У процесі реалізації відносин часто виникають ситуації, коли інтереси членів сім'ї не збігаються. Це може призводити до конфліктів, що є насамперед наслідком непорозуміння. Взагалі, що таке конфлікт?

Конфлікт -- це відсутність згоди між двома чи декількома суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретним особами або групами людей, а також внутрішній дискомфорт однієї людини.(1)

Так як тема « Конфлікти в сім'ї» розглянемо таблицю класифікації сімейних конфліктів (Таблиця №1) Так як сімейні конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів (2)

Сім'я - унікальний інститут взаємодії людей. Унікальність полягає в тому, що цей щонайтісніший союз кількох людей (чоловік і дружина, потім діти, з ними можуть спільно проживати батьки чоловіка або дружини) пов'язують етичні зобов'язання. У цьому союзі люди прагнуть проводити якомога більше часу, приносити радість і задоволення один одному.

Сім'я постійно перебуває в процесі розвитку, в результаті цього виникають непередбачені ситуації, а членам сім'ї доводиться реагувати на всі зміни. На їхню поведінку в різних ситуаціях впливають темперамент і характер особи. Не дивно, що в кожній сім'ї між її членами з неминучістю виникають різного роду зіткнення. У житті кожної сім'ї, яка існує тривалий час, є етапи, коли відбуваються важливі зміни, здатні викликати конфліктні ситуації.

Конфлікти і напруження можуть виникати не тільки між чоловіком і дружиною, а й між батьками і дітьми. Часто спричиняє їх вікова різниця, відмінність характерів, що утруднює взаєморозуміння. Причина непорозумінь частіше лежить у площині цінностей, стандартів поведінки, адже діти виростають в умовах, відмінних від тих, у яких виховувалися їхні батьки. Тому конфлікти батьків і дітей серйозніші, ніж ускладнення між подружжям. Нерідко батьки схильні трактувати своє ставлення до дітей так, ніби існує якийсь договір між ними та їх дитиною. При цьому забувають, що діти з'явилися на світ внаслідок односторонніх дій батьків, і тому їхні обов'язки теж односторонні.

Особливо загострюються конфлікти між батьками та дітьми підліткового віку. Ця проблема зачіпає майже кожну сім'ю і тому є дуже актуальною.

1.2 Актуальність та причини конфліктів між батьками та дітьми

Конфлікти у взаємодії батьків і дітей -- одна із самих розповсюджених у повсякденному житті. Однак вона деякою мірою обійдена увагою фахівців -- психологів і педагогів. Ми не розглядаємо проблему конфлікту поколінь, що набагато ширше й активно розробляється соціологами. З більш ніж 700 психолого-педагогічних робіт із проблеми конфлікту навряд чи набереться з десяток інший публікацій, у центрі яких стояла б проблема конфліктів між батьками і дітьми. Вона, як правило, вивчається в контексті більш великих досліджень; сімейних відносин , вікових криз , впливу подружніх конфліктів на розвиток дітей та ін. Але неможливо знайти таку родину, де б були відсутні конфлікти між батьками і дітьми. Навіть у забезпечених родинах у більш ніж 30% випадків відзначаються конфліктні взаємини (з погляду підлітка) з обома батьками .

Чому ж виникають конфлікти між батьками дітьми? Крім загальних причин, породжуючи конфліктність взаємин людей, що розглянуті вище, виділяють психологічні фактори конфліктів у взаємодії батьків і дітей:

1. Тип сімейних відносин. Виділяють гармонічний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонічній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного «Ми», здатності членів родини дозволяти протиріччя.

Дисгармонія родини -- це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння в дітей.

2. Деструктивність сімейного виховання. Виділяють наступні риси деструктивних типів виховання:

* розбіжності членів родини з питань виховання;

* суперечливість, непослідовність, неадекватність;

* опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей;

* підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів,

3. Вікові кризи дітей розглядаються як фактори їх підвищеної конфліктності. Вікова криза являє собою перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, примхливими, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточенням, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення , які вони раніше виконували, що призводить до впертості. Виділяють наступні вікові кризи дітей:

* криза першого року (перехід від дитинства до раннього дитинства);

* криза «трьох років» (перехід від раннього дитинства до дошкільного віку);

* криза 6-7 років (перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку);

* криза статевого дозрівання (перехід від молодшого шкільних до підліткового віку -- 12--14 років);

* підліткова криза 15-17 років .

4. Особистісний фактор. Середовище особистісних особливостей батьків, що сприяють їхнім конфліктам з дітьми, виділяють консервативний спосіб мислення, прихильність застарілим правилам поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю і т.д.), авторитарність суджень, ортодоксальність переконань і т.п. Серед особистісних особливостей дітей називають такі, як низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі і т.п. Таким чином, розглянуті конфлікти можуть бути представлені як результат помилок батьків і дітей.

Виділяють наступний типи відносин батьків і дітей:

* оптимальний тип відносин батьків і дітей;

* потребою це назвати не можна, але батьки цікавляться інтересами дітей, а діти діляться з ними своїми думками;

* скоріше батьки проникають у турботи дітей, чим діти діляться з ними (виникає спільне невдоволення);

* скоріше діти відчувають бажання поділятися з батьками, чим ті турбуються, інтересами і заняттями дітей;

* поведінка, життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві батьки;

* поведінка, життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві діти;

* батьки не цікавляться інтересами дітей, а діти не відчувають бажання ділитися з ними (протиріччя не помічалися і переросли в конфлікти, взаємне відчуження).

Найбільше часто конфлікти в батьків виникають з дітьми підліткового віку. Психологи виділяють наступні типи конфліктів підлітків з батьками: конфлікт нестійкості батьківського відношення (постійна зміна критеріїв оцінки дитини); конфлікт гіперопіки; конфлікт неповаги прав на самостійність (тотальності вказівок і контролю); конфлікт батьківського авторитету (прагнення домогтися свого в конфлікті за будь-яку ціну).

Звичайно дитина на домагання і конфліктні дії батьків відповідає такими реакціями (стратегіями), як:

* реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру);

* реакція відмовлення (непокора вимогам батьків);

* реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів з батьками, приховування інформації і дій). Виходячи з цього основними напрямками профілактики конфліктів батьків з дітьми можуть бути наступні:

1. Підвищення педагогічної культури батьків, що дозволяє враховувати вікові психологічні особливості дітей, їхні емоційні стани.

2. Організація родини на колективних початках. Загальні перспективи, визначені трудові обов'язки, традиції взаємодопомоги, спільні захоплення є основою виявлення і дозволу виникаючих протиріч.

3. Підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу.

4. Інтерес до внутрішнього світу дітей, їхнім турботам і захопленням. На думку психологів конструктивній поведінці батьків у конфліктах з маленькими дітьми може сприяти наступне:

- завжди пам'ятати про індивідуальність дитини;

- враховувати, що кожна нова ситуація вимагає нового рішення;

- намагатися зрозуміти вимоги маленької дитини;

- пам'ятати, що для змін потрібен час;

- протиріччя сприймати як фактори нормального розвитку;

- виявляти сталість стосовно дитини;

- частіше пропонувати вибір з декількох альтернатив;

- схвалювати різні варіанти конструктивної поведінки

- спільно шукати вихід шляхом зміни в ситуації;

- зменшувати число «не можна» і збільшувати число «можна»;

- обмежено застосовувати покарання, дотримуючись при цьому справедливості і необхідності;

- дати дитині можливості відчути неминучість негативних наслідків його провини;

- логічно роз'ясняти можливості негативних наслідків;

- розширювати діапазон моральних, а не матеріальних заохочень;

- використовувати позитивний приклад інших дітей і батьків;

враховувати легкість переключення уваги в маленьких дітей. (3)

1.3 Соціоніка про конфлікти між батьками та діти й вирішення проблеми

Сімейні конфлікти завжди слід розглядати як складне явище. Я вважаю, причина будь-якого конфлікту між батьками та дітьми може бути кілька. Наприклад, підліток не довіряє батькам, на будь-яке зауваження реагує підкреслено різко, відмовляється виконувати прохання батьків. Причиною такої конфліктної поведінки підлітка можуть бути насамперед самі батьки, які часто не ладили між собою в присутності дитини, і ставляться до неї жорстоко, за щонайменші провині карають фізично. Іншою причиною можуть бути поради однолітків відкрито чинити опір такому режиму. Причиною може бути також процес становлення особи підлітка, відстоювання ним своєї самостійності.

Сімейні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді дискомфорту, стресів і депресій. Тому їх краще попереджати. Для цього психологи і конфліктологи пропонують багато різних варіантів поведінки:

- зберігайте витримку в будь-якій ситуації, не втягуйтеся в конфлікт, дайте повністю висловитися стороні, що його провокує;

- підходьте до будь-якого інциденту дуже уважно, всебічно аналізуйте його;

- виключайте із спілкування будь-які претензії на перевагу, не принижуйте інших, не хваліть себе, показуючи свою невихованість;

- визнавайте й аналізуйте відкрито свої помилки, не переносьте свою провину на інших;

- не робіть трагедії в сім'ї з того, що хтось помилився (що сталося, то сталося);

- будь-які зауваження один до одного з'ясовуйте тільки наодинці, а всі претензії висловлюйте виключно в доброзичливій формі;

- якщо не дає спокою думка про те, що ваша дружина (чоловік) стала вашим особистим противником, запитаєте себе, чому це відбулося, чому ви стали таким, що так погано думаєте про кохану раніше людину;

- шукайте недоліки в собі, а не у своїх близьких;

- всі непорозуміння між собою з'ясовуйте за відсутності дітей, не втягуйте у вирішення конфліктів родичів, друзів;

- зусилля у вирішенні конфлікту спрямовуйте не на перемогу своєї близької людини, а на сумісне доброзичливе вирішення ситуації;

- позиція щодо виховання дітей має бути єдиною;

- не обіцяйте дітям того, що не зможете виконати;

- не акцентуйте увагу на недоліках членів сім'ї, знайдіть у їхній поведінці, бажаннях, прагненнях щось хороше, зосередьтеся на цьому;

- зміцнюйте зв'язки, що зближують вас із дітьми (довіру, щирість, правдивість тощо);

- не докоряйте дитині за будь-який вчинок, але і не перехвалюйте її;

- вислуховуйте будь-які поради, але пам'ятайте, що жити вам разом не з порадниками, а з тим, на кого ви скаржитеся.

Але найпоширенішими засобами вирішення конфлікту є:

-- усунення причин конфлікту, подолання образу «ворога», що склався у конфліктуючих сторін;

-- зміна вимог однієї зі сторін, коли опонент іде на певні поступки. Інколи обидві сторони погоджуються на компроміс у зв'язку з виснаженням ресурсів, втручанням третьої сторони;

-- боротьба, яка передбачає перемогу однієї зі сторін;

-- консенсус, який є згодою значної більшості учасників конфлікту щодо його головних питань. Консенсус може бути основним (відображує ступінь єдності цілей та цінностей), процедурним (встановлює правила дій), на рівні відношення до політики, влади, керівництва. Часто конфліктуючі сторони різко обмежують можливості вирішення конфлікту шляхом консенсусу.

Вирішення сімейних конфліктів може бути забезпечене досягненням згоди із спірних питань. Це найсприятливіший варіант подолання будь-яких сімейних конфліктів. Але є і не конструктивні форми подолання таких конфліктів. Прикладом цього може бути припинення контактів з дітьми чи іншими членами сім'ї, позбавлення батьківських прав і т.п. Такі наслідки важким тягарем лягають на батьків або дітей, викликають у них важкі емоційно-психологічні переживання.

Звісно психологи, конфліктологи радять дотримуватись певної поведінки в сімї, але мало в кого це вдається. Але на мою думку, успішність розв'язання конфлікту залежить від пошуку спільних цілей та інтересів, зниження негативних емоцій опонента, об'єктивного обговорення проблеми, вибору оптимальної стратегії розв'язання конфлікту. Безпосереднє розв'язання конфлікту дає змогу зберегти як нерви, так і теплі відносини в сімї.

Розділ ІІ. Програма соціологічного дослідження конфліктів між батьками та дітьми.

2.1 Методологія дослідження

Безпосереднім приводом для проведення практично орієнтованого соціологічного дослідження звичайно виступає та чи інша соціальна проблема або проблемна ситуація, яка стосується певних груп людей, їх інтересів і потребує вирішення. Фіксація проблемної ситуації та з'ясування її суті передують конкретно-соціологічному дослідженню у вузькому значенні цього виразу, утворюючи попередній етап соціологічного аналізу. Отже, предметом емпіричного соціологічного дослідження є певна соціальна проблема (у нашому випадку - конфлікт між батьками та дітьми).

Соціальна проблема виступає як завдання соціальної дії і характеризується певними ознаками. По-перше, це прагнення до зміни соціальної ситуації, що склалася у колективі людей, який належить досліджувати. При цьому ступінь усвідомлення проблеми дослідником буває різним: від неясного вгадування до чіткого формулювання. По-друге, при розв'язанні соціальних проблем завжди є певна кількість варіантів їх вирішення, причому кожний з них має свої наслідки. Чим більш складною є соціальна система, в якій виникає проблема, тим більш розмаїтими будуть шляхи її розв'язання. Тому соціологічний аналіз повинен розглядати соціальну проблему у зв'язку з основними параметрами соціальної системи. У нашому випадку конфлікти у сім'ях доцільно розглядати у взаємозв'язку із загальним станом нашого суспільства, у конкретному соціальному просторовому і часовому вимірі.

Мета конкретно-соціологічного дослідження визначає переважаючу орієнтацію, від якої залежить уся логіка його здійснення і реалізації. Програма конкретно-соціологічного дослідження повинна дати відповідь на питання про те, на розв'язання якої проблеми і досягнення якого результату орієнтоване це дослідження.

Об'єктами конкретно-соціологічного дослідження на емпіричному рівні виступають соціальні групи, спільності, соціальні інститути. Тому в широкому сенсі слова об'єктом дослідження є носії певної соціальної проблеми - люди, об'єднані у спільноти різного типу, а також їхня діяльність.

Говорячи, наприклад, про конфлікт у сім'ї між батьками та дітьми очима дітей, я маю на увазі конкретних дітей. У моєму випадку це будуть діти 17-20 рік, які навчаються в Білоцерківському аграрному університеті.

Характеристики об'єктів дослідження

1. просторові - місто Біла Церква, БНАУ.

2. часові (з 27 березня - 13 квітня 2012 року).

3. у дослідженні приймають участь студенти БНАУ економічного факультету.

Предметом даного соціологічного дослідження виступає стан психологічного клімату в сім'ях, відношення дітей до батьків,а саме відносини між батьками та дітьми.

У даному разі цілі конкретно-соціологічного дослідження можна сформулювати так:

· Встановлення причин, які викликають появу напруження, а згодом і конфлікт у стосунках між батьками та дітьми.

· Визначення кола основних заходів, які дадуть змогу розв'язати конфлікт і запобігти його в майбутньому, допоможуть виробленню сприятливого психологічного клімату в сім'ї.

Завдання конкретно-соціологічного дослідження - це сукупність цільових установок, спрямованих на аналіз і розв'язання проблеми. Завдання дослідження безпосередньо випливають із поставлених перед дослідниками цілей і є їхньою конкретизацією. Так, для досягнення першої мети доцільно запланувати такі завдання:

· з'ясування реального стану психологічного клімату в сім'ях та його вплив на успішність та розвиток дітей;

· виявлення ступеня конфліктного напруження дітей в навчанні;

· виявлення ступеня конфліктного напруження у сім'ї;

· встановлення характеру причин, що викликають появу конфлікту на особистісному рівні.

Досягнення другої мети буде можливе, якщо виконати такі завдання:

· накреслити допоміжні заходи, які сприяють розв'язанню існуючого конфлікту;

· виробити конкретні рекомендації, скеровані на уникнення конфліктів у майбутньому.

Гіпотеза в конкретно-соціологічному дослідженні -- це наукове припущення, яке висувають для можливого пояснення певних соціальних фактів, явищ і процесів, котре треба підтвердити або спростувати В методологічному плані гіпотеза служить з'єднувальною ланкою між теоретичною концепцією та емпіричною базою дослідження. Її висувають для перевірки тих залежностей, які внесені до теоретичної схеми і на вивчення яких скеровані завдання дослідження. У цьому сенсі гіпотеза є своєрідним прогнозом їх очікуваного розв'язання, який може і не виправдатися, що не применшує її цінності. Важливим є те, що її висунення дає змогу зробити обґрунтований перехід від теоретичних понять до емпіричних даних.

Усі гіпотези поділяються на гіпотези-підстави і гіпотези-наслідки, які виводяться з перших. У даному разі можна виділити таку гіпотезу-підставу: основною причиною виникнення конфліктів між батьками та дітьми-підлітками є та, яка пов'язана з особистісними характеристиками батьків, дітей та невиправданими вимогами одних до інших, що має своїм наслідком незадоволення одних одними і зростання напруженості у сім'ях. Формування цієї основної гіпотези супроводжується висуненням гіпотез-наслідків:

· можна припустити, що незадоволення дітей батьками та батьків дітьми зумовлена матеріальними труднощами в сім'ї;

· можна припустити, що батьки мають слабку теоретичну підготовку у галузі педагогіки;

· можна уявити, що основним способом розв'язання цього конфлікту виступатиме індивідуальна робота психологів та педагогів окремо з дітьми і батьками з конфліктних сімей. Якщо це не погасить конфлікт зовсім, то хоча б пом'якшіть його протікання.

2.2 Методика дослідження

Перш ніж приступити до дослідження, соціолог звертає увагу на наявність інформації про досліджуваний об'єкт. Саме на основі знань про об'єкт перед збиранням емпіричних даних розробляються гіпотези соціологічного дослідження. Відповідно них, а також цілей і завдань будують стратегічний план соціологічного дослідження.

Існує три варіанти стратегічного плану дослідження:

* пошуковий;

* аналітичний;

* експертний.

Пошуковий варіант плану застосовують у тому розі, коли про об'єкт та предмет дослідження нема чітких і ясних уявлень. Тоді така різновидність стратегічного плану має на меті уточнення проблеми і формулювання гіпотез.

В нашому випадку план матиме такий вигляд:

І. Вивчення та опрацювання наявності літератури з питань сім'ї та взаємовідносин батьків і дітей.

ІІ. Проведення інтерв'ю з експертами (спеціалістами-науковцями та спеціалістами-практиками).

ІІІ. Проведення спостереження за носіями проблемної ситуації (дітьми та батьками).

Робочий план проведення соціологічного дослідження “Конфлікти між батьками і дітьми очима дітей”

1. ЕТАП ПІДГОТОВКИ ДО ПОЛЬОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Обговорення і затвердження програми конкретно-соціологічного дослідження.

1.2. Складання проекту вибірки і бланку її коректування.

1.3. Розробка інструкцій для групи, що займатиметься збиранням первинної соціологічної інформації.

1.4. Тиражування (друкування і розмноження) методичного інструментарію для проведення пробного (пілотажного) дослідження.

1.5. Проведення пробного дослідження.

1.6. Аналіз результатів пробного дослідження.

1.7. Внесення корективів у програму, методичні документи та інструкції щодо опитування відповідно до підсумків пробного дослідження.

1.8. Тиражування методичного інструментарію для масового збирання інформації.

1.9. Формування групи збирання первинної інформації

(анкитерів).

1.10. Інструктаж і навчання анкитерів.

2. ЕТАП ПОЛЬОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Узгодження організаційних питань польового дослідження з представниками університету.

2.2. Підготовка респондентів до дослідження.

2.3. Проведення польового дослідження (масового збирання первинної інформації).

3. ПІДГОТОВКА ПЕРВИННОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДО П ОПРАЦЮВАННЯ ТА ОБРОБКА НА КОМП'ЮТЕРАХ

3.1. Розробка інструкції для вибракування неправильно заповнених анкет.

3.2. Вибракування непридатних для обробки анкет.

3.3. Виписування одержаних відповідей на відкриті питання для їх подальшої типологізації.

3.4. Розробка інструкції щодо кодування відкритих питань.

3.5. Кодування відкритих питань.

3.6. Складання програми для комп'ютера.

3.7. Перенесення одержаної інформації з анкет до комп'ютера.

3.8. Обробка первинної соціологічної інформації на комп'ютері.

4. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ, ФОРМУЛЮВАННЯ ВИСНОВКІВ І РЕКОМЕНДАЦІЙ

4.1. Аналіз результатів дослідження і підготовка попереднього звіту.

4.2. Науково-практичне обговорення попереднього звіту, висновків і рекомендацій за підсумками дослідження.

4.3. Доопрацювання і затвердження остаточного звіту, висновків і рекомендацій за підсумками дослідження.

4.4. Підготовка і затвердження аналітичної довідки за підсумками дослідження для органів управління і зацікавлених сторін.

Методи дослідження, збору, аналізу даних

Серед методів збору первинної соціальної інформації найпопулярнішим є метод опитування.

Для покращення мікроклімату в опитаних сім'ях можна запропонувати:

1. Індивідуальні консультації з фахівцями-психологами та педагогами (окремо для кожної групи);

2. Участь у різноманітних сімейних заходах (походи, екскурсії тощо).

3. Ознайомлення батьків зі спеціальною літературою з основ сімейного виховання.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім'я, належать: місце проживання (регіон, вид поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальне становище; рівень освіти і культури членів сім'ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім'ї; стартова позиція, тобто та моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

Конфлікти у взаємодії батьків і дітей, як правило, вивчається в контексті більш великих досліджень; сімейних відносин, вікових криз, впливу подружніх конфліктів на розвиток дітей та ін. Але неможливо знайти таку родину, де б були відсутні конфлікти між батьками і дітьми. Навіть у забезпечених родинах у більш ніж 30% випадків відзначаються конфліктні взаємини (з погляду підлітка) з обома батьками. Причини конфліктів зумовлені: типом сімейних відносин, деструктивністю сімейного виховання, віковими кризами дітей, особистісним фактором, Виходячи з цього основними напрямками профілактики конфліктів батьків з дітьми можуть бути наступні: 1. Підвищення педагогічної культури батьків, що дозволяє враховувати вікові психологічні особливості дітей, їхні емоційні стани. 2. Організація родини на колективних початках. Загальні перспективи, визначені трудові обов'язки, традиції взаємодопомоги, спільні захоплення є основою виявлення і дозволу виникаючих протиріч. 3. Підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу. 4. Інтерес до внутрішнього світу дітей, їхнім турботам і захопленням.

Нині в Україні переважають прості сім'ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми (будь-якого віку) або без них. На сім'ї такого типу припадає майже 75%. А от сім'ї, які складаються з двох і більше подружніх пар, становлять лише 4,8%. Це в основному сім'ї, в яких діти, що одружились, живуть разом з батьками. Значна категорія сімей, у складі яких немає подружньої пари.

Перебуваючи у тісному взаємозв'язку із соціальним організмом, будучи його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні і розвитку сім'ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім'ї, збагачення її соціальних функцій.

Водночас розвиток сім'ї, зміцнення її і стабілізація - справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

Размещено на Allbest.ru