Адаптація призовників до військової служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

призовник адаптація психологічний військовослужбовець

Вступ

1. Теоретичні положення соціально-психологічної адаптації молодих солдат

1.1 Психологічна характеристика несення військової служби

1.2 Сутність та особливості соціально-психологічної адаптації призовників

2. Основні напрямки ефективного подолання перешкод адаптаційного періоду

2.1Теоретична модель психологічного супроводу процесу адаптації

2.2 Методи вдосконалення військовослужбовцями психологічної готовності до несення військової служби

2.3 Основні напрямки роботи командира підрозділу в адаптаційному процесі військовослужбовців

Висновки

Список використаної літератури

1.1. 

Вступ

Актуальність. Суттєве скорочення чисельності армії, негативний вплив на боєздатність Збройних Сил, нестабільність суспільно-державних і політичних цінностей вимагають адекватних компенсуючих зусиль по підтримці високої ефективності бойової готовності особового складу. Удосконалення індивідуальної виховної роботи з кожним воїном, розробка шляхів підвищення ефективності морально-політичної, бойової та психологічної підготовки, зміцнення військової дисципліни неможливі без серйозної роботи в період адаптації молодих солдатів до умов несення ними військової служби.

Найважливішим періодом у військовій службі є адаптаційний, у якому відбувається перебудова внутрішнього світу особистості, пристосування його життя і побуту до вимог військової середовища. Від того, наскільки успішно пройде цей період, буде залежати і подальше протікання служби.

Безпосередньо пряма участь у цьому процесі відведена заступнику командира роти з виховної роботи, який повинен, вміло використовуючи психологічні та педагогічні знання, прийоми, методи роботи, направляти процес соціально-психологічної адаптації військовослужбовця в потрібне русло. На даний час, більшість призовників не відповідають високим критеріям фізичного, психічного і соціального розвитку, що дозволяють безболісно адаптуватися в нових умовах. Знання і правильний облік психологічних особливостей адаптації молодих солдатів сприяє підвищенню їхньої навчальної, службової та громадської активності, зміцнення військової дисципліни, прогнозуванню їх поведінки і діяльності, згуртуванню та розвитку колективів в загальновійськових підрозділах. Однак слабке володіння офіцерами методиками і практичними вміннями в процесі адаптації, використання дуже обмеженого вибору виховних впливів, перешкоджає досягненню даної мети.

У зв'язку з цим на офіцера підрозділу покладається завдання пошуку оптимальних шляхів здійснення процесу адаптації з урахуванням вихідних якостей, можливостей власне особистості та шляхів розвитку цих якостей. І тому, обрану тему можна вважати актуальною і значимою.

Історіографія. Сучасне уявлення про адаптацію грунтується на роботах І. П. Павлова, І.М. Сєченова, П.К. Анохіна, Г. Сельє та ін. Також проблеми адаптації особистості досліджувалися в роботах Б.М. Ананьєва, Н.Б. Блінова, У військовій педагогіці радянського періоду, проблема адаптації військовослужбовців досліджувалася такими вченими, як Єгоров Л.Г [14] в науковому дослідженні «Становление личности воина социалистического типа как социальный процесс», Дьяченко М.І. [13] «Психологічний аналіз бойової діяльності радянських воїнів», Кабель С. та ін. У сучасній військовій педагогіці найбільш повно питання адаптації розглядається в працях А.Г. Маклакова [10], А.А. Александрова, А.В. Барабанщикова [4], Ж.Г. Сенокосова [33] В.Я. Слєпова та інших відомих вчених.

Об'єкт дослідження: адаптаційний процес військовослужбовців.

Предмет дослідження: механізми, умови та напрямки адаптації військовослужбовців до умов несення служби в ЗСУ.

Мета дослідження: дослідити закономірності протікання процесу адаптації військовослужбовців у сучасних умовах та розробити рекомендації щодо вдосконалення діяльності з соціальної адаптації солдатів.

Відповідно до поставленої мети, виникає потреба розв'язання основних завдань дослідження:

1. Охарактеризувати на основі теоретичного аналізу загальні закономірності адаптаційного процесу особистості до військової служби.

2. Вивчити вплив особистісних особливостей військовослужбовців на ефективність адаптації.

3. Розробити методичні рекомендації для офіцерів - вихователів з ??метою врахування психологічних адаптаційних механізмів у професійній діяльності.

Структура дослідження складається зі вступу, двох розділів, які в свою чергу поділяються на підпункти, висновків та списку використаної літератури.



1. Теоретичні положення соціально-психологічної адаптації молодих солдат

1.1 Психологічна характеристика військової служби

Психологічна готовність до військової служби - це складна властивість особистості, рівень сформованості якої визначається ступенем розвитку всіх сфер людської психіки: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-чуттєвої, вольової. Щоб сформувати психологічну готовність до військової служби, потрібно розвинути у себе такі три взаємопов'язані компоненти: соціально-психологічну готовність, загальну військово-професійну готовність, емоційно-вольову готовність.

Людина задовольняє свої життєві потреби через активну взаємодію з навколишнім середовищем. Основними видами людської діяльності є праця в її різних виявах і спілкування. Від них походять усі інші види діяльності: гра, навчання, військова служба, спорт.

Військова служба у Збройних Силах - це дуже важливий вид діяльності, покликаний гарантувати національну безпеку України. За своєю суттю вона є діяльністю військовослужбовців з певними обмеженнями: відсутність звичних умов життя, наявність певного дискомфорту, особлива регламентованість поведінки, чіткий розпорядок дня, звуження кола людей, з якими спілкується юнак, тощо.

Військова діяльність є складовою військової служби. За своїм змістом військова діяльність поділяється на два види: навчально-бойову та бойову. Бойова діяльність проходить в умовах військової сутички, бою, і її кінцевою метою є перемога над ворогом. Навчально-бойова діяльність готує військовослужбовців до можливих бойових дій і відбувається безпосередньо у військових частинах, навчальних військових підрозділах Збройних Сил України. Мета навчально-бойової діяльності - підготовка військових фахівців для різних видів і родів військ [4. c. 58].

Навчально-бойова діяльність у свою чергу поділяється на такі види: навчальна діяльність (заняття з військової, гуманітарної, спеціальної підготовки), бойова діяльність (бойове чергування, бойові стрільби, несення варто-вої служби тощо), повсякденна служба (внутрішній наряд, чергування в підрозділі та ін.); військові навчання, маневри, обслуговування бойової техніки, військового обладнання, зброї; різні види самодіяльності (спортивна, технічна, художня) та ін.

Звичайно, потрапивши в такі умови, молоді солдати долають неабиякі переживання, стрес і тугу за громадянським життям. Тому завданням перших двох тижнів перебування в таких умовах, як для керівного складу так і їх підлеглих, є підготовка юнаків до виконання вимог навчально-бойової діяльності, допомогти їм успішно адаптуватися до військової служби на початковому етапі [15. c. 79].

Військова діяльність, тобто строкова військова служба, порівняно з іншими видами соціальне значущої діяльності характеризується високою динамічністю: швидким темпом, великими фізичними і психічними навантаженнями, раптовими переходами з одного виду діяльності на інший, а також строгою регламентацією, чіткою організацією, суворою дисципліною (на основі вимог військових статутів, наказів), що обумовлено необхідністю підтримання високої боєготовності військ, а також внутрішнього порядку.

Діяльність воїнів проходить в різних умовах: просторових (у полі, за пультом управління бойової машини чи установки, в бліндажі), часових (удень, уночі, в будь-який час), географічних (у горах, в морі, на півдні, на півночі), кліматичних та ін. Тому, військова діяльність є більш напруженою, екстремальною порівняно з іншими видами діяльності, їй притаманні несподіваність, раптовість, незвичність, здатність руйнувати сформовані до призову стереотипи поведінки, створювати негативні психічні стани (тривожність, страх, афект, стрес, депресія). Усе це викликає у юнака суттєві зміни в організмі, а саме: зміни фізіологічні (у вегетативній нервовій системі -- в диханні, кровообігу, частоті серцевих скорочень, тиску та ін.); зміни психічних процесів (уваги, сприймання, мислення, пам'яті, уяви, відхилення в емоційно-вольовій сфері особистості); зміни функціонального рівня практичної діяльності (результативності, успішності військової служби). Ці зміни певним чином взаємопов'язані і взаємообумовлють одна одну [26. c. 9].

Військова діяльність є колективною діяльністю людей, яким держава довірила зброю і техніку для забезпечення миру та спокою. І головним осередком майбутнього перебування солдат стає військовий колектив, через який формується майбутнє ставлення воїна до несення ним військової служби.

Військовий колектив - це соціальна група, головною метою діяльності якої є військовий захист, оборона держави. Специфічні особливості військового колективу полягають у тому, що, по-перше, його діяльність має високу суспільну значущість, яка забезпечує успішне функціонування інших колективів (трудових, навчальних, сімейних) і суспільства в цілому; по-друге, ця діяльність детально регламентована і вимагає від воїнів чіткості, точності, узгодженості під час виконання наказів, розпоряджень; по-третє, стосунки між військовослужбовцями діляться на чітко обумовлені - службові, або офіційні (регламентуються статутами Збройних Сил України), та неслужбові, або неофіційні, емоційні (виникають між військовослужбовцями самі по собі, на основі симпатій, спільних інтересів, нахилів, а не з волі командирів, начальників).

З моменту утворення підрозділу молодих воїнів у ньому починається диференціація, тобто поділ колективу, внаслідок якого кожний юнак залежно від своїх здібностей, моральних якостей, рис характеру займає певне місце в структурі колективу, отримує в ньому певну соціальну роль. Критерії такого поділу різні. Проте у більшості військових колективів найчастіше це фізичні дані (сила, спритність, витривалість), моральні якості (товариськість, чесність, надійність), вольові риси (сміливість, рішучість), вміння спілкуватися, знаходити спільну мову з іншими. На основі цього встановлюються емоційні (неофіційні) стосунки в колективі. Найвищу сходинку соціального статусу у військовому підрозділі займає неофіційний лідер, найнижчу - той, кого не визнає, не сприймає колектив. Найчастіше останніми стають ті, хто слабо підготовлений до військової служби, не розвинений фізично, не засвоїв основ допризовної підготовки, має хворобливу уяву, не вміє спілкуватися, низько оцінює свої можливості.

Як офіційні, так і неофіційні стосунки воїнів у військовому колективі існують не відокремлено, а паралельно, одночасно і певним чином впливають одні на інших. У колективі воїнів одного призову утворюються дещо менші за кількісним складом неофіційні групи (мікро групи). Спочатку вони складаються за принципом земляцтва і підтримуються розмовами про своє село (місто), місцеві події, спільних знайомих. Пізніше приводом до організації та реорганізації груп стають спільні інтереси, нахили, уподобання юнаків [22. c. 23-25].

Серед воїнів одного призову стосунки здебільшого складаються безконфліктно, спокійно, на основі статутних вимог. Значно складнішими є взаємини між воїнами різних періодів служби. Якраз між ними і виникають так звані нестатутні взаємовідносини. Вони характеризуються тим, що окремі воїни старших призовів («діди») виявляють у ставленні до молодших зневагу, зарозумілість, грубість, навіть жорстокість, трапляються випадки фізичного знущання, утисків, приниження гідності. Причин, що призводять до цього, є декілька. У першу чергу це негативні традиції, що склалися в тому чи іншому військовому колективі, де через байдужість, безповідальність окремих командирів створюється ситуація, коли за кожним періодом служби закріплюється певний, неофіційний соціальний статус: молодших і старших. Об'єктами переслідувань у старших воїнів стають воїни першого періоду служби, фізично й психологічно не готові до військової служби. І хоч більшість воїнів старших призовів сприймають факти нестатутних стосунків негативно, але через традиції, що склалися у колективі, змушені виконувати «роль», що їм відводиться. Нестатутні стосунки, крім того, є наслідком прояву вікових особливостей юнаків - бажання «старших» показати свою перевагу в знаннях, вміннях, а також прагнення компенсувати моральні та фізичні збитки, що їх вони зазнавали у перший період своєї служби. Частина фактів нестатутних стосунків у військовому колективі зумовлюється низькими моральними якостями окремих юнаків, їх навичками протиправної поведінки до призову в Збройні Сили. Іноді провокують воїнів старших періодів служби на нестатутні стосунки й самі новобранці: ті, у яких висока самооцінка не збігається з їхніми уміннями і знаннями, й ті, хто не прислуховується до порад старших, ігнорує їхній досвід у військовій справі. Слід визнати, що іноді нестатутним стосункам не надається належна оцінка командирами, начальниками, активом.

Отже, під час несення військової служби, а особливо молодими солдатами, які тільки прибули до військової частини, ними переживається сильний психологічний натиск, який здебільшого присутній увесь період адаптації. Тому головним аспектом в діяльності старших командирів та організації військової діяльності в перші два тижні є сприяння соціально-психологічної адаптації вчорашніх призовників.

1.2 Сутність та особливості соціально-психологічної адаптації призовників

Соціально-психологічна готовність до військової служби характеризується рівнем сформованості у юнака бажання служити в армії, інтересу до військової діяльності, ідеалів військової людини, почуття обов'язку, відповідальності перед суспільством, патріотизму, розуміння соціальної значимості та необхідності військової служби, потрібних воїну моральних якостей.

Адаптація людини відноситься до числа фундаментальних загальнопсихологічних проблем. Розкриття механізмів адаптації, особливостей протікання адаптаційного процесу веде до розуміння відносин людини із суспільством, з природою, з самим собою, а також до прогнозування його психічного розвитку в мінливих умовах існування. Особливий інтерес військових психологів до даної проблеми випливає з специфіки і соціальної значущості діяльності військовослужбовців, пов'язаної з збройним захистом інтересів держави. Теоретичний аналіз соціально-психологічної адаптації (СПА) передбачає, перш за все, виявлення сутності цього явища.

Так, Г.М. Андрєєва вважає, що «адаптація - це той соціально-психологічний процес, який при сприятливому перебігу призводить особистість до стану адаптованості», при цьому «соціально-психічну адаптованість можна охарактеризувати як такий стан взаємовідносин особи і групи, коли особистість без тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів продуктивно виконує свою провідну діяльність, задовольняє свої основні соціогенні потреби, в повній мірі йде назустріч тим рольовим очікуванням, які пред'являє до неї еталонна група, переживає стану самоствердження і вільного вираження своїх творчих здібностей» [3. с.18]. П.Д. Павленко, розкриває сутність адаптації через поняття стійкої психічної адаптації, що представляє собою «ті регуляторні реакції, психічну діяльність, систему відносин і т.д., які виникли в процесі онтогенезу в конкретних екологічних і соціальних умовах і функціонування яких у межах оптимум не вимагає значного нервово-психічної напруги» [23. с. 51]. Він ідентифікує стійку психічну адаптованість з поняттям «норми». В свою чергу Муцинов С.С., пропонує розуміти СПА як «гармонійне входження людини в систему внутрішньогрупових відносин; вироблення зразків мислення та поведінки, які відображають систему цінностей і норм даної групи» [22. с. 138].

М.В.Ромм, та Д. Маєрс з позицій інтерпретативного соціологічного підходу говорять, що «соціальна адаптація особистості відображає інноваційний по природі процес результат активної (реактивної) гармонізації зовнішньої (внутрішньої) налаштування (самонастроювання) особистості за допомогою адекватних адаптивним ситуацій стратегій пристосування, оптимальність яких перевіряється в процесі інформаційної взаємодії за допомогою інформаційної зворотним зв'язком» [20; с. 65]. Покровський А.В. вважає, що «СПА - це процес «вживання» людини в колектив, «включення» його в систему відносин, що склалися в даному колективі; передбачає засвоєння новачком норм, цінностей, традицій і відносин, що функціонують в колективі, що знаходить своє вираження в поступовій ідентифікації особистості та колективу» [27; с. 15]. Ж.Г.Сенокосов досліджує процес адаптації як «процес вибору і реалізації способів поведінки і форм спілкування особистості, що дозволяє узгодити вимоги та очікування учасників адаптивної ситуації в умовах, відповідних або невідповідних цінностям особистості і групи» [33; с. 10].

Наведені погляди вчених об'єднує спільне розуміння того, що у взаємодії особистості і суспільства в процесі адаптації визначальна роль відводиться соціальним умовам. Вони впливають на особистість через те мікросередовище, в яке людина безпосередньо потрапляє. У свою чергу, особистість не є пасивним спостерігачем, який піддається впливам з боку групи, а виступає суб'єктом діяльності, виявляючи активність, яка залежить від її певних якостей: свідома вмотивованість дій, несхильність чужим впливам, здатність самому приймати необхідні рішення, система ціннісних орієнтацій і установок і т.д.

Тому, змістом соціально-психологічної адаптації є: входження молодих людей у військові колективи, засвоєння і прийняття норм, традицій, звичаїв мікросередовища, встановлення взаємин «по вертикалі» і «по горизонталі», процеси самовизначення і самоствердження.

Сутність СПА особистості до умов армійської діяльності (як одного з видів адаптації до змінених умов) полягає в тому, що це двосторонній процес взаємодії між особистістю і колективом, опосередкованого спільної військової діяльністю, результатом якого є адаптованість особистості і прийняття колективом нового члена. Отже, адаптованість відображає рівень і зміст фактичних досягнень людини у взаємодії із соціальним середовищем; визначає адекватне заданим умовам середовища поведінку людини, його ефективну взаємодію з середовищем і успішну діяльність без значної нервово-психічної напруги.

Найчастіше виділяють такі критерії адаптованості, як: успішність діяльності; стабільність функціонального стану організму; відсутність яскраво виражених ознак втоми; задоволеність колективом і сформованими в ньому відносинами; прояв активності в діяльності. У своїй роботі С.В. Подоляк перераховує критерії адаптованості так: а) суб'єктивні - задоволеність різними аспектами життя і собою, відчуття емоційного і фізичного комфорту; б) об'єктивні - ефективність практичної діяльності, рівень розвитку психічних процесів, стан здоров'я і багато інших [26. с. 34 ]. Оцінка адаптованості визначається рівнями: високий, середній і низький. Ю.С. Прошутинський дещо розширив рівні адаптованості: високий-оптимальний, високий-надлишковий, низький, дезадаптивний [29; с. 51].

Іншим компонентом взаємодії в процесі адаптації є колектив зі своєю структурою суспільної думки, традиціями, звичаями, з характерним морально-психологічним кліматом, стилем керівництва та лідерства. Військові колективи найчастіше підрозділяються на істинні і формальні, і основним критерієм є рівень розвитку того чи іншого колективу.

Так, в процесі адаптації до умов військової служби можна виділити варіанти адаптаційної поведінки молодих солдат в залежності від якостей особистості та типу колективу, точніше, заходи поділу особистістю групових норм. Більшістю психологів беруться до уваги наступні стратегії поведінки особистості молодого солдата в істинних армійських колективах:

- при збігу ціннісних орієнтацій особистості і колективу відбувається активне включення молодого солдата в усі види діяльності, засвоєння статутних правил взаємовідносин, самовизначення і самоствердження на основі ідентифікації з даним колективом;

- при розбіжності має місце пасивне включення в діяльність колективу, зовнішнє згоду з статутними нормами без їх внутрішнього прийняття та визнання, можливі конфлікти з командирами і членами колективу.

У разі взаємодії з формальним колективом, частіше низького рівня розвитку, характерні такі типи поведінки молодих солдатів:

- при збігу цінностей особистості і «норм» колективу (нестатутні відносини як належне, неминуче і необхідне), відбувається виражена готовність слідувати приписуваним традиціями «нормам» при пасивному включенні в службову діяльність;

- коли молодий солдат не поділяє «норм» даної спільності, він змушений або пристосовуватися до нестатутних відносин, займаючи вичікувальну позицію, або активно протестувати, викликаючи цим засудження старослуживих і пасивної частини молодих солдатів.

Таким чином, вирішальним чинником в СПА є встановлення відносин між особистістю та військовим колективом з метою формування стійкої групової ідентичності. Від цієї сфери залежить адаптація в інших: встановлення взаємовідносин в системі «начальник - підлеглий» і в системі службового та особистісного спілкування між товаришами по службі.

Найбільшу складність у молодих людей, що потрапили в армійські умови, викликає беззаперечне підпорядкування вимогам командирів. У прийнятті або неприйнятті цих вимог полягає основний результат адаптованості особистості до військової служби, перетворення юнака з цивільного у військового, оскільки в своїй сутності рольова функція солдат - виконавча. Процес СПА молодих солдат в динаміці свого розвитку проходить ряд стадій:

1) орієнтовну, в ході якої молоді солдати виявляють виражене прагнення до виконання вимог командирів, і одночасно йде процес формування образу нового керівника; від першого враження, яке справив на них командир, буде будуватися подальша стратегія поведінки;

2) критичну, коли починає вироблятися певний стиль у взаєминах з командирами, а також основна лінія поведінки; найчастіше для цього використовуються стереотипи поведінки цивільних людей зі старшими (якщо ці прагнення правильні, то вони стануть основою для статутних відносин);

3) завершальну, коли стратегія поведінки у взаєминах як з командирами, так і товаришами по службі закріплюється, стає стійкою.

За результатом такої динаміки спостерігається диференціація молодих солдатів на три групи по відношенню до статутних правил і вимог командирів: активно-позитивного ставлення, пасивного та активно-негативного. Для першої і другої груп характерно те, що оцінка командирів і очікувана оцінка колективу мають невеликі відмінності, але вони практично коригуються. Для третьої ж групи характерно занижена очікувана оцінка колективу і низька оцінка командира, але завищена у солдатів з таким стилем поведінки, причому навички статутних відносин не формуються.

За типом відносин можна сформулювати гіпотетичну оцінку про настання адаптованості у взаєминах з командирами. Особливості СПА молодих солдат обумовлені:

- особливою суспільною значущістю цілей і завдань військової діяльності;

- специфічними рисами армійського середовища: сувора регламентація всіх сторін життєдіяльності військовослужбовців (чіткий розпорядок дня, відносини субординації, військова дисципліна і т.д.); періодизація та ритуализация життя солдатів; відносна відокремленість військових колективів; змінений соціально-психологічний статус молодої людини;

- рядом проблем фізіологічного та психологічного плану: неможливість реалізації багатьох потреб; обмеження свободи пересування; емоційний та інформаційний голод.

Наскільки буде успішною військова служба у молодих людей, покликаних до лав Збройних Сил, залежить більшою мірою від успішності їх адаптації до армійських умов. Адаптація молодих солдатів ускладнюється у зв'язку з досить різким відривом юнаків зі звичного соціального середовища.

У початковому періоді адаптації відбувається перебудова раніше сформованих поглядів, звичок, системи потреб і мотивів. У процесі внутрішньої перебудови особистість дивиться на оточуючих його людей, приміряє себе до них. У зазначений період, щоб уникнути некерованих дій з боку солдатів, не можна упускати з-під контролю психологів управління процесами адаптації. Причому, в такому випадку необхідна певна система регулювання і стабілізації поведінки особистості воїна.

Отже, на першому плані в період прийому молодого поповнення виникає завдання розвитку особистості як збройного захисника, що передбачає створення та проведення відповідних заходів для успішної адаптації до умов несення військової служби. Цьому процесу необхідно надати змістовний характер: постійна, цілеспрямована психологічна робота, виконання добре продуманих і спланованих заходів супроводу адаптаційного процесу.



2. Основні напрямки ефективного подолання перешкод адаптаційного періоду

2.1 Теоретична модель психологічного супроводу в процесі адаптації

Для вирішення зазначених проблем, а також спектру інших завдань повинна існувати модель психологічного супроводу соціально-психологічної адаптації молодих солдат. В основу пропонованої моделі (додаток), була покладена схема психологічного супроводу, розроблена Ю.С. Прошутимським [29. c. 157].

За своєю структурою модель психологічного супроводу СПА являє собою комплекс організаційно-методичних, дослідницьких, корекційно-розвиваючих і консультативних заходів. Метою психологічного супроводу є оптимізація соціально-психологічної адаптації молодих воїнів, результатом якої стане ефективна взаємодія з військовим колективом і успішне здійснення службово-бойової діяльності.

Мета визначає і завдання супроводу:

1) спонукання позитивної активності воїнів, спрямованої на подолання психологічних бар'єрів, уявного образу нездоланності перешкоди (нестатутні взаємини);

2) створення сприятливих умов для особистісного зростання військовослужбовців;

3) формування стійкої групової ідентичності;

4) формування психологічної готовності та стійкості до виконання навчально-бойових завдань.

Таким чином, можна виділити наступні умови реалізації психологічного супроводу:

- Узгодженість заходів супроводу з навчальним планом та розпорядком дня (регламентом службового часу);

- Єдність дій командирів, їхніх заступників з виховної роботи та психолога при реалізації завдань супроводу;

- Наявність системи наставництва молодих солдатів.

При організації і реалізації зазначеної моделі необхідно врахувати ряд факторів, що сприяють вирішенню завдань супроводу:

- Здоровий морально-психологічний клімат військових колективів;

- Готовність командирів і начальників до співпраці з воїнами в інтересах реалізації завдань психологічного супроводу СПА;

- Оптимальний режим військового праці та відпочинку, харчування (різноманітність, якість, повнота порцій) [10. c. 65-67].

Робота психолога в рамках супроводу припускає наступні напрямки діяльності: організаційно-методичне, дослідницько-аналітичне, корекційно-розвиваюче, консультативне.

Основною метою організаційно-методичного спрямування є планування своєї діяльності, підготовка по аспектам психологічного супроводу СПА. Вирішуються завдання:

1) планування своєї роботи і пункту психологічної допомоги з урахуванням реалізованої моделі;

2) інформування командирів, начальника медичної служби, начальника фізичної підготовки і спорту про індивідуально-психологічних особливостях призовного контингенту і специфіці роботи з ним;

3) психологічна просвіта посадових осіб, націлена на формування потреби в психологічних знаннях і бажання використовувати їх в побудові своєї діяльності.

Форми і прийоми можуть бути різноманітні, наприклад: лекторії про сутність психологічної адаптації людини, особливості її розвитку в умовах армії, показниках і критеріях адаптованості і т.д.; покази відеофільмів з обговоренням психологічних характеристик героїв, з проведенням психологічного аналізу поведінки; семінари з актуальними для конкретного підрозділу проблемами (вирішення конфліктних ситуацій і конфліктів, психології малих груп і т.д.).

Результатом роботи цього напрямку повинні стати:

· Підвищення психологічної компетентності посадових осіб, задіяних у здійсненні психологічного супроводу СПА;

· Проведення круглого столу з завданням обміну досвідом за результатами реалізації моделі супроводу.

У дослідницько-аналітичному напрямі основними цілями виступають:

· проведення психологічного вивчення адаптаційних і адаптивних можливостей молодих солдатів;

· аналіз отриманих результатів; складання прогнозу їх подальшої служби.

Завдання, які вирішуються в рамках зазначеного напрямку:

1) психодіагностичне обстеження, орієнтування на виявлення адаптаційних утруднень, особистісного адаптаційного потенціалу, рівня нервово-психічної стійкості;

2) складання і реалізація програми спостереження на період психологічного супроводу СПА щодо виявлення ознак порушень адаптації;

3) моніторинг психологічного стану та особистісного зростання за показниками;

4) аналіз одержуваної інформації, виявлення тенденцій розвитку адаптаційного процесу молодого солдата, узагальнення отриманих даних;

5) повторне психодіагностичне обстеження;

6) складання висновку про індивідуально-психологічнї особливості військовослужбовців, надання рекомендацій по роботі з кожним солдатом (прогнозу на подальшу службу).

Як наслідок, в результаті даної роботи, психологами та заступниками командирів з виховної роботи будуть в розпорядженні наступні результати: База даних що цікавлять психолога характеристиками, станом військовослужбовців; корекція моделі супроводу або створення можливо більш оптимальних моделей, технологій психологічного супроводу СПА.

Корекційно-розвиваючий напрямок має наступну мету - це зміна, формування і зміцнення психологічних властивостей і якостей особистості воїна, що сприяють нормальному проходженню військової служби. Основні завдання даного напрямку представлені таким чином:

1) Проведення психопрофілактики, що представляє собою комплекс заходів, спрямованих на:

- Запобігання нервово-психічних зривів в ході СПА;

- Недопущення неадекватного реагування молодих солдатів на психотравмуючі фактори армійського середовища;

- Розвиток комунікативних навичок;

- Створення сприятливого морально-психологічного клімату і здорових взаємовідносин.

Рекомендованими прийомами реалізації завдань психопрофілактики можуть стати: естетичне оформлення приміщень казарм, кімнат дозвілля та куточків відпочинку; соціально-психологічні тренінги, націлені на забезпечення емпатійних стосунків між військовослужбовцями; оволодіння навичками саморегуляції, самокритичності, самоаналізу; профілактичні бесіди, орієнтовані на формування здорового способу життя.

2) Проведення психокорекції:

· Індивідуальної, спрямованої на:

- Розвиток емоційного самоконтролю;

- Зміцнення самовладання і впевненості в собі;

- Формування нормативно-ціннісних та поведінкових еталонів

Основною формою тут виступає індивідуальна бесіда зі зворотним зв'язком (спонукання самостійного осмислення вчинків, поведінки).

· Групової, орієнтованої на розвиток:

- Комунікативних здібностей;

- Рефлексивних навичок;

- Умінь адекватного сприйняття себе та оточуючих;

- Здатності гнучкого реагування на різні ситуації і швидкого перестроювання своєї стратегії поведінки.

Основні форми: соціально-психологічні тренінги, рольові психологічні ігри, групові дискусії.

Результатаим роботи даного напрямку є:

- розвиток психологічної толерантності до психотравмуючих чинників в різних ситуаціях; не стільки у взаємодії з психологом, а в більшій мірі надання допомоги молодому солдатові в процесі повсякденної включеності в життєдіяльність підрозділу (орієнтування в реальних умовах);

- особистісний ріст військовослужбовця;

- здатність нести відповідальність за свої вчинки.

Консультативний напрямок передбачає в якості основної мети надання адресної психологічної допомоги в кожній конкретній ситуації за допомогою вербальних засобів і невербальних комунікацій. Виділяється в рамках цього напрямку два види консультацій:

а) управлінське, націлене на знайомство командирів та їхніх заступників по виховній роботі з психологічними особливостями особового складу, орієнтування під внутрішньоколективних відносинах, отримання інформації про соціально-психологічний клімат в підлеглих підрозділах і т.д.;

б) індивідуальне: очне (за запитом посадових осіб, особиста необхідність);

Результатом цієї роботи є:

- Вироблення рекомендацій щодо зміни тих чи інших психологічних факторів, що утрудняють процес СПА;

- Навчання самостійному використанню методів саморегуляції психо-емоційного стану;

- Спільне опрацювання стратегій поведінки і надання допомоги в оволодінні ними [26. c. 162-165].

Таким чином, психологічний супровід СПА детермінується оптимізацією функціонування суб'єктів життєдіяльності: рівень підготовленості людини до виконання певного виду діяльності і активного соціального життя визначає ступінь їх оптимальності. Така цілісна система заходів, які застосовуються в рамках моделі психологічного супроводу СПА, дозволяє досягненню оптимальних показників життєдіяльності військовослужбовців: ефективність взаємодії із соціальним оточенням та успішність службової діяльності.

Таким чином, психологічний супровід СПА являє собою таку інтегративну комплексну модель діяльності, яка забезпечує формування соціально адаптованої особистості, успішної в реалізації себе як суб'єкта активного життя. Успішно завершена адаптація забезпечує самоналаштування особистості на належний рівень взаємодії з конкретними індивідами, соціальними групами. Модель психологічного супроводу СПА включає в себе організаційно-методичні, дослідницько-аналітичні, а також корекційно-розвиваючі і консультативні напрямки роботи.

2.2 Методи вдосконалення військовослужбовцями психологічної готовності до несення військової служби

Кожна людина повинна вміти аналізувати свою поведінку, вчинки, передбачати наслідки власної діяльності, працювати над самовдосконаленням. Але важливо, щоб цьому процесу сприяли не тільки умови, але й відповідні методи.

Дуже важливим етапом у плані готовності до служби у Збройних Силах України є самоаналіз такої готовності, який пізнається самим собою та на основі результатів тестування, анкетування. Для самоаналізу потрібно вміти проникати у власний внутрішній світ, правильно оцінювати рівень розвитку в себе кожної зі складових готовності до військової діяльності. Самоаналіз готовності до служби в армії повинен стати у кожного юнака стійкою звичкою, спрямованою на усвідомлення того, який із компонентів готовності сформований у нього краще, а який - гірше або ще недостатньо. До процесу самоаналізу входять самоспостереження, самоконтроль, тобто вміння людини дивитися на себе, на свої дії ніби чужими очима, виявляти позитивні й негативні моменти.

Наступний етап самовдосконалення - постановка мети, розробка програми, складання плану. Успіх же в досягненні поставленої мети залежить від багатьох чинників.Основними з них можуть бути:

1) оцінка своїх плюсів та мінусів в готовності до несення служби в Збройних Силах України;

2) проаналізувати причини, що призвели до низької готовності, несформованості окремих якостей, рис характеру, необхідних воїнові;

3) обдумати мету, шляхи, засоби самовдосконалення окремих якостей, властивостей особистості, встановити терміни досягнення задуманого;

4) в плані чітко визначити всі цілі, зокрема ті, що мають першочергове значення, встановити час їх виконання, послідовність процесу самовдосконалення, вибрати методи та способи досягнення мети;

5) якнайшвидше приступити до виконання плану самовдосконалення;

6) постійно контролювати строки виконання окремих пунктів плану самовдосконалення;

7) вірити в свій успіх, у свої сили; вчитися на своїх помилках і на своїх успіхах;

8) у будь-якій складній життєвій ситуації, в навчанні, в роботі шукати щось цікаве, добре і мотивувати ним свою самопідготовку до служби в армії;

9) формувати у себе навички самовладання, саморегуляції психічних станів і поведінки [27. c. 34-35].

Позбутися негативних якостей, сформувати потрібні для військової служби риси характеру, знання, навички, звички можна лише усвідомивши необхідність цього для себе і суспільства, ціною великих вольових зусиль.

Тому необхідно детальніше зупинитися на шляхах і способах формування волі людини.

Самовиховання волі. Воля - це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи перешкоди, труднощі.

Для саморегуляції поведінки, психічних станів, формування знань, навичок, якостей, необхідних воїнові, потрібні вольові якості. Щоб сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що вимагають самостійності, організованості, витримки, рішучості, сміливості. Цього можна досягти тільки в діяльності (навчальній, трудовій, спортивній, військовій), вправами, тобто багаторазовими повтореннями вольових дій. У процесі долання перешкод ситуаційні вольові стани закріплюються і перетворюються у стійкі вольові якості особистості.

Для формування вольових якостей потрібно дотримуватися таких правил:

1. Долати перешкоди, труднощі, намагатися вирішувати свої проблеми самостійно.

2. Не боятися перешкод і труднощів на своєму шляху, навпаки, радіти їм, бо вони дають змогу багато чого навчитись, здобути впевненість у собі, сформувати риси справжнього чоловічого характеру.

3. Не досягнувши успіху з першого разу, не втрачати надії, пробувати знову й знову.

4. У процесі формування вольових якостей поступово ускладнювати завдання, не уникаючи труднощів, прагнучи досягти поставленої мети.

5. Способи досягнення мети не повинні розходитися із загальнолюдською мораллю, прийнятими суспільними нормами.

7. Слід дотримуватися принципу: краще не приймати ніяких рішень, ніж приймати і не виконувати їх; прийняте рішення обов'язково виконувати.

8. Навчітися ставити близьку і далеку мету вдосконалення - це перший крок до формування волі.

9. Додержання режиму дня, планування завдань на день, щоденний контроль за їх виконанням - усе це сприяє формуванню волі, добрих звичок.

Серед вольових якостей, рис характеру, необхідних воїну, важливе значення мають організованість і дисциплінованість [10. c. 239-240].

Організованість -- це якість особистості, що характеризує здатність розумно планувати і впорядковувати свою діяльність. Для її формування потрібно:

- дотримуватися певного порядку, що сприяє успіху діяльності;

- планувати свої дії і розумно їх чергувати;

- раціонально розподіляти час;

- не братися за кілька справ одночасно;

- завжди виконувати свої обіцянки;

- суворо дотримуватися режиму дня.

Дисциплінованість -- це свідоме підкорення своєї поведінки суспільно прийнятим нормам, певному порядку. Для формування дисциплінованості потрібно:

- усвідомити значення суспільних вимог, необхідність виконання норм і правил поведінки, у тому числі і статутів Збройних Сил України;

- не допускати негативних вчинків, дисципліновано поводитися в будь-яких ситуаціях;

- щоденно проводити оцінку й аналіз своєї поведінки, дбати про її поліпшення.

Формування навичок спілкування. У суспільстві існують як формальні (службові), так і неформальні стосунки між людьми. Перші зумовлені певними офіційними нормами, статутами. Другі встановлюються ніби самі по собі, але за певними правилами, психологічними закономірностями.

Військова діяльність, спілкування в умовах служби у Збройних Силах характеризуються цілим рядом емоціогенних ситуацій, що їх юнакам важко, інколи навіть неймовірно важко долати. Психічна саморегуляція грає виняткову роль у будь-якій діяльності, особливо у військовій, бо позначається на взаєминах між військовослужбовцями, їхньому здоров'ї, а в цілому і на боєготовності Збройних Сил. Рівень саморегуляції психічних станів, поведінки людини зумовлений насамперед ступенем розвитку її вольових якостей. Самовладання як одна із складових саморегуляції проявляється в збереженні не тільки зовнішнього, а й внутрішнього спокою. У неприємній ситуації слід дотримуватися принципу: «Не хвилюватися через те, чого я змінити не можу». Дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке шкодить здоров'ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує кілька способів його зняття.

Спосіб перший. Не стримувати зовнішні прояви почуттів, емоцій, виплескувати свою злість. Проте даний спосіб є непристойним у суспільстві, грубим, асоціальним, та безпосередньо неприйнятним в умовах несення військової служби.

Спосіб другий. Реагувати на емоціогенні чинники в пристойній для суспільства формі: включитися в активну фізичну діяльність (корисна і потрібна робота, гімнастичні вправи, вправи для дихання, рух).

Спосіб третій. Не допустити спалаху злості [23. c. 64].

Для саморегуляції психічних станів можна використати цілий комплекс інших методів: переключення уваги, самопідбадьорювання, самопереконання, самонаказ, самонавіювання та ін.

Переключення уваги полягає у тому, що військовослужбовець самостійно можете раптово спрямувати свою увагу з об'єкта думки, який його хвилює, на інші об'єкти, яких у даній ситуації навіть немає, але вони можуть викликати позитивні переживання.

Самопідбадьорювання - це звернення до самого себе для того, щоб зміцнити віру в себе, вмовити не хвилюватися, повірити в успіх підготовки до служби в армії («Я все зможу, я всього доб'юсь», «Військова служба мені не страшна» тощо). Можна самого себе картати («Що, став розмазнею?»; «Чого розкис?») або вдатися до самокритики у присутності інших, що набагато ефективніше.

Самопереконання - це вміння переконати себе у здатності регулювати свої настрої, почуття, вчинки; це дискусія із самим собою, наведення аргументів, доказів на користь стримування, регулювання емоцій. Важливо, щоб у юнака було сформовано почуття патріотизму, усвідомлення свого обов'язку перед іншими, перед суспільством.

Самонаказ -- це наказ собі діяти у певних екстремальних ситуаціях. Так, за самонаказом: необхідно вставати вранці, коли цього робити не хочеться, виконувати накази безпосереднього начальника, дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити розпочату справу до кінця.

Самонавіювання побудоване на тих самих механізмах, що й самопідбадьорювання. Ефективність самонавіювання залежить від уміння повністю відволікатися від усього стороннього і переключатися лише на зміст формул самонавіювання [3. c. 137].

Таким чином, за допомогою правильно підібраної методики можна не лише зняти психологічну напругу, але й подолати перешкоди адаптаційного періоду та полегшити його протікання.

2.3 Основні напрямки роботи командира підрозділу в адаптаційному процесі військовослужбовців

Проаналізувавши наукові дані і підходи до проблеми середовищній адаптації військовослужбовців, за необхідним є формулювання певних рекомендацій, щодо підвищення ефективності роботи офіцерів підрозділу по адаптації військовослужбовців до умов проходження військової служби:

а) На етапі підготовки та прийому молодого поповнення: Підготовка до прийому молодого поповнення починається задовго до того, як призовник переступить контрольно-пропускний пункт військової частини [38. c.48]. На передодні надходження нового поповнення, командирам та їх заступникам з виховної роботи рекомендується організувати та провести:

- з солдатами роз'яснювальну роботу про сутність і значення військового товариства і дружби, про надання допомоги молодому поповненню в адаптації до служби;

- із сержантами (старшинами) - заняття з вивчення методики роботи з молодим поповненням;

- з офіцерами - заняття з методики вивчення молодого поповнення та недопущення в підрозділах випадків нестатутних взаємовідносин.

У системі виховних заходів у цей період передбачається [38. с.53]:

- Підготовка інформаційного матеріалу про вид Збройних Сил, військовому окрузі, об'єднанні, з'єднанні і військової частини, підрозділі в якому належить проходити службу молодому поповненню;

- Розробка пам'яток і рекомендацій молодим воїнам, практичні поради щодо активному входженню в ритм армійського життя і служби;

- Ознайомлення з обліковими картками, особовими справами, об'єктивними листами вивчення та ін. документами;

- Проведення індивідуальних бесід з молодими воїнами, формування загальної думки про особисті якості покликаного молодого поповнення; виявлення осіб, від яких можна чекати відхилень у поведінці, вчинення ними різного роду проступків; відпрацювання варіантів профілактичних та інших дій на випадки виникнення будь-яких конфліктних ситуацій;

Процес формування позитивного ставлення молодих солдатів до служби і дисципліни в чималому ступені залежить від того, як організовані перші дні їхнього перебування у військовій частині, перше знайомство. Прибуваючи у військову частину, молодий воїн проявляє до всього підвищений інтерес, допитливість. Він буквально «фотографує», вбирає все, що бачить і чує. Дуже важливі перші враження про казарми, статутного порядку, бойовій техніці і зброї, про командирів, про все те, з чим зустрічається молодий воїн у ці дні.

Складаються в початковий період служби стосунки воїнів до різних сторін армійського життя прямо пов'язані з їх адаптацією. Як показує практика, в даний період доцільно провести наступні заходи: для роботи з молодим поповненням виділити найбільш підготовлених і здатних офіцерів, прапорщиків, сержантів, які мають практичний досвід навчання і виховання підлеглих; з посадовими особами, залученими до прийому і вивчення поповнення провести комплекс підготовчих заходів: навчально-методичні збори, семінари, показові заняття, інструктажі, заліки.

Тут важливе значення має використання позитивного досвіду роботи з молодим поповненням у попередні періоди;- Задачі, пов'язані з прибуттям до підрозділу молодого поповнення, необхідно обговорити на нарадах керівного складу.- Приміщення, де буде розміщуватись молоде поповнення, оформити в суворій відповідності з вимогами Статуту внутрішньої служби.

Прибулого молодого поповнення зазвичай зустрічають особисто командир частини та його заступники. Для додання заходу більшої урочистості залучається військовий оркестр. Барвисто оформляється клуб частини і територія військового містечка. Вивішуються транспаранти з вітаннями, зверненими до молодого поповнення. По прибуттю поповнення проводиться мітинг. У подібних мітингах зазвичай беруть участь представники місцевої влади, батьківської громадськості, релігійних об'єднань, офіцери і ветерани військової частини, один-два військовослужбовців старших періодів служби. По закінченні мітингу молоде поповнення проходить урочистим маршем перед трибуною і направляється у відведену для нього казарму (приміщення) для облаштування.

У наступні дні командир особисто або через своїх заступників, офіцерів штабу та виховних структур контролює проведення з молодим поповненням санітарну обробку, медичне обстеження та соціально-психологічне вивчення, видачу і підгонку обмундирування та взуття, організацію та проведення занять з удосконалення військової підготовки, отриманої до призову на військову службу.

б) У період проведення початкової військової підготовки молодого поповнення: Це психологічно переломний етап у житті молодого воїна. У цей час різко змінюються умови його життя, характер діяльності, безпосереднє оточення, система взаємин, його правове становище, статус у військовому колективі. Перебудова динамічних стереотипів зазвичай супроводжується підвищеним нервово-психічною напруженістю, емоційною збудливістю, проявляється в нервозності, скутості, зайвої метушні при виконанні простих, повсякденних дій. Основне завдання полягає в забезпеченні ефективної адаптації молодих воїнів до армійських умов життя і діяльності. У цей період у виховній роботі з молодими солдатами передбачається [31. c. 98]:

- Активне формування у них первинних установок і навичок військової служби, усвідомленого виконання військового обов'язку, статутних вимог, організованості, старанності, дисциплінованості, шанобливого ставлення до командирів і начальників;

- Ознайомлення з історією частини, її традиціями, різними військовими спеціальностями;

- Вивчення в системі суспільно-державної підготовки настановних навчальних тем, доведення їм загальних положень про військову службу, військових законах і статутах, про норми і правила взаємин у військовому колективі, про роль і значення дружби та військового товариства;

- Роз'яснення молодим воїнам вимог військової присяги і статутів, суті та змісту героїзму і мужності, вірності Бойовому знамені частини;

- Прояв постійної турботи про молодих солдатів, забезпечення обстановки доброзичливості й уваги до них, чіткої організації роботи всіх постачальних служб військової частини;

- Безперервне вивчення морально-психологічних та ділових якостей молодих солдатів, проведення індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями, що мають відхилення в психіці і поведінці, що стали об'єктом жартів і глузувань, гостро відчувають тугу за домом;

- Організація вивчення та роз'яснення положень, проведення бесід та інформацій на теми патріотичного, військового, правового, морального виховання.

- Доведення до молодих воїнів заходів відповідальності за дисциплінарні проступки та військові злочину, роз'яснення порядку поведінки у випадках посягань з боку недисциплінованих воїнів;

- Рішуче припинення будь-яких спроб солдатів і сержантів старшого призову чинити психологічний вплив на молодих солдатів образою їх гідності, грубістю, лихослів'ям, матеріальним утиском і т.д.;

- Підготовка та проведення урочистого прийняття молодими солдатами військової присяги, запрошення на цей захід їх рідних і близьких.

в) На початковому етапі служби молодих воїнів у підрозділі. Великий вплив на молодих воїнів надає початковий період проходження служби безпосередньо у підрозділі. Саме тут, від перших днів перебування в підрозділі, від перших вражень, від перших зустрічей з командуванням та особовим складом багато в чому визначиться їх місце в колективі, ставлення в цілому до військової служби.Суворе дотримання умов військової служби і побуту, єдина постійна висока вимогливість і контроль з боку командирів і начальників, систематичність вправ поступово втягують молодих солдатів в режим і статутний порядок і в той же час виступають як вельми важливі чинники формування морально-психологічних якостей. Завдяки впливу цих факторів відбувається швидке накопичення досвіду, необхідних умінь і навичок військового поведінки.

...