Клініко-психопатологічні та соціально-психологічні кореляти агресивності неповнолітніх правопорушників

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Соціально-економічна нестабільність у суспільстві, пов'язана з докорінними змінами в країні в останні роки, викликала певні негативні наслідки, у тому числі зростання підліткової злочинності (Чуприков А.П., Дзюб Г.К., Юдін Ю.Б., 1997). Збільшення числа соціальних сиріт, дітей - жертв злочинів, рання алкоголізація і формування стійкої залежності від наркотичних речовин - ці чинники сприяють криміналізації осіб підліткового віку (Булахова Л.О., 1986; Кондрашенко В.Т., 1988; Волошин П.В., 1993; Напрєєнко А.К., Петров К.А.,1994; Щукіна Е.Я., Мохонько А.Р., 1998; Підкоритов В.С., 1999). Вписуючись у кримінальну субкультуру в найбільш вразливий до зовнішніх впливів період свого життя, підлітки переживають глибинні особистісні перебудови - формуються системоутворюючі механізми антисоціальної особистості (Табачников С.І., Александровський Ю.А. з співавт., 1993; Вітенко І.С., 1994; Єникєєв М.І., 1996).

Проблема збереження психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги неповнолітнім, які знаходяться в системі виховно-трудових установ має особливе значення (Селецький А.І., Тарарухін С.А., 1981; Ємельянов В.П., 1981; Сиропятов О.Г., 1998). Літературні дані свідчать про те, що акцентуації характеру та психопатії зустрічаються в більшої частини підлітків-правопорушників і взаємопов'язані з формуванням злочинної поведінки. Кожний третій засуджений страждає тією або іншою формою психічної патології, причому більш 80% виявляють межові психічні порушення (Антонян Ю.М., Бородін С.В. 1987; Агаларзаде А.З., 1998). Проте в психіатрії праць, присвячених вивченню взаємозв'язків психічних порушень та особливостей особистості підлітків-правопорушників із мотивами, характером, видом злочинного зазіхання, виконано явно недостатньо (Сонник Г.Т. із співавт., 1994; Жариков Н.М., Морозов Г.В., Хритинін Д.Ф., 1994; Горшков И.В., Горинов В.В., 1998; Морозова Н.Б., 1998; Littrell K.H.; Littrell S.H., 1998).

Проблема агресивних злочинів, що чиняться підлітками, постійно привертає увагу психіатрів, правоохоронних органів, громадськості (Корольов В. В., 1992; Прокопович Е.М., Коростій В.І., 1999; Берон Р., Ричардсон Д., 1998; Бандура А., Уолтерс Р., 2000; Imielinski K., 1982). Але при розгляді літератури останніх років явно переважають закордонні джерела (Wann D., Brancombe N., 1990; Eron L.D., 1994; Farrington D.P., 1994; Waltz J., 1994; Bohman M., 1996; Rutter M., 1996; Farber E.W., Burge-Callaway K., 1998), у вітчизняній психіатрії на цей час питання підліткової злочинності й агресивності розглядаються переважно в таких аспектах: при дослідженні генези суспільно небезпечних дій психічно хворих (Юр'єва Л.Н., 1993; Бачериков Н.Е., Гавенко В.Л., Самардакова Г.А., 1993; Спіріна І.Д., 1998; Мельник В.И., 1999; Пирков С.М., 1999); із позицій системного підходу до рішення проблеми обмеженої осудності (Первомайський В.Б., Ілейко В.Р, 1994; Сироп'ятов О.Г., Дзеружинська Н.А., 1996; Первомайський В.Б., 1998); при вивченні передхворобливих психічних змін і розладів у підлітків (Гавенко В.Л., 1996; Слюсар В.В., 1997; Кожина А.М., 1997); з соціально-психологічних позицій при вивченні агрессивної поведінки в структурі розладів особистості у дорослих (Полтавець В.І., Первий В.С., Жабокрицький С.В., 1998). Проте проблема підліткової агресивності з позицій пошуку взаємозв'язків виду злочинного посягання й особливостей психічного стану підлітків до цього часу не розглядалася.

Вищесказане визначає актуальність дослідження стану психічного здоров'я підлітків в умовах ВТК з урахуванням виду злочинного посягання і вивченням клініко-психопатологічних та соціально-психологічних корелятів агресивності підлітків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до НДР кафедри психіатрії, наркології і медичної психології ХДМУ “Функціональна діагностика психічного стану й оцінка стресостійкості у молодих осіб”.

Мета дослідження. Комплексна діагностика психічного стану підлітків-правопорушників і визначення клініко-психопатологічних і соціально-психологічних показників, взаємопов'язаних з агресивністю, для прогнозу і профілактики агресивної поведінки.

Завдання дослідження:

Визначити клініко-психопатологічні особливості і профілі особистості підлітків-правопорушників і порівняти з їхніми законослухняними однолітками.

Порівняти соціально-психологічні особливості підлітків-правопорушників із їхніми законослухняними однолітками.

Вивчити особливості конфліктності й агресивності підлітків-правопорушників і порівняти з законослухняними однолітками.

Провести кореляційний аналіз показників агресивності неповнолітніх злочинців із їх клініко-психопатологічними та соціально-психологічними показниками.

Порівняти клініко-психопатологічні та соціально-психологічні особливості підлітків-правопорушників в умовах виховно-трудової колонії в 1995 та 1999 роках.

Провести аналіз кореляційних взаємозв'язків показників агресивності з клініко-психопатологічними та соціально-психологічними показниками в підлітків-правопорушників у 1995 та в 1999 роках і виявити основні тенденції їх змін.

Теоретична значущість і наукова новизна. Нами вперше проведено комплексне дослідження психічних розладів у їхньому взаємозв'язку з соціально-психологічними особливостями, профілем особистості, рівнями агресивності та конфліктності в підлітків, що скоїли злочинні посягання агресивного, корисливого та змішаного виду. Виявлено кореляційні взаємозв'язки агресивності неповнолітніх злочинців із частотою і виразністю психічних порушень, показниками тестів СБОО і “Незакінчені речення”. Виділені відмінні риси психічних розладів, особливостей особистості, конфліктності й агресивності у підлітків-правопорушників при дослідженні у 1995 та в 1999 роках, що відбивають основні тенденції в їх змінах за цей період.

Практична значущість роботи. У результаті роботи показано, що діагностика психічних змін і розладів у їхньому взаємозв'язку з соціально-психологічними особливостями, профілем особистості, рівнями агресивності і конфліктності в підлітків-правопорушників дозволяє конкретизувати психотерапевтичні та соціально-реабілітаційні заходи з урахуванням агресивного, корисливого або змішаного характеру вчиненого злочину. Виділені характерні сполучення психічних змін і розладів, особливостей особистості, конфліктності й агресивності підлітків, що є прогностично значущими у відношенні скоєння правопорушень агресивного характеру.

1. Мета і задачі дослідження

Для досягнення мети і рішення завдань дослідження в 1995-1999 роках обстежено 762 підлітка-правопорушника чоловічої статі у віці від 14 до 18 років. Середній вік обстежених підлітків - 16,8 роки, при цьому питома вага підлітків у віці від 16 до 18 років склала 76 %. Групу порівняння (ГП) склали 87 законослухняних підлітків чоловічої статі, учнів загальноосвітньої школи, подібних за віком з основною групою. Із групи порівняння були виключені підлітки з психічними захворюваннями (у тому числі розладами поведінки), хронічними соматичними захворюваннями, проявами шкільної і сімейної дезадаптації.

Основою дослідження був клініко-психопатологічний метод. Вивчення психічного стану підлітків містило в собі клініко-діагностичну оцінку стану психічного здоров'я, а також кількісну оцінку частоти симптомів і порушень у психічних сферах. Також у всіх обстежуваних ми вивчали особливості особистості -- за методикою “Скорочений багатофакторний опитувальник особистості” (СБОО), соціально-психологічні особливості -- за даними анамнезу, рівні конфліктності -- за анкетою "Незакінчені речення", рівні агресивності і ворожості -- за питальником Басса-Дарки. Враховувалися соматичний стан і об'єктивні анамнестичні дані за медичними картками підлітків.

При статистичному опрацюванні результатів дослідження використовувалися методи Стьюдента і кореляційного аналізу за допомогою пакету статистичного опрацювання даних STATISTICA® (фірма виробник StatSoft® Inc., USA) у середовищі Windows-95. У результаті кореляційного аналізу між 69 показниками, що характеризують кожну з виділених груп, ми одержали кореляційну матрицю, що включає 2330 можливих взаємозв'язків.

Соціально-демографічні характеристики підлітків основної групи і ГП не мали достовірних відмінностей.

У залежності від наявності психічних розладів, виявлених у обстежених підлітків, їх було розподілено на дві категорії:

1) підлітки з нозологічно окресленими психічними порушеннями в рамках епілепсії (2 чоловіки, 0,27 % від загальної кількості обстежених) і олігофренії різного ступеня виразності (26 чоловік, що складає 3,5 % від загальної кількості обстежених). Ці підлітки були виключені з подальшого дослідження в зв'язку зі змінами в інтелектуальній сфері, що призводили до істотного викривлення результатів обстеження використовуваними методиками;

2) підлітки з психічними змінами та розладами в континуумі від передхворобливих, синдромологічно та нозологічно не оформлених неспецифічних змін, що спостерігалися у всіх обстежених, до межових невротичних (55,4 %), патохарактерологічних (38,7 %), неврозо- і психопатоподібних на фоні резидуально-органічного ураження головного мозку (26 %) та розладів поведінки (16,1 %), частота яких у цілому не має достовірних відмінностей від результатів попередніх досліджень у цій області (Селецький А.І., Тарарухін С.А., 1981; Ємельянов В.П., 1981; Конрашенко В.Т., 1988; Корольов В.В., 1992; Гур'єва В.А., 1996; Зелінський А.Ф., 1999 та ін.). Ці підлітки й склали основний матеріал дослідження.

З метою з'ясовування ролі психічних розладів і особливостей особистості в ґенезі агресивних і корисливих правопорушень ми провели порівняння підлітків, що учинили правопорушення різноманітного характеру. Виходячи з кримінологічної кваліфікації злочинів, обстежені підлітки були поділені на три групи в залежності від цінносно-орієнтаційної спрямованості (Єнікєєв М.І. 1996; Романов В.В. 1998):

1) ті, що учинили корисливі злочини без агресії або погрози по відношенню до оточуючих (група К - “корисливі”), - 440 чоловік, які склали 59,4% від загальної кількості обстежених;

2) ті, що учинили корисливі злочини з агресивними діями або погрозою їх застосування (група З - “змішані”), - 162 чоловіки, які склали 22,07% від загальної кількості обстежених;

3) ті, що учинили злочини з агресією проти оточуючих без прямих корисливих мотивів (група А - “агресивні”), - 132 чоловіки, які склали 17,8% від загальної кількості обстежених.

Розподіл підлітків за цими групами в 1995 та 1999 роках представлено в таблиці 1.

Табл. 1. Кількість обстежених підлітків-правопорушників у 1995 та 1999 роках і їх розподіл за групами

Примітка. 1-- кількість обстежених у групі; 2 -- % від загальної кількості обстежених у цей рік.

У результаті порівняльного аналізу середніх по групах соціально-психологічних і клініко-психопатологічних показників у підлітків-правопорушників, розділених за ознакою агресивного, корисливого, або змішаного характеру злочинного посягання, виявлені відмінні риси психічного стану, психосоціальних особливостей життя, анамнезу, профілю особистості, рівня і напрямків конфліктності, профілю агресивності.

2. Аналіз отриманих результатів

Аналіз отриманих результатів показує, що в підлітків-правопорушників, які відбувають покарання в умовах ВТК, частота і виразність окремих симптомів психічних порушень вірогідно вище, ніж в ГП у їх законослухняних однолітків (p<0,05). Отримані результати свідчать про нижчий рівень психічного здоров'я обстежених неповнолітніх правопорушників на момент їхнього перебування в колонії, необхідність виявлення і корекції психічних порушень, у тому числі донозологічного рівня. Не можна однозначно відповісти на питання про причинно-наслідковий взаємозв'язок цих психопатологічних проявів із попередньою кримінальною поведінкою підлітків. Отримані результати свідчать про поєднання вчинених підлітками правопорушень агресивного характеру без прямих корисливих мотивів із високими показниками виразності психічних порушень у сферах: емоційній, сприйняття та сексуальній (p<0,05). Підлітки, що учинили агресивні злочини без корисливих мотивів, мають мінімальну серед обстежених груп виразність соматичних і вегетативних порушень, середній рівень виразності психопатологічних симптомів і максимальну інтенсивність скарг на незадоволеність у сексуальній сфері, що можливо пов'язано з характерними особистісними особливостями - переважанням гіпертимних рис (p<0,05).

При порівнянні середніх показників клінічних шкал СБОО визначено, що рівень профілю СБОО у ГП за більшістю шкал нижчий, ніж у підлітків-правопорушників, крім показника шкали депресії, значення котрого мінімально в групі А, і показника шкали гіпоманії, який нижче в групі К. Виявлені також характерні відмінності рівнів шкали депресії в групах правопорушників: найвищий - у підлітків групи К, найнижчий - у групі А, в обстежених у групі З - проміжне значення. Рівень шкали гіпоманії максимальний у підлітків групи А, дещо нижчий в групі З (розходження недостовірні) і вірогідно більш низький - у групі К (p<0,1).

Законослухняні підлітки групи порівняння відрізняються нижчими показниками конфліктності за рядом напрямків. Найбільш високий рівень конфліктності в обстежених правопорушників без достовірних розходжень між групами виявлений стосовно до “страхів” і “себе самого” (p<0,1). Більш високий рівень конфліктності за цими напрямками, характерний для підлітків-правопорушників, відображає їх дезадаптацію в цих сферах. При цьому в підлітків групи А визначені більш низькі, ніж у групі порівняння, показники конфліктності стосовно “матері”, “керівників”, “інших вихованців”, “минулого” та “цілей”, що також відрізняє їх від правопорушників інших груп, у яких ці показники вище, ніж у законослухняних підлітків. У групі підлітків, що скоїли правопорушення з агресією проти оточуючих без прямих корисливих мотивів, виявлено невисокий рівень конфліктності за переважною кількістю напрямків із високим розкидом показників, що відбиває наявність дисгармонійної системи відношень і знижену спроможність до свідомої переробки конфліктів, високий рівень психологічного захисту шляхом витіснення. Виявлені особливості відбивають переважання “егосинтонних” психічних змін, що визначає трудність психотерапевтичної корекції, необхідність у тривалій психодинамічній психотерапії. Прогноз можливості повторення правопорушень у цій групі утруднений тим, що відсутнє усвідомлення особистістю мотивації у вчиненні злочину.

При порівнянні показників тесту Басса-Дарки у підлітків-правопорушників і в підлітків групи порівняння звертає на себе увагу той факт, що значення сумарних індексів ворожості і загальної агресії в основних групах і групі порівняння не мають достовірних відмінностей. Між окремими показниками виявляються достовірні відмінності: у групі ГП мінімальне значення показника дратівливості та максимальне - непрямої агресії і почуття провини; у групі К найнижчі показники фізичної, непрямої і вербальної агресії; у групі А вищі, ніж в інших обстежених групах показники дратівливості та негативізму (p<0,05).

Підлітки групи А мають більш високий середній рівень непрямої агресії, негативізму, підозрілості. Для показників непрямої агресії, вербальної агресії, образи і сумарного індексу ворожості характерна зміна від мінімальних середніх значень у групі К до проміжних у групі З та максимальних у групі А. Рівень шкали дратівливості і сумарного індексу агресивності близька в групах З та А, і вірогідно вище цих показників у групі К (p<0,1).

Таким чином, визначене переваження серед обстежених груп кореляційних взаємозв'язків показників агресивності тесту Басса-Дарки із соціально-анамнестичними особливостями підлітків, що учинили агресивні злочини, як за кількістю достовірних кореляційних зв'язків, так і за рівнем їхньої сили. У цій групі кореляційні взаємозв'язки з тими або іншими соціально-психологічними чинниками виявляють усі показники агресивності (r>0,03). При цьому в групах К та З виявлено взаємозв'язок ряду показників агресивності (непрямої агресії, дратівливості, образи, негативізму) з мікросоціальною дезадаптацією та несприятливими психологічними обставинами в сім'ї, що свідчить про труднощі соціальної адаптації в підлітків цих груп, які мають підвищену агресивність. У групі А цей зв'язок втрачається, і на перший план виступає взаємозв'язок із труднощами в навчанні, порушеннями режиму дня, несприятливими житловими умовами, шкідливими звичками, алкоголізмом, станом здоров'я, наявністю черепно-мозкової травми в анамнезі. Це відбиває якісні відмінності підлітків групи А, у яких, можливо, підвищена агресивність відіграє певну адаптивну роль.

Кореляційний аналіз взаємозв'язків показників агресивності з психопатологічними проявами показує, що в групі А кількість значимих кореляцій і їх сила значно більша, ніж у групах К та З, що відбиває більш тісні позитивні взаємозв'язки агресивності з психопатологічними проявами в підлітків, що учинили агресивні злочини без прямих корисливих мотивів.

Характерні взаємозв'язки агресивності з особливостями особистості підлітків, виявлені по групі 1999 року в цілому, виявилися найбільш вираженими в підлітків, що учинили агресивні злочини (p<0,05). При цьому найбільш високі значення коефіцієнтів кореляції відбивають взаємозв'язок індексу загальної агресії з підйомом шкали гіпоманії (r=0,49), а індексу ворожості - з підйомом шкали паранойяльності (r=0,57) й у меншому ступені - із шкалами шизоїдності, істерії, гіпоманії. Підйом шкали істерії позитивно взаємозв'язаний у цій групі з рівнем показника, що відбиває почуття провини, паронойяльності й у меншому ступені - із шкалами шизоїдності, істерії, гіпоманії. Підйом шкали істерії негативно взаємозв'язаний у цій групі з рівнем показника, що відбиває почуття провини (r=-0,53).

У результаті проведеного кореляційного аналізу в групі обстежених у 1999 році підлітків у цілому виявлена відсутність достовірних кореляційних зв'язків між рівнем і напрямками конфліктності за тестом “Незакінчені речення” і показниками агресивності за питальником Басса-Дарки, що свідчить про дослідження цими методиками відносно незалежних феноменів.

При порівнянні середніх показників виразності психічних порушень в окремих сферах виявлена тенденція до підвищення кількості скарг і розладів із боку сприйняття, пам'яті, уваги, мислення та вегетативної сфери в підлітків-правопорушників, обстежених у 1999 році (p<0,05). Ріст кореляційних взаємозв'язків між показниками, що характеризують інтенсивність порушень в окремих психічних сферах, свідчить про більш чітку синдромальну оформленість психічних порушень у підлітків, обстежених у 1999 році.

Також у динаміці за період із 1995 по 1999 рік в обстежених підлітків спостерігається зниження кореляційного взаємозв'язку конфліктності стосовно себе зі шкідливими навичками (у т.ч. зловживанням алкоголем) і несприятливим мікро соціальним середовищем, а підвищується взаємозв'язок високої конфліктності за цим напрямком з гіподинамією. Спостерігається посилення кореляційних зв'язків рівня конфліктності зі шкалами СБОО паранояльності та шизоїдності. При цьому в підлітків у 1999 році рівень шкали паранояльності позитивно взаємозалежний із конфліктністю в напрямках “товариші”, “страхи і побоювання”, а також спостерігається тенденція до росту взаємозв'язку з іншими напрямками конфліктності (p<0,05), крім конфліктності до “батька”. У багатьох конкретних випадках ми спостерігали формування так званих “кримінальних династій”, і це можливо пояснює тенденцію, що з'явилася, до зниження конфліктності стосовно “батька”, що мала високий рівень у 1995 році. Отже, у психотерапевтичній роботі з підлітками, що мають паранояльні та шизоїдні особливості особистості необхідно акцентувати увагу на психодинамічній проробці актуальних конфліктів.

На закінчення підкреслимо, що одержані результати свідчать про необхідність виявлення і корекції психічних порушень, в тому числі донозологічного рівня, у неповнолітніх правопорушників під час їх перебування в колонії. Для прогнозу і профілактики агресивної поведінки необхідне комплексне дослідження психічного стану з визначенням індивідуальних клінико-психопатологічних і соціально-психологічних особливостей агресивності підлітка, а робота психіатра та психолога в умовах ВТК - лише один з етапів процесу ресоціалізації підлітка, що повинен продовжуватися після звільнення.

Висновки

У групах підлітків-правопорушників, розділених за ознакою насильницького, корисливого або змішаного характеру злочину, виявлені відмінні психологічні, психосоціальні й анамнестичні особливості. Для підлітків, що скоїли правопорушення, пов'язані з агресивними діями, більш характерне зловживання алкоголем, вживання тютюну та наркотичних речовин при високій самооцінці рівня здоров'я та найбільш низькій частоті перенесених соматичних і нервових захворювань.

Підлітки, що учинили агресивні злочини без корисливих мотивів мають мінімальну серед обстежених груп виразність соматичних і вегетативних порушень, середній рівень інтенсивності психічних скарг і розладів, і максимальну інтенсивність скарг на незадоволеність у сексуальній сфері, що очевидно пояснюється особистісними особливостями - переваженням гипертимних рис характеру (підняття профілю СБОО на шкалі гіпоманії та зниження на шкалі депресії).

Для підлітків усіх груп характерний підйом профілю СБОО на шкалах психопатії та шизоїдності. Усереднений профіль особистості за тестом СБОО у підлітків групи К характеризується відносним зниженням рівня шкал паранояльності та шизоідності. Середні значення показників шкал СБОО у підлітків групи З характеризуються відносним підйомом на шкалах паранояльності та психастенії, зниженням на шкалі психопатії. У підлітків групи А пік профілю СБОО на шкалі гіпоманії та зниження на шкалі депресії є основними відмінностями.

Найбільш високий рівень конфліктності в обстежених без достовірних розходжень між групами виявлений стосовно страхів і до себе самого. Підлітки, які скоїли правопорушення з агресивною спрямованістю, відрізняються більш низьким, у порівнянні з іншими групами, рівнем конфліктності стосовно життєвих цілей, “матері”, “керівників”, “співробітників”.

У групі підлітків-правопорушників, що учинили корисливі злочини, виявлені найнижчі серед обстежених підлітків показники агресивності за тестом Басса-Дарки. Для підлітків, що учинили злочини з агресивним видом посягання, характерне підвищення рівня шкал “непрямої агресії”, “дратівливості”, “негативізму”, “образи”, “вербальної агресії”, а також індексу “ворожості” тесту Басса-Дарки.

Виявлено характерний для підлітків-правопорушників всіх обстежених груп взаємозв'язок паранойяльних і гіпоманіакальних особливостей особистості з підвищеним рівнем агресивності.

Визначені взаємозв'язки агресивності з особливостями особистості підлітків, що найбільше виражені в підлітків, які учинили агресивні злочини. При цьому характерні сполучення підвищення індексу загальної агресії з підйомом шкали гіпоманії, а індексу ворожості - із підйомом шкали паранойяльності.

Виявлені основні тенденції в зміні соціально-психологічних, особистісних і психічних особливостей, а також їх взаємозв'язків у підлітків-правопорушників за період із 1995 по 1999 рік: ріст кореляційних взаємозв'язків між показниками, що характеризують інтенсивність порушень в окремих психічних сферах; збільшення кількості позитивних кореляційних зв'язків між симптомами психічних порушень в окремих сферах і рівнем клінічних шкал СМОЛ. Отримані результати свідчать про більш тісний взаємозв'язок особливостей особистості з інтенсивністю психічних порушень, більш чітку синдромальна оформленість психічних порушень у підлітків, обстежених у 1999 році.

Практичні рекомендації.

1. Отримані результати необхідно використовувати в роботі лікарів-психіатрів ВТК при створенні індивідуальних лікувальних програм для вихованців.

2. Дослідження психічного стану в комплексі з оцінкою особистості, рівнів конфліктності, рівнів агресивності і ворожості (за тестом Басса-Дарки) дозволяє встановити клініко-психопатологічні та соціально-психологічні особливості агресивності підлітків.

3. Виявлені в підлітків, які скоїли злочини агресивної спрямованості, психосоціальні особливості (більш часте вживання алкоголю, тютюну і наркотичних речовин), особливості особистості, що взаємозалежні з агресивністю (гіпертимні та параноїдні риси), високі показники профілю агресивності (підвищення рівня шкал “непрямої агресії”, “дратівливості”, “негативізму”, “образи”, “вербальної агресії”, а також індексу “ворожості” тесту Басса-Дарки) потребують включення в лікувально-реабілітаційну програму спеціальних заходів.

4. Лікувально-реабілітаційні заходи, які проводяться відносно підлітків, що скоїли правопорушення агресивної спрямованості, повинні включати наркологічну допомогу (лікування залежностей), індивідуально-орієнтовану психотерапію (корекція рис особистості) і поведінкову психотерапію (метод виходу агресії).

5. Для успішного здійснення профілактики правопорушень, пов'язаних з агресивними діями підлітків, необхідна взаємодія лікаря-психіатра з психологом і вихователями ВТК, спадкоємність у роботі перерахованих спеціалістів на всіх етапах перебування підлітка під вартою.

психопатологічний агресивність неповнолітній кореляційний

Література

Прокопович Е.М. Клинико-психопатологические корреляты агрессивности несовершеннолетних правонарушителей// Архів психіатрії.-- Киев, 1999.-- Вып. С.36-38.

Прокопович Е.М. Взаимосвязи профиля агрессивности и особенностей личности несовершеннолетних правонарушителей// Експериментальна і клінічна медицина. -- Харків. -- 2000. --№3 С. 44-49.

Прокопович Е.М. Взаимосвязи особенностей психического состояния и профиля агрессивности делинквентных подростков с характером совершенного преступления // Український вісник психоневрології. -- Харків. -- 1999. -- Том № 7. -- Вип. 2 (20). С.78-80.

Прокопович Є.М., Кожина Г.М. Соціально-психологічні фактори формування прикордонних, психічних та судинних розладів у підлітків// Український вісник психоневрології. -- Харків. -- 1996. -- Том №4. -- Вип. 4 (11). С. 312-313.

Прокопович Е.М. Гайчук Л.М., Михайлина А.М., Гавенко Н.В. Клинико-психологические особенности формирования социальной дезадаптации мальчиков-подростков с делинквентным поведением, ее прогноз и профилактика// Медицина сегодня и завтра. -- Харьков. -- 1997. -- Вып. 2. С. 70-71.

Прокопович Е.М. Сравнительный анализ скрининга психического здоровья подростков правонарушителей // Медицина сегодня и завтра. Периодический сборник научных работ молодых ученых и специалистов: МЗ Украины, ХГМУ. -- Харьков. -- 1999. -- Вып. 1. С.51-53.

Размещено на Allbest.ru