Соціологічний аналіз конфліктів у сфері масової комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Визнання комунікації як одного з найважливіших інструментів соціального управління, у ході якого відбувається розповсюдження та засвоєння культурних зразків, знань, норм, цінностей, обумовлює зростання уваги до проблем здійснення соціальної комунікації. Можна казати, що якість комунікативних процесів в суспільстві багато в чому обумовлює ефективність управлінських процесів.

Для України ці питання є особливо актуальними. По-перше, суттєві зміни зазнає внутрішньодержавна комунікація. Впровадження демократичних принципів управління на рівні суспільства у цілому, що припускає активну роль громадськості в управлінні процесами суспільного життя, підвищує роль фактора інформованості населення, урахування думок, потреб, настрою, мотивів і цілей діяльності населення і т.п., зявляється потреба у дійсно двосторонньому характері комунікації. Крім того, значні зміни відбуваються і в інституті засобів масової інформації (ЗМІ), що виявляються у підвищенні кількості приватних ЗМІ, трансформації функцій-цілей даного соціального інституту, що виникають, головним чином, під впливом соціально-економічних, політичних і культурних трансформацій у сучасному українському суспільстві.

По-друге, суттєві зміни спостерігаються у процесах зовнішньої комунікації України з іншими країнами. З одного боку, тут знаходять відображення загальносвітові тенденції (інтенсифікація, глобалізація інформаційних процесів, які супроводжує різке підвищення кількості інформаційних потоків, що циркулюють у межах конкретного інформаційного простору; підвищення значення “комунікативної дійсності”, що співіснує з реальністю за принципами взаємо доповнювання та взаємо замінювання). Зокрема, у сучасний момент відмічається, насамперед, підвищення кількості інформаційних потоків, “імпортованих” в Україну, що у першу чергу пояснюється відносною слабкістю українських засобів масової комунікації (ЗМК), відсутністю ЗМК, орієнтованих на Захід і Росію. З іншого боку, ці зміни пов'язані з одним із основних завдань для України на сьогоднішній день: входженням у світовий інформаційний простір. Головна проблема тут складається з наявності певного образу, стереотипу сприйняття України світовим співтовариством, що передумовлює зміст та форму “очікуваної” від неї інформації. Отже, для зміни міжнародного статусу країни необхідно переглянути власні принципи комунікації з іншим світом, приділяти особливу увагу розвитку власних ЗМК у відповідності із світовими стандартами.

Проте, у нинішній час неможливо говорити про готовність до подібних змін. Головною причиною труднощів є закоренілість у старих формах комунікації, що заважає новому погляду на змінювані потреби. Тому виникає питання не тільки про способи, шляхи перетворювання процесів соціальної комунікації у відповідності до змінюваних соціальних умов, але й про нові підходи до її вивчення.

Внаслідок комплексності, множинності форм проявлення комунікативних процесів вивчення перетворювань у них доцільно починати з певних фрагментів або підсистем соціальної комунікації. У зв'язку з цим уявляється, що концентрація уваги на процесах масової комунікації (МК) буде більш продуктивною.

Тема дисертаційної роботи передбачає, насамперед, аналіз системи масової комунікації з точки зору тих принципових змін, які є наслідком та відображенням трансформацій у всіх сферах суспільного життя, які переживає українське суспільство.

Питання соціальної комунікації обговорюються у рамках безлічі наук та наукових направлень (соціологія, психологія та соціальна психологія, філософія, семіотика, культурологія, паблик рілейшнз, маркетинг, менеджмент та ін.). Особливу наукову цінність представляють теоретичні розробки міждисциплінарних направлень: психолінгвістики (Т.М. Дрідзе, Ю.А. СорокІн, Е.Ф. Тарасов, А.У. Хараш.), соціопсихології (А.А. Леонтьєв, И.Е. Кокорєв, Т. Шибутані.), соціолінгвістики (В.Г. Костомаров, С.В. Светана, А.Д. Щвейцер) та інші.

Принципове значення для аналізу поставленої проблеми має використання матеріалу, набутого у межах соціології ЗМІ, соціології комунікації, психосоціолінгвістики. Соціологія комунікації, вбираючи у себе тематику функціональної лінгвістики (Р.О. Якобсон, Н.С. Трубецький, С.О. Карцевський та ін.), феноменології (А. Шюц), етнометодології (Г. Гарфінкель), теорії мовних актів (Л. Витгенштейн, Дж. Сьорль, М.Н. Бахтін, Н. Арутюнова), “критичного аналізу дискурсу” (Р. Фаулер, Г. Крес), накопичила великий обсяг даних, що стосуються функціональних особливостей спілкування представників різних соціальних груп, функцій мови у процесі комунікації, залежності побудови висловлювань від соціальних факторів спілкування, функціональної диференціації мовних засобів у співвідношенні із різними соціальними функціями комунікації і т.п.

У соціології ЗМІ, яка вивчає тенденції та особливості масових інформаційних процесів у суспільстві, де ЗМІ - соціальний інститут виробництва та розповсюдження інформації за допомогою технічних засобів на численні розосереджені аудиторії - найбільше розроблені питання структури комунікативних процесів, вивчення культурних феноменів, детермінованих широким розповсюдженням ЗМІ, взаємовплив масової інформації і традиційних норм культури (у західній традиції - У. Гемсон, Д. Клеппер, Г. Лазарсфельд, Г. Лассуел, У. Липпманн, А. Моль, У. Шрамм та ін.). У вітчизняній соціології (Н. Богомолова, В.С. Гуревич, Б.А. Грушин, Я.Н. Засурський, Н. Костенко, В.С. Коробейников, А.О. Ручка, А.А. Уварова, Б.М. Фірсов та ін.) найбільш повно представлені концепції ЗМІ як соціального інституту, аудиторії як учасника процесу масової комунікації.

Описуючи конкретні сторони системи масової комунікації, ці спеціальні соціологічні теорії тим самим описують і ті моменти, які характеризуються як проблеми комунікації. Проте, жодна з даних спеціальних соціологічних теорій не підіймає питання про першооснову конфліктності процесів масової комунікації, закладеної у характеристиках усіх елементів системи комунікації, характері їхньої взаємодії.

Доцільність та можливість використання конфліктного підходу пояснюється тим, що масова комунікація:

- як вид соціальної діяльності може служити джерелом реальних та потенційних конфліктів також, як будь-яка інша форма людської взаємодії;

- являє собою різновид обміну. У відповідності до ідей П.М. Блау, конфлікт закладено у будь-якому процесі обміну;

- безпосередньо пов'язана зі створенням, передачею, переробкою соціальної інформації, яка в останній час усе виразніше набуває статусу одного з найважливіших ресурсів у суспільстві, що визначає доступ до інших (лідерства, влади, престижу). Дефіцит інформації є таким же неминучим, як і дефіцит інших ресурсів, що визначає потенційну конфліктність діяльності, повязаної з інформаційними процесами.

У рамках конфліктної парадигми досконало розроблюється поняття конфлікту, існують різноманітні точки зору на його природу (як патологію, або, навпаки, як закономірне та необхідне явище); на те коло явищ, які можуть бути позначені як конфлікт. У ході дослідження політичних, економічних, міжособистісних та інших конфліктів конфліктологія зібрала численний матеріал про закономірність виникнення, розвитку та розв'язання конфліктів, принципи, способи та прийоми їх конструктивного регулювання у багатьох сферах суспільного життя. У той же час, така сфера суспільного життя як масова комунікація, залишилась поза полем зору конфліктологів.

Для обгрунтування поняття комунікативного конфлікту ми будемо виходити з природності конфлікту, що пов'язана з надзвичайним різноманіттям елементів соціального світу. Це різноманіття може бути охарактеризоване як визначальне розрізнення здібностей, можливостей, ресурсів, формуючих різноманітні потреби, інтереси, цілі та т.п.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи безпосередньо повязана з науковою темою кафедри прикладної соціології “Соціологічний аналіз пострадянської політичної культури індустріального мегаполісу” (№ 3-10-00). Аналіз політичної комунікації за допомогою запропонованої у роботі типології комунікативних конфліктів відкриває можливості для дослідження рівня політичної культури у сучасному великому місті, оскільки теми, характер та направленість політичної комунікації являються її (політичної культури) свідоцтвом та проявленням.

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є соціологічний аналіз комунікативних конфліктів та розробка їх типології, а також, використання типології при аналізі реальних процесів комунікації (зокрема, процесів політичної комунікації) для виявлення її аналітичних можливостей при дослідженні механізмів здійснення і підвищення ефективності як комунікативних процесів у цілому, так і процесів політичної комунікації зокрема.

Для реалізації поставленої мети були виконані наступні завдання:

- Представлена масова комунікація як система.

- Уточнені основні характеристики елементів системи комунікації (джерел інформації, ЗМІ, аудиторії, посередників, інформації, циркулюючої у системі масової комунікації) і зовнішнього інформаційного середовища. Продемонстровані потенційно конфліктні характеристики елементів системи масової комунікації та відносин між ними.

- Обґрунтована необхідність введення поняття “комунікативного конфлікту” та дано його визначення.

- Визначено ресурси системи масової комунікації, з розмежуванням системних ресурсів і ресурсів підсистем, боротьба за які представляє одну із сфер розгортання комунікативних конфліктів.

- Визначено цілі системи масової комунікації, а також цілі підсистем, головним чином, соціального інституту ЗМІ та аудиторії. Описано процес переструктурування їхніх цілей під впливом соціально-економічних, політичних та інших трансформацій у сучасній Україні.

- Зясовано стан, тенденції розвитку в Україні сучасних комунікативних процесів у цілому і процесів політичної комунікації зокрема.

- Розроблені рекомендації з удосконалення та подальшого розвитку представленої типології комунікативних конфліктів для більш ефективного аналізу комунікативних процесів у різноманітних сферах суспільного життя.

Обєкт та предмет дослідження. Обєктом дослідження виступала система масової комунікації, а предметом - реальні процеси масової комунікації у сучасному українському суспільстві.

Методологія. Для реалізації поставленої у роботі мети використовувалась логіка конфліктного підходу, а також ідеї структурно-функціонального підходу та логіко-семантичного аналізу.

Емпіричну базу дослідження складають матеріали дослідницького проекту “Соціально-політична та комунікативна ситуація у м. Харкові” (керівник доцент, кандидат філософських наук Ніколаєвський В.М.), проведеного кафедрою прикладної соціології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за участю автора у 1997-1999рр. Проект містив у собі два опитування громадської думки дорослих харків'ян (лютий - березень 1998 р., n = 937 та лютий - березень 1999 р., n = 945); а також матеріали інформативно-цільового аналізу інформаційних потоків, що проходили у засобах масової інформації (зокрема, у телевізійних випусках новин та основних друкованих виданнях м. Харкова у період з 16.11.97 - прийняття Закону України про Центрвиборчком - по 29.03.98 - проведення виборів у Верховну Раду та місцеві органи влади м. Харкова).

У дисертаційній роботі сформульовані наступні гіпотези дослідження:

- Масова комунікація є одним із видів соціальної діяльності, отже, вона може служити джерелом реальних та потенційних конфліктів як будь-яка інша форма людської взаємодії.

- Розуміння масової комунікації як відкритої соціальної системи дозволяє застосовувати до її аналізу типологію конфліктів у великих системах з рядом доповнень та уточнень, обумовлених специфікою обєкта, що вивчається (конкретизацією понять “ресурсів”, “цілей” на рівні системи у цілому та на рівні підсистем, визначенням різновидів зовнішнього середовища системи та, головним чином, інформаційного середовища, що має для аналізу комунікативних конфліктів принципове значення та ін.).

- Якщо типологія конфліктів у великих системах пристосована до масової комунікації, то в останній викриваються конфлікти, які повязані з: обмеженням ресурсів у системі, різницею цілей підсистем, характером взаємодії зовнішнього середовища та системи.

- Оскільки політична комунікація являє собою вид масової комунікації, то до аналізу її процесів з метою вияснення механізмів та підвищення ефективності її здійснення застосована типологія комунікативних конфліктів.

Наукова новизна дисертації.

- У роботі здійснено аналіз процесів масової комунікації з позицій конфліктного підходу. Введено поняття комунікативного конфлікту як явища, що є природним у процесі комунікації. Воно пов'язане з різноманітністю елементів, що складають систему масової комунікації, яка (різноманітність) виявляє себе у розходженні їх цілей, інтересів, потреб та здібностей. Комунікативні конфлікти мають наслідком або розширення інтерпретаційних схем у системі масової комунікації, підвищення її адаптивних здібностей, або перешкоджають процесу комунікації, заважають чи повністю блокують отримання зворотного зв'язку, який є одним з показників ефективності процесу комунікації.

– Вперше розроблена типологія комунікативних конфліктів. У системі масової комунікації виділені три типи конфліктів, що повязані: а) з обмеженням ресурсів у системі комунікації; б) з різницею цілей підсистем; в) з характером взаємодії системи комунікації та зовнішнього інформаційного середовища.

– Вперше застосована типологія комунікативних конфліктів до аналізу процесів політичної комунікації, що дозволила виділити цілий ряд реально та потенційно конфліктних ситуацій у площині комунікативної діяльності, а саме, конфліктів, пов'язаних з обмеженням ресурсів і відмінністю цілей підсистем.

- Введене поняття ресурсів системи масової комунікації. Запроваджено розподіл поняття ресурсів системи масової комунікації на загальносистемні (“доступ до реальності” та “спосіб інтерпретації дійсності”) та ресурси підсистем (“інформаційні характеристики” учасників комунікації).

- Уточнене поняття цінності інформації для учасників комунікації, зокрема проведено розподіл поняття цінності для одержувача та відправника інформації, відмінності в уявах, про яку можуть характеризувати одне з джерел протиріч у процесі комунікації. Цінність інформації для одержувача розуміється як інформативність, тобто цілісна система уявлень про ту чи іншу сферу, що дозволяє виносити обгрунтовані судження. Для відправника повідомлення цінність визначається мірою відповідності передбаченої та реально отриманої у ході комунікації реакції одержувача.

Теоретичне та практичне значення результатів. Теоретична та практична цінність роботи полягає у тому, що:

представлена типологія комунікативних конфліктів, маючи пізнавальне значення, як теоретична модель може, бути включена у зміст учбових курсів, повязаних з питаннями комунікації (“Соціологія комунікації”, “Соціологія ЗМІ”, “Паблик Рілейшнз”, “Конфліктологія”);

запропонована типологія може служити інструментом вивчення комунікативних процесів у суспільстві, у різних сферах суспільної життєдіяльності;

отримані у ході подібного аналізу дані можуть бути використані при прийнятті управлінських рішень, які стосуються регулювання комунікативних процесів у конкретній сфері, прогнозування виникнення конфліктів (на підставі знань про потенційно конфліктні ситуації) та ходу розвитку вже зафіксованих конфліктів, запобігання можливих деструктивних наслідків комунікативних конфліктів.

Апробація результатів. Основні ідеї, які представлені у роботі, а також розроблена типологія комунікативних конфліктів та результати пристосування даної типології до аналізу процесів політичної комунікації обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції “Харківські соціологічні читання” (Харків, 1996 р. та 1999 р.); ІІ-му з'їзді Товариства психологів України (Київ, 1996 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука та соціальні проблеми суспільства” (Харків, 1998 р.); Семінарі Ради з досліджень суспільних наук, присвяченого питанням викладання суспільних наук у вищий школі (м. Корольов, Росія,1999р.); Міжнародній літній школі молодих дослідників та викладачів соціальних дисциплін “Суспільство у перехідний період: становлення громадянського суспільства” (м. Ялта, 1999 р.); були викладені у рамках учбових курсів “Соціологія масової комунікації”, “Паблик Рілейшнз”, “Конфліктологія”, прочитаних студентам відділення журналістики та соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. КаразІна.

Публікації. Основні ідеї та отримані у ході дисертаційного дослідження результати відображені у п'яти статтях та тезах доповіді на ІІ-му з'їзді Товариства психологів України.

Структура та обєм дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, закінчення, додатку та списку літератури (102 позиції). Зміст викладено на 179 сторінках компютерного тексту, проілюстровано у 8 таблицях, 10 малюнках.

1. Соціальна комунікація: основні елементи та джерела протиріч

Проводиться критичний розгляд основних підходів до аналізу масової комунікації та її основних елементів у соціології, соціальній психології, психосоціолінгвістиці для демонстрування конфліктної природи масової комунікації у цілому, а також потенційно конфліктних характеристик її елементів та їхніх відносин.

У першому підрозділі “Інформація та інформаційний фактор у системі масової комунікації” розглядаються основні підходи до аналізу інформації (у соціології, у теорії інформації, у теорії журналістики, психолінгвістиці). Обгрунтовується доцільність прийняття психолінгвістичного підходу, де інформація розуміється як текст (структурована з урахуванням мотивів і цілей комунікації, що несе у собі певну програму по її створенню та інтерпретації). Проводиться розподіл поняття цінності інформації для відправника та одержувача повідомлення.

Уточнюється трактування естетичного виду інформації. Окрім запропонованого А. Молем визначення, під естетичною інформацією пропонується розуміти, насамперед, емоційну забарвленість, яка формує певний настрій при сприйнятті інших видів інформації, яка реалізується в епітетах, інтонаціях, невербальних прийомах комунікації.

У другому підрозділі “Інформаційні характеристики як принцип сегментації аудиторії масової комунікації” проводиться аналіз різноманітних підходів до вивчення аудиторії в соціології ЗМІ, соціальній психології та психолінгвістиці, в яких це поняття описане найбільш досконало. Обгрунтовується необхідність використання комплексних показників в аналізі аудиторії. Як такий пропонується показник інформаційних характеристик, до складу якого входять: “поле значень”, “смислове поле”(терміни А. Леонтьєва), рівень семіотичної підготовленості і приналежності до певного інформаційного середовища. “Поле значень” являє собою структурацію суспільного досвіду, що засвоєний індивідом, тобто своєрідний погляд на світ, спосіб його інтерпретації. Варіації в “полях значень” пов'язані з соціальними, професійними, віковими та іншими факторами. “Смислове поле” розуміється як сприйняття предметів крізь призму відношення до них. До поняття “приналежності до певного інформаційного середовища представників аудиторії” запропоновано включати: певні переваги інформаційних джерел, мотиви використання певних джерел інформації, тяжіння до конкретних видів інформації, кількісні та якісні характеристики інформації, яку має індивід до початку комунікативного зв'язку, та вплив представників інших інформаційних середовищ на сприйняття інформації.

У третьому підрозділі “Функціональні особливості діяльності інституту ЗМІ у сучасній Україні” розглядаються основні тенденції розвитку сучасних українських ЗМІ: 1) комерціалізація засобів масової інформації; 2) підвищення залежності діяльності ЗМІ, журналістської практики від економічних і владних відносин у суспільстві; 3) трансформація функцій-цілей соціального інституту ЗМІ, виникаючі, головним чином, під впливом соціально-економічних, політичних, культурних трансформацій у сучасному українському суспільстві; 4) зростаюча асиметрія контактів української аудиторії із засобами масової інформації, інтенсифікація контактів з телебаченням за рахунок контактів з іншими видами ЗМІ.

У четвертому підрозділі “Посередництво у масовій комунікації: мотиви та слідство” пропонується розподіляти підсистему посередників на: 1) відомих, авторитетних особистостей; 2) представників референтних груп; 3)членів сімї, сусідів, друзів, що розуміються людиною як “значущі інші”. Доцільність такого розподілу постає з різної мотивації звернення до даних груп посередників, із відмінності у поведінці груп посередників в умовах масової комунікації.

Наприклад, більш сильним мотивом звернення до точки зору авторитетних особистостей є бажання отримати готову оцінку (яка потенційно є соціально схвалюваною) тієї чи іншої важливої події. Особливо актуальним цей мотив є у теперішній час інформаційної кризи, коли людина має виносити обгрунтовані судження відносно соціальної дійсності, не маючи можливості переробити велику кількість соціальної інформації.

Поряд з цим уявляється, що при зверненні до членів сім'ї, друзів більш сильним є фактор психологічного зв'язку та довіри до найближчого оточення.

Розглядаються причини підвищення значущості психологічних мотивів звернення до посередників. Зокрема, звернення до груп посередників аналізується як один з психологічних механізмів адаптації до інформаційного тиску.

У п'ятому підрозділі “Зовнішнє інформаційне середовище системи масової комунікації. Принципи виділення і взаємодії з інформаційним простором” розглядаються основні принципи виділення інформаційних потоків, що належать до певного інформаційного простору, з інформаційних потоків, що складають зовнішнє інформаційне середовище.

Під інформаційним простором розуміється постійне відтворення конфігурацій інформаційних процесів на основі їх періодичної повторності.

При встановленні грані між системою масової комунікації як певним інформаційним простором і зовнішнім інформаційним середовищем пропонуються три ракурси розгляду: масштабний (по широті аналізу комунікативного простору: країна, область, місто і т.п.), видовий (по видам ЗМІ) і тематичний (по аналізованій темі комунікації).

2. Комунікативний конфлікт та сфери його проявлення

Обгрунтовується доцільність введення та надається визначення поняття комунікативного конфлікту; проводиться аналіз процесів масової комунікації за допомогою типології комунікативних конфліктів.

У системі масової комунікації виділяється три типи конфліктів, пов'язаних з: 1) обмеженням ресурсів у системі масової комунікації; 2) розходженням цілей підсистем; 3) характером взаємодії зовнішнього інформаційного середовища і системи масової комунікації.

Перший підрозділ “Комунікативні конфлікти, які повязані з обмеженням ресурсів у системі масової комунікації” присвячений з'ясуванню причин і характеру проявлення даного типу конфліктів. Визначаються ресурси системи комунікації (“доступ до реальності” та “спосіб інтерпретації дійсності”) та її елементів (“інформаційні характеристики” учасників комунікації). Виходячи з цього, конфлікти, які повязані з обмеженням системних ресурсів, розглядаються як конфлікти інтерпретацій, а конфлікти, які повязані з обмеженням ресурсів підсистем, підрозділяються на: 1) ситуації невідповідності необхідного та наявного обємів інформації, 2) зміну обєму при передачі і 3)незадоволеність якісними характеристиками інформації.

У другому підрозділі “Комунікативні конфлікти, які повязані з відмінністю цілей підсистем масової комунікації” розглядаються ситуації: неможливості привернення уваги до теми комунікації та зіткнення відмінних інформаційних потоків.

Проводиться аналіз основних цілей системи масової комунікації. Розглядаються основні цілі аудиторії при зверненні до ЗМІ і функції - цілі соціального інституту ЗМІ. Комплекси цілей аудиторії та ЗМІ у масовій комунікації розуміються як іерархії цілей. Обгрунтовується важливість співвідношення цілей, що становлять вершини цих ієрархій, для реалізації основної цілі системи масової комунікації - отримання зворотного адекватного зв'язку.

Виходячи із звязку категорій “цілі” та “потреби”, обгрунтовується змінювання структури цілей української аудиторії при зверненні до ЗМІ під впливом соціально-економічних трансформацій у країні, що неоднаково впливають на роль і місце інформаційних потреб у загальній структурі життєвих потреб особистості. На підставі даних соціологічних досліджень комунікативних процесів, проведених за участю автора, робиться висновок про домінуючу орієнтацію української аудиторії на інформування через ЗМІ при появі тенденції підвищення орієнтації на розважальну інформацію. Крім того, робиться аналіз переструктурування функцій-цілей інституту ЗМІ, що призводить до рольового конфлікту у рамках даного соціального інституту.

У якості причин зіткнення відмінних інформаційних потоків розглядаються: фактор участі посередників у процесі масової комунікації (що розуміються як продюсери нових інформаційних потоків в системі масової комунікації) та принципи відображення дійсності засобами масової комунікації та, головним чином, мозаїчність такого відображення.

У третьому підрозділі “Комунікативні конфлікти, які повязані з характером взаємодії зовнішнього інформаційного середовища і системи масової комунікації” розглядаються різноманітні форми впливу зовнішнього інформаційного середовища на структуру та цілісність системи масової комунікації: 1) дрібнення інформації, яка передається у системі; 2) створення додаткового фону сприйняття інформації, переорієнтація аудиторії на інші джерела інформації (у тому числі і зовнішні); 3) переструктурування цілей системи масової комунікації по зразку зовнішнього інформаційного середовища.

3. Особливості політичної комунікації у сучасному українському великому місті

У ході дослідження у якості одної з основних рис політичної комунікації у великому місті було зафіксовано суттєвий вплив загального фону здійснення політичної комунікації (зокрема соціально-економічної ситуації у країні) на характер комунікативних процесів: їхня дія обумовлює різні цілі (та інтереси) підсистем комунікації (у даному випадку ЗМІ та потенційних виборців).

У процесі політичної комунікації були зафіксовані такі типи комунікативних конфліктів як: повязані з обмеженням ресурсів і відмінністю цілей підсистем.

Комунікативний конфлікт, який повязан з обмеженням ресурсів, виявлявся, по-перше, у невідповідності кількісних та якісних характеристик необхідної та надаваної інформації, основною причиною чого виступав дефіцит інформації про інформаційні характеристики аудиторії. Одним із проявів цього була незатребуваність і неготовність аудиторії до сприйняття деяких нових форм політичної комунікації зокрема (політичної реклами у передвиборній комунікації).

По-друге, проявом даного типу конфліктів був конфлікт інтерпретацій. Причинами його виникнення у політичній комунікації були зафіксовані: обмежений “доступ до реальності” у аудиторії (потенційних виборців) як до ресурсу системи масової комунікації, а також боротьба за утвердження власного способу інтерпретації дійсності як на рівні окремих засобів масової інформації, так і на рівні інформаційного простору міста.

Комунікативний конфлікт, який повязан з різницею цілей підсистем, виявлявся, головним чином, у неможливості притягнення аудиторії до теми комунікації. Були зафіксовані: низький рівень настроєності (або взагалі її відсутності) на сприйняття політичної інформації, тісний звязок рівня і характеру інтересу до політичної інформації з уявленнями про можливості її використання.

Труднощі привернення уваги населення до тем політичної комунікації були повязані і з відсутністю чітких орієнтацій аудиторії на канал отримання подібної інформації. У звязку з цим необхідно відмітити важливість пошуку нових форм політичної комунікації, залучення нових каналів передачі політичної інформації.

Виявленням комунікативного конфлікту, який повязан з різницею цілей підсистем, являвся і рольовий конфлікт у соціальному інституті ЗМІ, який є наслідком переструктурування цілей його діяльності. Це відбивалося у виробництві і розповсюдженні різнонаправлених потоків інформації у рамках одного інформаційного простору, що у ситуації політичної апатії населення може бути причиною ще більшої утрати мотивації звернення до політичної інформації та у цілому ставити під загрозу цілісність системи політичної комунікації.

комунікація конфлікт інформаційний

Висновки

Серед основних причин комунікативних конфліктів виділяються: зовнішні умови: боротьба за системні ресурси системи масової комунікації - “доступ до реальності”, спосіб інтерпретації дійсності; вплив інформаційної кризи; трансформації, що переживає українське суспільство, які вплинули як на весь характер комунікації у цілому, на зміну характеру діяльності ЗМІ (комерціалізація, американізація), так і на зміну структури цілей - функцій ЗМІ та інформаційних потреб української аудиторії.

До внутрішніх причин комунікативних конфліктів віднесено: своєрідність інформаційних характеристик усіх учасників комунікативного процесу: аудиторії, посередників та ЗМІ; принципи збору, обробки та розповсюдження інформації інститутом ЗМІ; ступінь розвиненості інфраструктури в інформаційній сфері, що в багатьох випадках обумовлює можливості адаптації системи комунікації у зовнішньому інформаційному середовищі; наявність посередників у процесі розповсюдження інформації, які керуються власними мотивами і цілями посередницької діяльності.

До позитивних функцій подібних конфліктів можуть бути віднесені випадки розширення інтерпретаційних схем у системі комунікації, коли у процесі боротьби за даний ресурс відбувається включення у дані схеми ціннісних, культурних елементів широких соціальних верств. Окрім того, конкурентний характер діяльності ЗМІ, боротьба за аудиторію може сприяти підвищенню професійного рівня робітників ЗМІ, створенню і розвитку необхідної інфраструктури у інформаційній сфері, що у свою чергу може підвищувати як адаптаційні здібності системи масової комунікації, так і підвищувати ефективність комунікативних процесів у плані задоволення інформаційних потреб аудиторії.

Серед дисфункцій, які тягнуть за собою комунікативні конфлікти, відзначається: певна загроза цілісності системи комунікації, ряд небажаних соціальних наслідків у вигляді зростання соціальної напруженості, розповсюдження чуток і т.п.

У якості можливості подальшого розвитку запропонованої типології комунікативних конфліктів пропонується:

- більш детальна розробка та вивчення понять, повязаних з ресурсами системи комунікації у цілому. Особливе значення при цьому має аналіз способу інтерпретації дійсності у рамках конкретної системи комунікації та принципів його побудови.

розробка технологій по вивченню “смислових полів” аудиторії, аналіз можливостей застосування методик вивчення рівня семіотичної підготовленості аудиторії в умовах масової комунікації;

- розгорнений аналіз можливостей системи комунікації адаптуватися у зовнішньому інформаційному середовищі, пошук факторів, що визначають здібності системи комунікації по збереженню своєї цілісності;

- створення динамічного варіанта даної типології, що дозволяє аналізувати фази розгортання комунікативних конфліктів. Дана модель може бути ефективною у плані прогнозування та управління ходом комунікативних конфліктів.

Література

Кабачная О.В. Социальный конфликт: подходы к анализу и методы разрешения // Вісник Харківського університету, № 393'97. - Харків: ХДУ. - 1997. - с. 117-123.

Николаевский В.Н., Кабачная О.В Коммуникативная ситуация и коммуникативные конфликты накануне выборов в органы власти Украины // Вісник Харківського університету, № 414'98. - Харків: ХДУ. - 1998. - с. 75-80.

Кабачная О.В. К постановке проблемы коммуникационного конфликта // Вісник Харківського університету, № 433'99. - Харків: ХДУ. - 1999. - с. 83-88.

Кабачная О.В. Социология массовой коммуникации // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 1999. - с. 355-360.

Кабачная О.В. Политическая коммуникация в Украине: основные тенденции, противоречия, возможности анализа. // Вісник Харківського університету, № 462'00. - Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - 2000. - с. 49-56.

Николаевский В.Н., Вереитинова Т.В., Замолоцкая О.В. Анализ изменений массового сознания в период трансформации общества. // Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з' їзду Товариства психологів України: [У 16 т., 18 кн.] - Т. 6. - Симпозіум “Методологічні засади та прикладні проблеми політичної психології”. - К., 1996. - с. 105-108.

Размещено на Allbest.ru