Психологічні причини загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Національний університет внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.06 - Юридична психологія

Психологічні причини загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ

Лефтеров Василь Олександрович

Харків 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Тімченко Олександр Володимирович, Національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри прикладної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Сафін Олександр Джамільович, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, начальник управління виховної роботи;

кандидат психологічних наук Теличкін Олексій Олексійович, Національний університет внутрішніх справ, начальник спеціального факультету.

Провідна організація:

Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться “06 “ жовтня 2001 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 при Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий "05" вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцент О.В. Тімченко

1. Загальна характеристика роботи

психологічний загибель міліція травматизм

Актуальність теми. Питання безпеки, збереження життя і здоров'я людей під час професійної діяльності завжди знаходилися в центрі уваги психології. Проте аналіз сучасних досліджень свідчить, що проблеми, пов'язані з аспектами травматизації працівників ризико-небезпечних професій, зокрема органів внутрішніх справ, вивчені недостатньо.

За даними МВС України у період 1990-1999 рр. в органах внутрішніх справ України загинуло 690 працівників ОВС та більше 4500 працівників отримали поранення за різних обставин. Статистика свідчить, що при загальному скороченні штатної чисельності особового складу рівень службового травматизму в міліції на сьогодні залишається високим.

Розвиток суспільства зумовлює необхідність проведення комплексного наукового аналізу причин, що обумовлюють загибель працівників ОВС, всебічного дослідження психологічних закономірностей і умов отримання ними травм і каліцтв у процесі професійної діяльності та здійснення конкретних заходів, спрямованих на зведення до мінімуму травматизму і смертності в органах внутрішніх справ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження здійснене відповідно до розділу II, пункту 2.2 "Соціально-психологічні проблеми діяльності органів і установ внутрішніх справ" "Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1996-2000 рр." та пов'язане з реалізацією “Концепції психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України”, “Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001-2005 роки”, інших нормативних документів, що спрямовані на збереження людського і професійного потенціалу органів внутрішніх справ.

Об'єкт дослідження - професійна діяльність працівників органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження - психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників ОВС під час виконання службових обов'язків.

Мета дослідження. На основі вивчення та аналізу закономірностей, умов і причин загибелі та поранень працівників ОВС під час виконання службових обов'язків встановити основні психологічні детермінанти травматизму і смертності працівників міліції, з урахуванням яких розробити систему психологічних заходів, спрямованих на зниження службового травматизму серед працівників ОВС і підвищення ефективності оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України.

Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати та узагальнити загально-психологічні концепції травматизму й основні напрямки зниження рівня фізичних і психічних втрат у діяльності органів внутрішніх справ.

2. Охарактеризувати типові травмонебезпечні ситуації в діяльності працівників ОВС.

3. Виділити основні психологічні причини, які обумовлюють загибель і поранення працівників ОВС під час виконання службових обов'язків.

4. Визначити форми, методи та прийоми психологічного забезпечення ефективного використання працівниками ОВС табельної зброї як умови збереження життя і здоров'я працівників під час професійної діяльності.

5. Розробити методичні засади, принципи роботи та практичні рекомендації психологам ОВС щодо попередження травматизму серед особового складу та надання йому психологічної допомоги.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань та досягнення об'єктивних наукових результатів нами були використані такі методи: контент-аналіз, спостереження, бесіда, анкетування, експертна оцінка. Психодіагностичне дослідження проводилося з використанням опитувальника травматичного стресу (ОТС), методики соціально-психологічної діагностики рівня психічної адаптації-дезадаптації, короткої шкали тривоги, депресії і ПТСР, які розроблені І.О.Котенєвим. Для обробки результатів використовувалися методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі отриманих експериментальних даних, аналізу літератури та досвіду роботи з нових позицій проведено класифікацію типових травмонебезпечних ситуацій у діяльності працівників ОВС. Виявлені основні психологічні причини, умови і закономірності загибелі та поранень працівників міліції. Вперше визначено і теоретично обґрунтовано феномен "травмосензитивності" у діяльності працівників ОВС.

Теоретичне і практичне значення роботи полягає у детальній розробці одного з найважливіших питань - збереження людського і професійного потенціалу органів внутрішніх справ. Отримані результати і висновки розширюють відомості про психологічну детермінованість загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ. Визначено та науково обґрунтовано психологічні чинники, що впливають на рівень особистої безпеки працівників ОВС, а також методико-технологічні засади психологічного забезпечення ефективності використання ними табельної зброї з метою запобігання травматизму під час виконання оперативно-службових завдань.

На основі результатів дослідження розроблений тренінг "Комунікація - Стрес - Безпека" ("Тренінг К-С-Б"), який у травні 2001 року пройшов первинне апробування в УМВС України в Донецькій області, де були проведені експериментальні тренінги з окремими категоріями працівників ОВС. Проведення цього тренінгу з працівниками органів внутрішніх справ України сприятиме вдосконаленню роботи з персоналом, підвищенню авторитету міліції відповідно до вимог керівних документів МВС України.

Особистий внесок здобувача. В статтях, які написані у співавторстві, особистий внесок здобувача складає не менш ніж 50 %. У навчально-методичному посібнику, написаному авторським колективом, здобувачу належить приблизно 40 % обсягу викладеного матеріалу. Безпосередньо автором досліджена схильність працівників ОВС до нещасних випадків, яка виявляється в особистісних рисах, установках та ситуативних станах, виділені стрес-фактори, що обумовлюють піддаваність працівників ОВС службовому травматизму, здійснений аналіз застосування зброї працівниками міліції у надзвичайних оперативно-службових ситуаціях.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на ІІ науково-методичній конференції слухачів Київського військового гуманітарного інституту “Діагностика та методика вирішення конфліктів у військовому середовищі” (Київ, 1996р.); міжнародних науково-практичних конференціях “Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття” (Київ, 1997р.), “Актуальні проблеми роботи з персоналом органів внутрішніх справ” (Харків, 1999р.), “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк, 2000р.), “Проблеми протидії злочинності на порозі третього тисячоліття” (Дніпропетровськ, 2000р.); Міжнародному конгресі “Стреси в повсякденному житті дітей” (Одеса, 2000р.); антистресовому комунікаційному тренінгу-семінарі для поліцейських “Пакет” (Нюрнберг, Штраубінг (Німеччина), 2001р.).

Публікації. Зміст й основні результати проведеного дослідження відображені в 12 публікаціях, з них 5 статей у фахових виданнях, 5 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць і тез наукових конференцій, 2 навчально-методичних посібники.

Структура дисертації. Основний зміст дисертаційного дослідження викладено на 164 сторінках. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 247 найменувань (у тому числі 39 робіт іноземних авторів) і який викладений на 22 сторінках, та семи додатків на 17 сторінках. Дисертація включає 16 таблиць і 12 рисунків.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету, завдання, наукову новизну і практичну значущість роботи, наведено структуру дисертації та дані щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Сучасний стан проблеми травматизації працівників органів внутрішніх справ в умовах професійної діяльності” проведений теоретичний аналіз вітчизняних і закордонних досліджень з проблем психології травматизму. Особливу увагу приділено розгляду робіт, що стосуються психологічної схильності до загибелі та поранень працівників ОВС, напрямків зниження фізичних і психічних втрат серед особового складу органів внутрішніх справ.

Початок психологічному вивченню чинників травматизму було покладено на рубежі двадцятого століття у зв'язку з високим рівнем виробничого травматизму в деяких галузях промисловості (М.Гринвуд, Х.Вудс, Э.Фармер, Э.Чемберс, К.Марбе, Т.Гартман,). Дослідники дійшли висновку, що деякі робітники частіше наражаються на небезпеку отримання виробничих травм, і намагалися за допомогою тестів з'ясувати властиві їм психологічні риси та якості. У подальших дослідженнях була встановлена залежність схильності до нещасних випадків від особливостей професійної діяльності (О.Ліпман, С.Г.Геллерштейн) та конфліктів, що виникають у різних сферах життєдіяльності людини (А.Хіршфельд, Р.Беган).

З накопиченням нових експериментальних даних серед головних причин травматизму стали називати адаптацію людини до небезпеки, функціональні стани, в яких вона перебуває (М.А.Котик), низький рівень професійної пильності (В.І.Безродний), реакцію людини на стрес (Б.Марголіс, В.Кроес, Р.Кунн). Деякі автори (С.І.Самигін, Л.Д.Столяренко) виділяють постійну (базисну) і тимчасову схильність до нещасних випадків, розглядають віктимологічні чинники травматизму (А.Ф.Зелинський, Л.В.Франк).

На сьогодні в психологічній науці існують два основні погляди на визначення першорядності причин травматизації людей під час професійної діяльності. Прихильники першого погляду головними причинами травматизму визнають закономірності індивідуально-психофізіологічного розвитку працівників, а другого - рівень організації та особливості завдань самої професійної діяльності.

Схильність працівників ОВС до службового травматизму визначається сукупністю різних психологічних і соціально-психологічних чинників (М.І.Ануфрієв, Г.О.Юхновець, В.Г.Андросюк, Л.І.Казміренко, В.С.Медведєв, В.О.Соболєв, О.А.Мартиненко, Д.О.Кобзін, Г.Гудьонссон, Р.Адлам та ін.).

Шляхами зниження рівня фізичних і психічних втрат серед працівників органів внутрішніх справ фахівці (О.В.Тімченко, А.І.Папкін, О.В.Шаповалов, А.В.Буданов, О.С.Майдинов та ін.) вважають розвиток у працівників емоційної і психологічної стійкості; формування професійно-психологічної готовності до дій у небезпечних ситуаціях; організацію систематичної психологічної підготовки.

Аналіз сучасної розробки цієї проблеми дозволяє нам стверджувати, що на сьогодні недостатньо вивчені типові травмонебезпечні ситуації в діяльності працівників ОВС; залишаються остаточно не встановленими психологічні складові випадків загибелі та поранень працівників ОВС; невизначені чинники й умови, що впливають на зниження рівня службового травматизму в органах внутрішніх справ; малоефективні наявні психологічні прийоми і методи з попередження службового травматизму, а також надання психологічної допомоги працівникам ОВС, пораненим під час виконання службових обов'язків; відсутні відповідні практичні методики для роботи психологів органів внутрішніх справ.

У другому розділі "Загальна характеристика груп досліджуваних і методів дослідження" описано склад і основні соціально-демографічні особливості досліджуваних та методичні принципи одержання й опрацювання даних.

Дослідженням було охоплено 621 випадок загибелі та 3975 випадків поранення працівників МВС України за період 1992-2000 рр., які складали загальну групу досліджуваних. У додаткову групу досліджуваних входили 4662 працівники МВС України, які застосували зброю на ураження.

Узагальнення всіх ситуацій, за яких гинули або отримували поранення працівники ОВС, дозволило виділити три групи типових травмонебезпечних ситуацій, які виникають у діяльності працівників ОВС: 1) ситуації, пов'язані з виконанням повсякденної службової діяльності; 2) ситуації, пов'язані з проведенням спеціальних операцій; 3) ситуації, які виникають у позаслужбовий час. У дослідженні були детально розглянуті тільки випадки загибелі та поранень працівників ОВС, які сталися під час виконання службових обов'язків (тобто травмонебезпечні ситуації, які складають перші дві групи).Фізична протидія, ДТП на службовому чи особистому транспорті, затримання однієї чи більше осіб, несподіваний напад однієї чи більше осіб, затримання транспортного засобу, протидія холодній зброї, вогнепальний двобій, виконання інших небезпечних службових завдань, необережне поводження зі зброєю.

За результатами дослідження проведено класифікацію травмонебезпечних ситуацій за трьома групами ознак: за функціонально-процесуальними ознаками (затримання, напад, припинення групових порушень, масових безладів); за характером дій і оснащеності злочинних елементів (фізична протидія, протидія з використанням холодної зброї, протидія з використанням вогнепальної зброї); за видом і ступенем отриманого поранення (тілесне ушкодження, ножове поранення, вогнепальне поранення; легке, середнє, тяжке).

У четвертому розділі “Соціально-психологічний аналіз закономірностей динаміки, причин і обставин надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю та пораненнями працівників ОВС” подано результати різноаспектного аналізу психологічних причин загибелі та поранень працівників ОВС під час виконання службових обов'язків.

Порівняльний аналіз статистичних даних щодо надзвичайних подій з фізичними наслідками серед працівників МВС України та УМВС України в Донецькій області виявив загальні тенденції та закономірності. Рівень службового травматизму, особливо загибелі працівників ОВС, в останні роки зростає. Причинами цього є не тільки активізація криміналітету, але і, на наш погляд, певні психологічні особливості і неадекватна поведінка самих працівників міліції під час виконання службових обов'язків.

В результаті аналізу було виявлено деякі закономірності та психологічні детермінанти загибелі і поранень працівників УМВС України в Донецькій області.

Вивчення 52 випадків озброєних нападів на працівників міліції показало, що у 28 випадках наступали шкідливі наслідки у вигляді тілесних ушкоджень або смерті, тобто ефективність дій працівників ОВС складала усього 46,2%. Отримання поранень працівниками ОВС найчастіше було пов'язане з фізичною протидією злочинців. Очевидно, що в сучасних умовах потребує вдосконалення професійно-психологічна підготовка працівників органів внутрішніх справ саме до протидії вогнепальній зброї і фізичному насильству.

Зіставлення даних про працівників УМВС України в Донецькій області, які загинули або були поранені під час виконання службових обов'язків за період 1996-2000 рр., з даними про особовий склад, який фактично проходив службу в цей же час, дозволило встановити такі закономірності.

Факти загибелі під час виконання службових обов'язків найчастіше спостерігаються серед працівників, які мають стаж роботи в ОВС до 1 року і від 3 до 10 років. Випадки поранень найчастіше відбувалися з працівниками зі стажем роботи в ОВС від 3 до 10 років. Виявлена тенденція до збільшення випадків загибелі та поранень працівників вже після 3 - 5 років роботи в ОВС, на наш погляд, пов'язана з феноменом професійно-психологічної деформації. Рідше гинуть під час виконання службових обов'язків працівники з юридичною освітою. На статистично достовірному рівні більш піддавані службовому травматизму працівники ОВС, які мають середню освіту (р ? 0,01), а також неодружені працівники (р ? 0,01). Відносно останніх можна припустити, що однією з психологічних причин загибелі та поранень цієї категорії працівників ОВС є недостатньо розвинене у них почуття самозбереження і відповідальності, яке формується сімейними відносинами.

В результаті аналізу випадків, у яких загинули або були поранені під час виконання обов'язків з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю працівники УМВС України в Донецькій області: 1) виявлені недоліки їх професійної підготовки: працівники часто були фізично непідготовленими, проявляли недостатні професійні знання, погано володіли табельною зброєю, робили тактично непрофесійні дії (діяли безпланово, не узгоджено, недбало проводили обшук або не проводили його взагалі, не використовували наручники та інше); 2) виділені найбільш типові форми поведінки (поведінкові реакції) працівників ОВС у травмонебезпечних ситуаціях, внаслідок яких вони гинули або отримували поранення: працівники не зуміли своєчасно розпізнати небезпеку; проявляли апатію, зайву благодушність; були захоплені зненацька та не рухалися; втратили пильність, були не зосереджені; не просили підтримки та переоцінили свої можливості; надто швидко розслабилися; не контролювали себе, інших людей, ситуацію; не враховували психологічного стану затриманого або підозрюваного; не спостерігали за рухами підозрюваного; надто пізно починали застосовувати силу; не використовували індивідуальних засобів захисту та активної оборони.

Практично всі непрофесійні дії і неадекватні поведінкові реакції працівників ОВС у травмонебезпечних ситуаціях мають безпосередню або опосередковану психологічну обумовленість. У багатьох випадках загиблі та поранені працівники виявляли психологічну нестійкість, мали індивідуальну схильність до ризику, перебували у різних негативних психофізіологічних станах (фрустрація, афект, тривожність, утома), виявляли безтурботність, халатність.

Психологічна обумовленість службового травматизму в органах внутрішніх справ особливо простежується при вивченні впливу на працівників різноманітних стресогенних ситуацій. За результатами проведеного опитування серед працівників ОВС, які були поранені під час виконання службових обов'язків, встановлено, що 85,13% з них напередодні отримання поранення перебували під впливом стресу різного ступеня (надмірні повсякденні навантаження; емоційні конфлікти в сімейній або службовій сфері; значні матеріальні втрати; різні службові критичні інциденти та інше). Саме через вплив стрес-факторів працівники ОВС втрачали почуття самозбереження в найвідповідальніших ситуаціях, зневажали правила безпеки, засоби захисту, проявляли фатальну бездіяльність, перебуваючи у заціпенінні, чи навпаки непоясненну активність, навіть агресію.

В процесі аналізу нами встановлений безпосередній зв'язок випадків загибелі та поранень працівників ОВС з низьким рівнем їх комунікативних властивостей і навичок професійного спілкування, неефективною взаємодією з колегами, керівництвом, різними категоріями громадян (втрата пильності під час спілкування і взаємодії з незнайомими особами; недостатня поінформованість про майбутню операцію або про свої дії у випадку обстановки, що змінюється; невміння встановлювати психологічний контакт; агресивність та інша провокуюча поведінка стосовно правопорушників або громадян; відсутність навичок психологічного впливу на натовп; нехтування психологічними закономірностями ведення переговорів зі злочинцями; невикористання можливості одержання інформації і допомоги від населення).

Таким чином, до основних психологічних причин загибелі та поранень працівників ОВС ми відносимо:

індивідуально-психофізіологічну схильність до травматизації;

загально-психологічні властивості і негативні психічні стани працівників;

психологічні особливості реагування працівників ОВС на різноманітні стрес-фактори;

соціально-психологічні детермінанти, проблеми професійної комунікації та адаптації;

недоліки тактико-психологічної підготовки працівників ОВС.

Закономірності потрапляння працівників ОВС у ситуацію нещасного випадку обумовлюються сполученням або диспозицією об'єктивних чинників (соціальних, професійних, імовірнісних та ін.), схильності особистості до травматизації (базисної або тимчасової) та наявності і ступеня впливу різноманітних стрес-факторів. Ця диспозиція як інтегральне соціопсихофізіологічне явище названа нами травматичною сензитивністю. Сполучення наявних індивідуальних психологічних причин і закономірностей травматизму з об'єктивними умовами оперативно-службової діяльності визначає рівень особистої травмосензитивності працівника ОВС. На підставі цього складений типовий портрет працівника-жертви з високим рівнем особистої травмосензитивності.

Проведене за методиками І.О. Котенєва психодіагностичне дослідження посттравматичних стресових розладів у працівників ОВС, які були поранені, виявило у них гіпероптимістичний настрій, самовпевненість, бажання виявляти спроможність успішно справлятися з труднощами (високі показники за шкалою L - “неправди” та шкалою Di - “дисимуляції”). Надмірний прояв цих рис у працівників ОВС, на наш погляд, є однією зі складових психологічної детермінованості травматизму і може призводити до вторинного травматизму, оскільки саме в цьому випадку у працівників формується відносно низька оцінка власної вразливості в небезпечних ситуаціях, що значно підвищує рівень особистої травмосензитивності. Отримані результати також підтвердили припущення, що коли в роботі людини ризик стає звичною справою, тоді їй притаманне недооцінювання небезпеки.

Цікавими для подальших досліджень є виявлені відмінності за оціночними шкалами у працівників ОВС залежно від сімейного стану та виду отриманого поранення. Як видно, серед працівників ОВС, які мали тяжкі поранення, 60% повідомили, що розлучені. У розлучених працівників спостерігаються вищі показники за шкалою “дисимуляції”. Більшу нещирість і схильність до заперечування психологічних проблем також проявили працівники, які отримали ножові (шкала “неправди” - 60 Т-балів) і вогнепальні (шкала “дисимуляції” - 60 Т-балів) поранення.

Прагнення працівників ОВС, які були поранені під час виконання службових обов'язків, заперечувати або приховувати наявність у них постстресових розладів значно ускладнює організацію надання їм психологічної допомоги.

У п'ятому розділі “Психологічне забезпечення ефективності використання працівниками ОВС табельної зброї” описані психологічні причини некваліфікованого використання табельної зброї працівниками ОВС у надзвичайних ситуаціях та емоційні наслідки застосування ними зброї на ураження. Розроблено методи та практичні рекомендації психологічного супроводження підготовки працівників ОВС до стрільби з табельної зброї як умови збереження життя і здоров'я у складних ситуаціях оперативно-службової діяльності.

Проведене дослідження показало, що на ефективність використання працівниками ОВС табельної зброї впливають психологічні чинники, які пов'язані з поведінкою правопорушника, завданням потенційному правопорушнику тілесних ушкоджень, недостатньою навченістю володіння зброєю та обізнаністю з правилами її застосування, наслідками застосування або незастосування зброї на ураження. Після застосування працівниками ОВС зброї на ураження вони неминуче переживають певні фази емоційних наслідків цієї травмуючої події. У зв'язку з цим психологам ОВС запропоновані практичні рекомендації, спрямовані на попередження і корекцію у працівників ОВС посттравматичних стресових розладів.

З метою практичної підготовки працівників ОВС до використання табельної зброї у надзвичайних оперативно-службових ситуаціях, нами розроблені групи мотиваційних, пізнавальних і психомоторних методів, які охарактеризовані за спрямованістю впливу, прийомами і засобами здійснення та метою, що досягається. Запропонована авторська інтегрована концепція навчання націлена на поліпшення розуміння юридичних наслідків використання сили, теорії контролю та ескалації насильства і ґрунтується на впровадженні методів, пов'язаних з імітацією практичних ситуацій. Складовою професійної діяльності працівників міліції повинна стати їх вогнепальна культура як елемент вимушеної юридичної процедури в правовому регулюванні суспільно небезпечних ситуацій, що базується на професійній і психологічній готовності до кваліфікованого використання табельної зброї.

У шостому розділі “Менеджмент стресу критичного інциденту в практиці роботи психолога ОВС” стисло розглянуто психологічні заходи щодо попередження загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ, а також напрямки і принципи психологічного забезпечення відновлювального періоду діяльності працівників ОВС, які отримали поранення під час виконання оперативно-службових завдань.

З метою попередження випадків поранень і загибелі особового складу, а також оптимальної посткризової реабілітації працівників ОВС, які перебували в екстремальних ситуаціях, пов'язаних із ризиком для життя, для впровадження в практику роботи психологів органів і підрозділів внутрішніх справ України рекомендується система менеджменту стресу критичного інциденту, яка розроблена кафедрою прикладної психології Національного університету внутрішніх справ. Компонентами менеджменту стресу критичного інциденту є: передінцидентний менеджмент; індивідуальні кризові інтервенції; кризові інтервенції в сім'ях; деф'юзинг; дебрифінг; програми підтримки; подальші заходи.

З урахуванням виявлених під час нашого дослідження психологічних детермінант службового травматизму нами розроблений тренінг - "Комунікація-Стрес-Безпека" ("Тренінг К-С-Б"), який є завершеною практичною методикою передінцидентного менеджменту. Метою “Тренінгу К-С-Б" є формування у працівників ОВС психологічної стійкості, отримання навичок безпечної поведінки, а також комплексне вирішення багатьох професійних і психологічних проблем, що виникають у працівників ОВС.

"Тренінг К-С-Б" покликаний вирішити такі завдання: 1) поліпшення особистої і професійної комунікації працівників ОВС; 2) отримання працівниками практичних навичок протистояння стресам, розвиток у них позитивного почуття майбутнього і підвищення самооцінки; 3) формування професійно-психологічної установки на забезпечення особистої безпеки та безпеки колег; 4) практичне оволодіння тактико-психологічними прийомами збереження життя і здоров'я в умовах професійної діяльності; 5) оптимізація морально-психологічного клімату в службових колективах.

Результати первинного апробування "Тренінгу К-С-Б" в УМВС України в Донецькій області свідчать, що впровадження його в масштабі органів внутрішніх справ України шляхом створення регіональних тренінгових центрів дозволить не тільки підвищити ефективність дій та особисту безпеку працівників ОВС у травмонебезпечних ситуаціях, але й вирішити низку проблем у діяльності органів внутрішніх справ, пов'язаних із суїцидами, конфліктами, плинністю кадрів та іншими негативними явищами.

З метою корекції посттравматичних стресових розладів, які можуть відбуватися у працівників ОВС внаслідок поранень та застосування зброї на ураження, для практичних психологів ОВС розроблено методичні засади і принципи роботи в цьому напрямку, рекомендовано заходи психологічної допомоги з використанням психологічного інформування, діагностики, консультування та інших підходів і форм психокорекційної роботи та психологічної реабілітації.

Висновки

1. У світовій психологічній науці проблеми травматизації та загибелі працівників ризиконебезпечних професій, у першу чергу працівників органів внутрішніх справ, розглянуті вкрай недостатньо. До сьогодні здійснювалась лише статистична констатація фактів загибелі та поранень працівників ОВС без глибокого соціально-психологічного аналізу чинників, що призвели до цього.

Основними психологічними напрямками зниження рівня, фізичних і психічних втрат серед працівників ОВС вважаються розвиток у працівників емоційної і психологічної стійкості; формування психологічної готовності до дій у небезпечних ситуаціях; організація систематичної професійно-психологічної підготовки. Але практичне впровадження цих напрямків на сьогодні розроблене не повною мірою.

2. Аналіз випадків загибелі та поранень працівників ОВС дозволив виділити 9 основних типових травмонебезпечних ситуацій у їх діяльності. Визначені ситуації мають подвійну специфіку: як складові професійної діяльності та як елементи, що характеризуються підвищеним рівнем небезпеки для виконавця.

3. У результаті проведеного дослідження визначено й обґрунтовано деякі закономірності, які дозволяють прогнозувати схильність працівників ОВС до службового травматизму під час виконання оперативно-службових завдань. Найчастіше працівники ОВС гинуть внаслідок вогнепальних поранень. Випадки отримання тілесних ушкоджень більшою мірою пов'язані з фізичною протидією правопорушників. Виявлено тенденцію до збільшення випадків загибелі та поранень працівників вже після 3 - 5 років роботи в ОВС, що пов'язане з феноменом професійно-психологічної деформації. Факти загибелі та поранень найчастіше спостерігаються серед працівників ОВС, які мають середню освіту, і значно рідше серед працівників, які мають юридичну освіту. Працівники ОВС, які не одружені, більше піддавані службовому травматизму, ніж працівники, які мають сім'ї.

4. Виявлені типові форми поведінки працівників ОВС у травмонебезпечних ситуаціях, внаслідок яких вони гинули й отримували поранення, мають психологічну детермінованість. До основних психологічних причин загибелі та поранень працівників ОВС віднесені: індивідуально-психофізіологічна схильність до травматизації; загально-психологічні властивості і негативні психічні стани працівників; психологічні особливості реагування працівників ОВС на різноманітні стрес-фактори; соціально-психологічні детермінанти, проблеми професійної комунікації та адаптації; недоліки тактико-психологічної підготовки працівників ОВС. Сполучення встановлених закономірностей та індивідуальних психологічних причин службового травматизму з об'єктивними умовами оперативно-службової діяльності визначає рівень особистої травмосензитивності працівника ОВС. За результатами дослідження складено типовий портрет працівника-жертви.

5. Встановлено невідповідність реальним умовам і вимогам часу організації забезпечення особистої безпеки працівників ОВС. Для формування у працівників психологічної готовності до активної протидії небезпеці та загрозі життю, тактико-психологічної установки на виживання необхідна цілісна система забезпечення особистої безпеки працівників ОВС, що є сукупністю спеціальних заходів правового, професійно-психологічного, матеріально-технічного та управлінського характеру. Першочергової уваги щодо вжиття невідкладних заходів підвищення безпеки професійної діяльності потребують такі провідні служби ОВС, як державтоінспекція, державна служба охорони, карний розшук, дільничні інспектори міліції, патрульно-постова служба міліції.

7. З метою попередження службового травматизму в практику роботи психологів органів і підрозділів внутрішніх справ України рекомендовано впровадити комплексну, травмо-превентивну та реабілітаційно-відновлювальну систему менеджменту стресу критичного інциденту, чильне місце в якій займають сучасні психотехнології. З урахуванням виявлених під час дослідження психологічних детермінант загибелі та поранень працівників ОВС розроблено та апробовано тренінг - "Комунікація-Стрес-Безпека" ("Тренінг К-С-Б"), який є завершеною практичною методикою передінцидентного менеджменту. Впровадження "Тренінгу К-С-Б" у масштабі органів внутрішніх справ України шляхом створення регіональних тренінгових центрів дозволить зменшити травматизм серед особового складу, підвищити ефективність дій працівників міліції у травмонебезпечних ситуаціях та в цілому оптимізувати службову діяльність працівників ОВС.

Розроблено методичні засади і принципи роботи практичних психологів ОВС з корекції посттравматичних стресових розладів, які можуть відбуватися у працівників міліції внаслідок поранень та застосування зброї на ураження.

Cписок опублікованих автором робіт за темою дисертації

1. Лефтеров В.А. Применение оружия на поражение: анализ психологических проблем // Вісник Університету внутрішніх справ. - Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1999. - №8. - С. 144 - 148.

2. Лефтеров В.О. Методи психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ у процесі професійного навчання // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2000. - Вип. VI. - С.183-190.

3. Лефтеров В.О. Історія дослідження проблеми професійного травматизму в світовій та вітчизняній психології // Вісник ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Психологія. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 5. - С. 108-113. 4. Лефтеров В.О. Характеристика типових травмонебезпечних ситуацій у діяльності працівників ОВС // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип. IХ. - С. 158-162. 5. Лефтеров В.О., Тімченко О.В. Дослідження психологічних наслідків поранень працівників ОВС // Наукові записки Острозької академії. Серія педагогіка і психологія. - Острог, 2001. - Вип. 2. - С. 184-188. 6. Лефтеров В.А. Стресс и предрасположенность работников органов внутренних дел к несчастным случаям в процессе профессиональной деятельности // Наука і освіта, 2000. - № 1-2. - С. 68-69. 7. Лефтеров В.О. Службовий травматизм працівників ОВС як наслідок їх неефективного професійного спілкування і взаємодії з колегами та громадянами // Збірник наукових статей. - Частина друга. Донецьк: ДІВС, 2000. - С. 118-121. 8. Лефтеров В.О., Тімченко О.В. Чинники психологічної обумовленості загибелі і поранення працівників органів внутрішніх справ // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2001. - №2 (5) - С. 325-331. 9. Пірен М.І., Лефтеров В.О. Методичні рекомендації щодо запобігання міжнаціональних конфліктів у військовому середовищі // Діагностика та методика вирішення конфліктів у військовому середовищі. - Тези доповідей науково-методичної конференції слухачів. - Київ: КВГІ, 1996. - С. 139 - 142. 10. Плеханов В.А., Лефтеров В.О. Соціально-психологічний фактор у підготовці дільничних інспекторів у навчальних закладах МВС України // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття. - Тези п'ятої Міжнародної науково-практичної конференції. - Київ, 1997. - С. 88-89. 11. Лефтеров В.А., Захарченко В.Ю., Легенький Н.И., Бригунец В.А. Психологическая подготовка к стрельбе из пистолета: Учебно-методическое пособие. - Донецк: Изд-во "Донеччина", 2001. - 64 с. 12. Лефтеров В.А. Социально-психологический тренинг "Коммуникация - Стресс - Безопасность" ("Тренинг К-С-Б"): Учебно-методическое пособие. - Донецк: Типография ДИВД, 2001. - 32 с.

Анотація

Лефтеров В.О Психологічні причини загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06. - юридична психологія. - Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2001.

У дисертаційній роботі викладені дані аналізу психологічних причин загибелі і поранень працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обов'язків. Охарактеризовано травмонебезпечні ситуації в діяльності працівників міліції. Визначено деякі закономірності і психологічні детермінанти, що дозволяють прогнозувати схильність працівників ОВС до службового травматизму. Виявлено вираженість посттравматичних стресових розладів у працівників ОВС, які були поранені під час професійної діяльності.

Розроблено методи психологічного забезпечення підготовки працівників ОВС до стрільби з табельної зброї як однієї з умов збереження життя і здоров'я у небезпечних ситуаціях службової діяльності.

Для впровадження в практику роботи психологів ОВС запропоновано систему менеджменту стресу критичного інциденту, спрямовану на попередження службового травматизму в органах внутрішніх справ, надання психологічної допомоги працівникам, які отримали поранення.

Ключові слова: загибель та поранення працівників ОВС, схильність до службового травматизму, психологічне забезпечення, менеджмент стресу критичного інциденту.

Аннотация

Лефтеров В.А. Психологические причины гибели и ранений работников органов внутренних дел. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06. - юридическая психология. - Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2001.

В диссертационной работе изложены данные анализа психологических причин гибели и ранений работников органов внутренних дел при выполнении служебных обязанностей.

Охарактеризованы травмоопасные ситуации в деятельности работников милиции, имеющие двойную специфику: как составляющие профессиональной деятельности и как элементы, которые характеризуются повышенным уровнем опасности для исполнителя.

Предрасположенность работников ОВД к служебному травматизму зависит от стажа работы, уровня образования, семейного положения, возрастных и других личностных особенностей. Большинство непрофессиональных действий и поведенческих реакций работников ОВД в травмоопасных ситуациях имеют психологическую детерминированность. В связи с этим определены основные психологические причины гибели и ранений работников ОВД: индивидуально-психофизиологическая предрасположенность к травмированию; общепсихологические свойства и негативные психические состояния работников; психологические особенности реагирования работников ОВД на стресс-факторы; социально-психологические детерминанты, проблемы профессиональной коммуникации и адаптации; недостатки тактико-психологической подготовки работников ОВД. Сочетание выявленных закономерностей и психологических причин служебного травматизма с факторами и условиями служебной деятельности определяет уровень личной травмосензитивности работника ОВД.

Выявлена выраженность посттравматических стрессовых расстройств у работников ОВД, которые были ранены в ходе профессиональной деятельности. Психологического обеспечения подготовки работников ОВД к стрельбе из табельного оружия, как одного из условий сохранения жизни для внедрения в практику работы психологов органов и подразделений внутренних дел предложена система менеджмента стресса критического инцидента, включающая.

Ключевые слова: гибель и ранение работников ОВД, предрасположенность к служебному травматизму, психологическое обеспечение, менеджмент стресса критического инцидента.

Annotation

Lefterov V.A. Psychological causes of death and wounds of the internal affairs body officers. - Manuscript. Thesis for the degree of the Candidate of Psychological Science, speciality 19.00.06. - Juridical Psychology. National University of the Internal Affairs, Kharkov, 2001.

In this thesis the analysis data of the psychological causes of death and wounds of the Internal Affairs Body officers when carrying out one's official duties by militiamen are described. The trauma hazardous situations when performing the official duties by militiamen are described. Some conformity with a law and psychological determinants making possible to forecast the predisposition of the Internal Affairs Body officers to the official traumatism are found out. The availability of the post-traumatic stress derangement with the Internal Affairs Body officers who were wounded in the course of the professional activities as well as insufficient rehabilitation and recovery work with them are brought out.

The psychological methods of ensuring the preparation of the Internal Affairs Body officers for firing from the personal weapons as one of the conditions of safety in dangerous situations of the official activities are carried out.

For translating into practice the works of the psychologists of the Internal Affairs Body the system of management of critical incident stress directed to the prophylaxis of traumatism at the Internal Affairs Body, rendering of the psychological service to the officers got wounds was suggested.

Key words: death and wounds of the internal affairs body officers, predisposition to the official traumatism, psychological ensuring, management of critical incident stress.

Размещено на Allbest.ru