Подружня дисгармонія у безплідному шлюбі при хронічному аднекситі у жінок та її психотерапія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український науково-дослідний інститут соціальної

і судової психіатрії та наркології

УДК 616. 89-008. 442. 4: [618. 177-

06: 618. 12-002-036. 1]

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Подружня дисгармонія у безплідному шлюбі при хронічному аднекситі у жінок та її психотерапія

14. 01. 16 - психіатрія

БОБИР ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

Київ - 2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невротичні і поведінкові розлади нерідко трапляються при хронічному аднекситі у жінок: за різними даними, він спричиняє ці розлади і сексуальну дисфункцію у 17, 0 - 69, 5% жінок (І. Л. Ботнєва, 1990; З. В. Рожановська, 1990; Л. П. Імшинецька, 1997; K. Crooks, K. Baur, 1998; Г. Келлі, 2000). Водночас у структурі гінекологічних захворювань хронічний аднексит складає 60 - 65% (Г. К. Степанківська, 1997; Н. Г. Гойда, 1998), і є лідером серед хронічних запальних захворювань жіночих статевих органів та основною причиною вторинної безплідності жінок. Невротичні і сексуальні розлади поряд із безплідністю призводять до подружньої дисгармонії і в багатьох випадках до руйнування сім'ї - за даними Ю. С. Паращука (1987), В. І. Грищенка (1998), В. В. Кришталя (1998), кількість розлучень із цієї причини становить від 7, 5 до 21%.

Незважаючи на велику розповсюдженність невротичних і сексуальних розладів при хронічному аднекситі і безплідності у жінок, патогенетичні механізми їхнього розвитку за даної патології вивчено недостатньо. Хоча зазначеним розладам у жінок із запальними захворюваннями геніталій, у тому числі і з хронічним аднекситом, присвячено чимало публікацій (М. М. Григорян, Ю. П. Прокопенко, 1999; М. В. Єкимов, 1999; Л. П. Імшинецька, 1999; К. В. Подшивалов, 1999; І. Р. Айріянц, 1999). В існуючих працях, що порушують головним чином біологічні аспекти сексуальних розладів при хронічному аднекситі, недостатньо враховуються психічний стан пацієнток, парний характер сексуальної функції і багатомірність її забезпечення. Мало уваги дослідників привертав і зв'язок порушення гармонії подружньої пари, в якій дружина хворіє на хронічний аднексит і страждає на безплідність, із соціально-психологічними чинниками, а також дисгармонійний вплив поєднання сексуальної дисфункції з безплідністю у жінок на систему стосунків і адаптацію подружжя.

Безплідність і сексуальні порушення є для жінки високозначущою хронічною психотравмою і, призводячи до виникнення невротичних розладів та порушення стосунків подружжя, вони ще більше погіршують її психічний стан. Розвиткові психопатологічних синдромів у жінок сприяють також внутрішньоособистісний конфлікт у дружини та міжособистісний у подружжя, які виникають при сексуальній дисгармонії та безплідності. Приєднання до запального процесу вегетативної іннервації жіночих статевих органів обтяжує його своєрідним нейрогінекологічним симптомокомплексом (І. Л. Ботнєва, 1990; Л. П. Імшинецька, 1997), і призводить до зміни міжцентральних нервових відношень (вторинної патогенетичної титуляризації).

Отже, складна взаємодія, з одного боку, хронічного гінекологічного захворювання, безплідності, невротичних і сексуальних розладів у жінок, з другого - міжособистісного конфлікту подружжя визначають актуальність цієї проблеми та її медичне і соціальне значення. Тим часом причини, механізми розвитку, перебіг і клінічні прояви порушення подружньої гармонії при даній патології у жінок лишаються практично не дослідженими. Не розроблені в зв'язку з цим і методи диференційної діагностики та ефективної психотерапевтичної корекції, попри нагальну потребу в них для клінічної практики.

Усе сказане визначило актуальність і необхідність проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: «Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології і патогенезі, корекції і профілактиці порушень сексуального здоров'я» (№ держ. реєстрації 0195U020613).

Мета і задачі дослідження - на основі вивчення з позицій системного підходу причин і механізмів розвику подружньої дисгармонії при хронічному аднекситі і безплідності у жінок розробити систему її комплексної психотерапії.

Згідно із зазначеною метою було поставлено такі задачі:

1. Вивчити особливості формування сексуальності подружжя і визначити їх зв'язок з існуючими в них сексуальними розладами.

2. З'ясувати роль соматогенних, психогенних та соціогенних чинників у розвитку подружньої дисгармонії.

3. Дослідити зміни особистості та міжособистісних стосунків подружжя за розглядуваної патології у дружини.

4. Вивчити причини та умови порушення подружньої гармонії при хронічному аднекситі і безплідності у жінок.

5. Визначити варіанти подружньої дисгармонії при безплідному шлюбі, обумовленому хронічним аднекситом у дружини, з'ясувати їх перебіг та прояви.

6. Розробити систему психотерапії порушення гармонії подружньої пари, в якій дружина хворіє на хронічний аднесит і страждає на безплідність.

7. Об'єкт дослідження - порушення подружньої гармонії у безплідному шлюбі при хронічному аднекситі у дружини.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку і клінічні прояви подружньої дисгармонії при даній патології у жінок.

Методи дослідження - клініко-психопатологічний метод; системно-структурний аналіз сексуальної гаромнії; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків подружжя; методи математичної статистики - для оцінки достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі системного підходу до вивчення порушень подружньої гармонії розкрито причини та механізми розвитку сексуальних і невротичних розладів у жінок із хронічним аднекситом і безплідністю, показано їх клінічні особливості.

Принципово новим у роботі є визначення ролі негативних психологічних, соціальних, соціально-психологічних та біологічних чинників у порушенні подружньої гармонії при даній патології у дружини.

Вперше визначено причини, механізми формування, перебіг та прояви різних варіантів подружньої дисгармонії в умовах інфертильного шлюбу і запропоновано їх диференційно-діагностичні критерії.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виявленні клінічних особливостей сексуальних розладів у жінок при хронічному аднекситі і безплідності, а також проявів подружньої дисгармонії при цій патології.

Визначені закономірності дали можливість розробити і запровадити у клінічну практику диференційно-діагностичні критерії різних варіантів подружньої дисгармонії і систему психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари, в якій дружина хворіє на хронічний аднексит і страждає на безплідність.

Основні результати дисертаційного дослідження впроваджені в практику роботи Київського міського науково-методичного центру планування сім'ї, репродукції людини, сексології та андрології, відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, а також в учбовий процес кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок автора. Автор особисто проаналізувала вітчизняну та закордонну літературу з проблеми, що вивчалася, особисто планувала етапи проведення дослідження.

Підбір, клініко-психопатологічне, спеціальне сексологічне, психодіагностичне обстеження 150 жінок, що хворіють на хронічний аднексит і страждають на безплідність, а також їхніх чоловіків, виконані автором самостійно. Здійснено наукову інтерпретацію зазначених результатів, а також додаткових лабораторних (біохімічних, імунологічних) досліджень.

Особисто був проведений аналіз результатів всіх компонентів дисертаційної роботи із застосуванням сучасної програми статистичного аналізу, на підставі чого були підготовлені до друку всі наукові праці, підготовлена до захисту дисертаційна робота, а також здійснене впровадження результатів наукових досліджень в клінічну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданні секції сексопатологів Харківського медичного товариства (2000, 2001рр.), на конференції «Нові технології в медицині» Харківської медичної академії післядипломної освіти (2000р.), на Українській конференцій з реабілітації хворих із психічними порушеннями (Харків, 2001р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано без співавторів 6 наукових робіт, з них 4 статті у фахових виданнях (згідно переліку ВАК України).

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 150 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків та списку використаних джерел, що містить 279 найменувань, з них 197 вітчизняних та 82 зарубіжних авторів. Дисертація ілюстрована 27 таблицями.

подружня дисгармонія

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебувало 150 подружніх пар, у яких дружини хворіли на хронічний аднексит і страждали на безплідність. У 120 з них мала місце подружня дисгармонія, у решти 30, незважаючи на наявність аднекситу і безплідність у дружини, дисгармонії не спостерігалося, ця група обстежувалася як контрольна.

Серед подружніх пар із дисгармонією було виділено чотири групи. Першу з них склали 30 пар, у яких у дружини відзначалася сексуальна дисфункція, обумовлена хронічним аднекситом, що супроводиться больовим синдромом. До другої групи увійшли 25 подружніх пар, у яких спостерігалася сексуально-еротична дезадаптація, до третьої - 20 пар із дисгармонією, зумовленою неправильною інтерпретацією подружжям своїх сексуальних проявів внаслідок дезінформації в питаннях психогігієни статевого життя. Четверта група складалася з 45 пар, у яких подружня дисгармонія була спричинена соціально-психологічною дезадаптацією подружжя.

Обстежені подружні пари були віком від 20 до 36 років, причому переважна більшість з них (80 ±± 4%) - віком від 21 до 30 років.

Переважна більшість жінок (90 ±± 5%) перебували в першому, 10 ±± 5% - у другому шлюбі. Тривалість перебування подружжя в шлюбі становила від кількох місяців до 10 років, давність безплідності відповідала тривалості перебування в шлюбі.

Давність хронічного аднекситу у жінок складала від 1 до 10 років.

Подружня дисгармонія у другій і третій групах пар виникла з самого початку статевого життя у шлюбі, в першій і четвертій групах вона відзначалася від 3 до 10 років. У переважній більшості випадків (у 81 ±± 5%) подружжя дисгармонія виникала в найактивнішому репродуктивному віці (21 - 30 років).

Вивчення механізмів порушення подружньої гармонії здійснювали методом системно-структурного аналізу за критеріями, компонентами та складовими сексуальної гармонії (В. В. Кришталь, 1985). Ерогенні зони і діапазон прийнятності подружжя досліджували за спеціальною методикою В. І. Здравомислова (1985) у модифікації В. В. Кришталя (1999). Для визначення типу статевої конституції жінок використовували векторну шкалу І. Л. Ботнєвої (1990), типу статевої конституції чоловіків - шкалу Г. С. Васильченка (1983). Тип сексуальної мотивації визначали за класифікацією В. В. Кришталя (1999), психосексуальні типи чоловіка і жінки - за С. С. Лібіхом (1986).

У процесі психодіагностичного обстеження подружжя досліджували їхню самооцінку за методикою Q-сортування C. R. Rogers (1946). Спрямованість особистості подружніх пар вивчали за домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями і проведенням дозвілля. Для визначення фрустраційних реакцій подружжя і ступеня їхньої соціальної адаптації використовували методику S. Rosenzweig (1995). Значення для сімейних пар сексуального життя взагалі і сексуального розладу зокрема визначали за ціннісною шкалою С. С. Лібіха (1996), типи внутрішньої картини хвороби - за методикою ЛОБІ.

Для визначення причин порушення міжособистісних стосунків використовували методику T. Leary (1957).

З метою вивчення гормональної забезпеченності статевої функції жінок визначали вміст в плазмі крові прогестерону, тестостерону, пролактину, естрадіолу, лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів, радіо імунологічним методом. Дослідження проводили за допомогою стандартних наборів фірми Cea-Ire-Sorin (Франція, Італія). Для виключення чоловічого чинника безплідності оцінювали спермограму чоловіків за загальноприйнятими параметрами.

Дані, отримані в результаті клінічних досліджень, статистично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок В. С. Генеса (1967), дані психодіагностичних та радіоімунологічних досліджень - за методом Стьюдента, різниця показників рахувалася достовірною при p<0, 05.

Результати дослідження та їх обговорення. У 38 ±± 5% пацієнток було діагностовано трубну, у 22 ±± 4% - перитонеальну форму і у 40 ±± 5% - поєднання тієї та іншої форми безпліддя. Дані меноциклограми показали наявність у більшості жінок недостатності лютеїнової фази, що обумовлена тривалим запальним процесом у внутрішніх геніталіях і свідчить про гіпофункцію яєчників. Найчастіше вона зустрічалася у жінок першої (76 ±± 8%) і найрідше (48 ±± 10%) - у пацієнток другої групи.

У неврологічній картині у більшості жінок і 26 ±± 4% чоловіків відзначалася вегетативно-судинна дистонія. Однак органічного ураження нервової системи не було ні в кого з обстежених.

Вивчення характерологічного преморбіду виявило, що в жінок переважали істеричні (43 ±± 4%), набагато рідше зустрічалися астеноневротичні, епілептоїдні, шизоїдні і в поодиноких випадках - психастенічні і гіпертимні акцентуації характеру. При тривалості безпліддя понад 5 років акцентуації характеру у жінок ставали більш вираженими. Ми вважаємо, що подібну динаміку характерологічних рис жінок із безплідністю слід вважати чинником, який сприяє розвиткові і посилює перебіг подружньої дисгармонії. У 25 ±± 4% чоловіків не було виявлено явних акцентуацій характеру, причому у 60 ±± 11% третьої групи. У жінок відсутність акцентуацій була надзвичайно рідкою (3 ±± 2%).

Було встановлено залежність наявних у подружжя акцентуацій характеру від типу здобутого виховання. Гармонійного виховання, що сприяє формуванню врівноваженого характеру, не отримала жодна жінка з основних груп. Що ж до статевого виховання, яке нерідко має визначальний вплив на сексуальність людини, то воно найчастіше було неправильним, особливо у жінок, або не проводилося зовсім.

Вивчення психічного стану всіх жінок і 68 ±± 6% чоловіків виявило ті чи інші афективні, невротичні або особистісні розлади. При цьому у жінок найчастіше траплялися депресивні епізоди (F 32. 0), особливо вь четвертій групі подружніх пар (40 ±± 8%) та іпохондричний розлад (F 45. 2) - у третій групі 50 ±± 12%. У чоловіків найчастішим був рекурентний депресивний розлад (F 33. 0) - у першій групі 60 ±± 9%, який найрідше відзначався у жінок (10 ±± 4%). Частина обстежених (18 ±± 5% жінок і 13 ±± 5% чоловіків) хворіли на неврастенію (F 48. 0), а в деяких (12 ±± 5% жінок і 4 ±± 2% чоловіків) був діагностований демонстративний розлад особистості (F 60. 4).

Результати обстеження дають підстави зробити висновок про невротичну структуру особистості жінок, які страждають безпліддям, та формування у них своєрідного невротичного симптомокомплексу - феномена інфертильної невротизації. Безплідність, що розцінюється жінками як вітально-особистісна неповноцінність, є хронічною психотравмою, яка сприяє загостренню характерологічних рис, формуванню невротичних розладів у жінок і посилює подружню дисгармонію.

У більшості (54 ±± 5%) жінок відзначалося порушення темпу соматосексуального розвитку. Найчастіше він був уповільненим, особливо в третій групі (75 ±± 11%). У чоловіків порушення статевого дозрівання траплялося набагато рідше (15 ±± 3%). У психосексуальному розвитку у переважної більшості, а в третій групі подружніх пар - у всіх жінок спостерігалася ретардація. У чоловіків усіх груп психосексуальний розвиток здебільшого (72 ±± 6%) був своєчасним. Девіації психосексуального розвитку полягали у формуванні у 48 ±± 7% жінок і 53 ±± 7% чоловіків неправильної статеворольової поведінки. При цому у жінок першої, другої і четвертої груп частіше мала місце трансформація, а у чоловіків першої, третьої і четвертої груп - гіперрольова поведінка. Поєднання в четвертій групі маскулінної поведінки жінок (46 ±± 8%) та гіпермаскулінної поведінки чоловіків (42 ±± 8%) сприяло психологічній дезадаптації подружжя та посилювало її.

Вивчення ерогенних зон жінок виявило їхню відсутність у 17 ±± 3%, негенітальні ерогенні зони позначалися у 23 ±± 3%, у решти пацієнток були адекватні ерогенні зони. За відсутності ерогенних зон оргазм виникав під дією психоемоційних стимулів (сексуальних фантазій). Настання оргазму за наявності позагенітальних ерогенних зон було пов'язано з особливою мастурбаційною технікою.

У жінок першої, другої і четвертої груп мали місце сукупні порушення сексуальної функції. Для жінок першої групи були найбільш характерні генітальгія (диспареунія, F 52. 6) - 100 ± 3%; для другої - відсутність сексуальних реакцій (F 52. 2) - 76 ±± 9%; зниження статевого потягу (алібідемія, F 52. 0) та оргазмічна дисфункція (аноргазмія, F 52. 3) - 72 ±± 9%; для четвертої - гіполібідемія (67 ±± 7%) і також сполучення алібідемії та аноргазмії (54 ±± 8%). Майже з однаковою частотою траплялися у жінок зазначених груп оргазмічна дисфункція (41 ±± 5%) і відсутність генітальних реакцій (38 ±± 5%). У третій групі подружніх пар сексуальна функція була збережена і в жінок, і в чоловіків, її прояви відповідали вікові і статевій конституції подружжя, але неправильно інтерпретувалися ними.

У чоловіків, сексуальні порушення, що мали відносний характер, відзначалися набагато рідше, ніж у жінок. Здебільшого спостерігалися у другій групі, тобто при сексуально-еротичній дезадаптації, поєднання гіпоерекції (F 52. 2) з передчасним сім'явипорскуванням (F 52. 4) - у всіх обстежених, і в четвертій (при соціально-психологічній дезадаптації) - ізольовані гіполібідемія (F 52. 0) та гіпоерекція (42 ±± 8%). У четвертій групі також окремі жінки (7 ±± 4%) і чоловіки (4 ±± 3%) зазнавали сексуальної аверсії (F 52. 10). Усі подружжя основних груп зазнавали психосексуальної незадоволеності (F 52. 11).

Системно-структурний аналіз подружньої гармонії дав можливість визначити такі порушення його компонентів та складових в основних групах подружніх пар. Соціокультурна складова соціального компонента була уражена внаслідок невідповідності загальної і сексуальної культури, а також низького її рівня у всіх подружніх пар другої та третьої і майже у половини - першої групи. Інформаційно-оцінна складова даного компонента була порушена у всіх жінок та переважної більшості їхніх чоловіків у перших двох групах подружніх пар і у всіх третьої групи через низький рівень поінформованності в питаннях психогігієни статевого життя. Найрідше ця складова була порушена в четвертій групі.

Психологічний компонент подружньої гармонії страждав у всіх подружніх пар другої, третьої і четвертої груп внаслідок наявності в одного чи обох із подружжя внутрішньоособистісного конфлікту, а соціально-психологічний компонент - у всіх подружніх пар четвертої і більшості - решти груп з приводу порушення міжособистісних стосунків через невідповідність спрямованості особистості і наявності рольових конфліктів. Біологічний компонент був уражений у всіх обстежених жінок і чоловіків через психічну його складову, порушену внаслідок невротичної реакції обстежених на безплідний шлюб і сексуальну дисгармонію. Генітальна складова цього компонента була уражена у всіх жінок внаслідок існуючого в них хронічного аднекситу, у чоловіків вона була збережена. Нейрогуморальна складова була послаблена у частини подружжя, набагато частіше у жінок (у 39 ±± 4% при 9 ±± 3% у чоловіків) внаслідок ретардації пубертатного розвитку і слабкості статевої конституції, а також через порушення нейрогуморальної регуляції сексуальної функції у жінок.

Отже, у подружніх пар усіх груп мало місце сукупне порушення компонентів і складових подружньої гармонії. Проте ступінь їх ураження і співвідношення порушених компонентів у структурі загальної сексуальної дисгармонії були різні. Побудова структурної решітки дала змогу визначити, що стрижневою, тобто безпопосередньою причиною подружньої дисгармонії, було ураження в першій групі подружніх пар генітальної складової біологічного компонента сексуальної гармонії; у другій групі - ураження соціокультурної та інформаційно-оцінної, в третій - інформаційно-оцінної складової соціального компонента, а в четвертій групі - ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів. Послаблення решти компонентів і складових подружньої гармонії в кожній групі подружніх пар сприяло розвиткові подружньої дезадаптації і/або посилювало її перебіг.

Вивчення вмісту статевих гормонів у плазмі крові виявило у жінок першої групи вірогідне зниження рівня пролактину, ЛГ, ФСГ, естрадіолу та прогестерону при підвищеному вмісті тестостерону. У жінок другої і третьої груп був знижений вміст у плазмі пролактину і прогестерону (у фолікуліновій фазі), а у пацієнток четвертої групи, крім того, був підвищений рівень ФСГ. Виявлені зміни рівня статевих гормонів у крові обстежених жінок свідчать про порушення нейрогуморальної регуляції сексуальної функції, найбільш виражене у пацієнток першої групи.

Результати клінічного дослідження показали, що порушення подружньої гармонії при хронічному аднекситі і безплідності у жінок обумовлюється не тільки пов'язаною із запальним процесом у геніталіях сексуальною дисфункцією, але й низьким рівнем соціальної, психологічної та соціально-психологічної адаптації.

Вивчення спрямованості особистості подружжя виявило, що в декого з них, найчастіше у жінок першої і в чоловіків четвертої групи, домінуючою мотивацією була фертильна реалізація. У частини подружніх пар існувала розбіжність щодо проведення дозвілля, особливо значуща при тривалості безпліддя понад 3 - 5 років. Безплідність, як функція сім'ї, що не сформувалася, була основним чинником перегляду подружжям своїх ціннісних орієнтацій, дитина як надцінність найчастіше фігурувала в четвертій групі подружніх пар. Невідповідність спрямованості особистості, що спостерігалася у 70 ±± 6% подружніх пар, безперечно, сприяла розвиткові у них подружньої дисгармонії.

Мотивом вступу у шлюб у більшості сімейних пар було кохання, проте до моменту обстеження зберегли любов 28 ±± 4% жінок і 37 ±± 5% чоловіків.

Психодіагностичне обстеження дало змогу виявити невідповідність самооцінки та взаємооцінки, а також неадекватність рівня домагань у більшості, а в четвертій групі - у всіх подружніх пар, що стало одним із стабільних дисгармонійних чинників у подружніх стосунках. Серед обстежених субмісивний варіант стосунків відзначався переважно у подружжя третьої, а домінантний - четвертої групи. Симетричних діаграм, тобто адекватних варіантів стосунків, не було ні в кого з обстежених. Обстеження за орієнтовною шкалою ціннісних орієнтацій показало, що для жінок більш вагомою була репродуктивна, а для чоловіків - сексуальна функція.

Система стосунків у 61 ±± 5% жінок характеризувалася чіткими зв'язками у сфері ідеальних понять і низьким значенням та нечіткими зв'язками у сфері реальних понять. У 1/3 жінок і переважної більшості чоловіків виявлялася висока самооцінка. У подружніх пар загалом спостерігався високий ступінь невідповідності системи стосунків, що призводило до зниження соціально-психологічної та сексуально-еротичної адаптації. Визначення фрустраційної толерантності жінок показало наявність у них звинувачувальних реакцій інтрапунітивної спрямованості. Ригідність патогенного конфлікту і зниження порогу фрустраційної толерантності мали місце за тривалості безплідного шлюбу понад 5 років.

Низькі рівні сексуально-еротичної та соціально-психологічної адаптації було виявлено відповідно у 100 ± 2% і 88 ±± 5% подружніх пар. При цьому сексуально-еротична дезадаптація стала безпосередньою причиною дисгармонії подружжя у другій, а соціально-психологічна - в четвертій групі, що підтверджує дані системно-структурного аналізу подружньої гармонії. Проте слід зазначити, що рівень сексуально-еротичної адаптації був низьким і у подружніх пар інших груп.

Як показало дослідження внутрішньої картини хвороби у наших пацієнток та їхніх чоловіків, для жінок були найхарактерніші егоцентричний та неврастенічний її типи (44 ±± 5% і 23 ±± 4% відповідно). Найрідше траплявся ергопатичний тип (2 ±± 2%). У чоловіків найчастіше позначався неврастенічний (22 ±± 4%), рідше сенситивний (18 ±± 4%) і тривожний типи (9 ±± 3%). Гармонійного типу внутрішньої картини хвороби, який відтворює найбільшу узгодженість її емоційних та інтелектуальних компонентів, не було ні в кого з подружжя основних груп. Неадекватне ставлення до хвороби сприяло мікро- та макросоціальній дезадаптації подружжя, а також посилювало перебіг наявної в них сексуальної дисгармонії і реакцію на безплідність.

Негативний вплив на рівень сексуально-еротичної і соціально-психологічної адаптації подружжя мало несприятливе поєднання в сімейній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки. Так, у першій і третій групах переважали типи чоловік-батько і жінка-мати, у другій - пасивно-підкорювані варіанти типів чоловік-чоловік і жінка-жінка, в четвертій групі - агресивні варіанти тих самих типів. Подібне поєднання, так само як і сполучення психосексуальних типів чоловік-син і жінка-дочка, що досить часто трапляється в усіх групах подружніх пар, сприяло психологічній дезадаптації подружжя.

Таку саму дисгармонуючу роль відігравала розбіжність типів сексуальної мотивації, яка відзначалася у 48 ±± 5% пацієнток та їхніх чоловіків. При цьому у жінок усіх груп переважав шаблонно-регламентований, а у чоловіків - у першій групі ігровий, у другій генітальний, в четвертій - гомеостабілізуючий типи сексуальної мотивації.

Таким чином, результати проведених досліджень переконливо показали, що в генезі порушення подружньої гармонії при даній патології у жінок відіграють роль не лише давність та вираженність запального процесу в геніталіях, супровідні генітальгії, порушення нейрогуморальної регуляції сексуальної функції, але набагато частіше - дезадаптація подружжя на різних рівнях взаємодії. Аналіз даних клінічних спостережень, зокрема системно-структурний аналіз сексуальної гармонії, а також результати психодіагностичних досліджень, що підтверджують ці дані, дав підставу виділити чотири варіанти подружньої дисгармонії при хронічному аднекситі і безплідності у жінок.

1. Дисгармонія внаслідок сексуальної дисфункції у дружин, обумовлена хронічним аднекситом із больовим синдромом (25 ±± 4%).

2. Дисгармонія, пов'язана із сексуально-еротичною дезадаптацією подружжя як наслідком несприятливого поєднання в парі психосексуальних типів чоловіка і жінки та розбіжністю сексуальної мотивації (17 ±± 3%).

3. Дисгармонія внаслідок неправильної інтерпретації подружжям своїх сексуальних проявів, зумовленої низьким рівнем поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя (21 ±± 4%).

4. Дисгармонія, що стала наслідком соціально-психологічної дезадаптації подружньої пари, пов'язаної з їхнім міжособистісним конфліктом (37 ±± 5%).

Слід зазначити, що при першому варіанті сексуальна дисфункція у жінок розвивається поступово, відповідно до розвитку запального процесу в геніталіях. При цьому особливістю патогенезу сексуальної дисфункції є те, що в більшості випадків (у 70 ±± 9% жінок) генітальгії не зникають і оргазм не відновлюється і після ліквідації запального процесу. Це зумовлено вторинною патогенетичною титуляризацією, тобто персистуючою після санації гінекологічного осередку зміною міжцентральних нервових відношень. Другий варіант починається з самого початку подружнього життя, третій - невдовзі після його початку, а при четвертому варіанті дисгармонії існує чіткий зв'язок сексуальної дезадаптації з подружніми конфліктами.

Виявлені в результаті всебічного обстеження сімейних пар причини, механізми і прояви порушення подружньої гармонії при хронічному аднекситі у жінок і безплідному шлюбі стали основою для розробки системи психотерапевтичної корекції, що грунтується на принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності здійснюваних коригувальних заходів. Складовою частиною запропонованої системи є корекція репродуктивного здоров'я жінок.

З метою ліквідації запального процесу в геніталіях проводили медикаментозне лікування за допомогою загальноприйнятих методів і фізіотерапію, куди входили магнітотерапія і гінекологічний масаж, за наявності вторинної патогенетичної титуляризації жінкам призначали хлоретилові блокади на ромб Міхаеліса. Усі вживані лікувальні заходи потенціювалися методами психотерапії.

Психотерапія усіх варіантів дисгармонії була спрямована на підвищення адаптації подружніх пар насамперед на тому рівні взаємодії, порушення якого стало причиною даного варіанта дисгармонії. Для розв'язання цього завдання використовувався великий арсенал сучасних методів і форм психотерапії: раціональна індивідуальна та парна, подружня, групова психотерапія, навіювання й самонавіювання, рольовий психосексуальний та сексуально-еротичний тренінг, аутогенне тренування, реконструктивно-особистісна та персоналістична психотерапія, сексуально-мотиваційний тренінг та ін. Хворим із невротичними розладами на першому етапі проводили психотерапію, спрямовану на вироблення адекватних форм реагування і поведінки, на наступних етапах - корекцію характерологічних особливостей та міжособистісних стосунків подружжя.

Після використання запропонованої системи корекції порушення подружньої гармонії при хронічному аднекситі і безплідності у жінок впродовж двох років проводили катамнестичні спостереження.

В результаті лікування аднекситу клінічне одужання настало у 97 ±± 6% жінок, репродуктивна функція була відновлена у 63 ±± 5% пацієнток, які завагітніли.

Повної корекції подружньої дисгармонії (відновлення гармонії) було досягнуто у 73 ±± 4% подружніх пар, причому найвищий терапевтичний ефект спостерігався у другій і третій групах, тобто при сексуально-еротичній дезадаптації (92 ±± 6%) і дезінформації в питаннях сексу (90 ±± 7%). У першій і четвертій групах повна корекція траплялася рідше (у 63 ±± 9% і 60 ±± 8% відповідно) ; в цих групах частіше було досягнуто лише значне поліпшення сексуальних контактів і міжособистісних відносин подружжя. В цих самих групах, у першій у 19 ±± 7%, у четвертій - 7 ±± 4% подружніх пар, не було досягнуто успіху і значно частіше наставали рецидиви через 1-2 роки (відповідно в 17 ±± 5% і 12 ±± 3% випадків). Негаразди корекції були пов'язані з неповною компенсацією основного захворювання жінок, збереженням міжособистісного конфлікту подружжя і відмовою одного з них чи обох брати участь у психотерапевтичному процесі. Причинами рецидивів були загострення хронічного аднекситу у жінок і погіршення міжособистісних стосунків у тих подружніх пар, у яких із самого початку неможливо було досягти достатньої взаємної адаптації.

Отже, загалом проведена система корекції порушення подружньої гармонії при дезадаптації подружжя на різних рівнях взаємодії дала змогу отримати доволі високий і стійкий терапевтичний ефект у 82 ±± 5% подружніх пар.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання актуальної проблеми порушення подружньої гармонії при хронічному аднекситі і безплідності у жінок. Проблему розв'язано з позицій системного підходу до дослідження причин і механізмів розвитку подружньої дисгармонії і розробки системи її психотерапії.

2. Подружня дисгармонія при хронічному аднекситі у жінок розвивається у результаті дії соматогенних, але набагато частіше - соціогенних та психогенних чинників. При цьому формуються чотири варіанти подружньої дисгармонії: дисгармонія внаслідок сексуальної дисфункції у жінок, обумовленої хронічним аднекситом із больовим синдромом, і дезадаптивні варіанти: дисгармонія внаслідок сексуально-еротичної дезадаптації, неправильної інтерпретації подружжям своїх сексуальних проявів через недостатню поінформованість у питаннях сексу і соціально-психологічної дезадаптації подружжя.

3. Причиною соматогенного варіанта подружньої дисгармонії є стрижневе ураження генітальної складової біологічного компонента сексуального здоров'я. Сексуальна дисфункція у жінок розвивається поступово, відповідно до розвитку запального процесу в геніталіях і появи генітальгій.

Особливістю патогенезу сексуальної дисфункції є вторинна патогенетична титуляризація - персистуюча після санації гінекологічного осередку зміна міжцентральних нервових відношень, яка призводить до того, що у 70 ±± 9% жінок генітальгії не зникають і оргазм не відновлюється після ліквідації патологічного процесу.

4. Основним при сексуально-еротичній дезадаптації подружжя є сукупне ураження соціокультурної та інформаційно-оцінної складових соціального компонента, при неправильній інтерпретації подружжям своїх сексуальних проявів - ізольоване ураження інформаційно-оцінної складової даного компонента, при соціально-психологічній дезадаптації - сукупне ураження психологічного і соціально-психологічного компонентів. Перший із цих варіантів починається з самого початку подружнього життя, другий - невдовзі після його початку, при третьому варіанті відзначається чіткий зв'язок подружньої дезадаптації з деструктивними конфліктами.

Посилюючим чинником, а при сексуально-еротичній дезадаптації - її причиною є несприятливе поєднання в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки, а також розбіжність у подружжя типів сексуальної мотивації.

5. У жінок із хронічним аднекситом і безплідністю мають місце невротична структура особистості і формування своєрідного невротичного симптомокомплексу - феномена інфертильної невротизації, який проявляється розладом особистості, трансформацією домінуючої мотивації і ціннісних орієнтацій, невротизацією, сексуальною дезактуалізацією. Безплідність, що розцінюється жінками як вітально-особистісна неповноцінність, є хронічною психотравмою, що посилює дисгармонію подружньої пари.

Безплідність і сексуальна дисгармонія, як порушення функцій сім'ї, є основними причинами переоцінки цінностей подружжям. Дисгармонуючими чинниками є невідповідність самооцінки і взаємооцінки, неадекватність рівня домагань, зниження порогу фрустраційної толерантності сімейних пар в безплідному шлюбі.

6. Сприяє збереженню сім'ї при безплідності у жінок і подружньої дисгармонії добре виконання жінками інших сімейних функцій (духовної, емоційної, господарсько-побутової, функції персоналізації), що компенсує порушення репродуктивної та сексуальної функцій сім'ї, позитивне ставлення чоловіка до дружини, надія на ліквідацію подружньої дисгармонії і безплідності, збереження почуття любові.

7. Корекція порушення подружньої гармонії та репродуктивного здоров'я при хронічному аднекситі і безплідності у жінок має являти собою систему, що грунтується на принципах комплексності, диференційованості і послідовності і проводиться у двох напрямах: лікування основної патології у жінок і психотерапія подружньої дезадаптації.

Психотерапевтичні заходи мають бути спрямовані на підвищення адаптації подружжя на тому рівні взаємодії, порушення якого стало причиною наявного в них варіанта дисгармонії. Основними методами психотерапії є при сексуальній дисфункції у жінок - потенцююча психотерапія і аутотренінг, при сексуально-еротичній дезадаптації - раціональна психотерапія, статеворольовий і сексуально-еротичний тренінг, при дезінформації подружжя в питаннях психогігієни статевого життя - раціональна психотерапія, бібліотерапія, при соціально-психологічній дезадаптації - групова, подружня психотерапія, гіпносугестія, персоналістична психотерапія.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бобир Г. М. Нарушение сексуального здоровья в бесплодном браке при хроническом аднексите у женщин // Международный медицинский журнал. - 2000. - Т. 6, №4. - С. 56-58.

2. Бобир Г. М. Психотерапевтическая коррекция сексуальной дисгармонии при хроническом аднексите и бесплодии у женщин // Международный медицинский журнал. - 2001. - Т. 7, № 2. - С. 76-78.

3. Бобир Г. М. Механизмы развития сексуальной дисгармонии супругов при бесплодии у женщин // Международный медицинский журнал. - 2001. - Т. 7, №1. - С. 43-45.

4. Бобир Г. М. Психотерапевтическая коррекция нарушений сексуального здоровья при хроническом аднексите и бесплодии у женщин // Український вісник психоневрології. - 2001. - Т. 9, вип. 1 (26). - С. 101-103.

5. Бобир Г. М. О типах сексуальной культуры женщин с сексуальной дисфункцией при хроническом аднексите и бесплодии // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківська медична академія післядипломної освіти. - Харків, 2000. - С. 37-38.

6. Бобир Г. М. О механизмах развития сексуальной дисфункции у женщин при хроническом аднексите и бесплодии // Медицинские исследования. - 2001. - Т. 1, вып. 1 (тематический). - Харьков, 2001. - С. 114-115.

АНОТАЦІЯ

Бобир Г. М. Подружня дисгармонія у безплідному шлюбі при хронічному аднекситі у жінок та її психотерапія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14. 01. 16 - психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2002 р. На основі системного підходу до вивчення сексуального здоров'я розкрито причини, механізми розвитку і клінічні особливості сексуальних розладів у жінок із хронічним аднекситом і безплідністю. Визначено роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та біогенних чинників у формуванні різних варіантів подружньої дисгармонії в умовах інфертильного шлюбу і запропоновано їх диференційно-діагностичні критерії. Розроблено ефективну систему психотерапевтичної корекції порушення гармонії подружньої пари, у якій дружина хворіє на хронічний аднексит із безплідністю.

Ключові слова: сексуальна дисгармонія, хронічний аднексит, безплідність у жінок, психотерапія

АННОТАЦИЯ

Бобырь Г. М. Супружеская дисгармония в бесплодном браке при хроническом аднексите у женщин и ее психотерапия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14. 01. 16 - психиатрия. Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины. Киев, 2002 г.

С позиций системного подхода с учетом парного характера и многофакторного обеспечения сексуальной функции обследовано 150 супружеских пар с хроническим аднекситом и бесплодием у жены, из которых у 120 пар имела место супружеская дисгармония. Исследованы причины, механизмы развития, течение и клинические проявления нарушения сексуального здоровья супругов при указанной патологии у женщин. Показано, что в генезе ее нарушения играют роль не только давность и выраженность воспалительного процесса в гениталиях и нарушение нейрогуморальной регуляции сексуальной функции женщин, но значительно чаще - дезадаптация супругов на разных уровнях взаимодействия.

При изучении психического состояния у всех женщин и большинства их мужей выявлены те или иные невротические расстройства. Сделан вывод о невротической структуре личности страдающих бесплодием женщин и формировании у них своеобразного невротического симптомокомплекса - феномена инфертильной невротизации. Показано наличие у женщин с сексуальной дисфункцией, сексуально-эротической и социально-психологической дезадаптацией сочетанных нарушений сексуальной функции (генитальгий, сексуальной гипестезии, алибидемии, аноргазмии) и отсутствие этих нарушений у пациенток с дезинформацией в области секса.

Установлено, что причиной развития супружеской дисгармонии при рассматриваемой патологии у женщин явилось стержневое поражение при наличии у них сексуальной дисфункции генитальной составляющей биологического компонента супружеской гармонии, при сексуально-эротической дезадаптации супругов - социокультурной и информационно-оценочной составляющих социального компонента, при дезинформации в вопросах психогигиены половой жизни - его информационно-оценочной составляющей, и при социально-психологической дезадаптации - психологического и социально-психологического компонентов.

Изучение содержания половых гормонов в плазме крови больных женщин выявило достоверные его изменения, свидетельствующие о нарушении нейрогуморальной регуляции сексуальной функции.

Психодиагностические исследования показали, что бесплодие, как несформировавшаяся функция семьи, стало фактором дезадаптивной инвентаризации супругами своих ценностных ориентаций. У супругов были выявлены также несоответствие само- и взаимооценки, неадекватность уровня притязаний, высокая степень несоответствия системы отношений, служивших стабильными дисгармонирующими факторами в супружеских взаимоотношениях. Микро- и макросоциальной дезадаптации супругов способствовали, кроме того, неадекватная внутренняя картина болезни и неблагоприятное сочетание в паре психосексуальных типов мужчины и женщины.

На основании данных системно-структурного анализа супружеской гармонии и подтверждающих эти данные психодиагностических исследований выделены четыре варианта супружеской дисгармонии при хроническом аднексите и бесплодии у женщин. Показаны течение и проявление этих вариантов, предложены их дифференциально-диагностические критерии.

Результаты проведенного всестороннего обследования больных женщин и их мужей позволили разработать эффективную систему психотерапии нарушения супружеской гармонии в бесплодном браке при хроническом аднексите у женщин. Система включает коррекцию репродуктивного здоровья женщин. Достигнутый при использовании предлагаемой системы стойкий терапевтический эффект равен 82±±5%.

Ключевые слова: сексуальная дисгармония, хронический аднексит, бесплодие у женщин, психотерапия

SUMMARY

Bobyr G. M. Disharmony of spouses in an infertility marriage at a chronic adnexite in women. - Manuscript.

Thesis for candidate of science degree by speciality 14. 01. 16 - psychiatry. Ukrainian research institute of social and forensic psychiatry and drug abuse, Ministry of Public Hearth of Ukraine, Kiyv, 2002.

Based on the system approach to studding sexual health causes, development mechanisms and clinical features of sexual disorder in women with chronic adnexite and infertility were revealed.

The role of psychogenic, sociogenic, negative socio-psychological and biogenic factors in forming different variant of spouses disharmony in conditions of an infertility marriage was fixed and their differential diagnostic criteria were proposed. An effective system of psychotherapeutic correction of sexual health disorder of marriage couple, in which wife is suffering from adnexite and infertility, was developed.

Key words: sexual disharmony, chronic adnexite, infertility in women, psychotherapy

Размещено на Allbest.ru

...