Розвиток творчих здібностей у дошкільника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова

Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації

Реферат

З дисципліни «Психологія»

На тему: «Розвиток творчих здібностей у дошкільника»

Київ 2013

Проблема людських здібностей викликала величезний інтерес людей у всі часи. Однак в минулому в суспільстві не виникало особливої потреби у розвитку творчості. таланти з'являлися самі собою, стихійно створювали шедеври літератури і мистецтва, робили наукові відкриття, винаходи, задовольняючи тим самим потреби людської культури, що розвивалась.

У наш час ситуація докорінно змінилася. Життя в епоху науково-технічного прогресу стає усе різноманітнішим і складнішим. Воно жадає від людини не шаблонних, звичних дій, а рухливості, гнучкості мислення, швидкої орієнтації й адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення великих і малих проблем. Якщо врахувати той факт, що частка розумової праці адже у всіх професіях постійно росте, а уся велика частина виконавської діяльності перекладається на машини, то стає очевидним, що творчі здібності людини необхідно визнати найбільш істотною частиною її інтелекту,а задачу їхнього розвитку однієї з найважливіших задач у вихованні сучасної людини. Адже всі культурні цінності, накопичені людством э результат творчої діяльності людей. І те, наскільки просунеться вперед людське суспільство в майбутньому, буде визначатися творчим потенціалом підростаючого покоління.

Особливості аналізу проблеми розвитку творчих здібностей визначаються тим змістом, який вкладається в це поняття. Дуже часто в повсякденній свідомості творчі здібності ототожнюються зі здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням красиве малювати, складати вірші, писати музику і т.і. Але творчі здібності дітей дошкільного віку цим не вичерпуються. Це поняття тісно пов'язане з поняттям "творчість", "творча діяльність". Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, у результаті якої створюється щось нове; будь це предмет зовнішнього світу чи побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, чи переживання, що відбиває нове відношення до дійсності.

А відтак,творчі здібності - це індивідуальні особливості, якості людини, що визначають успішність виконання нею творчої діяльності різного роду. Тому елемент творчості може бути присутнім у будь-якому виді людської діяльності, і справедливо говорити не тільки про художні творчі здібності, але і про технічні творчі здібності, про математичні творчі здібності, і т.і.

Проблематика творчості

Інтерес до проблеми розкриття механізмів творчості в усьому цивілізованому світі надзвичайно великий. Раннє виявлення, навчання й виховання обдарованих і творчих дітей є актуальним завданням освіти. На даний момент світовою психологією були здійснені фундаментальні дослідження з вивчення механізмів творчості.

Творчість - це завжди творення нового оригінального продукту.

Повноцінну творчу діяльність може здійснювати людина, що володіє оптимально розвиненим загальним інтелектом. Оптимальний інтелектуально-мотиваційний розвиток це необхідна умова успіху творчої діяльності.

Д. Богоявленська розглядає творчість як особистісну рису, в основі якої лежить прагнення, не стимульоване ззовні, виходити за рамки даного завдання, тобто вияв внутрішньої пізнавальної мотивації.

Для творчої особистості властива орієнтація не на результат, а на процес. Для неї характерне пізнання заради пізнання. Якщо пізнавальна діяльність мотивована іншими потребами: матеріальним добробутом, самоствердженням, схваленням тощо, то пізнавальна активність припиняється після досягнення результату.

Творча особистість - це досить рідкісний продукт біологічної і соціальної взаємодії. Потрібно уважно ставитися до оточуючих нас юних талантів, щоб вчасно підтримати і розвивати те, що в людині закладено природою. Знання основних механізмів творчості дасть змогу педагогам грамотно організовувати навчально-виховний процес з метою розвитку творчої обдарованості.

Основними характеристиками творчого процесу, на погляд більшості науковців, є: з одного боку, здатність по-новому побачити стандартну ситуацію, а з іншого боку, мати здатність вирішити проблему нетрадиційним способом. Тому механізми творчості повинні розподілятися на дві групи: механізми, що забезпечують оригінальне сприйняття реальності, і механізми, що забезпечують процес нестандартного вирішення проблеми.

Ці дві групи механізмів можуть бути представлені спільно в однієї людини, а можуть існувати незалежно одне від одного. Таким чином, можна розрізняти людей з оригінальним баченням і людей з оригінальним рішенням.

Поняття про здібності в психології

Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому різні люди, обставинами життя поставлені в однакові чи приблизно однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття здібності, думаючи, що різницю в успіхах можна цілком задовільно пояснити ними. Це ж поняття використовується нами тоді, коли потрібно усвідомити, у силу чого одні люди швидше і краще, ніж інші, засвоюють знання, уміння і навички. Що ж таке здібності?

1. Здібності - властивості душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і саме старе з наявних визначень здібностей. В даний час їм практично вже не користуються в психології.

2. Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з'явилося і було прийнято в психології ХУІП-ХІХ ст., проте використовується і в даний час.

3. Здібності це те, що не зводиться до знань, умінням і навичок але пояснює (забезпечує) їхнє швидке придбання, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і є найбільш поширеним. Воно разом з тим є найбільш вузьким і найбільш точним із усіх трьох.

Значний внесок у розробку загальної теорії здібностей уніс наш вітчизняний учений Б.М. Теплов.

Здібності, вважав Б.М. Теплов, існують, у постійному процесі розвитку. Здібність, що не розвивається, якою на практиці людина перестає користуватися, згодом губиться. Тільки завдяки постійним вправам, пов'язаним із систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт і т.і., ми підтримуємо в собі і розвиваємо далі відповідні здібності.

Розглянемо питання про класифікацію здібностей людини, їх досить багато. У першу чергу необхідно розрізняти природні, або вроджені здібності (вони біологічно обумовлені) і специфічні людські здібності, що мають суспільно-історичне походження.

Багато з природних здібностей є загальними в людини й у тварин, особливо у вищих, наприклад у мавп. Такими елементарними здібностями є сприймання, пам'ять, мислення, здатність до елементарних комунікацій. Ці здібності безпосередньо пов'язані з вродженими задатками, але не тотожні їм, а формуються на їхній основі при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми вивчення типу умовно-рефлекторних зв'язків. У людини, крім біологічно обумовлених, є здібності, що забезпечують її життя і розвиток у соціальному середовищі.

Це загальні і спеціальні вищі інтелектуальні здібності, засновані на користуванні мовою і логікою, теоретичні і практичні, навчальні і творчі, предметні і міжособистісні.

Загальні здібності включають ті, якими визначаються успіхи людини у різних видах діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, тонкість і точність рухів руки, розвинута пам'ять, досконала мова і ряд інших. Спеціальні здібності визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду і їхній розвиток. До таких здібностей можна віднести музичні, математичні, лінгвістичні, технічні, літературні, художньо-творчі, спортивні і ряд інших. Наявність у людини загальних здібностей не виключає розвитку спеціальних і навпаки. Нерідко загальні і спеціальні здібності співіснують, взаємно доповнюючи і збагачуючи один одного.

Теоретичні і практичні здібності відрізняються тим, що перші визначають схильність людини до абстрактно-теоретичного мислення, а інші до конкретних, практичних дій. Такі здібності на відміну від загальних і спеціальних, навпроти, частіше не сполучаються один з одним, разом зустрічаючи тільки в обдарованих, різнобічно талановитих людей.

Навчальні і творчі здібності відрізняються тим, що перші визначають успішність навчання і виховання, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, у той час як інші - створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і винаходів, словом - індивідуальна творчість у різних видах людської діяльності.

Як приклади, здібностей першого виду, можна привести мову людини як засіб спілкування (мова в її комунікативній функції), здібності міжособистісного сприйняття й оцінювання людей, здібності соціально-психологічної адаптації до різних ситуацій, здібності входити в контакт із різними людьми, розташовувати їх до себе, робити на них вплив і т.і.

Без володіння мовою як засобом спілкування, наприклад без уміння адаптуватися до людей, правильно сприймати й оцінювати їхній самих і їхні вчинки, взаємодіяти з ними і налагоджувати гарні взаємини в різних соціальних ситуаціях, нормальне життя і психічний розвиток людини були б просто неможливими. Відсутність у людини такого роду здібностей стало б нездоланною перешкодою саме на шляху перетворення її з біологічної істоти в соціальну.

У становленні здібностей до спілкування можна виділити свої етапи формування, свої специфічні задатки. Одним з них, імовірно, є вроджена здатність дітей реагувати на обличчя і голос матері. Вона обумовлює первинну форму спілкування у виді комплексу пожвавлення. Надалі, до здібностей емоційно спілкуватися додається, розвиваючись на її базі, здібність розуміти стан, вгадувати наміри і пристосовувати свою поведінку до настрою інших людей, засвоювати і випливати в спілкуванні з ними визначеним соціальним нормам.

Умови успішного розвитку творчих здібностей

Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їхніх творчих здібностей.

Першим кроком до успішного розвитку творчих здібностей є ранній фізичний розвиток маляти: раннє плавання, гімнастика, раннє повзання і ходіння. Потім раннє читання, рахунок, раннє знайомство з різними інструментами і матеріалами.

Другою важливою умовою розвитку творчих здібностей дитини є створення умов, що сприятимуть розвитку дітей. Необхідно, наскільки це можливо, заздалегідь оточити дитину таким середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б її найрізноманітнішу творчу діяльність і поволі розвивали б у неї саме те, що у відповідний момент здатне найбільш ефективно розвиватися. Наприклад, ще задовго до навчання, читанню однорічній дитині можна купити кубики з буквами, повісити абетку на стіні і під час ігор називати дитині букви. Це сприяє ранньому оволодінню читанням.

Третє, надзвичайно важлива умова ефективного розвитку творчих здібностей випливає із самого характеру творчого процесу, що вимагає максимальної напруги сил. Справа в тім, що здатність буде розвиватися тим успішніше, чим частіше у своїй діяльності людина добирається "до стелі" своїх можливостей і поступово піднімає цю стелю усе вище і вище. Така умова максимальної напруги сил найлегше досягається, коли дитина вже плазує, але ще не вміє говорити. Процес пізнання світу в цей час йде дуже інтенсивно, але скористатися досвідом дорослих маля не може, тому що пояснити такому маленькому ще нічого не можна. Тому в цей період малюк змушений більше, ніж коли-небудь займатися творчістю, вирішувати безліч нових для нього задач самостійно і без попереднього навчання, якщо зрозуміло дорослі дозволяють йому це робити, а не вирішують їх за нього. Наприклад, у дитини закотився далеко під диван м'яч. Батьки не повинні поспішати дістати йому цю іграшку з-під дивана, якщо дитина може вирішити цю задачу сама.

Четверта умова успішного розвитку творчих здібностей полягає в наданні дитині великої волі у виборі діяльності, у чергуванні справ, у тривалості занять однією якою-небудь справою, у виборі способів і т.і. Тоді бажання дитини, її інтерес, емоційне піднесення послужать надійною, гарантією того, що вже більша напруга розуму не приведе до перевтоми, а піде дитині на користь.

Але надання дитині такої волі не виключає, а, навпаки, припускає ненав'язливу, розумну, доброзичливу допомогу дорослих - це і є п'ята умова успішного розвитку творчих здібностей. Найголовніше тут не перетворювати волю у вседозволеність, а допомогу в підказку. На жаль, підказка - розповсюджений серед батьків спосіб "допомоги" дітям, але вона тільки шкодить справі. Не можна робити що-небудь за дитину, якщо він може зробити сам. Не можна думати за нього, коли він сам може додуматися.

Давно відомо, що для творчості необхідно комфортна психологічна обстановка і наявність вільного часу, тому шоста умова успішного розвитку творчих здібностей - тепла дружелюбна атмосфера в родині і дитячому колективі. Дорослі повинні створити безпечну психологічну базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів. Важливо постійно стимулювати дитину до творчості виявляти співчуття до її невдач, терпляче ставитись навіть до дивних ідей. Потрібно виключити недоброзичливі, неконструктивні зауваження, кепкування.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим творчим потенціалом, хоча деякі західні психологи і зараз вважають, що творчість органічно притаманна дитині і що треба тільки не заважати її вільно самовиражатися. Але практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність. Виявляється (і педагогічна практика доводить це), якщо підібрати відповідні методи навчання, то дошкільники, не втрачаючи своєрідності творчості, створюють добутки більш високого рівня, ніж їхні ненавчені однолітки, що самовиражаються. Не випадково зараз такі популярні дитячі гуртки і студії, музичні школи і школи мистецтв. Звичайно, ведеться ще багато суперечок про те, чого і як учити дітей, але той факт, що учити треба не викликає сумнівів.

Виховання творчих здібностей дітей буде ефективним лише в тому випадку, якщо воно буде являти собою цілеспрямований процес, у ході якого зважується ряд приватних педагогічних задач, спрямованих на досягнення кінцевої мети.

Розвиток творчої уяви

Другим напрямком формування творчих здібностей дошкільників є розвиток уяви.

Уява - це уміння мисленнєво конструювати з елементів життєвого досвіду (вражень, уявлень, знань, переживань) що-небудь нове, за допомогою нових їхніх сполучень, що виходить за межі раніше сприйнятого.

Уява є основою будь-якої творчої діяльності.

Дошкільне дитинство є сенситивним періодом для розвитку уяви. На перший погляд необхідність розвивати уяву дошкільників може здатися не обґрунтованою. Адже поширена думка про те, що уява дитини оригінальніша за уяву дорослого. Таке уявлення про споконвічно яскраву уяву дошкільника існувало в минулому й у психологів.

Однак Л.С. Виготський довів, що уява дитини розвивається поступово, в міру надбання нею визначеного досвіду. Л.С. Виготський стверджував, що всі образи уяви, які б вигадані вони не були, ґрунтуються на тих враженнях, що ми одержуємо в реальному житті. Він писав: "Перша форма зв'язку уяви з дійсністю полягає в тому, що всяке створене уявою завжди будується з елементів, узятих з діяльності і, що містяться в колишньому досвіді людини".

З цього випливає, що творча діяльність уяви перебуває в прямій залежності від багатства і розмаїття колишнього досвіду людини. Педагогічний висновок, який можна зробити з усього цього, полягає в необхідності розширювати досвід дитини, якщо ми хочемо створити досить міцні основи для її творчої діяльності. Чим більше дитина бачила, чула і переживала, чим більше вона знає і засвоїла, чим більшою кількістю елементів дійсності вона володіє у своєму досвіді, тим потужнішою і продуктивнішою, при інших рівних умовах, буде діяльність її уяви. Саме з нагромадження досвіду починається будь-яка уява. Але як передати дитині цей досвід заздалегідь? Часто буває так, що батьки розмовляють з дитиною, щось розповідають її, а потім скаржаться, що в неї, як говориться, в одне вухо влетіло, а з іншого вилетіло. Це відбувається в тому випадку, якщо в маляти немає інтересу до того, про що йому розповідають, немає інтересу до знань узагалі, тобто коли відсутні пізнавальні інтереси.

Узагалі пізнавальні інтереси дитини дошкільного віку дуже рано починають проявлятися. Виявляється це спочатку у формі дитячих питань, якими маля осаджує батьків з 3-4 років. Однак, чи стане така дитяча цікавість стійким пізнавальним інтересом, чи зникне назавжди, залежить від дорослих, з якими спілкується дитина, насамперед від її батьків. Дорослі мають всіляко заохочувати допитливість дітей, виховуючи любов і потребу в знаннях.

У дошкільному віці розвиток пізнавальних інтересів дитини повинний йти по двох основних напрямках:

Поступове збагачення досвіду дитини, насичення цього досвіду новими знаннями про різні області дійсності. Це викликає пізнавальну активність дошкільника. Чим більше перед дітьми відкривається сторін навколишньої дійсності, тим ширше можливості для виникнення і закріплення в них стійких пізнавальних інтересів.

Поступове розширення і поглиблення пізнавальних інтересів усередині однієї і тієї ж сфери дійсності.

Для того, щоб успішно розвивати пізнавальні інтереси дитини, батьки повинні знати, чим цікавиться їхнє маля, а вже потім впливати на формування його інтересів. Слід зазначити, що для виникнення стійких інтересів недостатньо просто познайомити дитину з новою сферою дійсності. У неї повинне виникнути позитивне емоційне відношення до нового. Цьому сприяє включення дошкільника в спільну з дорослими діяльність. Дорослий може попросити дитину допомогти йому що-небудь зробити, скажімо, разом з ним послухати улюблену музику. Почуття причетності до світу дорослих, що виникає в маляти в таких ситуаціях, сприяє позитивному сприйманню ним цієї діяльності та появи і розвитку інтересу до цієї діяльності. Але в таких ситуаціях варто пробудити і власну творчу активність дитини, тільки тоді можна домогтися бажаного результату в розвитку її пізнавальних інтересів і в засвоєнні нових знань. Потрібно задавати дитині питання, що спонукають її до активного міркування.

Нагромадження знань, досвіду - це тільки передумова для розвитку творчої уяви. Будь-які знання можуть бути марним вантажем, якщо людина не вміє користуватися ними, відбирати те потрібне, що веде до творчого вирішення задач. А для цього потрібна практика таких рішень, уміння використовувати накопичену інформацію у своїй діяльності.

Продуктивна творча уява характеризується не тільки такими особливостями як оригінальність і багатство створюваних образів. Одним з найважливіших властивостей такої уяви є уміння спрямовувати уявлення в потрібну сторону, підкоряти їх визначеним цілям. Невміння керувати ідеями, підкоряти їх своїй меті, призводить до того, що найкращі задуми і наміри гинуть, не знаходячи втілення. Тому найважливіша лінія в розвитку уяви дошкільника - це розвиток здатності спрямовувати уяву.

У молодшого дошкільника уява йде за предметом і усе, що він створює, носить уривчастий, незакінчений характер. Дорослі повинні допомогти дитині навчитися не просто уривчасто фантазувати, а реалізовувати свої задуми, створювати нехай невеликі, але закінчені здобутки. З цією метою батьки можуть організовувати рольові ігри, у ході яких впливати на виконання дитиною всіх ланцюжків ігрових дій. Можна також влаштувати колективне творення казки: кожний із гравців говорить по кілька речень, а ведучий у грі дорослий має спрямовувати розвиток сюжету, допомогти дітям завершити задумане. Добре завести спеціальну папку чи альбом, де б зберігалися найбільш вдалі малюнки, казки, складені дитиною. Така форма фіксації продуктів творчості допоможе дитині спрямовувати свою уяву на створення закінчених і оригінальних здобутків.

Говорячи про проблему творчих здібностей дітей, хотілося б підкреслити, що їхній ефективний розвиток можливий лише при спільних зусиллях як з боку вихователів дошкільних установ, так і з боку родини. На жаль, педагоги скаржаться на відсутність належної підтримки з боку батьків, тим більше, якщо це стосується педагогіки творчості.

Тому доцільно проводити спеціальні бесіди і лекції для батьків, на яких би розповідалося про те, чому так важливо розвивати творчі здібності з дитинства, які умови необхідно створювати в родині для їхнього успішного розвитку, які прийоми та ігри можна використовувати для розвитку творчих здібностей у родині, а також рекомендувати батькам спеціальну літературу з цієї проблематики.

Роль уяви у творчій діяльності дитини

На думку Л.С. Виготського, уява, будучи основою творчості, виявляється у всіх сторонах життя дитини.

Досліджуючи уяву дитини на ранніх ступенях онтогенезу він довів, що ця функція розвивається поступово, в міру придбання нею певного досвіду. "Відліт" же дитячого фантазування від дійсності полягає головним чином у тому, що дитина не знає основних закономірностей об'єктивної дійсності і тому легко порушує життєву реальність.

Уява, як процес створення нових образів та ідей шляхом переробки наявних уявлень і понять, складається поступово, з опорою на мову, сприймання, пам'ять і деякі операції мислення. Продукти уяви ми знаходимо в дитячій грі, коли дитина заміщує реальні предмети, уявлюваними. Уява будується з елементів, взятих з дійсності, тому знаходиться в прямій залежності від багатства і розмаїття досвіду. У зв'язку з цим одним зі шляхів розвитку уяви є розширення дитячого досвіду і понятійного мислення. Однак уява підбирає і комбінує елементи дійсності за законами загального емоційного знака. Це припускає розвиток розуміння емоційної атмосфери образа, прийомів виразності, розуміння образного порівняння, гіперболи, метафори. Уява безпосередня зв'язано з творчим мисленням і творчою діяльністю. Розвиток уяви припускає не тільки упізнання й усвідомлення образу, але і його самостійну побудову та втілення.

Генетичними передумовами розвитку уяви є активність дитини, потреба в нових враженнях, а також потреба в спілкуванні і самоствердженні, що спонукає дитину засвоювати форми активності в рамках культури, у якій вона живе. На думку Н.Н. Палагіної, генетичною клітинкою, з якої виростає уява і до якої постійно звертається, є умовна дія.

Автор досліджує механізми уяви варіювання елементів досвіду, моделювання, схематизацію, деталізацію ; і знаходить їхні джерела на ранніх стадіях онтогенезу. Сенситивним періодом розвитку уяви Палагіна вважає другий рік життя період загостреного інтересу до предметів і їх змін, активної предметної діяльності, період багатої за формою і змістом спільної діяльності "дитина - дорослий", початок становлення мови. Цей період розвитку уяви, на думку автора, характеризується активним перекомбінуванням предметного середовища і створенням уявних ситуацій.

На третьому році життя відбувається становлення словесних форм уяви. Автор відзначає такі особливості розвитку уяви в цей період, як ігрове відношення до слова, освоєння словесних джерел гри, відрив умовної дії від предметної опори і вираження його в символічній формі, у слові.

Четвертий рік життя знаменує відокремлення світу фантазії. На цьому етапі посилюється динамічність образів (варіювання дій метафорами, артистизм сюжетної гри), активне співвіднесення образів уяви з заданими умовами й обставинами, спроба встановити взаємодію персонажів у грі. Основне значення цього періоду розвитку уяви полягає в тенденції відсторонення дитини стосовно власних фантазій. Однак повного відсторонення дитина не досягає і на п'ятому році життя.

Розвиток уяви на ранніх етапах дошкільного дитинства докладно розглядається в роботах О.М. Дяченко. Автор виділяє два види уяви: афективне і пізнавальне і прослідковує їхній розвиток, починаючи з 2,5 - 3 років. Пізнавальну уяву О.М. Дьяченко пов'язує зі специфічним відображенням об'єктивного світу, з подоланням протиріч в уявленнях дитини про дійсність. На ранніх етапах дитинства (до 5 років) пізнавальна уява пов'язана спочатку з оволодінням новими діями з предметами, із звертанням до предметів, і пізніше - з розвитком рольової гри; малювання, конструювання має в цьому віці відтворюючий характер. Афективна уява спрямована на вирішення внутрішніх конфліктів, на вигнання негативних переживань і на оволодіння позитивними зразками людських відносин і емоцій. У період дитинства, що передує п'ятилітньому віку, афективне уява пов'язана з подоланням дитиною своїх переживань (в основному, переживань страху) і виступає в більшій мірі як захисний механізм.

Особливості уяви дітей 6-7 років багато в чому схожі з особливостями прояву цієї функції в дітей 4-5 років, але істотно відрізняються за змістом і значенням для особистості дитини, що зароджується, оскільки цей віковий період висуває особливі вимоги до розвитку, які пов'язані з підготовкою до навчальної діяльності. Народження особистості маленької людини виявляється як у становленні її здібностей (насамперед пізнавальних), так і в моральному розвитку. У зв'язку з цим у віковому періоді від 5 до 7 років слід зазначити дві найважливіші функції і лінії розвитку уяви. Перша пов'язана з освоєнням знаково-символічної діяльності і визначається роллю механізмів уяви в оволодінні дитиною довільною увагою, пам'яттю, логічним мисленням. Друга функція уяви, пов'язана з орієнтовно-дослідницькою афективно-пізнавальною діяльністю, дозволяє дитині зрозуміти і відчути зміст людської діяльності, вчинків навколишніх і власних дій для себе та інших. Ця лінія розвитку уяви безпосередньо пов'язана з моральним вихованням дитини, якщо під вихованням розуміти не тільки засвоєння правил поведінки, але і формування певного осмисленого емоційного відношення до навколишнього.

Розвиток механізмів уяви варіювання (прагнення змінити наявне в досвіді), моделювання (загальний механізм ігрової дії і спосіб відтворення подій на новому матеріалі), схематизація (скорочення і розчленовування реальності з наступним переносом дії і функцій предмета на інші об'єкти), деталізація (механізм, що підсилює яскравість уявлення, що забезпечує доробку, зміну образів відповідно до умов дії) ; створює передумови для формування знаково-символічної функції. Уява живить формування знаково-символічної функції.

С.Л. Рубинштейн писав, що уява це відліт від минулого досвіду і перетворення його, здійснюване в образній формі, при цьому основним моментом у цьому процесі є виникнення і формування цілісного образу - уявлення. Цей процес Н.Н. Поддяков досліджував у дошкільників. Так при навчанні дошкільників умінню передбачати зміни в квітці було виявлено, що важливим способом засвоєння дітьми цього уміння служить побудова ними в словах, у малюнках конкретного образа нового стану рослини Це сприяє розвитку уяви, образи якої, допомагають дітям спостерігати за реальними змінами об'єкта. Перетворення досвіду в уяві виявляється в поступовому збагаченні образів уяви, у постійному ускладненні сюжетів малюнків, ігор, розповідей, коли дитина цілеспрямовано фантазує, відокремлюючи образи реальності від образів фантазії.

Д.Б. Ельконін у своєму дослідженні методів розвитку творчої уяви з'ясував, якою мірою дошкільники в грі впливають на логіку реального життя і на скільки вони стійкі у здійсненні цієї реалістичної тенденції. Він висунув припущення, що саме виникнення образів фантазії викликається зіткненням реалістичної ідеї з обмеженими засобами її втілення це створює необхідність доповнити відсутні елементи ситуації образами уяви.

У дослідженні сприймання дошкільниками казок є багаторазові вказівки на реалістичний підхід до їхнього змісту. Так, А.В. Запорожець відзначає, що реалістичний підхід до казкової фантастики виробляється в дошкільників у результаті виховання. Малята, не володіючи відповідним досвідом, готові погодитися з будь-якою вигадкою. У дошкільному віці вони починають уже впевненіше судити про казку, виходячи з правдоподібності зображених у ній подій.

Визнаючи важливе значення задатків для розвитку уяви дитини, дослідники разом з тим підкреслюють, що вони є лише передумовами, але не рушійними причинами психічного розвитку дитини. Жодна із специфічних для людини психічних якостей, у тому числі і творча уява, не може виникнути шляхом дозрівання органічних задатків. Для реалізації потенційних можливостей дитини вимагаються відповідні соціальні умови життя і виховання. Проблема створення таких умов уже багато років обговорюється в дошкільній психології. Так Е.В. Макарова стверджує, що для створення середовища, де розвивається уява й уміння втілювати "творчість" у реальних формах, потрібно тільки дозвіл і заохочення, тому що на заборонах і обмеженнях виростають раби. Г.Г. Григор'єва радить більше використовувати ігрових моментів на заняттях з розвитку творчої уяви, тому що в грі діти розкріпачуються, почувають рідну стихію і це сприяє польоту фантазії.

Однак важливі не окремі методи, а система впливу на процес творчого розвитку дитини.

А.В. Запорожець відзначав, що розвиток психічних здібностей не пасивний процес і його не можна уявляти собі як однобічний вплив дорослих на свідомість дитини. Вирішальне значення тут належить діяльності самої дитини. Різні форми діяльності на різних ступенях розвитку набувають домінуючого характеру, а потім відходять на задній план, поступаючись місцем іншим більш складним видам діяльності.

Творчі здібності - це індивідуальні особливості, якості людини, що визначають успішність виконання нею творчої діяльності різного роду. В основі креативних здібностей людини лежать процеси мислення й уяви. Тому основними напрямками розвитку творчих здібностей у дошкільному віці є:

Розвиток продуктивної творчої уяви, що характеризується такими якостями як багатство створюваних образів і спрямованість.

Дошкільний вік має багаті можливості для розвитку творчих здібностей. На жаль, ці можливості з часом незворотньо втрачаються, тому необхідно, якомога ефективніше використовувати їх у дошкільному дитинстві.

Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише при створенні і визначених умов, що сприятимуть їх формуванню. Такими умовами є:

1. Ранній фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.

2. Створення обстановки, що випереджає розвиток дитини.

3. Самостійне вирішення дитиною задач, що вимагають максимальної напруги сил, коли дитина добирається до "стелі" своїх можливостей.

4. Надання дитині волі у виборі діяльності, чергуванні справ, тривалості занять однією справою і т.і.

5. Розумна, доброзичлива допомога (а не підказка) дорослих.

6. Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високорозвиненими творчими здібностями.

Необхідна цілеспрямована робота з розвитку творчого потенціалу дітей. На жаль, система дошкільного виховання, що традиційно існує в нашій країні майже не містить заходів, спрямованих на послідовний систематичний розвиток творчих здібностей дітей. Тому вони (здібності) розвиваються в основному стихійно і в результаті, не досягають високого рівня розвитку.

Для виправлення існуючого положення можна запропонувати наступні заходи, спрямовані на ефективний розвиток творчих здібностей дошкільників:

1. Введення в програму дошкільного виховання спеціальних занять, спрямованих на розвиток творчої уяви і мислення дітей.

2. На спеціальних заняттях з малювання, музики, розвитку мови давати дітям завдання творчого характеру.

3. Керування дорослими дитячими предметними і сюжетно-рольовими іграми з метою розвитку в їх процесі уяви дітей.

4.Використання спеціальних ігор, що розвивають творчі здібності дітей.

5. Робота з батьками та педагогами.

творчий уява дошкільний діти

Список літератури

1. Баранова Е. Особливості розвитку пізнавального інтересу в дошкільному віці [монографія]// Дитячий садок від А до Я, 2009. № 1.

2. Баранова Е.А. Діагностика пізнавального інтересу у молодших школярів та дошкільнят / СПб.: Мова, 2005.

3. Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки: Навчальний посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів /М.: Видавничий центр «Академія», 2000.

4. Валлон А. Психічний розвиток дитини СПб., 2001.

5. Гарифуллина І. Ігровий проект - ефективний інструмент розвитку пізнавального інтересу дошкільників // Дитячий садок від А до Я, 2009. № 1.

6. Дьяченко О. Особливості розвитку уяви розумово обдарованих дітей [текст]// Дошкільне виховання, 1993. № 8. С. 46-51.

7. Доналдсон М. Розумова діяльність дітей. (Пер з англ.) [Текст] / М.: Педагогіка, 1985.

8. Козлова С.А. Дошкільна педагогіка: підручник для студ. середовищ. проф. навч. закладів.

9. Козлова С.А., Куликова Т.А. 8-е вид., Стер. М.: Видавничий центр «Академія», 2007.

10. Капустіна Н. Психологічні аспекти розвитку пізнавального інтересу у дошкільнят // Дитячий садок від А до Я, 2009. № 1. С. 118 - 126.

11. Капустіна Н.Г. Соціальне пізнання в старшому дошкільному віці Челябінськ: ЧДУ, 2004.

12. Крайг Г. Психологія розвитку / СПб.: Пітер, 2000.

13. Лейтес Н.С. Вікові передумови розумових здібностей / Радянська педагогіка. 1974, № 1.

14. Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво: Підручник для студ. вузів. 5-е вид., Стереотип / М.: Видавничий центр «Академія», 2000.

15. Подд 'яков М.М. Мислення дошкільника / М.: Педагогіка, 1977.

16. Розвиваючі заняття з дітьми 5-6 років [текст] / Под ред. Л.А. Парамонової. М.: ОЛМА Медиа Групп, 2006.

17. Субботский Є.В. Дитина відкриває світ [текст] / М.: Просвещение, 1991.

Размещено на Allbest.ru