Національно-мовні особливості формул звертань у європейських народів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Таврійський національний університет імені В.И. Вернадського

Кафедра культури української мови

Реферат

Національно-мовні особливості формул звертань у європейських народів

Студентки 2 курсу

Факультету психології

Реткус Олени Євгенівни

Викладач: К.ф.н., доц. Морозова А.О.

Сімферополь 2014

Вступ

Ці слова, сказані відомим академіком-гуманістом Д. С. Лихачовим, спонукають до всебічного піднесення людської культури, до гуманітаризації всіх сторін життя нашого суспільства.

Поняття гуманітарної культури досить об'ємне. Воно об'єднує в собі й такі регулятивні елементи, як ідеали, норми моралі, традиції, звичаї, що у своїй сукупності є соціальними нормами поведінки, дотримання яких є обов'язковою умовою збереження суспільства як єдиного цілого.

Вироблені суспільством норми поведінки і форми поводження об'єднується в цілій системі, яку прийнято називати етикетом. Ці норми становлять собою категорію історічну, отже змінну. Крім того, в кожному суспільстві вони чітко детерміновані характером суспільних відносин.

Справді гуманні стосунки між людьми в суспільстві знаходять безпосереднє відображення в системі етикету.

Феномен людського спілкування є явищем складним, синкретичним. У ньому міцно переплетені соціальні, психологічні та мовні чинники. Тому вивчення комунікативного акту без комплексного підходу, тобто без постійного врахування всіх трьох складників неможливе.

Особливу роль у людському спілкуванні відіграє мова. Мова, а ще точніше мовлення, є найуніверсальнішим засобом комунікації. Комунікативна функція мови є її первинною, основною функцією. Тим часом саме мовні характеристики акту комунікації вивчені ще дуже мало.

Мовний контакт, необхідний для досягнення комунікації (спілкування), реалізується спеціальними мовними засобами, скерованими на зав'язування, підтримання, припинення комунікації тощо. Іншими словами, встановлення і підтримання контакту обов'язково передбачав дотримання певних норм мовної поведінки (мовного етикету) співрозмовниками -- уваги до партнера, врахування його потреб, доброзичливого ставлення, тобто дотримання загальних вимог ввічливості. Отже, ввічливість в провідною рисою мовного (і не мовного) спілкування.

Актуальність

Проблема форм ввічливості в мові поряд з практичною актуальністю становить і певний теоретичний інтерес, окремі сторони взаємозв'язків між мовою і психологією людей, раси національно-культурної специфіки мовної поведінки та ін.

Різні мови світу виробили спеціальні (лексичні, морфологічні, синтаксичні, просодичні) засоби вираження ввічливості, спеціальні етикетні мовні формули, які утворюють у кожній конкретній мові цілу систему -- мовний етикет. Це насамперед такі усталені мовні формули, що вживаються при зав'язуванні контакту між комунікантами, як формули звертань і вітань: при підтриманні контакту -- формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту -- формули прощання, побажання тощо. Тобто, власне етикетні мовні формули. Мовний контакт, таким чином, повинен забезпечувати весь комунікативний акт від початку і до закінчення.

Мета

Показати національно-мовні особливості формул звертань у європейських народів.

1. Звертання, вітання, вибачення, подяка, прохання, прощання як функціональні формули категорії ввічливості

мова звертання ввічливість комунікація

У європейському культурному ареалі виділяють п'ять тональностей спілкування -- високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.

Високою тональністю спілкування характеризується сфера суто формальних суспільних структур (на урочистих зібраннях); нейтральною тональністю -- сфера офіційних установ; звичайна тональність спілкування побутує в магазині, в транспорті та ін.; фамільярна -- в сім'ї, в дружньому товаристві; вульгарна тональність, тобто вживання вульгаризмів -- в соціальне неконтрольованих ситуаціях.

Аналізуючи мовні засоби вираження ввічливості, ми виходитимемо з триступеневої (високої, нейтральної, фамільярної) шкали тональностей, оскільки вульгарна тональність несумісна з ввічливістю, а звичайна тональність цілком вміщається в рамках нейтральної тональності.

Звертання і вітання -- це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.

Так, на урочистих зборах промовець, звертаючись до аудиторії, вживе звертання “Товариші!” з атрибутами шановні, вельмишановні, високоповажані або без них.

Звертання товарищ, функціонуючи в ролі власне звертання, в сучасній українській літературній мові реалізує одне із своїх значень, а саме -- людина, громадянин нового соціалістичного суспільства. У такому значенні це слово функціонує як звертання і перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого середовища. Наприклад: “Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко” (О.Довженко).

Офіційна конотативність цього слова-звертання у наш час є досить виразною. Тому в іншій тональності спілкування, скажімо, в нейтральній, це звертання сигналізує про наявність певної “відстані” між комунікантами.Так, звертаючись на вулиці чи в транспорті до незнайомої людини, ми цілком доречно вживемо слово-звертання товариш. А в тональності дружній звертання товариш (якщо не супроводиться яскраво вираженою просодичне емоцією) є неприродним, чужорідним.

З-поміж названих вище формул-привітань лише формула Добрий день! може вживатися в усіх трьох тональностях -- високій, нейтральній і дружній (фамільярній), причому в останніх двох тональностях активно вживаним є її варіант Добридень! Інші формули-вітання (Доброго ранку! Добривечір! і под.) в офіційних сферах не вживаються. Щодо форми вітання Здрастуй! (Здрастуйте!), то її слід розглядати як менш поширену, стилістично позначену.

Гама формул-вітань, вживаних у нейтральній і особливо фамільярній тональності, значно розширюється завдяки просодично (інтонаційно) оформлюваним емоційним відтінкам, а також морфологічним засобам (суфіксам) та синтаксичним (зміною порядку слів) засобам. Пор.: Добрий день! і День добрий! Моє вам шануваннячко (вітаннячко)! і под. У високій тональності таке розширення неможливе.

Отже, нейтральна і фамільярна тональності характеризуються широкою варіативністю формул-звертань і формул-привітань. Для високої тональності варіативність вказаних формул дуже обмежена.

2. Особливості звертань у Галичан

Вуйком і вуйною називають тут або родичів, або старших за віком чоловіка і жінку, частіше в сільській місцевості, де ці звертання збереглися й досі. Показовими є і зменшувально-пестливі власні імена, якими називають дітей, родичів, близьких друзів. На відміну від русифікованих Ваня, Вася, Коля, Міша, Маша і под. це власне українські утворення, причому частково такі, що їх рідко коли зустрінеш на сході України, особливо в містах: Іванку, Миколайку, Михасю, Миросю, Марічко. У художніх оповідях ці гарні імена ставали однією з ознак галицького колориту. Порівняйте в «Тінях забутих предків» Михайла Коцюбинського: «Любчику Іванку! Ци будемо в парі усе?; мушу йти в полонину, Марічко...». Вочевидь, тенденція до утворення власне українських зменшувально-пестливих власних імен поступово набуде сили, і галицькі утворення можуть стати взірцем, основою, імпульсом цих процесів.

Досі популярні в Галичині, особливо на селі, і ті звертання, що характеризують родинні стосунки. З повагою і шаною називають поважну жінку нанашкою («хрещена мати»), молоду жінку небогою («племінниця»). Наприклад: «Гандзю, Гандзюню! Сиди мені, небого, дома, бо я піду в ліс!» (І.Франко). Як і по всій Україні, повноцінно звучать звертання до хрещеного батька і хрещеної матері куме, кумо.

При вибаченні найчастіше вживається форма перепрошую; загальноприйняті слова вибачте, вибачайте в побуті обмежені. Основним словом подяки є дякую і численні підсилені форми типу гарно дякую, файно дякую, красно (красненько) дякую, дуже дякую; ці утворення можуть набувати емоційного забарвлення (виявляти задоволення, незадоволення, захват, огиду і под.). Поширене на сході України спасибі (спільне з російським, від спаси Бог) маловживане.

Особливості форм звертання у піренейському, еквадорському, аргентинському та кубинському варіантах іспанської мови

Вибір форм звертання в національних варіантах іспанської мови залежить від певних чинників, таких, як: соціальна приналежність; професія; степінь знайомства; рівень освіти та виховання; рольові відносини учасників комунікативного акту; тональність відносин між комунікантами і сфера комунікації; місце мовленнєвого акту; комунікативна установка; вік; стать; залежність від проживання в певному регіоні країни; місце проживання (місто, село); стилістичний (експресивно-стилістичний і функціонально-стилістичний); етнічний; форма мовлення (усне, письмове) тощо. Нашу увагу спрямовано до форм звертання в Іспанії, Аргентині, Еквадорі та на Кубі.

Спробуємо систематизувати вживання форм звертання в різних варіантах іспанської мови. Для розгляду обрано перелічені вище країни, оскільки вони представляють варіантність іспанської мови, яка розвивалась під впливом різних субстратів. Система піренейських займенникових форм звертання представлена опозицією tъ/usted (в однині) та vosotros/ustedes (у множині). Протиставлення форм (з позиції традиційної літературної норми) базується на принципі „вічливості”. Аналіз функціонування tъ-звертань засвідчує, що форма tъ має в різних соціальних ситуаціях неоднаковий семантичний зміст, тобто залежно від ситуації відбувається перерозподіл сем. Відзначене в Академічній граматиці значення tъ можливе лише в кількох соціальних ситуаціях, наприклад: чоловік-дружина, батьки-діти, подруга-подруга. Проте в інших соціальних ситуаціях tъ може характеризуватися іншими смислами. Зокрема, при рольових стосунках господар-слуга, офіцер-солдат, директор-підлеглий, які передбачають асиметрію форм звертання, у випадку tъ звернення керівника до підлеглого, форма tъ містить смисл „соціальної переваги”. В граматиці не вказано і на таке значення tъ, як „рівність”, яке проявляється в багатьох сучасних поширених соціальних ситуаціях. Асиметрична модель звертання, яка вимагала від внуків вживання форми usted у звертанні до бабусі, стає архаїчною з позиції сучасної норми. В розглянутих соціальних ситуаціях відбувається порушення традиційної схеми займенникових форм звертання, які побудовані на статусних відмінностях. Соціально-історичні зміни, які відбулися в іспанському суспільстві за останнє століття, вплинули на реалізацію займенникових форм звертання в бік демократизації їхнього використання.

В Іспанії поширеним звертанням у розмовно-побутовій сфері до знайомих адресатів жіночого роду є особові імена, а також їхні зменшувальні форми. Часто вживають їхнє поєднання з емоційно-забарвленими іменниками чи прикметниками. Традиційні форми звертання (регістри спілкування - офіційний, побутово-розмовний): seсorita, seсorita + nombre, seсorita + apellido (рідко), seсora, seсora + nombre, seсora + apellido (рідко), doсa + nombre. Вибір форми зумовлений віком адресата. Для розмовно-фамільярного мовлення характерні такі форми звертання: mujer, niсa, chica, nena, maja, bonita, tнa, chavala, chata, rica, guapa, preciosa, princesa. У ролі апелятивів функціонують також певні метафоричні зооморфізми, такі як: zorra, lagarta, mona, gatita.

3. Звертання в англійській мові

В англійській мові починаючи з XV століття практично повсюдно було прийнято звернення «на Ви» (англ. you). У результаті цього нормативні форми займенників другого числа перестали розрізнятися, таким чином звернення «на Ви» зникло з англійської як самостійна форма. Винятком є архаїчна або поетична мова: релігійні тексти, молитви (при зверненні до Бога), вірші, де використовується займенник «ти» (англ. thou), а також розповсюджене наріччя серед афроамериканців, де використовується займенник «ya».

Висновок

Після розкриття даного питання можна більше дізнатися про особливості звертань тих мов, які є найрозповсюдженішими в Світі. Особливу увагу слід звернути на той факт,що не в усіх народах люди вживають таке звертання як “ти” або “Ви”. Це ті типи звернення до співрозмовника,без яких не можна обійтися в українській мові,на відміну від англійської,де навпаки,звертання ”Ви” практично не вживається взагалі. Цікавими є також особливості форм звертання у піренейському, еквадорському, аргентинському та кубинському варіантах іспанської мови,а саме те,що в різновидах однієї мови присутні різні типи звертань. Маємо можливість дізнатися справжнє походження такого популярного звертання в нашій мові як ”Пан”,котре багато хто вважає істинно корінним українським словом звертанням.

Література

1. Михеева Н. Местоименные формы обращения в аргентинском и кубинском национальных вариантах испанского языка // Актуальные проблемы общего, исторического, сопоставительного языкознаний и литературоведения: Сборник научных трудов. - М.: 1988.

2. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування - К.: Знання,2006.

3. Вихованець І. Р. Кличний відмінок // Українська мова: Енциклопедія. -- К.: Українська енциклопедія, 2000. -- С. 237.

4. Фирсова Н. М. Испанский речевой этикет. - М.: 1991.

Размещено на Allbest.ru