Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Автореферат

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РАННЬОЇ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ І ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ

Дзюбко Людмила Віталіївна

Київ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Кардинальні зміни в соціокультурній ситуації, що відбулися в країні за останнє десятиліття, породжують нові реалії, які потребують наукового осмислення і якісно нових підходів до їх вивчення і практичного врахування. На сучасному етапі становлення в Україні громадянського суспільства виняткового значення набуває наукове дослідження та вирішення соціокультурних, соціально-психологічних та особистісних аспектів проблеми подолання шкільної дезадаптації.

Аналіз психологічної літератури, спостереження вчителів свідчать про те, що дезадаптація як психологічний феномен спостерігається в значної кількості школярів України. З кінця 70-х років дезадаптація відзначається і в цілому ряді інших країн - як розвинутих в економічному відношенні (США, Франція, Швеція, Японія), так і в країнах третього світу (Bennet A., Stirling J., Charlesworth W., Azarnow J., Callan J., Shorpita B., Flakierska N., Grannel de Alkaz E. та ін). Причини виникнення цього явища тлумачаться фахівцями залежно від конкретної соціально-економічної та політичної ситуації в тій чи іншій країні.

Переважна більшість вітчизняних психологічних досліджень, присвячених соціальній дезадаптації школярів, зосереджена на описі підліткового віку, в межах якого традиційна “важковиховуваність” розглядається як одне із найменш небезпечних явищ серед девіантних форм соціально дезадаптованої поведінки, як-от: аддиктивної, кримінальної, деструктивної та ін. Водночас шкільна дезадаптація саме в молодшому шкільному віці, за винятком активної констатації феномена, звичними посиланнями на відсутність готовності до навчання в школі й індивідуальну вразливість організму та ЦНС залишається недостатньо дослідженою. Варто зазначити, що за різними джерелами від 20% до 56% учнів початкових класів відчувають виражені психологічні труднощі в пристосуванні до шкільного життя. При цьому рівень шкільної дезадаптації дітей та форми її вияву коливаються від легких поведінкових і мотиваційних порушень (реакцій явного або прихованого протесту) до повної відмови відвідувати школу (М.М.Заваденко, 1995; О.І.Захаров, 1998; І.О.Коробейніков, 1990; Н.Ю.Максимова, 1997; В.М.Оржеховська, 1996 та ін.). Потреби початкової школи, зокрема перехід на навчання з 6 років, вимагають знаходження шляхів зняття дезадаптації молодшого школяра (ранньої шкільної дезадаптації - РШД) як негативного явища, що заважає своєчасній і повноцінній соціалізації дитини, формуванню її особистості.

Недостатня розробка теоретичних і прикладних аспектів даної проблеми в її спрямованості до умов сучасної початкової школи України і зумовила вибір теми дослідження. Дисертація виконувалася в рамках загальної теми “Особистісні аспекти професійної підготовки шкільних психологів“ лабораторії консультативної психології при кафедрі психології Київського державного лінгвістичного університету. Номер держреєстрації: 0198U00661.

Обєктом дослідження є шкільна дезадаптація учнів початкових класів.

Предметом дослідження є особливості суб'єктивної репрезентації власного “Я” дитини в ситуації РШД та її трансформації залежно від комунікативної поведінки значущих дорослих.

Мета дослідження полягає у вивченні психологічного аспекту РШД та оптимізації комунікативної підготовки шкільних психологів і вчителів для допомоги молодшому школяреві в ситуації РШД.

Гіпотеза дослідження.

РШД у сучасних умовах є похідною не тільки від особистісних чи індивідуальних особливостей дітей молодшого шкільного віку, а й від специфіки загальної психосоціальної ситуації; механізмом її неусвідомленого програмування у дітей є негативна каузальна атрибуція значущих дорослих, зокрема вчителя. Отже, умовою зміни зазначеної психосоціальної ситуації є спеціальне навчання педагогів та шкільних психологів усвідомленому використанню механізму позитивної експектації як комунікативного засобу, що стимулює потенційні особистісні ресурси.

Відповідно до головної мети й гіпотези були визначені завдання дослідження:

- проаналізувати генезис РШД як психосоціального феномена й сформулювати зміст цього поняття;

- визначити психологічні механізми РШД;

- дослідити групові та індивідуальні особливості молодших школярів у ситуації РШД;

- виявити шляхи подолання РШД;

- вивчити й змоделювати умови оптимізації комунікативної підготовки шкільних психологів та вчителів для допомоги дитині в РШД;

- обґрунтувати зміст діяльності шкільних психологів у плані запобігання й подолання РШД.

Загальною методологічною основою дослідження є культурно-історична теорія Л.С.Виготського, розвинена й збагачена в працях О.Л.Венгера, В.В.Давидова, І.В.Дубровіної, О.М.Леонтьєва, О.І.Поддьякова, Д.Б.Ельконіна та ін.; теорія навчання і розвитку Г.С.Костюка, яка в проективно-моделюючому аспекті реалізована в працях Г.О.Балла, О.В.Киричука, С.Д.Максименка, Ю.М.Швалба, Т.С.Яценко та ін.

Конкретно-концептуальною основою дослідження є положення про дисфункцію соціо- і психогенеза (Ю.А.Александровський, Ф.Б.Березін, Г.М.Бреслав, К.М.Гуревич, О.І.Захаров, В.Ю.Каган, Н.Ю.Максимова, В.М.Оржеховська та ін).

Теоретичною базою експериментальної частини дослідження є принципи семантичного конструкціонізму, відображені у факторній теорії особистості Р.Кеттелла, теорії особистісних конструктів Дж.Келлі, теорія поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперіна, а також методи психосемантики (О.Ю.Артем'єва, О.Ф.Бондаренко, В.Ф.Петренко та ін.), проективної психології (Л.Ф.Бурлачук).

У роботі використано теоретичні й емпіричні методи дослідження: теоретичний аналіз досліджень проблеми феномена ранньої шкільної дезадаптації (РШД) на базі вітчизняних та зарубіжних джерел; бесіди з вчителями, шкільними психологами, медпрацівниками та дітьми; психологічний експеримент, що включає пілотажний, констатуючий і моделюючий етапи із застосуванням діагностичних проективних та ідеографічних методик і корекційних технік; методи математичної статистики (факторний аналіз, кластер-аналіз критерій Ст'юдента, -квадрат). Математична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалася на основі пакета програм для обробки даних психологічних досліджень SPSS.

Дослідження проводилось упродовж 1996-1999 рр.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні обсягу та змісту поняття “рання шкільна дезадаптація”; у розкритті психосоціальної детермінації і виокремленні психологічної сутності зазначеного феномена; у розгляді процесів соціогенезу молодшого школяра з позицій психосемантичного підходу шляхом експериментального вивчення; у використанні моделюючого експерименту як способу дослідження можливості опосередкованого поліпшення психосоціальної ситуації, що породжує РШД; в експериментальному доведенні того, що подолання зазначеного феномена у молодших школярів можливе за умови зміни провідного детермінанта його шкільного образу світу - рольової комунікативної поведінки вчителя.

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні поняття ранньої шкільної дезадаптації, що відбиває полідетерміноване, психосоціальне за своєю природою явище; у висвітленні концептуально-методологічних та прикладних шляхів його дослідження; у з'ясуванні суб'єктивного компонента репрезентації “Я” молодшого школяра в ситуації РШД; у розкритті можливості моделюючого експерименту як опосередкованого засобу впливу на дитину в ситуації РШД шляхом зміни системи експектацій з боку значущих дорослих.

Практичне значення роботи обумовлене можливістю використання структури й змісту моделюючого експерименту в цілому й тематичного соціально-психологічного тренінгу (ТСПТ) зокрема для професійної підготовки студентів та вдосконалення роботи вчителів молодших класів і шкільних психологів у середніх і вищих навчальних закладах, а також у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Сформульовані пропозиції щодо психологічної профілактики та корекції РШД; запропоновано доповнення до “Етичного кодексу психолога”.

Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечені комплексним (аналітичним, пілотажним, експериментальним) дослідженням проблеми; використанням валідних і надійних діагностичних методик, адекватних цілям та завданням роботи; репрезентативністю вихідної вибірки учасників дослідження; застосуванням статистичних критеріїв надійності й достовірності, а також достатнім рівнем застосовуваного пакету сучасних статистичних програм для психологічних досліджень (SPSS).

Положення, які виносяться на захист:

1. РШД зумовлена специфікою соціальної ситуації і виникає в умовах, коли початкова школа як один з основних інститутів соціалізації та соціогенезу втрачає усталені (традиційні) форми організації шкільного життя.

2. Психосоціальним джерелом виникнення РШД у цілому є неусвідомлені вчителями підкріплення й підтримка дітей з конформною поведінкою; специфічним пусковим механізмом РШД є каузальна атрибуція, під впливом якої дітям приписуються психологічні відмінності й особливості, що характеризуються загальною ознакою “дезадаптація”.

3. У процесі ранньої шкільної соціалізації до закінчення третього класу відбувається значне розходження між системою уявлень дитини про себе й реальними характеристиками, що об'єктивно її описують. Такі розходження зумовлені інтеріоризованими очікуваннями, установками та ставленням з боку значущих дорослих, передусім - учителів.

4. Формування у вчителів молодших класів та в шкільних психологів особистісної рефлексії над своєю професійною поведінкою, навчання їх усвідомленому застосуванню просоціальних експектацій дозволяє моделювати психологічні ситуації, що стимулюють потенційні особистісні ресурси дитини.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались на Костюківських читаннях “Психологія на перетині тисячоліть” (Київ, 1998 р.), на конференціях: “Особистість і трансформаційні процеси в суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти” (Харків, 1999 р.), “Проблеми особистості” (Київ, 1999 р.), “Педагогічні ідеї А.С.Макаренка й сучасність: проблеми та перспективи” (Переяслав-Хмельницький, 1999 р.).

Теоретичні підходи та експериментальні результати обговорювались на засіданнях кафедри психології Київського державного лінгвістичного університету, Міжвузівського центру консультативної психології при КДЛУ, а також у педколективах шкіл №№ 94, 97 м. Києва та в ряді шкіл Київської області.

Зміст роботи відображений у 7 публікаціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У дисертації міститься 17 таблиць, 6 графіків, 10 малюнків, 18 сторінок додатків. Список літератури включає 246 джерел. Обсяг дисертації - 194 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

дезадаптація школяр психологічний деструктивний

У вступі обґрунтована актуальність дисертаційного дослідження, сформульовані його мета, об'єкт, предмет та завдання; розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичну й практичну цінність; подані положення, які виносяться на захист, структура роботи та дані про її апробацію.

Перший розділ “Рання шкільна дезадаптація як психологічна і соціокультурна проблема” присвячений загальнотеоретичному аналізу феномена ранньої шкільної дезадаптації (РШД) в конкретних формах і специфіці виявлення, визначенню за результатами пілотажного обстеження масштабів явища в сучасній школі України, обґрунтуванню методології підходу, шляхів і засобів експериментального дослідження.

Зазначено, що початковий етап систематичної шкільної освіти - один з найважливіших періодів у житті дитини. Це пов'язано не тільки зі зміною соціальної ситуації розвитку дитини, її соціального статусу й зайняттям нової, соціальної позиції - школяра, але й з сукупністю різноманітних аспектів розвитку й формування дитини як соціального індивіда, складним взаємопереплетінням процесів соціалізації та персоналізації (що відповідає терміну “соціогенез” у Л.С.Виготського), які у зазначений період життя дитини ведуть до становлення не тільки нових способів діяльності, а й до формування “базових основ особистості”.

У психологічній науці традиційно приділяється значна увага питанням повноцінного розвитку й навчання молодшого школяра (Л.Й.Айдарова, Ш.О.Амонашвілі, Л.І.Божович, О.Л.Венгер, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, І.В.Дубровіна, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, Є.М.Кабанова-Меллер, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, С.Д.Максименко, Н.О.Менчинська, Н.Ф.Тализіна та ін.), зокрема проблемам його пристосування до шкільного життя (Л.І.Божович, Г.В.Бурменська, І.В.Дубровіна, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, О.О.Карабанова, О.Г.Лідерс, О.М.Леонтьєв, Н.Г.Лусканова, Н.В.Самоукіна та ін.).

Суттєва зміна деяких складових соціальної ситуації розвитку в сучасних умовах призвела до збільшення кількості дітей початкових класів, які відчувають стан дезадаптації (М.Р.Бітянова, Г.В.Бурменська, І.В.Дубровіна, М.М.Заваденко, О.І.Захаров, В.М.Оржеховська та ін.). Цей стан дослідники, вчителі й батьки пов'язують не стільки з проблемою здоров'я або успішності, скільки із соціально-психологічним входженням дитини в шкільне життя, в колектив класу, в систему шкільних відносин. Відомо, що діти, соматично хворі, ослаблені або з патологією характеру (хоча й практично здорові), не можуть не давати випадків шкільної дезадаптації. Також установлено, що сучасні розумово й емоційно збережені діти заздалегідь опиняються в ситуації, в якій звичайна, нормальна адаптація дитини ускладнена. Тому в нашій роботі мова йде не про патологію соціальної адаптації, а про шкільну дезадаптацію, викликану порушеннями звичних дитині й батькам механізмів і ціннісних норм соціалізації.

У розділі з історичної точки зору, а також з урахуванням специфіки різних психологічних шкіл, розглянуті підходи до проблеми дезадаптації в цілому і ранньої шкільної дезадаптації (РШД) зокрема. Розглядається з психологічної точки зору проблема норми здоров'я. Підкреслюється, що гуманістичний підхід трактує здоров'я як соціально нормовану якість, соціальну норму, формування, культивування і підтримка якої є одним із світоглядних та ціннісних вимірів соціума. Відзначені сучасні підходи й позиції щодо проблеми шкільної дезадаптації. Виділені тенденції, що характеризують психологічну сутність дитячої дезадаптації до шкільного життя.

Обгрунтовано методологічні положення дослідження, які базуються на соціогенетичному підході Л.С.Виготського. Саме ідеї і загальний дух його психологічної системи підвели нас до запитання: чи не є психологічна дезадаптація дітей до шкільного життя наслідком не тільки медико-психологічних (клінічних) аспектів функціонування дитячої психіки, а й соціальної ситуації розвитку сучасного молодшого школяра. Було вирішено звернутися до соціогенезу дезадаптації. В цьому й полягає специфіка нашого підходу до проблеми.

Виходимо з того, що загальна дезадаптація особистості в її психосоціальному розумінні виражається в неможливості відповідати повністю, тобто успішно справлятись з рівнем і змістом завдань і проблемних ситуацій, які висуває соціальна ситуація розвитку. Тоді шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність дитини виконувати запропонований обсяг і досягти бажаної якості навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції школяра. Таким чином, рання шкільна дезадаптація є явищем, яке не дозволяє дитині зайняти позицію школяра по суті.

З метою визначення проявів та масштабів поширення РШД у практиці роботи шкіл України, тлумачення цього явища вчителями й батьками проведено пілотажне дослідження у ряді шкіл Києва та Миколаєва, Київської та Черкаської областей. В анкетах, що заповнювались вчителями, представлені відомості про 2168 учнів, серед яких 1056 дівчаток і 1112 хлопчиків. В анкетуванні брали участь 73 вчителі і 430 батьків учнів початкової школи.

Дослідження підтвердило, що в сучасній початковій школі більше, ніж раніше, дітей, у яких соціопсихологічний статус не відповідає вимогам сформованої ситуації шкільного навчання, оволодіння якою з ряду причин стає ускладненим. Виділяється особлива група дітей - інтелектуально й культурно розвинутих, - які не приймають, не усвідомлюючи цього, саму систему норм, правил і стереотипів шкільного життя. Виокремлені прояви шкільної дезадаптації учнів молодших класів. Показано різне бачення причин її виникнення батьками і вчителями.

Аналіз досліджень феномена дозволив сформулювати поняття ранньої шкільної дезадаптації (РШД), яке відбиває деякий самостійний феномен сучасного шкільного дитинства.

У другому розділі “Експериментальне дослідження феномена ранньої шкільної дезадаптації” представлені результати психосемантичного і особистісного вивчення випадкових вибірок дітей початкових класів як у груповому, так і в особистісному аспектах.

У результаті сукупної процедури обстеження кожної дитини були отримані такі конкретні показники.

Тест “Казковий семантичний диференціал” (КСД): факторна структура семантичного простору індивідуальної свідомості дитини дозволила визначити такі суттєві для подальшої розробки проблеми РШД показники як когнітивна складність, ступінь соціалізації, семантична мовна компетентність і загальна психосоціальна компетентність.

Тест “Багатофакторний особистісний опитувальник для молодших школярів Р.Кеттелла і Р.Коана”: 12 шкал, які вимірюють ступінь вираження особистісних рис, функціонально незалежна природа яких підтверджена у широко відомих дослідженнях та публікаціях.

Тест “Проективний малюнок: будинок-дерево-людина” (ПМ). Відносно проективного малюнка з урахуванням дослідницьких тенденцій останніх років (В.І.Батов, 1997; Т.С.Яценко, 1996) ми здійснили узагальнену експертну оцінку малюнка.

Було обстежено 396 дітей початкових класів. З урахуванням зовнішніх експертних оцінок (передусім учителів і батьків) отриманий масив даних розподілено на дві найбільш оформлені умовні групи: адаптовані і дезадаптовані діти. На підставі отриманих даних складались матриці, які включали: за стовпцями - досліджувані, а за рядками - оцінювані параметри (всього 19, включаючи стать і вік). Із загальної кількості досліджуваних з кожної паралелі було у випадковому порядку відібрано по 33 матриці адаптованих і дезадаптованих дітей з метою нівелювати можливі розходження в конкретних факторних навантаженнях внаслідок різної кількості випробуваних.

Факторний аналіз (ФА) проводився методом головних компонент.

Аналіз вияву феномена РШД проводився тепер не на основі зовнішніх оцінок дитини дорослими, як це було здійснено в пілотажному дослідженні, а з позиції її самосприйняття у цій психосоціальній ситуації.

Узагальнена семантична картина отриманих даних з урахуванням семантичної наповненості факторів подана в таблиці 1 (див. групові фактори адаптованих і дезадаптованих дітей за класами).

За нашими даними “адаптовані” молодші школярі більш чутливі до групових норм і ціннісних переваг реальної соціальної групи, більш керовані, слухняні і, отже, більш залежні від інституціональної організації, з якою вони ідентифікуються (клас, школа). Не випадково у дітей цієї групи з 1-го до 3-го класу включно стабільно зберігаються за тестом Р. Кеттелла і Р.Коана “фактори” G і Q3, що вказує на стійкий компонент саморегуляції поведінки, а за тестом “Казковий семантичний диференціал” - показник семантичної компетентності - як здатність до тонкої диференціації семантичних відтінків мови. Ті ж з дітей, кому приписується статус “дезадаптованих”, фактично змушені відстоювати власні норми й цінності як свій індивідуальний стиль буття, що посилює їхню індивідуалістичність, сензитивність до міжособистісних стосунків у плані загостреного реагування на несправедливість, неприйняття, що, таким чином, формує підвищену конфліктність і тривожність. Це виявляється, зокрема, в стійкому збереженні з 1-го до 3-го класу включно “факторів” F, O, I та в змісті проективного малюнка, що свідчить про загострену емоційну реактивність.

Узагальнений факторний опис свідчить, що до третього класу логіка соціогенезу приводить до закріплення двох груп дітей: однієї, що визначається фактором “Психосоціальна адаптованість”; другої - протилежним фактором - “Психосоціальна дезадаптованість”. Це означає, що шкільна дезадаптація в її ранніх формах (як і адаптація) є процесом, що формується закономірно. Він має свою внутрішню логіку й конкретний психологічний зміст. Отже, РШД як варіант первинної інституціональної дезадаптації є лише окремим випадком дезадаптації дитини в соціумі.

Оскільки саме на дорослих лягає відповідальність за забезпечення умов повноцінного розвитку дитини і молодший школяр ще не є соціально зрілою особистістю, вважали особливо важливим розгляд конкретно-змістовної (індивідуальний аналіз) і формально-класифікаційної (групова кластеризація) основ тієї феноменології, яка була виділена й розкрита на попередніх етапах дослідження.

З цією метою було здійснено двоступеневий аналіз одержаних узагальнених даних. На першому етапі з групи “неблагополучних” і з групи “благополучних” молодших школярів у випадковому порядку було відібрано шість протоколів випробуваних з результатами всіх методик (по одному протоколу з кожної паралелі) - (Див. табл. 1 -“Індивідуальні фактори”). На другому етапі піддано ієрархічній категоризації найбільш оформлені, проявлені стосовно особливих ознак групи дітей, тобто групи адаптованих і дезадаптованих учнів третіх класів (відповідно 3а і 3д).

Таблиця 1. Узагальнена таблиця індивідуальних факторів у їх співвідношенні з груповими факторами

а* - адаптовані діти; інд.**- індивідуальні фактори; д***- дезадаптовані діти..

Змістовний аналіз семантичного наповнення факторів, відображених у табл.1, показує, що вони не стільки співвідносяться по кожній дитині зі “своєю” групою, скільки з індивідуальними узагальненими факторними структурами іншої дитини з “чужої групи”. Це може свідчити про те, що психологічні відмінності дітей у групах, виділених дорослими, не є іманентно притаманними дітям цієї або іншої групи. Навпаки: вони програмуються в результаті подібного поділу, зокрема під дією механізму каузальної атрибуції.

Кластерний аналіз всієї сукупності змінних за двома найбільш оформленими групами дітей (3а і 3д) показав: так звана “психосоціальна дезадаптація” спочатку атрибутується, а потім програмується й закріплюється в дітей дорослими вірогідно, на неусвідомлюваній основі виявів і принципів соціальної конформності.

Третій розділ “ Експериментальне моделювання шляхів подолання РШД” включає опис двоетапного моделюючого експерименту й основних функцій психологічної служби початкової школи з психопрофілактики, психокорекції і в цілому - з подолання РШД.

Ідея запропонованого нами моделюючого експерименту полягає в тому, щоб, спершись на центральну ланку мікросоціальної ситуації буття дитини в школі, тобто на вчителя та шкільного психолога, сформувати у них такі індивідуально-професійні якості, властивості, вміння, що у багатьох відношеннях не тільки нейтралізували б патогенний вплив соціуму, а й полегшували б адаптивне самосприйняття й самоствердження молодших школярів у ситуації шкільного життя.

Для формування у вчителів молодших класів та шкільних психологів відповідної особистісно-професійної рефлексії на першому етапі моделюючого експерименту було проведено тематичний соціально-психологічний тренінг (ТСПТ). Для участі в ньому на принципах добровільності було запрошено 14 студентів - майбутніх учителів початкових класів і шкільних психологів. Група ТСПТ, присвяченого поясненню й виробленню рефлексивних умінь і навичок розпізнавання, кваліфікування й довільного використання перцептивної каузальної атрибуції (зокрема, просоціального змісту), працювала упродовж двох тижнів (усього 48 годин).

Результати її роботи привели не тільки до “пом'якшення” систем уявлень і установок студентів (за методикою репертуарних ґраток Дж.Келлі), але й до більш довільного, усвідомленого використання механізму каузальної атрибуції вже не як соціально-психологічного феномена, який фактично диктує комунікаторам певний спосіб поведінки, а як комунікативного засобу, моделюючого просоціальне трактування станів і поведінкових стереотипів іншої людини шляхом формування позитивних експектацій.

Під час роботи ТСПТ звертались до відпрацювання комунікативних технік майбутніх учителів молодших класів і майбутніх шкільних психологів за методикою О.Ф.Бондаренка (Бондаренко О.Ф., 1978, 1981, 1982). Загальний сенс її полягав у тому, що психолог і вчитель навчаються формулювати свої, звернені до дітей, висловлювання так, що вони максимально відповідають внутрішній семантиці, темпоритму і синтаксичним особливостям дитячої мови, а також проектують просоціальні позитивні очікування в дитини.

На другому етапі експерименту ми здійснили спробу під час шкільної практики змоделювати ситуацію вільного від стихійної каузальної атрибуції сприйняття дітей вчителями та шкільними психологами. Вважали, що це надало б можливість довести або спростувати гіпотезу про позаособистісну, психосоціальну природу феномена РШД у сучасній школі. Для цього використано спеціальний текст “Урок природознавства” (Бондаренко О.Ф., 1978) і завдання “Куб Лінка”, ігрова діяльність з якими спрямовувалась на вироблення у студентів умінь довільно керувати своїми мовними висловлюваннями, орієнтованими на молодшого школяра. У поєднанні з позитивною просоціальною установкою на дитину це, на наш погляд, забезпечує оптимальний психологічний клімат відповідних експериментальних занять з дітьми, сприяє подоланню емоційної відчуженості як психологічної основи РШД.

Учасники експерименту. До контрольної та експериментальної груп увійшли по троє студентів - майбутніх учителів і майбутніх психологів, які працювали з дітьми під час занять групи подовженого дня в гімназіях № 56, 94 та ліцеї № 171. Вік дітей - 7-10 років, тобто учні перших і третіх класів. Загалом експериментальним навчанням було охоплено 82 дитини. Крім того, для посилення контролю результатів в експерименті взяли участь два вчителі і два шкільних психологи.

У студентів - учасників групи ТСПТ комунікативна поведінка мала виражені особливості. Студенти намагались зацікавити учнів словами, їх добором, структуруванням тексту, темпом мовлення, мімікою і пантомімікою; своїми діями прагнули викликати у дітей вербальну антиципацію. Аналіз їх мовної поведінки показав, що вони з певною частотою й послідовністю використовували висловлювання, що містили диспозиційні атрибуції, які активізують залучення дитини до ситуації предметно-пізнавальної (зокрема, предметно-навчальної) дії. Ці висловлювання включали мотиваційні, настановні, когнітивні, альтруїстичні та власне експектаційні типи атрибутивних інтерпретацій. Отже, студенти, з якими проводився тренінг, демонстрували комунікативну поведінку, зорієнтовану на психологічний вік молодших школярів. Зміна самопочуття-самооцінки молодших школярів після проведення експериментальних завдань поряд з ефективністю їх виконання слугувала критерієм результативності моделюючого експерименту. У таблиці 2 наведені узагальнені кількісні дані (з обох завдань) про зміну самопочуття-самооцінки (С-С) дітей після проведення завдання навченими (експериментальна група) і ненавченими (контрольна група) студентами.

Таблиця 2. Таблиця зміни самопочуття-самооцінки (С-С) учнів.

Аналіз результатів діяльності в контрольній та експериментальній групах з урахуванням замірюваних показників за критерієм -квадрат показав: між експериментальною й контрольною групами дітей в оцінці їхнього самовідчуття існує вірогідна відмінність (І=5,73). Отже, студенти, які брали участь у ТСПТ, змогли забезпечити гуманістично орієнтоване й просоціально спрямоване спілкування в рамках навчальної ситуації.

У розділі зазначено, що сучасна психологічна служба школи потребує оптимізації і врахування конкретної специфіки завдань, що стоять перед її початковою ланкою, поєднання двох основоположних функцій - психопрофілактичної і психокорекційної, тісно пов'язаних з просвітницькою функцією.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження феномена РШД дозволили зробити такі висновки.

1. На сучасному етапі взаємодії людини і суспільства кардинально змінилися соціокультурні та психологічні засади життєдіяльності молодшого школяра - об'єктивні умови онтогенезу й соціогенезу (ускладнена соціальна, політична, економічна, правова ситуація; погіршений екологічний стан; підвищена роль й агресивність засобів масової інформації; зростає майнове розшарування в суспільстві; криза сім'ї), статус дитинства, соціальна роль дитини тощо.

2. Явище масової ранньої шкільної дезадаптації (РШД) - феномен, який яскраво виявився останнім часом у дітей на пострадянському просторі і, зокрема, в Україні - в соціумі, що переживає кардинальні трансформації у власній будові і духовній сфері особистості. Своєчасна і повноцінна соціалізація дитини потребує ранньої діагностики та повного усунення РШД, що дозволяє запобігти емоційній відчуженості дітей від вчителів, гіпертрофованій (компенсаторній) персоналізації; досягти підвищення потенціалу загальнопсихічного розвитку дитини; забезпечити подальшу успішність у навчанні та повноцінний розвиток особистості молодшого школяра.

3. Суб'єкти взаємодії в початковій школі: родина, вчителі, діти - кожен з них є один для одного факторами постійно існуючої високої вірогідності дезадаптації в сучасних умовах.

4. Показники, що вказують на різні аспекти шкільної дезадаптації, а саме: збільшення соматично ослаблених, мотиваційно неготових до школи дітей, соціально-психологічна деформація шкільного середовища і т. ін. є змінними величинами, зумовленими передусім соціальною дестабілізацією суспільства.

5. Ігнорування проблеми масової дезадаптації учнів молодших класів призводить до негативних наслідків, оскільки загрожує особистісному здоров'ю дитини й, отже, психолого-емоційному здоров'ю майбутнього соціума.

6. РШД - полідетерміноване, психосоціальне за своєю суттю явище, яке визначається сучасною специфікою соціальної ситуації. Зміст його включає когнітивний, афективний, мотиваційний, поведінковий (дієвий) компоненти й визначається перш за все характером інтериоризованих дитиною впливів значущих дорослих. РШД деформує і затруднює повноцінний просоціальний розвиток дитини, зокрема ускладнює формування адекватної позиції школяра.

7. Сучасна школа, залишаючи без належної уваги особистісний та індивідуальний аспекти спілкування з дітьми в цілому, підкріплюючи й підтримуючи соціально сензитивних, конформних дітей, сприяє породженню масової РШД, що виявляється в порушенні їх функціонування в інституційно заданому соціумі, тобто у класі та школі.

8. Шкільна соціалізація впливає на процеси формування соціально важливих установок (конформна реакція у зв'язку з сигналами середовища); на здатність до тонкого смислового розрізнення мовної семантики (регулятивна функція); на загальний стан (спокій-тривожність); а також - на малюнок поведінки дитини, від якої очікується конформна саморегуляція.

9. Психологічні відмінності дітей, які віднесені значущими дорослими (вчителями та ін.) до “дезадаптованих”, не притаманні їм від початку. Вони є наслідком неусвідомленого поділу і програмування під дією механізму каузальної атрибуції. Результати особистісної психодіагностики свідчать не стільки про відмінності дітей, скільки про їх відповідність віковій нормі, що відображає подібні умови психосоціальної ситуації.

10. Дослідження репрезентації власного “Я” молодших школярів показало, що переважно до закінчення третього класу в дітей формується психосоціальна дезадаптованість (адаптованість).

11. Оскільки феномен каузальної атрибуції діє на людину без усвідомлення нею цього явища й не піддається без спеціального навчання рефлексивному відстеженню, величезне значення в сучасних умовах має проблема підготовки вчителів та шкільних психологів до гуманістично орієнтованого спілкування з дитиною вже з перших днів її систематичного шкільного навчання.

12. Тематичний соціально-психологічний тренінг (ТСПТ), спрямований на формування в учителя і шкільного психолога рефлексивних умінь та навичок своєчасного розпізнавання, коректного - відповідно до дитини - кваліфікування й свідомого трансформування каузальної атрибуції в систему експектацій просоціального (гуманістичного) змісту, сприяє: подоланню емоційної відчуженості як психологічної основи масової РШД; усвідомленню психологічних чинників формування симпатії-антипатії до учнів; змінює структуроутворення психосоціальної ситуації, в якій деякі діти безпідставно потрапляють в число “дезадаптованих”; формує особливу атмосферу доброзичливості й спільної творчості, що відповідає ідеалам “культури гідності” на відміну від “культури утилітарності-покори”.

13. Отже, дослідження підтвердило, що основною функцією психологічної служби початкової школи в сучасних умовах повинна бути глибоко і всебічно вибудована система психологічної компенсації й широкої допомоги молодшому школяреві, яка покликана забезпечити гармонійний і повноцінний розвиток особи дитини. Тому психолог, який працює з молодшими школярами, має враховувати можливий опосередкований вплив на них значущих дорослих. З огляду на це, ми пропонуємо можливе доповнення до “Етичного кодексу психолога”: “При роботі з дітьми, їх батьками, вчителями та вихователями психолог зобов'язаний дотримуватися особливої тактовності та толерантності з метою запобігання необачного травмування будь-кого з учасників конкретної психологічної ситуації.”

Вважаємо перспективним подальші дослідження у руслі вивчення конкретних психосоціальних та психологічних механізмів, які впливають на цілісний психічний розвиток особистості дитини в початковий період шкільного навчання. Розгортаючи ці дослідження, слід виходити з того, що при вивченні процесів психосоціогенезу критерієм оптимальної побудови психологічної допомоги є її відповідність логіці повноцінного особистісного розвитку дитини.

ЛІТЕРАТУРА

Дзюбко Л.В. Социальные предпосылки школьной дезадаптации младших школьников в современных условиях // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Психологія на перетині тисячоліть: В 3 т. - К.: Гнозис, 1998.- Т.1.- С. 387-394.

Дзюбко Л.В. Психопрофілактична й просвітницька робота // Основи практичної психології.- К.: Либідь, 1999.- С. 483-495.

Дзюбко Л.В. Рання шкільна дезадаптація: обгрунтування гіпотези (експериментальне дослідження) // Педагогіка і психологія.- 1999.- № 1 (22).- С. 111-122.

Дзюбко Л.В. А.С.Макаренко та проблеми ранньої шкільної дезадаптації // Педагогічні ідеї А.С.Макаренка та сучасність: Проблеми й перспективи. - Переяслав-Хмельницький. - 1999.- С. 43-46.

Дзюбко Л.В. Чи стане сучасна школа духовним середовищем для дітей? // Рідна школа.- 1999.- № 7-8.- С. 12-13.

Дзюбко Л.В. Феномен ранней школьной дезадаптации глазами учителя и родителя // Вісник Харківського державного університету №439. Матеріали III Харківських Міжнародних психологічних читань “Особистість і трансформаційні процеси в суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти”. Ч.3. - Харків, 1999. - С. 37-40.

Дзюбко Л.В. Моделюючий тренінг як засіб профілактики ранньої шкільної дезадаптації // Початкова школа.- 2000.- № 1 (367).- С. 54-56.

Размещено на Allbest.ru