Особливості розвитку дітей із затримкою психічного розвитку

Размещено на http://allbest.ru

Особливості розвитку дітей із затримкою психічного розвитку

Губарь Т.

Зміст

Вступ

1. Визначення поняття «затримка психічного розвитку» та психолого-педагогічна характеристика дітей з ЗПР

2. Увага як психічний процес

3. Розвиток уваги в онтогенезі

4. Особливості розвитку уваги у дітей з ЗПР

Висновки

Вступ

Актуальність дослідження: В наш час велику кількість становлять діти з психофізичними порушеннями, зокрема діти з ЗПР, які потребують особливої уваги у системі освіти. Психологічні особливості дітей даної категорії вивчали такі дослідники, як Г.В. Фадіна, О. В. Защиринська, Л.В. Кузнєцова, В.Б. Нікішина, В.І. Лубовський, К.С. Лебединска, Г.Є. Сухарьова, Т.А. Власова, М.С. Певзнер, І.Ф. Марковська, Н.Ф. Добринін. та ін..

Проблема вивчення уваги дітей із затримкою психічного розвитку залишається найбільш актуальною, так як вона є одним з найважливіших показників при оцінці психічного розвитку дитини. З увагою пов'язані пізнавальні процеси, вона є частиною всіх вищих психічних функцій.

Сформованість довільної уваги дітей з ЗПР, як відмічає В. І. Лубовський характеризується недостатністю, дефіцитарністю основних її якостей: концентрації, об'єму, розподіл. Відмічається підвищена виснаженість, недостатня здатність концентрації, часте переключення, інертність уваги; надзвичайне обмеження обсягу уваги, при якому діти сприймають недостатню кількість інформації, що призводить до фрагментарності сприйняття і спотворення результатів діяльності; «неселективна» увага, яка проявляється у невмінні зосереджуватися на істотних ознаках сприймаючих об'єктів.

Тому розвиток уваги є необхідною і важливою частиною цілісного корекційного процесу. Цьому сприяють спеціально підібрані дидактичні ігри та вправи. Своєчасна корекційна допомога дітям з ЗПР є передумовою не тільки їх успішного навчання і виховання, але й соціалізації у суспільстві.

Об'єкт дослідження - увага як психічний процес дітей із затримкою психічного розвитку старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - особливості розвитку уваги дітей з ЗПР.

Мета дослідження - визначити особливості розвитку уваги дітей з ЗПР старшого дошкільного віку.

Відповідно до зазначеної мети дослідження поставлені наступні задачі:

1. Підбір та аналіз літератури з питань даної проблеми;

2. Визначення методик діагностики рівня розвитку уваги старших дошкільників з ЗПР.

3. Написання методичних рекомендацій з розвитку уваги дітей з ЗПР старшого дошкільного віку.

Відповідно до визначених завдань були використані наступні методи та методики дослідження:

1. Теоретичні: аналіз психолого - педагогічної літератури з даної проблеми;

2. Емпіричні: методика «Проставити значки» Нємова Р. С.; «Запам'ятай та розстав точки» Богомолова В. І. ; «Будинок» Гуткіної Н. І. ; безпосереднє спостереження; педагогічний експеримент.

3. Статистичні: кількісний та якісний аналіз даних.

1. Визначення поняття «затримка психічного розвитку» та психолого-педагогічна характеристика дітей із ЗПР

Затримка психічного розвитку - поняття , що склалося у вітчизняній психології в 60 -х рр. . XX ст.. на основі і в результаті розпочатого на десятиліття раніше вивчення дітей , які відчували стійкі труднощі у навчанні у звичайній ( масовій ) школі , так і таких , які , будучи діагностованими як розумово відсталі , через нетривалий період навчання в спеціальній ( допоміжній) школі починали вельми успішно просуватися вперед і виявляли великі потенційні можливості. У багатьох випадках останні при наданні їм відповідної педагогічної підтримки та організаційної допомоги продовжували освіту у звичайній школі .[луб]

Під терміном «затримка психічного розвитку» розуміють синдроми тимчасового відставання розвитку психіки в цілому або окремих її функцій, уповільненого темпу реалізації закодованих в генотипі властивостей організму. Поняття «затримка психічного розвитку» вживається по відношенню до дітей з мінімальними органічними ушкодженнями або функціональною недостатністю центральної нервової системи, а також до дітей, які тривало знаходяться в умовах соціальної депривації.

М.С. Певзнер і Т. А. Власова виділили наступні причини виникнення ЗПР:

1. Несприятливий перебіг вагітності , пов'язаний з :

· хворобами матері під час вагітності (краснуха , паротит , грип) ;

· хронічними соматичними захворюваннями матері , що почалися ще до вагітності (порок серця , діабет , захворювання щитовидної залози) ;

· токсикозами , особливо в другій половині вагітності;

· токсоплазмозом ;

· інтоксикаціями організму матері внаслідок вживання алкоголю, нікотину , наркотиків , хімічних і лікарських препаратів , гормонів ;

· несумісністю крові матері і немовляти по резус -фактору.

2. Патологія пологів :

· травми внаслідок механічного пошкодження плоду при використанні різних засобів допомоги породіллі;

· асфіксія новонароджених і її загроза.

3. Соціальні фактори: педагогічна занедбаність в результаті обмеженого емоційного контакту з дитиною як на ранніх етапах розвитку (до трьох років) , так і в більш пізні вікові етапи .

Особливості пізнавальної сфери дітей з ЗПР висвітлені в психолого-педагогічній літературі (В. І. Лубовский, Т. П. Артем'єва, С. Г. Шевченко, М. С. Певзнер та ін). Всі фахівці виділяють загальну структуру дефекту затримки психічного розвитку, засновану на походженні порушення. При ЗПР у дітей спостерігаються відхилення в інтелектуальній, емоційній і особистісній сферах. При ЗПР основні порушення інтелектуального рівня розвитку дитини припадають на недостатність пізнавальних процесів.

Поведінка цих дітей відповідає більш молодшому віку: у старшому дошкільному віці вони поводяться як діти 4-5 років, тобто різниця в 2-3 роки. У порівнянні з нормально розвиваючими однолітками вони більш залежні від дорослого. В.І. Лубовський відзначає недостатню сформованість довільної уваги дітей з ЗПР, дефіцитарність основних властивостей уваги: концентрації, обсягу, розподілу. Сприйняття у дітей із ЗПР поверхневе, вони часто упускають істотні характеристики речей і предметів, при цьому специфіка сприйняття при ЗПР проявляється в його обмеженості, фрагментарності та константності. У дітей з ЗПР уповільнений процес формування міжаналізаторних зв'язків: відзначаються недоліки слухо-зорово-моторної координації. Недоліки в розвитку довільної пам'яті проявляються в уповільненому запам'ятовуванні, швидкості забування, неточності відтворення, поганій переробці сприйнятого матеріалу. Найбільшою мірою страждає вербальна пам'ять. На передній план у структурі порушення мнемічної діяльності виступає недостатнє вміння застосовувати прийоми запам'ятовування, такі як смислове угруповання, класифікація. Виявляються порушення всіх сторін мовленнєвої діяльності: більшість дітей страждають дефектами звуковимови; мають обмежений словниковий запас; слабо володіють граматичними узагальненнями.

Порушення мовлення при ЗПР має системний характер, так як відзначаються труднощі у розумінні лексичних зв'язків, розвитку лексико-граматичного ладу мовлення, фонематичного слуху і фонематичного сприйняття, у формуванні зв'язного мовлення. Ці особливості приводять до ускладнень в процесі оволодіння читанням і письмом. Проведені дослідження В.В. Воронкової і В.Г. Петрової показали, що при ЗПР недорозвинення мовної діяльності безпосередньо впливає на рівень інтелектуального розвитку.

Діти із ЗПР відрізняються зниженою розумовою працездатністю. Відставання характеризується недостатньо високим рівнем сформованості всіх основних розумових операцій: аналізу, узагальнення, абстракції, перенесення (Т. П. Артем'єва, Т. А. Фотекова, Л. В. Кузнєцова, Л. І. Переслені). Відзначається слабкість вольових процесів, емоційна нестійкість, імпульсивність або млявість і апатія (Л. В. Кузнєцова). Для ігрової діяльності багатьох дітей з ЗПР характерне невміння (без допомоги дорослого) розгорнути спільну гру відповідно до задуму.

Класифікація основних видів ЗПР за К.С. Лебединською спирається на класифікацію Власової - Певзнер, в основі якої лежить етіологічний принцип:

- ЗПР конституційного характеру (причина виникнення - недозрівання лобових відділів головного мозку). Сюди відносяться діти з нескладним гармонійним інфантилізмом, які зберігають риси більш молодшого віку, у них переважає ігровий інтерес, не розвивається навчальний. Ці діти при сприятливих умовах показують гарні результати вирівнювання.

- ЗПР соматогенного походження (причина - перенесення дитиною соматичного захворювання). До цієї групи відносять дітей з соматичною астенією, ознаками якої є виснаження, ослаблення організму, знижена витривалість, млявість, нестійкість настрою та ін..

- ЗПР психогенного походження (причина - несприятливі умови в сім'ї, спотворені умови виховання дитини (гіперопіка , гіпоопіка) і т. ін..)

- ЗПР церебрально - астенічного генезу. (причина - мозкова дисфункція). До цієї групи відносять дітей з церебральною астенією - підвищеним виснаженням нервової системи. У дітей спостерігаються: неврозоподібні явища, підвищена психомоторна збудливість; афективні порушення настрою, апатико-динамічний розлад - зниження харчової активності, загальна млявість, рухова розгальмованість.

Згідно з дослідженнями Т.А. Власової, стійкість ЗПР залежить, по-перше, від періоду дії детермінуючого фактору і, по-друге, від його якісної характеристики. Таким чином, затримка психічного розвитку у дітей є складним поліморфним порушенням, при якому у різних дітей страждають різні компоненти їх психічної, психологічної та фізичної діяльності. Тому з дітьми даної категорії необхідно проводити корекційну роботу, яка сприятиме покращенню розвитку психічних процесів , успішній соціалізації дитини.

2. Увага як психічний процес

Увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості та зосередженості свідомості на значимих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Увага виконує три головні функції: 1) спрямованість діяльності; 2) зосередження та заглиблення в діяльність; 3) контроль та регуляція діяльності. Під спрямованістю розуміють вибірковий характер психічної діяльності, мимовільний чи довільний вибір її об'єктів. До поняття спрямованість включається також збереження та підтримання діяльності на певний проміжок часу.

Зосередження та заглиблення в діяльність пов'язані з відволіканням від усього стороннього. При уважному відношенні предмет виявляється в центрі уваги нашої свідомості, завдяки чому відображення стає ясним і чітким, уявлення та думки утримуються у свідомості до того часу, доки не буде досягнута мета діяльності. Тим самим увага забезпечує контроль та регуляцію діяльності.

Увага може спрямовуватися на зовнішні об'єкти чи предмети або на думки та образи, що існують у свідомості людини. В останньому випадку говорять про інтелектуальну увагу, яка відрізняється від уваги сенсорної (зовнішньої). У деяких випадках, коли людина виявляє підвищену зосередженість на фізичних діях, є сенс говорити про моторну увагу. Усе це є свідченням того, що увага не має власного пізнавального змісту, а лише обслуговує діяльність інших пізнавальних процесів.

У психології розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.

Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено за умов діяльності або відпочинку під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор. Вона властива і людині, і тваринам. Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов, залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності. психічний дошкільник увага мнемічний

Довільна увага - це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю. Силою волі людина здатна мобілізувати й зосередити свою свідомість на потрібній діяльності протягом досить тривалого часу. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність боротися зі сторонніми відволіканнями.

Післядовільна увага виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження. Тому післядовільну увагу називають ще й вторинною мимовільною увагою. Завдяки тому, що інтенсивність напруження в післядовільній увазі зменшується, а інтерес до діяльності зростає, вона стає більш тривалою та продуктивною.

Залежно від змісту діяльності увага спрямовується або на зовнішні, безпосередньо дані предмети, явища та рухи власного тіла, які є об'єктом наших відчуттів і сприймань, або на внутрішню, психічну діяльність. У зв'язку з цим виокремлюють зовнішню, або сенсорну, та рухову (шторну) увагу і внутрішню, інтелектуальну увагу.

Зовнішня увага відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні нашою свідомістю. Вона виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття на об'єкт сприймання і спостереження, в зосередженні на діючих органах тіла - руках, ногах, на їх напруженні. Зовнішня увага (сенсорна, рухова) яскраво виявляється у своєрідних рухах очей, голови, виразах обличчя, в мімічних та пантомімічних виразах і рухах, у своєрідній готовності здійснювати ті чи інші трудові, навчальні, спортивні завдання.

Зосередження на предметах і явищах дійсності сприяє підвищенню чутливості, тобто сенсибілізації органів чуттів - зору, слуху, нюху, смаку, дотику, а також темпераменту, статичних і кінестетичних станів організму та його органів.

Внутрішня, або інтелектуальна, увага спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприйняття, пам'яті, уяви, мислення), психічних органів і переживань. Вона яскраво виявляється, наприклад, під час розв'язування завдань подумки, у пригадуванні, у міркуванні.

В увазі виокремлюють такі її характерні властивості: зосередженість, або концентрація уваги, стійкість, переключення, розподіл та обсяг.

· Стійкість уваги виявляється у здатності протягом тривалого часу утримувати увагу на певному об'єкті, предметі діяльності, не відволікаючись і не послаблюючи її. Стійкість уваги може визначатися різними причинами. Одні з них пов'язані з індивідуальними фізіологічними особливостями людини, інші характеризують психічні стани, треті співвідносяться з мотивацією, четверті-з зовнішніми обставинами здійснення діяльності.

· Зосередженість уваги виявляється у відмінностях, які є в ступені концентрованості уваги на одних об'єктах та її відволікання від інших. Людина, приміром, може зосередити свою увагу на читанні цікавої книги, на займанні будь - якою захоплюючою справою і не помічати нічого, що відбувається навколо.

· Переключення уваги розуміється як його переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Дана характеристика людської уваги виявляється у швидкості, з якою він може перекладати свою увагу з одного об'єкта на інший, причому це може відбуватися як мимовільно, так і довільно.

· Розподіл уваги полягає у здатності розосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати декілька видів діяльності або здійснювати кілька різних дій. Розподіл уваги залежить від психологічного і фізіологічного стану людини. При втомі, в процесі виконання складних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, область його розподілу звичайно звужується.

· Обсяг уваги визначається кількістю інформації, яка може одночасно утримуватися. Чисельна характеристика середнього обсягу уваги людей - 5-7 одиниць інформації.

· Отже, увага - це спрямованість і зосередження свідомості на певному реальному чи ідеальному об'єкті, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда. Увага - це аспект будь-якої психічної діяльності. Вона проявляється ніби всередині психічних процесів і невіддільна від них, характеризуючи динаміку їх перебігу.

3. Розвиток уваги в онтогенезі

Увага, як і більшість психічних процесів, має певні етапи розвитку. Нижчі етапи представлені мимовільною увагою, а вищі -довільною. Безпосередня увага - це також нижча форма її розвитку, порівняно з опосередкованою.

Л.С. Виготський пише про те, що з найперших днів життя дитини розвиток її уваги відбувається в середовищі, у якому існує подвійний ряд стимулів, які викликають увагу. Перший ряд - це навколишні предмети, які своїми яскравими, незвичайними властивостями приваблюють увагу дитини. Другий ряд -- це мова дорослого, слова, які ним вимовляються і виступають у ролі стимулів -- вказівок, що спрямовують мимовільну увагу дитини.

Процеси довільної уваги, які спрямовуються мовою дорослого, є для дитини радше процесами її зовнішнього дисциплінування, ніж саморегуляції. Поступово, використовуючи той самий засіб оволодіння увагою відносно самої себе, дитина переходить до керування своєю поведінкою, тобто до довільної уваги. За даними спостережень і експериментальних досліджень, послідовність розвитку дитячої уваги виглядає таким чином:

1. Перші тижні -- місяці життя. Поява орієнтувального рефлексу як об'єктивної, вродженої ознаки мимовільної уваги дитини. Дитина спочатку реагує тільки на зовнішні подразники, причому тільки у випадку їх різкої зміни (несподівані голосні звуки, перехід із темряви до яскравого світла тощо). Починаючи з третього місяця, дитина все більше цікавиться об'єктами, які пов'язані з її життям. У п'ять-сім місяців дитина вже може зосередитися на об'єкті за своїм власним вибором. Концентрація її уваги досить висока і, якщо його відволікають від об'єкта уваги, то він може почати вередувати, тому що не може продовжувати займатися тим, що його зацікавило і одночасно слухати співрозмовника. Починаючи з цього вікового періоду і далі відбувається становлення системи управління увагою або виконавчого контролю

2. Кінець першого року життя - виникає орієнтувально-дослідницька діяльність як засіб майбутнього розвитку довільної уваги.

3. Початок другого року життя. З'являються зачатки довільної уваги, що пов'язано з процесами виховання дитини. Дорослі поступово привчають дитину виконувати не те, що вона хоче, а те, що їй потрібно робити. Починає виявлятися свідомість, хоча ще в примітивній формі.

4. Другий -- третій рік життя. Велике значення для розвитку довільної уваги має гра. У ході гри дитина вчиться координувати свої дії відповідно до завдань гри та її правил. Паралельно з довільною увагою на основі чуттєвого досвіду розвивається і мимовільна увага.

5. Чотири з половиною - п'ять років. З'являється здатність спрямовувати свою увагу під впливом складної інструкції дорослого, розподіляти увагу: на короткий час він може утримувати увагу одночасно на двох об'єктах чи діях. Дитина знайомиться з усе більшою кількістю предметів і явищ, постійні бесіди з батьками, ігри, у яких діти наслідують поведінку дорослих, маніпулювання предметами -- усе це збагачує досвід дитини, розвиває її інтереси та увагу.

6. П'ять -- шість років. Основною особливістю цього етапу є нестійкість довільної уваги. Дитина легко відволікається на сторонні подразники, увага є досить емоційною - дитина все ще погано володіє своїми почуттями. На відміну від довільної мимовільна увага є досить стійкою, тривалою і зосередженою. Поступово шляхом вправ та вольових зусиль розвивається здатність керувати своєю увагою.

7. Шкільний вік. Подальший розвиток і вдосконалення довільної уваги відбувається за рахунок дисциплінованості, що сприяє формуванню контролю за власною поведінкою. У початкових класах у дитини переважає мимовільна увага і вона ще не може повністю контролювати своєї поведінки на уроках. У старших класах довільна увага досягає досить високого рівня розвитку. Старшокласник може досить довго зосереджуватися на певних видах діяльності, контролювати свою поведінку. У цьому віці на якість уваги впливають не тільки умови виховання, але й вікові особливості, пов'язані з фізіологічними змінами, що відбуваються в цей період. Це супроводжується підвищеною втомлюваністю, дратівливістю, зниженням працездатності.

Розвиток уваги триває протягом усього життя людини, але організм старіє, а разом з ним старіє і мозок. Нейронна активність лобових часток мозку, пов'язана з напрямком і утриманням уваги теж знижується, що призводить до зниження функціонування різних видів уваги і до погіршення показників його властивостей. Увага стає розсіяною, різко знижується її переключення, в мисленні нерідко зустрічаються персеверації, помітно погіршується пам'ять, зростає відволікання. Даний процес називається процесом когнітивного уповільнення.

4. Особливості розвитку уваги у дітей з ЗПР

У дослідженнях з вивчення причин неуспішності молодших школярів та всебічного вивчення дітей, що мають ЗПР, порушення цілеспрямованої уваги займають перше місце ( Т.А.Власова , М.С. Певзнер , К.В.Демьянов , Л. І.Переслені , Л.Ф.Чупров та ін.). Так , Т.А.Власова і М.С.Певзнер ( 1973 ) відзначають , що основною ознакою ЗПР є незрілість емоційно -вольової сфери. Один з проявів цієї незрілості - невміння зосередитися на виконанні навчальних завдань. Значні недоліки довільної уваги у дітей із затримкою психічного розвитку зустрічаються при стомленні, на тлі астенії, за відсутності мотивації до навчальної діяльності.

У психолого - педагогічних дослідженнях (Л. І. Переслені , З. Тржесоглава , Г.І. Жаренкова , В.А. Пермякова , С, А. Домішкевич та ін ) відзначаються такі особливості уваги у дітей з ЗПР :

1. нестійкість (коливання ) уваги , яка веде до зниження продуктивності, обумовлює труднощі виконання завдань, що вимагають постійного контролю, свідчить про незрілість нервової системи. Дитина продуктивно працює протягом 5-15 хв , потім протягом якогось часу , хоча б 3 - 7 хв, відпочиває, накопичує сили для наступного робочого циклу. У моменти «відпочинку» дитина ніби випадає з діяльності , займаючись сторонніми справами. Після відновлення сил дитина знову здатна до продуктивної діяльності;

2. знижена концентрація. Виражається в труднощах зосередження на об'єкті діяльності та програмі її виконання , швидкої стомлюваності;

3. зниження обсягу уваги. Дитина утримує одночасно менший обсяг інформації , ніж той , на основі якого можна ефективно вирішувати ігрові , навчальні та життєві завдання, затруднене сприйняття ситуації в цілому;

4. знижена вибірковість уваги. Дитина ніби оповита подразниками , що ускладнює виділення мети діяльності та умов її реалізації серед несуттєвих побічних деталей;

5. знижений розподіл уваги. Дитина не може одночасно виконувати декілька дій, особливо якщо всі вони потребують свідомого контролю, тобто знаходяться на стадії засвоєння ;

6. «Прилипання уваги». Виражається в труднощах перемикання з одного виду або знайденого способу діяльності на інший, у відсутності гнучкого реагування на ситуацію, що змінюється ;

7. підвищене відволікання.

Отже, зазначені особливості порушення довільної уваги у дітей із затримкою психічного розвитку перешкоджають реалізації розумової діяльності, не активізують зосередженість і вибірковість пізнавальної діяльності, ускладнюють реалізацію процесів сприйняття і пам'яті.

Висновки

Таким чином, аналіз психолого - педагогічної та спеціальної літератури показав, що в житті дитини із затримкою психічного розвитку увага відіграє значну роль. У дітей даної категорії увага більш виражено впливає на поведінку та пізнавальні процеси, ніж у нормально розвиваючих однолітків.

Дослідження вчених дають можливість зробити висновок, що у дітей з ЗПР розвиток уваги порушений та має певні особливості. Вона відзначається нестійкістю, зниженою концентрацією та обсягом охопленої інформації, недостатньою вибірковістю та розподілом, «прилипанням» та підвищеним відволіканням.

Зазначені недоліки уваги впливають на процес протікання інших психічних процесів, уповільнюючи та затримуючи їх роботу та розвиток в цілому. Тому діти з затримкою психічного розвитку потребують спеціальної корекційної роботи, яка спрямована на розвиток не лише уваги, а й психічної діяльності, особистості дитини взагалі і є попередженням виникнення інших відхилень у розвитку.

Размещено на Allbest.ru