Уява та творчість особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ з психології

на тему: Уява та творчість особистості

виконала студентка 11 групи мистецького факультету

КДПУ ім. В. Винниченка Терещенко Тетяна Миколаївна

Викладач: Савенко О.А.

План

1. Характеристика уяви як психологічного процесу

2. Види та функції уяви

2.1 Види уяви. Мрія

2.2 Прийоми створення образів уяви

3. Творчість - як прояв уяви особистості

4. Висновки

Список використаної літератури

1. Характеристика уяви як психологічного процесу

Взаємодіючи з об'єктивним світом, людина не лише сприймає,запам'ятовує, осмислює цей світ, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не зустрічається. Ці образи можуть відображати події, явища, факти свідком яких вона не була. Нерідко в житті їй доводиться створювати образи таких об'єктів, яких не існує в дійсності, над створенням яких вона працює. Цей важливий пізнавальний процес поряд зі сприйманням, пам'яттю називають уявою або фантазією. Цей процес надзвичайно складний. Про це свідчить той факт, що й досі немає його задовільного визначення. В сучасній психології найбільш розповсюдженими є описові визначення. Найчастіше уявою називають процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

У зарубіжній психології існує декілька точок зору на уяву та її сторони. Концепція ідеалістів, наприклад, зводиться до того, що стверджується повна спонтанність уяви, незалежність від дійсності. Але такий погляд є принципово не вірним, адже насправді уява людини детермінована об'єктивною дійсністю і спрямована на її відображення. А представники асоціативної психології В. Вундт, Т. Рібо та інші намагалися до інших психічних процесів або їх комбінацій.

Уява виникла і розвинулася в процесі праці людей. В ній чітко виявляється специфічно людський характер діяльності: не уявивши результату праці, не можна розпочинати роботу. Чи обробляла первісна людина камінь для наконечника стріли, чи виламувала палицю для лука - у неї був образ того, що отримається в процесі праці, що буде в недалекому майбутньому. Отже, створюючи психічну модель проміжних і кінцевих результатів, уява орієнтує людину в процесі діяльності. Уява - це відображення реальної дійсності в нових незвичних зв'язках і поєднаннях.

Уява, як і інші психічні процеси є функцією кори великих півкуль головного мозку. Утворені в ході запам'ятовування системи тимчасових нервових зв'язків в процесі уяви ніби розпадаються і реконструюються в нові системи. Така рекомбінація стає можливою в результаті виникнення в корі мозку ділянки сильного збудження, яке викликане певною потребою або враженням від чогось. Складність структури уяви та її безпосередній зв'язок з емоціями дають підставу виразити припущення, що її фізіологічні механізми розміщені не лише в корі, а й в глибинних відділах мозку. До них, в першу чергу, належить гіпоталамо-лімбічна система. Її порушення призводить до розпаду програм поведінки людини, а найважливіша роль уяви полягає у виробленні таких програм. Про це свідчить зв'язок уяви з органічними процесами людини. Індивідуальні особливості особистості, її потреби, інтереси, знання, уміння, зміст основної діяльності позначаються на уяві, надаючи їй індивідуальної своєрідності. Вона виявляється в різній широті та змістовності уяви, перевазі певних видів уявлень, їх силі, яскравості, різній дієвості. Чим багатший досвід людини,чим ширше у неї коло потреб, інтересів, знань, тим ширша та багатша за своїм змістом уява і навпаки. У зв'язку з цим існує вислів про багату і бідну фантазію людей.

Уява - це пізнавальний процес. Найтісніші зв'язки існують між уявою і мисленням, адже вона, як і мислення, мотивується потребами особистості. Реальному задоволенню потреби часто передує живе яскраве уявлення ситуації, при якій ця потреба може бути задоволена. Уява також виникає в проблемній ситуації. Якщо проблемна ситуація повністю визначена і в процесі усвідомлення перетворюється в означену задачу, то хід її розв'язання підпорядкований переважно законам мислення. Якщо ж проблемна ситуація є недостатньо визначеною, то вихідні дані важко піддаються точному аналізу. В цьому випадку на допомогу приходить уява. Цінність її в тому, що вона, доповнюючи ситуацію, дозволяє прийняти рішення і знайти вихід із положення навіть при відсутності належної повноти знань для мислення. Тож однією з причин виникнення уяви у людини є необхідність існувати і діяти в середовищі з неповною інформацією. Вона є своєрідною формою відображення, пізнання об'єктивної дійсності. Уява поглиблює пізнання людини, допомагає встановлювати нові властивості об'єктів і зв'язки між ними. Тому вона є особливо цінною в науковій та художній творчості.

Історія науки знає багато прикладів того, коли уява виступала одним з найважливіших елементів наукової діяльності. Особливо велику роль відіграє уява на початкових етапах вивчення наукової проблеми. Тоді використання уяви призводить до виникнення цікавих і дуже важливих здогадок. Наприклад, розглянемо роль уяви у науковій творчості на прикладі періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва. На момент створення таблиці всі вільні місця в ній не могли бути заповненими, але це не завадило вченому у своїй уяві не лише передбачити нові, ще не відкриті елементи, але й здогадуватися про їх окремі властивості. Саме на етапі відкриття, в процесі пошуків розв'язання проблеми, велику роль відіграють фантазія і інтуїція.

2. Види та функції уяви

2.1 Види уяви. Мрія

В основному уява людини характеризується активністю, але бувають випадки, коли вона використовується не лише як умова творчої діяльності, а як заміна діяльності. Така форма уяви називається пасивною. Пасивна уява буває довільною та мимовільною. Мимовільний характер уява має тоді, коли створення нових образів не скеровується спеціальною метою уявити певні події, предмети чи явища. Вона детермінована діяльністю на досягнення інших цілей і в основі її можуть бути слабо усвідомлювані людиною потяги, потреби, установки; свідоме втручання людини в цей процес відсутнє. У чистому вигляді цей вид уяви проявляється в дрімотному стані, у сновидіннях, при патологічних розладах свідомості. А довільна уява - це коли діяльність людини скеровується спеціальною метою створити певний образ. Цей вид уяви широко розповсюджений в творчій діяльності людини - у письменників, конструкторів, композиторів тощо.

Активну уяву людини розподіляють на творчу і репродуктивну.

Творча уява передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в її оригінальних і цінних продуктах діяльності. Продукти творчої уяви формуються з елементів того досвіду, який набувається або запозичується людиною в інших. Новизна таких продуктів полягає не у їх складових, а у зміненні виду цих складових. Для творчої уяви головною рисою є спеціальний аналіз матеріалу, його самостійна обробка і удосконалення в процесі творчої діяльності. Саме творча уява є основною складовою творчої діяльності особистості.

Репродуктивна (відтворююча) уява є процесом створення образів, які відповідають опису, але створений образ є лише суб'єктивно новим, бо об'єктивно він створений раніше. Самостійність особистості при створенні такого образу відносна. Образ будується на основі словесного опису об'єктів, розгляду їх зображень у вигляді креслень, схем, карт, ескізів тощо. Репродуктивна уява спирається також на різноманітні історичні, археологічні, етнографічні, літературні, художні та інші джерела. Особливо важливим видом відтворюючої уяви є просторова уява. Вона необхідна для виконання робіт з кресленням, малюванням, виготовленням ескізів, макетів тощо. уява мрія мислення творчість

Особливою формою уяви є мрія. Образи, які створюються мрією, не можуть бути відразу реалізованими в практичній діяльності людини. Людина створює образи того, чого прагне досягти, але не може протягом певного часу і за певних причин. Такі образи бажаного майбутнього називаються мріями. Вони завжди пов'язані з потребами людини, адже зазвичай люди мріють про те, чого їм найбільше не вистачає. Мрія діє як спонукальна сила до діяльності, виконання якої чомусь затримується. Вона відіграє позитивну роль у підготовці до діяльності, задає своєрідний творчий тонус.

Створюючи нові образи уяви, людина поєднує окремі елементи різних образів, предметів у нових комбінаціях.

Комбінування - це не просто переміщення чи перегрупування елементів, а результат складної аналітико-синтетичної діяльності, в ході якої докорінно перетворюються елементи, з яких створюється новий образ. В результаті такої діяльності утворюється не просто нове поєднання взятих елементів, а єдиний новий образ, в якому окремі елементи не просто поєднано, а перетворено й узагальнено. Описуючи уяву слід наголосити, що її суть складає процес перетворення уявлень, створення нових образів на основі наявних.

2.2 Прийоми створення образів уяви

Для створення образів уяви використовують певні прийоми. Найпоширенішою і найбільш розповсюдженою формою створення образів є аглютинація - сполучення елементів і властивостей, які у повсякденному житті не поєднуються. На основі цього прийому було створено стародавні грецькі міфологічні образи, що являють собою поєднання части тіла людини і тварини: гарпії-крилаті чудовиська «птахи з дівочими головами»; крилатий кінь Пегас, що став символом натхнення. Аглютинація використовується не лише в літературі, мистецтві, а й в техніці. Прикладом може бути створення тролейбуса(поєднання трамвая і автобуса), акордеона(піаніно і баян) тощо. Проте ці образи були створені не на основі механічного поєднання образів, а на основі їх свідомої переробки.

Другим прийомом, який використовується при створенні образів уяви є акцентування-підкреслення окремих рис. Цього можна досягти виділяючи, абстрагуючи або перетворюючи основні особливості об'єктів. Акцентуючи одну із рис зовсім упускають інші, спрощують, звільняють від деяких деталей. В результаті змінюється весь образ, набуває узагальненого характеру.

Одним із видів акцентування є зміна пропорцій окремих сторін об'єкта, якого зображують. Цей прийом часто використовують при зображенні дружніх шаржів, карикатур.

Другим видом акцентування є зменшення (літота) чи збільшення (гіперболізація) всіх особливостей зображуваного об'єкту. Прикладом використання літоти можуть бути казкові персонажі - «дівчинка-Дюймовочка» або «хлопчик-з-мізинчик», а гіперболізації - різноманітні казкові герої, велетні. Перебільшення і зменшення розмірів не випадкові, а завжди мотивовані. Зовнішність велетня, грандіозні розміри, фізична сила використовується для яскравішого зображення певної якості. З другого боку, розум, кмітливість і безстрашність дитини виступає яскравіше на основі контрасту із зовнішність, коли вона зображується як хлопчик-з-мізинчик. Форми акцентування дуже різноманітні. Так, для підсилення особливостей героїв використовують такі прізвища-характеристики, як Добринін, Вернигора, Вернидуб тощо.

Якщо в процесі створення образу уяви уявлення, з яких він будується, зливаються, відмінності стираються, а риси схожості виступають на перший план, то такий прийом називається схематизацією. За його допомогою створюється, наприклад, різноманітний декоративний орнамент, елементи якого взяті з рослинного світу.

В художній літературі, живописі при створенні образів уяви, використовується прийом типізації, для якого характерним є виділення головного в однорідних фактах і втілення його в конкретному образі. Наприклад, створюючи типовий образ певної людини, письменник уважно і глибоко вивчає побут, звички, моральні цінності, поведінку певної людини, виділяє головні найбільш виразні риси, властиві представникам певної групи людей, синтезує, узагальнює їх у конкретнім образі (образ Чіпки, Кайдашихи, Плюшкіна та ін.).

3. Творчість - як прояв уяви особистості

Проявом уяви у житті і психічній діяльності людини є творчість різних видів: технічна, художня, наукова, літературна тощо. В складних умовах та умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає правильні рішення, плідно працює людина творча, гнучка, здатна до генерування і використання нового (нових, ідей, задумів, підходів, рішень). Творчість не виникає з нічого, творчість - властивість, яка правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у відповідній галузі. Творчість базується на розвиненому мисленні та уяві, а також на особистісному інтелекті. Готовність до творчості, творчого вирішення проблеми є одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах - в трудовій діяльності, складних життєвих ситуаціях, безробітті, соціальних та екологічних кризах, сімейних проблемах.

В загальному, під поняттям «творчість» мається на увазі процес створення нового, корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості.

Перший, найвищий рівень, характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які змінили життя людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну). Творчість такого рівня (абсолютна, об'єктивна новизна продукту творчості) властива досить вузькому колу геніїв.

Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, наприклад, для певної країни світу. Деякі винаходи з'являються одночасно або з невеликим інтервалом у часі в різних країнах, однак протягом тривалого часу новизна винаходу зберігається і відповідний рівень творчості є досить високим.

Третій рівень творчості характеризує новизну творчого продукту для обмеженого кола людей. Прикладом творчості такого рівня є раціоналізаторська пропозиція, що реалізується в межах якогось підрозділу підприємства або певної галузі.

Четвертий рівень творчості торкається творчості, новизна продукту якої є суб'єктивною, відносною, значущою лише для тої людино, що творить. Але обмежений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути початковим етапом в оволодінні вищими рівнями.

Творчість - це лінійний процес, в якому бувають підйоми, спади, плато. Найвищий кульмінаційний творчий стан - це натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі. Людина в стані творчого натхнення ніби знаходиться у потоці, вона не завжди може сказати, скільки минуло часу (година, день,доба). Не рідко з перебуванням у стані творчого натхнення відбувається осяяння.

Людина, яка перебуває в стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Особистісну властивість, що надає можливість такого впливу на інших, пов'язану з власним натхненням, називають харизмою.

Винахідництво являє собою найвищий рівень технічної творчості. В деяких дослідженнях, винахідництво протиставляється навіть відкриттю і розглядається як результат розвиненої творчої активності і продуктивності мислення особистості. Під відкриттям мається на увазі виявлення новизни за допомогою аналізу реальних властивостей (ідей, речей, теорій), а під винаходом - конструювання об'єкту кращого, ніж той, що аналізується. Винахідництво є соціально значущим видом творчості, у ньому здійснюється обробка накопичених знань, засобі діяльності, які безпосередньо впливають на науково-технічний прогрес. Саме заряд об'єктивної новизни, що міститься у винахідницькій задачі потрібний для розвитку творчої діяльності і зберігання всіх психологічних особливостей творчої особистості.

Висновки

Підсумовуючи опрацьований матеріал, можна зробити певні висновки.

Уява виникла і розвинулась в процесі праці людей. Вона чітко виявляє характер діяльності людини. Розпочинаючи нову роботу створюється образ того, чого людина бажає досягти. Між уявою і мисленням існує дуже тісний зв'язок. Уява, як і мислення, мотивується потребами особистості в реальному житті і виникає у проблемній ситуації. Таким чином, цінність уяви в тому, що вона, доповнюючи ситуацію, дозволяє прийняти рішення і знайти вихід із положення навіть про відсутності повноти знань, яке необхідне для мислення. Однією з причин виникнення уяви у людини є необхідність існувати і діяти в середовищі з неповною інформацією.

Особливою формою уяви є мрія. Образи уяви не завжди реалізуються в практичних діях людини. Інколи вона створює образи того, чого прагне досягти. Під творчістю розуміється передусім процес створення нового, корисного продукту. За обсягом принципової новизни, результату, розрізняють чотири рівні творчості:

- перший - найвищий рівень. Характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату для всього людства;

- другий - стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей певної країни світу;

- третій - характеризує новизну продукту для меншого, обмеженого кола людей;

- четвертий - творча новизна продукту є відносною, значущою лише для людини, що творить.

Творчість - це не лінійний процес. Найвищий творчий стан - це натхнення.

Список використаної літератури

1. Дудецкий А.Я. Теоретические вопросы воображения и творчества. 1994. 156 с.

2. Загальна психологія / Під ред. Максименка С.Д. К., 2000. 258 с.

3. Пономарев Л.А. Психология творчества. М., 1996.

Размещено на Allbest.ru