Гендерні особливості формування самоставлення в юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

АПН УКРАЇНИ

УДК 316.61

Автореферат

дисертації на здобуття ступеня кандидата психологічних наук

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМОСТАВЛЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.05-соціальна психологія; психологія соціальної роботи

КАМІНСЬКА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Ставицький Олег Олексійович,

Рівненський інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», ректор

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник, доцент Васютинський Вадим Олександрович, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, завідувач лабораторії психології мас та спільнот

кандидат психологічних наук Дмитрова Тетяна Володимирівна, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, доцент кафедри іноземних мов

Захист відбудеться «18» вересня 2008 р. об __ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розісланий «18» серпня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В.Жадан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Суспільні трансформації, що відбуваються в нашій країні, сприяють підвищенню уваги до проблеми гендерних особливостей особистості. Актуальність соціально-психологічних досліджень гендерних особливостей самоставлення зумовлена, з одного боку, недостатнім рівнем розробки даної проблеми, зокрема в Україні, де перші кроки в цьому напрямі були здійснені лише на початку 90-х років, з другого боку - високими запитами практики на розробку даної наукової тематики.

У сучасному науковому знанні загальновизнаним є факт, що належність до певної статі є одним із значущих параметрів оцінки особистістю самої себе й оточуючих. Водночас самоставлення, як психологічний феномен, у вітчизняній науці вивчалось переважно без урахування гендерного чинника. Недослідженим залишається гендерний аспект самоставлення в юнацькому віці.

Проблема самоставлення хлопців і дівчат юнацького віку займає важливе місце в психологічних дослідженнях гендеру. При цьому найактуальнішим є пізнання взаємозв'язку самоставлення та психологічної статі хлопців і дівчат. Вітчизняні психологи, поряд із зарубіжними, зробили свій внесок у з'ясування особливостей самоставлення чоловіків і жінок. Так Є.П. Ільїн розглядає це питання, виділяючи два взаємопов'язаних аспекти: адекватність самоставлення осіб різної статі й порівняння уявлень щодо власного «Я-образу» хлопців та дівчат. А.В. Візгіна, С.Р. Пантелеєв та М.Л. Кубишкіна розглядали особливості формування самооцінки залежно від професійної спрямованості чоловіків і жінок, та вважали, що специфіка самоставлення особистості залежить від соціальних умов життя людини.

Особливості самооцінки осіб різної статі різних вікових груп досліджувались І.Г. Герасимовою і О.М. Мороз. Зміни такої складової самоставлення, як аутосимпатія, в залежності від життєвого досвіду чоловіків та жінок, були проаналізовані Ю.О.Кочнєвою і М.К. Омаровою. Різноманітні аспекти самоставлення хлопців і дівчат описувались також у працях В.М. Князєва, Н.М. Кирєєвої, В.Є. Каган. Водночас особливості самоставлення хлопців і дівчат, із урахуванням особливостей тієї чи іншої статі, вивчені психологами недостатньо.

Проблема самоставлення вивчалась такими вченими, як В.В. Столін, О.Т. Соколова, І.І. Чеснокова, І.С. Кон, К.О. Абульханова-Славська та іншими. Вони досліджували самоставлення, як компонент самосвідомості, зміни самосвідомості юнаків та їх вплив на самоставлення, формування емоційно-ціннісного ставлення до себе й оточуючих.

Враховуючи всю складність і багатомірність проблеми гендерних особливостей самоставлення в юнацькому віці, нами була зроблена спроба дослідити деякі закономірності й особливості цього феномену.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми Рівненського інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”: «Соціально-психологічні детермінанти успішної адаптації до навчання студентської молоді з особливими потребами».

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту соціальної та політичної психології АПН України 26 жовтня 2006 р., протокол № 9, та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі соціальної психології в Україні 26 грудня 2006 р., протокол № 10.

Об'єктом дослідження є ставлення особистості до себе як носія гендерних характеристик.

Предмет дослідження - соціально-психологічні особливості самоставлення хлопців і дівчат юнацького віку, зумовлені впливом гендерної ідентифікації.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричній інтерпретації виявлених гендерних відмінностей в самоставленні юнаків у зв'язку з їх міжстатевою взаємодією та знаходженні ефективних шляхів формування адекватного самоставлення.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання дослідження:

1) Проаналізувати й узагальнити існуючі в науковій літературі підходи до проблеми самоставлення, визначити та обґрунтувати загальну стратегію дослідження гендерних відмінностей самоставлення в юнацькому середовищі.

2) Дослідити змістові особливості самоставлення хлопців і дівчат юнацького віку.

3) Виявити гендерні відмінності в самоставленні юнаків.

4) Визначити ефективні шляхи формування адекватного самоставлення, розробити соціально-психологічний тренінг, спрямований на формування адекватного самоставлення юнаків, та перевірити його ефективність.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, який використовувався для визначення базових підходів до питання, що досліджується; метод спостереження застосовувався для систематичного цілеспрямованого вивчення гендерних особливостей самоставлення; метод опитування був використаний для дослідження специфіки самоставлення юнаків (анкета дослідження гендерних стереотипів Г.Гейманса була використана для виявлення стереотипних уявлень юнаків щодо особистісних якостей, які притаманні особам своєї та протилежної статі; особистісний диференціал Ч.Осгуда дав інформацію про те, як обстежуваний оцінює свою активність та силу, і дозволив виявити модальність його самоставлення; методика визначення рівня розвитку рефлективності А.В. Карпова використовувалась для встановлення взаємозв'язку рівня розвитку рефлексії та адекватності самоставлення юнаків; методика діагностики психологічної статі С. Бем дала можливість визначити тип гендерної поведінки особистості; тест-опитувальник самоставлення В.В. Століна дозволив виявити структурні компоненти самоставлення, відповідно до запропонованої ним ієрархічної моделі; за допомогою теста двадцяти тверджень самоставлення М.Куна і Т.Мак-Партланда були отримані дані про зміст когнітивного компоненту образу „Я”; на основі теста соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонд була отримана інформація про ступінь прийняття себе та інших); соціально-психологічний тренінг був застосований для формування адекватного самоставлення юнаків; методи математичної статистики (процентилі, критерій ч² - Пірсона, кореляційний аналіз) використовувались для перевірки статистичної достовірності отриманих даних.

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні уявлень про зміст і структуру рефлексивних механізмів, їх місце в системі соціально-психологічних механізмів процесу формування самоставлення в юнацькому віці; виявленні гендерного підґрунтя в цілеспрямованому формуванні адекватного самоставлення як стратегії подолання особистістю дезадаптивних переживань, викликаних неадекватним самоставленням; визначенні ролі гендерного фактору у детермінації особливостей когнітивної, емоційної та поведінкової складових самоставлення юнаків.

Практичне значення дослідження полягає у розробці ефективних шляхів формування адекватного самоставлення, системи корекційно-розвивальних впливів, спрямованих на підвищення адекватності самоставлення в юнацькому віці, можливості застосування розробленої тренінгової програми з метою оптимізації самоставлення юнаків у процесі професійної підготовки студентів.

Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечені чіткістю визначення методологічних засад, відповідністю використаних методів меті й завданням дослідження, ґрунтовністю кількісного та якісного аналізу одержаних даних, репрезентативністю статистичних вибірок, підтверджені результатами впровадження соціально-психологічного тренінгу в практику.

Апробація результатів дослідження. Результати роботи доповідались на VI Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей із особливими потребами” (Київ, 2005), VIІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей із особливими потребами” (Київ, 2006), Науковій конференції „Соціальна психологія versus психоаналіз: До 150-річчя від дня народження З. Фрейда” (Сімферополь, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Психосоціальний розвиток особистості: формування життєвих перспектив” (Рівне, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Освіта, розвиток і самореалізація молоді в умовах гуманізації суспільства” (Рівне, 2007). Основні результати дослідження впроваджені в навчально-виховний процес Рівненського інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” (акт впровадження № 1 від 15 січня 2008 року).

Публікації. Основні результати та окремі положення дослідження викладено в 6 публікаціях у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, що налічує 176 найменувань. Основну частину дисертації викладено на 151 сторінці. Повний обсяг дисертації становить 191 сторінку. Текст дисертації містить 23 таблиці (11 сторінок), 5 рисунків (3 сторінки) та додатки (23 сторінки).

психологічний юнацький самоставлення гендерний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт та предмет, сформульовано мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, розкрито практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи.

Перший розділ „Теоретичні засади дослідження феномена ставлення особистості до себе” присвячений аналізу вихідних теоретичних положень, що становлять наукову основу психологічних феноменів самосвідомості. В ньому аналізуються особливості самосвідомості та основні її структурні елементи. При цьому особлива увага приділяється дослідженням самоставлення, як компоненту самосвідомості, та його зв'язку з самооцінкою, „Я-концепцією”, „Я”- образом. Описуються особливості виникнення позитивного чи негативного самоставлення в юнацькому віці. Особлива увага приділяється дослідженню гендерних відмінностей самоставлення, аналізуються особливості формування й проявів гендерної ідентичності, психологічної статі, гендерних ролей та стереотипів.

У підрозділі „Самоставлення, як компонент структури самосвідомості” проаналізовано місце самоставлення в структурі самосвідомості, її особливості та функції. Розмаїття наукових поглядів щодо структури самосвідомості дозволяє більш чітко зрозуміти сутність цього феномену саме через виділення когнітивного, афективного та поведінкового його компонентів. Аналізуючи різні аспекти й поділяючи їх на складові, ми маємо змогу прослідкувати процес становлення самосвідомості. Самоставлення реалізується через афективну складову самосвідомості, яка нерозривно пов'язана з когнітивним компонентом, оскільки саме на основі знань про себе в людини виникає ставлення до власної особистості, яке може бути позитивним чи негативним, адекватним чи ні. І вже на основі самоставлення будується модель вчинків та дій, яка утворює поведінковий чи регулятивний компонент самоставлення. Саме самоставлення є одним із важливих елементів самосвідомості. Воно має свою структуру, функції, полюси та специфічні особливості.

До характеристик самоставлення ми віднесли: 1) Структурні - самоповага, аутосимпатія, очікування позитивного ставлення від інших, самоінтерес, самовпевненість, ставлення інших, самоприйняття, самокерування, самопослідовність, самозвинувачення, самоцікавість, саморозуміння. А оскільки самоставлення є інтегральним утворенням, то його особливості зумовлює домінування однієї або декількох з вищеперерахованих складових. 2) Змістові - модальність; адекватність самоставлення, ступінь вираженості (повнота) складових елементів; наявність/відсутність суперечливих самохарактеристик. 3) Динамічні - ступінь стабільності та лабільності самоставлення, тобто, здатність особистості корегувати його у відповідності до змін, що можуть бути детерміновані як зовнішніми впливами, так і онтогенетичним розвитком особистості. Різні варіації характеристик самоставлення, які ми зазначили, власне і визначають особливості ставлення особистості до себе.

У підрозділі ”Самооцінка та формування особливостей самоставлення особистості” розкриваються особливості емоційно-ціннісного самоставлення, його взаємозв'язок із самооцінкою, „Я-концепцією”, аналізуються погляди вчених на проблему самоставлення особистості.

Самооцінка і самоставлення взаємопов'язані між собою, оскільки є складовими однієї системи. Вони зумовлюють адекватність чи неадекватність образу «Я», що пов'язується з розвитком когнітивного компоненту самосвідомості (здатності до самопізнання) та з мотивацією до пізнання власної особистості.

Характеризуючи самоставлення юнаків, важливо виділити такі його особливості: збільшення ступеня адекватності; усталеність структурних компонентів самоставлення; сформованість самоставлення в цілому та його чутливість до зовнішніх і внутрішніх впливів.

У підрозділі „Вплив особливостей гендерної ідентичності та гендерних стереотипів на формування самоставлення юнаків” описуються особливості ставлення до себе осіб юнацького віку з урахуванням аспекту психологічної статі.

Більшість дослідників розуміють гендер як психологічну стать особистості, яка нерозривно пов'язана з гендерною ідентичністю, що є складовою особистісної ідентичності (Ш.Берн, А.В.Візгіна, В.Є.Каган, І.С.Клецина, С.Р.Пантелеєв). Саме в юнацькому віці відбувається остаточне формування гендерної ідентичності, особистість приймає себе як представника певної статі і на основі цього формує ставлення до себе, будує свою поведінку. На специфіку гендерної ідентичності суттєво впливає процес гендерно-рольової соціалізації, який детермінований гендерними стереотипами, що панують у конкретно-історичному соціумі. Під впливом гендерної соціалізації в особистості формуються уявлення про гендерні ролі, які вона повинна виконувати, щоб відповідати соціальним взірцям маскулінності та фемінінності. Гендерна роль формується в процесі нерозривної взаємодії біологічного та соціокультурного чинників і зумовлює специфіку поведінки особистості, її сприймання себе та оточуючих.

При аналізі гендерних особливостей самоставлення необхідно враховувати його взаємозв'язок із соціально-психологічними чинниками, зокрема: ступінь сформованості гендерної ідентичності; залежність ставлення до себе від соціально детермінованих гендерних стереотипів; відповідність самоставлення гендерним ролям особистості в соціумі; залежність ступеня вираження самоприйняття від типу гендерної поведінки особистості (домінування маскулінності, фемінінності чи андрогінності).

Таким чином, загальну структурно-логічну схему впливу характеристик самоставлення на його прояви можна представити так:

Рис.1. Структурно-логічна схема впливу характеристик самоставлення на його прояви

Другий розділ „Гендерні прояви емоційно-ціннісного самоставлення юнаків” містить теоретичне обґрунтування використаних методик, а також схему та опис етапів емпіричного дослідження гендерних особливостей самоставлення в юнацькому віці. У ньому висвітлюються та аналізуються результати емпіричного дослідження.

У підрозділі „Методичне обґрунтування та організація емпіричного дослідження” представлено програму емпіричного дослідження, його етапи, обґрунтовано доцільність використання відповідного методичного інструментарію та загальної процедури проведення дослідження.

Програма емпіричного дослідження самоставлення юнаків складалась з декількох етапів.

На першому етапі здійснювалась розробка процедури емпіричного дослідження.

На другому етапі емпіричного дослідження, який полягав у підготовці набору діагностичних методик, враховувалась необхідність дослідження структурних елементів самоставлення, його специфіка в юнацькому віці, гендерні особливості самоставлення юнаків. У процесі дослідження були використані такі методики: тест-опитувальник самоставлення В.В. Століна, тест двадцяти тверджень самоставлення М.Куна і Т.Мак-Партланда, тест соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонд, особистісний диференціал Ч.Осгуда, анкета дослідження гендерних стереотипів Г.Гейманса, методика визначення рівня розвитку рефлективності А.В.Карпова, методика діагностики психологічної статі С.Бем (BSRI). У кожній із названих вище методик, під час пілотажного дослідження, було виділено найбільш інформативні показники, що мають специфічну інтерпретаційну спрямованість.

На третьому етапі, відповідно до запропонованої нами моделі, були виявлені структурні, змістові та динамічні характеристики самоставлення, гендерні особливості самоставлення і проаналізовано його специфіку в юнацькому віці.

Відповідно, на четвертому та п'ятому етапах здійснювалась математико-статистична обробка результатів та логічно-смислова інтерпретація емпіричних даних.

На шостому етапі здійснювалась розробка, перевірка та впровадження соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування адекватного самоставлення в юнацькому віці.

У підрозділі „Емоційно-ціннісне самоставлення хлопців та дівчат у процесі гендерного самовизначення” подаються результати емпіричного дослідження гендерних особливостей самоставлення юнаків.

Для проведення дослідження було залучено 130 студентів першого курсу, зокрема 50% хлопців і 50% дівчат.

У нашій роботі під поняттям «юнаки» ми вважали всіх осіб чоловічої та жіночої статі юнацького віку, а конкретних її представників описували, використовуючи поняття «хлопці» та «дівчата» відповідно.

Спираючись на розроблену логічну схему дослідження, ми проаналізували такі характеристики самоставлення, як структурні, змістові та динамічні, що, вцілому, зумовлюють особливості самоставлення юнаків, у тому числі й гендерні.

Стосовно структурних характеристик самоставлення, гендерні відмінності наявні в проявах самоінтересу, самокерівництва та саморозуміння, рівень яких вищий у дівчат. У хлопців більш вираженими є такі складові самоставлення, як аутосимпатія та самовпевненість. Не виявлено статистично значущих відмінностей за шкалами: «інтегральне самоставлення», «самоповага», «очікування позитивного ставлення від інших», «самоприйняття» та «самозвинувачення».

У хлопців юнацького віку вищий показник, порівняно з дівчатами, за шкалами «прийняття себе» та «прийняття інших», а також за шкалою «домінування». Їм притаманний екстернальний локус контролю. У дівчат дещо вищі показники за шкалами «адаптивності», «емоційного комфорту» та «ескапізму», переважаючим є інтернальний локус контролю.

Аналіз змістових характеристик показав, що хлопцям властивий вищий ступінь прийняття себе та інших, але в них прослідковується тенденція до неадекватно позитивного самоставлення. Щодо наявності суперечливих характеристик, то вони частіше проявляються у хлопців, що пов'язано з нижчим рівнем розвитку рефлексії. Дані щодо адекватності самоставлення юнаків представлено у табл. 1.

Таблиця 1 Гендерні відмінності адекватності самоставлення за тестом-опитувальником самоставлення В.В. Століна (%)

	Неадекватне позитивне самоставлення	Адекватне самоставлення з елементами критичності	Неадекватне критичне самоставлення
Всі респонденти (n = 130)	15	78,5	6,5
Хлопці (n = 65)	22	72	6
Дівчата (n = 65)	8	85	7

Експериментально виявлено, що у хлопців прослідковується тенденція до неадекватно позитивного самоставлення. Тобто, переважна більшість хлопців схильна виділяти у власній особистості лише позитивні характеристики, орієнтуватись лише на ті оцінки оточуючих, які підтримують позитивний образ «Я». При цьому недоліки характеру не усвідомлюються, або ж їх аналізу не приділяється достатньої уваги, що перешкоджає знаходженню шляхів самовдосконалення. Самоповага та аутосимпатія не узгоджені між собою, що може призвести до появи внутрішньо-особистісних конфліктів. Уявлення про себе в хлопців не систематизовані і не чіткі.

Більшості юнаків притаманне адекватне самоставлення з елементами критичності, що вказує на наявність таких особливостей, як розгорнута й узгоджена система уявлень про себе, орієнтація не лише на позитивні, але й на негативні та амбівалентні характеристики, що виділяються як самою особистістю, так і референтним оточенням. Це дає змогу особистості усвідомити свої недоліки та знайти шляхи їх подолання. Слід зазначити, що як серед дівчат, так і серед хлопців є особи з неадекватним критичним самоставленням. Їм притаманний недостатній рівень розвитку рефлексії, їх гендерна самосвідомість сформована не в повній мірі, зміст уявлень про власне „Я”, в тому числі і „Я-статеве” стислий і обмежений. Спостерігається тенденція до негативної оцінки себе, своїх індивідуальних особливостей.

Аналізуючи гендерне підґрунтя виявлених особливостей, можна стверджувати, що неадекватно завищене самоставлення хлопців пов'язане з впливом гендерних стереотипів, згідно з якими чоловіки повинні володіти такими якостями, як активність, сила, самостійність, агресивність, демонстративність, наполегливість; у них є потреба в домінуванні, незалежності, досягненнях. Прагнення відповідати зразкам маскулінності призводить до перебільшення власної сили, активності та домінантності. Відповідно до гендерно-рольових очікувань соціуму, до хлопця часто висуваються непомірно високі вимоги. Якщо хлопець-юнак не в змозі відповідати стереотипним уявленням про поведінку „справжнього” чоловіка, яку йому пропонують, як взірець, оточуючі, чи яка сформувалась у його власній свідомості, то активізуються компенсаторні механізми, внаслідок дії яких його самооцінка стає завищеною, а самоставлення - неадекватним.

Для дівчат позитивна оцінка себе пов'язана не стільки з наявністю соціально бажаних рис, скільки зі ставленням до себе позитивно в цілому. До того ж, суспільство висуває до дівчат не такі жорсткі вимоги, як до хлопців, оскільки гендерні стереотипи жіночності полягають в наявності таких рис, як експресивність, дружелюбність, слабкість, покірність, турботливість, схильність до концентрації на почуттях тощо.

Юнакам із неадекватно критичним самоставленням притаманна невідповідність поведінки стереотипізованим гендерним ролям, що важко переживається особистістю та призводить до негативної оцінки себе в цілому. Слід зазначити, що дана особливість більш яскраво виявляється у хлопців, а ніж у дівчат. Тобто хлопці, поведінка яких не вписується в рамки поняття „маскулінність”, набагато важче це переживають, ніж дівчата, яким притаманні маскулінні риси. І навпаки, дівчата з рисами андрогінності зазвичай є краще соціально адаптованими та самореалізованими.

При аналізі динамічних характеристик було виявлено, що самоставлення дівчат є більш стійким і практично не залежить від впливів оточуючих, що зумовлено високим рівнем розвитку рефлексії та здатністю об'єктивно оцінити себе.

Визначаючи самоставлення юнаків, слід відзначити такі його особливості, як адекватність, усталеність структурних компонентів, стійкість до зовнішніх впливів. При цьому самоставлення дівчат є більш константним, ніж хлопців.

Досліджуючи гендерні особливості самоставлення, ми звертали особливу увагу на ступінь сформованості гендерної ідентичності та виявили, що він є досить високим як серед хлопців, так і серед дівчат. Також було виявлено, що самоставлення залежить від соціально детермінованих гендерних стереотипів та ролей, відповідно до яких особистість будує свою поведінку. Встановлено залежність ступеня самоприйняття від типу гендерної поведінки особистості: самоприйняття позитивно корелює (довірча ймовірність на рівні 95 %) з андрогінністю, в той час, як високий ступінь маскулінності має від'ємний коефіцієнт кореляції (довірча ймовірність на рівні 95 %) з прийняттям особистістю себе.

Встановлено, що в більшості дівчат переважаючим типом поведінки, зумовленої психологічною статтю особистості, є фемінінний, а у хлопців - маскулінний тип. Була виявлена незначна кількість осіб із андрогінним та статево-недиференційованим типом поведінки.

Узагальнюючи отримані дані щодо гендерних стереотипів, які склались у свідомості юнаків, слід зазначити, що переважна більшість хлопців вважають, що у чоловіків повинна яскраво проявлятися маскулінність, тоді як у жінок - фемінінність. Разом із тим дівчата вважають, що й жінкам повинні бути властиві маскулінні та андрогінні риси.

Отже, гендерні стереотипи відіграють значний вплив на формування самоставлення юнаків. Невідповідність поведінки юнака гендерним ролям та очікуванням може призвести до негативної оцінки їх оточуючими, до невдоволення собою і зниження рівня самоприйняття, що, в свою чергу, призводить до формування неадекватно критичного самоставлення.

Іншим варіантом зміни самоставлення є завищення самооцінки та формування неадекватного позитивного самоставлення, що виступає компенсаторним механізмом, спрямованим на природне для всіх людей прагнення до збереження позитивного самоставлення.

Як перший, так і другий варіант неадекватного самоставлення потребує корекції, метою якої є розвиток рефлексії та самосвідомості, у тому числі й гендерної, активізації самопізнання, диференціації юнаком змісту власного “Я”, розвиток самоусвідомлюючого “Я” як основи самокорекції, вироблення адекватного самоставлення з елементами критичності.

У третьому розділі “Психологічні засоби формування адекватного самоставлення юнаків” описуються основні принципи та механізми побудови соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування адекватного самоставлення у юнаків. Здійснено теоретичне обґрунтування даної тренінгової програми, вказана мета та завдання кожного блоку; аналізується ефективність тренінгової роботи шляхом порівняння особливостей самоставлення в контрольній та експериментальній групах.

У підрозділі “Зміст і процедура соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на оптимізацію самоставлення юнаків” описуються принципи побудови тренінгової програми, її мета, завдання та структурні елементи.

Під час дослідження було розроблено та апробовано спеціальний соціально-психологічний тренінг, спрямований на оптимізацію адекватності самоставлення юнаків. При розробці тренінгової програми за теоретичну основу було взято положення В.В. Століна та С.Р. Пантелеєва про системну будову самоставлення, а також положення про динамічність цього феномена. Завдання соціально-психологічного тренінгу полягали в наступному: виробленні адекватного позитивного самоставлення; розвитку рефлексії, як умови регуляції самоставлення юнаків; підвищенні ступеня самоприйняття; подоланні сумнівів у можливості власного особистісного росту; зниженні рівня соціальної тривожності; виробленні емоційної стійкості; розширенні репертуару форм самовираження особистості; розвитку здатності до саморегуляції емоційної стійкості за рахунок усвідомлення своїх емоційних станів.

Соціально-психологічний тренінг складалася з двох блоків. Перший блок спрямований на розвиток рефлексії. Другий блок вміщував вправи, зорієнтовані на підвищення адекватності самоставлення юнаків.

У підрозділі “Зміни в самоставленні молоді юнацького віку під впливом соціально-психологічного тренінгу” аналізуються результати проведеної роботи з юнаками, які мали неадекватне самоставлення і стислий зміст уявлень про себе, що перешкоджало гармонійному розвитку особистості та її самореалізації.

Для визначення ефективності тренінгової роботи в експериментальній групі ми використали критерій ч² - Пірсона. Для p < 0,05 та q = 2 (q - число ступенів вільності; q = n-1, де n - кількість рівнів оцінювання - в нашому випадку n = 3) критичне значення ч² = 5,99. Ми порівнювали дані, отримані до та після здійснення корекційних впливів, та одержали такі показники: за шкалою «самоповага», ч² = 36,58, «аутосимпатія» - ч² = 55,74, «рефлексивність» - ч² = 44,22, «адекватність самоставлення» - ч² = 26,19. Отже, за всіма шкалами наявні статистично значущі відмінності, що свідчить про ефективність проведеної роботи. У контрольній же групі значення ч² не перевищує критичне, тобто в групі, в якій не проводилась тренінгова робота, показники самоставлення практично не змінились.

Застосування розробленої тренінгової програми сприяло формуванню адекватного самоставлення, збільшенню рівня розвитку рефлексії, кращому розумінні юнаками власних гендерних характеристик. У деякій мірі відбулася зміна стереотипів щодо поведінки юнаків, згідно з якими від хлопців очікуються прояви високої маскулінності, а від дівчат - високої фемінінності.

Після проведення тренінгової роботи значно зросла кількість осіб із адекватним самоставленням. Цим юнакам притаманний розгорнутий та чіткий зміст уявлень про власну особистість, вони дають собі велику кількість характеристик, як позитивних, так і негативних, однак переважаючими є характеристики, що відображують позитивні сторони особистості.

Дані щодо зміни адекватності самоставлення та рівня розвитку рефлексії представлені в таблиці 2.

Таблиця 2 Показники адекватності самоставлення юнаків (%)

Група	Етапи	Рефлексія	Адекватність самоставлення
		в	с	н	нп	ак	нн
Контрольна (n = 25)	до експер.	4	56	40	32	40	28
	після експ.	8	56	36	28	44	28
Експериментальна (n = 24)	до експер.	4,2	50	45,8	29,2	41,6	29,2
	після експ.	12,5	66,7	20,8	16,7	66,6	16,7

Де: в - високий рівень, с - середній рівень, н - низький рівень розвитку рефлексивності; нп - неадекватне позитивне самоставлення, ак - адекватне самоставлення з елементами критичності, нн - неадекватне негативне самоставлення.

Зі збільшенням рівня розвитку рефлексії зросла й адекватність самоставлення. У юнаків розширився об'єм уявлень щодо своїх внутрішніх характеристик, рис характеру, властивостей особистості. Це необхідно для досягнення повної і зрілої гендерної та професійної ідентичності, яка формується в юнацькому віці.

Отже, за допомогою набору різних діагностичних методів ми перевірили ефективність тренінгових процедур та встановили, що розроблений соціально-психологічний тренінг може використовуватись із метою оптимізації самоставлення юнаків. У висновках дисертації підбито підсумки дослідження, які підтверджують основні положення теоретичного й практичного характеру. Зокрема у процесі написання роботи вдалося поглибити науково-психологічні уявлення про зміст і структуру рефлексивних механізмів та їхнє місце в системі соціально-психологічних механізмів формування самоставлення юнаків. Виявлено гендерне підґрунтя у цілеспрямованому формуванні адекватного самоставлення як стратегії подолання особистістю дезадаптивних переживань, викликаних неадекватним ставленням особистості до себе. Визначено роль гендерного фактору у детермінації особливостей когнітивної, емоційної та поведінкової складових самоставлення юнаків. Розроблено соціально-психологічний тренінг, спрямований на підвищення адекватності самоставлення в юнацькому віці, який може використовуватись у процесі професійної підготовки студентів. Визначено перспективи подальшої роботи.

Аналіз та узагальнення отриманих результатів дав змогу виділити такі положення:

1. Гендерні уявлення хлопців і дівчат юнацького віку формуються як результат їхньої безпосередньої взаємодії з найближчим соціальним оточенням (батьківська сім'я, ровесники своєї та протилежної статі, учителі, викладачі та інші дорослі особи) та опосередкованого впливу соціальних норм і стереотипів через ЗМІ, твори мистецтва (кіно, література) тощо.

2. У юнацькому віці мають місце помірно виражені відмінності в гендерних уявленнях хлопців і дівчат. У свідомості хлопців закорінено уявлення про необхідність маскулінності чоловіків і фемінінності жінок. У дівчат сформовано гендерний стереотип високої маскулінності чоловіків, а оцінюючи жінок, дівчата приписують їм андрогінні або маскулінні риси. Отже, у сучасному соціумі гендерні стереотипи дівчат юнацького віку змістилися в бік визнання маскулінних та андрогінних рис жінок.

3. Хлопцям юнацького віку властива тенденція до неадекватного позитивного самоставлення, що є наслідком впливу гендерних стереотипів, згідно з якими до них висуваються вимоги бути незалежними, домінантними, самостійними, тобто проявляти ознаки маскулінності. Через сильне прагнення відповідати гендерним очікуванням та з огляду на дію захисних механізмів хлопці намагаються демонструвати риси, які підтримують їхнє позитивне самоставлення, унаслідок чого воно може ставати неадекватним. Водночас до дівчат суспільство висуває не такі жорсткі гендерні вимоги, тому в них немає сильної тенденції до неадекватного поліпшення самоставлення.

4. Андрогінність молоді юнацького віку сприяє формуванню позитивного самоставлення, підвищуючи, зокрема, соціально-психологічну компетентність та комунікативну гнучкість. Натомість високий ступінь маскулінності спричиняє негативне самоставлення, дезадаптує поведінку молодої людини в міжособистісній сфері.

5. У юнацькому віці переважають рефлексивні механізми формування самоставлення, які розвинуті краще в дівчат, ніж у хлопців. Рефлексивні механізми самосвідомості сприяють формуванню адекватного самоставлення юнаків завдяки прагненню до самопізнання, збагаченню уявлень про власне “Я”, розширенню знань про особистісні властивості, здатності адекватніше реагувати на зміст і характер міжособистісних стосунків.

6. Найефективнішими напрямами корекційно-розвивальних соціально-психологічних впливів у процесі формування адекватного самоставлення в юнацькому віці є розширення обсягу уявлень про себе, розвиток рефлексії, оптимізація ступеня самоприйняття.

Представлене дослідження охоплює лише певні аспекти такого складного феномена як самоставлення. Оскільки його предметом були соціально-психологічні особливості самоставлення молоді юнацького віку, зумовлені впливом гендерної ідентифікації, то поза рамками роботи залишились інші соціальні й вікові категорії, а також соціально-психологічні фактори, що впливають на особливості самоставлення, зокрема: соціальний статус, матеріальне становище, ступінь самореалізації та інше. При подальшому вивченні самоставлення перспективним напрямом, на нашу думку, є з'ясування особливостей цього феномена в різних вікових групах. Розгляд впливу фактору статі на особливості самоставлення, в цьому ракурсі, буде корисним як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Розв'язання розглянутої проблеми вимагає подальших комплексних досліджень, адже адекватне позитивне самоставлення є найбільш оптимальним для формування й розвитку особистості, зумовлює досягнення її внутрішньої гармонії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Камінська О. В. Особливості змін у структурі самосвідомості у юнацькому віці / О. В. Камінська // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - 2005. - Т. 7, вип. 4. - С. 122-133.

2. Камінська О. В. Взаємозв'язок оцінних компонентів самосвідомості та емоційно-ціннісного самоставлення / О. В. Камінська // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - 2005. - Т. 7, вип. 6. - С. 144-155.

3. Камінська О. В. Емоційно-ціннісне самоставлення як компонент самосвідомості / О. В. Камінська // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка».- 2006. - Вип 7. - С.147-158.

4. Камінська О. В. Роль механізмів психологічного захисту у формуванні самоставлення юнацтва / О. В. Камінська // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.М. Слюсаревського; Упоряд. В.О. Васютинський, О.А. Ліщинська. - 2007.- Вип. 5-6. - С. 286-292.

5. Камінська О. В. Психологічний аналіз феномену самоставлення в юнацькому середовищі / О. В. Камінська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання а закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. -2007. -Вип. 37. - С. 78-83.

6. Камінська О. В. Корекційно-розвивальна програма оптимізації самоставлення в юнацькому середовищі / О. В. Камінська // Психологічні перспективи. -2007. - Вип. 9. - С. 45-51.

АНОТАЦІЇ

Камінська О.В. Гендерні особливості формування самоставлення в юнацькому віці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05-соціальна психологія; психологія соціальної роботи. - Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню гендерних особливостей самоставлення в юнацькому віці.

Проаналізовано результати теоретичних та емпіричних досліджень із питання особливостей самоставлення в гендерному вимірі. Уточнено науково-психологічні уявлення про зміст, структуру та соціально-психологічні механізми формування самоставлення в юнацькому віці, виявлено гендерне підґрунтя стратегій подолання особистістю дезадаптивних переживань, викликаних неадекватним самоставленням. Обґрунтувані закономірні зміни соціально-психологічних механізмів формування самоставлення в юнацькому віці.

Розроблена дієва система корекційно-розвивальних впливів, спрямованих на підвищення адекватності самоставлення в юнацькому віці, перевірена її ефективність.

Ключові слова: самоставлення, самоприйняття, самовідторгнення, образ «Я», гендер, фемінінність, маскулінність, андрогінність, юнацький вік.

Каминская О.В. Гендерные особенности формирования самоотношения в юношеском возрасте. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. - Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2008. Диссертация посвящена изучению гендерних особенностей самоотношения в юношеском возрасте.

Проанализированы результаты теоретических и эмпирических исследований по вопросу особенностей самоотношения в гендерном измерении. Выявлены стойкие общие и отличающиеся гендерные особенности, которые влияют на оценку личностью собственного «Я».

Для изучения особенностей самоотношения было организованно и проведено психодиагностическое исследование. Обследования проводилось с особами юношеского возраста. При подготовке набора диагностических методик учитывалась необходимость исследования структурных элементов самоотношения, его специфики в юношеском возрасте, гендерних особенностей самоотношения юношей.

Результаты диагностики позволили определить, что у парней проявляется тенденция к завышению самооценки.

Неадекватно завышенное самоотношение парней связано с влиянием гендерных стереотипов, согласно с которыми мужчины должны владеть такими чертами, как активность, сила, самостоятельность, потребность в доминировании, независимость, агрессивность, демонстративность, настойчивость. Стремление соответствовать образцам маскулинности приводит к преувеличению собственной силы, активности и доминантности. Неадекватно завышенное самоотношение можно рассматривать как компенсаторный механизм, который смягчает несоответствие собственного поведения гендерным ожиданиям.

Для девушек позитивная оценка себя связана не столько с наличием социально желательных черт, сколько с отношением к себе позитивно в целом, к тому же общество выдвигает к девушкам не такие жесткие требования, как к парням, поскольку гендерные стереотипы женственности заключаются в наличии таких особенностей, как склонность к концентрации на чувствах, экспрессивность, дружелюбие, отзывчивость, слабость, покорность, заботливость.

Было также установлено, что для большинства обследованных характерно адекватное самоотношение с элементами критичности. Им характерно сформированное самосознание, в том числе и гендерное, достаточно развита рефлексия, что позволяет сформировать адекватное представление о себе, своих индивидуальных особенностях.

Как среди девушек, так и среди парней есть особы с неадекватным критическим самоотношением. Им характерен недостаточный уровень развития рефлексии, их гендерное самосознание сформировано не полностью, содержание представления о собственном «Я» сжато и ограничено.

Для коррекции неадекватного самоотношения в юношеском возрасте был создан социально-психологический тренинг, который состоял из двух блоков: первый блок направлен на развитие рефлексии, второй блок включает упражнения, которые ориентированны на повышение адекватности эмоционально-ценностного самоотношения юношей.

В результате использования социально-психологического тренинга были заметны такие изменения, как повышение способности к рефлексии, формирование адекватного восприятия себя, осознание как позитивных, так и негативных личностных характеристик, усовершенствование образа «Я», а также изменение «Я-концепции».

Ключевые слова: самоотношение, самопринятие, самоотторжение, образ «Я», гендер, фемининность, маскулинность, андрогинность, юношеский возраст.

Kaminska O.V. Sexual peculiaritis forming of selfreleate in the youth age. - Manuscript.

The dissertation for Candidate degree in psychological sciences in specialty 19.00.05 - social psychology, psychology of social work. Institute of Social and Political Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to learn sexual peculiaritis in the youth age.

It had been analyzed the results of theoretical and empirical researching of questions of peculiarities of selfreleation in sexual cycle.

It had been specificated scientific-psychological mechanism of forming selfreleation in the youth age and it had been detected sexual underground of strategies of overcoming by a person disadaptive experiences which are evoked of wrong self relate. Well-founded naturals changes of social- psychological mechanisms of forming self relate in the young age.

It had been worked up effective system of corrective-evolution influence which are directed on raise of correct self relate in the youth age.

Key words are: self relate, self accept, self renounce, the type of

Размещено на Allbest.ru

...