Психологічні особливості творчої особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

психологічна характеристика творча особистість

Вступ

1. Психологічна характеристика творчої особистості

1.1 Поняття творчості

1.2 Процес та природа творчості

1.3 Риси творчої особистості

Висновки до розділу 1

2. Емпіричне дослідження невербальної креативності

2.1 Програма та методи дослідження

2.2 Особливості невербальної креативності у студентів-першокурсників

Висноки до розділу 2

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У наш час проблема творчості стала настільки актуальною, що дійсно вважається «проблемою століття».

Не можна сказати, що проблематика творчості була обійдена увагою дослідників. Більше століття її розробкою займаються психологи. Ще раніше механізм творчості намагалися зрозуміти філософи, історики, лінгвісти, вони багато зробили для накопичення та узагальнення матеріалу з історії відкриттів. Але, незважаючи на це, феномен творчості довгий час вислизав від точного психологічного експерименту.

У численних дослідженнях нагромаджено багато емпіричних фактів, однак творча особистість залишається незрозумілою і непередбачуваною. У результаті склалася поширена думка, що проблема творчості є недосяжною вершиною для психологічної науки, оскільки пов'язані з творчістю складні процеси не піддаються науковому вивченню. Втім, суспільний та науковий інтерес до діяльності, поведінки, особистого життя творчих людей залишається надзвичайно гострим. Зумовлено це тим, що від творчих людей очікують зрушень у розвитку науки і житті суспільства, на них покладають великі надії.

На межі XIX - XX століть почала складатися «наука про творчість»; «теорія творчості» або «психологія творчості», як спеціальна галузь досліджень. Ситуація науково-технічної революції другої половини ХХ століття створила умови, що відкривають новий етап розвитку досліджень творчості.

Проблемою дослідження феномену творчості займались: В. М. Бехтерев, А. Пуанкаре, В. І. Вернадский, Б. М. Кедров, П. Л. Капица, О. Н. Лук, Я. О Понамарьов, С. Ю Степанов, М. Р Ярошевський, В. А Моляко, В. А. Цапок, Р. М. Грановська, В. Я. Кан-Калик, Н. В. Кузьмина, та інші.

Нині вивчення творчості та її зв'язків з особистісними рисами являється перспективною галуззю психології.

Зазначені обставини визначили вибір теми дослідження та основних напрямів її розробки.

Мета роботи є вивчення проблем та особливостей психології творчої особистості, діагностика креативності.

Об'єктом дослідження являється творча особистість.

Предмет дослідження: психологічні особливості творчої особистості.

Задача дослідження: 1. Проаналізувати психологічну літературу по проблемі творчості та творчої особистості. 2. Проаналізувати процес та природу творчості, поняття творчості, риси творчої особистості та методи діагностики творчості. 3. Виявити здатність до творчого мислення у студентів соціально-психологічного факультету НУЦЗУ.

Задля вирішення поставлених завдань, були використанні наступні методи дослідження:

1. Теоретичні: аналіз психологічної літератури з даної теми.

2. Емпіричні: Методика діагностики невербальної креативності (методика Торренса, адаптована А. Н Вороніним, 1994).

Дослідження креативності було проведено серед 32 студентів соціально-психологічного факультету першого курсу.

Структура роботи включає в себе вступ, два розділи, висновки до розділів, висновки, список використаних джерел.

1. Психологічна характеристика творчої особистості

1.1 Поняття творчості

Ставлення до творчості в різні епохи змінювалося кардинально. Одне з найпоширеніших визначень творчості - визначення за продуктом або результатом. Таке розуміння творчості з'являється лише в епоху Нового часу. Під творчістю розуміли не стільки створення речей «з нічого», скільки створення нових речей, поняття «творчість» і «творець» сполучали зі сферою художньої діяльності. Один із прикладів такого визначення можна побачити у психологічному словнику під спільною редакцією М. Г Ярошевського та А. В Петровського. Вони визначають, що творчість - це діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей [ 12 ]. Будучи по своїй суті культурно-історичним явищем, творчість має психологічний аспект: особистісний і процесуальний. Воно припускає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю.

Проте вже на рубежі XIX-XX століть відбувається експансія творчості на інші області людської діяльності, - вона, як і раніше визначаються «новизною», але тепер може ставитися і до інших сфер культури: відтепер говорять про творчість вченого, політика, полководця, педагога, лікаря тощо [ 6]. З середини ХХ століття в культуру входить ще більш розширювальне розуміння творчості: воно тепер взагалі не обмежена рамками якої-небудь зовнішньої діяльності, але може бути найбільш значимим елементом повсякденного життя кожного, що надає їй принципово нову якість і динаміку як у сфері екзистенціального переживання людиною свого буття в світі, так і в сфері соціальних взаємин. Відтепер говорять про «творчу поведінку» (М. Пришвін), про життя, як творчий процес (Ауробіндо Гхош), про «мистецтво творити взаємини» (Є. І. Реріх), про творчому відношенні до повсякденного «не творчій» праці, про творчий погляді на навколишній світ і тощо[6]. Пізніше утворюється ще один підхід до визначення та оцінки творчості не за продуктом, а за ступенем алгоритмізації процесу діяльності. Якщо процес діяльності має жорсткий алгоритм, то творчості в ньому місця немає. Справедливо вважається, що такий процес призводить до заздалегідь відомому результату.

Однак даний підхід допускає, що будь-який не алгоритмізований процес з неминучістю призводить до створення оригінального, не існуючого раніше продукту. Нескладно помітити, що тут допускається можливість відносити до актів творчості всяку спонтанно розвинену активність. Наприклад, діяльність людей, що мають психічні розлади, малювання приматів, дослідницька поведінка щурів або ворон тощо. Така активність не вимагає особливих напружень розуму, великих знань, майстерності, природного дару і всього того, з чим зазвичай асоціюється людська творчість, в його вищому розумінні[3; 10; 13].

Л. С. Виготський визначає творчість як ту діяльність, «яка створює щось нове, все одно, чи буде це створене творчою діяльністю якої-небудь річчю зовнішнього світу, або відомим побудовою розуму або почуття, що живуть і що виявляються тільки в самій людині» [2; 3]. Однак особливості цієї діяльності трактуються і розуміються вченими і фахівцями різноманітно. Це знаходить відображення і в класифікації творчих здібностей. Згідно з визначенням Пономарьова, творчість в широкому сенсі слова, є всяке взаємодія, що веде до розвитку; це механізм розвитку. «Творчість - необхідна умова розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких міняються і самі форми творчості. Творчість людини лише

одна з таких форм « [13].

Творчість може бути розглянуто в різних аспектах: продукт творчості - це те, що створено; процес творчості - як створено; процес підготовки до

творчості - як розвивати творчість[15].

Природа творчості, механізми її зародження зв'язані з людськими потребами. Продукти творчості - це не тільки матеріальні продукти - будівлі, машини і т. д., але і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знайти відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість - це створення нового в різних планах і масштабах[15].

При характеристиці сутності творчості важливо враховувати різноманітні фактори, ознаки, властиві процесу створення.

З точки зору психології особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвитку творчості.

Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Воно вимагає розумової активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності.

Творчість характеризується як вища форма діяльності особистості, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції і інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом всіх матеріальних і духовних благ[15].

Підводячи проміжний підсумок міркування, ми виявляємо, що задовільне визначення творчості і його природи відсутнє, але слід наголосити, що творчість можна характеризувати новизною продукту, його об'єктивною цінністю, не алгоритмізованністю процесу. Важливо і те, що воно універсально і «не прив'язане» до певного виду діяльності. Основна риса творчості - це вихід за рамки системи. Не обов'язково злиття або перетин систем, суть в знаходженні або створенні нової.

1.2 Процес та природа творчості

Творчість - це творення нового, це і механізм розвитку особистості. При психологічному вивченні творчості зазвичай велика увага приділяється процесу творчості, зміни станів людини, що створює нове. Численні спостереження і дослідження показують, що головне у творчості відбувається на переході від відчування явищ до їх осмислення. Я. А. Пономарьов пише: «Через всю історію психології творчості у вигляді її магістральної лінії проходить стала класичною проблема фаз (стадій, ступенів, етапів, актів моментів) творчого процесу, їх класифікації, інтерпретації» [13]. Він аналізує роботи Т. Рібо, Б. А. Лезина, П. К. Енгельмейера, А. М. Блоха, Ф. Ю. Левінсон-Лессінга, Г. Уоллеса і ін і відзначає, що найчастіше виділяються наступні стадії:

1. «Перша фаза (свідома робота) - підготовка (особливий діяльний стан

к передумова інтуїтивного проблиску нової ідеї).

2. Друга фаза (несвідома робота) - дозрівання (несвідома робота над

проблемою, інкубація направляючої ідеї).

3. Третя фаза (перехід несвідомого у свідомість) - натхнення (в результаті несвідомої роботи в сферу свідомості надходить ідея рішення,

початку в гіпотетичному вигляді, у вигляді принципу, задуму). 4. Четверта фаза (свідома робота) - розвиток ідеї, її остаточне

формування і перевірка «[13].

Цікавий опис процесу творчості в цілому дає в книзі «Від мрії до відкриття» відомий канадський лікар і біолог Ганс Сельє. Він порівнює наукову творчість з відтворенням потомства і виділяє сім стадій творчості: 1. Любов чи, принаймні, бажання. Першою передумовою для наукового відкриття є палкий ентузіазм, пристрасна жага пізнання, яка повинна бути задоволена. 2. Запліднення. Запліднення розуму фактами, зібраними за допомогою спостережень і вивчення.

3. Дозрівання. На цій стадії вчений виношує ідею. На початку він може навіть не усвідомлювати цього.

4. Родові перейми. Відчуття, що у вас є щось, що вимагає виходу, хоча ви не знаєте, як допомогти цьому. На думку Г. Сельє, це відчуття можна порівняти з бажанням і неможливістю вимовити слово, коли воно крутиться на кінчику язика».

5. Народження. Сельє вважав, що це трапляється абсолютно несподівано і значно пізніше, зазвичай безпосередньо перед засипанням або пробудженням. 6. Обстеження (як тільки новонароджена ідея виникає з підсвідомості, вона повинна бути обстежена і перевірена шляхом свідомих міркуванні і логічно спланованого експерименту).

7. Життя. [16]

Г. Сельє не є професійним психологом. Однак, за його словами, він намагався найбільш точно і повно відобразити свій досвід, до того ж представляв свої погляди, будучи керівником наукової школи. Тому його опис процесу творчості з емпіричної точки зору можна вважати достатньо виваженим, реалістичним [4; 16].

Англійський учений Г. Уоллес виділив 4 стадії будь-якого творчого процесу: 1 - підготовка; 2 - дозрівання; 3 - «осяяння» (чи інсайт) ; 4 - перевірка. Центральним специфічним творчим моментом вважалося «осяяння» - інтуїтивне схоплювання шуканого результату [17].

Я. А. Пономарев виділив три етапи творчого акту: 1. Постановка проблеми (тут активно працює свідомість). 2. Вирішення проблеми (активне несвідоме). 3. Перевірка (активна свідомість) [13].

Багато робіт присвячено сновидінню як найбільш вдалому способу рішення творчих. Але багато учених говорять, що на сон сподіватися не можна. Необхідно досягти натхнення.

Натхнення - це стан своєрідної напруги і підйому духовних сил, творчого хвилювання людини, що веде до виникнення або реалізації задуму і ідеї твору науки, мистецтва, техніки [7].

Натхнення має чотири фази: 1. Підготовча. 2. Стан самозабуття. 3. Мимовільна течія творчого потоку. 4. Легкість, з якої думки знаходять своє вираження відповідно до видів творчої діяльності.

У момент досягнення вершини натхнення відбувається узгодження трьох основних базисних сторін психіки: образного чуттєвого віддзеркалення; понятійного логічного мислення і емоцій.

До видів творчості відносять: 1. Технічна творчість. 2. Наукова творчість. 3. Художня творчість [7].

За процесом ці види творчості нічим не відрізняються, ті ж стадії. Але, по мірі співвідношення між елементами, по пріоритету цих елементів, відмінності існують. У технічній творчості на першому місці стоять чуттєві образи, потім мислення і за ним емоції. У науковій творчості пріоритет віддається мисленню, потім чуттєві образи, а потім емоції. У художній творчості на першому місці знаходяться чуттєві образи, на другому емоції і потім йде мислення [7].

Природа творчості може бути розкрита через певні показники, а саме [7]:

1. Істоти, у яких розвинутий пошуковий механізм, що є наріжним для процесу творчості, характеризуються мінімальною агресивністю щодо свого оточення та найчутливіші до закликів допомоги інших істот.

2. Творчість є основою розвитку емпатійних здібностей, здатності розуміти точку зору іншої людини, формування непрагматичної ціннісно-світоглядної орієнтації особистості.

3. Творчість передбачає вихід за межі рольових установок особистості, вміння дистанціюватися від ситуації, готує умови для досягнення однієї з головних цілей розвитку людини - статусу творчої особистості, оскільки творчість є виходом у сферу багатозначного, багатомірного, парадоксального, бісоціативного розуміння реальності та її опанування; творчість передбачає актуалізацію надситуативності, як здатності суб'єкта виходити за межі однозначних конструкцій «зовнішньої доцільності».

4. Творчість та альтруїзм позитивно взаємокорелюють та щільно пов'язані, що свідчить про відкритість творчої особистості світові.

5. Творчість є однією з цілей розвитку особистості та може бути пов'язаною з такими категоріями, як самоактуалізація, самовдосконалення, самоздійснення, самовираження.

6. Творчість є цілісним утворенням, вона не обмежується такими аспектами функціонування психіки людини, як образний, логічний, поведінковий та ін., а проявляється на всіх рівнях психічної активності людини.

7. Творчості притаманні синергетичні риси, тому творча людина виявляє феномен творчої багатомірності, коли окремий талант людини складається із суми її талантів.

8. Так звані творчі люди характеризуються граничнобіфукарційними, парадоксально-двоїстими, ембівалентними, взаємовиключаючими особливостями, наприклад, вони проявляють себе як одночасно екстраверти та інтроверти; вони скромні та горді одночасно; вони проявляють одночасно бунтарський дух та консерватизм. У цілому можна сказати, що творчі люди більш психопатологічні, психотичні.

1.3 Риси творчої особистості

Робота Чарльза Лімба стала частиною вивчення творчості в інших досліджень, де з'ясувалося, що творчість - це більше, ніж просто талант і високий рівень інтелекту. Риси особистості, такі як відсутність конформізму, допитливість та наполегливість також ведуть до креативності [21; 22; 23].

Здатність генерувати нові ідеї і звужувати варіанти також є суттєвою частиною творчого методу, стверджує Ендрю Мартін, психолог і професор з Університету Сіднея. Ті, хто добре вирішують завдання, визначать мету і питання до того, як розділити їх на частини, потім будуть досліджувати, відсіювати, розподіляти, формувати ідеї і часто навіть відступати до того, як, нарешті, прийдуть до своєї мети [22].

Також має значення соціальний контекст і обставини. За останні 35 років, Тереза Амабайл, професор Гарвардскї Школи Бізнесу, знайшла достатньо доказів для того, щоб розвінчати міф про самотніх геніїв. Інноваційне мислення в такий же або більшою мірою пов'язане з мотивацією людини і такими факторами, як досвід або вроджена креативність. Внутрішня мотивація або «пристрасть до виконання чогось» є особливо важливою, і на неї часто впливає наше соціальне, шкільне або робоче оточення.

Команда вчених під керівництвом Амабайл з'ясували фактори, які підвищують творчість в організаціях, і ними виявилися: позитивне суперництво і незалежність, сильна підтримка групи і здорові відносини з менеджерами і роботодавцями. Також важливі час і фінансування, за умови, що інші фактори враховані. Іноді терміни також можуть стимулювати інновації, до тих пір, поки за ними стоїть значима причина [23].

З іншого боку, політична боротьба на робочому місці, довільні терміни і обмеження часто душать творчість.

Дослідники виявили, що люди найбільше виконували творчу роботу, коли у них була можливість поговорити з іншими про завдання, яку вони намагалися вирішити.

Для того щоб зрозуміти, як розвиваються ті чи інші творчі здібності, необхідно познайомитися з особливостями особистості творчої людини. Найбільш часто в науковій літературі можна зустріти згадка таких рис особистості, як незалежність у судженнях, самоповагу, перевагу складних завдань, розвинене почуття прекрасного, схильність до ризику, внутрішня мотивація, прагнення до порядку, почуття гумору [4; 7; 9; 19].

Більшість вчених говорять про те, що наявність будь-якої мотивації і особистісної захопленості є головною ознакою творчої особистості. Творча людина чуда конформізму. Саме незалежність суджень дозволяє йому досліджувати шляхи, на які з остраху видатися смішними не насмілюються вступити інші. Творча особистість насилу входить в життя соціальної групи, хоча вона і відкрита для оточуючих і користується певною популярністю. Така людина приймає загальноприйняті цінності лише в тому випадку, якщо вони співпадають з його власними. У той же час вона мало догматична, і її уявлення про життя і суспільства, а також про сенс власних вчинків можуть бути вельми неоднозначними [5; 9; 13; 15].

Творча людина допитлива і постійно прагне об'єднати дані з різних областей. Обдарована дитина буває, поглинена своєю справою декілька годин і повертається до нього протягом декількох днів. Висока захопленість справою може призводити і до не дуже бажаного прагненню доводити все до повної досконалості. Завищені особисті стандарти і почуття незадоволеності, що виникає тоді, коли результати виявляються гірше запланованих, призводять до деякої вразливості, яку пов'язують з високою відданістю справі. Творчі люди воліють нові речі звичним і простим. Їх сприйняття світу безперервно оновлюється. Діти з високим рівнем розвитку творчих здібностей випереджають інших у колективі і силі сприйняття навколишніх подій і явищ - вони більше вловлюють і розуміють, можуть стежити одночасно за кількома подіями. Таку дитину нерідко порівнюють з губкою, всмоктуючою найрізноманітнішу інформацію і відчуття. Однак дана здатність до сприйняття нерідко супроводжується вразливістю, спричиненої підвищеною чутливістю. Завдяки широті сприйняття і чутливості високотворчі діти глибоко переживають соціальну несправедливість [4-5; 9; 13; 15]. Як підкреслює Л. Холлінгсуорт, «людина, сприйняття якого хронічно випереджає його можливості, завжди перебуває під стресом».

Відмінна пам'ять у поєднанні з раннім мовним розвитком і здібності до класифікації допомагають творчому дитині в ранньому дитинстві накопичувати великий обсяг інформації і інтенсивно використовувати її. Великий словниковий запас дозволяє таким дітям вільно і чітко викладати. Однак заради задоволення вони часто винаходять власні слова. Для творчих дітей дуже характерна жива уява, включення елементів гри у виконання завдань, винахідливість, багата фантазія [ 5; 10; 20].

Для того щоб дещо впорядкувати іноді протилежні риси творчих особистостей, В. Н. Дружинін пропонує розглядати присутність тих чи інших властивостей у творчої людини з точки зору відносин рівня його інтелекту і креативності [7].

У тому випадку, коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше всього добре адаптований до середовища, активний, емоційно врівноважений, незалежний і ін. При поєднанні креативності з невисоким інтелектом людина найчастіше невротична, тривожна, погано адаптована до вимог соціального оточення[8]. Поєднання інтелекту і креативності привертає до вибору різних сфер соціальної активності.

Творчі люди - потенційні пацієнти психіатра, так як давно вже відомо, що психічними захворюваннями найчастіше страждають люди творчі. Вченими ж безперервно проводяться дослідження, щоб зрозуміти причини цієї особливості.

Швецького дослідники з Каролінгського інституту показали світові чергову статтю, ще раз доводить цей зв'язок. Для експерименту було проаналізовано стан 1200000 людей, в число яких увійшли не тільки пацієнти, які перебувають на стаціонарному лікуванні в психдиспансеру, але і ті, хто проходить лікування амбулаторним способом. Але на цьому вирішили не зупинятися і розглянути їх сім'ї, включаючи двоюрідних сестер і братів. Підсумки експерименту зіставили зі здоровими людьми. І ось які вийшли результати: певні психічні захворювання, наприклад, біполярні розлади, поширені в таких сім'ях, в яких є хтось, схильний до науки або мистецтва. Також стало відомо, що до суїцидальної поведінки схильні саме обдаровані особистості. Вони здійснюють самогубства на 50% частіше. Також дослідники встановили зв'язок, що багато хто з родичів хворих біполярним розладом, шизофренією, аутизмом та нервовою анорексією, належали до тих, хто був пов'язаний з мистецтвом на протязі всього свого життя [23].

Лабмозо Чазаре багато років вивчав зв'язок між геніальними та творчими людьми. У своїй роботі Ломброзо пише про фізичне схожості геніальних людей з божевільними, про вплив різних явищ (атмосферних, спадковості та ін.) на геніальність і божевілля, наводить приклади, численні свідчення медичного характеру про наявність у ряду письменників психічних відхилень, а також описує спеціальні особливості геніальних людей, що страждали в той же час і божевіллям. Він виявив такі особливості творчих людей [8]:

1. Багато хто з них зловживав наркотичними речовинами і спиртними напоями. 2. Багато хто не відчував потреби працювати спокійно в тиші свого кабінету, а начебто не могли всидіти на одному місці і повинні були постійно подорожувати.

3. Вони часто міняли свої професії та спеціальності. 4. Майже всі генії надавали великого значення своїм сновидінням. 5. У всіх геніїв є свій особливий стиль, який відрізняє їх від інших здорових письменників і властивий їм, може бути, саме тому, що він виробляється під впливом психозу. Положення це підтверджується і власним визнанням таких геніїв, що всі вони по закінченні екстазу не здатні не тільки складати, а й мислити.

6. Головні ознаки ненормальності цих великих людей виражаються вже в самій будові їх усного та писемного мовлення, в нелогічних висновках, в безглуздих протиріччях.

7. Майже всі вони глибоко страждали від релігійних сумнівів. Гіпотеза «геній і безумство» відроджується і в наші дні. Д. Карлсон вважає, що геній - це носій рецесивного гена шизофренії. У гомозиготному стані ген проявляється у хворобі. Наприклад, син геніального Ейнштейна хворів на шизофренію. У цьому списку - Декарт, Паскаль, Ньютон, Фарадей, Дарвін, Платон, Емерсон, Ніцше, Спенсер, Джемс та ін. Отже, потреби і похідні від них трансформації - мотиви, інтереси, переконання, прагнення, бажання, ціннісні орієнтації - представляють основу і рушійну силу людської поведінки, його спонукання і мету. У тому випадку, коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше всього добре адаптований до середовища, активний, емоційно врівноважений, незалежний і т. д. Навпаки, при поєднанні креативності з невисоким інтелектом людина найчастіше невротична, тривожна, погано адаптована до вимог соціального оточення. Поєднання інтелекту і креативності привертає до вибору різних сфер соціальної активності.

Розглядаючи індивідуально-психологічні аспекти творчих людей, буде актуальним звернутись до досліджень Я. А. Пономарьова, який прийшов до висновку, що на рівні протікання психологічних процесів креативним людям, притаманні [13]:

1. Цілісність, свіжість, синтетичність як властивості сприйняття, здатність побачити те, чого не бачать інші, певні перцептивні особливості, пов'язані з високою чутливістю до субсенсорних подразників;

2. Певні особливості пам'яті, що проявляються в швидкому засвоєнні головного і в легкому забуванні другорядного, в здатності пригадати малосуттєву дрібницю; пам'ять на рідкісні в повсякденному житті слова, образи, факти;

3. Здатність помічати багатозначність слів, відчувати певні підтексти;

4. Швидкість, гнучкість, оригінальність, відкритість мислення, вміння узагальнювати явища, не пов'язані між собою видимим чином.

Висновки до розділу 1

Поняття «творчість» дуже широке і тому невизначене. Праця артиста і винахідника, поета, робочого, сищика і навіть хитрощі злочинця - все це творчість.

Тільки творчість різне. Рішення задач теж називають творчістю. Творчість є вихід за межі традицій та стереотипів. Це лише негативне визначення творчості, але перше, що впадає в очі, - схожість поведінки творчої особистості та людини з психічними порушеннями. Поведінка того й іншого відхиляється від стереотипного, загальноприйнятого. Специфіка творчої особистості в емоційному плані вивчається давно і на даний момент існують дві протилежні точки зору: талант - це максимальна ступінь здоров'я, талант - це хвороба. Творча особистість характеризується не просто високим рівнем креативної здатності, але особливою життєвою позицією людини, її ставленням до світу, до сенсу діяльності [4].

2. Емпіричне дослідження невербальної креативності

2.1 Програма та методи дослідження

Виділивши спільні погляди кількох наукових шкіл з даної проблеми, можна констатувати основні принципи діагностики творчих здібностей [11; 14; 20]:

1. Творчі здібності відносяться до дивергентного мислення, тобто типом мислення, що йде в різних напрямках від проблеми, відштовхуючись від її змісту, тоді як типове для нас - конвергентне мислення - спрямовано на пошук з безлічі рішень єдино вірного. Численні тести вимірювання інтелекту (IQ), що виявляють швидкість і точність знаходження вірного рішення з безлічі можливих, не годяться для вимірювання креативності.

2. У процесі діагностики креативність підрозділяють на вербальну (словесне творче мислення) і невербальну (образотворче творче мислення). Такий поділ стало виправданим після виявлення зв'язку вказаних видів креативності з відповідними чинниками інтелекту: образним і вербальним.

3. Люди, використовуючи в повсякденності в переважно конвергентне мислення, звикають вживати слова і образи в певній асоціативного зв'язку з іншими словами, причому стереотипи і шаблони в кожній культурі (соціальній групі) свої і повинні визначатися спеціально для кожної вибірки випробуваних. Звідси креативний розумовий процес, по суті, є формуванням нових смислових асоціацій, величина віддаленості яких від стереотипу може служити виміром креативності особистості.

Дослідження різних методик діагностики творчих здібностей дозволило виявити загальні принципи оцінки креативності [11]:

а) індекс продуктивності як відношення числа відповідей до кількості завдань; б) індекс оригінальності як сума індексів оригінальності (тобто зворотних величин по відношенню до частоти зустрічальності відповіді у вибірці) окремих відповідей, віднесена до загальної кількості відповідей;

в) індекс унікальності як відношення кількості унікальних (що не зустрічаються у вибірці) відповідей до загальної їх кількості.

Для підвищення якості тестування креативності необхідне дотримання таких основних параметрів креативної середи, як:

- відсутність обмеження за часом; - мінімізація мотивації досягнення; - відсутність змагальної мотивації і критики дій; - відсутність у тестовій інструкції жорсткої установки на творчість.

Отже, умови креативного середовища створюють можливості прояву креативності, при цьому високі показники тестування значимо виявляють креативних особистостей. У той же час, низькі результати тестування не свідчать про відсутність креативності у випробовуваного, так як творчі прояви спонтанні і непідвласні довільної регуляції.

Існують такі методики діагностування творчих здібностей: методика Е. Торренса, методика С. Медника, методика Г. Дэвиса, тести Дж. Гілфордата iн.

Таким чином, методики діагностики творчих здібностей призначені, в першу чергу, для фактичного визначення креативних особистостей в конкретній вибірці на момент тестування.

2.2 Особливості невербальної креативності у студентів-першокурсників

Мета дослідження: виявити здатність до творчого мислення у студентів соціально-психологічного факультету НУЦЗУ.

Для виявлення здатності для творчого мислення використовувалась методика Торренса, адаптована А. Н Вороніним.

Для проведення дослідження студентам пропонувались стимульно-регістраціні бланки з набором картинок з деякими елементами (лініями), використовуючи які, випробовуваним необхідно було домальовувати картинку до деякого осмисленого зображення. У даному варіанті тесту використовується 6 картинок, які не дублюють по своїм вихідним елементам один одного і дають найбільш надійні результати.

Тест проводився в груповому варіанті зі студентами соціально-психологічного факультету першого курсу. Для створення сприятливих умов тестування експериментатор мінімізував мотивацію досягнення і зорієнтував тестованих на вільний прояв своїх прихованих здібностей. При цьому він уникав відкритого обговорення предметної спрямованості методики, тобто не повідомляв про те, що тестуються саме творчі здібності. Тест був представлений як методику на «оригінальність», можливість виразити себе в образному стилі. Час тестування не обмежувався, орієнтовно відводячи на кожну картинку по 1 - 2 хв. При цьому тестованих підбадьорювали, якщо вони довго обдумували або зволікали.

У тесті використовуються наступні показники креативності:

- Оригінальність (Ор), що виявляє ступінь несхожості створеного випробовуваним зображення на зображення інших випробовуваних (статистична рідкість відповіді). При цьому слід пам'ятати, що двох ідентичних зображень не буває, відповідно, говорити слід про статистичну рідкості типу (або класу) малюнків.

- Унікальність (Ун), обумовлена ??як сума виконаних завдань, що не мають аналогів у вибірці (атласі малюнків).

Досліджуваним зачитувалась наступна інструкція до тесту: «Перед вами бланк з недомальованими картинками. Вам необхідно домалювати їх, обов'язково включаючи запропоновані елементи в контекст і намагаючись не виходити за обмежувальні рамки малюнка. Домальовувати можна що завгодно і як завгодно, бланк при цьому можна обертати. Після завершення малюнка необхідно дати йому назву, які слід підписати у рядку під малюнком.

Для інтерпретації результатів тестування використовувався атлас типових малюнків контрольної вибірки, пердставленний у методиці, в якій до кожної серії малюнків розрахований індекс оригінальності по вибірці. Для оцінки результатів тестування випробовуваних використовувався наступний алгоритм дій.

Спочатку зіставлялися домальовані картинки з наявними в атласі, звертаючи увагу при цьому на використання схожих деталей і смислових зв'язків; при знаходженні схожого типу привласнювалася даному малюнку оригінальність, вказана в атласі. Якщо в атласі не було такого типу малюнків, то оригінальність даної домальованою картинки вважалася 1, 00, тобто вона унікальна. Індекс оригінальності підраховувався як середнє арифметичне оригінальні всіх картинок, індекс унікальності - як сума всіх унікальних картинок.

Після тестування студентів та обробки результатів ми отримали такі дані:

Таблиця 2. 1

Характеристика рівня креативності досліджуваних

	Індекс оригінальності	Індекс унікальності
Середній бал	0, 73375	2, 5625

Рис. 2. 1 Характеристика рівня креативності досліджуваних

Спираючись на данні дослідження, можна зробити висновки, що студенти соціально-психологічного факультету мають високий рівень креативності.

Висновки до розділу 2

За даними дослідження здатності до творчого мислення у студентів соціально психологічного факультету НУГЗУ, ми виявили досить високий рівень креативності у досліджуваних. Що говорить, про їх великий творчий потенціал, високу здатність мислити нестандартно та про позитивну перспективу розвивати свої здібності.

Також слід зауважити, що низькі показники не свідчать про відсутність креативності у випробовуваного, так як творчі прояви спонтанні і непідвласні довільній регуляції.

Висновки

1. У психологічних дослідженнях, як вітчизняних, так і зарубіжних, проблема психологічних особливостей творчої особистості не була обділена увагою.

2. Висвітлення проблеми креативності дозволило зробити наступні висновки, що відсутні певні критерії оцінки «творчого» (існують підходи, які беруть за критерій - створення нового продукту, а також - реалізація людиною власної індивідуальності). Природа феномена творчості не має єдиного пояснення. Існують різні підходи до розгляду природи творчості. Відсутні однозначно інтерпретовані поняття в цій області. Також думки вчених, щодо рис притаманним творчим людям, розгалужуються, але всі вони акцентують увагу на тому, що творчі люди: мають сміливість спробувати нові речі і ризикнути потерпіти невдачу, використовують інтуїцію, також як і логіку при прийнятті рішень і генерації ідей, мають добре почуття гумору, виразні і експресивні, готові поділитися тим, про що думають, щоб бути собою, можуть знайти порядок у плутанині і прихований сенс у інформації, мотивуються завданням, а не нагородою, піддають сумніву припущення і готові шукати складні відповіді, щоб пізнати реальність, чуді конформізму.

3. Емпіричне дослідження допомогло виявити високий рівень креативності та високу здатність до творчого мислення у студентів першокурсників соціально-психологічного факультету НУЦЗУ.

Список використаних джерел

Бердяев Н. А. Смысл творчества / Н. А Бердяев - М. : Искусство, 1994. - 234 с.

Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте / Л. С. Выготский - М. : Просвещение, 1991. - 93 с.

Выготский Л. С Психология искусства / Л. С Выготский - М. : Лпбиринт, 2008. - 358 с.

Галин А. Л. Психологические особенности творческого поведения /. Л. Галин, - Новосибирск: 2001. - 228 с.

Гатанов Ю. Б. Развитие личности, способной к творческой самореализации // Ю. Б. Гатанов, «Психологическая наука и образование», - 1998. - №1 - С. 10 - 14.

Гераимчук И. М. Философия творчества / И. М. Гераимчук, - М. : Эксмо, 2006. - 120 с.

Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н Дружинін - СПб. : Питер, 1999. - 368 с

Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство / Ч. Ламброзо - СПб., 1992. - 146 с.

Лук А. Н. Юмор. Остроумие. Творчество / А. Н Лук - М. : Искусство, 1977. - 165 с.

Николаенко Н. Н. Психология творчества / Н. Н Николаенко - СПб. : Речь, 2005. - 277 с.

Оганесян Н. Т. Практикум по психологии творчества / Н. Т. Оганесян, - М. : Флинта, 2007. - 528 с.

Петровский А. В. Психологический словарь / А. В Петровский, М. Г Ярошевский. - М. : Политиздат, 1990. - 494 с.

Пономарев Я. А. Психология творчества / Я. А. Пономарев, - М. : Академия, 1998. - 296 с.

Пряжников Н. С. Методы активации духовного потенциала личности / Н. С. Пряжников, - М. : МОДЭК, 2008. - 168 с.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / C. Л Рубинштейн СПб. : Питер, 2002. - 720 с.

Селье Г. От мечты к открытию: Как стать ученым / Г. Селье - М. : Прогресс, 1987. - 235 с.

Солсо Р. Когнитивная психология / Р. Солсо - СПб. : Питер, 2006 - 589 с.

Тихомиров О. К. Психологические исследования творческой деятельности / О. К. Тихомиров, - М. : Эксмо, 2000. - 246 с.

Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П Ильин - СПБ. : Питер, 2009. - 448 с.

Якобсон П. М. Процесс творческой работы изобретателя / П. М Якобсон - М. -Л., 1934. - 147 с.

inosmi.ru/world/20121021/201205267.html

www.infoniac.ru/news/Chto-takoe-tvorcheskaya-lichnost.html

www.theage.com.au

Размещено на Allbest.ru

...