Достовірність наукових результатів і обґрунтованість висновків забезпечувалася: теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів меті і завданням дослідження, використанням стандартизованих методик, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних, використанням сучасних методів статистичної обробки матеріалу.

Апробація дослідження. Матеріали дисертації доповідались на міжнародних (м. Київ, 1999; м. Одеса, 1996, 2000) науково-практичних конференціях, методичних семінарах завідувачів та методистів дошкільних виховних закладів та початкової школи М.Одеси.

Основні положення та результати дослідження відображено в 7 публікаціях автора, з них три - у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, загального висновку, додатків. Повний обсяг дисертації - 200 сторінок машинописного тексту, з них 163 сторінок основного тексту. В роботі вміщено 21 таблиця, 5 малюнків, які розташовані на 24 сторінках. У списку використаних джерел 256 найменувань, обсяг додатків становить 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, визначається його об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза.

У першому розділі - "Теоретико-методологічне дослідження феномена психологічної адаптації дітей" - на основі вивчення літературних джерел узагальнюються науково-теоретичні підходи до вивчення процесу адаптації та дезадаптації особистості; аналізуються дослідження феномена психологічної готовності дітей до навчальної діяльності як передумови психологічної адаптації дітей до школи.

Феномен "адаптація" є предметом дослідження не тільки психології, але й інших галузей наукових знань. Як свідчить аналіз сучасної літератури (З. І. Барбатова, Ф. Б. Березін, І. І. Ліхницька, О. В. Новикова, С. С. Полтирев та інші), особливий пріоритет у цьому напрямку поряд з психологією посідають роботи біологів та фізіологів (М. М. Безруких, Т. А. Володенкова, І. А. Лаптєва, Ф. Б. Березін, Д. В. Колесов, І. А. Кулак, А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова та інші).

Аналізуючи понятійну сутність категорії психологічної адаптації можна виділити декілька напрямків в описі цього феномена з урахуванням фактора виду психічної діяльності. Це зокрема, соціально-психологічна адаптація (Г. М. Андреєва, С. А. Бадоєва, І. С. Булах та інші); пізнавальна адаптація, що пов'язана з діяльністю і функціонуванням психічних процесів (Н. А. Бастун, Б. П. Нікітін, Н. Ф. Тализіна та інші), та емоційно-вольова адаптація (Л. М. Аболін, В. К. Вілюнас, К. Ізард, Б. І. Кочубей, О. Я. Чебикін та інші). Психологічна адаптація має в деяких випадках різноспрямоване тлумачення. Наприклад, адаптивність, неадаптивність, дезадаптація, дезадаптивність (А. В. Петровський).

Щодо визначення поняття психологічної адаптації особистості до навчальної діяльності, то в сучасній літературі (В. Г. Асеєв, Н. І. Гуткіна, В. В. Давидов, Л. С. Здункевич, О. В. Новикова, А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова та інші), ми виявили кілька підходів. По-перше, вчені розглядають її як адаптацію до соціально-психологічних умов організованого шкільного навчання; по-друге, певних умов засвоєння засобів самостійного навчання.

Результати дослідження проблеми адаптації у школярів також можна згрупувати за кількома напрямками. По-перше, це роботи (М. В. Антропова, М. М. Безруких, Т. А. Володенкова та інші), в яких вивчаються переважно фізіологічні ознаки адаптації до умов навчальної діяльності учнів. По-друге, роботи (А. Г. Хрипкова, Л. С. Здункевич, І. А. Кулак та інші), в яких ілюструється функціональний підхід, що поєднує поряд з фізіологічними, біологічними, ще й психологічні показники. По-третє, це низка праць (Л.А. Венгер, К.М. Поліванова, Г.Г. Кривцов, Є.Є. Кривцова та ін.), в яких розглядаються суто психологічні характеристики адаптації дітей. Узагальнення рівнів прояву шкільної дезадаптації розглядаються в дослідженнях В.Є. Кагана. Він визначив сутнісні параметри понять "шкільних неврозів", "шкільна дезадаптація" та ін.

Актуальною проблемою серед фахівців, які вивчають особливості адаптації дітей до школи, вважається визначення детермінуючих її факторів. Так, Н. Шипковенські провідну роль у порушенні шкільної адаптації відводить дидаскологенії, тобто порушенням психогенного характеру, які зумовлюються непедагогічними вчинками вчителя. Низка авторів (К.В. Бардін, В.М. Петрунек, Л.М. Таран та інші) вважає, що успішність процесу адаптації школяра до навчальної діяльності залежить від особливостей відношення до учня в родині.

Вчені (В.І. Войтко, Ю.З. Гільбух) відзначають, що процес адаптації школяра залежить від рівня опанування ним навчальною діяльністю.

Особливу увагу фахівці приділяють факторам, що пов'язані з затримкою психічного розвитку та розладами у психічному здоров'ї дітей (Т.А. Власова, М.С. Певзнер, І.В. Ульєнкова, Т.П. Вісковатова та ін.)

Вчені (Л.М. Винокуров, М.Г. Карлсен, Г.М. Мисько та ін.) досліджували залежність процесу адаптації дитини до школи від комплексу нервово-психічних розладів, що мають спадкову природу і зумовлюють біологічну схильність дитини до школи. Окремі вчені (М.І. Буянов, Л. С. Виготський, М. Роттер та інші) до категорії дезадаптованих учнів відносять дітей з порушенням поведінки. Інші фахівці (Я.Л. Коломийський, Т.Є. Конникова, Л.І. Божович, Л.С. Славіна та інші) вважають, що важливе значення для успішності адаптації до школи мають риси характеру особистості школяра, несформованість яких ускладнює учню входження до шкільного колективу однолітків.

Спроба узагальнити різноманітні дослідні матеріали з проблеми шкільної адаптації зроблена О. В. Новиковою. У своїй роботі вона аналізує природу шкільної дезадаптації, виявляє її причини. Автор зосереджує увагу на різних формах порушення адаптації до школи в молодшому шкільному віці. Щодо підлітка, то одним з головних чинників психогенної шкільної дезадаптації, на думку О. В. Новикової, виступають труднощі в спілкуванні школяра з однолітками та дорослими.

У спеціальній літературі описуються різні напрямки навчально-виховної і корекційної роботи щодо усунення шкільних труднощів і поліпшенню процесу адаптації дитини до навчальної діяльності. Так, пропонується спрямовувати роботу на родину учня (А. І. Захаров, С.В.Ковальов, В. В. Столін та інші); лікування та профілактику соматичних розладів (М. І. Буянов, В. Е. Каган, Н. Г. Карлсен та інші); корекцію інтелектуальних, емоційних і особистісних порушень (М.К. Акімова, Г.М. Бреслав, К. Бютнер та інші); психологічне консультування вчителів (Л. А. Венгер, А. Б. Добрович, Н. В. Жутикова та інші); створення належного психологічного клімату в учнівських колективах, за рахунок добрих міжособистісних стосунків учнів (Я. Л. Коломийський, Т. С. Конникова, А. М. Лутошкін та інші).

Важливим фактором успішної адаптації дитини до школи є емоційне забезпечення навчально-виховного процесу (Л. І. Божович, В. В. Давидов).

Існують дослідження, спрямовані на забезпечення процесу адаптації до навчальної діяльності адекватними умовами емоційної регуляції (М. П. Фетіскін, О. Я. Чебикін). Інші дослідження також засвідчують, що психологічні особливості адаптації дітей до навчальної діяльності тісно пов'язані з розвитком пізнавальних процесів, комунікативних, мотиваційних та вольових якостей учнів.

У другому розділі - "Експериментальне дослідження адаптації дітей до навчальної діяльності залежно від їхнього психічного розвитку" - описано психологічні особливості дітей під час адаптації до навчальної діяльності. Вивчено рівні змін у мотиваційній, емоційно-вольовій, інтелектуальній, комунікативній сферах у процесі адаптації до школи.

Аналіз одержаних експериментальних даних дозволив констатувати, що 21% дітей зазнають труднощі адаптації до навчальної діяльності і понад 50% учнів хоча й адаптуються до навчальної діяльності, але мають резерв її підвищити.

Визначення особливостей мотиваційної сфери дітей відбувалося з оглядом на такі показники їх спрямованості, як бажання вчитися, пізнавальна активність, ставлення дітей до школи. Рівень розвитку мотиваційної сфери дітей в період їхньої адаптації до школи має певну варіативність, тобто є діти, у яких ознаки мотиваційної сфери, що мають пряме відношення до навчальної діяльності, знаходяться на високому рівні (50%), на середньому (43 %) і на низькому (7%). Розглядаючи особливості розвитку мотиваційної сфери у зв'язку з адаптацією дітей до школи, було встановлено, що чим нижче рівень адаптації, тим менші ознаки показників, які характеризують особливості прояву пізнавальної мотивації учнів.

Рівень розвитку емоційно-вольової сфери дітей визначався за допомогою спеціальних тестових завдань, у яких випробуваним доводилося долати певні перешкоди на рівні специфічних навчальних дій. Аналіз одержаних даних дозволив виявити досить значну варіативність їх прояву в дітей. За узагальненими середніми даними можна стверджувати, що характер розвитку емоційно-вольової сфери у обстежених дітей наближається до високого рівня, тобто розвиток емоційно-вольових якостей у більшості дітей є достатнім. Разом із тим, є певна частина (25%) дітей, у яких відмічається недостатній рівень розвитку цих якостей. Одержані наслідки досліджень, як і попередні, засвідчують, що успішність психологічної адаптації дітей до школи може детермінуватися розвитком їх емоційно-вольової сфери.

Особливості пізнавальних процесів у дослідженні вивчалися за допомогою тестових завдань, спрямованих на оцінку розвитку в дітей розумової сфери та уваги. Результати дослідження засвідчили, що за винятком показників "уміння читати", "додавання", "визначення форми слова", "письмо за зразком" розвиток інтелектуальної сфери є таким, що перевищує рівень на 0,1 - 0,4 умовних балів. Тобто, виходячи з середніх даних, можна стверджувати, що прояв пізнавальних процесів у обстеженої вибірки дітей переважно знаходиться на достатньому рівні. Водночас є певна кількість дітей, яким притаманні невисокі значення даних, що характеризує розвиток окремих пізнавальних процесів. Якщо розглянути показники розвитку інтелекту в дітей з високим і низьким рівнями адаптації до школи, то є суттєва різниця між ними, що складає від 0,5 до 0,9 умовних балів.

Також спостерігалася різниця в розвитку пізнавальних процесів, але з більш низькими ознаками між дітьми, які мають високий і середній рівень адаптації. Тобто, відносно мотиваційної і емоціональної сфери, де ми спостерігали значну варіативність, показники, що характеризують розумову сферу, більш чітко співвідносяться з особливостями психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності у школі. Такі дані пояснюються тим, що пізнавальні процеси насамперед пов'язані з умовами навчальної діяльності у школі. Саме вони обумовлюють характер сформованості певних навчальних дій під час вирішення навчальної задачі. Це дозволило стверджувати нам, що розвиток пізнавальних процесів є провідним у системі психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності.

Вивчення показників розвитку комунікативної сфери дітей засвідчило, що переважна більшість дітей (85%) виявила середній і високий рівні. Якщо говорити про узагальнені дані в обстеженої вибірки учнів, то вони є такими, що наближаються до вище середнього рівня в більшості випадків.

Дані експерименту дозволяють дійти висновку щодо необхідності внесення певних змін в організацію навчально-виховного процесу дітей, що сприяли б нівелюванню особливостей психічного розвитку дітей, які залучаються до навчальної діяльності у школі. Розв'язання цієї проблеми потребує спеціального дослідження.

У третьому розділі - "Науково-методичне дослідження адаптації дітей на прикладі школи вільного творчого розвитку" - визначено шляхи, методи та прийоми подолання дітьми труднощів періоду адаптації до навчальної діяльності у школі. Викладено методику і результати формуючого експерименту по перевірці ефективності запропонованих психолого-педагогічних заходів, створенню сприятливих умов адаптації дітей до навчальної діяльності. Доведено, що система психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності обіймає декілька етапів.

Перший етап пов'язаний з визначенням особливостей психічного розвитку дітей з метою створення уявлення щодо їхніх можливостей та визначення індивідуального підходу до роботи з учнем. Цей період передбачає проведення комплексного обстеження дітей перед вступом до школи із визначенням особливостей психічного розвитку.

Другий етап був зорієнтований на визначення та розробку конкретних психолого-педагогічних методів і прийомів, які б на етапі підготовки дітей до школи дозволили максимально використовувати провідну діяльність (ігрову) як засіб розвитку необхідних особливостей мотиваційної, емоційно-вольової, комунікативної та інтелектуальної сфери. До таких заходів ми віднесли насамперед розроблений комплекс різних психомоторних вправ ігрового характеру, що реалізувався на уроках, з-поміж них, рухливі вправи на увагу і суто рухливі. Моделювання умов для прояву діяльності, що дає можливість у індивідуальному та оптимальному темпі кожному учню реалізувати творчі дії, спрямовані на нівелювання розбіжностей психічного розвитку.

Третій етап - зорієнтований на системне цілеспрямоване підкріплення розвитку мотиваційних, емоційно-вольових, комунікативних і інтелектуальних особливостей, що досягається завдяки нетрадиційного засобу проведення різних занять протягом дня як в умовах класу, так і за умов реальної навчально-виховної діяльності, зокрема проведення занять за спеціальним сценарієм на природі, у шкільному зоопарку, виробничій майстерні тощо.

Вирішення завдань експерименту передбачало застосування певних методичних підходів реалізації навчально-виховного процесу згідно з вальдорфською педагогікою. Це насамперед: організація дня в певному ритмі; викладання навчального матеріалу великими циклами ("епохами"); виховання волі за допомогою художньо-естетичних вправ; використання ритмічно-мовленнєвих вправ для впливу на почуття дитини.

Кількісна характеристика змін у рівнях психологічної адаптації до навчальної діяльності учнів експериментального і контрольного класів подано в таблиці.

Таблиця. Рівні психологічної адаптації учнів до навчальної діяльності експериментального і контрольного класів

Як засвідчують наведені дані таблиці, до початку формуючого експерименту в експериментальному класі високий рівень психологічної адаптації до навчальної діяльності виявили 6 учнів (27,3%), середній - 11 дітей (50%), низький - 5 учнів (22,7%). Після експерименту відповідно: 19 учнів (86,5%), 2 (9%), 1 (4,5%). В контрольному класі до початку формуючого експерименту високий рівень психологічної адаптації до навчальної діяльності виявили 8 учнів (27,5%), середній - 13 дітей (45%), низький - 8 учнів (27,5%). Після експерименту відповідно: 8 учнів (27,5%), 14 (48,4%), 7 (24,1%).

Одержані дані засвідчили, що запропонований підхід сприяв підвищенню рівня психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності. Так, в експериментальному класі збільшилася кількість учнів з високим рівнем адаптації. Відбулися зміни кількості учнів, віднесених до середнього рівня адаптації. У контрольному класі зміни були незначними: один учень з третьої групи (низький рівень адаптації) перейшов у другу (середній рівень адаптації).

Різниця в кількісному складі груп експериментального класу до проведення експерименту і після нього є статистично значущою (ч2=15,6 при ч 2 кр.=9,214; р<0,01). Подані кількісні дані свідчать про те, що спеціально організована система навчально-виховної роботи, в якій реалізувалися розроблені методи та прийоми психолого-педагогічного впливу на дітей, дозволила суттєво підвищити їх психологічну готовність до навчальної діяльності і тим самим покращити адаптацію дітей до школи.

Загалом проведене дослідження підтвердило припущення про те, що в результаті визначення механізмів прояву та взаємодії пізнавальних процесів, мотиваційної та емоційно-вольової сфери дитини можна розробити ефективну систему попередження та нівелювання дезадаптаційних проявів у дітей, які залучалися до організованої навчальної діяльності.

У висновках викладено результати дослідження:

1. Психологічна адаптація дітей до організованої навчальної діяльності має суттєве значення для розвитку учнів та їхнього психічного здоров'я. Особливу актуальність це набуває у зв'язку з залученням дітей шести років до організованої навчальної діяльності.

2. Виявлено, що адаптація дітей до навчальної діяльності може здійснюватися на фізіологічному, функціонально-психологічному і соціально-психологічному рівнях.

3. Встановлено, що незадовільні умови адаптації дітей до школи сприяють зниженню пізнавальних інтересів, виникненню небажаних, негативних емоційних станів, погіршенню працездатності на уроках.

4. Процес адаптації детермінується як зовнішніми так і внутрішніми факторами. До перших належать психолого-педагогічні умови, до других - особливості психічного розвитку дітей. Розкрито, що сприятливі умови для психологічної адаптації дітей до школи можуть бути забезпечені емоційною регуляцією процесу навчальної діяльності, а індивідуальні особливості розвитку емоційно-вольової сфери та пізнавальних процесів дітей виступають одним з важливих чинників їхньої адаптації до навчальної діяльності.

5. Доведено, що залежно від особливостей розвитку мотиваційної, емоційно-вольової сфери, комунікативних особливостей та пізнавальних процесів, дітей можна поділити на три умовні групи: 27,3 % учнів з високим рівнем психологічної адаптації до навчальної діяльності; 50 % - з середнім та 22,7 % - з низьким. При цьому, зазначено, що незадовільний рівень психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності пов'язаний з низьким рівнем розвитку особливостей їхніх пізнавальних процесів.

6. Розкрито, що є певні відмінності в прояві адаптації дітей, що залежать від їхньої статі, тобто 23% хлопчиків і 21% дівчаток виявили високий рівень адаптації до навчальної діяльності.

7. Розроблено систему психологічної адаптації дітей до організованої навчальної діяльності, яка враховує індивідуальні особливості їхнього психічного розвитку та гуманістичні умови організації навчально-виховного процесу з урахуванням основних положень теорії емоційної регуляції навчальної діяльності.

8. Апробація запропонованих методів дозволяє стверджувати, що системність у підкріпленні розвитку мотиваційних, емоційно-вольових, комунікативних та інтелектуальних особливостей, яка досягається нетрадиційними засобами проведення різних занять як в умовах класу, так і в умовах реальної навчально-виховної діяльності, поза межами класу значно, підвищує адаптацію учнів до навчальної діяльності.

Перспективу дослідження вбачаємо у визначенні характеру психологічної адаптації дітей, які мають затримку в психічному розвитку; впливу соціально-психологічних умов виховання дітей на їхню адаптацію до школи; розробці науково-методичних заходів профілактики виникнення небажаних дезадаптаційних проявів у дітей на етапі підготовки до школи.

Основні положення та результати дослідження відображено в таких публікаціях автора:

1. Боделан О.Р. Залежність психологічної адаптації дітей до школи від розвитку їхніх мотиваційних та емоційно-вольових особливостей // Наука і освіта. - Одеса, 1998. - № 1 - 2. - С. 93 - 96.

2. Боделан О.Р. Вплив інтелектуальних і комунікативних особливостей дітей на їхню психологічну адаптацію до школи // Наука і освіта. - Одеса, 1998. - № 4 - 5. - С. 32 - 34.

3. Боделан О.Р. Дослідження особливостей психологічної адаптації дітей до школи та умов її забезпечення // Наука і освіта. - Одеса, 2000.-№ 4. - С. 44 - 46.

4. Боделан О.Р., Чебикін О.Я. Дослідження психологічних особливостей адаптації дітей до навчальної діяльності // Наука і освіта. - Одеса, 1999. - № 3 - 4. - С. 54 - 57.

5. Боделан О.Р. Особенности развития творческого потенциала учащихся в условиях учебной деятельности // Визуальное мышление и творчество: проблемы и перспективы исследования. Тематический сборник статей. - Одесса, 1996. - С. 100 - 101.

6. Боделан О.Р. Влияние эмоционального комфорта на проявление творчества у учащихся // Современное состояние и перспективы развития гуманитарных наук. - Одесса, 1997. - С. 114-115.

7. Боделан О.Р., Массанов А.В. Основные тенденции в психическом развитии старших дошкольников // Психологія на перетині тисячоліть. - К., 1999. - С. 448 - 454.