Особистість - це поєднання стабільних характеристик людини. За визначенням соціальних психологів, особистість проявляється через характеристики окремої людини і її поведінки, які відображають унікальний характер пристосування конкретної людини до навколишнього середовища.

Традиційно психологи описували поведінку окремої людини з точки зору окремих властивостей особистості, таких, як агресивність, чесність, впевненість у власних силах, відкритість чи замкненість, рішучість і нерішучість. Але тепер багато психологів стверджують, що поведінка людини змінюється в залежності від ситуації. Наприклад, багато чесні в одних ситуаціях та нечесні в інших. Особистісні чинники та зовнішнє оточення, діючи спільно, визначають поведінку особистості, причому часто ситуація має все ж таки більший вплив на цю поведінку, ніж властивості особистості. Основою будь-якої організації і її головним багатством є люди. Гарна організація прагне максимально ефективно використовувати потенціал своїх працівників на роботі і для інтенсивного розвитку з потенціалу, і також зацікавлена в тому, щоб її співробітники вели себе певним чином.

Поведінка людини - сукупність усвідомлених, соціально значущих дій, зумовлених займаної позиції, тобто розумінням власних функцій. Ефективне для організації поведінку її співробітників проявляється в тому, що вони надійно і сумлінно виконують свої обов'язки, готові в ім'я інтересів справи в умовах мінливої ситуації виходити за межі своїх безпосередніх обов'язків, докладаючи додаткові зусилля, проявляючи активність, знаходять можливості для співпраці.

Поведінка людини в організації визначається його власними (особистісними) рисами, впливом умов формування індивідуальної діяльності - особливостями групи, в яку він включений, умовами спільної діяльності, своєрідністю організації і країни, в яких він працює. Відповідно можливості успішного включення людини в організаційне оточення, настанови в поведінці залежать в рівній мірі від характеристик як цього оточення, так і від характеристик його особистості.

Риси особистості складаються під впливом природних властивостей (фізіологічний стан організму, особливості вищої нервової діяльності, пам'ять, емоції, почуття, сприйняття), а також соціальних факторів (освіта, досвід, звички, коло спілкування, і т.п.) [3].

Будь-яка особистість характеризується:

- загальними якостями (інтелект, розум, спостережливість, працездатність, організованість, товариськість і пр.);

- специфічними властивостями (здатність до того чи іншого виду діяльності); здібності можуть бути загальними, властивими в тій чи іншій мірі всім людям (сприймати, мислити, вчитися, працювати); елементарними приватними (рішучість, наполегливість, музичний слух, критичність мислення і пр.); складними приватними, в тому числі фаховими (до окремих видів діяльності), спеціальними (інтерсоціальними, тобто орієнтованими на організацію взаємодії людей, управління ними, і конструктивними; тобто спрямованими на створення конкретних об'єктів у тих чи інших сферах діяльності);

- підготовленістю до певного виду діяльності (у вигляді сукупності знань, умінь, навичок);

- спрямованістю (орієнтованістю соціальної активності, що виникла під впливом соціальних моментів

- інтересів, прагнень, ідеалів, переконань);

- певним складом характеру;

- біологічно обумовленими особливостями (наприклад, темпераментом);

- психологічними особливостями: діапазоном діяльності (широта, глибина), який може бути загальним, видовим, спеціальний; стилем роботи (форма впливу, яка ґрунтується на знаннях, досвіді, емоціях) і динамікою психіки (характеризується силою, рухливістю, збудливістю);

- психічним станом, тобто стійкими психічними явищами, притаманними людині протягом порівняно тривалого періоду (збудження, апатія, депресія та ін.) [3].

Особистісні риси в значній мірі впливають на якість виконання покладених на людину функцій, стиль його роботи, стосунки з оточуючими. Стійкість зазначених рис дозволяє прогнозувати поведінку особистості, тобто дії, що виражають її суб'єктивну реакцію на ситуацію і оточуючих. В якості основних почав поведінки людини можна виділити наступні: здібності, схильність, потреби, очікування, сприйняття, цінності [1].

Здібності. Люди розрізняються найбільш наочно за своїми індивідуальним здібностям, притаманним людині якостям. В одних людей більше здібностей до музики і співу, в інших до комп'ютерного Програмуванню у третіх до складання письмових звітів. Відмінності в інтелектуальних здібностях та фізичних даних частково пояснюються спадковістю частково - навчанням і досвідом, Організації майже завжди намагаються скористатися відмінностями у здібностях при вирішенні питання, яку посаду, і яку роботу буде виконувати конкретний працівник. Вибір людини, Який краще інших здатний виконувати певну роботу, є засобом збільшення вигоди від спеціалізації,

Схильність, обдарованість - це потенціал людини, щодо виконання Конкретної роботи. Будучи результатом поєднання вроджених якостей і набутого досвіду, обдарованість стає талантом, що відкривається в певній галузі. Керівники, зокрема, повинні вміти оцінювати можливості людей, Схильність до управління дуже. важлива при виборі кандидатів на навчання менеджменту.

Потреби - це внутрішній стан психологічного чи фізіологічного відчуття нестачі чого-небудь. Основними вважають фізіологічні потреби в їжі, пиття, теплі, а також психологічні потреби причетності, приналежності до суспільства, групі людей. Багато людей мають потребу до влади і впливу, але ця може довгий час не виявлятися, поки не будуть задоволені їхні основні потреби. Організація повинна створювати ситуації, в яких задоволення потреб працівника вело б до досягнення цілей організації.

Очікування. Люди, ґрунтуючись на минулому досвіді та оцінці поточної ситуації, формують очікування щодо результатів своєї поведінки. Свідомо чи підсвідомо вони вирішують, наскільки ймовірно звершення чогось значимого для них. Ці очікування мають значний вплив на поведінку. Якщо працівник очікує, що його додаткові зусилля будуть винагороджені, то, ймовірно, він буде їх додавати. За відсутності таких очікувань важко розраховувати на додаткові зусилля з боку працівника.

Сприйняття значно впливає на очікування і поведінку. Для практичних цілей можна визначити сприйняття як інтелектуальне усвідомлення стимулів, одержуваних від відчуттів. Люди реагують не на те, що дійсно відбувається в їхньому оточенні, а на те, що вони сприймають як дійсно відбувається. Всі події впливають на поведінку тільки в тій мірі, в якій сприймаються самою людиною. Якщо керівництво хоче, щоб працівники прагнули до досягнення мети організації, воно повинно довести працівникам, що бажане поведінка призведе до задоволення їх індивідуальних потреб. Ставлення можна визначити як-то, що подобається, і те, що не подобається, як неприязнь або прихильність до предметів, людям, групам або будь-яким проявам навколишнього середовища. Відносини формують необ'єктивне сприйняття середовища і тим самим впливають на поведінку, Прикладами можуть служити різні забобони. Люди, які дотримуються точки зору, що жінки некомпетентні як працівники і поступаються чоловікам, прагнуть перебільшувати всі помилки, які роблять жінки, і не можуть оцінити і сприйняти докази, що вони так само компетентні.

Цінності - це загальні переконання, віра в те, що добре і що погано або що байдуже. Цінність припускає суб'єктивне ранжування за важливістю, якості або за визнанням чогось благом. Цінності, як і багато інші індивідуальні риси, купуються за допомогою навчання. Їм навчають у школах, їх виховують в дітях батьки, вони зміцнюються в інших соціальних контактах і навіть через засоби розваги і дозвілля. Конкретні цінності керівників, особливо вищої ланки, часто відображаються в цілях і політиці організації.

Кожна організація свідомо чи несвідомо встановлює свою власну систему цінностей: Ця система складає організаційну культуру або моральний вигляд організації. Організація прагне мати свою власну мораль і звичаї.

Ці висновки мають дуже велике значення, тому що вони вказують на важливість створення такої навколишнього оточення на роботі, яка б підтримувала тип поведінки, бажаний для організації.

Керівники повинні вдосконалювати свої здібності направляти поведінку працівників таким чином, щоб досягти цілей організації, використовуючи людей, що мають риси, бажані для виконання даного завдання, але і в той же час створити робочу середу, яка сприяла б підтриманню цих рис.

Робоче середовище - це сукупність всіх внутрішніх факторів, які за допомогою процесу управління формуються стосовно до потреб організації.

1. Взаємодія людини й організації

Для того щоб зрозуміти, як будується взаємодія людини з організацією, необхідно з'ясувати, в чому суть проблеми взаємодії людини та організації, які характеристики особистості визначають поведінку людини в організації і які характеристики організаційного оточення впливають на включення людини в діяльність організації.

Системно поведінку людини в організації може бути представлено з двох позицій [4]:

1) з позиції взаємодії людини з організаційним оточенням (в цьому випадку людина знаходиться в центрі моделі);

2) з позиції організації, що включає в себе індивідів (в цьому випадку організація як ціле є вихідною точкою розгляду).

адаптація поведінка організаційне оточення

У випадку, якщо вихідним у розгляді взаємодії людини та організаційного оточення виступає людина, модель цієї взаємодії може бути описана таким чином (рис. 2.1).

- людина, взаємодіючи з організаційним оточенням, отримує від нього спонукають до дії стимулюючі впливу.

- людина під впливом стимулюючих сигналів з боку організаційного оточення здійснює певні дії.

- дії, здійснювані людиною, призводять до виконання ним певних робіт і водночас надають певний вплив на організаційне оточення.

- У даній моделі організаційне оточення включає ті елементи організаційного середовища, які взаємодію з людиною. Стимулюючі дії охоплюють весь спектр можливих стимулів, які можуть включати в себе мовні та письмові сигнали, дії інших людей, світлові сигнали і т.п. У моделі людина представляє як біологічна і соціальна істота з певними фізіологічними та іншого роду потребами, досвідом, знанням, навичками, мораллю, цінностями і т.п.

Рис. 2.1 - Модель включення людини в організаційне оточення.

Реакція на стимулюючі дії охоплює сприйняття цих впливів людиною, їх оцінку та усвідомлене чи неусвідомлене прийняття рішення про відповідні дії. дії і поведінку включають в себе мислення, рухи тіла, мова, міміку, вигуки, жести і т.п. Результати роботи складаються з двох частин. Перша - це те, чого людина добився для себе, реагуючи на стимули, які власні проблеми, викликані стимулюючими діями, він вирішив.

З позиції організації працівник розглядається як компонент людських ресурсів, що представляють головну цінність організації і формують її ключові конкурентні переваги.

Адаптація людини до організаційного оточення