Психологічні та електрофізіологічні характеристики стрижневих невротичних радикалів

Гіпотези дослідження полягають у наступному:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, визначаються об`єкт, предмет, мета та конкретні завдання, формулюються гіпотези, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Сучасний стан проблеми неврозу” розглядається трансформація розуміння неврозу від 1776 до сучасного розуміння неврозу як біопсихосоціального феномену. Розглянуто три основні підходи до трактування неврозу: як прояву нервового розладу, нервової дисфункції, що реалізується в функціональну та психосоматичну патологію; як хвороби "уяви", навіювання та самонавіювання; як зриву внаслідок внутрішнього та зовнішнього конфлікту, патологічної реакції особистості. Сучасне трактування неврозогенезу виділяє наявність конфлікту, який порушує особистісно вагомі зв`язки (В.Н.Мясищев, Б.Д.Карвасарський, А.М.Свядощ), неадекватність механізмів психологічного захисту (М.Г.Айрапетянц, А.М.Вейн), антиципаційну неспроможність (В.Д.Менделевич). Аналіз факторів, що спричиняють виникнення неврозу особливості його перебігу передбачає, перш за все, аналіз психологічних особливостей особистості та її індивідуальності. Проте особистісні риси не є ні необхідними, ні достатніми для формування конкретного типу невротичних розладів. Очевидно, особистість є лише одним із детермінуючих факторів, котрі обумовлюють спосіб реагування на психічну травму та паттерн копінгу. Індивідуальні особливості невротичного радикалу зумовлені і наявною психофізіологічною предиспозицією. Сучасне розуміння поєднання “внутрішньої” та “зовнішньої” зумовленості конфлікту розглядає таку залежність з точки зору концепції “психологічної ситуації” (Л.Ф. Бурлачук, О.Ю Коржова, К. Левін, Р. Нісбетт, І.Б.Омелаєнко, Л.Росс) як взаємозумовлююче неподільне ціле, де внутрішні та зовнішні конфлікти накладають інтра- та інтерпсихічні субпростори конфліктної ситуації, що поєднуються в поведінці суб`єкта.

Зростання чисельності неврозів, особливо чутливих до суспільних метаморфоз внаслідок своєї реактивності, в умовах хронічного дистрес-впливу соціально-економічної кризи є закономірним: невроз виникає внаслідок конфлікту, який порушує вагомі соціальні зв`язки, а інтраособистісний конфлікт є соціально детермінованим, оскільки в його основі лежать фрустровані на рівні мікро- чи макросоціального оточення потреби; відчуття загрози, яке Лазарус визнає основою психічного стресу, є постійним і стосується усіх сфер життя; відбувається трансформація всієї структури соціальних зв`язків, які забезпечують “буферний ефект”. Впливом нових соціально-психологічних, матеріальних, духовних факторів обумовлений патоморфоз неврозу--облігатність акцентуацій у преморбіді, відсутність чіткого взаємозв`язку типу акцентуацій і типу психологічного конфлікту, тенденція до переважання мозаїчної комплексної акцентуації.

Патоморфоз сучасного неврозу зумовлює необхідність індивідуальнісно-орієнтованого підходу у дослідженні особистості хворого. Індивідуальнісний підхід спрямований на виявлення системи багатомірних та багаторівневих зв`язків, умов і стійких факторів індивідуального розвитку людини, індивідуально-психологічних відмінностей, що виникають і формуються під впливом генетичних, біологічних, психофізіологічних та психосоціальних факторів. Багаторівневий аналіз комплексу детермінант індивідуальності невротика дає можливість оцінки факторів виникнення, формування і перебігу невротичних та соматоформних розладів, які на основі сучасних концептуальних підходів розглядаються як дисфункція індивідуальності. Формування дезадаптації та неврозу відбувається відповідно до наявних в індивідуально-типологічний основі провідних тенденцій (Л.Н.Собчик), розлади психічної діяльності проявляються в індивідуальнісно і в копінгу.

У другому розділі розглядаються “Психофізіологічні аспекти патогенезу неврозу”. Психічні процеси базуються на активності численних мозкових структур, функціонально пов`язаних завдяки тонкій просторово-часовій інтеграції системно організованих нейрофізіологічних процесів. В нормі інтеграція різних нервових структур є основою пластичності механізмів реагування. Дезадаптивність зумовлена дезінтеграцією функціональної системи адаптаційної поведінки в цілому. Неперервний контініум поведінкової діяльності є результатом зміни "квантів" поведінки, кожен з яких виникає на основі біологічної або соціальної мотивації, домінуючої в даний момент. При впливі певних факторів на основі констеляції домінант може формуватися генератор патологічно посиленого збудження, спричиняючи утворення патологічної детермінанти (Крижановський Г.Н.), яка визначає пріоритетність діяльності. Ідивідуально-типологічні відмінності реагування являють собою продовження провідної тенденції, що базується на типі вищої нервової діяльності та властивостях нервової системи. Провідна тенденція, або конструкт кількох провідних тенденцій, детермінує переживання, пізнавальний стиль та поведінку. Фізіологія і психологія нерозривно пов`язані та взаємно впливають одна на одну на протязі всього життя: психічні властивості, форми поведінки формуються в процесі засвоєння суспільно-історичного досвіду. У процесі засвоєння людського досвіду складаються і мозкові механізми психічного функціонування у вигляді цілісних системних функціональних об`єднань. На думку Стассен, особистість може бути охарактеризована за паттернами ЕЕГ на 90%. Характеристики ЕЕГ можна розглядати як прогностичні та діагностичні критерії стійких функціональних зв`язків ЦНС, на основі яких відбувається формування вищої нервової діяльності.

У третьому розділі “Аналіз та узагальнення результатів досліджень психологічних та електрофізіологічних характеристик стрижневих невротичних радикалів” наводяться докладні емпіричні дані та їх інтерпретація. Експериментальні дослідження та комплексне вивчення хворих на невротичні розлади проводилися на базі Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, 2-го стаціонарного відділення Львівського міського психоневрологічного диспансеру, Львівської центральної транспортної клінічної лікарні та діагностичного центру “Інва”. Клінічна діагностика типів невротичних розладів проводилася на основі діагностичних критеріїв МКХ-10.

Індивідуальнісно-орієнтований підхід до дослідження особистості хворого неврозом полягає у застосуванні комплексу методик: клініко-психопатологічний метод, “міні-мульт” (скорочений варіант ММРІ), метод діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі, кольоровий тест Люшера, експресивна проективна методика “Аутопластичний малюнок хвороби”, комп`ютерна електроенцефалографія та картування мозку. Запропонований комплекс являє собою оптимальний мінімум квантифікованих та проективних методик для індивідуальнісно-орієнтованого дослідження: спрямовані до різних рівнів особистості методики дозволяють отримати різнобічну інформацію достатнього рівня діагностичної надійності.

Розроблена експресивна проективна методика “Аутопластичний малюнок хвороби” (АМХ) спрямована на дослідження аутопластичної картини хвороби, копінгу та конфліктності “Я” при невротичних розладах. Для проведення АМХ необхідно простий олівець та 3 аркуші паперу 20*15 см. Пропонується виконати малюнки на тему: 1. “Моя хвороба”; ІІ.“Я і моя хвороба”; ІІІ.“Що треба зробити (змінити), щоб подолати хворобу”.

Отримані малюнки можна поділити на 4 типи:

1. Хвороба зображалася як “щось” “В собі” --ділянки чи органи силуету замальовува-лися або густо заштриховувалися. Навіть, знаходячись на стаціонарному лікуванні в пси-хіатричній клініці, такі хворі намагаються пояснити своє захворювання соматичними причинами, формально визнаючи можливість їх психогенне походження. Такі малюнки харак-терні для конверсійного стрижневого невротичний радикалу, високого рівня алекситимії, тенденції до соматизації, низькому рівні усвідомлення існуючих психологічних проблем.

2. Хвороба як “Образ”: а) похилене дерево, зламана чи зів`яла квітка (при переважанні конверсійного невротичного радикалу); б) згорблена людина чи силует (тривожно-депресивний радикал). Хвороба сприймається як перешкода, як покарання; акцентується загальне страждання, спричинене захворюванням; причини хвороби пояснюються особистою чуйністю при запереченні особистісних психологічних проблем.

3. Хвороба як “Ситуація”: схематичне зображення себе в оточенні інших, у вигляді ізольованого, віддаленого та відмінного від інших елемента. Такі малюнки характерні для стрижневого тривожного невротичного радикалу, відзначається актуальність проблеми протиставлення себе оточенню, відсутності соціального визнання, власної непотрібності.

4. Хвороба як “Фігура”: довільної форми, замальована або незамальована, із замкнутим контуром. Хвороба сприймається як “замкнуте коло” при відсутності надії на можливість позитивних результатів лікування. Такі зображення характерні для вираженого тривожного та обсесивно-компульсивного радикалів, суцільно чорна фігура -- для фобійного.

На малюнку ІІ. до уваги беруться співвідношення розмірів зображень “Я” та “Хвороба”, їх взаєморозташування, виразність; малюнок дозволяє оцінити наявність напруги, тривожності, власне ставлення до наявного захворювання, потребу залежності, імпульсивність, наявність чи відсутність почуття безпеки.

Тему ІІІ. “Як подолати хворобу” пропонувалося зобразити у вигляді окремого малюнка або внести необхідні корективи (домальовувати, стирати) в малюнки І. та ІІ. Враховували: на зміни чого -- “хвороби” чи “Я” -- в більшій мірі спрямована активність та інтерпретацію доцільності саме таких змін, їх можливого впливу на інші аспекти життя.

В основі аналітичної схеми АМХ є композиція, техніко-графічні характеристики малюнка, предметні особливості образу та інтерпретація автора. Ірраціональна дезадаптивність, що лежить в основі неврозу, як правило, не чує раціональних пояснень і переконань. Символізм малюнкових зображень дає можливість спроби пізнання своєрідної логіки ірраціональних тенденцій, що обумовлюють індивідуальність -- “вершину” структури психологічних особливостей та “глибину” особистості.

Нейрофізіологічні дослідження статичної та динамічної організації біоелектроактивності головного мозку проводилися на підставі комп`ютерної ЕЕГ із використанням пакету програм математичного аналізу та представленням результатів з застосуванням методики топографічного картування мозкових біоритмів DX-NT 2000. Реєстрація проводилася монополярно від 16 електродів, розташованих на шкірі голови за системою “10-20” Джаспера. Проводилася реєстрація: фонової мозкової біоелектроактивності, ефект трихвилинної гіпервентиляції, ефект високо-та низько-частотної фотостимуляції.

Досліджено 131-го хворого, що перебували на стаціонарному лікуванні.

Таблиця 1 - Розподіл хворих на невротичні розлади за типом стрижневого невротичного радикалу, віком та статтю.

Комп`ютерна статистична обробка: кореляційний та факторний аналіз, визначення достовірності відмінностей згідно критерію Стьюдента проводилася за допомогою програмного пакета STATISTIKA5. Проаналізовано особистісний профіль за методикою “міні-мульт” та діаграму за методикою Лірі. Результати електроенцефалографії та картування мозку зображено у вигляді діаграм. Проаналізовано психологічні особливості, які зумовлюють зображення хвороби у вигляді малюнка певного типу.

На основі факторного аналізу було виділено чотири фактори, три з яких слід вважати визначальними:

1-й фактор (розсіювання 16%) -- “особистісний” (об`єднує шкали “міні-мульт”);

2-й фактор (розсіювання 14%) -- “поведінковий”, (включає шкали методики Лірі);

3-й фактор (розсіювання 8%) -- “психофізіологічний” (ЕЕГ-характеристики мозкової біоелектроактивності) (див.табл.2).

Таблиця 2 - Факторна структура та факторне навантаження змінних.

Отримана трифакторна структура найкращим чином відображає зумовленість формування неврозу нейромозковими, особистісними та поведінковими факторами.

1. Для стрижневого тривожного невротичного радикалу не виявлено статистично значимих відмінностей відносно загальної вибірки, що відображає та підтверджує поліморфність, коморбідність та відсутність яскраво виражених психологічних особливостей тривожних розладів. Хворі зі стрижневим тривожним радикалом частіше зображали хворобу у вигляді малюнка “Ситуація”, практично не зустрічається малюнок “Образ”. Характерною є більша вираженість альфа- та бета1-активності та менша -- дельта-активності, що стосується як фонової ЕЕГ, так і ефекту від високочастотної фотостимуляції (р<0,01).

2. Для стрижневого фобійного невротичного радикалу, статистично достовірними (р<0,01) є високі, порівняно і загальною вибіркою, значення шкал відвертості і корекції (“міні-мульт”) та більш низькі показники шкал песимістичності, ригідності і тривожності; вищий рівень значень виявлено для залежно-слухняного та нижчий для владно-лідерного і незалежно-домінуючого типу міжособистісної поведінки (за методикою Лірі). Частішим є зображення хвороби за типом малюнка “В собі”. Значно нижчою є альфа-активність, на противагу переважаючій бета1- та тета-активності у фоновій ЕЕГ.

3. Для стрижневого обсесивного невротичного радикалу значимо відмінними (р<0,01) виявилися: вищі показники шкал надконтролю й індивідуалістичності (за “міні-мульт”); вищі показники покірно-сором`язливого, залежно-слухняного, співробітницько-конвенційного і відповідально-великодушного та нижчі показники владно-лідерного, незалежно-домінантного і прямолінійно-агресивного стилю міжособистісної поведінки (за методикою Лірі). Жодного разу не було використано тип малюнка “Ситуація” -- переважно хвороба зображалася за типом “Образ”. На фоновій ЕЕГ спостерігалася нижча альфа-активність при більш вираженій дельта-активності.

4. При конверсійному стрижневому радикалі характерним (р<0,01) є більш високі показники емоційної лабільності (“міні-мульт”), порівняно вищі значення щодо переважаючого стилю міжособистісної взаємодії: владно-лідируючого, незалежно-домінантного, прямолінійно-агресивного і недовірливо-скептичного та нижчі -- покірно-сором`язливого і залежно-слухняного стилю (за методикою Лірі). Для даної групи характерним є зображення хвороби за типом малюнка “Образ” (найчастіше) та “В собі”, практично жодного разу малюнок не відповідав типу “Ситуація”. Менша вираженість тривожних та фобійних проявів відображає не відсутність тривоги як такої і страху взагалі, а демонструє їх конверсію у відповідні клініко-психологічні прояви. Рівень мозкової альфа- та бета1-біоелектроактивності суттєво нижчий відносно загальної вибірки; суттєво вищою є дельта-активність; виражений вплив трихвилинної фотостимуляції на рівень мозкової біо-електроактивності та засвоєння ритму високочастотної фотостимуляції в дельта- діапазоні.

Особистісні профілі стрижневих невротичних радикалів

1. Для тривожного стрижневого радикала характерною є нормальна реакція на обстеження при помірно вираженій напрузі; емоційна напруга проявляється в надмірній зосередженості на існуючій проблемі, роздвоєність між одночасним прагненням досягнути мети та добитися успіху і залишитися вірним своїм принципам (які часто надумані і догма-тизовані); оцінка стану справ та можливих перспектив песимістичного характеру; виражена емоційна лабільність, знижена толерантність до стресу, мотивація уникнення неуспіху при заниженій самооцінці; тенденція до інтелектуального пропрацювання та трансформація тривоги у втечу в фантазування, виражена тривожність та підвищена втомлюваність.

2. Для фобійного радикалу характерна напружена реакція на процедуру дослідження; висока вимогливість та гіперсоціальність установок при пригніченні спонтанності та стримуванні самореалізації, інертність; домінування шкали надконтролю над шкалою емоційної лабільності свідчить про пасивне ставлення до ситуації та втечу від розв`язання проблем; стійкий неконструктивний стиль переживання: тривожності трансформується в надмірно виражену емоційну напругу при посиленому невротичного самоконтролю.

3. Особистісний профіль обсесивного невротичного радикала характеризується високими показниками шкал емоційної лабільності, тривожності та індивідуалістичності, що свідчить про нестійкість самооцінки, високу емоційну лабільність; тенденція до соматизації психологічної напруги проявляється конверсією психотравмуючої ситуації у фізіологічні розлади; характерна ірраціональність реагування в проблемній ситуації; стресова ситуація, як правило, викликає стан розгубленості.

4. При конверсійному стрижневому радикалі характерним є виражене бажання показати себе в кращому ракурсі; домінування шкали емоційної лабільності (єдиний пік на профілі) при низьких показниках шкали тривожності: виражена емоційна лабільність, маскована егоцентричність, витіснення із свідомості небажаної для власного “Я” інформації та створення спотвореного, але більш “симпатичного” для себе образу “Я”. Характерною є конверсія психологічного конфлікту в фізіологічні розлади.

Типи міжособистісних відносин (за методикою Лірі)

Діаграма тривожного радикала є найбільш подібною до діаграми загальної вибірки.

Максимально подібними є діаграми обсесивного та фобійного радикалів.

Протилежно розташованою відносно інших є діаграма конверсійного радикала: низькі показники октантів 7 (співробітницько-конвенційний), 6 (залежно-слухняний) та 5 (покірно-сором`язливий тип поведінки), а октантів 1 (владно-лідируючий), 2 (незалежно-домінантний) та 3 (прямолінійно-агресивний) -- високі.

Маловідмінними для всіх радикалів є показники октантів 4 та 8 (недовірливо-скептичний та відповідально-великодушний тип поведінки) і знаходяться в межах від 6 до 8 одиниць.

Отримані дані дозволяють стверджувати, що стрижневі невротичні радикали являють відмінні поведінкові паттерни, різні варіанти копінгу.

Аналіз результатів комп`ютерної електроенцефалографії виявив наступні закономірності організації мозкової біоелектроактивності. На фоновій ЕЕГ (табл.3):

Таблиця 3 - Вираженість ритмів на фоновій ЕЕГ

1. Альфа-ритм недостатньо виражений в усіх групах, максимально рівень- у групі хворих з стрижневим тривожним невротичним радикалом. Мінімальний рівень альфа-активності спостерігався при фобійному та конверсійному радикалах. Якщо вважати, що альфа-активність характеризує здатність до логічного “тверезого” мислення, то такий розподіл свідчить про те, що фобійний та конверсійний радикали є проявом найбільш замкнутих на самих собі та звернутих лише в глибину себе невротичних розладів.

2. Дельта- і тета-активність виражені при конверсійних, обсесивних та фобійних розладах.

3. В усіх групах виявлена бета-активність, представлена в основному бета-1 ритмом. Даний ритм розглядається як прояв сформованої на мозковому рівні детермінанти, що виступає постійним джерелом та ситуативним підкріпленням невротичної поведінки.

Дослідження розподілу основних спектрів хвиль мозкової біоелектроактивності по ділянках мозку та наявної асиметрії дозволяють розглядати як найбільш “нормальний” варіант картини картування мозку при тривожному радикалі: відсутність асиметрії в фронтальних відведеннях при наявних усіх основних ритмах, правостороння асиметрія бета-ритмів у правих скроневих відведеннях та асиметрія бета- і дельта-активності в потиличних відділах. Бета- та дельта-активність максимально виражена в фронтальних ділянках мозку; лівостороння асиметрія, що спостерігається в даному діапазоні, максимально проявляється в потиличних відведеннях. Бета-активність, присутня в ЕЕГ усіх невротичних радикалів, розглядається як можливий ЕЕГ-критерій невротичності.

При фобійному стрижневому радикалі наявна виражена лівостороння асиметрія в діапазоні альфа-активності та “функціональна декортикація” (відсутність альфа-активності) правих фронтальних долей; різко виражена правостороння асиметрія в діапазоні повільних дельта- та тета-ритмів, що можна розглядати як нейрофізіологічну основу ірраціональності та “замкнутість на собі” (“зачароване коло”) невротичних проявів. Виражена асиметрія: лівостороння в альфа-діапазоні та правостороння в тета-діапазоні є нейромозковою детермінантою ригідності сформованих нейрофункціональних блоків та пояснюють причини стійкості розладів при стрижневому фобійному радикалі до терапії.

При стрижневому обсесивному радикалі виявлена правостороння асиметрія в дельта- і тета-діапазонах при симетрично присутніх альфа-хвиль у фронтальних відведеннях, що можна розглядати як кореліт вираженої напруги та роздратування, “відносної незрілості” внутрішніх механізмів регуляції при усвідомленні неадекватності невротичних проявів.

Вираженість альфа-активності дає підстави говорити про наявність усвідомлювання неадекватності обсесивних розладів; проте усвідомлювання не спроможне подолати невротичну настирність проявів обсесії; виражена дельта-активність виступає ознакою зниження рухливості коркових процесів. Наявна практично в усіх відведеннях бета-активність, відображаючи стан активації стовбурових структур, свідчить про вираженість та фіксованість дистрес-стану.

Топографія мозкової біоелектроактивності при конверсійному стрижневому радикалі характеризується наявністю альфа-активності в більшості відведень та реєстрацією дельта-активності практично у всіх відведеннях (асиметрія максимально проявляється у фронтальних та потиличних ділянках). Вираженість стресу підкреслюється наявним у більшості ділянках бета-ритмом.

Відмінності між хвильовим спектром фонової ЕЕГ, засвоєнням ритмів при функціо-нальних пробах та топографічним представленням різних спектрів мозкової біоелектроактив-ності при різних стрижневих невротичних радикалах дозволяють розглядати дані відмінності як ЕЕГ-критерії сформованих на мозковому рівні функціональних блоків, які проявляються на особистісному та поведінковому рівнях у певних паттернах дезадаптивного реагування.

Таким чином, ЕЕГ-характеристики фобійного радикала є виражена асиметрія альфа-, дельта- та тета-активності та присутність бета-активності у фронтальних відведеннях. Така асиметрія демонструє наявність нейромозкової предиспозиції ірраціональної фіксованості невротичних проявів. Помірна асиметрія у фронтальних відведеннях та виражена повільнохвильова активність (дельта> тета> альфа) при незначній асиметрії в інших ділянках виступають діагностичним критерієм обсесивного стрижневого радикалу. Подібна до попередньої картина, але з менш вираженою тета-активністю та наявною у всіх ділянках бета-активністю, виступає корелятом і ЕЕГ- характеристикою стрижневого конверсійного радикалу. Поліморфність ритмів в усіх ділянках при невираженій їх асиметрії та співвідношенням основних ритмів (дельта-активність> бета-активність> альфа-активність) виступає характеристикою тривожного радикала.

Отримані в результаті психодіагностичних досліджень особистісні профілі, графіки та схеми є окремими складовими мозаїки, яку необхідно зібрати таким чином, щоб вона максимально репрезентувала індивідуальність досліджуваного. І, хоча отримана в результаті опрацювання усієї здобутої в процесі дослідження інформації карта все ж не може вважатися територією, отриманий образ виступає, принаймні, голограмою оригіналу: особистісний профіль за “міні-мульт” створює основний каркас, діаграма Лірі відображає рельєф, комп`ютерна ЕЕГ проникає в глибину, методика кольорового вибору Люшера та “Аутопластичний малюнок хвороби” дозволяють побачити кольори та відтінки, наблизити окремі елементи, розглянути їх із різних сторін та спробувати внести необхідні корективи. Розуміння індивідуальності конкретної людини може бути досягнуте лише при індивідуальнісно-орієнтованому застосуванні отриманих у результаті досліджень “карт” та комплексному врахуванні всієї отриманої інформації.

Висновки

Обгрунтовано доцільність використання терміну “стрижневий невротичний радикал” для позначення найбільш стійких симптомокомплексів та найбільш характерних психологічних характеристик, що мають у своїй основі певні вроджені чи набуті особливості мозкової біоелектроактивності та виступають стрижневими структурними одиницями клінічної картини невротичних розладів. Стрижневі невротичні радикали являють собою різні невротичні паттерни реагування особистості.

Індивідуальнісно-орієнтований підхід забезпечує ефективність та індивідуалізацію діагностики. Оптимальний мінімум методик забезпечується поєднанням особистісного опитувальника “міні-мульт”, методики діагностики міжособистісних відносин Лірі, методики кольорового вибору Люшера, експресивної проективної методики “Аутопластичний малюнок хвороби” та комп`ютерної ЕЕГ.

Розроблена експресивна проективна методика “Аутопластичний малюнок хвороби”, оминаючи захисний опір, проявляє приховані особливості сприймання, мислення, емоційного реагування, психодинамічних процесів та індивідуальності; методика спрямована на дослідження аутопластичної картини хвороби, копінгу та особливостей особистості.

Факторний аналіз результатів отриманих даних стверджує трифакторну структуру неврозогенезу: обумовленість особистісними, поведінковими (ситуативно-особистісними) та нейромозковими факторами.

Аналіз міжгрупових відмінностей психологічних та електрофізіологічних характеристик стрижневих невротичних радикалів дозволяє виділити ряд дискримінантних ознак відносно клінічної відповідності невротичних розладів. Відмінності між радикалами проявляються на особистісному, поведінковому та психофізіологічному рівнях:

а) для тривожного стрижневого невротичного радикалу характерні: виражена емоційна лабільність при зниженій толерантності до стресу; підвищена тривожність та втомлюваність; протилежна спрямованість прагнень до успіху при наявній мотивації уникнення неуспіху; джерелом формування інтрапсихічного конфлікту виступає протистояння “Я” -- “Соціум”, а неспроможність добитися гармонійних міжособистісних стосунків стає джерелом постійного невдоволення та внутрішньої напруги; наявне протистояння рівня “Домінування” (-9,77) та “Доброзичливості” (7,1) (за методикою Лірі) може бути трактоване як наслідок низької самооцінки, песимістичної втечі в фантазування, а не як прояв альтруїзму;

б) фобійний стрижневий невротичний радикал характеризується трансформацією тривожності в надмірно виражену емоційну напругу та посилений невротичний самоконтроль, високим рівнем інертності; виражено низька стресостійкість та дезадапативність реагування у стресовій ситуації; домінуюча мотивація -- втеча від розв`язування проблем. Наявна тенденція до трансформації компенсаторних реакцій при переживаннях у стійкий деструктивний паттерн реагування, що, псевдозменшуючи існуючу тривожність, виступає причиною вираженої емоційної напруги. Для фобійного радикалу характерний найнижчий, порівняно із іншими радикалами, рівень прагнення до домінування (-15,2 за методикою Лірі) та найвищі показники конформності;

в) обсесивний радикал характеризується найбільш “патологічним” особистісним профілем: суттєво вищі, порівняно з іншими радикалами, рівні емоційної лабільності, тривожності та індивідуалістичності, діаметрально розташовані рівновисокі показники “Домінування” (-11,94) та Доброзичливість (+11,81) (за методикою Лірі). Стресова ситуація викликає стан розгубленості, реагування в проблемній ситуації носить ірраціональний характер;

г) малоінформативним є особистісний профіль конверсійного радикалу: виражене бажання показати себе в кращому ракурсі, очевидно, перешкоджає можливості адекватної оцінки особистості такого хворого за даними “міні-мульт”, проте аналіз у співставленні з інформацією клініко-психологічного дослідження, виявляючи неспівпадіння, дозволяє отримати об`єктивну картину. Циркограма, побудована за даними дослідження за Лірі, також не виявляє чітко виражених особливостей: графік фактично займає медіанне положення; протилежне, відносно всіх інших радикалів співвідношення між самооцінкою домінування (1,76) та доброзичливості (-1,9) виявляє особливості стилю поведінки. Отримані результати відображають наявність гістріонічного розвитку особистості.

Відмінності на клініко-психологічному рівні різних форм невротичних розладів корелюють з особливостями проявів ЕЕГ, що проявляється в особливостях фонової мозкової біоелектроактивності, у реакціях засвоювання ритмів при функціональних пробах, у просторово-топічній представленості основних ритмів, реєстрованій за допомогою картування мозку комп`ютерною ЕЕГ.

Описані психологічні та електрофізіологічні характеристики стрижневих невротичних радикалів виступають критеріями діагностики невротичних розладів. Застосування індивідуальнісно-орієнтованого підходу доцільне як в індивідуальній роботі з хворим, так і при проведенні досліджень.

У контексті подальших дослідженьособливий інтерес можуть виклткати: вивчення психокорекційних можливостей методики АМХ та динамічні дослідження осодивостей мозкової біоелектроактивності на різних етепах хвороби.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Галецька І.І. Психологічні аспекти холістичної концепції стресу. //Філософські пошуки. Людина: становлення та розвиток.-Львів-Одеса, 1997.-вип.IV.-С.199-201.

Галецька І.І. Відображення психологічних особливостей особистості в ЕЕГ. //Проблеми патології в експерименті та клініці.- Зб. наук. праць. Міжнародного інституту квалітативної медицини.-Львів: Світ, 1998.-т.ХІХ.-С.-182-186.

Галецька І.І. Сучасний стан проблеми діагностики неврозів. //Практична медицина.-1998.-№5-6.-С.177-180.

Галецька І.І. Відображення психологічних особливостей особистості в електроенцефалографії. //Психологія на межі тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П`ятих Костюківських читань. - Київ.:Гнозис, 1998.-т.1.-С.271-276.

Галецька І.І. Про нейрофізіологічні механізми патогенезу неврозу. //Практична медицина.-1999.-№1-2.-С.90-92.

Галецька І.І. Застосування електроенцефалографії у дослідженні неврозів. //Тези доповідей 3-го міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених.-Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.-С.19-20.

Галецька І.І. Методики дослідження неврозів. //Практична психологія та соціальна робота.-1999.-№4.-С.24-25.

Галецька І.І. Невротизація особистості: психофізіологічні аспекти. //Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Зб. доповідей наукової конференції 23-25 березня 1998р.-Київ, 1999.-С.90-93.

Галецька І.І. Психомалюнкові дослідження неврозу. //Практична медицина.-1999.-№5-6.-С.133-135.

Галецька І.І. Проблема індивідуальності в неврозології. //Духовність як основа консолідації суспільства. Аналітичні розробки наукових та практичних працівників.-Київ: Науково-дослідний інститут проблем людини.-1999.-т.ХVI.-С.121-125.

Галецька І.І. Індивідуальнісно-орієнтований підхід у дослідженні неврозів. //Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Зб. доповідей 2-ї Всеукр. наук. конф. 9-10 вересня 1999 р.-Київ, 2000.-С.53-55.

АНОТАЦІЇ

Галецька І.І. Психологічні та електрофізіологічні характеристики стрижневих невротичних радикалів.-Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 -- медична психологія.-Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

В роботі з позиції системного та комплексного підходу сучасної медичної психології розроблено індивідуальнісно-орієнтованй підхід досліджень невротичних розладів, який полягає у поєднанні квантифікованих та проективних психодіагностичних методик, клініко-психологічного спостереження та комп`ютерної ЕЕГ. Клінічна належність невротичних розладів визначається наявними стрижневими невротичними радикалами. Cтрижневий невротичний радикал розглядається як стійкий комплекс клінічних проявів та найбільш характерних психологічних характеристик, що має у своїй основі певні вроджені чи набуті особливості і закономірності нейромозкової біоелектроактивності. Встановлені психологічні та психофізіологічні (електроенцефалографічні) характеристики виступають як дискримінантні при диференційній діагностиці. Розроблена експресивна проективна методика “Психомалюнок хвороби”, оминаючи захисний опір, проявляючи приховані особливості сприймання, мислення, емоційного реагування, психодинамічних процесів та індивідуальності доцільна для застосування як із діагностичною (дослідницькою), так і психокорекційною метою.

Результати досліджень представляють інтерес для медичної психології, психодіагностики, психіатрії та психофізіології.

Ключові слова: невроз, невротичні розлади, клінічна психологія, індивідуальність, психодіагностика, проективна психодіагностика, електроенцефалографія, психофізіологія.

Inna Galetska. Psychological and elektrophysiological characteristic of the core neurotic radicals. -- Manuscript.

Dissertation to quality for the Candidate of Psychological science Academic Degree in speciality 19.00.04 - Clinical Psychology. - Kyiv University. Kyiv, 2000.

In this paper individuality-oriented approach for the neurotic disorders research was worked out from the position of the system and complex approach of clinical psychology. This approach consists in combining quantitative and projective psychodiagnostik methods, clinic-psychological study and computers EEG. The available core neurotic radicals determine clinical attribute of the neurotic disorders. Core neurotic radical can be seen as the stable complex of the clinical displays and the most typical psychological characteristics that has in its base certain inherent or gained special features and regularities of the neuro-brain bioelectroactivity. Determined psychological and psychophysiological characteristics appear as discriminatory ones in the differential diagnostic. Worked out and approbated expressional projective methods “Illness psychodrawing” avoiding defensive resistance, displaying hidden features of the perception, thinking, emotional respond, psychodynamic process and individuality, is reasonable for using as with diagnostic (research) so psychocorrection aims. Results of these studies could be interesting for clinical psychology, psychodiagnostic, psychiatry and psychophysiology.

Key words: neurosis, neurotic disorders, clinical psychology, individuality, psychodiagnostic, projective psychodiagnostic, elektroencephalography, psychophysiology.

Галецкая И.И. Психологические и электрофизиологические характеристики стержневых невротических радикалов Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 -- медицинская психология.-Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

В работе с позиций системного и комплексного подхода современной медицинской психологии разработано индивидуальностно-ориентированный подход исследования невротических расстройств. Индивидуальностно-ориентированный подход состоит в сочетании квантифицированных и проективных психодиагностических методик, клинико-психологического наблюдения и компьютерной ЄЄГ. Стержневой невротический радикал рассматривается как стойкий симптомокомплекс наиболее характерных психологических характеристик, в основе которых лежат врожденные и приобретенные особенности мозговой биоелектроактивности; стержневые невротические радикалы выступают структурными единицами клинической картины невротических расстройств; стержневые невротические радикалы представляют собой различные паттерны невротического реагирования. Описана разработанная экспрессивная проективная методика “Аутопластическая картина болезни”, предназначенная для исследования аутопластической картины болезни, копинга и индивидуальности личности. На основании факторного анализа установлена трифакторная структура неврозогенеза: обусловленность личностными, поведенческими (ситуативно-личностными) и нейромозговыми факторами. Анализ межгрупповых отличий психологических и электрофизиологических характеристик позволяет выделить ряд признаков, которые, не будучи патогномоничными, выступают как дискриминантные относительно клинического соответствия невротических расстройств. Отличия между радикалами проявляются на личностном, поведенческом и психофизиологическом уровнях. ЕЕГ. Характерным для тривожного радикала являются выраженная эмоциональная лабильность при низкой толерантности к стрессу, наличие стремления к успеху при одновременном желании избегания неуспеха; источником интрапсихического конфликта выступает противостояние “Я” - “Социум”; противостояние уровней “Доминирования” (-9,77) и “Доброжелательности” (7,1) (за методикой Лири) может рассматриваться как следствие низкой самооценки, пессимистического фантазирования, а не как проявление альтруизма. Для фобического радикала характерна трансформация тривоги в усиленное эмоциональное напряжение и высокий невротический самоконтроль; тенденция трансформации компенсаторных реакций в стойкий деструктивный паттерн реагирования. При обсессивном радикале наиболее высокий уровень эмоциональной лабильности, тривожности и индивидуалистичности; иррациональность реагирования в стрессовой ситуации. Недостаточно высокая информативность личностного профиля (за “мини-мульт”) при конверсионном стержневом радикале может быть объяснена доминированием желания (часто неосмысленного) показать себя в лучшем свете, однако сопоставление результатов тестового исследования в сопоставлении с данными клинико-психологического наблюдения позволяет получить объективное представление об индивидуальности.

Описанные психологические и электрофизиологические характеристики стержневых невротических радикалов выступают диагностическими критериями невротических расстройств. Применение индивидуальностно-ориентированного подхода целесообразно как при индивидуальной работе с больным, так и при проведении исследований. Результаты исследований представляют интерес для медицинской психологи, психодиагностики, психиатрии и психофизиологии.

Ключевые слова: невроз, невротические расстройства, медицинская психология, индивидуальность, психодиагностика, проективная психодиагностика, электроэнцефалография, психофизиология.

Размещено на Allbest.ru