Психологічні особливості соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

УДК 159. 923. 2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

ЛЮТАК Оксана Зіновіївна

Івано-Франківськ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, кафедра соціальної психології, завідувач.

Офіційні опоненти:

член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості ім. П.Р. Чамати, завідувач ;

кандидат психологічних наук, доцент Дмитренко Анатолій Костянтинович, Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича, кафедра психології, завідувач .

Провідна установа:

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України (м. Київ), кафедра психології та педагогіки.

Захист відбудеться “11” жовтня 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано - Франківськ, вул. Шевченка, 57, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за адресою: м. Івано - Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Автореферат розісланий “10” вересня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Рега О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах кардинальної перебудови системи освіти головною метою загальноосвітньої школи є становлення соціально зрілої, творчої особистості - громадянина України, здатного до свідомої суспільної діяльності та збагачення на цій основі надбань свого народу. Складність вирішення поставленого завдання визначається суперечливими процесами суспільного поступу, коли, з одного боку, декларується ставлення до людини як найвищої цінності, з іншого, - зростає дитяча злочинність, наркоманія, кількість самогубств тощо. У цьому контексті проблема соціалізації особистості набуває особливого значення.

Незважаючи на те, що ця проблема тривалий час досліджувалась філософією, соціологією, соціальною психологією, педагогікою, акмеологією та іншими суспільними науками, вона не втратила своєї актуальності, оскільки невирішеними залишилась частина питань, порушених науковцями.

На особливу увагу заслуговує вивчення ролі загальноосвітніх закладів у процесі формування нової генерації молоді. В сучасній школі почались реальні процеси гуманізації, викликані новою парадигмою освіти - особистісно-орієнтованим підходом. Визнання унікальності людини, індивіда, дитини приводить до перебудови всієї життєдіяльності школи, переходу від “всіх до кожного”. Школа відмовилась від старої системи цінностей, нормативного мислення, моноідеології, деполітизувалась, почала відроджувати культурно-історичні, етнопсихологічні, народознавчі виховні традиції; перед нею постали завдання формування в учнів у навчальному процесі та в позакласній роботі цілісної й науково обгрунтованої картини світу; самосвідомості громадян, відповідальних за долю Батьківщини; залучення школярів до загальнолюдських і національних цінностей, виховання креативності, “творчого начала” особистості; формування позитивної Я-концепції, надання допомоги в самореалізації.

Для виконання поставлених перед нею завдань школа повинна впливати на учнів не тільки як чинник педагогічний (через уроки, підручники, домашні завдання, виховні години), але і як чинник соціально-психологічний і психолого-педагогічний (через відношення, що складаються між педагогами, учнями, батьками в навчально-виховному процесі, сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, тобто успішну взаємодію кожного учня і шкільного середовища). Як соціальний інститут, загальноосвітня школа має спрямовувати діяльність учнів, визначаючи її багатство і різноманітність, допомагати в особистісному, зокрема професійному самовизначенні, учням старшого шкільного віку. У зв'язку з цим, постає проблема психологічних особливостей соціалізації особистості в загальноосвітній школі.

Здійснюючи науковий пошук з обраної проблеми, ми враховували результати досліджень з питань: соціалізація в контексті навчання й виховання особистості (М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Ж. Піаже та ін.); вікові особливості перебігу процесу соціалізації (Л.І. Божович, І.С. Кон, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб та ін.); проблеми взаємодії особистості й шкільного середовища (В.Н. М'ясищев, В.А. Семиченко, М.В. Савчин, М.В. Тоба, Т.Д. Щербан та ін.); аналіз структурно-функціонального апарату соціалізації (В.С. Агеєв, Г.М. Андреєва, Г.О. Балл, А.К. Дмитренко, М.Н. Корнєв, Ш.А. Надірашвілі та ін.); дослідження акмеологічного аспекту становлення особистості (А.О. Деркач, Л.Е. Орбан-Лембрик, О.Ю. Панасюк та ін.), ціннісні виміри соціалізації (З.С. Карпенко, Н.О. Кордунова, О.М. Леонтьєв, В.П. Москалець та ін.); соціалізація особистості в сім'ї (Н.В. Абдюкова, Б. Заззо, Г. Крайг та ін. ), в колективі (М.Г. Казакіна, Р.С. Нємов, А.В. Петровський та ін.); проблеми попередження десоціалізації неповнолітніх (С.А. Бєлічєва, В.І. Ілійчук, В.М. Кушнірюк, В.М. Оржеховська та ін.).

Незважаючи на те, що дана проблема знайшла своє висвітлення у ряді наукових праць, деякі аспекти означеної проблематики, пов'язані з впливом психологічних та психолого-педагогічних чинників на процес соціалізації учнів старшого шкільного віку, залишились недостатньо дослідженими. Особливої уваги потребує системний аналіз проблеми соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі, чітка класифікація механізмів та способів соціалізації, особливостей їх функціонування в умовах поведінкової дезадаптації. Потребує поглибленого вивчення питання впливу нестабільних зовнішніх умов на процес становлення підростаючого покоління, аналіз його вибіркового ставлення до свого оточення та формування системи внутрішніх поведінкових регуляторів, ціннісно-нормативних уявлень, переконань, ціннісних орієнтацій тощо. Значущість і недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми зумовили вибір теми даного дослідження: “Психологічні особливості соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі”.

Робота має зв'язок з науковими програмами Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, зокрема входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології як складова загальнокафедральної наукової теми “Психологія становлення особистості професіонала” (протокол № 6 від 26.03.1996 р.).

Об'єкт дослідження - процес соціалізації в старшому шкільному віці.

Предмет дослідження - психологічні чинники соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі.

Мета дослідження полягала у з'ясуванні психологічних чинників, що зумовлюють специфіку соціалізації в період ранньої юності, виявленні шляхів оптимізації цього процесу.

Гіпотеза дослідження: результативність процесу соціалізації старшокласників у школі визначається їхньою соціально значущою спрямованістю, рівнем розвитку ціннісних орієнтацій, своєчасним попередженням особистісних деструкцій учнів; комунікативною компетентністю учасників взаємодії у шкільному середовищі; залученням учнів до спеціально організованої, ціннісно насиченої навчально-виховної та творчої діяльності.

Відповідно до мети та гіпотези визначені завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз наукових джерел з проблеми соціалізації та сформулювати на цій основі вихідні теоретичні положення, що стосуються дослідження.

2. Дослідити психологічні особливості, які сприяють успішній соціалізації та попереджують виникнення особистісних деструкцій учнів старших класів.

3. Проаналізувати динаміку й основні тенденції розвитку ціннісних орієнтацій старшокласників в умовах сучасної школи.

4. Виявити шляхи оптимізації процесу соціалізації сучасних старшокласників.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали теоретичні засади вивчення психічного розвитку і формування особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов й ін.), становлення особистості в загальноосвітній школі (М.Й. Боришевський, З.С. Карпенко, С.Д. Максименко, В.П. Москалець, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.В. Савчин, Ю.М. Швалб), загальнопсихологічні основи процесу соціалізації (Г.М. Андреєва, С.А. Бєлічєва, І.С. Кон, М.Н. Корнєв та ін.), загальні положення теорії педагогічного спілкування та дослідження його психологічних особливостей (Г.О. Балл, О.О. Бодальов, Н.І. Пов'якель, М.В. Савчин, В.А. Семиченко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, перевірки висунутих гіпотез на різних етапах дослідження застосовувались наступні методи: теоретичний аналіз наукової літератури, спостереження, опитування, тестування, вивчення документів, психолого - педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), експертна оцінка та самооцінка. Емпіричні дані оброблялись методами математичної статистики з подальшим якісним обгрунтуванням й узагальненням.

Дослідження здійснювалось протягом 1997-2000 років. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено: 293 учні старших класів, 92 батьків учнів, 129 вчителів загальноосвітніх шкіл м. Івано-Франківська та області.

Наукова новизна роботи полягає у розширенні й поглибленні знань про соціалізацію старшокласників у педагогічній та віковій психології; в отриманні нових емпіричних даних про ціннісну сферу сучасних старшокласників; виокремленні психологічних чинників, які сприяють вирішенню проблеми дезадаптації та десоціалізації учнів старшого шкільного віку; уточненні психологічних механізмів ефективних міжособистісних відносин у шкільному середовищі; розробці та експериментальній апробації програми попередження особистісних деструкцій старшокласників в умовах навчально-виховного процесу; виявленні шляхів оптимізації процесу соціалізації сучасних старшокласників.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці системи ефективного психологічного забезпечення процесу соціалізації старшокласників. Застосування вчителями, практичними психологами шкіл розроблених на основі дослідження психолого-педагогічних рекомендацій сприятиме налагодженню ефективної взаємодії старшокласників і шкільного середовища, попередженню й усуненню їх особистісних деструкцій, створенню оптимальних умов для розвитку ціннісних орієнтацій школярів. Отримані результати можуть бути використані для діагностики умов життєдіяльності учнів у межах сімейного середовища.

Надійність і вірогідність одержаних результатів забезпечувалась методологічною обгрунтованістю вихідних положень дослідження, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті, об'єкту, предмету та завданням, а також належною статистичною обробкою емпіричних даних.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом публікацій головних положень і висновків дисертації в матеріалах Міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти" (м.Чернівці, 1999 р.), звітно-наукової конференції професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, 2001 р.). Теоретичні підходи дослідження, його експериментальні результати обговорювались на кафедрі соціальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника протягом 1998-2001 р.р. Методичні рекомендації, що підготовлені на основі дослідження, використовуються в практичній роботі вчителів та шкільних психологів м. Івано-Франківська й області /довідки № 29 від 09.04. 2000 р., № 35 від 02. 04.2000 р./.

Публікації. Зміст і результати роботи відображено в семи публікаціях автора, шість з яких опубліковано у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 189 найменувань, і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 186 сторінках. Робота містить 21 таблицю, 22 рисунки і 14 додатків, які займають 35 сторінок.

старшокласник соціалізація психологічний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, теоретико-методологічні засади, наукову новизну, практичне значення роботи; сформульовано гіпотезу і завдання, приведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику.

У першому розділі - “Теоретичні аспекти проблеми соціалізації сучасних старшокласників у загальноосвітній школі” - висвітлюється стан розробки досліджуваної проблеми в науковій літературі, дається сутнісна характеристика становлення особистості в ранньому юнацькому віці, аналізуються ключові поняття “соціалізація”, “розвиток”, “особистісне самовизначення”, “ціннісні орієнтації”, “спрямованість”, розглядаються основні структурні компоненти процесу соціалізації, теоретичні аспекти психолого-педагогічної взаємодії в шкільному середовищі, визначаються питання, які потребують подальшого вивчення.

Стверджується, що соціалізація старшокласників опосередкована віковими особливостями та психологічними новоутвореннями періоду ранньої юності, серед яких доцільно виокремити повне структурування самосвідомості, високий рівень зрілості, диференціації та стабільності моральної свідомості, розвиток інтелекту, завершення формування світогляду й соціальних установок (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Л. Кольберг, Г.С. Костюк, Р.С. Нємов та ін.). Детермінантою всього розвитку й найбільш значущим психологічним новоутворенням учнів старшого шкільного віку є особистісне самовизначення. Як засвідчив аналіз психологічної літератури, дослідження проблеми особистісного самовизначення можна звести до кількох основних положень: особистісне самовизначення є інтегруючим компонентом розвитку старшокласника, що має ціннісно-смислову природу і дозволяє йому визначити позицію по відношенню до соціально значущих цінностей; у ранньому юнацькому віці воно є генетично вихідним і зумовлює розвиток всіх інших типів самовизначення, в тому числі професійного й соціального; особистісне самовизначення є процесом ієрархізації та стабілізації мотиваційної сфери; дане новоутворення тісно пов'язане з уявленнями про майбутнє (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Божович, Л.Є. Бондар, М.Й.Боришевський, М.П. Гінзбург, Є.І. Головаха, В.А. Орлов, В.Ф. Сафін, Р.Ф. Пасічняк, Д.І. Фельдштейн, І.Г. Шендрик, Є.А. Шумілін й ін.).

За наявності багатьох класифікацій і підходів до аналізу феномена цінності, у контексті соціалізації доцільно розглядати соціальні та особистісні цінності. Соціальні цінності виступають, з одного боку, засобом регуляції поведінки й діяльності старшокласника в оточуючому середовищі, з іншого, - ідеальним відображенням соціальних відношень людей у різних суспільних структурах (В.П. Анненков, Б. Бітінас, Н.А. Волкова, Л.Г. Десфонтейнес, Ж.А. Омельченко). Особистісні цінності є вибірковим відображенням в індивідуальній свідомості цінностей суспільства у формі ціннісних орієнтацій (І.Д. Бех, Т.В. Бутківська, О.М. Леонтьєв, Н.В. Фролова).

Сформованість ціннісних орієнтацій старшокласників визначається мірою засвоєння ними соціально значущих цінностей, регулюванням своєї поведінки в конкретних соціальних умовах (В.В. Водзінська, А.Г. Здравомислов, П.Р. Ігнатенко). Ряд дослідників доводить, що центральним або завершувальним компонентом ціннісно-орієнтаційної структури особистості старшокласника виступає спрямованість, структурними елементами якої є ідеали, установки, потреби, інтереси, мотиви, погляди, переконання, почуття (В.П. Анненков, М.Й. Боришевський, І.Ф. Ерме, Л.М. Карамушка, З.С. Карпенко, Б.С. Круглов, О.М. Леонтьєв, Л.Е. Орбан-Лембрик, О.Ф. Турянська, Н.В. Фролов).

Доведено, що соціалізація учнів у загальноосвітній школі взаємозв'язана і взаємозалежна з їх розвитком, навчанням та вихованням, проте ці поняття не є тотожними. Не заперечуючи вагомого доробку вчених щодо аналізу даної проблематики, схиляємось до думки тих із них, які розглядають особистість старшокласника як цілісну психосоціальну систему, що керується внутрішніми силами саморозвитку, активно відтворює соціальні впливи в діяльності та спілкуванні (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Божович, Т.В. Драгунова, Д.Б. Ельконін, І.С. Кон, Р.С. Нємов та ін.). Такий підхід до становлення особистості старшокласника акцентує увагу на системі внутрішньої поведінкової регуляції або саморегуляції, з допомогою якої учні підпорядковують власну поведінку відповідно до завдань навчання та виховання (З.С. Карпенко, Ш.А. Надірашвілі, М. Рокич, В. Томас, Д.Н. Узнадзе, В.А. Ядов).

Виявлено, що низький рівень саморегуляції старшокласників призводить до виникнення девіантної поведінки, яка розглядається як відхилення від прийнятих у шкільному середовищі норм і правил. Порушення або руйнування структури особистості старшокласника, що проявляються в утворенні стійких поведінкових девіацій, детермінує утворення особистісних деструкцій старшокласників (С.А. Бєлічєва, В.І. Ілійчук, С.Б. Кузікова, В.М. Кушнірюк, Р.К. Мертон В.М. Оржеховська, Є.В. Тріфонов).

Розкрито змістовну сутність поняття “шкільне середовище”, психолого-педагогічні особливості взаємодії старшокласників і шкільного середовища у системах “учитель-учень”, “учень-учень”, соціокультурні та етнопсихологічні аспекти впливу соціуму на рівні макросередовища (У. Брофенбреннер, Л.П. Буєва, Б. Заззо, І.А. Зімня). Відзначається, що оптимальною формою взаємодії у шкільному середовищі вважається суб'єкт-об'єкт-суб'єктна взаємодія, що базується на співробітництві, діалогічній манері спілкування на уроці, демократичному стилі відносин, ефективному заохоченні школярів у навчанні та вихованні, усуненні недоліків, які сприяють десоціалізації старшокласників (Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, С.Л. Братченко, О.М. Коропецька, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.В. Савчин, М.В. Тоба, Н.В. Чепелєва та ін.). Водночас показано, що сім'я залишається найголовнішим інститутом соціалізації й відіграє вирішальну роль у процесі становлення особистості (Л.І. Божович, Т.К. Комарова, С.В. Кондратьєва, Л.І. Красноплахтова, Ф. Райс).

Проведений аналіз проблеми соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі дав підстави стверджувати, що, з погляду педагогічної та вікової психології, соціалізація є процесом і результатом засвоєння старшокласниками соціального досвіду мірою психологічного, інтелектуального, особистісного розвитку (тобто перетворення під впливом навчання й виховання їх психічних функцій), з іншого боку, відтворення ними системи суспільних відношень у спосіб активної діяльності. У зв'язку з цим постають питання про психологічні чинники, які б сприяли результативності та ефективності соціалізації в навчально-виховному процесі.

У другому розділі - “Аналіз психологічних чинників соціалізації старшокласників у навчально-виховному процесі” - обгрунтовується методика дослідження, розглядається динаміка й основні тенденції розвитку ціннісних орієнтацій сучасних старшокласників, з'ясовуються психологічні чинники соціалізації.

Для досягнення мети експерименту були визначені наступні завдання: проаналізувати ступінь сформованості й основні тенденції розвитку ціннісних орієнтацій учнів старших класів в умовах сучасної школи; здійснити порівняльний аналіз їх ціннісних орієнтацій з ціннісними перевагами попередників 70 - 90 рр.; виявити психологічні особливості взаємодії у шкільному середовищі; згрупувати труднощі, що створюють проблеми особистісної дезадаптації школярів.

Проведена робота дала можливість виокремити основні блоки методик, спрямовані на вивчення психологічних особливостей старшокласників, учителів і батьків учнів. Зокрема, використано методику ціннісних орієнтацій М. Рокича, опитувальник Т. Лірі (для з'ясування психологічних особливостей Я-концепції старшокласників, міжособистісних стосунків учнів); “Опитувальник Ч. Спілбергера” (для вимірювання рівня тривожності школярів); соціометричне дослідження для визначення статусу учня в групі реального входження, тест “Потреба в спілкуванні” (розроблений Ю.М. Орловим, В.І. Шкуркіним та Л.П. Орловою) - для учнів; тест “Ставлення до дітей” (батьківського ставлення, розроблений В.В. Століним і адаптований Р.С. Нємовим); тест опису поведінки К. Томаса (для визначення особистісної схильності педагога до конфліктної поведінки); опитувальник емпатійних тенденцій А. Меграбяна і Н. Епштейна (для визначення рівня емпатії вчителя); методика “Оцінка професійної спрямованості особистості вчителя” (розроблена Є.І. Роговим), анкети “Учень і школа”, “Учитель і школа” (авторський варіант). Поряд з названими методиками широко застосовувались спостереження, опитування, вивчення документів, аналіз педагогічних ситуацій, що дало змогу поглибити знання про психологічні особливості процесу соціалізації в загальноосвітній школі. Загальна процедура містила три етапи: попередньо-констатуючий, констатуючий та формуючий. Статистична обробка одержаних результатів здійснювалась із застосуванням коефіцієнту рангової кореляції Спірмена, t-критерію Ст'юдента.

За допомогою описаних вище методів дослідження вдалося з'ясувати: психологічні чинники успішного перебігу процесу соціалізації; проблеми, що перешкоджають ефективності цього процесу в загальноосвітній школі.

Результати дослідження показали, що в змісті й показниках значущості загальнолюдських цінностей у сучасних старшокласників простежується вплив психологічних особливостей періоду ранньої юності, чітка тенденція до пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умов життя. Так, найбільш значущими для всіх опитаних респондентів виявились наступні термінальні цінності: здоров'я (49,7 %), наявність вірних і хороших друзів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріально забезпечене життя (29,7 %), щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені старшокласниками значущі інструментальні цінності свідчать про бажання досягти незалежності, приймати самостійні рішення і нести особисту відповідальність за свої вчинки і за себе, позитивні тенденції в розвитку моральної свідомості: незалежність як здатність діяти самостійно і рішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %), відповідальність як почуття обов'язку, вміння тримати слово (31,1 %), життєрадісність як почуття гумору (29,0 %), чесність (26,6 %). Серед моральних рис однокласників школярі найбільше цінують розуміння (66,3 %), доброту (54,0 %), товариськість (41,3 %), готовність допомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).

Аналіз ціннісних орієнтацій за ознакою віку не виявив суттєвих розбіжностей між респондентами 9-х - 11-х класів. Результати дослідження ціннісних орієнтацій за статевою ознакою свідчать про певні відмінності у перевагах юнаків і дівчат. Так, до спільно виокремлених цінностей юнаки додають життєву мудрість (23,0 %), що пояснюється бажанням скоріше стати дорослими, бо зрілість, як правило, асоціюється з життєвою мудрістю. Дівчат характеризує прагнення до лідерства, намагання продемонструвати свою унікальність і неповторність, оскільки найбільш значущими вони вважають наступні цінності: суспільне визнання як повага оточуючих, колективу, товаришів (29,3 %), незалежність у вчинках і судженнях (26,8 %), акуратність (30,9 %).

Порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій сучасних школярів з ціннісними орієнтаціями їх попередників 70-х - 90-х рр. дозволив виявити в цьому процесі декілька відмінностей: зміну змісту ціннісних орієнтацій за рахунок появи нових формулювань, які відображають нові ціннісні пріоритети; зміну розуміння смислового значення основних цінностей; зміну кількісних параметрів представленості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій. Результати порівняльного аналізу змісту ціннісних орієнтацій респондентів різних років показали, що в ньому поєднуються елементи загальнолюдського (“мир між народами”, “бути корисним людям”, “служити Батьківщині”); історично зумовленого (“впевненість в ідеях нашого суспільства”, “підприємливість”); особистісного (“довго жити”, “зустріти велику любов”). Зміна смислового навантаження предмета провідних суспільних цінностей є результатом зміни соціально-економічної парадигми розвитку суспільства, яка призвела до падіння престижу суспільного життя й діяльності. Підтвердженням цього є зменшення вартості соціально значущих цінностей “збереження миру між народами”, “повага оточуючих, колективу”, актуальних до кінця 80-х років. Один з найголовніших суспільно орієнтованих компонентів моделі громадянина України - “стати корисним своєму народові” зайняв в середині 90-х років останнє місце, перше зайняла цінність “матеріальний достаток”. За даними нашого опитування, цінності “рівність між людьми”, “збереження миру між народами” займають відповідно 17 1 16 місце в ранговому ряду, проте “суспільне визнання” має 6 місце. Серед мотивів вибору професії мотив “принести користь людям, суспільству”, згідно з нашими даними, не є значущим (15,0 %).

У контексті професійного самовизначення старшокласників цікавою є динаміка їх ставлення до вибору професії. Цінність “цікава робота” у 70-х рр. була на першому місці, у 80-х - входила в першу трійку значущих цінностей, за даними нашого дослідження, проведеного в кінці 90-х, цінності “активне, діяльне життя”, “продуктивне життя як повне використання своїх сил, можливостей і здібностей”, “цікава робота” не потрапили в число пріоритетних. У професійному самовизначенні респондентів виокремлені нові елементи, причиною появи яких є особливості сучасності, прослідковується тенденція до вибору престижних високооплачуваних професій: юрист, економіст, перекладач, програміст, лікар, банкір; у списку професій з'явились такі, як кутюр'є, дизайнер, охоронець, менеджер, кіллер, митник, політолог. Насторожує факт, що 27,5% респондентів не можуть визначитися у виборі майбутньої професії. Майже половина опитаних головним мотивом вибору професії вважає високу заробітну плату (49,0 %); блискучу кар'єру, керівну посаду (39,9 %).

Вплив ціннісної своєрідності макрорівня соціалізації старшокласників відобразився в різкій поляризації діаметрально протилежних за характером тенденцій особистісного самовизначення. Підсумки результатів проведеного дослідження дозволили виокремити чотири типи спрямованості учнів як показників сформованості їх ціннісних орієнтацій: на самореалізацію, саморуйнування, пристосування і невизначеність. У цілому, дані тенденції можуть розглядатися як види психологічної орієнтації на нові соціально-психологічні й суспільно-історичні умови у складному соціально-економічному середовищі. Спрямованість на саморуйнування і пристосування є тривожним симптомом, який свідчить про наявність у старшокласників втрати перспектив особистісного розвитку.

Аналіз проблем особистісної дезадаптації старшокласників показав, що до їх виникнення призводять наступні соціально-психологічні чинники: труднощі у взаємодії з ровесниками й друзями, труднощі у взаємодії з батьками, труднощі у взаємодії з учителями. Психологічним підгрунтям проблеми особистісної дезадаптації старшокласників, за результатами нашого дослідження, можна вважати :

- характерологічні особливості учнів 9-11-х класів, високий ступінь вираження яких призводить до конфліктів у міжособистісних стосунках, а саме: бажання мати значущість, успіх в очах оточуючих, стати лідером у груповій діяльності, покладатися тільки на власні думки і переконання, невміння приймати поради інших; підозріливість, схильність до постійних сумнівів, скритність, образливість, опір будь-якому впливу тощо;

- неадекватну самооцінку, спричинену значними відхиленнями у структурі Я-концепції Я-реального від Я-ідеального, і виникненням потенційної конфліктності;

- низький і нижче середнього рівень потреби у спілкуванні: серед учнів 9-х класів - 38,0 % і 21,0 %; серед учнів 10-х класів - 67,0 % і 32,7 %; серед учнів 11-х класів - 58,0 % і 18,7 %. У загальному, серед всіх опитаних старшокласників за ознакою “потреба у спілкуванні” низький рівень прояву даної потреби виявлено в 54,6 % і нижче середнього в 24,0 %;

підвищення рівня особистісної тривожності на фоні соціальної нестабільності в суспільстві, розбіжностей між декларованими та реальними нормами і цінностями. За результатами нашого опитування, високою особистісною тривожністю характеризуються 61,8 % старшокласників, помірною - 36, 3 % ; низькою - 1,9 %;

соціально небажане ставлення батьків до дітей, несприятливий морально-психологічний клімат у сім'ї.

Аналіз психологічних особливостей педагогів дав підстави зробити висновок, що труднощі у взаємодії зі шкільним середовищем виникають при наявності в них:

суперництва як домінуючого типу поведінки в конфліктних ситуаціях;

деформацій професійної спрямованості, особливо в комунікативній діяльності;

низького рівня розвитку емпатійних можливостей.

Загалом, отримані дані свідчать про гостру необхідність пошуку шляхів оптимізації процесу соціалізації старшокласників, створення психологічних умов для забезпечення ефективного розвитку їх ціннісних орієнтацій у навчально-виховному процесі, підвищення комунікативної компетентності учасників взаємодії в межах шкільного середовища, попередження проблем особистісної дезадаптації.

У третьому розділі - “Шляхи оптимізації процесу соціалізації сучасних старшокласників у загальноосвітній школі” - дається аналіз результативності міжособистісних відносин учасників навчально-виховного процесу, виявляються психологічні чинники, які сприяють попередженню особистісних деструкцій старшокласників, обгрунтовується психологічне забезпечення ефективного розвитку їх ціннісних орієнтацій, визначаються шляхи оптимізації процесу соціалізації в загальноосвітній школі.

Дослідно-експериментальна робота передбачала констатуючий і формуючий етапи, проводилась на базі двох старших класів загальноосвітньої школи № 5 м. Івано-Франківська: 9-А клас (30 учнів - основна група респондентів), 9-Б (29 учнів - контрольна). Перша група брала участь у всіх процедурах психолого-педагогічного характеру, а друга виступала як еталон порівняння результатів формуючого етапу дослідження.

Опитування старшокласників контрольної та експериментальної груп підтвердило, що на початок експерименту між ними не виявлено суттєвих розбіжностей у розвитку міжособистісних стосунків. Критерієм результативності міжособистісних відносин учнів старшого шкільного віку виступали відносини, характерні для колективу. Узагальнення результатів констатуючого експерименту дозволило виокремити показники ефективності міжособистісних стосунків старшокласників і прорангувати їх за самооцінкою і оцінкою експертів у порядку значущості. Отримані дані свідчать, що для старшокласників характерний середній (за самооцінкою) і низький (за оцінкою експертів) рівень сформованості міжособистісних відносин. Самооцінка старшокласників була завищеною за такими параметрами, як громадська активність (величина розходження з оцінкою експертів 0,7 бала), ціннісно-орієнтаційна єдність (величина розходження з оцінкою експертів 0,5 бала), виконання норм і правил поведінки в школі (величина розходження з оцінкою експертів 0,6 бала), спільне вирішення поставлених завдань (величина розходження з оцінкою експертів 0,6 бала).

У тісному зв'язку з результативністю взаємодії між старшокласниками перебуває розвиток потреби у спілкуванні. На початок експерименту виокремлено три рівні потреби у спілкуванні: низький рівень - 37,6 % учнів, нижче середнього - 22,0 %, середній - 40,4 % (9 - А клас); низький рівень 36,8 %, нижче середнього - 24,2 %, середній - 39,0 % (9 - Б клас). Учнів з високим та вище середнього рівнем потреби у спілкуванні не виявлено.

На етапі констатуючого експерименту з метою виявлення психологічних чинників, які сприяють попередженню особистісних деструкцій старшокласників було відібрано групу з тридцяти учнів старших класів (15 юнаків і 15 дівчат), які, на думку вчителів (експертів), викликали найбільші труднощі у взаємодії з однокласниками та педагогами, мали схильність до девіантної поведінки, низький соціометричний статус у колективі, соціально небажану спрямованість, низький рівень сформованості соціально значущих ціннісних орієнтацій тощо. Паралельно до проведення формуючого експерименту, з ними проводилась робота щодо профілактики й корекції проявів десоціалізації.

Формуючий етап експерименту був спрямований на виявлення і апробацію сукупності психологічних чинників, що забезпечують ефективний розвиток ціннісних орієнтацій учнів, попередження їх особистісних деструкцій, налагодження взаємодії в межах шкільного середовища. При цьому ми виходили з того, що основна роль у вирішенні вищезазначених проблем відводиться особистості педагога, бо саме від його професійної майстерності, від того, наскільки він сам включений у систему соціальних зв'язків, залежать його потенційні можливості як суб'єкта соціалізації старшокласників.

Дослідження виявило, що головною умовою результативності міжособистісних стосунків в учнівському середовищі є активізація комунікативної діяльності як у ході навчально-виховного процесу, так і в неформальному спілкуванні; орієнтація на суб'єкт-суб'єктні взаємовідносини в педагогічному спілкуванні, які сприяють розкриттю творчих можливостей комунікаторів. З метою оптимізації комунікативної взаємодії у межах шкільного середовища нами розроблено психолого-педагогічний тренінг міжособистісного спілкування, який системно охоплював труднощі вчителів і старшокласників, виокремлені в ході попередньої психодіагностики. Мета тренінгу полягала в підвищенні комунікативної компетентності учнів і педагогів, формуванні й корекції їх комунікативних вмінь і навичок, розвитку перцептивно-рефлексивних та емпатійно-емоційних якостей, навчанні індивідуалізованим прийомам міжособистісного спілкування.

Профілактична робота педагогічного колективу з “проблемними” старшокласниками виявила основні напрями попередження їх особистісних деструкцій, а саме: своєчасна діагностика, профілактика й корекція конфліктних явищ у навчально-виховному процесі; сприяння особистісному, зокрема професійному самовизначенню учнів; забезпечення гуманізації взаємовідносин у шкільному учнівському середовищі; активне залучення старшокласників до позакласної та позашкільної діяльності; формування психологічних новоутворень юнацького віку.

Реалізація вищевказаних напрямів здійснювалася шляхом роз'яснення моделей соціально схвальної поведінки, суворого контролю з боку педагогів і батьків за проявами девіантної поведінки, пропаганди здорового способу життя; формування мотивації досягнення в навчальній діяльності, виявлення і розвитку нахилів, інтересів, здібностей учнів; надання допомоги в побудові стосунків з однокласниками, забезпечення педагогічної взаємодії груп реального входження старшокласника. Ефективними шляхами гуманізації відносин у шкільному середовищі виявились: гуманістична освіта вчителів і учнів і розвиток їх гуманістичних якостей, вміння використати ці якості для запобігання конфліктів у шкільному середовищі; використання педагогами психологічних механізмів впливу на учнів (зараження, навіювання, переконання); психологічних резервів учнівського колективу. Зменшенню особистісних деструкцій сприяла нормалізація особистісної тривожності старшокласників, формування адекватної самооцінки, підвищення рівня саморегуляції шляхом самоосвіти, самодисципліни, самовиховання; активізація роботи педагогів з сім'ями старшокласників.

Для налагодження тіснішої взаємодії у системі “учителі-батьки” нами розроблена методика аналізу сімейних стосунків, яка дозволяє оцінити морально-психологічний клімат у сім'ї, призначена допомогти батькам і педагогам у вихованні старшокласників. Обстеження старшокласників у кінці формуючого експерименту дало підстави стверджувати, що запропоновані напрями і шляхи попередження особистісних деструкцій учнів виявились методично доцільними й результативними, сприяли профілактиці девіантної поведінки, формуванню позитивних психологічних новоутворень. За загальними показниками, особистісна тривожність нормалізувалась у 73,3 % дівчат і 86,7 % юнаків, зросла емоційна стійкість, що свідчить про підвищення рівня саморегуляції, практично зникли прогули уроків. В учнів з'явився інтерес до навчання, задоволення участю в житті класного колективу (93,3 %). При повторному анкетуванні старшокласників, яким школа нічим не подобається, не виявлено. Експерти відмітили активізацію громадської діяльності, школярі самі виявляли бажання виконувати суспільно корисну роботу, значно збагатилась сфера їх культурного дозвілля. Комплекс запропонованих методів сприяв особистісному самовизначенню школярів, у них з'явилась життєва мета, перспектива в майбутньому отримати бажану професію (97 %). Різко зменшились прояви асоціальної поведінки: 53,3 % юнаків і 47,0 % дівчат перестали вживати нецензурні слова; 66,7 % дівчат і 27,0 % юнаків відмовились від паління й надмірного вживання алкоголю; всі учні зазначили, що більше не попробують наркотики.

Завданням формуючого етапу експерименту було впровадження в практику розробленої нами програми психологічного забезпечення розвитку ціннісних орієнтацій старшокласників і перевірка її ефективності в ході навчально-виховного процесу. Як показала дослідно-експериментальна робота, проблема школи полягає не в зростанні орієнтацій старшокласників на матеріальні цінності, а в появі масового явища нерозуміння істинних цінностей, невміння наслідувати високі моральні принципи, наявність у навчально-виховному процесі хаотичності, незнання суб'єктами взаємодії ціннісних переваг один одного, що призводить до виникнення ціннісних конфліктів у межах шкільного середовища. Ми припустили, що вирішення даної проблеми може здійснюватися шляхом забезпечення старшокласників чіткими життєвими орієнтирами через створення певного ціннісного середовища в межах шкільного середовища. Результати проведеної експериментальної роботи підтвердили це припущення. На кінець експерименту в експериментальній групі виявлено тенденцію до посилення спрямованості старшокласників на соціально значущі цінності (за методикою М.Рокича), зміну рангового місця таких цінностей, як “спокій у країні, світі” (з 16 місця на 8), “рівність між людьми, щастя інших” (з 17 місця на 9). Цікавим є факт зміни професійної спрямованості учнів експериментальної групи; так цінність “цікава робота” змінила рангове місце з 11 на 2; значно посилились позиції цінності “пізнання”(з 14 місця на 4). Щодо динаміки інструментальних цінностей слід помітити, що в експериментальній та контрольній групах мало місце збереження рангу моральних цінностей. У ході формуючого експерименту цінність “освіченість” в експериментальній групі перемістилась з 8 на 2 місце. У контрольній групі дані тенденції не виявлені.

Обстеження результативності міжособистісних відносин в учнівському колективі на кінець експерименту показало наступні результати (див.табл.1):

Загалом, проведення дослідно-експериментальної роботи у загальноосвітній школі дозволило виокремити основні шляхи оптимізації процесу соціалізації старшокласників, а саме: підвищення комунікативної компетентності учасників взаємодії в шкільному середовищі; попередження особистісних деструкцій старшокласників, психологічне забезпечення розвитку ціннісних орієнтацій учнів.

Таблиця 1

Динаміка результативності міжособистісних відносин в учнівському колективі

Показники відносин Початок експерименту (у балах) Кінець експерименту (у балах)

Експеримен тальна група Контрольна група Експеримен-тальна група Контрольна група

1997- 1998 1997-1998 1999- 2000 1999- 2000

Ціннісно-орієнтаційна єдність 1,6 1,5 2,6 1,6

Спільне вирішення поставлених завдань 1,8 1,7 2,8 1,7

Громадська активність 1,4 1,4 2,7 1,5

Виконання норм і правил поведінки в школі 1,9 1,7 2,6 1,7

Допомога учням з низькою успішністю в навчанні 1,5 1,5 2,9 1,5

Сформованість колективістських відносин 1,9 1,8 2,7 1,8

Розуміння індивідуальних особливостей однокласників 1,5 1,6 2,5 1,5

Спільне проведення дозвілля, міцні неформальні стосунки 1,7 1,7 2,9 1,7

Відсутність довготривалих конфліктів 1,9 1,8 2,9 1,9

Відсутність труднощів у спілкуванні між однокласниками 1,8 1,7 2,8 1,7

Сприятливий морально-психологічний клімат у класі 1,6 1,4 2,7 1,4

У висновках підведено узагальнюючі підсумки дослідження.

1. Найважливішими психологічними чинниками соціалізації старшокласників виступають: соціально-психологічні, що характеризують мікросередовище школярів, його інститути соціалізації, норми, цінності; ефективні умови взаємодії, взаєморозуміння, сприймання людьми один одного; механізми впливу на особистість, розвиток її потреби в спілкуванні тощо; психолого-педагогічні та соціально-педагогічні, що проявляються у вибірково-активному відношенні старшокласників до переважаючої сфери спілкування, до педагогічних впливів сім'ї, школи, суспільних інститутів, соціально-моральних цінностей і норм, які представлені на мікрорівні.

2. Показником результативності соціалізації старшокласників у школі є сформованість їх ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації сучасних старшокласників мають тенденцію до пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умов життя. У порівнянні з ціннісними перевагами старшокласників 70-х - 80-х років, для сучасних учнів характерна зміна змісту ціннісних пріоритетів, зміна розуміння смислу певних цінностей, кількісних параметрів представленості ієрархічної структури.

3. Психолого-педагогічними умовами ефективного розвитку ціннісних орієнтацій у навчально-виховному процесі є: створення єдиного ціннісного середовища в школі; подолання невідповідності загальних педагогічних цілей і реальних очікувань учнів старших класів; актуалізація знань старшокласників про загальнолюдські цінності, усвідомлення ними суспільних та індивідуальних ціннісних пріоритетів, розширення сфери власних ціннісних переваг; використання педагогами методичних прийомів і рекомендацій, які дозволяють старшокласникам розвивати ціннісні орієнтації в школі на рівні афективного (емоційне сприйняття) та поведінкового (моральний досвід по налагодженню міжособистісних стосунків у класі) компонентів; створення позитивного психологічного клімату в класі, згуртування класу як колективу, покращення статусу учня в системі міжособистісних стосунків шляхом підвищення ціннісноорієнтаційної єдності груп безпосереднього входження старшокласників.

4. Психологічними чинниками, що сприяють попередженню особистісних деструкцій старшокласників у школі, виступають: активне залучення старшокласника до життя класного колективу; використання педагогами взаємовпливу класного колективу і особистості старшокласника; знання педагогами вікових та індивідуальних особливостей учнів; гуманізація міжособистісних стосунків у школі; формування саморегуляції у навчально-виховному процесі та в процесі саморозвитку.

5. Основними шляхами оптимізації процесу соціалізації сучасних старшокласників є: залучення учнів до спеціально організованого, ціннісно насиченого навчально-виховного процесу; роз'яснення старшокласникам моделей соціально схвальної поведінки, забезпечення їх чіткими життєвими орієнтирами; усвідомлення педагогами власних індивідуально-типологічних особливостей і реалізація їх у комунікативній діяльності; формування в учнів мотивації досягнення в навчальній діяльності; корекція комунікативних деформацій в учасників взаємодії; виявлення вікових та індивідуальних особливостей учнів, що впливають на процес соціалізації; гуманізація відносин у шкільному середовищі; активізація комунікативної взаємодії в учнівському середовищі, актуалізація комунікативних знань і вмінь, всебічний розвиток високої комунікативної культури старшокласників; систематична діагностика та профілактика особистісних деструкцій школярів.

Результати роботи не вичерпують всіх аспектів проблеми. Подальшу перспективу її досліджень вбачаємо в аналізі психологічних механізмів і способів соціалізації старшокласників, а також вивченні умов забезпечення неперервності та цілісності даного процесу.

Основні положення дисертації відображені в наступних публікаціях:

1. Лютак О.З. Вплив сучасної школи на процес формування ціннісних орієнтацій старшокласників // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: “Плай”, 1999. - Вип. 3. - Ч. 1. - С. 237-245.

2. Лютак О.З. Моральні та етнопсихологічні чинники національного виховання // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: “Плай”, 2000. - Вип. 4. - Ч. 1. - С. 150-169

3. Лютак О.З. Психологічні особливості особистісно-орієнтованого навчання української мови в школі // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: “Плай”, 1999. - Вип. 3. - Ч. 1. - С. 199-209.

4. Лютак О.З. Розвиток особистісного самовизначення старшокласників засобами української мови // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 47: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 152-158.

5. Лютак О.З. Теоретичні аспекти проблеми взаємодії учня і шкільного середовища // Проблеми національного виховання в системі безперервної освіти. Матеріали Третьої Міжнародної наук. - практ. конференції 17-18 листопада 1999 р. - Чернівці, 1999. - С. 237-240.

6. Лютак О.З. Теоретичні аспекти проблеми розвитку ціннісних орієнтацій в умовах сучасної школи // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 56: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 9 - 13.

7. Лютак О.З. Українська мова в школі: психолінгвістичний аспект // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: “Плай”, 2000. - Вип.3. - Ч.2. - С. 226 - 238.

Анотації

Лютак О.З. Психологічні особливості соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2001.

Дисертація містить результати теоретичного та експериментального дослідження процесу соціалізації сучасних старшокласників у загальноосвітній школі. В роботі розкрита специфіка соціалізації в старшому шкільному віці; досліджені психологічні особливості, які сприяють успішній соціалізації та попереджують виникнення особистісних деструкцій школярів; проаналізована динаміка й основні тенденції розвитку ціннісних орієнтацій старшокласників в умовах сучасної школи.

Встановлено, що результативність процесу соціалізації старшокласників у школі визначається їхньою соціально значущою спрямованістю, рівнем розвитку ціннісних орієнтацій, своєчасним попередженням особистісних деструкцій учнів; комунікативною компетентністю учасників взаємодії у шкільному середовищі; залученням учнів до спеціально організованої, ціннісно насиченої навчально-виховної та творчої діяльності.

Ключові слова: соціалізація старшокласника, ціннісні орієнтації, комунікативна компетентність учасників взаємодії, особистісне самовизначення, десоціалізація.

Лютак О.З. Психологические особенности социализации старшеклассников в общеобразовательной школе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Прикарпатский университет имени Василя Стефаника, Івано-Франковск, 2001.

В диссертации отображены результаты теоретического и экспериментального исследования процесса социализации современных старшеклассников в общеобразовательной школе.

В теоретической части работы проанализированы идеи, принципы, подходы к исследуемой проблематике, дана характеристика психологических детерминант, истоков, функций и условий социализации старшеклассников в общеобразовательной школе. Показано состояние разработки исследуемой проблемы в научной литературе, дана сущностная характеристика становления личности в раннем юношеском возрасте, проанализированы ключевые понятия “социализация”, “развитие”, “личностное самоопределение”, “ценностные ориентации”, “направленность”, рассмотрены основные структурные компоненты процесса социализации, теоретические аспекты психолого-педагогического взаимодействия в школьной среде, определены вопросы, которые требуют дальнейшего изучения.

Теоретическое обобщение научных источников дало основания выбрать методическое обеспечение исследования; рассмотреть динамику и основные тенденции развития ценностных ориентаций современных старшеклассников, выяснить психологические факторы социализации.

Результаты исследования показали, что в содержании и показателях значимости общечеловеческих ценностей у современных старшеклассников прослеживается влияние психологических особенностей периода ранней юности, четкая тенденция к приоритету витальных ценностей, ценностей материального благополучия и условий жизни. Сравнительный анализ ценностных ориентаций современных школьников с ценностными ориентациями их предшественников 70-х - 90-х гг. помог обнаружить в этом процессе несколько отличий: изменение содержания ценностных ориентаций за счет появления новых формулирований, которые отображают новые ценностные приоритеты; изменение понимания значения основных ценностей; изменение количественных параметров представленности иерархической структуры ценностных ориентаций. Изменение значения предмета ведущих общественных ценностей есть результатом изменения социально-экономической парадигмы развития общества, которое привело к падению престижа общественной жизни и деятельности, подтверждением чего стало уменьшение стоимости социально значащих ценностей. Влияние ценностной своеобразности макроуровня социализации старшеклассников отобразилось в резкой поляризации диаметрально противоположных за характером тенденций личностного самоопределения.

Установлено, что психологическую основу проблемы личностной дезадаптации старшеклассников, по результатам нашего исследования, составляют: черты характера учеников 9-11-х классов, высокая степень выражения которых приводит к конфликтам в межличностных отношениях; неадекватная самооценка, вызванная значительными отклонениями в структуре Я-концепции Я-реального от Я-идеального; повышение уровня личностной тревожности на фоне социальной нестабильности в обществе, расхождения между декларированными и реальными нормами и ценностями; социально нежелательное отношение родителей к детям, неблагоприятный нравственно-психологический климат в семьи.

...