дубінін і ін). У розділі дається систематизація сучасних соціально-психологічних уявлень про формування агресії в онтогенезі під впливом різних соціальних інститутів. Аналіз зазначених досліджень дає підстави вважати, що формування схильності до агресивного реагування значною мірою детермінується впливом конфліктно-негативістського стилю спілкування в родині. Виходячи зі сказаного, агресія розглядається як модель поведінки, що засвоюється в процесі соціалізації. Відповідно до цього непротиправна агресія детермінується внутрішнєю “готовністю до агресії”; така готовність постає результатом некритичного засвоєння конфліктно-негативістської субкультури спілкування, складовими якої є агресивне світосприймання, світорозуміння та реагування.

Спеціальну увагу приділено в дисертації з'ясуванню взаємозв'язків між виникненням агресивності у поведінці особистості та деякими їх особистісними індивідуальними відмінностями. Увагу привертає те, що, незважаючи на дійсно важливу роль особистісних характеристик при виборі агресивної моделі поведінки, більш суттєвим моментом стосовно мети нашої роботи є не стільки визначення рис особистості, які можуть детермінувати агресію, скільки питання про можливість зміни цих особистісних рис. Аналіз праць Г.Ващенка, Л.С.Виготського, П.Д.Гальперіна, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, Л.А.Петровської, Т.С.Яценко та ін. дозволяє не розглядати агресію як неминучий результат людської природи і дає можливість стверджувати думку про можливість корекції АП.

Таким чином, аналіз феномену АП, причин і механізмів його виникнення виявив наявність досить строкатих, несистематизованих відомостей. Однак при всій різноманітності суперечливих теоретичних інтерпретацій детермінації агресії більшість з них відповідає тій чи іншій концепції (теорії інстинктів, теорії мотивації, теорії когнітивних моделей, теорії соціального научіння).

Наприклад, аналіз питання про можливість запобігання АП показав, що якщо виходити з нативістських теорій або теорій спонуки, то агресію практично неможливо подолати. У той же час відповідно до теорій соціального научіння, агресія розглядається як явище соціальне, а саме: як засвоєна в процесі соціального научіння форма поведінки, яка детермінується актуальними соціальними умовами. У цій якості вона є відкритою для прямої модифікації і може бути ослабленою за допомогою багатьох процедур, наприклад, при зміні умов, що підтримують агресивну поведінку; при навчанні конструктивним навичкам спілкування (В.М.Крайнюк, Т.С.Яценко та ін.). Отже, саме погляд на агресію як на специфічний результат соціального научіння дозволяє більш оптимістично ставитися до можливостей запобігання агресії або утримання її під контролем.

Проведений теоретичний аналіз дає підстави дійти наступних висновків:

Вплив біологічних чинників на формування АП опосередковується соціальними чинниками.

Необхідно розвести проблему конфліктного спілкування та проблему засвоєння конфліктно-негативістської субкультури. Це обумовлено тим, що перша проблема зв'язана лише з низьким рівнем комунікації, а друга - крім дефіциту базових соціальних вмінь вплетена в проблематику особистості.

Непротиправна агресія виступає як результат засвоєння агресивного світосприймання, світорозуміння та реагування, що формує внутрішню готовність до агресії.

Погляд на агресію як на результат засвоєння конфліктно-негативістської субкультури дає підстави для пошуку шляхів запобігання та корекції АП засобами тренінґу спілкування.

У другому розділі “Емпіричне дослідження особливостей непротиправної агресії у студентської молоді” представлено методичний інструментарій, результати і висновки теоретико-емпіричного дослідження непротиправної агресії.

Експериментальне дослідження було побудоване на двох рівнях.

Метою дослідження першого рівня було вивчення психологічних особливостей проявів агресії у представників досліджуваного контингенту. Нами було обстежено 200 студентів різних спеціальностей Херсонського педагогічного університету (з них 120 дівчат та 80 юнаків). Основними завданнями цього рівня були: визначення відсотку студентів, які потребують психокорекції за параметрами “агресія”, “ворожість”; аналіз відмінностей між юнаками і дівчатами стосовно проявів фізичної, вербальної та непрямої агресії; вивчення звичних стратегій виходу з комунікативно-складних ситуацій; дослідження зв'язків між агресією та характерними типами реакцій, між агресією та емоційно-поведінковими характеристиками особистості; визначення когнітивної організації “образу Я”.

Методичний інструментарій складався з особистісного теста-опитувальника Басса - Даркі, проективної методики для прогнозу відкритої агресивної поведінки “Тест руки”, проективної методики для експрес-діагностики типів реагування у комунікативно складних ситуаціях “Тест ситуацій”, методика вивчення фрустрації Розенцвейга, 16-факторний особистісний опитувальник Кеттелла, методика вільного опису “Мій портрет”.

Дослідження на другому рівні було проведено з метою вивчення суспільної тенденції допустимості застосування тілесних покарань (як форми фізичної агресії) при вихованні дітей. Це було обумовлено необхідністю перевірки твердження, згідно з яким некритичне засвоєння негативістської субкультури спілкування формує готовність до агресії. Основний метод цього рівня дослідження - опитування батьків з метою виявлення їх поглядів на виховання.

Результати, отримані на першому етапі дослідження, за рівнем вираженості чинників агресивної поведінки дозволили умовно розділити респондентів на три групи: “агресивні” (з високим рівнем), “дипломати” (з середнім) та “пасивні” (з низьким рівнем - див. табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл досліджених студентів за рівнем чинників вираженості агресивної поведінки (у %)

Дані табл. 1 свідчать, що 66% студентської вибірки за параметром “ворожість” та 50% студентської вибірки за параметром “агресія” потребують психокорекції. Крім того, дані тестування рівня агресії дозволили також диференціювати досліджуваних стосовно найбільш вживаних різновидів агресивної поведінки (у фізичній, непрямій та вербальній формах). Це стосується студентів, котрі отримали найвищі значення за параметром “агресія” (> 78). Кількісні характеристики подано у табл.2.

Таблиця 2

Розподіл досліджених студентів за видом агресії та статтю (у %)

ВИСНОВКИ

Висновки містять підсумки дисертаційного дослідження, розкривають можливості використання отриманих даних і перспективи подальшої розробки проблеми.

На підставі узагальнення результатів зроблено головні висновки, які підтвердили висунуті гіпотези.

У формуванні “готовності до агресії” у студентської молоді суттєву роль відіграє некритичне засвоєння у своїй батьківській сім'ї конфліктно-негативістської субкультури спілкування, яка виявляється, зокрема, в тенденції допустимості застосування тілесних покарань (як форми фізичної агресії при вихованні дітей).

Конфліктно-негативістська субкультура спілкування має два різновиди. По-перше вона виступає як дефіцит соціальних умінь (стратегій рефлексії, саморегуляції, комунікації, когнітивної обробки інформації). По-друге - як свідомий вибір агресивної стратегії поведінки, коли суб'єкт має усвідомлений намір і мету завдати іншій людині матеріального збитку, фізичних ушкоджень або психологічного дискомфорту, керуючись внутрішнім прийняттям агресії як припустимої форми поведінки і цінностями егоцентричної спрямованості.

Позитивне підкріплення проявів агресії сприяє формуванню “готовності до агресії”; відтворення такої моделі поведінки із ситуації в ситуацію при соціальній взаємодії веде до її закріплення як стереотипу реагування.

Умовами, що сприяють попередженню і корекції агресивної поведінки, є: формування системи моральнорелевантних цінностей особистості на основі оволодіння духовною культурою етносу, нації; формування усвідомленої потреби особистості у виборі неагресивних стратегій поведінки; розвиток здатності до саморегуляції, рефлексії та соціальної перцепції у відповідності з моральнорелевантними цінностями; навчання ефективним стратегіям комунікації.

Запропонована модель психокорекції проявів непротиправної агресії відповідає певним умовам і орієнтована, з одного боку, на зниження “готовності до агресії”, з іншого - на формування “готовності до соціальної толерантності”.

Основні елементи психокорекційного впливу в межах тренінґу спілкування спрямовані на навчання стратегіям комунікації, саморегуляції, перцептивного і рефлексивного аналізу. Значні зміни в рівні показника “соціальної толерантності” у студентів експериментальних груп свідчать про ефективність обраних методик. Апробація програми тренінґу показала, що корекція агресивної поведінки студентів може успішно досягатися в умовах навчально-виховного процесу. Усе це дає підстави розглядати тренінґ спілкування як метод організованого розвитку щодо керування і контролю за агресивною поведінкою.

Результати дослідження мають безпосередній вихід не тільки в психологічну теорію, але й у практичну психологію. Розроблена програма може бути використана психологічною службою вузу і старших класів школи з метою корекції агресивної поведінки.

Перспективним напрямком подальших досліджень даної проблеми є вивчення агресії з позицій функціонального підходу. Доцільним видається подальша розробка методичних прийомів і вправ, спрямованих на попередження агресії або зниження міри її інтенсивності.

Основний зміст дисертації відбито в таких публікаціях

Шебанова С.Г. Роль мови у формуванні гуманної особистості // Матеріали і методичні рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції “Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді”. - Херсон, 1995. - С. 72 - 73.

Шебанова С.Г. Основні психологічні особливості агресивної поведінки й питання їх психокорекції. // Метода. Збірник наукових і методичних праць / За ред. М.Ф. Бойка. - К.: ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1997. - С. 47 - 59.

Шебанова С.Г., Шебанова В.І. Агресія у структурі самосвідомості студентів. // Метода: збірник наукових праць: випуск “Психологічні науки” / За ред. М.Ф. Бойка. - К.: ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1998. - С. 68 - 71.

Шебанова С.Г., Шебанова В.І.Спрямований самоаналіз як засіб стримання агресивної поведінки //Збірник наукових праць за матеріалами звітної науково-методичної конференції “Вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду”. - Херсон, 1998. - С. 76 - 79.

Шебанова С.Г. Анализ образа “Я” в исследовании феномена агрессии у студентов // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 1. - С. 31 - 34.

Шебанова С.Г. Практичний курс “Сприяння своєму зростанню” // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 2. - С. 20 - 21.

Шебанова С.Г. Практичний курс “Сприяння своєму зростанню” // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 3. - С. 21 - 28.

Шебанова С.Г. Практичний курс “Сприяння своєму зростанню” // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 4. - С. 14 - 17.

Шебанова С.Г. Концептуальна модель корекції агресивної поведінки студентів // Актуальні проблеми юридичної психології: матер. Міжнар. наук.-практ. конференції. - К., 1999. - С. 82 - 83.

Шебанова С.Г. Агрессия как форма социального научения // Журнал для батьків. - 1999. - № 3. - С. 36 - 37.

Шебанова С.Г. Експрес-діагностика типів реагування // Педагогічна толерантність. - 1999. - №2 - С. 109 - 113.

Шебанова С.Г. Психокорекція агресивної поведінки // Педагогіка та психологія. - 1999. - № 3. - С. 15 - 23.

Шебанова С.Г. Подолання агресивної поведінки у студентів // Матеріали III з'їзду психологів Товариства психологів України. - К., 2000. - С. - 208 - 209.

Шебанова С.Г. Профілактика та корекція агресивної поведінки студентів засобами тренінгу спілкування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - вікова та педагогічна психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемі профілактики та корекції непротиправної агресивної поведінки у студентської молоді. Дослідження показало, що однією із суттєвих причин, яка детермінує готовність особистості до агресивного реагування, є некритичне засвоєння конфліктно-негативістської субкультури спілкування. Обґрунтовано концептуальну модель психокорекції непротиправної агресії на основі розширення соціального досвіду особистості: розвитку здатності до рефлексії, соціальної перцепції та до саморегуляції засобами тренінґу спілкування у відповідності з моральнорелевантними цінностями. Ефективність тренінґу обґрунтовано теоретично та підтверджено експериментально. Основні результати дослідження знайшли практичне застосування в роботі психологічної служби Херсонського педагогічного університету.

Ключові слова: агресивна поведінка, конфліктно-негативістська субкультура, соціально-психологічний тренінґ, соціальні уміння, моделювання неагресивних стратегій.

Шебанова С.Г. Профилактика и коррекция агрессивного поведения студентов средствами тренинга общения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - возрастная и педагогическая психология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблеме профилактики и коррекции непротивоправного агрессивного поведения у студенческой молодежи. Научная новизна исследования состоит в анализе основных причин, детерминирующих возникновение непротивоправной агрессии в поведении студентов. По мнению автора, среди разных причин, способствующих формированию готовности к агрессии, важное место занимает опыт, приобретаемый в рамках негативистской субкультуры общения.

Рассмотрены проведенные в рамках мировой психологии исследования в области изучения феномена агрессии. Выделено четыре основных подхода, в соответствии с которыми агрессию рассматривают: как инстинкт, как мотив, как систему установок, как социальную форму поведения, усваиваемую в ходе приобретения социального опыта. Опираясь на философскую концепцию социоонтогенетического подхода, автор рассматривает потенциальную готовность личности к агрессивному реагированию как результат некритического усвоения конфликтно-негативистской субкультуры общения.

Систематизируются основные представления об агрессии; ставится вопрос о необходимости разведения проблемы усвоения конфликтно-негативистской субкультуры и проблемы конфликтного общения; поднимается вопрос о необходимости осознания того, что разнообразные проявления агрессивного поведения “законопослушной” молодежи становятся весьма острой проблемой нравственности нашего общества. Признание этого факта ведет к поиску способов профилактики и коррекции агрессивного поведения.

Выполненный автором, на основе эмпирического исследования, анализ матрицы значимых интеркорреляций указал на три блока взаимозависимостей: аффективный, когнитивный и поведенческий, которые легли в основу обоснования как структуры агрессии, так и концептульной модели психокорреции агрессивного поведения.

Анализ “образа Я”, как интегрального образования в структуре самосознания обследованных студентов, выявил две негативные тенденции. Первая - это “позиция отрицания норм и правил поведения” с выраженным агрессивным потенциалом и эгоцентрической направленностью личности. Вторая - это “пассивно-потребительская позиция”, выражающаюся в потере личностного смысла существования. По мнению автора, это обусловлено разрушением традиционной системы морали и нравственных ценностей, что с необходимостью актуализирует проблему формирования моральнорелевантных ценностей, ориентированных на социальную толерантность.

На основе факторного анализа из 39 непосредственно измеренных параметров агрессивного поведения студентов выделен комплексный обобщенный фактор (обозначенный нами как “фактор социальной толерантности”). Один из его полюсов по форме и способам восприятия действительности отражает “готовность к агрессии”, другой - “готовность к толерантности”.

Таким образом, в качестве важных условий профилактики и коррекции проявлений агрессии выступают: формирование моральнорелевантных ценностей личности на основе усвоения духовной культуры; формирование осознанной потребности личности в выборе неагрессивных стратегий поведения; развитие рефлексивных, перцептивных и саморегуляторных способностей.

Полученные результаты могут быть полезны тем, кто занимается психологическим консультированием, теорией и практикой обучения и воспитания; они могут быть также использованы в практике активных методов обучения: для дальнейшего усовершенствования программ тренинга; для предварительной диагностики при формировании групп СПТ. Эффективность тренинга обоснована теоретически и подтверждена экспериментально. Основные результаты работы нашли практическое применение в работе психологической службы Херсонского педагогического университета.

Ключевые слова: агрессивное поведение, конфликтно-негативистская субкультура, социально-психологический тренинг, социальные умения, моделирование неагрессивных стратегий.

Shebanova S.G. Prophylaxіs and correctіon of students` aggressіve behavіour by means of the communіcatіon traіnіng.-Manuscrіpt.

Dіssertatіon for a degree of Candіdate of Psychologіcal Scіentіfіc. (Specіalіty

19.00.07 - Pedagogіcal and Age Psychology) - G.S.Kostіuk Instіtute of

Psychology, of Academy of Pedagogіcal Scіence of Ukraіne, Kyіv, 2000.

The dіssertatіon іs devoted to the prophylaxіs and correctіon оf students` aggressіve (not aіmed agaіnst law) behavіour. The research has shown that one of the essentіal factors determіnіng formatіon of a person's readіness to aggressіve reactіons at the outsіde world іs that of non-crіtіcal masterіng of the conflіct-negatіve communіcatіve subculture.

The conceptual model of psychocorrectіon of аggressіon by means of сommunіcatіon traіnіng іs grounded. Thіs correctіon іs based on socіal experіence extensіon, іn partіcular on the development of abіlіtіes of reflectіon, socіal perceptіon and self-control іn correspondence wіth morally relevant values. The traіnіng effіcіency іs theoretіcally grounded аnd proved experіmentally. The maіn results of the research are beіng practіcally іmplemented іn Kherson Pedagogіcal Unіversіty psychologіcal servіce work.

Key words: aggressіve behavіour; conflіct-negatіve subculture, socіal-psychologіcal traіnіng', socіal skіlls, non-aggressіve strategіes modellіng.

Размещено на Allbest.ru