Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• 1. Передумови виникнення екологічної психології як науки
• 2. Проблема визначення екологічної психології
• 3. Об'єкт, предмет та завдання екологічної психології
• ВИСНОВОК
• ЛІТЕРАТУРА


ВСТУП

На сучасному етапі розвитку людського суспільства відбуваються якісні зміни особистісного ставлення до природи , пов'язані з новими вимогами, що пред'являються до людини (у системі людина - довкілля ) сучасним виробництвом і розвитком науково-технічного прогресу, з новими завданнями екологічної освіти .

У системі взаємодії суспільства і природи на діяльність конкретної особистості впливає весь комплекс екологічних факторів середовища. Це пояснюється тим, що кожен з факторів може мати вплив на особистість вибірково, але інтегральний ефект залежний від системи впливаючих на неї факторів. Звідси виникає необхідність комплексного підходу у вивченні взаємодії особистості , середовища і суспільства.

Комплексні соціально-психологічні дослідження, поширюють компетенцію психологів в актуальні проблемні розділи сучасного людинознавства, природним чином набувають екологічний та (або) ергономічний відтінок. У цьому відношенні психологія переживає період своєрідної експансії.

В даний час в комплексі психологічних наук з'явилося новий еколого- психологічний напрям, покликаний вивчати повний спектр проблем взаємодії людини ( на рівні психічного) та екологічних факторів середовища.[1]

Розвиток людського суспільства та його взаємодія із оточуючим середовищем, показує, що людство не тільки ставить та вирішує різноманітні завдання щодо вдосконалення умов свого існування, але й навпаки - часто стає тією руйнівною силою, що спричиняє екологічні кризові стани, або й екологічні катастрофи. Визнання цього драматичного факту стало одним із чинників, який сприяє виникненню екологічної психології як науки про психологічні аспекти взаємозв'язку та взаємодії людини з навколишнім середовищем, - природним, штучним, соціальним. На сьогоднішній день екологічна психологія не є остаточно сформованою наукою з чітко визначеним об'єктом та предметом досліджень, із сталим категорійним апаратом, методологією та методами досліджень. Але, оскільки дослідження з екологічної психології, у зв'язку з пошуками виходу з екологічної кризи, мають велику актуальність, розвиток цієї науки відбувається досить стрімко.

Адже жахливі наслідки неконтрольованого промислового забруднення довкілля, що відбувалось на протязі майже століття нарешті стали очевидними для всіх. Висихали річки, гинула риба у морях та озерах, зачинялись пляжі, повітря набувало нестерпного запаху. Явними стали катастрофічні екологічні наслідки відкритого видобування корисних копалин, хижацького вирубування лісів та іншої людської діяльності, яка була спрямована виключно з метою легкої наживи. Отже, довкілля поставило перед людством багато питань, на які потрібно обов'язково знайти відповіді. Так, дуже гостро постало питання: «Як середовище, що зазнало принципових змін під впливом науково-технічної революції, впливає на психіку людини?» З іншого боку постає не менш гостре питання: «Як людина повинна будувати свої стосунки з оточуючим середовищем, щоб не завдати йому непоправних збитків, які у свою чергу завдадуть шкоди людству?». На ці, а також інші подібні питання повинна відповісти нова наука - екологічна психологія, яка у пост чорнобильську епоху набула особливої гостроти та актуальності. [5]

1. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

Вперше поняття «екологія» було вжито німецьким вченим Ернстом Геккелем у 1870 році, а через сто років воно стало надзвичайно популярним як у науці, так і у масовій свідомості.

Екологія - це наука про найбільш загальні закони та закономірності взаємодії живих організмів та їх стійких сукупностей з оточуючим природним середовищем.

Отже, предметом екології є взаємовідносини живих організмів, вплив на них оточуючого середовища, у тому числі й людського, та його можливі наслідки. Але оскільки людина - це, з одного боку частина природи, а з іншого - вона найактивніша її частина, яка може впливати на природу як позитивно, так і негативно, виникло поняття «екологія людини», а з часом почала формуватися нова наука - екологічна психологія.

Екологія у її буквальному розумінні як оточуюче середовище існувала завжди, але як поняття масової свідомості з'явилось тільки тоді, колі людська діяльність зайшла так далеко, що почала руйнувати це середовище, завдавати шкоди екології. Отже у масовій свідомості поняття «екологія» ототожнюється з негативними екологічними чинниками, екологічними катастрофами та екологічною кризою у цілому.

Початок XXI століття - це час усвідомлення кризи цивілізації, заснованої на індивідуалізмі, споживанні та підкоренні природи. Якщо уважно проаналізувати, то деградує не природа, не біосфера, а духовні цінності людини, які стоять на вершині піраміди. Цими важливими глобальними питаннями займається відносно нова й складна наука -- екологічна психологія.

Співвідношення «людина - природа», яке стоїть в центрі сучасних екологічних знань, є основою формування світогляду людини на протязі її історичного розвитку. Початок нинішнього тисячоліття людство зустрічає цілим спектром криз: економічних, соціальних, екологічних, духовних.

Людина тисячі років боролася за своє існування, виживала у війнах, які ж сама починала, епідеміях, голодоморах, виживала і вірила в краще майбутнє. Заради цього вона розвивала науку, техніку, культуру, медицину, формувала нові соціальні системи. І ось через свої хибні моральні принципи, духовну бідність, деградацію екологічної свідомості й етики сучасне суспільство і опинилося на порозі жахливої духовної кризи. Одна з найнебезпечніших помилок людини - віддання переваги одномоментній вигоді на шкоду природі. Тому до найважливіших завдань сучасності належить необхідність пріоритету духовності, загальнолюдських цінностей і як наслідок - екологічного імперативу.[6]

Основною причиною виникнення екологічної психології стало різке загострення соціальних проблем, що виникли в суспільстві, де, з одного боку, розвиток цивілізації, суспільний прогрес стимулювали якісно новий стрибок у пізнанні природи , суспільства , самої людини , а з іншого - виявилися всі ті згубні наслідки, які несе цивілізація. Зазначене протиріччя і послужило стимулом для виникнення і розвитку екологічної психології , яка була покликана відповісти на багато питань , пов'язані зі сприйняттям людиною навколишнього світу, природи, визначенням специфіки його ставлення до природи, дослідженням своєрідності екологічної свідомості та екологічних уявлень, виробленням психологічно обґрунтованих напрямків вирішення екологічних , етичних, економічних проблем взаємодії людини з природою і соціальним середовищем.

В якості соціальних передумов виникнення екологічної психології, як вже було зазначено, виступили проблеми, пов'язані із взаємодією людини з навколишнім середовищем, загроза екологічної катастрофи. Моральної передумовою стало розуміння необхідності гармонізації взаємин людини з природою, вироблення нової екологічної етики. Як економічних причин - проблема значних витрат при впровадженні нових технологій, хоча і сприяють прогресу , але порушують оптимальний баланс взаємодії людини з природою. Не можна заперечувати значимість власного розвитку науки . До цього часу психологія досягла значних успіхів у розумінні законів сприйняття, мислення , структури відносин і т.д. , що стимулювало прорив до нових рівнів дослідження . Як і будь-яка інша наука , що виникає на стику різних дисциплін, екологічна психологія характеризується міждисциплінарним підходом, прагненням комплексно охопити багато, здавалося б, різнопланові методи і теорії. У вітчизняній науці екологічна психологія стала формуватися на початку 90 -х років XX сторіччя.[7]

У своєму розвитку людина опанувала силами, що дозволяють йому зруйнувати цю систему регулювання навколишнього середовища. Екологічна криза - це невідповідність між рівнем впливу на природу і тими межами, в яких повинен перебувати вплив, щоб система життя могла адекватно регулювати навколишнє середовище. Тому головна робота - це не з технікою, не з винаходами науково-технічного прогресу, а над свідомістю людини. [2,c.7]

2. ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Екологічна психологія формується і розвивається на стику екології, екології людини, різних напрямків психології, психотерапії, педагогіки, філософії та інших наукових дисциплін. Дослідження екопсихологічної спрямованості проводять різні відомства, але відокремлено один від одного, використовуючи різні теоретичні підстави і методи, нерідко силами фахівців, які не мають достатньої «екопсихологічної» освіти . При цьому виявляється не завжди правомірне використання самого терміна «екологічна психологія» («егопсихологія») . Однією з причин цього є різний переклад різними авторами відповідних англомовних термінів . Внаслідок чого « в науковій літературі, з одного боку, термін " екологічна психологія " використовується для позначення ряду досить відрізнених один від одного напрямків і областей психологічного дослідження , а з іншого - в одній і тій же роботі іноді можна зустріти використання термінів «екологічна психологія», «психологічна екологія», «психологія навколишнього середовища» як повних синонімів, тобто для позначення однієї і тієї ж області» С.Д. Дерябо і В. А. Ясвин (1996а, с.29). При цьому найбільш поширеним в повсякденній і навіть науковій свідомості є розуміння «екології» як синоніма понять «ставлення до природи», «захист», «збереження», «чистота» і т.п. ( Ю.М. Плюснин , 1997).

Інша причина полягає в неоднозначності самих понять «екологія» і «психологія». Так, екологія в даний час може розглядатися як відповідна область біологічної науки, як міждисциплінарний підхід до вивчення екосистем планетарного масштабу, як світоглядна позиція, що має за мету збереження життя на Землі, і т.д. З іншого боку, і психологія, як наукова дисципліна, складається з різних напрямків, кожен з яких відрізняється своїм розумінням предмету і методу дослідження: загальна психологія і вікова, соціальна і педагогічна, та ін. Крім цього складності у визначенні екологічної психології обумовлені тим, що її проблемами займаються фахівці з різних областей психології, педагогіки, екології та соціології , і при визначенні екопсихології вони використовують свій і, отже, різний понятійний апарат . З цієї причини в даний час даються різні визначення того, що слід розуміти під екологічною психологією.

Так, С.Д. Дерябо і В.А. Ясвин ( 1996а ) розуміють під «екологічною психологією» власне психологію екологічної свідомості , відповідно до чого ключовою проблемою екологічної психології вони вважають дослідження індивідуальної і групової екологічної свідомості як сукупності екологічних уявлень, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

На думку Г.Г. Аракелова ( 1997,с.37 ), «Екопсихологія займається екологічним благополуччям психічного здоров'я нації , народу. Це мультидисциплінарна наука , вивчає роль і вплив шкідливих людських чинників на інших людей: їх психіку, мозок, поведінку і виникаючі при цьому наслідки».

В.О. Скребець ( 1998 , с. 3 ) дає наступне визначення екологічної психології: «Екологічна психологія (від грец. oikos - оточення, середовище; psyche - душа; logos - наука , вчення) - наука, яка вивчає характер і особливості психологічних впливів на людину з боку природного, соціального та антропогенного оточення, пов'язаних з цим переживань , внутрішніх станів людини і суспільства. Як випливає з цього визначення, область екологічної психології - це не просто відображення середовища органами почуттів і не просто ставлення до оточення, а вплив середовища, яке тягне за собою зміни комплексного характеру від емоцій і настроїв до мотивів діяльності, устремлінь, ціннісних орієнтації, вчинків, переваг, волевиявлень».

В даний час під терміном «екологічна психологія» мається на увазі :

* спеціальна область психологічних досліджень , що займається вивченням психологічних аспектів взаємодії людини з різними видами навколишнього природного і соціального середовища (фізико-хімічного, просторового, освітнього, інформаційного, міського та ін ), включаючи вплив середовищних факторів та умов на психіку людини, а також типи екологічної свідомості , що виражає ставлення людини до природного середовища ( світу природи ) ;

* конкретно-методологічний підхід до вивчення психічних явищ . Наприклад, екологічний підхід до зорового сприйняття, по Дж. Гібсону (1988) ;

* своєрідна соціальна заклопотаність представників психологічної науки і практики негативним впливом антропогенного середовища (наприклад, інформаційного, міськиго та ін.) на стан і розвиток психіки людини.

А Курт Павлик, керівник найбільшої міжнародної програми з екологічної психології в кінці минулого століття , дає наступне визначення екологічної психології: «...Екологічна психологія (або: екопсихологія ) означає вивчення психічних процесів, тобто переживання і поведінки, в тих умовах навколишнього середовища, при яких переживання і поведінка відбуваються «самі по собі», без втручання дослідника або психолога - випробувача. В екологічній психології робиться вивчення людського переживання і поведінки в нерозривному зв'язку з навколишнім середовищем і спроби їх теоретичного обґрунтування. Екологічна перспектива в психології ув'язується з двома принципово протилежними , проте в усякому разі з тими, що тісно переплітаються, взаємодіючими видами впливів: впливом навколишнього середовища на людське переживання і поведінку і впливом цих переживань і поведінки на цю ж середу (селекційні або перетворюючими заходами людини з впливу на навколишнє середовище). З цієї точки зору, екологічна психологія досліджує людське переживання і поведінку в їх «природних», репрезентативних контекстах » ( Pawlik К. , Stapf К. , 1992).

Спільним для вищенаведених визначень екологічної психології є те, що в якості вихідної підстави виступає відношення «людина - довкілля», «людина - природа».

Тому можна дати більш коротке визначення екологічної психології: екологічна психологія - це наука, яка займається дослідженням психологічних аспектів системи «людина - природа». [2, c.17-20]

3. ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Предметом екологічної психології є специфічний вид суспільної свідомості - екологічна свідомість.

Екологічна свідомість в самому широкому сенсі цього слова представляє з себе сферу суспільної та індивідуальної свідомості, пов'язану з відображенням природи як частини буття . Формування специфічного сприйняття світу природи і своєрідного відношення до цього світу сприяє з плином часу (це характерно як для суспільства в цілому , так і для окремого індивіда ) розвитку екологічної свідомості. У свою чергу, сформована екологічна свідомість робить істотний вплив як на своєрідність сприйняття природних об'єктів і явищ, так і на специфіку ставлення до них. [8]

Екологічна психологія вивчає феномен екологічної свідомості в трьох основних аспектах: соціогенез, онтогенез, функціоналгенез. Слід підкреслити, що екологічна свідомість включає цілу палітру інтелектуально - емоційних аспектів синтетичного розуміння світу: відображення, споглядання, пізнання , відношення , оцінка, рефлексія, мислення, почуття, переживання, поведінку. Екологічна свідомість включає наукове світогляд, релігійне світобачення, рефлексивне ставлення до світу природи, естетичне сприйняття ландшафтів і пейзажів, наукові картини світу.

Таким чином, психологічний аспект свідомості набагато ширше, багатогранніше, багатше соціально - філософських аспектів свідомості. Це перша методологічна особливість екологічної психології як нової міждисциплінарної галузі знань.

Друга особливість - природа розглядається не як навколишнє середовище, а як Світ Природи, як цілісний живий організм, як сукупність природних об'єктів, взятих у їх різноманітті, єдності і унікальності.

Третя методологічна особливість екологічної психології - суб'єктне сприйняття Світу Природи - сприйняття природних феноменів як живих суб'єктів .

Четверта особливість екологічної психології - в ній використовується понятійний апарат психології особистості, психології розвитку, соціальної психології, історичної психології, вікової психології, медичної та педагогічної психології.

Саме характерне й істотне в новій дисципліні, це - застосування психологічної моделі пізнання до вивчення екологічної свідомості в його різних аспектах. Психологічна модель пізнання включає наступні твердження : людина - це особистість як цілісна унікальна система соціально значущих якостей; основний спосіб буття особистості - розвиток; можливості особистісного розвитку безмежні. Як показав Б.Г.Ананьєв, психологічне пізнання людини стає в сучасних умовах однією з найбільш загальних моделей людинознавства, оскільки дослідження різноманітних відносин людини до світу неможливе без дослідження його складної структури; саму цю структуру тим більше неможливо зрозуміти без системи відносин людини до суспільства і до природи , ланкою котрих він є . [3]

Отже, екологічну психологію ми визначаємо як самостійний напрям психологічної науки, що вивчає характер і особливості психологічних впливів на свідомість (індивідуальну і суспільну) природного, штучного і соціального оточення, а також внутрішнього середовища і психічних станів самої людини.

Даним визначенням вводяться три ключових поняття : свідомість ( будемо говорити , екологічна свідомість , хоча далі дамо окреме визначення цьому поняттю ), середовище (природне ; штучне - створене людиною ; соціальне і внутрішнє - біологічне , функціональне, психічне) , психологічні впливи (маються на увазі як односторонні впливи середовища на людську свідомість , так і зворотні впливи на середу ). Виходячи з цього робочого визначення, предметом екологічної психології слід вважати не саму по собі свідомість (це предмет загальної психології), а саме екопсихологічний його вміст у контексті взаємодії людини з середовищем, зрозуміло, в активній їх взаємодії, взаємозв'язку і взаємовпливі. Іншими словами, предметом екологічної психології є взаємодія людини з життєвим середовищем , взаємовплив , що породжує явища психічних переживань. Якщо змістовно акумулювати сказане, то предметом екологічної психології стає категорія значущих переживань.

Поняття "значущі переживання" обговорювалося на початку XX ст. у філософському напрямку екзистенціалізму; у вітчизняній психології вперше поставлено Ф. В. Бассини в дискусії радянських психологів початку 70-х років. Це поняття стало розглядатися у зв'язку з особистісними смислами (А. Н. Леонтьєв), ціннісними орієнтаціями (А. В. Петровський), установками (Д. Н. Узнадзе), іншими поняттями на спрямованості особистості, що виражають внутрішню основу її відносин до дійсності.

Об'єктом дослідження екологічної психології є сама людина, а також групи, спільності людей. Не природа і не навколишнє середовище перебувають в центрі уваги екологічної психології, а те, що в центрі людської свідомість , що займає розум і зачіпає почуття людини, його переживання щодо екологічної дійсності, а також він сам в своєму життєвому середовищі. Об'єкт екологічної психології не поза людиною, а в ній самій, в її почуттях, думках і переживаннях, в її свідомості і підсвідомості. В особистісних сенсах екологічної свідомості складаються певні уявлення, створюються оціночні критерії, еталони, моделі, судження, які так чи інакше переживаються і використовуються в інтерпретації об'єктивної дійсності.

Об'єктивне і суб'єктивне тут не завжди збігаються і частіше не збігаються. Однак те, що вистраждане, тобто своє, глибоко особисте, індивідуальне, завжди для людини набагато важливіше й дорожче, ніж те, що існує поза нею, тобто зовнішнє, нехай і об'єктивне, і дуже правильне. Відомо, що в істинності об'єктивного завжди присутній елемент сумніву, особливо там, де мова йде про екологію.

Основні завдання екологічної психології полягають у вивченні, розробці та впровадженні засобів і методів пізнання , корекції та управлінні розвитком вищеназваних психічних явищ екологічної свідомості, включаючи цілі формування екоатрібутівної (екологічно доцільної) поведінки і діяльності людей. Вирішує поставлені завдання екологічна психологія за допомогою створення і розробки спеціальних інформаційних, психолого-педагогічних, соціальних, медико-психологічних, адміністративних, господарських, управлінських, інших інтелектуальних технологій з акцентом на ключовому слові " психолого- ". Всі названі технології за змістом є інтелектуальними, а за формою та організації , принципам реалізації всі вони - педагогічні , незалежно від того, де використовуються - в корекції або експертизі, в навчанні або вихованні і т. д.

Актуальність екологічної психології назріла давно. Це зумовлено насамперед виробничо-економічною та техногенною активністю людини, невгамовної тенденцією сучасної цивілізації до штучної трансформації природного середовища проживання. А оскільки все це людиною усвідомлюється і переживається, предметом аналізу в екологічній психології стають не стільки зовнішні середовищні фактори, скільки їх внутрішні детермінанти, психологічні "простори" душевних переживань - печалей і образ, роздумів і тривог , а можливо , і радості , любові , захвату. Але - по відношенню до того, що є зовні. Це означає, що у людини є власне бачення всього сущого, є своя суб'єктивна картина світу, своє уявлення про нього.

Суб'єктивна картина світу також входить в предмет екологічної психології, оскільки закріплює в образі , відчутті і мові не що інше , як узагальнене відображення"олюдненого" життєвого середовища, тобто не взагалі середовища, а середовища, що співвідносить з людськими потребами, інтересами, потребами. Візьмемо, наприклад, слово "дім", тобто "житло" . Це узагальнена форма поняття про те, де живуть. Залежно від потреб і обставин життєдіяльності під будинком можна розуміти і скромну міську квартиру, і особняк або віллу, котедж, печеру, хатину, палац . Все це підходить для житла. Однак, якщо це житло приємно нам психологічно і "вбудовано" в наш спосіб життя, то ми будемо почувати себе "вдома", тобто затишно, і в хатині, і в царській палаті, і в скромній квартирі.

Простір квартири, меблі та інтер'єр чинять психологічний вплив на людей завжди, але особливо відчутно тоді, коли знаходять особистий психологічний сенс, суб'єктивну значимість: після трудового дня, важкого іспиту, тривалого відрядження і т. д. У ці години інтер'єр житла, соціальний простір сім'ї, близьке і рідне оточення роблять сильний відновний вплив. Але якщо інтер'єр не "по душі" і створювався він за принципом "аби не гірше , ніж у інших", а в сім'ї знервовані, сухі або грубі відносини, то людина , розслабившись, потрапляє в пастку.

Людина завжди прагне переробити середовище свого існування так, щоб воно максимально влаштовувало його психологічно. Подібні втручання в природне середовище продиктовані виключно благими намірами. Але природа стала виправляти , компенсувати наші поправки відповідними діями. Мабуть, можна сказати, що екологічна психологія людей - та, що склалася на сьогодні , - неадекватна їх діям . Вона примітивна , не дозволяє навіть замислюватися про те , що в ойкос (від грец. oikos - довкілля ) грубо вторгатися не можна, як і не можна обдурити природу.

Століття науково - технічної революції стерло у свідомості "людини - володаря" почуття причетності до своїх природних коренів, придушило глибинне переживання суті цього явища. Екологія значиться десь на рівні понять і уявлень, а не в душі і почутті. Але ж так не було раніше.

Пояснити ці речі важливо, але ще важливіше знайти шляхи перетворення уявлень про екологію із зовнішніх, знаних, у внутрішні, особисті, психологічно значущі . Екологічна психологія зрештою покликана вирішувати завдання "впровадження" екологічної категорії в психологічну сутність індивідуального і суспільного, масової свідомості, щоб виступала вона у всіх і в кожному на рівні особистісних смислів.

Поняття "екологія" з абстрактного і відстороненого уявлення має зайняти належний йому психологічний простір у свідомості і почуттях людей. Тому екологічна психологія, вирішуючи свої практичні завдання, покликана вивчати закономірності становлення і розвитку екологічної свідомості людей.[4]

Завдання екологічної психології наступні:

Аналіз розвитку екологічної свідомості в процесі соціогенез (у світовій культурі в цілому);

Розробка типології екологічної свідомості ;

Аналіз розвитку екологічної свідомості в онтогенезі ;

Аналіз механізмів формування та функціонування екологічної свідомості;

Аналіз індивідуальної і групової специфіки екологічного свідомості і його розвитку;

Розробка принципів і методів діагностики екологічної свідомості у різних груп населення.

Головна мета елективного курсу екологічна психологія - представити і показати феномен екологічної свідомості як новий тип мислення , як одну з провідних тенденцій розвитку сучасної науки в цілому , як теоретичну і практичну стратегію діяльності людства з метою сталого розвитку суспільства. [9]

екологічний психологія середовище людина

ВИСНОВОК

Тепер стає очевидним, що основним предметом екологічної психології є індивідуальна і масова, суспільна свідомість еко-ціннісної орієнтації, а також культурно-історичний досвід, який накопичується і реалізується поколіннями людей в їх відношенні до природного, штучного і соціального життєвого середовищі.

Екологічна психологія покликана не тільки визнати, а й відродити примат біологічного в природі людини, підтримати збереження і відтворення самого життя, всього сущого в цьому світі, в тому числі людини і людства в цілому. Спочатку треба жити. Але щоб зрозуміти цю просту істину, сучасної цивілізації знадобилося встати перед невідворотною загрозою самого життя. Тільки після цього вона стала бити тривогу.

Але проявляти тривогу і стурбованість з приводу самозбереження - це ще не екологічна свідомість, це не "почуття природи", це лише усвідомлення загрози, стан розгубленості, інстинктивного, невпорядкованого опору глобальної екологічної катастрофи.

Отже, екологічна психологія - складна і самостійна область прикладної психології і, як всяка наука, має свої завдання, предмет і об'єкт дослідження , вступає в тісні взаємозв'язки з безліччю інших наукових дисциплін: психологією, соціологією, філософією, педагогікою, історією, правом. Важливі для неї і наукові досягнення природничих дисциплін, які пояснюють закони існування органічного та неорганічного світу, наук медико- біологічного циклу, агротехнічних наук та ін. Важко назвати таку галузь знань, з якою екологічна психологія не перебувала б у прямих взаємозацікавлених відносинах .

Таким чином, у найзагальнішому вигляді екопсихологія спрямована на вивчення закономірностей розвитку та поведінки людини в системі її взаємодії з навколишнім середовищем. Її вихідною передумовою є уявлення про те, що психологічні проблеми вивчення свідомості та індивідуальності людини, її психічного розвитку, навчання , поведінки, здоров'я і т.п. слід розглядати в контексті системи «індивід - середовище» або, більш широко , «людина - природа ». При цьому « Середа » розуміється в широкому сенсі - як середа просторова, сімейна, освітня, інформаційна, екстремальна , етнічна, культурна тощо. Поняття «природа» розглядається і як природа навколо людини, і як природа в людині (природа буття і психічного як його форми), що проявляється у відношенні індивіда до природного середовища, інших людей і самому собі .

ЛІТЕРАТУРА

1. Калита В.В. Введение в экологическую психологию. Часть 1. Феномен

экологичности в эколого-психологических исследованиях: Учеб. пособие.- Владивосток: ДВГМА, 2000. - 56 с.

2. Экологическая психология: Опыт построения методологии / В.И. Панов. - М.: Наука, 2004. - 197 с.

3. Дерябо С.Д., Ясвин В.А, «Экологическая педагогика и психология», Ростов н/Д., 1996. ,

4. Скребець В, О. Екологічна психологія: Навч. посіб-ник.-- К.: МАУП, 1998.-- 144 с.

5. Екологічна психологія у постчорнобильську епоху: Навч.посібник.-К., 2003,

6. Адаменко А.М., «Экологическая психология». Уч. Пос. - Новосибирск: НГАСУ, 2000. - 88 с.

Размещено на Allbest.ru